Анігіляція

Ходило багато чуток про Сиріка, але найпопулярніша з них полягала в тому, що спочатку він був таким же смертним, як і вони. Він випадково натрапив на спадок занепалого бога, злетівши до божественності. Це змусило багатьох смертних палко поклонятися йому.

 

Однак багато хто з тих, хто поклонявся, хотів забрати спадщину собі. Якби їм випала така нагода, вони б залюбки вкрали його удачу.

 

Оскільки Сирік був простим смертним до того, як вознісся, величезний стрибок сили, поряд з його божественністю і могутністю його володінь, мав і побічні ефекти. Він став егоїстичним, упередженим і трохи божевільним.

 

Саме через це в минулому Сирік, безумовно, відреагував би на появу напівбога, який би піднявся в його сфері. Однак тепер він остаточно з'їхав з глузду.

 

Папа дивився на статую, огорнуту темно-червоною енергією, і занепокоєння на його обличчі ставало дедалі сильнішим. Минув деякий час, перш ніж він нарешті зважився ‒ «Меррік!»

 

«Господь перебуває в стані розгубленості, я думаю, що це пов'язано з впливом Книги Сиріка» - голос єпископа був надзвичайно грубим і хрипким. Він також опечатав церкву перед тим, як заговорити.

 

Меррік впав на коліна, як тільки почув цю новину, холодний піт огорнув його тіло. Він вже подумав думав, що Папа змусить його замовкнути. Адже богохульство проти Бога ‒ це крайня неповага, і його буде покарано!

 

Однак сьогодні удача була на боці Мерріка. Папа не збирався його вбивати, і продовжував говорити сам ‒ «Можливо, наш Господь нещодавно прочитав Книгу Сиріка, і саме тому він не відповідає на наші молитви. Святі укази теж не видаються…»

 

Меррік кивнув, бо вже давно підозрював щось подібне. Книга Сиріка була божественною зброєю, яку створив сам Сирік, і містила в собі силу, здатну збити з пантелику навіть самих богів. Будь-яка істота, яка подивиться на Книгу Сиріка, повірить у брехню, що міститься в ній ‒ що Сирік був єдиним справжнім богом у світі!

 

Покійний Бог Злодіїв був колишнім власником цієї книги. Він піддався їй і жалюгідно загинув, дозволивши Сиріку вкрасти більшу частину своєї божественності та божественної сили. Однак сила брехні в книзі була настільки великою, що навіть сам Сирік впав у заціпеніння після її прочитання.

 

Все це було лише припущенням, але водночас цілком логічним ‒ якщо припустити, що не існує інформації, до якої він не був посвячений. Тепер Папі здавалося, що він зрозумів всю правду ситуації.

 

«Чи можу я тобі довіряти, Мерріку?»

 

«Звичайно! Я готовий віддати своє життя за Господа, усе що маю!» - на обличчі Мерріка з'явився палкий вираз. Він, безумовно, був фанатиком.

 

«Дуже добре. Я даю тобі місію» - тремтячими руками Папа передав Мерріку старовинний фоліант.

 

«Це Книга Правди. Наша церква витратила багато ресурсів, щоб отримати її від Церкви Істини» - Папа прикипів поглядом до Мерріка, стискаючи руками його плечі.

 

«Меррік. Як улюбленець Господа, ти бачив його істинну форму найбільшу кількість разів. Я хочу, щоб ти передав цю книгу Господу, щоб Він побачив її»

 

Оскільки Сирік повністю з'їхав з глузду, навіть слова Папи були б для нього глухим звуком. Однак були й інші віряни, до яких Господь прислухався, і Меррік був одним з них. Колишній купець стрімко злетів у церковних рядах, ставши могутнім злодієм-фантомом. Водночас це зміцнило його віру в Сиріка. Папа вірив, що його Господь, швидше за все, побачить Книгу Істини, якщо Меррік доставить її.

 

«Майбутнє Церкви тепер у твоїх руках!» - Папа підбадьорливо поплескав Мерріка по плечах ‒ «Як тільки наш Господь прокинеться, ці злодійкуваті фальшиві боги назавжди залишаться в бурхливій річці підземного світу»

 

«Будьте певні, Ваша Святосте. Навіть якщо мені доведеться пожертвувати своїм життям, я виконаю цю місію!» - запевнив Меррік. Неначе в ту мить він знайшов своє покликання, таємнича сила раптово огорнула його тіло і дозволила йому набратися сил.

 

…

 

У Деревному Замку.

 

Честер Поттер робив усе можливе, щоб протистояти блискавці. Його божественний вогонь тьмянів, здавалося, ось-ось згасне.

 

Однак крапля золота вже застигла, руни закону з'єдналися в одну, ніби плекаючи щось всередині. Крапля ледь не вирвалася з клубка енергії.

 

"Шість вимог, щоб стати істинним богом: божественність, божественний вогонь і божественна іскра, божественна сила, божественні володіння, божественна сутність і божественне царство. Честер вже має три з шести, і все, чого йому зараз бракує ‒ це володіння, сутність і божественне царство…" - Лейлін продовжував оглядати місцевість, а в його очах спалахував вогник чипа, що зберігав цінну інформацію з експерименту.

 

Насправді, якби Честеру Поттеру вдалося отримати свої божественні володіння сьогодні, він би вже перетворився на істинного бога. Створення божественного царства було кропітким процесом, і, не маючи на руках піввиміра, потрібно було б кілька сотень років, щоб побудувати його з нуля. Таким чином, світ вважав істот з божественним вогнем напівбогами, а тих, хто мав божественні володіння ‒ істинними богами.

 

Лише істинні боги мали право утворювати божественне царство, приймаючи душі своїх шанувальників у міцну фортецю.

 

«Боже Честер Поттер… Ми молимося, щоб ти тримав світ у своїх руках, а трон твій був високо в небесах…» - молитви ставали дедалі тихішими та слабшими.

 

Честер Поттер заревів, і його божественний вогонь розгорівся, майже сформувавши енергетичну кулю, яка мала представляти його божественні володіння.

 

"Використовувати силу віри, щоб прискорити осягнення законів… Так все влаштовано у Світі Богів…" - зітхнув Лейлін.

 

Процес йшов швидше, ніж зазвичай, але мав і свої недоліки ‒ "Крім того, одним законом може користуватися тільки одна сутність. Інші боги зі Сферою Різанини негайно стануть ворогами Честера…"

 

* Рев! *

 

Побачивши, що у Честера є шанс на успіх, Малар негайно почав діяти.

 

Він випустив на волю свою потужну, загартовану часом зброю для вбивства. Навіть якщо Малар був богом-звіром, стільки років накопичення дало йому більше розуміння Різанини, ніж Честеру Поттеру.

 

* Тріск! Гуркіт! Бум! *

 

Сила блискавки вже збиралася розсіятися, але вона знову зійшлася в єдине ціле. Цього разу всередині блискавки були навіть багряні смуги, що несли в собі силу Різанини.

 

"Це кривава блискавка, атака Малара…" - зітхнув Лейлін, побачивши цю сцену. Честеру точно настав би кінець, якби він та інші напівбоги не допомогли. Фальшивий бог просто не міг протистояти справжній божественній силі, навіть якщо вона походила від меншого бога.

 

Малар хотів дозволити Честеру винести свій Закон Різанини та викрасти його, але багато богів зосередили свою увагу на цій ділянці, тож він атакував негайно.

 

Лейлін відчув кілька потужних божественних свідомостей, які спостерігали за цим місцем, серед них було кілька знайомих аур. Група фальшивих богів скупчилася перед цими могутніми свідомостями, маскуючи свою присутність. Ніхто не вискочить, щоб врятувати Честера в цей момент.

 

Відчай з'явився на обличчі Честера перед тим, як вдарила багряна блискавка, і його божественний вогонь згас.

 

«Честер Поттер!»

«Честер Поттер!»

«Честер Поттер! Ми назавжди залишимося з Господом і будемо жити разом з тобою!»

 

Мстивих духів на землі стало ще більше, і вони простягли свої закривавлені руки й схопили тіло Честера Поттера.

 

У цих божевільних духів було достатньо ненависті, щоб змусити напівбога впасти. З часом їхня сила тяжіння перетворилася на вир, який поглинув Честера Поттера.

 

«Аргх… Нііі…» - маніакальний рев відчаю не переламав долю Честера Поттера. Духи відтягли його від божественної іскри, і він ще більше віддалився від своїх божественних володінь. Нарешті, багряна блискавка вдарила в краплину золота.

 

* Гуркіт! *

 

Блискавка принесла руйнування, і золотий бар'єр, що захищав божественну іскру, розвіявся, відкриваючи вміст всередині. Темно-золоте полум'я всередині спалахнуло.

 

* Гуркіт! *

 

Честер Поттер, який втратив свій силует, і його справжнє тіло було піддано впливу блискавки. Мстиві духи навколо нього були перетворені на пил, коли вона вдарила.

 

«Честер Поттер! Ходімо з нами!»

«Ходімо з нами…»

 

Навіть якщо вони були знищені блискавкою, на обличчях цих мстивих духів не було видно болю. Натомість радість наповнювала їхні вирази.

 

Після того, як блискавка зруйнувала його тіло, оголилася душа Честера, яка здавалася надзвичайно блідою і слабкою.

 

«Ходімо з нами…»

 

Ці мстиві духи застогнали, і закривавлені руки потягли цю душу в підземний світ.

 

«Ааааа… Ні-і-і…» - останній скорботний крик Честера Поттера змусив здригнутися навіть богів, які спостерігали за ним. Він стане одним із мстивих духів підземного світу, увійшовши в його найтемніші глибини. Десятки тисяч душ будуть гризти його і харчуватися ним до кінця світу…

 

Несподівано пронісся сильний шторм, і зловісні хмари зникли, залишивши Шліффа та інших вірян з роззявленими ротами від невіри.

 

«Боже… Честер Поттер…» - пробурмотів Шліфф і одразу ж заплакав.

 

Інші віряни також були сповнені розпачу, а дехто навіть хотів накласти на себе руки.

 

Цих, хто вижив, не чекав добрий кінець. Переконавшись, що фальшивий бог остаточно помер, паладини та лицарі Хельма кинулися вперед щоб вбити цих злих фанатиків.

---

Telegram