Перекладачі:

"Внутрішнє Плетіння ‒ це зручний спосіб для бога спрямувати віру до себе. Воно не відкинуло мене, коли я ним користувався, тож, здається, він відкритий… Основна вимога ‒ бути напівбогом?" - Лейлін виглядав зануреним в роздуми.

 

"Внутрішнє ядро Плетіння, а також Аватар Карсуса, заклинання 12-го рангу…" - від думки про те, як важко було звільнити свідомість численних Магів, навіть Лейлін насупився. Для цього йому довелося позбутися всього Плетіння, яке включало в себе зовнішнє Плетіння, на яке розраховували численні Чарівники, і внутрішнє Плетіння, яке боги використовували як канал віри.

 

Чи стали б боги добровільно відмовлятися від такого зручного каналу, як Плетіння?

 

Незалежно від їхніх інтелектуальних здібностей і здатності миттєво підрахувати кількість прихильників у своїх божественних царствах, Плетіння було чимось більшим, ніж просто покращенням їхніх обчислювальних здібностей. Воно значно здешевило процес накладання божественних заклинань і зробило його більш зручним. Звикнувши до такої великої переваги, чи могли вони все ще приймати та терпіти більш традиційні методи?

 

"Як тільки я зруйную Плетіння, я піду проти всього Світу Богів…" - Лейлін виглядав похмуро ‒ "Це будуть не тільки істинні боги. Всі напівбоги, і навіть духи природи або божественні істоти, які можуть використовувати Плетіння, ймовірно, також стануть моїми ворогами…"

 

Лише Лейлін, який походив з іншого світу, мав сміливість прийняти виклик цілого світу. Однак навіть йому довелося ретельно обміркувати свої варіанти. Хоча Спотворена Тінь все ще мав неповну свідомість у зовнішньому світі, він не зробив багато за десятки тисяч років. Цього й слід було очікувати.

 

"Боюся, мені доведеться відкласти свою угоду зі Спотворенною Тінню…" - Лейлін погладив підборіддя, прийнявши рішення.

 

Тепер, коли він був напівбогом, травми його основного тіла повинні були повністю загоїтися. Після захоплення острова Дебенкс віра в нього значно зросла. Це могло б навіть підтримати його сходження до божества. Час, безумовно, був на його боці.

 

Якщо це затягнеться, і обидва його тіла досягнуть вищого світу, то жаху, який виникне, коли вони з'єднаються, буде достатньо, щоб він зважився і кинув виклик світу!

 

"Поширення віри ‒ це одна річ у сходженні до божественності. Інша справа ‒ вести моїх шанувальників, формуючи мою унікальну роль як бога" - тепер Лейлін усвідомлював зв'язок між вірою, божественним вогнем, божественною силою і роллю бога.

 

Віра була джерелом, що трансформувалося під впливом божественного вогню в божественну силу.

 

Це був корінь усіх богів, і сила віри не була однаковою для всіх. Існували невеликі відмінності, і, наприклад, енергія душі, випромінювана великим гнівом, була зовсім іншою, ніж у сильному страху. Віра в напівбога була неоднорідною, тому потрібно було багато зусиль, щоб перетворити її на божественну силу.

 

Боги виконували роль провідника, заздалегідь плануючи душевну енергію своїх шанувальників. Якщо божественний вогонь був двигуном, який очищав віру, щоб забезпечити більш стабільне джерело енергії, то ролі бога були ключем, щоб відокремити дизельне пальне від бензину.

 

Хоча загалом енергія душі, яка могла бути поглинута після того, як бог класифікував себе, зменшувалася, її чистота зростала. Це зменшувало навантаження на божественне, до такої міри, що кількість божественної сили, яка залишалася після трансформації, була фактично більшою, ніж раніше.

 

Зрештою, що було легше ‒ спалювати солярку або бензин, чи і те, і інше? Більшість людей, напевно, знають відповідь на це питання.

 

"Боже правило не просто розділяє енергію душі. Воно передбачає заглиблення в цю сферу і набуття ще більш жахливої сили…" - тепер Лейлін міг відчути віру чисельних вірян і їх величезну енергію душі. Його божественний вогонь розгорівся сильніше, ніж раніше, і на ньому почали з'являтися руни, що представляли закони.

 

Зрештою, роль бога полягала у втіленні їхніх законів. Ці руни вказували на те, що незабаром він сформує свої власні! Навіть незавершені золоті ієрогліфи дозволили Лейліну краще зрозуміти Світ Богів.

 

"Суть рун, здається, тяжіє до різанини й завоювань, а також до хвороб і зцілення. Чи буде моя перша роль серед них?" - очі Лейліна спалахнули променями чипа ‒ "Чипе, чи можна записати цей сценарій?"

 

Хоча ці руни закону були неповними, вони були дуже унікальними. Вони не були тривимірними, натомість, можливо, майже чотиривимірними. Чип минулого був би тут безсилий, але після оновлення його межі ще не були визначені. Лейлін хотів перевірити, на що він здатен.

 

[Біп! Місію встановлено. Починаю сканування…] - лояльно промовив чип, і велика кількість синіх даних пронеслася повз Лейліна.

 

[Біп!

 

Ціль проскановано. Виявлено високоенергетичне силове поле, намагаюся прорватися.

 

Успішно, починаю аналізувати символи законів.

Запис… Біп!

 

Ціль має властивості 4D зображення, виявлено перешкоди від просторово-часового випромінювання. Дані частково втрачено…]

 

[Біп! Символи проскановано. Записи заповнені лише на 67,66%]

 

Великий абзац викликав у Лейліна радісну посмішку. Він подивився на базу даних чипа і побачив підкаталог під назвою "руни божественних ролей". У ній були щойно проскановані символи.

 

Хоча вони здавалися менш повними, ніж ті, що були в божественному вогні, вони все ще мали виразний шарм оригіналу. Чип минулого, безумовно, не зміг би зробити таке сканування. Те, що він зміг створити часткову копію, приємно здивувало Лейліна.

 

"Якщо проаналізувати всі ці символи повністю, то шанси навіть тубільців запалити свої божественні вогні, щоб отримати божественні ролі, повинні зрости на 50%…" - Лейлін задоволено кивнув, а потім зосередився на аналізі.

 

"Різанина і завоювання, хвороба і зцілення?" - результати попереднього сканування чипа відповідали очікуванням Лейліна. Це був дійсно той образ, який він дав аборигенам острова Дебенкс.

 

Вибір ролі бога міг легко призвести до битв між богами. Спираючись на висновки чипа, Лейлін поринув у глибокі роздуми ‒ "Символи законів показують, що більша частина моєї віри походить від різанини та хвороб. Вони ‒ найімовірніший спосіб для мене стати богом. Менше віри в завоювання; тубільці не мають поняття про раси та культуру, і навіть між їхніми племенами відбувається багато битв. Найменше віри у зцілення"

 

Чиста віра не брехала б, і Лейлін міг лише гірко посміхнутися. Судячи з усього, навіть якщо його церква дарувала святу воду і допомагала від хвороб, тубільці все одно ставилися до нього як до уособлення різанини, хвороб і смерті.

 

"Що ж, віра, яка виникає з пошани, завжди стійкіша, ніж з любові…" - посмішка на обличчі Лейліна розширилася ‒ "Схоже, мені не судилося бути в хорошій фракції…"

 

Лейлін вже вирішив йти шляхом Різанини.

 

З тією силою, якою він володів, він точно не став би на бік добрих богів у будь-якому випадку.

 

«Від однієї лише сили віри різанина і хвороби здаються більш стабільними…» - Лейлін зробив свій вибір.

 

Він цінував володіння різаниною більше, ніж володіння хворобами. До того ж, небагато богів вхопилися за неї, серед них були Сирік і Малар.

 

Хоча Сірік був великим богом, він був напівбожевільним і не звертав уваги на управління своєю церквою. Це завдавало жерцям вбивства великого клопоту.

 

З хворобами та чумою все було інакше.

 

Лейлін волів би боротися з божевільними та звірами, аніж з Богинею Чуми, яка була при здоровому глузді. Він не бажав, щоб на його територіях час від часу траплялися пошесті, епідемії та спалахи чуми.

 

«І… Сирік?» - Лейлін опустив повіки, випускаючи тихий сміх.

 

……

 

З точки зору богів, все на острові Дебенкс було прямо перед їхніми очима.

 

«Свята, наш авангард вже захопив міста Адо та Доул. Якщо ми візьмемо ще й Дул, столиця імперії буде прямо перед нашими очима!» - війська Твердині Надії плавно просувалися по величезних землях.

 

Дівчина, якій Лейлін присвоїв титул Святої, Варвара, завершила свої щоденні молитви. Тепер вона слухала рутинні доповіді військового офіцера тубільців.

 

Золоте світло спалахнуло на її світлому чолі, заливаючи його святим сяйвом. Айя та її молодший брат шанобливо стояли біля неї, ставши її слугами.

 

З вдячності до своєї спасительки, а також через потребу вижити, вони вдвох тепер працювали на неї. Здавалося, Свята захоплювалася чудовими стосунками цієї пари й взяла їх із собою.

 

«Столиця?» - очі Айї загорілися, наче вона щось пригадала, але швидко потьмяніли.

 

Варварі здалося, що вона про щось подумала, і вона запитала ‒ «Айя! Ти ж приїхала з околиць столиці, так?»

 

«Мм! Колись я була представницею клану Джуна з племені міста Адо. Я втекла з рештою мого племені, коли почалася чума…» - Айя говорила повільно, а її брат схилив голову, наче пригадав щось жахливе.

 

Чесно кажучи, більшість тубільців, які втекли з ними, померли дорогою. Хвороби та голод були найбільшими природними ворогами простолюдинів.

 

Менше ніж один з десяти подолав гори та води, діставшись до Твердині Надії.

Коментарі

Наразі відгуки до цього розділу відсутні!

Увійти, аби лишити коментар!