Розділ 2

— Що за клієнт? – спантеличено запитав помічник менеджера Кім. 

 

Від несподіванки у нього похолола кров у жилах. Зазвичай він вимикав звук, але схоже, що цього разу випадково увімкнув його, намагаючись щось полагодити.

 

Клієнт: Чіґу (Земля) прокинувся > <

 

Йовун не мав жодних виправдань, а помічник менеджера Кім, здавалось, одразу зрозумів ситуацію, лукаво усміхаючись і поплескуючи його по плечу.

 

— Дівчина?

 

— Ні.

 

— Милі смайлики. Вона молодша за тебе?

 

— Ні...

 

— Вона студентка коледжу?

 

— Ні, ні.

 

Ділінь!

 

Клієнт: Ха-ха, я сьогодні прокинувся пізніше, бо мої заняття скасували.

 

— О, таки студентка коледжу.

 

Досить, будь ласка...

 

Ділінь!

 

Клієнт: Кондиціонер ще не полагодили? Любий, мені тебе шкода.

 

Будь ласка, припини…

 

Клієнт: У мене вдома добре працює кондиціонер. Хочеш зайти?

 

— Це твоя дівчина.

 

— Ні, це не...

 

— Це вона.

 

— Кажу ж, що ні.

 

— Але чому ти підписав її Клієнтом?

 

— …

 

— Бачиш, ти нічого не можеш сказати! Навіть на роботі з нею балакаєш?

 

— Ну...

 

— Вау, асистенте І, ти став таким сміливим? Це проблема дітей у наші дні. Гм, вони ще й використовують усі ці трюки. Дивовижно, правда? Асистенте І?

 

— …

 

— Га? Гей, я тебе не сваритиму. Чому ти так зблід?

 

Йому кінець. Точно поповзуть чутки. Спина Йовуна вкрилася холодним потом. Він енергійно потряс головою і ще раз висловив свою думку.

 

— Тряс... Помічнику менеджера! Це насправді не моя дівчина. Це просто друг!

 

— Смішно. Твоя подруга називає тебе «любий»?

 

— Це жартівливо... Правда.

 

Безнадійно. Він уже перестав слухати.

 

«Навіть я б на його місці не повірив.»

 

Зазвичай друзі так не роблять. Просто не роблять. Його губи пересохли. Помічник менеджера Кім наспівував пісню, яка починалася з «Гей», і дістав із шухляди зубну щітку. Незважаючи на неодноразове бурмотіння, що це неправда, він повністю проігнорував Йовуна.

 

«Чи не було б це несправедливо, якби це справді був мій коханий? Я маю на увазі, це ж навіть не жінка…»

 

Стріла обурення була перенаправлена на декого іншого. Йовун відкрив вікно чату з написом «Клієнт» і почав несамовито друкувати.

 

: Якщо не спиш, піди поїж або ще щось.

 

Цифра «1» поруч з бульбашкою біля повідомлення швидко зникла. Він перевіряв чат у режимі реального часу.

 

Клієнт: Я замовив їжу.

 

: О.

 

Клієнт: Ха-ха-ха, так спекотно. Ти помираєш від спеки?

 

: Ага.

 

Клієнт: Бідолаха, лол.

 

Клієнт: Тоді приходь до мене.

 

Клієнт: Моя кімната зараз схожа на Антарктиду. Тут так холодно.

 

— Чому він останнім часом при кожній нагоді просить мене прийти до нього додому?..

 

Це було надто наполегливо, щоб сприймати як жарт. Що б він не говорив, здавалося, все зводилося до того, щоб зустрітися. Йовун ніколи не зустрічався з тими, з ким познайомився в грі, особисто, і не мав наміру робити це в майбутньому. Онлайн-стосунки мають залишатися в онлайн-світі.

 

Йовун побачив це в програмі «Хочу знати» минулого тижня, де говорили про небезпеку зустрічей із людьми, з якими ви познайомилися в Інтернеті. Ніколи не знаєш, що може статись, і це може перетворитися на довготривалу проблему. Тож після перегляду цієї програми він знову вирішив не відвідувати жодних офлайн-зустрічей.

 

: Не жартуй так.

 

Клієнт: Жартую? Я серйозно LOL

 

Клієнт: Ти казав, що тебе цікавить мій будинок.

 

: Не будинок, а твій кіт.

 

: Можеш хоча б показати мені фотографію?

 

: (смайлик)

 

Йовун надіслав смайлик червоного персика, з якого спадав одяг. Відчайдушний вираз обличчя робив його вразливим, і Йовун подумав, що він міг би надіслати йому фотографію свого кота.

 

Клієнт: Навіщо тобі фотографія мого кота? Лол, приходь і подивись на нього сам.

 

: Ти—

 

Знову невдача. Вже півроку він просив сфотографувати його щоразу, коли чув слабке навканя кота на задньому фоні під час їхніх випадкових голосових дзвінків. Він так і не зрозумів, чому інший відмовляється назвати ім'я кота або колір його шерсті.

 

Раптом на спинку його стільця поклали руку. Злякавшись, він обернувся й побачив помічника менеджера Кіма, з яким розмовляв кілька хвилин тому, з незадоволеним виразом обличчя. Він тримав у роті зубну щітку й щось бурмотів.

 

— Заздрю. Ти закінчив роботу, йдеш додому?

 

— …

 

— Як і очікувалося, це твоя дівчина.

 

— Ні!

 

— Тобі потрібно негайно піти додому до своєї дівчини. Вперед, асистенте І.

 

— Це не так...

 

— Га? Ти ще не закінчив на сьогодні?

 

— ...Я закінчив, але... Просто вислухайте, що я скажу. Будь ласка.

 

— Так, так. Я почищу зуби й повернуся. Щасти тобі в особистому житті!

 

Він хіхікнув і пішов геть, тримаючи в руках зубну щітку. Він був відомий як найбезтурботніша людина в офісі. Йовун подумав: «Це погано закінчиться».

 

: Не пиши мені.

 

Клієнт: LOL? Ти написав першим…

 

: Тоді не називай мене «любий».

 

Клієнт: «Любий» який я написав, відрізняється від твого «любий», ха-ха. 

 

: У всякому разі, інші люди приймають тебе за мого коханця... Мене щойно ледь не вилаяли.

 

Клієнт: Що, ха-ха, тоді зміни збережене ім'я.

 

: Уже змінив.

 

Клієнт: На яке?

 

: Клієнт 

 

Клієнт: Га?

 

: Що?

 

Клієнт: ??? Ха-ха-ха 

 

Клієнт: Ха-ха-ха-ха

 

: ?..

 

Що тут смішного? Хіба це не нормально? Йовун насупився, довго дивлячись на вікно чату, заповнене «Ха-ха-ха».

 

: Чому ти смієшся?

 

Клієнт: Важко не сміятись.

 

: Тобі смішно?^^

 

Клієнт: Так, ха-ха, як подумаю про ситуацію, в якій тебе спіймали, аж живіт болить.

 

: Прийми ліки^^.

 

Клієнт: Я не про цей біль у животі.

 

: Знаю^^.

 

Клієнт: Ха-ха-ха-ха Клієнт ㅠ.

 

— …

 

Що не так з клієнтом? Тоді на що його змінити? Зберегти як «Мама» він теж не може... Йовун спантеличено втупився в монітор, а потім ледь чутно зітхнув. Схоже, йому знову доведеться змінювати ім'я. Але на яке?

 

Клієнт: Але ти мій любий.

 

: Ух, відвали.

 

Клієнт: ㅠㅠ Моє серденько… Любий, наші стосунки для тебе жарт? Тоді розійдімося.

 

: Ага.

 

Клієнт: Ха-ха, я тебе бентежу?

 

: Ага.

 

Клієнт: ㅠㅠ Я тобі набридаю?

 

: Агггггаааа.

 

Клієнт: LOL

 

Клієнт: Але я все ще подобаюся тобі.

 

— …

 

Клієнт: Ха-ха. Знову ж таки, тебе спіймали, тому ти промовчав >ㅅ<.

 

— На якій підставі ти це стверджуєш?

 

Неймовірно. Йовун думав про це щоразу. Схоже цей хлопець має зашкалюючу самооцінку. А може, йому просто подобається зводити його з розуму.

 

— Чи справді це так?

 

Йовун неодноразово прокручував коліщатко мишки вгору-вниз, постукуючи пальцями. Розмова була такою щодня. Чому він такий? Це нормально? Інші ґеймерські пари зазвичай так само розмовляють? Він справді не розумів. Але якщо він висловлює такі занепокоєння, йому здавалося, що він єдиний, хто відчуває дискомфорт.

 

: Ненавиджу тебе, ти такий настирливий.

 

Клієнт: Переклад: Ти мені дуже подобаєшся, але я попався, і це дратує.

 

: LOL

 

Клієнт: Ухх…Ти смієшся, бо тебе спіймали.

 

: ㅠㅠ

 

Клієнт: Ухх... А тепер плачеш, бо тебе спіймали.

 

Він дуже надокучливий. Спочатку Йовун просто відмахувався від нього, але сьогодні йому було надзвичайно нудно, тож він просто підіграв йому. Це був просто спосіб убити час безглуздими жартами. У цей момент двері кабінету відчинились, і почувся приємний голос.

 

— Добрий день. Я прийшов полагодити кондиціонер.

 

— О, добридень!

 

Позаду нього ніби з’явилася ілюзія чистих яскраво-білих ангельських крил. Схоже, бос сьогодні не хотів помирати в нього на руках! Вітаю вас із продовженням вашого життя. Йовун зрадів і відсунув стілець, щоб підвестись.

 

Прийшов майстер. Він полагодить кондиціонер!

 

Він швидко покинув своє місце, і менш ніж за хвилину пролунав тихий ділінь, а внизу робочого столу з'явилося вікно попереднього перегляду повідомлення.

 

Клієнт: Хьоне, ти ж пам'ятаєш наше з тобою парі?