— Що за клієнт? – спантеличено запитав помічник менеджера Кім.
Від несподіванки у нього похолола кров у жилах. Зазвичай він вимикав звук, але схоже, що цього разу випадково увімкнув його, намагаючись щось полагодити.
Клієнт: Чіґу (Земля) прокинувся > <
Йовун не мав жодних виправдань, а помічник менеджера Кім, здавалось, одразу зрозумів ситуацію, лукаво усміхаючись і поплескуючи його по плечу.
— Дівчина?
— Ні.
— Милі смайлики. Вона молодша за тебе?
— Ні...
— Вона студентка коледжу?
— Ні, ні.
Ділінь!
Клієнт: Ха-ха, я сьогодні прокинувся пізніше, бо мої заняття скасували.
— О, таки студентка коледжу.
Досить, будь ласка...
Ділінь!
Клієнт: Кондиціонер ще не полагодили? Любий, мені тебе шкода.
Будь ласка, припини…
Клієнт: У мене вдома добре працює кондиціонер. Хочеш зайти?
— Це твоя дівчина.
— Ні, це не...
— Це вона.
— Кажу ж, що ні.
— Але чому ти підписав її Клієнтом?
— …
— Бачиш, ти нічого не можеш сказати! Навіть на роботі з нею балакаєш?
— Ну...
— Вау, асистенте І, ти став таким сміливим? Це проблема дітей у наші дні. Гм, вони ще й використовують усі ці трюки. Дивовижно, правда? Асистенте І?
— …
— Га? Гей, я тебе не сваритиму. Чому ти так зблід?
Йому кінець. Точно поповзуть чутки. Спина Йовуна вкрилася холодним потом. Він енергійно потряс головою і ще раз висловив свою думку.
— Тряс... Помічнику менеджера! Це насправді не моя дівчина. Це просто друг!
— Смішно. Твоя подруга називає тебе «любий»?
— Це жартівливо... Правда.
Безнадійно. Він уже перестав слухати.
«Навіть я б на його місці не повірив.»
Зазвичай друзі так не роблять. Просто не роблять. Його губи пересохли. Помічник менеджера Кім наспівував пісню, яка починалася з «Гей», і дістав із шухляди зубну щітку. Незважаючи на неодноразове бурмотіння, що це неправда, він повністю проігнорував Йовуна.
«Чи не було б це несправедливо, якби це справді був мій коханий? Я маю на увазі, це ж навіть не жінка…»
Стріла обурення була перенаправлена на декого іншого. Йовун відкрив вікно чату з написом «Клієнт» і почав несамовито друкувати.
: Якщо не спиш, піди поїж або ще щось.
Цифра «1» поруч з бульбашкою біля повідомлення швидко зникла. Він перевіряв чат у режимі реального часу.
Клієнт: Я замовив їжу.
: О.
Клієнт: Ха-ха-ха, так спекотно. Ти помираєш від спеки?
: Ага.
Клієнт: Бідолаха, лол.
Клієнт: Тоді приходь до мене.
Клієнт: Моя кімната зараз схожа на Антарктиду. Тут так холодно.
— Чому він останнім часом при кожній нагоді просить мене прийти до нього додому?..
Це було надто наполегливо, щоб сприймати як жарт. Що б він не говорив, здавалося, все зводилося до того, щоб зустрітися. Йовун ніколи не зустрічався з тими, з ким познайомився в грі, особисто, і не мав наміру робити це в майбутньому. Онлайн-стосунки мають залишатися в онлайн-світі.
Йовун побачив це в програмі «Хочу знати» минулого тижня, де говорили про небезпеку зустрічей із людьми, з якими ви познайомилися в Інтернеті. Ніколи не знаєш, що може статись, і це може перетворитися на довготривалу проблему. Тож після перегляду цієї програми він знову вирішив не відвідувати жодних офлайн-зустрічей.
: Не жартуй так.
Клієнт: Жартую? Я серйозно LOL
Клієнт: Ти казав, що тебе цікавить мій будинок.
: Не будинок, а твій кіт.
: Можеш хоча б показати мені фотографію?
: (смайлик)
Йовун надіслав смайлик червоного персика, з якого спадав одяг. Відчайдушний вираз обличчя робив його вразливим, і Йовун подумав, що він міг би надіслати йому фотографію свого кота.
Клієнт: Навіщо тобі фотографія мого кота? Лол, приходь і подивись на нього сам.
: Ти—
Знову невдача. Вже півроку він просив сфотографувати його щоразу, коли чув слабке навканя кота на задньому фоні під час їхніх випадкових голосових дзвінків. Він так і не зрозумів, чому інший відмовляється назвати ім'я кота або колір його шерсті.
Раптом на спинку його стільця поклали руку. Злякавшись, він обернувся й побачив помічника менеджера Кіма, з яким розмовляв кілька хвилин тому, з незадоволеним виразом обличчя. Він тримав у роті зубну щітку й щось бурмотів.
— Заздрю. Ти закінчив роботу, йдеш додому?
— …
— Як і очікувалося, це твоя дівчина.
— Ні!
— Тобі потрібно негайно піти додому до своєї дівчини. Вперед, асистенте І.
— Це не так...
— Га? Ти ще не закінчив на сьогодні?
— ...Я закінчив, але... Просто вислухайте, що я скажу. Будь ласка.
— Так, так. Я почищу зуби й повернуся. Щасти тобі в особистому житті!
Він хіхікнув і пішов геть, тримаючи в руках зубну щітку. Він був відомий як найбезтурботніша людина в офісі. Йовун подумав: «Це погано закінчиться».
: Не пиши мені.
Клієнт: LOL? Ти написав першим…
: Тоді не називай мене «любий».
Клієнт: «Любий» який я написав, відрізняється від твого «любий», ха-ха.
: У всякому разі, інші люди приймають тебе за мого коханця... Мене щойно ледь не вилаяли.
Клієнт: Що, ха-ха, тоді зміни збережене ім'я.
: Уже змінив.
Клієнт: На яке?
: Клієнт
Клієнт: Га?
: Що?
Клієнт: ??? Ха-ха-ха
Клієнт: Ха-ха-ха-ха
: ?..
Що тут смішного? Хіба це не нормально? Йовун насупився, довго дивлячись на вікно чату, заповнене «Ха-ха-ха».
: Чому ти смієшся?
Клієнт: Важко не сміятись.
: Тобі смішно?^^
Клієнт: Так, ха-ха, як подумаю про ситуацію, в якій тебе спіймали, аж живіт болить.
: Прийми ліки^^.
Клієнт: Я не про цей біль у животі.
: Знаю^^.
Клієнт: Ха-ха-ха-ха Клієнт ㅠ.
— …
Що не так з клієнтом? Тоді на що його змінити? Зберегти як «Мама» він теж не може... Йовун спантеличено втупився в монітор, а потім ледь чутно зітхнув. Схоже, йому знову доведеться змінювати ім'я. Але на яке?
Клієнт: Але ти мій любий.
: Ух, відвали.
Клієнт: ㅠㅠ Моє серденько… Любий, наші стосунки для тебе жарт? Тоді розійдімося.
: Ага.
Клієнт: Ха-ха, я тебе бентежу?
: Ага.
Клієнт: ㅠㅠ Я тобі набридаю?
: Агггггаааа.
Клієнт: LOL
Клієнт: Але я все ще подобаюся тобі.
— …
Клієнт: Ха-ха. Знову ж таки, тебе спіймали, тому ти промовчав >ㅅ<.
— На якій підставі ти це стверджуєш?
Неймовірно. Йовун думав про це щоразу. Схоже цей хлопець має зашкалюючу самооцінку. А може, йому просто подобається зводити його з розуму.
— Чи справді це так?
Йовун неодноразово прокручував коліщатко мишки вгору-вниз, постукуючи пальцями. Розмова була такою щодня. Чому він такий? Це нормально? Інші ґеймерські пари зазвичай так само розмовляють? Він справді не розумів. Але якщо він висловлює такі занепокоєння, йому здавалося, що він єдиний, хто відчуває дискомфорт.
: Ненавиджу тебе, ти такий настирливий.
Клієнт: Переклад: Ти мені дуже подобаєшся, але я попався, і це дратує.
: LOL
Клієнт: Ухх…Ти смієшся, бо тебе спіймали.
: ㅠㅠ
Клієнт: Ухх... А тепер плачеш, бо тебе спіймали.
Він дуже надокучливий. Спочатку Йовун просто відмахувався від нього, але сьогодні йому було надзвичайно нудно, тож він просто підіграв йому. Це був просто спосіб убити час безглуздими жартами. У цей момент двері кабінету відчинились, і почувся приємний голос.
— Добрий день. Я прийшов полагодити кондиціонер.
— О, добридень!
Позаду нього ніби з’явилася ілюзія чистих яскраво-білих ангельських крил. Схоже, бос сьогодні не хотів помирати в нього на руках! Вітаю вас із продовженням вашого життя. Йовун зрадів і відсунув стілець, щоб підвестись.
Прийшов майстер. Він полагодить кондиціонер!
Він швидко покинув своє місце, і менш ніж за хвилину пролунав тихий ділінь, а внизу робочого столу з'явилося вікно попереднього перегляду повідомлення.
Клієнт: Хьоне, ти ж пам'ятаєш наше з тобою парі?
Далі
Розділ 3
Майже рік тому почалися його стосунки з «клієнтом». До того ж, спочатку він не був особливо дружелюбним, і його стосунки з цим хлопцем були не надто добрими. Йовун любив грати ігри ще з початкової школи. Спершу він крав монети зі скарбнички, що стояла у вітальні, і йшов у місцевий зал ігрових автоматів, у середній школі він почав грати в мобільні ігри, які були популярні серед його друзів, а в старших класах почав грати в онлайн-ігри. Погравши в різні ігри, він натрапив на «Ілюзію», коли шукав роботу. З того моменту й аж дотеп він застряг у ній. «Ілюзія» не просто так стала грою з солідною базою користувачів. Система гільдій була надзвичайно добре функціонуючою, а події – яскравими. Більше того, це була гра, що спеціалізувалася на кастомізації персонажів, тому часто зустрічалися гравці, які грали в неї виключно для того, щоб переодягати своїх персонажів. Віковий діапазон користувачів був різноманітним, також велася активна торгівля. Це була гра, в яку хотілося грати. «Може, мені теж приєднатися до гільдії?» Одного прекрасного дня ця думка несподівано прийшла йому в голову. Зазвичай в інших іграх Йовун грав соло, і через це він рідко приєднувався до справжньої гільдії. «Ілюзія» той тип гри, в якій важко пройти сюжет без полювання на монстрів. Коли він старанно працював над тим, щоб піднятись і готувався до своєї першої зміни на роботі, Йовун дізнався, що без гільдії набагато складніше просуватися на вищі рівні. Тому він вирішив приєднатися до однієї рандомної гільдії, яка набирала у свої ряди новачків, але оскільки лідер гільдії не заходив у гру регулярно, її члени покидали її один за одним, і в результаті вона перетворилася на гільдію-привид. «Якщо це так необхідно, чи не краще мені просто створити свою гільдію й займатись усім самотужки?» Він ненадовго замислився над цією ідеєю, але швидко відмовився від неї, оскільки існувала значна різниця в мисливських бафах залежно від рівня гільдії. Створення гільдії для однієї людини ще менш ефективно, ніж не вступати в жодну й грати так, як є. Йовун увійшов у вікно підбору гільдій, щоб подивитися, чи не набирає якась гільдія нових членів, коли раптом передумав. Вікно підбору гільдій: [★Повна зайнятість на неповний робочий день★ Зоряна колиска 5-е видання 2.0] [[Придбати] Будь ласка, ознайомтесь із детальним описом різних товарів!] [Вечірка Руйнівника Місяця] [Безлімітна покупка молотка @@@@ представлено складським котом Бая-бая <<] 1 2 3 4 … 9 10 ▷ Вікно підбору гільдій було заповнене оголошеннями про різноманітні торгові зали та підземелля. Прокручуючи сторінку 15 у зворотному порядку, Йовун помітив оголошення про набір до гільдії. ★[3 сервер] Шукаємо членів для Гільдії Посейдон] «Може мені вступити до них?» Йовун не роздумуючи натиснув на кнопку [Приєднатися до гільдії]. Коли лідер гільдії прийняв запит Йовуна, у верхньому лівому кутку екрану з'явилася міні-мапа, що вказувала на розміщення гільдії. Це стало початком усього. Загальна кількість активних членів гільдії становила двоє. Серед них були Капітан Посейдона і максимального рівня Лицарський Спис, Ji9star. Приєднатися до гільдії було легко. Потрібно було лише обрати одну з них і натиснути кнопку [Приєднатися до гільдії]. [Neutaaaa приєднався до Гільдії.] [Гільдія] Ji9star: Привіт, привіт! Ji9star був тим, хто прийняв його запит на приєднання. Йовун подумав, що ця людина може бути лідером гільдії, тому він був ввічливим і привітався з ними. [Гільдія] Neutaaaa: Привіт! [Гільдія] Neutaaaa: Я хотів би вступити у вашу гільдію. До цього часу він не цікавився гільдіями або ігровими назвами, тому поняття не мав, що собою представляє гільдія Посейдона. Це означає, що він абсолютно не знав про численні чутки про них. Ji9star перевірив вікно гільдії, щоб дізнатися, де знаходиться Йовун, і рушив прямо до нього. Інший член гільдії, лідер Посейдона, перебував у режимі невидимості або, можливо, взагалі був офлайн. За допомогою міні-карти світу Йовун побачив синій силует, що вказував на наближення члена гільдії. Він швидко підвівся зі свого місця й приготувався привітати Ji9star. Однак Ji9star, який з'явився перед Йовуном, раптово зупинився й довго дивився на нього. Йовун уже привітався з ними раніше, тож думав чи потрібно було йому робити це знову. Мовна бульбашка з'явилася над головою Ji9star саме тоді, коли Йовун збирався почати розмову. [Гільдія] Ji9star: Гей, чому ти такий слабкий?.. [Гільдія] Neutaaaa: ? [Гільдія] Ji9star: ㅇㅅㅇ? [Гільдія] Ji9star: Ти приєднався, навіть не глянувши на вимоги гільдії? Вимоги гільдії? А вони були? Йовун повернувся до вікна підбору гільдій, знайшов оголошення про набір і натиснув на нього. Разом із кнопкою [Приєднатися до гільдії] з'явилися вимоги, написані користувачем. Здається, інший говорив про це. Вимоги були простими й зрозумілими: [200LV↑/Активні гравці / Обов'язкова співбесіда / Щоденні квести гільдії / Обов'язкова участь у рейтингових боях] Раніше Йовун не вчитувався, тому не знав, що там були якісь вимоги. Перша гільдія, до якої він приєднався, прийняла його одразу після того, як він висловив свій намір вступити. Хоча згодом звідти всі пішли, а гільдія перетворилася на гільдію-привида, Йовун підтвердив, що серед їхніх умов не було вимог щодо рівня. Він тільки-но перетнув позначку 120-го рівня. [Гільдія] Neutaaaa: О, я тільки-но побачив ㅠㅠ [Гільдія] Ji9star: Ха-ха. [Гільдія] Neutaaaa: Шкода… ㅜㅜ [Гільдія] Ji9star: Так ха-ха. [Гільдія] Neutaaaa: Але… [Гільдія] Neutaaaa: Гадаю, я скоро досягну 200-го рівня. [Гільдія] Ji9star: ? [Гільдія] Neutaaaa: Я досягнув 50-го рівня за один день, хіба це не круто? [Гільдія] Ji9star: ??? [Гільдія] Neutaaaa: Я не спав усю ніч. [Гільдія] Ji9star: ? [Гільдія] Neutaaaa: Чи не можемо ми домовитися стосовно вимог до рівня? LOL [Гільдія] Ji9star: ????????? Це був звичайний жарт, але здавалося, що Ji9star був не з тих людей, які сприймають подібне легковажно. Реакція іншої сторони була не надто позитивною, і Йовун зрештою відчув себе некомфортно. Коли він збирався навести мишку на кнопку [Покинути Гільдію], над головою Ji9star з'явилася мовна бульбашка. [Гільдія] Ji9star: Я тобі подобаюсь? — ?.. [Гільдія] Ji9star: LOL [Гільдія] Ji9star: Гей. [Гільдія] Ji9star: Чому ти продовжуєш переслідувати мене? — …Га? Хто кого переслідує? ...Я? Його? Йовун не знайшов слів і деякий час дивився на монітор. Оскільки відповіді не було, Ji9star знову засміявся: «LOL». [Сервер] Ji9star: 3 сервер «Neutaaaa». Той, хто найшвидше прикінчить його, отримає 100 мільйонів. — Га?.. Що відбувається? Це повідомлення відрізнялося від попередніх. При ближчому розгляді стало зрозуміло, що Ji9star використав чат сервера. Дивлячись на напівжирні літери на початку, здавалося, що він відправив це повідомлення на весь сервер. [Особисті] Гірчиця Кетчуп Курка Рис: Га? [Особисті] Ягідка Полуничка: Де ти? [Особисті] Гірчиця Кетчуп Курка Рис: Хах? [Особисті] Atil: Що ти начудив? LOL [Особисті] Гірчиця Кетчуп Курка Рис: Га? [Особисті] Гірчиця Кетчуп Курка Рис: Га? [Особисті] Гірчиця Кетчуп Курка Рис: Га? Люди, яких він не знав, швидко надсилали йому особисті повідомлення. У зоні гільдій існувала система, яка дозволяла користувачам вступати в PVP-бої один з одним без запиту, і якщо хтось помирав у зоні гільдії, він отримував смертний вирок, якщо у нього не було предмета «Знак воскресіння». Невдовзі після того, як йому почали надсилати повідомлення, користувачі у різних вбраннях почали злітатися й безжально атакувати Йовуна. Почувши звуки їхніх блискавичних атак, Йовун швидко використав зілля й спробував утекти з зони гільдії. Він натиснув клавішу зі стрілкою вправо, але був зв'язаний користувачем за допомогою навички зв'язування і не зміг поворухнутися. Його нещадно побили. [Ви померли. Хочете відродитись у найближчому місті?] Йовун подивився на екран, побачивши, що очі його персонажа перетворилися на хрестики, а частина очок досвіду була втрачена через дебаф смерті. [Світ] Ягідка Полуничка: Юху-у, я вбив його! ^^v [Світ] Douner: ? [Світ] 101112: Ах, занадто пізно. — Що, я справді помер? – розгублено пробурмотів Йовун. Він не міг зрозуміти, що тільки-но сталось. [Світ] Douner: Полуничко, ти маленька с***а, LOL [Світ] Douner: Я той, хто вицідив із нього всю кров. [Світ] Douner: Ти просто добив його. [Світ] Ji9stars: ㅇㅅㅇ Ха-ха. [Світ] Douner: Ого, скільки б я не думав про це, це не те. [Світ] Douner: Якщо в тебе є совість, вали звідси. [Світ] Ягідка Полуничка: Чому ти кажеш, що я лише добив? LOL, я прийшов сюди першим. [Світ] Douner: У тебе немає доказів, тож просто відступи. [Світ] Ягідка Полуничка: Серйозно? Тоді, можливо, варто було краще постаратися, щоб твій удар був останнім? [Світ] Douner: Гей, якщо ти так кажеш. [Світ] Douner: Розділімо 7:3. Я – 7, ти – 3. [Світ] Douner: Домовились? Поки Douner і Ягідка Полуничка домовлялися розділити приз за смерть Йовуна, людина, про яку йшлося, мовчав. [Світ] Ягідка Полуничка: Звучить, як лайнова угода, ха-ха. [Світ] Ягідка Полуничка: Якщо про це заявлять як про погані манери, моє ім'я буде єдиним у журналі. [Світ] Ягідка Полуничка: Тоді я буду єдиним, кому загрожує покарання, LOL. [Світ] Ягідка Полуничка: Тож, хіба це не вигідно лише для тебе?
Читати
Відгуки
дякую за переклад!