Крадіжка поцілунку

Все було нормально, поки не настала ніч.

 

За вечерею Су Мінь та інші двоє тихо обговорювали те, що сталося. Зрештою, це був один з рідкісних випадків, коли вони могли поговорити один з одним.

 

Тоді вони втрьох побачили на власні очі, як поверхня води пузириться над місцем, куди впала людина.

 

Кров також з'явилася лише через деякий час, що вказувало на момент, коли ув'язнений отримав ці рани на шкірі.

 

Фан Шу Дзюань сказав: «Я думаю, що у воді, щось є.»

 

Університетська спеціальність Су Міня була пов'язана з цією галуззю, і він сам також підозрював, що хтось міг покласти щось у воду, що змусило те, що там було, стати м'ясоїдним.

 

Зрештою, навіть апокаліптичні фільми на кшталт "Оселя зла" вважалися фільмами жахів, тож не було нічого дивного в тому, що щось подібне з'явилося у фільмі жахів.

 

«Оскільки нас попросили почистити річку там, вони б заздалегідь підтвердили, що нічого не станеться.» - Су Мінь на мить замислився і сказав. - «Таке враження, що у в'язниці нічого про це не знали.»

 

Або, навпаки, можливо, вони просто занадто звикли до подібних речей і знали, що якщо вони впораються з інцидентом таким чином, то про нього легко забудуть.

 

Су Мінь не знав, для чого існує ця в'язниця. Якщо такі інциденти трапляються щодня, чому вони не відправили когось розслідувати?

 

Чи це тому, що вони боялися спричинити неприємності й тримали все в таємниці?

 

Їнь Дзе сказав: «Я чув, як вони говорили, що вони намагалися розслідувати це раніше, але з цього нічого не вийшло. Тепер вони просто мають справу з цим ось так.»

 

Фан Шу Дзюань кивнув: «Тоді це має сенс.»

 

Су Міня підпер підборіддя і сказав: «Питання не в цьому. Питання в тому, що знаходиться всередині цієї річки. На жаль, ми не можемо це перевірити.»

 

Наразі вони є ув'язненими, тож не мають жодної свободи. Щонайбільше, їм давали трохи свободи робити те, що вони хотіли, поки вони працювали.

 

Фан Шу Дзюань мав досить гарне враження про Су Міня.

 

Можливо, через його зовнішність він відчув, що Су Мінь — хороша людина, але, можливо, це також пов'язано з його добрими стосунками з Їнь Дзе.

 

Наскільки він знав, Їнь Дзе був людиною, який рідко ладнав з іншими людьми. У школі він був трохи більш дружнім зі своїм сусідом по кімнаті, але Су Мінь жив з ним лише два чи три дні. Їхні стосунки здивували його.

 

Су Мінь сказав: «Поки у нас все добре, у нас ще є час.»

 

У вступі до фільму сказано, що двоє головних героїв почали розслідування після смерті брата Хао. Цього ще не сталося, тому вони, ймовірно, ще не досягли поворотного моменту у фільмі.

 

Фан Шу Дзюань кивнув.

 

Більшу частину вечері вони провели за розмовами. Коли вони закінчили, то швидко доїли їжу і вишикувалися в чергу, щоб повернутися до своїх камер.

 

Їнь Дзе запитав: «Чому ви з ним такі дружні?»

 

Су Мінь, який заправляв своє ліжко, недбало запитав: «З ким?»

 

Не почувши відповіді, він зрозумів і повернувся, щоб сісти на своє ліжко: «Ти маєш на увазі Фан Шу Дзюаня?»

 

Їнь Дзе безтурботно випустив звук підтвердження.

 

Су Мінь на мить замислився і відповів: «Я думаю, що він досить хороша людина. Нелегко знайти когось, з ким легко розмовляти в такому місці, як це, а він, здається, піклується про тебе.»

 

«Неможливо.» - Їнь Дзе одразу ж заперечив. - «Ти помилився. Як він може піклуватися про мене? Це неможливо. Усе, що в нього на думці, — це те, що він може зробити, щоб завдати мені болю.»

 

Су Мінь здивувався: «Не може бути все так погано.

 

Він відчував, що Їнь Дзе, можливо, проявляє пильність через те, що його подруги були вкрадені ним, але тут не було жодної дівчини, яку міг би вкрасти Фан Шу Дзюань.

 

Хоча він не розумів, чому дівчатам Їнь Дзе може подобатися Фан Шу Дзюань, але якщо це було зроблено не навмисно, то Фан Шу Дзюань був би дійсно ображений.

 

Їнь Дзе не став продовжувати й просто пішов чистити зуби.

 

Су Мінь знизив плечима і продовжив заправляти ліжко, але в ту мить, коли він обернувся, то побачив Чень Су, що лежав на ньому.

 

Його поза була схожа на позу куртизанок, яких ви бачите по телевізору. Не вистачало тільки слів «Заходьте, дорогий клієнт.»

 

Су Мінь прошепотів: «Чому ти сьогодні так рано?»

 

Можливо, через те, що минув час, силует Чень Су також був ледь помітним. Хоча це було не дуже чітко, але принаймні не так хвилююче, як у першому фільмі.

 

Чень Су сказав: «Хіба я не вчасно?»

 

Су Мінь показав на ванну кімнату: «Хіба тебе не викриють, коли він вийде?»

 

Чень Су не подивився і просто потягнув його на ліжко. Су Мінь, заскочений зненацька, впав на нього: «Він все одно мене не бачить.»

 

Єдиний, хто може його бачити — це той, кого він сам хоче бачити.

 

Су Мінь підвівся і холодно промовив: «Тоді ти справді дивовижний.»

 

«Звичайно.» - Чень Су безсоромно прийняв похвалу. Він сів і звернувся до Су Міня. - «Давай сьогодні ляжемо спати раніше.»

 

Су Мінь: «…»

 

Як і очікувалося, Чень Су прийшов не з добрими намірами.

 

Схоже, його не влаштовувало те, що він з'являвся посеред ночі протягом останніх кількох днів, тому він вирішив з'явитися ще до того, як вимкнули світло.

 

Су Мінь відвернув голову: «Зачекай.»

 

Чень Су удав, що не зрозумів його, і сказав: «Гаразд.»

 

Су Мінь був надто роздратований, щоб злитися. Він вирішив просто поводитися з ним так, ніби його не існує.

 

Камера була дуже маленькою. Варто було лише повернути голову, як Чень Су дивився на нього з ліжка. Це було неминуче. З іншого боку, Їнь Дзе все ще був у ванній кімнаті.

 

Його постільну білизну щодня перевіряли тюремні наглядачі. Як і в армії, він повинен був щодня акуратно складати постільну білизну.

 

Су Мінь витягнув свою постільну білизну і розстелив її. Чень Су був незадоволений тим, що його увага більше не прикута до нього, і продовжив хапати його за руку.

 

«Не заходь занадто далеко.» - попередив Су Мінь.

 

Чень Су сказав: «Я зроблю це тільки з тобою.»

 

Су Мінь не очікував від нього такої відповіді. Поки він відволікся, його зупинив Чень Су.

 

У цей момент несподівано вийшов Їнь Дзе, і він миттєво зрозумів, що відбувається. Він був трохи приголомшений і просто залишився стояти на місці.

 

Су Мінь трохи застиг. Він не наважувався поворухнутись.

 

Їнь Дзе подивився на нього.

 

Він відчув, що його співкамерник не тільки має погану звичку розмовляти сам з собою, але й погану звичку робити випадкові жести в повітрі.

 

У цей момент Чень Су підвівся. Він не відпустив постільну білизну, а натомість нахилився, щоб поцілувати Су Міня в губи.

 

Су Мінь все ще дивився на Їнь Дзе, тому не зміг вчасно відреагувати.

 

Поспілкувавшись з ним деякий час, Чень Су дуже добре знав характер Су Міня. Він просто швидко вкрав поцілунок, перш ніж відпустити постільну білизну.

 

Су Мінь, за яким спостерігав Їнь Дзе, трохи занервував.

 

Побачивши, що той, мабуть, нічого не помітив, він відчув полегшення. Це було полегшення.

 

Бувши зразковим учнем понад двадцять років, Су Мінь ніколи не робив нічого настільки обурливого, не кажучи вже про те, щоб відчувати щось подібне.

 

Зазвичай його емоції були дуже добре контрольовані, а життя організоване і сплановане.

 

Відколи він познайомився з Чень Су, він відчув багато емоцій, яких ніколи не відчував.

 

Це також було однією з причин, чому Су Мінь неодноразово потурав Чень Су.

 

«Ти закінчив? Тоді я піду.»

 

Їнь Дзе відповів: «Так.»

 

Після миття посуду настав час вимикати світло. Камеру зсередини огорнула темрява, і можна було бачити лише тьмяне місячне світло, що падало з вікна.

 

Су Мінь лежав в ліжку, але Чень Су ніде не було видно.

 

Коли сон вже збирався взяти гору, він відчув, як щось холодне притиснулося до його спини, але незабаром він заснув.

 

~~~

 

Рано вранці Су Мінь прокинувся.

 

Він не пам'ятав, що сталося минулої ночі, і лише розплющивши очі, почув повідомлення від кінотеатру.

 

[Глядачу Су Міне, вітаємо вас з тим, що ви пережили ще один день. Це дивовижний подвиг! Будь ласка, продовжуйте наполегливо працювати. Сьогоднішня підказка: волосся.]

 

Су Мінь насупився. Він торкнувся свого волосся.

 

З волоссям мало що могло статися, а спогад про чоловіка, який їв ламінарію, все ще був яскравим у його свідомості.

 

Сподіваюся, це не пов'язано з поїданням волосся.

 

Після миття посуду зазвучав динамік.

 

Всі в'язні вишикувалися один за одним і пішли на сніданок.

 

Цього разу Фан Шу Дзюань не взяв на себе ініціативу говорити. Су Мінь не мав що сказати, а Їнь Дзе, як завжди, тримався осторонь, тож вони мовчали всю дорогу.

 

Сівши, Фан Шу Дзюань озирнувся і сказав: «Сьогодні я помітив, що з камерою, в якій я зупинився, щось не так.»

 

Він сказав це зі своїм звичайним виразом обличчя, але Су Мінь з його урочистого тону зрозумів, що він не бреше.

 

Він запитав:«"Що сталося?»

 

Фан Шу Дзюань стишив голос: «У чашці мого співкамерника з'явилося довге пасмо волосся. Приблизно такої довжини.»

 

Потім він жестом руки показав довжину волосся.

 

Су Мінь здогадався, що воно, ймовірно, сягало талії.

 

У в'язниці не було жінок, тому довге волосся не повинно було з'являтися тут, не кажучи вже про чашку сусіда Фан Шу Дзюаня.

 

До того ж, коли Фан Шу Дзюань згадав про волосся, Су Мінь миттєво згадав про підказку з кінотеатру. Схоже, хтось знову мав померти.

 

Але тільки він був у цьому впевнений. Фан Шу Дзюань, з іншого боку, міг лише підозрювати, але не мав жодних доказів.

 

Їнь Дзе сказав: «Тут немає жінок, звідки тут може бути довге волосся? Якщо хочеш збрехати, вигадай щось більш логічне.»

 

Су Мінь прямо запитав: «Ти впевнений, що не помилився?

 

Фан Шу Дзюань підняв брову і витягнув з кишені пасмо волосся. Він поклав його на стіл: «Я не помилився. А ви, хлопці?»

 

Хоча волосся було дуже тонким, коли його поклали на стіл, стало ясно, що воно чорне.

 

Фан Шу Дзюань побачив, що вони мовчать, і продовжив: «Я прийшов сюди пізніше. Чи був хтось з довгим волоссям у моїй камері до мене?»

 

Су Мінь похитав головою і сказав: «Я прийшов сюди лише за два дні до тебе, тому я не знаю, хто там зупинявся.»

 

Фан Шу Дзюань описав, як він зробив це відкриття.

 

Він прокинувся дуже рано вранці. Він не помітив волосся, коли йшов чистити зуби, але побачив його пізніше, коли повернувся, щоб поставити чашку на місце.

 

У кожній камері був один столик, на якому вони залишали стаканчики для полоскання рота. Стаканчики були білими, тому чорне волосся особливо привертало увагу.

 

Їнь Дзе, який почув це, всміхнувся і сказав: «Оскільки ти так багато бешкетуєш, схоже, що жінка-привид тепер шукає тебе, щоб помститися.»

 

Фан Шу Дзюань подивився на нього: «Судячи з того, як розвиваються події, це, ймовірно, означає, що мій співкамерник помре завтра.»

 

Якщо його сусід помре, то, ймовірно, незабаром настане і його черга.

 

«Чому ти дивишся на мене?» - Їнь Дзе відвернувся і прямо сказав. - «Я навіть сподіваюся, що це будеш ти, а не твій сусід.»

 

Фан Шу Дзюань перепитав: «Справді?»

 

Їнь Дзе сказав: «Справді.»

 

У цьому обміні думками між ними було щось дивне. Су Мінь раптом відчув себе третім зайвим.

 

Він відчув себе так, ніби повернувся назад до дитячого будинку і щодня спостерігав, як Янь Дзін Цай і Сю Їсян мило розмовляють один з одним.

 

І хоча ці двоє тут час від часу сперечалися, у нього було схоже відчуття.

 

Точніше, лише Їнь Дзе однобічно сперечався з Фан Шу Дзюанем. За останні кілька днів перебування тут Фан Шу Дзюань, здавалося, жодного разу не сперечався з ним і не сказав йому нічого грубого.

 

Су Мінь внутрішньо висловив думку, що вороги — це досить дивні стосунки, які він не може зрозуміти.