Запрошення

Арка 2. На острів вбивць

 

Мало людей, які подивилися фільм, пішли до ресторану хоґо, тож Су Мінь спокійно там їв, не відчуваючи жодних незручностей. Коли він закінчив їсти, все його тіло пахло їжею з хоґо.

 

Повернувшись до школи, весь груповий чат Су Міня закидав його "@".

 

«Я чув, що людину, яка змінила сюжет "Університетського трилера", звуть Су Мінь. Це наш найкращий учень Су?»

 

«Я пішов подивитися, і це справді він...»

 

«Боже мій, Су Мінь має суперсилу? Я хочу взяти у нього інтерв'ю про те, що він відчував, живучи у фільмі жахів.»

 

«Для порівняння, я хочу запитати Су Міня про те, що він відчував, коли спав з привидом, @PolymerMaterialScienceAndEngineeringClass2SuMin.»

 

"Я хочу знати, що ти робив у гуртожитку дівчини, @PolymerMaterialScienceAndEngineeringClass2SuMin.»

 

Су Мінь прикинувся мертвим і не відповів.

 

Хоча він не відповів, йому все одно потрібно було йти на заняття, і поки він йшов, вони знали, що це був він. Зрештою, він не міг змінити своє обличчя.

 

Деякий час Су Мінь був найпопулярнішою людиною в кампусі.

 

Щоразу, коли він приходив на заняття раніше, його одногрупники навмисне читали коментарі в інтернеті вголос, щоб він почув, бо їм кортіло залізти йому в голову.

 

Навіть його професор одного разу пробурмотів речення перед початком занять.

 

Яким би серйозним не був Су Мінь, він не міг не зніяковіти. Відтоді він не зволікав з виходом одразу після закінчення уроків.

 

На спеціальності "Полімерне матеріалознавство та інженерія полімерних матеріалів" було небагато людей, загалом лише дві групи. Однак, якщо академічна кваліфікація людини була достатньо високою, робота, яку вона знаходила в цій галузі, могла забезпечити дуже хорошу зарплату. Тому Су Мінь був налаштований на продовження навчання.  

 

Сьогодні два класи об'єдналися в один великий клас.

 

Замість того, щоб грати на телефоні під час уроків, Су Мінь зосередився на своїх книжках.

 

Аж раптом телефон у його кишені завібрував.

 

Лі Веньсінь торкнувся його книги й прошепотів: «Швидко перевір WeChat, я тобі дещо надіслав.»

 

Су Мінь з сумнівом дістав телефон. «Що ти надіслав?»

 

Лі Веньсінь просто підняв брову і, нічого не видаючи, розсміявся без добрих намірів. «Відкрий і побачиш сам.»

 

Су Мінь раптом відчув недобре передчуття.

 

Він відкрив WeChat і побачив, що йому надіслали посилання. Після того, як він натиснув на нього, посилання привело його на форум для обговорення фільмів.

 

Він чув назву цього форуму раніше.

 

Повідомлення, яке йому надіслав Лі Веньсінь, стосувалося нового "Університетського трилера". Поглянувши на назву, Су Мінь відчув себе трохи знервованим.

 

У нього було передчуття, що він знайде щось дивне.

 

«Шок! Всі подивилися нещодавно дуже популярний повторний випуск "Університетського трилера"? У вас є що сказати?»

 

Господарю: «Я вже дивився його, ха-ха-ха-ха. Під час перегляду у мене раптом з'явилося глибоке усвідомлення того, що кохання може виникнути будь-де і будь-коли. Там були гарні люди, і привиди навіть проявили милосердя. Цей фільм жахів дуже смачний — особливо смачний цукор.»

 

1-й коментар: «Я ходила на нього з батьками! Мама запитала мене, чому один школяр постійно розмовляє з повітрям. Коли я сказала, що він залицяється, вона подумала, що я брешу...»

 

2-й коментар: «Щоб підготуватися до цього фільму, я спочатку пішов дивитися оригінальний "Університетський трилер". Хто написав сценарій? Чому фільм жахів перетворився на романтичний фільм? Гостре куряче кіно — марна трата мого квитка в кіно!»

 

3-й коментар: «Нагорі, не хвилюйтеся. Подумайте про це: ви витратили гроші на один фільм, а в результаті подивилися два — фільм жахів і романтичний фільм. Подумайте, скільки ви заощадили.»

 

4-й коментар: «Ха-ха-ха-ха-ха, ви всі не розумієте, що таке кохання! Дзін Сянь, поквапся і забери свого маленького коханця. Наступного разу, може, покажеш нам якесь публічне проявлення свого кохання?»

 

5-й коментар: «Чому за сценарієм я мав грати роль у грі "Будь ласка, Бі Сянь"? Зрештою, я помер, навіть не зустрівши Бі Сяня... Цей фільм дивиться тільки на обличчя?»

 

6-й коментар: «Ні, ні, він дивиться на IQ! Су Мінь має високий IQ, найкращий студент на інженерному факультеті. Хіба він не звучить досить потужно?»

 

…

 

1314-й коментар: «Дозвольте мені зайняти це місце¹. Відсьогодні я — цукровий порошок ² Дзінь Сянь X Су Мінь. Хто хоче з'їсти цукор, підійдіть до мене, і я дам його вам.»

 

¹ — 1314+520=я закоханий в тебе назавжди. (китайський сленг)

 

² — фанат/ка

 

1315-й коментар: «Швидше, всі йдіть на сайт цього друга. Вони вже написали про цих двох фанфік, і цукор надзвичайно смачний…123³»

 

³ — я згодна. (китайський сленг)

 

1316-й коментар:« ... Навіть привиди можуть закохуватися. Що ще може бути неможливим?»

 

...

 

Су Мінь побачив, що цей пост вибухнув.

 

Чому ці люди зосереджуються не на тих речах? Чи правильно вони дивилися фільм?

 

Чи не могли б вони просто насолоджуватися розгадуванням таємниць, як він?

 

Читаючи їхні дописи — особливо останні коментарі, де вони пишуть про нього жовті книжки⁴ - він заливався гнівом. Невже ці люди не бояться, що їх забанять…?

 

⁴ — фанфіки 18+

 

Лі Веньсінь запитав: «Розкажи, що ти робив разом з Дзін Сянем у фільмі?»

 

Су Мінь похитав головою і відповів: «Нічого.»

 

Знаючи, що він просто не хотів цього говорити, Лі Веньсінь надувся, перш ніж повернутися до захопленого читання форуму.

 

Жовті книжки тут були дійсно добре написані, ах.

 

Непомітно промайнули два тижні.

 

Перевидання "Університетського трилера" нарешті перестали показувати в кінотеатрах. Кілька днів тому Су Мінь отримав ще одне повідомлення з кінотеатру.

 

Оскільки він зіграв роль у перевиданні, кінотеатр віддав йому частину прибутку. Загалом, його заробіток був досить високим.

 

Не дивно, що так багато людей хотіли потрапити на фільм; обіцяних грошей після успіху було достатньо, щоб зачепити аудиторію.

 

Сімейні обставини самого Су Міня були вище середнього, тому цей фактор не мав для нього особливого значення.

 

Однак режисер був дуже схвильований.

 

Його новий фільм "Університетський трилер" нарешті вирвався з лав "обпльованих на вулицях", і він позбувся усталеного іміджу, створеного трьома попередніми фільмами.

 

Як його "Великий герой", Су Мінь мав "честь" з'являтися на його Weibo протягом одного безперервного тижня. Незважаючи ні на що, кожен пост режисера так чи інакше містив би згадку про Су Міня.

 

І щоразу, коли згадували Су Міня, згадували й про Дзін Сяня.

 

Коли ці два фільми перестали показувати на великих екранах, а на зміну їм прийшли нові, пристрасті врешті-решт вщухли.

 

Інформацію про Су Міня оприлюднило багато людей. Офіційний блог Дзян Да, який також опублікував цю новину, змусив багатьох людей коментувати там.

 

Багато користувачів мережі були стурбовані особистістю Дзін Сяня.

 

Су Мінь колись намагався провести дослідження, але навіть великі детективи інтернету не змогли викрити актора, який ховався за Дзін Сянем.

 

Зрештою, вони дійшли такого висновку: Дзін Сянь — це, швидше за все, персонаж, вигаданий кіно для сценарію, і не більше; він не є реальною людиною.

 

Це було дуже розумне припущення.

 

Такого ж висновку дійшов і Су Мінь, але з невідомих причин ця думка викликала у нього дискомфорт.

 

Іноді, коли він згадував сюжет фільму, все, що він пережив, здавалося особливо реальним.

 

Актори Лінь Сяо Янь та Лінь Їжи не знали його. Якось у Weibo згадали, що ті, хто дійсно знав його, були двома героями фільму.

 

Якимось чином Дзін Сянь здавався ще більш недосяжним.

 

Щоразу, коли Су Мінь бачив обличчя цих двох акторів, він не міг не думати про їхніх персонажів у фільмі. Різниця між персонажем і актором була надто великою — особливо між Лінь Їжи та його актором.

 

Зрештою, Су Мінь викинув усе, що стосувалося "Університетського трилера", у найглибшу частину своєї свідомості та зосередився на навчанні.

 

Після того, як фільм закінчився, багато людей незабаром забули про нього.

 

Це просто фільм жахів. Навіть якщо він чимось і відрізнявся від інших фільмів, мало хто його запам'ятає.

 

З цією думкою Су Мінь продовжував жити за принципом "три крапки і одна лінія⁵". Поступово все почало налагоджуватися.

 

⁵ — Гуртожиток - клас - їдальня. Описує звичайне, незмінне життя; може стосуватися нудного способу життя.

 

~~~

 

Одного дня після самостійного вивчення та перегляду конспектів, Су Мінь приготувався вмитися і лягти спати.

 

Його розпорядок дня був дуже дисциплінованим: лягати спати о 10 вечора і прокидатися о 7 ранку. Він дотримувався цього протягом багатьох років.

 

Спочатку його сусіди по кімнаті думали, що він не зможе протриматися понад місяць. Однак після семестру, коли всі стали свідками самодисципліни Су Міня, всі захотіли, щоб він прийняв їх в учні.

 

Тільки бог самодисципліни міг вистояти.

 

Для таких інтернет-залежних, як вони, було неможливо засинати до 12-ї години щодня.

 

Для них день закінчувався о 5 ранку і починався о 5 вечора.

 

Однак, оскільки рухи Су Міня були дуже легкими, їхній графік сну не порушувався. А завдяки шторам на ліжку та навушникам Су Мінь також не скаржився на шум.

 

Весь гуртожиток був радісним і гармонійним.

 

Почистивши зуби, Су Мінь почув, як на його телефон прийшло повідомлення.

 

Відставивши чашку, він відкрив телефон і натиснув на повідомлення. Прочитавши його, Су Мінь завмер і втупився в екран.

 

Побачивши, що він стоїть так кілька хвилин, Лі Веньсінь подумав, що щось не так.

 

Він нахилився і запитав: «На що ти дивишся? Ти не звернув уваги, коли я тебе покликав. Вже 10 година, хіба ти не повинен йти спати?»

 

Су Мінь не витримав.

 

Він показав Лі Веньсіню екран свого телефону.

 

«Це запрошення від кінотеатру Нове століття. Вони випускають новий фільм жахів.»

 

Порівняно із загальним фільмом жахів, касові збори перевидання "Університетського трилера" були просто шаленими. Відповідно, він також збільшив касові збори оригінального фільму.

 

Навіть сам режисер святкував на Weibo.

 

Як наслідок, Су Мінь зустрічався з уважними поглядами однокурсників до і після занять. На щастя, більшу частину часу він проводив у гуртожитку, і його одногрупники не могли навмисно зайти, щоб поставити запитання.

 

Що ж до їхніх дивних і багатозначних поглядів, то Су Мінь просто ігнорував їх.

 

Пройшло багато часу відтоді, як він бачив цей фільм. Спогади, які він зберігав глибоко в серці, раптово вирвалися назовні завдяки цьому текстовому повідомленню.

 

Лі Веньсінь подивився на екран. У короткому повідомленні йшлося про те, що фільм називається "Острів вбивць". З першого погляду можна було зрозуміти, що це буде не простий фільм жахів.

 

Він боявся, що це буде страшніше, ніж "Університетський трилер".

 

Шкільний сюжет містив багато страшилок, але вони були не більше, ніж легендами та фольклором. З іншого боку, на маленькому острові багато чого могло піти не так.

 

Фільм, у назві якого було слово "Вбивство" і в якому йшлося про людей, що опинилися в замкненому просторі, тхнув кров'ю і смертю. Хто знав, скільки часу пройде, перш ніж хтось втратить життя.

 

Лі Веньсінь на мить замислився, а потім запитав: «Хочеш піти подивитися? Я боюся, що ти знепритомнієш з переляку, коли вийдеш звідти. Першого разу достатньо, але другий раз — це вже занадто.»

 

Су Мінь прошепотів: «Я піду.»

 

Поруч з ним Ван Ді був шокований: «Відтепер ти не будеш продовжувати потурати фільмам жахів, чи не так? Прокинься, найкращий учень.»

 

Су Мінь подивився на нього: «Ви говорили це минулого разу.»

 

Ван Ді ніяково посміхнувся. «Не те щоб я хвилювався за тебе. Просто подивись на назву - "Острів вбивць" - ти помреш.»

 

«Все буде добре.» - Су Мінь вже все вирішив.

 

Лі Веньсінь раптом про щось подумав і перестав хвилюватися. «Гаразд. У будь-якому випадку, ти пережив останній фільм. Щасти тобі.»

 

Су Мінь відчув, що в його словах щось не так, але не надав цьому значення.

 

Кінотеатр хотів, щоб він подивився фільм першим, і через їхню останню співпрацю подарував йому квиток.

 

Су Мінь відправив свою відповідь кінотеатру.