Акацукі та Рісті пішли далі. Приблизно в той самий час, коли Кійоя і Тіана зіткнулися один з одною.
Нанаса Харука перебувала у Вавилонській вежі головної будівлі школи, по серед сходів до її останнього поверху.
Вона поникла через дах «нуль-один».
На відміну від інших дахів, дах номер «нуль-один», який має вертодром та інші зручності, використовувався як один зі шляхів евакуації у разі землетрусу чи пожежі. Однак у надзвичайній ситуації не завжди є можливість використовувати шляхи, такі як сходи й коридори, або проходи, як-от двері.
У надзвичайній ситуації маже виникнути потреба зруйнувати об’єкт, щоб врятуватися.
Тут легше зруйнувати підлогу, та стіни, ніж в інших місцях.
За звичайних обставин, однак, неможливо зробити помітний вхід з повітря.
Проте:
–...Як я і думала, охорона там була слабкою.
Спускаючись сходами з даху, Харука пробурмотіла думку, яка прозвучала як вирок.
Все так, як вона і розраховувала. Харука змогла передбачити, що безпека JPN Вавилон наразі не надто міцна.
– Тому що...
Харука думала, ковтаючи наступні слова.
Кійоя зрадив її й навіть вбив Рійоухея та Мінамі.
Вони могли б бути найбільш довіреними супутниками Кійої. Звісно, не відомо, що думав про це сам Кійоя. Однак, принаймні, так це мало виглядати в очах його оточення.
Зовні, члени студентської ради старшої школи JPN Вавилон відомі як найбільш довірені друзі Кійої. І Кійоя намагався усунути їх.
Як небезпеку, як перешкоду на шляху до його ідеалів.
«...Ти сказав що.»
Харука пригадала слова Кійої
Цей план не повинен бути відомий іншим з Кокону.
Але природно, що чим більше людей знають про секрет, ти вищий ризик його витоку.
Ймовірно, саме тому Кійоя вів справу в найсуворішій таємниці, навіть від Харуки та інших.
Якщо так, то зараз в JPN Вавилон не повинно бути нікого, хто став би на бік Кійої, який, здавалося, не контролював прийняття рішень.
І.
– …
Так само як і кілька годин тому. Нанаса Харука мовчки стояла перед дверима кімнати учнівської ради, на останньому поверсі.
– ...У.
Харука злегка закам’яніла, коли згадала, що з нею сталося тут раніше.
Непереборний страх, який закарбувався в її свідомості, коли Кійоя ледь не вбив її, ще не повністю зник.
«...І все ж.»
Нанаса Харука торкнулася власних грудей кулаком, який стиснула правою рукою.
У середині неї тепер було тепло і відвага, які дав їй Акацукі. Вона мала бажання допомогти Акацукі, як однокурсниця, і бажання врятувати Міу, як близька подруга.
Тепер вона більше не віцепрезидент студентської ради й не голова дисциплінарного комітету.
Вона просто Нанаса Харука, товаришка Акацукі, Міу, Рісті, Чікаґе, Кудзухи та інших.
Харука розуміла. Вона не може перемогти Хікамі Кійою.
Можливо, тільки Акацукі міг зробити це, в нинішній ситуації.
«...Але.»
Навіть якщо так, мало бути щось, що вона може зробити, думала Харука.
Якщо це просто бойова сила, то є Рісті та її команда. І навіть так, долучення Харуки може переломити хід битви в більш сприятливий бік, але Харука намагалася забезпечити інший вид підтримки.
Йшлося не лише про боротьбу. Були речі, які може зробити лише вона, член студентської ради нинішнього JPN Вавилон. Ось чому вона вирішила діяти сама, замість того, щоб приєднатися до Акацукі та інших.
Вважаючи, що це її роль.
Тож.
– Я більше не можу стояти на місці...
Промовивши це в бурмотінні, Харука обережно відчинила важкі двері Кімнати студентської ради.
Кімната студентської ради, куди вона зайшла, була наповнена темрявою і тишею.
І Хікамі Кійої там не було.
Підтвердивши цей факт, Харука трохи розслабилася.
– Зрештою він десь не тут...
Кійоя казав, що за допомогою Міу створить ідеальний світ.
Однак важко повірити, що в цій кімнаті студентської ради було щось, що може здійснити подібне.
Цим місцем користувався не лише Кійоя, а й Харука та інші члени студентської ради.
Навіть коли Кійоя був далеко від JPN Вавилону, вони могли вільно приходити і йти, коли їм заманеться.
Крім того, вона також знаходилася близько до шляху евакуації, даху «нуль-один». Не можливо уявити, щоб в такому місці приховували стільки таємниць, що може зрадити інших з Кокона.
Занурившись у нічну тишу, Нанаса Харука замислилася.
Битва, яка нещодавно відбулася, здавалося була брехнею чи ілюзією.
Однак:
– Уесакі... Мінамі...
Проте жорстока реальність не була перевернута.
Бо на підлозі все ще лежали замерзлі тіла Рійоухея та Мінамі.
Але зараз не було часу оплакувати їх.
Тож Харука, опустила погляд на підлогу:
– Я помщуся за вас. Я помщуся президенту Хікамі, ні.
Похитавши головою, вона ще більше зміцнила свою рішучість:
– Зруйнувавши амбіції Хікамі Кійої, я впевнена, що...
Сказала вона. Це означало, що вона визнала Кійою своїм безпосереднім ворогом.
Потім, міцно стиснувши кулаки, вона підійшла до столу в глибині кімнати.
– Ну що ж, почнемо...
З цими словами вона натиснула кнопку живлення на комп’ютері.
Монітор засвітився в темряві наче розлився.
Потім підчас завантажені операційної системи з’явився запит пароля для автентифікації користувача:
«...Тут не можна допустити помилки...»
Перша перепона була витверезною.
Кійоя не настільки наївний, щоб залишити її пароль, тієї хто вийшов зі студентської ради й перейшов на бік Акацукі та Міу.
Але Харука мовчки била по клавіатурі:
– ...
Нервуючи, вона натиснула клавішу Ентр.
Екран відразу потемнів, після невеликої паузи.
З’явився екран робочого столу.
Він успішно завантажився.
– Здається... Пройшло добре.
Полегшено зітхнула Харука.
Вона ввела головний код адміністратора.
Але Харука запустила не свій власний комп’ютер.
Зараз Харука сиділа за столом мертвої Мінамі.
Це ситуація з мертвими тілами у кімнаті студентської ради. Вбивство Кійоєю Рійоухеєм та Мінамі, ймовірно, було несподіваним. І мертві люди більше не становлять загрози.
– Якби спробувала увімкнути свій комп’ютер, навіть з кодом адміністратора, була б схоплена охороною...
Зрештою комп’ютери Рійоухея та Мінамі були ще активні.
Але не можна було цим задовольнятися.
«...Треба поспішати».
Харука увійшла у систему безпеки, щоб оцінити поточну ситуацію в JPN Вавилон.
– Як я і думала... Ми перебуваємо в повній самоізоляції.
Те що вдалося підтвердити, було ситуацією, яку вона очікувала.
Кійоя говорив, що тепер, коли він захопив Міу, він готовий. Крім того, печать переміщення, наклеєна Акацукі, дозволила Харуці втекти.
Він, мабуть, вирішив, що це лише питання часу, коли інші Кокони дізнаються про ситуацію і застосують силові заходи.
Але навіть так, Акацукі вже зламав стіну, яка блокувала внутрішню і зовнішню частини комплексу.
Не все мало йти як хоче Кійоя.
Харука почала діяти, щоб зробити ситуацією максимально вигідною для Акацукі.
Надаючи максимальну підтримку, яку могла надати.
Знешкодивши систему безпеки й знищивши програму.
Не лише вимкнути, а й зробити так, щоб її більше ніколи не можна було активувати.
Це внутрішній саботаж проти замку Кійої, під назвою JPN Вавилон.
– Спершу нам потрібно...
Для початку Харука почала відключати “Систему звірів-охоронців”.
Паралельно, вона виявляла місцеперебування Кійої та Міу.
Тоді:
– Це...
Харука раптом зрозуміла, що “Система звірів-охоронців” в деяких місцях зупинилася.
Перше місце знаходилося за межами будівлі, на території JPN Вавилон.
Можливо, Акацукі або хтось інший змусив систему завершити роботу, наприклад, змусивши гаргуль зникнути всіх разом. Зрозуміло, що система залишилася в режимі очікування і не перезапустилася.
Але була друга проблема.
Це підвал цієї вежі, найнижчий поверх.
Саме там розташована вавилонська система - енергетичний реактор для всіх систем. Як найважливіша секція, це зазвичай зона з найвищим рівнем безпеки.
Той факт, що охорону там зняли, означав.
– Чи може бути це...
Коли Харука збиралася пробігтися по клавіатурі, щоб вивести на екран зображення з камер спостереження, вона щось відчула.
– ...У?!
Вона миттєво відскочила в бік, одразу після цього.
З тихим гуркотінням, там, де стояла Харука, з’явився стовп палаючого полум’я.
Він спалив стіл Мінамі разом з комп’ютером, за яким вона працювала.
Це була ворожа атака. Харука без вагань прийняла негайне рішення.
Кружляючи по підлозі, вона матеріалізувала зброю за допомогою AD.
– Ось тобі!
Рухом схрещених рук вона запустила два мечі-півмісяці в темряву перед собою, у вхід до кімнати.
Однак обидва мечі були відбиті двома серіями високочастотних металевих звуків.
– Що?..
Нанаса Харука здивувалася. Не тому, що її атаку було заблоковано.
За мить після того, як від зіткнення металів з’явилися іскри, вона побачила зброю ворога, що причаївся перед нею.
Це було щось знайоме Харуці, меч синього дракона та моргенштерн.
І.
– Я думав застати тебе зненацька, але, як і очікувалося, у тебе добра реакція.
– Харука... Не користуйся моїм комп’ютером без дозволу.
З темряви пролунали голоси, які зробили здивування Харуки реальністю. З’явилися нападники.
Двоє людей, одягнуті в форму JPN Вавилон, Уесакі Рійоухей Аіра Мінамі.
Тож.
– Не може бути...
Приголомшена Харука, раптом подумала про одну можливість.
Про те, що вона чула в Арейдзарді.
Заборонене прокляття імперії Діасдія, яке відродило колишнього героя Леона Есперіо.
Чи можливо, що Рійоухея і Мінамі оживили за допомогою схожої техніки й ними маніпулює Кійоя?
У плутанині думок вона спробувала мимоволі дійти висновку.
«...Ні, це не... Тому що...у!
Харука одразу ж перевела погляд на підлогу, біля стіни.
Побачивши. Тіла Рійоухея та Мінамі все ще лежали там.
Тому.
– Не можливо...
Нанаса Харука нарешті прийшла до тями. Під час вирішальної битви в Арейдзарді було щось, що Кудзуха зробила за допомогою магії, щоб ввести в оману ворожу армію. Створила витончену, глиняну ляльку, для імітації зовнішності Акацукі.
Це був трюк, який могла провернути лише Кудзуха, яка була майстром магії землі.
Однак. Інший бік медалі в тому, що подібне міг створити хтось такого ж рівня.
І, Аіра Мінамі перед нею, майстер володіння магії землі.
Не було нічого, щоб вона не могла зробити.
Іншими словами.
– Жоден з вас... Не був мертвий з самого початку, чи не так?..
З жахом пробурмотіла Харука.
Рійоухей і Мінамі зараз стояли тут з власної волі.
Харука затремтіла, коли подумала про те, що це означає.
Це було так, ніби реальність перед її очима руйнувалася у неї під ногами.
Потім на очах у Харуки, Рійоухей і Мінамі огорнув потік світла.
Вони помінялися місцями. Двоє людей змінили вбрання з форми на бойовий костюм.
І.
– Врятувалися в останній момент. Ти мала чекати в будинку Оусави, але навіщо ти прийшла?...
– Я не дозволю стати на заваді пану Кійої... Нікому.
Рійоухей і Мінамі повільно наближалися до Харуки.
Зі зброєю в руках, з явним наміром убити.
І водночас.
Атомний підводний човен військово-морських сил Японії, який прямував до материка з Тихого океану, змінив маршрут.
З Йокосуки три вони взяли курс на штучний острів у спеціальному автономному регіоні.
Крім того, у Футю два був піднятий у повітря, таємно розгорнутий, новий винищувач-невидимка.
Японський уряд, який зберігав мовчання після невдалої спроби Управління розвідки та розслідування Секретаріату Кабінету міністрів повернути «клітини Фенікса», нарешті вдався до силової тактики.
Це означало, що битва за JPN Вавилон вступила в нову фазу.
Естетика Оусави Акацукі й амбіції Хікамі Кійої.
Плани Кокону і спекуляції Багряних сутінків.
Коли їх непохитні думки стикаються, втручається навіть воля японського уряду.
Ситуація нарешті починає рухатися до «війни».
Ніби для того, щоб посміятися над тими, хто опинився у владі жорстокої долі.
Далі
Том 8. Розділ 7 - Післямова
Дякую, що взяли до рук цю книгу, не зважаючи на те, чи ви продовжили з попередніх томів, чи взяли всі томи разом. Я Уесу Тецуто. Відколи я анонсував аніме-адаптацію «героя-вигнанця» в попередньому томі, я отримав електронні листи та телефонні дзвінки від різних людей, і зустрічаючись з ними, я отримував слова привітань. Дякую вам. Що стосується аніме, то зараз над ним працюють співробітники, готуючись до початку літнього ефіру, тому чекайте на подальші новини. Крім того, на вебсайті видання манґи Хоббі Джапан «Комікс Драгон» розпочато створення манґи «герой-вигнанець», тож я сподіваюся вам сподобається. І, звісно, я хотів би продовжити свій роман, тож хотів би поділитися деякими найяскравішими моментами цього тому. По-перше, в центрі уваги цього тому, битва між Акацукі та Кайдо. З моменту появи Кайдо у другому томі, вони збиралися битися, але не билися, але нарешті зіткнулися. Це затягнулося надовго, але я особисто вважав, що бій між Акацукі та Кайдо не може бути ніде більше. Я нарешті зміг це описати, і я такий щасливий, що масштаб довгий, а вміст щільний. Крім того, як я писав у післямові до попереднього тому, «вся історія, це майже битва», всі б’ються скрізь і всюди. Онідзука провів дві битви поспіль з Танакою і Філом, і він навіть надто наполегливо намагався залізти в голову Тіани. На мою думку, перепалка між Акацукі та Рісті на очах у заплаканої Харуки у ванній кімнаті це сцена, яка справді показує характер цього твору. Така сцена зазвичай викликає переполох, але персонаж Акацукі здатен без вагань сказати «не зважай» і «приєднуйся до нас». А тепер я хотів би подякувати всім, хто зробив внесок у цю книгу. Ще раз дякую пану Тамаґо но Кімі, за чудові ілюстрації. Останній розворот вразив мене ще на стадії грубого ескізу. Я впевнений, що з наближенням до трансляції аніме ви ставатимете все більше і більше зайнятим, але я прошу вас про подальшу підтримку в роботі й над новелою. А у відповідальної особи та всіх інших причетних я прошу вибачення, зате, що цього разу завдав вам більше клопоту, ніж зазвичай... Я хотів би подякувати всім, хто зробив можливою публікацією цієї книги в березні. Щиро вам дякую. І читачам, які придбали цей том. Ще раз дуже дякую, що цього разу приєдналися до Акацукі та інших. Цей рік буде як ніколи важливим для роботи «Герой-вигнанець». Будь ласка, продовжуйте нас підтримувати. Я сподіваюся, що зможу видати наступний том влітку, якраз до початку трансляції аніме. До скорого побачення. Уесу Тецуто
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!