Розділ третій «Чому...»
Брутальна естетика героя-вигнанця(ізгоя)По нічному небу пронісся вітер.
Це неприродне явище, яке виникає через перепад атмосфери.
Пунктом призначення був JPN Вавилон. І, ім’я цього вітру Нанаса Харука.
– Зачекайте мене...
Чистим голосом пробурмотіла Харука, обвившись найшвидшим вітром.
Вона не могла просто чекати, поки Акацукі та інші повернутися. Тому Харука сама летіла на поле бою.
На ній була лише уніформа, яка раніше намокла, коли її перекинуло до родини Оусава.
Харука притиснула міцно стиснутий правий кулак до грудей.
Коли вона вирішила встати, форма вже була висушена в пральній машині.
Можливо, це робота Рісті. Харука була рада, що вони вірили в те, що вона зможе встати.
Вона не забула обіцянку, яку дала Міу, кілька годин тому.
Оскільки присягнулася. Щоб не сталося, захистити її.
Але Харука не могла виконати цю клятву. Вона не змогла захистити ні обіцянку, яку дала, ні Міу. Смерть двох її найкращих друзів, Уесакі Рійоухей та Аіра Мінамі застала її зненацька, і вона залишилася на милість, Хікамі Кійої, який захопив Міу.
На довершення всього, врятуватися вдалося лише їй, завдяки Акацукі.
У найгіршому випадку, вона мала б якось втекти та повідомити про біду Міу.
Принаймні, такою була місія, яку їй доручили.
Єдине, що вона могла зробити - це здатися перед величезною силою Кійої.
«...Це ганебна історія...»
Харука сильно прикусила губу, згадуючи свою жалюгідну сутність.
Вона могла лише плакати від власного безсилля, але Акацукі все одно втішив її.
Непереборний страх, закарбований Кійоєю, був перекреслений власним теплом і теплотою Акацукі.
Щоб заспокоїти Харуку, він зробив так, що та не могла думати ні про що, окрім Акацукі.
Хоча Харука не змогла захистити Міу, Акацукі все одно пробачив її, втішив і огорнув своєю теплотою.
Харука, яка все ще була засмучена і не могла бути чесною... Ні, не знала, як бути відвертою, нарешті змогла прийняти Акацукі за допомогою Рісті.
Це було не так, як тоді, коли вона проходила детоксикацію у борделі в Арейдзарді.
Вона змогла здатися і довірити Акацукі все про себе.
Тієї її, яка була неспокійною і впертою, більше не було.
Харука, чий розум і тіло розгадав Акацукі, усвідомлювала свою нову сутність.
«...Я впевнена, що так воно і було...»
Тепер вона розуміє. Десь у глибині душі, вона не могла позбутися вагання нажити ворога в обличчі Кійої та світу. Чим вона відрізнялася від Міу, яка без жодних вагань повірила в Акацукі й сказала, що повірить у Харуку.
Просто думаючи про Акацукі, просто думаючи про своїх друзів, емоції нескінченно переповнювали.
Це дало їй відчуття, що вона думає про справді важливі речі.
Тверде переконання.
Воно має бути такою ж, як у Міу, Рісті, Чікаґе, Кудзухи та інших.
«...Так.»
Вона нарешті зрозуміла.
Навіть якщо її власні цінності та етика є другорядними, навіть якщо це означає налаштувати проти себе світ.
Людині, нормально ризикувати всім, що у неї є, заради когось іншого.
Це може бути егоїстична думка.
Це могло зашкодити іншим.
Проте.
Попри це, є дещо, що вона хотіла захистити, те, чим вона не може поступитися.
Тепло, яке подарував їй Акацукі, і відчуття, схожі на тепло, що він випромінював, яке залишилося глибоко в її тілі.
Сила, яка спонукала її рухатися вперед, безсумнівно, називалася.
...Сміливість.
Отже, вона більше не вагалася.
– Зачекайте мене...
Харука повторила ті ж слова. Сила почуттів змушувала її це робити.
Вона не змогла виконати обіцянку, яку дала.
Але ще не пізно. Ще можна все виправити.
Тому вона збирається виконати її цього разу.
Вона могла тільки плакати, вона залишила своє слабке «я» в минулому.
Нинішня Нанаса Харука йшла в перед.
Це робило її сильнішою - допомогти її дорогим друзям.
У величезному просторі, найнижчого поверху JPN Вавилон, тривала битва два на два.
На відміну від Тіани, яка мала перевагу над Філом, Онідзука, який протистояв Танаці, був змушений втрачати позиції від початку до кінця. Проти ударних хвиль, що йшли з усіх боків, спереду, заду і справа, зліва.
– У!..
Онідзука помітив мерехтіння вогняних іскор, що розгорталися навколо нього, і, ухиляючись, він використовував розрізи чакрамів, втілені в обох руках, щоб захиститися від тих, від яких не мав змоги ухилитися.
Невидима ударна хвиля від магії вітру, яку використовував Танака, була атакою середньої дальності. Проти Онідзуки, який відчайдушно тікав, Танака стояв не невеликій відстані й продовжував атакувати, взагалі нінащо не звертаючи увагу.
Наче граючись з ним. Звичайно, Онідзука також іноді знаходив кілька можливостей, які виникали між атаками Танаки, і намагався атакувати. Онідзука збільшив кількість втілених чакрамів до восьми:
– Ооооаааа!
Він випустив їх усіх одразу, схрестивши руки.
– ...Марно.
Танака легко здув ударною хвилею вітру, чакрами що летіли з усіх боків.
– Здається... Магія вітру не має сліпих зон.
І в одну мить атакувальна і захисна позиції помінялися місцями.
– Ех...
Від чергових ударних хвиль, Онідзуки змушений ухилятися і знову захищатися.
«...До біса!»
Це означає, що навіть якщо він скористається клоном, який використовує міраж, його відразу ж здують.
Атаки Танаки могли бути запущені кілька разів одночасно. На відміну від нього, міраж, яким керував Онідзука, був альтер-его, що імітував рухи основного тіла. Тому кожен з них, не міг впоратися зі своєю атакою.
Він отримає атаку такою, якою вона є, і буде негайно знищений.
Сумісність дуже погана. У своїх думках, Онідзука злився.
Від початку битви й дотепер
Магія та атаки, які вони застосовують, також не сумісні, але це ще більш проблематично:
«...Візьми себе в руки!»
Люто вилаяв себе, подумки, Онідзука.
Перед ним стояв не колишній однокласник. Це ворог, який намагається його вбити.
І його сила перевищувала силу Онідзуки. Навіть якщо битися з усіх сил, можна не втримати перемогу.
Але, навіть так, у серці Онідзуки було вагання, яке ніколи не зникло.
І це вагання. Жаль про вчинки, які він зробив у минулому, і які ніколи не зникнуть.
Жаль про минулі помилки. Це дійсно може бути духом благородства.
Але якщо мати непотрібні сумніви під час бою, це призведе до смерті.
«...Забудь про це хоча б раз!»
Онідзука зціпив зуби, ніби намагаючись позбутися вагань.
І.
– Ооооо!
Одразу ж кинувся до Танаки. Це була наполовину виконана атака самогубці.
– Ідіот...
Танака швидко викинув до нього долоню зі стусаном, але наступної миті:
– ...Що!?
В перше, на його, раніше не живому, обличчі з’явився вираз здивування
«...Він завис!»
Онідзука був переконаний, що його стратегія спрацювала.
Він використав магічний міраж. Однак не створив свого альтер-его.
За допомогою міражу він змішався з навколишнім ландшафтом. В очах Танаки Онідзука ніби зник. Скориставшись прогалиною, Онідзука швидко скоротив відстань між ним і Танакою.
Однак:
– У такому разі...
Танака збирався випустити ударні хвилі у всіх напрямках, зі собою у центрі.
З такою швидкістю, він не зможе подолати ці кілька кроків, тож.
«...Зараз!»
Онідзука змусив з’явитися лише міраж альтер-его, а основне тіло зникло.
– У?..
Раптова поява фігури Онідзуки змусила свідомість Танаки рефлекторно зосередитися в тому напрямку.
Однак це була ілюзія. Приховавши основне тіло і створивши альтер-его, за допомогою вдосконаленого міражу.
Онідзука Кенья подолав кілька кроків, які не можливо було б подолати у звичайних обставинах..
Біжучи на повній швидкості, ніби пригинаючись до землі, Онідзука стискав чакрам у правій руці.
Противник безсмертний. Ціль шия.
Вирішити все одним ударом.
Тоді відстань між Онідзукою і Танакою стала нульовою.
– ...У!
Проте.
Чакрам Онідзуки не пробив шию Танаки.
Бо був зупинений всього в декількох сантиметрах від неї.
Але це робота не Танаки. Онідзука сам зупинив його.
– ...Трясця... Я не можу зробити це, зрештою...
Пробурмотів Онідзука голосом, схожим на бурмотіння.
Він знав, що Танака – ворог, проте Онідзука не зміг убити Танаку.
– ...Що ти робиш?
– ...
Онідзука промовчав на запитання Танаки перед ним.
Що він робить? Це ж було очевидно.
Це, тому що минуле ще не прояснилося.
Онідзука вважав. Якщо він переможе Танаку, не зробивши цього, він ніколи не зможе рухатися вперед.
Навіть, якщо це буде лише для самозадоволення.
Тож.
– ...Вибач.
Онідзука Кенья промовив слова для вибачення.
Від щирого серця.
– Навіть якщо ти був терористом, навіть якщо ти використовував мене, те що я зробив з тобою, не можна пробачити. Я хотів перепросити за це.
– ...
На слова Онідзуки, закутий у лати, Танака промовчав.
І.
– Я ж казав тобі, не треба ні про що шкодувати.
Почувся тихий голос. Але це не були слова прощення.
Танака витягнув праву руку, яка розгорнула магічне коло біля обличчя Онідзуки:
– Те, що ти зробив - безглуздо. Неважливо що думаєш, ти все одно тут помреш.
І саме тоді, коли ударна хвиля збиралася знести Онідзуці обличчя.
– Так, ти все одно помреш, ти ж знаєш.
Раптом Тіана підскочила збоку і з розмаху вдарила Танаку ногою в обличчя.
В повітрі пролунав сильний звук. Це був звук сильного удару, що пробив плоть і кістки.
Танака, який отримав удар ногою Тіани в рот, одним махом відлетів більше ніж на десять метрів.
– ...
Онідзука був мимоволі приголомшений:
– Знаєш, Кен-чан... Про що ти думаєш стоячи так перед атакою ворога?
Тіана була вражена:
– Тепер, коли ти про це згадав, це той хлопець, про якого ти говорив у сімейному ресторані, до якого ти чеплявся Кен-чан... Що ти збираєшся робити, милувати своїх ворогів жалем і докорами сумління? Якщо ти будеш занадто добрим, то довго не проживеш, чи не так?
– ...Закрийся. Це мій вибір. Я не намагаюся прикидатися хорошою людиною.
Онідзуці, який сердито відвернувся.
– Саме так. Кен-чан швидко злиться. У тебе неприємний характер.
– Шумно. ...Що важливіше, ти там розібралася.
Він підтвердив перемогу Тіани, котра говорила легковажно
Тоді:
– Ні, ще ні.
Відповідь була короткою.
– Я була майже в кінці, але Кен-чан помирав, тож я прийшла сюди.
– ...Що кажеш? Це норм...
Онідзука збирався сказати:
– ...Ой.
Тіана з сильно відштовхнула Онідзуку зі шляху. Разом з тим, червона куля світла впала на землю між Онідзукою і Тіаною. Прогримів сильний вибух, і від удару здійнялася хмара пилу.
І.
– ...Мені не подобається, коли мене зраджують. Я той, з ким у тебе роман...
Це був голос Філа, що долинув за хмари пилу. За словами Тіани, він був близький до кінця, але, мабуть, вже відновився, завдяки клітинам Фенікса.
Його голос був спокійним і безтурботним, ніби він не відчував жодних ушкоджень.
Тож.
– …… Нічого не вдієш.
Полегшено зітхнула Тіана?
– Що ж, тоді давай трохи змінимо нашу стратегію.
Він не усвідомлював, що відбувається.
Танака, якому не вдалося добити Онідзуку, ще одним кроком, повільно підвівся.
«…Однак.»
Танака озирнувся. Філ, який розбирався з дівчиною, що застала його зненацька, природно, все ще живий і здоровий.
З тонкою посмішкою на обличчі, він дивився на хмару пилу, що здійнялася в полі його зору.
Онідзука й та дівчина, мабуть, там.
– ...Тоді
Він теж більше не ушкоджений, завдяки «клітинам Фенікса.»
Тож Танака також розгорнув магічне коло і спробував одразу вдарити ударною хвилею в тому напрямку.
І в той момент. Дівчина, про яку йшлося, прорвалася через хмару піску і кинулася на них.
– Що за...?
Причина, чому він мимоволі озвучив своє здивування, полягала в тому, що рухи дівчини були швидшими, ніж він міг собі уявити.
Перш ніж він закінчив промовляння своїх заклинань:
– ...Дозвольте мені трохи змінити місце.
На очах у Танаки, дівчинка замахнулася кулаком на землю.
У цю мить, з гуркотом, земля навколо нього провалилася.
– О, не вже її справді викинули?
Побачивши, що дівчина, з якою він мав справу, впала разом з Танакою.
Філ Барнетт з огидою зітхнув.
– Ну, тепер я влип…
Сказав він, і в наступну мить недбало з дзижчанням махнув правою рукою.
І в той самий момент. Масу полум’я, що наближалася до Філа, здуло.
Філ мовчки подивився в той бік, звідки прийшла атака, ліворуч від себе.
Це було місце, куди Філ щойно влучив магічною світловою кулею.
Хмара пилу, що піднялася від вибуху, розвіялася раніше, ніж він встиг це зрозуміти.
І там стояв молодий чоловік. Юнак з очима, як у бродячого пса.
Так само як коли стояв перед ним під час рейтингового змагання, дивився на нього вороже.
– Я дійсно в біді...
Тож Філ промовив ті самі слова і розсміявся.
З дикою посмішкою на обличчі, він наблизився до юнака:
– Знущання зі слабких - це не зовсім моє захоплення.
Танака впав разом з уламками й опинився в глибокій темряві.
Можливо, тому, що місце було ще незайманим. Ймовірно, він провалився одразу на два рівні.
Однак Танака, який вмів маніпулювати магією системи вітру, створив м’який вітер і зміг приземлитися.
– ...
Його очі ще не звикли до темряви, і він не міг бачити, що відбувається навколо нього.
Природно побачити дівчину, яка впала разом з ним, також не можливо. Однак завдяки легкому потоку повітря Танака зрозумів, у якому просторі він зараз перебуває.
Це порожнеча, оточена кам’яними стінами, яка мала певний розмір.
Танака, також знав, де зараз ворожа дівчина.
Тож.
– ... Ти зробила помилку.
Танака звернувся у темряву перед собою.
– Ти хотіла відокремити нас від Онідзуки, але сила Філа Барнетта, який все ще там, більша за мою, він його вб’є.
Тоді:
– …Не хвилюйся про це. Кен-чан сильніший, ніж ти або сам Кен-чан думаєте.
Пролунав голос, з усмішкою, з темряви.
– Було б гірше, якщо Кен-чан відволікся, побачивши як я тебе атакую. Ось чому я зробила такий обхідний жест. Тепер я можу побити тебе, без вагань.
– Це дуже самовпевнено.
Голос Танаки звучав не органічно.
– Я мав нагоду спостерігати за вашим боєм з Філом. Всі твої атаки - це прямі атаки з використанням рук та ніг. Але ти не зможеш перемогти мене, якому імплантували клітини Фенікса, голими руками. До того ж твоїм очам знадобиться час, щоб звикнути до цієї темряви.
Проте:
– З іншого боку, я точно знаю, де ти знаходишся, з потоку атмосфери. У моєї магії вітру немає сліпих плям. Як би ти не намагалася приховати свою присутність, я зможу тебе дістати.
З темряви засміялися над Танакою, який спокійно констатував лише факти.
– Я ж казала тобі, не хвилюватися. Причина, по який я так билася в тому місці, полягала в тому, що я боялася, що мене побачать, і побачать мої справжні здібності.
– Що?..
Дівчина сміялася над Танакою, який підняв брови. Виглядаючи радісною:
– Це місце, яке вже обжили. Не дивно, якщо десь є камери спостереження. Хоча проводиться одночасне оновлення системи, не виключено, що завдяки вашим ефективним атакам, екстрену лінію повернули до життя. Я в цьому переконана. Однак, згідно з матеріалами, які мені надіслав Мото-чан, тут усе досі недоторкане. Камер зовсім не має. До того ж ця темрява. У малоймовірному випадку, коли Кен-чан та інші підуть за нами, не варто хвилюватися, що нас помітять.
Зітхнувши.
– Не важливо, як ти виглядаєш.
– ...У!
Танака миттєво вивільнив магію вітру.
Бо поза темрявою, перед його очима, раптово виникла моторошна присутність.
Подув штормовий вітер. Тоді він відчув, що вітер торкнувся його цілі, і кинув в нього невидиму ударну хвилю. Це не унеможливлює зчитування його атаки через атмосферні коливання.
Однак:
– Що, за?..
Проявив своє здивування Танака. Через глибоку темряву, він не зміг розгледіти, що сталося з дівчиною.
Але в одному він був упевнений. Всі атаки, які він провів, були відбиті.
І.
– Ну що ж, тепер моя черга.
Голос пролунав прямо на вухо Танаки.
Світло, що поглинуло Акацукі та Кайдо, довело свою непереборну силу ударом.
Це ревіння, що струснув атмосферу, і тремтіння, що потрясло землю.
Куля світла руйнувала все. Вона здувала дерева в лісі JPN Вавилон і глибоко пробила землю в гірській місцевості. Після того, як удар пройшов наскрізь, нічого не залишилося.
Однак:
– ...Кх...
На землі де були викарбувані сліди руйнувань від кігтів, повільно рухалася істота.
Це був, одягнений у бойовий одяг короля демонів з іншого світу, Акацукі.
Хоча його віднесло на велику відстань від місця, де він бився, Акацукі якимось чином зумів підвестися на ноги.
– ...Що це було, чорт забирай?
Сказавши це, він поглянув в тому напрямку, звідки прийшло світло, і побачив.
Ліс і гори, які мали там бути, були знесені, утворивши величезний шлях, який прорив землю у формі півкола.
Акацукі зрозумів. Що світло, яке їх поглинуло, зруйнувало все навколо.
«...Вірно.»
Раптом він згадав. Існування юнака, який бився проти нього.
– ...Кайдо!
Вигукнувши він, поспішно озирнувся навколо:
– Сюди, Аккі!
Донісся голос.. Трохи далі Кайдо вперся на повалене дерево.
– Ти в порядку?!
– О... Якось так.
Кайдо кивнув на запитання Акацукі, наближаючись.
– А що це за світло зараз... Пройшло через мої бар’єри?
– Наскільки я пам’ятаю, ти сказав, що це концептуальний бар’єр, як і твої ланцюги.
– Ага. Більш того, він набагато потужніший, ніж звичайна стихійна магія чи фізична магія. Насправді він не зламався, навіть коли Аккі, активувавши абсолютний бар’єр, доторкнувся до нього, чи не так?
Абсолютний бар’єр Акацукі отримав, коли переміг Філа-Заххака. Це означає:
– Отже, те світло було атакою вищого порядку, ніж він...
Той, хто здатен на атаку вищого рівня ніж Заххак, і може подолати бар’єр встановлений Кайдо з Багряних сутінків.
«…Не може бути.»
Перший хто спав на думку Акацукі, був той кого він вирішив перемогти.
Кокон, Хікамі Кійоя.
Однак одразу після цього, Оусава Акацукі побачив реальність, яка відрізнялася від його власних очікувань.
Трохи далі від Акацукі та Кайдо була істота, яка м’яко приземлилася на землю.
– ...
Це була дівчина. Дівчина, яку Акацукі добре знав.
Вона була одягнена в бойовий одяг, який він бачив лише один раз, під час рейтингового змагання.
В її руці був жезл з магічним каменем, загорнутим у золотий орнамент, матеріалізований AD.
Однак виразу обличчя дівчини не було видно. Вона опустила обличчя до низу.
Вона ніби уникала зорового контакту з ними.
– Ти...
Тому Акацукі мимоволі пробурмотів..
Перед його очима, там.
Довгі два хвостики, довжиною до колін, розвивалися від м’якого вітру.
Там тихо стояла Оусава Міу
«..Ось воно що»
Оусава Акацукі тепер зрозумів, що намагався зробити Хікамі Кійоя.
Якщо світло, що з’явилося раніше, було роботою Міу, це все пояснює.
А також причину, чому Кійоя викрав Міу. Причину, чому він сказав, що використає Міу для створення ідеального світу.
Відповідь на всі ці питання була прямо перед його очима.
«...Це була вища форма життя, ніж... Заххак.»
Не з тієї причини, що вона є мешканкою іншого світу Арейдзард, який знаходився у вищому вимірі, ніж цей світ.
Якби це було так, то умови для Рісті мали б бути такими ж самими. Однак Рісті не змогла прорватися через абсолютний бар’єр Заххака, розгорнутий Акацукі, не кажучи вже про бар’єри розгорнуті Кайдо.
Але це й не дивно. Заххак - вища форма життя Арейдзарда.
...Однак Міу легко прорвалася крізь бар’єри Кайдо.
Тоді існувала одна мислима можливість. Міу - особлива істота.
Можливо, Кійоя в якийсь момент усвідомив цей факт.
Мабуть, вона була достатньо цінною, щоб змусити Кійою вжити таких рішучих заходів.
І тепер, виникла ця ситуація.
– ...
Акацукі подивився на Міу, яка стояла в кінці лінії його зору.
Її очі закривав чуб, оскільки вона опустила голову, тож він не міг побачити виразу її обличчя.
«…… Що ж мені робити»
Подумав він. По суті, йому не потрібно було думати про те, що він мав робити.
Акацукі тут для того, щоб врятувати Міу. Перемога над Хікамі Кійоєю - це саме те, що потрібно. Він ніколи не пропустить цього, але навіть якщо так, це його другий пріоритет.
Першим пріоритетом була Міу. Це єдина річ, яка ніколи не похитнеться, ось чому.
Підбіжи отак і обійми мене. І якщо він буде щасливий, що вона в безпеці, все що залишиться, це перемогти Кійою.
– …Аккі.
– О, я розумію.
Кивнув через плече Акацукі на покрик Кайдо.
– Все не так просто чи не так?..
Не можливо уявити, що вона підірвала ліс та гору для того, щоб зупинити бійку між ним і Кайдо.
Акацукі криво посміхнувся, але продовжив крокувати до Міу, для того, щоб запобігти подальшому втручанню Кайдо.
– Навіть якщо це зворушливе возз'єднання, воно занадто показне... Що ти робиш?
– ...
Однак у відповідь на запитання Акацукі, Міу промовчала. Така реакція змусила Акацукі глибоко замислитися, здавалося, що нею так маніпулюють.
Однак, коли він підійшов до неї на відстань близько десяти кроків. Раптом вуста Міу зробили невеликий рух.
– ...Ти щось задумав?
Повернулося до нього запитання. Акацукі який зупинився від того, що була реакція:
– Це мої слова... Що ти плануєш?
Після цих слів, Міу різко підвела голову. А потім поглянувши на нього твердим поглядом, промовила слова Акацукі, які зупинили час.
– Якщо ти поб’єш батька і брата.... Що означає, що ти помреш?
У відповідь на несподіване запитання.
– ……!
Оусава Акацукі одразу завагався у своїх судженнях.
Не виключно, що Кійоя щось сказав. Також можна сказати, що це брехня.
Але зараз Міу перебувала в стані, який можна назвати найвищою формою життя, так би мовити.
Тоді, можливо, змогла ... Прочитати найбільші глибини свідомості.
Тож, якщо заперечить, що це брехня.
У той момент він втратить довіру Міу, це стане вирішальним.
«...Що робити...»
Це вагання породило тишу від Акацукі.
―― Але цього було достатньо.
Для Міу, і для Хікамі Кійої.
Кійоя, який здалеку спостерігав за обміном думками між Акацукі та Міу:
– Ні, Оусава-кун, просто мовчи.
Сказавши це, він розтягнув свою холодну посмішку..
Кійоя знав, чого досяг Акацукі в іншому світі, Арейдзард.
Акацукі повернувся в цей світ, щоб зупинити своїх батька та брата.
Але з іншого боку, перемігши короля демонів Ґаліуса, він відмовився від своєї позиції героя , який врятував світ, і зник, щоб стати джерелом нового конфлікту.
Тоді, якби він зробив те ж саме в цьому світі, що Акацукі планував робити після цього?
Якщо Акацукі дійсно переможе своїх батька і брата, які в майбутньому будуть на вершині світу.
...Тоді Акацукі запанує на вершині світу.
Але Акацукі, який ненавидів контроль більше, ніж будь-хто інший, і прагне свободи більше, ніж будь-хто інший, не дозволить собі цього.
– Ось чому тобі варто було подумати про це, коли вмираючий король демонів довірив її тобі. Спосіб створити єдине місце для неї, яка втратила своє місце в Арейдзарді та на яку навіть у цьому світі дивитимуться з підозрою й уникатимуть як чужинку.
Кійоя розсміявся і висловив свої міркування.
– Хіба ти не тримаєш її поруч зі собою заради того, щоб перемогти своїх батька й брата, вбити себе за те що ти загрожуєш новому світу? І вона яка тебе вбила, мала місце в цьому світі як герой. Ти зробив так, щоб у неї були найкраща подруга, щоб вона не зосередила всю славу на собі, і щоб вони підтримували одна одну, коли тебе не стане... Щось подібне?
Але, сміючись, Кійоя сказав Акацукі, в далині від себе.
– Шкода вона цього не знала... Я розповів їй. Про вашу добру, але жорстоку увагу до дівчини, якою ти дорожиш.
9
– ...Чому ти мені не відповідаєш?
Міу продовжувала ставити питання мовчазному Акацукі.
– Зрештою... Чи правда, те що я сказала?
– ...
У відповідь Акацукі повернув мовчання.
Акацукі подумав. Можливо, Міу не читала його думки.
Що, якби Міу дійсно прочитала його думки?
Вони б передали почуття Акацукі до Міу набагато сильніше, ніж один з варіантів майбутнього.
«...Ймовірно, її чимось напоїли.»
І свідомістю маніпулюють у зручний для себе спосіб.
...Але навіть якби Акацукі вказав на це, Міу не послухала б.
Якби її можна було так легко переконати, вона б не накинулася на нього так з самого початку.
Тому зараз він не міг нічого сказати.
Щоб він не сказав, для вух Міу це прозвучить як виправдання...Ось чому.
Оусава Акацукі наважився тримати свої слова при собі, тому що він дуже піклувався про Міу.
Однак було б жорстоко просити Міу зрозуміти почуття Акацукі.
– Чому...
Пробурмотіла Міу тоном, який нагадував відчай.
– Хоч ти сказав мені: «Твоє місце я»...
Тремтячим голосом:
– ...Це все брехня?
– ...
Заперечити слова було легко.
Але Акацукі цього не зробив. Те, що зараз слід було передати Міу, не слова.
Навіть якщо він щось скаже у відповідь на її прохання, йому не повірять.
Це лише викличе підозру.
Однак мовчання іноді виглядає, в очах співрозмовника, як красномовне підтвердження.
Тому Міу:
– ...Так.
Промовивши коротке слово, вона опустила голову, і її плечі почали тремтіти.
З іншого боку, Акацукі, вже збирався підійти до Міу, коли він це зробив.
– Брехун... брехуууун!
Міу вибухнула емоціями
В той самий час, відреагував її AD. Жезл перетворився на меч.
– ...У!
Міу кинулася в перед З вістрям меча, спрямованим на Акацукі.
Але Акацукі з іншого боку:
– ...
Завмер на місці. Він застиг.
Потім повільно закрив очі. Наче прийняв меч Міу, як спокуту.
Але Міу не зупинилася. Меч, втілений пристрастю, увійшов в Акацукі:
– Я тобі не дозволю.
Відразу після голосу сповненого сильних почуттів, пролунав металевий звук «Дзинь».
Акацукі знав хто це, навіть не відкриваючи очі.
Три реакції Ци, які він так добре знав, були на відстані витягнутої руки.
– ...
Тож він повільно розплющив очі й побачив.
Рісті Шелфід. Ідзумі Чікаґе. Доумото Кудзуху.
Трьох дівчат, що стояли попереду спиною до нього, захищаючи.
10
Оусава Міу швидко відскочила назад.
Вона приземлилася на дистанції й подивилася перед собою на дівчат, яких так добре знала.
Вони стояли проти неї, захищаючи Акацукі.
Тож.
– ...Відступіть.
Холодно сказала їм Міу. На що Рісті, Чікаґе та Кудзуха відреагували.
Просто закривши очі. І.
– ...
Навколо них з'явилися частинки світла.
Це блиск нових AD, які вплинули на нову форму.
Одяг трьох людей змінився.
Від форми Вавилону на бойовий костюм - бойовий одяг.
– Ви, малі...
До Акацукі, який намагався, щось сказати
– ...Але ми тут.
Першою заговорила Чікаґе. Голосом, з натяком на посмішку:
Бар’єр Кайдо розсипався, тож ми поспішили до нього... але ми не очікували на таке.
У будь-якому випадку, Оусава-кун, мабуть, знову зробив щось брудне.
– Ей-ей.. В мене не вірять.
Криво посміхнувся Акацукі, а Кудзуха сказала: «Я жартую» тихо дивлячи на Міу.
– Якщо це Міу зламала бар’єр і напала на Оусаву-куна та іншого, то ми можемо здогадатися про загальну ситуацію лише з цього.
І.
– Міу-чан?..
Звернулася Рісті, опустивши магічну паличку, якою блокувала меч.
Її очі, що дивилися на Рісті були сумні.
«...Чому ти так на мене дивишся?»
Це був погляд з вмістом самотності, що докоряв їй.
Оусава Міу задумалась. Вона запитала себе, чи не жаліє її зараз Рісті.
Їй було шкода, що її зрадив Акацукі, якому вона довіряла всім серцем.
«Відійдіть...»
Тож Міу знову сказала їм.
– Ця людина мене обманювала.... Ні, може, і всіх обманювала. Тож, будь ласка, забирайтеся звідси.
Проте:
– Ні, Міу-чан.
Повільно похитала головою Рісті.
Акацукі нікого не обманює. Він не обманює Міу-чан, і не обманює нас.
– Брехня. Я просто не знала, і пані Рісті теж не знала. Ми просто не знали про що думала ця людина.
Тому Міу сказала.
– Якщо ви мене не пропустите, навіть якщо це буде хтось інший, я цього не пробачу.
Тоді Чікаґе знизала плечима і посміхнулася. Ну і ну:
– Це погано... Вона нас зовсім не слухає. Такі серйозні люди, як Міу, багато міркують, коли вирішують, щось зробити. Ймовірно вони цим скористалися.
– Ну, якби ми змогли її переконати, то Оусава-кун давно б щось з цим зробив... нічого не поробиш.
– ... Вірно.
Щойно вона це сказала, вирази облич Рісті та інших стали серйозними.
– ...Що ви збираєтеся робити?
Запитав Акацукі у них трьох:
– Якщо не можна донести це словами, то іншого шляху не було. Оусава-кун, не лізь не у свої справи. Ми подбаємо про цю нерозумну.
– Що ж... Щоб зробити нашу дружбу міцнішою, непогано було б хоча б раз влаштувати показову бійку. Це хороша можливість.
Говорили Кудзуха та Чікаґе, не зводячи з неї пильного погляду.
І.
– Якщо ти забула, я тобі нагадаю... Міу-чан.
Звернулася до неї Рісті. Зі щирим поглядом:
– Як сильно ти вірила в Акацукі.
І Рісті разом з іншими, в трьох рушили до Міу.
Тож.
– ...Так.
Тихо пробурмотіла Міу. Вона вже дала пораду.
Але якщо вони зайшли так далеко, що не зважають на її слова, нічого не поробиш.
Якщо вони хочуть це зробити, вона теж не буде стримуватися.
– ...
Оусава Міу змахнула мечем у своїх руках і знову перетворила його на жезл:
– ...Я йду.
Бурмотіння відлетіло в порожнечу, і вона сама одразу пішла в перед.
11
Онідзука, який вийшов на бій з Філом, вирішив триматися на відстані.
Він вже знав силу свого супротивника з їхнього нещодавнього протистояння в рейтинговому змаганні.
До того ж його зброя чакрами, а у супротивника довгий меч.
Крім того, оскільки той став безсмертним завдяки клітинам Фенікса, він занадто слабкий, щоб битися в ближньому бою. Отже, це мав бути найкращий спосіб боротьби.
Однак:
– Хаа... Ха... у.
Через десять хвилин бою. Онідзука був весь у ранах.
Причиною цього стала величезна різниця в силі, між ним і Філом. Перед затьмареним, від болю, поглядом:
– Що сталося? Ти завершив?
Філ, зручно розташувавшись за кілька метрів перед Онідзукою, поставив запитання, яке можна було сприйняти як насмішку.
«...До біса!»
Розпачливо зціпив зуби Онідзука, терплячи біль, що розривав усе тіло.
Рейтингове змагання відбулося лише кілька днів тому. Онідзука не думав, що безнадійну прірву, яка існувала тоді, буде так легко заповнити. Тим не менш він не усвідомлював, що не зможе протистояти тому, аж до такої міри. Онідзука думав. Він думав, що як би він не старався, він не зможе перемогти Філа.
Однак метою Онідзуки в цій битві є не перемога.
Його мета - виграти час. Тож.
«… Я це зроблю...»
Онідзука Кенья анітрохи не втратив бойового духу. Сили Філа, мабуть, кращі, ніж у Танаки.
Однак тієї нерішучості, яка існувала, коли він бився з Танакою, в Онідзуки зараз не було. Філ Барнетт, безумовно, був суперником, якого можна визнати ворогом. У ньому не було почуття провини. Тому він міг битися досхочу, без жодних докорів сумління.
...Нещодавно, в рейтинговому змаганні, він був йому абсолютно не рівня.
Метою Онідзуки було затримати Філа до приходу Акацукі.
Однак він не зміг цього досягти, і Філ, який переміг його, знову погнався за Міу.
Проте, казали, що він зміг надати невелику допомогу Акацукі, щоб він зміг дістатися до Міу.
....Але.
Онідзука вважав. Поразка є поразка. Цей факт нічого не змінить. Тому, цього разу, він не може знову програти. Цього разу він дозволить Тіані протриматися, поки вона не переможе Танаку.
Це його бій, бій Онідзуки Кеньї.
...До того ж. Тодішня, катастрофічна поразка показала Онідзуці невеликий шанс на перемогу.
Тому що, на відміну від Танаки, Філ грався з самого початку бою.
І як тільки він завдав певної шкоди Онідзуці, одразу ж почав ліниво уникати його атак. Хоча він, час від часу, скорочував відстань між ними і проводив атаку, але якщо Онідзука ухилявся й знову віддалявся, той не переслідував його активно.
«...Він повністю зневажає.»
З точки зору Філа, Онідзука, ймовірно, незначний.
Але з цим нічого не вдієш, вважав Онідзука. Бо немає сенсу закривати очі на власні слабкості.
«...О, так.»
Онідзука бачив власну слабкість, усвідомлював її, але все одно дивився в перед.
Він не тікав. Від Філа, і власної слабкості.
– Давай!..
Тож Онідзука зібрався з духом і розгорнув магічне коло, одночасно створюючи незліченні списи полум’я.
Усі вони враз полетіли у бік Філа.
Проте:
– Знову ти... Це не дуже артистично.
Філ розсміявся з нападу Онідзуки.
Ухиляючись легкими кроками, він мечем у руці розсікав один спис за іншим.
Однак Онідзуці було байдуже. Він розумів, що це не та магія, яку можна використати проти нього.
– Оооо!
Посилив свою концентрацію Онідзука. Філ сміявся над відсутністю артистизму, але ці полум’яні списи були зовсім не такі, як ті, що він показував під час рейтингового бою. І як доказ цього, меч Філа розсік повітря, коли намагався розрубати полум’яний спис, що наближається. Полум’яний спис уникнув меч Філа і пройшов позаду нього.
– Це...
Філ раптом, великим стрибком, відскочив назад. Проте:
– ...Я не дам тобі втекти.
Немов у відповідь на крик Онідзуки, вогняні списи полетіли на Філа, який ухилявся від них.
Залишилося вісім вогняних списів. Саме стільки чакрамів Онідзука міг випустити одночасно. Сконцентрувавши свій розум, він мав повний контроль над вогняними списами. Списи, які змінили траєкторію, і ухилилися від перехоплення противником, атакували Філа. Всі одночасно. Ухилитися і перехопити усі не можливо.
– Отримай!
Попри численні списи, що наближалися по хаотичній траєкторії:
– З такою слабкою магією...
Онідзука спостерігав за діями Філа з посмішкою на обличчі. Меч в його руці був встворений в землю під ногами. З гуркотом, земля і пісок, що згорнулися, стали бар’єром навколо Філа.
Всі палаючі списи Онідзуки, що зіткнулися з ним, вибухнули та згасли.
І.
– ...Навзаєм.
Прорвавшись через хмару пилу, червоні світлові кулі одна за одною вдарили в Онідзуку.
– Чі...
Онідзука побіг у бік, щоб ухилитися, але світлові кулі змінили свою траєкторію і переслідували Онідзуку.
Противник також додав до своєї магії ефект відстеження. І Онідзука сам створив масу полум'я у своїх долонях. Він випустив його за свою спину:
– Бах!
Коли він стиснув кулаки, маса полум’я вирвалася на зовні. Незліченні язики полум’я, що утворилися, перетворилися на полову, а світлові кулі Філа, влучали в нього, і вибухали одна за одною.
Однак:
– Ти занадто відволікаєшся.
Не встиг він озирнутися, як Філ уже стояв перед Онідзукою.
– Я просто грався з тобою, але ти дієш мені на нерви.
Меч у його руці вже був у замаху правою.
Біле лезо, що виблискувало в темряві, наближалося до тулубу Онідзуки, ніби всмоктуючи його.
12
У цей момент, Філ був упевнений у своїй перемозі
Це був замах, який цілковито застав супротивника. зненацька. Відтепер це не минуче.
Таким чином замахнувшись, він точно зможе розрізати нижню та верхню частини тіла Онідзуки.
Він так і зробив.
Удар меча правою рукою, Філа миттєво пройшов флангом Онідзуки з справа на ліво.
Проте:
– Це...
Вираз обличчя Філа раптом змінився на подив. Тому що не відчув розрізання.
«...Альтер-его, створене міражем?»
Не погано створити його в такий момент і впоратися з раптовою атакою.
Однак єдине що міг зробити Онідзука, це атакувати з дистанції, що могло служити лише стримуванням.
Якщо захоче, він зможе закінчити це в будь-який момент. У той момент, коли він так подумав:
– Гах?
Філу раптом стало важко дихати. Його душили ззаду.
«…Не може бути!?»
Здивувався Філ. Він не очікував такого примітивного нападу в битві між людьми з різними можливостями, які володіють втіленою зброєю і повною мірою використовують магію.
Але Онідзука, позаду нього, сказав. Душачи його:
– Це правда, що зараз ти можеш бути невразливим... І будь-які рани загояться в найкоротші терміни.
Але Філ чув голос.
– Ти все ще людина, тоді ти не можеш уникнути рефлексів людського тіла.
І сила удушення стала сильнішою.
«...Ні, це!..»
Те, що мав на меті Онідзука, це не задушити.
Він збирався «звалити» і довести до стану непритомності, затиснувши сонну артерію.
Клітини Фенікса могли загоювати рани, але не могли запобігти втраті свідомості.
Він потрапив у сліпу зону. Якщо не буде обережним, він може знепритомніти менш ніж за десять секунд.
«...Це!»
Філ швидко переклав меч у протилежну руку.
– Гух, ооо!
Одним ударом пробивши власний живіт. Тупий удар відбився в руці Філа. Відчуття таке, ніби він простромив власні плоть і органи. Біль настільки сильний, що його тіло втрачало сили. Але Філ не зважав. У нього були клітини Фенікса. Якщо він зможе проткнути ним Онідзуку, що стояв позаду нього, то переможе саме він.
І, Онідзука, який душив його прямо за ним, не має можливості уникнути його меча.
І все ж.
– Щ...о?...
Філ Барнетт відчув почуття тривоги.
Він не відчував, як його рука дістала Онідзуку.
13
– Я знав, що ти до цього прийдеш...
Пробурмотів Онідзука переконаним тоном, стискаючи Філа ззаду.
Противник - безсмертна істота, якій імплантували клітини Фенікса. Атака, яка зазвичай була б перепоною, також могла бути порятунком, якщо це Філ. Тому було цілком можливо, щоб він проткнув себе мечем і спробував убити його, поки той його душить.
Тому в той момент, коли Філ встромив свого меча, Онідзука повернув своє тіло вбік.
Це була напівлежача позиція. Меч Філа пройшов перед грудьми Онідзуки.
Онідзука, однак, зберігав задушливий хват. Внутрішнім суглобом правого ліктя він затиснув горло Філа спереду:
– Падааааай!
Він сильно стиснув сонну артерію. Однак опір Філа не припинявся, оскільки він став невразливим.
– Ха...ааа!
Він несамовито рухав тілом і з силою виривався зі захвату. Потім меч, яким замахувалися вліво і вправо, неглибоко порізав тулуб Онідзуки.
– ....Уу...у!
Однак Онідзука не послабляв. Він краще за всіх розумів, що якщо відпустить свою руку, усе закінчиться. Нарешті з’явився шанс, який випадає лишу раз у житі. Тільки зараз можна виграти.
Вирішив він.
– Оось...Так!..
Потім Філ розтиснув руку з мечем, щоб зупинити матеріалізацію, і захопив вільною рукою руку Онідзуки.
Одразу гострий біль пронизав праву руку Онідзуки. Це була страшна хватка, що навіть кістки скрипіли.
«...Чорт, так тримати...»
Неважливо, якщо він зламає ще одну кістку. Якщо Філа вдасться перемогти ціною однієї зламаної руки, це дешево.
Однак, зі зламаною рукою важко продовжувати удушення. Він втратив би всі сили й дозволив Філу втекти. Якщо це станеться, він впевнений, що знову програє.
У той момент, коли він так подумав:
– У, а... Ааааааа!
Кричав Онідзука Кенья. Ніби його інстинкти відмовлялися бути переможеними.
Наступним кроком був просто необачний вчинок без піклування, без огляду на формальності.
– Га-а-а!
Онідзука вдарив Філа головою прямо в потилицю. Потім обидва чоловіки разом повалилися на землю, причому ноги Філа покосилися вправо, коли його хватка на правій руці ослабла.
Однак Онідзука все ще не відпустив свою праву руку на шиї Філа.
Філ також не переставав чинити опір. Онідзука Кенья та Філ Барнетт боролися з інстинктами один одного.
...А потім. Через десяток секунд, які здавалися вічністю.
Битва між ними прийшла до тихого завершення.
Серед двох людей, які впали, наче сплетені.
Той, кому вдалося підвестися на ноги був Філ Барнетт.
– ...
Але Філ мовчав. Фактично він був непритомний.
Його горде тіло не змирилося з поразкою, навіть коли він втратив свідомість.
Однак він не міг продовжувати стояти в непритомному стані й врешті-решт повільно впав вперед.
І.
– ...У, ха... ха... га.
Поволі, піднявся ще один юнак. Переможець цієї епічної битви.
По грубому диханю, з його плечей видно, що хвилювання від запеклої битви ще не охололо.
– ...
Онідзука з недовірою подивився на свої руки. Це все ще було дещо неймовірно.
Обидві руки трохи тремтіли. Руки, які продовжували завдавати болю слабким. Безсилі руки, які знову і знову продовжували зраджувати його. Зараз вони нарешті відповіли Онідзуці.
– У...
Раптом вирвалося з вуст Онідзуки.
Довгий крик, що почався з «у», це потік емоцій який не можливо придушити.
Він міцно стиснув руки, а коли зігнувся й зіщулився.
– ...
Подивившись на небо, Онідзука Кенья заревів.
Закричав. Продовжуючи кричати. Були речі, які навіть такий як він міг досягти.
Були перемоги, які можна здобути. В цей день він нарешті став людиною, якою хотів бути.
Ніби наполегливо говорив він собі.
Коментарі
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Увійти, аби лишити коментар!