Розділ другий «Царство сутінків»

1

Грала приємна музика.

В просторі, де можна було елегантно провести вечір, це лаунж-бар міського готелю в комерційному готелі.

Він був відомий як популярний ресторан, з чудовим нічним краєвидом з вікон і зазвичай користувалося популярністю у багатьох клієнтів.

...Але цього дня все було інакше.

Наразі, за прилавком у ресторані була лише одна клієнтка. Інших відвідувачів не було.

Складалося враження, що заклад здано в оренду. Однак на вході до закладу не було жодної вивіски.

Все що там було - це вивіска «OPEN», яка інформувала про те, що заклад відкритий для роботи.

Попри це, клієнти не приходили, точніше, не те щоб зовсім не приходили. Вони підходили до входу закладу. Але чомусь кожен клієнт розвертався біля нього назад. Навіть якщо заклад відчинений і є вільні місця. Причиною цього була єдина клієнтка.

– У вас гарна рука, господарю...

Допивши коктейль, налитий у її келих, посміхнулася вона.

Бармен злегка поклонився, кажучи: «Дякую за ваш час...» і почав готувати наступний коктейль.

Але жінка не робила замовлення. Вона просто «подумала», що хоче випити, точніше, що відчула в цей момент. Але цього виявилося достатньо. Бармен робив бажаний нею напій, просто від цього. Вона дозволяла йому зробити їй напій, який вона хоче, просто подумавши про це.

З тієї ж причини, до закладу не заходили інші клієнти.

Зараз вона хотіла «випити на самоті в тиші й спокої». Тож інші відвідувачі, природно, розверталися назад, перед закладом. Стільки сили було в цій жінці.

Усе в ній було прекрасним.

Її обличчя, всі форми та лінії її тіла, і навіть атмосфера, навколо неї.

Однак, не зважаючи на всю цю красу, мало хто знав її ім’я та особистість.

Лідерки найпотужнішого в світі терористичного угрупування «Багряні сутінки».

Сесіль Ендхарт, так її звали.

Цього вечора члени угрупування Кайдо Мотохару і Тіана Ландхаудзен вторгалися до JPN Вавилон, щоб захопити «клітини Фенікса». Сесіль була сама у барі, насолоджуючись випивкою.

...Вона знала, що Хікамі Кійоя щось замишляє, навіть зраджує Кокон.

У випадку більшості супротивників, вона могла до певної міри розгадати їхні цілі:

«...Цього разу я не можу прочитати...»

Сесіль розтягнула посмішку.

Несподівані ситуації небезпечні, але веселі.

Для Сесіль, однієї з найсильніших у світі, більша частина її повсякденного життя розписана. Несподівані ситуації трапляються рідко.

Однак, цього разу, ситуація незвично непередбачувана. Вона не знала, що намагався зробити Кійоя.

Сесіль розуміла, що це ознака небезпеки. Вона сама не могла цього виявити, можливо, це означало, що ситуація серйозна. Саме тому вона спочатку думала про те, щоб втрутитися в ситуацію. У найгіршому випадку, Кайдо і Тіана можуть не впоратися з ситуацією самотужки.

Однак Сесіль вирішила залишатися осторонь, у цьому випадку.

Це тому, що молодий чоловік, якого вона зустріла днями, порадував Сесіль дечим «несподіваним».

Його здібності все ще розвивалися. Але потенціал невідомий.

– Хі-хі...

Згадуючи той момент, Сесіль щасливо засміялася.

Її серце калатало, коли вона дозволила йому торкнутися до неї. Це схоже на любов. Такого не траплялося в минулому, навіть коли вона стикалася з попередниками, які були компетентнішими за неї, і з тими, хто був гідний бути її другом. Саме тому вона наважилася залишитися в цьому особливому автономному регіоні. Щоб побачити, як він відреагує в цій ситуації.

І.

– ...Ти прийшов..

В момент, який Сесіль пробурмотіла з посмішкою.

Немов порив вітру, у повітрі біля готелю пронісся виразний звук автомобіля.

Швидко.

Дорога перед готелем була дорогою загального користування. І все ж, це було швидше, ніж коли вона нещодавно їхала на задньому сидінні по трасі.

– Ти різко рвонув...

Здається, у нього, Оусави Акацукі, з’явився привід активно втрутитися в ситуацію, що склалася.

– Але не за рано!

Хмикнувши, подумала Сесіль. Від Тіани досі не було жодної звістки.

Перше, що спадало на думку, це той факт, що «клітини Фенікса» не захоплені. Це добре, що Акацукі підбурював ситуацію, але вона не дуже хотіла, щоб він ставав їй на шляху.

Тож.

– Вибач, Акацукі...

Сесіль вигукнула ім’я юнака, яке змусило її серце затріпотіти.

Виглядаючи радісною:

– Давай трохи розважимося, щоб я змогла познайомитися з тобою ближче.

2

За кермом свого Слейпніра, Акацукі разом з Рісті мчали вулицями нічного Особливого Автономного Регіону.

Ні сигнали, ні заборонні знаки, ніщо не могло зупинити Акацукі.

Дорогою їх переслідували працівники дорожньої автомобільної інспекції, але вони силою відкидали їх.

Він продовжував мчати:

– Агов, я тебе бачу!

В кінці дороги, по якій мчав Слейпнір, показався пункт призначення.

Головні ворота JPN Вавилону.

– Акацукі, що ти збираєшся робити?

Запитала Рісті зі заднього сидіння про план:

– Хех... Це ж очевидно, чи не так?

Озирнувшись Акацукі додав:

– Я не люблю обхідних шляхів. Хтось переді мною, я надеру йому дупу.

Він прискорився ще більше. Спробувавши прорватися через вхідні ворота.

Проте:

– ...Що?

Акацукі раптом усвідомив дивну ситуацію. Хоча він не скинув швидкості на такій відстані, охоронці не зупинили його. Точніше самих охоронців ніде не було.

JPN Вавилон лише нещодавно допустив проникнення Філа Барнетта.

Тому, з того часу, як контрзахід проти підозрілих осіб, що найменше, шестеро людей мають стояти перед воротами й десять осіб у бічному офісі для підсилення.

«...Це через одночасне оновлення системи, як казав старий Кубота?»

Через це, як йому сказали, сьогодні вночі на території майже нікого не залишиться.

Однак якщо це станеться, вторгнення ззовні неминуче стане легшим.

Тому не варто дивуватися, що рівень безпеки був дещо підвищений.

«...“Система звірів-охоронців” вже працює, як я чув.»

Він дещо чув від Харуки про поточний стан JPN Вавилон. Однак, було б надто недбало не залишити нікого біля головних воріт. Якщо так:

«...Пастка?»

Не виключено, що відповідь ґрунтувалася на припущені, що вони приїдуть сюди, довідавшись про ситуацію на відстані.

Якщо так, то не відомо, що станеться з того моменту, як вони пройдуть через ці ворота.

А потім.

– Акацукі...

Тихо озвалася позаду нього Рісті.

– Тобі страшно?

– Зовсім ні.

Руки, що огортали його талію, стиснули сильніше.

– Не зупиняйся... Винось їх

– Так, залиш це мені.

Кивнув Акацукі у відповідь на слова Рісті.

Вони одразу ж промчали прямо через головну браму і не сповільнюючи ходу, увірвалися на територію.

І в той момент. Акацукі побачив незліченну кількість чорних тіней, що стелилися по асфальту.

Територію вкрила нічна темрява. Мало того, оскільки їхав на Слейпнірі з великою швидкістю, він навіть не зміг їх чітко розгледіти.

– Акацукі, тільки-но.

Акацукі озирнувся до Рісті, і видав «Ох», поглянувши в тому ж напрямку:

– Ймовірно, той, хто лежав на землі, це охоронець Вавилону...

Якщо так, то хто ж це міг бути? Може, це теж пастка?

Але він не міг, дійти висновку в цьому питанні, яке спало йому на думку.

Тому що раптом Акацукі та Рісті вразив сильний удар.

Слейпнір, який до того мчав на великій швидкості, різко зупинився, наче його схопило щось невидиме, а Акацукі та Рісті кинуло вперед.

– Гей!

Не зважаючи на раптовість ситуації, Акацукі все ж відреагував. Спершу він обійняв Рісті, яку підкинуло в повітря, так само як і його, а потім розвернув тіло, щоб приземлитися на ноги:

– ...Покладись на мене!

Прокричала Рісті на його руках, і водночас розгорнулося магічне коло.

Була активована магія польоту вітру, і Акацукі та Рісті м’яко опустилися на землю.

– Я знала, що це була пастка, влаштована ворогом... Цікаво, це був той Хікамі?

– Це не він.

Акацукі відкинув можливість про яку говорила Рісті.

Він й сам про це думав, але якщо це була пастка з боку Кійої, то не було причин оглушувати охоронця.

«...До того ж.»

Щось не видиме, за що зачепився Слейпнір. У Акацукі була одна ідея щодо його природи. Потім, звідкись:

– ...Ти занадто добре реагуєш на несподівану атаку?

Пролунав веселий голос який зовсім не пасував до атмосфери цього місця. Голос був знайомий Акацукі та Рісті.

– Цей голос, який ми щойно чули... Це міг бути він?

На противагу Рісті, яка панічно поглянула на нього.

– ...Я так і знав.

Акацукі посміхнувся від того, що не помилився у своїх здогадках.

Потім він обернувся і поглянув у темряву в кутку, де не було світла.

І тут, з того боку темряви з’явився молодий чоловік.

Акацукі сказав йому з кривою посмішкою.

– Цей такий собі жарт, трохи поганий... Що ти чиниш, Кайдо?

– Ні, я теж так думав....

З іншого боку, Кайдо Мотохару всміхнувся і сказав:

– Наразі у мене багато справ. Вибач, але я не можу відпустити тебе зараз, Аккі.

Сказав він з відтінком холоду в очах.

– ...

Акацукі поклав руку на плече Рісті, яка мимоволі відчула тиск:

– Який збіг. Правду кажучи, у мене теж є дещо, чого я зараз не можу пропустити.

Повільно йдучи до Кайдо:

– Ось чому я мушу йти в перед.

– Ти серйозно? Я хлопець слабкий... Що відбувається.

Навмисно сказав Кайдо.

– Тільки не кажи мені, Аккі, що ти збираєшся зробити це силою зброї?

– Ідіот, ми ж найкращі друзі. Я не збираюся цього робити.

Посміхнувся Акацукі.

Зітхнувши.

– Бий, Слейпнір.

У ту мить, коли він оголосив це через AD.

Сталева маса, що перевищувала силу звуку, без жодних питань врізалася в Кайдо.

3

Виникла звукова хвиля, і піднявся білий пил.

Рісті, яка опиралася пориву вітру, що виник навколо.

– По-почекай... Раптом така жорстка поведінка... Це правильно, Акацукі?

Серед ненавмисно здивованого голосу, Акацукі спокійно сказав:

– Ага. У мене зараз не має часу спілкуватися з цим хлопцем.

Він не знав, що синхронізація AD і Слейпніра, яку провів йому Кубота, так швидко стане в пригоді.

Тоді, коли Акацукі щиро кивнув і усміхнувшись в порожнечу, збирався повернутися до Рісті.

«Дзинь!», пролунав пронизливий звук.

І одночасно з цим.

– Гей, а що це за?..

Рісті перед ним видала здивований зойк.

Раптом виникла прозора стіна, яка ніби розділила Акацукі та Рісті.

– ...Бар’єр?

Позаду Акацукі, який пошепки пробурмотів, з хмари пилу.

– ...Хіба я не казав, що не пущу тебе?

Донісся голос, який містив усмішку. Тож Акацукі знову сконцентрувався на AD.

– ...

Але цього разу це був не наказ Слейпніру. Форма змінилася на бойову форму.

І коли він обернувся, там стояв Кайдо, так само одягнений в бойовий одяг.

– І я казав тобі, Кайдо, мені справді треба пройти.

У той самий час, як він це тихо сказав. Наче його підштовхнули, Акацукі кинувся вперед.

Для того, щоб слова, які він щойно сказав, стали реальністю.

4

Отримавши дзвінок від Акацукі, Ідзумі Чікаґе та Доумото Кудзуха зустрілися по дорозі до JPN Вавилон.

І увійшли на територію одночасно.

Там вони побачили працівників служби охорони, які лежали на землі.

– Це...

Вони були всі живі, просто непритомні. Але треба бути дуже крутим, щоб зробити щось подібне. На мить здалося, що Акацукі, прибувши першим, щоб забрати Міу, знешкодив охорону, яка стояла у нього на шляху:

– ...Дивно.

– Так, занадто гарно, щоб Оусава-кун міг це зробити.

Коротко обмінялися словами й поділилися дискомфортом, який у них виник, Чікаґе та Кудзуха.

Акацукі не виявляв милосердя до тих, хто стояв у нього на шляху. До того ж, Міу зараз тримають у полоні. Оскільки часу було обмаль, Акацукі розібрався б з ними й швидко рушив далі, не ставлячи жодних запитань. Однак непритомні співробітники служби безпеки не отримали жодних помітних зовнішніх ушкоджень Навпаки, їхній одяг навіть не був розпатланий. Складалося враження, що на них несподівано напали ззаду і вплинули лише на їх свідомість. Безсумнівно, це робота когось іншого, а не Акацукі.

Але якщо так, то було щось дивне.

Якщо Хікамі Кійоя створив вигляд, ніби Акацукі виступив проти JPN Вавилон, щоб виставити його, який прийшов за Міу, лиходієм і зробити так, щоб той потрапив до чужих рук.

Він зробив би так, щоб це було більше схоже на роботу Акацукі. Але той факт, що так не зробили, означає:

– Я не думаю, що... Хтось ще проникнув сюди.

– І до того ж в цей час...

Після слів Кудзухи вираз обличчя Чікаґе став напруженим.

Невідома велика майстерність. Якщо так, то від цього значною мірою залежало б їх становище, друг це чи ворог.

Але раптом вони отримали підказку до відповіді на це питання.

Несподівано на великій відстані пролунала серія ревінь.

– ...У?!

Глибокі баси, ніби вибухав простір, які тремтіли до глибини тіла.

Ідзумі Чікаґе та Доумото Кудзуха знали, що це таке.

Це звуки зіткнення, породжені битвою.

– ...

Тому не було потреби в словах. Обидві підтвердили наміри одна одної.

Кудзуха поклала руки на землю і розгорнувши магічне коло, створила лева-голема.

Чікаґе була позаду Кудзухи, і осідлала спину Лева. Все було звично і натурально.

Лев кинувся геть, наче підстрелений.

Відштовхнувшись від землі з приземленої пози, що видало повну швидкість хижака.

З максимальною швидкістю з першої миті. Ніби розсікаючи повітря, лев ніс Кудзуху та Чікаґе геть..

До поля бою, де ні разу не вщухало гуркотіння.

5

Дещо струснуло тіло Рісті Шелфід.

Це був важкий бас, який струснув атмосферу.

Це були наслідки удару, спричиненого битвою-сутичкою, що розгорталася.

– ...

Твердо впершись ногами в землю, Рісті продовжувала вдивлятися в простір приблизно за сто метрів попереду.

Билися двоє людей, Акацукі та Кайдо.

Бій тривав вже кілька хвилин. Акацукі та Кайдо безперервно переходили від атаки до захисту.

– Вони абсолютно рівні...

Пробурмотіла Рісті, здивована цим фактом.

Акацукі зараз бився голими руками, не матеріалізуючи чорний магічний меч.

Однак для Акацукі, який використовував Ренкан Кейкіку, наявність чи відсутність зброї не було великою проблемою.

Власне тіло Акацукі є його найбільшою силою, а його атаки мечем які здійснюються з тілом, так би мовити, є продовженням тілесних атак.

«...З точки зору лише руху, рукопашний бій без зброї був би швидшим...»

Попри це, Кайдо все одно був здатен чудово реагувати на рухи Акацукі.

З точки зору Рісті, вона не думала, що Акацукі давав послаблення.

Удари кулаками та ногами, які наносив Акацукі, були рівня «вибити з одного удару». Якби Рісті отримала їх, не розгорнувши жодного захисного бар’єра, то це були атаки, які точно вивели б її з ладу, з одного удару.

«… Але.»

Кайдо був на рівних, в протистоянні, з Акацукі, який здійснював такі атаки. Він використовував руки та ноги для захисту від атак Акацукі, а ухиляючись від деяких, сам ударивши кулаками та ногами.

«...Я ніколи не думала, що цей Кайдо... Був настільки сильним.»

Про молодого чоловіка Кайдо Мотохару Рісті поки знала не багато.

Здавалося він сам напівжартома називав себе найкращим другом Акацукі, але сама Рісті лише трохи говорила з ним.

Звичайно, Рісті розуміла, що Кайдо - людина неабияких здібностей.

Тому, що Кайдо багато разів відігравав важливу роль за лаштунками, під час мирних переговорів і наприкінці війни, коли приходив до Арейдзарду з Акацукі.

Коли Акацукі довірив йому залишитися в поселенні демонів Форестніум, під час мирних переговорів, він дав відсіч майже безсмертним солдатам-трупам, створеним Леоном, і звів збитки до мінімуму. Також у вирішальній битві, у долині Великого Ґордоно, Кайдо виграв битву проти генерала Шелфіда, Зекса.

«...І той тиск, який я тоді відчувала.

Рісті Шелфід згадала.

Убивчий тиск, який чинив на них Кайдо, коли Акацукі був смертельно поранений у долині Великого Ґордоно.

– ...

Саме так. Він був навіть більше, ніж коли Філ, який вирушив у цей світ у погоні за Міу, вивільнив ауру Заххака, що засів в його тілі, або, можливо, навіть перевершив відчуття страху, яке Акацукі викликав на полі бою.

– Кайдо Мотохару...

Спостерігаючи за тим, як Акацукі та Кайдо знову і знову зіштовхуються один з одним, Рісті чітко усвідомила.

Кайдо, який зараз стоїть перед нею та Акацукі є могутнім ворогом з силою рівною Акацукі.

А потім:

– ...Рісті!

З цим криком примчали дві дівчини.

Це були Доумото Кудзуха та Ідзумі Чікаґе, вони сиділи на спині лева-голема.

– ... Ви обидві!..

Заспокоєна появою своїх вірних товаришів, Рісті відразу ж посвітлішала на обличчі.

– Чому ти мовчки дивишся, швидше і ми приєднаємося.

Чікаґе злізла зі спини лева й поглянула на Акацукі та інших. Це було природне питання, яке Чікаґе поставила Рісті.

Вони вже вирішили жити і йти разом з Акацукі.

Тому, навіть якщо вони не розуміли причину битви між Акацукі Кайдо, їм не було потреби думати про те, що робити.

Навіть якби вони билися разом. Тепер, якщо він буде стояти на їхньому шляху, коли вони намагаються врятувати Міу, Кайдо буде ворогом, якого вони повинні перемогти.

Тож.

– Вибач Акацукі. Я впевнена, що Акацукі хотів би битися сам, але...

Щойно вона це сказала, Чікаґе негайно матеріалізувала лук своїм AD.

Якщо натягнути тятиву до упору, вилетить магічна стріла.

Проте:

– Зачекай, Чікаґе.

Зупинила її Рісті.

– Оусава-кун сказав тобі не втручатися?

– Ні, не казав.

Похитала головою Рісті на запитання Кудзухи. Вона відчувала те ж, що й у Чікаґе та Кудзуха. Їй байдуже, що Акацукі зненавидить її за те, що я вона втрутилася в його поєдинок сам на сам. Їх мета - повернути Міу. І це їх пріоритет.

Не варто витрачати час на Кайдо.

Однак:

– Дивись...

Рісті виставила одну руку перед собою. І в той самий момент. Розгорнулося магічне коло, і з нього вирвалася маса полум’я. Воно полетіло в бік Акацукі та Кайдо, але за десять метрів від них раптом безслідно згасло.

– Що... Що це?

Коли вона згасла, Чікаґе побачила, як маса полум’я врізалася в щось:

– Захисний бар’єр, ні, межа?

Злякано пробурмотіла вона, опускаючи лук, який тримала в руках. Полум’я, випущене Рісті, було, мабуть, таким же потужним, як і магічна стріла, яку збиралася випустити Чікаґе. Тоді, Кудзуха звузила очі й сказала:

– Більш того, судячи як зараз відбита магія... Він близький до абсолютного бар’єра вищих форм життя.

– Це його робота.

Рісті спрямувала погляд уперед.

– Акацукі та він б’ються за тим бар’єром. Я спробувала активувати магію безпосередньо за стіною, але це теж не спрацювало... Можливо, цей бар’єр блокує магію з нашого боку.

– Ти пробувала фізичні атаки?

– Звісно. Але не змогла пробитися через нього... Він жахливо міцний.

Гірко сказала Рісті. Вона вже багато разів намагалася приєднатися до них, щоб побачити, що зможе зробити.

Однак попри це бар’єр, встановлений Кайдо, подолати не можливо.

Крім того.

– Це ще не все. Крім оточення їх двох, цей бар’єр також встановлено по переду.

Рісті перевела погляд на Вавилонську вежу.

Чікаґе спрямувала свій погляд у тому ж напрямку:

– То ми зовсім застрягли...

– Так. Напевно, ми не зможемо рухатися вперед, поки не переможемо його...

Так сказала Рісті. Вона повернулася до них обличчям і, з вірою в голосі, сказала.

– Єдиний, хто зараз може це зробити - Акацукі.

І.

У битві між Акацукі та Кайдо, яка розгорталася на очах Рісті та інших, сталася раптова зміна.

– Це...

Рісті почула, як Чікаґе випустила короткий здивований крик.

Швидкість, з якою рухався Акацукі та опонент, зросла ще на один крок.

6

Акацукі відштовхнувся від землі та пішов у перед.

Основна увага приділялася Ци в ногах за допомогою Ренкан Кейкіку і збільшенню поточної швидкості.

Якщо продовжувати відштовхуватися ногами від землі в такому стані, швидкість збільшиться ще більше.

Твердо ступаючи на першу основну площу великого майданчика.

Акацукі рухався до ворога попереду, за допомогою швидкісних рухів, перетворюючись на вітер.

Вони враз скоротили відстань між собою і запустили шквал кулаків лівою і правою рукою.

Цілилися в обличчя. Якби вони влучали в нього, воно було б повністю побите.

Проте:

– Ой, страшно, страшно.

Голос супротивників, разом з вітром, віднісся за спину - в правий тил.

– Чі...

Акацукі відразу провів удар тильною стороною правої, але його заблокувала рука супротивника.

Втім це було передбачено. Повернувши тіло так, щоб воно закрутилося вправо, Акацукі випустив лівий удар ногою по розмашистій траєкторії вниз. Однак удар Акацукі лише розсік порожнечу і зупинився.

Фігура Кайдо, яка мала бути позаду, була за кілька метрів від нього. Він зміг зробити крок назад, у невеликому проміжку між послідовними атаками.

– Тікаємо!

Акацукі знову зробив крок вперед і погнався за своїм супротивником, Кайдо Мотохару.

Атака була сумішшю ударів руками та ногами. Кайдо відповів на безперервні атаки Акацукі, які не могло вловити око. Ухиляючись тілом та парируючи обома руками, він блокував цю атаку.

«...Ой-ой, навіть з цим я все ще не можу його дістати!..»

Як випливає з назви, Ренкан Кейкіку яке використовував Акацукі - це техніка маніпулювання Ці

Вона не просто залишалася у вашому власному тілі, ви також можете маніпулювати Ци тих кого торкаєтеся. У цьому бою, де минуло вже чимало часу, Акацукі вже кілька разів торкнувся Кайдо.

Проте швидкість Кайдо не зменшувалася. Навпаки, вона зросла разом з його рухами.

«...Тому, що є «розрив»».

Для того, щоб маніпулювати Ци супротивника, необхідно завдавати удари Ци в цільове місце з оптимальною силою, відповідно до дихання, серцебиття та швидкості, з якою тече Ци супротивника. Коли Акацукі намагався атакувати, Кайдо використовував роботу ніг і тіла, щоб змінити момент і траєкторію його удару.

– Я думав, що ти дуже впевнений у собі, але.. Ти все ж таки приховував свою справжню силу.

Він ніколи раніше не бився з Кайдо по-справжньому. Коли вони вперше зустрілися на даху JPN Вавилон «Нуль два», вони злегка обмінялися кулаками. Але, на той момент, жоден з них не був налаштований серйозно. Слово «рукостискання», яке використав Кайдо, було б доречним. Попри це, все ще можна було здогадатися про їх силу з темної діяльності під час рейтингового змагання і з того як вони воювали в Арейдзарді, який вони разом відвідали.

Тоді він завжди відмахувався від нього, кажучи, що не братиме участі у грі, де результат очевидний.

Але сумнівів більше не було. Акацукі широко усміхнувся.

– Якого біса, Кайдо... Ти справді був таким сильним!

Коли він це говорив, правий кулак пронизав небо. Йому вдалося ухилитися.

Але не встиг він відвести кулак, як його схопили за зап’ястя.

– Займи пасивну позицію, Аккі.

Перш ніж встиг вирватися, Акацукі був кинути з усієї сили.

Але, кидок Кайдо не збив його з ніг.

Це був кидок, який відправив його тіло далеко в бік. А в повітрі не було жодної точки опори.

Здутий. Акацукі влетів спиною в прилеглий до території ліс.

Це був ліс на полі бою, де відбувалося рейтингове змагання.

– Хаааа!

Завдячуючи своєму імпульсу, він прорвався крізь кущі й зламав гілки дерев, в які врізався:

– Кух..це!...

Ледве перевернувшись у повітрі, Акацукі підняв праву руку вгору. Протилежною рукою, він схопився за іншу гілку і використав її як точку опори, щоб обертатися навколо неї. Він повністю погасив імпульс польоту і приземлився на гілку.

– Погоні... не буде, вірно?

Зрештою, пробурмотів Акацукі. Мета Кайдо, виграти час. Тому, для того, щоб затримати Акацукі тут, якомога довше, він не робитиме зайвих атак.

«...Ну не схоже, що він співпрацює з Хікамі Кійоєю.»

Однак не можна було вічно терпіти зволікання Кайдо.

Міу схопили.

....Але.

Акацукі подумав. Принаймні безпека Міу була гарантована.

Бо за словами Харуки. Кійоя намагається ту для чогось використати.

Вона казала, що в той час Кійоя обмовився про «створення ідеального світу».

Існувала низка можливостей, і всі вони залежать від душевного стану Міу.

З Міу, ймовірно, мають поводитися ввічливо... Хоча вона не буде вільною при цьому.

...Однак не можливо це довго терпіти.

Чим довше часу він зволікатиме, тим більше часу матиме на це Кійоя.

І найголовніше.

«...Ми повинні врятувати її якомога швидше.»

Оусава Акацукі мусив піти. Переш ніж вона розплачеться.

Ось чому він стиснув праву руку в кулак. Кайдо сильний ворог. Сила якого, мабуть, перевищувала його.

І він у впевнений, що в минулому він би його не здолав

Але зараз все по-іншому.

«...Завдяки старому Куботі.»

Під час денного тренування, Акацукі вже навчився боротися з сильнішим за нього супротивником.

Поєдинок - це про перемогу та поразку. Це не змагання сили.

І якщо Кайдо має на меті виграти час, він може це зробити.

Тож.

– Ходімо.

Оусава Акацукі безстрашно посміхнувся і знову побіг вперед.

Він біг через ліс швидше вітром.

– Ооооо!

Разом з ревом бойового духу, він випустив потік Ци, яку зібрав у своїх руках.

Кулями Ци. Два скупчення Ци наблизилися до Кайдо по кривій траєкторії зліва і справа.

– Гей-гей, я просто намагався сказати тобі, щоб ти не ліз сюди Аккі.

Але їх легко уникнули. Їх злегка відбили назад.

Куля Ци, яка не досягла цілі атаки, вдарилася об землю і з гуркотом здійняла хмару землі та піску.

Перед Кайдо здійнялася пелена пилу та диму:

– То ось воно як...

– ...Саме так.

На задоволене бурмотіння Кайдо, якому закрило поле зору, сказав Акацукі, обходячи справа та зліва.

Коли тебе атакують зліва і з права, єдині шляхи втечі - це назад і вперед або вгору.

Однак, якщо стрибнути вгору, не вдасться виконати наступну дію ухилення, якщо мета - виграти час, вперед не підеш. Атакуючи справа та зліва, Акацукі дав Кайдо єдиний шлях втечі.

Не зважаючи на це, Кайдо розвернувся якраз вчасно проти Акацукі, який намагався відразу ж наблизитися до нього в впритул.

Однак Оусава Акацукі не зупинився.

Ніби пробігаючи наскрізь, він викинув правий кулак в Кайдо. Це був найшвидший, прямий випущений від плеча, по горизонтальній траєкторії. Кайдо, зі свого боку, також відповів правим кулаком:

«...У!»

Їх кулаки й маневри ухилення перетнулися

Не зважаючи на це, Акацукі просунувся далі вперед.

І.

– Ааааа!.

Зачепившись правими руками, він нахилився вниз і вдарив Кайдо спиною об землю.

– Гах!..

Від удару, Кайдо випустив кисень з легень, в той час, як Акацукі повернув своє тіло ще більше ліворуч.

– ...Отримуй!

Потім він замахнувся лівим ліктем в обличчя Кайдо.

– Ооо?

Кайдо, з іншого боку, кинувся вбік, щоб ухилитися від удару. Лікоть Акацукі пробив землю.

Бум!

З важким басом, що струснув землю, утворивши у ній кратер.

7

– Чі... Не влучив?

Кайдо, який котився по землі, почув як вилаявся Акацукі.

Він перекотився на бік і підвівся:

– Що це за «отримай!», Аккі! Якби я його отримав, від мого дорогоцінного обличчя нічого не залишилося!

Тоді Акацукі вигукнув:

– Ідіот, так далеко не зайде, просто перетвориться на мокру кашу.

– Це занадто трагічно! Більш того, від цього не має користі!

– Замовкни...

Кайдо, щосили протестував, але Акацукі зник.

– Упс!

Кайдо різко змахнув правою рукою вниз проникливим способом.

Бо помітив тінь, яка повзла до нього по освітленій місячним світлом землі.

Однак розмашистим рухом лівої руки Акацукі замахнувся проникаючий удар і замість цього наблизився кулак з рухом, який підіймався по діагоналі.

– ...Небезпечно!

Кайдо в паніці відскочив назад, але отримав удар по тулубу.

– Гох... що?!

Дивився на нього Кайдо, відлітаючи назад.

Кулаки Акацукі точно не досягли його.

Однак факт, що він все одно був атакований після того, як зберіг дистанцію, означає, що:

«...У, дальній удар!»

Удар кулака пройшов по повітрю і вдарив його.

Якщо не уникаєш атаки Акацукі, це означає, що продовження атаки небезпечне.

– Ух!..

Він виправив свою стійку в повітрі, і в момент, коли Кайдо приземлився на ноги:

– Вибач, я не настільки наївний, щоб думати, що одного удару достатньо.

Акацукі, який скоротив дистанцію, наніс серію ударів кулаками та ногами.

Кайдо намагався швидко впоратися з ним:

– Гу...у?!

Кайдо отримав перший удар, якого мав би уникнути.

Причина зрозуміла. Це тому, що атаки Акацукі були набагато швидшими, ніж кілька хвилин раніше.

«… Це...у.»

Кайдо проявив своє здивування. Те, що Акацукі зараз демонстрував проти нього - це зовсім інший тип атаки, ніж той, що був раніше. Марна сила, марні рухи й марні думки, які були до цього часу, зникли в Акацукі. Перехід на найкоротшу відстань із найвищою швидкістю, ця серія ударів, які можна сказати, неминучі, коли кожен рух відточений до межі.

– Чі!...

Він не витримав і зробив великий стрибок назад.

– Я не дам тобі втекти.

Майже одночасно, Акацукі відштовхнувся від землі, переслідуючи Кайдо.

Він одразу наздогнав Кайдо в повітрі та завдав летючого удару зліва.

Цілю була скроня. Кайдо рефлекторно підняв праву руку.

– ...У!

Ледве встигнувши захиститися. Однак від сильного удару вся права рука оніміла.

Не зважаючи на це, Кайдо схопив Акацукі за ліву ногу і спробував вдарити його об землю.

– ...Запізно.

Але Акацукі був швидшим. Відразу підняв праву ногу і замахнувся п’ятою в низ.

Маючи заблоковані руки, Кайдо не міг її заблокувати.

Тож вирішив ухилитися.

Він потягнув ліву ногу Акацукі, яку тримав в руках і опустив власну стійку, щоб зміститися в перед.

Він ніби пірнув під спину Акацукі й приземлився.

Потім позаду нього пролунав гуркіт від удару об землю. Це був удар п’ятою Акацукі, якого Кайдо вдалося уникнути.

«… Ей-ей.»

Можливо, позаду нього утворився новий кратер.

Невже Акацукі так сильно хоче розбити його обличчя.

Якщо так, то це відплата. Кайдо обернувся навколо осі лівої п’яти. Потім він вдарив ліктем в обличчя Акацукі.

Бах!

Удар, що пробиває кістки крізь плоть, повернувся до Кайдо.

Однак, лікоть Кайдо зачепив не обличчя Акацукі.

Це був лікоть Акацукі, який був випущений на противагу його.

«...Серйозно.»

Швидше за все, він приземлився одночасно з опусканням п’яти.

– Що ти збираєшся робити, Кайдо? Якщо ти будеш битися так пасивно, намагаючись виграти час, твої рухи буде можливо прочитати.

Кайдо замислився над словами Акацукі, який безстрашно посміхався перед ним.

«...Ну що мені робити?»

Його робота - відвернути, поки Тіана не отримає «Клітини фенікса».

Потім, деякий час тому, йому подзвонила Сесіль і у нього з’явилася нова робота.

Затримати Акацукі, чим він зараз і займається.

Мета полягала в тому, щоб перешкодити йому зустрітися з Тіаною, яка в цей момент переховуються в найглибшій частині JPN Вавилон.

Це також полегшило б Тіані виконання її роботи:

«...Командиру, здається, дуже подобається Аккі.»

Він хотів спробувати щось нове.

Але після того, як його змусили провести диверсію, йому довелося мати справу навіть з Акацукі.

Що це за люта, убога лотерея. Він хотів додому. Занадто багато клопоту.

Він починав втрачати мотивацію, думаючи про це.

– ...Ну, ми вже зайшли так далеко, то чому б тобі просто не здатися?

Голос, що містив гірку посмішку, повернув свідомість Кайдо від його думок до реальності.

– ? Що ти маєш на увазі під «здатися»?

Коли Кайдо перепитав, Акацукі усміхнувся.

А потім, вимовив вирішальне слово.

– Це ж очевидно. Я маю на увазі, здатися і стати серйозним, як «Багряні сутінки».

8

Ідзумі Чікаґе почула слова Акацукі з місця, відрізаного бар’єром.

– Зрозуміло, ось що це було...

Вираз її обличчя став суворим.

«...Не дивно.»

Вона думала, що бойові здібності Кайдо занадто високі, але тепер це мало сенс.

– Наскільки я пам’ятаю, «Багряні сутінки» - це...

На бурмотіння Рісті, яка щойно прибула в цей світ і ще тільки в загальному орієнтувалася в ситуації, Кудзуха, що знаходилася поруч кивнула:

– Так... Це найпотужніша терористична група у світі, яка, як кажуть, має бойову міць, що дорівнює силі Кокону, керівників цього світу.

Невідомо, чому Багряні сутінки, які перебувають в прямому конфлікті з Коконом, збираються в JPN Вавилон. Можливо, не було сенсу глибоко замислюватися над цим.

Якщо те, що сказав Акацукі - правда, то проблема не в минулому, а в сьогоденні.

Поточна ситуація така, що Кайдо зараз стоїть прямо перед ними.

Тож.

– ...Якщо Кайдо і є «Багряні сутінки».

Голос Ідзумі Чікаґе став жорсткішим. Вона дивилася в перед.

– Можливо, справжня битва тільки починається.

9

– Аааа…

Почувши слова Акацукі, Кайдо Мотохару з жахом зітхнув.

«Я в халепі», подумав він. Навіть в Арейдзарді він застосовував силу напівжартома.

Він знав, що кмітливий Акацукі певною мірою знав його справжню особистість.

Досі обидві сторони ніколи не наважувалися торкатися суті один одного.

Він не знав, якими були наміри Акацукі. Але принаймні сам Кайдо, таким чином, зберігав позицію друга Акацукі. Так було і зараз. Попри те, що він вигравав час, за наказом Сесіль, Кайдо не пускав його на територію, як друг Акацукі, а не як учасник «Багряних сутінків.»

Проте:

«...Боже, час рухатися далі.»

Кайдо трохи опустив голову і самопринизливо посміхнувся.

Він трохи розчарований, але, мабуть, нічого не вдієш.

– Я збився тягнути час...

Пробурмотів Кайдо і повільно підняв обличчя.

Там була жорстока посмішка. Це була його справжня натура, як члена «Багряних сутінків»

Тим хто втрутився був Оусава Акацукі...

Тому він більше не може гарантувати. Його безпеку, його життя, все.

– ...Аккі винен, розумієш?

Кайдо Мотохару вивільнив свою силу.

10

– Ой…….

Кійоя, який спостерігав за подіями, що розгорталися в просторі, захищеному концептуальним бар’єром, отримав невеликий сюрприз.

Він ніколи не думав, що Кайдо захоче використати свої здібності тут.

Він думав до кінця залишатися на світлій стороні, але:

– Твій талант мотивувати людей, можливо, вроджений, Оусава-кун.

Щасливо посміхнувся Кійоя:

– Але я не хочу, щоб з тобою зараз щось сталося...

Були ще деякі речі, які Акацукі мав зробити.

«...Так... Важлива роль.»

Потім Кійоя обернувся. І поглянувши на Міу, яка продовжувала спати на вівтарі.

Холодно посміхнувся.

– Що ж час готуватися, далі я керуватимуся власним смаком.

11

Тиск, що випромінював Кайдо, враз збільшився.

Атмосфера напружилася, гула і жалила шкіру Акацукі.

«...Хех, цей хлопець!..»

Попри тиск, який міг би розчавити його, якби він втратив пильність, Оусава Акацукі все ще посміхався.

Це добре. Бо не можна йти далі, якщо постійно ухилятися і вивертатися. Далі, а також до царства, до якого прагнув Акацукі.

Його ціль брат, фактичний голова підрозділів Кокона, і батько, засновник Багряних сутінків. І якщо не перевершить Хікамі Кійою та Кайдо Мотохару тут, Оусава Акацукі ніколи не зможе досягти того місця, до якого прагне.

Тоді що робити. Це ж було очевидно.

– ....Вперед.

Акацукі відразу кинувся в перед, наче був підштовхнутий.

Він знав справжню зброю Кайдо. Ланцюг. Напевно, ще й невидимий ланцюг. Під час Рейтингового змагання він зупинив Філа-Заххака, а в Арейдзарді здолав Зекса Дорторейка.

Він не знав точної досяжності, але на великій дистанції він буде у невигідному становищі.

Тож вирішено.

– ...У!

Біжучи на зустріч Кайдо, Акацукі зосередив свою увагу на AD в його правій руці.

Втілений чорний магічний меч, Лайватейн, прийняв форму, яка була слушною для Акацукі зараз, перед обличчям ворога, Кайдо Мотохару. Це була друга форма, яка перемогла всіх ворогів, що стояли на його шляху, від Філа-Заххака до Леона Есперіо.

AD говорив йому. З самого початку викластися на повну проти цього супротивника.

«Мені не треба пояснювати!»

Він не збирався з ним церемонитися.

– Ооооо!

Зібравшись з духом, Акацукі завдав удару мечем зверху.

Удару, який перемагав найпотужніших ворогів. Зіштовхнувся з Кайдо:

«Дзень!»

Атака була прийнята з металевим звуком.

– ...

Кайдо виставив обидва кулаки в перед.

Трохи ширше, ніж на ширину плечей. Між ними простягнулися промені світла «Шааа».

Вони закрутилися у вигляді ланцюга.

– Нарешті показав мені...

Посміхнувся Акацукі, побачивши справжню зброю Кайдо.

– Але хіба це правильно, чи не було б краще, якби ти залишив його невидимим, як тоді, коли переміг Зекса?

Тоді:

– Може й так, але... Ну, я думаю, що в будь-якому випадку однаково, вірно?

Кайдо також показав посмішку та заявив.

– Якщо це опонент рівня Аккі.

– Смішно... Орааа!

Потім, так само як і раніше, Акацукі запустив серію косих ударів.

Це турбулентна рубальна атака, яка виконувалася у другій формі.

Траєкторія магічного меча малювала кола, а швидкість і сила зростали з кожним помахом.

Проте:

– О... У тебе добре виходить, Аккі.

Кайдо сприйняв все це спокійно.

Він мав лише одну руку, тоді як Акацукі - дві. Він швидко замахнувся правим ліктем, потім клацнув зап’ястям, щоб ланцюг затанцював у повітрі, і відбив удар Акацукі.

– Він не тільки важчий за рудоволосого генерала Арейдзарда, але й може бути швидшим.

– Чі...

Він не міг пробитися. Зрозумівши це, Акацукі негайно змінив свою стратегію.

І відразу ж відскочив назад:

– ....Тоді!

Перебуваючи в повітрі, він наніс серію з чотирьох ударів.

Здійнялися повітряні леза і попрямували до Кайдо й одночасно з цим Акацукі приземлився.

– І поки ти там, лови й це теж!

На велетенській швидкості, він переклав Лайватейн в протилежну руку і завдав подвійного удару знизу вгору.

Замах меча вразив Кайдо потужною ударною хвилею, від якої земля і пісок розлетілися в різні боки.

Проти зустрічного повітряного леза, і потоку землі та піску, який здавалося поглинав усе.

– ...Упс.

Рука Кайдо замахнулася з великою швидкістю. Траєкторією ланцюга у повітрі була гексаграмою Кроулі[i].

Потім перед Кайдо з’явилася прозора стіна, відбиваючи усі зустрічні атаки.

«...Та штука з рейтингового змагання!»

Згадав Акацукі. Це був бар’єр, який відбив ударну хвилю замаху, котру запустив Акацукі, коли зіштовхнувся з членами студентської ради. Атака, яку Акацукі здійснив зараз, була незрівнянно сильнішою за ту, що була тоді:

– Так чи інакше, це однаково, добре, значить, так воно і буде!

Акацукі підняв Лайватейн на рівень талії й змахнув ним знизу в гору.

Коли все розсікли по вертикалі, воно розділилося на ліву і праву частину, пройшло з боку, за спину Акацукі.

Зітхнувши. Позаду нього стався вибух. Ударна хвиля, мабуть, зачепила бар’єр Кайдо.

«Ну що ж поїхали!»

Продовження битви між ним і Кайдо, яка була скасована під час рейтингового змагання.

Тоді:

– Ну що ж, цього разу підемо цим шляхом.

І тут почувся голос Кайдо:

– ...У?

Акацукі швидко відстрибнув назад.

Землю, на якій стояв Акацукі, здуло поштовхом.

Крім того, ланцюг, який був схожий на батіг, слідував за Акацукі, трансформуючись і змінюючись за власним бажанням.

Атака і захист помінялися місцями.

«...Цей ланцюг!..»

Він страшніший ніж можна собі уявити. Кожен удар важчий і навіть швидший за інший. Він рівний або швидший за його косі удари.

Більш того, якщо невдало зачепити його мечем, той захоплять. Як мінімум, у нього заберуть меч, а в гіршому - заблокують руки. У такому випадку, не було іншого вибору, окрім як ухилятися від усіх.

Тож.

– Ооооаааа!

Акацукі відразу розігнав Ци у своєму тілі, за допомогою Ренкан Кейкіку і передав його Лайватейну.

Потім він контролював ланцюг Кайдо, який наближався з усіх боків, контрударами.

Тоді, замість повітряного леза, яке не можливо створити без розмаху, виникло лезо Ци.

Ланцюги Кайдо, що наближалися, усі відскочили.

Побачивши це:

– Хм!..

Кайдо що стояв навпроти, з іншого боку, підняв голос захоплення. Зі свого боку, Акацукі, відреагував просто як належне:

– Я не хочу, щоб мене спіймала ця гидота.

Другий удар кращий за перший. Третій удар кращий за другий, і чим більше ти б’єш, тим більше часу є на перехоплення.

Поступово виникала ситуація, в якій тиснули й відштовхували назад.

І.

«...Зараз!»

Він знову скоротив дистанцію, і коли намагаючись битися на власній дистанції й спробував відбити ланцюг Кайдо косим ударом.

– Що?!...

Злякано скрикнув Акацукі. Лезо Ци, створене косою, не змогло відбити ланцюг.

«…Не може бути!..»

За мить Акацукі зрозумів, чому це сталося. Ланцюг натягнувся. Якраз в той час, як спрацював його клинок Ци. Можливо, це було швидкісним рухом зап'ястя. Ланцюг обернувся навколо леза Ци Акацукі, одночасно затягуючи та розсікаючи його.

Ланцюг продовжував наближатися до Акацукі.

– ...Чі!

Якраз в час, коли він збирався бігти. Тіло вже було спрямоване в перед, а не ухилялося. Не зважаючи на це, він швидко повернув тіло, щоб ухилитися, але:

– Спізнився, Аккі.

З усмішкою, Кайдо маніпулював траєкторією ланцюга, відповідно до рухів опонента. Ланцюг обвив тіло Акацукі, ніби мав волю.

Його закувало.

– Кх...ум, н!

Він негайно спробував з усіх сил розірвати його, але ланцюг обмотаний навколо нього, навіть не ворухнувся.

– О, марні зусилля... Це не просто ланцюг.

Сказав йому, з усмішкою, Кайдо.

– Цей ланцюг не є зброєю виготовленою з чутливого каменю, згенерованою AD. Це особливий ланцюг, який я створив своєю силою.

– ...Твоя унікальна здатність?

На злякане запитання Акацукі, Кайдо посміхнувся «О, розумію» і сказав:

– Ти не знаєш цього Аккі. Ми з Коконом маємо власні оригінальні концептуальні здібності, окрім стихійної та фізичної магії, як інші.

Він повільно підходив.

– Моя здатність називається «Ментальний ланцюг». Не має нічого, що я не міг би захопити.

– Ланцюг, що обмежує свободу, Еге ж...

Попри це, Акацукі відповів Кайдо, який уже стояв перед ним, не втрачаючи самовладання.

– Ти використовуєш свої здібності в дуже незвичний для тебе спосіб.... Ти більш розкутий, ніж будь-хто інший.

– Ні, я так не думаю.

Знизив плечима Кайдо:

– Щоб не бути нічим зв’язаним, треба зв’язати все, крім себе.

Він підняв руки вгору, промовивши «Ось так».

Наступної миті, Акацукі закутий у кайдани, полетів у повітря.

Змушений слухати звук від власного тіла, що розтинало повітря він раптово:

– ...Цього разу я не зможу бути бездіяльним.

Щойно він почув бурмотіння Кайдо крізь гуркіт вітру.

Акацукі з гуркотом бахнувся на землю.

– Га, ха...а!

Сильний удар струснув усе тіло Акацукі.

Хоча він швидко зібрав Ци у своїй спині й посилив свій захист, пошкодження від зіткнення резонували в його внутрішніх органах.

«...Цей хлопець!..»

Шкода була більшою, ніж можна було уявити. Якщо він отримає кілька таких ударів, йому кінець.

Чи варто йому використати жорсткий Цигун? Ні, ця техніка певною мірою ефективна проти ударів і зіткнень, але спочатку вона була розроблена для запобігання порізів. До того ж якщо невдало зміцнити тіло, отримаєш додатковий удар.

Він вклав в це всі свої сили, але.

«Чорт, я не можу його розірвати!..»

– Я ж вже казав, що це не ланцюг з речовини.

Кайдо криво всміхнувся.

– Він такий самий, як і бар’єр навколо. Своєю концепцією, я обмежую простір навколо себе, тому магія Ідзумі та атаки Аккі не зашкодять.

Сказавши це, він вдарив Акацукі, який лежав на землі, ударом ноги.

Відомий Файтінг кік, він простий але надзвичайно потужний.

– Гаааа!

Подібно футбольному м’ячу, який копнули, тіло Акацукі відкинуло в ліс.

– О, не обертається.

Радісний голос Кайдо водночас віддалявся. Це імпульс, який не можна порівняти з тим, коли його кинули раніше.

Не маючи змоги позбутися обмеження, Акацукі скошував дерева один за одним, з інерцією, яку здуло.

– Го...у!

Вдарившись спиною об великий камінь, він нарешті зупинився.

Не зважаючи на це, ланцюг Кайдо залишився міцно обвитим навколо нього.

Поки його зір був затуманений сильним болем:

«...Блін...»

Акацукі раптом зрозумів, де знаходиться, і здригнувся.

Навколо нього незліченна кількість дерев і скель. Всі вони зараз стали для Акацукі природною смертельною зброєю.

Навіть земля, де не було інших перешкод, зазнала такої великої шкоди.

Якби він розгойдувався у такому місці, смертельних травм було б не уникнути.

Тоді, звідкись:

– Давай Аккі... Настав час покататися на американських гірках.

Почувся голос Кайдо.

– О ні..!

– Ей-ей, це веселий атракціон, посміхнися.

У той самий момент, коли йому так холодно сказали, все тіло Акацукі вдарилося об простір самого лісу.

12

Розмахуючи навколо зв’язаним ланцюгом Акацукі, Кайдо Мотохару міркував.

Гарний звук. Ніби ліс грає в оркестрі.

Причина його таких поетичних думок, напевно в хорошому інструменті.

– Ну, це кульмінація, почнемо...

Відчувши себе маестро. Кайдо змахнув ланцюгом, наче диригентською паличкою.

Темп одразу збільшився, а на кінці був прив’язаний Акацукі.

Відчуття, що він валить дерева і розбиває каміння, постійно поверталося до його руки.

«...Час з цим покінчити».

Кайдо вирішив, що з нього досить відчуттів. Оскільки він зробив так багато, настав час для хорошої ганчірки. Якщо він демпінгуватиме занадто багато, переоре ліс на цій території.

Надто знущатися з природи було б не добре.

Тож Кайдо:

– Тоді зупинимося і підемо у вільне падіння.

Зітхнувши.

– Що ж, але без гальм.

Спочатку він підняв руки й раптом відчув незвичне відчуття, яке передалося через ланцюг.

Ланцюг, який обмотувався навколо тіла Акацукі, на мить розтягнувся зсередини.

Це було так, ніби тіло Акацукі роздулося на цілий оберт.

І наступної миті:

– ...А?

Реакція яка була до цього моменту, зникла з кінця ланцюга. Сама вага передавала присутність Акацукі

«… Ей-ей.»

Ментальний ланцюг - це концептуальна здатність Кайдо. Одного разу зв’язаний, він обмотує без проміжків і позбавляє опонента свободи.

Тому навряд чи йому вдасться розірвати зв’язок. Навіть якщо він це зробить, у нього не буде можливості втекти. Якщо тільки супротивник не має великої переваги у здібностях, втеча має бути не можливою.

– Не може бути.

Висловив свої сумніви Кайдо.

– ...Ти це зробив.

Голос Акацукі пролунав у нього за спиною.

– ...У?!

Перш ніж встиг розвернутися, Кайдо отримав удар по тулубу кийком прямо знизу.

– Гах!..

Голос пролунав заду, але на нього напали спереду.

Злітаючи вгору повітрям, Кайдо задумався над явищем, яке з ним сталося.

Він розумів явище. За долю секунди, він з’явився з лісу позаду Кайдо, і перш ніж той встиг зробити рух, щоб розвернутися, він з’явився перед ним і завдав якогось удару.

І на цьому не закінчилося. Невидимі удари посипалися на Кайдо з усіх боків.

Настільки швидкі й потужні, що поняття захист та ухилення втрачають сенс. За кілька вдихів на нього посипалася незліченна кількість ударів. Шкода завдана Акацукі, розгойдуванням по лісу, як перевага була зведена нанівець одним махом. Ось скільки ударів.

– Ех?..

Фігури Акацукі видно не було. Однак Кайдо рефлекторно маніпулював своїми ланцюгами, щоб захиститися.

Він захистив себе, оточивши бар’єром, який відбивав атаки. Потім стіни бар’єра покрило безперервним гуркотом. Удари безперервних атак постійно навалювалися з усіх боків.

– Серйозно...

Висловив своє занепокоєння Кайдо. Удари нагадували проливну зливу, яка закривала поле зору.

Але це повинно допомогти йому зайняти стійку, або так він думав:

– ...Бувай здоровий.

Почув він голос прямо над собою. І наступної миті:

– Ооооаааа?!

Кайдо був розбитий об землю разом з бар’єром, який відгороджував від оточення.

З гуркотом розквітнув великий кратер.

І все ж:

–...О, дай мені перепочити!

Якимось чином Кайдо вдалося уникнути пошкоджень від зіткнення в результаті падіння і звестися на ноги. Якщо подивитися уперед, далекий простір мерехтів, як спекотний серпанок. А потім повільно з’явився Акацукі.

– ...

Кайдо зрозумів, що ці очі дивилися на світ відмінний від його власного.

– Зрозуміло, ось як це працює...

Пробурмотів він, щойно зрозумів суть. Не дивно, що рухи так раптово змінилися. Міркував Кайдо Мотохару. Не зважаючи на те, що в Багряних сутінках було лише кілька людей, які могли увійти в цей стан, Акацукі не можна недооцінювати.

Він пробурмотів з кривою посмішкою.

– Вибач... Я не думав, що ти прийдеш сюди й увійдеш у царство.

13

– Фух...

Акацукі вивільнив свій стан екстремальної концентрації. Для цього він використав Ренкан Кейкіку для впливу на мозок.

Це різко збільшило б швидкість рефлексів, а також фізичні здібності:

«...Я не можу використовувати її протягом тривалого часу.»

Відчуваючи стан свого тіла, думав Акацукі. Ця техніка надто виснажувала.

Однією з глибинних технік Ренкан Кейкіку є розгін Ци за межами фізичного тіла.

Хоча це фізичне навантаження, ця техніка забирала багато ментальних сил. Оскільки не має таких чітких ознак як біль, може статися так, що ви не зможете рухатися до того як це зрозумієте.

«... Але в реальному житті все інакше.»

Не варто забувати. Бій з Кайдо це не кінець.

Тоді:

– ...

Раптово перед Кайдо зник прозорий бар’єр, що оточував його з усіх боків.

Він, мабуть, вирішив, що буде важко ухилитися або контратакувати під його захисним бар’єром і зняв його.

Але це означало, що кінець битви вже близько.

– Це було весело Кайдо... але трохи згодом, у мене важлива зустріч.

Сказав йому Акацукі.

– Вибач, але я мушу йти, я розчавлю тебе, зламаю бар’єр, а потім піду далі.

Кайдо посміхнувся:

– Але мені було не весело... То тут, то там болить, а головне, я втомився.

Що ж:

– Якщо я переможу Аккі, який так налаштований на перемогу в кінці, я почуватимусь трохи краще, так що це добре.

Сказавши це, Кайдо зробив серйозне обличчя.

Акацукі також напружився й зайняв стійку, втіливши Лайватейн.

– ...

– ...

Атмосфера навколо них швидко напружилася. Настільки, що навіть дихати було не можливо.

І наступної миті фігури Акацукі та Кайдо зникли.

Вони рушили рівно в одну мить.

Це удар, який визначить перемогу чи поразку. Переможе той, хто завдасть його першим.

Ось вони збиралися зробити це - за мить.

Раптом щось з'явилося збоку.

Перебуваючи у швидкісному русі, Акацукі помітив її лише своєю свідомістю.

– Що?..

Це була величезна маса світла Вони були повністю захоплені зненацька.

Акацукі та Кайдо, які зосередили свою увагу на ударі, щоб залагодити свої розбіжності, не змогли його уникнути.

– ...У!

Їх обох поглинув світловий вихор, і все стало білим.