Грала приємна музика.
В просторі, де можна було елегантно провести вечір, це лаунж-бар міського готелю в комерційному готелі.
Він був відомий як популярний ресторан, з чудовим нічним краєвидом з вікон і зазвичай користувалося популярністю у багатьох клієнтів.
...Але цього дня все було інакше.
Наразі, за прилавком у ресторані була лише одна клієнтка. Інших відвідувачів не було.
Складалося враження, що заклад здано в оренду. Однак на вході до закладу не було жодної вивіски.
Все що там було - це вивіска «OPEN», яка інформувала про те, що заклад відкритий для роботи.
Попри це, клієнти не приходили, точніше, не те щоб зовсім не приходили. Вони підходили до входу закладу. Але чомусь кожен клієнт розвертався біля нього назад. Навіть якщо заклад відчинений і є вільні місця. Причиною цього була єдина клієнтка.
– У вас гарна рука, господарю...
Допивши коктейль, налитий у її келих, посміхнулася вона.
Бармен злегка поклонився, кажучи: «Дякую за ваш час...» і почав готувати наступний коктейль.
Але жінка не робила замовлення. Вона просто «подумала», що хоче випити, точніше, що відчула в цей момент. Але цього виявилося достатньо. Бармен робив бажаний нею напій, просто від цього. Вона дозволяла йому зробити їй напій, який вона хоче, просто подумавши про це.
З тієї ж причини, до закладу не заходили інші клієнти.
Зараз вона хотіла «випити на самоті в тиші й спокої». Тож інші відвідувачі, природно, розверталися назад, перед закладом. Стільки сили було в цій жінці.
Усе в ній було прекрасним.
Її обличчя, всі форми та лінії її тіла, і навіть атмосфера, навколо неї.
Однак, не зважаючи на всю цю красу, мало хто знав її ім’я та особистість.
Лідерки найпотужнішого в світі терористичного угрупування «Багряні сутінки».
Сесіль Ендхарт, так її звали.
Цього вечора члени угрупування Кайдо Мотохару і Тіана Ландхаудзен вторгалися до JPN Вавилон, щоб захопити «клітини Фенікса». Сесіль була сама у барі, насолоджуючись випивкою.
...Вона знала, що Хікамі Кійоя щось замишляє, навіть зраджує Кокон.
У випадку більшості супротивників, вона могла до певної міри розгадати їхні цілі:
«...Цього разу я не можу прочитати...»
Сесіль розтягнула посмішку.
Несподівані ситуації небезпечні, але веселі.
Для Сесіль, однієї з найсильніших у світі, більша частина її повсякденного життя розписана. Несподівані ситуації трапляються рідко.
Однак, цього разу, ситуація незвично непередбачувана. Вона не знала, що намагався зробити Кійоя.
Сесіль розуміла, що це ознака небезпеки. Вона сама не могла цього виявити, можливо, це означало, що ситуація серйозна. Саме тому вона спочатку думала про те, щоб втрутитися в ситуацію. У найгіршому випадку, Кайдо і Тіана можуть не впоратися з ситуацією самотужки.
Однак Сесіль вирішила залишатися осторонь, у цьому випадку.
Це тому, що молодий чоловік, якого вона зустріла днями, порадував Сесіль дечим «несподіваним».
Його здібності все ще розвивалися. Але потенціал невідомий.
– Хі-хі...
Згадуючи той момент, Сесіль щасливо засміялася.
Її серце калатало, коли вона дозволила йому торкнутися до неї. Це схоже на любов. Такого не траплялося в минулому, навіть коли вона стикалася з попередниками, які були компетентнішими за неї, і з тими, хто був гідний бути її другом. Саме тому вона наважилася залишитися в цьому особливому автономному регіоні. Щоб побачити, як він відреагує в цій ситуації.
І.
– ...Ти прийшов..
В момент, який Сесіль пробурмотіла з посмішкою.
Немов порив вітру, у повітрі біля готелю пронісся виразний звук автомобіля.
Швидко.
Дорога перед готелем була дорогою загального користування. І все ж, це було швидше, ніж коли вона нещодавно їхала на задньому сидінні по трасі.
– Ти різко рвонув...
Здається, у нього, Оусави Акацукі, з’явився привід активно втрутитися в ситуацію, що склалася.
– Але не за рано!
Хмикнувши, подумала Сесіль. Від Тіани досі не було жодної звістки.
Перше, що спадало на думку, це той факт, що «клітини Фенікса» не захоплені. Це добре, що Акацукі підбурював ситуацію, але вона не дуже хотіла, щоб він ставав їй на шляху.
Тож.
– Вибач, Акацукі...
Сесіль вигукнула ім’я юнака, яке змусило її серце затріпотіти.
Виглядаючи радісною:
– Давай трохи розважимося, щоб я змогла познайомитися з тобою ближче.
2
За кермом свого Слейпніра, Акацукі разом з Рісті мчали вулицями нічного Особливого Автономного Регіону.
Ні сигнали, ні заборонні знаки, ніщо не могло зупинити Акацукі.
Дорогою їх переслідували працівники дорожньої автомобільної інспекції, але вони силою відкидали їх.
Він продовжував мчати:
– Агов, я тебе бачу!
В кінці дороги, по якій мчав Слейпнір, показався пункт призначення.
Головні ворота JPN Вавилону.
– Акацукі, що ти збираєшся робити?
Запитала Рісті зі заднього сидіння про план:
– Хех... Це ж очевидно, чи не так?
Озирнувшись Акацукі додав:
– Я не люблю обхідних шляхів. Хтось переді мною, я надеру йому дупу.
Він прискорився ще більше. Спробувавши прорватися через вхідні ворота.
Проте:
– ...Що?
Акацукі раптом усвідомив дивну ситуацію. Хоча він не скинув швидкості на такій відстані, охоронці не зупинили його. Точніше самих охоронців ніде не було.
JPN Вавилон лише нещодавно допустив проникнення Філа Барнетта.
Тому, з того часу, як контрзахід проти підозрілих осіб, що найменше, шестеро людей мають стояти перед воротами й десять осіб у бічному офісі для підсилення.
«...Це через одночасне оновлення системи, як казав старий Кубота?»
Через це, як йому сказали, сьогодні вночі на території майже нікого не залишиться.
Однак якщо це станеться, вторгнення ззовні неминуче стане легшим.
Тому не варто дивуватися, що рівень безпеки був дещо підвищений.
«...“Система звірів-охоронців” вже працює, як я чув.»
Він дещо чув від Харуки про поточний стан JPN Вавилон. Однак, було б надто недбало не залишити нікого біля головних воріт. Якщо так:
«...Пастка?»
Не виключено, що відповідь ґрунтувалася на припущені, що вони приїдуть сюди, довідавшись про ситуацію на відстані.
Якщо так, то не відомо, що станеться з того моменту, як вони пройдуть через ці ворота.
А потім.
– Акацукі...
Тихо озвалася позаду нього Рісті.
– Тобі страшно?
– Зовсім ні.
Руки, що огортали його талію, стиснули сильніше.
– Не зупиняйся... Винось їх
– Так, залиш це мені.
Кивнув Акацукі у відповідь на слова Рісті.
Вони одразу ж промчали прямо через головну браму і не сповільнюючи ходу, увірвалися на територію.
І в той момент. Акацукі побачив незліченну кількість чорних тіней, що стелилися по асфальту.
Територію вкрила нічна темрява. Мало того, оскільки їхав на Слейпнірі з великою швидкістю, він навіть не зміг їх чітко розгледіти.
– Акацукі, тільки-но.
Акацукі озирнувся до Рісті, і видав «Ох», поглянувши в тому ж напрямку:
– Ймовірно, той, хто лежав на землі, це охоронець Вавилону...
Якщо так, то хто ж це міг бути? Може, це теж пастка?
Але він не міг, дійти висновку в цьому питанні, яке спало йому на думку.
Тому що раптом Акацукі та Рісті вразив сильний удар.
Слейпнір, який до того мчав на великій швидкості, різко зупинився, наче його схопило щось невидиме, а Акацукі та Рісті кинуло вперед.
– Гей!
Не зважаючи на раптовість ситуації, Акацукі все ж відреагував. Спершу він обійняв Рісті, яку підкинуло в повітря, так само як і його, а потім розвернув тіло, щоб приземлитися на ноги:
– ...Покладись на мене!
Прокричала Рісті на його руках, і водночас розгорнулося магічне коло.
Була активована магія польоту вітру, і Акацукі та Рісті м’яко опустилися на землю.
– Я знала, що це була пастка, влаштована ворогом... Цікаво, це був той Хікамі?
– Це не він.
Акацукі відкинув можливість про яку говорила Рісті.
Він й сам про це думав, але якщо це була пастка з боку Кійої, то не було причин оглушувати охоронця.
«...До того ж.»
Щось не видиме, за що зачепився Слейпнір. У Акацукі була одна ідея щодо його природи. Потім, звідкись:
– ...Ти занадто добре реагуєш на несподівану атаку?
Пролунав веселий голос який зовсім не пасував до атмосфери цього місця. Голос був знайомий Акацукі та Рісті.
– Цей голос, який ми щойно чули... Це міг бути він?
На противагу Рісті, яка панічно поглянула на нього.
– ...Я так і знав.
Акацукі посміхнувся від того, що не помилився у своїх здогадках.
Потім він обернувся і поглянув у темряву в кутку, де не було світла.
І тут, з того боку темряви з’явився молодий чоловік.
Акацукі сказав йому з кривою посмішкою.
– Цей такий собі жарт, трохи поганий... Що ти чиниш, Кайдо?
– Ні, я теж так думав....
З іншого боку, Кайдо Мотохару всміхнувся і сказав:
– Наразі у мене багато справ. Вибач, але я не можу відпустити тебе зараз, Аккі.
Сказав він з відтінком холоду в очах.
– ...
Акацукі поклав руку на плече Рісті, яка мимоволі відчула тиск:
– Який збіг. Правду кажучи, у мене теж є дещо, чого я зараз не можу пропустити.
Повільно йдучи до Кайдо:
– Ось чому я мушу йти в перед.
– Ти серйозно? Я хлопець слабкий... Що відбувається.
Навмисно сказав Кайдо.
– Тільки не кажи мені, Аккі, що ти збираєшся зробити це силою зброї?
– Ідіот, ми ж найкращі друзі. Я не збираюся цього робити.
Посміхнувся Акацукі.
Зітхнувши.
– Бий, Слейпнір.
У ту мить, коли він оголосив це через AD.
Сталева маса, що перевищувала силу звуку, без жодних питань врізалася в Кайдо.
3
Виникла звукова хвиля, і піднявся білий пил.
Рісті, яка опиралася пориву вітру, що виник навколо.
– По-почекай... Раптом така жорстка поведінка... Це правильно, Акацукі?
Серед ненавмисно здивованого голосу, Акацукі спокійно сказав:
– Ага. У мене зараз не має часу спілкуватися з цим хлопцем.
Він не знав, що синхронізація AD і Слейпніра, яку провів йому Кубота, так швидко стане в пригоді.
Тоді, коли Акацукі щиро кивнув і усміхнувшись в порожнечу, збирався повернутися до Рісті.
«Дзинь!», пролунав пронизливий звук.
І одночасно з цим.
– Гей, а що це за?..
Рісті перед ним видала здивований зойк.
Раптом виникла прозора стіна, яка ніби розділила Акацукі та Рісті.
– ...Бар’єр?
Позаду Акацукі, який пошепки пробурмотів, з хмари пилу.
– ...Хіба я не казав, що не пущу тебе?
Донісся голос, який містив усмішку. Тож Акацукі знову сконцентрувався на AD.
– ...
Але цього разу це був не наказ Слейпніру. Форма змінилася на бойову форму.
І коли він обернувся, там стояв Кайдо, так само одягнений в бойовий одяг.
– І я казав тобі, Кайдо, мені справді треба пройти.
У той самий час, як він це тихо сказав. Наче його підштовхнули, Акацукі кинувся вперед.
Для того, щоб слова, які він щойно сказав, стали реальністю.
4
Отримавши дзвінок від Акацукі, Ідзумі Чікаґе та Доумото Кудзуха зустрілися по дорозі до JPN Вавилон.
І увійшли на територію одночасно.
Там вони побачили працівників служби охорони, які лежали на землі.
– Це...
Вони були всі живі, просто непритомні. Але треба бути дуже крутим, щоб зробити щось подібне. На мить здалося, що Акацукі, прибувши першим, щоб забрати Міу, знешкодив охорону, яка стояла у нього на шляху:
– ...Дивно.
– Так, занадто гарно, щоб Оусава-кун міг це зробити.
Коротко обмінялися словами й поділилися дискомфортом, який у них виник, Чікаґе та Кудзуха.
Акацукі не виявляв милосердя до тих, хто стояв у нього на шляху. До того ж, Міу зараз тримають у полоні. Оскільки часу було обмаль, Акацукі розібрався б з ними й швидко рушив далі, не ставлячи жодних запитань. Однак непритомні співробітники служби безпеки не отримали жодних помітних зовнішніх ушкоджень Навпаки, їхній одяг навіть не був розпатланий. Складалося враження, що на них несподівано напали ззаду і вплинули лише на їх свідомість. Безсумнівно, це робота когось іншого, а не Акацукі.
Але якщо так, то було щось дивне.
Якщо Хікамі Кійоя створив вигляд, ніби Акацукі виступив проти JPN Вавилон, щоб виставити його, який прийшов за Міу, лиходієм і зробити так, щоб той потрапив до чужих рук.
Він зробив би так, щоб це було більше схоже на роботу Акацукі. Але той факт, що так не зробили, означає:
– Я не думаю, що... Хтось ще проникнув сюди.
– І до того ж в цей час...
Після слів Кудзухи вираз обличчя Чікаґе став напруженим.
Невідома велика майстерність. Якщо так, то від цього значною мірою залежало б їх становище, друг це чи ворог.
Але раптом вони отримали підказку до відповіді на це питання.
Несподівано на великій відстані пролунала серія ревінь.
– ...У?!
Глибокі баси, ніби вибухав простір, які тремтіли до глибини тіла.
Ідзумі Чікаґе та Доумото Кудзуха знали, що це таке.
Це звуки зіткнення, породжені битвою.
– ...
Тому не було потреби в словах. Обидві підтвердили наміри одна одної.
Кудзуха поклала руки на землю і розгорнувши магічне коло, створила лева-голема.
Чікаґе була позаду Кудзухи, і осідлала спину Лева. Все було звично і натурально.
Лев кинувся геть, наче підстрелений.
Відштовхнувшись від землі з приземленої пози, що видало повну швидкість хижака.
З максимальною швидкістю з першої миті. Ніби розсікаючи повітря, лев ніс Кудзуху та Чікаґе геть..
До поля бою, де ні разу не вщухало гуркотіння.
5
Дещо струснуло тіло Рісті Шелфід.
Це був важкий бас, який струснув атмосферу.
Це були наслідки удару, спричиненого битвою-сутичкою, що розгорталася.
– ...
Твердо впершись ногами в землю, Рісті продовжувала вдивлятися в простір приблизно за сто метрів попереду.
Билися двоє людей, Акацукі та Кайдо.
Бій тривав вже кілька хвилин. Акацукі та Кайдо безперервно переходили від атаки до захисту.
– Вони абсолютно рівні...
Пробурмотіла Рісті, здивована цим фактом.
Акацукі зараз бився голими руками, не матеріалізуючи чорний магічний меч.
Однак для Акацукі, який використовував Ренкан Кейкіку, наявність чи відсутність зброї не було великою проблемою.
Власне тіло Акацукі є його найбільшою силою, а його атаки мечем які здійснюються з тілом, так би мовити, є продовженням тілесних атак.
«...З точки зору лише руху, рукопашний бій без зброї був би швидшим...»
Попри це, Кайдо все одно був здатен чудово реагувати на рухи Акацукі.
З точки зору Рісті, вона не думала, що Акацукі давав послаблення.
Удари кулаками та ногами, які наносив Акацукі, були рівня «вибити з одного удару». Якби Рісті отримала їх, не розгорнувши жодного захисного бар’єра, то це були атаки, які точно вивели б її з ладу, з одного удару.
«… Але.»
Кайдо був на рівних, в протистоянні, з Акацукі, який здійснював такі атаки. Він використовував руки та ноги для захисту від атак Акацукі, а ухиляючись від деяких, сам ударивши кулаками та ногами.
«...Я ніколи не думала, що цей Кайдо... Був настільки сильним.»
Про молодого чоловіка Кайдо Мотохару Рісті поки знала не багато.
Здавалося він сам напівжартома називав себе найкращим другом Акацукі, але сама Рісті лише трохи говорила з ним.
Звичайно, Рісті розуміла, що Кайдо - людина неабияких здібностей.
Тому, що Кайдо багато разів відігравав важливу роль за лаштунками, під час мирних переговорів і наприкінці війни, коли приходив до Арейдзарду з Акацукі.
Коли Акацукі довірив йому залишитися в поселенні демонів Форестніум, під час мирних переговорів, він дав відсіч майже безсмертним солдатам-трупам, створеним Леоном, і звів збитки до мінімуму. Також у вирішальній битві, у долині Великого Ґордоно, Кайдо виграв битву проти генерала Шелфіда, Зекса.
«...І той тиск, який я тоді відчувала.
Рісті Шелфід згадала.
Убивчий тиск, який чинив на них Кайдо, коли Акацукі був смертельно поранений у долині Великого Ґордоно.
– ...
Саме так. Він був навіть більше, ніж коли Філ, який вирушив у цей світ у погоні за Міу, вивільнив ауру Заххака, що засів в його тілі, або, можливо, навіть перевершив відчуття страху, яке Акацукі викликав на полі бою.
– Кайдо Мотохару...
Спостерігаючи за тим, як Акацукі та Кайдо знову і знову зіштовхуються один з одним, Рісті чітко усвідомила.
Кайдо, який зараз стоїть перед нею та Акацукі є могутнім ворогом з силою рівною Акацукі.
А потім:
– ...Рісті!
З цим криком примчали дві дівчини.
Це були Доумото Кудзуха та Ідзумі Чікаґе, вони сиділи на спині лева-голема.
– ... Ви обидві!..
Заспокоєна появою своїх вірних товаришів, Рісті відразу ж посвітлішала на обличчі.
– Чому ти мовчки дивишся, швидше і ми приєднаємося.
Чікаґе злізла зі спини лева й поглянула на Акацукі та інших. Це було природне питання, яке Чікаґе поставила Рісті.
Вони вже вирішили жити і йти разом з Акацукі.
Тому, навіть якщо вони не розуміли причину битви між Акацукі Кайдо, їм не було потреби думати про те, що робити.
Навіть якби вони билися разом. Тепер, якщо він буде стояти на їхньому шляху, коли вони намагаються врятувати Міу, Кайдо буде ворогом, якого вони повинні перемогти.
Тож.
– Вибач Акацукі. Я впевнена, що Акацукі хотів би битися сам, але...
Щойно вона це сказала, Чікаґе негайно матеріалізувала лук своїм AD.
Якщо натягнути тятиву до упору, вилетить магічна стріла.
Проте:
– Зачекай, Чікаґе.
Зупинила її Рісті.
– Оусава-кун сказав тобі не втручатися?
– Ні, не казав.
Похитала головою Рісті на запитання Кудзухи. Вона відчувала те ж, що й у Чікаґе та Кудзуха. Їй байдуже, що Акацукі зненавидить її за те, що я вона втрутилася в його поєдинок сам на сам. Їх мета - повернути Міу. І це їх пріоритет.
Не варто витрачати час на Кайдо.
Однак:
– Дивись...
Рісті виставила одну руку перед собою. І в той самий момент. Розгорнулося магічне коло, і з нього вирвалася маса полум’я. Воно полетіло в бік Акацукі та Кайдо, але за десять метрів від них раптом безслідно згасло.
– Що... Що це?
Коли вона згасла, Чікаґе побачила, як маса полум’я врізалася в щось:
– Захисний бар’єр, ні, межа?
Злякано пробурмотіла вона, опускаючи лук, який тримала в руках. Полум’я, випущене Рісті, було, мабуть, таким же потужним, як і магічна стріла, яку збиралася випустити Чікаґе. Тоді, Кудзуха звузила очі й сказала:
– Більш того, судячи як зараз відбита магія... Він близький до абсолютного бар’єра вищих форм життя.
– Це його робота.
Рісті спрямувала погляд уперед.
– Акацукі та він б’ються за тим бар’єром. Я спробувала активувати магію безпосередньо за стіною, але це теж не спрацювало... Можливо, цей бар’єр блокує магію з нашого боку.
– Ти пробувала фізичні атаки?
– Звісно. Але не змогла пробитися через нього... Він жахливо міцний.
Гірко сказала Рісті. Вона вже багато разів намагалася приєднатися до них, щоб побачити, що зможе зробити.
Однак попри це бар’єр, встановлений Кайдо, подолати не можливо.
Крім того.
– Це ще не все. Крім оточення їх двох, цей бар’єр також встановлено по переду.
Рісті перевела погляд на Вавилонську вежу.
Чікаґе спрямувала свій погляд у тому ж напрямку:
– То ми зовсім застрягли...
– Так. Напевно, ми не зможемо рухатися вперед, поки не переможемо його...
Так сказала Рісті. Вона повернулася до них обличчям і, з вірою в голосі, сказала.
– Єдиний, хто зараз може це зробити - Акацукі.
І.
У битві між Акацукі та Кайдо, яка розгорталася на очах Рісті та інших, сталася раптова зміна.
– Це...
Рісті почула, як Чікаґе випустила короткий здивований крик.
Швидкість, з якою рухався Акацукі та опонент, зросла ще на один крок.
6
Акацукі відштовхнувся від землі та пішов у перед.
Основна увага приділялася Ци в ногах за допомогою Ренкан Кейкіку і збільшенню поточної швидкості.
Якщо продовжувати відштовхуватися ногами від землі в такому стані, швидкість збільшиться ще більше.
Твердо ступаючи на першу основну площу великого майданчика.
Акацукі рухався до ворога попереду, за допомогою швидкісних рухів, перетворюючись на вітер.
Вони враз скоротили відстань між собою і запустили шквал кулаків лівою і правою рукою.
Цілилися в обличчя. Якби вони влучали в нього, воно було б повністю побите.
Проте:
– Ой, страшно, страшно.
Голос супротивників, разом з вітром, віднісся за спину - в правий тил.
– Чі...
Акацукі відразу провів удар тильною стороною правої, але його заблокувала рука супротивника.
Втім це було передбачено. Повернувши тіло так, щоб воно закрутилося вправо, Акацукі випустив лівий удар ногою по розмашистій траєкторії вниз. Однак удар Акацукі лише розсік порожнечу і зупинився.
Фігура Кайдо, яка мала бути позаду, була за кілька метрів від нього. Він зміг зробити крок назад, у невеликому проміжку між послідовними атаками.
– Тікаємо!
Акацукі знову зробив крок вперед і погнався за своїм супротивником, Кайдо Мотохару.
Атака була сумішшю ударів руками та ногами. Кайдо відповів на безперервні атаки Акацукі, які не могло вловити око. Ухиляючись тілом та парируючи обома руками, він блокував цю атаку.
«...Ой-ой, навіть з цим я все ще не можу його дістати!..»
Як випливає з назви, Ренкан Кейкіку яке використовував Акацукі - це техніка маніпулювання Ці
Вона не просто залишалася у вашому власному тілі, ви також можете маніпулювати Ци тих кого торкаєтеся. У цьому бою, де минуло вже чимало часу, Акацукі вже кілька разів торкнувся Кайдо.
Проте швидкість Кайдо не зменшувалася. Навпаки, вона зросла разом з його рухами.
«...Тому, що є «розрив»».
Для того, щоб маніпулювати Ци супротивника, необхідно завдавати удари Ци в цільове місце з оптимальною силою, відповідно до дихання, серцебиття та швидкості, з якою тече Ци супротивника. Коли Акацукі намагався атакувати, Кайдо використовував роботу ніг і тіла, щоб змінити момент і траєкторію його удару.
– Я думав, що ти дуже впевнений у собі, але.. Ти все ж таки приховував свою справжню силу.
Він ніколи раніше не бився з Кайдо по-справжньому. Коли вони вперше зустрілися на даху JPN Вавилон «Нуль два», вони злегка обмінялися кулаками. Але, на той момент, жоден з них не був налаштований серйозно. Слово «рукостискання», яке використав Кайдо, було б доречним. Попри це, все ще можна було здогадатися про їх силу з темної діяльності під час рейтингового змагання і з того як вони воювали в Арейдзарді, який вони разом відвідали.
Тоді він завжди відмахувався від нього, кажучи, що не братиме участі у грі, де результат очевидний.
Але сумнівів більше не було. Акацукі широко усміхнувся.
– Якого біса, Кайдо... Ти справді був таким сильним!
Коли він це говорив, правий кулак пронизав небо. Йому вдалося ухилитися.
Але не встиг він відвести кулак, як його схопили за зап’ястя.
– Займи пасивну позицію, Аккі.
Перш ніж встиг вирватися, Акацукі був кинути з усієї сили.
Але, кидок Кайдо не збив його з ніг.
Це був кидок, який відправив його тіло далеко в бік. А в повітрі не було жодної точки опори.
Здутий. Акацукі влетів спиною в прилеглий до території ліс.
Це був ліс на полі бою, де відбувалося рейтингове змагання.
– Хаааа!
Завдячуючи своєму імпульсу, він прорвався крізь кущі й зламав гілки дерев, в які врізався:
– Кух..це!...
Ледве перевернувшись у повітрі, Акацукі підняв праву руку вгору. Протилежною рукою, він схопився за іншу гілку і використав її як точку опори, щоб обертатися навколо неї. Він повністю погасив імпульс польоту і приземлився на гілку.
– Погоні... не буде, вірно?
Зрештою, пробурмотів Акацукі. Мета Кайдо, виграти час. Тому, для того, щоб затримати Акацукі тут, якомога довше, він не робитиме зайвих атак.
«...Ну не схоже, що він співпрацює з Хікамі Кійоєю.»
Однак не можна було вічно терпіти зволікання Кайдо.
Міу схопили.
....Але.
Акацукі подумав. Принаймні безпека Міу була гарантована.
Бо за словами Харуки. Кійоя намагається ту для чогось використати.
Вона казала, що в той час Кійоя обмовився про «створення ідеального світу».
Існувала низка можливостей, і всі вони залежать від душевного стану Міу.
З Міу, ймовірно, мають поводитися ввічливо... Хоча вона не буде вільною при цьому.
...Однак не можливо це довго терпіти.
Чим довше часу він зволікатиме, тим більше часу матиме на це Кійоя.
І найголовніше.
«...Ми повинні врятувати її якомога швидше.»
Оусава Акацукі мусив піти. Переш ніж вона розплачеться.
Ось чому він стиснув праву руку в кулак. Кайдо сильний ворог. Сила якого, мабуть, перевищувала його.
І він у впевнений, що в минулому він би його не здолав
Але зараз все по-іншому.
«...Завдяки старому Куботі.»
Під час денного тренування, Акацукі вже навчився боротися з сильнішим за нього супротивником.
Поєдинок - це про перемогу та поразку. Це не змагання сили.
І якщо Кайдо має на меті виграти час, він може це зробити.
Тож.
– Ходімо.
Оусава Акацукі безстрашно посміхнувся і знову побіг вперед.
Він біг через ліс швидше вітром.
– Ооооо!
Разом з ревом бойового духу, він випустив потік Ци, яку зібрав у своїх руках.
Кулями Ци. Два скупчення Ци наблизилися до Кайдо по кривій траєкторії зліва і справа.
– Гей-гей, я просто намагався сказати тобі, щоб ти не ліз сюди Аккі.
Але їх легко уникнули. Їх злегка відбили назад.
Куля Ци, яка не досягла цілі атаки, вдарилася об землю і з гуркотом здійняла хмару землі та піску.
Перед Кайдо здійнялася пелена пилу та диму:
– То ось воно як...
– ...Саме так.
На задоволене бурмотіння Кайдо, якому закрило поле зору, сказав Акацукі, обходячи справа та зліва.
Коли тебе атакують зліва і з права, єдині шляхи втечі - це назад і вперед або вгору.
Однак, якщо стрибнути вгору, не вдасться виконати наступну дію ухилення, якщо мета - виграти час, вперед не підеш. Атакуючи справа та зліва, Акацукі дав Кайдо єдиний шлях втечі.
Не зважаючи на це, Кайдо розвернувся якраз вчасно проти Акацукі, який намагався відразу ж наблизитися до нього в впритул.
Однак Оусава Акацукі не зупинився.
Ніби пробігаючи наскрізь, він викинув правий кулак в Кайдо. Це був найшвидший, прямий випущений від плеча, по горизонтальній траєкторії. Кайдо, зі свого боку, також відповів правим кулаком:
«...У!»
Їх кулаки й маневри ухилення перетнулися
Не зважаючи на це, Акацукі просунувся далі вперед.
І.
– Ааааа!.
Зачепившись правими руками, він нахилився вниз і вдарив Кайдо спиною об землю.
– Гах!..
Від удару, Кайдо випустив кисень з легень, в той час, як Акацукі повернув своє тіло ще більше ліворуч.
– ...Отримуй!
Потім він замахнувся лівим ліктем в обличчя Кайдо.
– Ооо?
Кайдо, з іншого боку, кинувся вбік, щоб ухилитися від удару. Лікоть Акацукі пробив землю.
Бум!
З важким басом, що струснув землю, утворивши у ній кратер.
7
– Чі... Не влучив?
Кайдо, який котився по землі, почув як вилаявся Акацукі.
Він перекотився на бік і підвівся:
– Що це за «отримай!», Аккі! Якби я його отримав, від мого дорогоцінного обличчя нічого не залишилося!
Тоді Акацукі вигукнув:
– Ідіот, так далеко не зайде, просто перетвориться на мокру кашу.
– Це занадто трагічно! Більш того, від цього не має користі!
– Замовкни...
Кайдо, щосили протестував, але Акацукі зник.
– Упс!
Кайдо різко змахнув правою рукою вниз проникливим способом.
Бо помітив тінь, яка повзла до нього по освітленій місячним світлом землі.
Однак розмашистим рухом лівої руки Акацукі замахнувся проникаючий удар і замість цього наблизився кулак з рухом, який підіймався по діагоналі.
– ...Небезпечно!
Кайдо в паніці відскочив назад, але отримав удар по тулубу.
– Гох... що?!
Дивився на нього Кайдо, відлітаючи назад.
Кулаки Акацукі точно не досягли його.
Однак факт, що він все одно був атакований після того, як зберіг дистанцію, означає, що:
«...У, дальній удар!»
Удар кулака пройшов по повітрю і вдарив його.
Якщо не уникаєш атаки Акацукі, це означає, що продовження атаки небезпечне.
– Ух!..
Він виправив свою стійку в повітрі, і в момент, коли Кайдо приземлився на ноги:
– Вибач, я не настільки наївний, щоб думати, що одного удару достатньо.
Акацукі, який скоротив дистанцію, наніс серію ударів кулаками та ногами.
Кайдо намагався швидко впоратися з ним:
– Гу...у?!
Кайдо отримав перший удар, якого мав би уникнути.
Причина зрозуміла. Це тому, що атаки Акацукі були набагато швидшими, ніж кілька хвилин раніше.
«… Це...у.»
Кайдо проявив своє здивування. Те, що Акацукі зараз демонстрував проти нього - це зовсім інший тип атаки, ніж той, що був раніше. Марна сила, марні рухи й марні думки, які були до цього часу, зникли в Акацукі. Перехід на найкоротшу відстань із найвищою швидкістю, ця серія ударів, які можна сказати, неминучі, коли кожен рух відточений до межі.
– Чі!...
Він не витримав і зробив великий стрибок назад.
– Я не дам тобі втекти.
Майже одночасно, Акацукі відштовхнувся від землі, переслідуючи Кайдо.
Він одразу наздогнав Кайдо в повітрі та завдав летючого удару зліва.
Цілю була скроня. Кайдо рефлекторно підняв праву руку.
– ...У!
Ледве встигнувши захиститися. Однак від сильного удару вся права рука оніміла.
Не зважаючи на це, Кайдо схопив Акацукі за ліву ногу і спробував вдарити його об землю.
– ...Запізно.
Але Акацукі був швидшим. Відразу підняв праву ногу і замахнувся п’ятою в низ.
Маючи заблоковані руки, Кайдо не міг її заблокувати.
Тож вирішив ухилитися.
Він потягнув ліву ногу Акацукі, яку тримав в руках і опустив власну стійку, щоб зміститися в перед.
Він ніби пірнув під спину Акацукі й приземлився.
Потім позаду нього пролунав гуркіт від удару об землю. Це був удар п’ятою Акацукі, якого Кайдо вдалося уникнути.
«… Ей-ей.»
Можливо, позаду нього утворився новий кратер.
Невже Акацукі так сильно хоче розбити його обличчя.
Якщо так, то це відплата. Кайдо обернувся навколо осі лівої п’яти. Потім він вдарив ліктем в обличчя Акацукі.
Бах!
Удар, що пробиває кістки крізь плоть, повернувся до Кайдо.
Однак, лікоть Кайдо зачепив не обличчя Акацукі.
Це був лікоть Акацукі, який був випущений на противагу його.
«...Серйозно.»
Швидше за все, він приземлився одночасно з опусканням п’яти.
– Що ти збираєшся робити, Кайдо? Якщо ти будеш битися так пасивно, намагаючись виграти час, твої рухи буде можливо прочитати.
Кайдо замислився над словами Акацукі, який безстрашно посміхався перед ним.
«...Ну що мені робити?»
Його робота - відвернути, поки Тіана не отримає «Клітини фенікса».
Потім, деякий час тому, йому подзвонила Сесіль і у нього з’явилася нова робота.
Затримати Акацукі, чим він зараз і займається.
Мета полягала в тому, щоб перешкодити йому зустрітися з Тіаною, яка в цей момент переховуються в найглибшій частині JPN Вавилон.
Це також полегшило б Тіані виконання її роботи:
«...Командиру, здається, дуже подобається Аккі.»
Він хотів спробувати щось нове.
Але після того, як його змусили провести диверсію, йому довелося мати справу навіть з Акацукі.
Що це за люта, убога лотерея. Він хотів додому. Занадто багато клопоту.
Він починав втрачати мотивацію, думаючи про це.
– ...Ну, ми вже зайшли так далеко, то чому б тобі просто не здатися?
Голос, що містив гірку посмішку, повернув свідомість Кайдо від його думок до реальності.
– ? Що ти маєш на увазі під «здатися»?
Коли Кайдо перепитав, Акацукі усміхнувся.
А потім, вимовив вирішальне слово.
– Це ж очевидно. Я маю на увазі, здатися і стати серйозним, як «Багряні сутінки».
8
Ідзумі Чікаґе почула слова Акацукі з місця, відрізаного бар’єром.
– Зрозуміло, ось що це було...
Вираз її обличчя став суворим.
«...Не дивно.»
Вона думала, що бойові здібності Кайдо занадто високі, але тепер це мало сенс.
– Наскільки я пам’ятаю, «Багряні сутінки» - це...
На бурмотіння Рісті, яка щойно прибула в цей світ і ще тільки в загальному орієнтувалася в ситуації, Кудзуха, що знаходилася поруч кивнула:
– Так... Це найпотужніша терористична група у світі, яка, як кажуть, має бойову міць, що дорівнює силі Кокону, керівників цього світу.
Невідомо, чому Багряні сутінки, які перебувають в прямому конфлікті з Коконом, збираються в JPN Вавилон. Можливо, не було сенсу глибоко замислюватися над цим.
Якщо те, що сказав Акацукі - правда, то проблема не в минулому, а в сьогоденні.
Поточна ситуація така, що Кайдо зараз стоїть прямо перед ними.
Тож.
– ...Якщо Кайдо і є «Багряні сутінки».
Голос Ідзумі Чікаґе став жорсткішим. Вона дивилася в перед.
– Можливо, справжня битва тільки починається.
9
– Аааа…
Почувши слова Акацукі, Кайдо Мотохару з жахом зітхнув.
«Я в халепі», подумав він. Навіть в Арейдзарді він застосовував силу напівжартома.
Він знав, що кмітливий Акацукі певною мірою знав його справжню особистість.
Досі обидві сторони ніколи не наважувалися торкатися суті один одного.
Він не знав, якими були наміри Акацукі. Але принаймні сам Кайдо, таким чином, зберігав позицію друга Акацукі. Так було і зараз. Попри те, що він вигравав час, за наказом Сесіль, Кайдо не пускав його на територію, як друг Акацукі, а не як учасник «Багряних сутінків.»
Проте:
«...Боже, час рухатися далі.»
Кайдо трохи опустив голову і самопринизливо посміхнувся.
Він трохи розчарований, але, мабуть, нічого не вдієш.
– Я збився тягнути час...
Пробурмотів Кайдо і повільно підняв обличчя.
Там була жорстока посмішка. Це була його справжня натура, як члена «Багряних сутінків»
Тим хто втрутився був Оусава Акацукі...
Тому він більше не може гарантувати. Його безпеку, його життя, все.
– ...Аккі винен, розумієш?
Кайдо Мотохару вивільнив свою силу.
10
– Ой…….
Кійоя, який спостерігав за подіями, що розгорталися в просторі, захищеному концептуальним бар’єром, отримав невеликий сюрприз.
Він ніколи не думав, що Кайдо захоче використати свої здібності тут.
Він думав до кінця залишатися на світлій стороні, але:
– Твій талант мотивувати людей, можливо, вроджений, Оусава-кун.
Щасливо посміхнувся Кійоя:
– Але я не хочу, щоб з тобою зараз щось сталося...
Були ще деякі речі, які Акацукі мав зробити.
«...Так... Важлива роль.»
Потім Кійоя обернувся. І поглянувши на Міу, яка продовжувала спати на вівтарі.
Холодно посміхнувся.
– Що ж час готуватися, далі я керуватимуся власним смаком.
11
Тиск, що випромінював Кайдо, враз збільшився.
Атмосфера напружилася, гула і жалила шкіру Акацукі.
«...Хех, цей хлопець!..»
Попри тиск, який міг би розчавити його, якби він втратив пильність, Оусава Акацукі все ще посміхався.
Це добре. Бо не можна йти далі, якщо постійно ухилятися і вивертатися. Далі, а також до царства, до якого прагнув Акацукі.
Його ціль брат, фактичний голова підрозділів Кокона, і батько, засновник Багряних сутінків. І якщо не перевершить Хікамі Кійою та Кайдо Мотохару тут, Оусава Акацукі ніколи не зможе досягти того місця, до якого прагне.
Тоді що робити. Це ж було очевидно.
– ....Вперед.
Акацукі відразу кинувся в перед, наче був підштовхнутий.
Він знав справжню зброю Кайдо. Ланцюг. Напевно, ще й невидимий ланцюг. Під час Рейтингового змагання він зупинив Філа-Заххака, а в Арейдзарді здолав Зекса Дорторейка.
Він не знав точної досяжності, але на великій дистанції він буде у невигідному становищі.
Тож вирішено.
– ...У!
Біжучи на зустріч Кайдо, Акацукі зосередив свою увагу на AD в його правій руці.
Втілений чорний магічний меч, Лайватейн, прийняв форму, яка була слушною для Акацукі зараз, перед обличчям ворога, Кайдо Мотохару. Це була друга форма, яка перемогла всіх ворогів, що стояли на його шляху, від Філа-Заххака до Леона Есперіо.
AD говорив йому. З самого початку викластися на повну проти цього супротивника.
«Мені не треба пояснювати!»
Він не збирався з ним церемонитися.
– Ооооо!
Зібравшись з духом, Акацукі завдав удару мечем зверху.
Удару, який перемагав найпотужніших ворогів. Зіштовхнувся з Кайдо:
«Дзень!»
Атака була прийнята з металевим звуком.
– ...
Кайдо виставив обидва кулаки в перед.
Трохи ширше, ніж на ширину плечей. Між ними простягнулися промені світла «Шааа».
Вони закрутилися у вигляді ланцюга.
– Нарешті показав мені...
Посміхнувся Акацукі, побачивши справжню зброю Кайдо.
– Але хіба це правильно, чи не було б краще, якби ти залишив його невидимим, як тоді, коли переміг Зекса?
Тоді:
– Може й так, але... Ну, я думаю, що в будь-якому випадку однаково, вірно?
Кайдо також показав посмішку та заявив.
– Якщо це опонент рівня Аккі.
– Смішно... Орааа!
Потім, так само як і раніше, Акацукі запустив серію косих ударів.
Це турбулентна рубальна атака, яка виконувалася у другій формі.
Траєкторія магічного меча малювала кола, а швидкість і сила зростали з кожним помахом.
Проте:
– О... У тебе добре виходить, Аккі.
Кайдо сприйняв все це спокійно.
Він мав лише одну руку, тоді як Акацукі - дві. Він швидко замахнувся правим ліктем, потім клацнув зап’ястям, щоб ланцюг затанцював у повітрі, і відбив удар Акацукі.
– Він не тільки важчий за рудоволосого генерала Арейдзарда, але й може бути швидшим.
– Чі...
Він не міг пробитися. Зрозумівши це, Акацукі негайно змінив свою стратегію.
І відразу ж відскочив назад:
– ....Тоді!
Перебуваючи в повітрі, він наніс серію з чотирьох ударів.
Здійнялися повітряні леза і попрямували до Кайдо й одночасно з цим Акацукі приземлився.
– І поки ти там, лови й це теж!
На велетенській швидкості, він переклав Лайватейн в протилежну руку і завдав подвійного удару знизу вгору.
Замах меча вразив Кайдо потужною ударною хвилею, від якої земля і пісок розлетілися в різні боки.
Проти зустрічного повітряного леза, і потоку землі та піску, який здавалося поглинав усе.
– ...Упс.
Рука Кайдо замахнулася з великою швидкістю. Траєкторією ланцюга у повітрі була гексаграмою Кроулі[i].
Потім перед Кайдо з’явилася прозора стіна, відбиваючи усі зустрічні атаки.
«...Та штука з рейтингового змагання!»
Згадав Акацукі. Це був бар’єр, який відбив ударну хвилю замаху, котру запустив Акацукі, коли зіштовхнувся з членами студентської ради. Атака, яку Акацукі здійснив зараз, була незрівнянно сильнішою за ту, що була тоді:
– Так чи інакше, це однаково, добре, значить, так воно і буде!
Акацукі підняв Лайватейн на рівень талії й змахнув ним знизу в гору.
Коли все розсікли по вертикалі, воно розділилося на ліву і праву частину, пройшло з боку, за спину Акацукі.
Зітхнувши. Позаду нього стався вибух. Ударна хвиля, мабуть, зачепила бар’єр Кайдо.
«Ну що ж поїхали!»
Продовження битви між ним і Кайдо, яка була скасована під час рейтингового змагання.
Тоді:
– Ну що ж, цього разу підемо цим шляхом.
І тут почувся голос Кайдо:
– ...У?
Акацукі швидко відстрибнув назад.
Землю, на якій стояв Акацукі, здуло поштовхом.
Крім того, ланцюг, який був схожий на батіг, слідував за Акацукі, трансформуючись і змінюючись за власним бажанням.
Атака і захист помінялися місцями.
«...Цей ланцюг!..»
Він страшніший ніж можна собі уявити. Кожен удар важчий і навіть швидший за інший. Він рівний або швидший за його косі удари.
Більш того, якщо невдало зачепити його мечем, той захоплять. Як мінімум, у нього заберуть меч, а в гіршому - заблокують руки. У такому випадку, не було іншого вибору, окрім як ухилятися від усіх.
Тож.
– Ооооаааа!
Акацукі відразу розігнав Ци у своєму тілі, за допомогою Ренкан Кейкіку і передав його Лайватейну.
Потім він контролював ланцюг Кайдо, який наближався з усіх боків, контрударами.
Тоді, замість повітряного леза, яке не можливо створити без розмаху, виникло лезо Ци.
Ланцюги Кайдо, що наближалися, усі відскочили.
Побачивши це:
– Хм!..
Кайдо що стояв навпроти, з іншого боку, підняв голос захоплення. Зі свого боку, Акацукі, відреагував просто як належне:
– Я не хочу, щоб мене спіймала ця гидота.
Другий удар кращий за перший. Третій удар кращий за другий, і чим більше ти б’єш, тим більше часу є на перехоплення.
Поступово виникала ситуація, в якій тиснули й відштовхували назад.
І.
«...Зараз!»
Він знову скоротив дистанцію, і коли намагаючись битися на власній дистанції й спробував відбити ланцюг Кайдо косим ударом.
– Що?!...
Злякано скрикнув Акацукі. Лезо Ци, створене косою, не змогло відбити ланцюг.
«…Не може бути!..»
За мить Акацукі зрозумів, чому це сталося. Ланцюг натягнувся. Якраз в той час, як спрацював його клинок Ци. Можливо, це було швидкісним рухом зап'ястя. Ланцюг обернувся навколо леза Ци Акацукі, одночасно затягуючи та розсікаючи його.
Ланцюг продовжував наближатися до Акацукі.
– ...Чі!
Якраз в час, коли він збирався бігти. Тіло вже було спрямоване в перед, а не ухилялося. Не зважаючи на це, він швидко повернув тіло, щоб ухилитися, але:
– Спізнився, Аккі.
З усмішкою, Кайдо маніпулював траєкторією ланцюга, відповідно до рухів опонента. Ланцюг обвив тіло Акацукі, ніби мав волю.
Його закувало.
– Кх...ум, н!
Він негайно спробував з усіх сил розірвати його, але ланцюг обмотаний навколо нього, навіть не ворухнувся.
– О, марні зусилля... Це не просто ланцюг.
Сказав йому, з усмішкою, Кайдо.
– Цей ланцюг не є зброєю виготовленою з чутливого каменю, згенерованою AD. Це особливий ланцюг, який я створив своєю силою.
– ...Твоя унікальна здатність?
На злякане запитання Акацукі, Кайдо посміхнувся «О, розумію» і сказав:
– Ти не знаєш цього Аккі. Ми з Коконом маємо власні оригінальні концептуальні здібності, окрім стихійної та фізичної магії, як інші.
Він повільно підходив.
– Моя здатність називається «Ментальний ланцюг». Не має нічого, що я не міг би захопити.
– Ланцюг, що обмежує свободу, Еге ж...
Попри це, Акацукі відповів Кайдо, який уже стояв перед ним, не втрачаючи самовладання.
– Ти використовуєш свої здібності в дуже незвичний для тебе спосіб.... Ти більш розкутий, ніж будь-хто інший.
– Ні, я так не думаю.
Знизив плечима Кайдо:
– Щоб не бути нічим зв’язаним, треба зв’язати все, крім себе.
Він підняв руки вгору, промовивши «Ось так».
Наступної миті, Акацукі закутий у кайдани, полетів у повітря.
Змушений слухати звук від власного тіла, що розтинало повітря він раптово:
– ...Цього разу я не зможу бути бездіяльним.
Щойно він почув бурмотіння Кайдо крізь гуркіт вітру.
Акацукі з гуркотом бахнувся на землю.
– Га, ха...а!
Сильний удар струснув усе тіло Акацукі.
Хоча він швидко зібрав Ци у своїй спині й посилив свій захист, пошкодження від зіткнення резонували в його внутрішніх органах.
«...Цей хлопець!..»
Шкода була більшою, ніж можна було уявити. Якщо він отримає кілька таких ударів, йому кінець.
Чи варто йому використати жорсткий Цигун? Ні, ця техніка певною мірою ефективна проти ударів і зіткнень, але спочатку вона була розроблена для запобігання порізів. До того ж якщо невдало зміцнити тіло, отримаєш додатковий удар.
Він вклав в це всі свої сили, але.
«Чорт, я не можу його розірвати!..»
– Я ж вже казав, що це не ланцюг з речовини.
Кайдо криво всміхнувся.
– Він такий самий, як і бар’єр навколо. Своєю концепцією, я обмежую простір навколо себе, тому магія Ідзумі та атаки Аккі не зашкодять.
Сказавши це, він вдарив Акацукі, який лежав на землі, ударом ноги.
Відомий Файтінг кік, він простий але надзвичайно потужний.
– Гаааа!
Подібно футбольному м’ячу, який копнули, тіло Акацукі відкинуло в ліс.
– О, не обертається.
Радісний голос Кайдо водночас віддалявся. Це імпульс, який не можна порівняти з тим, коли його кинули раніше.
Не маючи змоги позбутися обмеження, Акацукі скошував дерева один за одним, з інерцією, яку здуло.
– Го...у!
Вдарившись спиною об великий камінь, він нарешті зупинився.
Не зважаючи на це, ланцюг Кайдо залишився міцно обвитим навколо нього.
Поки його зір був затуманений сильним болем:
«...Блін...»
Акацукі раптом зрозумів, де знаходиться, і здригнувся.
Навколо нього незліченна кількість дерев і скель. Всі вони зараз стали для Акацукі природною смертельною зброєю.
Навіть земля, де не було інших перешкод, зазнала такої великої шкоди.
Якби він розгойдувався у такому місці, смертельних травм було б не уникнути.
Тоді, звідкись:
– Давай Аккі... Настав час покататися на американських гірках.
Почувся голос Кайдо.
– О ні..!
– Ей-ей, це веселий атракціон, посміхнися.
У той самий момент, коли йому так холодно сказали, все тіло Акацукі вдарилося об простір самого лісу.
12
Розмахуючи навколо зв’язаним ланцюгом Акацукі, Кайдо Мотохару міркував.
Гарний звук. Ніби ліс грає в оркестрі.
Причина його таких поетичних думок, напевно в хорошому інструменті.
– Ну, це кульмінація, почнемо...
Відчувши себе маестро. Кайдо змахнув ланцюгом, наче диригентською паличкою.
Темп одразу збільшився, а на кінці був прив’язаний Акацукі.
Відчуття, що він валить дерева і розбиває каміння, постійно поверталося до його руки.
«...Час з цим покінчити».
Кайдо вирішив, що з нього досить відчуттів. Оскільки він зробив так багато, настав час для хорошої ганчірки. Якщо він демпінгуватиме занадто багато, переоре ліс на цій території.
Надто знущатися з природи було б не добре.
Тож Кайдо:
– Тоді зупинимося і підемо у вільне падіння.
Зітхнувши.
– Що ж, але без гальм.
Спочатку він підняв руки й раптом відчув незвичне відчуття, яке передалося через ланцюг.
Ланцюг, який обмотувався навколо тіла Акацукі, на мить розтягнувся зсередини.
Це було так, ніби тіло Акацукі роздулося на цілий оберт.
І наступної миті:
– ...А?
Реакція яка була до цього моменту, зникла з кінця ланцюга. Сама вага передавала присутність Акацукі
«… Ей-ей.»
Ментальний ланцюг - це концептуальна здатність Кайдо. Одного разу зв’язаний, він обмотує без проміжків і позбавляє опонента свободи.
Тому навряд чи йому вдасться розірвати зв’язок. Навіть якщо він це зробить, у нього не буде можливості втекти. Якщо тільки супротивник не має великої переваги у здібностях, втеча має бути не можливою.
– Не може бути.
Висловив свої сумніви Кайдо.
– ...Ти це зробив.
Голос Акацукі пролунав у нього за спиною.
– ...У?!
Перш ніж встиг розвернутися, Кайдо отримав удар по тулубу кийком прямо знизу.
– Гах!..
Голос пролунав заду, але на нього напали спереду.
Злітаючи вгору повітрям, Кайдо задумався над явищем, яке з ним сталося.
Він розумів явище. За долю секунди, він з’явився з лісу позаду Кайдо, і перш ніж той встиг зробити рух, щоб розвернутися, він з’явився перед ним і завдав якогось удару.
І на цьому не закінчилося. Невидимі удари посипалися на Кайдо з усіх боків.
Настільки швидкі й потужні, що поняття захист та ухилення втрачають сенс. За кілька вдихів на нього посипалася незліченна кількість ударів. Шкода завдана Акацукі, розгойдуванням по лісу, як перевага була зведена нанівець одним махом. Ось скільки ударів.
– Ех?..
Фігури Акацукі видно не було. Однак Кайдо рефлекторно маніпулював своїми ланцюгами, щоб захиститися.
Він захистив себе, оточивши бар’єром, який відбивав атаки. Потім стіни бар’єра покрило безперервним гуркотом. Удари безперервних атак постійно навалювалися з усіх боків.
– Серйозно...
Висловив своє занепокоєння Кайдо. Удари нагадували проливну зливу, яка закривала поле зору.
Але це повинно допомогти йому зайняти стійку, або так він думав:
– ...Бувай здоровий.
Почув він голос прямо над собою. І наступної миті:
– Ооооаааа?!
Кайдо був розбитий об землю разом з бар’єром, який відгороджував від оточення.
З гуркотом розквітнув великий кратер.
І все ж:
–...О, дай мені перепочити!
Якимось чином Кайдо вдалося уникнути пошкоджень від зіткнення в результаті падіння і звестися на ноги. Якщо подивитися уперед, далекий простір мерехтів, як спекотний серпанок. А потім повільно з’явився Акацукі.
– ...
Кайдо зрозумів, що ці очі дивилися на світ відмінний від його власного.
– Зрозуміло, ось як це працює...
Пробурмотів він, щойно зрозумів суть. Не дивно, що рухи так раптово змінилися. Міркував Кайдо Мотохару. Не зважаючи на те, що в Багряних сутінках було лише кілька людей, які могли увійти в цей стан, Акацукі не можна недооцінювати.
Він пробурмотів з кривою посмішкою.
– Вибач... Я не думав, що ти прийдеш сюди й увійдеш у царство.
13
– Фух...
Акацукі вивільнив свій стан екстремальної концентрації. Для цього він використав Ренкан Кейкіку для впливу на мозок.
Це різко збільшило б швидкість рефлексів, а також фізичні здібності:
«...Я не можу використовувати її протягом тривалого часу.»
Відчуваючи стан свого тіла, думав Акацукі. Ця техніка надто виснажувала.
Однією з глибинних технік Ренкан Кейкіку є розгін Ци за межами фізичного тіла.
Хоча це фізичне навантаження, ця техніка забирала багато ментальних сил. Оскільки не має таких чітких ознак як біль, може статися так, що ви не зможете рухатися до того як це зрозумієте.
«... Але в реальному житті все інакше.»
Не варто забувати. Бій з Кайдо це не кінець.
Тоді:
– ...
Раптово перед Кайдо зник прозорий бар’єр, що оточував його з усіх боків.
Він, мабуть, вирішив, що буде важко ухилитися або контратакувати під його захисним бар’єром і зняв його.
Але це означало, що кінець битви вже близько.
– Це було весело Кайдо... але трохи згодом, у мене важлива зустріч.
Сказав йому Акацукі.
– Вибач, але я мушу йти, я розчавлю тебе, зламаю бар’єр, а потім піду далі.
Кайдо посміхнувся:
– Але мені було не весело... То тут, то там болить, а головне, я втомився.
Що ж:
– Якщо я переможу Аккі, який так налаштований на перемогу в кінці, я почуватимусь трохи краще, так що це добре.
Сказавши це, Кайдо зробив серйозне обличчя.
Акацукі також напружився й зайняв стійку, втіливши Лайватейн.
– ...
– ...
Атмосфера навколо них швидко напружилася. Настільки, що навіть дихати було не можливо.
І наступної миті фігури Акацукі та Кайдо зникли.
Вони рушили рівно в одну мить.
Це удар, який визначить перемогу чи поразку. Переможе той, хто завдасть його першим.
Ось вони збиралися зробити це - за мить.
Раптом щось з'явилося збоку.
Перебуваючи у швидкісному русі, Акацукі помітив її лише своєю свідомістю.
– Що?..
Це була величезна маса світла Вони були повністю захоплені зненацька.
Акацукі та Кайдо, які зосередили свою увагу на ударі, щоб залагодити свої розбіжності, не змогли його уникнути.
– ...У!
Їх обох поглинув світловий вихор, і все стало білим.
[i] Скоріш за все йдеться про адаптовану унікурсальна гексаграму або шестивершинну зірку, яку можна намалювати унікурсально (тобто не відриваючи олівця від паперу) однією лінією, а не двома накладеними лініями, її можна зобразити всередині кола так, щоб вершини лежали на колі. Яка є важливим символом у релігійній течії «Телема»
Теле́ма (від грец. θέλημα, воля) — філософська й релігійна[1] течія, розвинена британським окультистом і письменником Алістером Кроулі. Ґрунтуючися на містичному досвіді, що він отримав у Єгипті в 1904 році,[1] Алістер Кроулі вірив, що є пророком нової ери, «Еону Го́ра».[2] Згідно з його звітом, імовірно нематеріальна істота, що представилась як Айвасс, контактувала з ним і продиктувала йому текст, відомий як Книга Закону або Liber AL vel Legis, який є центральним Святим Письмом Телеми.
Далі
Том 8. Розділ 4 - Розділ третій «Чому...»
1 По нічному небу пронісся вітер. Це неприродне явище, яке виникає через перепад атмосфери. Пунктом призначення був JPN Вавилон. І, ім’я цього вітру Нанаса Харука. – Зачекайте мене... Чистим голосом пробурмотіла Харука, обвившись найшвидшим вітром. Вона не могла просто чекати, поки Акацукі та інші повернутися. Тому Харука сама летіла на поле бою. На ній була лише уніформа, яка раніше намокла, коли її перекинуло до родини Оусава. Харука притиснула міцно стиснутий правий кулак до грудей. Коли вона вирішила встати, форма вже була висушена в пральній машині. Можливо, це робота Рісті. Харука була рада, що вони вірили в те, що вона зможе встати. Вона не забула обіцянку, яку дала Міу, кілька годин тому. Оскільки присягнулася. Щоб не сталося, захистити її. Але Харука не могла виконати цю клятву. Вона не змогла захистити ні обіцянку, яку дала, ні Міу. Смерть двох її найкращих друзів, Уесакі Рійоухей та Аіра Мінамі застала її зненацька, і вона залишилася на милість, Хікамі Кійої, який захопив Міу. На довершення всього, врятуватися вдалося лише їй, завдяки Акацукі. У найгіршому випадку, вона мала б якось втекти та повідомити про біду Міу. Принаймні, такою була місія, яку їй доручили. Єдине, що вона могла зробити - це здатися перед величезною силою Кійої. «...Це ганебна історія...» Харука сильно прикусила губу, згадуючи свою жалюгідну сутність. Вона могла лише плакати від власного безсилля, але Акацукі все одно втішив її. Непереборний страх, закарбований Кійоєю, був перекреслений власним теплом і теплотою Акацукі. Щоб заспокоїти Харуку, він зробив так, що та не могла думати ні про що, окрім Акацукі. Хоча Харука не змогла захистити Міу, Акацукі все одно пробачив її, втішив і огорнув своєю теплотою. Харука, яка все ще була засмучена і не могла бути чесною... Ні, не знала, як бути відвертою, нарешті змогла прийняти Акацукі за допомогою Рісті. Це було не так, як тоді, коли вона проходила детоксикацію у борделі в Арейдзарді. Вона змогла здатися і довірити Акацукі все про себе. Тієї її, яка була неспокійною і впертою, більше не було. Харука, чий розум і тіло розгадав Акацукі, усвідомлювала свою нову сутність. «...Я впевнена, що так воно і було...» Тепер вона розуміє. Десь у глибині душі, вона не могла позбутися вагання нажити ворога в обличчі Кійої та світу. Чим вона відрізнялася від Міу, яка без жодних вагань повірила в Акацукі й сказала, що повірить у Харуку. Просто думаючи про Акацукі, просто думаючи про своїх друзів, емоції нескінченно переповнювали. Це дало їй відчуття, що вона думає про справді важливі речі. Тверде переконання. Воно має бути такою ж, як у Міу, Рісті, Чікаґе, Кудзухи та інших. «...Так.» Вона нарешті зрозуміла. Навіть якщо її власні цінності та етика є другорядними, навіть якщо це означає налаштувати проти себе світ. Людині, нормально ризикувати всім, що у неї є, заради когось іншого. Це може бути егоїстична думка. Це могло зашкодити іншим. Проте. Попри це, є дещо, що вона хотіла захистити, те, чим вона не може поступитися. Тепло, яке подарував їй Акацукі, і відчуття, схожі на тепло, що він випромінював, яке залишилося глибоко в її тілі. Сила, яка спонукала її рухатися вперед, безсумнівно, називалася. ...Сміливість. Отже, вона більше не вагалася. – Зачекайте мене... Харука повторила ті ж слова. Сила почуттів змушувала її це робити. Вона не змогла виконати обіцянку, яку дала. Але ще не пізно. Ще можна все виправити. Тому вона збирається виконати її цього разу. Вона могла тільки плакати, вона залишила своє слабке «я» в минулому. Нинішня Нанаса Харука йшла в перед. Це робило її сильнішою - допомогти її дорогим друзям. 2 У величезному просторі, найнижчого поверху JPN Вавилон, тривала битва два на два. На відміну від Тіани, яка мала перевагу над Філом, Онідзука, який протистояв Танаці, був змушений втрачати позиції від початку до кінця. Проти ударних хвиль, що йшли з усіх боків, спереду, заду і справа, зліва. – У!.. Онідзука помітив мерехтіння вогняних іскор, що розгорталися навколо нього, і, ухиляючись, він використовував розрізи чакрамів, втілені в обох руках, щоб захиститися від тих, від яких не мав змоги ухилитися. Невидима ударна хвиля від магії вітру, яку використовував Танака, була атакою середньої дальності. Проти Онідзуки, який відчайдушно тікав, Танака стояв не невеликій відстані й продовжував атакувати, взагалі нінащо не звертаючи увагу. Наче граючись з ним. Звичайно, Онідзука також іноді знаходив кілька можливостей, які виникали між атаками Танаки, і намагався атакувати. Онідзука збільшив кількість втілених чакрамів до восьми: – Ооооаааа! Він випустив їх усіх одразу, схрестивши руки. – ...Марно. Танака легко здув ударною хвилею вітру, чакрами що летіли з усіх боків. – Здається... Магія вітру не має сліпих зон. І в одну мить атакувальна і захисна позиції помінялися місцями. – Ех... Від чергових ударних хвиль, Онідзуки змушений ухилятися і знову захищатися. «...До біса!» Це означає, що навіть якщо він скористається клоном, який використовує міраж, його відразу ж здують. Атаки Танаки могли бути запущені кілька разів одночасно. На відміну від нього, міраж, яким керував Онідзука, був альтер-его, що імітував рухи основного тіла. Тому кожен з них, не міг впоратися зі своєю атакою. Він отримає атаку такою, якою вона є, і буде негайно знищений. Сумісність дуже погана. У своїх думках, Онідзука злився. Від початку битви й дотепер Магія та атаки, які вони застосовують, також не сумісні, але це ще більш проблематично: «...Візьми себе в руки!» Люто вилаяв себе, подумки, Онідзука. Перед ним стояв не колишній однокласник. Це ворог, який намагається його вбити. І його сила перевищувала силу Онідзуки. Навіть якщо битися з усіх сил, можна не втримати перемогу. Але, навіть так, у серці Онідзуки було вагання, яке ніколи не зникло. І це вагання. Жаль про вчинки, які він зробив у минулому, і які ніколи не зникнуть. Жаль про минулі помилки. Це дійсно може бути духом благородства. Але якщо мати непотрібні сумніви під час бою, це призведе до смерті. «...Забудь про це хоча б раз!» Онідзука зціпив зуби, ніби намагаючись позбутися вагань. І. – Ооооо! Одразу ж кинувся до Танаки. Це була наполовину виконана атака самогубці. – Ідіот... Танака швидко викинув до нього долоню зі стусаном, але наступної миті: – ...Що!? В перше, на його, раніше не живому, обличчі з’явився вираз здивування «...Він завис!» Онідзука був переконаний, що його стратегія спрацювала. Він використав магічний міраж. Однак не створив свого альтер-его. За допомогою міражу він змішався з навколишнім ландшафтом. В очах Танаки Онідзука ніби зник. Скориставшись прогалиною, Онідзука швидко скоротив відстань між ним і Танакою. Однак: – У такому разі... Танака збирався випустити ударні хвилі у всіх напрямках, зі собою у центрі. З такою швидкістю, він не зможе подолати ці кілька кроків, тож. «...Зараз!» Онідзука змусив з’явитися лише міраж альтер-его, а основне тіло зникло. – У?.. Раптова поява фігури Онідзуки змусила свідомість Танаки рефлекторно зосередитися в тому напрямку. Однак це була ілюзія. Приховавши основне тіло і створивши альтер-его, за допомогою вдосконаленого міражу. Онідзука Кенья подолав кілька кроків, які не можливо було б подолати у звичайних обставинах.. Біжучи на повній швидкості, ніби пригинаючись до землі, Онідзука стискав чакрам у правій руці. Противник безсмертний. Ціль шия. Вирішити все одним ударом. Тоді відстань між Онідзукою і Танакою стала нульовою. – ...У! Проте. Чакрам Онідзуки не пробив шию Танаки. Бо був зупинений всього в декількох сантиметрах від неї. Але це робота не Танаки. Онідзука сам зупинив його. – ...Трясця... Я не можу зробити це, зрештою... Пробурмотів Онідзука голосом, схожим на бурмотіння. Він знав, що Танака – ворог, проте Онідзука не зміг убити Танаку. – ...Що ти робиш? – ... Онідзука промовчав на запитання Танаки перед ним. Що він робить? Це ж було очевидно. Це, тому що минуле ще не прояснилося. Онідзука вважав. Якщо він переможе Танаку, не зробивши цього, він ніколи не зможе рухатися вперед. Навіть, якщо це буде лише для самозадоволення. Тож. – ...Вибач. Онідзука Кенья промовив слова для вибачення. Від щирого серця. – Навіть якщо ти був терористом, навіть якщо ти використовував мене, те що я зробив з тобою, не можна пробачити. Я хотів перепросити за це. – ... На слова Онідзуки, закутий у лати, Танака промовчав. І. – Я ж казав тобі, не треба ні про що шкодувати. Почувся тихий голос. Але це не були слова прощення. Танака витягнув праву руку, яка розгорнула магічне коло біля обличчя Онідзуки: – Те, що ти зробив - безглуздо. Неважливо що думаєш, ти все одно тут помреш. І саме тоді, коли ударна хвиля збиралася знести Онідзуці обличчя. – Так, ти все одно помреш, ти ж знаєш. Раптом Тіана підскочила збоку і з розмаху вдарила Танаку ногою в обличчя. В повітрі пролунав сильний звук. Це був звук сильного удару, що пробив плоть і кістки. Танака, який отримав удар ногою Тіани в рот, одним махом відлетів більше ніж на десять метрів. – ... Онідзука був мимоволі приголомшений: – Знаєш, Кен-чан... Про що ти думаєш стоячи так перед атакою ворога? Тіана була вражена: – Тепер, коли ти про це згадав, це той хлопець, про якого ти говорив у сімейному ресторані, до якого ти чеплявся Кен-чан... Що ти збираєшся робити, милувати своїх ворогів жалем і докорами сумління? Якщо ти будеш занадто добрим, то довго не проживеш, чи не так? – ...Закрийся. Це мій вибір. Я не намагаюся прикидатися хорошою людиною. Онідзуці, який сердито відвернувся. – Саме так. Кен-чан швидко злиться. У тебе неприємний характер. – Шумно. ...Що важливіше, ти там розібралася. Він підтвердив перемогу Тіани, котра говорила легковажно Тоді: – Ні, ще ні. Відповідь була короткою. – Я була майже в кінці, але Кен-чан помирав, тож я прийшла сюди. – ...Що кажеш? Це норм... Онідзука збирався сказати: – ...Ой. Тіана з сильно відштовхнула Онідзуку зі шляху. Разом з тим, червона куля світла впала на землю між Онідзукою і Тіаною. Прогримів сильний вибух, і від удару здійнялася хмара пилу. І. – ...Мені не подобається, коли мене зраджують. Я той, з ким у тебе роман... Це був голос Філа, що долинув за хмари пилу. За словами Тіани, він був близький до кінця, але, мабуть, вже відновився, завдяки клітинам Фенікса. Його голос був спокійним і безтурботним, ніби він не відчував жодних ушкоджень. Тож. – …… Нічого не вдієш. Полегшено зітхнула Тіана? – Що ж, тоді давай трохи змінимо нашу стратегію. 3 Він не усвідомлював, що відбувається. Танака, якому не вдалося добити Онідзуку, ще одним кроком, повільно підвівся. «…Однак.» Танака озирнувся. Філ, який розбирався з дівчиною, що застала його зненацька, природно, все ще живий і здоровий. З тонкою посмішкою на обличчі, він дивився на хмару пилу, що здійнялася в полі його зору. Онідзука й та дівчина, мабуть, там. – ...Тоді Він теж більше не ушкоджений, завдяки «клітинам Фенікса.» Тож Танака також розгорнув магічне коло і спробував одразу вдарити ударною хвилею в тому напрямку. І в той момент. Дівчина, про яку йшлося, прорвалася через хмару піску і кинулася на них. – Що за...? Причина, чому він мимоволі озвучив своє здивування, полягала в тому, що рухи дівчини були швидшими, ніж він міг собі уявити. Перш ніж він закінчив промовляння своїх заклинань: – ...Дозвольте мені трохи змінити місце. На очах у Танаки, дівчинка замахнулася кулаком на землю. У цю мить, з гуркотом, земля навколо нього провалилася. 4 – О, не вже її справді викинули? Побачивши, що дівчина, з якою він мав справу, впала разом з Танакою. Філ Барнетт з огидою зітхнув. – Ну, тепер я влип… Сказав він, і в наступну мить недбало з дзижчанням махнув правою рукою. І в той самий момент. Масу полум’я, що наближалася до Філа, здуло. Філ мовчки подивився в той бік, звідки прийшла атака, ліворуч від себе. Це було місце, куди Філ щойно влучив магічною світловою кулею. Хмара пилу, що піднялася від вибуху, розвіялася раніше, ніж він встиг це зрозуміти. І там стояв молодий чоловік. Юнак з очима, як у бродячого пса. Так само як коли стояв перед ним під час рейтингового змагання, дивився на нього вороже. – Я дійсно в біді... Тож Філ промовив ті самі слова і розсміявся. З дикою посмішкою на обличчі, він наблизився до юнака: – Знущання зі слабких - це не зовсім моє захоплення. 5 Танака впав разом з уламками й опинився в глибокій темряві. Можливо, тому, що місце було ще незайманим. Ймовірно, він провалився одразу на два рівні. Однак Танака, який вмів маніпулювати магією системи вітру, створив м’який вітер і зміг приземлитися. – ... Його очі ще не звикли до темряви, і він не міг бачити, що відбувається навколо нього. Природно побачити дівчину, яка впала разом з ним, також не можливо. Однак завдяки легкому потоку повітря Танака зрозумів, у якому просторі він зараз перебуває. Це порожнеча, оточена кам’яними стінами, яка мала певний розмір. Танака, також знав, де зараз ворожа дівчина. Тож. – ... Ти зробила помилку. Танака звернувся у темряву перед собою. – Ти хотіла відокремити нас від Онідзуки, але сила Філа Барнетта, який все ще там, більша за мою, він його вб’є. Тоді: – …Не хвилюйся про це. Кен-чан сильніший, ніж ти або сам Кен-чан думаєте. Пролунав голос, з усмішкою, з темряви. – Було б гірше, якщо Кен-чан відволікся, побачивши як я тебе атакую. Ось чому я зробила такий обхідний жест. Тепер я можу побити тебе, без вагань. – Це дуже самовпевнено. Голос Танаки звучав не органічно. – Я мав нагоду спостерігати за вашим боєм з Філом. Всі твої атаки - це прямі атаки з використанням рук та ніг. Але ти не зможеш перемогти мене, якому імплантували клітини Фенікса, голими руками. До того ж твоїм очам знадобиться час, щоб звикнути до цієї темряви. Проте: – З іншого боку, я точно знаю, де ти знаходишся, з потоку атмосфери. У моєї магії вітру немає сліпих плям. Як би ти не намагалася приховати свою присутність, я зможу тебе дістати. З темряви засміялися над Танакою, який спокійно констатував лише факти. – Я ж казала тобі, не хвилюватися. Причина, по який я так билася в тому місці, полягала в тому, що я боялася, що мене побачать, і побачать мої справжні здібності. – Що?.. Дівчина сміялася над Танакою, який підняв брови. Виглядаючи радісною: – Це місце, яке вже обжили. Не дивно, якщо десь є камери спостереження. Хоча проводиться одночасне оновлення системи, не виключено, що завдяки вашим ефективним атакам, екстрену лінію повернули до життя. Я в цьому переконана. Однак, згідно з матеріалами, які мені надіслав Мото-чан, тут усе досі недоторкане. Камер зовсім не має. До того ж ця темрява. У малоймовірному випадку, коли Кен-чан та інші підуть за нами, не варто хвилюватися, що нас помітять. Зітхнувши. – Не важливо, як ти виглядаєш. – ...У! Танака миттєво вивільнив магію вітру. Бо поза темрявою, перед його очима, раптово виникла моторошна присутність. Подув штормовий вітер. Тоді він відчув, що вітер торкнувся його цілі, і кинув в нього невидиму ударну хвилю. Це не унеможливлює зчитування його атаки через атмосферні коливання. Однак: – Що, за?.. Проявив своє здивування Танака. Через глибоку темряву, він не зміг розгледіти, що сталося з дівчиною. Але в одному він був упевнений. Всі атаки, які він провів, були відбиті. І. – Ну що ж, тепер моя черга. Голос пролунав прямо на вухо Танаки. 6 Світло, що поглинуло Акацукі та Кайдо, довело свою непереборну силу ударом. Це ревіння, що струснув атмосферу, і тремтіння, що потрясло землю. Куля світла руйнувала все. Вона здувала дерева в лісі JPN Вавилон і глибоко пробила землю в гірській місцевості. Після того, як удар пройшов наскрізь, нічого не залишилося. Однак: – ...Кх... На землі де були викарбувані сліди руйнувань від кігтів, повільно рухалася істота. Це був, одягнений у бойовий одяг короля демонів з іншого світу, Акацукі. Хоча його віднесло на велику відстань від місця, де він бився, Акацукі якимось чином зумів підвестися на ноги. – ...Що це було, чорт забирай? Сказавши це, він поглянув в тому напрямку, звідки прийшло світло, і побачив. Ліс і гори, які мали там бути, були знесені, утворивши величезний шлях, який прорив землю у формі півкола. Акацукі зрозумів. Що світло, яке їх поглинуло, зруйнувало все навколо. «...Вірно.» Раптом він згадав. Існування юнака, який бився проти нього. – ...Кайдо! Вигукнувши він, поспішно озирнувся навколо: – Сюди, Аккі! Донісся голос.. Трохи далі Кайдо вперся на повалене дерево. – Ти в порядку?! – О... Якось так. Кайдо кивнув на запитання Акацукі, наближаючись. – А що це за світло зараз... Пройшло через мої бар’єри? – Наскільки я пам’ятаю, ти сказав, що це концептуальний бар’єр, як і твої ланцюги. – Ага. Більш того, він набагато потужніший, ніж звичайна стихійна магія чи фізична магія. Насправді він не зламався, навіть коли Аккі, активувавши абсолютний бар’єр, доторкнувся до нього, чи не так? Абсолютний бар’єр Акацукі отримав, коли переміг Філа-Заххака. Це означає: – Отже, те світло було атакою вищого порядку, ніж він... Той, хто здатен на атаку вищого рівня ніж Заххак, і може подолати бар’єр встановлений Кайдо з Багряних сутінків. «…Не може бути.» Перший хто спав на думку Акацукі, був той кого він вирішив перемогти. Кокон, Хікамі Кійоя. Однак одразу після цього, Оусава Акацукі побачив реальність, яка відрізнялася від його власних очікувань. Трохи далі від Акацукі та Кайдо була істота, яка м’яко приземлилася на землю. – ... Це була дівчина. Дівчина, яку Акацукі добре знав. Вона була одягнена в бойовий одяг, який він бачив лише один раз, під час рейтингового змагання. В її руці був жезл з магічним каменем, загорнутим у золотий орнамент, матеріалізований AD. Однак виразу обличчя дівчини не було видно. Вона опустила обличчя до низу. Вона ніби уникала зорового контакту з ними. – Ти... Тому Акацукі мимоволі пробурмотів.. Перед його очима, там. Довгі два хвостики, довжиною до колін, розвивалися від м’якого вітру. Там тихо стояла Оусава Міу 7 «..Ось воно що» Оусава Акацукі тепер зрозумів, що намагався зробити Хікамі Кійоя. Якщо світло, що з’явилося раніше, було роботою Міу, це все пояснює. А також причину, чому Кійоя викрав Міу. Причину, чому він сказав, що використає Міу для створення ідеального світу. Відповідь на всі ці питання була прямо перед його очима. «...Це була вища форма життя, ніж... Заххак.» Не з тієї причини, що вона є мешканкою іншого світу Арейдзард, який знаходився у вищому вимірі, ніж цей світ. Якби це було так, то умови для Рісті мали б бути такими ж самими. Однак Рісті не змогла прорватися через абсолютний бар’єр Заххака, розгорнутий Акацукі, не кажучи вже про бар’єри розгорнуті Кайдо. Але це й не дивно. Заххак - вища форма життя Арейдзарда. ...Однак Міу легко прорвалася крізь бар’єри Кайдо. Тоді існувала одна мислима можливість. Міу - особлива істота. Можливо, Кійоя в якийсь момент усвідомив цей факт. Мабуть, вона була достатньо цінною, щоб змусити Кійою вжити таких рішучих заходів. І тепер, виникла ця ситуація. – ... Акацукі подивився на Міу, яка стояла в кінці лінії його зору. Її очі закривав чуб, оскільки вона опустила голову, тож він не міг побачити виразу її обличчя. «…… Що ж мені робити» Подумав він. По суті, йому не потрібно було думати про те, що він мав робити. Акацукі тут для того, щоб врятувати Міу. Перемога над Хікамі Кійоєю - це саме те, що потрібно. Він ніколи не пропустить цього, але навіть якщо так, це його другий пріоритет. Першим пріоритетом була Міу. Це єдина річ, яка ніколи не похитнеться, ось чому. Підбіжи отак і обійми мене. І якщо він буде щасливий, що вона в безпеці, все що залишиться, це перемогти Кійою. – …Аккі. – О, я розумію. Кивнув через плече Акацукі на покрик Кайдо. – Все не так просто чи не так?.. Не можливо уявити, що вона підірвала ліс та гору для того, щоб зупинити бійку між ним і Кайдо. Акацукі криво посміхнувся, але продовжив крокувати до Міу, для того, щоб запобігти подальшому втручанню Кайдо. – Навіть якщо це зворушливе возз'єднання, воно занадто показне... Що ти робиш? – ... Однак у відповідь на запитання Акацукі, Міу промовчала. Така реакція змусила Акацукі глибоко замислитися, здавалося, що нею так маніпулюють. Однак, коли він підійшов до неї на відстань близько десяти кроків. Раптом вуста Міу зробили невеликий рух. – ...Ти щось задумав? Повернулося до нього запитання. Акацукі який зупинився від того, що була реакція: – Це мої слова... Що ти плануєш? Після цих слів, Міу різко підвела голову. А потім поглянувши на нього твердим поглядом, промовила слова Акацукі, які зупинили час. – Якщо ти поб’єш батька і брата.... Що означає, що ти помреш? У відповідь на несподіване запитання. – ……! Оусава Акацукі одразу завагався у своїх судженнях. Не виключно, що Кійоя щось сказав. Також можна сказати, що це брехня. Але зараз Міу перебувала в стані, який можна назвати найвищою формою життя, так би мовити. Тоді, можливо, змогла ... Прочитати найбільші глибини свідомості. Тож, якщо заперечить, що це брехня. У той момент він втратить довіру Міу, це стане вирішальним. «...Що робити...» Це вагання породило тишу від Акацукі. ―― Але цього було достатньо. Для Міу, і для Хікамі Кійої. 8 Кійоя, який здалеку спостерігав за обміном думками між Акацукі та Міу: – Ні, Оусава-кун, просто мовчи. Сказавши це, він розтягнув свою холодну посмішку.. Кійоя знав, чого досяг Акацукі в іншому світі, Арейдзард. Акацукі повернувся в цей світ, щоб зупинити своїх батька та брата. Але з іншого боку, перемігши короля демонів Ґаліуса, він відмовився від своєї позиції героя , який врятував світ, і зник, щоб стати джерелом нового конфлікту. Тоді, якби він зробив те ж саме в цьому світі, що Акацукі планував робити після цього? Якщо Акацукі дійсно переможе своїх батька і брата, які в майбутньому будуть на вершині світу. ...Тоді Акацукі запанує на вершині світу. Але Акацукі, який ненавидів контроль більше, ніж будь-хто інший, і прагне свободи більше, ніж будь-хто інший, не дозволить собі цього. – Ось чому тобі варто було подумати про це, коли вмираючий король демонів довірив її тобі. Спосіб створити єдине місце для неї, яка втратила своє місце в Арейдзарді та на яку навіть у цьому світі дивитимуться з підозрою й уникатимуть як чужинку. Кійоя розсміявся і висловив свої міркування. – Хіба ти не тримаєш її поруч зі собою заради того, щоб перемогти своїх батька й брата, вбити себе за те що ти загрожуєш новому світу? І вона яка тебе вбила, мала місце в цьому світі як герой. Ти зробив так, щоб у неї були найкраща подруга, щоб вона не зосередила всю славу на собі, і щоб вони підтримували одна одну, коли тебе не стане... Щось подібне? Але, сміючись, Кійоя сказав Акацукі, в далині від себе. – Шкода вона цього не знала... Я розповів їй. Про вашу добру, але жорстоку увагу до дівчини, якою ти дорожиш. 9 – ...Чому ти мені не відповідаєш? Міу продовжувала ставити питання мовчазному Акацукі. – Зрештою... Чи правда, те що я сказала? – ... У відповідь Акацукі повернув мовчання. Акацукі подумав. Можливо, Міу не читала його думки. Що, якби Міу дійсно прочитала його думки? Вони б передали почуття Акацукі до Міу набагато сильніше, ніж один з варіантів майбутнього. «...Ймовірно, її чимось напоїли.» І свідомістю маніпулюють у зручний для себе спосіб. ...Але навіть якби Акацукі вказав на це, Міу не послухала б. Якби її можна було так легко переконати, вона б не накинулася на нього так з самого початку. Тому зараз він не міг нічого сказати. Щоб він не сказав, для вух Міу це прозвучить як виправдання...Ось чому. Оусава Акацукі наважився тримати свої слова при собі, тому що він дуже піклувався про Міу. Однак було б жорстоко просити Міу зрозуміти почуття Акацукі. – Чому... Пробурмотіла Міу тоном, який нагадував відчай. – Хоч ти сказав мені: «Твоє місце я»... Тремтячим голосом: – ...Це все брехня? – ... Заперечити слова було легко. Але Акацукі цього не зробив. Те, що зараз слід було передати Міу, не слова. Навіть якщо він щось скаже у відповідь на її прохання, йому не повірять. Це лише викличе підозру. Однак мовчання іноді виглядає, в очах співрозмовника, як красномовне підтвердження. Тому Міу: – ...Так. Промовивши коротке слово, вона опустила голову, і її плечі почали тремтіти. З іншого боку, Акацукі, вже збирався підійти до Міу, коли він це зробив. – Брехун... брехуууун! Міу вибухнула емоціями В той самий час, відреагував її AD. Жезл перетворився на меч. – ...У! Міу кинулася в перед З вістрям меча, спрямованим на Акацукі. Але Акацукі з іншого боку: – ... Завмер на місці. Він застиг. Потім повільно закрив очі. Наче прийняв меч Міу, як спокуту. Але Міу не зупинилася. Меч, втілений пристрастю, увійшов в Акацукі: – Я тобі не дозволю. Відразу після голосу сповненого сильних почуттів, пролунав металевий звук «Дзинь». Акацукі знав хто це, навіть не відкриваючи очі. Три реакції Ци, які він так добре знав, були на відстані витягнутої руки. – ... Тож він повільно розплющив очі й побачив. Рісті Шелфід. Ідзумі Чікаґе. Доумото Кудзуху. Трьох дівчат, що стояли попереду спиною до нього, захищаючи. 10 Оусава Міу швидко відскочила назад. Вона приземлилася на дистанції й подивилася перед собою на дівчат, яких так добре знала. Вони стояли проти неї, захищаючи Акацукі. Тож. – ...Відступіть. Холодно сказала їм Міу. На що Рісті, Чікаґе та Кудзуха відреагували. Просто закривши очі. І. – ... Навколо них з'явилися частинки світла. Це блиск нових AD, які вплинули на нову форму. Одяг трьох людей змінився. Від форми Вавилону на бойовий костюм - бойовий одяг. – Ви, малі... До Акацукі, який намагався, щось сказати – ...Але ми тут. Першою заговорила Чікаґе. Голосом, з натяком на посмішку: Бар’єр Кайдо розсипався, тож ми поспішили до нього... але ми не очікували на таке. У будь-якому випадку, Оусава-кун, мабуть, знову зробив щось брудне. – Ей-ей.. В мене не вірять. Криво посміхнувся Акацукі, а Кудзуха сказала: «Я жартую» тихо дивлячи на Міу. – Якщо це Міу зламала бар’єр і напала на Оусаву-куна та іншого, то ми можемо здогадатися про загальну ситуацію лише з цього. І. – Міу-чан?.. Звернулася Рісті, опустивши магічну паличку, якою блокувала меч. Її очі, що дивилися на Рісті були сумні. «...Чому ти так на мене дивишся?» Це був погляд з вмістом самотності, що докоряв їй. Оусава Міу задумалась. Вона запитала себе, чи не жаліє її зараз Рісті. Їй було шкода, що її зрадив Акацукі, якому вона довіряла всім серцем. «Відійдіть...» Тож Міу знову сказала їм. – Ця людина мене обманювала.... Ні, може, і всіх обманювала. Тож, будь ласка, забирайтеся звідси. Проте: – Ні, Міу-чан. Повільно похитала головою Рісті. Акацукі нікого не обманює. Він не обманює Міу-чан, і не обманює нас. – Брехня. Я просто не знала, і пані Рісті теж не знала. Ми просто не знали про що думала ця людина. Тому Міу сказала. – Якщо ви мене не пропустите, навіть якщо це буде хтось інший, я цього не пробачу. Тоді Чікаґе знизала плечима і посміхнулася. Ну і ну: – Це погано... Вона нас зовсім не слухає. Такі серйозні люди, як Міу, багато міркують, коли вирішують, щось зробити. Ймовірно вони цим скористалися. – Ну, якби ми змогли її переконати, то Оусава-кун давно б щось з цим зробив... нічого не поробиш. – ... Вірно. Щойно вона це сказала, вирази облич Рісті та інших стали серйозними. – ...Що ви збираєтеся робити? Запитав Акацукі у них трьох: – Якщо не можна донести це словами, то іншого шляху не було. Оусава-кун, не лізь не у свої справи. Ми подбаємо про цю нерозумну. – Що ж... Щоб зробити нашу дружбу міцнішою, непогано було б хоча б раз влаштувати показову бійку. Це хороша можливість. Говорили Кудзуха та Чікаґе, не зводячи з неї пильного погляду. І. – Якщо ти забула, я тобі нагадаю... Міу-чан. Звернулася до неї Рісті. Зі щирим поглядом: – Як сильно ти вірила в Акацукі. І Рісті разом з іншими, в трьох рушили до Міу. Тож. – ...Так. Тихо пробурмотіла Міу. Вона вже дала пораду. Але якщо вони зайшли так далеко, що не зважають на її слова, нічого не поробиш. Якщо вони хочуть це зробити, вона теж не буде стримуватися. – ... Оусава Міу змахнула мечем у своїх руках і знову перетворила його на жезл: – ...Я йду. Бурмотіння відлетіло в порожнечу, і вона сама одразу пішла в перед. 11 Онідзука, який вийшов на бій з Філом, вирішив триматися на відстані. Він вже знав силу свого супротивника з їхнього нещодавнього протистояння в рейтинговому змаганні. До того ж його зброя чакрами, а у супротивника довгий меч. Крім того, оскільки той став безсмертним завдяки клітинам Фенікса, він занадто слабкий, щоб битися в ближньому бою. Отже, це мав бути найкращий спосіб боротьби. Однак: – Хаа... Ха... у. Через десять хвилин бою. Онідзука був весь у ранах. Причиною цього стала величезна різниця в силі, між ним і Філом. Перед затьмареним, від болю, поглядом: – Що сталося? Ти завершив? Філ, зручно розташувавшись за кілька метрів перед Онідзукою, поставив запитання, яке можна було сприйняти як насмішку. «...До біса!» Розпачливо зціпив зуби Онідзука, терплячи біль, що розривав усе тіло. Рейтингове змагання відбулося лише кілька днів тому. Онідзука не думав, що безнадійну прірву, яка існувала тоді, буде так легко заповнити. Тим не менш він не усвідомлював, що не зможе протистояти тому, аж до такої міри. Онідзука думав. Він думав, що як би він не старався, він не зможе перемогти Філа. Однак метою Онідзуки в цій битві є не перемога. Його мета - виграти час. Тож. «… Я це зроблю...» Онідзука Кенья анітрохи не втратив бойового духу. Сили Філа, мабуть, кращі, ніж у Танаки. Однак тієї нерішучості, яка існувала, коли він бився з Танакою, в Онідзуки зараз не було. Філ Барнетт, безумовно, був суперником, якого можна визнати ворогом. У ньому не було почуття провини. Тому він міг битися досхочу, без жодних докорів сумління. ...Нещодавно, в рейтинговому змаганні, він був йому абсолютно не рівня. Метою Онідзуки було затримати Філа до приходу Акацукі. Однак він не зміг цього досягти, і Філ, який переміг його, знову погнався за Міу. Проте, казали, що він зміг надати невелику допомогу Акацукі, щоб він зміг дістатися до Міу. ....Але. Онідзука вважав. Поразка є поразка. Цей факт нічого не змінить. Тому, цього разу, він не може знову програти. Цього разу він дозволить Тіані протриматися, поки вона не переможе Танаку. Це його бій, бій Онідзуки Кеньї. ...До того ж. Тодішня, катастрофічна поразка показала Онідзуці невеликий шанс на перемогу. Тому що, на відміну від Танаки, Філ грався з самого початку бою. І як тільки він завдав певної шкоди Онідзуці, одразу ж почав ліниво уникати його атак. Хоча він, час від часу, скорочував відстань між ними і проводив атаку, але якщо Онідзука ухилявся й знову віддалявся, той не переслідував його активно. «...Він повністю зневажає.» З точки зору Філа, Онідзука, ймовірно, незначний. Але з цим нічого не вдієш, вважав Онідзука. Бо немає сенсу закривати очі на власні слабкості. «...О, так.» Онідзука бачив власну слабкість, усвідомлював її, але все одно дивився в перед. Він не тікав. Від Філа, і власної слабкості. – Давай!.. Тож Онідзука зібрався з духом і розгорнув магічне коло, одночасно створюючи незліченні списи полум’я. Усі вони враз полетіли у бік Філа. Проте: – Знову ти... Це не дуже артистично. Філ розсміявся з нападу Онідзуки. Ухиляючись легкими кроками, він мечем у руці розсікав один спис за іншим. Однак Онідзуці було байдуже. Він розумів, що це не та магія, яку можна використати проти нього. – Оооо! Посилив свою концентрацію Онідзука. Філ сміявся над відсутністю артистизму, але ці полум’яні списи були зовсім не такі, як ті, що він показував під час рейтингового бою. І як доказ цього, меч Філа розсік повітря, коли намагався розрубати полум’яний спис, що наближається. Полум’яний спис уникнув меч Філа і пройшов позаду нього. – Це... Філ раптом, великим стрибком, відскочив назад. Проте: – ...Я не дам тобі втекти. Немов у відповідь на крик Онідзуки, вогняні списи полетіли на Філа, який ухилявся від них. Залишилося вісім вогняних списів. Саме стільки чакрамів Онідзука міг випустити одночасно. Сконцентрувавши свій розум, він мав повний контроль над вогняними списами. Списи, які змінили траєкторію, і ухилилися від перехоплення противником, атакували Філа. Всі одночасно. Ухилитися і перехопити усі не можливо. – Отримай! Попри численні списи, що наближалися по хаотичній траєкторії: – З такою слабкою магією... Онідзука спостерігав за діями Філа з посмішкою на обличчі. Меч в його руці був встворений в землю під ногами. З гуркотом, земля і пісок, що згорнулися, стали бар’єром навколо Філа. Всі палаючі списи Онідзуки, що зіткнулися з ним, вибухнули та згасли. І. – ...Навзаєм. Прорвавшись через хмару пилу, червоні світлові кулі одна за одною вдарили в Онідзуку. – Чі... Онідзука побіг у бік, щоб ухилитися, але світлові кулі змінили свою траєкторію і переслідували Онідзуку. Противник також додав до своєї магії ефект відстеження. І Онідзука сам створив масу полум'я у своїх долонях. Він випустив його за свою спину: – Бах! Коли він стиснув кулаки, маса полум’я вирвалася на зовні. Незліченні язики полум’я, що утворилися, перетворилися на полову, а світлові кулі Філа, влучали в нього, і вибухали одна за одною. Однак: – Ти занадто відволікаєшся. Не встиг він озирнутися, як Філ уже стояв перед Онідзукою. – Я просто грався з тобою, але ти дієш мені на нерви. Меч у його руці вже був у замаху правою. Біле лезо, що виблискувало в темряві, наближалося до тулубу Онідзуки, ніби всмоктуючи його. 12 У цей момент, Філ був упевнений у своїй перемозі Це був замах, який цілковито застав супротивника. зненацька. Відтепер це не минуче. Таким чином замахнувшись, він точно зможе розрізати нижню та верхню частини тіла Онідзуки. Він так і зробив. Удар меча правою рукою, Філа миттєво пройшов флангом Онідзуки з справа на ліво. Проте: – Це... Вираз обличчя Філа раптом змінився на подив. Тому що не відчув розрізання. «...Альтер-его, створене міражем?» Не погано створити його в такий момент і впоратися з раптовою атакою. Однак єдине що міг зробити Онідзука, це атакувати з дистанції, що могло служити лише стримуванням. Якщо захоче, він зможе закінчити це в будь-який момент. У той момент, коли він так подумав: – Гах? Філу раптом стало важко дихати. Його душили ззаду. «…Не може бути!?» Здивувався Філ. Він не очікував такого примітивного нападу в битві між людьми з різними можливостями, які володіють втіленою зброєю і повною мірою використовують магію. Але Онідзука, позаду нього, сказав. Душачи його: – Це правда, що зараз ти можеш бути невразливим... І будь-які рани загояться в найкоротші терміни. Але Філ чув голос. – Ти все ще людина, тоді ти не можеш уникнути рефлексів людського тіла. І сила удушення стала сильнішою. «...Ні, це!..» Те, що мав на меті Онідзука, це не задушити. Він збирався «звалити» і довести до стану непритомності, затиснувши сонну артерію. Клітини Фенікса могли загоювати рани, але не могли запобігти втраті свідомості. Він потрапив у сліпу зону. Якщо не буде обережним, він може знепритомніти менш ніж за десять секунд. «...Це!» Філ швидко переклав меч у протилежну руку. – Гух, ооо! Одним ударом пробивши власний живіт. Тупий удар відбився в руці Філа. Відчуття таке, ніби він простромив власні плоть і органи. Біль настільки сильний, що його тіло втрачало сили. Але Філ не зважав. У нього були клітини Фенікса. Якщо він зможе проткнути ним Онідзуку, що стояв позаду нього, то переможе саме він. І, Онідзука, який душив його прямо за ним, не має можливості уникнути його меча. І все ж. – Щ...о?... Філ Барнетт відчув почуття тривоги. Він не відчував, як його рука дістала Онідзуку. 13 – Я знав, що ти до цього прийдеш... Пробурмотів Онідзука переконаним тоном, стискаючи Філа ззаду. Противник - безсмертна істота, якій імплантували клітини Фенікса. Атака, яка зазвичай була б перепоною, також могла бути порятунком, якщо це Філ. Тому було цілком можливо, щоб він проткнув себе мечем і спробував убити його, поки той його душить. Тому в той момент, коли Філ встромив свого меча, Онідзука повернув своє тіло вбік. Це була напівлежача позиція. Меч Філа пройшов перед грудьми Онідзуки. Онідзука, однак, зберігав задушливий хват. Внутрішнім суглобом правого ліктя він затиснув горло Філа спереду: – Падааааай! Він сильно стиснув сонну артерію. Однак опір Філа не припинявся, оскільки він став невразливим. – Ха...ааа! Він несамовито рухав тілом і з силою виривався зі захвату. Потім меч, яким замахувалися вліво і вправо, неглибоко порізав тулуб Онідзуки. – ....Уу...у! Однак Онідзука не послабляв. Він краще за всіх розумів, що якщо відпустить свою руку, усе закінчиться. Нарешті з’явився шанс, який випадає лишу раз у житі. Тільки зараз можна виграти. Вирішив він. – Оось...Так!.. Потім Філ розтиснув руку з мечем, щоб зупинити матеріалізацію, і захопив вільною рукою руку Онідзуки. Одразу гострий біль пронизав праву руку Онідзуки. Це була страшна хватка, що навіть кістки скрипіли. «...Чорт, так тримати...» Неважливо, якщо він зламає ще одну кістку. Якщо Філа вдасться перемогти ціною однієї зламаної руки, це дешево. Однак, зі зламаною рукою важко продовжувати удушення. Він втратив би всі сили й дозволив Філу втекти. Якщо це станеться, він впевнений, що знову програє. У той момент, коли він так подумав: – У, а... Ааааааа! Кричав Онідзука Кенья. Ніби його інстинкти відмовлялися бути переможеними. Наступним кроком був просто необачний вчинок без піклування, без огляду на формальності. – Га-а-а! Онідзука вдарив Філа головою прямо в потилицю. Потім обидва чоловіки разом повалилися на землю, причому ноги Філа покосилися вправо, коли його хватка на правій руці ослабла. Однак Онідзука все ще не відпустив свою праву руку на шиї Філа. Філ також не переставав чинити опір. Онідзука Кенья та Філ Барнетт боролися з інстинктами один одного. ...А потім. Через десяток секунд, які здавалися вічністю. Битва між ними прийшла до тихого завершення. Серед двох людей, які впали, наче сплетені. Той, кому вдалося підвестися на ноги був Філ Барнетт. – ... Але Філ мовчав. Фактично він був непритомний. Його горде тіло не змирилося з поразкою, навіть коли він втратив свідомість. Однак він не міг продовжувати стояти в непритомному стані й врешті-решт повільно впав вперед. І. – ...У, ха... ха... га. Поволі, піднявся ще один юнак. Переможець цієї епічної битви. По грубому диханю, з його плечей видно, що хвилювання від запеклої битви ще не охололо. – ... Онідзука з недовірою подивився на свої руки. Це все ще було дещо неймовірно. Обидві руки трохи тремтіли. Руки, які продовжували завдавати болю слабким. Безсилі руки, які знову і знову продовжували зраджувати його. Зараз вони нарешті відповіли Онідзуці. – У... Раптом вирвалося з вуст Онідзуки. Довгий крик, що почався з «у», це потік емоцій який не можливо придушити. Він міцно стиснув руки, а коли зігнувся й зіщулився. – ... Подивившись на небо, Онідзука Кенья заревів. Закричав. Продовжуючи кричати. Були речі, які навіть такий як він міг досягти. Були перемоги, які можна здобути. В цей день він нарешті став людиною, якою хотів бути. Ніби наполегливо говорив він собі.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!