Фінальна екстра: Живий Безсмертний

Живий Безсмертний був звичайнісіньким шарлатаном.

Серед усіх ворожбитів у світі шарлатанів було багато, і Живий Безсмертний був лише одним з надзвичайно поширених з цієї когорти.

Словами самого Живого Безсмертного, який якось жалівся своїм колегам-шарлатанам: "Жодне ворожіння в цьому світі не є точним. Якби долі справді можна було передбачати й змінювати, я б давно повернув свою удачу і став клятим прем'єр-міністром!"

Спочатку Живий Безсмертний жив у маленькому місті, багатому на рибу та рис. Саме там, у храмі Юе Лао, він цілий рік тримав свою ятку. Коли неодружені молоді жінки та одружені старші жінки приходили до храму молитися - чи то за шлюб для себе, чи для своїх дітей - вони часто заходили до ятки, щоб поворожити.

Місто було маленьким, тому все місто знало, яка панночка з якої родини закохалася в якого молодого пана з іншої родини, а також чия дочка досягла шлюбного віку. Таким чином, Живий Безсмертний кожного разу вгадував долю, і саме так городяни придумали йому прізвисько. Вони часто запрошували його випити, коли хтось брав дружину або видавав заміж своїх дочок.

Але потім, у певний день певного місяця певного року, в місто прибув інший ворожбит. Цей ворожбит не лише міг визначати дні народження, тлумачити вісім ієрогліфів, пророкувати долі та читати ворожильні жереби, але й знався на фізіономії кісток і астрології кісткової ваги, викликав божества і писав духовні письмена, ловив демонів і підкоряв зло, а також відновлював спокій у житлі й повертав його фен-шуй.

У Живого Безсмертного не було стільки трюків у рукаві, як у новачка, і незабаром він програв битву. Його бізнес занепадав з кожним днем, поки не стало схоже на те, що він не може дозволити собі навіть жалюгідне існування. Тому Живий Безсмертний вирішив випробувати свою удачу в ширшому світі. Він не лише міг отримати більше клієнтів, але й міг тренуватися і розвивати свої навички.

Отже, Живий Безсмертний закинув на плече прапор з написом "Безпомилкове ворожіння" з одного боку, взяв свій багаж на спину і вирушив у подорож до далекого світу.

Одного чудового весняного дня він прибув до столиці.

***

Як він і очікував, столиця виявилася золотою жилою.

Дібравшись до даоського храму, Живий Безсмертний орендував кімнату в бічному крилі, щоб розкласти свій багаж. Потім він вийшов у двір подивитися на краєвид і якраз побачив чоловіка, який вів за руку дитину, що прогулювався у дворі.

Живий Безсмертний глянув і побачив, що чоловік був світлолиций, злегка бородатий, років тридцяти. На перший погляд, його одяг здавався простим і звичайним, але при ближчому розгляді виявився з високоякісної тканини. Дитина все ще трохи гойдалась на ніжках, а її крихітний одяг і взуття були вишуканими, на шиї навіть висів блискучий золотий амулет довголіття.

Просто жирна вівця, що впала з неба, легка здобич.

Неквапливо Живий Безсмертний підійшов, погладив бороду й усміхнувся.

— У цього маленького молодого пана такий характерний, витончений вигляд. Він справді благословенна людина.

Багатій, що тримав дитину за руку, подивився на Живого Безсмертного.

— Ох? Як ви можете таке знати?

— У вас надзвичайна постава, а у маленького молодого пана благородний вигляд, - відповів Живий Безсмертний. — Ті, хто має гостре око, можуть з першого погляду сказати, що ви обидва - видатні люди. Якби цей скромний сказав, що я це передбачив, я б вас обманював.

Він склав руки, глянув на малюка, ніби ненавмисно насупив брови, а потім повернувся, щоб піти.

Заклавши руки за спину, Живий Безсмертний вдав, що дивиться на горизонт, неспішно прогулюючись і подумки рахував, один, два, три...

На шостому кроці він почув, як чоловік позаду сказав:

— Пане, зачекайте, будь ласка.

Живий Безсмертний обернувся.

— Чим я можу вам допомогти?

— Ви здавалися трохи стурбованим, коли раніше дивилися на мого сина, - сказав чоловік. — Можу я спитати, чому?

Живий Безсмертний повільно підійшов, думаючи: Що цей старий може використати, щоб обдурити його? Велике нещастя в житті, очевидно короткий термін життя, схильність до страждань...

"Нещастя в житті" часто зловживали, а проклинати когось коротким життям здавалося поганою кармою...

Живий Безсмертний був шарлатаном з совістю.

Він підійшов до чоловіка і подивився на дитину.

— Чи можу я наважитися запитати, чи народився цей юний пан у рік дзядзи, перший рік шістдесятирічного циклу?

З-під амулета довголіття, що висів на шиї дитини, виглядав куточок вишитого мішечка, який, здавалося, був вишитий візерунок миші, що котить гроші. Тож Живий Безсмертний наважився на сміливе припущення.

Чоловік був вражений.

— Це правда. Мій син народився в перший день сьомого місяця року дзядзи.

Живий Безсмертний погладив бороду і поворожив пальцями.

— Маленький молодий пан народився для багатства і почестей, і його життя судилося бути гладким. У майбутньому він зможе насолоджуватися рідкісним благословенням, яким не зможе насолодитися ніхто інший. Однак, коли справа доходить до шлюбу, боюся...

Живий Безсмертний замислився. Він не дуже добре вмів змінювати долю та відвертати лихо, але його колеги в столиці напевно знали, як це робити, тож він міг би використати свою найгордішу здатність і отримати великий, шалений прибуток.

— Що з його шлюбом? - підказав чоловік.

Живий Безсмертний сказав:

— Раніше, коли цей скромний дивився здалеку, я бачив, що маленький молодий пан випромінює блискучу енергію ян. Тільки ті, хто народився в день ян місяця ян року ян, мали б таку ауру.

Природно, чоловік запитав:

— Що ви маєте на увазі під "днем ян місяця ян року ян"?

Живий Безсмертний пояснив:

— Рік дзядзи складається з першого небесного стовбура "дзя" і першої земної гілки "дзи". З цього випливає, що перший небесний стовбур "дзя" є ян, тоді як другий небесний стовбур "ї" є інь і так далі. Земна гілка "дзи" має той самий характер, що й "син" або "чоловік", а чоловіки за своєю природою є ян, тоді як жінки за своєю природою є інь. Щобільше, рік дзядзи - це перший рік шістдесятирічного циклу Небесних Стовбурів і Земних Гілок. Це робить його ян на вершині ян. Місяці й дні сортуються відповідно до властивостей інь і ян, непарні числа є ян, а парні - інь, тому перший день сьомого місяця першого року циклу є подвійно ян. На додачу, шлюби тих, хто народився в сьомому місяці на піку літа, з самого початку зустрічаються з перешкодами. Як говориться у вірші: "На піку спекотних днів літа, коли дикий гусак летить сам". Отже, людина, народжена в день ян місяця ян року ян… - Живий Безсмертний зітхнув і похитав головою, — ….приречена на долю вічної самотності.

Приголомшений, чоловік подивився на дитину, яку тримав.

— Доля вічної самотності... Як це може бути... Пане, чи можна це змінити?

Живий Безсмертний чекав саме цього питання. З глибоким нахмуренням він сказав:

— На жаль, така доля зазвичай не піддається порятунку...

Живий Безсмертний протягнув слово "не піддається порятунку", готовий додати "однак" після нього.

Але він тільки-но почав тягнути, як чоловік відступив на крок.

— Подумати тільки, це не можна врятувати! - з цими словами він повернув голову, щоб подивитися на небо, і тяжко зітхнув.

Живий Безсмертний поспішно ступив крок вперед.

— Однак...

Перш ніж він встиг закінчити, він наступив на порожнечу.

Як виявилося, Живий Безсмертний і чоловік стояли біля сухого колодязя. Одна царська наложниця мала прийти до храму для виконання даоського ритуалу, тому храм відремонтував землю, і тканина, яку вони використовували для підняття ґрунту, була залишена на краю колодязя, забута. З ґрунтом, що покривав тканину, вона виглядала не інакше, ніж звичайна земля, крім невеликого горбка, і в той момент, коли Живий Безсмертний наступив на неї, він миттєво полетів прямо на дно колодязя. Він вдарився потилицею об стіну і, перш ніж встиг навіть закричати від болю, знепритомнів.

Коли чоловік закінчив своє довге зітхання, він повернувся назад, але навкруги було порожньо, і ворожбита, якого він бачив раніше, ніде не було видно.

З того часу в столиці почала ходити нова легенда про те, що тут колись з'явився великий майстер.

***

Живий Безсмертний зламав руку, коли впав на дно колодязя, і йому довелося понад місяць відновлюватися, перш ніж він одужав. Його витрати в столиці були високі, і його багаторічні заощадження майже вичерпалися. Живий Безсмертний відчув, що це просто не його час у столиці - його знаки, можливо, конфліктували з цим місцем - і його падіння було знаменням того, що він не тільки зазнає невдачі у своїх починаннях, але й втратить гроші. Тому, як тільки його рука одужала, він негайно покинув місто і вирушив у світ, щоб займатися своїм ремеслом.

Після більш ніж десятиліття мандрів Живий Безсмертний знову ступив до столиці.

Живому Безсмертному вже було за сімдесят на цей момент, і він вже не був достатньо мобільним, щоб вести мандрівне життя, тому він подумав знайти місце, де він міг би вести стабільний бізнес і дозволити собі достатньо комфортне життя на пенсії.

Живий Безсмертний все ще був зачарований столицею. Він знаходив метушню міста жвавою, і там було багато можливостей для бізнесу. Як кажуть, "Великий відлюдник живе у відлюдненні в місті". Ринок столиці був найбільш процвітаючим з усіх, що найбільше підходило для пенсіонерів, таких як він.

Після більш ніж десятиліття той даоський храм, на диво, все ще процвітав. Настоятель храму, якому також було близько сімдесяти років, був дуже теплим і сердечним, коли побачив Живого Безсмертного. Живий Безсмертний купив два старі будинки в провулках столиці й ходив до цього даоського храму, щоб встановити свою ятку протягом дня.

Після того, як Живий Безсмертний оселився, він спершу розпитував про незвичайні події в столиці, як це було його звичкою. У місті було безліч незвичайних подій, але серед них одна виділялася як найнезвичайніша.

У старшого сина нинішнього прем'єр-міністра була доля вічної самотності.

За легендою, прем'єр-міністр Сон одного разу зустрів великого майстра, який передбачив долю старшого молодого господаря і сказав, що він, народжений у янський день янського місяця в янський рік, був приречений на самотнє життя. Передбачення великого майстра було точним, і старший молодий господар з будинку прем'єр-міністра тепер став посміховиськом столиці. Молоді панянки, заручені з ним, обов'язково тікали з кимось іншим, а дівчата, які йому подобалися, неодмінно сходилися з іншим.

Останнім часом цей молодий пан Сон поклав око на даму з борделю. За винятком його самого, все місто знало, що згадана куртизанка мала коханця - вченого, що жив у занедбаному храмі.

Живий Безсмертний прийняв цю новину з великим подивом. Він ніколи не очікував, що доля вічної самотності дійсно існує у світі.

Якби тільки та, яку я зустрів тоді, була такою.

Одного певного дня Живий Безсмертний сидів за своєю яткою у храмі, коли увійшов пригнічений молодий господар.

Живий Безсмертний відзначив його слабку ходу, пригнічений настрій, засмучений вираз обличчя і безжиттєвий погляд. Для його досвідчених очей було ясно з першого погляду, що цей юнак був з розбитим серцем.

Живий Безсмертний подумав, що оскільки фраза "доля вічної самотності" вже використовувалася великим майстром раніше і була підтверджена видатною особою, він повинен часто її використовувати, тому він покликав:

— Молодий пане.

Згаданий молодий пан трохи зібрався з духом і обернувся. Живий Безсмертний погладив свою сніжно-білу бороду і примружив свої старі очі.

— Молодий пане, цей старий бачить темну ауру над вашою головою, і ваша зірка Хонлвань - зірка шлюбу - тьмяна. Чи не в біді ви, часом, через кохання?

Молодий пан нетвердо підійшов до ятки, сів і без подальших церемоній простягнув свою долоню.

— Якщо ви вже знаєте, то прочитайте мою долоню. Я питаю про свій шлюб.

— Цей старий не володіє мистецтвом хіромантії, — сказав Живий Безсмертний. — Чи не хотіли б ви зробити читання з аналізом характеру?

— Ну що ж, - сказав той молодий пан, — Тоді зробимо це.

Він підняв пензлик і написав ієрогліф "пара".

Живий Безсмертний прижмурив очі.

— Розбийте цей ієрогліф, і він складається з радикалів "знову" і "знову", один за одним у повторюваному циклі, що означає, що від цього не втекти. Молодий пане, ви питали про свій шлюб, тому пробачте цьому старому за відверті слова, але я боюся, що ваша доля - це доля вічної самотності...

Очі молодого пана стали порожніми, коли він сидів в оціпенінні.

Живий Безсмертний тільки збирався сказати "Однак...", коли молодий пан раптом видав два похмурих сміхи і пробурмотів собі під ніс: "Як і очікувалось. Саме як очікувалось. Неважливо, коли я читаю свою долю, це завжди ця паршива доля!" Він видав ще два сміхи і, хитаючись, вийшов за двері.

Живий Безсмертний крикнув йому вслід:

— Молодий пане, Молодий пане, ви ще не заплатили мені! - він погнався за ним до дверей, але молодий пан давно зник.

Каліка-жебрак, що стояв на вулиці, сказав зі сміхом:

— Бачу, ви теж сьогодні зустріли молодого пана Сон. Ай, він досить жалюгідний. Через те, що великий майстер раніше підтвердив його долю, всі віщуни в місті тепер пророкують "долю вічної самотності", коли читають його долю в шлюбі. Ай, йому дійсно не щастить!

Лише тоді до Живого Безсмертного дійшло, що перед ним був той самий юнак - знаменитий молодий пан Сон. Гаразд, забудьте про гроші. Той хлопець і справді був жалюгідним видовищем.

***

На другий рік Живий Безсмертний почув, що молодий пан Сон з невідомої причини зник з дому без сліду. Ця справа викликала величезний переполох. Навіть імператор видав указ про пошуки його по всьому світу, але безрезультатно. Всі припускали, що молодий пан Сон, бувши надто вбитим горем, побачив цей світ наскрізь і пішов до маленького храму в старому, незайманому лісі глибоко в горах, щоб стати ченцем.

Натомість справи Живого Безсмертного в столиці йшов гладко. "Так багато людей у світі люблять, щоб їм передбачали долю", - казав Живий Безсмертний своїм учням, - "Ми не обманюємо їх, змушуючи витрачати гроші, скоріше, вони самі бажають витратити".

Учні Живого Безсмертного були всі бродячими юнаками, які блукали вулицями. Бачачи, що їм не вистачає їжі, він часто ділився з ними своєю їжею, перш ніж врешті-решт прийняти їх як учнів.

Живий Безсмертний сказав: "Просто думайте про це як про накопичення заслуг для потойбічного життя".

Живий Безсмертний прожив понад дев'яносто років, перш ніж мирно помер уві сні.

І справді, прийнявши тих кількох своїх учнів, він дійсно накопичив заслуги. Двоє з учнів, яких він прийняв, були єдиними синами видатних кланів, яким вдалося втекти, коли їхнє сімейне майно було конфісковане, а весь їхній клан засуджений до смерті. Троє були дітьми голодуючих простолюдинів, які втекли до столиці після того, як Жовта Річка вийшла з берегів. Вдячні Живому Безсмертному, батьки цих учнів у підземному світі сказали багато хороших слів про нього перед Янваном.

Янван викликав Живого Безсмертного до свого палацового залу і сказав, що може влаштувати йому народження в багатстві й почестях у наступному житті. Оскільки у нього ще залишилися деякі заслуги, Янван також запитав, чи є у нього ще якісь бажання.

Живий Безсмертний сказав:

— Так, цього старого все життя називали Живим Безсмертним, але я недостатньо благословенний, щоб піднятися до безсмертя і побачити Небесний Двір. Тому я хотів би подорож до Небесного Двору.

І Янван сказав:

— Це легко.

Він домовився, щоб Суддя Лу доставив офіційну кореспонденцію Нефритовому Імператору з проханням про небесного посланця, щоб привести Живого Безсмертного до Небесного Двору для екскурсії.

Коли Живий Безсмертний прогулювався по Небесному Двору, він все ще не забував запитувати про незвичайні події в цій області.

Небесний посланець, який його супроводжував, відповів: "Якщо дивитися з точки зору смертного, в Небесному Дворі скрізь є незвичайні події. Якщо говорити про найнезвичайнішу з усіх…" небесний посланець вказав пальцем, "Безсмертний Сон Яо там випадково підібрав безсмертний еліксир і піднявся, він, по суті, рідкість".

Живий Безсмертний примружив очі й витягнув шию, щоб подивитися в напрямку пальця.

Побачив молодого безсмертного в довгій синій мантії й безсмертного в довгій блакитній мантії, які сиділи разом під небесним деревом. Безсмертний у синьому зітхнув до безсмертного у блакитному:

— Хенвень, я тобі кажу, коли я був у смертному світі, великий майстер одного разу передбачив мою долю і сказав, що моя доля - це доля вічної самотності…