Ян Лей, не поспішаючи, спакував гітару і пішов зі школи до маленької придорожньої крамнички, яка все ще працювала.

- Мені пляшку… - перш ніж він договорив, він побачив хлопця біля прилавка.

«Фан Ю?». Ян Лей округлив очі. Це дійсно був він.

Фан Ю також купував воду. Ян Лей визирнув надвір. З ним більше нікого не було, лише його мотоцикл стояв в темряві на тому боці дороги з чимось, прив’язаним до нього.

Менше за все Ян Лей очікував побачити тут Фан Ю. Він був таким же охайним і чисто поголеним, одягненим в чорну майку, заправлену в джинси, яка демонструвала його міцний торс і тверді м’язи. В такому вигляді його бачили зрідка.

Де б вони ще зустрілись?

- А ти крутий, чи не так? Чому втік тоді? – підхопився Ян Лей, згадавши їх останню зустріч.

Фан Ю, здавалось, був у доброму гуморі. Він поглянув на гітару в руках Ян Лея, і, не звертаючи уваги на його слова, сперся на стійку і попросив у продавця пляшку газованої води.

- Пригощаю, – піжон штовхнув пляшку до Ян Лея. 

Ян Лей витріщився на нього, але без вагань взяв воду і відпив.

- Два ескімо!

Він одним ковтком допив з пляшки і жбурнув гроші на прилавок. Продавець дав йому два найпопулярніших на той час морозива, де на обгортці були зображенні смішні личка. Ян Лей взяв одне, а інше штовхнув Фан Ю.

- Віддячив.

- Ха-ха-ха! – голосно розсміявся Фан Ю.

Вперше Ян Лей бачив його посмішку. Усміхнений Фан Ю був геть іншою людиною. Ян Лей не міг уявити, що саме цей юнак вибивав попільницею зуби людям на вулиці.

Фан Ю ж цей хлопець здавався цікавим.

- Ходиш сам увечері? Люди Ван Лаоху тебе скрізь шукають, - сказав Фан Ю.

- Дідько б їх взяв! – Ян Лей висловив всю свою зневагу.

Постріл Ян Лея просто роз’ярив Ван Лаоху, але, водночас, підняв репутацію хлопця. Усі в Цзяхну знали, що цей постріл повністю зруйнував стосунки між Янь Цзиї і Ван Лаоху. Цзянхай знову перетворився на криваву баню.

- Одного з людей Ван Лаоху звуть Силачем Чжао. Він зараз в місті Лу, але незабаром повернеться. Вій дивовижно володіє ногами. Якщо зустрінетесь, бий в голову, – сказавши це, Фан Ю вийшов з магазину.

Ян Лей на мить застиг. Він не очікував, що Фан Ю даватиме йому поради.

- Ми не закінчили того разу.

Ян Лей не хотів заборгувати ще більше. Не забулась ще минула ворожнеча.

- Я знаю, що ти хочеш помститись за братів. Дослухатись чи ні – вирішуй сам, – сказав Фан Ю, після чого сів на мотоцикл, завів двигун і зник в ночі.

 

***

 

Силач Чжао давно долучився до угруповання Ван Лаоху, а тепер був його генералом[1]. Під час конфлікту з Янь Цзиї він був занятий справами в місті Лу, неподалік від Цзянхаю. Він разом з Пекельним Баняком і Шрамом були трьома генералами Ван Лаоху. І коли двох з них ліквідував Ян Лей, Чжао повернувся в місто за розплатою.

Невдовзі Чжао розшукав Ян Лея. Дві банди зійшлись просто неба. Це зіткнення стривожило Бюро громадської безпеки, адже стосунки між Янь Цзиї і Ван Лаоху перейшли із ворожнечі в стан війни. Свідки повідомили про стрілянину під час сутички. Керівництво Бюро знало, що вони не зупиняться, доки не переб’ють один одного.

Янь Цзиї посилив Ян Лея і підвищив його авторитет, перепризначивши йому своїх особистих охоронців. Очоливши ватагу досвідчених бійців, Ян Лей виступив проти банди Силача Чжао в нічному клубі «Чженда».

Бійка розгорнулась на парковці біля чорного входу в клуб. З першого удару Силача Чжао Ян Лей зрозумів, що мав на увазі Фан Ю під «дивовижно володіє ногами». Здавалось, ноги цього бійця зроблені зі сталі. Одним ударом він відправив в політ одного з хлопців Ян Лея. Удар був настільки потужним, що той не зміг підвестись. Силач Чжао цілив по колінах і щиколотках, люди валились з ніг від пари його ударів. Його енергія була неперевершеною. Він захищав нижню частину тіла за допомогою мачете в лівиці, відбиваючи ножі і кинджали, поцілені в ноги, а в правиці тримав тесак, як головну збою.

Порівнюючи з бойовими здібностями Пекельного Баняка і Шрама, Чжао був набагато сильнішим за них. Ян Лей також використовував ноги для ударів, перекидів, поштовхів. Та якби він застосував свої звичайні методи проти Чжао, його нога, ймовірно, була б вже зламана, тому що нижня частина тіла Ян Лея була не такою міцною і кремезною, як в цього здоровезного кіборга.

Ян Лей був вельми вдячний Фан Ю за попередження. У розпал бійки йому спав на думку прийом, яким Фан Ю пришиб Гуна посеред вулиці, - точний і потужний удар по потилиці. «Бий в голову», - пригадав Ян Лей. Тож, помітивши в натовпі постать Чжао, він наблизився ззаду і щосили завдав удару по потилиці кіборга. Не зважаючи на ножі, що рубали його ноги, він продовжував дубасити Чжао по голові, доки не розбив її до крові. Руки і ноги кіборга паралізувало через пошкодження центральної нервової системи в шиї, що дозволило людям Ян Лея кинутись всім разом і повалити його.

Ця м’ясорубка зупинила роботу нічного клубу на півмісяця. Янь Цзиї використав свої зв’язки з керівництвом Бюро, щоб зам’яти цю справу. «Швидше вирішуйте ваш конфлікт з Ван Лаоху, бо нам теж перепаде!» - вимагав офіцер. В будь якому разі, на Бюро також здійснювався тиск. Дозволивши Янь Цзиї уникнути покарання, поліція остаточно б зганьбилась.

Після цього побоїща, Ван Лаоху зазнав повної поразки. Його репутація стрімко падала. Навіть спеціально викликаний генерал Чжао був розгромлений.

Ось таким був кримінальний світ початку 90-років: іноді достатньо лише однієї бійки, щоб отримати владу або втратити авторитет.

Після краху банди Силача Чжао, Янь Цзиї скористався нагодою і вирвав ринок м’яса з рук Ван Лаоху. Хоч він і опирався, та вибору в нього не було.

Це був світ, де виживає найсильніший.

Однак пізніші факти довели, що Ван Лаоху не здався і тримав камінь за пазухою.

Травми на ногах Ян Лея виявились не тяжкими і майже повністю загоїлись через три тижні. Він розправився з Ван Лаоху, помстився за Лі Сана і був цілком задоволений.

Янь Цзиї відправив своїх найвідданіших бійців до готелю «Гранд Оріентал» на бенкет. Зайшовши до ресторану готелю, вони побачили за сусідніми столиками Фан Ю з його людьми.

Зайнявши своє місце, Ян Лей глянув через стіл на піжона. Багато людей поруч з ним були тоді, в більярдній, билися з його бандою, поранили кількох бійців. Не дивно, що атмосфера за столами була напруженою. Чоловіки вороже сканували поглядом один одного, але їхні лідери дали їм зрозуміти, що питання вирішено. Тож, бандити стримались і зробили вигляд, що іншої сторони не існує.

- Лей Ге, хіба це не той Фан Ю, якого ти шукав?

Хоч Лі Сан і кульгав на ногу, та його язик залишався невгамовним.

- Ага.

 Ян Лей замовив випивку і відкрив її.

- Не хочеш привітатись?

Того дня Лі Сан пішов знайомитись з «квіткою» з дев’ятої школи і не був в більярдній, тому до Фан Ю він не мав жодних претензій.

- Він мені не подобається.

«Якщо він тобі не подобається, чого ж ти досі тут, а не нагорі товчеш йому пику?» - пробубонів Лі Сан собі під ніс.

З того боку був і повновидий - двоюрідний брат Фан Ю на ім’я Сяо Ву. Побачивши Ян Лея, його очі миттєво спалахнули.

- От стерво! Це ж той вишкребок! – Сяо Ву ще не простив йому за той раз. – Ю Ге, він стає ще більше навіженим!

Сяо Ву теж знав про успіхи Ян Лея в битвах проти Ван Лаоху.

- Ти диви на нього! Розпушив півень чуба! Може вгатити йому, га?

Дехто, розпалений випивкою, почав вставати. 

- Сіли всі! – гаркнув Фан Ю.

Після цього більше ніхто не базікав. Дві банди мовчки їли вечерю.

В середині трапези до ресторану увірвалась група людей.

 - Хто тут Ян Лей?