Втамувавши свою жагу, Ян Лей надовго замовк.

- Що з тобою сьогодні? Про що думаєш? – запитав його Фан Ю.

- Ні про що.

- Я для тебе - порожнє місце?

- Звісно, ні.

- Тоді не заливай!

- … Все справді нормально.

Ян Лей багато про що думав, але не міг відкрити рота. Через деякий час він все ж заговорив:

- Скажи, тобі кайфовіше зі мною чи з жінкою?

Фан Ю на мить зніяковів.

- Це не можна порівнювати.

- Чому не можна?

- Я давно не займався сексом з жінкою.

Фан Ю казав правду. Ян Лей зрадів, почувши це.

- Я думаю, нам краще удвох, - сказав він.

Фан Ю подивився на Ян Лея.

- Тільки не кажи, що ти нещодавно спав з любкою.

Ян Лей з поспіхом заперечив:

- Ні! Хіба я курвій? В мене немає любки. Відтоді, як ми з тобою…бавимося, я не торкався жодної дівчини.

Фан Ю трохи помовчав і сказав:

- Спи.

Потім він перегорнувся на бік, щоб засинати, як раптом почув:

- Та пані Лін… не хочеш перепихнутись з нею?

Фан Ю закляк, а потім зарядив п’яткою в ногу Ян Лея.

- Вимий свій брудний рот з милом! – гримнув він.

- Я - сволота! І мила не маю! То як, хочеш її трахнути?

Ян Лей вже не тямив себе, промовляючи ці слова наполовину жартома, наполовину страхітливо.

- Ну, ну, зараз я тебе трахну!

Фан Ю крутнувся назад, завалив Ян Лея на спину, притиснув до себе і залоскотав.

- Ха-ха!... Ха-ха-ха!

Фан Ю веселився, а Ян Лей реготав і вигинався, немов креветка.

- Я тебе попереджав, щоб ти зав’язав своє бовкало!

Фан Ю теж засміявся, і вони вдвох влаштували безлад в ліжку…

 

***

Наступного дня кутовий столик в ресторані стояв незайнятим. Лін Шаньшань з’явилась в ресторані завчасно. Вона підійшла прямо до Фан Ю, тримаючи в руці гарно запакований ланч-бокс. Під поглядами людей, вона простягла пакунок Фан Ю.

- Пані Лін, що ви…

- Я ж просила називати мене на ім’я.

- …Шаньшань, що…

- Це я трохи приготувала. Якщо ти ще не їв… пригощаю.

Обличчя Лін Шаньшань знову почервоніло.

Фан Ю застиг, дивлячись на красивий пакунок з обідом, а потім озирнувся на відвідувачів, які за ним спостерігали. Трохи повагавшись, він прийняв пакунок.

- Дякую.

Він не дозволив би дівчині зганьбитись перед ним, а тим паче перед такою кількістю людей.

Лін Шаньшань набралась хоробрості, щоб вручити листівку із своїм номером, але так і не дочекалась дзвінка від Фан Ю. Вона справді була страшенно закохана в нього. Чим більше він її ігнорував, тим більше вона шаленіла.

Відтоді, вона почала приносити якусь їжу щодня.

- Вибачте, я вже поїв. Кухарі готують для нас робочі обіди, тож ви можете не турбуватись, - ввічливо відмовив їй Фан Ю.

Через деякий час Лін Шаньшань тихо сказала:

- Я знаю, що смак далекий від страв твого ресторану. Якщо не смакує, просто відсунь. Все в порядку.

Але на її обличчі відбилось, як вона стримувала гнів і засмучення.

Зрештою, Фан Ю був джентльменом. Йому стало шкода цю дівчину, коли він побачив її сльози. Тож, він відкрив ланч-бокс і з’їв його вміст.

Лін Шаньшань нарешті посміхнулась.

Хоча Фан Ю багато разів просив її не приносити їжу, вона все одно це робила, і він нічого не міг з цим вдіяти.

Лін Шаньшань була дуже розумною. Вона знала, що якщо зараз заявити прямо про свої сподівання, то Фан Ю матиме можливість відмовити їй, але поки вона не пробила шар віконного паперу[1], то і Фан Ю не міг прямо відмовити. Тож, зрештою, вона промовчала.

Одного дня, коли Ян Лей прийшов до Фан Ю в ресторан, він, прочинивши двері, зайшов до його кабінету і побачив, що Фан Ю їсть їжу з ланч-бокса, а Лін Шаншань сидить поруч.

- Ти тут? – недбало привітався Фан Ю.

Завжди красномовний Ян Лей не знав, що і сказати. Він аж розгубився, побачивши цю картину.

- …Здається, я невчасно! – пожартував він.

Лін Шаньщань засоромилась, підвелась і сказала:

- Ну, я мабуть піду, а ви поспілкуєтесь.

Після того, як вона пішла, Ян Лей сів навпроти Фан Ю і подивився на ланч-бокс.  Фан Ю з’їв не все, і всередині було ще багато різних страв.

- Ну і як, все спробував? Напевно, смакота, - зубоскалив Ян Лей. – Не дивно, що тобі байдуже, коли я кличу тебе поїсти. Виявляється, тебе годує така чарівна жінка. Любиш секс, більше ніж друзів.

- Все сказав?

Фан Ю накрив кришкою судок.

- Ти вже обідав? Ходімо поїмо разом, - продовжив він.

- Ти ще не наївся? Доїдай.

- Я сказав, ходімо.

Вони вийшли на вулицю. Ян Лей відчував якусь дику суміш емоцій. Раніше він вже чув, що ця пані приносила Фан Ю їжу, але побачивши їх разом, ще й в досить інтимній атмосфері, в його серце немов встромилась просочена отрутою голка. Він навіть не міг зрозуміти, що саме відчув. Щойно переступивши поріг кабінету, він раптом подумав, що зайвий тут, ніби лампочка в сонячний день.

- Коли це ти кликав мене поїсти, а мені було байдуже?

Фан Ю запам’ятав, те що наговорив Ян Лей.

- Якщо вона так і продовжуватиме тебе відгодувати, ти взагалі згадуватимеш мене? – розсміявся Ян Лей зі свого жарту. Його душа огорталась важкою тугою, але обличчя зберігало показну веселість. Такому самовладанню він, зокрема, навчився в банді Янь Цзиї.

Фан Ю не відповів.

Ян Лей дізнався, що наступного для Фан Ю розшукав Лін Шаньшань. Вперше він запросив її не зустріч. Вона знову принесла з собою частування, але Фан Ю сказав:

- Поговорімо в іншому місці.

Її обличчя аж засвітилось. Вона схвильовано кивнула.

Що саме Фан Ю сказав їй того дня, ніхто не знав. Але дехто бачив заплакану Лін Шаньшань, що виходила з кафе.

Після того вишукана пані більше не з’являлась в ресторані «Величне століття», не приносила пригощання для Фан Ю і не сиділа за столиком кожного дня, зачаровано чекаючи на генерального директора.

Коли ж вона раптом зникла, гості ресторану пліткували, що саме сталось між нею і Фан Ю. Але правди ніхто не знав. Хтось шкодував, бо та пані, незалежно від зовнішності, характеру чи сім’ї, була цілком гідною пана Фан. Декі люди думали, що можливо в серці генерального директора вже давно хтось був, або, що в нього вже була дівчина, яка просто не показувала свого обличчя. Інші запитувались, а хто ж такий цей пан Фан? яке в нього минуле? Можливо, дівчина дізналась щось і не захотіла повертатись.

Так чи інакше, на деякий час Лін Шаньшань зникла.

 Невдовзі після цього сталося безпрецедентне кровопролиття з часів відкриття ресторану «Величне століття». Ця бійня не лише принесла Фан Ю нескінченні проблеми, але й змусила Ян Лей звернутись до родини, про яку він ніколи не говорив.

До того інциденту Фан Ю поїхав з міста на півмісяця за дорученням Луо Цзю.

Коли Ян Лей дізнався про зникнення Лін Шаньшань, він, звісно, зрадів, але не надто сильно. Він полегшено зітхнув, дізнавшись, що Фан Ю не обрав її, але все ж, те що Лін Шаньшань більше не було, не означало, що не буде Ван Шаньшань, Чжан Шаньшань, Лі Шаньшань. Колись у Фан Ю все одно з’явиться дівчина, колись він все одно одружиться. Не міг же він залишатись одинаком до кінця життя?

Проблема між Ян Леєм і Фан Ю не була лише в Лін Шаньшань. Він дуже чітко це зрозумів. Чим краще він це розумів, ти більше він непокоївся. Йому спали на думку слова Плямистої Кітки.

Поки Ян Лей перебував в роздумах, Фан Ю і Луо Цзю вже поїхали. Останні два тижні він нагадував привида. Після роботи він тинявся, не розуміючи, що йому робити. Навіть на вечірках з друзями він не міг позбутися самотності.

Перед від’їздом Фан Ю залишив йому ключі від квартири, сказавши, щоб він трохи наглядав за нею. Хоча насправді, знаючи, як Ян Лей любив свободу, він дав йому місце, де б той почувався вільно.

Ян Лей лежав в порожньому ліжку і думав. Його думки завжди обертались навколо Фан Ю. Він важко зітхнув і сів.

- Хай йому грець!

Відтоді, як він зустрів Фан Ю він ставав усе божевільнішим і божевільнішим. І те відео, що змусило його збожеволіти, знову постало в його уяві. Він не стримався і ввімкнув його на відеомагнітофоні ще раз.

На екран двоє чоловіків щільно притиснуті один до одного. Той що зверху, розхитується і з силою штовхається, видаючи хтиві стогони. Камера великим планом показувала їх з’єднані тіла. Ян Лей важко видихнув…

Він зателефонував до готелю, де зупинився Фан Ю. Той як раз був в номері.

- Коли ти повернешся? – запитав Ян Лей.

- У неділю. Ти облаштувався в моєму домі? – здогадався Фан Ю.

- Так. Не можу заснути.

- То подивись порно, - пожартував Фан Ю.,

- Я і дивлюсь.

- Придурок…безстидний.

Фан Ю знав, як захоплювався цим Ян Лей. Та й сам він був таким же.

Ян Лей на мить замовк, а потім тихо вимовив:

- …Я сумую за тобою.

Раніше він би не сказав цих слів, навіть якби помирав. Як і зараз. І Фан Ю, і Ян Лей розуміли, що означали ці слова в той час. 

- Бляха, ну і гидота.

- Ти ніколи так не думав? – так само тихо спитав Ян Лей.

Відео все ще відтворювалось, а голос Ян Бей був хрипким.

Фан Ю мовчав.

- Я повернусь в неділю…

 

***

Того дня, коли Фан Ю і Луо Цзю повернулись, Янь Цзиї запросив їх на вечерю, щоб трохи підбадьорити.

В приватній кімнаті в ресторані готелю «Гранд Оріентал» Ян Лей сидів за столом, знервовано очікуючи гостей. Навіть Янь Цзиї помітив його хвилювання.

- Ти не бачив Фан Ю вже півмісяця. Потерпи ще трохи.

Янь Цзиї не міг дочекатись, коли Фан Ю і Ян Лей нарешті зустрінуться. Щоб там не було, він прагнув сформувати сильніший союз з Луо Цзю.

- Ну ви і сказали. Звучить так, ніби він мій коханець.

Ян Лей і Янь Цзиї завжди спілкувались так неформально.

- Так майже і є!

Янь Цзиї лише пожартував, але він і не здогадувався, що його спостереження могло мати рацію.

  Запилені, прямо з вокзалу, Фан Ю і Луо Цзю нарешті дістались готелю. Вони навіть не встигли перевдягнутись. Незважаючи на подорож, Фан Ю, як і раніше чепурний і охайний, у своїй фірмовій білій сорочці, заправленій в чорні джинси, немов ясень, увійшов за Луо Цзю до кімнати, посміхнувся і обмінявся люб’язностями з Янь Цзиї і Ян Леєм.

Звісно, Фан Ю не носив білі сорочки щодня, він просто віддавав їм перевагу. Здебільшого він носив різноманітний одяг, але Ян Лей дуже любив бачити його в білій сорочці. Він не знав чому: чи тому що запам’ятав її з їхньої першої зустрічі, чи тому що Фан Ю виглядав в ній надзвичайно привабливо.

Фан Ю ввічливо привітався з Янь Цзиї, але коли його погляд зустрівся з поглядом Ян Лея, вони майже нічого не говорили, лише посміхались один одному. Ця усмішка говорила за них. Так вважав Ян Лей.

По обидва боки приватної кімнати сиділи підлеглі, охороняючи ватажків. В самій кімнаті знаходилися лише вони четверо, сидячи за невеликим столом. Два могутні старші брати зайняли більшу частину столу, а Фан Ю з Ян Леєм сіли поближче один до одного. Вони прислуговували своїм патронам, наливали вино і підкладали їжі. Ці два хлопці були однаково здібними, однаково тямущими, однаково вірними. Спостерігаючи за ними, Янь Цзиї і Луо Цзю відчували втіху і вдячність.

Випивши достатньо вина, старші брати теревеніли між собою. Фан Ю підтримував їх розмову. Думками Ян Лей поступово відволікався від застілля. Складалось враження, ніби він слухав бесіду за столом, але в той же час його рука ковзнула на коліно Фан Ю.

Ян Лей не втримався. З того моменту, як він побачив Фан Ю, він відчув сверблячку. Він став настільки залежним, що йому було важко себе контролювати.

Фан Ю, як і годиться серйозному бандиту, залишився абсолютно спокійним. Він не змінився в обличчі і продовжував говорити далі, навіть не збившись.

Побачивши відсутність будь-якої реакції з боку Фан Ю, Ян Лей навмисно провів долонею він його коліна і аж до паху.

Фан Ю схопив його руку і штовхнув під столом ногою. У відповідь Ян Лей обхопив його за передпліччя і з силою стиснув його.

Фан Ю кинув погляд на Ян Лей, в той час як Луо Цзю запитав його:

- Фан Ю, той хлопець так і сказав, еге ж?

- Саме так, Цзю Ге, - спокійно відповів Фан Ю, продовжуючи під столом боротись з рукою Ян Лея. Одним змахом він впіймав її так міцно, що Ян Лей взагалі не міг поворухнутись.

Ян Лей спинився і посміхався, насолоджуючись відчуттям, як Фан Ю тримає його за руку. Він втрутився в бесіду і захоплено почав розповідати якусь історію, водночас пестячи пальцями долоню Фан Ю. Настільки очевидний натяк врешті-решт подіяв на того. Фан Ю дещо втратив своєї показової витримки і звільнив руку Ян Лея з захвату.

Ян Лей, користуючись тим, що Фан Ю завжди потурав його забаганкам, знаючи про його прихильність до себе, наважувався на будь-що. Він кашлянув, посміхнувся і сказав старшим братам:

- Янь Ге, Цзю Ге, я в туалет.

Потім він підвівся, кинувши погляд на Фан Ю, і вийшов.

Звісно, старші брати помітили цей погляд, що мав на меті змусити Фан Ю піти за Ян Леєм. Та й їхню метушню під столом вони також помітили. Але, зрештою, лідери і не здогадувались, що саме відбувалось між цими нерозлучниками. Вони лише подумали, що їх «праві руки» трохи подуріли.

- Фан Ю, ти теж йди, - махнув йому рукою Луо Цзю.

Коли той вийшов, Луо Цзю похитав головою і поскаржився Янь Цзиї:

- Цих двох немов магнітом притягує один до одного! І обов’язково їм треба пошушукатись!

- Ну, а чому б їм цього не робити? Що може бути цікавого з нами, стариганями? Нехай собі розважаються.

Щоправда, цим «стариганям» було лише по 40 років.

Ян Лей і Фан Ю по черзі увійшли до вбиральні. Ян Лей зайшов першим, прихилився до стіни, почекав на Фан Ю, і коли той увійшов, шарпнув його за рукав і, не кажучи ні слова, заштовхав в кабінку, а потім зачинив за ними дверцята на ланцюг.

Окрім них, більше нікого у вбиральні не було. Ян Лей вже не міг стримуватись. Він і так терпів півмісяця, а відтоді, як побачив Фан Ю, його терпець увірвався. В його віці та з його енергією він міг кінчати по кілька разів на день. Уявляєте, що для нього означали ці півмісяця?

- …Ти збожеволів?

Фан Ю хотів його спинити, але Ян Лей був уже готовим, він все одно нічого не чув.

Задихаючись від збудження, він висмикнув зі штанів сорочку Фан Ю, засунув руку під майку, пожадливо обмацуючи його тіло. Він притиснув Фан Ю до дверей кабінки,  розстібнув пасок на штанах і без вагань потягнув донизу бігунок на застібці.

Усе ж, бажання Фан Ю переважило над його ґлуздом. Насправді, він також терпів, коли  Ян Лей дражнив його під столом. Щойно той сказав про туалет, Фан Ю зрозумів, чого він хотів насправді. Невже Фан Ю міг втриматись? Він щільно притиснув Ян Лея до себе і сплутався з його тілом.

За ті півмісяця, що вони не бачились, один зголоднів за другим, спрага мучила їх обох. Фан Ю стискав Ян Лея за стегна, нетерпеливо потираючись об його пах. Ян Лей нарешті розстібнув джинси Фан Ю, стягнув їх до стегон, безладно торкаючись і погладжуючи все, що попадало під руки. Він притиснувся губами до вуха Фан Ю і збуджено прошепотів:

- Я так сильно… скучив за тобою.

Ян Лей вже сам не розумів, що казав. Його голос тремтів. Він витяг член Фан Ю з білизни, опустився на коліна і, не зволікаючи, взяв його до рота...

Фан Ю сперся на дверцята, притулившись до неї головою. Він заплющив очі і сипло втягував повітря, насолоджуючись пестощами внизу. З його вуст злетів тихий стогін…

Раптом двері вбиральні відчинились і один за одним до кімнати увійшли люди. Двоє в кабінці затамували подих, не видаючи жодного звуку.

Ян Лей продовжив працювати язиком, облизуючи і ніжно огортаючи його навколо прутня Фан Ю, чиї груди важко здіймались і опускались.

За дверцятами чулися розмови людей, звуки їх кроків. Всередині кабінки панувала напружена втаємничена атмосфера. Двоє відчували незрівняне збудження. Нарешті, дочекавшись, поки кроки в туалетній кімнаті зовсім не затихли, Фан Ю притягнув до себе Ян Лея, обхопив їх обох рукою і з силою торсав. Ян Лей, не втримавши стогонів, здригнувся і спустив в руку, що пестила його. А Фан Ю струменем забризкав живіт Ян Лея…

Повернувшись вночі до дому Фан Ю, вони вдвох звивались в ліжку, наче мали нескінчений запас енергії і бажали виплеснути її на волю. Ян Лей міцно вчепився в Фан Ю. Він робився одержимим, коли Фан Ю брав на себе ініціативу.

Тієї ночі Фан Ю віддавався йому так, як ніколи раніше. Він був несамовитим і запальним, навіть більше, ніж будь-коли раніше. Йому настільки важко було досягти розрядки, що він подумав, що сьогодні не отримає полегшення.

- Що не так?

Ян Лей помітив його роздратування.

- Я не знаю!

            Навіть коли Ян Лей смоктав йому, Фан Ю все одно не відчував задоволення. Все його заряджене тіло бажало нарешті звільнитись, але він не знав, що з собою робити.

            В розпалі пристрасті Фан Ю раптом перевернув Ян Лея на живіт, змусивши лягти на ліжко, опинився зверху і засунув свій тремтячий ерегований член ззаду між його стегон.

Вони ще не розважались в такий спосіб. Можливо, іноді в ліжку людьми дійсно керував лише інстинкт, і їм нема потреби чогось навчатись. Ян Лей зрозумів, що мусив стиснути стегна. Ця нова гра лише сильніше збудила його. Фан Ю, задихаючись, штовхався між його ніг…

Ян Лей відчував натиск, з яким Фан Ю стусував його. Розгойдуючись, він вдарявся в тіло Ян Лея з такою силою, що навіть ліжко хиталось. Розбухлий член Ян Лея щільно притискався до простирадл. Ян Лею здавалось, що зараз вони з Фан Ю були одним цілим.

Він тісніше стиснув ноги, даруючи Фан Ю більше задоволення, і почув, як той почав дихати частіше і гучніше, а його фрикції ставали жорсткішими і швидшими…

Ян Лей стогнав і потирався ерекцією об постіль. Він почув низький стриманий стогін Фан Ю, а потім поміж ніг відчув гарячу вологу…

Оргазм пройшов, але Фан Ю все не рухався і лежав на спині Ян Лея. Пройшло багато часу, перш ніж Ян Лей віддихався. Він відчув, як Фан Ю мовчки витягнув член з його ніг і сів на край ліжка.

- Це було ва-ау! – з захопленням протяг Ян Лей. Він повернув голову до Фан Ю і, посміхаючись, дивився на його спину. – Крутяк! Зробимо так наступного разу!

Ян Лей все ще вирував у післяоргазмовій насолоді. Фан Ю мовчав, як і раніше сидячи до нього спиною. Через довгий час він сказав:

- Давай це припинимо, Ян Лей.

Ян Лей заціпенів. В його думках утворилась повна порожнеча. Лише через кілька хвилин він зміг спитати:

- Що ти сказав?

- Я сказав, давай більше цим не займатись, - низьким голосом повторив Фан Ю.

- …Чому?

У Ян Лея запаморочилось в голові. Фан Ю нічого не відповідав.

Ян Лей сів, навіть не згадавши про сперму на внутрішній частині стегон.

- Ти більше не хочеш розважатись?

Він дивився на спину Фан Ю. Його серце переверталось у грудях.

Фан Ю безмовно натягнув штани і підвівся, збираючись підпалити цигарку.

- В сенсі «припинимо»? – грубо спитав Ян Лей, не відриваючи очей від Фан Ю. Він продовжував сидіти на ліжку.

- Я не хочу більше так розважатись, - сказав Фан Ю.

- Курва, а типу зараз ти не розважався?! – гиркнув Ян Лей.

- Це взагалі нормально?? – гримнув йому Фан Ю.

- Я вже казав тобі, що це лише гра! Це нормально! Чому ти так багато думаєш? – торохтів Ян Лей.

- Бляха, у мене встає на тебе! Це нормально?!

Він з силою жбурнув недопалок на підлогу.

Ян Лей нічого не відповів. Віг пильно вдивлявся в обличчя Фан Ю.

Той витягнув з коробу ще одну цигарку, роздратовано всунув до рота, підпалив і міцно затягнувся.

- …За ці півмісяця, я думав лише про тебе. А якщо не про тебе, то про те, як розважатись з тобою. Ти – мій брат! Ти кажеш, що це лише гра, але ми вже давно перетнули її межі, і ми обидва це знаємо! Тож, ти все ще вважаєш це нормальним?... Я не знаю. Я, справді, не знаю.

Фан Ю переповнювали емоції. Він говорив сумбурно, часто затягуючись цигаркою. Гіркий тон його голосу, мов сокира, вразив Ян Лей в саме серце.

- Що, в біса, з нами?

Ніхто з них не мав відповіді на це питання. В кімнаті запанувала тиша.

- Досить вже цього, - прошепотів Фан Ю. – Якщо так буде і далі, ми більше не зможемо бути братами.

Ян Лей не промовив жодного слова. В кімнаті стояла гнітюча атмосфера. Він опустив голову, подивився собі між ніг. Якийсь час він взагалі нічого перед собою не бачив. Він намагався гірко розсміятись, але не зміг.

- Не розважатись? – сказав врешті. – Якщо хто і розважався, то це лише ти!

Фан Ю підняв голову і нарешті подивився Ян Лею в обличчя.

- Я відсмоктую тобі, слухняно лежу обличчям в ліжко, поки ти трахаєш мене і кайфуєш, а тепер ти кажеш припинити це?? Я для тебе хто, повія?

 Фан Ю хвилину помовчав, потім підійшов до ліжка, опустився поруч з Ян Леєм, взяв в руку його член, і не вагаючись, нахилився вниз.

- Заберися!!!

Ян Лей відштовхнув його, підхопився, натягнув штани і футболку, і, не озираючись, вискочив за двері. Він помчав вниз по сходах, спустився терасою на вулицю, і вибіг на порожню нічну дорогу. Ян Лей стрімголов кинувся звідти геть, не в змозі зупинитись.