- Не думай, що можеш нехтувати власним життя лише тому, що ти бандит!

Ян Лей здивовано подивився на Фан Ю.

Після цих слів Фан Ю знову замовк. Він викурив ще одну сигарету і втупився в підлогу. Ян Лей гадки не мав, про що він думав. Через деякий час Фан Ю заговорив.

- Коли Даху стратили, я сказав собі, що більше ніколи в житті не хочу бачити, як мій брат помирає на моїх очах, - тихо сказав він, втупившись в одну точку. – Сьогодні в лікарні я подумав, що мені доведеться пройти через це знову, - його голос долинав ніби здалеку.

Ян Лей завмер на стільці. Недопалок в руці Фан Ю майже зотлів, і попіл з нього злетів донизу, але Фан Ю навіть не помітив.

- …не хочу переживати це знову.

Фан Ю навіть не розумів, чи говорив з Ян Леєм, чи до себе.

- Розігрію ще трохи супу.

Він загасив сигарету, підвівся і попрямував до кухні. За два кроки він зупинився, коли Ян Лей обійняв його ззаду.

- Я - не Даху. Він пішов, але я тут. Якщо ти вважаєш мене гідним, я буду жити замість Даху, поки не набридну тобі, - щиро промовив Ян Лей.

Він знав, що був для Фан Ю братом, таким як і Даху. Найстрашнішим для Фан Ю було побачити, як брат помирає на його очах, так само, як помер Даху.

Але для Ян Лея Фан Ю більше не був братом. Він навіть не задумався, коли вставав і обнімав Фан Ю. Серце Ян Лея боліло, коли він бачив самотню постать Фан Ю, його пониклі плечі. Він не міг дозволити Фан Ю знову відчути біль від втрати близької людини. Він не міг дозволити йому знову пережити це.

- Який в цьому сенс? Даху більше нема, а зараз я хвилююсь за тебе! – сказав Фан Ю.

Даху і Ян Лей були його братами, але Даху - це Даху, а Ян Лей – це Ян Лей. Фан Ю хотів дати зрозуміти Ян Лею, що Даху залишився з ним лише у спогадах.

Ця аварія дуже налякала його. Побачивши розбитий мотоцикл і криваві плями на землі, Фан Ю відчув такий страх, якого не відчував вже багато років. А перед дверима операційної його немов оглушило. Коли його двоюрідному брату Сяо Ву проколи живіт так, що він майже відправився на той світ, Фан Ю зберіг самовладання та витримав цей удар. Того дня, коли стратили Даху, він був морально готовим до цього. Він ніколи не відчував такої раптової цілковитої порожнечі.

- Хороші люди довго не живуть, а поганці існують тисячі років. Я не хороший, я  - поганець, тому не хвилюйся, я проживу ще довго, - сказав Ян Лей, все ще обнімаючи Фан Ю.

- Бляха, невже ти розумієш, що ти сволота! – сміявся Фан Ю.

Фан Ю знав, що Ян Лей любив притулятись до людей, обійматись, і навіть цілуватись, але все одно на мить завмер. Він подумав, що можливо, Ян Лей просто звик до такої поведінки, тому дозволив йому обіймати себе.

- Ти зараз такий, яким був я кілька років тому - безрозсудний розбишака. Я дуже переймаюсь, що з тобою щось станеться.

В очах Фан Ю Ян Лей часто був дитиною.

- Не хвилюйся, - всього лише відповів Ян Лей.

Ян Лей сказав йому, що не їде у відрядження, і що сьогодні він хотів би залишитись на ніч.

- Не хочу повертатись додому. Там все одно нікому до мене немає діла.

Ян Лей зрідка згадував про свій дім у розмовах з Фан Ю, а коли згадував, то говорив про це відразливим тоном. Фан Ю відчував, що Ян Лей не дуже любить свою сім’ю.

- Залишайся, хто ж тобі не дає!

Фан Ю жбурнув йому ковдру. Він зрадів, коли почув про скасування поїдки.

Вони вдвох вляглись в одне ліжко. Після сьогоднішніх подій ця дивна зніяковілість між ними зникла. Але, трохи побалакавши, Ян Лей пригадав те, що сталось в ту ніч. Ця спальня, це ліжко, його бажання.

- …Фан Ю, можна дещо спитати?

- Питай.

- Тобі справді було погано тієї ночі?... – ризикнув Ян Лей. Він довго відкладав цю розмову.

Фан Ю зрозумів, про що його питають, але нічого не відповів.

- Я почувався чудово… - сказав Ян Лей.

- Гаразд.

Фан Ю волів більше не згадувати про це взагалі.

Ян Лей перевернувся і підвівся, дивлячись на нього.

- Скажи правду. Це було приємно? Хвилююче? – випитував він.

- Так не можна! – насупився Фан Ю.

- Чому не можна? Не будь таким відсталим. Люди за кордоном кажуть про сексуальну розкутість. Знаєш, що це? Це про збудження і задоволення. Хоч ми і обидва хлопці, ми все одно можемо погратись. Це ж не по-справжньому, а так… взаємодопомога.

Ян Лей дуже довго обмірковував цю фразу, старанно підбирав слова. Він сподівався переконати Фан Ю в тому, що така поведінка є цілком нормальною для двох чоловіків.

- Чим забита твоя голова? – пожартував Фан Ю в надії уникнути цієї розмови. Він дуже добре пам’ятав ту ніч.

- Ми ж хлопці, не прикидайся. Скажи, тобі було добре чи ні?

- …було непогано.

Фан Ю не розумів, чи Ян Лей знущався, чи говорив щиро. З точки зору фізіології, тієї ночі його задоволення було надзвичайно сильним. Він визнав це.

- Але тобі не знається це… дивним? – спитав Фан Ю.

- Брудним?

Серце Ян Лея захололо, очікуючи відповіді.

- Це просто дивно. Я не можу пояснити, - тихо сказав Фан Ю.

Ян Лей стихнув. Він знав, що Фан Ю не такий, як він. Фан Ю міркував інакше: для нього Ян Лей був лише братом.

Але Ян Лей вже не був таким, як раніше. Вночі, в день його народження, коли Фан Ю грав «Дитинство» на сцені «Анархії», коли Ян Лей зрозумів, що тим незнайомцем на стадіоні був Фан Ю, коли Фан Ю посміхався йому і кричав «з днем народження» і жбурнув квіти в його руки, Ян Лей чітко це усвідомив. Немов спалах блискавки осяяв його серце.

Він любив Фан Ю.

Не як брата, і не як жінку.

Він не знав, як саме. Все що він розумів, це те, що йому подобається Фан Ю. Він бажав його обіймати, цілувати, він бажав робити з ним те, про що мріяв у снах, він прагнув залишитись з ним поруч назавжди…

- Я ніколи не робив цього з іншими чоловіками, і ніколи не захочу, мене нудить від однієї думки про це, - промовив Ян Лей пронизливим тоном, - але з тобою мені добре, ти займаєш особливе місце в моєму серці. Ти для мене - найрідніша людина. Крім тебе я не зможу бавитись з іншими хлопцями.

Ян Лей хотів зізнатись про те, що відчував в душі. Він почувався дещо винуватим.

 - Якщо тобі бридко, просто забудь все, що сталось тоді. Уяви, що нічого не було. Віднині ми будемо лише братами, і я не хочу, щоб між нами були якісь непорозуміння.

Закінчивши, Ян Лей замовк. Його погляд був спрямований в стелю. Він не почув від Фан Ю жодного звуку, лише відчував, як здіймалися власні груди від докорів совісті, розчарування і смутку. Якщо Фан Ю скаже йому хоч одне погане слово, він негайно встане і піде звідси геть. Ян Лей міг зміритись з тим, що Фан Ю не прийме його, але він би не зміг витримати, якщо б Фан Ю зненавидів і зневажав його. Це було б гірше за смерть.

- Хіба я сказав «бридко»? – запитав Фан Ю.

Ян Лей повернув голову і подивився на нього.

- Годі, все одно я тебе не переграю, - двозначно сказав Фан Ю.

Ян Лей підскочив, ніби його півень в сраку клюнув. Він почув полегшення в голосі Фан Ю.

- Тоді може пограємось?

- Не жени химер! – гиркнув Фан Ю. – Якщо в тебе справді проблеми, іди до любки!

Зрозумівши, що Фан Ю пішов на поступки, Ян Лей відчув неймовірне піднесення.

- Згода! Є проблеми - йду до любки! – радісно виголосив Ян Лей.

Йому було байдуже, чому Фан Ю поступився: чи тому що більше не міг слухати його ниття, чи тому що, його фізіологічні інстинкти не змогли встояти перед спокусою сильного збудження тієї ночі. Що б там не було, Ян Лей знав, що Фан Ю піддався.

Ян Лей вибрав найкращий час для цієї бесіди. Він знав, що сьогодні Фан Ю буде лагідним з ним, бо після аварії він усвідомив, що Ян Лей був для нього важливішим, ніж він думав.

 Власне, в цьому віці, двадцять-двадцять з гаком років, чоловіки особливо нестримні в сексуальному плані. Всі їхні балачки з братами зводяться до їжі, випивки, порно і сексу. Так було завжди.

Пізніше було виявлено, що, насправді, багато підлітків мали сексуальний досвід з одностатевими партнерами, чи то взаємна мастурбація або навіть оральний секс, але в більшості своїй вони не були гомосексуалами. Це люди гетеросексуальної орієнтації, що опинились під впливом еротичного імпульсу. А потім вони вважали, що немає нічого жахливого в тому, як вони розважались за своїми друзями.

Звісно, раніше не було можливості зайти в інтернет і знайти когось, з ким можна було поділитись такими речами і спитати поради, але це ніколи не було серйозною проблемою. Чоловіки робили один з одним таке, що жінки не могли собі навіть уявити. Це ж чоловіки.

Тому Фан Ю тоді дивився на це крізь пальці. Звісно, тоді він навіть не здогадувався, як зміниться його життя пізніше.

Хоч Ян Лей і роззявав рота, але сьогодні нічого не вчинив. Тієї ночі, у владі алкоголю і порно, Фан Ю відчув порив і швидко збудився. Але не сьогодні.

Нічого, Ян Лей не поспішатиме. Він - терпляча людина, він почекає.