Невідомо, про що домовився Янь Цзиї зі столичною бандою, але їх старший брат наказав Ма Ту особисто вибачитись перед Ян Леєм і пригостити вечерею. Янь Цзиї попросив Ян Лея нічого не заколочувати і не мстити.

Якби це сталось раніше, Ян Лей не спустив би цього просто так. Він ненавидів паскудників, що діяли тихцем, і неодмінно побився б з ними на смерть. Але тепер йому це було не так цікаво, як гніздуватись на восьмому поверсі. Власне кажучи, він більше не мусів вистежувати Фан Ю, але він все одно завжди шукав його.

Тепер усі місцеві бандити знали, що Ян Лей і Фан Ю були друзями. Янь Цзиї вважав це несподіваним прибутком.

- Чи є ще хтось, хто б тебе контролював? - підколов Ян Лея старший брат. Як відомо, Ян Лей славився своїм гоноровим характером.

- Добре вчись у нього! Потім не плачся мені, якщо не здолаєш Фан Ю!

Янь Цзиї  дійсно любив Ян Лея як рідного молодшого брата.

«Чого він так багато бубонить?» - подумав Ян Лей.

Фан Ю подарував свою гітару Ян Лею. Вони разом ходили на стадіон і грали кілька вечорів поспіль, але так і не дочекались того гітариста.

- Хіба я тебе не так само навчу? – запитав Фан Ю.

- Мені просто цікаво. Той хлопець був таким добрим, що навчав мене кілька разів,- відповів Ян Лей. -  Ти дивився колись «Мечника»? Я – Лю Чженфенг, а той гітарист – Цюй Ян. Ми зіграємо пісню «Гордовито усміхнений мандрівник» і всіх переможемо! – знову повернувся фанат бойових мистецтв Ян Лей.

- Їхній кінець був не надто чудовим, - остудив його запал Фан Ю.

- Ти не розумієш! Це називається «споріднені душі»! Знаєш, що це означає?

Ян Лей справді вважав себе і незнайомця з того боку трибун Бо Я і Цзиці[1].

- Нам навіть не потрібно з ним розмовляти! Граючи на гітарах, ми знаємо, про що думає кожен з нас!

- І що ж він думав? – з посмішкою запитав Фан Ю.

- Він подумав, що йому слід покурити, - сказав Ян Лей. Той хлопець завжди смалив цигарки.

- Ха-ха-ха! – голосно зареготав Фан Ю.

 

***

В той час банда із Цзянбея часто приїздила в Цзянхай на розбірки. Їхній ватажок на прізвисько Плямиста Кітка розгромив декілька закладів в Річковому районі. Річковий район був територією Луо Цзю, тому він попросив Фан Ю і його людей подбати про це. Фан Ю старанно виконав доручення – Плямиста Кітка склав зброю і став «слухняним котиком». Але з того дня Плямиста Кітка почав навідуватись до Цзянхая кожні три дні. Він ледве не витоптав стежку до більярдної «Сяйво» і, наче, оселився там. З ранку до ночі він крутився навколо Фан Ю, а якщо його не було, то чекав доки він не повернеться.

Спочатку завсідники більярдної думали, що він вишукував пригод на свою сраку, проте Плямиста Кітка завжди приходив сам. А коли, нарешті, він заставав Фан Ю, одразу вишкірявся, і очі його виблискували дивною пристрастю.

Коли Ян Лей вперше побачив Плямисту Кітку, він з переляку аж здригнувся.

Це прізвисько причепилось до бандита через те, що, хоч він і чоловік, але вигляд мав зовсім не чоловічий. Плямистій Кітці було трохи за двадцять, він мав довге завите хімічною завивкою волосся, вдягав обтислі дупу джинси і носив сумки, які б носили тільки дівчата. Йдучи, він вихиляв стегнами, а коли говорив, то голос його був плаксивим і з придихами.

«Трансвестит», «Пестунець»  - так обзивали містяни чоловіків, які поводились жіночно.

Та хоч Плямиста Кітка одягався як дівчина і говорив жалісним тоном, все ж він був жорстоким бандитом, відомим у Цзянбеї. Місцеві хулігани встидалися, згадуючи його.

Незабаром, усі головорізи Цзянхаю знали, навіщо він плентався за Фан Ю. Плямиста Кітка був в нього закоханий.

Спочатку Фан Ю не розумів, чого цей схиблений просто так вештався до нього майже щодня і завжди говорив якісь безглузді нісенітниці.

- Ю Ге, ти такий крутий! Навчи мене свого фірмового удару з ноги!

- Ю Ге, маю два квитки в кіно. Дуже захоплюючий фільм! Підеш за мною?

- Ю Ге, мені набрид цей Цзянбей! Можна мені до вас в банду? Хочу бути з тобою!

Ця Плямиста Кітка дуже дратував Фан Ю, але він не міг прогнати або підняти руку і ударити його. Насправді, Плямиста Кітка не сказав нічого образливого, тому його не було за що лаяти.

- Чого ти тут крутишся? - роздратовано питав Фан Ю.

- Просто хочу тебе побачити, - лащився до нього Плямиста Кітка.

Від його погляду у Фан Ю по тілу бігли мурашки.

Ян Лей вважав цю Плямисту Кітку ненормальним. Навіженим.

Плямиста Кітка дотримався своїх слів і приєднався до Луо Цзю, привівши із собою свою банду. Луо Цзю ж схотів відкрити в Цзянбеї розважальний зал і був стурбований місцевими силами. Приєднання Плямистої Кітки з бандою вирішило всі його проблеми.

Тож Плямиста Кітка почав працювати на Фан Ю. Йому не бракувало сміливості і наснаги. Невдовзі він завзято бився разом з Фан Ю у кількох бійках за розширення влади Луо Цзю в Цзянбеї. Завдяки хоробрості Плямистої Кітки і його зв’язкам з місцевими бандитами, Фан Ю не довелось докладати особливих зусиль для захоплення території. Вони проклали шлях для Луо Цзю і успішно відкрили розважальний зал. Після цього Фан Ю змінив свою думку про Плямисту Кітку і відтоді вважав його своїм братом.

Ян Лей також мусів працювати. Янь Цзиї відкрив будівельну підрядну фірму. На початку 1990-х він був одним із перших бандитів, кому спало на думку зайнятись нерухомістю. Ян Лей допомагав на фірмі, а Фан Ю займався Цзянбеєм. В той період вони бачились не часто, і Ян Лей лише чув про його успіхи.

Того дня Фан Ю повернувся з Цзянбея. Він разом зі своїми братами та Ян Леєм зібрались на вечерю. Пізніше брати розійшлись, а Фан Ю з Ян Леєм повернулись в квартиру на восьмому поверсі. Фан Ю трохи перебрав і вдома одразу впав на диван. Побачивши, що йому некомфортно, Ян Лей розстібнув йому комірець сорочки. Він не звернув уваги, коли почув, як хтось прочинив двері. Ян Лей думав, що це один з братів, тому не повернувся подивитися, а продовжив возитися з комірцем.

Плямиста Кітка здивовано дивився на них. Він відчув сум і гнів.

- Ю Ге, мені треба з тобою поговорити, - сказав він.

Ян Лей відійшов. Його чомусь дуже дратувала ця Плямиста Кітка.

- В чому справа?

Фан Ю підвівся.

Плямиста Кітка не звернув жодної уваги на присутність Ян Лея і видав:

- Ти знаєш, що я відчуваю дуже особливі почуття до тебе?

В очах Фан Ю трохи прояснилось. Подивившись на Плямисту Кітку, він відвів погляд убік.

У ті часи гомосексуалізм не був таким поширеним, як нині є популярною «Горбата гора», але почуття Плямистої Кітки до Фан Ю були відкритими і щирими, тому всі оточуючі це бачили. У вільний час Фан Ю навмисно уникав його.

- Ти ж знаєш, що завжди мені подобався? – дивлячись в очі Фан Ю спитав Плямиста Кітка.

Фан Ю не знав, що відповісти. Він зніяковіло мовчав.

Ян Лей стояв осторонь. Він вперше бачив, як чоловік зізнається в своїх почуттях іншому чоловікові та ще й відверто вимовляє слово «подобаєшся». Він почувався дивно, неоднозначно і був глибоко вражений.

- Кітка, іди додому. Поговоримо про це пізніше.

Фан Ю піднявся з дивану, уникаючи палкого погляду Плямистої Кітки. Той раптом підбіг, простяг руки і стиснув Фан Ю в гарячкових міцних обіймах.

- Ю Ге! Я кохаю тебе! – пристрасно виголосив він.

Фан Ю і Ян Лей обидва закам’яніли, і перш ніж Фан Ю отямився, Плямиста Кітка потягнувся до його обличчя. Коли Ян Лей побачив, що губи Кітки наближаються до губ Фан Ю, ще до того як він встиг подумати, його кулак вже вгатив в лице патлатого і одним ударом збив того з ніг.

- Якого дідька ти витворяєш?!

Плямиста Кітка підвівся, щоб ударити Ян Лея, але Фан Ю викрутив йому руку.

- Годі!

- Ю Ге, які у вас із ним стосунки?

Очі Кітки палали. Він, безумовно, не був слабаком.

- Крутите шури-мури?

- Що за дурощі ти верзеш?? – розлютився Фан Ю.

- В нього теж спотворені думки про тебе! – кричав Плямиста Кітка, вказуючи на Ян Лея. – Я давно це помітив! Не прикидайся дурнем, Ян Лей!

Ян Лей був настільки приголомшеним, що проковтнув язика.

Плямиста Кітка поспіхом залишив квартиру. Фан Ю і Ян Лей розгублено дивились один на одного.

- Навіщо тобі така людина в банді? – спитав Ян Лей через якийсь час.

- Він непоганий.

- Треба було поговорити з ним раніше!

Ян Лей був не в кращому настрої.

- Годі!

Фан Ю більше не хотів говорити на цю тему.

- Якщо Плямиста Кітка прийде до тебе, бий по-легше. Він тепер мій брат.

- А він вважає тебе своїм братом? Він тільки-но хотів… - Ян Лей не міг заспокоїтись.

- Він щось і про нас ляпнув! Може ще раз його вдариш? Він завжди такий! Я пізніше з ним поговорю, - терпляче сказав Фан Ю.

Тієї ночі Ян Лей залишився. Він лежав на панцирному ліжку і дивився кіно, поки Фан Ю спав поруч з ним.

Але думки його були далеко від фільму.