Оповідання: У представників клану Багряних Демонів високий інтелект

— Я цього не прийму! Ще раз! Будь ласка, ще один раз!

Це був обід теплого дня, коли накрапав дощ.

У вітальні особняка Меґумін почала кричати.

Через негоду ми вирішили сьогодні відпочити від роботи та справ.

Біля каміна дрімала Аква, а поруч з нею сиділа Даркнес і лагодила свої обладунки.

І ось...

— Хе, як би ти не старалася, це марно, Меґумін. У грі зі справжніми правилами, ти ніяк не зможеш перемогти мене, справжнього геймера.

— Нннн...! У представників клану Багряних Демонів високий інтелект, тому я не прийму поразки в іграх розуму...!

Оце зараз ми з Меґумін розважалися однією настільною грою.

Звісно ж, мова йшла не про що інше, як про «ШЬОҐІ*».

---

*(Пер.) Шьоґі — японський аналог шахів. У грі є звичні для нас фігури: король, тура, слон та пішак. Головною відмінністю є те, що гравець може використовувати фігури суперника, які він полонив.

---

— Тьху... Оскільки я не можу використовувати «Телепорт» і «Вибух», я не можу застосувати жодної безрозсудної стратегії... Що ж мені робити…?

У цьому світі існували настільні ігри, схожі на шахи та шьоґі.

Однак, оскільки магія була невід’ємною частиною життя, в іграх була можливість робити сумнівні ходи, такі як “Телепорт”, який дозволяв гравцеві вільно переміщати фігуру по дошці, і “Вибух”, який полягав у тому, щоб перекинути гральну дошку.

— Чесно кажучи, я не розумію, чому гра з такими дурнуватими правилами взагалі існує. Так чи інакше, що будеш робити? Готова здатися? Не забувай, що як програєш, то отримаєш по руці.

— НННННННН...!

Почувши про покарання, Даркнес, яка була зайнята поліруванням обладунків, почала нервувати.

Якщо зіграю з нею, вона точно навмисно програє заради покарання.

— Тоді... я... я ходжу сюди...

— Добренько! На це я й чекав! Тура сюди, шах і…!

— AAA! Стій-стій, це не рахується! Зачекай, будь ласка!

Коли Меґумін, яка відмовлялася здаватися, випустила сльозливий крик, я з великою силою змахнув пальцями, щоб виконати покарання.

— ...Ух. Знову програла... Такими темпами моя політика «один день — один вибух»...

— Та годі вже. У такий дощовий день, як цей, краще просто посидіти і пограти в якісь ігри, — сказав я, прибираючи дошку для шьоґі. Зап'ястя Меґумін вже було червоним від ляпасів.

Якщо виграю я, вона отримує ляпаса по руці.

Якщо виграє вона, то мені доведеться піти з нею на вибухову прогулянку в дощ.

Прибираючи саморобну дошку для шьоґі, я витягнув власноруч зроблену колоду карт.

— Зіграймо в покер. Оскільки ти така розумна, мені не потрібно пояснювати тобі правила, так?

— Я відмовляюся грати в цю гру! Навіть якщо вона зав’язана не на чистому везінні, я не думаю, що взагалі колись зможу виграти у тебе!

Тоді...

Хтось голосно постукав у двері особняка.

Я поклав карти на стіл і пішов відчинити двері.

— ...Це чоловік. Відвідувач — чоловік, — несподівано прошепотіла Меґумін.

— ...Га? То ти хочеш зіграти в цю гру? А я скажу, що відвідувач — жінка.

Я вистрілив упевненою посмішкою, і, своєю чергою, також отримав посмішку у відповідь.

— Хе-хе, здається, ти недооцінюєш мізки однієї з клану Багряних Демонів. У мене є підстави вважати, що відвідувач чоловічої статі! Почнімо з того, що в цей особняк не так вже й багато відвідувачів приходять! По-друге, найчастіше у нас бувають продавці газет або листоноші! У цих двох професіях критично переважають чоловіки! Тому відвідувач — чоловік!

Коли Меґумін впевнено озвучила свою причину, я відчинив двері.

— Добрий день! Даркнес тут? ...Гм? Що це з вами? Чого ти такий радісний, а вона щойно впала обличчям на диван?

На порозі чекала подруга Даркнес, Злодійка Кріс.

— Я виграв!

— Ну чому саме Кріс!? Хто ще мав бути о такій годині, як не листоноша!?

Кріс спантеличено нахилила голову, а потім увійшла до особняка.

— ...Що з цими двома?

— Не хвилюйся про це. Вони просто дуріють, тому не звертай уваги.

Кріс сіла поруч із Даркнес і подивилася на мене, коли я став у позу для ляскання по зап'ястку.

— Взагалі-то, вчора я чув, як Даркнес і Кріс говорили про те, що сьогодні буде дощ. Через негоду Кріс не було чим зайнятися, тому вона сказала, що прийде до нас сьогодні пограти.

— Що це в біса таке!? Це нечесно!

— Що саме тут нечесно? Я просто був готовий до битви...!

Поки ми сперечалися…

Хтось знову постукав у двері.

— .........

Ми з Меґумін мовчки повернулися одне до одного.

— Це чоловік! Цього разу це чоловік! З тієї ж причини, що я казала!

— Агов, зачекай секунду! Чому ти обираєш першою? Ти й минулого разу була, тож зараз моя черга. Я також вважаю, що це буде чоловік...!

Я знав, що прийде Кріс, тому тоді передбачив, що буде жінка, але цього разу я відчував, що Меґумін мала рацію.

— Нечесно! Будь ласка, став на жінку, Кадзумо!

— Ні, зачекай, вирішимо це грою в камінь-ножиці-папір...

У міру того, як наша суперечка загострювалася, Даркнес сказала:

— Годі вже, просто покваптесь і відчиніть двері.