Оповідання: Аква-сенсей

— Сенсей! Ви ж Аква-сенсей, так?

Коли ми з Аквою гуляли містом, до нас підійшов гарно одягнений пан.

...Аква-сенсей?

— Хм? Ви той чоловік з того, як його, так би мовити, будинку, так? Який збіг.

— Т-Так би мовити, будинку..? Акво-сенсей, дозвольте запитати, куди ви сьогодні прямуєте? Мій господар постійно запитує мене, чи показали наступну вашу роботу, і з нетерпінням чекає на новий шедевр...

Чоловік, який називав Акву "сенсей", схоже, був дворецьким якогось відомого дому.

— Як же дратує. Я намалювала ту картину лише як вибачення за ту, яку зіпсувала. Скільки б ви мені не платили, я не маю бажання малювати.

— Будь ласка, благаю вас! Роботу сенсей добре сприйняли й інші вельможі... Якщо ви хочете винагороду, є багато інших варіантів...

— Гей, гей, Акво, що в біса сталося? Я не дуже розумію, тож не могла би ти пояснити?

Не в змозі зрозуміти ситуацію, я повернувся, щоб запитати Акву.

— Трохи раніше я вчила дітей по сусідству грати в бейсбол, і ми просто бавилися, розумієш? Тоді я прекрасно відбила м'яч за межі поля. І розбила ним вікно в особняку якоїсь поважної особи і знищила картину, що прикрашала коридор.

— Тоді, оскільки сенсей не мала грошей, щоб відшкодувати збитки, вона запропонувала намалювати натомість нову роботу... Цього було більш ніж достатньо, щоб компенсувати збитки. Ба більше, картина була настільки чудовою, що тепер це сімейна реліквія мого господаря...

Дивовижно! Ну, хіба ні? Чесно кажучи, я вже не знаю, що й сказати...

Ні, стоп. Змогти намалювати щось таке, що змушує вельмож кричати від захоплення, дійсно дивовижно, але причина знищення картини... Ах ти ж мала...

— Хай там як, я не художниця, тому грошей не візьму. Мені зараз треба йти в магазин, де немає клієнтів, тому я змушена вам відмовити.

— Ч-чому... Акво-сенсей, я не здамся...!

Джентльмен з почестями пішов.

— Якщо ти так добре малюєш, чому б тобі не прийняти його пропозицію?

— В жодному разі. Я богиня, розумієш? Архіжриця. У мене є гордість за те, що я роблю. Ну, не те щоб хікікоморі, який не працював жодного дня у своєму житті, мене зрозуміє!

Коли я схопив Акву і вже розробив план, як змусити її благати змилуватись, хтось раптом з'явився, щоб втрутитися.

— Наставнице! Що відбувається, наставнице? Хто цей чоловік? Це якийсь хуліган!?

— А, ти той учень! Цей чоловік — зла істота, яка намагається завдати мені шкоди! Бий його! Скористайся силою, якою ти так пишаєшся, щоб побити його!

— Будь ласка, залиште це мені, наставнице!

— Ей, зачекай...!

У відповідь на атаку учня Акви, який раптово з'явився і напав на мене, я використав Дотик Осушення, щоб знерухомити його.

Важко дихаючи, я подивився вниз на чоловіка, який не міг поворухнутися після того, як його магічну силу висушили.

— Щ-Що це за чортівня?!? І що означає "наставниця"? Поясни як слід!

— Ця людина — мій самопроголошений учень. Гадаю, він скульптор чи щось таке. Коли я вирізала священний символ культу Аксіс на дверях крамниці Віз, щоб убити час, він сказав: "Яка дивовижна майстерність!" — і став моїм учнем або щось на зразок того.

— Та дай вже їй спокій. Віз не зможе потрапити до крамниці, якщо ти так робитимеш. Але зараз не про це. То коли я не звертав уваги, ти тинялася і робила шкоду, так? Ну ти ж не собака чи кіт. Просто визнай, що тобі таке цікаво. Було б краще, якби ти просто була чесною сама з собою, розумієш?

— Це ти маєш дещо визнати! Шануй мене відповідно! Я маю на увазі, за кого ти мене маєш!? Скажи мені, хто я, і яка у мене професія?

— Пустоголова художниця Аква-сан?

— Я Архіжриця Аква-сама! Небеса підказують мені, що твоя пика бажає шматочок святого кулака!

Поки розгнівана Аква намагалася зловити мене...

Дівчинка, що пробігала повз нас, різко повернула.

Але через інерцію вона послизнулася і в підсумку подряпала руки і коліна.

— Ууу... вааааааааааа!

І тому дівчинка почала ридати, як одна моя знайома плакса.

Аква нахилилася до неї.

— Зцілення! ...Гаразд, вже не болить, так? А тепер вставай. Змарнуєш красу, якщо будеш плакати, розумієш?

Так по-священницьки…

— Гу..., *шморг*...

— Боже, мабуть, нічого не поробиш. Я покажу тобі щось класне, гаразд? Дивись, що у хустинці, ось....

Хоча здавалося, що дівчинка не перестане плакати найближчим часом, вона одразу ж припинила, коли побачила мистецтво Акви.

...Оскільки цього разу моя компаньйонка поводилась як справжня жриця, я збирався підтримати її, чим міг.

Я відійшов від Акви та дівчинки й попрямував до ятки, де дідусь продавав шашлики...

— Дивись, скільки тут тонкокрилих фіолетово-червоних метеликів! До твого відома, це вид монстрів, що перебуває під особливою охороною...!

— Дивовижно, сестричко! Дивовижно! Дивовижно... Я… це супер-пупер... ем, дивовижно....

Я поспіхом повернувся, щоб і самому глянути, але там вже зібрався величезний натовп роззяв.

— Гей, дівчино, покажи ще раз!

— Сестричко, я хочу подивитися ще...!

— Ще раз!

— Ще разочок!

— Яка морока. Ви можете збирати натовп скільки завгодно, але це лиш додає мені проблем. Я жриця, тому для мене це клопіт, коли ви просите мене про мистецтво!

Я думаю, що тобі дійсно потрібно змінити професію.