Епілог

~Наступного дня після поразки Белдії.

Я думав про те, що робити в майбутньому, коли сам йшов до гільдії.

Це був мій обов'язок — знищити Короля Демонів.

Але це означало, що надалі мені доведеться битися з такими ж сильними ворогами, як Белдія.

Чи повинен я завершити квест «Перемогти Короля Демонів», щоб небеса могли виконати одне моє бажання?

Чи здатися і знайти місце для мирного життя в цьому світі?

...Певна річ, я вже визначився з відповіддю.

У мене була найслабша професія, тому мені не пощастить виграти всі битви, у яких доведеться брати участь.

Я планував жити не поспішаючи й уникати небезпечних справ.

Свої знання про Японію я б використав для того, щоб відкрити власний бізнес.

Після побудови кар'єри, якщо у мене залишиться вільний час і колись захочеться гострих відчуттів, я міг би брати участь у простих квестах. Ось так плануючи своє життя, я відчинив двері гільдії шукачів пригод.

І тоді мене привітав сильний запах.

З відчинених дверей витікали запал натовпу і сильний запах алкоголю.

Шукачі пригод влаштували вечірку серед білого дня, щоб відсвяткувати нашу перемогу над босом Короля Демонів.

— Ах! Ти надто повільний, Кадзумо! Всі вже починають п’яніти! — сказала мені Аква, яка була в чудовому настрої, коли я увійшов до гільдії: — Гей, поквапся й забери нагороду, Кадзумо! Майже всі шукачі пригод забрали свої гроші за перемогу над босом Короля Демонів! Я теж! Але, як бачиш, я вже багато пропила!

Аква була щаслива, відкривши свій гаманець з грошима, щоб я побачив. Потім вона почухала голову і весело засміялася.

Ця... ця дівчина була п'яна.

Я не знав, який у цьому світі встановлено вік для вживання алкоголю.

Придивившись уважніше, багато хто з шукачів пригод всередині гільдії були настільки п'яні, що навіть не могли нормально ходити.

Не звертаючи уваги на цих п'яниць, я попрямував до стійки.

Даркнес і Меґумін вже були там.

— Ти тут, Кадзумо. Швидше, забирай свою винагороду.

— Я дуже довго чекала на тебе, Кадзумо. Послухай, Даркнес дуже дріб’язкова, каже, що мені ще рано пити...

— Зачекай, це не має нічого спільного з дріб'язковістю. Я не це мала на увазі...!

Вони почали сперечатися, і я підійшов до дівчини за прилавком.

...У знайомої працівниці чомусь був ніяковий вираз обличчя.

— Ем, ну... Сато Кадзума-сан, правильно? Ми на вас чекали.

...?

Через її ставлення я відчув, що щось сталося.

— Що ж... Спочатку нагородимо цих двох панянок.

Потім працівниця дала дві маленькі сумки Даркнес і Меґумін.

Дивно, а як же я?

Коли я почав щось підозрювати, вона заговорила:

— ...Насправді... Справа ось у чому. Гільдія вирішила вручити спеціальну нагороду групі Кадзуми.

...?

— А чому тільки нам?

Коли я запитав, мені відповіли.

— MVP*! Якби не ви, народ, ми б нізащо не перемогли того Дуллахана!

У відповідь на це п'яниці галасливо погодилися.

Народ...

Я зазнавав труднощів, відколи прийшов у цей світ, тому був трохи зворушений добротою кожного з них.

Тож, я представляю всіх чотирьох людей зі своєї команди, щоб отримати особливу нагороду.

Жінка за прилавком прочистила горло і...

— На честь перемоги Сато Кадзуми та його команди над генералом Короля Демонів Белдією... Гільдія нагороджує їх 300-ма мільйонами еріс.

— Три...

Ми втратили дар мови.

Авантюристи замовкли, почувши суму.

Після цього...

— Гей, 300 мільйонів, це твоя винагорода, Кадзумо!

— Ого! Кадзумо-сан, пригостіть нас! Пригостіть нас!

Шукачі пригод почали просити мене оплатити їхні рахунки.

А, точно!

— Агов, Даркнес, Меґумін! Я маю дещо сказати вам обом! Я планую скоротити кількість пригод у майбутньому! З такою великою сумою грошей ми могли б жити спокійним розкішним життям!

— Гей, зачекай хвилинку! Мене турбує, що я не зможу битися з сильними ворогами! А як щодо перемоги над Королем Демонів?

— Для мене це теж проблема! Я хочу перемогти Короля Демонів разом з Кадзумою й отримати титул найсильнішого мага!

Їхні протести заглушив галас, який ставав дедалі гучнішим.

За цих обставин дівчина за прилавком перепросила і простягнула мені папірець.

На ньому було повно нулів.

Невже це був чек цього світу?

Аква п'яно підійшла до мене і зазирнула в папірець у моїй руці.

— Ем, справи такі. Через групу Кадзуми... Тобто потоп Акви-сан, будівлі навколо міста були змиті та пошкоджені, наче після катастрофічного стихійного лиха... Але враховуючи заслугу перемоги над босом Короля Демонів, місто не вимагатиме повної компенсації, а лише її частину... Ось так...

Зробивши цю заяву, працівниця повільно відвела погляд і поспіхом вийшла з-за прилавка.

Побачивши папірець в моїй руці, Меґумін кинулася навтьоки.

Я одразу ж схопив Акву, яка збиралася піти за нею, за комір.

Побачивши нашу реакцію, авантюристи зрозуміли, що сума немаленька, і відверталися.

Даркнес подивилася на рахунок за компенсацію і поклала руку мені на плече...

— Нагорода — 300 мільйонів... Компенсація — 340 мільйонів... Кадзумо, давай від завтра братися за квести з сильними ворогами, щоб заробити багато грошей, — сказала вона з яскравою посмішкою від щирого серця.

...Невже я маю провести своє життя з цими бездарними компаньйонами в цьому безглуздому світі?

Я повільно заплющив очі й загартував свою рішучість перемогти Короля Демонів.

Щоб втекти з цього безглуздого світу!