Благословення цьому чудовому магазину!

Частина 1

Ми придбали собі особняк.

Тому проблему “як пережити зиму”, про яку я так хвилювався, було вирішено.

І наша компанія з чотирьох осіб одразу ж заселилася. Попри те, що було багато проблем, проживання під одним дахом з представницями протилежної статі все ж приносило радість у моє нове життя.

— Гей, забирайся, я зараз займаюся фрилансом. Якщо холодно, повертайся до своєї кімнати і ховайся під ковдрою.

Але в перший же день нашого нового життя одразу ж виникла проблема.

Оскільки взимку активними були потужні монстри, ми не могли займатись нічим іншим, окрім як переховуванням у місті.

Я все ще хотів якнайшвидше сплатити борг, тому взявся за фриланс через гільдію. Але руки затерпли від холоду, тож робота йшла не надто гладко.

Я хотів посидіти перед каміном у вітальні на першому поверсі, але Аква вирішила заявити, що це її територія, залізши на диван і вперто пручавшись.

— Не хочу. Ковдри і тому подібне холонуть, коли їх залишити. Якщо хочеш, щоб я повернулася до кімнати, то спершу розігрій покривало в мікрохвильовці.

— Ти здуріла? Тут немає мікрохвильовки! І годі бути впертою, з дороги! Хто, по-твоєму, загнав нас у борги? Якщо і далі будеш стояти у мене на шляху, не нарікай, якщо поводитимусь з тобою грубо.

— Що, хочеш битися? Якщо обидвоє будемо беззбройні, я матиму перевагу завдяки вищим показникам. Місце перед каміном — моя святиня, і кожен, хто посміє вдертися туди, отримає божу кару, а-а-а-а!!!

Після того, як я наслав божу кару, на ім'я “Замерзни”, на потилицю Акви, вона закричала і впала з дивана, на якому сиділа.

Я сів на вільне місце і поклав матеріали, які тримав у руках, на стіл.

— Хм... Тепер це моя територія. Якщо не хочеш допомагати мені з роботою, будь хорошою дівчинкою і пограйся з тими двома.

Я махнув рукою Акві, яка тремтіла на килимі, щоб відігнати її.

Даркнес і Меґумін грали в настільну гру посеред вітальні; це було щось схоже на шахи чи шьоґі.

— Ха, пізнай силу моєї армії. Я телепортую свого солдата-орка сюди.

— Меґумін, те, як ти використовуєш свого мага, огидно... Я переміщу сюди свого хрестоносця, шах!

— Телепорт.

На відміну від Землі, у цьому світі існувало поняття магії. Ця гра, схожа на шахи, мала дещо інші правила.

Якось я грав з Меґумін, але в ту ж мить, коли вона телепортувала свого короля з дошки, я вирішив ніколи більше не сідати за цю настільну гру.

Раптом Аква, яка, тремтівши, погладжувала потилицю, наче щось згадала, підвелася, витягла картку авантюриста і тицьнула мені в обличчя.

— Кадзумо, подивися уважно на значення рівня! Зараз він у мене найвищий серед нас чотирьох. З таким високим рівнем я можу вважатися ветераном! А ви, новачки, які не досягли 20-го рівня, знайте своє місце! Якщо зрозумів, то запропонуй місце перед каміном великій мені!

Я подивився на картку, яку вона мені показувала, і побачив, що її рівень справді феноменально зріс.

Зараз він становив 21.

Якщо пригадати, то вона ж знищила Генерала армії демонів Белдію, а також очистила багато нежиті в підземеллі. Врешті-решт, вона навіть очистила ліча.

Хоча був радий зростанню Акви, я відчував розчарування від того, що за рівнем вона перевершила мене...

...Хм?

— ...Ей, Акво. Твій рівень справді зріс, але показники залишилися такими ж, як і тоді, коли я вперше їх побачив. Чому так?

— Який же ти невіглас, Кадзумо. За кого ти мене маєш? Такі речі, як показники, у мене вже були на максимумі з самого початку. Мені одразу щедро насипали очок навичок і їх вистачило, щоб вивчити всі трюки для вечірок і всі навички Архіжриці. Порівнювати мене зі звичайним шукачем пригод — велика помилка.

Я впустив картку Акви і згорнувся на килимі.

Побачивши мою реакцію, вона зарозуміло посміхнулася, але я не мав часу на неї.

…Це означало, що скільки б ця дівчина не підвищувала рівень, її інтелект не збільшиться.

Я підняв картку, повернув її Акві й поступився своїм місцем.

— А? Чому ти так слухняно поступився місцем... Кадзумо, чому ти плачеш? Невже те, що мій рівень перевищує твій, так тебе шокувало? Чому... Чому так гладиш мене по плечах і ніжно поводишся зі мною? Чому дивишся на мене очима, сповненими співчуття?

Я підвів Акву до місця перед каміном, щоб вона сіла. На сьогодні я втратив мотивацію працювати, тож вирішив завітати до міста, щоб розвіятись.

 

Частина 2

У місті вже почало сніжити і, оскільки було холодно, мало хто ходив по вулиці.

Здоровий глузд цього світу полягав у тому, щоб взимку ховатися по домівках.

Лише жорстокі монстри були активними в цю пору року. Єдиними, хто ходив на квести, були екіпіровані люди з Японії, які володіли читоподібним благословенням.

А ті, хто вештався містом в таку холоднечу, були або неробами, як я...

…Або моїми знайомими, які стояли переді мною і дивно поводилися.

Ті двоє знайомих підозріло поглядали на крамницю, тож я гукнув до них:

— Кіте, Дасте, що ви тут робите?

— Уох!

Почувши, що я їх кличу, хлопці підскочили.

Вони були недбало одягнені й не здавалися шукачами пригод.

— Щ-що, а, це ж просто Кадзума, не лякай нас так. Серйозно, ненавиджу людей, які отак використовують вміння “Зачаїтися”... — коли побачив, що це я, Кіт розслабився.

Але я ж не застосовував “Зачаїтися”.

— Привіт. Як справи? Ти сьогодні без тих трьох?

Даст з цікавістю подивився в мій бік.

Він сильно постраждав під час перебування з ними, тому це нормально, що хлопець був на сторожі.

— Ні, сьогодні тільки я, не хвилюйся. Тобі аж настільки зле від них? Мені просто стало нудно вдома і я вирішив прогулятися. А ви що тут робите?

Даст полегшено зітхнув, почувши мої слова.

— Ні, це... Тому що ми... Розумієш? Хай там як, добре, що їх тут немає. Точніше, це чудово, що тут немає жінок.

...?

Що вони мали на увазі? Вони хотіли зробити щось таке, що незручно чинити при дівчині?

Напевно, мої думки відображалися на обличчі, тому Кіт хитро сказав:

— Кадзумі, який зазвичай оточений красунями, такі речі не потрібні, але для таких самотніх чоловіків, як ми з Дастом...

— Гей, зачекай.

Кіт не встиг договорити до кінця, як Даст втрутився.

Він подивився на мене очима, повними співчуття...

— Кіте... Ситуація в цього хлопця не така, як ти собі уявляєш. На перший погляд, це може виглядати як гарем, але це не так... Він у такому ж стані, як і ми, і пережив багато труднощів.

Він говорив це зі свого досвіду.

А, я зрозумів... Схоже, цьому хлопцеві тоді було геть несолодко...

...Гаразд, попри великі борги, треба пригостити сьогодні Даста.

 

Частина 3

Коли я був малим і бачив, як тато насолоджувався пивом, то просив собі трохи і одразу ж випльовував. Чудові дитячі спогади.

…Тоді я поклявся, що ніколи більше не питиму цю штуку під назвою пиво. Але після того, як потрапив у цей альтернативний світ, бувало, що я пив пиво серед білого дня.

Було відчуття, що мені не слід цього робити, але закони і здоровий глузд цього світу були іншими.

Закони не передбачали заборони на вживання алкоголю неповнолітніми. Навіть якщо щось траплялося, суб'єкта просто просили розібратися з наслідками.

Я не вважав, що пити пиво добре, але після того, як випивав трохи, я відчував легкість у голові.

А оскільки це вже було приємно, люди й починали його вживати.

Ми втрьох пили в гільдії серед білого дня. В процесі Кіт почав скаржитися.

— Ех... Нічим зайнятися в цю пору року. Я божеволію від нудьги. О, та Кадзума вміє пити. На, ще одну!

Кіт налив мені ще одну склянку і голосно розсміявся.

Він був з тих, хто дико реготав, коли напивався.

— Ех... Коли приходить зима, мені хочеться бути поруч з кимось... Чесно кажучи, я знаю, як важко Кадзумі. Але навіть так, я все одно заздрю тобі в цю пору року, — сказав Даст, важко зітхнувши.

Їм, мабуть, не було чого робити взимку. Крім нас, у барі посеред білого дня було багато людей.

Серед шукачів пригод, напевно, було багато таких, хто не програв би мені як хікікоморі.

Розмірковуючи над цим, я запитав їх про те, що мене цікавило.

— Так, до речі про це, що ви двоє там робили?

Правильно, вони виглядали так, ніби вагалися, чи варто їм заходити до крамнички в провулку.

Мені стало цікаво, що це був за заклад.

Почувши мої слова, вони обмінялися поглядами, кивнули і...

Кіт відставив пиво, зробивши при цьому серйозний вираз обличчя.

— Кадзумо, я думаю, що тобі можна довіряти. Те, що я зараз скажу, є таємницею серед чоловіків-авантюристів цього міста. Кадзумо, ти можеш пообіцяти, що ніколи не розкриєш її жінкам своєї групи?

Попри те, що був приголомшений важкою атмосферою, я все ж кивнув.

Побачивши мою реакцію, Кіт теж кивнув.

Далі, незважаючи на шум довкола, Даст стишив голос, щоб люди нас не почули.

— Кадзумо, в цьому місті є крамниця, де працюють сукуби. Ти ж знаєш, що вони спеціалізуються на тому, що дарують чудові сни?

— Будь ласка, розкажи більше.

Я негайно відповів Дасту.

Хлопець, чиє обличчя почервоніло, відставив пиво і мовив до мене:

— У цьому місті живе група сукубів. Цей вид демонів спеціалізується на поглинанні нестримної людської хіті, яка є енергією, що використовується чоловіками для підтримки життєдіяльності. Тому чоловіки людської раси для них є абсолютно необхідними істотами.

Так, ти маєш рацію.

Я уважно слухав кожне слово Даста.

— Тому вони поглинають нашу енергію, але... Сукуби і чоловіки-авантюристи в цьому місті живуть за принципом взаємодопомоги. Подумай про це... Ми зазвичай ночуємо у стайнях. Тому... Є багато штук, які важко випустити назовні, так? Коли навколо спить стільки інших шукачів пригод, навіть якщо в настрої, ти нічого не можеш з цим вдіяти, так?

— Так, ти маєш рацію.

Я люто кивнув головою.

Я геть не почувався винним, але краплина поту все ж впала мені на щоку.

Чесно, я не відчував жодної провини.

— Але до жінок-авантюристок, які сплять поруч з нами, лізти ми не можемо. Якщо таке утнеш, інші шукачки пригод помітять і накинуться на тебе. Або твоя ціль може ховати кинджал, і ти ризикуєш опинитися на кастрації. Таке трапляється.

Поки він продовжував, обличчя Даста зблідло і затремтіло.

Кіт побачив його реакцію і сказав:

— Травма від залицянь до Рін ще не зажила?

— З-заціпся! Як я вже казав... У такі моменти на думку спадають сукуби. Поки ми спимо, вони скористаються нагодою, щоб показати нам чудовий і захопливий сон. Нас це освіжить, а сукуби зможуть підтримувати своє існування. Вони вміють стримуватися і не поглинають забагато, тож ми можемо продовжувати шукати пригоди. Я ніколи не чув, щоб авантюристи потрапляли в небезпеку через те, що у них забрали надто багато енергії... Як тобі таке? Всі у виграші, чи не так?

Почувши слова Даста, я кілька разів кивнув головою.

Як чудово, це був справді чудовий дар!

У сукуба не буде причин нападати на людей, а шукачі пригод у стайні зможуть зняти напругу.

Це опосередковано сприяло б зменшенню кількості злочинів на сексуальному ґрунті.

До речі, безпека в цьому містечку була дуже хороша.

В моїй уяві авантюристи — це люди з гарячою кров'ю, грубі, вони люблять випити і можуть затіяти бійку через що завгодно.

Таке враження склалося у мене від самого початку, але насильницьких інцидентів у місті було небагато, а про злочини чути було рідко.

Очевидно, якби всі завжди були в режимі мудреця*, було б менше сутичок.

 

---

 

*(Прим. англ. ред.) Період після оргазму, коли чоловік вільний від сексуального бажання і може ясно мислити.

 

---

 

Воістину чудово! Цей світ так гармонійно влаштований!

Я був дуже зворушений. Побачивши мою реакцію, Кіт сказав:

— Взагалі-то, я тільки недавно почув про цю крамницю. Сьогодні ми планували вперше завітати туди, а потім зустріли Кадзуму.

Даст зробив великий ковток пива.

А потім сказав мені:

— Ось така історія... Що скажеш? Хочеш, підемо раз…?

— Будь ласка, візьміть мене з собою. 

 

Частина 4

Вийшовши з пабу гільдії, ми нервово попрямували назад до крамниці, про яку йшлося.

Якби я був сам, то не наважився б зайти туди.

Але тепер у мене були надійні товариші.

Усе як з порножурналами — коли йдеш купувати сам, необхідно набратися сміливості, а в групі це було не так страшно. Така була дивна психологія.

Неподалік від головної дороги в провулку ми побачили крихітну крамничку.

На перший погляд, вона виглядала як звичайний ресторан, але...

— Ласкаво просимо!

Нас привітала сестриця з тілом, про яке мріють усі чоловіки.

Під проводом прекрасної панянки з таким спокусливим тілом ми увійшли до крамниці і побачили, що всі відвідувачі — чоловіки.

Всередині ходило ще кілька інших сестриць зі спокусливими фігурами. Чесно кажучи, це викликало у мене бажання, яке я ледве стримував.

Це був ресторан, але на столах відвідувачів не було ні їжі, ні напоїв.

Всі клієнти пильно дивилися в анкети, що лежали на їхніх столах, напружено зосереджуючись і щось записуючи.

Після того, як сестриця провела нас до вільних місць, вона простягнула нам меню і посміхнулася.

— Шановні клієнти, ви у нас уперше?

Ми втрьох кивнули.

Посмішка сестриці стала ще блискучішою.

— ...Тоді питання: ви знаєте, що це за крамниця і хто ми такі?

Ми знову мовчки кивнули.

Сестрицю, здавалося, відповідь задовольнила, вона поклала меню на стіл і сказала:

— Будь ласка, робіть замовлення. Нічого страшного, якщо нічого не замовите... І, будь ласка, заповніть необхідну інформацію в анкеті та передайте її касиру при оплаті рахунку.

Ми взяли анкети.

Чи означало це, що сестриця-сукуб на основі анкети вибере найбільш гожу кандидатуру для нашого обслуговування?

Я подивився на листок...

— Можна запитати, що це за частина про власний статус, стать і зовнішність у сні...?

Це здалося мені дивним.

Я міг би зрозуміти частину про статус, але до чого були стать і зовнішність...?

— Статусна частина означає бути, наприклад, королем або героєм уві сні. Що стосується статі та зовнішності, то іноді є клієнти, які хочуть відчути, як це — бути жінкою; є й такі, що хочуть бути молодими хлопцями, яких примушує сильна авантюристка.

Чи все гаразд з шукачами пригод у цьому місті?

Але навіть ці налаштування можна було б скоригувати.

Ясно, це був лише сон.

Кіт несміливо підняв руку і запитав сестрицю:

— ...Вибачте, для опису об’єкта, наскільки детально можна зробити?

— Настільки детально, наскільки бажаєте. Характер, улюблені фрази, зовнішність, наскільки ви їй подобаєтеся, будь-яка риса і будь-яка фігура. Можна навіть вигаданого персонажа.

— Ви це серйозно?

— Серйозно.

Я не міг змовчати, і сестриця відповіла в ту ж мить.

Це означало, що навіть якась знаменита дівчина, знайома і, так, навіть моя 2D-вайфу підійде?

— ...Вибачте, але чи не порушимо ми якісь авторські права?

— Ніяких проблем, це ж сон, врешті-решт.

— Я так і думав.

Сестриця відповіла без вагань і це мене заспокоїло.

Це не спричинить жодних проблем, адже це був лише сон.

Даст несміливо підняв руку і запитав:

— ...Тобто вікових обмежень для об’єкта немає? Ні, я не думаю про якусь конкретну вікову групу, але, як би це сказати...

— Жодних, будь ласка, обирайте, як вам зручніше, — відповіла сестриця без зайвих роздумів.

Я не міг не запитати:

— Це що, справді нормально? А як же закони...

— Ніяких проблем, це лише сон.

— А й справді.

Не було ніяких проблем з тим, щоб просто бачити сон.

Послуга еротичних снів від сукуба була ідеальною.

Ми втрьох мовчки заповнювали анкети.

Ага, так само як і решта відвідувачів крамниці.

— Ну що ж, усі троє шановних клієнтів обрали тригодинний сеанс. Вартість — 5 000 еріс з кожного.

Як дешево!

Шокований ціною, я дістав гаманець.

Важко сказати, оскільки я ніколи не відвідував їх, але порівняно зі "спеціалізованими" магазинами в Японії, це була вигідна пропозиція.

Сестриця, мабуть, прочитала мої думки з виразу обличчя і сказала:

— ...Нам просто потрібно мати достатньо грошей, щоб жити в цьому місті як люди. Крім того, нам лиш необхідно поглинати трохи енергії від наших клієнтів.

Вона сказала це з ледь помітною посмішкою.

Дійсно, не було іншого бізнесу, який міг приносити всім щастя.

Я щиро підкорився їхній політиці, яка дарувала любов і турботу кожному.

Тепер я мав стати їхнім постійним клієнтом і допомагати, чим можу.

Ми почали поклонятися сестриці, бурмочучи:

— Богине... О, богине...

— Не треба, не поводьтесь так, ну що за нещастя! Що ж, будь ласка, залиште адресу, де ви проведете сьогоднішню ніч, і о котрій годині ви плануєте лягти спати. Приблизно в цей час сукуб з нашої крамнички вирушить до сплячих клієнтів і дозволить їм побачити бажані сни. Будь ласка, за можливості не вживайте алкоголь. Якщо нап'єтеся або заснете надто міцно, навіть ми не зможемо показати клієнтові сон.

Вислухавши попередження сестриці, ми вийшли з крамниці.

Був ще вечір, але ми дійшли мовчазної згоди розійтися.

— Що ж, ще зустрінемось.

— Так, обов'язково!

— До наступного разу!

Здавалося, що їм обом було трохи ніяково, і вони хотіли повернутися до своїх резиденцій.

Я відчував те ж саме.

До відбою ще був час, але я хотів повернутися раніше, щоб швидше підготуватися до сну.

Я більше нікуди не зайшов і повернувся додому.

 

Частина 5

— Кадзумо, ти повернувся! Ти будеш радий; сьогоднішня вечеря буде чудовою! Це краб! Батько* Даркнес когось прислав зі словами, що якщо вона хоче залишитися тут і надалі, потрібно надіслати подарунок, і це супер екстравагантний Сніжно-Малиновий Краб! А також чудове першокласне вино! Він* хотів подякувати нам за турботу про доньку!

 

---

 

*В англійському перекладі вжили множину (“батьки”), але як ми вже знаємо, у Даркнес є лише батько

 

---

 

Я повернувся до особняка, де Аква зустріла мене широкою посмішкою.

Схоже, що краби в цьому світі теж були предметом розкоші.

Я ніколи не їв їх у Японії і не думав, що зможу скуштувати тут...

— Ваххх... Вибравши злиденну кар'єру шукачки пригод, я і подумати не могла, що настане день, коли побачу Сніжно-Малинового Краба...! Я рада, що приєдналася до цієї групи...

— Цей краб настільки класний? — побачивши, що Меґумін склала долоні й молилася до Сніжно-Малинового Краба, я з цікавістю запитав.

І тоді вона, вважаючи мене ідіотом, перебільшено підняла кулак і виголосила промову:

— Звичайно! Наведу простий приклад. Якби мені сказали: "Якщо хочеш з'їсти цього краба, то тобі заборонено використовувати Вибух", — я б перетерпіла і почекала, поки не наїмся досхочу, а тоді вже використала б Вибух. Ось наскільки він цінний!

— О, це вражає... Хм? Нагадай, що там було в останній частині?

Поки я балакав з Меґумін про всякі неважливі речі, Даркнес поставила на стіл приготованих крабів.

Аква весело принесла чотири келихи для вина.

Коли всі розсілися, ми взялися за Сніжно-Малинового Краба...

Відламали крабові ніжки, вийняли м'ясо з білими та рожевими смужками, вмочили його в оцет і поклали до рота.

— !

…Я був здивований цим незвичайно чудовим смаком.

Крабове м’ясо було трохи солодкувате і його сильний смак розійшовся в роті.

Я подивився на решту, а вони втрьох напихалися крабом, не видаючи жодного звуку.

Бляха, я не міг перестати його їсти!

Я зняв мушлю і вже збирався наминати з неї крабову пасту...

— Кадзумо, Кадзумо, використай Іскру. Я покажу тобі найсмачніший спосіб пити першокласне вино.

Аква, яка вже виїла крабову пасту дочиста, помістила деревне вугілля в невеликий горщик, а зверху поклала дротяну сітку.

Простіше кажучи, вона зробила жаровню*.

 

---

 

*Жаровня — посудина для випікання (деко, бритванка і т. д.)

 

---

 

Я послухався її і підпалив вугілля. Аква поклала мушлю, на якій ще залишилося трохи пасти, на сітку.

Потім вона налила в мушлю прозоре вино, схоже на японське саке.

Аква із задоволенням підсмажувала мушлю, піднімаючи її, коли та трохи обвуглювалася, і сьорбала тепле вино...

— Хуу… — вона зітхнула, наче це було смачно.

Цією серією дій вона нагадувала чоловіка середнього віку, але всі затамували подих, спостерігаючи за нею, і наслідували її. І тоді я помітив.

…Це була пастка!

Краб був такий смачний, що я майже забув про те, що сьогодні ввечері прийде сукуб.

Хіба та сестриця не казала, що я не зможу побачити снів, якщо нап'юся до чортиків?

Спокійно, я ж дуже витривала людина.

Я мав залізну волю і міг протистояти спокусі.

— Чудово, просто неймовірно!

Не піддавайся спокусі!

Вдоволений голос Даркнес мене не зачарує!

Точно, я, мабуть, не зможу зупинитися, коли вип’ю цього вина.

Напевно, я просто продовжу пити далі, думаючи, що все інше не має значення.

Наскільки смачним був краб, настільки ж смачним мало бути і вино.

— Даркнес, я теж хочу! Все гаразд, тільки сьогодні! Я хочу випити вина!

— Ні, кажуть, що ті, хто починає пити змалку, виростають нікчемними дорослими.

Коли Даркнес це сказала, Меґумін поглянула на Акву, яка весело пила. Даркнес теж мовчки дивилася на неї.

— ...? Чого ви на мене дивитесь?

Я не звертав уваги на їхні діалоги і мовчки терпів. Даркнес поглянула на мене і запитала:

— ...З тобою все гаразд, Кадзумо? Ти ніколи раніше не пив? Чи... Мій краб тобі не смакує?

Поки вона говорила, на її обличчі з’явився неспокій.

Ні, справа не в цьому, краб був чудовий.

— Ні, краб був дуже смачний, з ним жодних проблем. Просто ми з Кітом і хлопцями випивали вдень. І я поки не можу оцінити смак вина, тому сьогодні я пас... Тоді завтра! Завтра вип'ю!

Почувши, що проблема в іншому, Даркнес сказала "Гаразд", і з полегшенням зітхнула з блискучою посмішкою.

Не роби так, не посміхайся мені так невинно. Ти завжди говориш безглузді речі, від яких мене верне, то чому ти обрала саме сьогоднішній день, щоб бути такою...!?

Ну, менше з тим...!

— Га? Думаєш, на завтра ще залишиться вино? Я все вип'ю! Як я можу щось залишити! Чудово, я вип'ю і частку Кадзуми!

Чорт забирай, ця ідіотка, яка ніяк не змінюється, так мене дратує!

Даркнес знову посміхнулася мені.

— ...Хм, добре. Тоді візьми ще краба; дякую, що піклувався про мене весь цей час.

Почувши її слова, у мене в грудях защемило, ніби я зробив їй щось жахливе.

Гаразд, випий з усіма і забудь про це.

Сестриці-сукуб доведеться здійснити безглузду подорож, а я просто перепрошу завтра.

Сьогодні ввечері я випиватиму з ними трьома, а завтра старанно працюватиму далі.

Так, те, що я написав у анкеті, просто перетворилося б на реалістичний сон, ось і все.

І я не забув би про нього на ранок. Ось і все.

Я дивився на обличчя Даркнес та інших.

І зважував, чий бік для мене важливіший.

І думав про те, що написав в анкеті!

...А й справді, це від самого початку не було змаганням.

Наївшись досхочу крабів, я підвівся.

— Гаразд, можливо, ще рано, але я йду спати. Даркнес, дякую за частування. На добраніч усім!

Я без вагань повернувся до своєї кімнати.

 

Частина 6

Повернувшись до своєї кімнати, я замкнув двері й відчинив вікно.

Мене не просили залишати вікна відчиненими, але я вирішив перестрахуватися.

Сукубу і так треба пройтись, було б незручно створювати додаткові клопоти.

Годинника тут не було, тому я не знав точної години. Але час, який я вказав, мав настати незабаром.

Я мав би лягти спати перед цим, але хвилювання і напруга не давали мені заснути.

О ні, моє серце почало битися швидше.

Ох, що ж мені робити? Я був занадто схвильований, щоб заснути!

Я не знав, як довго це триватиме.

Я встав з ліжка з думкою піти на подвір'я, щоб поробити вправи й остудити голову.

Якщо трохи порухаюся, то, можливо, легше вдасться заснути.

Поки міркував над цим, я вийшов з особняка в піжамі й дістався подвір'я.

Поки всі спали, я використовував місячне світло і Далекозорість, щоб потренуватися у дворі.

Стоячи на чисто білому подвір'ї, я помітив у кутку засипаний снігом надгробок невідомої особи і відчув занепокоєння.

Я підійшов до могили і змів сніг, відкривши викарбуване на ній ім'я "Анна".

Я був задоволений, але занепокоєний тим, що спітнів.

Сукуб лише покаже мені сон, тож не варто було так хвилюватися, але...

Мені все одно потрібно було дотримуватися правильного етикету.

Зараз, коли всі мали б спати, я попрямував до ванної кімнати особняка.

Це була вілла вельмож, тому ванни були обладнані спеціальними магічними предметами.

Простіше кажучи, це був водонагрівач, який працював від мани.

Магічний предмет не вимагав багато, тому звичайні люди також могли ним користуватися.

Можливо, саме через втрату мани після нього відчувалася легка втома. Але така вже плата, нічого не поробиш.

Я використав Іскру, щоб запалити ліхтар у ванній кімнаті, і повісив табличку "Використовується" біля роздягальні.

Я поклав одяг у кошик для білизни, щоб інші знали, що у ванній хтось є.

Я був дуже обережним, щоб уникнути сцени, яка часто трапляється в манґах.

Такі чудові події просто повинні були статися уві сні, який я попросив подарувати мені у тій крамниці.

Оскільки ми жили під одним дахом, я не хотів, щоб мої стосунки з кимось стали чимось ніяковим.

У такій ситуації, навіть якби це дівчина випадково зайшла, хлопець все одно вважався б винуватцем.

Якби зі мною справді сталося щось подібне, то я чинив би опір до кінця.

Я закричав би раніше за дівчину й звинуватив би її в тому, що вона збоченка.

— Але такі сценарії трапляються лише в манґах.

Я використав ману, щоб нагріти воду у ванні, і занурився у неї всім тілом.

При тьмяному світлі ліхтаря в роздягальні я простягнув кінцівки у воді й розслабився.

Я глибоко зітхнув і заплющив очі.

 

Частина 7

Я не знаю, скільки там пролежав.

Я почув брязкіт чогось, що падало ззовні роздягальні, і розплющив очі.

Я подумав, що це просто моя уява, але мені не могло причутися в такій тиші.

Це впала табличка, що висіла біля роздягальні?

Треба було краще її повісити...

Я подумав, що це, мабуть, Аква пожартувала і зняла табличку, але зараз так пізно, вона, певно, вже спить.

Ну, все одно ніхто не прийде так пізно вночі.

Мій одяг лежав у кошику для білизни, а ліхтар запалений.

Мало бути очевидно, що у ванній кімнаті хтось був. Та коли я міркував про це...

Раптовий порив неприродного вітру задув ліхтар, хоча ванна була всередині особняка.

Я відчув чиюсь присутність, наче коли з'явилися духи в маєтку кілька днів тому...

Але Виявлення Ворога не реагувало.

...Байдуже, навіть якщо нема світла, для мене це невелика проблема, бо я ж маю здатність бачити вночі.

Місячне світло, що пробивалося крізь вікно ванної кімнати, було досить яскравим.

Поки я неквапливо про це думав...

…я почув, як відчинилися двері в роздягальню.

Від цього звуку я в паніці підскочив.

Гей, який дивний невчасний збіг.

Ні, я не знав, хто це був, але ця людина тримала лампу.

Якщо так, то, побачивши одяг у кошику для білизни, вона повинна була зрозуміти, що я тут. Оскільки особа тримала лампу, це означало, що це не Аква, бо вона могла бачити в темряві. Це або Меґумін, або Даркнес.

Раптом лампа в її руці згасла.

— А! Чому лампа раптом...? — розгублений голос з іншого боку скляної загорожі належав Даркнес.

— ...Ну, на щастя, місяць сьогодні світить, тож це...

Поки говорила, Даркнес почала роздягатися за скляною загорожею... Агов-агов-агов!

Коли вже збирався подати голос, я дещо зрозумів.

Цю сцену хтось підлаштував.

Інакше такого не могло статися.

Саме так, збіг був надто вдалим для мене, попри те, що показник везіння в мене високий.

...Ні, стривай.

Перед тим, як ситуація дійшла до цього етапу, мені захотілося спати, і я заплющив очі.

Тепер мені ясно. Це означало, що поточна ситуація...!

— Хм... Місяць сьогодні дійсно...

Даркнес обома руками закинула волосся за голову і щось бурмотіла собі під ніс, коли зайшла до ванної кімнати...

І в тьмяній кімнаті вона зустрілася поглядом зі мною, що сидів у ванні.

— ......

Звісно, ми обоє були голі.

При слабкому світлі місяця шкіра Даркнес виглядала надзвичайно білою.

Я завжди вважав її тіло спокусливим, але, дивлячись на нього зараз, її фігура перевершила мої очікування.

Оскільки вона тренувалась, я думав, що вона буде кремезнішою, але її форми були чудові...

Ні, можливо, це була послуга сукуба і її фігуру підлаштували під мій смак.

Даркнес стояла, навіть не прикриваючись. Я підняв руку і привітався, продовжуючи відмокати у ванні.

Побачивши мою реакцію, вона відкрила рот, прикрила груди і опустилася навпочіпки на підлогу.

— …Чому...? Чому, чому...? Чому, чому, чому...!

— ...? Що таке, Даркнес? Підійди-но і допоможи мені помити спину.

— ?

Я виліз з ванни і сів на дерев'яну табуретку спиною до Даркнес. Можливо, через те, що мої дії були надто несподіваними, вона просто сиділа, прикривши груди руками, а її рот беззвучно відкривався і закривався.

Що з цією Даркнес?

Це щось новеньке, непогано, як і очікувалося від Даркнес, створеної сукубом.

Але чому саме вона з'явилася в моєму сні?

Може, варто було написати більше деталей, а не просто "красива дівчина з прекрасною фігурою"?

Треба запам’ятати, щоб наступного разу я додав більше опису.

— Ти-ти-ти, що ти верзеш!? Ні, цей, чому, чому ти такий спокійний, і що маєш на увазі під миттям спини!? Занадто багато всього відбувається, у мене мозок закипає...!

Дивовижно, цілком реалістично.

Чудова робота, сестрице-сукуб! Супер!

— Ні, зараз не час розчулюватися. Я не додавав умови, що ти можеш відмовитись, тож поквапся... Ні, я ж просив красиву сестрицю з чудовою фігурою, трохи сором'язливу і неземну. Якщо так, то вона поводиться правильно, хм?

— !

Почувши мою розмову з собою, у Даркнес на обличчі з’явився панічний вираз.

Це було приємно і по-новому, але мені довелося взяти ініціативу в свої руки, щоб зрушити справу з мертвої точки.

— Нічого не вдієш. Я знаю, що ти налаштована на наївність, але, будь ласка, помий мені зараз спину.

— ! Може, може... За таких обставин допомагати помити спину цілком нормально?

Хоч і панікувала, Даркнес все ж нерішуче наближалася до моєї спини.

Я беззастережно подивився в її бік, і вона, прикривши тіло, присіла навпочіпки.

— Як незвично і приємно, але, будь ласка, поквапся. Мені важко стримувати себе, і не в одному сенсі.

— Ти, ти малий...! Ти хоч розумієш ситуацію? Якщо Аква з Меґумін дізнаються про це, що вони скажуть...?!

— Якщо це станеться, то давайте всі разом приймемо ванну.

— Що з тобою!? Що з тобою сьогодні!?

— Ей, ти дуже голосно говориш. Ти знаєш, котра година? Сусідам таке заважає, знаєш? Має ж тобі клепок для цього вистачати.

— Чого ти про клепки заговорив у такій ситуації!? Хіба, хіба це я помиляюся? Тому що мені бракує знань про світ? Невже мені бракує здорового глузду? Я... дивна?

— В якомусь сенсі, ти завжди була дивною. Ні, оскільки це сон, то трохи галасувати — нормально... Гаразд, потурбуйся краще про спину.

— Ух... Чому, чому так сталося…? Але, коли наказують так зверхньо, я не можу встояти, зараз я дійсно ненавиджу свій фетиш...

Хоч і почервоніла, і про щось бурмотіла, але Даркнес все одно підійшла до мене ззаду.

З рушником у руці вона стала на коліна позаду мене, який сидів на табуретці.

Нарешті Даркнес виконала мою вказівку і незграбно почала сильно терти мені спину.

— Ти, ти малий...! Ти сьогодні поводишся, як чоловік середнього віку! Готово, цього має бути достатньо. Тепер я можу йти, так? — дівчина відвела очі від мого голого тіла і несміливо сказала. Вона здавалася такою невинною і чистою, але я все одно твердо їй сказав:

— Ти про що? Навіть з відрегульованими налаштуваннями, тобі все одно бракує здорового глузду. Хіба ти не знаєш, що робити далі? Не використовуючи рушник, ти...

— Це надто дивно, надто дивно! Яким би невігласом я не була, я знаю, що це точно ненормально!

…А поки Даркнес опиралася мені з почервонілим обличчям і вологими очима…

— Порушник! Всі сюди, швидко! В особняку зловмисник! — пролунав голос Акви зсередини особняка.

Агов, я якраз перейшов до найкращого! Я такого не просив!

Я вихопив рушник з рук Даркнес, обв'язав його навколо талії і вибіг з ванної кімнати.

Я крадькома глянув на неї. Її обличчя було червоне і вона все ще прикривала груди, сидячи на підлозі й дивлячись на мене вологими очима.

Чорт забирай, я дуже хотів продовжити, але та дівчина заважала мені навіть уві сні. Я повинен був дати їй зрозуміти, що думаю!

Коли я дійшов до вітальні, обмотаний рушником, то побачив дівчину-сукуба, здається, трохи молодшу за сестрицю-сукуба, яку притисло до землі через Акву.

І Меґумін також була там, погрозливо тримаючи посох.

— Кадзумо, дивись! Лиходія зупинив мій бар'єр і він не може зрушити з місця... Зачекай, там ще один!

— Кого ти називаєш лиходієм…?! Зачекай, хто це? Що там робить сукуб?

Поки я відповідав Акві, яка назвала мене лиходієм тільки тому, що я був в одному рушнику, я зрозумів, що тут занадто багато людей. Щось тут не так.

Точніше, бачити тут сукуба було надто дивно.

— Я встановила в цьому особняку потужний бар'єр. Я кинулася сюди, бо бар'єр спрацював, і побачила сукуба, яка намагалася прокрастися сюди! Сукуби нападають на чоловіків, тож вона має бути тут заради Кадзуми! Але не хвилюйся, я проведу обряд екзорцизму і позбудуся її!

Почувши слова Акви, сукуб затамувала подих.

Це було неправильно.

Що це було? Все якось дивно, чудернацько.

Це ж означало, що Даркнес, яку я бачив у ванній кімнаті, була...!

Ні, зараз не час для цього; я повинен вирішити проблему з сукубом, що стояла переді мною!

Поставила бар’єр, не попередивши мене. Аква дуже любила робити непотрібні речі. Вона відійшла на деяку відстань від сукуба і пригрозила їй вказівним пальцем.

— Гаразд, тоді змирися зі своєю долею! Я використаю своє супервміння для вбивства демонів... Кадзумо, ти ж хлопець, не підходь надто близько! Сукуб може взяти над тобою контроль...

Я мовчки став перед сукубом, взяв її за руку і побіг до головних дверей.

— Зачекай, зачекай! Кадзумо, що ти робиш? Вона демон, вона тут, щоб висмоктати енергію Кадзуми! — закричала до мене Аква.

Меґумін, яка повільно реагувала на мої дії, підняла свою зброю і гострим поглядом подивилася на сукуба.

Сукуб промовила до мене так тихо, щоб тільки я міг почути:

— Вибачте, шановний клієнте! Будь ласка, залиште мене, я просто монстр! Я не очікувала, що тут буде бар'єр, але стати на бік клієнта — це те, що ми вміємо. Все вийшло так, тому що я була занадто незрілою і не змогла проникнути всередину. Я не можу дозволити клієнту зганьбити себе, тож нехай мене позбудуться як випадково заблукалого сукуба. Клієнте, Вам просто потрібно вдати, що Ви нічого не знаєте!

Я повернувся обличчям до Акви та інших, ховаючи сукуба за спиною.

Я підштовхнув її до дверей.

Потім я підняв кулака, зайнявши бойову стійку проти Акви та інших.

— Клієнте? — прошепотіла сукуб.

— ...Гей, що ти робиш? Я ж богиня, врешті-решт. Я не можу дозволити цій демониці так легко втекти. Кадзумо, забирайся з дороги, якщо не хочеш, щоб тебе побили! — Аква нахмурилася і сказала щось, що нічим не відрізнялося від слів злочинця.

— Акво, Кадзума може бути зачарованим і перебувати під контролем сукуба! Він останнім часом дивно поводився! І говорив щось про сни і налаштування, так що це, мабуть, воно! Прокляття, ця брехлива сукуб, що дала мені відчути таке... Приниження...! Я вб'ю її!

Не висушивши волосся, Даркнес вискочила в простій сорочці та вузькій спідниці і кинулася на сукуба.

Почувши, як вона зі сльозами на очах кричить щось настільки небезпечне, я ледь не зробив кілька кроків назад.

— Кадзумо, ти з глузду з'їхав? Якою б милою вона не була, вона все ще демон. Вона монстр. Візьми себе в руки, це ворог, якого ми повинні перемогти.

Меґумін виглядала так, ніби з неї досить, і сказала це з холодним поглядом і сильною волею.

Її погляд трохи зачепив мене, але я не відступлю.

Я протягнув руку за спину і помахав сукубу, жестом показуючи їй, щоб вона швидко пішла геть.

Побачивши, що я роблю, Аква зробила крок уперед, опустила тіло і зайняла стійку.

— Схоже, мені доведеться битися серйозно...! Гаразд, давай! Я добряче відлупцюю Кадзуму і відправлю сукуба на зустріч з її творцем!

Потім вона закричала і кинулася на мене.

Коли сукуб побачила це, вона тихо закричала:

— К-клієнте!

Були речі, які я не міг зрадити.

І такою була довіра моїх друзів до мене, коли вони розповіли мені таємницю.

Були речі, які я повинен захищати.

І такою була добра сукуб, що готова задовольнити нас, чоловіків, коли наша жалюгідна хіть прокидалася.

Я стиснув кулак.

— Ну ж бо!

Я випустив рішучий крик, досить гучний, щоб струснути весь особняк.

 

Частина 8

— ......

Я відчував мовчазний погляд на своїй спині, коли присів навпочіпки в кутку двору.

Я чистив надгробок. Останнім часом я робив це щодня.

— Гей, скажи щось. Точніше, ти теж винна, що погодилася зопалу.

— ...! ......

Позаду мене Даркнес, здавалося, хотіла щось сказати, але проковтнула слова.

Вона мовчки стояла, схрестивши руки і заважаючи мені працювати.

Звичайно, я не зміг перемогти їх трьох і отримав по дупі, але мені вдалося дати дівчині-сукубу втекти.

Даркнес вважала, що я був під контролем сукуба, і так я вийшов із ситуації, що склалася.

— Ти справді не пам'ятаєш, що сталося минулої ночі? Ти був під контролем сукуба, тому все забув, так?

Даркнес нарешті заговорила. Схоже, вона хотіла переконатися.

— Так. На жаль, я нічого не пам'ятаю. Пам'ятаю лише, що мені приснився гарний сон.

Оскільки вона дала мені вихід, очевидно, що я ним скористався.

Так було краще для нас обох.

— З-зрозуміло. Це чудово... Ем, нічого не вдієш. Це був просто нещасний випадок, тому мені теж слід про це забути... Але ти так непохитно  поводився тоді... було трохи страшно, але й непогано. Але говорити мені, наївній, дивні речі — неправильно.

— Мушу сказати, ти не дуже довірлива панянка з багатої сім'ї, тож тобі справді варто було б більше дізнатися про світ. Як не крути, але цього разу я не зробив нічого поганого. Я запалив ліхтар і повісив табличку "Використовується". Якби ж хтось не покепкував з мене...

— ...Зачекай, то ти пам'ятаєш, що сталося минулої ночі? Хіба ти не поводився так, тому що був під контролем сукуба?

Даркнес схопила мене ззаду за плечі та з силою струснула, але я не звернув на неї уваги і продовжив чистити надгробок.

Я не знав, хто влаштував цей розіграш, але я був трохи вдячний і за це.

Зрештою, ми були готові до найближчого майбутнього.

З потребами в їжі, житлі та одязі було покінчено, інші проблеми так чи інакше ми вирішимо.

Я так довго поневірявся у цьому світі, але нарешті знайшов місце, де міг жити.

Сьогодні мені вдасться добре виспатися.

Так і було б, якби не повідомлення, що сколихнуло все місто і зіпсувало настрій…

“Тривога, Руйнівник! Тривога, Руйнівник! До міста наближається мобільна фортеця Руйнівник! Всім шукачам пригод прохання приготуватися до бою і з'явитися в гільдії шукачів пригод! Жителі міста, будь ласка, негайно евакуюйтеся!”