Прибуття в новий світ із цією самопроголошеною богинею!

Частина 1

Карета видала гучний скрип, проїжджаючи по бруківці.

— …Інший світ… Гей, це справді інший світ. Ей, усе реальне. Я використовуватиму магію і шукатиму пригод у цьому світі?

Тремтячи від хвилювання через сцену переді мною, я почав розмовляти сам до себе.

Перед очима стояли будинки з червоної цегли, вулички прямо із середньовічної Європи.

Не було ні машин, ні велосипедів, ні ліній електромереж, ні телекомунікаційних кабелів.

— АААА! …АХХХ…!

Я озирнувся на вулицю, спостерігаючи за людьми, що проходили повз.

— Звірині вуха! Тут ходять зі звіриними вухами! Вуха ельфа! Це ельфійка? З такими дивовижними рисами обличчя вона точно має бути ельфійкою! Прощавай життя хікікоморі! Привіт, інший світе! Тут я готовий виходити з дому й слухняно працювати!

— АААА! …АХХХ! …АХХХ…!

Я обернувся і подивився на Акву, яка трималася за голову і кричала.

— Гей, ти здіймаєш галас. Що будеш робити, якщо люди подумають, що я дружу з такою божевільною жінкою, як ти? Припини кричати. Ти мала б щось дати мені в такий момент. Поглянь, у що я одягнений. Спортивний костюм? Я нарешті потрапив у фентезійний світ, а на мені спортивний костюм. Згідно з нормою в іграх, ти повинна дати мені мінімальне спорядження…

— АХХХ!

Богиня закричала, кинувшись, щоб схопити мене.

— Уох! Що за…? Що ти робиш, припини! Добре! Я сам щось придумаю з базовим спорядженням. Визнаю, що зробив помилку. Якщо тобі це так ненависно, можеш повертатися. Решту я зроблю сам.

Зі сльозами на очах Аква намагалася задушити мене, тож я струснув її руки й роздратовано спробував відштовхнути.

Зрештою, з тремтячими руками вона сказала:

— Та що ти кажеш? Проблема в тому, що я не можу повернутися! І що тепер? Гей, що мені робити? Що мені тепер робити?

Аква запанікувала, заплакала й почала ходила туди-сюди, тримаючись за голову.

Її довге до пояса волосся було розпатлане. Зараз вона здавалася божевільною, хоч і була красунею, коли мовчала.

— Гей, заспокойся, богине. Перш за все, потрібно зайти до таверни. Все починається зі збору інформації в таверні, це стандарт РПГ-ігор.

— Га...? Ти ж маєш бути просто ніітом*, хікікоморі-задротом, то чому ти такий надійний? Ах, Кадзумо, мене звуть Аква. Я не проти, щоб ти звертався до мене як до богині, але називай мене на ім'я, якщо можна, інакше місцеві оточать нас і ми не зможемо вирушити на пошуки пригод і знищити Короля Демонів. Хоч це інший світ, але я все ще одна із шанованих тутешніх богинь, — впевнено сказала Аква, йдучи слідом за мною.

Гаразд, тут має бути група, яка бореться з Королем Демонів або гільдія шукачів пригод, створена знищувати монстрів.

О, точно, Аква ж богиня. Я можу запитати її, якщо мене щось цікавить.

— Акво, будь ласка, скажи мені, де знаходиться гільдія шукачів пригод? Яким шляхом нам іти? — спитав я її, але вона лише подивилася на мене порожнім поглядом.

— …? Навіть якщо ти мене питаєш, я не знаю. Мені відомі загальні знання цього світу, але не особливості цього міста. Це лише невелике містечко на одній з багатьох реальних планет! Звідки мені знати?

Ця дівчина марна.

Іншого виходу не було, тому я запитав у жінки середнього віку, яка проходила повз.

Я не запитував хлопців і чоловіків, боячись нарватися на хуліганів, а розмовляти з молодими дівчатами для мене надто складно.

— Вибачте, я можу вас дещо запитати? Я шукаю місце, схоже на гільдію шукачів пригод…

— Гільдію? О боже, мабуть, ви не з цього міста, якщо не знаєте, де гільдія.

Судячи з відповіді тієї леді, тут справді була гільдія, і мені стало легше.

— Саме так. Я мандрівник, який приїхав з далекого краю. Я щойно прибув до цього міста.

— О боже… Оскільки ви приїхали сюди, то, мабуть, прагнете стати авантюристом. Ласкаво просимо в Аксель — місто авантюристів-початківців. Йдіть головною дорогою та поверніть праворуч, тоді побачите вивіску гільдії.

— Повернути праворуч. Зрозуміло, дуже дякую! …Гей, ходімо.

Місто для авантюристів-початківців.

Розумію. Це хороша відправна точка для померлих, які потрапляють сюди.

Подякувавши жінці, я пішов за її вказівками, а Аква пленталась за мною з повагою в очах і зітхнула:

— Гей, ти миттєво придумав відмовку. Чому ти так ідеально з цим впорався? Схоже, ти здібний хлопець, тоді чому ти був хікініітом без друзів чи дівчини? Чому хотів сидіти вдома цілими днями й бути хікініітом?

— Не мати друзів чи дівчини не є чимось поганим. Не можна виміряти цінність людини кількістю друзів або наявністю коханої. Більше того, не називай мене хікініітом, ти кляте стерво! Не поєднуй хікікоморі та нііта разом…! Мені лише шістнадцять! Я занадто молодий, щоб бути ніітом за мірками суспільства…! Ось і вона.

Аква накинулася на мене, щоб задушити за те, що я назвав її стервом, але я проігнорував її та зайшов до гільдії авантюристів.

– Гільдія шукачів пригод –

Місце для авантюристів, де можна брати квести*, які були основним елементом ігор; організація, яка підтримує шукачів пригод.

Агентство з працевлаштування цього світу.

Перед нами був досить великий заклад і зсередини долинав аромат їжі.

Декілька персонажів-грубіянів, безсумнівно, будуть там.

Вони можуть створити проблеми незнайомцям на кшталт мене.

Після моральної підготовки та входу...

— О, ласкаво просимо. Будь ласка, підійдіть до стійки, якщо шукаєте квести. Якщо ж прийшли пообідати, то, будь ласка, займіть будь-яке вільне місце…!

Офіціантка з коротким рудим волоссям тепло привіталася з нами.

Трохи тьмяний інтер’єр нагадував бар.

Я помітив, що усередині зібралися групи чоловіків у обладунках, але вони, схоже, не були злими.

Однак незнайомі обличчя, здавалося, були рідкістю, оскільки всі зосередились на нас.

…Я зрозумів, чому вони дивляться сюди.

— Гей, вони надто витріщаються. Мабуть, це через мою святу ауру; вони, мабуть, здогадалися, що я богиня.

Причиною стала поява богині, яка говорила дурниці.

Зрештою, вона була красунею, доки мовчала, тому всі погляди були прикуті до неї.

Наразі я не звертав уваги на їхні погляди, а зайнявся своєю початковою метою.

— …Слухай уважно, Акво… Якщо ми зареєструємося, вони дадуть нам базові інструкції, що дозволить нам заробляти на життя. Ось такі є гільдії шукачів пригод. Нам повинні дати можливість взяти кредит, щоб підготуватися, виконати просту роботу, щоб призвичаїтися, і порекомендувати нам хороший готель. Більшість ігор починаються саме так. Зазвичай підготовка найнеобхіднішого для життя в цьому світі має бути твоєю роботою, але не зважай на це. На сьогодні зареєструймося в гільдії, візьмемо спорядження та гроші й знайдемо місце для ночівлі.

— Мене це не хвилює. Моя робота — відправляти мертвих у цей світ, але я розумію. Я не знайома з іграми, але твої слова здаються нормою для цього світу. Тож мені просто потрібно зареєструватися, щоб стати шукачкою пригод, так?

— Саме так. Тоді гаразд, ходімо.

Взявши з собою Акву, я попрямував до стійки.

Працівників було четверо.

Двоє з них були жіночої статі.

Я стояв у черзі до гарнішої панянки.

— …Гей, інші три стійки вільні. Чого ти в цю чергу поліз? Нам не доведеться чекати, якщо підемо до іншого прилавка… А, бо ця працівниця найкрасивіша, га? Серйозно, я була трохи вражена і подумала, що ти надійний, але ти й справді такий?

Аква, яка стояла за мною, здавалося, нічого не тямила, тому я тихо прошепотів їй:

— Налагодити хороші стосунки зі співробітниками гільдії — це база, а гарненька панянка за прилавком безперечно має чимало прапорців. Це означає, що на нас чекатиме більше шокуючих приголомшливих побічних квестів. Наприклад, вона може бути могутньою авантюристкою чи щось таке.

— …Тепер, коли ти сказав про це, я згадала, що бачила щось подібне в манзі. Вибач, я слухняно почекаю в черзі.

Оскільки ми не підходили до інших порожніх стійок і навмисне стояли у тій черзі, інші співробітники з цікавістю дивилися на нас. Проте я вирішив вдати, що не помітив цього.

Нарешті дійшла наша черга.

— Доброго ранку, чим я можу вам допомогти?

Працівниця прилавка була тендітною красунею.

Її хвилясте волосся та великі груди надавали їй зрілого вигляду.

— Ем, я хочу стати авантюристом. Але я з села і нічого не знаю…

Якщо скажу працівниці, що я родом із села чи далекої країни, вона дасть детальніші пояснення.

— Зрозуміло. Потрібно оплатити реєстраційний внесок, ви не проти?

Правильно, це базові інструкції.

Мені потрібно лише виконувати вказівки працівниці…

…Реєстраційний внесок?

— ...Гей, Акво, у тебе є готівка?

— Я не була готова до того, що мене сюди відправлять, то як я можу мати при собі гроші?

…Як таке може бути? Нам не позичать грошей і не дозволять оплатити наступного разу?

Я відійшов від стійки, щоб обговорити стратегію з Аквою.

— …Гей, і що тепер? Ми в скруті з самого початку. В іграх зазвичай отримують базове спорядження, а також трохи грошей на проживання.

— Ти раптом став ненадійним. Однак нічого не поробиш, адже ти все-таки хікікоморі. Гаразд, час мені сяяти. Просто дивись, я покажу тобі вміння богині.

За столом сидів чоловік у просторому й громіздкому одязі священника.

Аква впевнено підійшла до нього…

— Чоловіче у тканині, будь ласка, назви свою релігію! Я Аква. Саме так, богиня Аква, якій поклоняється релігійний орден Аксіс! Якщо ти віриш...! …Чи можеш ти трохи допомогти мені, позичивши невелику суму грошей?

Зверхньо, але скромною, вона попросила в нього грошей.

— …Я з Церкви Еріс.

— А… ясно, вибачте…

Я не зовсім зрозумів, але вони, здається, належать до різних релігійних орденів.

Коли пригнічена Аква збиралася піти, священник зупинив її.

— А… Мадам, ви, мабуть, послідовниця Аксісу. Я чув історії про те, що богиня Аква та богиня Еріс були близькими, тож це, мабуть, доля. Я за вами спостерігав. Можливо, у вас виникли проблеми зі сплатою реєстраційного внеску? Це лише невелика плата, тому сприймайте це як благословення богині Еріс. Але незалежно від того, наскільки сильна ваша віра, ви не повинні вживати на марне ім’я богині.

— А… Гаразд, вибачте… Дуже дякую…

Аква повернулася з грошима, а її очі були мертвими.

— Ха, він не повірив, що я богиня… До речі, богиня Еріс моя кохай. Мене пожалів послідовник моєї підлеглої богині, а ще я отримала від нього гроші…

— Важливо те, що ти виконала завдання. Подумай про це. Якби він справді вірив, що ти богиня, були б інші проблеми!

Вираз обличчя Акви, здавалося, говорив, що вона втратила щось важливе, тож я підбадьорив її, але не надто щиро.

— Ем, ми повернулися з реєстраційними внесками.

— Я… Ясно… Реєстраційний внесок становить 1000 еріс…

Аква отримала від священника 3000 еріс.

Вона казала, що один еріс майже рівний одній єні. Виходить, їй дали близько 3000 єн.

Панянка за прилавком не втручалася в метушню, яку ми здійняли, але й не хотіла дивитися нам обом в очі.

Здавалося, я зламав один із прапорців між цією жінкою та мною.

— Гаразд. Оскільки ви сказали, що хочете стати шукачем пригод, ви повинні мати певний рівень розуміння, але я поясню від самого початку… По-перше, шукачі пригод відповідають за знищення монстрів, що блукають за межами міста, а ще це люди, які позбуваються небезпечних істот, що можуть завдати шкоди громадянам. Вони також майстри на всі руки, беруться за випадкову роботу, яка потребує їхніх талантів. Загалом, так вони заробляють на життя. А серед шукачів пригод є різні професії.

Нарешті цей момент настав.

Це було нормою для шукачів пригод. Професія, клас чи як там це називається, кожен повинен вибрати спосіб боротьби в цьому світі.

Порівняно з професією простого воїна, такий яскравий клас, як маги, мають бути кращими.

Працівниця дала нам з Аквою по одній картці.

Розміром вона була приблизно з водійське посвідчення і, здавалося, була свого роду посвідченням особи.

— Погляньте, будь ласка, сюди. Ви бачите слово «Рівень»? Як ви обоє знаєте, все у світі має душу, незалежно від форми. Якщо ви їсте або вбиваєте істоту, ви можете поглинути частину пам’яті душі, відому як Очки Досвіду. Вони зазвичай нематеріальні, але…

Панянка вказала на частину картки й продовжила.

— З цією карткою Очки Досвіду, які отримує авантюрист, будуть відображатися тут. Водночас тут буде рівень, який їм відповідає. Це показує силу шукача пригод. Тут буде записано, скільки ворогів ви перемогли. З накопиченням Очок Досвіду всі істоти швидко стають сильнішими в певний момент, відомий як підвищення рівня. Простіше кажучи, підвищення рівня дасть вам усілякі переваги, наприклад бали навичок для вивчення нових здібностей. Тому, будь ласка, наполегливо працюйте, щоб підвищити свій рівень.

Вислухавши пояснення, я згадав слова Акви.

Тоді вона запитала мене: «Ти любиш ігри?»

Зрозуміло. Після почутого, цей світ справді нагадував гру.

— Перш за все, будь ласка, вкажіть свій зріст, вагу, вік та інші дані в порожніх полях.

Я заповнив свої параметри у бланку, який мені дала працівниця.

Зріст — 165 см (5 футів, 5 дюймів), вага — 55 кг (121 фунт). Шістнадцять років, чорне волосся та очі…

— Добре, будь ласка, торкніться цієї картки. Вона відобразить силу кожної з ваших здібностей, що впливатиме на вибір професії. Накопичивши бали навичок, ви можете отримати здібності, доступні вашому класу. Це один із ключових моментів у виборі професії.

О, настала мить і для цього.

Час показати свій дивовижний потенціал і зчинити великий переполох в гільдії.

З напругою та серцем, повним очікування, я торкнувся картки.

— …Добре, дякую. Сато Кадзума-сан, так? Погляньмо… Сила, життя, магія, спритність і швидкість… Усі середні. Інтелект трохи виший за середній… Га? Везіння дуже високе, але це не дуже потрібно шукачам пригод… Недобре. Зважаючи на показники, ви можете обрати лише найпростіший клас — "Авантюрист"! Оскільки ви дуже везучі, я пропоную полишити спроби бути шукачем пригод і замість цього стати торговцем… Як бажаєте вчинити?

Гей, мене з самого початку відмовляють від пригод!? Що це було?

Кутики губ Акви сформували усмішку, спокушаючи мене вдарити її.

Знаєш, моя слабкість не допоможе тобі повернутись на небеса.

— Ем… Я хотів би стати шукачем пригод…

Зі стурбованим обличчям працівниця сказала:

— Г-гаразд. Після підвищення рівня та росту показників, ви зможете змінити професію! Крім того, клас «Авантюрист» те й означає — це поєднання всіх професій. Саме так, це може й базова професія, але це не означає, що вона гірша за інші! Зрештою, авантюристи можуть вивчити та використовувати навички будь-якого класу!

— З іншого боку, тобі знадобиться більше балів навичок, щоб отримати здібності. Без бонусів класу твої здібності будуть слабшими, порівняно з носіями цих класів. Ти зможеш робити все, але нічого до пуття.

Після того, як працівниця вказала на плюси, Аква миттєво їх знищила.

Я повинен знайти місце, де міг би спекатись її.

Схоже, я матиму базову професію, клас для початківців.

У всякому разі, це була найслабша професія.

Проте я все одно стану шукачем пригод у цьому світі.

Коли я з важким серцем отримав картку зі своїм ім’ям і класом «Авантюрист»…

— Е? Га? Що з цими показниками? Попри інтелект, нижчий за середній, і неймовірно низьке везіння, решта ваших показників значно перевищують середні! Особливо ваша магія, вона надзвичайно висока! Хто ви взагалі така?..

Працівниця закричала, подивившись на картку, до якої торкнулася Аква.

Усі в приміщенні переполошилися.

…Дивно, хіба це не повинно було статися зі мною?

— Ах, справді? Що ж, це лише означає, що я дивовижна. О боже, за моїми стандартами це норма.

Якою б марною вона не була, вона все ж була богинею.

Однак те, що Аква була настільки щаслива, що їй стало ніяково, мене розлютило.

— Це… Це не просто дивовижно! Професії магічного типу, які вимагають високого інтелекту, недоступні... Однак ви можете вибрати будь-яку іншу професію! Святий лицар із найсильнішим захистом — Хрестоносець; фехтувальник із найсильнішою атакою — Майстер Меча; і священнослужитель вищого рангу — Архіжриця*. Вам уже доступна більшість класів найвищого рівня!

Трохи стурбована вигуком працівниці, Аква сказала:

— Шкода, що мені не доступний клас "Богиня". Що ж, тоді стану Архіжрицею.

— Архіжриця! Вони можуть використовувати всі види заклинань відновлення і підтримки. Навіть можуть взяти на себе роль авангарду. Це сильна універсальна професія! Я вас зараз зареєструю… Готово. Ласкаво просимо до гільдії шукачів пригод, Акво-сама! Весь наш персонал з нетерпінням чекає на ваші грандіозні подвиги! — сказала працівниця з приємною посмішкою.

…Дивно, що це було?

Як я вже казав, це мало трапитися зі мною…

Ах, забудьте...

З цього моменту починається моє життя шукача пригод в цьому світі.

Частина 2
— Гаразд, усі гарно попрацювали! На сьогодні все! Ось, це сьогоднішня платня.

— Дякую! Добре попрацювали, босе!

— Добре попрацювали!

Після того, як бос оголосив про закінчення робочого дня, ми з Аквою отримали зарплату, вклонилися і подякували йому.

— Народ, ми підемо першими!

— Бувайте!

— О, дякую за вашу важку працю! Розраховую на вас і завтра.

Я прощався зі старшими працівниками, а Аква йшла за мною.

Почувши відповідь від старших, ми покинули робоче місце.

Ах, я і сьогодні працював увесь день.

Навіть сам почав сумніватися, що колись був хікікоморі.

Ми з Аквою забрали свою платню за день і попрямували до громадської лазні.

Громадська лазня нічим не відрізнялася від японських.

Судячи з середньої зарплати, плата за вхід була вищою, ніж в Японії. Однак я не зміг відмовитися від звички приймати ванну після закінчення роботи.

— Ах, я знову живий...

Я занурив плечі в теплу воду, неквапливо знімаючи втому від роботи.

Це місце здавалося середньовічним, тому я думав, що приймати ванну тут буде розкішшю, але це були лише мої стереотипи.

Я був вдячний, дуже вдячний...!

Вийшовши з лазні, я побачив Акву, яка чекала на мене біля входу.

Купатися довше за дівчину було трохи ніяково, але така вже природа японців.

— Що б ти хотіла сьогодні з'їсти? Я хочу стейк з копченої ящірки та крижаний малиновий "Нероїд"!

— Я теж хочу поїсти м'яса, тож ходімо до таверни й візьмемо два комплексні обіди зі стейком з копченої ящірки.

— Згода!

Закінчивши трапезу, ми з Аквою, не маючи чим зайнятися, пішли до стайні.

Набравши сіна, не забрудненого кінським гноєм, щоб зробити постіль, ми одразу ж лягли.

Аква, як завжди, спала поруч зі мною.

— Ну, тоді на добраніч.

— Добраніч. Фух... Я і сьогодні багато працював...

З цими словами я поринув у країну снів...

— Ні, зачекай хвилинку!

Я несподівано сів.

— Що таке? Ти забув сходити в туалет? Там темно, якщо хочеш, я піду з тобою?

— Та ні! Зачекай, я не про це. Я просто зрозумів, що ми досі живемо життям чорноробів.

І справді.

Останні два тижні ми з Аквою працювали на стінах за містом.

Ми були будівельниками.

Це дуже відрізнялося від того життя шукача пригод, якого я прагнув у цьому світі.

Чи, радше, чому Аква так швидко звикла до такого способу життя без жодних нарікань?

Хіба ти не була богинею?

— Не працюєш, не їси. Хіба це не очевидно? Хікініітам не вгодиш. Якщо хочеш, можеш працювати продавцем у магазині!

— Ні! Справа не в цьому. Як би це сказати? Я хочу захопливих битв з монстрами! Таке життя! До того ж хіба цей світ не переживає кризу через вторгнення Короля Демонів? Хіба тут не напрочуд мирно? Зовсім немає жодних ознак демонів!

Я розхвилювався, коли говорив. Коли мій голос став голоснішим, наші сусіди прочитали мені лекцію.

— Гей, припини! Тихіше!

— А, вибачте!

Авантюристи-початківці були бідними.

Здебільшого, ми не могли винаймати кімнату в таверні на кожну ніч.

Зазвичай, шукачі пригод ділили орендну плату з іншими шукачами пригод і спали в загальній кімнаті.

Або ж вони могли робити те, що робили ми, і спати на сіні в стайні.

Так, це відрізнялося від способу життя шукачів пригод в альтернативному світі, на який я з нетерпінням чекав.

Щодня ночувати в таверні — це те саме, що ночувати в готелі в Японії.

Це було неможливо для авантюристів з нестабільним доходом.

...Дійсно, наш дохід не був стабільним.

Прості квести зі збору трав чи полювання на монстрів, які з'являлися в іграх, були недоступні.

Монстри не перетворювалися на лут* і гроші, коли їх вбивали.

Крім того, ліс біля міста вже давно був очищений від монстрів.

Ліс став безпечним після того, як монстри пішли, тому ніхто не наймав людей, щоб збирати для них матеріали.

Це було очевидно.

Надворі було настільки безпечно, що діти могли вільно гуляти.

Біля брами стояла охорона, але замість того, щоб підтримувати цілодобову безпеку, було простіше винищити всіх небезпечних монстрів, оскільки ліс не був надто великим.

Це був найлогічніший метод, але краще б я цього не знав.

От би шукач пригод, який був лише трохи сильнішим за звичайних людей, витрачав півдня на збір трав, які було легко помітити, і заробляв достатньо на їжу та житло.

Такої легкої роботи не могло існувати.

Японія була успішною країною на Землі, але навіть при цьому жоден робітник не міг жити в готелі на свою денну зарплату.

Мінімальна заробітна плата? Трудове законодавство? Що це? Це можна їсти?

Ось таким був цей світ.

— Це марно, навіть якщо ти розповіси мені це. Зрештою, це місто найвіддаленіше від замку Короля Демонів! Хто б пройшов такий шлях, щоб напасти на місто початківців на кордоні...? Та й взагалі... Кадзума хоче жити, як шукач пригод, чи не так? У тебе навіть немає належного спорядження!

Аква перейшла прямо до суті, і я не міг заперечити.

Так, у нас не було навіть повного набору базового обладнання. Ми сподівалися його купити, тому так важко працювали на будівництві.

— Мені набридло будівництво. Я прийшов у цей світ не для того, щоб бути робітником. Я прийшов у цей світ без комп'ютерів та ігор, щоб шукати пригод. І хіба не ти послала мене сюди, щоб я кинув виклик Королю Демонів?

Почувши мої слова, Аква зробила здивоване про-що-ти обличчя, на мить замислилася, а потім відповіла:

— О! Було таке! Я забула, занурившись у щастя роботи. Я не зможу повернутися, якщо Кадзума не переможе Короля Демонів.

Слухаючи її дурну відповідь, я пригадав слова працівниці за прилавком. Здавалося, що інтелект цієї дівчини дійсно був нижче середнього.

— Гаразд, давай кинемо виклик Королю Демонів! Не хвилюйся, зі мною це буде легко! З нетерпінням чекай мого виступу!

— Мені якось не по собі... Але ти ж богиня, тож я покладаюся на тебе! Гаразд, на зекономлені гроші купимо основну зброю та обладунки, і завтра почнемо гріндити*!

— Залиш це мені!

— Хіба я не казав вам двом заткнутись? Хочете, щоб я вас відлупцював?

— Мені дуже шкода!

Поки ми перепрошували перед іншими шукачами пригод, я готувався до сну з переповненим хвилюванням серцем.

 

Частина 3

Під чистим блакитним небом.

— Допоможіть! Акво, врятуй мене...!

— Пухехе! Це просто смішно! Кадзумо, твоє обличчя все червоне і в тебе сльози на очах! Маєш справді відчайдушний вигляд!

Гаразд, я поховаю цю дівчину, перш ніж повернуся до міста.

Прийнявши таке рішення, я продовжував бігти й кричати про допомогу, а за мною гналося велетенське жабоподібне чудовисько.

Це була відкрита рівнина за містом.

Вранці ми взяли квест від гільдії та попрямували сюди.

Щодо необхідного мінімуму зброї, я вибрав короткий меч.

Аква вдала дурепу, мовляв, богиня зі зброєю це негламурно, тому озброєна вона нічим не була. Вона неквапливо спостерігала, як жаби ганяються за мною.

Не дивіться на них зверхньо тільки тому, що вони жаби.

Вони були більші за биків. Це був їхній шлюбний період, тож вони накопичували їжу, щоб відкласти ікру. Вони бродили довкола людських поселень, де їжі було більше, і ковтали козлів, вирощених фермерами, одним махом.

Якщо вони могли проковтнути козу цілком, то проковтнути нас з Аквою теж було б легко.

Насправді, діти і фермери часто зникали під час шлюбного сезону.

Хоча вони і виглядали як жаби, вони все одно були небезпечними, сильнішими за дрібних і тих винищених монстрів поблизу міста.

До речі, їхнє м'ясо було трохи жорстким, але приємним і освіжаючим. Досить популярний інгредієнт.

Їхній густий жир був ефективним проти прямих атак.

Вони ненавиділи метали, тому не полюватимуть на вас, якщо ви будете повністю екіпіровані. Це був легкий ворог для звичайних шукачів пригод.

Саме тому вправні авантюристи полювали на них, але...

— Акво! Акво! Припини сміятися і врятуй мене!

— Для початку, додавай "-сан", коли звертаєшся до мене.

— Акво-сама!

Я поховаю цю дівчину, залишивши лише голову над землею. Я дам їй пізнати жах жаб, які полюють на тебе.

Я був на межі плачу й озирнувся на жабу, що стрибала позаду мене.

У цей момент я зрозумів, що жаба рухається в іншому напрямку від мене.

Перед жабою була...

— Нічого не вдієш! Гаразд, я врятую тебе, хікінііте! Але від завтрашнього дня ти будеш поклонятися цій богині! Ти мусиш вступити до церкви Акви* цього міста і молитися мені тричі на день! І ти не зможеш відмовити, якщо я буду забирати у тебе гарнір під час їди! Крім того... Уґх?

Аква, яка, випираючи груди, щось бурмотіла, зникла.

Я повернув голову і побачив, що жаба перестала рухатися.

Щось синє звисало з куточка її рота.

Ця синя штука була...

— Акво! Ти...! Як тебе могли з'їсти?

У жаби, яка з'їла Акву, з рота судомно стирчала одна нога.

Я витягнув свій короткий меч і кинувся на жабу!

— [Шморг]... Ух, ух, ух… ВАААА...!

Вкрита липкою жаб'ячою рідиною, Аква, обхопивши коліна, сиділа на землі переді мною і ридала.

Поруч з нею лежала жаба з розбитою головою.

— Ух... [Шморг]... Дякую, дякую... Кадзумо, дякую тобі...! ВАААА...!

Аква плакала безперестанку відтоді, як я витягнув її з жаб'ячої пащі.

Навіть богиня не могла витримати жаху бути здобиччю.

— З... З тобою все гаразд, Акво? Будь сильною... Давай закінчимо на сьогодні. Квест, який ми взяли, полягає у знищенні п'яти жаб за три дні, але вони не ті супротивники, з якими ми можемо впоратися. Спробуємо ще раз, коли матимемо краще спорядження. Послухай, у мене лише короткий меч, немає обладунків, і я все ще в спортивному костюмі. Повернімось, коли будемо одягнені як шукачі пригод.

Чесно кажучи, такий новачок, як я, переміг жабу лише тому, що вона перестала рухатися, коли намагалася проковтнути Акву.

Якби жаба напала на мене без вагань, мені б не вистачило сміливості зустріти її обличчям до обличчя.

Аква підвелася з блискучою рідиною по всьому тілу.

— Тьху... Мене, богиню, принизила жаба; як ми можемо відступити? Мене вже осквернили. Якщо віряни побачать, яка я брудна... їхня віра неодмінно постраждає! Якщо люди дізнаються, що я тікаю від жаб, це буде ганьбою для імені прекрасної богині Акви!

Ти не мала б про це турбуватися. Ти носила на будівельному майданчику в кілька разів більше будівельних матеріалів, аніж чоловіки, і при цьому виглядала щасливою від роботи. Твоєю найбільшою радістю була вечеря після купання, а спала ти так міцно, що навіть пускала слину, коли ночувала у стайні поруч зі мною. Після того, як я побачив, як ти поводишся, бути вкритою слизом не так вже й страшно.

Але перш ніж я встиг її зупинити, Аква кинулася до іншої жаби, що стояла вдалині.

— А! Гей, почекай, Акво!

Вона проігнорувала мій крик, наблизившись до жаби і використавши імпульс, щоб завдати їй удару в живіт.

— Відчуй гнів богині! Ти наважилася виступити проти богині!? Покайся в пеклі! Божественний удар!

Я згадав, як співробітник гільдії говорив мені, що фізичні атаки не ефективні проти гігантських жаб.

Її кулак увігнався в м'яке черевце, а жаба, здавалося, взагалі не постраждала...

Аква покірно подивилася жабі в очі і тихо промовила:

— ...Якщо придивитися... жаби насправді досить милі, правда?

...Я переміг другу гігантську жабу, яка перестала рухатися, коли намагалася проковтнути свою здобич. Пригода на сьогодні закінчилася тим, що я привів до міста заплакану богиню, вкриту слизом.

 

Частина 4

— Я зрозуміла. Нас двох замало, тож давай наберемо більше людей!

Повернувшись до міста, ми насамперед пішли до лазні, щоб помитися. Потім ми їли смажену жабу в гільдії шукачів пригод і обговорювали наші плани.

Окрім того, що це було місце зустрічі шукачів пригод, гільдія також виконувала роль бару. Це дозволяло авантюристам продавати монстрів, на яких вони полювали, а подача їстівних істот також була для них своєрідною точкою продажу.

Ми продали м'ясо двох жаб, яких вполювали, гільдії і заробили на цьому трохи грошей.

Жаба була занадто великою для нас двох, щоб нести її, але якщо ви звернулися до гільдії із запитом, вони надавали послугу доставляння, перевозячи монстра, якого ви перемогли.

Продавши одну жабу і вирахувавши плату за транспортування, ми заробили 5,000 еріс.

Заробіток був приблизно такий самий, як на будівельних роботах.

Однак трохи жорстке смажене жаб'яче м'ясо виявилося несподівано смачним, що здивувало мене.

Коли я вперше прийшов у цей світ, я трохи вагався, чи їсти ящірок і жаб.

Однак після того, як мені приготували і подали одну з них, я виявив, що вона дуже смачна.

Звісно, богиня переді мною їла все без вагань.

— Але... Навіть якщо ми захочемо набрати товаришів, як думаєш, чи захоче хтось об'єднатися з такими новачками, як ми, які навіть не мають належного спорядження?

З повним ротом жаб'ячого м'яса Аква помахала виделкою в руці.

— Фені пофібо лис укути…

— Ковтай. Ковтай, перш ніж говорити.

Після того, як Аква проковтнула, вона сказала:

— Мені потрібно лише гукнути, і люди вишикуються в чергу, щоб приєднатися до нас. Адже я Архіжриця, зрештою, це першокласна професія! Я можу використовувати всілякі цілющі заклинання і магію підтримки, можу зняти отруєння та параліч. Я навіть можу воскрешати — вміння, яке хотіла б мати будь-яка команда. Можливо, я потрапила у світ смертних, через що мої сили далекі від піку, але я все ще богиня... Кхм! Я Аква-сама, кінець кінцем! Мені лише потрібно повісити оголошення, і купа людей, які благатимуть мене взяти їх із собою на квести, з'явиться! Якщо зрозумів, то дай мені ще шматок смаженого жаб'ячого м'яса!

Закінчивши, самопроголошена богиня схопила шматок смаженого жаб'ячого м'яса з моєї тарілки, поки я спостерігав за нею стурбованими очима.


Частина 5

Наступного дня в гільдії шукачів пригод.

— ...Ніхто не підходить... — понуро пробурмотіла Аква.

Вивісивши оголошення про набір, ми сіли за столик у приміщенні гільдії шукачів пригод і стали чекати, коли з'являться компаньйони. Минуло півдня.

Інші шукачі пригод побачили наше оголошення.

Крім нас, ще кілька авантюристів набирали людей, проводили співбесіди, розмовляли з ними та йшли геть.

Я добре знав, чому ніхто не підходив.

— ...Слухай, давай знизимо планку. Наша мета — перемогти Короля Демонів, тому такі умови були необхідні... Однак "беремо тільки з першокласними професіями" це вже трохи занадто.

— Ух... Але...

У цьому світі професії шукачів пригод поділялися на рівні, і деякі з них були найвищого рівня.

«Архіжриця» Акви була однією з таких.

Звичайним людям було важко претендувати на таку професію. Вона цілком могла бути кандидатом у герої.

Більше того, для таких кандидатів-героїв було нормальним явищем насолоджуватися привілейованим життям в інших командах...

Аква, напевно, хотіла набрати сильних соратників, щоб перемогти Короля Демонів.

Однак...

— Якщо так піде далі, ніхто не погодиться! У тебе може і є клас вищого рівня, але мій — найслабший. Я втрачу своє місце, якщо мене раптово оточить еліта. Як щодо того, щоб знизити вимоги для вступу...?

Коли я вже готувався встати...

— Я бачила оголошення про набір першокласних авантюристів. Це ви його розмістили?

Вона дивилася на нас червоними, сонними очима.

Її гладке чорне волосся сягало плечей.

Для нас вона була дівчиною в класичному вбранні відьми: чорний плащ, темні чоботи, гостроверхий капелюх і посох.

Її риси обличчя були ніжними, як у порцелянової ляльки — це була лолі.

У цьому світі не було нічого дивного в тому, що діти працювали...

Маленька, тендітна дівчинка, якій на вигляд було 12-13 років, мала пов'язку на одному оці. Вона різко відкинула плащ і сказала:

— Мене звати Меґумін! Моє покликання — чаклунка, яка володіє найсильнішою наступальною магією — Вибухом...!

— ...Ти прийшла, щоб дражнити нас?

— Зовсім ні!

Я не міг не відреагувати на представлення цієї дівчини, а вона панічно заперечила.

До того ж, що це за ім'я таке «Меґумін»?

— Червоне око… ти Багряний Демон?

Дівчина кивнула у відповідь на запитання Акви і показала їй свою картку шукачки пригод.

— Саме так! Я елітний маг з клану Багряних Демонів, Меґумін! Моя магія досить потужна, щоб розколоти гори...! ...Ось так. Вам потрібен чудовий маг? ... До речі, я хочу попросити вас про послугу. Я три дні нічого не їла, чи не могли б ви дати мені чогось поїсти перед співбесідою...?

Меґумін подивилася на нас скорботними очима.

З області її шлунку почувся несамовитий звук "угу", що розривав серце.

— ...Я не проти пригостити тебе їжею, але чому ти носиш пов'язку на оці? Якщо ти поранена, може, хай ця дівчина вилікує тебе?

— Хм... Це чарівний предмет, щоб стримувати мою непереборну силу... Якщо її зняти, світ спіткає величезна катастрофа...

— О... То це щось на кшталт печатки?

— Я це вигадала. Це звичайна пов'язка на око. Просто гарно виглядає... Ой, вибач... Будь ласка, не смикай за неї, припини!

— Ем... Слухай, Кадзумо, Багряні Демони народжуються з високим інтелектом і сильною магічною силою, більшість з них мають потенціал стати могутніми чаклунами. Вони добре відомі своїми червоними очима та дивними іменами, — пояснила Аква, поки я натягував пов'язку Меґумін.

...Зрозумів. Просто, почувши її ім'я і побачивши цю пов'язку, я подумав, що вона дражниться зі мною.

Я відпустив пов'язку, а дівчинка суворо сказала:

— Неввічливо казати, що у нас дивні імена. Як на мене, то дивними є саме імена жителів цього міста.

— ...Гаразд, можу я запитати, як звати твоїх батьків?

— Мою маму звати Юїюї, а тата — Хьоідзабуро.

— ...

Ми з Аквою мовчали.

— ...Так чи інакше, з раси цієї дівчини багато сильних магів, так? Чи могли б ми завербувати її як компаньйона?

— Гей, якщо у тебе проблеми з іменами моїх батьків, скажи це мені в обличчя!

Коли Меґумін нахилилася вперед, Аква повернула їй картку шукачки пригод.

— З цим не буде проблем, так? Картка авантюристки справжня, у неї висококласна професія з можливістю використовувати потужні заклинання — Архімаг. Магічний показник на карті дуже високий, тому у неї великий потенціал. Якщо вона дійсно може використовувати магію вибуху, це буде просто чудово! Заклинання вибуху — заклинання найвищого рівня магії детонації, його важко вивчити.

— Гей! Припини говорити про мене "вона", називай мене на ім'я!

Оскільки Меґумін протестувала, я простягнув їй меню.

— Не зважай на деталі, замовляй що-небудь поїсти. Мене звати Кадзума, а це Аква. Приємно познайомитися, Архімагу.

Меґумін, здавалося, хотіла щось сказати, але врешті-решт просто мовчки взяла меню.

 

Частина 6

— Вибух — найсильніше наступальне закляття. З іншого боку, воно має довгий час підготовки. Будь ласка, тримай цю жабу на відстані, поки я не буду готова.

Ми взяли з собою Меґумін, яка наїлася досхочу, щоб помститися гігантським жабам.

Я побачив одну далеко на рівнині.

Вона вже помітила нас і попрямувала в наш бік.

Крім того, я побачив ще одну, яка прямувала до нас з протилежного боку.

— Будь ласка, цілься в ту, що далі. А ту, що ближче... Ходімо, Акво. Цього разу ми помстимося за себе. Ти ж колишня богиня, так? Як щодо того, щоб показати, з якого ти тіста?

— Що ти маєш на увазі під "колишня"? Я досі богиня! Професія Архіжриці — лише маскування!

Меґумін подивилася на самопроголошену богиню, що душила мене, і сказала:

— Богиня?

— ...Просто жалюгідна жінка, яка видає себе за богиню. Вона час від часу буде говорити подібні речі, тому, будь ласка, не звертай на неї уваги.

Вислухавши моє пояснення, Меґумін глянула на Акву співчутливими очима.

Аква майже заплакала і в розпачі кинулася на найближчу жабу зі стиснутим кулаком.

— Ви просто жаби, які сильні проти фізичних атак! Дозвольте мені показати вам силу богині! Кадзумо, дивись уважно! Я ще не зробила нічого грандіозного, але сьогодні мені обов'язково вдасться!

Аква, якій не вистачало вміння навчатися, закричала та успішно проникла в тіло жаби, зупинивши її рухи.

Як і годиться богині, вона пожертвувала собою, щоб виграти нам час.

...А тоді повітря навколо Меґумін почало тремтіти.

Навіть такий початківець у магії, як я, міг сказати, що вона готується використати якусь надзвичайну магію.

Наспів Меґумін ставав дедалі гучнішим, а піт стікав з її скронь.

— Дивіться уважно; це найсильніше атакуюче заклинання, відоме людству... Найпотужніше атакуюче заклинання.

Кінчик посоха Меґумін почав світитися.

Розмір міг бути невеликим, але, здавалося, він накопичив величезну кількість світла, оскільки яскраво світився.

Червоне око Меґумін стало блискучим.

— Вибух!

Світло промайнуло через рівнини.

Випромінюване з кінчика посоху Меґумін, воно вистрілило вперед, влучивши в жабу, що наближалася до нас...!

Сильний ефект заклинання був помітний одразу.

Сліпуче світло заповнило моє поле зору, коли жаба розлетілася на шматки з лунким ударом.

Мене майже здуло сильним вітром, я затулив обличчя руками і повернув самоконтроль.

Коли пил влігся, на місці, де була жаба, утворився кратер діаметром двадцять метрів, що свідчило про потужність вибуху.

— ...Дивовижно… он якою є магія.

Поки я почувався зворушеним силою заклинання Меґумін, інша жаба повільно вилізла з-під землі. Ймовірно, її розбудила ударна хвиля і звук вибуху.

Я гадав, що без дощу та джерела води на рівнині, жаби висохнуть під спекотним сонцем. Виявилося, що вони заривалися під землю, щоб не згоріти заживо.

Жаба, що вилізла назовні, була неподалік від Меґумін, але рухалась вона дуже повільно.

Якби ми скористалися цим шансом і відійшли подалі від жаби, а Меґумін знову застосувала закляття вибуху, то могли б перетворити жабу на попіл.

— Меґумін! Давай поки що відступимо і атакуємо здалеку...!

Я подивився на Меґумін.

Моє тіло застигло...

Тому що Меґумін лежала на землі обличчям донизу.

— Хм... Вибух — моє найсильніше заклинання. Він потужний і використовує багато мани. Простіше кажучи, мана, яку я використала, перевищила мій ліміт, тому я не можу рухатися. Ах, подумати тільки, що жаба з'явиться з нізвідки... Нічого доброго. Мене з'їдять. Вибач, будь ласка, і врятуй мене. Агов...!

Сковуючи їхні рухи тілами Акви та Меґумін, я прикінчив двох жаб.

Ми виконали місію з перемоги над п'ятьма гігантськими жабами за три дні.

 

Частина 7

— Ух... Ух... [Нюх]... Пахне... Пахне рибою...

Аква сопіла, йдучи за мною, вся в слизу.

— Всередині жаби смердить, але тепло, тому не так вже й погано... Я отримала знання, які краще не знати...

Меґумін, вкрита слизом, як Аква, і яку я ніс на спині, розповіла мені те, чого я ніколи не хотів знати.

Якщо хтось використовував магію, яка перевищувала його або її ману, це забирало його або її життєву силу, щоб компенсувати різницю.

Використання потужних заклинань з виснаженням мани могло навіть призвести до смерті.

— Відтепер магія вибуху заборонена, крім випадків крайньої необхідності. Будь ласка, обходься іншими заклинаннями, Меґумін.

Почувши мої слова, вона міцніше схопила мене за плечі.

— Я не можу.

— ...Га? Що не можеш? — перепитав я.

Меґумін схопилася ще сильніше і притиснулася своїми відсутніми грудьми до моєї спини.

— ...Я можу використовувати тільки Вибух, я не знаю жодної іншої магії.

— Ти це серйозно?

— ...Так.

Коли ми з Меґумін замовкли, до нашої розмови долучилася Аква, яка сопіла.

— Що ти маєш на увазі, коли кажеш, що знаєш лише Вибух? Якщо у тебе було достатньо очок навичок, щоб вивчити Вибух, ти повинна була вивчити й інші заклинання, чи не так?

...Очки навичок?

До речі, дівчина за прилавком в гільдії щось згадувала про них.

Побачивши, що я розгубився, Аква пояснила мені:

— Очки навичок — це те, що отримуєш, коли обираєш клас; вони використовуються для вивчення навичок. Чим більший потенціал у людини, тим більша кількість очок навичок у неї на початку. Ти можеш вивчити всілякі вміння, інвестуючи в них ці очки. Наприклад, чудова я вивчила усі трюки для вечірок, а також усі заклинання Архіжриці.

— ...І де ти збираєшся використовувати фокуси для вечірок?

Аква вдала, що не почула мого запитання, і продовжила:

— Залежно від людини та професії, існують обмеження на навички, які вона може засвоїти. Наприклад, людині, яка боїться води, знадобиться більше очок, щоб вивчити заклинання водної чи крижаної стихії... Однак, оскільки магія детонаційної групи складається зі складених заклинань, то для її опанування потрібні глибокі знання магії вогню та вітру. Це означає, що люди, які можуть вивчити детонаційну магію, повинні мати можливість легко вивчити й інші заклинання.

— І це означає, що ти точно можеш вивчити заклинання низького рівня, коли ти знаєш магію високого рівня з групи детонації... Хай там як, де ти можеш використати трюки для вечірок?

Коли я закінчив своє речення, Меґумін пробурмотіла:

— ...Я — Архімаг, яка любить Вибух. Я люблю не магію детонації, а саме Вибух.

Реально, в чому різниця між детонаційними заклинаннями і Вибухом? Я взагалі не зрозумів.

Аква слухала монолог Меґумін з серйозним обличчям.

Ні, порівняно з цим, трюки для вечірок мене збивали з пантелику сильніше.

— Пригоди точно будуть легшими, якщо я вивчу інші заклинання. Вогонь, вода, земля, вітер і світло... Вивчити заклинання, пов'язані з цим, має бути достатньо... Однак я не могла цього зробити; моя єдина любов — Вибух. Навіть якщо я можу використовувати його лише один раз на день, навіть якщо я впаду після використання заклинання, моя єдина справжня любов — це все одно Вибух! Єдина причина, з якої я обрала шлях Архімага — можливість використовувати заклинання вибуху.

— Неймовірно! Чудово! Твоя рішучість йти за своїми романтичними мріями, попри їх неефективність, дійсно зворушила мене!

...О ні, схоже, що від цього мага не буде ніякої користі.

Найкращим доказом було те, що вона знайшла спільну мову з Аквою.

Після двох битв із жабами я сильно засумнівався в користі цієї богині.

Чесно кажучи, з однією лиш Аквою було досить проблем. А якби до неї приєдналася ще одна...

Гаразд, я вирішив.

— Зрозуміло. Думаю, це буде нелегкий шлях, тож працюй, не покладаючи рук. О, я бачу місто. Давай розділимо нагороду порівну в гільдії. Так, давай зустрінемося знову, якщо наші шляхи ще раз перетнуться.

Після того, як я закінчив, Меґумін схопила мене міцніше.

— Хм... Моє єдине бажання — використовувати магію вибуху, а винагорода — лише додатковий бонус. Давай так: мені не потрібна рівна частка винагороди. Якщо ви готові оплачувати рахунки за їжу, ванну та інше, я можу відмовитися від винагороди. Саме так, моя сила архімага доступна за ціною їжі та інших потреб! Як ви могли втратити таку можливість укласти довгостроковий контракт?

— Ні, ні, ні, наша слабка команда не гідна такої дивовижної сили. Правильно, просити Меґумін залишитися в нашій команді з її дивовижними здібностями це вже занадто. Групі, яка тільки починає, варто обійтися звичайним магом. Поглянь на мене, навіть мій клас найслабший — Авантюрист.

Щоб прогнати Меґумін, яка міцно вчепилася в мене, коли ми прийшли до гільдії, я спробував послабити її хватку.

Проте вона відмовлялася відпускати.

— Ні, ні, ні, байдуже, чи ви новачки, чи слабкі. У мене, можливо, професія вищого рівня, але я теж початківець. В мене лише шостий рівень. Коли він зросте, я не падатиму після використання заклинань. Тож давай обговоримо все, а потім ти зможеш подумати, що робити далі, добре?

— Ні, ні, ні, занадто складно використовувати мага, який може накладати лише одне заклинання на день. Ух, вона хоч і чаклунка, але хватку має сильну...! Відпусти, інші команди, напевно, теж тебе не хочуть брати. Точніше, в підземеллях і в приміщенні не можна використовувати заклинання вибуху, що означає, що ти там марна. Гей, розслабся! Я поділю з тобою нагороду порівну, тож, будь ласка, відпусти!

— Будь ласка, не кидайте мене! Жодна команда не хоче мене брати! Я готова носити багаж або що завгодно, коли досліджуватимемо підземелля, тому, будь ласка, не кидайте мене!

Мабуть, саме через те, що Меґумін на моїй спині кричала: "Не кидайте мене!", перехожі почали перешіптуватися, дивлячись на нас.

Оскільки ми були в місті, а поява Акви привертала багато поглядів, ми опинилися в центрі уваги.

— Не може бути, цей хлопець хоче покинути дитину...

— З ним дівчина, вся в слизу.

— Награтися з такою маленькою дитиною і кинути її після цього, що за паскудство. Подивіться, чому дівчатка вимазані слизом? Що за дивні сексуальні ігри цей збоченець змушував їх робити?

...Перехожі кидали на мене косі погляди.

Аква лукаво посміхалася, почувши ненависть у їхніх словах.

Меґумін, здавалося, теж чула їхній шепіт.

Я подивився на юну чаклунку, яка зазирала мені через плече, і побачив на її обличчі зловтішну посмішку...

— Я не проти будь-якої гри! Навіть жаб'ячим слизом, як оце зараз, я не проти...

— Гаразд, я зрозумів! Меґумін, подбай про мене!

Частина 8
— Гаразд, все в порядку. Я підтверджую, що ваша команда завершила квест з перемоги над 5 гігантськими жабами за 3 дні. Гарна робота.

Відзвітувавшись біля стійки гільдії, я отримав обіцяну винагороду.

Оскільки Аква та Меґумін були вкриті слизом, від них дуже смердітиме, якщо вони не помиються. Це могло б викликати непорозуміння щодо мене, тому я прогнав їх до лазні.

Одна з жаб, яку ми перемогли, розщепилась на атоми через магію вибуху, тому я боявся, що це могло вплинути на завершення квесту. Але вид і кількість переможених монстрів були записані на картці шукача пригод, тому проблем не виникло.

Я віддав свою та Меґумін картки працівниці, яка поклала їх у дивний апарат, схожий на коробку. Ось так було здійснено підтвердження.

Речі, розроблені в цьому світі, використовували магію, а не науку, тому технологічний рівень цього світу був досить високим.

Я знову подивився на свою картку і побачив, що в мене 4-ий рівень.

Я чув, що ці жаби були чудовими помічниками для авантюристів-початківців, щоб підвищити рівень.

Я самостійно переміг 4 жаб, чого вистачило, щоб підняти свій рівень до 4.

Чим нижчий рівень людини, тим легше підвищувати його.

Всі показники на карті трохи зросли, але я не відчув, що став сильнішим.

— ...Але ж я можу стати сильнішим, просто вбиваючи монстрів... —пробурмотів я собі під ніс.

Жінка за прилавком згадувала про це, коли пояснювала на початку.

Всі речі в цьому світі мають душу. Незалежно від того, яку форму вона приймає, якщо ти з'їси або вб'єш істоту, то зможеш поглинути частину пам'яті душі. Так вона сказала.

Ця частина пояснень нагадувала комп'ютерну гру.

Якщо придивитися уважніше, то там було щось під назвою "Очки навичок", які показували цифру 3.

Просто витрачаючи ці бали, я міг вивчати вміння.

— Ну що ж, здача 2 гігантських жаб, на додаток до отримання винагороди за завершення квесту, складає в цілому 110 000 еріс. Будь ласка, візьміть їх.

110 000.

Ці гігантські жаби принесли по 5 000 еріс після вирахування транспортних витрат.

Отже, винагорода за 5 жаб становила 100 000 еріс.

Аква казала, що квести виконують команди, в яких від 4 до 6 шукачів пригод.

Отже, для звичайних авантюристів боротьба з 5 жабами протягом кількох днів, ризикуючи життями, принесла б близько 125 000 еріс. Для команди з 5 чоловік — по 25 000 еріс на кожного.

...Воно того не варте.

Закінчення місії за один день означало щоденну зарплату в 25 000.

Це могло б здатися непоганою угодою для денного заробітку, але, враховуючи ризик, це не було варте зусиль.

Якби з'явилася ще одна жаба та з'їла мене, ми б усі троє загинули.

Від цього у мене мороз по шкірі пройшов.

Я подивився на інші квести. На дошці оголошень були такі:

«Зрубати злі дерева, що псують ліс, винагорода залежить від їхньої кількості.»

«Допоможіть мені знайти мого домашнього білого вовка.»

«Урок фехтування для мого сина * Вимога: Рунічний Лицар або Майстер Меча.»

«Набираю піддослідного для магічної практики * Вимога: Високий рівень здоров'я або сильний опір до магії...»

Так.

Вижити в цьому світі було нелегко.

Вже на другий день пригод мені захотілося повернутися до Японії.

— ...Вибачте, можна запитати...?

Саме тоді, коли я трохи засумував за домівкою, сівши на найближчий стілець, хтось заговорив до мене ззаду.

Відчуваючи втому від реалій цього іншого світу, я повернув голову з порожніми очима.

— Що таке...?

Я втратив дар мови, коли побачив людину, яка до мене заговорила.

Це була дівчина-лицар.

Вона була надзвичайно красивою.

З першого погляду дівчина випромінювала флюїди прохолодної краси, коли безвиразно дивилася на мене.

Вона була трохи вища за мене.

Мій зріст був 165 см (5 футів 5 дюймів).

Трохи вище за мене повинно бути приблизно 170 см (5 футів 7 дюймів).

На ній була суцільна металева броня по всьому тілу. Красуня зі світлим волоссям і блакитними очима.

Напевно, на рік чи два старша за мене.

Я не міг розгледіти форму її тіла через обладунки, але відчував, що вона дуже пишна.

Її обличчя здавалося досить холодним... Як би це сказати, воно зачіпає вашу мазохістську сторону...?

...Ах. Недобре, я був зачарований.

— Е, ем, щось сталося?

Коли я був з Аквою, яка була приблизно мого віку, і Меґумін, яка була молодшою за мене, все було добре, але ця красуня, трохи старша за мене, змушувала мене заїкатися.

Один з тих поганих наслідків життя хікікоморі протягом тривалого періоду.

— Ем... Команда, що розмістила це оголошення про набір, — це ви, так? Ви все ще шукаєте людей?

Лицарка показала мені папірець.

Дійсно, ми не зняли це оголошення після того, як Меґумін приєдналася до нашої групи.

— Ми все ще набираємо людей. Хоча я б не рекомендував тобі приєднуватися...

— Будь ласка, візьміть мене! Будь ласка, дозвольте мені приєднатися до вашої групи!

Коли я вже збирався тактовно відмовити їй, дівчина-лицар раптом схопила мене за руку.

...А?

— Ні, ні, ні, зачекай. У нашої групи багато проблем, двоє інших — тягар, а мій клас — найслабший. Через це двоє моїх товаришів були вкриті слизом... Ой! Ой! Ой!

Коли я згадав про слиз, лицарка стиснула мою руку.

— Я мала рацію, ті двоє, вкриті слизом, — твої товариші! Що сталося, як вони опинилися в такому стані? Я теж...! Хочу відчути це...!

— Га?

Що вона сказала?

— Ні, я неправильно сформулювала. Двоє молодих дівчат зазнали цього в такому ніжному віці... Як лицарка, я не можу стояти осторонь і спостерігати. Мій клас — Хрестоносець — вищого рівня, тому я повинна відповідати вашим критеріям набору.

Що з цією дівчиною? Її очі виглядали небезпечно. Я ж думав, що вона спокійна і зібрана старша сестра!

Але мій радар небезпеки спрацював.

Від неї віяло тим самим, що й від Аква та Меґумін.

...Може, вона й красуня, але з цим нічого не вдієш.

— Ара… Я не закінчив. Я дуже не рекомендую тобі вступати. Одна з наших товаришів нікудишня, інша — може накласти лише одне заклинання на день, а у мене найслабша професія. Ось така у нас відстійна група, тож пропоную тобі знайти іншу...

Лицарка ще більше зміцнила свою хватку.

— Чудово! Чесно кажучи, я впевнена у своїй силі та витривалості, але я не надто спритна в роботі руками... Тому я не можу поцілити у ворога...

Мій радар не помилився.

— Тож тобі не потрібно ставитися до мене як до першокласного бійця; я просто без вагань йтиму вперед, тож використовуй мене, як щит.

Лицарка підсунула своє гарненьке личко до мене.

Її обличчя було занадто близько!

Оскільки я сидів, вона дивилася на мене згори донизу. Золоті коси дівчини-лицаря торкалися мого обличчя, змушуючи моє серце битися швидше.

Час, коли я був хікікоморі, знову дався в знаки...!

Ні, це просто було надто збудливо для незайманого хлопця-підлітка, тому й змусило мене розхвилюватись.

Заспокойся, не спокушайся її чарівністю!

— Ні, як я можу дозволити дівчині бути щитом? Моя група дуже слабка, тому атаки будуть дуже відчутними для тебе. Монстри можуть накинутися на тебе в кожному бою!

— Мені це й подобається!

— Ні, як би це сказати...? Двох моїх товаришів намагалися з'їсти жаби і вони вкрилися слизом! Таке може статися кожного дня!

— Це саме те, чого я хочу!

...О, я зрозумів.

Почервоніла дівчина-лицар, яка тримала мене за руку.

Дивлячись на неї, я дещо зрозумів.

...Вона була не просто марна, її характер був гнилий наскрізь.