Це твій дім

У маєтку ходять чутки, що їхній господар, Джао Хвай, збирається одружитися.

 

Джао Фейшван почув цю новину з вуст Джан Юаня. Цей Джан Юань був великим, кремезним чоловіком, на вигляд дуже суворим і чесним, але він любив пліткувати. Єдиною радістю в його повсякденному житті були плітки, навіть шум вітру та колихання трави не вислизали від його вух.

 

Цього разу чутки про те, що Джао Хвай одружується, також пустив Джан Юань. Це сталося тому, що він дізнався, що їхній господар таємно купив весільне вбрання* з та інші речі. А раз про це дізнався Джан Юань, то, природно, про це дізналися всі в маєтку. Буквально за два дні новина про те, що Джао Хвай одружується, облетіла всі куточки резиденції принца Хвая.

 

*Тут було згадано й качок-мандаринок, які символізують закоханих, але я не знала, як це правильно записати, тож просто їх прибрала, але вони там є.

Почувши це, Джао Фейшван раптово відчув незрозумілий біль у серці. Чи не через ту свинячу ногу* Джао Хвая? Очевидно, лише кілька днів тому він відкрив своє серце, просячи Джао Фейшвана одружитися з ним, а сьогодні вже знайшов нову кандидатуру після того, як отримав відмову.

 

*Невірний.

 

Чи тому, що половина маєтку, який обіцяв йому Джао Хвай, ось-ось мала потрапити до чиїхось інших рук?

 

Чим більше Джао Фейшван думав про це, тим більше розчаровувався. Він не зміг стриматися й пішов запитати Джао Хвая напряму.

 

— Я чув, що ти збираєшся одружитися? – його тон був сповнений оцту, але сам Джао Фейшван цього не усвідомлював. — До якої сім'ї належить ця пані?

 

— Одружитися? – Джао Хвай здивувався. Його вуха почервоніли. — Так, мабуть, так. Що думаєш про це?

 

То Джао Хвай насправді зібрався одружитися!? І він навіть запитав його, що той думає?! Серце Джао Фейшвана закипіло, він відчув злість, але не знав, звідки вона взялася.

 

— Вітаю вас, бажаю вам сто років щасливого шлюбу й незабаром народити сина, – обличчя Джао Фейшвана було похмурим. Його рот вивергав побажання, але голос був таким гірким, ніби він зустрівся з ворогом, який вбив його батька й матір.

 

Закінчивши, Джао Фейшван розвернувся й хотів піти, але Джао Хвай схопив його за руку й повільно усміхнувся: 

 

— Сяо-Фейшване, мені здається, що ти щось не так зрозумів.

 

— Що саме? – погляд Джао Фейшвана був прикутий до його взуття.

 

— Зачекай тут трохи, – сказав Джао Хвай, потім зайшов за ширму й одягнув червоне вбрання. Очі Джао Фейшвана розширилися. Докази прямо тут, тож що ж він у біса не так зрозумів?!

 

Поки його шлунок закипав, Джао Хвай раптом накинув на голову вишиту вуаль. Він мав високу і струнку фігуру, а червона вуаль додавала йому дещо комедійного вигляду.

 

Джао Хвай трохи зніяковів, на щастя, його червоне обличчя було прикрите: 

 

— Фейшване, ти одружишся зі мною?

 

По правді кажучи, він бачив, що Джао Фейшван не зовсім байдужий до нього. Він постійно бурмотів про те, що хоче знайти дружину, але жодного разу не глянув на жодну дівчину більше, ніж один раз. Йому, мабуть, просто потрібен свій дім.

 

— Коли ми станемо подружжям, я стану твоєю дружиною, а це буде твій дім.

 

Джао Хвай одягнув цей дещо кумедний одяг і називав себе «дружиною» глибоким чоловічим голосом. Це було дійсно смішно. І все ж очі Джао Фейшвана почервоніли.

 

Раніше він часто уявляв, що одружиться з прекрасною нареченою. Його наречена одягне червону вишиту вуаль, її очі злегка опустяться в мерехтінні тьмяного світла свічок, і він матиме дім.

 

Коли ставатиме холодно, дружина нагадуватиме йому, щоб він одягався тепліше. Коли він захворіє, дружина ніжно піклуватиметься про нього і триматиме його за руку. Йому більше не потрібно буде страждати від болю на самоті, і холодне лезо більше не буде його єдиним супутником по житті.

 

У цей момент наречена в його видінні набула чітких обрисів. Вона не опускала очей, але уважно й ніжно піклувалася про нього, і її вбрання було смішним, але вона була дуже гарною. Дуже, дуже гарною.

 

— Я зроблю це, – прохрипів Джао Фейшван із червоними очима. Його думки були надто складними у цей момент, і він відповідав на інстинкті.

 

Джао Хвай усміхнувся і взяв його за руку. Джао Фейшван відчув жар і гарячий піт на своїй долоні й м'яко усміхнувся.

 

Джао Хвай нахилився вперед і швидко поцілував його губи крізь вуаль, прикріплені китиці м'яко погойдувалися від його рухів: 

 

— Тобі не дозволено забирати їх назад.