Виходь за мене

Джен Ю був красивим і героїчним, але це було доти, доки він тримав рот на замку. Коли він відкривав його й усміхався, то виглядав досить мило й безглуздо.

 

Той, хто хотів їсти, був господарем, але той, кого щодня посилали в кондитерську, був ним. Джен Ю не знав причини, але він не міг порушити наказ господаря. Через пів місяця старанних походів Джен Ю справді виправдав очікування Джао Хвая й підкорив серце маленької панянки.

 

Двоє закоханих вирішили одразу ж одружитися. У день весілля Джао Хвай не тільки особисто прийшов на весілля, але і приніс великий і важкий червоний конверт, виглядаючи таким щасливим, ніби це його дочка сьогодні виходить заміж.

 

Джао Фейшван дивився на червоний конверт із такою заздрістю, що його очі ось-ось мали випасти з очниць: 

 

— А я отримаю такий самий грошовий подарунок на своєму весіллі?

 

— Не отримаєш, – обличчя Джао Хвая миттєво опустилося.

 

— Чому? – Джао Фейшван був дуже засмучений, але все ще намагався вести переговори: — Мені не потрібно стільки, достатньо половини.

 

— Ні, значить ні, – побурчав Джао Хвай. — Якщо ти одружишся зі мною, не думай про один червоний конверт, навіть половина цього маєтку може стати твоєю.

 

— Одружуся? – шоковано повторив Джао Фейшван. Він навіть хотів протерти вуха, щоб переконатися, що не помилився.

 

Джао Хвай на мить заціпенів. Червоний колір почав поширюватися від його обличчя вниз до шиї. Що він щойно сказав? Схоже, його занадто сильно спровокували, і він збожеволів.

 

Постоявши ще мить, Джао Хвай рішуче розбив і без того тріснуту вазу*: 

 

— Так, одружися зі мною. Якщо ти одружишся зі мною, половина резиденції принца Хвая буде твоєю.

 

*Продовжувати щось після того, як ненавмисно зупинився на півдорозі.

 

— Н… ні, ні, – Джао Фейшван підсвідомо відмовився, але не знав, чому він заїкався.

 

Він завжди ставився до невдалого роботодавця як до роботодавця, але невже інший насправді хотів його засватати?

 

Чесно кажучи, невдалий роботодавець був дуже приємним на вигляд. Коли він не розтуляв рота, він був справжнім красенем. Він елегантний і досвідчений принц, неповторний у дискусіях та навчанні. Але щоразу, коли він розтуляє рота, він гніває Джао Фейшвана майже до смерті.

 

Однак невдалий роботодавець також був дуже добрим, за винятком того, що іноді був скупим й урізав йому зарплату, в іншому він досить добре до нього ставився. Попри знання, що Джао Фейшван працював у резиденції принца Аня, він не ускладнював йому життя й навіть ніжно піклувався про нього, коли той був поранений.

 

Якби Джао Хвай був жінкою...

 

Поки Джао Фейшван усе ще намагався ясно мислити, він почув гнівний крик Джао Хвая.

 

— Забирайся! 

 

Він побачив, що обличчя Джао Хвая почервоніло. Його вуха були червоними. Його шия також була червоною. І він не був впевнений, чи це була його уява, але йому здалося, що очі Джао Хвая також трохи почервоніли. Чоловік пихкав і пихкав, коли виганяв його.

 

Гаразд, він міг відмовити йому, але хіба це вб'є його, якщо він зробить це трохи тактовніше? Чому він глянув на нього так, ніби намагався уникнути чуми? Джао Хвай був такий розлючений.

 

Джао Фейшван обережно підняв погляд, бажаючи втішити його, але не знав, що сказати... тому міг лише слухняно піти.