[9]

[9]

Тацуя нічого не приховуючи розповів Маї та Тодоу, що збирається робити з Мінору та Мінамі.

Жоден з них не заперечив.

А зараз Мінору, Мінамі й Тацуя перебували у в’язниці, глибоко під островом Міякі.

Підземелля було оточене товстими і міцними стінами, які використовують в ядерних укриттях, що представляли конструкцію з бетону, смоли, свинцю та заліза, і з’єднане з поверхнею лише одними вузькими сходами, що утворювали велику спіраль. На всій довжині сходів треба було пройти трьома броньованими дверима, загалом треба було пройти п’ять дверей, перш ніж вийти на поверхню.

Ця надзвичайно сувора в’язниця стане спальнею Мінору та Мінамі.

Сьогодні двадцять восьме серпня. Минуло три дні, з ночі вирішальної битви між Тацуєю та Мінору. Три дні пішло, щоб підготувати цю кімнату для сну Мінору і Мінамі.

– Мінору, починай.

Звернувся до Мінору Тацуя, який привів їх двох сюди.

– Зрозумів. ...Пані Мінамі, ви готові?

Те, що намагався зробити Мінору — це ритуал перетворення Паразита.

На даний час, Мінамі все ще була людиною.

– Так. Прошу.

У відповіді Мінамі не було жодних вагань. Ці три дні також були перевіркою її готовності.

Тоді лягайте ось сюди.

Мінамі в білосніжному негліже, що закривало фігуру і нагадувало весільну сукну, лягла на ліжко, як і сказав Мінору.

– Закрийте очі.

– Так.

Мінамі закрила повіки і її свідомість потонула в безодню.

Коли вона прокинулась Мінамі вже була Паразитом.

Одразу після пробудження вона зрозуміла, що є Паразитом.

«Пані Мінамі, ви мене чуєте?»

З глибини свідомості вона почула голос Мінору.

Вона швидко зрозуміла, що це був його голос. Відповідь від її думок була чіткою.

«Так чую.»

Подумки відповіла вона. І тут вона знову зрозуміла, що це її думки, а не Мінору.

– Вдалося. Его пані Мінамі не постраждало.

Слова Мінору були в основному адресовані Тацуї, а не Мінамі.

– Радий, що все пройшло добре.

Слова Тацуї не містили іронії.

– Так.

Тацуя з усього серця був радий, все вдалося, Мінору також з усього серця відчув полегшення.

– Ну, ви двоє. До побачення. Якщо чомусь прокинетеся, зв’яжіться через інтерком.

– Е, ви впевнені?..

Запитав Мінору, зі здивованим виразом обличчя. Мінамі також здивувалася.

...Тацуя також зрозумів, що вони хотіли сказати. Однак він не бачив необхідності на власні очі впевнюватися, що Мінору і Мінамі точно заснуть.

І Мінору, і Мінамі розуміли, що для них не має місця в нинішньому світі.

Розуміючи це, Мінору й обрав це підземелля.

Мінамі вирішила бути з Мінору.

Не було можливості, що їх рішучість похитнеться.

– На добраніч.. Гарних снів.

Сказавши це на завершення, Тацуя залишив цих двох в їх новому домі.

◊ ◊ ◊

Піднявшись на поверхню, Тацуя негайно отримав звіт від співробітника, що спостерігав за підземною в’язницею.

Мінору і Мінамі заснули незабаром після того, як пішов Тацуя. Їх життєві показники стабілізувалися, майже на рівні псевдосмерті.

Тацуя також відчув, як активувалася внутрішня магія, піднявшись вже більше двохсот сходинок. Він не наважився прочитати деталі магії, але було легко здогадатися, що це саме магія штучного сну, дані про яку він отримав від Мінору позавчора.

Реймонда вчора вже передали під конвой на військово-транспортний корабель USNA. Тацуя поняття не мав, що станеться з Реймондом після цього. Реймонд — американець, хоча і Паразит. Його долю міг вирішити уряд або суд USNA. Тацуя не мав наміру брати на себе відповідальність за таке.

«Що ж, поки що це кінець...»

У Тацуї були подальші плани. Але це довгострокові плани. На підготовку знадобиться щонайменше два роки. Поки що слід було думати, що досягнуто певної стадії.

Тацуя піднявся на восьмий поверх кондомініуму родини Йотсуба, що використовувався як окреме житло, щоб повідомити Міюкі, котра залишилася в Токіо, що тимчасове прощання завершилося.

(Кінець арки Сакріфайс)