П’яте серпня дві тисячі дев’яносто другого року, Окінава, вілла.
Коли берегова охорона національних сил охорони кинулася на допомогу, підводний човен вже затонув.
Пані Сакурай була обурена, що вони не помітили вторгнення в територіальні води, чесно кажучи, мене це не дуже цікавило.
Я хотіла відпочити, а не шукати відповідальних.
Психічна втома більша, ніж фізична.
Співробітник берегової охорони сказав, що хоче почути про ситуацію, та тоді я не мала наміру це робити. Не тільки я, але й матінка та пані Сакурай були тієї ж думки. Тож ми запропонували відвідати нас пізніше, якщо він хоче про щось запитати й повернулися додому.
Зараз я лежу у своїй кімнаті.
Я вже прийняла душ, але моя голова досі не прояснилася.
Те, що засіло туманом в моїй голові, як хмари в сезон дощів, це магія яку проявив брат. Якщо я правильно зрозуміла, розчеплення об’єкта, шляхом модифікації структурної інформації об’єкта.
Але, якщо я правильно пам’ятаю, пряме втручання в структуру інформації слід класифікувати як найскладнішу магію. Не лише я, напевно, навіть матінка та тітка не зможуть такого повторити.
Ця людина навіть не використовувала CAD...
Невже ця людина була усунена з кандидатів-наступників через її магічний талант?
Хіба його призначили моїм охоронцем, не тому, що він не може використовувати магію, як я думала?
З того що я бачила, і наскільки мені говорили, ця людина ніколи не використовувала магію високого рівня, окрім несистемної антимагії, «техніки розчеплення».
Оскільки він не може використовувати системну магію, що входить в основні напрямки сучасної магії, він зайняв місце серед Йотсуби, використовуючи контрмагію, високі фізичні здібності та унікальну майстерність, це, мабуть, було причиною того, що мій брат став моїм стражем.
Не розумію.
Я не знаю.
Ми родина, брат і сестра, та я нічого не знаю.
Я навіть не розуміла, що чогось не знаю.
Я була приголомшена.
Якщо подумати, ця поїздка - це в перше, з часів, як я пішла до середньої школи, коли ми серйозно вийшли з дому.
Чи не правда, що вчора брат вперше, супроводжував мене на одинці?
Мені шість років, а братові сім.
Це вік, коли мій брат став моїм охоронцем, а я стала підопічною.
З того часу пройшло шість років, мій брат завжди охороняв мене.
Однак, не можна довірити супровід, того кого можуть викрасти та атакувати, дитині віку середньої школи.
Тому я не знала справжньої цінності цієї людини, її справжньої сили...
Тоді я повинна запитати, хто ця людина насправді, того хто знає? Хто знає, хто він насправді?
Матінка? Пані Сакурай? Або тітка.
Тільки-но, я подумала, що знайшла підказку, щоб вибратися з лабіринту думок, у двері постукали.
Я здивувалась і встала з ліжка, розчісуючи волосся, я запитала в чому справа.
– Мені шкода, що перервала відпочинок. Армія Сил Самооборони хоче поговорити з вами...
Невпевненим голосом повідомила ситуацію пані Сакурай за дверей.
– Зі мною теж?
Як тільки відчинила двері, запитала я. Я знала, що це було не дуже ввічливо, але я була здивована.
– Так... Я сказала, що я і Тацуя-кун відповімо на всі питання, що їх цікавлять, та...
Пані Сакурай мала дуже перепрошуюче обличчя, але це не її провина... Якщо ти так вибачатимешся, я почуватимусь не комфортно.
– Зрозуміла. Вони у вітальні?
Побачивши кивок пані Сакурай, я сказала що прийду, як тільки переодягнуся.
Військовий, що прийшов почути ситуацію, назвався капітаном Казамою Харунобу.
Відрекомендувавшись, пан капітан перейшов до основної теми.
– ...Тож ви випадково виявили підводний човен?
– Його виявив помічник капітана. Запитайте його, як саме її виявили.
– Ви помітили якісь характеристики, які моли б допомогти вам визначити приналежність?
– Супротивник перебував під водою. Аматор не зміг би визначити приналежність судна. Навіть якби воно сплило, я не знаю характеристик підводних човнів.
Капітан та пані Сакурай обмінювалися питанням і відповідями.
Матінка, здається, залишила все пані Сакурай, і оскільки тоді я була не спокійна, не могла нічого розповісти, навіть якщо хотіла вставити слово.
– Здається, ви зазнали торпедної атаки? Є думки, яка причина нападу?
– Немає таких!
Пані Сакурай, здається, була досить розчарованою. Вона з самого початку була незадоволена реакцією сил оборони, що говорила «ви щось зробили для провокації», питаннями від яких і я відчувала легке роздратування, недарма пані Сакурай гнівалася.
– ...Ти нічого не помітив.
Капітан під пильним поглядом пані Сакурай, поставив питання братові. Можливо, це був вчинок без будь-якого глибокого задуму. Можливо, він просто змінив погляд, щоб остудити атмосферу.
– Думаю, що вони намагалися викрасти нас, щоб не залишити свідків.
Але відповідь брата була настільки чіткою, що я відчула себе некомфортно.
– Викрасти?
Пан Капітан також продемонстрував відчуття несподіванки й водночас виглядав зацікавленим, та закликав брата пояснити.
– Торпеда випущена в крейсерське судно була пінною.
– Хо...
Пінна торпеда? ...Цікаво, ця торпеда утворює піну? Це означає торпеду, що утворює бульбашки?..
– Пінна торпеда? Як це розуміти?
Коли я повернула шию, пані Сакурай запитала брата замість мене.
Думаю, вона не запитала це у пана капітана, тому що ще не заспокоїлась.
– Торпеда з хімічними речовинами, що реагуючи створюють велику кількість бульбашок, протягом тривалого часу. У водах, наповнених піною, гвинти марні. Вітрильне судно з високим центром ваги має велику можливість перекинутися. Ця зброя, спрямована на зупинку супротивника та захоплення екіпажу, під виглядом аварії.
– Чому ви так думаєте?
Пан капітан з великим інтересом дивився на брата.
Мене ж просто здивував брат, який це знав.
– Зв’язок крейсерського судна був заглушений. Для того, щоб прикритися аварією, важливо використовувати перешкоди зв’язку.
І я ще більше здивувалася, що в такій ситуації він помітив, що зв’язок був порушений.
– ...Думаю, що це трохи слабке підґрунтя для висновку про зброю.
– Звичайно, це не єдина основа для рішення.
– Є якась інша причина?
– Так.
– Це?
– Відмовляюся відповісти.
– ...
У цій відповіді не було жодних вагань, і капітан не знав, що сказати, з мовчазним виразом.
Ні, в такому ж стані була і я, і пані Сакурай.
– Вам потрібні докази?
– ...Ні, не треба.
Капітан здавалося вважав мого брата некерованим, щоб утримати його, який продовжував тиснути.
– Капітан, ми скоро закінчимо? Не думаю, що ми можемо сказати, щось корисне пану капітану.
Матінка, яка увесь час мовчала, озвалася, раптово сказавши це нудним тоном.
Нудним, та важким для протистояння.
Пан капітан одразу помітив намір відмови.
– Це так. – Дякую за співпрацю.
Капітан встав і сказавши це, відав честь.
Я і брат провели пана капітана.
На вулиці стояв автомобіль, біля якого струнко стояли два солдати з хорошою статурою.
Один з них поглянув на брата і на його обличчі з’явилося здивування.
Я також пізнала його обличчя. Поганий солдат «лівої крові», з яким ми вчора зіштовхнулися на набережній.
– Зрозуміло.
Поглянувши на здивованого солдата, капітан Казама пробурмотів з розуміючим обличчям.
– Це ти той хлопець, що поклав Джо?
Я рефлекторно насторожилася на слова Капітана
Однак, побачивши, як обличчя пана капітана щасливо посміхається, я втратила напругу.
Тіло брата не проявило ніякої реакції.
– Дивовижно, треба бути досить обдарованим, щоб в такому юному віці освоїти зворотний удар4.
Навіть коли його оглянули знизу догори, брат не проявив роздратування.
Але що таке «зворотний удар»?
Звучить як дуже просунута техніка...
– Рядовий першого класу 5Хіґакі.
Ім’я прозвучало гучним голосом і вчорашній поганий солдат здригнувся.
Під сильним поглядом він підбіг і став перед паном капітаном.
Пан капітан уважно спостерігав як рядовий першого класу відав честь і став струнко.
Потім він повернувся до брата і схилив голову.
– Вчора мої підлеглі повелися грубо. Я хочу вибачитися.
На цю несподівану картину, я не мала впевненості що сказати.
Це було занадто дивно, для вибачення перед дітьми, з погляду цивільних, він заклав руки за спиною, поставив ноги на ширину плечей і злегка опустив голову.
– Рядовий першого класу Хіґакі Джозеф! Вчора я був дуже грубим, прошу вибачення!
Слідом за словами капітана, рядовий першого класу Хіґакі, промовив напруженим голосом, що зовсім відрізнявся від вчорашнього, і на відміну від капітана, глибоко вклонився.
Схоже, він не такий вже й поганий.
І мало того, він видавався наляканим паном капітаном.
– ...Я приймаю вибачення.
На одному диханні відповів брат.
– Дуже дякую!
У мене не було заперечень.
Перш за все, я не мала наміру вступати в розмову з самого початку.
Капітан Казама, у супроводі рядового першого класу Хіґакі, прослідував до великого автомобіля з відкритим верхом і за три кроки зупинився й оглянувся.
– Ти Шіба Тацуя, вірно? Вданий час, я інструктор магічного підрозділу на базі повітряно-морських сил на базі Онна. Якщо зручно, відвідай базу. Я впевнений, що тобі буде цікаво.
Капітан Казама сказав, що хотів, і сів у машину, не чекаючи відповіді брата.
Далі
Том 8. Розділ 9 - [9]
[9] Шосте серпня дві тисячі дев’яносто другого року, Окінава, вілла Онна ~ військово-повітряна база. Ранок третього дня відпочинку був не привітним. Небо затягнули хмари, дули сильні вітри. Здається, зі східного моря наближався тропічний циклон. Говорили, що тайфун поки що не наближається, але, здається, це низький тиск перед тайфуном. Сьогодні, на кожному каналі сказали, що краще буде уникнути занять і розваг на воді, але в таку погоду, я не хотіла виходити на пляж. Про вихід в море і мови бути не могло. Ми планували залишитися тут на два тижні, тож не потрібно квапитися в перших день, два. – Які у вас плани на сьогодні? Запитала мене пані Сакурай, передаючі матері свіжий хліб. – Трохи пройтися по магазинах у таку погоду, ум... Матінка схилила на бік голову і пробурмотіла собі під ніс. Роблячи подібний жест, вона виглядає такою ж чистою і милою, як дівчинка. Лише зараз, але вона насправді виглядала юною. – Що ж мені робити? У відповідь, пані Сакурай перестала їсти й нахилила шию. Вона також досить молода, але, на відміну від матінки, більше схожа на «старшу сестру»... Насправді матінка набагато старша. Ну... Як щодо того побачити танець Рюкю? Сказавши це, пані Сакурай увімкнула екран на стіні. Активувала контролер під рукою, щоб викликати посібник з виконання танцю Рюкю. – Здається, що ви також можете одягти костюм. – Виглядає цікаво. Що думаєш, пані Міюкі? – Я теж думаю, що це цікаво. – Я підготую машину. Але, одна проблема... Побачивши, що ми з матінкою кивнули, пані Сакурай трохи нахмурила обличчя. – Ця вистава призначена лише для жінок. – О, правда. Про це написано в путівнику під відео. – ...Тоді, брат... – Невже... Матінка піднесла до рота невеличкий шматочок хліба і насолодилася ним. ...Тацуя, сьогодні ти можеш бути вільним. – Так. – Вчора пан капітан запросив тебе на базу, вірно? Завітай, це хороша можливість. Можливо, ти міг би вговорити їх, взяти участь в тренуванні. – Зрозумів. Говорячи бути вільним, матінка наказала братові зробити саме так. Брат не скаржився і прийняв це без жодних емоцій. Як завжди. – Ам, матінка! Я не знаю, чому це сказала. – Чи можу я теж піти зі старшим братом? Мої губи, язик та голосові зв’язки вимовляли подібні речі. Причина чому я запнулася, вимовляючи старший брат, повинна полягати в тому, що зазвичай називаю його лише «брат» або «ця людина». Крім того, я не нервувала... Так мало бути. – Пані Міюкі? Думаю, що це різка заява. Як і очікувалося, матінка кинула на мене глузливий погляд. У-у-ух, незручно!.. – О, ну, мене також цікавить, яку підготовку проходять військові маги, як господиня, думаю я мушу зрозуміти здібності мого охоронця... – Так... Я вражена. Я дуже не охоче сказала слово господиня. У будь-якому випадку, здається, матінка повірила моїм стражданням і заплутаним виправданням. Виникло якесь відчуття провини... Але я не хотіла брехати. У будь-якому випадку, я досі не знала своїх справжніх почуттів, тож не зрозуміло чи брехня це, чи правда. – Тацуя, як ти чув. Міюкі буде супроводжувати тебе під час відвідування бази. – Так. – Слід запам’ятати лише одне. На публіці не використовуй шанобливі слова на адресу пані Міюкі. Замість «юна пані», «Міюкі» буде цілком достатньо. Дії, що можуть видати в пані Міюкі наступну главу Йотсуба, заборонені. – ...Зрозумів. Цього разу минув деякий час, перш ніж брат кивнув. Не лише брат розгубився. Я також була збентежена. Уявивши сцену, коли брат називає мене «Міюкі», слова про «кандидата» пройшли повз. – Не зрозумій мене не правильно. Це лише спосіб обдурити сторонніх. У твоїх стосунках з Міюкі не має жодних змін. У відповідь на слова матінки, котрі викликали невеликий дискомфорт, брат просто відповів «як накажете». ◇ ◇ ◇ Ми у відпустці, але тутешні люди працюють, а це місце є державною установою. Коли ми відвідали базу капітана Казами, щоб не бути грубою, я вдягнула кардиган зі захистом від ультрафіолету та плаття з короткими рукавами, брат поряд зі мною одягнув сорочку з короткими рукавами під літню куртку і штани довжиною до щиколоток. – Я Санада, з відділу розвитку озброєння Сил Самооборони. Представився солдат, що зустрів нас на базі. Схоже, він був у званні лейтенанта. Почувши це, брат був здивований. Чому... Ця людина демонструє таке різноманіття виразу емоцій перед іншими. – Щось сталося? – Ні... Я не очікував, що нас буде супроводжувати офіцер. До того ж я чув, що це авіабаза. Почувши брата, Санада припідняв куточки вуст. Його ставлення стало трохи більш дружнім. – Схоже, ти знайомий з військовими. – Мій майстер бойових мистецтв - колишній військовий. – О, зрозуміло... Причина того, що на базі ВПС знаходиться офіцер військовий технік, полягає в тому, що спеціалізація офіцера є дещо особливою і наявний дефіцит людських ресурсів. Я не залишив супровід молодшому офіцеру... Тому що чекав на тебе. Сказавши це, лейтенант Санада дружньо усміхнувся. Він не надто симпатичний, але думаю, що в нього є привабливі риси, що розслабляють присутніх. Однак, брат, побачивши його посмішку, виглядав так ніби насторожився. Пан Санада провів нас до спортзалу з високою стелею. Спортзалом я його назвала тому, що це було найближче знайоме мені поняття, що могло описати моє враження, але можливо його називають якось інакше. Зі стелі з п›ятиповерховий будинок, звисало багато мотузок, і безліч солдат багаторазово піднімались по них і стрибали в низ. Без парашута. По-перше, сумнівно, що парашут буде корисним на такій висоті, але, думаю, переломів не уникнути. Системна магія прискорення - техніка уповільнення... Близько п›ятдесят людей. Усі солдати, що піднімалися і стрибали з мотузок - маги. Рівень не здавався таким значним, та це не все, чим маги займалися на цій базі. Так багато магів на одній місцевій базі... Цікаво, це передова кордонна межа. Ми також могли бачити поганого солдата, ум, рядового першого класу Хіґакі. Ця людина була магом... На нас чекав капітан Казама. Я розуміла, що він в курсі, що ми тут, оскільки прислав за нами пана Санаду, але я не думала, що він чекатиме нас наглядаючи за тренуваннями. Ні... Він чекав не нас, а брата. – Чи можу я трактувати, таке скоре прибуття, як цікавість до військових? З незграбною посмішкою на суворому обличчі Казама розмовляв з братом. – Мені цікаво. Однак, я не вирішив, чи стати солдатом. – Ну, думаю це правильно. Ти ж ще в середній школі? Хоча це може прозвучати трохи жорстоко, та відчувалося, що його відношення відрізнялося, можливо у нього щось на думці. – Я щойно став учнем середньої школи. Дванадцять, ні тобі тринадцять років? Попри це, ти незворушний. – Мені тринадцять. Брат дав безпечну відповідь на питання капітана. Чесно кажучи, я не стримала здивування, але одразу зрозуміла, що це просто непорозуміння моїх припущень. У школі брат - почесний учень. Навіть не лише у молодшій школі, а й у середній школі, в яку нещодавно перейшов, він завжди був почесним учнем, у частині не пов’язаній з магією. Не можна сказати, що він комунікабельний, але на нього покладалися різноманітні однолітки та молодші учні в різних ситуаціях і визнавалося вчителями. Якби він народився в родині, що не мала нічого спільного з магією. Якби він не був племінником глави сім’ї Йотсуба. Не сином матінки. Не був моїм братом. ...Безглуздо про це думати, але. Це еквівалентно припущенню, що я б не мала крові Мії «Йотсуба». Поки я задумалась, нас запитали, чи не хотіли б ми взяти участь у тренуванні з лазінням по канату. Звісно, зі мною це не мало нічого спільного, а лише з братом. – Ні, я не дуже добрий в магії. Я почула, що він назвав себе від першої особи й моя спина затремтіла. Це через зауваження матері, щоб ми виглядали нормальними? Це йому не личить... Ні, не в тому річ! – Брат? Я знову відчула сильну не відповідність, коли сказала «брат». Чому? Те, що ця людина мій брат - беззаперечний факт. – Звідки ви дізналися, що він маг? Але застрягти в такому місці, це не природно. Тим більше це важливо для мене. Брат, зазвичай, не носив CAD. Звісно, у нього не було традиційних посередників, таких як заклинання чи талісмани. Ми з матінкою використовуємо CAD у вигляді мобільного терміналу і тільки пані Сакурай з першого погляду була одягнута як маг. Можливо, вони розслідували наші особистості?.. – ...Мабуть, якимось чином. Капітан Казама не очікував отримати запитання від мене, тому виглядав трохи здивованим і відповів не зовсім серйозно і не серйозним тоном. «Якимось чином», це взагалі як? Він намагається ухилитися від відповіді?! – Не те щоб я намагався щось приховати? ...Е?! Здалося, що він прочитав мої думки, моє обличчя скам’яніло. – Побачивши сотні магів, по аурі можна зрозуміти. Маг чи ні. Сильний чи слабкий маг. Поки я подумала, що потрібно не показувати здивування на обличчі. – А чому ти запитала про це? Погано!.. Моя реакція виглядає підозріло. Не зважаючи на те, що моя мама сказала не видавати зв’язку з Йотсубою. – Вибачте, моя сестра переймається низьким рівнем моєї магії… Більше ніж за що інше. …Мій брат став моїм щитом, тієї що розгубилася і не знала що робити. – Ось як. Ні, чудова сестра. – Дуже вам дякую. Я дуже пишаюся сестрою. – Ха-ха, у вас гарні стосунки, навіть заздрісно. Для мене, в цих словах було повно іронії. Але, напевно, брат не мав якихось особливих намірів. Він лиш допоміг мені, бо я була в біді. Я не настільки зіпсована, щоб не розуміти цього. Але чому він так хвилювався про це Навіть якщо я завагалася з відповіддю, це ніяк не пов’язано з роллю стража. Я лише зберігала секретність Йотсуби, мій брат не мав з цього жодного зиску. Сварили б лише мене. Чому він піклувався про мене, як звичайний брат, про звичайну сестру.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!