[15]

[15]

Забравши електро мотоцикл «Увінглесс», залишений на трасі (на щастя його не забрала поліція), Тацуя повернувся до кондомініуму в Тьофу, після дев’ятої вечора.

– З поверненням старший брате.

– Я дома.

Тацуї було ніяково бачити Міюкі, яка вийшла зустріти його біля входу. Він не сказав Мінамі заздалегідь, що сьогодні проникнув до схованки Мінору. Керуючи мотоциклом, Тацуя весь час думав, як пояснити, чому врятувати Мінамі стало ще складніше.

Однак рішення так і не знайшов.

Тому не знав, що сказати.

– Старший брат, я чула про сьогоднішній день від пана Хаями.

Рятівне коло йому кинула ніхто інша, як Міюкі.

Оскільки тоді прийшов Куроба Міцуру, голова родини сприйняла дії Тацуї як само собою зрозуміле. Тож немає підстав приховувати це від Міюкі. Тож можна було передбачити, що їй про все повідомлять.

– Зрозуміло... Ситуація стала ще складнішою.

– Оскільки навіть сенсей став на їхній бік, тут вже нічого не вдієш. Міюкі вже достатньо, що старший брат повернувся цілим.

– Зрозуміло... Вибач, що змусив хвилюватися.

– Ні...

Стримала голос Міюкі.

Побачивши це, Тацуя зрозумів, що вона дійсно хвилюється.

Він ніжно обійняв Міюкі за плечі та провів до вітальні.

Міюкі, яка, сидячи поруч, на деякий час заховала обличчя в плечі Тацуї, схоже, нарешті заспокоїлася і м’яко відсунулася подалі від Тацуї.

Повіки Міюкі були трохи червоними, але Тацуя не звернув на це увагу.

– Я приготую каву. Або ви надаєте перевагу чорному чаю?

– Так... Можу я попросити чаю.

– Так, чай буде гарячий?

– Так. Попрошу.

Міюкі попрямувала з вітальні на кухню.

Їй на заміну, у вітальні з’явилася Ліна.

– Нарешті повернувся, Тацуя.

– Ліна. – Ти прийшла підтримати Міюкі?

– Ну. Здається тобі теж було важко, але у нас теж була метушня.

– ...Щось сталося?

Нахмурився і запитав у неї Тацуя

– Був. Великий інцидент. Поговоримо про це, коли повернеться Міюкі. Можливо, вона захоче розповісти сама.

– Зрозуміло.

Тацуя більше не ставив жодних питань.

Ліна також мовчала. Здається, їй було незручно від тиші, але вона сказала: «Коли повернеться Міюкі», Схоже, вона не мала наміру відмовлятися від тільки-но сказаного.

Міюкі повернулася до вітальні.

– Ліна. Треба було сказати, що ти прокинулася. Я не приготувала для тебе.

Після слів Міюкі, проте що вона прокинулася, Тацуя повернувся до Ліни.

Ліна швидко відвела погляд.

До речі, її золоте волосся було розпущене, і виглядало наче вона щойно прокинулась.

Мабуть, Ліна подрімала. Тацуя не заговорив про це, бо подумав, що Ліна не хотіла б, щоб її питали чи вона прокинулася.

– Мені буде достатньо і соку.

Особливо спокійним голосом відповіла Ліна, відвернувши обличчя від Тацуї. Потім, самостійно скориставшись дистанційним керуванням, замовила апельсиновий сік у домашнього помічника. Міюкі елегантним жестом поставила чашку на блюдці перед Тацуєю, а свою поставила на низький столик, сідаючи перед ним поруч з Ліною, невдовзі після того, як вона сіла, не людиноподібний робот домашньої автоматизації приніс склянку соку.

Всі поглянули на напої, і знову підняли погляди один на одного.

– Міюкі. Розповіси Тацуї про Хоноку і Мідзукі.

– Що сталося з Хонокою та Мідзукі?

Тацуя повернув серйозний погляд на Міюкі.

Міюкі не відвела погляду. Вона від початку мала намір розповісти Тацуї про сьогоднішній інцидент.

Так, насправді...

Перш за все, Міюкі розповіла Тацуї історію викрадення Хоноки та Мідзукі.

– З Хонокою зараз Еріка. Здається, ефект від ліків все ще залишається, але навіть за діагнозом лікаря, якого організував пан Хійоґо, ніяких наслідків не залишиться.

– Зрозуміло... Це викликає полегшення, як кажуть немає лиха без добра.

– Так, дійсно. Без інтуїції Еріки, Мідзукі була б в небезпеці.

– Вірно. Я хотів би подякувати Еріці.

– Піксі теж. Без неї, ми навіть не знали б, де вкрадена Хонока.

– Так. Піксі також гарно попрацювала.

Кивнув Тацуя Міюкі та Ліні, яка вставила своє слово в кінці.

Тацуя спрямував свій погляд у порожнечу.

– ...Старший брат?

– Що? Так, вибач.

– Про що ти задумався?

Міюкі та Ліна дивилися на Тацую, у пошуках відповіді.

– Ні... Можливо це занадто перебільшено, щоб думати про це..

Міюкі та Ліна не зводили з нього поглядів.

Тацуя продовжив відповідати, про що думав.

– Хонока з Мідзукі стали мішенню ворожих військових сил лише тому, що вони мої друзі. Я не маю наміру корити себе, через те, що у них виникли проблеми через мене. Це може здатися безжальним, але основні винуватці, це таємні агенти та уряд USNA, який маніпулював ними.

– Це не нещадно! Те, що сказав старший брат, беззаперечний факт.

– Як каже Міюкі, поганцями є Іллігал MAP і Пентагон!

Тацуя був здивований цими двома запереченнями. Він очікував, що Міюкі захищатиме його, але не того, що Ліна приєднається до неї.

– Я не несу відповідальності за USNA, але... Я не думаю, що взагалі не маю стосунку до цього.

– Тобто, Тацуя відчуває відповідальність за безпеку Хоноки та Мідзукі?

– Не можна гарантувати, що те, саме не станеться в майбутньому.

– Тобто... Ви маєте якийсь план.

Після припущення Міюкі, Тацуя трохи завагався.

Проте, напевно, вирішив, що не може вічно відмовлятися від відповіді.

Тацуя відповів погляду Міюкі, яка продовжувала дивитися на нього.

– ...Зрештою, Хоноку і Мідзукі довіримо родині Йотсуба... Ні, я вважаю, що повинен захистити їх власними руками. Звичайно, якщо вони бажають цього.

Відразу він подумав, що цього не достатньо для відповіді.

– Не лише Хоноку і Мідзукі. У Шізуку є сила родини Кітаяма, тож про неї не варто хвилюватися. Чи не варто Еріці, Лео та Мікіхіко подумати про необхідність надання їм притулку... Я думав про це.

– Думаю, що це нормально.

Міюкі не заперечила слів Тацуї. Якби він хотів захистити лише Хоноку, Мідзукі та Еріку, вона б могла відчути опір. Вона могла б трактувати це як, так звану «гаремну» декларацію. Однак додавання імен Лео та Мікіхіко розвіяло цю підозру.

– Досить великий список. Невже ти зібрався організувати своє королівство?

Своє враження Ліна висловила тоном, не схожим на жарт.

Тацуя гірко посміхнувся, але Міюкі не погодилася з цим.

◊ ◊ ◊

Рано в ранці шістнадцятого липня за японським часом, рано вранці п’ятнадцятого липня за місцевим часом.

Транспортний човен повного занурення «Корал», з Мінору і Мінамі на борту, прибув на базу ВМС USNA на атолі Перл і Гермес.

(Далі буде в арці «Порятунок»)