[14]

[14]

Коли Тацуя спробував піднятися в небо за допомогою магії Польоту, верх і низ помінялися місцями. Він стояв на хмарах нічного неба, а над головою була смуга асфальтованої дороги.

Зрозуміло, що це галюцинація.

Щоб розірвати ілюзію, Тацуя перервав магію Польоту і готувався до «Переривання техніки», зберігаючи сильне застереження щодо до навички, яка миттєво спіймала його в галюцинацію.

Однак, як тільки він перервав магію Польоту.

Перевернутий світ повернувся до нормального стану.

«Від цієї ілюзії таке відчуття...»

Тацуя описав би це, як щось на зразок магічної риси чи атмосфери, яку не міг чітко визначити як «відчуття».

Слова зараз не важливі. Проблема була в тому, що він пам’ятав магію цієї ілюзії.

Тацуя активував магію Польоту. Цього разу він не перервав її безпосередньо перед активацією. Гравітаційний контроль почав діяти.

Однак ноги залишались на землі.

І знову перед активацією, небо і земля помінялися місцями.

Магія Польоту — це те саме що падати в будь-якому напрямку, завдяки зміні гравітації.

Якби тіло Тацуї було в повітрі, він би втратив напрямок і контроль над магією польоту. Тацуя не втрачав усвідомлення де верх, низ, ліво і право, через відчуття асфальту дорожнього покриття, що надходило через підошву його черевиків.

«Принцип втручання у відчуття напрямку таке ж, як від «Примарного кроку». Значить техніки того ж походження включені до «Ніндзюцу»?»

Якщо метою ілюзії було перешкодити Тацуї піднятися в небо, дана ситуація служить цій меті. Однак оскільки Магія Польоту активована, ілюзію не скасувати. Тацуя, прочитавши магічну послідовність, яка все ще створювала ілюзію і з історії процесу активації, визначив місце, з якого була вивільнена магія.

Одномоментно з перериванням магії Польоту, Тацуя активував «Переривання техніки.

Якщо Переривання техніки буде націлена на мага, що наклав на себе магію, вивільнена магія не матиме ефекту.

Однак дане мало ефект прояву прихованого супротивника. Стиснуті під високим тиском мисленнєві частки струснули поле мисленнєвих часток, що огортало людину. Коливання, що були ознакою порушення, поширились на навколишній простір.

Якби оператор використовував ілюзією під час руху, «Переривання техніки» було б просто пострілом в порожнечу, але, очевидно, цей суперник не мав наміру ховатися повністю.

Перед Тацуєю з’явилося знайоме обличчя у вбранні священника.

Ілюзіоністом, який заблокував Тацую, був Коконоє Якумо, якого він називав «майстром».

◊ ◊ ◊

Самохідний автомобіль з відкритим верхом з Мінору та Мінамі, яким кермував Реймонд, повільно їхав по базі військово-морських сил Йокосука.

– Реймонд. У тебе не має проблем з перебуванням в країні?

Вже була сьома вечора, тож дорогами бази, туди сюди, ходило не так багато людей. Автомобілі також не їздили. Тож не потрібно було турбуватися про вуха сторонніх.

– Проблеми?

Запитав Реймонд у Мінору. В його тоні не чулося жодного вдавання.

– Вас же переслідувала поліція в Осаці? Не думаю, що розшукові заходи завершені.

– О, ти про це. Думаю, якщо не залишати базу, це немає значення.

Військово-морська база Йокосука екстериторіальна3 територія, доступна тільки військовим Штатів, на яку не поширюється законодавство Японії. Проте фактом є і те, що на військових базах важко отримати право на розслідування. Мінору, якому нічого не було відомо про відносини між Силами Самооборони та поліцією, нічого не залишалося, як переконати себе, «ну якщо так»

– Мінору ти легко сюди дістався. Тацуя тебе не переслідував?

Усміхнувся і запитав Реймонд. Подумавши, «о, це обличчя мені вже знайоме», Мінору відповів, – Мене переслідували.

– Може й досі переслідують.

І додав.

– Мене не здивує, якщо пан Тацуя з’явиться перед нами наступної миті.

– На базі? Цікаво як Тацуя це зробить...

Похитав головою Реймонд.

– ...Ні, Тацуя якраз здатний це зробити.

Але негайно змінив свою думку.

– Тоді нам варто поспішати.

Не зважаючи на це, Реймонд не прискорив самохідний автомобіль.

Під час розмови Мінору і Реймонда, Мінамі сиділа мовчки, поряд з Мінору.

Реймонд навіть не намагався заговорити з нею.

◊ ◊ ◊

– Майстре, що ви намагаєтесь зробити?

Те, що з перших слів тон Тацуї був просякнутий звинуваченнями, враховуючи обставини, було не безпідставно. Його безперервно атакували ілюзії.

– Ну, не гнівайся так. Давай трохи поговоримо.

Якумо не мав наміру відповідати належним чином. Зрозумівши це, Тацуя спробував полетіти до Мінамі за допомогою магії Польоту.

Але в черговий раз йому завадила магія Якумо.

– Майстре! Ви на боці Мінору?!

Не дивно, що Тацуя гнівався.

Мабуть, Як завжди теж про це подумав і стер з уст свою звичайну посмішку.

– Кудо Мінору та Сакурай Мінамі вже прибули до Йокосуки. Можливо, в цей момент піднімаються на борт корабля.

– Ось тому і треба поспішати.

– Навіщо?

– Тобто?

Нарешті в словах Тацуї був відчутній ввічливий і шанобливий тон.

– Тацуя-кун. Чому ти поспішаєш?

– В разі їхнього виходу в море, це стане дуже клопітно.

– Клопітно? Але твої дії вже перетворилися на велику проблему.

– ...

Тацуя не знав чим заперечити.

– Тебе розшукує спецназ. Під час бою, була стрілянина на дорозі державного значення. Крім того, згорів гелікоптер, залишивши чотири обгорілі тіла. Це не те, чого поліція здатна не помічати.

– ...

– Також було не правильним залишати машину, що зійшла з дороги біля Сайко. Другого сина Кудо допитала поліція, а в Магічній асоціації піднявся гамір. Також ти залишив пожежу, що спалахнула в лісі. Туди мчали вогнеборці.

– Це.

– Ти повинен розуміти, оскільки ти це спричинив, ухилення не спрацює. І це не тільки сьогодні. Перед лікарнею в Тьофу вибухали бойові автомати і було звільнено багато демонів. Смерть Кудо Рецу та потрясіння в Силах Самооборони також пов’язані з конфліктом між тобою і Кудо Мінору. Той факт, що вторгнення на Міякі наробило стільки шуму, не пов’язане з панною Мінамі.

...Тож ви збираєтеся мені зараз завадити?

– Я повинен тебе відпустити?

На запитання Тацуї, поставлене тривожним тоном, Якумо відповів спокійним тоном, навіть бровою не повівши.

– Хіба панна Мінамі все ще не є людиною? Хіба це не доказ того, що Кудо Мінору поважає її волю. Він демон, але він не шкодить панні Мінамі.

– Мінамі... Ви не проти, що вона стане Паразитом?

– Мені не це важливо, відмовлятися від людяності, чи ні — залежить від власної волі. Хіба це не те, про що ви з Міюкі-кун говорили.

Тацуя міцно стиснув зуби, заплющив очі, а потім широко відкрив їх.

– Коконоє Якумо. Не заважай мені.

– Ні-ні, я заважатиму тобі. Я змушу тебе ще не надовго скласти мені компанію.

Тацуя енергійно злетів.

Однак ілюзія Якумо змусила його впасти, повернувшись на землю за десять метрів.

◊ ◊ ◊

Мінору і Мінамі пересіли з самохідного автомобіля на невеликий човен. Це був човен без даху і двигуном з гребним гвинтом. Реймонд керував важелем на кормі, інтегрованим зі старомодним кермом.

Їм не було потреби перетинати Тихий океан на цьому маленькому човні. Біля берега має чекати більший корабель. Мінору нічого не говорив, щоб не заважати керуванню Реймонда.

Але, всупереч його турботі, Реймонд заговорив сам.

– Тацуя, здається не встиг.

– Ми скоро пересядемо на судно?

Слова Реймонда нагадали про зловісне передбачення, тож Мінору запитав з нетерпінням в голосі.

– Так скоро. ...О, його вже видно.

Попри ці слова, Мінору не зміг побачити корабля.

– Підводний човен?...

Пробурмотіла Мінамі, що сиділа поряд з Мінору.

Керований її голосом, який почув після тривалого часу мовчання, Мінору ще раз придивився до поверхні моря.

– Це він?..

І там, очікувано, з’явилося, щось на зразок слабо помітного купола.

– Побачив.

Кивнув на слова Мінору, дещо гордим тоном Реймонд.

Швидкісний транспортний човен повного занурення «Корал». Чи простіше, його можна описати, як транспортний підводний човен.

– Повного занурення?

– Так. Опір хвилеутворенню... Ні, поговорімо про це після того, як зайдемо.

Не зменшуючи швидкості, Реймонд підняв гвинт і кермо з води, нахиливши двигун вперед.

Човен вийшов на сферичну поверхню підводного човна.

Реймонд вхопився за тонку жердину, яку нарешті стало видно при наближенні.

Можливо це був сигнал, вигнутий корпус розділився і відкрився великий люк. – Ну, ось, заходимо.

Реймонд зійшов з човна.

Мінору поставив ногу на корпус. Відчуття від підошви було дещо м’яким і не настільки слизьким, як очікувалося.

Допомігши Мінамі, вони зійшли з човна.

Слідуючи за Реймондом, Мінору та Мінамі ступили на сходи, що вели вниз, крізь люк.

Слідом за ними екіпаж затягнув човен у човен.

Щойно вони спустилися, Люк зачинився.

Реймонд озирнувся і широко розкинув руки.

– Ласкаво просимо на військово-морський транспортний човен USNA «Корал».

Сказав він Мінору та Мінамі грайливим тоном.

◊ ◊ ◊

Тацуя, який був змушений падати через ілюзію Якумо, ледве приземлився на обидві ноги. Вирівнявшись, він знову полетів, цього разу горизонтально, на схід. Він вирішив піднятися після втечі з ілюзорної зони Якумо.

Але знову був вимушений призупинити політ. Він злегка відступив ногою назад, щоб зупинити тіло, вирівнявшись він перевів погляд на Якумо.

Права рука Тацуї потягнулася до поясу. Він дістав з кобури «Трайдент» і направив «дуло» на Якумо.

Тіло Якумо здригнулося і зникло, як дим.

Тацуя відштовхнувся від асфальтного покриття.

Не підстрибуючи.

Він кинувся трохи ліворуч від того місця, де зник образ Якумо, і замахнувся кулаком.

Тихий вітерець окутав тіло Тацуї.

Повітря, що оточувало Тацую, стало в’язким, наче мазут.

Правий вказівний палець Тацуї потягнувся до перемикача CAD, що імітує курок.

Замість того, щоб здути повітря, яке прилипло до його тіла.

Він стер магію, яка надавала повітрю в’язкості, і повернув свободу тілу.

Тацуя викинув ліву руку.

Не кулак, а відкриту долоню.

Ліва долоня з витягнутими в гору пальцями, врізалася в точку простору, де, на перший погляд, нічого не було.

Пролунав звук.

Не звук удару рукавиці по тильній стороні долоні. Це високий звук, схожий на металевий молот і щит.

Прозорий серпанок очистився, наче розвіяний звуком. З’явився Якумо, який правою рукою блокує ліву долоню Тацуї.

Тацуя відстрибнув назад.

Кунай яким Якумо замахнувся в лівій руці, влучив лише в залишковий образ.

Тацуя повернув «Трайдент», в правій руці, в кобуру. Натомість звідкись дістав бойовий ніж з дужкою для захисту кісток і підняв його правою рукою. Він відмовився від улюбленого CAD для переходу до ближнього бою.

Запуск послідовностей активації можна здійснювати CAD з повністю мисленнєвим контролем вбудованим в костюм. Замість звичного CAD у формі пістолета, він вирішив підняти лезо. Тацуя вирішив що лише магією не зможе перемогти Якумо.

Якумо посміхнувся і викинув кунай.

Тацуя, не ухиляючись, відбив його ножем в правій руці.

Він не зводив погляду з Якумо. Однак Якумо зник з поля зору Тацуї відразу після того, як він зосередив погляд на запізнілий кунай, який був викинутий з невеликою затримкою в часі.

Тацуя зосередився на «Погляді духів».

Проте у цей момент в полі зору Тацуї з’явилося дев’ять Якумо.

Вони почали стрибати та бігати навколо Тацуї.

Але насправді можна було бачити лише краєвиди швидкісного шосе.

Іноді проїжджаючі самохідні автомобілі, уникали смуги на якій стояв Тацуя.

– «Плащ марева»?

Вирвався шепіт з губ Тацуї.

Він схопив сайони лівою рукою і стиснув

Викинув ліву руку.

Зробивши дев’ять пострілів.

Дев’ять стиснутих сфер пронизали координати фізичного простору, де мав бути Якумо.

Вісім Якумо, що були «помічені» в інформаційному вимірі, зникли, а сотенній з’явилася трохи в іншому місці.

Дев’ятий був перед Тацуєю.

Якумо, що з’явився, змахнув у низ кодачі.

Тацуя спіймав лезо ножем.

– Впорався.

Схрестивши леза підняв губи Якумо.

Вираз обличчя Тацуї залишався прихованим за візором шолома.

Тацуя викинув ліву руку.

Якумо відскочив назад і ухилився від лівої руки Тацуї, що намагався схопити його зап’ястя.

– Хотів мене схопити? Вирішив, що якщо вдасться, то зможеш зрозуміти, де я, навіть якщо я використовуватиму ілюзію.

Хоча його наміри були чітко зазначені, Тацуя, за візором свого шолома, не показав невдоволення.

Сковзнувши ногами, Тацуя скоротив розрив з Якумо.

Постать Якумо колихнулася і зникла.

Попри це, Тацуя викинув ніж у правій руці.

Звук тертя металу об метал. Спочатку лише звук.

Потім з’явилася фігура Якумо. Якумо стояв поруч з кодачі по якому ковзнув ніж Тацуї.

Тацуя знову витягнув ліву руку, Якумо зняв праву руку з руків’я кодачі та перехопив руку Тацуї.

Захисною дужкою ножа, Тацуя вдарив по невеликій гарді кодачі.

Кодачі, який тримали однією лівою рукою, випав з рук Якумо.

Тацуя випустив ніж і простягнув праву руку до коміра Якумо.

Якумо махнув правою рукою в низ.

У правій руці була маленька кулька.

Яка при ударі об дорогу луснула, утворивши димовий клубок.

Між Тацуєю та Якумо піднявся густий дим.

Постать Якумо зникла в диму.

Навіть «оглядаючи» своїм «поглядом» інформаційний вимір, він не міг знайти Ейдос Якумо.

– Щойно я дійсно здивувався. Можеш бачити мене?

Голос звучав так, ніби лунав спереду.

Надходив заду.

Здавалося, що його чути з усіх боків, спереду, ззаду, ліворуч, праворуч, в горі та низу.

Ніби здалося, а насправді нічого не чути.

Тацуя не намагався шукати справжнього Якумо з джерела його голосу.

Його свідомість дивилася в сьогодення і водночас поверталася в минуле.

Шлях від минулого до сьогодення.

Неправдива інформація, накопичена в сьогоденні, і поточна інформація, отримана шляхом накопичення минулого

Викинутий лівий кулак Тацуї був схоплений правою долонею Якумо.

– Чудово.

Висловив захоплення Якумо.

До Тацуї та Якумо під’їхав самохідний автомобіль. Можна було побачити водія з широко відкритими очима.

Щоб уникнути самохідного автомобіля, Тацуя і Якумо стрибнули вліво і в право.

У цей момент Тацуя зрозумів, що ілюзії Якумо раніше керували самохідними автомобілями, щоб вони не заважали їхньому бою. Зрозумів, що, під час бою, нарешті зміг пробитися в простір Якумо, який керував водіями самохідних автомобілів.

Якумо перестрибнув через стіну шосе.

Тацуя погнався за Якумо і зістрибнув з шосе.

◊ ◊ ◊

На Куроба Міцуру, який відвіз Фудзібаяші Наґамасу на базу, яку організували на березі озера Каваґуті, інтенсивно насідали син з дочкою.

– Батьку, будь ласка, назвіть причину. Чому ми не можемо відправити підкріплення пану Тацуї?

– Я вже казав багато разів. Тацуя вже переміг незаконний оперативний підрозділ Штатів і відірвався від переслідування спецназу. Підкріплення більше не потрібне.

– Але вас не хвилює Коконоє Якумо-сенсей? Я думаю, що краще піти на допомогу, потрібна вона чи ні.

Сім’я Куроба увійшла в ситуацію Тацуї та мобілізувала людей з різноманітними здібностями, «Ясновидіння» і «Шепіт попутного вітру».

«Ясновидіння», це віддалене бачення, а «Шепіт попутного вітру» - здатність чути віддалені звуки, обидві є здатностями сприймати лише фізичні сигнали. У них не було засобів, щоб зруйнувати ілюзію Якумо, але час від часу, порушена Тацуєю, ілюзія Якумо дозволяла їм розпізнати з ким бився Тацуя. Інформація отримана сім’єю Куроба, передавалася голові родини. Наразі Міюкі була, мабуть, єдиною задіяною особою, яка не знала про перебіг ситуації.

– Все, як сказала старша сестра!

Голосно заговорив Фумія, відреагувавши на сказане Аяко.

– Зараз найбільшим ворогом Пана брата Тацуї є час. Пан брат Тацуя хоче як найшвидше пройти, а не виграти чи програти! Не думаю що йти на допомогу даремно.

– Фумія. Звісно, як ти й сказав, справжнім ворогом для Тацуї-куна зараз є час. Але людина, яку називають найкращим користувачем ніндзюцу у світі, зараз стримує його, як справжній ворог. Це не означає, що велика кількість допоможе. Якщо ми підемо, це може стати на заваді Тацуї-куна.

Міцуру намагався заперечити протест Фумії, здавалося б, жорсткими та правдоподібними аргументами. Глядячи на вираз обличчя Фумії, який, здавалося, демонстрував жаль, це наче спрацювало.

– Батьку, я так не думаю.

Проте переконати Аяко не вдалося.

– Коконоє-сенсей майстер ніндзюцу. Область, в якій володар «Ніндзюцу» найкращий, це галюцинаторна магія психічного втручання Фумія, який має високі здібності до магії психічного втручання, повинен бути в змозі допомогти пану Тацуї, на відміну від мене, яка не здатна до такого втручання.

– Що ж, можливо ти й права...

Міцуру поводився як люблячий батько. Він більше за всіх цінує здібності сина і дочки.

Також він дійсно вважав, що Фумія здатен протистояти Якумо. Тому Міцуру було важко заперечувати міркування Аяко, оскільки вона діяла так, ніби бачила його справжні почуття, а ще важче тому, що це була його дочка.

– Крім того, в нашому домі є багато «представників ніндзюцу», які дотримуються традицій Кога. Навіть якщо для одного Фумії це важко, думаю, якщо позичити йому підлеглих батька, він зможе зупинити Коконоє-сенсея.

І знову, теж саме, що Міцуру думав глибоко в серці. Він не знав як відповісти.

– Не можна, Пані Мая... Голова родини заборонила.

Нарешті настав час розкрити справжню причину.

– Глава родини?!

Змішалися голоси Аяко і Фумії.

– Чому?!

Це питання теж вирвалося у них обох.

– ...Мені не сказали чому.

Відчувши легке невдоволення в голосі Міцуру, Фумія зрозумів, що його батько справді не знав причини.

Це був не бажаний для батька результат. Розуміючи це, Фумія не міг наполягати й далі.

А от його старша сестра... вважала інакше.

– Ось як. Тоді я запитаю причину безпосередньо у голови.

– Старша сестра?!

Спробував зупинити Аяко Фумія.

Однак Міцуру не зупиняв дочку.

– Вірно... Якщо це Аяко, глава може сказати правду.

– Красно дякую за дозвіл, батьку. Тоді я зателефоную.

Сказавши це, підвелася Аяко.

– Старша сестро, стривай!

Поспішно підвівся і продовжив наполягати Фумія.

◊ ◊ ◊

Місце, де Тацуя і Якумо зістрибнули з автостради, було зовсім близько до якоїсь звичайної школи. З великим шкільним подвір’ям і великою кількістю зелені. Якумо повів туди Тацую.

Це не просто спрямування під час втечі, а й втеча під час атаки в ідеальний момент не було жодних ознак людей. Тацуя не міг ігнорувати це і був заманений до старшої школи у вечірній час.

Ні на території, ні всередині, ні за межами будівель не було людей.

Зазвичай, в цей час, залишався персонал. І навпаки, було б дивно, якби тут ще залишилися учні.

Але знову ж таки, ця старша школа, ймовірно, достроково відправляла учнів і співробітників додому, оскільки надзвичайний стан остаточно не анулювали. Можливо, вони ще закриті або вирішили перенести літні канікули вперед.

Яке рішення було прийняте невідомо. Те, що ми знаємо, це результат. Приміщення цієї старшої школи нині повністю безлюдні. Принаймні, як відчував Тацуя.

Можливо, Якумо відчув те саме. Тацуя відчув після того, як увірвався на територію, але подумав, що, мабуть, Якумо відчув це з більшої відстані.

Якумо намагався не вплутувати не пов’язаних людей. Разом з тим йому більше не потрібно було стримувати свою майстерність і силу.

Те саме стосувалося і Тацуї. Йому не хотілося грати в серйозні ігри, в прямому сенсі цього слова, але поки не поставить на кін життя, нічого не вдасться змінити.

Ні, Тацуя не думав, що пошкодує, вбивши Якумо. Чесно кажучи, він не хотів вбивати Якумо через Мінамі. Тацуя вважав, що Мінамі важливіша за Якумо, але оскільки ні він, ні Якумо не мають наміру відступати, він повинен припустити найгірше.

І відмова відстеження була найкращим способом, для уникнення цього «найгіршого».

◊ ◊ ◊

– Намір спонсора.

На запитання Аяко, чому вона заборонила надіслати підтримку, Мая, по цей бік телефонної лінії, повідомила факт, не обманюючи її.

– Спонсора?

Аяко, на екрані, не змогла приховати своє здивування. Мая подумала, що це цілком природно. Для спонсора було незвично втручатися в роботу родини Йотсуба в процесі. З недавнього, це було прискорення розв’язання питання «Інциденту з вампірами» минулої зими.

Мало того, цього разу це не «робота». Як проблема з прислугою родини Йотсуба, ця справа не має відношення до спонсора. Навіть Мая не передбачала його втручання.

– Так. На поверхні це було прохання: «Я хотів би, щоб сьогодні у ввечері, ви утримались від подальшої участі». Мені не сказали зупинити пана Тацую, але я не наважилась надіслати додаткових людей.

Аде родина Йотсуба не належала «спонсору». Відносини клієнта (замовника) та контрактера (підрядника) не є супідрядною залежністю, а, майже рівноправність.

Однак це не владні відносини, в яких перевагу мала родина Йотсуба. Навіть якщо родина Йотсуба перевершує в здібностях (силі), владною і фінансовою могутністю переважала сторона спонсора. Якби це не було зроблено у формі «прохання», навіть Мая не змогла б відмовитись.

– ...Ми кинемо пані Мінамі?

– Спонсор просив про «сьогоднішній вечір». Я не збираюся кидати Мінамі-чан.

– Мені шкода. Прошу вибачення.

– Я розумію твої почуття, пані Аяко, але я не можу дозволити тобі відправитись сьогодні ввечері.

– Зрозуміла.

– Пан Фумія, тобі теж, зрозумів?

– Так, шановна глава.

Попередивши присутнього на моніторі Фумію, Мая завершила розмову з Аяко.

– І все ж... Про що ті люди насправді думають...

Потім, тоном, наче говорила з собою, вона заговорила з Хаямою, що стояв позаду неї.

– Думаю, що у них сильне бажання позбутися Паразитів в Японії.

– Думаю, що швидше його знищити, ніж відпустити за кордон.

Насправді Мая була не менш незадоволена вказівками спонсора, ніж Аяко.

– Можливо, вони думають, що ліквідація Кудо Мінору займе набагато більше часу.

– Тоді так ви й сказали.

Хаяма ввічливо промовчав на невдоволення Маї, яке вона промовила наче маленька дівчинка.

◊ ◊ ◊

Сигналом до початку бою стало листя дерев, що закружляло на вітрі.

Японський в’яз. Дуб пильчастий. Дика вишня. Листя все ще пишних, червонуватих дерев, посаджених у кутку шкільного подвір’я, незважаючи на середину літа, посипались наче їх зрізало з гілок.

Неприродно опале листя і неприродний вітер.

Перед роєм кружляючого листя, Тацуя зробив великий стрибок у бік.

Листя, від якого він не зміг ухилитися, зачепило руку Тацуї та прорізало лінію.

Тонке, на вигляд, листя дерев прорізало «Фрід Сюїт», що мав куле та лезо непробивний ефект.

«Листя» і «Лезо». Була застосована «симпатична магія4», для якої скористалися силою слова.

Рій листя, що пролетів повз, зробив велику дугу і знову атакував Тацую.

Тіло Тацуї спалахнуло світлом мисленнєвих часток.

Контрмагія «Переривання техніки».

Це була спеціалізація Томіцуки Хаґане, з яким Тацуя колись бився. Тацуя розробив техніку маніпулювання сайонами, з тим же ефектом, що й індивідуальна особливість Томіцуки.

Вітер, який торкався броні мисленнєвих часток, втрачав інерцію, а листя втрачали властивість леза і падали.

««Техніки дерева» - різновид «Схованки у листі»?»

Тацуя скасував обладунок мисленнєвих часток і шукав ознаки Якумо.

Не використовуючи «Погляд духів». Як зрозуміло з попередньої битви, Якумо має способи обманювати «Погляд духів». Надто покладатися на нього небезпечно. Більш того є ризик потрапити під трюк Якумо.

Тацуя сфокусував своє сприйняття не на місці знаходженні Якумо, а на ознаках магічної активації.

Прямо під його ногами.

Тацуя підстрибнув на місці.

Поки його тіло знаходилося в повітрі, розкидане на землі листя миттєво спалахнуло.

Хоч досі було пишним, воно було, схоже на підпалене сухе листя.

«Це «вогняне мистецтво» засноване на п’яти елементах У-сін5.

Згідно з п’ятою елементами У-сін — вогонь породжує дерево. Примусово застосувавши до реальності слова «дерево породжує вогонь», вологе листя спалахнуло, як сухе. Це також можна назвати магію сили слова.

Навіть якщо листя згорить, вогонь не згасне. Фізично неможливий вогонь, без горючих речовин переслідував Тацую.

Це не справжнє полум’я.

А ілюзія вогню.

Однак, Тацуя знав, якщо торкнутися цього полум’я, шкіра згорить, а плоть обвуглиться.

Тацуя вдарив снарядом стиснених мисленнєвих часток у фантомне полум’я.

«Переривання техніки». Ілюзія, яка є ніщо інше, як інформація без сутності, розвіялася штормом сайонів.

Він не застосовував «Розпад», бо боявся, що під час читання магічної послідовності може потрапити в пастку.

Не можна сказати, що це надмірна підозрілість. Якщо мета Якумо — заблокувати його спеціальні навички, змусивши бути підозрілим, то Тацуя вже потрапив до його пастки.

Однак Тацуя не настільки простий.

«Якщо це п’ять елементів У-сін, далі буде «Земля». «Мистецтво землі».»

Погасивши полум’я, перед приземленням, Тацуя високо підняв ногу і сильно тупнув по землі.

Хвиля мисленнєвих часток, що поширилася від підошви, струсила землю.

Магічна послідовність, що почала «заряджатися» після контакту попелу опалого листя з «землею», розбилася під впливом хвиль мисленнєвих часток.

– Ти добре розумієшся в техніці «П’яти зв’язаних елементів».

Голос Якумо, джерело якого невідоме, пролунав на шкільному подвір’ї.

Хоч він ніколи не чув про П’ять зв’язаних елементів», Тацую це не відволікло. Можливо, це магія, яка використовує принципи П’яти елементів У-сін, які поєднують дерево, вогонь, землю, метал і воду. Передбачивши мистецтво землі, Тацуя чекав цієї відповіді.

Але він не зосередив ресурси своєї свідомості на цій думці, а на тому, де знаходиться Якумо.

– Але це ще не кінець.

Слова Якумо звучали викривлено.

Керуючись інтуїцією, Тацуя підняв очі.

Падала незліченна кількість голок.

Тацуя усіма силами ухилився від групи довгих голок, що чомусь зі значною силою падали гострим кінчиком вниз.

В ґрунт подвір’я, одна за одною, втикалися голки хвої довжиною близько тридцяти сантиметрів. Однакової довжини та товщини. Мабуть, вони були зроблені по одному стандарту, для використання як металевої зброї.

Тацуя періодично атакував магією само прискорення за допомогою Флеш касту, ухилившись від усіх довгих, товстих і гострих гілок, що летіли з гори.

Проте у нього не було жодної можливості, щоб перевести дух. Встромлені в землю гілки нікуди не зникли. Усі голки мали ознаки магічної активації.

«Система магії Виділення?»

Не використовуючи свій «погляд», Тацуя інтуїтивно зрозумів, що це магія електрошоку.

«До речі, «майстер ніндзюцу» і «Оммьодо» це різне.»

В П’яти елементах У-сім блискавка, як правило, належить до дерева. З популярної концепції П’яти елементів, «Метал перемагає Дерево» Метал і Дерево пов’язані, але немає підтвердження того, що металеві голки можуть генерувати електричний струм. Невдоволення Тацуї було засноване на цій не відповідності, але попри різкі слова у своїх думках, він розібрався з цим ефективним способом.

Тацуя запустив послідовність активації, керуючи CAD, вбудованим у костюмі.

На створення магічної послідовності знадобилася мить.

Не магію розкладання інформаційного тіла, яка скасовує магію «Розпад», а Магію розкладання «Туманне розсіювання», що подрібнює речовини на дрібний пил, як тверді та і рідкі.

Кілька об’єктів з однаковою формою підпадають під дію однієї активації магії, як один предмет. Це найкраща функція магії розпаду Тацуї.

Усі голки, що впали з неба, мають однакову довжину, товщину та однаково оброблені кінчики. Відповідаючи умові визначення їх як єдиної сукупності.

«Туманне розсіювання» Тацуї вплинуло на голки, що стирчали з землі, на один крок раніше, ніж активація магії, введена в голки.

Голчастий ліс миттєво втратив форму і зник.

Разом з цим магія, в голках, була примусово припинена.

Потужність перешкод, підготовлена для виконання магії, втратила свою ціль.

Більшість сили втручання було розвіяно, і лише невелика кількість повернулася назад до заклинателя.

Тацуя не звернув би на це увагу, як би від початку не спостерігав в за особливостями сили втручання в подію.

Якби магія була випущена з віддаленого місця за межами досяжності п’яти почуттів, Тацуя, нездатний спостерігати за духовними частками, був би безпорадним.

Але цього разу це сталося в межах візуального діапазону. У полі зору Тацуї, потік духовних часток зосередився в одній точці.

Тацуя, ні, якщо це маг, то навіть не Тацуя, навіть якщо не може розпізнавати інформаційне тіло духовних часток, він може смутно відчувати потік духовних часток.

Тацуя, напевно, визначив, куди прибудуть духовні частки, які поверталися до заклинателя, Якумо.

На відстані приблизно двадцяти п’ять метрів.

В межах «Переривання техніки».

Тацуя стиснув сайони менше ніж за мить, і випустив їх з викинутої правої долоні.

Потік сліпучих, сяючих сайонів проник у стовбур Японського в’яза, що височів на краю шкільного подвір’я.

З боку стовбура виникли брижі.

З брижів, ніби вийшов з каламутної води, з’явився Якумо.

Якумо, який стояв боком, повернувся до Тацуї.

Це була відстань, яку не здатний подолати голос. Проте неозброєне око Тацуї розгледіло, що губи Якумо ворухнулися: «Ти знайшов?»

Він виглядав менш напруженим ніж дитина, яку знайшли під час гри в хованки.

З іншого боку, Тацуя нічого не сказав.

А кинувся до Якумо.

◊ ◊ ◊

Швидкісний транспортний човен повного занурення USNA «Корал». Всередині, супроводом Мінору, та його супутниці, був не лише Реймонд.

Мінору і Мінамі на чолі з Реймондом йшли широким проходом до корми, за ними спостерігали два солдати та жінка-офіцер. Жінкою офіцером була паразитована Зірка першого класу, лейтенант Зої Спіка.

Всупереч образу тісного підводного човна, внутрішні приміщення «Коралу» були просторими. Можливо, він призначений для того, щоб мати більше місця у внутрішньому просторі, ніж розкішний лайнер.

– Це кімната Мінору, а її кімната поруч. Ключем можна зачинити з середини, але не зовні. Вибачте.

– Я не збираюся просити про розкіш. Я вдячний, що матиму окрему кімнату.

Мінору навмисне з вдячністю в тоні відповів на слова Реймонда, які не містили жодного вибачення.

– Можливо одна кімната була б кращою.

– Нічого подібного.

На глузування Реймонда, Мінамі не ворухнула жодним мускулом на обличчі, наче маска, а Мінору дав коротку відповідь.

Мабуть, це можна сприйняти як сором.

– Ох, але те, що не можна зачинити зовні, також означає, що відчинити теж не можна. Якщо ви зачинитеся всередині, ми не знатимемо, що ви робите.

Додав Реймонд з усмішкою.

– Не може такого бути. Немає камер спостереження.

Температура голосу Мінору знизилася. Мінору навіть не намагався приховати свого невдоволення.

Мінору і Мінамі сторонні. Неможливо, щоб на військовому кораблі їх залишили без нагляду. Мінору думав, що неможливість відчинити замок зовні, це, мабуть, брехня. Він не думав, що американські військові такі дружні.

– Ні, ні, це правда. Ви, людини, не в’язні, а гості. Підглядання це не допустима грубість.

Мінору хотів відповісти на грайливі слова Реймонда, але передумав. – Якщо ви ставитеся до нас як до гостей, можете хоча б сказати, куди ми прибудемо.

За весь час на цьому човні, Мінору ще ні разу не чув від Реймонда, куди везуть його і Мінамі.

– Так, звісно.

Наче само собою зрозуміле, кивнув Реймонд.

Ні лейтенант Спіка, ні солдати не зупиняли Реймонда. Мінору вважав, що ставлення до нього, як не до військовополоненого не було брехнею принаймні на перший погляд.

З виразом, ніби не усвідомлює його підозри.

– Місце призначення цього човна, військово-морська база на атолі Перл і Гермес.

Глядячи прямо на Мінору спокійно сказав Реймонд.

◊ ◊ ◊

Тацуя наблизився до Якумо. Обманний лівий хук. Повернувши корпус в право, Якумо заблокував його лівим ліктем.

Тацуя ковзнув розкривши правий кулак, щоб вхопити праву руку Якумо. Хоча через рукавицю, він безумовно відчув як вхопив руку Якумо. Якумо точно перед ним.

Проте.

Тацуя отримав сильний удар в спину.

Права рука Якумо цілилася в голову Тацуї, який втратив рівновагу. Удар, який ніби наближався ззаду, вилетів зі сліпої зони огляду, що не видно з шолома. Тацуя інтуїтивно, нахилив голову по діагоналі в перед вправо, більше ніж на половину.

Він не зміг повністю ухилитися і права рука Якумо схопила шолом.

Не упираючись удару, Тацуя покотився у напрямку нахилу голови, підвівся і відкинув шолом. Нинішній удар мав силу пробити шолом. Ні, сила проникла через шолом.

Подібному удару Якумо неможливо запобігти навіть обладунками та шоломами. Шолом це не те що може перешкодити удару, який пробиває броню. Він сам зняв шолом, бо миттєво зрозумів це.

З відкритою головою, Тацуя зблизився з Якумо, з імпульсом, який перевищив швидкість безпосередньо перед цим. Викинутий ним лівий удар, був націлений в обличчя Якумо.

Той не ухилився ні на волосину.

Ілюзія.

Тацуя зупинився перед тим, як лівий джеб був повністю витягнутий, розкрив долоню і повернув її вниз.

І опустив її в низ.

Ліва рука торкнулася чернечого вбрання Якумо. Ілюзія розчинилась і з’явився Якумо.

Тацуя схопив комір вбрання Якумо біля ключиці.

Він спробував активувати магію розпаду на кінчиках пальців лівої руки. Він намагався пошкодити ту частину тіла Якумо, до якої торкалась його ліва рука, «розпадом».

Однак перед тим, як він застосував магію, з правого боку в обличчя Тацуї прийшов удар.

Мимоволі, Тацуя розтиснув ліву руку і віддалився від Якумо.

Разом з тим, Якумо також відступив на позицію позаду дикої вишні.

– Небезпечно, небезпечно. Тебе не можна підпускати так близько.

Пробурчав Якумо тоном в якому відчувалась втрата впевненості. Нинішня атака, схоже, майже дістала Якумо. Однак Тацуя не міг дозволити собі говорити.

«Що це був за удар?»

Тацуя не зміг розпізнати останню атаку, що завдала йому шкоди.

«Це не удар лівою рукою. Я бачив ліву руку Коконоє Якумо.»

«Правою рукою він не міг здійснити атаку з позиції під таким кутом.»

«Нога теж не можливо. Я бачив його ліву ногу. Для правої ноги кут ще більш непідходящий, за праву руку.»

– ...«Дейрект пеін»?

Несвідомо Тацуя озвучив здогадку, що сяйнула у нього.

Магія психічного втручання «Дейрект пеін». Магічна техніка, що передає біль розуму не проходячи через тіло. «Крім Фумії є й інші користувачі?»

«Дейрект пеін» - це магія якою вправно володів його двоюрідний брат, Куроба Фумія, і Тацуя не знав жодних користувачів, крім Фумії. Він вважав, що ця сила була надприродною здібністю, якою міг користуватися тільки Фумія. Однак...

«Невже це було моє непорозуміння?»

– Це трохи інше. – Це не «Дейрект пеін».

В цей момент, ніби помітивши його вагання, до Тацуї заговорив Якумо.

– Те, що щойно було, зветься «Демон підозри» Повноцінне ніндзюцу. О, це одне з таємних ніндзюцу.

– «Демон підозри»...

– Попри її загадковість, механізм простий. Тип ілюзії, яка створює в опонента галюцинацію «отримання атаки». Ти ж знаєш чим славиться гіпноз? На шкірі того, кому навіяли, що він доторкнувся до розпеченого залізного стержня, з’являться пухирі. «Демон підозри» робить це без гіпнотичного навіювання, Крім того, ця техніка використовується для враження бойового духу, без жодного слова. На відміну від «Дейрект пеін», біль відчуває саме тіло. Але цього болю не можливо позбутися, якщо не розвіяти ілюзію.

Відразу після цих слів живіт Тацуї пронизав біль. Задихаючись, він мимоволі відступив на пів кроку.

Балаканина Якумо була не для того, щоб похизуватися Він хотів посилити ефект, сильним враженням від існування техніки «Демон підозри».

Тацуя відчайдушно запустив «Розпад». Однак магія закінчилася провалом на гілці дикої вишні.

Техніка «Підміни тіла».

Не має жодних причин, щоб такий високо поставлений користувач ніндзюцу, як Якумо, не міг використовувати «Підміну тіла». На відміну від середньостатистичної «Підміни тіла», техніка Якумо залишила в гілках дикої вишні двійника. І магія Тацуї влучила в цього двійника. Навіть якщо нематеріальна структура, інформація, розпадеться, це не відіб’ється на об’єкті.

Тацуя усвідомив свою нетерплячість і цокнув язиком.

І відразу приготувався до контратаки Якумо.

Передбачаючи атаку «Демоном підозри».

Тацуя повернув свій «Погляд духів» на себе.

Він подумав, якщо галюцинація спричиняє біль, то ілюзія повинна бути спрямована на його тіло.

В інформаційному вимірі, точка зору не зафіксована. І можна побачити себе, наче в дзеркалі.

Тацуя «бачив», як дві великі змії, що повзали під його ногами, почали оплітати його тіло в інформаційному вимірі. Велика змія це ланцюг магічних послідовностей. Якумо створив десять магічних послідовностей, які розділив на дві групи, щоб використати одну ілюзію.

Тацуя розгорнув навколо свого тіла сайонові лати.

Контрмагія «Переривання техніки».

Але магічні змії не розпалися.

Їх не здуло.

Вони оплелися навколо сайонової броні. А ефект, який спричиняє галюцинації, почав просочуватися крізь сайони, з яких складалася броня.

Тацуя скасував контактний тип «Переривання техніки» і активував звичайний.

Цього разу магія галюцинацій була розсіяна.

Тацуя пошукав Ейдос Якумо своїм «поглядом», щоб не потрапити під оману «Підміни тіла».

Виявивши дев’ять інформаційних тіл. Одне істинного тіла і вісім двійників. Прізвище «Коконоє» означає дев’ять двійників. Досить символічно.

Тацуя не активував магію розпаду інформаційного тіла, яка б стерла його двійника, а намагався активувати «розпад» на всіх дев’яти двійниках одночасно. Його кількість одночасних цілей тепер зросла до тридцяти двох. Надійніше цілитися на сутність і двійників одночасно, без затримки в часі, ніж використовувати техніку на двійниках покроково, а потім стерти основне тіло.

Однак відразу після того, як Тацуя ідентифікував дев’ять інформаційних тіл, ілюзорна змія знову напала.

Якумо — ветеран бойових дій. Не було жодного шансу, що він просто чекатиме нападу Тацуї.

Тацуя знищив ілюзію «Розпадом».

І знову взявся за Ейдос Якумо і кожного двійника.

Безпосередньо перед, як Тацуя прицілився, знову атакувала ілюзія.

Атака і захист багаторазово повторювалися.

Ймовірно, швидкість активації магії Тацуї, та Якумо абсолютно однакові.

Побудова магії Тацуї не встигала, оскільки ініціативу першим проявляв Якумо.

Якумо не міг атакувати, але те саме стосувалося і Тацуї. Якщо так, все закінчиться нескінченим повторюванням рухів.

Тільки час минав.

А марний плин часу означає перемогу Якумо і поразку Тацуї в цій битві.

Ілюзії атакувала, ілюзія зникла.

Поки для атаки «Розпадом», щоб стерти ілюзію, потрібен час Тацуя не встигне атакувати.

Щоб стерти ілюзію, доводиться відмовитися від атаки.

«...Навіщо розкладати ілюзію?»

Раптом подумав Тацуя, тією частиною свідомості, що не була задіяна для використання магії.

«Бо якщо не зруйнувати ілюзію, то отримаєш «Демоном підозри».»

«Бо це завдає фізичного болю.»

І тут напрямок його думок змінився.

«Чому мені не повинно бути боляче?»

«Біль не порушує реальних рухових функцій.»

«Це просто боляче.»

«Я звик відчувати біль.»

«Відновлення» Тацуї ущільнює та розпізнає інформацію, яку отримує об’єкт, заглядаючи в минуле, за мить. При загоювані рани, біль, накопичений від моменту виникнення рани до моменту «відновлення», миттєво ущільнюється і переживається знову.

Він відчував сильний біль від смертельних травм як власний, у десятки сотні разів сильніший.

Він відчував біль сотень людей, посилений у десятки й сотні разів.

«Біль можна ігнорувати».

Так розсудив Тацуя.

Після цього рішення, все стало легше.

Сильний біль, що пронизав грудну клітину, атакував Тацую.

Попри це, Тацуя активував «розпад».

Розклавши Зміцнення інформації, яке покривало праве плече дев’яти інформаційних тіл, Якумо та його копій.

Лише частина основного тіла і двійників стала беззахисною.

Без жодної затримки розклалися тканини тіла.

Розірвалася шкіра.

Зруйнувалися м’язи.

Розклалися кровоносні судини, нерви та всі інші тканини по прямій лінії.

Зробивши невеликий отвір в основі правого плеча.

З’явилися ознаки потрясіння Якумо.

Двійники зникли в інформаційному вимірі, а основне тіло залишилося.

В той самий час, Якумо стало видно неозброєним оком.

Тацуя миттєво рвонув до Якумо, який упав на одне коліно.

Приставивши до горла Якумо ребро долоні з активованим на ньому «розпадом».

– ...Майстер. Ось і кінець.

– Зрозумів. ...Я програв.

Намір вбивства зник з очей Тацуї.

– Ні, програв я. ...Мінамі залишила Японію.

Нейтралізувавши Якумо, він перевів свій «погляд» на Мінамі. І дізнався, що вона вже перетнула кордон території Японії.

У нейтральному морі, діє суверенітет держави прапора. Це принцип, який часто ігнорувався для громадських суден, на військових кораблях може стати причиною конфлікту між націями.

Легке розв’язання питання більше не можливе.

– Зрозуміло.

Якумо не посміхнувся. У нього навіть не було його звичайною невиразної усмішки, по якій не можливо було зрозуміти що він відчуває, а натомість від нього віяло втомою від закінченої роботи

– Майстре.

Сказав Тацуя і простягнув руку до правого плеча Якумо.

За мить дірка в тілі Якумо зникла.

– Пробач.

Гіркою усмішкою посміхнувся Якумо.

Між ними знову виникла звичайна атмосфера.

– Чи можу я запитати чому?

– Чому я став на заваді?

Зараз Тацуя мовчки кивнув.

– Звісно.

Злегка кивнув Якумо, сидячи на землі.

Але почав говорити не відразу. – Так-так... – пробурмотів він, схоже, думаючи як пояснити.

– В цій країні є люди, яким вкрай не подобається нечистота, яку приносять демони.

– Я в курсі.

Кивнув Тацуя.

– Ні ця організація тобі не відома.

З гіркою посмішкою похитав головою Якумо.

– Люди, що входять до організації, не займають жодної посади в уряді. У них не має офіційного статусу. Але вони другі люди, за впливом в цій країні.

– Таємний уряд нації?

– Ну, можна сказати й так. Цього разу я діяв на прохання цих людей. Швидко вигнати демонів, Паразитів, з країни.

– ...Тому ви допомогли Мінору втекти?

Запечатування демона, для них виглядає не дуже добре. Вони розуміють, що колись печать буде зламана. Якщо їх не можна знищити, вони хочуть їх позбутися.

– Майстер, ви не можете піти проти них, вірно?

Їдким тоном вказав Тацуя.

Якумо відповів йому подібним тоном.

– Його ясновельможність Тодоу Аоба один з цих людей.

Вираз зник з обличчя Тацуї.

З обличчя Якумо теж зник вираз.

Між ними виникла незручна тиша.

Тишу порушив Тацуя.

– Майстер, ви завжди кажете, що ви відлюдник...

З цих слів, той точно зрозумів, що хотів сказати Тацуя.

Якумо усміхнувся найгіркіше за цей вечір.

– Тут ти мене добре підловив.

– Однозначно. Таке вже не назвеш тлінним існуванням.

Пробурмотів Якумо, наче говорили не про нього.

Тацуя більше нічого не сказав і відвернувшись від Якумо, який все ще сидів схрестивши ноги, пішов геть.