[8]

[8]

В суботу, ввечері.

Віллу Тацуї відвідав неочікуваний гість.

Помітивши наближення «інформації», яку він не міг ні з чим сплутати, Тацуя встав із-за робочої станції та пішов до стоянки перед будинком.

Великий седан, із затонованим позаду склом, плавно зупинився. З водійського місця вийшов молодий чоловік, а з лівого заднього сидіння, майже одночасно з ним, з’явилась дівчина.

Молодим чоловіком був Ханабіші Хійоґо.

А дівчиною — Сакурай Мінамі.

Мінамі, ставши в правильну позу, тримала дверці.

З виразом наче знизує плечима, Хійоґо посміхнувся.

Відразу після цього, взявши Мінамі за руку, із задніх дверцят з’явилася красива, наче не з цього світу, дівчина

Міюкі підняла голову і її чорне шовковисте волосся хитнулося.

Погляди Міюкі й Тацуї зустрілися.

– Старший брат!..

З емоційним голосом, Міюкі кинулася на груди Тацуї.

– Ти все ж приїхала.

Тацуя ніжно піймавши м’яке тіло Міюкі, прошепотів їй на вухо і м’яко обняв,

– Я хотіла вас побачити, старший брат...

– Я також. ...Але Міюкі, ти помилилась.

У відповідь на слова Тацуї, Міюкі здригнулася і з жалем відступила.

– … Шановний Тацуя, давно не бачилися.

Міюкі знову забула, що Хіого тут. Навіть якби його тут не було, у нинішній ситуації не відомо де ховаються вуха та очі. Вона ввічливо вклонилась Тацуї.

– Вірно. Не минуло й тижня, але відчуття наче ми давно не бачились.

Незвично для нього, реакція Тацуї була досить емоційною.

Відправивши Хіого, назад, сказавши, щоб він повернувся завтра у вечері, щоб забрати їх, Тацуя з Міюкі та Мінамі повернувся на віллу.

У кожної дівчини була невелика сумка. Насправді на цій віллі були особисті речі не лише для Тацуї, але й одяг для Міюкі та Мінамі.

Збираючись у цю поїздку, Мінамі почувши про це з вуст Міюкі, показала вираз огиди. Наявність для неї одягу, до якого вона не мала доступу, ще й там де живе людина протилежної статі, близька до неї за віком. Насправді вона не думала, що він чіпатиме її спідню білизну, але не могла позбутися туманного дискомфорту.

Міюкі ж, здавалося зовсім про це не хвилювалася.

Ось чому, жодна з них, рішуче не передала Тацуї свій багаж, який не був дуже важким, але як тільки вони увійшли до вілли, його підхопила Піксі. Точніше, він був акуратно відібраний не гуманоїдним роботом носієм, під керівництвом Піксі.

Двоє, яким більше не потрібно було йти до спальні, оскільки сумок вже не було, під керівництвом Тацуї, сіли на диван у вітальні.

– Ще не їли? Зараз щось приготуємо.

Однак коли ці слова вийшли з вуст Тацуї, Мінамі енергійно підскочила з дивану, на якому сиділа.

– Пане Тацуя, я приготую.

Голос її звучав спокійно, але очі були наповнені надзвичайним ентузіазмом.

Помітивши це, Тацуя відмовився від спроби її вмовити.

– ...Зрозумів. Піксі, перемкни обладнання на кухні в ручний режим.

– Відмовляюсь ・ виконувати.

Але відповідь Піксі була напрочуд несподіваною.

Якщо це не можливо, це можна зрозуміти. Відомо, що вона має функцію переходу на ручний режим, тому зрозуміло що це брехня, але у певному сенсі, це все одно якось належить до категорії несправності. Однак це повинна бути машина, вона не може суперечити волі господаря за власною волею.

Усвідомивши, що Піксі не є чистою машиною, Тацуя знову повторив наказ.

– Відмова не допускається. Піксі, перемкни кухонне обладнання в ручний режим. Це наказ.

– Господар ・ віддає перевагу ・ стравам ・ приготовленим・ цією людиною?

Тацуя відчув головний біль. Здається, з приїзду на цю віллу, самосвідомість Піксі зросла. Вона вперше висловила свою думку, всупереч волі Тацуї, але в минулому вже були ситуації коли вона починала діяти самостійно, ще до вказівок Тацуї.

Але тому не можна давати їй великої свободи дій.

– Справа не у вподобаннях. Піксі, це наказ

– ...Як накажете.

Це мала бути уява Тацуї, бо вона не мала такої функції, але Піксі відповіла невдоволеним голосом і перевела системи кухні в ручний режим.

– Дякую. Піксі перейди в режим очікування.

– Як накажете.

Це стовідсотково також було уявою його розуму, але Піксі незадоволено сіла на стілець в кімнаті й завмерла, наче лялька.

На противагу цьому, Мінамі радісно пішла на кухню. Тацуя і Міюкі, вирішили удати, що не чули її шепіт, «Я перемогла...».

Приготувавши їжу, подавши її Тацуї та Міюкі, прибравши, підготувавши ванну та заправивши ліжка, Мінамі нарешті здавалася задоволеною. Пам’ятаючи її вираз обличчя в якому було бажання служити господарю, Тацуя вивів Піксі з режиму очікування і довірив їй решту роботи по дому. Залишилося не так багато домашніх справ і основна увага приділялася безпеці, але Піксі не скаржилася.

Це нормально. Тацуя подумки докорив себе: «відволікся» і повернувся до Міюкі, яка відпочивала по інший бік столу.

Сиділи вони ні у вітальні, ні їдальні.

Вони сиділи віч-на-віч, за столом на балконі (Стіл виніс не гуманоїдний робот того ж типу, що і носій. На цій віллі використовувалося багато роботів, але єдиним гуманоїдним типом була Піксі.

Вже було більше дев’яти вечора, але на вулиці було не холодно, навіть у легкому одязі. Хоча вони були в горах, це був півострів Ідзу, і кінець травня. Було ні жарко, ні холодно, температура була як раз. На відміну від міста, часом продував освіжаючий вітерець.

Міюкі примружилася і притримувала волосся, яке розвивав вітер. До цього часу, вона здавалася стурбованою протистоянням Мінамі та Піксі, але зміна обстановки, схоже, змінила її настрій.

– Шановний Тацуя, це досить приємне місце.

– Вірно. Можливо, пора підходяща.

У темряві ночі світло, що виливалося з приміщення, виводило білу шкіру Міюкі. Чорне, шовкове волосся, розвиваючись коли дув вітер, виблискувало наче мерехтливі зорі, а очі чорних перлин, наче випромінювали світло.

Коли дивишся на Міюкі, почуття реальності зникає. Не можна повірити що вона знаходиться в тому ж світі що й ти. Навіть у Тацуї виникло таке відчуття.

Це небесна або демонічна, надзвичайна краса.

– ...Шановний Тацуя, коли на мене так дивляться... Це бентежить...

Почувши голос Міюкі, Тацуя отямився.

Щоки Міюкі, по той бік столу, зашарілися, а вона нервово перебирала пальцями на колінах.

Тацуя нарешті усвідомив, що несвідомо дивився на неї.

– Вибач. Я задивився.

– Це... Щоб ви задивилися, таке...

Міюкі, нарешті, яскраво почервоніла і завмерла.

Тацуя зрозумів, що він втратив самовладання.

Мабуть, не Міюкі, а він більше хотів побачитись.

Тацуя подумав, що те, що він не може стримати емоції, насправді дратує. Водночас він ревнував до людей всього світу, від того що не лише він один може насолоджуватися цією красою.

– Мені справді шкода. Я вибачився, тож можеш показати мені своє обличчя?

– ...Так

Міюкі повільно підняла червоне обличчя.

Вона підняла погляд на Тацую й одразу сором’язливо відвернулась.

– ...Ми можемо поговорити серйозно.

Правду кажучи, Тацуя також відчував зніяковіння, але, на щастя, його було недостатньо щоб захопити його свідомість.

– ...Так.

Щось прозвучало в цьому голосі.

Міюкі пильно поглянула на Тацую очима, навколо яких залишалося почервоніння.

– Ти приїхала сьогодні, бо знаєш про завтра?

– Вірно.

Міюкі зробила паузу і запитала у відповідь.

– Пан Тацуя, ви знаєте? Що Дзюмондзі-семпай, не єдиний хто відвідає вас завтра.

– Так. Зі мною зв’язався Фумія.

– Ось як...

Повисла коротка тиша.

– … Міюкі. Я не хочу, щоб ти робила щось серйозне.

– Я знаю.

Знову повисла коротка тиша.

– Я не втручатимусь в бій шановного Тацуї та Дзюмондзі-семпая.

– Дзюмондзі-семпай приїде для переговорів.

– Шановний Тацуя, ви ж розумієте, що цим усе не закінчиться.

– О... так.

Зітхнув Тацуя.

В ньому читалося не очікування неприємностей, а жаль через неминуче зіткнення.

Тацуя визнав Катсуто сильним ворогом, з яким не хотілося битися, за можливості.

– Шановний Тацуя.

– Що?

– Дзюмондзі-семпай використовуватиме ту техніку.

– Вона зменшує життя мага.

Козир родини Дзюмондзі. Ось про що вони дізналися зовсім нещодавно.

Секрет родини Дзюмондзі, який вони дізналися в головному домі, після того, як Катсуто став на шляху Тацуї, захищаючи Тоояму Цукасу і стало зрозуміло, що зіткнення з Катсуто було неминучим. За це вони були в боргу перед Маєю.

– Якщо він нею скористається, думаю, шановному Тацуї буде важко.

– Міюкі. Ти отримала дозвіл від тітки?

Тацуя точно знав, що намагалася сказати Міюкі.

– Ні це моє рішення.

– Досить. Це моя особиста битва. Важко буде переконати тітку.

– Не має потреби переконувати. Цього хочу я. Я роблю це на свій страх і ризик.

– Міюкі, заспокойся.

– Я спокійна, шановний Тацуя. – Ні, Старший брат...

Погляд Міюкі, сповнений болю, мав достатньо сили, щоб зімкнути губи Тацуї.

– Зрештою, здається, що я лише сестра старшого брата. Ставши наступною главою родини Йотсуба і прийнявши сина нинішньої голови за чоловіка. Я розумію, що не зможу більше мати такого ж зв’язку як зараз...

Міюкі перервала свої слова, бо стримала ридання.

– Навіть якщо я викличу гнів тітоньки, я не хочу, щоб старший брат опинився в проблемній ситуації.

Лише в цю мить Міюкі розплакалась. Вона повернула на Тацую рішучий погляд.

– Старший брате. Я видалю вашу печать.

– Міюкі, ти про що?..

Не «зніму», а «видалю».

– Це означає саме те, що я сказала. Я зроблю так, щоб старшого брата більше ніколи не обмежувала печать, накладена іншими.

– Ні, зачекай! Це звичайно не можливо, але...

Підскочив Тацуя демонструючи свою нестриманість.

Вона сильно навантажує оператора. І не лише того хто запечатує, але й того кого запечатують. – Вірно, старший брат?

Однак під рішучим виразом Міюкі, Тацуя повернувся на своє місце.

Матеріал бурст Тацуї був запечатаний екстрасенсорикою магією психологічного втручання «Клятва», голови родини Йотсуба, сімей Цукуба, Цукуби Токи. Вона не лише блокує найпотужнішу зброю Тацуї, але й обмежує його магічну силу приблизно на половину.

«Клятва» - це магія, що забороняє певні активні рішення, а обмеження магічної сили — це вторинний ефект.

А особливості цієї магії в тому, що для підтримки ефекту психічного втручання. вона використовує магічні сили не лише заклинателя.

Якщо намагаєшся щось заборонити, не буде сенсу, якщо ефект діятиме, лише коли об’єкт в полі зору. Навіть охорона в’язниці не може стежити за в’язнями. Перш за все, занадто неефективно, якщо один маг може контролювати лише одну людину.

Тому «Клятва», як правило, підтримується за допомогою магічної сили людини на яку накладається, або третьої сторони, що зв’язана з об’єктом. Якщо обмеження прийняття рішення є непостійним, це може робити сам об’єкт. Якщо обмеження потрібно тимчасово зняти, третя сторона, близька до об’єкта, надає свою силу.

В останньому випадку, «ключ» для тимчасового зняття обмеження надається третій стороні, яка забезпечує магічну силу. Ключ використовувався, щоб «заборона», у свідомості оператора, переписати на «тимчасово дозволено». Щоб знову повернутися до стану «заборонено», початковий оператор, або власник «ключа», повинен провести церемонію, для запуску реактивації.

У випадку із запечатуванням Тацуї, «ключ» має Міюкі. Тому, якщо Міюкі не проводитиме ритуал реактивації, печать Тацуї залишиться не відновленою, але скасування «Клятви» визначається як тимчасове. Отже, якщо передача магічної сили від Міюкі не буде зупинена, печать поступово буде нарощувати свою силу і залишити його без нагляду може бути небезпечно для Тацуї.

Матеріал бурст Тацуї не можна придушити магічною силою лише Цукуби Токи. Тож «Клятва», накладена на Тацую, має умову «використання магічної сили під контролем Міюкі, щоб обмежити Область магічних операцій Тацуї». Це була, так би мовити, «клятва» між ними двома. А «клятва», накладена на саму Міюкі, підтримується її ж магічною силою і може бути тимчасово знята за допомогою «ключа» в її розпорядженні.

«Клятва» влаштована так, що якщо припинити подавати магічну силу від Міюкі, магічний ефект зникне сам по собі за короткий час. Однак у такому випадку, її обмежуватиме закарбоване в глибинах свідомості Міюкі правило «передавати силу Клятві» без її волі.

Власне кажучи, твердження Міюкі про те, що «вона створює навантаження для оператора», є невірним. Оператором була Тока. Усе навантаження лежить на тому хто змушений підтримувати печать, у цьому випадку, ця людина — Міюкі, що змушена надавати магічну силу «Клятві».

– ...Я радий, що ти хочеш, щоб я був в ідеальному стані. Але навіть так, тимчасового зняття цілком достатньою. Не потрібно ризикувати руйнуючи саму «Клятву».

– Ні, старший брате. Міюкі вже не може терпіти. Того факту, що, я служу путами старшого брата. Те що я викликаю незручності старшому братові.

Те саме Міюкі говорила на передодні новорічної ночі.

Тоді вона також сказала, що більше не може це терпіти.

Як легко родина Йотсуба може відмовитися від Тацуї, у разі надзвичайної ситуації, хоч і каже що прийняла його в головну родину.

Звичайно, вони надають інформацію. Але що це дасть? Інформація має значення лише тоді, коли є можливість реагувати на перепони, що постають перед вами. Те, що зараз робить родина Йотсуба, це все одно що повідомити що на місто летить ракета, але ми не можемо забезпечити засоби перехоплення.

Безумовно, Тацуя не був безпорадним цивільним. Він мав засоби протидії. Його здібності. Але навіть попри це, існує межа сили, яку може мати одна людина.

Родина Йотсуба повинна була мати силу допомогти Тацуї.

Їх називали «Недоторканими» не задля годиться.

Вона повинна мати силу протистояти державі.

І все-таки він був вимушений битися наодинці, з обмеженими можливостями, Міюкі до глибини душі злило таке неймовірно обурливе ставлення.

«Все, достатньо».

Це були щирі думки Міюкі.

– Якщо тітка просить старшого брата захищатися самому і власними силами...

В чорно-чорних очах Міюкі, глибших за ясне нічне небо, якими вона дивилась на Тацую, спалахнув безбарвний вогонь.

– Старший брат завжди зможе використовувати свою справжню силу.

Міюкі підвелася зі стільця.

Вона підійшла до Тацуї, щоб зняти печать.

– ...Я зрозумів.

Сказавши це, Тацуя також встав.

Але він не встав на коліно перед Міюкі.

– Тоді я теж прийму твоє рішення. Йди за мною.

Сказав Тацуя, повернувся до Міюкі спиною і попрямував у глиб вілли.

– Т-так

Міюкі усвідомила, що відволіклась від власного ентузіазму.

Опустивши плечі від розчарування, вона прослідувала за Тацуєю.

У вітальні їх чекала Мінамі, і Піксі, що вийшла з режиму очікування.

– Мінамі. Прийми ванну з Міюкі.

Від несподіваної інструкції та попереднього напруження, втративши мову, Міюкі мовчки заклякла з широко розкритими очима.

– Разом… Буквально?

Зі збентеженим обличчям запитала Мінамі, невпевнена, як розуміти його справжні наміри.

– Саме так. Ванна кімната досить велика, щоб вмістити двох людей. Ретельно вимий Міюкі. Проте не використовуйте сьогодні ввечері ароматичних засобів.

– Хм...

– Нехай Піксі приготує Міюкі змінний одяг.

– ...Іншими словами, мені допомогти шановній Міюкі переодягнутися у підготовлений одяг.

– Саме так.

– Зрозуміла, шановний Тацуя. Шановна Міюкі, прошу за мною.

Мінамі не мала уявлення чому Тацуя віддав такий наказ.

Але наказ є наказ.

Крім того, турбота про Міюкі була тим, що хотіла сама Мінамі. Зазвичай, Міюкі від такого відмовлялась, але сьогодні, використовуючи наказ Тацуї, як аргумент, вона спокійно «обслужить» її...

Нещастя, Мінамі вдалося відвести Міюкі до ванної, до того як до неї дійшла суть розмови.

Поспілкувавшись про душевний спокій Міюкі, Мінамі швидко відправила її у ванну і швидко вимила її й помилася сама. Коли вони разом вийшли з ванної, Міюкі була трохи стомленою, а от Мінамі з відчуттям виконаного обов’язку..

Підготовлений одяг став несподіванкою, як для Міюкі, так і для Мінамі.

– Мінамі-чан, це ж, білий шовк?..

– Це білий шовк...

Міюкі підняла і розправила біле кімоно, яке носили жриці біля святині.

– ...Це схоже на червону хакаму.

– ...Схоже на те.

Поруч лежала складена яскрава червона хакама, яку можна назвати символом костюма жриці.

– Здається немає спідньої сорочки та настегнової пов’язки... Тобто треба одягти одразу кімоно.

– Якщо розуміти слова шановного Тацуї буквально, схоже, так і є.

– Вірно.

З виразом на обличчі «тут нічого не поробиш» Міюкі всунула руку в білі короткі рукави. Відчуття тканини було несподівано м’яким і приємним.

Потім одягла червону хакаму. Відчуття було як від спідниці, довжиною по щиколотки, і носити її без білизни було якось незручно.

Коли вони вийшли з роздягальні, прийшла черга Тацуї прийняти ванну.

Поки Тацуя відійшов, вони висушили волосся.

Сушка довгого волосся Міюкі потребувала часу. Цього разу було виконано прохання Тацуї «не використовувати ароматичних речовин». За час необхідний на догляд за волоссям, Тацуя розібрався з ванними процедурами.

– Міюкі, можна?

– Так, будь ласка.

Міюкі встала із-за дзеркала і повернулась до дверей.

Тацуя, що відчинив двері й увійшов до кімнати, був одягнутий у білий одяг з короткими рукавами. Без жодного узору. Він був цілковито в білому.

– Міюкі, ходи за мною. Мінамі, ти можеш відпочити.

Тацуя, знову нічого не пояснюючи, розвернувся і пішов.

Міюкі поглянула на Мінамі й попрямувала за Тацуєю.

Кімната, в яку Тацуя привів Міюкі, була в японському стилі.

На татамі був розстелений червоний квадратний килим з гірками солі по чотирьох кутах.

У центрі червоного килима стояв простий дерев’яний Міката7. На якому стояли білий глечик та дві білі порцелянові чашки.

Тацуя сів на коліна з одного боку Мікати.

– Міюкі, сідай.

Запрошена Тацуєю, Міюкі також сіла за Мікатою, навпроти нього.

– Поясню природу «Клятви».

Раптово хребет Міюкі витягнувся.

– З погляду механізму, а не ефекту, «Клятва» родини Цукуба — це техніка, що дозволяє іншій стороні використовувати магію, яку він або вона бажає. Щоб інша людина використовувала магію, для контролю свого розуму. Можна сказати, що це магія яка втручається в магічний процес. Тому ефект слабкий, якщо цілю є не маг.

Міюкі кивнула в знак розуміння.

– Через характер втручання в магічний процес Клятва встановлюється в глибинах свідомості біля «воріт». Можна сказати, що ця система близька до Ґейткіпера.

– Ґейткіпер, розроблений старшим братом?

– Саме так. Клятва — це техніка, що змушує використовувати магію, а Ґейткіпер — техніка, що блокує використання магії. Природно, їх система подібна.

Міюкі знову кивнула.

Тому Клятву слід стерти, застосувавши Ґейткіпер.

Тацуя узяв чашку з Мікати й одну подав Міюкі.

Міюкі розгублено взяла її.

Вільною рукою, Тацуя зняв кришку з глечика і піднявши його, спрямував носик до Міюкі.

– А, ем?..

Це не спиртне, тож можеш не хвилюватися.

Міюкі розгубилася не тому, що помилково подумала, що їй пропонують алкоголь.

А, тому що подумала, що це церемонія Сан-сан-ку-до8.

Хоча для Сан-сан-ку-до готують три чашки, велику, середню та маленьку, але атмосфера була точно така ж.

Міюкі без остраху протягнула чашку.

Тацуя налив в неї прозору рідину.

Вона наблизила чашку до свого обличчя.

Запаху зовсім не було.

Зібравши рішучість, вона випила вміст одним залпом... Обличчя відразу розслабилась.

Жодного смаку також не було.

– Старший брат... Що це?

– Чиста вода. Через контакт з контейнером та повітрям, не можливо досягти абсолютної чистоти, але решта домішок була видалена до максимуму.

Тацуя передав глечик Міюкі.

Узявши глечик, Міюкі налила воду в чашку Тацуї.

– Ем... Це що, прощальна чашка води?

Прощальна чашка води означала розставання.

Голос Міюкі трохи тремтів. Не лише він, але й дві її руки, що тримали пляшку.

– Ні, це не так. Якби було так, чи не буде використання настільки очищеної води зайвими клопотами.

Відповів Тацуя, випивши чашку чистої води.

– Так, вірно...

Тремтіння Міюкі зупинилась.

Тацуя повернув чашку на Мікату.

Міюкі, слідом за ним, поставила спочатку глечик, а потім чашку.

– Цей ритуал для очищення тіла. Звичайно, в символьному сенсі. Споживаючи чисті страви ми підвищуємо чистоту тіла та духу. Найчистішими їжею та напоєм, що не шкодять організму є вода.

Тацуя відставив Мікату в бік.

Тепер між ним та Міюкі не було жодних перепон.

– Щоб втрутитися в Клятву, розгорнутій на найглибшому рівні свідомості, ми також повинні увійти в контакт на глибокому рівні.

– Старший брат?..

«Це жарт?..» Хотіла вона запитати.

– Що?

– ...Е!

Тацуя кинув на неї серйозний погляд, і свідомість Міюкі спорожніла, а очі і щоки залилися червоним.

– А-а, я... Це перший раз, якщо можливо, то на футоні...

Писклявим голоском, відвернувши обличчя і тремтячі усім тілом, висловила протест Міюкі.

Вираз на обличчі Тацуї застиг. Він випромінював абсолютне здивування.

– ...Вибач.

З ляском, низько вклонився Тацуя.

– …… Ем, старший брат?

Повернувши обличчя назад, збентежено звернулася до Тацуї Міюкі.

– Я вів тебе в оману, двозначними словами.

Тацуя підняв обличчя і поглянув на Міюкі.

В його очах також було відчуття сорому, що для нього надзвичайно рідко.

– Глибокий контакт, в духовному сенсі... У цьому випадку, фізичний контакт... Буде збуджувати розум і відволікатиме.

Знадобилася секунда, щоб слова Тацуї досягли свідомості Міюкі.

Як тільки минула секунда, вона прикрила обличчя обома руками, піднялась на колінах і спробувала втекти з поля зору Тацуї.

Рука Тацуї, швидко витягнувшись, схопила Міюкі за плече і стримала її.

– Будь ласка, відпустіть. Старший брате, благаю!

– Це моя провина! Тож заспокойся!

Якщо він її відпустить, то ця ситуація затягнеться... Керований таким передчуттям, Тацуя відчайдушно заспокоював Міюкі.

Завдяки його вмовлянням, Міюкі заспокоїлась, за десять хвилин.

– Вибачте. Я не гарно повелася...

– ...Ні, це я повинен вибачатися.

Погляди Тацуї та Міюкі зустрілися.

Спочатку їх погляди були сором’язливими.

Зрештою, погляд став серйозним.

– Нумо починати, Старший брате.

Першою заговорила Міюкі.

– О, почнімо.

Тацуя наблизився до Міюкі.

Коли їх коліна торкнулися, вони знову поглянули один одному в очі.

– Зараз поясню техніку.

– Так

Знявши Печать, Міюкі, ти перестанеш передавати магічну силу «Клятві».

– Так

Техніка «Клятва», збільшить активність вимагаючи виконання клятви. Тоді стане помітною структура магії, схована в глибинах свідомості.

– Так

– Я атакую її своїм Ґейткіпер. Не здібний до магії психічного втручання, я не зможу її дістати, поки вона розчинена у свідомості, але коли розгорнеться Магічна послідовність, її можна розібрати.

– Так. Покладаюсь на вас, старший брате.

Кивнувши, Міюкі трохи припіднялася, глядячи Тацуї в очі.

Поклавши руки на плечі Тацуї, щоб тримати рівновагу, вона приклала вуста до його чола.

Спалахнуло сайонове світло.

Вихор мисленнєвих часток вийшов з рук Міюкі.

Тацуя міцно обійняв її тіло.

Він відчув м’якість і тепло тіла, відгородженого лише тонкою тканиною білого Косоде.

Але навіть відчувши це, він не ворухнувся.

Тримаючи в руках тіло Міюкі, що важко дихала.

Він націлив «погляд» в неї.

Зосередив свою свідомість.

Розум, по суті, не та область, до якої могли досягти його «очі».

Терплячи біль, що наче випалювала його розум, від надмірної концентрації уваги, він спрямував свій погляд на те, що не повинен мати змоги «бачити».

Розум не можливо «побачити». Однак він міг побачити Інформаційне сайонове тіло, магію.

Тацуя шукав магію, що ховалася в Міюкі та не належала їй, і нарешті знайшов.

Його Елементальний зір прицілився на магічну послідовність «Клятви», що набирала силу.

Тацуя активував Ґейткіпер.

Це Переривання техніки Тацуї, націлене на «Ворота» мага — прохід, через який з області несвідомого виходить магічна послідовність.

Переривання техніки — це магія, що розкладає саме сайонове інформаційне тіло, тож її можна назвати природнім ворогом магії.

Навіть якщо магія діяла на психіку, її структура це не інформаційне тіло з духовних часток, а інформаційне тіло з мисленнєвих часток. Тому вона не зможе протистояти впливу Переривання техніки.

«Клятва», що проявилася, щоб виконати зобов’язання, продемонструвавши свою структуру, була стерта магією Тацуї.

Таким чином, Тацуя отримав свободу.