«Чудовий» відпочинок юної Леді

«Чудовий» відпочинок юної Леді

Друге листопада, дві тисячі дев’яносто п’ятого року. Країну наповнила атмосфера перемоги

Позавчора повідомили, що Сил Самооборони, своєю секретною зброєю, знищили флот та бази Великого Азійського Союзу. Вчора опівночі, в спеціальному випуску новин було повідомлено, що Пекін попросив Вашингтон виступити посередником у мирних переговорах. Були ті, хто сумнівався в надійності екстреної новини, оскільки все розвивалося надто швидко, але лише незначна частина населення змогла підтримати таке неймовірне судження.

Багато людей раптом стали військовими критиками, хлопці у школі, що як правило, байдужі до політики, жваво обговорюють дипломатію та реалістичність динаміки міжнародної політики.

Дратівливі погляди дівчат, цього разу не були стримуючим фактором.

Мова йшла не лише про школу. Зітхнувши через безвідповідальність популярної знаменитості на екрані Саєгуса Маюмі вимкнула телевізор.

Зараз десята ранку. Сьогодні будній день, тому, зазвичай, це шкільний час. Однак Старші школи магії, які були причетні до інциденту в Йокогамі, вчора закрили й Перша старша школа, не є винятком.

Для тих, хто готувався до іспитів на початку року, відсутність навчання в цей час спричиняло складнощі, незалежно від предмета, але для Маюмі, яка була втягнута в інцидент, не лише, бо опинилася поряд, а в центрі подій, вихідний був потрібним. На жаль, вона не могла розслабитись.

– Молода пані, перепрошую що перервала ваш відпочинок.

«Вона зрозуміла що телевізор вимкнули»».

Подумавши про це, Маюмі водночас, випадково впізнала голос покоївки, що своєчасно пролунав з домофона.

– Зараз відкрию.

Відповіла вона і встала з крісла. Насправді можна просто сказати HAR через інтерфейс розпізнаванням голосу відкрити їх, але Маюмі цього не зробила і пішла самостійно відкривати двері.

За дверима стояла покоївка, яка відповідала за неї. Досі широко поширені люди, які підтримують субкультуру одягатися в уніформу і називатися словом, що починається з «П» і закінчується на «а»... Ну це практична уніформа, спідниця до щиколоток, комір що закриває все нижче шиї, не кажучи, що на спині жодних дуже відкритих місць.

До того ж те що в подібному будинку є покоївка, не дивно. Тож це не викликало дискомфорту.

– Щось трапилося?

Запитала Маюмі у своєї покоївки, років двадцяти.

– Вас викликає господар.

Почувши це, Маюмі трохи нахмурилася. «Знову», подумала вона.

«Вчора мене просто запитали про подробиці подій»... Поки Маюмі з гіркотою все обдумувала, після наступних слів похитала головою.

– Він чекає в приймальні.

Попри те, що вона хитала головою насправді, вона робила це і подумки.

...Приймальня? Не кабінет?

Це питання стривожило Маюмі.

– Гості?

– Схоже, на те.

Не можна сказати, що в них дуже довгі стосунки, але вона майже ексклюзивно піклується про неї. З цього короткого обміну, було зрозуміло, що вона не знає особистість гостя.

– Скажіть, будь ласка, що я скоро, тільки переодягнуся.

– Вам допомогти переодягнутися?

Трохи подумавши, Маюмі прийняла рішення. Попри сучасні модні тенденції, не так вже багато варіантів, які не можливо одягти самостійно.

– Усе гаразд. Я одягну щось формальне.

Тобто, напевне, покоївці наказали переконатися в цьому. Як і очікувалося, Після відповіді Маюмі, покоївка граціозно вклонилася і вийшла.

◇ ◇ ◇

В суцільній сукні, до щиколоток, з м’якої тканини, що трохи прилягала біля стегон, злегка поправивши мереживо на подолі, Маюмі постукала у двері приймальні.

– Заходьте.

Голос, що пролунав з плоского динаміка, вбудованого у двері, належав батькові. Голос, відтворений з точністю, майже не відрізнявся від реального, натякав членам сім’ї, що потрібно поводитися формально.

Мабуть, з сьогоднішніми гостями не варто бути занадто відкритими.

– Пробачте за вторгнення

Надягнувши подвійну дамську маску, промовивши кліше низьким голосом, Маюмі тихо увійшла до кімнати.

Вона опустила очі, поглянувши на обличчя відвідувачів.

Чоловік та жінка, що сиділи навпроти батька, були їй знайомі. Це знайомство, яке їй не дуже подобалося. А точніше не терпиме.

Однак не проявивши своїх внутрішніх почуттів, Маюмі стала біля батька з усміхненим обличчям і витончено вклонилася двом гостям.

– Ласкаво просимо, пан Хірофумі. Давно не бачилися пані Міо.

Перед тим як вона заговорила, молодий чоловік встав.

А жінка, схожа на дівчину, залишилася сидіти. Але нікого це не збентежило.

Замість того, щоб щось сказати, ні Маюмі, ні її батько, Коуічі, не вважали це грубістю.

Тому що вона сиділа в інвалідному візку, а не на дивані.

Однак її молодший брат, Іцува Хірофумі, мабуть, вважав це трохи грубим, хоч це ніхто так не думав, то ж його тон був трохи не чітким.

– Вибачте що потривожили, пані Маюмі.

– Будь ласка, сідайте. Не соромтеся залишатися поряд з пані Міо.

– Дуже вдячний, пані Маюмі. Давно не бачилися.

Міо відповіла зі смішком і невинною посмішкою, але здавалося, що насправді в цьому було щось приховане.

Маюмі, знову прийшло питання, що виникає щоразу, коли вони зустрічаються: «Ця дівчина справді старша за мене?»

Це правда, що Іцуві Міо цього року виповнилося двадцять шість. Але глядячи на неї, ви будете сумніватися в цьому.

Вона на один-два сантиметри вища, ніж Маюмі, але її тіло зовсім відрізнялося. Одним словом, незріле. «Жіночність» занадто не примітна.

По правді кажучи, її ноги не були знерухомлені. Вона не могла ходити, через надзвичайно слабке тіло.

Вона почала користуватися інвалідними візками, коли їй було трохи більше двадцяти, оскільки організм давно ослаб і не може витримати тривалого фізичного навантаження, в неї не дуже сильний апетит, тому харчування недостатнє. В результаті - в неї незріле тіло.

З під верхнього одягу майже не видно округлостей грудей. Не перебільшенням буде сказати, що їх зовсім немає. Талія тонка, як у дівчинки. Якщо дивитися лише на тіло, Міо нагадувала дівчинку підлітка.

Її тіло таке ж юне, як і обриси тіла. Глядячи на її зовнішність і стиль, складалося враження, що насправді вона не жінка.

Однак попри її юну зовнішність, вона закінчила Університет і практично аспірантуру, влаштувавши так, щоб залишаючись осторонь, за особливим винятком через Інтернет, то чому вона прийшла сьогодні? «Я не думаю що вона просто супроводжує пана Хірофумі» подумки похитала головою Маюмі.

– Сьогодні ми прийшли попрощатися.

Сказала Міо, можливо, тому що помітила сумніви в погляді Маюмі, тож взяла на себе ініціативу.

– Ви повертаєтеся до головного будинку?

Щоб приховати своє збентеження, хоч в неї не було причин засмучуватися, запитала Маюмі.

Дім Іцува знаходився в префектурі Ехіме, але Міо приїхала до Токіо, оскільки їй потрібно було ходити до Університету, і жила в окремому будинку в Токіо. Оскільки її молодший брат закінчив старшу школу коли вона поступила до аспірантури, вони жили разом.

– Я повернуся додому, але до цього...

Коротко і формально сказала Міо, посміхаючись, щоб приховати внутрішнє хвилювання, Хірофумі нахмурився, хоч і не значно змінився на обличчі.

– Ми вирушаємо на фронт.

– Ви маєте на увазі, що... Ви йдете на війну?!

Прокрутивши в голові «вирушаємо на фронт», мимоволі викрикнула Маюмі.

– ...Мені дуже шкода. Але чому...

Швидко вибачившись за свою грубість, Маюмі переводила погляд на Міо та на свого батька.

– Офіційне повідомлення буде наступного тижня, це формальне рішення.

Відповідь надійшла від батька.

– Пані Міо прямує на базу Сасебо, звідти, у супроводі військово-морського флоту, морем на захід. Місце призначення нам не розголошували, але мета - продемонструвати силу, і переконатися, що Великий Азійський Союз укладе мирний договір... Потрібно сказати, що до офіційного повідомлення, іншим говорити не варто.

– Так, матиму на увазі.

Батькові, що нагадав їй, Маюмі негайно кивнула. Звісно вона погодилася лише в частині, що не варто говорити іншим.

Вона розуміла, чому військові залучають Міо. Вона стратегічний маг, яких, як кажуть, лише тринадцять в світі, офіційно визнаних, а разом з прихованими, не більше п›ятдесяти. Єдиний стратегічний маг в Японії, офіційно визнаний японським урядом.

Суть її стратегічної магії «Безодня» полягає у перехоплені морських сил, але має достатню руйнівну силу для нападу на наземні бази. Тільки те, що вона поряд, чинить сильний тиск на ворога.

Однак, зважаючи на це, зараз це не здавалося раціональним. Військова операція, яка розпочалася з вторгнення на узбережжя Йокогами, та привела до масових руйнувань на південному узбережжі Корейського півострова, фактично закінчилася тридцять першого жовтня. Якщо ви не шукаєте більшої вигоди, наприклад, уступки територій, зворотне вторгнення стратегічно не виправдане. Щоб перевозити Міо протягом декількох тижнів, зважаючи на її здоров’я все має бути організовано дуже ретельно, треба сказати, що недоліків більше, ніж переваг.

Хоч не достатньо усвідомлювала, щоб пояснити словами, Маюмі відчувала загальний дискомфорт.

– Я буду супроводжувати сестру.

У нього мало бути подібне незадоволення. Але як тільки уряд прийняв рішення і яке прийняв голова Іцува, Хірофумі нездатен його скасовувати. Його призначили наступником голови Іцува, але все-таки «наступником», якщо він не погодиться зараз, нічого не зміниться. В цей момент, на обличчі Хірофумі була рішучість слідувати та допомагати сестрі.

– Насправді.

Міо змінила тон на жартівливий, ніби хотіла змінити настрій свого брата, від якого повіяло трагічністю.

– Я хотіла б побачити, як Маюмі стане дружиною брата.

Цього було достатньо щоб змінити атмосферу. Однак в протилежну сторону, від того куди вона планувала.

Оскільки ці слова продовжували попередню тему, ніхто не сміявся над жартом, що можна назвати «прапором смерті».

– Старша сестро...

– ...Вибач.

У повітрі зросло напруження, Міо відреагувала болісним голосом і знітилась.

– Ну, поговоримо про це ще раз, після того, як Хірофумі повернеться.

З почуття обов’язку господаря, Коуічі швидко зреагував і повернув ситуацію, Міо поки слабо усміхнулась, Хірофумі та Маюмі не змогли визначити, який вираз слід прийняти, тож зупинилися на нейтральному.

Була причина чому вона не сказала Хірофумі «давно не бачились», при зустрічі. Ось чому Маюмі вважала, що Міо, можливо, супроводжувала Хірофумі.

Хірофумі - один з кандидатів в наречені Маюмі. Ні, оскільки Хірофумі був старшим сином родини Іцува, Маюмі можна назвати кандидатом в наречені Хірофумі. Як що сім’я з Десяти головних кланів має спадкоємців різної статі, приблизно одного віку, старший син стає спадкоємцем, а коли старша дочка має молодшого брата, наступником стає брат; серед Десяти головних кланів це вважалося цілком прийнятним.

Правду кажучи, у Катсуто з родини Дзюмондзі та сама ситуація, Коуічі хотів одружити Маюмі або з Хірофумі, або з Катсуто (Масакі з сім’ї Ічідзьо був виключений, оскільки молодший за неї).

Звісно, є воля самої людини, були й інші розмови про шлюб, але вони так і не дійшли до заручин, Хірофумі і Маюмі часто бачилися поза всілякими заходами, тому Іцува і Саєгуса сприймали їх, як наречених. ...Попри очікування дорослих, вони обидва не збиралися нічого робити, тому сиділи з беземоційними обличчями.

Однак, Маюмі також знала, що «продовжувати мовчати» лише назавжди погіршити ситуацію.

– До речі, коли ви вирушаєте?

Коли розмова повернула, поширилася не приховано полегшена атмосфера, Маюмі не була задоволена такою милою ситуацією, а Хірофумі відповів.

– Ми їдемо до Сасебо у ці вихідні. Я чув, що відправлення наступного тижня, в п’ятницю.

Що стосується Маюмі, вона не могла показати жодної краплі свого незадоволення.

– Все ж це досить швидко... Будь ласка, будьте обережні. Ми будемо чекати вашого безпечного повернення..

Озброївшись бездоганною котячою маскою, Маюмі, сидячи, вклонилась.

– Дякую вам.

Подумавши, що це їй допоможе, Маюмі зосередила погляд на носку.

– Насправді, перш ніж вирушити в подорож, я хотіла попросити пані Маюмі про допомогу...

Тож почувши слова Хірофумі, їй довелося трохи поборотися, щоб швидко скорегувати вираз обличчя.

– Мене?

Хоч вона намагалася, по дитячому, трохи схилити голову, намагаючись сказати, «я нічим не можу вам допомогти». Одноліток не звернув би на неї увагу, старший назвав би це «нахабним», молодший дивився б на це наскрізь, непроникним поглядом, але Хірофумі не зміг приховати свого засмучення і його очі забігали.

– Ні, ми хочемо позичити вашу мудрість, а не допомогу.

Але на Міо це не спрацювало. Все-таки, це менш ефективно проти тієї ж статі, або навіть якщо вона виглядає по дитячому, вона все ще схожа на «старшу сестру».

– Як і сказала пані Маюмі, все це дуже швидко. У нас не вистачає часу на розслідування.

– Вірно. Розумію.

Міо приклала руку до щоки, ніби кажучи я дійсно в біді. Такі жести, безумовно, змушують відчувати, що вона трохи старша жінка. Але враження, що дитина себе пересилює було сильнішим, більше викликаючи посмішку, ніж сексуальну привабливість. Однак, Маюмі від цього не розслабилась, вона підсилила пильність і кивнула.

– Магії протидіє магія. Маги - магам. Думаю, це у нас спільне.

Заспокоївшись, при підтримці сестри, продовжив Хірофумі. Під «спільним» малося на увазі, що це є спільним у Японії та Великого Азійського Союзу, незалежно від країни. Розтлумачивши так, Маюмі чекала наступних слів.

– Вони добре знають, що старша сестра супроводжуватиме.

Маюмі погоджувалася зі словами Хірофумі і продемонструвала згоду. По-перше, немає наміру приховувати участь Міо з японської сторони, оскільки Міо та Хірофумі будуть внесені до реєстру офіцерів і список їх навичок відкритий.

Стримування саме в тому, що їх існування передано іншій стороні. По-справжньому, таємна зброя не може бути зброєю в переговорах для поступок.

– Вони також повинні розуміти, що морські сили не ефективні проти безодні моєї сестри. Тож ми очікуємо, що у перехопленні вони застосують комбінацію повітряних сил та магію.

Магія стратегічного класу, системи Руху, «Безодня», діє від кількох десятків метрів до кількох кілометрів, внаслідок чого водна поверхня опускається у сферичній формі. Корабель, який потрапить в зону дії «Безодні», буде ковзати в низ по вигнутій поверхні, перевернеться на гігантській хвилі, після припинення магії, його накриють гігантські горизонтальні хвилі, перетворивши на суміш водоростей та уламків, після чого, водна поверхня повертається до горизонтальної. «Безодня», радіусом в кілометр, створює півсферичну поверхню максимальною глибиною до кілометра і може легко захопити підводний човен.

Магія стратегічного класу Міо, що діє на дистанції в декілька десятків кілометрів, має недолік, що якщо відстань буде занадто малою, як тільки магія буде вивільнена, відійшовши, вода заподіє шкоду і своїй стороні, вона природний ворог для надводних і підводних сил.

Але разом з тим, «Безодня» Міо абсолютно безсила проти повітряних сил. Існує багато обмежень що до її використання, нею можна атакувати лише на водній поверхні, для атаки баз на суходолі, необхідно заздалегідь забезпечити необхідну кількість ґрунтових вод.

Зі згаданим Хірофумі, ворожим формуванням не було іншого вибору.

– Військово повітряні сили будуть залишені Силам Самооборони, тому ми повинні розглядати заходи проти магів.

Це також безперечний факт.

Незалежно від приналежності, пов’язані вони з урядом, військовими чи приватним сектором, маги Японії, як оператори сучасної, так і древньої магії, належить до магічної спільноти, на вершині якої стоїть Десять головних кланів, і по суті є автономними. Природно, маги, пов’язані з Силами Самооборони будуть їх супроводжувати, але вони також входили до категорії «ми».

– Пані Маюмі ви бачили ворожу магію в Йокогамі та магію союзників, що відбивали ворога, вірно? Ми хотіли, щоб ви розповіли тенденції магії, яку використовував ворог і що ви знаєте про магію, ефективну проти ворогів.

Це було справді важке і незручне питання. Немає сумнівів, у необхідності наданні інформації вона не могла відмовити. І вона сказала.

– ...Хоча я бачила магію ворога, я була глибоко в тилу і єдиний раз коли, я дійсно вступила в бій, це снайперська атака з вертольота.

Насправді двічі, з урахуванням знищення двоногого танку, та збрехала Маюмі ненавмисно. Просто це не залишило такого враження.

Хоч не сумнівався у словах Маюмі. Але Хірофумі не був задоволений її відповіддю.

– Однак ви до останнього забезпечували евакуацію простих громадян.

«Звичайними» він назвав тих, хто не є магом. Забобони що магів вважають особливими, а не магів безсилими, Маюмі завжди вважала нещастям для обох сторін. Але зараз не час вказувати на це.

– Не зовсім до кінця... Чекаючи вертольота ми з однокласниками та молодшими школярами просто стримували ворогів.

– Отже, чи не могли б ви представити нас цим людям. Студентам Першої старшої школи, які насправді билися з магами Великого Азійського Союзу.

Після цих слів, першим хто прийшов їй в голову, це зрілий, зухвалий, але надійний молодший школяр. Учень першого року, який перетворив важку вантажівку в пил, оточений сліпучим сяйвом сайонів і використовував методики зцілення, що можна порівняти з чудом.

Однак, майже одночасно з цим, прийшло словосполучення «державна таємниця», що паралізувало її мову.

– Пані Маюмі?

З сумнівом в очах Міо поглянула на мовчазну Маюмі. Міо не єдина хто дивився на неї з підозрою. Крім Хірофумі на Маюмі з нетерпінням і підозрою дивився і її батько.

– Ем, ні... Але якщо ви завітаєте до дому Дзюмондзі, думаю, зможете отримати детальну інформацію.

– Молодий пан Катсуто?..

Хірофумі не поганий, а скоріше хороша молода людина, але Маюмі давно відчувала, що занадто хороша у звичайному розумінні.

Вона знала, що Хірофумі вважає на два роки молодшого хлопця конкурентом і сильнішим за нього, і розуміла, що це розумно. Але проявляти ревнощі подібній ситуації не варте похвали. ...До того ж він дозволив дівчині, молодшій за себе, зрозуміти це.

У своєму серці, Маюмі поставила позначку «пройшов», цілком відверто.

– І ще можуть бути корисними.. Марі Ватанабе, Ісорі Кей, Чійодою Канон зі Ста сімей. Я зв›яжусь з ними.

– Прошу, зробіть це.

Ну, придиратися до іншої сторони не правильно.

Маюмі назвала імена в діловій манері та пообіцяла влаштувати зустріч.

◇ ◇ ◇

Незабаром після цього Марі з Кей та Канон негайно зв’язалися (Катсуто був відсутній) і домовившись з усіма про зустріч, Маюмі з батьком провели брата і сестру з родини Іцува.

Маюмі справді хотілося відпочити. Але зважаючи на вираз її батька, їй швидше за все доведеться ще трохи затриматися.

– Маюмі, я хотів би трохи поговорити, ти не проти?

Як і очікувалося, коли вона повернулася з ганку, розміром як у готелів де можна танцювати, до передпокою, Коуічі окликнув її.

– Поговоримо в кабінеті.

І швидко пішов, не чекаючи відповіді.

Коуічі виглядав як елітний бізнесмен другої половини минулого століття. Будь-хто міг сказати що в нього слабке тіло, він виглядав більш привабливим, ніж гідним, його тон відповідно м’яким, але ніхто з сім’ї, як будь-якого патріарха з Десяти головних кланів, нічого не міг сказати проти Саєгуси Коуічі.

До того ж не в стилі Маюмі демонструвати безглузде бунтівне ставлення. В довгому обтяжуючому платі, яке зазвичай не носить, Маюмі прослідувала за батьком.

В кабінеті була класична книжкова полиця, важкий стіл і високе шкіряне крісло. Коуічі сів у крісло, а Маюмі, неминуче, слухала батька стоячі. Все як завжди, тому Маюмі не проти.

– Здається в іменах, що ти назвала раніше, не було першокласників.

Без всіляких прелюдій, Коуічі заговорив з дочкою, що стояла за два метри.

Я чув що дочка родини Чіба та другий син родини Йошіда, також відігравали активну роль, хіба ні?

«Батько єнот17» подумки пробурмотіла Маюмі. Зовні Коуічі більше був схожий на лисицю ніж на єнота і більше на вовка, ніж на лисицю, але Маюмі була переконана, що по її виразу він не може сказати, про що вона думає.

– Вони ще першорічки, тому я подумала, що не дуже добре говорити про них пану Хірофумі та пані Міо

«У будь-якому випадку, ви отримали детальний звіт від пана Накури»

Думала Маюмі, коли її батько пробурмотів, – дійсно. Грубо кажучи, вона піддалася «допиту», як і вчора у вечорі, його наполегливість більше як у гончої, ніж у єнота.

– Однак, мабуть, це була боротьба, яку важко очікувати від першокласника. Зокрема, та що відіграла основну роль у Турнірі дев’яти шкіл...

– Ти про пані Міюкі?

– Так, звичайно, це була Шіба Міюкі.

Виникло враження, що злегка затемнені лінзи окуляр батька засяяли. Ці окуляри призначені для приховування протеза правого ока, але у Маюмі виникали підозри, що там встановлено щось особливе.

– Та дуже талановита дівчина. Віцепрезидент Студентської ради, якщо все піде як треба, наступного року вона стане президентом студентської ради, як і ти, Маюмі.

– Так вона дуже гарна дитина. І дуже гарна.

– О, вона так виглядає у твоїх очах, Маюмі?

– Маєте на увазі, навіть з жіночого погляду? Ні, я думаю, краса Міюкі за межами статі.

Губи Коуічі трохи посміхалися.

У лівому оці за окуляром, не було слідів хтивості

Це ще більше насторожило Маюмі.

– Ось як... Вона не лише може маніпулювати складною магією як «Інферно» та «Ніфльгейм», але також може використовувати дуже потужну та специфічну позасистемну магію... Я хотів би з нею зустрітися разочок. Можеш запросити до нас додому?

– Ну... Треба запитати.

– Вірно, можеш запитати для мене про зустріч? Якщо подумати, у пані Міюкі є старший брат? Ти казала, що він допомагав тобі на Турнірі дев’яти шкіл. Це гарна можливість для мене подякувати, сподіваюся, ти запросиш заразом і його

Ввічлива посмішка не давала зрозуміти про що він думає. Кольорові лінзи не дозволяли читати думки через погляд. ...Але вона знала його з народження. За вісімнадцять років, це вже не односторонні стосунки, коли лише одна сторона читає іншу.

«Ось яка його мета!..»

Безумовно, Маюмі, у вертольоті, пообіцяла, що Накура збереже все в таємниці. Частину про особливу магію Тацуї батько не мав би почути.

Але вона не думала, що він нічого не передав.

Вона не настільки оптимістична.

Накура повідомив би роботодавцю приховані факти, таким чином, щоб не порушувати конфіденційності, батько ветеран багатьох битв, міг отримати багато інформації з цього.

Її батько підозрює Шібу Тацую.

В чомусь, чого не знає навіть вона.

В Маюмі тліло бажання дізнатися, але страх торкатися цієї таємниці був сильнішим.

Вона підсвідомо боялася, що доторкнувшись до цього секрету, вона зруйнує нинішні стосунки.

– Про це я теж маю запитати...

Їй знадобилися всі сили, щоб так відповісти.

◇ ◇ ◇

Голова родини Саєгуса деякий час продовжував працювати за столом в кабінеті, почувши стук у двері, він підняв голову.

– Проходьте.

Двері кабінету, на відміну від приймальні, не мали динаміків. Важко уявити що тихий голос дійде до передпокою через товсті стіни та двері.

Однак стук не повторився, а двері кабінету мовчки відчинилися.

Увійшов Накура, літній дворецький з красиво укладеним білим волоссям.

– Перевірили?

Це було розпливчасте питання, але Накура зайшов до кабінету господаря і передав йому карту пам’яті.

Коуічі вставив паперову картку з мікроскопічним візерунком на сканер і відкрив розшифрований документ на дисплеї на письмовому столі.

– Окремий магічний батальйон 1-0-1... Це клопітно. Саме до цього підрозділу Йотсуба ставиться з трепетом.

– Здається вони часто контактують, але мета не відома.

– Як ви знаєте, у нас лише одна мета - мати стосунки з військовими?

Говорячи «у нас», Коуічі мав на увазі не лише Саєгусу і не членів Десяти головних кланів, а всіх магів Японії.

Маги цієї країни не прагнуть статусу. Десяти головним кланам, яких підтримує держава, заборонено здобувати «офіційну» владу,

Натомість вони здобувають основу свого виживання, надаючи магічні навички тим, хто має владу над багатьма людьми, наприклад, уряду, військовим, поліцейським та діловим колам. Будучи не одноразовим інструментом, а багаторазового використовуючись, ставши незамінними, вони піднімалися в суспільстві, маніпулюючи господарем. Для того, щоб ними продовжували користуватися, необхідно бути «потрібними», потрібна постійні зв’язки.

Власних здібностей не достатньо для їх отримання.

Гострий меч викликає страх господаря, коли його лезо повертається в його бік. Постійна співпраця це один з елементів довіри, що їх не зрадять.

Якщо маг контактує з армією, він спрямований на завоювання та підтримку довіри, налагодження партнерських відносин та їх зміцнення. Це раціональний підхід для тих, хто знайомий з обставинами магів.

Однак Накура не кивнув на слова господаря.

– Окремий магічний батальйон був створений керівником бригади, генерал-майором Саекі з метою налагодження магічної сили незалежної від Десяти головних кланів. Командуючий Казама, після відставки генерала Кудо, відомий, як основний противник Десяти головних кланів. Незалежно від того наскільки єретичний клан Йотсуба, вони мають розуміти, наскільки важко тягатися з цим підрозділом.

На слова Накури, Коуічі нахмурив брови.

– ...Я в перше чую.

– Досі незалежний Окремий магічний батальйон ніколи не торкався інтересів Саєгуси.

Коуічі не запитав, «тоді чому ти про це знаєш»

Мабуть, поясненням було б «для даного розслідування». До того ж Коуічі не вважав Накуру членом Саєгуси, хоч той служив йому тривалий час. Безумовно, той вважав так само.

– ...Тож навіщо Йотсуба контактує з Окремим магічним батальйоном?

Подібне питання, зовсім інша справа. Незабаром, після того, як поставив запитання, Коуічі сам знайшов відповідь.

– Як ви й подумали, пане.

Накура не мав навичок телепатії. Як і Коуічі. Однак, без сумніву, Коуічі був переконаний, що Накура досяг того ж висновку, що і він сам.

Коуічі затис карту зі сканера між вказівним і середнім пальцем і легенько підкинув її. Підкинута паперова картка спалахнула в повітрі й вмить вигоріла.

Накура вклонився і вийшов до того, як попіл потрапив до смітника.

◇ ◇ ◇

На краю величезної території Особняка Саєгуса є велика витягнута, прямокутна, паралелепіпедна будівля. Будівля, що була простою, але не незграбною, являла собою приватне стрільбище сім’ї Саєгуса.

Насправді Саєгуса побудували цю споруду для Маюмі. Вона була побудована п’ять років тому, щоб відзначити перший трофей Маюмі на національному змаганні.

Маюмі, що втомилася зранку, після обіду, три години провела на цьому стрільбищі. Тримаючи спеціалізований CAD схожий на руків’я прикріплене до довгої палиці, і прицільно стріляла у мішень

Вистрілити.

Знищити.

Від пострілу руки не втомлювались, оскільки, замість справжнього пістолета, стріляли магією, але розумова втома повинна бути досить сильною.

Однак, Маюмі, яка накопичила багато депресії, було навіть комфортно.

Вона просто стріляла, не задумуючись про темп, і коли зрозуміла, що цілі закінчуються. Поглянула на годинник і здивувавшись скільки часу пройшло, розмістила CAD на стійці та почала прибирання. ...Збиралася розпочати.

– Сестричко, я повернулася!

Однак, як тільки вона зняла захисні окуляри, що також слугували інформаційним терміналом, її обійняли ззаду і довилося змінити плани, перш ніж вона почала.

– Касумі-чан, ти заважаєш старшій сестрі.

– Що, Ідзумі, ти справжня зануда.

– Це тому, що Касумі-чан не вихована.

Хоча це просто дратувало або просто заважало, вона була щиро вдячна за те що її відразу відпустили (відійшли від неї).

– Касумі-чан, Ідзумі-чан, ласкаво просимо додому.

Поки близнючки перебували у своїй звичайній сварці, в ігровій манері, Маюмі поправила осанку та низ спідниці та знову привітала сестер.

– Я повернулась, сестро.

Дівчина, що ввічливо вклонилась, склавши разом руки, Ідзумі Саєгуса, була молодшою серед її сестер близнючок. Жіночна дівчина з прямим волоссям, стрижкою Боб, що досягало плечей.

Першою, що обняла, була сестрою Маюмі та сестрою-близнючкою Ідзумі, Касумі Саєгуса. На противагу Ідзумі, дівчина з короткою стрижкою - пацанка.

Хоча вони ідентичні близнюки, їх поведінка, смаки та манери абсолютно різні, тому, як правило, навряд чи їх сплутають.

– Що ти практикуєш? Не матеріальну кулю з магії Руху. Магія віртуальної області?

– Магія віртуальної області розширеного проникнення, вірно? Сестро, ви останнім часом практикуєте цей тип магії?

Однак, спільним у них було, чутливість до магії

Маюмі віддавала перевагу розумінню, а не теоретичним знанням у використанні магії, але ці близнюки мали таку ж гостру чутливість. Інтуїтивне розуміння активованої техніки може бути кращим, ніж у Маюмі. Навіть зараз вони могли точно зрозуміти, яку магію використали з «отворів куль», залишених в мішенях.

Маюмі занадто любила цих сестер і вони двоє також обожнювали її. Однак, останнім часом, певно, через вік, вона помічала, що вони стали трохи нахабними.

– І все-таки сестро, ви добре постарались.

Помітивши що кількість цілей, що залишилися, дорівнює нулю, приголомшено промовила Ідзумі.

– Щойно приходив пан Хірофумі, правда?

Несмішливо запитала Касумі.

– Сестричка завжди в поганому настрої, коли приходить пан Хірофумі.

У цей момент, вона, на мить, прибрала свій вираз, що не приховало збентеження, Маюмі навіть не думала його приховувати.

«У будь-якому разі, у них гостра інтуїція.

Або мене занадто просто читати?» Подумавши, трохи зблідла Маюмі.

– Не думаю, що він настільки поганий хлопець.

– Непоганий, але це все. Такий ненадійний чоловік не підходить старшій сестрі.

– Ідзумі твоя оцінка занадто сувора. То, що за людина це повинна бути. Наприклад пан Катсуто?

– Ей, Касумі-чан, Дзюмондзі-кун і я не особливо.

– Точно, у нього достатньо навичок, але можна сказати, що він не намагається зрозуміти серце дівчини, це трохи розчаровує.

« Чому», - серйозно подумала Маюмі - «сплило ім’я Катсуто», вона поспішила виправити «непорозуміння» сестер, але ні Ідзумі, ні Касумі не почули.

– Я маю на увазі, який характер нам обрати їй у партнери... У будь-якому випадку, природно, що чоловік не може зрозуміти серце діви? Ми також не розуміємо, про що думають хлопці.

– Наївна! Ти занадто наївна, Касумі-чан! Діві достатньо зрозуміти серце чоловіка, після того, як вони стають коханцями! Для того, щоб вразити дівоче серце, стрілець повинен спочатку зрозуміти його.

– Зрозуміти дівоче серце... добре. Отже, коротше, що ще потрібно, крім майстерності?

– Звісно любов... Тож занадто висока перепона, можливо, що пробудить любов.

– Ми разом від самого народження, але я не знала, що Ідзумі настільки романтична. Я думала, ти просто сувора.

– Мені здається, що називаючи мене «романтичною», ти смієшся надійною... Але гаразд. Я не романтик просто Касумі-чан не надто переймається.

Так, так, я не все одно не надто жіночна. Отже, врешті-решт, хто давно закоханий в нашу сестру? – Пан Хаторі?

– Касумі-чан! Звідки ти знаєш Ханзо-куна?!

Маюмі, яка залишалася не помітною (оскільки з самого початку була тут), як і очікувалося, не могла мовчати. Вона не пам’ятала, щоб знайомила Хаторі зі своїми сестрами.

– Ми знаємо всіх гидотних жуків, що липнуть до нашої сестри.

– Ідзумі-чан, не може бути, ви ж не шпигуєте за мною?! Не ваше діло з ким я зустрічаюся!

Як же, сестро моя. У нас школа, тому ми не можемо робити подібного.

«Ви доручаєте це іншим людям?!»

Звісно, ніхто не почув крику її душі. Ні, можливо, близнюки підслуховували якось, але вона не помічала цього в їх поведінці.

– Хіба ми не можемо хвилюватися про старшу сестру? Старша сестра така гарна і ні одного хлопця за всі вісімнадцять років... Ти скоро закінчиш старшу школу.

– Я не можу собі цього дозволити, з моїм становищем...

Вона не завершила думку, оскільки зрозуміла, що це звучить як виправдання. До того ж «жалюгідне» чи навіть «ганебне».

– Та мало того, одна і друга леді, ви ж теж ніколи не зустрічалися з хлопцями.

Тож поспіхом змінила тему, але Маюмі не усвідомила, що це досить сумна тема. ...Поки не отримала удар від своїх сестер.

– Знаєш, нам лише п’ятнадцять.

– Якщо до зізнань в кохані, то сьогодні я отримала два. І ввічливо відмовила. Я не можу продихнути від людей з подібними «пропозиціями».

– Ти жорстока, Ідзумі. Могла б трохи по зустрічатися з ними.

– Як і ти Касумі-чан. Не всі твої знайомі хлопці, думають про тебе як про «друга»... Якщо ти не зміниш своє легковажне ставлення, комусь буде боляче.

Розуміючи свою жалюгідність, слухаючи розмови своїх сестер, Маюмі почувалася пригніченою.

◇ ◇ ◇

Четверте листопада.

Обідня перерва, дня коли нарешті відновили уроки.

– Президент, ні, пані Маюмі. Ви втомилися.

Маюмі завітала до кімнати студентської ради, щоб допомогти в подальшій обробці, але Азуса звернула свій турботливий погляд.

– Ну, трішки. – Але все добре.

– Можливо, краще відпочити до наступного тижня...

Сьогодні п’ятниця. Попри суботні зайняття, багато студентів третього року, які на сьогодні вільно відвідують школу, завтра навчаються дома.

– Іноді я думаю що втомилася більше, ні ж здається.

– Вірно. Тому ви прийшли до школи.

На відповідь Маюмі, Азуса нахилила голову з пустим виразом.

Що ж, іншим важко зрозуміти, чому ти прийшов до школи, бо ти так втомився, коли сидиш вдома.

Вона відчула, що пояснювати буде ніяково.

Тож Маюмі не відповіла на питання Азуси, вона прикрила відкритий рот однією рукою і видала «Фува».

Склала руки на столі.

Поклала на них щоку.

Маюмі раптом лягла на стіл і закрила очі, було відчуття, що Азуса озирається навколо, але Маюмі не хвилювалася і задрімала.