Президентські вибори та королева

Президентські вибори та королева

[1]

– В цьому місяці ми повинні піти у відставку...

Після цього зауваження Маюмі, атмосфера в кімнаті студентської ради, де панувала тема літніх канікул, трохи змінилась.

Оскільки це був перший день нового семестру, за обіднім столом студентської ради, за яким співвідношення чоловіків і жінок досі було надто не рівним, ділилися новинами, інтересом були літні події,

Їх старомодні фрази типу «збереження невинності до шлюбу» і більш прийняті на сьогодні «ера вільного сексу», блідли перед тим, що вони робили літом. Однак причина чому жінки уникали дошлюбного сексу, не в тому «що вони уникали улесливих слів», все так само як до ери вільного сексу, але рівень свідомості значно відрізнявся. Хоч подібна поведінка не несе серйозного суспільного осуду, та це не означало, що «робити це» для дівчат якийсь дріб’язок. Але більшість дівчат зупиняло доходити до кінця не бажання бути об’єктом пітушиного вихваляння. Дівчата що зібралися в кімнаті студентської ради не мали потреби принижувати свою ціну. Хоч і мали доступ до великого різноманіття контрацепції. Більше немає можливості завагітніти випадково чи через злочин.

Фрази на зразок «зірвав з мене жакет», «повалив на ліжко», «його дихання пестило мою шию» проговорювалися на його очах, від чого б будь-який здоровий чоловік почав би відчувати себе не зручно. Він ще зміг витримати фрази на зразок «я хотіла трохи кращого настрою», «я охолола коли заснула», що цілком природно були сказані в його присутності.

Або його більше не сприймали як хлопця, або взагалі забули що він тут, хоч ймовірно це навмисно, Тацуї ж набридли хвилювання протилежної статі, що вносилися в його вуха, нещодавно він зосередив свої очі та свідомість на книзі про магію (рідкісні паперові носії, можна було знайти на полицях в дисциплінарного комітету), тому ігнорував тему, що звучала зараз.

Але, можливо тому, що це звичайна тема, або певним чином стосувалася його, почуте проникло в його свідомість.

– Говорячи про це, президентські вибори мають відбутися в цьому місяці.

– Так. Вибори відбудуться наприкінці місяця, але наступного тижня необхідно визначити формат, оголосити кандидатів і попрацювати над різними аспектами підготовки.

Відповідь на питання Тацуї, поставлене як підтвердження, пролунала від Сузуне.

Але ця дівчина, навіть говорячи на заборонені до вісімнадцяти років теми, не кажучи вже про п’ятнадцятирічних, під приводом, «ми тут усі дівчата», зберігала непроникне обличчя.

Тацуя задумався про це, та запитав, звісно, про інше.

– Формат?

«Це якісь особливі вибори?» Ось в чому полягало його питання, але Сузуне зрозуміла все правильно.

– Якщо буде декілька кандидатів, відбудуться вибори. Точніше кажучи, кількість студентів, що можуть стати президентом обмежена, тож битва буде в межах сім’ї.

– В межах сім’ї?

– Протягом останніх п’яти років президентом ставав студент, що отримував найвищі бали при вступі.

Коли вона це сказала, він пригадав той день, коли їх вперше покликали до цієї кімнати.

– Іншими словами, вибір президента проводиться без виборів.

– Це не зовсім так. Так було останні п’ять років, шість років тому було по іншому. Проте ніколи не було випадків, щоб президентом студентської ради ставав учень, котрий до цього не був членом студентської ради, навіть на цих виборах, це має бути бій між Хаторі-куном і пані Накайдзьо. Можливо, кількість кандидатів зменшиться до одного, шляхом обговорення.

«Тож це дійсно «сімейна справа», подумав Тацуя.

Однак, та кого назвали кандидатом, не вловила сенсу.

– Для мене не можливо стати президентом студентської ради! Навіть розмовляти нічого, я не збираюсь висувати свою кандидатуру.

Тацуя був переконаний, що президентом не стають зі сльозами на очах, але...

– Тобто, шість років тому головою ради став учень не з найкращих.

– Наступним президентом стане Ханзо-кун...

Поглинуті власною розмовою, голова дисциплінарного комітету і президент студентської ради не помічали оточуючих.

Якими б не були їх особисті думки, політично, Азуса була найближче до цих двох.

Тому зрозуміло, що вони хотіли зробити її наступним президентом, але...

«...Якщо вона відчуває що не може це зробити, то...»

Якщо не було б іншого кандидата, необхідно було переконати Азусу, але кандидатом може стати Хаторі, Тацуя вважав, що це було доречно.

– Минулого року найкращою на вступних була пані Накайдзьо.

Однак, думка Міюкі відрізнялася від думок Тацуї. Було незначне відчуття несподіванки, але Тацуя подумав, що розуміє хід думок своєї сестри. Коли Міюкі вказала на це, Тацуя вже знав, що «минулого року Хаторі також був серед найкращих учнів».

– Вірно... Адже і зараз загальні результати майже однакові?

Кивнувши Міюкі, Маюмі спрямувала питання Азусі, але відповіла Сузуне.

– По теорії на першому місці Ісорі-кун, на другому пані Накайдзьо і Хаторі на третьому. По практиці Хаторі-кун очолює рейтинг, а пані Накайдзьо з відставанням на другому. Хаторі-кун лідер в загальному заліку, а пані Накайдзьо на другому.

Тацуя подумав, що це дійсно безглуздо виводити діаграму першого семестру на великому екрані дошки оголошень.

«Це звісно може зіпсувати уявлення... Але відмінні студенти не можуть конкурувати з президентом студентської ради чи Головою, з самого початку», ось як зрозумів Тацуя оцінку Сузуне.

– Так в практиці пані Накайдзьо краща ніж Чійода-семпай?

Цю ж таблицю розглядала і Міюкі, але коли на Турнірі дев’яти шкіл вона познайомилася з нею ближче, то склалося зовсім інше враження.

– Це тому, що Канон дуже недбала.

– Хіба ти неповинна принаймні сказати, що в неї є витончений смак?

Прямолінійну оцінку Марі, Маюмі зустріла натягнутою посмішкою.

– І навпаки м’який характер А-чан, не підходить для спортивних змагань, як Турнір дев’яти шкіл.

– Але наступного року, Накайдзьо також повинна буде взяти участь як гравець.

Хоч Азуса слухала немов би її це не стосується, але коли Маюмі кинула цю бомбу, та здригнулася усім тілом.

– ...Можливо я і зачепила цю тему... Але, Накайдзьо, це ж наступного року? Не потрібно боятися вже зараз.

– Вірно... В наступному році... Наступного року, разом з пані Чійодою, пані Шібою, пані Кітаямою і пані Мітсуї у нас повно перспективних гравців...

Коли Азуса відповіла дещо дивним голосом, обличчя Марі осяяло.

Безумовно, наступного року буде багато перспективних дівчат, але..

Доведеться покластися на учнів другого і першого року.

Якщо все так, то це доволі розумно, подумав Тацуя, спостерігаючи за всім на пів прикритими очима, але Президент студентської ради може бути доволі жорстокою.

◇ ◇ ◇

В штабі дисциплінарного комітету, в який він вступив вперше за шість тижнів, було на диво багатолюдно.

– Я не отримував повідомлення про збори.

Запитав Тацуя у Марі, що стояла біля входу, вона відповіла неоднозначним жестом.

– Вірно. Я не пам’ятаю що надсилала його.

– Отже, це почесна церемонія початку семестру?

– Церемонія відкриття святкується лише на початку року.

Хіба це не якась особлива подія комітету?

– Ну.

Відповідаючи Марі, Тацуя злегка вклонився і рушив до своєї шафки, щоб взяти свій індивідуальний записуючий пристрій. ...Але не встиг зробити й трьох кроків, коли зупинився.

Озирнувшись, Марі знаходилася на тій же відстані, що і раніше, іншими словами, вона слідувала за ним.

– ...Що таке?

Це не церемонія, але це не змінює того, що це важлива подія для Дисциплінарного комітету.

– Хм...

Від в’ялої реакції Тацуї, у Марі був вираз, що говорив, «не роби так».

– ...На цій ноті краще перейти до справи.

– Я вже проглянула головні новини.

– Я кажу про виключно внутрішню справу комітету.

Говорячи, вона крутила головою, немов кажучи «потрібно про дещо подбати...». Принаймі, так зрозумів Тацуя.

Зрештою, Марі здалася.

У членів дисциплінарного комітету немає терміну повноважень.

– Я знаю це. Хоча думаю, що це трохи дивно, хоч ви обираєте заміну, та нема потреби йти у відставку.

Це не дуже приваблива посада, хоча за неї чіпляються. Що року усі випускники замінюються, а є члени, що залишаються на своїй посаді до закінчення школи.

Сказавши це, Марі ледь помітно знизила плечима. Можливо вона подумала «ну що тут поробиш», підсвідомо згадавши про преференції члена комітету.

– Насправді, один з третього року подав у відставку наприкінці попереднього семестру. Сьогодні прийшла заміна.

На слова Марі, Тацуя з підозрою підняв брову.

– Вітальна вечірка?

– Ні, ми не настільки згуртована організація, ти ж вже це зрозумів?

Безумовно, дисциплінарний комітет це організація якій більше підходить слово «розділені» і «антагонізм» ніж «єдність». Розуміючи це, Тацуя відчув не довіру до її слів. Коли так, то що це за зібрання.

– Проте в члени комітету рідко обирають дівчину. Усі, хто вільний, прийшли подивитись.

Так от що сталося, подумав Тацуя. Це не дружні збори, а цікавість старших. Але саме з цієї причини...

– Коли обирають голову, привертає увагу, вірно?

На слова Тацуї, у Марі з’явився мовчазний похмурий вираз. Схоже це була подія з тих, про яку багато не говорять. Можливо, вона стежила за словами, щоб кохай не відчував незручності.

– ...Ну це лише частина моєї роботи. На цей раз я вітаю нового члена комітету, Шіба, я хотіла б щоб ти про дещо подбав.

– ...Я?

Тацуя поставив природнє запитання, щоб уточнити. Попри те, що пояснити роботу новачку це робота для найнижчого по статусу, але він не думав що довірити це найнижчому за статусом в школі гарна ідея.

– Так, ти.

Однак Марі була на сто відсотків серйозною.

– Не знаю хто новачок, але я розумію його обставини... Однак, я не думаю, що це робота для першорічки.

Ні, у комітеті немає більш кваліфікованої людини, ніж ти.

Оскільки думка, стосовно члена дисциплінарного комітету, була правдива, тож поразка Тацуї була вирішеною.

Новим членом була саме та, про кого думав Тацуя.

– На цьому закінчимо коротку зустріч... Канон, сьогодні супроводжуватимеш Тацую-куна, і вивчай все, що потрібно знати під час патрулювання.

Він не думав, що була потреба в знайомстві з такою знаменитою особою, це означало лише обіцянку. Після закінчення вітальної церемонії усі розбрелися по кімнаті, в кінці, Марі сказала ці слова і звалила відповідальність на Тацую.

Як завжди, Тацуя, схоже, не мав права вето. І не тільки, оскільки останнім розпорядженням вона дала цю вказівку, коли вже всі розійшлись, у Канон був вибір лише між Марі та Тацуєю.

– Е-е? Пані Марі мене не інструктуватиме.

Знову ж таки, здавалося, що для Канон, кращим варіантом була Марі. Було досить грубо говорити подібне, в присутності Тацуї, але він розумів її невдоволення. Навіть якби інструктаж був не від Марі, а від іншого учня другого року, як вона, але от щоб наставником виступив молодший учень, Канон було не цікаво. Оскільки Марі хотіла, щоб він виконував роль інструктора, Тацуя був на боці Канон і йому хотілося, щоб вона висловила більше аргументів.

– Через мене це буде не дуже корисно. Порушники тікають, як тільки побачать мій силует. В цьому відношенні, Тацуя наш лідер по врегулюванні інцидентів. До речі, за кількістю затримань теж.

– О, дійсно? Зрозуміло.

Однак, Канон була цілком переконана.

Так чи інакше, через слова Марі «до речі». У Тацуї було прагнення запитати відносно них, але відразу відмовився. Було очевидно, що йому доведеться виконати цю роботу.

◇ ◇ ◇

Патрулювання не має чітко встановленого маршруту. Ви не повинні обходити усю школу. Я ніколи не був в інших патрулях, але здається, багато членів комітету ходять лише певним маршрутом.

Робота є робота, навіть якщо вона не приємна. Ідучи пліч-о-пліч з Канон, Тацуя серйозним тоном читав лекцію.

– Хм... Шіба-кун ти високо адаптивний.

Зауважила Канон, цілковито пропустивши пояснення поза увагою.

– Відразу як ти поступив до школи, почав патрулювати й значну частину часу робив це наодинці? Я чула про твої героїчні звершення на тижні вербовки.

– Ну, тоді сталося багато різного...

Він відчував, що, з якоїсь причини, його не правильно зрозуміли, але не намагався поправити. Патрулювати на одинці було цілком нормально, навіть якщо реакція Канон була надто захисною, і якби він сказав так, це нікого не зробило щасливим. Замість заперечення, Тацуя продовжив лекцію.

– У моєму випадку, я спочатку оглядаю кімнати для практики. Якщо поглянути на попередні звіти про патрулювання, у класах виникає дуже мале число проблем.

– Навчальні класи контролюються. Навіть якщо це виглядає романтично, не можливо зробити щось незвичне, навіть якщо хочеться.

– Романтично?...

Він звісно цікавився художньою літературою, але зовсім не знав як реагувати, якщо людина цікавиться питаннями, що висвітлюються в «еротичних романах».

– Ти не збираєшся перевірити спортзал або стадіон? Там проблеми можуть виникати частіше.

– Якщо це не особливий випадок, до прикладу як тиждень набору студентів, зазвичай це юрисдикція клубного комітету. Але якщо відбувається дуель, настає черга дисциплінарного.

Канон мала відношення до клубного комітету, оскільки була членом клубу легкої атлетики (спеціалізувалася на бігу з перешкодами), то ж не могла не знати про привілей автономії клубного комітету.

– Ніхто ж не заперечуватиме, якщо ми просто озернимося навколо? Буде занадто пізно втручатися, якщо щось станеться.

Однак, пропонуючи подібне... Вона хоче розширити власну територію, провокуючи хаос, подумав Тацуя.

◇ ◇ ◇

Через наполегливе прохання Канон сьогоднішнє патрулювання проходило за оглядом заходів в спортзалі (Тацуя був серйозно стривожений потребою її супроводження).

Щодо його місця знаходження, то це друга будівля від центрального входу.

Це звичайно лише збіг, але сьогодні тут проходило тренування клубу кендзюцу.

– Брат Шіба. Що разу коли я тебе бачу, ти з іншою дівчиною.

– Будь ласка, не говори так, ніби я якийсь бабій.

Серйозно він говорив чи жартував, Тацуя думав, що десь на половину, він точно серйозний, поголосу Кіріхари цього точно не скажеш.

– І то правда, Кіріхара-кун. Те, що ти кажеш, грубість, стосовно пані Чійоди. Пані Чійода абсолютно вірна Ісорі-куну.

– ...Ну, та все добре.

Слова, якими заступилися за Канон і що викликали полегшене зітхання Тацуї, промовила Саяка.

Клуб кендо Саяки брав участь в тренуванні клубу кендзюцу не для того, щоб провести побачення під час клубних заходів.

Після весняних подій спостерігалося збільшення прагнення взаємодії магічних і не магічних клубів. Особливо це стосується клубів, що схожі за своєю діяльністю, але мають різницю в правилах, що дозволяють, або забороняють, використання магії, тож вони вивчають сильні сторони один одного, не обмежуючись якимись умовностями, так і зародилася подібна тенденція.

Піонерами в цьому були клуби кендо і кендзюцу, а першими ластівками були Саяка і Кіріхара і як перша пара, вони стали першими учасниками взаємообміну.

...Та це не значить, що вони практикувалися лише тому, що подобалися один одному.

Повернемося до основної теми.

Не зважаючи на пояснення (?) Саяки, Кіріхара все ще дивився на Тацую підозрілим поглядом, тож він вирішив пояснити.

– Голова Ватанабе доручила мені супроводжувати її.

Хоча сказане було правдою, але було б краще, щоб йому не потрібно було виправдовуватися. Краще самому роз’яснити, бо нестерпно, коли всі думають, що ти використовуєш службове становище для аморальних речей.

– Ну, тоді чутки були правдиві.

Кіріхара не тільки легко повірив йому, але й несподівано дещо додав.

– Чутки?

– Так, Шіба-кун, ти не чув?

Ходять чутки голова Ватанабе, вживає заходів, щоб зробити Чійоду, наступною головою дисциплінарного комітету. Чесно, ти не думаєш, що затвердити її буде дуже клопітно? Подумай над цим.

Тацуя знав, що «чутки», про які говорили Саяка і Кіріхара, відповідно до цих фактів, правдиві, але зважаючи на цю сцену, вирішив мовчати.

– Все як ви й сказали. Оскільки це Чійода - вони зробили виняток. Оскільки голова Ватанабе дуже любить пані Чійоду. Щоб зробити пані Чійоду, у якої жодного досвіду, своєю наступницею, потрібно докласти багато зусиль.

Незважаючи, що Тацуя мовчав, їх азарт не зникав.

– Хе?... Ця людина не тільки виглядає як «Такарадзука19», алей думає так само. Тож, якщо Чійода стане головою, то дотримуватиметься цієї ролі.

«Такарадзука» - дівчача театральна група, що виступає в форматі, який в сучасності вважається найтрадиційнішим театральним мистецтвом. Тож Тацуя думав, що «думати як Такарадзука» не дуже зневажливо, але чутлива Канон, здається, дійшла іншого висновку.

– Хооо, Ти не тільки мене, алей Марі-сан вважаєш лесбіянкою... Це дуже сміливо з твого боку Кіріхара.

– Стривайте!

Наче у божества Фудомьоо20, за спиною Канон спалахнуло полум’я гніву (Хоч насправді це був викид активних сайонів).

– Я нічого не говорив про лесбіянок!

Кіріхара інтенсивно махав руками та крутив головою, оскільки за чутками Канон була першою по силі, серед другокурсників.

– Беззаперечно.

Глибоко зітхнув Тацуя, на гнів ний протест Канон.

Зробивши блискавичний випад правою рукою.

– Хах!

Зі скрипучим шумом, танець мисленнєвих часток зник.

– Що ти зробив!

Застигши на місті з червоним лицем, Канон кинула на Тацую гнівний погляд.

– ...Спрацювало краще, ніж очікувалося. Чесно кажучи, я думав що він перебільшує, стосовно «точок задоволення».

Це була техніка Якумо - «точки тиску».

Під час монологу, Тацуя дивився на вказівний палець, яким щойно застосував «точку задоволення» (що вивчав сьогодні в ранці) торкнувшись до спини Канон, що ще більше розчервонілася, він змінився в лиці.

– Чійода-семпай, як член дисциплінарного комітету не може самостійно піднімати метушню.

– Ах... Тому що...

– Ніяких «тому що». Добре, якщо наявні сексуальні домагання, ви можете звернутися до дисциплінарної комісії. У принципі, показання члена дисциплінарного комітету приймаються як незалежні свідчення.

— Ой?

Після раптової зміни ситуації Кіріхара намагався вставити слово, та ні Тацуя, ні Канон навіть не глянули на нього.

– Д-о-б-р-е? В майбутньому, будь ласка, утримайтеся від миттєвого скипання.

– ...Зрозуміла.

Канон відвела погляд і не почула як Саяка сказала, – Хіба те що зробив Шіба-кун тільки-що не є сексуальним домаганням.

– Раз ми про це заговорили, скоро президентські вибори, чи не так?

Коли хаотична ситуація врешті-решт втихла, Саяка підняла тему цю тему, в друге за сьогодні (в крайньому разі для Тацуї), оскільки вона пов’язана з обранням наступника голови дисциплінарного комітету. Перейшовши на трибуни, щоб не заважати іншим членам, вона перейшла до інших чуток.

– В кінці місяця? Я б сказав це дуже скоро.

Відповів на питання Саяки Кіріхара.

– Кажуть, що змагатимуться Хаторі-кун і пані Накайдзьо.

До їхньої дружньої бесіди швидко приєдналася Канон, не роблячи різниці між першим і другим потоком, чи другим курсом.

– Ні, Хаторі не братиме участь.

Тацуя вже вдруге, за сьогодні, брав участь в обговоренні цієї теми, але цього разу відкрились нові факти.

– О, правда?

Слова Кіріхари, схоже були новиною для Канон.

– О, цей хлопчина, Хаторі, збирається стати наступним головою клубного комітету. Він також повідомив, що не збирається брати участь в президентських виборах.

Хе-е, Хаторі-кун, він... Але він підходить, погоджуюсь. Клубами не можна керувати, без грубої сили.

З ентузіазмом, зі згодою, кивнула Канон, на відповідь Кіріхари.

«Якщо вже про це говорити, то Клубний комітет має більш жорсткий образ, ніж студентська рада», подумав Тацуя.

Навіть в нормальних обставинах, багато елементів, такі як пошук нових членів, пошук місць ля заходів, викликають багато проблем. Зараз, коли цим займається Катсуто, немає жодних значних потрясінь, але надалі так не буде.

«Однак», подумав Тацуя.

«При цьому, найкращі кандидати на наступного президента студентської ради не зможуть взяти участь у виборах».

Хто ж буде наступним президентом студради...

◇ ◇ ◇

Після закінчення патрулювання, настав час іти до дому.

Міюкі якраз закінчила справи в студентській раді.

Лео, Еріка, Мідзукі, Шізуку і Хонока закінчили свою клубну діяльність.

Мікіхіко закінчив самовільну підготовку в кабінеті практики.

Тацуя за довгий час приєднався до звичного кола своїх друзів, що сиділи навколо столика в кафетерії на шляху до станції.

І знову, основною темою стали президентські вибори.

– Хм... Чесно кажучи, на неї неможна покластися.

Суворо оцінив Лео Азусу.

– Але у неї здібності аса.

– Краще, якщо президентом студради стане добра людина.

Шізуку і Мідзукі, здається, були прихильниками Азуси.

– У всякому разі, участь Хаторі-семпая повністю виключено, чи не так?

Уточнила Еріка.

– Так. Оскільки про це чули від нього самого, це очевидно. Навіть президент не може перехопити людину, що вирішила стати наступним головою клубного комітету.

Ствердно відповів Тацуя.

Ах, так... Неважливо скільки людей, вони не в змозі протистояти голові Дзюмондзі.

Декілька разів кивнула Еріка.

– Тоді ж, серед кандидатів лише Накайдзьо-сампай?

До виборів наступного президента повернулася Мідзукі.

– Але вона каже, що не хоче цього робити? Так, Міюкі повинна стати кандидатом!

– Стривай, Еріка, що ти таке кажеш?

Від несподіваних слів Еріки Міюкі широко розплющила очі.

Але, на диво, Еріці, схоже, сподобалася власна ідея.

– Але ж немає такого правила, що першокурсник не може стати президентом студентської ради, чи не так? На додачу до перемоги в Руйнуванні стовпів, дивізіону новачків, Міюкі також перемогла другокурсників і третьокурсників в Ілюзорній битві, я думаю, що вона теж має гарну репутацію і популярність.

– Не кажи дурниць. Хіба, грубо кажучи, «здібності» учнів старшої школи визначають лише за силою магії?

– Для академічних здібностей є Тацуя. Зможеш вільно назначати підлеглих, коли станеш президентом.

Суперечку Еріки та Міюкі підтримала Мідзукі.

– Так. Президент Саєгуса сказала що скасує владу першого потоку.

– Мідзукі теж...

Хоч це був поверхневий докір, в голосі Міюкі чулося вагання.

– Ось, ось. Ти б навіть змогла б переманити Тацую з Дисциплінарного комітету, якби стала президентом...

Від шепоту Мефістофеля (дівчачої версії) Еріки, Міюкі помітно здригнулася.

– З іншого боку, може краще щоб Тацуя став президентом студради?

– О, це цікаво.

Це не було змагання друзів дитинства, але Мікіхіко запропонував насправді щось божевільне.

Поки Лео з байдужим обличчям спостерігав за ситуацією, що вже виходила з-під контролю, – я не можу цього зробити, – прозвучало від Тацуї.

– Звісно, якщо це Міюкі, то можна отримати якусь частину підтримки, я ж не зможу отримати голосів.

Але, здається, Шізуку була іншої думки.

– Але, пан Тацуя, ви зіграли провідну роль в Турнірі дев’яти шкіл.

– Ні, Шізуку... Навіть якщо я багато чим займався, але долучився до перемоги лише в одному змаганні. Неможливо бачити що робиться позаду, коли дивишся вперед.

Тацуя знову спростував можливість висування його кандидатури, але йому голосно заперечила Хонока.

– Якщо пан Тацуя стане кандидатом, я обов’язково проголосую!

– Я теж, старший брате. Якщо старший брат стане кандидатом, я зроблю все можливе, від агітації до листівок

У Тацуї трохи розболілася голова, напевно через ентузіазм Міюкі та Хоноки, що оточили його з двох боків.

[2]

Від початку другого семестру минув тиждень.

Нарешті було оголошено про вибори президента студради й навіть серед першокурсників, що зазвичай найменш зацікавлені (особливо учні класів з Е до Н), можна було почути: «хто кандидати», «хто впливовіший».

Після обміну ранковими привітаннями з однокласниками, Тацуя прямував до свого місця, коли почув, – доброго ранку, Тацуя, – від Мікіхіко, що прийшов раніше.

– Доброго ранку, Мікіхіко. Ти як завжди рано.

– Ха-ха, ти правий. Я приділяю велику увагу ранковому ґонґьо21 не хотів поспішати, але традиція.

Ґонґьо є терміном, що стосується буддійської практики, мабуть, в сім’ї Мікіхіко використовують «ґонґьо», оскільки вони походять від сінтоїської династії. Ранковий ґонґьо проводиться рано вранці. Слова Мікіхіко «приділяю велику увагу ранковому ґонґьо», фактично означали «знову можу брати участь», Тацуя вихопив це з фрагментів розмови між Мікіхіко та Ерікою.

Його друг постійно відновлював свої здібності та вдосконалював їх, він був щасливий за нього, але й ревнував. Раніше він дивувався жартам слова Марі, до того, щоб перевести його на перший потік, але вважав, що Мікіхіко може стати першою людиною що може перейти з другого потоку на перший.

До речі, Тацуя, хотів би у тебе дещо запитати, хоч ти можеш подумати що я дивний...

– Дивний?

Питання прозвучало надто тихо, ніби шепіт з іншого кінця поля, що здавалося недоречним, та хоч розмова не рухалася, ніхто не поспішав, вони ж однокласники, тому мали рухатися в одному ритмі.

– Хоч не думаю, що це настільки дивно. Це правда, що ти балотуватимешся на пост президента студентської ради?

– ...Що?

Неможливо було не почути, що сказав Мікіхіко. Тацуя відповів так, тому що шок від почутого був занадто великим.

– Ні, просто ходять чутки, що Тацуя буде балотуватися на пост президента студентської ради.

– Чутки?..

Минулого тижня, звучала думка, що Тацуя може стати кандидатом, а прозвучала вона від Мікіхіко.

– Це не я!

Тацуя навіть не кинув на нього гострого погляду, але Мікіхіко дуже відверто наполягав на своїй не винуватості.

– Вчора після занять, в лабораторії вчитель Цудзура запитав мене. «Чи правда, що Шіба Тацуя буде балотуватися в президенти студентської ради». Ось.

Цудзура є фахівцем з магічної геометрії та має глибокі знання в магічній інженерії, зараз викладає на другому курсі.

Його основна посада - викладач Магічного університету.

В академічному світі він відомий, як чудовий молодий дослідник, також кажуть, що він може обійняти посаду доцента, проте він занадто свавільний в своїх роздумах, висловах і поведінці, тому його направили до старшої школи в дисциплінарних цілях... Проте його самого це не хвилювало, «я можу вільно досліджувати», казав він.

Можливо через свій темперамент, він був одним з вчителів що особливо турбувався про студентів другого потоку і навіть не звертав увагу на роки навчання, навіть декілька разів викликав Тацую.

– Так це він поширює ці безвідповідальні вигадки?..

– О, так це вигадки? Я подумав, що це дивно, оскільки, нещодавно ти сказав, що не збираєшся цього робити.

Якщо у Мікіхіко був не зацікавлений вираз, то Тацуя був здивований.

– Я не думаю, що отримаю голоси, навіть якщо висуну свою кандидатуру, тому і не балотуватимуся. Чуму ці чутки поширилися між вчителів?

– Хто знає...

Мікіхіко не знав, що робиться в учительській, тому міг лише схилити голову.

Навіть Тацуя запитував, не очікуючи відповіді, це була, свого роду, скарга.

– Не тільки вчителі.

Але всупереч його очікуванням з сусіднього місця надійшли несподівані відомості.

– Під час клубних занять, я почув про це в розмовах між семпаями. На диво, всі ставилися до цього доброзичливо.

Коли Лео, що сидів попереду, сказав це, Еріка, що присіла на столі Мідзукі, продовжила.

– О, коли ти про це сказав, вчора, я дещо чула. Якийсь першорічка, член дисциплінарного комітету, братиме участь у виборах. Якщо подумати, то це Тацуя?

Чи не так? Хоч Тацуя не хотів кивати на сказане, але поєднуючи інформацію отриману від Лео та Еріки з тим що сказав Мікіхіко, іншого на думку не спадало.

– Я також...

Мідзукі теж щось чула, Тацуї захотілося впасти обличчям на парту.

– Я пригадала, що вчора, під час консультування, лунала подібна тема.

Однак, дізнавшись від кого вона це почула, він відчув, що «позитивним настроєм можна вирішити все».

Точніше, це відчуття викликане необхідністю розпитати Харуку. Хоч і залишилися деякі заперечення, чи нормально вважати це «позитивним».

◇ ◇ ◇

Хоч вона буде найбільше протестувати проти сприйняття плану Тацуї, як «позитивний».

– Зараз середина уроку.

В манері, що не підходила консультанту, Харука нахмурено дивилась на Тацую, що зайшов до консультаційної кімнати.

Мабуть, вона була ображена, тим, як він використав інформацію про Безглавого дракона. Якщо говорити про це, то не було якоїсь «домовленості», що обмежує використання отриманої інформації.

– Я вже завершив завдання на перший урок.

Від гнівного погляду Харуки, Тацуя не відчував жодного значного дискомфорту. Попри те, що вони розділяють таємниці один одного, карти на руках Тацуї були сильнішими.

– ...Не погано, як для учня.

– Я найслабший студент. Тому що ледве досяг червоних відміток на практичних іспитах.

– ...Що, я не чую сарказму, коли ти це говориш.

...Можна також сказати, що між ними була близькість, що не потребує ввічливого ставлення.

– Тому що це факт. Ну, що важливіше, є одна проблема і я б хотів проконсультуватися.

Коли Тацуя промовив це, Харука широко розкрила очі й машинально випрямилася.

– Запитуй мне про все, що тебе хвилює.

У неї не поганий професіоналізм, але таке відчуття, що не вистачає здатності до навчання. Що ж настав час Харуки вивчити, що «хвилювання, з яким до неї прийшов Тацуя виходить за компетенцію радника.

– Моє хвилювання стосується виборів президента студради наприкінці місяця.

– Здається, на цей раз важко набрати кандидатів. Так що? Твоїй сестрі запропонували взяти участь у виборах?

– О, так, звісно, мене це хвилює. Але те, що я хотів обговорити з вами сьогодні - це одна «чутка».

– Чутка?

– Так. Ходять чутки, що в учительській говорять про те, ніби я збираюся балотуватися в президенти, ви нічого про це не чули?

Коли Тацуя поглянув прямо їй в очі ріжучим поглядом, на мить, лише на мить, її вираз промовив «ой».

– Ви це сказали вчора пані Шібаті. Я хотів би дізнатися більше про це.

Не зважаючи наскільки короткі прояви це були, він ловив кожну зміну виразу перед собою.

Тацуя не міг не помітити.

– Я думаю це не можливо, але чи не учитель Оно стала джерелом цих чуток?

Лицеві м’язи Харуки напружились і напружились.

Зрештою, фінальним виразом на обличчі, була її звичайна люб’язна посмішка.

– Ей, ей, це дійсно «не мислимо». Я не могла б вчинити так безвідповідально.

Не можна сказати, що краї її вуст були напружені.

Схоже, що її навички контролю обличчя досягли значного прогресу.

– ...Як же поширились такі вигадки?

– Що... значить вигадки Ну, звісно... Шіба-кун краще працює з тіні, стоячи за лаштунками.

– Я не заперечую.

Вони поглянули один на одного й обмінялися злими посмішками.

Можливо це був вплив їх спільного майстра.

Але ця схожість не була приводом для змови.

– Отже, яким чином поширилися чутки, що я балотуватимусь на посаду президента студентської ради.

– Нажаль, я точно не знаю.

– Ось як. Тоді лише ту частину, що вам добре відома, будь ласка.

– ...

Тацуя з невимушеним виразом на обличчі чекав на відповідь Харуки

Вона зрозуміла, що не буде жодної користі від прикидання, нічого незнаючою.

Перш за все, не було потреби мовчати про те, що вона сама чула.

– ...Я не впевнена хто це сказав, але... Чи можна це вважати однією з тих словесних ігор? «Хаторі-кун не є кандидатом», «схоже, пані Накайдзьо не балотуватиметься», «студентська рада, здається, не може знайти кандидата», «то чому пані Шіба не може ним бути?»... Тоді пішли розмови, «схоже кандидат пані Шіба», «Шіба-кун є кандидатом», «е, Шіба-кун?», «о, так, той член дисциплінарного комітету», «о, той учасник з дивізіону новачків?». «Ух, хіба не захоплююче?»... Ось як виникла ця ситуація.

Вислухавши Харуку, Тацуя відчув себе настільки слабким, ніби зараз зісковзне зі стільця.

– ...Чому серед вчителів повірили в такі безвідповідальні чутки?

Ну, чутка за своєю суттю є безвідповідальною і безглуздою, тож якщо його однокласники й старшокласники переповідають плітки, за для розваги, його це не дуже турбувало. Немає потреби збирати їх по шматочках, він ніяк не зможе визначити джерело.

Проте у вчительській, такі відмінні люди як Цудзура, принаймні в інтелектуальному плані, досить серйозні, щоб стати вчителями, їм би було важко це не помітити.

Тацуя ще не відмовився від можливості, що хтось навмисно маніпулює інформацією.

– Серед учнів є набагато серйозніші люди ніж серед вчителів. Інформація відносно подій кінця квітня, обмежена для учнів, але у вчительській знають факти.

– ...Інцидент з «Бланш»?

– Точно. Немало вчителів цінують те, що Шіба-кун взяв на себе ініціативу у вирішені цього питання.

Цього ефекту він не передбачив. І що інцидент буде настільки помітним... Тацуя не думав, що не можна сказати, що він занадто помітний.

– Вони не знають деталей, оскільки Дзюмондзі-кун зберіг усе в таємниці, але ми чули, ти просто змусив терористів силою, тож від того тебе високо цінують. Оскільки посада президента студентської ради старшої школи магії іноді потребує використання здібностей, є багато вчителів, які думають, що було б цікаво мати президентом того, хто має переважаючу силу, справедливо?

...Це погано, промайнуло у Тацуї.

З дзвоном слів Харуки у своїй голові, Тацуя думав, що повинен з цим щось зробити.

Перед виходом з кімнати консультацій, він також не забув дізнатися про методи, які вона використала для збору інформації.

◇ ◇ ◇

Проте для придушення безпідставних чуток число методів було обмежене, і жоден з них не був в його розпорядженні.

Отже, щоб зупинити чутки, потрібно знищити їх основу, у цьому сенсі візит був ефективним.

Навіть якщо такі думки втішали, та роздратування від цього не зменшилося.

У класі було двадцять п’ять учнів, не так вже і багато людей. Так що можна було відразу зрозуміти, хто що робить, з першого погляду. Крім чотирьох людей, з якими він говорив перед школою, решта двадцять, якби йому це було не приємно, пліткували про одну особу.

В розмовах він чув такі фрагменти, «я так і думав», «президент і вибори».

На цьому атмосфера вийшла за межі незручної.

– Тацуя-кун, пробач. Можеш приділити мені трохи часу.

Велично увійшовши (Хоч навряд чи таке можна сказати про сучасних старшокласників) в клас першого року, зупинившись перед його партою, склавши руки в благанні (!), на рівні очей, сказала Маюмі.

Сузуне спостерігала за цим з гнітючим виразом, залишаючись осторонь.

Тацуя перевів погляд на годинник, в кутку дисплея. До другого уроку залишалося ще п’ять хвилин. Беручи до уваги час, що знадобиться цим двом для повернення в клас третього року, для розмови залишається лише одна хвилина.

– Якщо ми скажемо, що це офіційна справа студради, зауважень не буде.

Зрозумівши німе питання Тацуї, відповіла Маюмі, все ще тримаючи долоні з’єднаними. Хоча вже трохи опустила їх і це поганий знак, якби вона продовжила «молитись» то перетворилася б на монахиню.

Руки складені в молитві перед груддю, сльози в очах, як що хтось може таке влаштувати, то це Маюмі.

Другий урок, як і перший, буде проводитися через термінал. У Тацуї не виникне жодних проблем, якщо він покине клас хвилин на двадцять, або навіть тридцять.

Під пильним поглядом друзів, Тацуя підвівся і злегка кивнув Маюмі.

Ніби помінявшись з нею місцями, він став перед партою і протягнув свою ідентифікаційну карту, щоб в неї внесли дозвіл президента студради.

◇ ◇ ◇

Вони пройшли до кімнати студентської ради.

Тацуя зрозумів, вони привели його сюди, оскільки думали, що він залишиться тут на обід.

– Мені шкода, що потурбували тебе під час занять. Але у нас лише один день.

На вибачення Сузуне, Тацуя похитав головою і сказав, – ні я не проти.

– Дякую. Яке полегшення, що ти так сказав.

Фююю, перебільшено зітхнувши, Маюмі перейшла до головної теми.

– Власне, це щодо майбутніх виборів студентської ради...

Як і очікувалося.

Тацуя вже вирішив як відповісти.

– Я думаю, що для Міюкі ще зарано.

– Пані Міюкі... Як ти здогадався?

На широко відкриті очі Маюмі, що говорили «ей, ти що думки читаєш?», Тацуя лише криво всміхнувся.

– Причина, що мене запросили під час занять, а не на обідній перерві, в тому, що ви хотіли обговорити питання без Міюкі. Якщо врахувати нестачу часу, я подумав що мова піде про висування Міюкі на пост президента студентської ради.

Тацуя сказав ці слова не для того, щоб продемонструвати свою дедукцію.

З Маюмі він впорався б, але з Сузуне, в підтримці, він боявся що їм вдасться переконати її.

Він мав на меті завдати випереджувального удару.

Перш ніж інша сторона, особливо Сузуне, перегрупується, Тацуя мав стримати перемогу незворушно.

– Офіційно не існує жодних перешкод, щоб президентом студентської ради став учень першого року. Однак для Міюкі занадто рано. Вона ще не може стати керівником такої організації.

– ...Хіба вона не займала пост президента учнівської ради в середній школі?

– Я зупинив її.

На запитання Сузуне, відразу повернулася відповідь заперечення.

– Виглядає вона досить зібрано...

– Міюкі ще дитина. Може здатися що я занадто опікаю її. Вона все ще не достатньо добре контролює свою силу. Принаймні, зачекайте доки вона контролюватиме свою магію.

Він вчергове заперечив слова Маюмі.

І Маюмі, і Сузуне на обличчі був вираз що вони багато про що хотіли йому сказати, головним чином вони хотіли сказати йому, що він «надмірно піклується» і не було жодних «можливо», це був факт, але вони не могли заперечувати, що не можна закрити очі на президента студентської ради, який не може контролювати вихід магії.

– ...Але я в біді. Ніякого публічного оголошення кандидата на вибори не буде.

– Я думав, що крайній термін подання кандидатів тиждень, ні?

«Можливо, кандидат з’явиться, за цей час?» Означало питання Тацуї, на що Маюмі похитала головою з похмурим виразом.

– Роль студентської ради - звузити число кандидатів в президенти. В іншому випадку, нас закидають іменами кандидатів.

– ...Я думав, що вибори, це коли висувають багато кандидатів.

– Навіть якщо це переросте в магічну битву? Чи повинні бути пекельні дуелі у спробі стати президентом студентської ради?

Звичайно, якщо таке станеться, виникне великий переполох як на тижні набору новачків.

– ...Хіба це станеться... Якщо це будуть люди, які хочуть стати президентом студентської ради?

Якщо братимуть участь лише ті, хто прагнуть стати президентом, можна буде вжити заходів проти метушні.

– Ти наївний, Тацуя-кун.

Однак логічне припущення Тацуї було відкинуте Маюмі.

– Президент наших учнів має багато привілеїв, його високо цінують, навіть після закінчення навчання. Чотири роки тому студентська рада виступила за «вільні демократичні вибори», існує доповідь, що коли число серйозно поранених перевищило два десятки, вони відмовилися від «вільних виборів» і президент студентської ради нарешті вирішив ситуацію, наполегливо рекомендуючи наступником на пост віцепрезидента.

Сумніви Тацуї були подавлені, на подив, жорстокою розповіддю Сузуне.

– ...Це школа, чи країна третього світу.

Простогнав Тацуя.

– Учні старшої школи не достатньо дорослі, ідеальна сила волі може бути подавлена великою магічною силою.

Маюмі знову склала руки перед очима і була готова вклонитися.

– Хіба ти не бачиш? Тацуя-кун, можливо ти дивишся на неї, як на дитину, але навіть пані Міюкі впорається. Як кажуть, статус виховує людину.

«Дійшло до цього», подумав Тацуя.

Справді, можна було ще наполягати, що, на його думку, учень першого року не повинен бути президентом.

Проте...

– Забудемо про Міюкі, я думаю, було б добре, з’ясувати чому Накайдзьо-семпай втікає від висування своєї кандидатури? Навіть якщо говорити з погляду порядку і фактичних результатів, хіба не Накайдзьо-семпай найкраще підходить на пост наступного президента студентської ради?

Коли Тацуя висловив цю думку, Маюмі лише мовчала з гірким обличчям.

– ...Це звісно так, але...

Сузуне також не змогла заперечити його слова.

Так, це те що можна було зрозуміти, навіть якщо ніхто нічого не сказав.

Було очевидно, що Тацуя потрапив у цю історію, тому що Азуса ніяк не погоджувалася.

Але наступні слова Тацуї були абсолютно несподіваними для Маюмі та Сузуне.

– Що скажете, якщо я переконаю Накайдзьо-семпай?

– Що? ...Тацуя-кун переконає А-чан?

– Так.

Маюмі була настільки здивована, що не знала, який вираз обличчя слід прийняти, але поступово усвідомивши слова Тацуї, вона несвідомо схопила його за руку.

– Ти дійсно можеш це зробити? Тоді неодмінно! Будь ласка, зроби це! Звісно, я можу покластися на тебе, Тацуя-кун!

Маюмі, почала так трясти його руку, в гору в низ, що вона аж почала густи, Тацуя і Сузуне поглянули один на одного і гірко посміхнулись.

◇ ◇ ◇

Цього дня, під час обіду, Азуса не прийшла в кімнату студентської ради, можливо це результат відчуття небезпеки, як у маленьких тваринок. Подумавши, що такими темпами вона може знайти причину уникнути його і після школи, Тацуя вирішив піти прямо в клас Азуси, після п’ятого уроку. (У старшій школі магії зайняття закінчувалися о третій годині дня, а п’ятий урок закінчувався о другій).

Через поріг він поглянув на ситуацію в класі. Азуса швидко готувалася піти.

Вона повинна була втекти, перш ніж її піймають, але вона, здається, постраждала від своєї серйозності, залишаючись перед терміналом до кінця уроку.

На відміну від Тацуї, який не задумуючись порушував правила, і не вагатиметься, щоб забруднитися серйозним злочином, прихопивши сестру, він увійшов до класу «A», другого року.

Погляди хлопців, «що він тут робить», головним чином були спрямовані на Тацую, але ні у кого не було дитячого менталітету, щоб накинутися на учня молодшого року, що увійшов у їх клас. Дівчата ж дивилися на Тацую, оцінюючи його як бренд, тож склалася така ситуація, що комусь було важко здійснювати прямі дії.

Тацуя проігнорував два види поглядів і попрямував до парти Азуси.

Азуса помітила Тацую на пів шляху, однак стояла, розгубившись «як втекти, щоб не виглядати дивною» і він став перед її очима.

Азуса встала і невпевнено посміхнулась.

Вона міцно вчепилася пальцями у свою сумку, але її ноги не рухались.

Різниця в рості між Тацуєю та Азусою становила менше тридцяти сантиметрів.

Зазвичай вона трималася на відстані, щоб не виникало відчуття різниці, коли вони розмовляли поруч один з одним, намагалися сидіти, але зараз він зайняв позицію, щоб дивитися зверхньо.

З яскравою посмішкою на обличчі, Тацуя опустив погляд і піймав погляд Азуси, і вже не відпустив його.

– Накайдзьо-семпай.

Риси Тацуї не були досконалими, голос не достатньо красивий, щоб заслуховуватися. Однак завдяки гортані та легеням натренованим під час бойової підготовки, він мав хороший, глибокий голос. Для молодої дівчини цей голос може здатися «похмурим» або «дорослим».

– Є дещо, що ми хотіли коротко обговорити.

А якщо це слабка дівчина, то цей голос, міг зчинити великий тиск.

– Ам-м, я сьогодні...

– Ми не займемо багато часу.

Так він відрізав шлях до відступу Азуси, що шукала цієї можливості, Тацуя додав словам більше сили.

Хоча від несподіваного натиску, Азуса закліпала, однокласникам (в основному ученицям) що спостерігали за ними двома, здавалося, що вони дивляться один на одного і перешіптуються.

Вони могли розчути лише фрагменти «на диво наполегливий», «дикий», «це було б чудово», у поєднанні з регулярно направленими поглядами.

Відчувши свідомі чи не свідомі погляди флірту, спрямовані на її брата, настрій Міюкі різко погіршився.

І з-за Тацуї, іншими словами, від Міюкі полилась «аура поганого настрою», що дише збільшила тиск на Азусу.

– П’яти хвилин буде достатньо.

– ...Правда всього п’ять хвилин.

Азуса прослідувала за спиною Тацуї, це був результат скоріше натиску, ніж звичайної торгової пропозиції.

Не було жодних кайданів і жодних ланцюгів, і навіть заруку ніхто не тримав, але як не дивись, вона була схожа на «ув’язнену» під конвоєм.

◇ ◇ ◇

– Скажу коротко.

Сівши у кутку кафе, заговорив Тацуя.

– Накайдзьо-семпай. Будь ласка, балотуйтесь на виборах президента студентської ради

– Врешті-решт... Президент попросила вас переконати мене?

– Так.

Спочатку його попросили «переконати не Азусу», а «переконати Міюкі», що сиділа поруч, але Тацуя не став піднімати цієї теми.

– ...Я не можу. Я не підходжу для таких важливих обов’язків президента студентської ради.

Стиснувши руки на колінах, вона похитала опущеною в низ головою.

Ставлення Азуси було впертіше, ніж очікувалося. Навіть були ознаки того, що вона зараз заплаче. Якщо він перестарається, вона дійсно може заплакати. Ні, не «можливо», а скоріше так і буде.

Але якщо він вже зараз здасться, Тацуя з самого початку не повинен був пробувати її переконати.

– Оскільки Хаторі-семпая заохочують стати главою клубного комітету, здається, він не є кандидатом на виборах президента студентської ради. Якщо Накайдзьо-семпай не балотуватиметься, студентська рада не контролюватиме вибори.

– Але хіба це не добре? Є багато людей, що краще підходять на посаду президента студентської ради, ніж я.

Отримавши від Азуси загрозливе питання, Тацуя глибоко зітхнув.

– ...

– ...

Хоча мовчання тривало менше десяти секунд, Азуса почала проявляти неспокій, мімікою і шумними рухами. Вона кинула біглий погляд на Тацую і зрозумівши, що він ніяк не реагує, вона перевела його на Міюкі.

Міюкі дивилась на неї з пустою, архаїчною посмішкою.

У Азуси виникла ілюзія, що її втягують в пастку цієї посмішки, тому вона швидко відвела погляд.

На Тацую.

І їх погляди ідеально перетнулися.

Азуса застигла з виразом обличчя, що промовляв злякане «ой».

Тацуя знову зітхнув.

– Це дійсно добре? ...Навіть якщо повториться трагедія чотирьох річної давнини.

Міюкі, що слухала їх, подумала, що «трагедія», це вже перебільшення, Тацуя вважав так само.

Але побачивши, що вона була вражена і зблідла, змінив свій вираз обличчя.

– Тоді було більше десятка поранених. Думаю, Накайдзьо-семпай, краще знайома з записами.

Азуса ледве поворушила губами, ніби вибачаючись.

Однак, Тацуя.

– У вас ще збереглися відеозаписи з тих часів? Серйозні травми від магії... Якщо можна, я б не хотів бачити подібного

Цим він наніс ще декілька ударів.

Основним завданням секретаря студентської ради є керування записами шкільної ради. Що до такого великого інциденту повинно було бути багато різних записів.

Як і очікувалось, не лише вуста, все тіло Азуси затремтіло.

– Припускаю, історія повториться...

– Сч, що, я повинна зробити.

Азусі, що була у відчаї, ніжним голосом відповіла Міюкі, що мовчала від часу, як вони прийшли в кафе.

Якщо Накайдзьо-семпай зможе балотуватися на пост президента студентської ради, ми зможемо уникнути подібної ситуації. – Все добре. Семпай, ви впораєтесь.

Погляд Азуси сильно завагався.

Брат погрожує, а сестра пропонує руку допомоги. Чудова спільна робота.

– О, це мені дещо нагадало.

Серйозне, до цього часу, обличчя, принаймні так здавалось, розслабилося і з виразом «я раптом пригадав», Тацуя дістав наступний пряник.

– В мої руки, для тесту, потрапило два пристрої польоту FLT, що вийде наступного тижня...

Як тільки вона почула ці слова, очі Азуси яскраво засяяли.

На її блідому обличчі з’явився рум’янець і вона нервово потягнулась через стіл.

– ...Що, невже це спеціалізований CAD магії польоту моделі Сільвер? Найостанніша модель Сільвер, що може найефективніше використовувати магії польоту, про яку оголосили в липні?!

Азуса дивилась в обличчя Тацуї, поглядом ніби була готова його з’їсти.

Її очі говорили: «я хочу його, я хочу його, хочу, хочу, хочу його...»

Ну оскільки це тестовий предмет, це пристрій не для продажу, без серійного номера.

Горло Азуси зробило ковтаючий рух.

Очі затуманились, ніби від сліз в лихоманці.

– Однак, оскільки він нічим не відрізняється, з погляду продуктивності, від пристроїв для продажу, думаю, це буде чудовий подарунок на честь призначення вас президентом студентської ради.

– Правда?!

Радісно вигукнула і скочила Азуса.

Стілець упав і пролунав гучний звук, але Азусу не хвилювали погляди спрямовані на неї. В її свідомості для цього зараз не було місця.

– Так, Міюкі, багато чим зобов’язана Накайдзьо-семпай, і я подумав, що якщо ви станете новим президентом студради, мені доведеться привітати вас таким подарунком...

– Я зроблю це! А мої опоненти будуть тими, хто програє! Я однозначно стану президентом

Потужно заявила Азуса, глядячись на ілюзорного супротивника.

У першу чергу, вона підкорилася методу батога і пряника, тому що не було інших кандидатів, в цих обставинах не було потреби в довірі, втеча повністю покинула свідомість Азуси.

Перед Азусою, що впала в шалений стан, Тацуя і Міюкі кивнули один одному.

[3]

Розпочався останній тиждень вересня.

Досі залишалося багато днів спекотного літа, але днів з осіннім вітром ставало все більше.

– Не думаєш, що атмосфера в школі повинна бути трохи спекотнішою?

– Чому?

Тацуя прищурив очі й поглянув на Міюкі, що трохи схилила голову на бік.

– Маю на увазі президентські вибори.

Зрештою, завтра відбудуться загальні збори студентів і потім відбудуться вибори президента студентської ради.

Для Маюмі, це був останній день, який вона могла провести у цій кімнаті, як президент студентської ради, та вона не проявляла жодних сентиментів.

Водночас зараз не відбувалося жодних гарячих дебатів, або особистих дуелей, в яких змагалися б за місце наступного президента.

– ...Хоча, вибори президента студради старшої школи, можливо, не настільки захоплюючі...

Якщо це почесна робота, яка лише піднімає оцінку в шкільній характеристиці, немає потреба проявляти ентузіазм.

Однак, кажучи це, Тацуя знав, що є ще одна причина відсутності потреби хвилюватися.

При виборах лише з одним кандидатом не було надії на інтригу.

Мало того, можливість програти дорівнює нулю.

І причиною цього стала не непривабливість крісла президента учнів в словах інших.

Президент студентської ради старшої школи, навіть з погляду соціуму, була лише вершина організації самоврядування старшої школи.

Почесна робота, практично без влади чи впливу.

По суті, по значенню, ця посада була така ж, як і президента студентської ради наукової старшої школи чи школи мистецтв.

Однак рівень «честі» був іншим.

Якщо трохи подумати, можна було зрозуміти, що це природно.

Старших шкіл магії - шкіл при Національному університеті магії, було лише дев’ять на всю країну.

В країні було більше дев’яти шкіл, але лише дев’ять вищих навчальних закладів, могли надавати вищу магічну освіту.

Навіть якщо хотілося збільшити їх кількість, не можливо було забезпечити кількість вчителів.

Лише дев’ять магів на рік, могли випробувати на собі, роль президента студентської ради Старшої школи магії.

І якщо ви підете цим шляхом, не буде перебільшенням сказати, що це плине на все ваше життя.

Неофіційно, але можна сказати, що це можна порівняти з отриманням нагороди третього рангу.

Звісно, ті, хто знаходяться на вершині магії можуть отримувати нагороду другого чи навіть першого порядку, але коли ви отримуєте таку пожиттєву честь в старшій школі, це дійсно викликає неймовірну заздрість. ...А якщо це так.

То поста президента студентської ради бажала не кучка студентів, насправді таких було набагато більше.

Так чому ж був лише один кандидат.

Природно, що це штучно створена ситуація.

Тацуя поглянув (лише зараз) на нинішнього президента студентської ради, що посміхаючись, дивилася на нього з питальним виразом.

Яке ж обличчя вона зробить коли опозиція почне «переконувати», що виборами маніпулюють? Можливо улесливу?

Здається, уява може придумати лише страшні сценарії.

– Хм, нажаль, на цей раз буде лише А-чан... Але перед початком голосування вона виступить з агітаційною промовою, думаю завтра буде цікаво.

«Коли кандидат один називати її промову «агітаційною» не зовсім правильно», подумав Тацуя, але не мав звички робити дрібні зауваження.

Коли він поглянув в куток кімнати, вже потрібно було завершувати обід, там, з серйозним поглядом, Азуса стискала рукопис і тихо щось повторювала.

Звичайно, вона мала дуже великий бойовий дух, тож читала промову з паперового носія, а не з екрана мобільного терміналу.

До речі, «винагорода», пристрій польоту, була їй передана, коли вона висунула свою кандидатуру.

Вона з того типу людей що перебувають під більшим тиском коли вже отримали обіцяний подарунок, ніж коли його просто пообіцяли.

І як він і розраховував, Азуса потрапила в пастку дивного обов’язку, і навіть якщо вона не мала опонентів, вона підбадьорювала себе, «я повинна зробити усе можливе, я повинна зробити усе можливе»

Можливо, ця напруга збережеться до кінця виступу.

Що до неї, не було потреби хвилюватися.

– Здається, про неї не варто турбуватися.

Вона не могла чути його думок, але Сузуне озвучила саме те, про що думав Тацуя. Вона вже деякий час дивилася на екран свого робочого настільного термінала (схоже сьогодні вона мала намір пропустити обід). Оскільки її очі рухалися вгору і вниз, напевно вона проглядала документи, або перечитувала і перевіряла один і той же документ.

– От тільки позачергові збори на весні, скоротили шанси показати себе на публіці. Зараз слід утриматись.

Зауважила Марі, закриваючи свою коробочку для бенто.

– Я не збираюся робити подібного.

Відповіла Маюмі, також прибираючи свій бенто.

– Я хвилююся, що хтось може вийти з-під контролю, але це, певно, безпідставно.

Жартівливо і з посмішкою сказала Міюкі, роздаючи усім чай.

– Несподівана атака? Ну, наші учні повинні розуміти, що значить кинути виклик, такій дівчині, як вона.

Висловила свою думку Марі.

– Ого, як грубо. Не думаєш, що нападати на дівчину це жахливо?

На обличчі Маюмі, що звернулася до Тацуї, була усмішка, що явно свідчила, що це жарт. Вона була переконана, що не існує противника, що зможе протистояти їй і магічній битві, або щонайменше, така талановита людина, не буде робити нічого підступного, наприклад, викрадення.

Вірно... Я думаю, що заходи безпеки не будуть зайвими.

Однак відповідь Тацуї дещо відрізнялась від її припущень.

– Е?

– Президент же дівчина, до того ж гарна дівчина.

– П-правда?

Маюмі намагалася зберегти стриманий вираз зрілої людини, але не можна сказати, що їй це добре вдалося.

Очі видали хвилювання.

З іншого боку, Міюкі мала роздратоване обличчя з підозрою глядячи на нього, чому її брат раптово сказав таку річ,

– Що сталося, чому ти так раптово сказав таку річ?

Міюкі була не єдиною, хто відчув подібну підозру.

Саме Марі, прямо висловила свої підозри.

– Раптово? Деякі учні намагаються порушити позицію президента, я думав, що ми обговоримо шляхи, щоб зробити це неможливим.

– Звичайно, я також чула такі чутки...

Коли Марі відповіла трохи розгубленим тоном, Тацуя розсудив, що опозиціонери добре маневрують. Він мав більш точну інформацію ніж вона, саме завдяки збору інформації, чого інші члени комітету зазвичай не роблять.

– Крім того, в опозиціонерів залишаються тільки сьогодні й завтра. Президент... Сьогодні ви не повинні залишатися на самоті.

– Ха-ха-ха, та ну, Тацуя-кун. Чи не занадто ти перебільшуєш?

Маюмі намагалася перетворити зауваження Тацуї на жарт і спробувала весело розсміятися. Але у неї не дуже добре вийшло.

– Ти маєш якусь додаткову інформацію?..

Насторожено запитала Марі у Тацуї, що здається, не збирався жартувати з Маюмі.

– На жаль. Та якби мав, почувався б краще.

– Може забагато про це думаєш?

– Ха-ха, може й так.

Коли Сузуне вказала, що це безпідставно, Тацуя трохи розсміявся.

Але всім було зрозуміло, що це лише бравада.

◇ ◇ ◇

– Тацуя.

Обідня перерва була занадто короткою, Тацую, що зібрався повернутися до класу, як тільки вони вийшли з кімнати студентської ради в коридор, зупинила Марі

Коли Тацуя і Міюкі одночасно обернулися, чомусь на обличчі Марі була злегка гірка посмішка. Швидше за все, всі подумали що вони, «близькі родичі», але тому, що підмічають подібне.

– ...Що таке?

Запитав Тацуя, закликаючи Марі швидко переходити до суті справи.

– Є кілька питань, які я хотіла б обговорити. Можеш пройти до штаб-квартири?

Коли вона казала «штаб-квартира», не було потреби уточнювати, мова йшла про штаб членів дисциплінарного комітету.

– Зараз?

– Це не займе багато часу. – О, так. Якщо можливо, я б хотіла, щоб Шіба також була присутня.

Тацуя і Міюкі здивовано поглянули один на одного. Це був перший випадок, на пам’яті брата і сестри, коли Марі говорила «є дещо, що має зробити», «треба дещо обговорити з» Міюкі.

– Міюкі, є час?

– Так. Четвертий урок є загальним, тож запізнення не викличе проблем.

«Загальний» це скорочення від терміну «загальний урок» Що використовується для інших предметів, окрім магічних і практики, таких як математика та мова, і проходили шляхом індивідуального навчання через термінал. Їх можна вивчати самостійно, так що, навіть якщо трохи запізнитися, то безумовно, проблем не буде.

– Старший брат, ви впевнені?

У Тацуї був практичний тест, що називали «вимірювання здібностей».

У випадку учнів першого року, вимірювальним приладом керує вчитель (звичайно, також дає поради), але кожен учень другого року керує вимірювальним пристроєм без дозволу і якщо прохідний бал буде отриманий вчасно, він буде визнаний і прийнятий.

– ...Все добре.

Кивнувши Міюкі, він прийняв запрошення Марі; яка вибачилась і випередивши цих двох, попрямувала до сходів.

Попрямувавши в штаб комітету, хоча через кімнату студентської ради було б ближче.

У порівняні з піврічною давниною це була інша кімната, брат і сестра сіли напроти Марі на меблевому гарнітурі в приймальні, що була організована як окрема кімната, в чистій кімнаті, що була організована пів року тому. (До речі, під час наполегливих розпитувань, він дізнався, що цей меблевий гарнітур був поміщений на склад, оскільки кімната була переповнена речами, зараз же вони могли зручно вислуховувати обставини).

– ...Ну, тепер, оскільки ви брат і сестра. Думаю ви могли здогадатися.

На наголос у передмові Марі, Тацуя подумав «Ой?».

Від неї йшла легка напруга.

Ні, оскільки тут Міюкі, це не може бути ця причина. Вони що дня бачились лицем до лиця в кімнаті студентської ради. Хоча було мало можливостей обмінятися словами, не було жодної причини для старшої Марі, бути більш напруженою, зараз.

– ...Я хотіла б поговорити про Маюмі. Насправді я маю ті ж побоювання, про які говорив Тацуя-кун раніше.

– Це щодо питання противників анулювання правила, що членами студентської ради можуть бути лише учні першого потоку?

Зауважив Тацуя, не розуміючи причини напруження Марі.

– Вірно. ...Я також думаю, що в опозиції занадто багато учнів. В атмосфері весняного виступу, я не помітила явної опозиції, але як я пам’ятаю, є люди, що емоційно проти позиції Маюмі... Принаймі їх не мало. Я не хочу думати так про таких же учнів старшої школи, як ми, але думаю, ми повинні бути досить обережні, на випадок якщо є ті хлопці, що застосують насильство, замість мирного способу.

– Може й так.

Подумав так Тацуя і без жодних вагань в огиді коротко відповів похмурій Марі.

– Маюмі... Як кажуть люди, це добре, що леді виховують там де вона не пізнає що таке «людська здоба». Тож вона не зрозуміє відчуття миші загнаної кішкою.

«Хм, це дійсно самогубство», подумки погодився Тацуя

Очевидно, Марі не сором’язлива.

Якщо поглянути зі сторони, те як ці дві спілкуються між собою, доводить їх дружні відносини, тож з погляду Тацуї, «природно», Марі турбується про Маюмі, але Марі так не думала.

– Як ти й казав... Здається, вона не дуже серйозно сприймає твої попередження. Маюмі володіє унікальною навичкою «Мультисфера», що дозволяє контролювати все навколо, тож її не застанеш зненацька, але вона не пасивна і її потрібно постійно підтримувати, тож втративши пильність втратиш все.

– ...Ха.

Ну, так що Марі хоче від них двох, подумав Тацуя.

– Ох... Тож до головного. Не будемо подовжувати цю беззмістовну розмову...

На щастя, Не довелося ставити своє питання, Марі сама повернулася до головної теми.

– Таким чином. Я хотіла у вас запитати... Чи не могли б ви сьогодні піти з Маюмі, після школи?

– ...Ви маєте на увазі, що хочете, щоб ми провели її до дому?

– Навіть якщо не до самого дому... Ні, я буду вдячна, якщо у вас це вийде. Я не переживаю за неї в школі. В класі вона в оточені багатьох людей в кімнаті студентської ради є Ічіхара і Хаторі. Найбільш тривожно, коли вона вийде зі школи, повертаючись до дому. З якоїсь причини, ця дівчина не дозволяє наближатися до себе поза школою.

– Хіба це не тому, що вона прямий нащадок Десяти головних кланів?

Не задумуючись вставив Тацуя, на що На обличчі Марі з’явився вираз «я ніколи про це не задумувалася».

– ...Так і є?

– Хто знає? Я не член Десяти головних кланів, це просто здогадка.

– Ні, все може бути й так... У всякому разі, Маюмі залишає школу самостійно. Напасти буде легше, ніж у школі, навіть якщо зробити ніби це нещасний випадок. В інший час, я б попросила Хаторі, але після того, як він закінчив справи зі студентською радою, здається, в нього багато справ з підготовки в клубному комітеті... За цих обставин, Тацуя, я хочу покластися на тебе. Оскільки ти володієш найсильнішою антимагією «Переривання техніки», щоб вони не вдіяли, все ж буде в порядку?

У Тацуї виникло одне питання, але він не висловив його. Міюкі відповіла на прохання Марі, раніше ніж він відкрив рот.

– ...Будь ласка, залиште це на нас. Якщо це брат, все буде в порядку.

Остання фраза Марі була сформована як питання, але в реальності була провокацією або підбуренням. На яку Міюкі відреагувала дивно збудженими словами, на випередження, тож Тацуя не зміг поставити злісне питання на зразок, «Чому ви не підете з нею до дому».

Замість цього він дивився на Марі, що посміхалася злісною посмішкою.

– Що таке? Хочеш щось сказати?

– Ні, нічого

– В опонентів жодних манер. Якщо її поранять, це викличе різні проблеми, можна сказати, з мого досвіду, я розумію наскільки це небезпечно... Я за неї особливо не хвилююся.

Глядячи на Марі, що наполегливо виправдовувалася, Тацуя подумав «то це і є цундере», але він не був упевнений.

◇ ◇ ◇

– ...Хороша робота. На завтра все готово?

Наостанок, запитала Маюмі

– Так. Всі матеріали готові.

Відповіла Азуса.

– Місце проведення також перевірено.

Спокійним голосом відповів Хаторі.

Однак він не лише відповів на питання, потім прозвучав тон вибачення.

– Президент, мені дуже шкода.

– Так, Ханзо-кун, дякую за старання. Можеш незабаром йти.

Зараз його мали ввести в справи з напрямку діяльності клубного комітету. Маюмі також це розуміла.

– Вибачте, президенте...

– Досить. А-чан тобі вже час йти, готуйся до завтра.

З великим болем і жалем, Хаторі зібрав свої речі, попрощався з Азусою і зі словами «Вибачте», залишив кімнату студентської ради, попрямувавши до корпусу практичних занять.

– Пані Міюкі, вам також сьогодні досить.

Таким же тоном сказала Маюмі, Міюкі яка чомусь навіть не підвелася, навіть коли два другокурсники вже пішли додому (Точніше лише Азуса пішла до дому).

– Якщо можна, я хотіла б, ще трохи тут зачекати.

Однак, Міюкі, дала рідку для себе відповідь.

– Тацую-куна?

– Так. Схоже, що він знаходиться поза мережею, тож я не можу з ним зв’язатися.

– Поза мережею...

– Можливо в підвальному архіві.

Прошепотіла Сузуне на вухо здивованій Маюмі (хоча досить голосно, щоб почула Міюкі) і на обличчі Маюмі з’явився вираз «Ох».

– Секретна зона... Якщо туди потрапити, зв’язку не буде... добре. Я трохи приберусь і піду додому. Ах, Рін-чан, тобі вже час йти. У тебе ж сьогодні справи, які не можна відкласти?

– ...Так. Вибач, президент.

– Все добре. Відпрацюєш за сьогодні завтра.

З легкою посмішкою, без жодного натяку на сумнів, відповіла Маюмі, Сузуне мовчки вклонилась.

Залишившись на самоті, в кімнаті студентської ради, Міюкі та Маюмі мовчки повернулися до своїх столів.

Через деякий час, коли Маюмі вирішила, що вже пора, прозвучав електронний сигнал, що повідомляв про прихід авторизованої особи (тобто людини чия ідентифікаційна картка зареєстрована в системі доступу кімнати).

Міюкі підвелася і поглянула на неї.

– Я змусив тебе чекати.

Як вона й очікувала, прийшов Тацуя.

– Зовсім ні.

Бачачи, як Міюкі радісно біжить до нього дрібними кроками, Маюмі трохи здивовано посміхнулась.

– Я вже трохи звикла... Ви дійсно дуже близькі.

– О, президент. Ви одна?

– Повністю проігнорована... Це нормально. Так, сьогодні ми з пані Міюкі у двох.

Тацуя також вже звик до Маюмі, тож не скинув темп через її нахабність. Вона перейшла до свого звичайного прямолінійного стилю.

– Ми можемо вам допомогти?

– Ого, незвично.

Однак, схоже її наступні слова, показали її серйозне здивування.

– Цікаво, може і сніг піде.

– Це не в моїх силах... Але для моєї сестри це не проблема. Міюкі, президент, здається, хоче сніг.

– Прийнято. Отже, скільки мені зробити, старший брате?

– Вірно... Десяти сантиметрів буде достатньо.

– Зачекайте! Сто-оп! Не потрібно снігу!

Спочатку Маюмі вважала це жартом і пропустила, але оскільки їх обличчя були серйозними, в неї з’явилися занепокоєння «малоймовірною подією» і вона зрештою їх зупинила.

– Дійсно... Не жартуйте з такими серйозними обличчями.

– Зрозуміло ж, що це був жарт?

На Тацую, який не несмішною, ні явною посмішкою не показав що це жарт, Маюмі поглянула гнівом (правдивим) поглядом. Але коли побачила, що це не має взагалі ніякого ефекту, знизала плечима зі словами «гаразд».

Вона, здається, звикла до стилю Тацуї. ...Тобто вони були на рівних.

– Відкинемо жарти.

Маюмі зиркнула на Тацую, але він звично проігнорував її погляд.

– Незабаром стемніє і я вам допоможу, якщо лишилась робота.

Прийшов день осіннього рівнодення. Тож, слова «незабаром стемніє» не були перебільшенням.

Тож прийнявши щойно сказані слова Тацуї за добросовісні (можливо «неправильно зрозуміла») Маюмі також розслабила вираз на обличчі.

– Хм... Гаразд, тоді я вже піду до дому. Дякую, за вашу турботу.

– Ось як.

– Тоді, президенте, не хочете пройти з нами до станції.

Подумавши, що Тацую легко зіб’ють, зі свого боку зайшла Міюкі.

Хоча вона подумала, що це не звично, обличчя Маюмі було незвично природнім.

– Чому б нам не об’єднатися?

– Оскільки вже пізно. Я з самого початку знав, що для пошуку в «підвалі» знадобиться час, я попросив їх закінчити, перш ніж вони підуть до дому.

– ...До речі, що ти шукав в бібліотеці?

– Я шукав стародавню магічну літературу про «Філософський камінь». Оскільки в документах, з бази даний, я не знайшов нічого цінного.

– ...Досить маніакальне, ні, професійне дослідження.

– Я думав, чи можу я компенсувати відсутність таланту інструментами.

– П-правда?..

Маюмі несподівано здригнулася від його істинного мотиву.

– ...Як, таке може говорити маг, здатний використовувати «Переривання техніки». Навіть якби ти міг використовувати лише цю магію, ти все ж був би досить популярний в поліції чи в силах самооборони.

Проте, брови відразу звилися в рішучому погляді.

Маюмі знала, що у Тацуї викривлене ставлення до свого магічного таланту. Однак, вона також знала, що воно трохи відрізняється від загального поняття «неповноцінності» і він лише втомився від соціальної системи, в якій обмежують різні можливості наклеюючи різні ярлики, такі як «бездарний».

Він забув проте, що Маюмі починає сердитись, коли він говорить щось зневажливе про себе.

За міжнародною ранговою систематизацією магією, його навички не дуже високі, але такі люди, як він, що володіють видатними навичками в певних сферах, більш затребувані, враховуючи соціальний (професійний) попит.

– Тацуя-кун, я думаю що краще занадто не підкреслювати, що ти «бездарний студент». Оскільки у тебе є великий список досягнень, за якими тебе можна вважати видатним студентом... Як що продовжиш, викличеш заздрість і першого і другого потоків.

– Я не хотів підкреслювати.

Тацуя дійсно не мав наміру стверджувати, що є «бездарним», оскільки не захоплювався самоприниженням. Він просто відповів, оскільки його запитали (не прямо) про ціль дослідження. ...Однак справжньою причиною для дослідження «філософського каменя» розробка магії «Постійного гравітаційного контролю термоядерного реактора», а відсутність таланту лише привід для маскування.

У будь-якому випадку, Тацуя не мав наміру підкреслювати, що він «бездарний студент».

Але.

– ...Ні, я буду обережнішим.

Зрештою, відповів він.

Ні, Тацуя зрозумів, що Маюмі хвилюється про нього.

◇ ◇ ◇

Від шкільних воріт до станції Маюмі з братом і сестрою йшли тим же шляхом, яким брат і сестра зазвичай ходять з Лео, Ерікою та іншими друзями. Слід сказати, що Міюкі трохи нервувала, хоч це й зрозуміло, нервова посмішка була й у Маюмі. Вона йшла тримаючи свою сумку обома руками перед собою, її постать, мовчазна хода з опущеним поглядом, викликала почуття «Що це за пані?» ...Хоча Маюмі насправді пані.

Тацуя не та людина, що пропонуватиме теми для розмови. «Пусті розмови» були однією з його слабких сторін. Крім того, зараз вони остерігалися нападу супротивника. Ось чому трійка майже не говорила майже сімнадцять відсотків шляху.

– ...Ей, Тацуя-кун.

– Що?

Через усі ці обставини, коли Маюмі раптово до нього звернулася, Тацуя трохи напружився.

– Ви ж, двоє, насправді чекали мене, щоб піти разом до дому?

Однак, навіть якщо він був готовий, це питання його здивувало.

Не чекаючи на Тацую, який не зміг знайти швидку відповідь, Маюмі продовжила говорити, наче монолог.

– Марі ж вам щось сказала? Оскільки можливий напад опозиції, попросила провести мене до дому.

– ...Ви добре її знаєте, Президент.

Правдиво відповіла їй Міюкі, а не Тацуя. Маюмі зрозуміла, що своїм припущенням потрапила прямо в ціль, принаймні він не пробував вигадати прикриття, Тацуя «зізнався».

– Добре.

Посміхнулась Міюкі Маюмі

Я не скажу Марі, що вивідала у вас двох правду.

Від того що її розкрили, Міюкі показала легке збентеження.

– Але чому ви про це заговорили?

Тацуя, з іншого боку, не показав жодного дискомфорту і не показав жодної зверхності, просто здивовано запитав.

– Щоб дати вам зрозуміти, що вам не потрібно проводити мене у весь шлях до дому. О, не зрозумійте мене не правильно. Мене це зовсім не дратує.

Тацуя мовчки, жестом, закликав її продовжити.

– Хіба Марі не сказала вам, що я занадто безтурботна, коли йду додому на одинці. Але те, що я не ходжу додому з усіма, заради того, щоб ніхто не постраждав.

– Ви маєте на увазі... Не лише в такі часи

– Так. Я сама себе так називаю, але від того що я «пані», я часто стаю цілю людей з фінансовими або політичними інтересами.

У слові «пані» не було жодної гордості, лише тон самовпевненості.

– Тому що Саєгуса престижний клан, що ніколи не залишав ряди Десяти головних кланів, з моменту їх утворення.

Цим Тацуя сказав «нічого не поробиш», Маюмі лише гірко посміхнулася.

– ...Ну, так і є. Тому я навчена завжди бути пильною і завжди готова до нападу.

Маюмі підняла ліву руку, рукав опустився, і показався її CAD, що був не в режимі сну, а в режимі очікування.

– До того ж я маю тіло охоронця.

– Е, дійсно?

Міюкі озирнулася навколо, але вона не змогла знайти нікого схожого на охоронця.

– ...Він чекає на станції.

Трохи відвела погляд Маюмі.

– Тому що мені соромно, йти до школи в супроводі охоронця.

Як вона і сказала, це, мабуть, було соромно.

– О, ось чому ви сказали «вам не потрібно проводити мене у весь шлях до дому»... після станції вас супроводжуватиме охоронець.

Після сказаного Тацуя нарешті усе зрозумів і показав це на своєму обличчі.

– Точно.

Але це створило нове питання.

– Але чому ви нам це розповіли?

Хоча він розумів, що це даремне питання, Тацуя не зміг придушити свою цікавість. Якщо щойно сказане правда (хоча здавалося не було жодної причини для брехні), це видавалося особистою ситуацією, про яку навіть Марі не знає.

– Ум... Може я хотіла піти дому разом з Тацуєю-куном і пані Міюкі?

Однак, побачивши обличчя Маюмі, що відповідала, у Тацуї з’явилося дивне відчуття, «ми що цілком провалились?..»

– Зі мною теж?

Міюкі не поділяла відчуття свого брата, Маюмі посміхнулася «посмішкою старшої сестри», на її здивовану реакцію.

– Так. Я стала президентом минулої осені й перші пів року була цілком задоволеною, але останні пів року я була невимовно щаслива.

Вона перевила погляд на Тацую.

– І звісно завдяки вам двом.

– ...Думаю ви нас переоцінюєте.

Коли Тацуя без емоційно спростував її думку, Маюмі невимушено посміхнулася.

– Я недавно зрозуміла... Тацуя-кун, ти сором’язливий.

Побачивши, що Тацуя закляк з незворушним виразом «але», Маюмі «нестримно» засміялася «хі-хі-хі».

– От зараз ти напевно поводишся відповідно до свого віку? Іноді я навіть відчуваю, що маю справу з десятирічним.

Тацуя, якого і інші знайомі, як і Маюмі, часто звинувачують в шахрайстві з віком, міг лише мовчати зі здивованим виразом.

Витерши сльози, що з’явилися від надмірного сміху, Маюмі поглянула на брата і сестру веселим поглядом.

– ...А-чан, Ханзо-кун, також дуже гарні дітки, але ви, хлоп’ята, брат і сестра, безумовно прекрасні молоді люди, що будуть моїми найкращими спогадами про дні в старшій школі.

Від її яскравої посмішки, Міюкі теж втратила дар мови.

Вона розчервонілася аж до вух, хоч інакше ніж її брат.

◇ ◇ ◇

Будинок Шіба, фактично дім лише брата і сестри, оскільки їх батько жив в будинку своєї дружини, був досить великим для приватної резиденції, тим паче для Тацуї і Міюкі. Хоч порівняно з маєтками Кітаями та Саєгуси (Тацуя і Міюкі їх не бачили) все ще залишався в категорії приватної резиденції.

Однак неможна сказати, що це звичайний приватний будинок.

Під землею приховано інженерно-дослідницький центр, оснащений на рівні лабораторій магічного університету. (Іншими словами, це таємна база, хоч це просто підвал, тієї ж площі що і перший поверх, переобладнаний в лабораторію.)

Тацуя, що вийшов з підвалу до вітальні, глибоко занурився в м’який диван, з надзвичайно стомленим виразом.

Великими та вказівними пальцями він стиснув скроні, покрутив головою в боки, потім ще раз.

І просто дивився в стелю, приводячи думки до ладу.

Виринули спогади про сьогоднішній вечір.

Він провів Маюмі до станції й був представлений охоронцю, що чекав на неї.

В супроводі Маюмі був один чоловік.

Тацуя, який очікував що це буде жінка, оскільки супроводжуючий дівчина, був дуже здивованим. Звичайно, оскільки це старий джентльмен, що розміняв другу половину п’ятдесяти років, можливо немає потреби хвилюватися про пристойність.

Старший джентльмен залишив враження більше дворецького ніж охоронця, скоріше дідуся, а ніж дворецького. Однак його спина була рівною, а тіло струнким і підтягнутим і з першого погляду було зрозуміло, що він досі був «на службі». В його люб’язній поведінці була закріплена характерна самолюбність, але це був військовий ветеран, що багато років перебував на військовій службі, що було видно з його зібраної постави.

Сам по собі, він не був не звичайним. Наприкінці двадцять першого століття, коли людство пережило не менше війн ніж у минулому столітті, дурні, що спробують виключити ветеранів з суспільства, ризикують знищити його. Навіть коли колишній військовий маг, використовує досвід і вміння, щоб отримати посаду охоронця в престижній сім’ї, в цьому немає нічого особливого.

Те, що застрягло у свідомості Тацуї, це ім’я охоронця, а саме його прізвище.

– Старший брате, ще не лягаєте?

Коли він повернув голову на голос, побачив, що біля входу у вітальню стояла Міюкі у рожевій піжамі.

– Міюкі, ще не спиш? Завтра... Ні вже сьогодні? Ти ж будеш ведучою?

Міюкі призначили ведучою під час сьогоднішньої промови кандидата Це була та робота яку щорічно виконував член студентської ради першого року.

– В горлі пересохло...

Виправилася Міюкі, відчувши у виразі й суворому погляді Тацуї догану, лягти спати раніше.

– Тоді нічого не поробиш.

Тацуя, який завжди був добрий зі своєю сестрою, гірко посміхнувся.

Як тільки він опустив обличчя, Міюкі, майже бігом, підійшла до нього.

Погляд молодшої сестри запитав старшого брата, його очі відповіли.

Міюкі щасливо посміхнулася і сіла поруч з Тацуєю.

У цю пору року, в ранці і у вечері вже було прохолодно, але на Міюкі все ще була літня піжама. Короткий рукав, довжина в три четвертих і тонка тканина, що легка проявляла лінії тіла. Це не та форма одягу, щоб залишитися з чоловіком на одинці, пізно в ночі, але Тацуя нічого не сказав. Йому здавалося, якщо він щось скаже, створить великі проблеми для самого себе.

– Про що ви думали.

Запитала Міюкі наблизивши обличчя, не відомо чи знала вона що на думці Тацуї.

Він розумів що подібна тема не личить настільки невинній посмішці, але оскільки був трохи стомлений відповів чесно.

– Ум... Про тілоохоронця Саєгуси-семпай, мене трохи хвилює його ім’я.

Посмішка зникла з обличчя Міюкі раніше, ніж Тацуя подумав «опс».

– Ім’я пана Накури.

Маюмі представила похилого джентльмена Накура Сабуро.

– Старший брат думає чи він не з… «позбавлених номера»?

Зрештою вона бачить кожне слово, що йому спадає на думку, гірко посміхнувся Тацуя. Якби Міюкі не думала про таку можливість, то не зрозуміла б цього. Але Тацуя, подумав, що раз вона це помітила, то теж звернула на це увагу.

– Я думав це не можливо... Щоб Десять головних кланів довірили їм охорону, навіть якщо це не прямий спадкоємець. Якщо йому не дали псевдонім, думаю, ще можна заперечити можливість «позбавленого номера».

– Я думала, що немає жодного дому, що має традицію давати псевдоніми, окрім Йотсуба, хоча..

– Ми цього не знаємо. Подібно тому, як інші сім’ї не знають про звичаї Йотсуби, якщо взяти до уваги вісімнадцять сімей, серед двадцяти сімей, може бути дім звичаї якого не відомі Йотсубі.

– Але... На відміну від шановної тітоньки, Саєгуса цінують свій престиж і готові найняти когось з «позбавленим номером» для охорони старшої дочки глави дому?

– Тому що Саєгуса цінують престиж, можливо ґрунтуються на принципі не підтримувати дискримінацію.

– Зрозуміло... Ви так це бачите...

Позбавленні номера «екстра намберс», яких також для простоти називають коротко «Естра», це родини магів, позбавлені «номера».

Іноді номера позбавляли за такі злочини як повстання, іноді через серйозний провал місії, іноді через «не компетентність».

Коли магів вважали зброєю та експериментальними організмами, мага що був таврований номером, як «успішний зразок» позбавляли «тавра» якщо він не міг досягти «успішного результату», тобто «позбавляли номера».

Нині, офіційно заборонено використання терміну «позбавлені номера». В спільноті магів вважається серйозним порушенням дискримінації на основі факту «позбавлення номера».

Але, як і дискримінація другого потоку досі існувала в Старшій школі магії, так і дискримінація «позбавлених номера» таємно залишилась в магічному суспільстві.

У випадку покоління Тацуї, ймовірно більшість і не знають, що їх родовід походить від «позбавленого номера». Оскільки їх батьки це приховували. За настільки глибокої упередженості, до них могли ставитися, як до «невдалого зразка», «дефекту», і це могло відбитися у підсвідомості мага.

Отже, якщо Накура, була сім’єю позбавленої імені Нанакура, Тацуї були цікаві наміри голови родини Саєгуса, що прийняли його як охоронця своєї дочки.

◇ ◇ ◇

Повертаючись трохи назад...

За три години до опівночі, занурившись в розкішну ванну, в розкішній ванній кімнаті, трохи осторонь будинку Саєгуса, який справедливо назвати «маєтком», в недосяжності для сторонніх поглядів, Маюмі поглянула на своє тіло в гарячій воді й злегка зітхнула.

«Ніхто не міг би сказати, що у мене погана фігура».

«Ріст зупинився на третьому році старшої школи, але сестри настільки ж малі, тож можна сказати, що це спадкова риса».

Зі сплеском води, Маюмі висунула з неї одну ногу і руку.

«Хоча вони короткі, в бутіках і салонах краси, часто говорять, що кінцівки задовгі, в пропорціях».

Повернувши ногу і руку у воду, вона обережно торкнулась грудей.

«Груди вважається достатньо великими для зросту, а одяг ніколи не тиснув у Талії».

«Думаю вони досить класні, на мою думку».

«Але перед «нею», я втрачаю впевненість, незалежно від того, що я про себе думаю».

«Нею» у її свідомості, в підсвідомості була замінена на «Шіба Міюкі».

«Ніколи не бачила такої красивої дівчини, поки не зустріла її».

«І руки, і ноги стрункі і гладенькі, не виглядають непропорційними».

«Талія струнка і тендітна, а від грудей до талії, вже є жіночна крива».

«Перш за все, її тіло симетричне й зліва і з права, що дивно». Оскільки органи розташовані рівномірно, людський організм цілком симетричний, хоча зовні цього не скажеш.

Однак маги більш симетричні, ніж люди що не володіють магією. Маюмі добре знала, що окрім краси, люди з великими магічними характеристиками, як правило, мають більш симетричний скелет.

«Тому вона іноді здається, не справжньою людиною».

«Навіть жінки можуть нею захопитися».

«Схоже, в очах хлопця, що має таку сестру, інші дівчата просто тьмяніють».

«Він, її старший брат».

Маюмі знову несвідомо зітхнула.

«Він виглядає настільки звичайним, що навіть починаєш сумніватися в їх кровному зв’язку, особливо беручи до уваги його зовнішність».

«Нічого не природнього».

«В найкращому випадку, про нього можна сказати «виглядає не погано».

Маюмі занурилася аж до носа. Дихання виходило бульбашками, що перетворювалися на піну. Навіть Маюмі не знала чи повітря, що викликало бульбашки було зітханням.

«Але його здібності далекі від посередніх».

«Досконалі, чи точніше нестандартні».

«Вчені зі всього світу, використали свої знання, приклали багато зусиль і часу, щоб створити нинішній стандарт оцінювання магів».

«Його існування кидає виклик системі».

«Незалежно наскільки він видатний, відповідно до міжнародних критеріїв оцінювання, його ранг лише С».

«Проте досягнення, які він накопичував на моїх очах, перевершують магів рангу А».

Вона підняла обличчя з води й видихнула. Два, три рази глибоко вдихнувши, Маюмі розсміялася.

«Вчителі мають бути занепокоєні».

«Змінюється принципова система, що існувала десятиліттями, я чула, що плани створити відділи «магії» і «магічної інженерії» стають цілком реальними».

Маюмі похитала головою з гіркою посмішкою.

«І все ж, я не можу повірити в його існування».

«Якби відмінними були лише інтелект і знання, це б не викликало такого збентеження».

«Як учень першого року старшої школи може використовувати найсильнішу антимагію, що майже не використовується».

«Отримати критичне пошкодження магією і спокійно продовжити бій».

«Також, я чула, що він майже самостійно знищив усіх терористів».

«Дисбаланс «магічної сили» і магічних бойових здібностей».

«Ні, навіть враховуючи лише його знання, вже потрібно подумати про зміну навчальної програми».

Вода була досить гарячою. Та попри це, Маюмі здригнулася, наче від холоду. Хоч вона розуміла, що їй не холодно, все одно занурила тіло у ванну.

«Сьогодні, коли він мене проводжав, я нічого не сказала, коли представляла його Накурі, це свого роду тест».

«Тест, чи зрозуміє він, що значить «накура».

Коли я представила Накуру, все ж помітила, що на мить, лиш коротку мить, на його обличчі з’явився сум».

«Він усвідомлює значення «накура»».

«Лиш люди, як я і Дзюмондзі, що добре знайомі з «темрявою» сучасної магії, розуміють його значення».

«Він не простий маг».

«Він не маг з якоїсь невідомої сім’ї».

««Шіба» Тацуя. Ші-ба. Ші - можна прочитати як «головний» або «чотири». Ба- «листя»».

«Чи може він теж бути з «Позбавлених номера»»...

Думала Маюмі, коли вже відчула запаморочення.

[4]

Школа була заповнена гомоном з самого ранкую

Сьогодні, в другій половині дня, замість уроків пройдуть загальні збори учнів, агітаційні промови та вибори.

В сучасних школах, де рідко відбуваються зустрічі між класами, це велика подія.

Крім того, на загальних зборах буде запропоновано внесення змін в шкільну систему самоврядування.

Хоч фактично, боротьба між прибічниками та противниками, почалася за лаштунками шкільного життя, ще до початку літніх канікул.

Чи то через популярності нинішнього президента Саєгуси Маюмі, чи через вплив перемоги учнів другого потоку в Коді моноліту дивізіону новачків, але кількість прибічників була переважаючою. Однак, можливо через те що їх менше, група противників була дуже наполегливішою, тому люди що були в курсі поточних справ, відчували сильну загрозу, що наповнювало школу атмосферою неспокою.

◇ ◇ ◇

– Усі тут? Це остаточна перевірка місць розміщення.

Після ранкових занять, всі члени дисциплінарного комітету зібралися в штабі.

Рідко коли всі члени, що працюють по змінно і часто на самоті, збираються разом. Загальні збори були однією з не багатьох подій, для якої члени дисциплінарного комітету збиралися водночас.

– Основні пости комітету будуть розміщено в основному залі. За межами зали проводитимемо систематичну перевірку. Ми тут щоб підтримати шкільне самоуправління.

Загалом в дисциплінарному комітеті дев’ять членів. Оскільки вони охоронятимуть зал де зберуться всі п’ятсот шістдесят учнів цієї школи, у них не залишається людей, щоб контролювати ситуацію зовні. Мало того, протистояти зовнішньому вторгненню в її повноваження не ходило.

– Чійода і я в головному залі, Морісакі і Тацумі біля головного ходу...

Слухаючи вказівки Марі, Тацуя подумав, «у неї не звичайно слабкий дух».

Замість жіночої манери мови, вона говорила більше як чоловік Це була рідкісна, так звана родинна зустріч, дисциплінарного комітету.

– ...Савакі на помості, Шіба під ним.

Всі члени комітету, включаючи Марі, підвелися і кивнули в знак розуміння.

Її власний пост був обабіч сцени.

Якщо виступаючого атакуватимуть, він і Савакі будуть останньою лінією оборони... Але Тацуя не хвилювався щодо подібного розвитку ситуації.

Вчора, коли прогулювався з Маюмі після школи, він це зрозумів. В Першій старшій немає нікого хто б наважився нашкодити Маюмі. Це безглуздо атакувати Маюмі на території Першої старшої школи, і кожен старшокласник старався, щоб всі знали про це...

– Тож займіть свої пости. Шіба затримайся трохи.

Тепер, коли вони залишилися на самоті, Марі повернулася до свого звичного тону.

– Тацуя, як вчора пройшло?

Не було потреби уточнювати, що вона хоче знати.

– Я був атакований тричі.

Обличчя Марі заклякло.

– Але, «я був».

Однак почувши його наступні слова, на її обличчі з’явився вираз «Хм?».

– Ні, я занадто тепло сприймав президента.

– …Чи можу я почути подробиці?

– Якщо коротко, було схоже на членів фан-клубу.

Почувши спокійне пояснення Тацуї, обличчя Марі прийняло розуміючий вираз.

– Іншими словами, це були беззмістовні ревнощі?

– Оскільки зі мною була Міюкі, можна зрозуміти, що це була не та ситуація.

Пригадавши вчорашні події, він знову втомився (розумом). Принаймі такі були відчуття.

– Ну, просто активуй свій CAD, здається, на більше розраховувати не варто. І не роби дурниць, а то пізнаєш що таке гнів президента.

– Зрозумів...

– У випадку перехресного вогню, ми не зможемо втрутитися... Якщо президент отримає хоч один удар, ми потрапимо в бійню.

Навіть фанатики не хочуть помирати даремно. Смертники здійснюють самогубство, щоб забрати собою ворога (і його союзників). Не існує снайпера, який би збирався стріляти, знаючи що його позиція відома, або в місцях де встановлені куленепробивні кулі.

Обмінявшись своїми переживанням, вони відчули себе дурнями й криво посміхнулися.

...Від усього цього, мотивація Тацуї знизилася практично до нуля.

Розмірковуючи над тим, що занадто серйозно все сприймає, більше ніж це потрібно для виконання обов’язку, він зайняв свій пост під сценою біля сходів.

Обдумавши все це, він вирішив, що це все лише вибори до студентської ради старшої школи. Попри те, що позиція «президент студради» має велике значення, посада «віцепрезидент» і «секретар» не мають сенсу після навчання. В системі Першої старшої, якщо президент бажає, можна призначити два віцепрезиденти, або чотирьох секретарів, учні другого потоку не ставали членами не через честь, а через гордість.

До того ж досить незначну гордість.

(На негативність нього судження сильно вплинув «зовнішній світ»...)

Заради ідеалів, грошей, честі, гордості... Тацуя глибоко занурився в світ, де людське життя продається за дешево, намагаючись усунути різницю в цінностях він спостерігав за «сценою» перед його очима відсторонено, немов на кіноекрані.

– ...Виходячи з вище сказаного, я пропоную скасувати обмеження на призначення в члени студентської ради.

Коли Маюмі закінчила роз’яснення законодавчого акту, з ряду третьокурсників піднялася рука.

Студентку, що стала за трибуну для тих хто ставить питання, він не впізнавав (іншими словами, її не обрали для участі в Турнірі дев’яти шкіл, можливо їй не вистачило здібностей).

Сучасні мікрофони можуть вловити буденну розмову з п’ятдесяти метрів, трибуну встановили лише для краси.

Подібний реквізит і той, що йшов з ним в комплекті, ніби намагався поступово забрати у Тацуї відчуття реальності.

– ...Як правило... Переконливий аргумент.

Слова опозиціонера, що ставила питання іноді досягали його вух.

Звісно, вушних тампонів він не носив, а підсвідомо фільтрував промову, допускаючи до свідомості лиш слова що могли спричинити проблеми.

– Фактично, чи потрібно змінювати систему? Іншими словами чи є учні другого потоку, які б підходили в члени студентської ради?

На питання з явним контекстом Тацуя нахмурився. Він не думав, що повинен приховувати цей вираз, оскільки саме питання було слабким).

Тацуя подумав, «це гарне питання, щоб викрутитись», але він не знав про що думає Маюмі й чи думає взагалі, оскільки відповіла на питання прямо.

– Сьогодні я виходжу у відставку з посту президента студентської ради. Тому не можу призначати нових членів і навіть не задумувалася про це.

– А чи не будете ви тиснути на наступного президента, щоб призначити студента другого потоку, якого вам захочеться?

«Вона сказала «вам захочеться»...»

Тацуя вважав цю репліку доволі провокативною.

– В мене немає думки ставати таємною імператрицею.

Жартівливо засміялась вона.

– Призначати нових членів студентської ради прерогатива виключно новообраного президента. Я взагалі не маю наміру втручатися.

– Ви хочете сказати, що бажаєте, щоб новий президент був оточений учнями другого потоку і саме тому пропонуєте ці зміни, зараз?

В залі піднялися невдоволений галас на ці отруйні слова. Здається, не лише Тацуя подумав «агов».

– Будь ласка, спокійно.

Рішучим голосом звернулася саме Міюкі, що відповідала за проведення програми.

Оскільки президент Маюмі виступає доповідачем, Хаторі призначили модератором, а Міюкі його помічницею (До речі, в цій школі «голова» студентської ради не повинен займати нейтральну позицію).

– ...Відповідь на це питання «ні». Я висуваю цю пропозицію, зараз, тому що у мене є лише ця можливість. Оскільки вважаю що обов’язок президента студентської ради не залишати полум’я конфлікту молодим.

В серці Тацуї спалахнуло захоплення. Він не думав, що зможе побачити настільки благородне обличчя за межами стадіону.

– Правда в тому, що неможливість студентів другого потоку стати членами ради, не є проблемою.

Тацуя подумав, що опонент, дівчина що ставила питання, яку звали Асано, стає більш самовпевненою.

– Те, що немає кандидата це не проблема, пані Асано. Система демонструє спосіб мислення організації. Система за якої учні другого потоку не можуть стати представником студентської ради, незалежно від їх здібностей, це ніби студентська рада декларує, що учні другого потоку недостойні займати цю посаду. А це елітарний спосіб мислення.

«Вона використала досить потужні слова», подумав Тацуя, коли залу заповнили оплески.

І вони необов’язково лунали від учнів другого потоку.

– Це софістика!

Неважливо наскільки товстошкіра людина, вона все ж повинна розуміти атмосферу, що заповнила аудиторію. Чи варто говорити, що, серед усього цього, тон Асано став істеричним, хоч це, напевно, природно.

– Оскільки є учень другого потоку, вступу якого до студентської ради бажає президент, вона хоче скасувати це обмеження! Ось ваш реальний мотив!

Почулися безпорадні голоси «точно!», але вони відразу потонули в шквалі посвистувань. Гучні хвилі шторму досягали й трибуни для запитань.

– Президент Саєгуса! Ваша реальна мета, це увести в студентську раду того першокурсника?!

Палець Асано, що істерично кричала, вказав на Тацую.

– Я знаю це! Вчора, повертаючись до дому, ви навіть йшли разом до станції!

Ймовірно це була відчайдушна заява, безвихідь.

Обличчя Асано скривилося.

Але ці слова викликали більший ефект, ніж можна було сподіватися.

Шторм посвистувань миттю затих.

Очі усіх студентів почали бігати від Маюмі на Тацую і назад.

Побачивши, що обличчя Маюмі трохи розчервонілося, Тацуя подумав, «такий вираз тільки посилить непорозуміння!», та з цим нічого не можна зробити.

Ситуацію порушили холодні слова проголошені зі сцени.

– Це все що ви хочете сказати?

Непомітна (можливо до цього часу) підвелася Міюкі.

Прямим морозним поглядом вона дивилася на старшокласницю.

Навіть з глибини сцени, ні, тому що він йшов з глибини сцени, погляд повний достоїнства, формував образ королеви, що чекала на відповідь, це змусило губи старшокласниці, що поширювала плітки заклякнути в мовчанні.

«Магія... не активована»

Першим ділом Тацуя переконався, що Міюкі підсвідомо не випустила її.

Цей тиск не магія.

Навіть Тацуя відчув холодне повітря що сковувало тіло, яке йшло зі сцени, хоч магія не була активована.

– Я думаю, що у ваших зауваженнях є персональний наклеп, який важко не помітити. Тому відповідно до повноважень заступника модератора я наказую вам піти. Якщо є скарга, будь ласка, вкажіть, конкретні підстави до заяви, що президент Саєгуса має особисті почуття до конкретного першокурсника.

– Це...

Природно, Асано була приголомшена.

Той факт, що Маюмі має особисті почуття до Тацуї, з самого початку, був спекуляцією і вона усвідомлювала, це ніби основний мотив, всього лише наклеп.

Міюкі холодно дивилася на закляклу Асано.

В очах не було сяйва магії, але погляд, сповнений презирства, намагався заморозити опонента.

І справді, підбурювач, який намагався звести наклеп на брата, опинився в стані, коли навіть пальцем поворушити не може.

Авторитет, ранг, клас... Навіть в розумінні старшокласників, що не мали чіткого соціально досвіду і не були знайомі з такими речами, це все викликало враження «достоїнство», ось як це виглядало.

– Я зроблю поправку. Непотрібно йти. Але припиняйте ставити питання. Асано-семпай, будь ласка, поверніться на своє місце.

Це був модератор, Хаторі, який нарешті вирішив повернути контроль. «Нарешті»... Іншими словами, він теж був вражений тиском що досі йшов від Міюкі.

Міюкі граціозно поклонилася і повернулася на своє місце, Асано - на своє, виснажена настільки, що не змогла промовити ні слова.

Зрештою, протистояння опозиції закінчилося невдало.

Після цього легковажна атмосфера заповнила аудиторію, поступово (чи скоріш ліниво) всі провели електронне голосування, пропозиція щодо скасування обмеження кваліфікації на прийом до студентської ради, була прийнято більшістю голосів.

Нарешті, почалася передвиборна промова Азуси.

Оскільки кандидат був лише один, це було більше схоже на політичну промову, хоч це формальність, але вотум довіри відбудеться (голосування на паперових бюлетенях, а не електронне). Коли Азуса вийшла на сцену на її обличчі змішалися захоплення і напруження.

Коли вона поклонилася, зал вибухнув оплесками.

З деяких місць їй свистіли та підбадьорювали, але все припинилося, коли вона почала говорити.

Тацуя і Міюкі не могли цього зрозуміти, оскільки мало цікавилися індустрією розваг, але жвавий і милий образ дівчини, що виступала, подобався більшості хлопців.

Ще одне чого не міг знати Тацуя, але не зважаючи на відмінні теоретичні знання і практичні навички, якими вона не вихвалялася, в поєднані з милою зовнішністю і добрим характером, серед учнів, Азуса була відома як «дружній айдол», що була схожа на Маюмі, хоч і відрізнялася.

Несподівано, (хоча це може прозвучати грубо стосовно Азуси) вона красномовно представила свої політику і бачення курсу. Основа це продовження політики нинішньої студентської ради, і, хоча в її бачені було багато ідеалізму, характерного учням старшої школи, завершила вона досить добре. Іноді вона говорила «постараємось» або «зробимо усе можливе», але у кожної людини є свої дивацтва.

Шум піднявся коли вона перейшла до теми призначення членів шкільної ради.

– Поважаючи сьогоднішнє рішення, я хотіла б призначити у наступний склад талановитих першокурсників і другокурсників, незалежно від навчальних планів і навчальних програм.

– Цього учня другого потоку?

– Азуса-чан полюбляє нестримних молодиків.

Те що лунало, було всього лише низькорівневими насмішками. Саме так опозиція чию голову опустили, проявила свій запал, у такий вульгарний спосіб. Можливо в їх уявлені вони розраховували, що якщо це була Азуса, вона не зможе відбитися.

Це був помилковий розрахунок.

Звичайно, Азуса нічого не відповіла на глузування.

– Хто це сказав?! – Насміхаєтесь з Накайдзьо-семпай! – Спочатку покажіться, якщо у вас є що сказати! – На палю боягуза!

...Піднявся шум, що не давав можливості щось сказати.

По серед залу почалася сутичка.

Опоненти що «зробили перший постріл» і найближчі фанати Азуси, кидалися звинуваченнями.

– Будь ласка, спокійно! Будь ласка, сядьте на місця!

– Будь ласка, спокійно!

– Будь ласка, заспокойтесь усі!

– Міюкі, Хаторі та Маюмі неодноразово просили, але їх ніхто не чув.

Переполох все більше розростався.

Насмішки ставали ще більш безпідставними.

Бійок не було, це було схоже на дитячу перепалку, в яку тебе лише затягне якщо спробувати її зупинити.

З цим було б легко впоратися, якби не доводилося хвилюватися про травми... І відчувши головний біль від складностей що викликає ситуація, Тацуя обмінявся поглядами з Савакі й Тацумі та вирішив втрутитися.

Але рішення було запізнілим.

Зала обговорювала відносини між Тацуєю та Азусою й у той момент, коли з вуст дівчини опонента вийшло зовсім вульгарне припущення, пролунав голос дівчини.

– Спокійно!

Її крик був всього лише ілюзією, насправді вона говорила спокійно.

Голос був не гучним, але його сила вплинула на всіх, хто був втягнутий в безлад.

Учні рефлекторно повернули погляди на джерело голосу, та закрили очі та кліпаючи дивилися на сцену.

На сцені бушувала буря мисленнєвих часток.

Нестримний гнів розривав світ.

Сучасна Магія, модифікує світ, створюючи та проєктуючи інформаційне тіло, що містить неправдиву інформацію.

Неорганізована воля, що не має наміру, не може бути випущена як магія.

Однак, ці бурхливі емоції могли витягнути світ з цього хаосу.

Сила втручання не піддавалась здоровому глузду.

У цьому стані, не відомо коли залу покриє льодом.

Маюмі, Хаторі, Сузуне, та Азуса одночасно простягнули руки з CAD, щоб спробувати зупинити королеву цього крижаного світу - Міюкі.

Проте найгіршої ситуації, магічної війни, між членами студентської ради, вдалося уникнути, в останню мить

Спина хлопця, що з’явився на сцені, приховала постать дівчини від поглядів учнів.

Хлопець поклав руки на плечі дівчини й схоже її сила, що намагалася змінити світ, була придушена.

За меж сцени не було зрозуміло, чи говорять вони, чи обмінюються словами, чи обмежилися лише поглядами.

Однак, доки хлопець не відпустив плечі дівчини й не зійшов зі сцени, очі всіх учнів першого, другого і третього класів були прикуті до них двох.

◇ ◇ ◇

Після цього, порядок в залі відновився ніби вичерпався ентузіазм.

Не було нікого, хто б висловив насмішку, ні того хто б продемонстрував підтримку чи висловив своє захоплення.

Промова завершилась за розкладом і студенти, як слухняні вівці, вишукувалися перед скринькою для голосування і віддавали свої голоси.

Результати голосування, яке було проведено на загальних зборах, були оголошені третьою стороною наступного ранку.

Результатом було...

– Вітаємо, А-чан.

– Накайдзьо, вітаємо.

– Вітаю, пані Накайдзьо.

...З самого ранку, в класній кімнаті лунали привітання, Азуса була обрана президентом студентської ради. «В такому випадку все закінчилося», думала вона

– ...Пані Шіба. Не хвилюйтеся так сильно про це. Зрештою ці голоси не дійсні.

– Це розчаровує, Тацуя.

Брат і сестра з гірким виразом дивилися папери на столі, слухаючи підбадьорюючий голос Сузуне і Марі, яка не приховувала, як її це веселить.

Загальна кількість голосів п’ятсот п’ятдесят чотири.

Дійсних голосів сто сімдесят три.

Голоси розподілилися...

– ...Але ці результати.

– Шіба - двісті двадцять голосів, Накайдзьо - сто сімдесят три голоси, Тацуя - сто шістдесят один.

– ...Зачекайте. Я не можу визнати, що так багато людей проголосували за мене, ім’я помилкове...

Протестним, пригніченим голосом обурювалася Міюкі.

Це була межа, на якій вона могла триматися.

– Чому за мене пораховані: «Королева», «Її Величність Королева» і Сніжна королева»?!

Засмученим голосом кричала Міюкі.

– У виборчих бюлетенях також зустрічається: «Королева Міюкі», «Її Величність Шіба Міюкі», або «Снігова королева Міюкі»... тож це ще можна зрозуміти.

Навіть якщо Сузуне говорила заспокійливо, вона не змогла переконати Міюкі.

– Як це розуміти? Вони що думають, що в мене є якісь схильності до збочень.

– ...Ні я так не думаю. Після тої сцени, не думаю, що у когось вистачить мужності...

Бачачи як та безсило опускається, панічно заперечила Марі.

– Я що була настільки жахливою?! Моя поведінка настільки нестерпна?!

Голос Міюкі перетворився на справжній плач.

– ...Пані Міюкі, заспокойтеся... Ніхто так не вважає.

Маюмі спробувала заспокоїти Міюкі як змога м’якшим голосом, але це практично нічого не дало.

– Дайте мені ці бюлетені! Я знайду того хто це написав!

– Це дурість... По-перше, як?

Хтось пробурмотів доволі логічну думку, але, в цьому випадку, це нічого не дало.

Міюкі повернулася до Тацуї, її очі вже наповнились слізьми.

– Старший брате...

Тацуя призупинив свої роздуми, коли побачив як Міюкі почала витирати сльози.

– Не проси не можливого, Міюкі. Це таємне голосування, пошуки того хто голосував - серйозне порушення правил.

Кажучи це він потріпав їй волосся і погладив, як маленьку дитину.

– Але... Але...

Не знаючи що робити, Тацуя ніжно обняв сестричку, що почала ридати.

– Все добре.

Прошепотів він своїй сестрі.

– Тому що ти не королева.

Глибоким, ніжним голосом.

– Не важливо, що кажуть інші, ти моя чарівна принцеса.

Сказав Тацуя.

– Старший брат...

Бачачи, що плач поступово стихає, а з ним гнів і розуміючи, що магічна битва відкладається, всі розслабилися.

Але незабаром їм стало не зручно з іншої причини.

Навіть переставши плакати, Міюкі не збиралася відпускати руку Тацуї.

Щобільше, її обличчя і щоки радісно терлися в грудях Тацуї, настільки мила атмосфера викликала загальні ревнощі.

◇ ◇ ◇

Під час обіду і в цей день, Тацуя і Міюкі не показалися в кімнаті студентської ради.

«Вона не тільки плакала перед своїми семпаями, алей показала як її обіймають і втішають, тому їй незручно», повідомив Тацуя, що ніби взагалі не був збентежений, тож Маюмі і решта не хвилювалися.

Азуса, святкувала зі своїми однокласниками, тому теж була відсутня.

Сузуне, не прийшла, оскільки як зазвичай приходила лише коли були справи.

Як не дивно, сьогодні до кімнати студентської ради завітав Катсуто.

– Так, будь ласка.

Маюмі простягнула чашку чаю Катсуто, що закінчив їсти.

Він мовчки подякував і підніс напій до рота.

– Тож, що привело вас сюди, Дзюмондзі.

Хоч вона теж була гостем, запитала Марі, напевно тому, що вже звикла знаходитися тут і поводилася наче у висланій штаб-квартирі, нащо Катсуто відповів «нічого такого».

– Тому що сьогодні той день, коли Саєгуса де-факто виходить у відставку. Я прийшов, щоб в останнє побачити її як президента шкільної ради.

– Зрозуміло, ви прийшли подякувати Маюмі за гарну роботу.

– О, дякую, Дзюмондзі-кун.

– Ні, не варто дякувати.

Посміхаючись ці дві провели спільну атаку (словесну). Яку Катсуто стійко витримав.

– ...Ось як, а я думала, на кого схожий Тацуя-кун, він реагує точнісінько як Дзюмондзі-кун.

– Шіба?

«Ми схожі?» Запитав Катсуто поглядом, на що Марі знизала плечима. «Хіба що лише зовні, реакція Тацуї була навмисною, а Катсуто спонтанною», думала Марі, єдине що в них було схоже це мовчазність.

– Говорячи про Шібу, як думаєте, що відбулося вчора?..

Розсудивши, що не зможе позбутися від нього лише через мову тіла, Марі терміново змінила тему розмови.

– Ах, так... Але не потрібно турбуватися про це.

Можливо, тому що це хвилювало і Маюмі і Катсуто, вони відразу перескочили на цю тему.

Я не дуже добре розгледів з задніх рядів, але мені здається Шіба стримав свою сестру.

– Так. Це були неймовірна потужність і контроль.

Як Катсуто і сказав, що дійсно відбувається, глядачі чітко бачити не могли, на відміну від Маюмі, що стояла на сцені.

Можливо застосовувалося «Переривання техніки». Структура сайонів миттю розгорнулася, інформаційне тіло не записувалося в Ейдос, не системну магію утворювали самі мисленнєві частки, величезна кількість сайонів що огортала тіло Міюкі, знову влилася в її тіло.

Хоч мисленнєві частки не генеруються тілом, тіло це середовище, що вивільняє і поглинає їх. Типовим прикладом є розгортання послідовності активації за допомогою CAD.

Тацуя зумів стиснути сайони, що випромінювала Міюкі та незалежно від її бажання, повернути в «середину» неї.

– Цікаво, чи можливо так легко маніпулювати мисленнєвими частками інших людей, навіть якщо ви відмінно володієте системною магією чи є кровними родичами. Хоча, потрібно взяти до уваги той факт, що пані Міюкі, не контролювала власні сайони...

Поцікавилась Маюмі.

– Можливо це якась техніка древньої магії? Я думаю, це «чаклунство», воно чудово підходить для маніпуляції сайонами.

Припустила Марі.

– Навіть досконало пізнавши древню магію, знадобиться час на її активацію. Кажуть, що чаклунство, це особливо трудомістка система.

Катсуто, ніби кажучи «це нічого не пояснює», опосередковано заперечив припущення Марі.

– Бачачи силу його сестри, я ще більше переконаний, їх генетику неможна ігнорувати...

– Але він же заперечує, що є представником Десяти головних кланів?

На цей раз Марі заперечила думку Катсуто.

– Так. І, здається, не бреше.

Потрапивши в мертву петлю, Марі та Катсуто схилили голови.

– ...Давайте вже полишимо цю тему. Не гарно розпитувати про родовід.

Раптом запропонувала зупинитися Маюмі.

Марі та Катсуто відчули щось дивне в пропозиції Маюмі змінити тему, але оскільки, безумовно, обговорювати чийсь родовід, вважається для мага аморальним, не стали заперечувати..

Звичайно, Маюмі не сказала їм про що насправді думала.

Якщо Тацуя з «Позбавлених номера», то безсумнівно це заборонена тема.

...Таким чином, не домовляючись, Маюмі стала співучасницею в приховувані особистості Тацуї.