Невелика яхта, з Мінору і Реймондом на борту, прямувала на захід через Тихий океан із середньою швидкістю п’ятдесят вузлів. Як і очікував Тацуя, пунктом призначення була Японія.
Підтримуючи «Костюмований парад», який приховував судно від очей та обладнання спостереження, з середини корабля, Мінору дістав талісман. Це був чорний талісман, який Чжоу Гонґцзінь використовував як засіб використання східноазійської континентальної магії.
Цей талісман був зроблений не з паперу, а дерева. Вигравірувані магічні символи та знаки, на тонкій дерев’яній бирці, поверхня якої, за допомогою магії обробки, була перероблена на графіт, утворювали канали, що заповнили ртуттю, котра такого ж магічним чином оброблена для реакції з сіркою і перетворена на кіновар (сульфід ртуті). Кіновар — це магічний матеріал, який в Японії називають «червона земля», а в Європі його також іноді прирівнюють до Філософського каменю. Талісман який використовував Чжоу Гонґцзінь, являв собою Фулу2, вирізаний магічними колами з кіноварі.
Мінору енергійно працював над створенням трудомісткого талісмана, готуючись до битви з Тацуєю.
– Мінору.
Коли його покликав Реймонд, що зайшов до каюти, Мінору дозволив собі зупинити руку, що вирізала магічне коло. Підняв обличчя і поглядом попросив Реймонда продовжувати.
– Відхилень в курсі не має. Автопілот працює нормально.
На борту цього судна перебувало лише двоє — Мінору і Реймонд. Весь маршрут був покладений на машину. На цю мить, у західній частині Тихого океану існував ризик тайфуну, але жодного з них це не хвилювало.
Це не природа цих двох людей, мабуть, це різниця у свідомості між тими, хто володіє магією, і тими хто її не має. Якщо ви маг високого рівня, деякі природні катаклізми не становлять загроз. Навіть якщо вони не можуть запобігти самому лиху, вони здатні зробити все щоб вберегти себе та маленький човен, на якому перебувають. Не кажучи вже про Мінору, що володів найвищою магічною силою, серед Десяти головних кланів, Реймонд був недостатньо здібний, щоб його забрали Зірки, але він мав здатність досягти найвищих результатів на курсі магів в старшій школі.
До того ж вони двоє стали Паразитами. Можливо, неминуче недооцінювати ризик лиха.
– І якщо все так і піде, ми увійдемо в територіальні води Японії дев’ятнадцятого числа, за місцевим часом.
У словах Реймонда не було жодного натяку про стихійне лихо чи ризик.
– Дев’ятнадцятого... Так, найгіршого, швидше за все, вдасться уникнути.
Кивнув Мінору, з певним полегшенням.
Найгірше, яке передбачав Мінору, це, звичайно, не затоплення цього корабля.
Він переживав, що не встигне вчасно завершити лікування Мінамі.
За розрахунками Мінору, остаточне лікування повинно було знадобитися через два роки.
Однак оскільки Тацуя шукав його (те, що його шукають на прохання Тацуї, було його безпідставною здогадкою, що виявилася правдою), Мінору не правильно розтлумачив як те, що стан Мінамі раптово змінився.
Паразит, що був поміщений в Мінамі, як засіб першої допомоги, був під повним контролем Мінору. Якщо стан Мінамі погіршиться, Мінору повинен мати змогу це зрозуміти через Паразита, який її стримує.
Якщо вони перебуватимуть в одній країні.
Причина поки невідома, але телепатія між Паразитами стає недоступною, якщо виїжджають за кордон. Як би близько ви не були, як тільки перетинається кордон одним з вас, зв’язок між вами переривається. Мінору і Реймонд це перевірили, один став на носі, а інший на кормі човна, в момент коли ніс залишив територіальні води, зв’язок між ними ненадовго перервався.
Правду кажучи, це явище властиве не тільки Паразитам, але й демонам — духовним формам життя. Не має однозначної відповіді, чому на нелюдські істоти впливають «кордони», про які забувають навіть люди, що їх встановлюють. Переконлива гіпотеза, говорить, що «кордон» від початку наділяється природою бар’єра, що запобігає катастрофі, зумовленій йокаями, досягти своєї країни, але вона не може бути підтверджена експериментально, тому чи правда це, чи ні не відомо.
Незалежно від причини, Мінору, який втік з Японії, не знав поточного стану Мінамі. Він не міг не повернутися до Японії, щоб підтвердити стан Мінамі.
Якщо говорити про варіанти, то насправді Мінору хотів потрапити до Японії повітрям. Він досі був нетерплячим і хотів як найшвидше повернутися до Японії. Однак Мінору і Реймонд, яким не вдалося заручитися підтримкою американських військових, не змогли підготувати обманку, щоб виїхати через аеропорт.
До дев’ятнадцятого серпня, за японським часом, залишалося три дні. На той час Мінору витримав нетерпіння, сказавши собі, що стан Мінамі не може погіршитися до смертельного.
◊ ◊ ◊
З ранку шістнадцятого серпня.
Тацуя стояв напроти Хійоґо на вертодромі, на даху будівлі де розміщалася резиденція на острові Міякі.
– І так, пан Хйоґо. Розраховую на вас.
– Будь ласка, залиште це на мене. Пані Міюкі буде доставлена до Токіо з максимальною обережністю.
Позаду Хійоґо був невеликий VLOT з тунельним вентилятором, вбудованим в головне крило, Міюкі, Ліна та Мінамі вже були на борту.
Від сьогодні, Тацуя та Міюкі діятимуть окремо.
Тацуя виконував роль технічного керівника з питань Зоряного реактора, і не міг покинути острів Міякі, де почала працювати певна частина заводу.
З іншого боку, Міюкі довелося повернутися до Токіо, як президенту студентської ради Першої старшої школи, оскільки наближався товариський турнір між дев’ятьма школами.
І тому їм доведеться діяти окремо.
Хійоґо сів в кабіну пілота і запустив електродвигун підйомного гвинта VLOT, після чого той тихо злетів.
Тацуя з даху дивився на Міюкі, яка махала йому через вікно.
Коли Хійоґо повернувся на острів Міякі, був вже полудень. Цього разу він не тільки доставив Міюкі з дівчатами до будинку в Тьофу, але й відвіз Міюкі та Ліну до Першої старшої автомобілем.
Він супроводив Міюкі відповідно до розпоряджень Тацуї. Причина, звісно, полягала в захисті Міюкі, але була інша мета, щоб відправити з ними Хійоґо замість водія, прикріпленого до будинку в Тьофу.
– Пан Тацуя, я привіз замовлену вами річ.
Сказав Хійоґо, не тримаючи нічого в руках. Натомість біля нього стояла фігура у формі покоївки.
– Господарю, віддайте мені наказ.
Цією фігурою була Піксі, 3H (Humanoid Home Helper), що містить Паразита.
Тацуя наказав Піксі допомагати студентській раді Першої старшої, в її кімнаті. Згідно з цим наказом, Піксі не залишала кімнату студентської ради. Попри свою здатність діяти на власний розсуд, вона твердо дотримувалась наказів Тацуї.
І для Піксі було логічно припустити, що якщо Тацуя викликав її, вона отримає нову роботу.
– Для початку, займись домашньою роботою.
– З радістю.
Радісним голосом повернулася телепатія від Піксі.
І те, що ЗH від початку були створені для допомоги у домашніх справах, не мало значення. Стрижнем ідеї закріплення Паразита в Піксі було бажання «присвятити всю себе Тацуї». Догляд за особистими речами Тацуї, напевно, було бажанням Паразита, інтегрованого з Піксі.
– І ще одне.. Повідомляй мені при виявленні вторгнення Паразитів.
– Маєте на увазі вторгнення з-за кордону?
– Саме так. Я поділюся затраченими сайонами.
– Правда?! Я вдячна і щаслива!..
Тіло Піксі не могло виробляти сайони самостійно. Тому мисленнєві частки, поглиненні активністю основного тіла Паразита, мають поповнюватися ззовні.
З самого народження, найбільшим постачальником мисленнєвих часток для Піксі була Хонока, але від сьогодні цю роль відіграватиме Тацуя. Піксі була в захваті.
– Наразі все.
– … Слухаюсь, господарю.
З усмішкою, вклонилася Піксі, навіть в екстазі вона ніколи не пропустить слів Тацуї. Тацуя заборонив їй створювати вираз обличчя за допомогою психокінезу, але Піксі була настільки піднесена, що забула про це.
◊ ◊ ◊
Дев’ятнадцяте серпня, десята година.
– Мінору, ми входимо в територіальні води Японії.
Привернув увагу Мінору Реймонд, що дивився на морську карту з GPS.
Перетнувши кордон, вони зможуть спілкуватися з іншими водночас Паразити в Японії виявлять, що Мінору і Реймонд проникнули через кордон.
Коли Мінору залишив Японію, тут не залишилося жодних Паразитів. Навряд чи в Японії з’явився новий Паразит, але були Ляльки-паразити. Якщо він не замаскується «Костюмованим парадом», його місце перебування, майже напевно, розкриють
Однак, якщо канал Паразитів буде закритий, стан Мінамі перевірити не вдасться. Стан Мінамі настільки поганий, що потрібне негайне лікування, чи ще залишився час. Це фактор, який визначить напрямок дій Мінору. Не знаючи цього, вибір зробити не можливо.
Мінору змирився з тим, що про його перетин кордону дізнаються. Він, так чи інакше, вирішив приховати своє місце знаходження. Він миттєво зчитає поточний стан Мінамі й розгорне «Костюмований парад», щоб без жодної затримки приховати своє місце перебування. Так він вирішив.
– Тен, найт, ейт, севен...
Реймонд, вів зворотний відлік до входу в територіальні води саме для того, щоб можна було підгадати час.
Мінору розумів, що час піде на секунди. На щастя, Тацуя не був Паразитом. Навіть він тримає біля себе Ляльку-паразита, щоб стежити за його вторгненням, в процесі отримання звіту неминуче з’явиться затримка в часі. Якщо він зможе активувати «Костюмований парад», перш ніж Тацуя встигне направити «Погляд духів», наразі він захиститься від виявлення. Таким був план Мінору..
– ...Срі, ту, ван, зеро!
Одночасно з вигуком Реймонда, «зеро», Мінору на мить розгорнув своє магічне сприйняття.
Вбивши Зою Спіку із Зірок на базі Перл і Гермес, Мінору магією захопив Паразита, що вилетів з попелу її згорілого тіла і керував ним.
Зв’язок контролю розірвався, коли Мінамі перетнула кордон і прибула на територію Японії, але магія, що зв’язувала Паразита, не зникла. Відстеживши сигнал магічного клейма, що слугувало печаттю підкорення, Мінору підтвердив стан Паразита, що блокував Область магічних операцій Мінамі.
«Це було лише побоювання?»
Мінору відчув щире полегшення. Паразит поміщений в Мінамі залишався повністю неактивним, як і тоді, коли вони розлучились.
Стан запечатування також надійний.
Хвилювання про те, що стан Мінамі раптово змінився, було надмірним
Знаючи це, не було сенсу залишатися беззахисним. Мінору відразу ж напружився і ретельно активував «Костюмований парад», як і планувалося.
◊ ◊ ◊
– Господарю!
Напружений телепатичний голос пролунав в голові Тацуї. Телепатія була від Піксі, якій було наказано повідомляти в будь-якій ситуації лише в певних випадках.
– Вибачте, докторе. Я ненадовго відійду.
Тацуя, з групою американських інженерів, оглядав Зоряний реактор, що будувався. Технічну лекцію він вже закінчив. І зараз він був не гідом, а більше супроводжуючим.
– Зрозуміло. Не хвилюйтесь за нас.
Радісно кивнула Ебігейл на звернення Тацуї й не стала цікавитися ситуацією. Ймовірно, як технічний радник Зірок, вона вже звикла до раптових ситуацій.
Тацуя залишив складальний цех і вийшовши під літнє сонце, дістав з кишені невеликий радіо приймач і встановив зв’язок з Піксі.
– Знайшла?
– Я відчула хвилю Паразитів в морі на захід. Я миттєво її втратила, але сумнівів не має.
– Знаєш точну позицію?
– Біля південно-східного узбережжя півострова Шіма.
– Півострів Шіма...
Наприкінці червня Реймонд Кларк в’їхав в країну через міжнародний аеропорт Кансай за підробленим паспортом. Можливо, в даному регіоні є канал для проникнення в країну.
Крім того, якщо він потрапить на півострів Кії, в середину країни, Мінору досягне рідних місць. Там, мають, бути лазівки відомі лише місцевим.
«Родина Кудо ненадійна...»
У в середині минулого місяця, родина Кудо допомогла Мінору втекти. Цього разу вони теж можуть бути на боці Мінору. Якщо спробувати використати родину Кудо, є ймовірність, що ця інформація потрапить до Мінору.
«Справа не в тому, що немає можливості покластися на родину Футацуґі, але...»
Рідною територією родини Футацуґі була Ашія. Якщо вони зійшли на берег в затоці Осаки або внутрішньому морі Сето, родина Футацуґі, могла б виявити їхнє місце перебування.
«...Може не варто?»
Обдумавши все це, Тацуя відкинув ідею, що спала на думку.
Якщо причина, з якої Мінору повернувся до Японії, така, як думає Тацуя, він сам повинен зв’язатися зі свого боку. Якщо нерозумні дії змусять його сховатися, в такій схованці, як ліс Аокігахару на горі Фудзі, це буде зайвою витратою часу. Якумо сказав: «Поки що не потрібно хвилюватися», але не відомо, коли стан Мінамі погіршиться. Втрата часу, в такій ситуації, не бажана.
– Продовжуй спостереження в пасивному режимі.
– Слухаюсь, господарю.
Тацуя наказав Піксі лише це.
◊ ◊ ◊
Двадцятого серпня Мінору і Реймонд зійшли на берег в Кобе. Їх пунктом призначення був особняк в китайському кварталі, де Мінору переховував Реймонда і Регула минулого разу.
– Хіба про нього вже не знають?
Стурбовано запитав Реймонд, якого привели до задньої частини особняка.
Мінору увійшов до особняка із заднього входу, не звертаючи на це уваги.
З благоговінням, там Мінору зустрів слуга, який з минулого разу пам’ятав, що той довів, що є його паном. Мінору залишив багаж слузі й вмостився в добре вичищене робоче крісло.
– Найбезпечнішим місцем на полі бою, здається, є останнє місце, куди впав снаряд.
Потім він заговорив з Реймондом, що розмістився в плетеному кріслі в кутку кімнати.
Приблизно через десять секунд, Реймонд зрозумів, що це була відповідь на його занепокоєння, висловлене перед заднім входом.
– Маєш на увазі, що покладаєшся на віру противника, що ми не можемо повернутися до схованки, де нас вже виявили?
– Я не думаю, що приклад з полем бою є досить доречним. Але зараз, наче, все в порядку. Немає ні поліцейських, ні магів, до того ж цього разу ми не на довго.
Мінору повернув обличчя до вікна.
Його очі дивилися на східне небо.
– Саме так. Довго ми не затримаємося...
Ще раз пробурмотів Мінору, цього разу він пробурмотів це собі.
Далі
Том 32. Розділ 7 - [7]
[7] Ранок п’ятниці, двадцять третього серпня. Коли Міюкі одягнена у форму, вийшла з кімнати, Мінамі, в незвичному стані, сиділа схилившись на стільці за обіднім столом. – Мінамі-чан? – О, шановна Міюкі, я. Доброго ранку. Мінамі квапливо спробувала підвестися. Але на середині дії, вона безсило повернулася на крісло, ніби її ноги були в’ялими. – Мінамі-чан?! Що сталося?! Вигукнула і підбігла Міюкі – Ем, нічого страшного... Просто голова запаморочилась. Міюкі, руками під пахвами, обхопила тіло Мінамі, що знову збиралася встати. – Не перенапружуйся. Поки сядь суди. В такій позі, Міюкі змусила Мінамі сісти на диван у вітальні. – Викликати лікаря! Підтримуючи тіло Мінамі, вона звернулась до системи домашньої автоматизації. – Це медпункт. Шановна Міюкі, з вами щось трапилось? У відповідь на її слова, з динаміків на стіні, пролунав голос медичного працівника, що проживав в будинку. – Не зі мною. У Сакурай Мінамі аномальний стан здоров’я. Будь ласка, негайно прибудьте до квартири. – Я зараз же прибуду. Медичний працівник негайно виконав наказ Міюкі. ◊ ◊ ◊ – Що з Мінамі? – У неї була легка анемія. Лікар вважає, що це через літню спеку. – Зрозуміло... Почувши це, Тацуя, який отримав дзвінок від Міюкі, в лабораторії на острові Міякі, з полегшенням зітхнув. – Лягати в лікарню не потрібно. Зараз вона відпочиває в ліжку. – Так. Я впевнений, це не лише фізична втома, але й накопичена тривога. Мінамі потрібно відпочити. Від коли повернулася, Мінамі постійно працювала. До цього, вона два тижні була в бігах. Все з моменту викрадення Мінору, було для неї великим стресом. В такій ситуації, було недивно захворіти. Враховуючи, що вона носила в собі бомбу під назвою перегрів Області магічних операцій, можливо слід було змусити її відпочити раніше. – Сьогодні я не піду до школи й нагляну за Мінамі-чан. – Я скоро повернуся. – А? Ви впевнені, у вас же багато роботи? – Загалом, інструктаж закінчений. Після цього, будуть проводитися нерегулярні зустрічі. Тацуя не збрехав. Інформування групи інженерів, яку надіслали з USNA, завершилося вчора. Все що залишалося, це давати роз’яснення, якщо виникатимуть питання. – Ось як. Міюкі, на дисплеї, показала полегшення. Зрештою, хоча Ліна була поруч, без Тацуї їй було самотньо. – Ми чекатимемо на вас, старший брате. Ввічливо вклонилася, на екрані, Міюкі. ◊ ◊ ◊ Інформація про погіршення здоров’я Мінамі передалася Мінору в Кобе, через Паразита в ній. – ...Мінору ти в порядку? В час коли, сонце хилилося на захід, Мінору був повністю виснажений. Настільки, що Реймонд схвильовано звернувся до нього. З замороженим Паразитом було не можливо спілкуватися. Через його техніку запечатування передавалась лише активність мисленнєвих часток, посудини в якій він запечатаний, тобто Мінамі. Він не знав детальних симптомів. З цієї причини, Мінору був змушений з самого ранку боротися зі своєю нетерплячістю. Йому не терпілося дізнатися детальний стан Мінамі, навіть ризикуючи розкрити своє місце положення. Мінору не планував вічно тікати від Тацуї. Однак, якщо його вб’ють або схоплять і запечатають, у поверненні до Японії не буде сенсу. Якщо його вб’ють, він повинен бути поряд з Мінамі. – …Я вирішив, Реймонд. Піднявши обличчя, посміхнувся Реймонду Мінору. – Висуваємось сьогодні в ночі. Почувши ці слова, Реймонд округлив очі. Значить, настав час? – Угу. Завтра, я надішлю Тацуї виклик. Відповів Мінору, голосом, що випромінював його тверду рішучість. ◊ ◊ ◊ Тацуя прибув до будівлі в Тьофу до обіду. Коли він посадив повітряний автомобіль на вертодромі, на даху й увійшов до квартири, Мінамі спала в студії на верхньому поверсі, що виступала її житлом. Прокинулась вона після п’ятої вечора. – Мінамі, тобі вже можна вставати? Першою з нею заговорила Ліна, що з обіду знаходилася у вітальні будинку Тацуї та Міюкі, бо хвилювалася за Мінамі. Хоча, як і у Мінамі, у неї була своя кімната на тому ж поверсі, в тій же будівлі. – Так, все добре. Вибачте за хвилювання. Відповівши Ліні, Мінамі по разу вклонилась їй, Міюкі та Тацуї. – Мінамі-чан, не перенапружуйся. Якщо хоч трохи почуваєшся недобре, скажи чесно. – Слухаюсь. Мінамі знову вклонилася на слова Міюкі. – У всякому разі, я радий, що не сталося більше нічого серйозного. – Пан Тацуя. Мені дуже шкода, що завадила вашій роботі. – Тобі не варто про це хвилюватися. Я не робив нічого, що не можна відкласти на день, два. Тацуя не наважився дати Мінамі, що показала винне обличчя, надто самовпевнену відповідь. – Ого. Як же дратує, що це не прозвучало зарозуміло. Вклинилась в розмову Ліна, з награною відразою в голосі. Першою засміялась Міюкі, а потім сміх поширився на Ліну і Мінамі. ◊ ◊ ◊ Тацуя повернувся з острова до Тьофу, в першу чергу, тому що хвилювався за Мінамі, але це була не єдина причина. Ситуація, яку він очікував в день, коли він повернувся додому, не сталася. Його прогноз виправдався наступного вечора. – Пан Тацуя. Прийшов електронний лист. – Мені? У запитанні Тацуї до Мінамі, що повідомила про отримання електронного листа, не було здивування. Швидше, воно викликало таке відчуття, ніби він очікував, що з ним зв’яжуться. – Так. – Відкривай. Електронний лист був надісланий на домашню, а не на особисту адресу Тацуї. Він наказав вивести його на стіну у вітальні, а не став читати його у своїй кімнаті. Зашифрований вміст автоматично розшифрувався і відобразився на екрані. Це був короткий текст і картинка. Тацуя, Міюкі та Мінамі, що зібралися у вітальні, побачили їх одночасно. Ліна, що ділила з ними стіл вранці та в обід, все ще була в своїй кімнаті. – Мінору-кун? Здивовано промовила Міюкі. Відправником був Мінору. Мінамі округлила очі й прикрила рот обома руками. Лише Тацуя був спокійним. Він наче знав, що з ним зв’яжеться Мінору. Ні, жодних «наче». Тацуя чекав, що Мінору з ним зв’яжеться. – Завтра о двадцять другій? Лист був досить коротким, щоб його можна було прочитати з першого погляду. Там було написано: «Двадцять п’ятого серпня, чекатиму на тебе на тренувальному полігоні на сході Фудзі, о двадцять другій. Кудо Мінору», на картинці була конкретна точка на полігоні. ◊ ◊ ◊ Суботня ніч, двадцять четвертого. Мінору і Реймонд сміливо засилилися в номер з двома односпальними ліжками готелю на тренувальному полігоні на сході Фудзі. Вони не прокралися. Мінору, магією, видав їх за інших людей і належним чином заселив їх. Це був готель, де зупинялися офіцери Сил Самооборони, і заходи проти магії маскування були на високому рівні, але попри це, камуфляж Мінору, що успадкував навички сучасної та древньої магії Дев’ятого науково-дослідного інституту та знання древньої східної континентальної магії від Чжоу Гонґцзіня, виявити не вдалося. – Мінору, чому ми чинимо настільки небезпечно? Запитав у Мінору Реймонд, після того, як насолоджувався гострими відчуттями, поки його не провели до кімнати, зачинив двері, перевірив, що не має камер спостереження та пристроїв прослуховування і видихнув. – Під час Турніру дев’яти шкіл, цей готель пропонує номери для розміщення учасників. – Хм... Реймонд знав, що таке Турнір дев’яти шкіл. Мінору не зміг взяти участь в Турнірі дев’яти шкіл через стан здоров’я. – Я хотів, хоча б разок тут зупинитися. У мене ніколи більше не буде такої можливості. – ...Вірно. Мабуть, це добре. Реймонд також був в курсі, що Мінору збирається робити завтра. І яка рішучість ховається за словами «ніколи більше». З огляду на це, йому не хотілося жалітися на незручності. – Нас ніхто не запідозрив. Тацуя не подумає, що ми тут ховаємося. На легковажні слова Реймонда, Мінору показав лише швидку посмішку і не сказав жодного слова. ◊ ◊ ◊ Тацуя не тримав «лист-виклик» надісланий Мінору в таємниці. – ...То ти підеш сам? Запитала Мая Тацую, який повідомив про повідомлення Мінору і сказав не втручатися. – Ні, я збираюся взяти Міюкі та Мінамі. Крім того, Ліну, для супроводу Міюкі. – Однієї пані Ліни вистачить? Без жодної ознаки тривоги, запитала Мая. – Проблем бути не повинно. У Мінору більше не має підтримки. Об’єктивних підстав не було, але Тацуя говорив категорично. – Хм, погоджусь. Мая не стала заперечувати. – Зрозуміла. Розібратися з Кудо Мінору доручаю тобі, пан Тацуя. Однак, цього разу переконайся, що це буде кінець. Натомість наполегливим тоном нагадала Мая. – Вас зрозумів. Тацуя прийняв наказ без жодних претензій. Після розмови з Маєю, Тацуя зробив наступний дзвінок. Цього разу дзвінок був лише голосовим, а не відео. – Алло. Класична фраза відповіді, що пролунала з динаміка, після гудків, повторилася тричі. – Це Тацуя. Це ви, майстер? – Так, ти щось хотів. На іншій стороні телефонної лінії був Якумо. – Паразити Кудо Мінору та Реймонд Кларк проникнули в країну. – Ще в понеділок, вірно?» – Ви знали? Тацуя не здивувався. Він скористався Піксі, щоб знайти реакцію на Мінору та його супутника, не дивно, що Якумо мав магічні засоби для виявлення вторгнення Паразитів. Швидше було б дивно думати, що Якумо не може цього зробити. – Зараз, схоже, він приховав свої ознаки. Ти хочеш, щоб я його знайшов? – Ви вже його знайшли? – Ні. На цей момент він зник. – Навіть якщо зараз ви не знаєте, ви можете знайти його, якщо подумати. Як і очікувалося від майстра. Це був не комплімент, а захоплення Тацуї. Однак він відразу відновив свій беземоційний вираз. – Але цього разу вам не потрібно повідомляти мені, де Мінору. Сказавши це як передмову, Тацуя поділився Якумо змістом листа від Мінору. – Ти збираєшся прийняти його виклик? Це означає, що тобі не потрібно його шукати, тому що він з’явився сам? – Вірно. – А Мінамі-кун. Ти візьмеш її з собою? Він бачив все наскрізь. Так відчув це Тацуя, але не став заперечувати. Цього разу була ситуація, коли не було потреби насторожуватись, навіть якщо його думки бачили наскрізь. – Візьму і з усім покінчу. – Тобто вб’єш Кудо Мінору? – … Майстере. Ви не могли б залишити питання Мінору мені? Тацуя ухилився від прямої відповіді на запитання Якумо. – Хм... Це був лише голосовий дзвінок, тому він не бачив обличчя Якумо. Проте навіть лише по голосу було зрозуміло що його обличчя випромінювало розуміння справжнього наміру Тацуї. – Обіцяю, що результат задовольнить як майстра, так і його ясновельможність Тодоу. – Тож ти кажеш, цього разу не втручатися? – Вірно. – Звісно. Всупереч очікуванням, Якумо відповів негайно. Навпаки, саме Тацуя забарився з реакцією. – …Дуже вам дякуємо. – Але тих панів буде важко переконати. Гадаю, його ясновельможність Тодоу зрозуміє. – «Ті пани», люди, яких Тацуя не знав, певно, були «таємною владою країни», про них Тацуї повідав Якумо, який був змушений стати перешкодою і серйозно битися, коли той переслідував Мінору і Мінамі, які збиралися покинути Йокосуку. Можливо «таємна влада» і «спонсори родини Йотсуба», це одні і ті ж люди. Так вважав Тацуя. Навіть якщо Якумо сказав, що «вони другі за владою в країні», вони точно були людьми, волю яких краще було не ігнорувати. Однак, Тацуя не мав наміру змінювати фінал, який передбачав. – Все гаразд... Будь ласка, залиште це мені. Він, не вагаючись, промовив такі гучні слова. ◊ ◊ ◊ – Значить завтра ввечері? Не можу заперечити відчуття раптовості того що відбувається. Мая підняла голову на голос, що прозвучав згори, по діагоналі. Можливо, не правильно зрозумівши її погляд, Хаяма вилив вміст чашки, що стояла перед Маєю, і налив заново. – Та я й не проти. – Що пан Тацуя збирається зійтися в бою з Кудо Мінору наодинці? – Пані Міюкі та пані Ліна, схоже, теж приєднаються. Пан Тацуя не дозволить шановній Міюкі допомогти. Мадам, ви ж теж так думаєте? У відповідь на іронію Хаями, Мая просто кивнула: «Так». – Пан Тацуя не поступиться Кудо Мінору, але чи не вдасться тому знову втекти? Чесно погодившись, Мая поділилась з Хаямою своїм занепокоєнням, у формі питання. – Думаю пан Тацуя також буде уважний до цього питання. Шановну Міюкі він бере можливо як контрзахід проти цього. – ...Пане Хаяма. Мая зробила коротку паузу, перш ніж промовити наступні слова. – Так, що таке? – Якщо Паразит все ж втече палата старійшин буде незадоволена. – Доведеться витратити багато часу і зусиль, щоб повернути їм гарний настрій. «Палата старійшин» про яку згадала Мая, це не законодавчий орган, що існував до імперського сейму на початку періоду Мейдзі. Звісно, ця організація не правонаступниця, вона не має жодного відношення до «Ґенро3», що був неконституційним органом. Не офіційна, таємна організація, що є спонсором родини Йотсуба, і їх руками захоплює або знищує магів, що вчинили, або планують, важкий злочин. Це і є «Палата старійшин», а Тодоу Аоба є її членом. Родина Йотсуба насправді не брала до уваги Раду кланів. Щоб не говорила Магічна асоціація, не мало значення. Навпаки, уряд побоювався мати справу з родиною Йотсуба. Єдине на що зважала родина Йотсуба, і що мало на них вплив, це Палата старійшин. – Наша роль це мати справу з людьми, що потонули в демонічній темряві, а не людські монстри поза нашими повноваженнями. Паразит є мутантом людини та монстра, тому не входить в зону відповідальності родини Йотсуба. – Куратор Хаяма, це ваша думка, як агента Палати старійшин? Мая пильно поглянула на Хаяму. Перед іншими слугами вона ніколи не дивилась таким гострим поглядом на Хаяму. Той факт, що Хаяма був агентом відправленим Палатою старійшин, для нагляду за родиною Йотсуба, був секретом, який міг знати лише глава родини Йотсуба. – В жодному разі. Це слова вашого дворецького, мадам. Однак після багатьох років своєї служби, зараз Хаяма приділяв більше уваги обов’язкам дворецького Маї, ніж агента Сенату. Незмінне благоговійне ставлення Хаями, з яким він відповів Маї, було його справжніми відчуттями. – Он як... Погляд Маї пом’якшив. – Тепер давайте свою думку, як головного дворецького родини Йотсуба. Завтра ми повинні діяти чи сидіти на місці? – Так звісно. Думаю можна оточити територію, щоб пану Тацуї не заважали. – Облога із засідкою?... Добре, давайте так і зробимо. Пане Хаяма, можете цим зайнятися. – Як що до дочірніх родин? – Будь ласка, поговоріть лише з пані Юкою. Мая не вагаючись наказала не залучати нікого, окрім родини Цукуба. – Зрозумів. Хаяма вклонився Маї та вийшов з кабінету, щоб виконати розпорядження господині.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!