Чотирнадцятого серпня Тацуя та інші повернулися на острів Міякі. Наступного дня, п’ятнадцятого числа, група інженерів з USNA що планували перейняти технологію Зоряного реактора, відвідає острів Міякі. Тож вони приїхали підготуватися до цього.
Побачивши список інженерів, наданий Джеффрі Джеймсом, Тацуя був приголомшений, – То це була правда.
Пробурмотів він це у вітальні окремої квартири, у присутності чотирьох людей. І його голос досяг вух присутніх.
– Що саме?
Запитала Міюкі. Ліна, здавалося, не зацікавлено попивала холодну каву з молоком, нахиливши келих, а Мінамі скромно мовчала.
– До списку інженерів, що відвідають Японію, внесено ім’я Ебігейл Стюарт.
– А що з нею не так?
Замість відповіді на повторне запитання, Тацуя повернувся до Ліни.
– Ліна, ти її знаєш?
Міюкі, інтерпретувавши його лінію зору як «запитай Ліну», звернулась вже до неї.
Ліна повернула склянку на низький столик, на мить поглянула на Тацую та, прикидаючись спокійною, відповіла «Так».
– Еббі... Доктор Ебігейл Стюарт є технічним радником Зірок. Спеціалізується на магічній зброї з використанням заряджених частинок. Я також у неї в боргу.
– Магічна зброя з використанням заряджених частинок... Це вона розробила твій Хеві Метал Бурст і Бріонак?
Після того, як Міюкі запитала, схиливши на бік голову, Ліна округлила очі й широко відкрила рот від потрясіння.
– ...Як ти так багато зрозуміла з цих слів?!
– Як, кажеш... Думаю це не так важко, виходячи з логічного міркування.
На відповідь Міюкі, що говорила так, ніби нічого не відбулося, Ліна голосно зітхнула.
– Тацуя не єдиний тут з дивною головою.
– … Вибач Ліна. Я погано розчула. Чи не можеш повторити це ще раз.
На несвідоме, чесне враження Ліни, Міюкі м’яко посміхнулася, чисто-білою, як сніг, блискучою, сухою, холодною посмішкою.
– Хик!
Ліна зрозуміла, що зробила помилку і стиснулася від почуття страху та провини.
– Ди...
– Ди?
Міюкі збільшила тиск на Ліну, що обливалася потом.
– Ди... Дивно кажу, що Тацуя не єдиний настільки кмітливий.
Ліна, з молитовним виразом, дивилась в обличчя Міюкі.
– От що!
Посмішка Міюкі змінилася з сухого снігу, на живу квітку.
– Якщо так Ліно. Чого ж тут «дивного»? Є більш підходящі слова.
– Я не настільки оволоділа японською.
– Якщо ти так говориш.
Після того, як вона почула слова Міюкі, плечі Ліни розслабились. Насправді вона відчула себе настільки стомленою, що захотіла зараз же звалитися на диван. Однак якщо вона так вчинить, це викличе підозру Міюкі. Ліна терпіла з усіх сил, поки у неї не буде можливості вибратися з цієї ситуації.
Міюкі повернулася до Тацуї, не помічаючи внутрішнього конфлікту Ліни, або прикидаючись, що не помічає.
– Старший брате. Невже така важлива людина приїде до Японії, лише заради Зоряного реактора. Ні, невже уряд Штатів дозволить виїзд?
– Такі підозри виправдані. Але я не думаю, що треба занадто турбуватися з цього приводу.
– О...
– А, чому це?
Відповідь Тацуї більше здивувала Ліну, ніж Міюкі.
– Тацуя, чому ти повірив?
– Якраз через занадто високу вагу людини. Якщо вони щось затіяли, то не можуть використовувати таку важливу людину, як розробник стратегічної магії. Затрати занадто високі.
– Затрати...
Схоже, Ліні був не приємний спосіб мислення Тацуї, де об’єктом розрахунку вартості використовувалася людина. Навіть чимось таким вона не підходила для військової служби.
– Це лише припущення, але доктор Стюарт, часом, не з тих, хто ставить на перше місце цікавість? Навіть, більше, ніж власне життя.
– ...Угу, вірно.
Трохи побігавши очима, Ліна нарешті рішуче кивнула.
– Еббі часто здається далекою від цього світу. А це вона отаку.
– Отаку?
Воно досі використовувалося, але Міюкі схилила голову на не так популярне слово ще з початку цього століття.
– Може Гік?
В цьому випадку, Міюкі використала слово «гік» у значенні «людини що захоплюється передовими технологіями». В її уявлені, людина, що є технічним радником Зірок, не отаку, а технічний Отаку.
– Це трохи інакше... Ну це не викличе конфлікт, тож, Міюкі, можеш вважати й так. Еббі одержима дівчатами по менше.
– ...Але ж вона дівчина, вірно?
Ага, двадцяти двох років... Ні, може, їй вже двадцяти трьох? У будь-якому випадку, вона жінка років двадцяти.
– Ось тому їй подобаються маленькі дівчатка?..
– Ах, ні, вона лоліконщиця... Це воно? У всякому разі, вона не робить нічого неприпустимого, тому можна не хвилюватися.
– Он як.
Міюкі не розвивала тему далі. Якщо поглянути на її обличчя, можна було сказати, що вона не переконана, але вона відчувала, що ніхто не буде радий, якщо запитати більше.
Через тему її нахилів, питання що стоїть за приїздом Еббі чи дійсно вона приїжджає вивчати Зоряний реактор, не розкрити.
◊ ◊ ◊
Четвер, п’ятнадцятого серпня дві тисячі дев’яносто сьомого року.
Цей день не став подією для світу. Зустріч Тацуї та доктора Ебігейл Стюарт лише іноді, історики нащадків згадуватимуть, як подію в області магічної інженерії.
Однак для них це була значима зустріч.
– Ласкаво просимо, докторе Стюарт.
– Містер Шіба, дякую за прийом.
Потиснувши руку вченій, зростом сто п’ятдесят сантиметрів, якій явно не вистачало фізичних вправ, Тацуя подумав: «То це і є геній, що застосував теорію FAE на практиці...».
«Це геній що вирішив дві з трьох технічних проблем магії Ваги...», подумала в душі Еббігеїл, потиснувши руку Тацуї.
«Три основні технічні проблеми магії Ваги» - це три теми, що вже давно є предметом магічної інженерії, про які казали «теоретично це повинно бути можливим, але не може бути технічно реалізовано»; зокрема, йшлося про «термоядерний реактор з контролем сили тяжіння», «загально доступна магія польоту» та «псевдо вічний рух за нескінченою інерцією». З них, «Реактор термоядерного синтезу з контролем гравітації» та «загальнодоступну магію польоту» технічно ввів в практичне використання Тацуя.
«Теорія FAE», що також називається «Free After Execution theory», яку японською також називали «теорією запізнілої зміни події», але японські вчені частіше використовували термін «теорія FAE».
Зокрема, за гіпотезою, «Оскільки дія, що сталася внаслідок зміни магією, це подія, яка від початку не повинна була існувати в цьому світі, відразу після модифікації, обмеження фізичних законів зникають. Тому, під час внесення нових модифікацій до події, що є продуктом магії, бажаний результат можна отримати з набагато меншою силою втручання в подію, ніж зазвичай».
Однак ця гіпотеза не може бути підтверджена, оскільки час, який вважається «відразу після», настільки короткий, що вираз «миттєвий» зовсім не перебільшення. Саме доктор Ебігейл Стюарт не тільки вперше довела теорію FAE, а й застосувала її на практиці, як магічну зброю.
Цього року, Тацуї також вдалося втілити теорію FAE на практиці, в новій магії «Баріон ленс». Однак про це досі знали лише ті, хто причетний до родини Йотсуба, Дзюмондзі Катсуто, який програв «Баріон ленс», Саєгуса Маюмі та Ватанабе Марі, що були присутні при цьому.
Але лише тому, що він зміг застосувати її на практиці, повага Тацуї до Ебігейл не зменшилася. Його «Баріон ленс» заснований на «Бріонаці» створеному Ебігейл. Ця нова магія існувала лише завдяки її досягненням. Тацуя не мав омани, що до цього.
– Бажаєте відразу побачити завод?
– Так, ходімо
Помітивши непосидючість Ебігейл, Тацуя пропустив усі церемонії, віддавши пріоритет її бажанням і повіз всіх з аеропорту до заводу із Зоряним реактором.
Провівши їх по заводу, Тацуя запросив техніків, що приїхали до Японії на вітальну вечірку. Час вже був близько полудня, але коли він запитав Ебігейл та решту, вони сказали, що не мають особливого апетиту через різницю в часі, тому все обійшлося легкими закусками.
– Еббі, давно не бачились.
Ліна також була на святі. Мабуть, через те що не була японкою, вона привернула увагу американської команди техніків. Ебігейл була єдиною серед них, хто знала, що вона «Анджі Сіріус», зі справжньою зовнішністю.
– Привіт, здається, у тебе тут все добре.
Ніхто не спробував втрутитись в розмову Ліни та Ебігейл. Схоже, серед технічної команди, відправленої до Японії, до Ебігейл ставилися легковажно.
Якщо подумати це не безпідставно. Зараз Ебігейл лише двадцять два. Незалежно від того, наскільки меритократичні Сполучені Штати, не дивно, що якщо молода дівчина, років за двадцять потрапить в групу людей років за сорок і старше, вони не звикнуть до цього. Чим більш інтелектуальна еліта, тим більше вони визнають здібну молодь років двадцяти раціонально, але не емоційно. Така суть людей, тривалість життя яких обмежувалося менше ніж сотнею років.
– Докторе, я хотів би вам представити. Це моя наречена.
– Приємно познайомитися, докторе Стюарт. Я Шіба Міюкі. Для мене велика честь зустрітися з вами.
Тацуя та Міюкі, які якимось чином відчули атмосферу відсторонення, підійшли, проявивши природну турботу, як господарі.
– Приємно познайомитися, принцесо Йотсуби. Я про вас чула.
Ебігейл, здається, не вразила краса Міюкі. Схоже, стосунки з Ліною зробили її стійкою до красивих дівчат. Однак техніки з групи візиту до Японії не могли так вчинити. Через ауру двох красивих дівчат, Міюкі та Ліни, до столика Ебігейл ніхто не наважувався підійти, але з іншої причини, ніж раніше.
Навколо Тацуї, Ебігейл, Міюкі та Ліни утворилася порожня область.
– Якраз вчасно.
Помітивши це, посміхнулась Ебігейл.
– Містер, у мене для вас повідомлення.
Багатозначущим тоном звернулась вона до Тацуї.
– Так?
– Мені сказали, що людину яку ви шукали, знайшли.
Тацуя навіть мускулом на обличчі не повів, але Міюкі, що слухала поруч з ним, здивовано витріщилася на Ебігейл. Навіть якщо не було названо імені, Тацуя та Міюкі зрозуміли, хто це.
– Я чула що вона в Лос-Анджелесі.
Як і припускав Тацуя, Мінору знаходився на західному узбережжі USNA.
Але коли я покинула Бостон, шукана людина, схоже, залишила країну на невеликій яхті з порту Лонг-Біч.
– Ви знаєте куди прямує крейсер?
– Цього я не чула.
Зрозуміло... Дякую.
– Не нема за що.
Зрештою Ебігейл не запитала, кого шукає Тацуя.
◊ ◊ ◊
Було вже п’ять годин вечора, коли Тацуя, завершивши всі заплановані на сьогодні справи, після вітальної вечірки, повернувся до своєї резиденції на західному узбережжі острова Міякі. ...Міюкі брала участь лише під час вітальної вечірки.
Відповівши Міюкі, що його привітала, «я в дома» і залишивши тонкий легкий портфель Мінамі, що чекала за нею, він сів на дивані у вітальні.
– Втомилися?
Міюкі поставила перед ним холодний напій.
Він випив вміст склянки на половину і повернув на стіл.
– Не так вже сильно... Інженери USNA суворі. Залишилися жвавими в день прибуття, не зважаючи на різницю в часі.
Що ж, для цих людей, не спати всю ніч — звична справа.
Вклинилася в розмову Ліна.
– Краще скажи, що ти збираєшся робити? Схоже, викурити вдалося, як і планувалося... Проте ти ж не можеш відстежити корабель, вірно?
Коли Ліна попросила полковника Баланс розшукати Мінору, вона навмисно використала код, який Сім мудреців і знаючі люди легко дешифрують.
Розуміючи що Реймонд, який був з Мінору зламає його, вона використала звичайний код.
За вказівкою Тацуї.
Метою було саме те, про що говорила Ліна.
Дізнавшись, що його шукають, Мінору втік зі схованки.
Однак, як зазначила Ліна, від тоді його місце перебування невідоме.
– Чи повернеться Мінору-кун до Японії?...
Пробурмотіла Міюкі, тоном, який не міг приховати її тривоги.
Тацуя очікував, що залишивши свою схованку, Мінору повернеться до Японії.
– Думаю, що повернення до Японії це небезпечна ставка, для Мінору-куна.
Однак, як і сказала Міюкі, якщо Мінору повернеться до Японії, багато магів, у тому числі древні, суть існування яких вигнання «демонів», мабуть, націляться на нього. Цього разу, Якумо також приєднається до полювання на Мінору. Мінору повинен повною мірою це розуміти.
– Мінору повернеться.
Ствердно відповів Тацуя.
– Він не відмовиться від Мінамі. Так само як і ми ніколи не відпустимо її. Що стосується цього, я вірю Мінору.
Слова Тацуї мали силу змусити повірити, що передбачення — це пророцтво.
– Вірно... Саме Мінору настільки прагнув врятувати Мінамі, що відмовився від себе, як людини. Незалежно від правильності його методів, він не втече просто так...
Слова Міюкі були спрямовані їй самій, але вони глибоко, глибоко пронизали серце Мінамі.
Ні Тацуя, ні Міюкі, ні Ліна цього не помітили.
Це була не уважність чи байдужість, а результат нестачі досвіду. Тацуї вісімнадцять років. Міюкі та Ліні сімнадцять.
Незалежно від того, наскільки вони потужні.
Навіть якщо вони володіють магією, що здатна протистояти цілій нації.
Вони були лише незрілими старшокласниками.
Далі
Том 32. Розділ 6 - [6]
[6] Невелика яхта, з Мінору і Реймондом на борту, прямувала на захід через Тихий океан із середньою швидкістю п’ятдесят вузлів. Як і очікував Тацуя, пунктом призначення була Японія. Підтримуючи «Костюмований парад», який приховував судно від очей та обладнання спостереження, з середини корабля, Мінору дістав талісман. Це був чорний талісман, який Чжоу Гонґцзінь використовував як засіб використання східноазійської континентальної магії. Цей талісман був зроблений не з паперу, а дерева. Вигравірувані магічні символи та знаки, на тонкій дерев’яній бирці, поверхня якої, за допомогою магії обробки, була перероблена на графіт, утворювали канали, що заповнили ртуттю, котра такого ж магічним чином оброблена для реакції з сіркою і перетворена на кіновар (сульфід ртуті). Кіновар — це магічний матеріал, який в Японії називають «червона земля», а в Європі його також іноді прирівнюють до Філософського каменю. Талісман який використовував Чжоу Гонґцзінь, являв собою Фулу2, вирізаний магічними колами з кіноварі. Мінору енергійно працював над створенням трудомісткого талісмана, готуючись до битви з Тацуєю. – Мінору. Коли його покликав Реймонд, що зайшов до каюти, Мінору дозволив собі зупинити руку, що вирізала магічне коло. Підняв обличчя і поглядом попросив Реймонда продовжувати. – Відхилень в курсі не має. Автопілот працює нормально. На борту цього судна перебувало лише двоє — Мінору і Реймонд. Весь маршрут був покладений на машину. На цю мить, у західній частині Тихого океану існував ризик тайфуну, але жодного з них це не хвилювало. Це не природа цих двох людей, мабуть, це різниця у свідомості між тими, хто володіє магією, і тими хто її не має. Якщо ви маг високого рівня, деякі природні катаклізми не становлять загроз. Навіть якщо вони не можуть запобігти самому лиху, вони здатні зробити все щоб вберегти себе та маленький човен, на якому перебувають. Не кажучи вже про Мінору, що володів найвищою магічною силою, серед Десяти головних кланів, Реймонд був недостатньо здібний, щоб його забрали Зірки, але він мав здатність досягти найвищих результатів на курсі магів в старшій школі. До того ж вони двоє стали Паразитами. Можливо, неминуче недооцінювати ризик лиха. – І якщо все так і піде, ми увійдемо в територіальні води Японії дев’ятнадцятого числа, за місцевим часом. У словах Реймонда не було жодного натяку про стихійне лихо чи ризик. – Дев’ятнадцятого... Так, найгіршого, швидше за все, вдасться уникнути. Кивнув Мінору, з певним полегшенням. Найгірше, яке передбачав Мінору, це, звичайно, не затоплення цього корабля. Він переживав, що не встигне вчасно завершити лікування Мінамі. За розрахунками Мінору, остаточне лікування повинно було знадобитися через два роки. Однак оскільки Тацуя шукав його (те, що його шукають на прохання Тацуї, було його безпідставною здогадкою, що виявилася правдою), Мінору не правильно розтлумачив як те, що стан Мінамі раптово змінився. Паразит, що був поміщений в Мінамі, як засіб першої допомоги, був під повним контролем Мінору. Якщо стан Мінамі погіршиться, Мінору повинен мати змогу це зрозуміти через Паразита, який її стримує. Якщо вони перебуватимуть в одній країні. Причина поки невідома, але телепатія між Паразитами стає недоступною, якщо виїжджають за кордон. Як би близько ви не були, як тільки перетинається кордон одним з вас, зв’язок між вами переривається. Мінору і Реймонд це перевірили, один став на носі, а інший на кормі човна, в момент коли ніс залишив територіальні води, зв’язок між ними ненадовго перервався. Правду кажучи, це явище властиве не тільки Паразитам, але й демонам — духовним формам життя. Не має однозначної відповіді, чому на нелюдські істоти впливають «кордони», про які забувають навіть люди, що їх встановлюють. Переконлива гіпотеза, говорить, що «кордон» від початку наділяється природою бар’єра, що запобігає катастрофі, зумовленій йокаями, досягти своєї країни, але вона не може бути підтверджена експериментально, тому чи правда це, чи ні не відомо. Незалежно від причини, Мінору, який втік з Японії, не знав поточного стану Мінамі. Він не міг не повернутися до Японії, щоб підтвердити стан Мінамі. Якщо говорити про варіанти, то насправді Мінору хотів потрапити до Японії повітрям. Він досі був нетерплячим і хотів як найшвидше повернутися до Японії. Однак Мінору і Реймонд, яким не вдалося заручитися підтримкою американських військових, не змогли підготувати обманку, щоб виїхати через аеропорт. До дев’ятнадцятого серпня, за японським часом, залишалося три дні. На той час Мінору витримав нетерпіння, сказавши собі, що стан Мінамі не може погіршитися до смертельного. ◊ ◊ ◊ З ранку шістнадцятого серпня. Тацуя стояв напроти Хійоґо на вертодромі, на даху будівлі де розміщалася резиденція на острові Міякі. – І так, пан Хйоґо. Розраховую на вас. – Будь ласка, залиште це на мене. Пані Міюкі буде доставлена до Токіо з максимальною обережністю. Позаду Хійоґо був невеликий VLOT з тунельним вентилятором, вбудованим в головне крило, Міюкі, Ліна та Мінамі вже були на борту. Від сьогодні, Тацуя та Міюкі діятимуть окремо. Тацуя виконував роль технічного керівника з питань Зоряного реактора, і не міг покинути острів Міякі, де почала працювати певна частина заводу. З іншого боку, Міюкі довелося повернутися до Токіо, як президенту студентської ради Першої старшої школи, оскільки наближався товариський турнір між дев’ятьма школами. І тому їм доведеться діяти окремо. Хійоґо сів в кабіну пілота і запустив електродвигун підйомного гвинта VLOT, після чого той тихо злетів. Тацуя з даху дивився на Міюкі, яка махала йому через вікно. Коли Хійоґо повернувся на острів Міякі, був вже полудень. Цього разу він не тільки доставив Міюкі з дівчатами до будинку в Тьофу, але й відвіз Міюкі та Ліну до Першої старшої автомобілем. Він супроводив Міюкі відповідно до розпоряджень Тацуї. Причина, звісно, полягала в захисті Міюкі, але була інша мета, щоб відправити з ними Хійоґо замість водія, прикріпленого до будинку в Тьофу. – Пан Тацуя, я привіз замовлену вами річ. Сказав Хійоґо, не тримаючи нічого в руках. Натомість біля нього стояла фігура у формі покоївки. – Господарю, віддайте мені наказ. Цією фігурою була Піксі, 3H (Humanoid Home Helper), що містить Паразита. Тацуя наказав Піксі допомагати студентській раді Першої старшої, в її кімнаті. Згідно з цим наказом, Піксі не залишала кімнату студентської ради. Попри свою здатність діяти на власний розсуд, вона твердо дотримувалась наказів Тацуї. І для Піксі було логічно припустити, що якщо Тацуя викликав її, вона отримає нову роботу. – Для початку, займись домашньою роботою. – З радістю. Радісним голосом повернулася телепатія від Піксі. І те, що ЗH від початку були створені для допомоги у домашніх справах, не мало значення. Стрижнем ідеї закріплення Паразита в Піксі було бажання «присвятити всю себе Тацуї». Догляд за особистими речами Тацуї, напевно, було бажанням Паразита, інтегрованого з Піксі. – І ще одне.. Повідомляй мені при виявленні вторгнення Паразитів. – Маєте на увазі вторгнення з-за кордону? – Саме так. Я поділюся затраченими сайонами. – Правда?! Я вдячна і щаслива!.. Тіло Піксі не могло виробляти сайони самостійно. Тому мисленнєві частки, поглиненні активністю основного тіла Паразита, мають поповнюватися ззовні. З самого народження, найбільшим постачальником мисленнєвих часток для Піксі була Хонока, але від сьогодні цю роль відіграватиме Тацуя. Піксі була в захваті. – Наразі все. – … Слухаюсь, господарю. З усмішкою, вклонилася Піксі, навіть в екстазі вона ніколи не пропустить слів Тацуї. Тацуя заборонив їй створювати вираз обличчя за допомогою психокінезу, але Піксі була настільки піднесена, що забула про це. ◊ ◊ ◊ Дев’ятнадцяте серпня, десята година. – Мінору, ми входимо в територіальні води Японії. Привернув увагу Мінору Реймонд, що дивився на морську карту з GPS. Перетнувши кордон, вони зможуть спілкуватися з іншими водночас Паразити в Японії виявлять, що Мінору і Реймонд проникнули через кордон. Коли Мінору залишив Японію, тут не залишилося жодних Паразитів. Навряд чи в Японії з’явився новий Паразит, але були Ляльки-паразити. Якщо він не замаскується «Костюмованим парадом», його місце перебування, майже напевно, розкриють Однак, якщо канал Паразитів буде закритий, стан Мінамі перевірити не вдасться. Стан Мінамі настільки поганий, що потрібне негайне лікування, чи ще залишився час. Це фактор, який визначить напрямок дій Мінору. Не знаючи цього, вибір зробити не можливо. Мінору змирився з тим, що про його перетин кордону дізнаються. Він, так чи інакше, вирішив приховати своє місце знаходження. Він миттєво зчитає поточний стан Мінамі й розгорне «Костюмований парад», щоб без жодної затримки приховати своє місце перебування. Так він вирішив. – Тен, найт, ейт, севен... Реймонд, вів зворотний відлік до входу в територіальні води саме для того, щоб можна було підгадати час. Мінору розумів, що час піде на секунди. На щастя, Тацуя не був Паразитом. Навіть він тримає біля себе Ляльку-паразита, щоб стежити за його вторгненням, в процесі отримання звіту неминуче з’явиться затримка в часі. Якщо він зможе активувати «Костюмований парад», перш ніж Тацуя встигне направити «Погляд духів», наразі він захиститься від виявлення. Таким був план Мінору.. – ...Срі, ту, ван, зеро! Одночасно з вигуком Реймонда, «зеро», Мінору на мить розгорнув своє магічне сприйняття. Вбивши Зою Спіку із Зірок на базі Перл і Гермес, Мінору магією захопив Паразита, що вилетів з попелу її згорілого тіла і керував ним. Зв’язок контролю розірвався, коли Мінамі перетнула кордон і прибула на територію Японії, але магія, що зв’язувала Паразита, не зникла. Відстеживши сигнал магічного клейма, що слугувало печаттю підкорення, Мінору підтвердив стан Паразита, що блокував Область магічних операцій Мінамі. «Це було лише побоювання?» Мінору відчув щире полегшення. Паразит поміщений в Мінамі залишався повністю неактивним, як і тоді, коли вони розлучились. Стан запечатування також надійний. Хвилювання про те, що стан Мінамі раптово змінився, було надмірним Знаючи це, не було сенсу залишатися беззахисним. Мінору відразу ж напружився і ретельно активував «Костюмований парад», як і планувалося. ◊ ◊ ◊ – Господарю! Напружений телепатичний голос пролунав в голові Тацуї. Телепатія була від Піксі, якій було наказано повідомляти в будь-якій ситуації лише в певних випадках. – Вибачте, докторе. Я ненадовго відійду. Тацуя, з групою американських інженерів, оглядав Зоряний реактор, що будувався. Технічну лекцію він вже закінчив. І зараз він був не гідом, а більше супроводжуючим. – Зрозуміло. Не хвилюйтесь за нас. Радісно кивнула Ебігейл на звернення Тацуї й не стала цікавитися ситуацією. Ймовірно, як технічний радник Зірок, вона вже звикла до раптових ситуацій. Тацуя залишив складальний цех і вийшовши під літнє сонце, дістав з кишені невеликий радіо приймач і встановив зв’язок з Піксі. – Знайшла? – Я відчула хвилю Паразитів в морі на захід. Я миттєво її втратила, але сумнівів не має. – Знаєш точну позицію? – Біля південно-східного узбережжя півострова Шіма. – Півострів Шіма... Наприкінці червня Реймонд Кларк в’їхав в країну через міжнародний аеропорт Кансай за підробленим паспортом. Можливо, в даному регіоні є канал для проникнення в країну. Крім того, якщо він потрапить на півострів Кії, в середину країни, Мінору досягне рідних місць. Там, мають, бути лазівки відомі лише місцевим. «Родина Кудо ненадійна...» У в середині минулого місяця, родина Кудо допомогла Мінору втекти. Цього разу вони теж можуть бути на боці Мінору. Якщо спробувати використати родину Кудо, є ймовірність, що ця інформація потрапить до Мінору. «Справа не в тому, що немає можливості покластися на родину Футацуґі, але...» Рідною територією родини Футацуґі була Ашія. Якщо вони зійшли на берег в затоці Осаки або внутрішньому морі Сето, родина Футацуґі, могла б виявити їхнє місце перебування. «...Може не варто?» Обдумавши все це, Тацуя відкинув ідею, що спала на думку. Якщо причина, з якої Мінору повернувся до Японії, така, як думає Тацуя, він сам повинен зв’язатися зі свого боку. Якщо нерозумні дії змусять його сховатися, в такій схованці, як ліс Аокігахару на горі Фудзі, це буде зайвою витратою часу. Якумо сказав: «Поки що не потрібно хвилюватися», але не відомо, коли стан Мінамі погіршиться. Втрата часу, в такій ситуації, не бажана. – Продовжуй спостереження в пасивному режимі. – Слухаюсь, господарю. Тацуя наказав Піксі лише це. ◊ ◊ ◊ Двадцятого серпня Мінору і Реймонд зійшли на берег в Кобе. Їх пунктом призначення був особняк в китайському кварталі, де Мінору переховував Реймонда і Регула минулого разу. – Хіба про нього вже не знають? Стурбовано запитав Реймонд, якого привели до задньої частини особняка. Мінору увійшов до особняка із заднього входу, не звертаючи на це уваги. З благоговінням, там Мінору зустрів слуга, який з минулого разу пам’ятав, що той довів, що є його паном. Мінору залишив багаж слузі й вмостився в добре вичищене робоче крісло. – Найбезпечнішим місцем на полі бою, здається, є останнє місце, куди впав снаряд. Потім він заговорив з Реймондом, що розмістився в плетеному кріслі в кутку кімнати. Приблизно через десять секунд, Реймонд зрозумів, що це була відповідь на його занепокоєння, висловлене перед заднім входом. – Маєш на увазі, що покладаєшся на віру противника, що ми не можемо повернутися до схованки, де нас вже виявили? – Я не думаю, що приклад з полем бою є досить доречним. Але зараз, наче, все в порядку. Немає ні поліцейських, ні магів, до того ж цього разу ми не на довго. Мінору повернув обличчя до вікна. Його очі дивилися на східне небо. – Саме так. Довго ми не затримаємося... Ще раз пробурмотів Мінору, цього разу він пробурмотів це собі.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!