[6]

[6]

Неділя, шістнадцяте червня, у вечері.

Коли Міюкі, що прийшла провідати Мінамі, вже подумувала повертатися, біля палати з’явився новий відвідувач.

– Так, хто там?

Відповіла на стукіт у двері Міюкі і жестом руки зупинивши метушливу Мінамі, підвелася зі стільця і пішла до дверей.

– Це Кудо Мінору.

– Мінору-кун?

Міюкі зупинилась на пів шляху й озирнулась на Мінамі.

Мінамі з сором’язливим виразом кивнула.

Губи Міюкі мимоволі розпливлися в усмішці.

– Так, зараз відкрию.

Сказала Міюкі та відчинила двері палати.

Міюкі та Мінору опинилися один перед одним, на відстані витягнутої руки.

На жаль чи на щастя, ніхто не помітив цієї сцени.

Дівчина з небесною красою.

Хлопець з надзвичайною красою.

Можливо якийсь з художників підписав би пергамент на передачу душі, заради того, щоб зобразити цю мить на полотні.

Поет, можливо позбавив би себе життя, від відчаю у не змозі підібрати слова, щоб описати це видовище.

– Мінору-кун, ласкаво просимо. Ти прийшов відвідати Мінамі-чан?

– Так. Я можу увійти?

Однак для цих двох це звичайна щоденна сцена.

– Прошу.

Міюкі не провела Мінору за собою, а відійшла і пропустила його перед.

В руках Мінору тримав композицію з біло-рожевих троянд, цербер того ж кольору та помаранчевих гвоздик. Міюкі подумала, що краще щоб він вручив їх особисто.

Звичайно ж, щоки Мінору злегка налилися червоними і він трохи відвів очі від Мінамі, вручаючи їй букет, вона ж повністю сором’язливо розчервонілася, приймаючи його та опустила погляд.

Міюкі хотілося трохи довше поспостерігати за цією сценою, але вона подумала, що це буде занадто.

– Дякую, Мінору-кун. Мінамі-чан, де мені їх поставити?

Мінору та Мінамі одночасно здригнулися всім тілом.

Міюкі ледве стримала сміх.

– А, о, тоді, там...

Міюкі посміхнулась і взяла букет з рук Мінамі та поставила його на бічній тумбі, на яку та вказала.

– О, а, де пан Тацуя?..

Ніби не в змозі витримати незручну атмосферу, раптово змінив тему Мінору.

– Ох. Мінору-кун, у тебе є справи до шановного Тацуї?

Негайно відповіла Міюкі, можливо, бо пожаліла Мінору, або тому, що, прозвучало ім’я Тацуї.

Можливо, і те, і інше..

Щойно він вийшов до лікаря, тож, мабуть, він все ще там. Щось термінове?

– Ні, я не поспішаю, але є про що поговорити.

– Поговорити, зі мною?

Пролунав голом з-за дверей, що залишилися відчиненими.

– Шановний Тацуя! Ви закінчили розмову з лікарем?

– Так. Я почув те, що хотів..

Відповідаючи на запитання Міюкі, входячи до палати, Тацуя зачинив двері. ...Міюкі не забула зачинити двері, а вчинила так навмисно, розсудивши, що недобре зачиняти двері в кімнату з хлопцем і двома дівчатами.

– Тож, Мінору.

Сказавши це Тацуя поглянув на Мінору, запнувся і нахмурився. Здавалося це була не свідома реакція, і він швидко повернувся до свого звичайного виразу.

– Про що ти хотів зі мною поговорити?

І продовжив перервану фразу.

Мінору не відразу відповів на пряме питання. – Ні, він не зміг відповісти зразу.

– ...Про стан пані Мінамі.

Зрештою, він з болем видавив ці слова.

– Зрозуміло. Змінено місце.

– Будь ласка, зачекайте!

Тацуя відволікся на підозрілу поведінку Мінору, але саме Мінамі не погодилася з цим рішенням.

– Шановний Тацуя, шановний Мінору. Якщо справа стосується мого стану, дозвольте мені почути.

– Але...

Мінору хотів заперечити Мінамі.

– Будь ласка! – Я дійсно хочу знати..

– ...Добре, пані Мінамі.

Але зрештою він погодився з її бажанням.

– Мені краще вийти?

– Ні.

Міюкі зверталась до Тацуї, але відповіли їй одномоментно Мінору та Мінамі.

Вони поглянули один на одного, спонукуючи продовжувати.

– ...Гадаю, краще запитати й у пані Міюкі.

Продовжив Мінору, а Мінамі мовчки кивнула на його слова.

Ще під час цього діалогу Тацуя приніс стільці для себе і Мінору, з кутка кімнати.

– Спершу сядьмо.

Мінору з вдячністю на обличчі сів на принесений Тацуєю стілець.

Міюкі повернулася на стілець біля голови ліжка, на якому сиділа до появи Мінору, Тацуя сів поряд, в Мінору сів після нього з іншого кінця ліжка.

Під поглядами Тацуї, Міюкі та Мінамі, Мінору заговорив, все ще з ваганням на обличчі.

– ...Не знаю, що сказав лікар, але травма пані Мінамі ніколи не загоїться.

Мінору не став заходити здалеку, бо не міг собі цього дозволити.

Здавалося, найбільш враженою його словами була Міюкі. Вона прикрила рот обома руками широко відкрила очі та завмерла.

Мінамі, здавалося не була вражена, принаймні зовні, прийняла слова Мінору.

А Тацуя.

– Пан Тацуя теж це знає, чи не так?

Дивився на Мінору своїм звичайним спокійним поглядом.

– Ні. Не знаю і не погоджусь з думкою, що повне лікування не можливе Очевидно, що значення вкладене в «повне лікування», Мінору відрізняється від того що в «повне лікування» вкладаю я. Мінору хотів сказати що Область магічних операцій Мінамі ніколи повністю не відновиться?

– Пан Тацуя, вважаєте, що якщо симптоми не погіршаться, це буде повноцінним лікуванням.

– І це не зовсім. Однак немає сенсу боротися за детальне визначення. Яку ж проблему ти хочеш вирішити насправді, Мінору?

– ...Модифікованому організму не вистачає стабільності.

– Проблема раптової смерті?

– Так, вірно. Хоча не має жодних медичних відхилень, одного дня настає раптова смерть, ніби раптовий вітер задув свічку.

Тацуя помітив, що погляд Мінору спохмурнів.

– Таку долі розділяємо я і пані Мінамі.

– Звідки?..

Звідки тобі відомо, що Мінамі модифікована людина?

Такими були перші слова, що пробурмотіла Міюкі.

Мінамі просто направила погляд на Мінору.

– Пошкодження Області магічних операцій збільшило ризик раптової смерті. Мінору, ти це хотів сказати?

– Так. – Пан Тацуя, ви теж про це знаєте.

– Я вже давно досліджую раптову смерть модифікованих. Після загибелі людини, що була для мене частиною сім’ї.

– Ось воно як...

Мінору задумався чи варто йому висловити на це свої співчуття, але зупинився, бо не знав обставин і відчув, що не зможе висловитися від щирого серця.

– Перегрів Області магічних операцій струшує та руйнує інформаційне тіло, прикріплене до тіла. Пошкодження інформаційного тіла проявляється у фізичному тілі носія. Звичайна Область магічних операцій стримується на рівні, щоб не знищити себе, але цей запобіжний обмежувач у модифікованих людей функціонує зі збоями. ...Це моя гіпотеза, яка, на мою думку, є найбільш обґрунтованою.

– Я теж думаю, що це правильна теорія. Також, я вважаю, що перегрів Області магічних операцій завжди спричиняє пошкодження її обмежувача.

– Хочеш сказати, що пошкодження обмежувача спричиняє перегрів?

– Я не знаю, чи відбувається перегрів в наслідок пошкодження обмежувача, чи перегрів пошкоджує обмежувач.

На відміну від його слів, обличчя Мінору не демонструвало вагань, пов’язаних з відсутністю впевненості.

– Однак причина і наслідок на цю мить не мають значення.

Не відводячи очей від Тацуї заявив Мінору.

– Обмежувач пошкоджений. І це має значення.

Це зараз є проблема. І її основа.

Хіба це не так?

– Звичайно усе так.

Тацуя повністю погодився з твердженням Мінору.

– Мінору, ти хвилюєшся, що Мінамі раптово переживе ненавмисну аномальну роботу Області магічних операцій і вона буде серйозно пошкоджена, вірно?

– Вірно.

Цього разу Мінору кивнув на слова Тацуї.

– У нинішньому стані, пані Мінамі, ймовірно, перебуває, тому що трагедія модифікованого втілиться в реальність. Така моя думка.

– Але хіба ти сам не сказав, що немає способу відновити Область магічних операцій? Або ж є ще щось окрім обмежувача?

Мінору не відповів відразу.

– … Мінору. Ти ж приніс рішення?

Більш конкретно запитав Тацуя.

Мінору опустив погляд, щоб уникнути погляду Тацуї.

– ...Так.

Навіть таку коротку відповідь він не міг озвучити з поглядом в очі Тацуї.

– І, що це?..

– ...

– Мінору.

Тацуя встав і відступив на пів кроку в бік.

Не відійшовши, а наблизившись до ліжка.

Прикривши спиною Міюкі та Мінамі.

– Що з тобою трапилось?

Мінору підняв опущене вниз обличчя.

Поглянувши на Тацую, він підняв куточки своїх вуст.

Тацуя впізнав цю посмішку.

Вона була дуже схожа на усмішку Чжоу Гонґцзіня, яку він бачив в Кіото.

– Ти це зрозумів?

Міюкі енергійно піднявся.

Таємнича хвиля мисленнєвих часток, що вийшла з тіла Мінору, була знайома їй.

– Паразит?! Неможливо!..

Мінамі, забувши кліпати, дивилась на спину Тацуї.

Погляд був зосереджений на Мінору, якого не було видно через спину Тацуї.

– Будь ласка, не хвилюйтесь.

Мінору підвівся і посміхнувся Тацуї та Міюкі.

У посмішці вже не було залишкового образу Чжоу Гонґцзіня.

– Я член родини Кудо, що створила Ляльок паразитів. Другий по силі, після діда, маг в родині Кудо. Я знаю як контролювати Паразита.

– Це не так.

Заперечив слова Мінору Тацуя.

Мінору не зрозумів значення слів і поглядом запитав Тацую.

– Не другий. Ти номер один серед родини Кудо. Ти найкращий маг серед магів з «дев’яткою» в прізвищі.

З суворим виразом і тоном відповів Тацуя без жодної посмішки.

– Я радий..

Мінору навпаки щиро посміхнувся.

– Отримати схвалення пана Тацуї.?

Ця пронизлива до глибини душі посмішка, зовсім не зворушила Тацую.

Він не зменшив пильність.

– О, не потрібно бути таким настороженим.

Кому тут бракувало напруги, то це Мінору.

У нього був розгублений вираз обличчя, а очі постійно бігали.

– Навіть якщо я став «Паразитом», я залишаюся самим собою. Моє «Я» не було спотворене. Я не маю прагнення атакувати людей, і не страждаю від бажань, яких раніше не було.

– Однак Кудо Мінору був людиною. А нинішній ти — Паразит.

– Це... Це вірно...

Мінору показав дещо страждальний вираз обличчя.

– Все-таки я — це я Все ще Кудо Мінору. Якщо у вас є знання та сила, щоб правильно з цим боротися, ви не втратите себе, навіть якщо поєднаєтеся з Паразитом. Я сам є цьому доказом.

Мінору говорив до Тацуї, Міюкі та Мінамі, змінивши вираз обличчя абсолютною впевненістю.

– Не потрібно боятися стати Паразитом.

– Мінору. Ти...

Тацуя говорив тихо, але з усім тим, прошепотів чітким голосом.

– Ти хочеш перетворити Мінамі на «Паразита»?

Міюкі швидко дістала CAD з сумочки, яку тримала в руках.

– Тіло Паразита дуже стійке до хвиль мисленнєвих часток.

Відповідь Мінору була не рішучою. Можливо, можна сказати, що Мінору дійсно не змінився.

– Якщо об’єднатися з Паразитом, не потрібно буде турбуватися про пошкодження тіла, навіть якщо Область магічних операцій вийде з-під контролю. Ні, Паразитам, які ближчі до магії, ніж люди-маги, можливо, навіть не потрібно хвилюватися про руйнування Області магічних операцій.

– У такому випадку, ти повинен спочатку запитати наміри самої Мінамі.

Тацуя нерухомо стояв між Мінору та Мінамі. Перекриваючи їх погляди один на одну.

– Проте, головним тут є я.

Якщо точніше, господинею Мінамі була Міюкі, але поточна ситуація вимагала такої точності.

Все що зараз було потрібно це підстави висловити свою думку.

– Відмовляюся. Я не дозволю Мінамі об’єднатися з Паразитом.

– Пан Тацуя?!

Мінору був серйозно здивованим. Мабуть, він припускав, що Тацуя не буде заперечувати проти його ідеї.

– Але за таких обставин, невідомо, коли пані Мінамі зазнає раптової смерті.

– Якщо мова йде про вихід з-під контролю Області магічних операцій, існують і інші способи, не стаючи Паразитом.

– Але ж відновлення Області магічних операцій не можливе! Якби можна було відновити роботу «запобіжника», я б від початку не пропонував такої ідеї!

– Навіть якщо не можна покластися на «запобіжник, якщо запечатати Область магічних операцій зовні, не потрібно буде турбуватися про втрату контролю.

Мінору широко розплющив очі.

Хитаючись, зробивши крок, потім другий, він нарешті повернув самовладання.

– Пане Тацуя, хочете сказати, що відберете магію пані Мінамі?!

Для Мінору це було неймовірно.

Відібрати магію мага. Подібне лікування позбавляє самої суті існування мага.

Для Мінору, який жив, щоб бути першокласним магом, навіть говорити таке було не припустимо.

– Я хочу, щоб Мінамі була жива.

– Тому ти хочеш, щоб вона перестала бути магом!

– Маг — не єдиний спосіб життя людей. Мінамі житиме більш спокійно, як звичайна дівчина.

– Це бажання пана Тацуї! Ви не маєте права відбирати магію піні Мінамі!

– Дійсно, я збираюся позбавити Мінамі магії. Але Мінору, твоє прагнення призведе до позбавлення Мінамі можливості «бути людиною». Ти це розумієш?

– Тоді, попросімо пані Мінамі обрати! Це її життя. Якщо пані Мінамі відмовився стати Паразитом, я теж відступлю. Пані Мінамі!

Тацуя продовжував закривати її від Мінору.

Але він звернувся до Мінамі криком.

– Я не хочу, щоб ви померли! Я не хочу відбирати вашу магію! Будь ласка, станьте такою, як я!

На обличчі Мінамі була помітна велика розгубленість.

Вона не мала наміру ставати «Паразитом».

Вона не могла так відразу вирішити відкинути свою людяність.

Тож, незалежно позбавлять її магії чи ні, вона вирішила покластися, в цій ситуації на Тацую.

Проте.

Слова Мінору.

Сильно похитнули серце Мінамі.

– Мінору, я вже казав.

Однак, до того, як вона відкинула свою нерішучість.

– Відмовляюся.

Сталевим голосом Тацуя відмовив Мінору.

– Пан Тацуя, будь ласка, відійдіть! Я хочу поговорити з пані Мінамі!

Нарешті не витримав Мінору.

Випустивши магію в бік Тацуї.

Це була проста магія Руху. Він намагався перемістити Тацую, що заважав розмові з Мінамі, в бік.

Однак він не включив процес прискорення або уповільнення.

Магія, що за мить розганяє ціль до максимальної швидкості.

Реакція Тацуї була рефлекторною, але точною.

Розклавши магічну послідовність, що атакувала його за допомогою Переривання техніки.

– Що ти хочеш зробити, Мінору?

– Замовкни та відійди!

Мінору покладався на те, що є чудовим магом.

Переконання що він не поступиться в магічних навичках, було тим, що підтримувало його свідомість.

Коли його магію нейтралізували, Мінору розгнівався.

Він хворів.

Але він ніколи не програвав, крім випадків, коли не міг з’явитися на битву. Вданому випадку проявилася відсутність подібного досвіду.

Для Мінору, який покинув все через своє тіло, схильне до хвороб, думка «поки я здоровий», була близька до омани.

...Поки я здоровий то не можу програти в магії.

Це почуття було зруйноване в одну мить.

Навіть якби незрілий хлопчина, якому в цьому році виповнюється сімнадцять, розгубився від такого, йому можна було лише поспівчувати. ...Якби він був звичайним хлопцем.

Однак Мінору не є звичайним.

Зараз він навіть не «людина».

Тацую атакувала сильніша і швидша магія, ніж попередня.

Цього разу Тацуя нейтралізував магію за допомогою «Перериванням техніки», але на відміну від першого разу, часу ледве вистачило.

Свідомість Тацуї перейшла у режим безпощадного бойового мага.

Розібравши направлену на нього магію, Тацуя відразу ж скоротив дистанцію з Мінору.

Приклавши праву долоню до живота Мінору.

Про удар не йшлося. Швидше це був імпульс, який можна описати слово «м’який».

Наступної миті, з правої руки Тацуї, була випущена магія.

Магія «Прискорення», що активується на нульовій відстані.

Магія діє не лише на ту частину, до якої торкається долоня, а на все тіло Мінору, відштовхнувши його назад. Точніше буде сказати, що тіло Мінору відлетіло назад.

Однак рука Тацуї не відчула жодної віддачі.

Тіло Мінору яке мало б грюкнутися об двері, тихо зіштовхнулася з ними та зі стогоном сповзло на підлогу.

Мінору використав магію Прискорення, яку активував Тацуя, як сходинку, щоб використати її на собі, нейтралізуючи інерцію, уникнути удару і розірвати дистанцію з Тацуєю.

– Міюкі, Область контролю максимальної потужності.

– Так!

Ще до того, як ноги Мінору досягли підлоги, скомандував Тацуя.

Як тільки Мінору приземлився, Область контролю Міюкі накрила лікарняну палату.

Мінору поглянув на Мінамі, побачивши її погляд, відімкну замок і енергійно відкрив двері.

Область контролю Міюкі визначає палату як діапазон ефективності.

Перш ніж Тацуя скоротив дистанцію, Мінору вийшов в коридор, що виходив за діапазон Області контролю.

Віконне скло розлетілося на дрібні осколки та вилетіло на зовні, наче його здуло.

Погляд Мінору на мить зустрівся з поглядом Тацуї й він вискочив з вікна в якому розбилося скло.

Тацуя не міг неправильно зрозуміти цей погляд.

– Міюкі залишайся з Мінамі та захищай її.

– Старший брат?!

– Я прийму виклик Мінору.

Мінору не втік з Області контролю Міюкі з обвислим хвостом.

...Якщо вони битимуться в лікарняній палаті, завдадуть додаткових збитків.

...Можуть завдати шкоду Мінамі.

Мінору не міг цього допустити та запросив Тацую назовні.

Якщо Тацуя залишиться тут, Мінору відступить.

Однак Мінору одержимий Мінамі. Ця не приємна обставина стала зрозуміла з сьогоднішньої короткої розмови.

Невідомо коли він знову прийде викрасти Мінамі.

Головним пріоритетом Тацуї є супровід Міюкі.

До того ж вони не одружені чоловік і жінка. Він не міг знаходитися поряд з Мінамі цілодобово.

Найкращим варіантом буде нейтралізувати та захопити Мінору тут.

Слідом за Мінору, Тацуя стрибнув із розбитого вікна у двір лікарні.

Ця палата знаходилася на четвертому поверсі.

Цілком можливо, що він не зможе зістрибнути лише з фізичною силою, але не добре розкриватися перед Мінору відразу після приземлення. Ще будучи людиною, він був незвичайним противником.

Тацуя активував послідовність магії контролю інерції з особливої «бібліотеки» в пам’яті.

Магія Контроль інерції активувалася Флеш кастом.

В момент приземлення він нейтралізував інерцію, що діяла на нього.

Паралельно із за діянням техніки контролю інерції в штучній Області магічних операцій, в початковій Області магічних операцій активувалася магія «Техніка розпаду», розкладання інформаційного тіла. Нейтралізуючи магію системи Виділення «Іскра», випущену Мінору.

– Отже, «Переривання техніки». Спочатку, я подумав, що це не порозуміння, але слід сказати, що це очікувано від прямої лінії Йотсуби, застосувати в битві магію високої складності, яку, як кажуть, змогли активувати лише в лабораторії.

Пригніченим тоном заговорив Мінору. Здається його шаленство вже минуло.

– Використання сили в односторонньому порядку для досягнення того, чим одержимий. Мінору, це поведінка Паразита.

У відповідь на несподіване зауваження вираз Мінору, що прийшов до тями, напружився.

– Коли ти був людиною, ти не здійснив би такого егоїстичного вчинку.

– Я не егоїстичний! Я не помиляюся!

Мінору атакував Тацую магією системи Виділення «Запалювання людського тіла».

Магією, що зводить нанівець магічний захист людського тіла, а потім примусово витягає електрони з молекул, що складають клітини та вивільняє їх назовні. ЇЇ називають «Займанням людського тіла», оскільки виділення, що відбуваються на шкірі, виглядає як самозаймання людського організму, але насправді, це жахлива магія яка руйнує клітини на молекулярному рівні, позбавляючи електронів, що використовуються для молекулярного зв’язку.

Тацуя розклав магічну послідовність «Запалювання людського тіла» безпосередньо перед активацією.

Навіть з магією Розпаду Тацуя встиг в останній момент.

Неймовірна швидкість активації магії.

Швидкість активації Мінору від початку була надзвичайною, але завдяки злиттю з Паразитом швидкість активації ще більше покращилася.

Прорахунком було те, що слова які мали на меті психологічно сколихнути Мінору, мали зворотний ефект.

Точність магії Мінору не погіршилась через емоційне порушення. Натомість складалося враження, що замість цього, емоційне хвилювання підвищувало активність Області магічних операцій.

Тримати ситуацію під контролем стало неможливо.

Принаймні, Тацуя не бажав вступати в серйозну битву з Мінору. З›явившись в лікарняній палаті, Мінору не мав наміру ворогувати.

Тацуя чітко усвідомлював відсутність у нього навичок спілкування.

Однак не нейтралізувавши Мінору йому не було коли жалкувати про це. Тацуя направив Розпад на Мінору.

Не використовуючи CAD. Якщо скористатися CAD, можна було встигнути за швидкістю Мінору. Якби Клятва не була повністю розпечатана, він би не зміг встигнути за швидкістю Мінору.

Образ Мінору, на який подіяла магія Розпаду інформаційного тіла Тацуї, безслідно зник.

Справжнє тіло Мінору з›явилося трохи правіше.

Маскувальна магія «Парад». Тацуя розклав ілюзію, яку створював «Парад».

Тацуя випустив магію.

Визнання того, що тіло з’явилося праворуч від ілюзії, перезаписалося на визнання того, що основне тіло існує від місця, де стояла ілюзія.

Тацуя розклав «Примарний крок», магію, яка обманювала відчуття напрямку.

«... Мінору злився не лише з Паразитами.»

Темою дослідження колишньої Дев’ятої лабораторії було включення технік древньої магії до сучасної магії.

Можливість того, що древню континентальну магію «Примарний крок» вивчали в колишній Дев’ятій науково-дослідницькій лабораторії, не нульова.

Однак цей «Примарний крок» не був тим який міг бути вироблений під час вивчення тієї самої техніки.

Магія була сповнена індивідуальністю. Навіть якщо для однакового ефекту використовується та ж магія, різні практики мають тонкі відмінності в процесах і кроках. Чим вищий ступінь досконалості магії, тим важче побачити різницю, але це також залежить від співвідношення сил між глядачем і тим кого спостерігали.

«Зір» Тацуї чітко захопив особистість Чжоу Гонґцзіня з «Примарним кроком», який використовував Мінору.

«Коли ти прив’язав привида Чжоу Гонґцзіня?!»

Поки Тацуя поринув у свої думки, в повітрі виникли магічні ознаки електричного розряду.

Активувалася магія системи Виділення «Громова вежа».

Повітря перетворювалося на плазму, яка дощем осипалася на ціль атаки. Це двоступенева атака, в якій негативно заряджена ціль піддається потоку катіонів, що залишаються позаду.

«Громова вежа» Мінору була випущена в той же момент, як Тацуя розібрав «Парад» і «Примарний крок». Тацуя зрозумів, що «Громова вежа» активується швидше, ніж він зможе розкласти Магічну послідовність.

Він обрав з «бібліотеки» магічну послідовність «Провідна мембрана». Магія системи Виділення «Провідна мембрана» - це захисна магія, що зменшує електричний опір поверхні верхнього одягу та взуття приблизно до нуля, заземляє їх і перенаправляє струм блискавки на землю.

Встановивши дану магічну послідовність в штучну Область магічних операцій. Тацуя збирався активувати «Провідну мембрану» за допомогою Флеш кастом.

Однак, разом з тим, в нього полетіла Магічна послідовність збільшення електричного опору. Це була сама по собі не надто потужна магія, але вона зіштовхнулася з перервними визначними «Провідною мембраною», яка «зводила електричний опір приблизно до нуля» і обидві техніки зазнали невдачі.

Електронний душ «Громової вежі» атакував Тацую, який не зміг активувати магію для захисту.

Стримуючи крик від болю, Тацуя впав у дворі лікарні.

Двір покривала натуральна трава. Нижче знаходився ґрунт.

Заряд, що влучив в нього, потік в землю, а катіони теж всмоктались в неї.

Тацуя встав на одне коліно.

Мінору завмер з зі здивованим обличчям.

Навіть якщо він зміг стерпіти біль, м’язи вражені зливою електронів, не повинні вільно рухатися. Так думав Мінору.

Це було прорахунком з його боку. Однак не можна заперечувати, що він потрапив у пастку здорового глузду.

Користуючись цією можливістю, Тацуя остаточно дістав тіло Мінору «Туманним розсіюванням».

З суглоба правої ноги приснув струмінь крові.

Мінору впав на спину, ніби втративши опору. не лише правої, але й лівої ноги.

Тацуя також поцілив в ліву ногу, праве плече, щоб повністю заблокувати рух Мінору.

Однак, те що впало, було порожньою тінню.

Відразу позаду Тацуї почали формуватися магічні ознаки електричного розряду.

Тацуя не витрачав час на те, щоб розвернутися, а просто стер «Громову вежу» «Перериванням техніки». Його погляд був зосереджений не лише на Магічній послідовності «Громова вежа».

Охопивши усі триста шістдесят градусів, він шукав істинного Мінору.

В результаті цього, Тацуя зміг знищити «Лезо гарячого повітря», (варіант Повітряної кулі більше схожої на тонке лезо з повітря, створене тонким стиснутим адіабатичним повітрям), що летіла з правого боку.

Лезо гарячого повітря внаслідок «Розпаду» Тацуї, втратило стискання і швидко розширилося. Оскільки земля була покрита травою, пил не піднявся, але сильний вітер змусив примружити очі.

З напівзакритими очима, Тацуя відштовхнувся від землі.

Ліворуч, а не праворуч.

Ліворуч куди повернувся Тацуя, відчувалося легке хвилювання.

Це був прояв нетерплячості.

Ця безладна ознака присутності розкрила Тацуї точне місце знаходження Мінору.

Магія блискавки, що виникла прямо у нього під ногами, була розвіяна, ще до того як сформувалась.

Клітка уповільнення, що мала стримати його тіло розпалася ще до активації.

Кулі стисненого повітря та Леза гарячого повітря були розсіяні після того, як було нейтралізоване стиснене повітря.

Магічні атаки Мінору, що атакували одна за одною, тепер мали повну вбивчу силу.

Нейтралізувавши їх усі, Тацуя зблизився з Мінору на відстань досяжності кулака.

Тацуя виставив праву руку. Виставивши на кінці лише вказівний палець, решта пальців була стиснута в кулак.

Палець пройшов крізь одяг, шкіру Мінору і пробив в плечовому суглобі лівої руки глибоку діру.

Це був не результат тренувань пальців в карате або кемпо. Тацуя використав кінчик пальця, як вихідну точку для активації «Туманного розсіювання».

Прицілювання неозброєним поглядом або магічним зором буде збите таємничим «Парадом» родини Кудо.

Тому він і наблизився на близьку відстань і випустив «Розпад» з нульової відстані.

У цьому випадку, навіть якби не лише зір та слух, а усі п’ять почуттів були обмануті, поки він торкається тіла супротивника, воно буде пошкоджене.

Мінору закричав..

І спробував використати здатність Паразита поглинати енергію, але Тацуя витягнув палець раніше.

Цього разу лівий вказівний палець Тацуї націлився на передпліччя правої руки Мінору.

Мінору не зміг зреагувати й в правому плечі з’явився отвір.

Тацуя витягнув правий палець з тіла Мінору.

Однак тут він отримав несподівану контратаку.

Ліва рука Мінору, що мала бути знерухомленою, схопила його ліве зап’ястя

Тацую атакувало раптове відчуття слабкості.

Щось висмоктувалось з його лівого зап›ястя.

Не мисленнєві частки. Щось, що можна назвати життєвою енергією.

Здатність Паразита поглинати енергію.

Поглинання тривало лише мить. Відразу після того, як Тацую схопили за ліве зап›ястя, він рефлекторно викрутив руку, вивільняючись від Мінору.

Водночас завдав рубаючого удару правою рукою, відрізавши ліву руку Мінору в районі зап›ястя.

Мінору зловив падаючу частину лівої руки правою і відстрибнув назад.

Тіло Мінору відлетіло на п’ять метрів, хоча схоже, він не надто докладав для цього зусиль.

Мінору приклав відрубану частину до лівої руки.

Цього разу прийшла черга Тацуї бути враженим.

Ліва рука Мінору миттєво відновилась.

Побачивши реакцію Тацуї, Мінору посміхнувся.

Навіть так виглядаючи, навіть якщо він перетворився на нелюдське чудовисько, обличчя Мінору не спотворювала злість.

– Ви вперше бачите цілющою та регенеративну здатності паразита.

Після сказаного, Тацуя згадав, що вже був такий прецедент.

Паразит пробрався до Першої старшої, як працівник Максимільян Девайс, під прикриттям соратника Ліни. Той паразит, якого Ліна назвала Міа, будучи пробитий мечем Еріки, вмить зцілив рану.

Якщо уважно придивитись, зажило не лише відрізане зап›ястя, але й отвори в правій нозі, лівому та правих плечах. Очевидно, що Мінору має такі ж здібності, як той паразит, якого називають Міа.

– ...Ось як. Здається, існують також індивідуальні відмінності у здатності паразитів.

З іншого боку, завдяки незначним змінам на обличчі Тацуї, Мінору усвідомив, що не всі Паразити мають високі цілющі здібності.

– Здібності паразитів відрізнялись за типами та рівнями. Мінору, навіть якщо ти зможеш подолати свої фізичної слабості, перетворившись на паразита, Мінамі можливо так само не вилікувати.

Мінору затамував дихання.

Тацуя не упустив шанс, і викинув вперед праву руку зі стиснутим кулаком.

Розроблена, під керівництвом Якумо поза, проти паразитів. системна магія «Бронебійна сайонова куля».

Магія полетіла в перед, щоб виконати своє першочергове призначення.

Звичайно, сайонова куля не мала обмеження у швидкості польоту.

Не маючи маси та фізичного втілення, вона навіть не пов’язана зі швидкістю світла.

Однак «Бронебійний сайоновий снаряд» це не просто сайонова куля. І не просто щільна сайонова куля.

«Бронебійна сайонова куля» - це снаряд, що летить в інформаційному вимірі.

Від початку, в інформаційному вимірі не існує поняття руху.

Навіть якщо там є інформація про «рух» зміна положення самої інформації безперервна і не потребує часу. Оскільки просто перезаписується значення того «де застосовується інформація», на це не потрібно навіть миті.

«Бронебійна сайонова куля» вела концепцію руху в інформаційному вимірі. Сайонова маса, по суті, елемент інформації отримала параметр «безперервно і виключно рухатись в інформаційному просторі». А саме «Бронебійна сайонова куля»

Отже, швидкість руху обмежена межею можливості оператора, тобто Тацуї, розпізнавати рух. Це та ж межа, якою обмежена швидкість її кидка. Тому що він відчував, наче метає «Бронебійну сайонову кулю».

Попри це, швидкість руху значно перевищувала сто кілометрів на годину, але вона набагато нижча за швидкість кулі. Вона також значно поступалася швидкості стріли. Це залежить від індивідуальних особливостей, але помітити й ухилитися цілком можливо.

Мінору побачив «Бронебійну сайонову кулю» і рефлекторно підскочив.

Це був не стрибок.

Він ухилився від «Бронебійної сайонової кулі» за допомогою магією польоту. «Бронебійна сайонова куля» пройшла через ілюзію «Параду» на «землі», в інформаційному вимірі.

Магія польоту, якою скористався Мінору, не була сучасною магічною технікою, розробленою Тацуєю. Це техніка древньої магії, системи гірських безсмертних «Сідлання хмар».

Це магія, яка створює хімічну речовину, «хмару» і наділяє їй функцією опори, польоту та функції горизонтального руху. Тацуя, магією, розвіяв хмару, яку осідлав Мінору.

Однак Мінору не впав. Цього разу він завис, нейтралізувавши гравітацію за допомогою сучасної магії Системи ваги. Магію польоту називають «однією з трьох проблем магії Ваги», оскільки було важко здійснити вільне маневрування в повітрі, дуже складно, та якщо потрібно просто зависнути або спланерувати, це не так і складно.

Мінору розвернув долоні до землі та простягнув руки. З долонь, один за одним, вилетіли плазмові снаряди.

Повітря стискалося до розміру м’яча для гольфу та іонізувалося. Це досить проста магія для обстрілу землі.

Одночасно блокуючи атаку, запобігаючи генерації плазмових снарядів та знешкоджуючи плазму в повітрі, Тацуя направив на Мінору «Туманне розсіювання».

Однак до активації магії не дійшло.

Мінору не став знижуватись, а маневрував в повітрі, рухаючись стрибками.

Замість того щоб летіти, він стрибав відштовхуючись від опор, створених в повітрі.

При цьому залишаючи образи «Парадом», як залишковий образ.

Проблема полягала не лише в труднощах поцілити у справжнє тіло.

Тацуя вагався.

Навіть якщо поранити його частковим Розпадом, Мінору володіє цією цілющою та регенеративною здатністю.

Для того, щоб знешкодити Мінору, доведеться позбавити його свідомості.

Однак навіть коли зап›ястя було відрізане, Мінору не зупинився.

З «Туманним розсіюванням» його можна нейтралізувати лише вбивши...

Тацуя не наважувався вбити Мінору.

Атаки Мінору не могли вбити Тацую, навіть якщо були смертельними.

Тацую не могли вбити ні «Громова вежа», ні «Запалювання людського тіла». Мало того, плазмові снаряди ніяк не могли йому нашкодити.

Магія, яка могла бути реальною загрозою для Тацуї — це магія що атакує розум, до якої його Відновлення не могло дотягнутися, але Мінору досі не намагався використати магію психологічного втручання. Або, можливо, не міг її використовувати, але магія, яку він використовував зараз, не є реальною загрозою для Тацуї.

Перш за все, Мінору не спрямовував зброю на Міюкі й навіть не погрожував.

Метою Мінору було вилікувати Мінамі.

Іншими словами, нинішня ворожнеча лише тимчасова.

Навіть якщо він перетворився на Паразита, Мінору, ймовірно, можна буде використати в майбутньому.

Чи правильно зараз втратити цю цінну силу, на ім’я Кудо Мінору?

Вагання сповільнили атаку Тацуї.

«Однак якщо так продовжиться».

Якщо розкласти все тіло, цілюща та регенеративна здатності не будуть ефективні.

Навіть якщо не розкласти не все тіло, а стерти лише серце, Паразит може відділитися.

Якщо можна розкласти серце, і здути паразита «Перериванням техніки» в межах доступного часу, серце можна буде «відновити», щоб Мінору знов став паразитом.

«... спробувати?»

В момент, коли Тацуя вирішив переломити ситуацію.

Атака Мінору припинилася.

– Пан Тацуя вам не здається, що нерозумно так далі продовжувати.?

Мінору озвучив саме те, про що зараз думав Тацуя.

– Очевидно, що я не можу пробити захист пана Тацуї, будь-яким способом, що виключає вбивство.

Він, як і Тацуя, не міг прийняти рішення про смертельну атаку. Ось про що говорив Мінору.

– Так.

Почувши відповідь Тацуї, Мінору з посмішкою кивнув, продовжуючи висіти в повітрі.

– Пане Тацуя. Я думаю, що стати Паразитом і відновити «здорове» тіло, це найкращий варіант для пані Мінамі.

– Я так не думаю.

– Вірно. Наші думки, як паралельні.

Мінору перевів погляд на вікно без скла. За ним знаходилася лікарняна палата Мінамі.

– Але я зміг поділитися з пані Мінамі своїми думками.

Мінору повернув погляд на Тацую.

– На цю мить, я задоволений.

Тіло Мінору плавно піднялося.

Під його ногами утворилась хмара з хімічної речовини.

На цій хмарині, Мінору полетів геть.

– …Він пішов.

Зітхнув і тихо пробурмотів Тацуя, «хмара» на якій стояв Мінору, зникла.

Це ще не кінець.

Ситуація ще не вирішена.

Мінору ще повернеться.

Але на сьогодні, можна вважати, що усе закінчено.

Так розсудив Тацуя.

◇ ◇ ◇

Повернувшись у палату Мінамі, він просто сказав: «Мінору пішов».

Обмеження Області контролю заважає використовувати магії, а не блокує магічні хвилі. Це саме стосується Області контролю Міюкі. Мінамі повинна була відчути, що бій Тацуї з Мінору був досить жорстоким.

Однак вона не поцікавилась деталями.

Тацуя, прямо з лікарні, повідомив Маї про напад Мінору та попросив про підсилення охорони, після чого повернувся додому.

Міюкі принесла каву Тацуї, що сидів на дивані у вітальні.

Піксі в цій квартирі не було. Коли він повернувся до школи, у вівторок, Піксі також була повернута до Першої старшої.

Відсьорбнувши кави, Тацуя повернув чашку на стіл. Схоже, почуття слабкості було результатом витягування енергії, хоча тривало це лише мить.

– Старший брат, ви в порядку?..

З хвилюванням запитала Міюкі, що стояла з іншого боку низького столика, притискаючи порожню тацю до грудей.

– ...Бій був важким, але все в порядку.

Тацуя не збирався приховувати, що бій був складним.

– Ставши паразитом, Мінору-кун став настільки проблемним Противником?

– Вірно. Швидкість активації Мінору від початку була надзвичайною, але після того, як він став Паразитом, вона стала ще швидшою. Крім того, ця цілюща магія та регенеративна здатність також додала проблем.

Цілюща та регенеративна здатність?

– Так. Така ж як у Паразита, що прикинувся соратницею Ліни, з яким ми билися біля задніх воріт Першої старшої.

– Той Паразит, якого Ліна називала Міа? До речі та особа мала сильну здатність до самовідновлення.

– Цілюща та регенеративна здібність Мінору на рівні тієї особи або навіть перевершує її.

– Це... Дійсно проблемно.

Пробурмотіла Міюкі зі спохмурнілим красивим обличчям.

Але насправді насторожують не здібності Паразита. А сила якою від початку володів Мінору. І сила ще однієї людини.

– Початкова сила... Та ще однієї людини.

– Так.

Між бровами Тацуї з’явилася зморшка.

За винятком свідомої акторської гри, для Тацуї було незвично мати такий нахмурений погляд.

– Мінору володіє Елементальним зором. Я вже підозрював про це, але сьогодні переконався в цьому.

Мінору звів нанівець магію Тацуї, яку він намагався активувати Флеш кастом, викликавши магію зі зворотнім ефектом.

Це була не випадковість. І не передбачення, що збулося. Тацуя знав, що це результат зчитування магічної послідовності, яку він випустив.

– Це, ох!

Здивовано вигукнула Міюкі, але не сказала, «це не можливо». Вона навіть не запитала: «Це правда?» Тацуя сказав, що «переконався в цьому». Ні свідомо, ні без свідомо, у неї не виникло сумнівів в цьому.

– ...Старший брате. А хто ще одна людина?..

Однак цього разу її свідомість була зайнята іншим питанням.

– Я не знаю як це сталося, але Мінору отримав знання та магічні навички Чжоу Гонґцзіня.

Тацуя відповів не вагаючись. Згідно зі здоровим глузду це було не можливо, але він бачив факти, що перевершували здоровий глузд.

– Чжоу Гонґцзіня, того самого Чжоу Гонґцзіня?!

– Саме так.

– Мінору-кун... Чи означає це, наприклад, що він знайшов книгу з техніками залишену Чжоу Гонґцзінем і вивчив їх?

Міюкі інтерпретувала слова Тацуї в межах здорового глузду.

Таке мислення не створювало плутанини.

Але, Тацуя не збирався приховувати факти.

– Не так. Якщо говорити простими словами, я думаю, що Мінору поглинув привид Чжоу Гонґцзіня.

Міюкі прикрила рот рукою. Це було зроблено не обома руками, бо інша рука притискала до грудей тацю.

– ...У родини Кудо є і така магія?

Тацуя похитав головою, на здивування Міюкі, яка вп’ялася в нього поглядом.

Не кивнув, а похитав.

– Напевно, магії метою якої є об’єднання з привидами, не має. Це суперечить сучасній магії. Однак, гадаю, у них є магія керування духовними тілами.

Тацуя ненадовго перервався і викопав в пам’яті пояснення, зрозуміле для Міюкі.

– Наприклад Ляльки-паразити.. Щоб завершити гуманоїдну зброю, їм потрібна була магія для утримування істинного тіла Паразита. Можливо, Мінору застосував цю магію, зоб втримати залишкові думки Чжоу Гонґцзіня. У сьогоднішній битві він використав «Примарний крок», але він був таким же, яким користувався Чжоу Гонґцзінь.

– Ось як...

Чесно кажучи, Міюкі, важко було повірити, що можна захопити привид мага, який помер кілька місяців тому.

Але оскільки це сказав Тацуя, вона могла вірити цим словам.

– ...Ми повинні вжити заходи. Магія колишньої Дев’ятої лабораторії, древня магія континентального стилю та унікальні здібності Паразита. Важко скласти конкуренцію супернику, у котрого це все у розпорядженні, звичайними засобами.

З цими словами, Тацуя нахмурився з понурим обличчям.

– Крім того, я повинен повідомити про Мінору Його ясновельможності Кудо. Якщо тітка цього не зробить, це повинно прозвучати з моїх вус. На додачу до цього, нам потрібна допомога родини Кудо.

На додачу до того, що їм довелося виділити ресурси на протистояння проєкту Діона, виникла ще одна проблема. Не дивно що Тацуя відчував пригнічення.

Міюкі стояла і з тривогою дивилась на такого Тацую.

◇ ◇ ◇

Занепокоєння Тацуї, що Мая не придасть значення інформації про Мінору, було даремним.

В понеділок, сімнадцяте червня.

На наступний день, після даремної битви між Тацуєю та Мінору в лікарні в Тьофу.

Тацую викликали до відділення Магічної Асоціації Канто.

Сьогодні не для вмовляння пов’язане з проєктом Діона.

Його запросили відвідати екстрену раду Кланів, як спостерігача. Ні, як свідка, це може бути ближчим до реальності.

До зали засідань вежі Йокогама-Бей Хіллз, де знаходилось відділення Магічної асоціації, пришли лише двоє, Тацуя та Катсуто. Катсуто ставився до Тацуї, як до члена родини Йотсуба і поводився до нього офіційно.

Катсуто поводився так, наче поєдинку в останню неділю минулого місяця і не було. Однак його поведінка, ніби нічого не сталося, могла бути свідченням того, що Катсуто ще не переварив ту справу.

Однак ставлення Тацуї було взаємним.

На екрані відділення Магічної асоціації Канто було десять облич. Постійних членів Ради кланів також було десять.

Один з них, Катсуто, був у цій залі нарад, не мав свого зображення серед них.

Тацуя також.

Крім десяти головних кланів була ще одна людина. Останнім був Кудо Рецу.

Звівши церемоніальні привітання до мінімуму, зустріч раптово перейшла до основної теми.

– ...Не те щоб я не вірив, але я хотів запитати тебе ще раз.

Ічідзьо Ґокі, який нещодавно залишив лікарняне ліжко, говорив енергійним голосом, в якому не було сліду хвороби.

Звертався він до Тацуї.

– Чи правда, що Кудо Мінору з родини Кудо став Паразитом?

– Він так сказав. Хоча з нашого зіткнення я можу сказати, що він був Паразитом.

Десять людей на екрані можна було розділити на три категорії: ті хто знову висловив своє здивування, ті, хто не проявив емоцій, і ті, хто сумно опустив погляд.

– …Чи правда, що цілю вельми шановного Мінору була панні Сакурай Мінамі, маг з родини Йотсуба?

Поцікавився Міцуя Ґен, з групи здивованих.

– Я чітко чув це з його вуст.

– То... Чи існують особливі стосунки між вельми шановним Мінору та панні Сакурай?

На питання Шіппо Такумі Тацуя відповів: «не знаю». Насправді навіть якщо він міг здогадатися, він нічого не чув від них. Можливо, якби її запитали прямо, Мінамі відповіла б так само як Тацуя. Зараз Мінамі повинна бути в розгубленості, не знаючи що думати про Мінору.

– Поки що відкладемо мотиви вельмишановного Мінору.

Вставив своє слово Саєгуса Коуічі.

– Те, що вельмишановний Мінору перетворився на Паразита і що він націлився на мага родини Йотсуба, є великою проблемою, але мені цікаво звідки взявся Паразит, який оволодів вельмишановним Мінору.

– Звісно. Чи проникнув Паразит знову зовні, чи їх джерело створено в країні, якщо їх залишити без нагляду, шкода може розростися.

Іцува Ісамі висловив згоду з Коуічі.

– … Це.

– Минулого разу

Гірким голосом почав говорити Кудо Рецу. Та його перебив, вставивши слово, Тацуя.

– Під час вторгнення Паразитів, за допомогою друзів, я запечатав двох паразитів. На той момент було невідомо як остаточно знищити Паразита, але запечатаних викрали. Ймовірно ці два і є джерелом.

– Не відомо хто їх вкрав?

– Невідомо..

Одним словом, без остраху, відповів на звинувачувальне питання Коуічі Тацуя.

– Ви не провели розслідування?

– Токіо не є територією родини Йотсуба.

Коуічі розгубився перед прямою відповіддю Тацуї.

– Той час, в боротьбі з Паразитами ми співпрацювали з панною Маюмі з родини Саєгуса, родиною Дзюмондзі та панною Ерікою, з родини Чіба. Я також поділився інформацією про викрадення запечатаних.

– Звісно, я чув про це.

Після того як Катсуто, як згадане лице підтвердив факт, Коічі відмовився від переслідування відповіді. Якщо Маюмі це чула, це також відповідальність родини Саєгуса.

– Один з них в моїх руках.

Тут несподівані рядки промовила Мая.

– Поки Тацуя займався рештою паразитів, я вирішила забрати зразок, але я змогла забрати лише одного.

– ...Ви не повідомили про це шановному Тацуї?

Здивовано і з докором в тоні, запитав Футацуґі.

– Я хотіла, щоб Тацуя зосередився на навчанні.

Мая, схоже, не відповіла, і виправдалася, але кожен з присутніх, міг сказати, що вона бреше

– Отримавши доповідь Тацуї я, про всяк випадок, провела перевірку, але Паразит, якого зберігає наш дім не має жодних відхилень.

І наполягає на невинності.

– Тож, значить джерелом зараження може бути останній.

– Було б небезпечно поспішати з висновками. Занадто мало інформації про зараження.

Квапливо зупинив Муцудзуку Ацуко Яшшіро Раідзо.

– Думаю, що занепокоєння вельмишановних Саєгуси та Іцуви виправдані, але чи не слід нам надати пріоритет вирішенню відомих нам проблем.

– Згоден. Гадаю, ви праві.

Погодилась з думкою Раідзо Ацуко

Відома проблема, це що робити з Мінору.

– ...Вибачте, Патріарху, але поки відомо, що він Паразит, його не можна залишити без уваги.

– Вірно.

Погодився Кудо Рецу, з обличчям, яке показувало, що він приховує емоції. Ого, син Кудо Макото, можливо, не мав такої рішучості.

Причиною того, що Рецу відвідав збори замість Макото, батька Мінору та глави родини Кудо, було те, що Макото нібито зайнятий внутрішніми справами родини Кудо. Однак правда, мабуть, в тому, що було визначено, що Макото буде важко це обговорювати.

– Було підтверджено, що Паразити, які втрачають носіїв, відлітають на пошуки нових.

Тут увагу привернув Тацуя.

Всі з присутніх вже повинні були знати про це, але більшість з них мали такі погляди, наче забули про це.

– Тож, важливо мобілізувати магів, які можуть атакувати духовні тіла?

Зі словами Ґокі.

– Хіба не безпечніше знешкодити вельмишановного Мінору, не вбиваючи його?

Такумі м’яко не погодився.

– Я згоден з цією думкою.

Підтримав думку Такумі Ґен.

– Вельмишановний Тацуя, ні ви знаєте про печать, чи не так?

Вельмишановний Тацуя, вам відома техніка запечатування.

– Я надам вам це ноу-хау.

Запропонував Рецу, перш ніж Тацуя відповів.

– Ви, Патріарх?

– Вибачте, звідки Патріарх знає, як запечатати Паразита?

Після рефлекторного запитання Ісамі, жорстко запитав Рецу Ґокі. В його погляді була підозра. І її можна було побачити через екран.

– Якщо це сенсей, звісно ж він знає. Спосіб запечатування Паразита, яким скористалася наша родина, була надана семпаєм.

Втрутилась в розмову Мая, наче намагаючись охолодити ситуацію.

Можна було легко помітити, що різкість в очах Ґокі зменшилась.

– Якщо Патріарх навчить нас, ми знатимемо що робити захопивши вельмишановного Мінору, але...

Незвично багатомовна Мая значно покращила атмосферу.

– Цілю вельмишановного Мінору є панні Сакурай Мінамі. Я правильно розумію?

– Я думаю його кінцевою метою є отримати Мінамі.

Твердо відповів на запитання Маі, що потребувала підтвердження, Тацуя.

– Тоді найефективніше буде розкинути тенета навколо лікарні в Токіо, де знаходиться панна Мінамі.

Безтурботно представив план з Мінамі, в ролі приманки, Коуічі.

– Так, це буде правильно. Я організую захист Мінамі.

Замість того щоб заперечити, Мая підтримала його з яскравою посмішкою. Незалежно від того, як це звучало, це були слова, що мали досить жорсткий намір: «У нас не має потреби покладатися на родину Саєгуса для охорони».

На що Коуічі нахмурився.

– Вельмишановна Йотсуба. Я б також хотів запропонувати допомогу своєї родини в охороні.

Прочитав Катсуто атмосферу чи ні, та він зробив незрозумілу пропозицію.

– Якщо ви не проти, знаходитись зовні лікарні.

– Влаштує.

– Тоді згода.

Відставивши Коуічі в бік, досягли домовленості Мая та Катсуто.

– Що робити нам?

– Здається, що кінцевою метою вельмишановного Мінору є панна Сакурай Мінамі, але є великі шанси, що він повернеться до родини Кудо.

Відповів Ацуко Такумі.

Мінору зник вчора. Він не повернувся до родини Кудо, але не можна сказати, що він ніколи не повернеться. Такумі говорив саме про це.

– Звичайно, якщо він з’явиться, то ми його схопимо. І не ховатимемо.

– Про це ми не хвилюємось.

Заспокійливим тоном, відповіла на напружені слова Рецу Маі.

– Хоч хвилювання що до здоров’я вельмишановного Мінору, але він від початку був дуже хорошим магом. Не відомо яку силу він отримав, ставши Паразитом. Якщо ви не проти, я б також хотіла запропонувати наших людей для допомоги.

Маі запропонувала Рецу відправити підкріплення.

– Якщо потрібно, я теж.

Скористався цим шансом Ґокі.

– Буду вдячний. Тоді, пані Футацуґі, я хотів би запросити вашої допомоги. Буду вдячним, якщо вельмишановний Ічідзьо може надати нам допомогу, якщо знадобиться підкріплення.

– Зрозуміла.

– Зрозумів.

Рецу на екрані вклонився, а Маі та Ґокі кивнули.

– Тоді родина Йотсуба охороняє панні Сакурай. Родина Саєгуса розшукає і захопить вельмишановного Мінору. Моя родина Дзюмондзі, охороняє підступи біля лікарні панни Сакурай Мінамі. Родина Футацуґі забезпечить підкріплення біля дому родини Кудо, а сім’я Ічідзьо забезпечить другу хвилю підкріплення. Решта сімей будуть на готові, усіх влаштовує?

На слова Катсуто, один за одним пролунали слова підтримки.

Таким чином, окреслилась реакція Десяти головних кланів.

◇ ◇ ◇

Прибиранням зали нарад взяли на себе співробітники Магічної асоціації.

Тацуя вийшов з кімнати з Катсуто і вони попрямували до ліфта.

Замість того щоб йти поряд, Тацуя тримався заду по діагоналі від Катсуто.

Він не йшов прямо позаду, щоб уникати сліпої зони супутника. Все було через занепокоєння Тацуї, а не через неприязнь до Катсуто.

Вони не розмовляли. Обидва йшли мовчки.

Можливо це було природно. В битві між ними двома, один з них, мабуть, помер би. Відтоді не минуло й місяця. Від того що вони не виявляли ворожості можна сказати, що вони вже виросли. Або це було результатом досвіду реального бою.

Однак їх мовчання перервав голос людини, що з’явилася зі сліпої зони коридору.

– Дзюмондзі-кун, Тацуя-кун, зустріч закінчилась?

– Саєгуса… Чому ти тут?

Попри те, що вона була однією з людей причетних до сутички минулого місяця, говорила вона досить безтурботно.

– Мені було цікаво.

Від не чіткої відповіді Маюмі, Катсуто напружив скроні.

Тацуя подумав, що може зрозуміти його почуття.

– Зустріч закінчилась.

– Несподівано швидко. То що вирішили?

Катсуто хотів сказати запитай у батька. Але він вже давно знав, що Маюмі не з тих дівчат, що легко відступають.

– …Я не говоритиму тут про це.

– Тоді, ходімо в кімнату для гостей.

У відділені Канто Магічної асоціації, як і в штаб-квартирі Канто, було декілька приватних кімнат для нарад. Маюмі, не часто відвідувала це місце, але кілька разів використовувала ці приватні кімнати.

– Тацуя-кун теж.

Тацуя знав, що мала на увазі Маюмі, не уточнюючи цього. Сьогодні у нього не було особливих справ. Заняття Міюкі, в школі закінчаться ще не скоро.

– … Добре.

Тацуя не був радий цьому, але погодився на запрошення Маюмі.

– Тацуя, будеш чорний чай?

– На ваш вибір.

Маюмі орендувала гостьову кімнату, і перше що зробила це завалила чай.

Поцікавившись про вподобання у напоях лише у Тацуї. Катсуто не запитували.

У Тацуї виникла спокуса замовити щось інше, але він розсудив, що це буде клопітно, тому просто погодився.

Маюмі поставила на стіл чай на трьох осіб і сіла. Обравши місце поряд з Катсуто, навпроти Тацуї.

– Пийте, поки не охололо.

За рекомендацією, що прозвучала як наказ, Тацуя та Катсуто пригубили чашки.

Чорний чай, заварений Маюмі, був навіть смачніший, ніж за часів її навчання в старшій школі.

Можливо це був результат сумління. Маюмі також поставила чашку у гарному настрої.

Коли всі повернули чашки на блюдця, Катсуто звернувся до Маюмі.

– Тож що ти хотіла дізнатись?

На його запитання, Маюмі відповіла «все».

– Саєгуса, ти знала тему зустрічі?

– Мінору-кун став Паразитом.

Відразу ж відповіла на подальше запитання Катсуто Маюмі.

– Це все?

Хоча тоном Маюмі, яка показала, що розуміє ситуацію, він все ж був легким. Тацую це насторожило.

– Ти дійсно розумієш суть? Ти була досить близькою з вельмишановним Мінору.

Схоже, Катсуто це теж хвилювало..

– Звичайно я розумію.

Спокійно і без розчарування відповіла на питання Маюмі.

– Я також була причетною до останнього переполоху з Паразитами. Хоч не була особливо корисною.

В останніх словах звучало легке невдоволення. Окрім цього, Маюмі була спокійною.

– ...Якщо ви знаєте, що Мінору став Паразитом, можете собі уявити, що буде далі?

Замість Катсуто, що перебував у розгубленості, заговорив Тацуя.

– Ви піймаєте Мінору-куна, запечатаєте його, витягнете Паразита і вилікуєте його? Але як конкретно ви його піймаєте?

Тацуя та Катсуто поглянули один на одного. Підтверджуючи, чи нормально говорити це Маюмі та домовляючись хто говоритиме.

Заговорив Катсуто.

– ...Влаштуємо засаду і схопимо вельмишановного Мінору, коли він прийде викрасти панну Сакурай Мінамі.

– Дзюмондзі-кун!?

– Ні. Цю роль взяв на себе вельмишановний Саєгуса.

– Е, моя сім’я?..

Спокійний вираз Маюмі розбився на друзки. Але незабаром її неприємно скривлене лице мало привітно усміхнені вуста.

– Пані Сакурай Мінамі — однокласниця Касумі «Сакурай Мінамі», вірно?

– Так. Мінамі та пані ваша молодша сестра — однокласники.

Тацуя використав словосполучення «пані молодша сестра», замість того, щоб назвати її «Касумі», як зазвичай.

– Використовувати дівчину другого року старшої школи? – Тацуя-кун, тебе це влаштовує?

З осудом, поглянула на Тацую Маюмі.

– Незалежно від наших домислів, Мінору знову прийде до Мінамі.

Родина Йотсуба охоронятиме лікарню, в якій госпіталізована панна Сакурай, а моя родина Дзюмондзі охоронятиме околиці лікарні. Ми в жодному разі не нехтуватимемо особистою безпекою панни Сакурай.

Доповнив слова Тацуї Катсуто.

– Якщо охорона буде настільки серйозною, Мінору-кун взагалі може не прийти, чи не так?

– У такому випадку, просто подумаємо про інші заходи.

Категорично відповів на занепокоєння Маюмі Катсуто.

– Тож...

Тон Маюмі був спокійний, але в ньому було якесь задоволення.

– Отже, Дзюмондзі-кун та Тацуя-кун працюватимуть пліч-о-пліч, щоб вирішити цю ситуацію?

Катсуто нахмурився, бо не міг зрозуміти намірів Маюмі.

Однак Тацуя подумки посміхнувся на її доброту, з думкою «любить же вона пхати носа».

– Не обмежуючись цим випадком, родина Дзюмондзі та родина Йотсуба знаходяться у співпраці, як члени Десяти головних кланів. Тимчасові конфлікти не повинні переростати у постійні.

– Тож...

Відповідь була такою ж, як і минулого разу. Але цього разу Маюмі посміхнулася.