[5]

Том 20. Розділ 6 - [6]

[6] Нарешті, настало двадцять восьме березня. Обов’язки Міюкі, як наступної глави родини Йотсуба закінчилися вчора. Вона планувала відвідати сьогоднішню вечірку, на запрошення друга, і Тацуя піде з нею. Це був офіційний привід. Однак справжня місія на сьогодні надана нинішньою головою родини Йотсуба. Початкова місія полягала в запобіганні терористичної атаки, диверсантів, яким вдалося прослизнути. – Я мав намір забезпечити вашу присутність на цій вечірці, але, шановна Міюкі, ви мене випередили. З ніжним виразом на обличчі, посміхаючись, пожалівся дворецький Шіракава, присланий з головного дому Йотсуби. Він відповідав шостому місцю серед восьми дворецьких і не входив до трійки найвідданіших, що зберігали таємниці Йотсуби. Таємницю пов’язаною з головою сім’ї Йотсуба, знала купка людей, що включала голову сім’ї Йотсуба, голів гілок родини, перший дворецький Хаяма, другий — Ханабіші і третій дворецький Куребаяші та інженери з центру колишньої Четвертої науково-дослідної лабораторії, але це не означало, що дворецькі четвертого рівня і нижче, включаючи Шіракаву, не знали фактичної ситуації в родині Йотсуба, яка трималася в таємниці від усього світу. Також Шіракава достатньо володів інформацією, щоб забезпечити підтримку у цій місії. Тому його і прислали сюди. – Однак, не можу назвати правильним, присутність на вечірці шановного Тацуї. Тацуя погоджувався з ним у цьому моменті, тому не звинувачував Шіракаву, за брак ввічливості. Міюкі з нетерпінням чекала, що Тацуя її супроводжуватиме, тому була злегка незадоволеною. – Вірно, це обмежить мене в діях, але цього разу, нам відомо, коли й куди націлився ворог. Проблем не виникне. Це прозвучало зарозуміло. Однак, Тацуя справді так думав. Це була проста впевненість, а не зарозумілість і це розуміла не лише Міюкі, але й Мінамі і Шіракава. Ціль атаки відома, і він не зможе з ними впоратися лише якщо супротивник перевищуватиме в силі, або коли його сила буде обмежена. Цього разу таких проблем не має. Замість того, щоб шукати ворога, який не відомо де переховується, Тацуї було зручніше піти в лоб. Він та його супутники перебували на катері родини Йотсуба. Ханабіші, другий дворецький Йотсуба, замовив його на корабельні Ногасакі, відразу після інциденту в Йокогамі, передбачаючи збільшення роботи на морі, цей «Вовк в овечій шкурі» - яхта для відпочинку та швидкісний катер для змістовного бою, прибув на Окінаву для виконання цієї місії. – Відправляємось. Цього разу керував Шіракава. Технічно могли керувати Тацуя і Мінамі, але Шіракава мав ліцензію керувати невеликим судном у відкритому морі, якої ні Тацуя, ні Мінамі не мали, через вікове обмеження. Крім того, Тацуя мав перехопити ворога, а Мінамі супроводжувати Міюкі, в як охорона на вечірці. Було природно залишити штурвал на Шіракаву. – Прошу. Після наданого дозволу Міюкі, Шіракава запустив двигун швидкісного катера, замаскованого під Яхту. Рушив він настільки плавно, що навряд чи хтось відчув, що вони почали рухатися. Човен, який Джозеф позичив у армії три дні тому, також був зручним, але на цьому швидкісному човні було зручніше. Очевидно в ньому був вбудований якийсь магічний механізм. Сам корабель був магічним пристроєм, такий, як зброя з інтегрованим CAD. Окрім Шіракави, на борту швидкісного судна, як механік, знаходився службовець родини Йотсуба, але Тацуя відчував, що ця людина активує магію, яка пом’якшує коливання та вібрацію. ◇ ◇ ◇ Від головного острова до острова Куме на літаку знадобиться тридцять хвилин, але зі швидкістю яхти знадобиться дві години, щоб прибути до порту Мадомарі на східному узбережжі острова. – При поточній швидкості цього судна, знадобиться година, але ми пливемо з акцентом на комфорт, – повідомив дворецький Шіракава. Замість того, щоб йти прямо до штучного острова «Сайкай Шінтоу» вони зупиняться в порту Куме, оскільки вечірка розпочнеться ввечері, а зараз був час до обіду. – Міюкі. – Пан Тацуя! Шізуку та Хонока чекали в порту Мадомарі. Міюкі заздалегідь повідомила про запланований час прибуття. – Хонока, Шізуку. – Ви приїхали нас зустріти? Міюкі не сказала Тацуї, що надіслала їм електронне повідомлення. Тож, мабуть, для нього було дивно, побачити тут Хоноку, але Тацуя не здивувався. Певно, він передбачав таку можливість. Або не задумувався над цим, бо на роботу це не вплине. Але принаймні вважав присутність Хоноки та Шізуку тут «несуттєвою». – Ви вже їли? Якщо ні, чому б вам не приєднатися до нас за обідом. Тому і запропонував щось подібне від себе. – Залюбки! Давай! З радістю! – Хонока, ти надто схвильована. …Ми теж збиралися. Побачивши, Хоноку, яка ось-ось почне танцювати, та Шізуку, яка засоромилася на несподівану пропозицію, Тацуя теж злегка посміхнувся. Це був не іронічний вираз, який він натягував, поки ніхто не бачить, коли він вступив до Першої старшої школи, а ніжна посмішка. Обідали вони, за рекомендацією Хоноки, обідали гамбургерами з імперськими креветками. Вона наголосила, що у вечорі на вечірці буде буфет з дорогими стравами, а не обід, тому на обід краще обрати повсякденну їжу. Було два види гамбургерів, одні зі смаженими креветками, а інші пасерованими в соусі. – До речі, пан Тацуя, де ви переодягатиметеся. Смакуючи окінавський Дзендзай8 (студений лід з пастою з незграбної квасолі9) на десерт, поцікавилась у Тацуї Шізуку, в основному поглядаючи на Міюкі. Можливо, Шізуку хвилювалася, що у Міюкі та її супутників, що зупинилися в готелі на основному острові Окінава, не буде де переодягатися. Тут не було нічого дивного. – Якщо бажаєте, можемо скористатися салоном краси. – Дякую. Але все добре. Ми можемо переодягтися на яхті. Однак Міюкі та її супутники все продумали. Це не схоже на салон краси, але яхта (замаскований швидкісний катер), має як дзеркало у повний зріст, як і засоби для макіяжу. Вони могли причалити яхтою до штучного острова і піти на вечірку прямо з неї. Однак коли його знову запитали, Тацуя почав хвилюватися, що цього не достатньо. – Міюкі, чому б тобі не погодитися на добру волю Шізуку. Тацуя вважав, що незрівнянна краса Міюкі не потребує професійного макіяжу. Йому навіть здавалося, що недосвідчений майстер зменшить привабливість Міюкі. Через таке несвідоме судження, у нього навіть думка не виникла замовити салон краси на головному острові Окінава чи острові Кума. Однак якщо це візажист, запропонований Шізуку, він ніколи не може бути недосвідченим спеціалістом. У будь-якому випадку, він хотів, щоб першокласний спеціаліст, довершив цю красу. Міюкі чітко усвідомила очікування Тацуї, які він сам не міг зрозуміти. – Якщо шановний Тацуя так говорить... Чи можу я попросити. Без відрази на обличчі, від того як швидко Міюкі змінила свою думку, Шізуку відповіла, – От і добре. – Мінамі, також. Мінамі поглянула на Тацую, почувши своє ім’я, назване Шізуку Міюкі. – Про Мінамі теж слід подбати. Підштовхнута імпульсом його миттєвої відповіді, Мінамі вклонилась Шізуку, зі словами «Прошу». ◇ ◇ ◇ Коли Тацуя Узяв таксі та відвіз сукні Міюкі та Мінамі, до готелю, де зупинилася Шізуку, була друга година дня. О, шістнадцятій тридцять, за дві години до початку вечірки, Міюкі зв’язалася з ним і повідомила, що приготування завершені. Це зайняло менше часу, ніж він думав. Принаймні він недооцінив першокласного візажиста, що приїхав, щоб підготувати Міюкі до вечірки. Ні, чи слід сказати, що він залишив усе як є, щоб не псувати красу Міюкі. Треба сказати, що дві з половиною години — це досить мало. Однак, також вірно, що залишилося не так багато часу. Тацуя з Міюкі та Мінамі відразу ж залишили порт. Шізуку та Хонока заявили, що планують вирушити на вечірку на штучному Острові на вертольоті. Штучний острів «Сайкай Шінтоу» був побудований за тридцять кілометрів на захід від острова Куме. Оскільки це вертоліт, він прибуде за десять хвилин. Вони, особливо Хонока, закликали Тацую та його супутниць, летіти з ним вертольотом. Звичайно на вертольоті, поспішати потреби не було б. Однак через його основну задачу, Тацуя не міг погодитися на запрошення Хоноки та Шізуку. Міюкі не мала можливості діяти окремо від Тацуї, а роботою Мінамі було стежити за Міюкі. В такій ситуації, Тацуя та компанія повернулися на швидкісний човен і рушили на штучний острів морем. Поки Міюкі та Мінамі готувалися до вечірки, Тацуя не сидів без діла. Він зустрівся з Казамою на військовій базі Сил Самооборони на північному боці острова і передав місце положення Джеймса Дж. Джонсона, що було підтверджене Елементальним зором. Після зустрічі, він на борту розвідувального літака військово-повітряних сил вилетів до вод навколо штучного острова і своїми «очима» та «поглядом» перевірив навколишні умови. Він повернувся до порту Мадомарі, о шістнадцятій. Після цього, поспішно переодягнувся в костюм для вечірки та пішов за Міюкі та Мінамі. Це були складні перебіжки, тож Тацуя був виснажливим. Без обіду з Хонокою було б трохи легше, але він не мав наміру жаліти про це. Однак, коли швидкісний катер відплив, у нього було однозначне бажання відпочити. Тацуя зняв піджак, повісив його на вішалку і сів на стілець в каюті. Це був не диван, але спинка з підголівником була високою і широкою, а м’якість огортала по усій довжині, тому не було претензій що до зручності сидіння. Було побоювання, що одяг зімнеться, але він надто втомився, щоб переодягатися знову. Він просто розвалився в кріслі. – Старший брат? На стукіт у двері не відповіли. Коли відповіді не було, навіть після того, як вона покликала, Міюкі обережно відкрила двері та заглянула. – Ох! Після того як у неї вирвалося, Міюкі прикрила рот обома руками. Тацуя, здавалося, не прокинувся. Видихнувши з полегшенням, Міюкі, обережно, щоб не видати шуму, увійшла до каюти. Незахищене спляче обличчя ощасливило Міюкі. Вона знала. Навіть якщо він міцно спить, Тацуя не міг не знати про присутність людей. Він завжди готовий до бою, навіть уві сні. Те, що він не прокинувся на такій близькій відстані означало, що Тацуя не вважав Міюкі ворогом, у всіх сенсах. Це було доказом того, що Тацуя повністю довіряв їй. Вона наблизилася ще ближче. Оглянулася назад і переконалась що двері щільно закриті. Однак, вона багаторазово, неспокійними рухами поглянула вліво і вправо і, можливо, нарешті впевнившись, припинила дивну поведінку, огляду по сторонах. Закрила очі й поклала руку на груди, щоб заспокоїти дихання. Розплющивши очі, поправила волосся рукою, а іншою низ спідниці, Міюкі повільно наблизила обличчя до Тацуї. Перед конкурсом дисертацій, у жовтні позаминулого року. Тобто, у ніч перед інцидентом в Йокогамі. Як вона пам’ятала, трапилася помилка, у подібній ситуації, вона випадково промахнулася рукою повз крісло, в якому сидів Тацуя. Повільно. Вуста Міюкі наближалися до губ Тацуї. Не було жодних ознак того, що Тацуя прокинеться. На відстані, де їх подихи змішалися. Товщину всього одного тонкого паперу. Міюкі міцно заплющила очі. Залившись до вух ясно-червоним кольором, вона розвернулася і втекла з каюти Тацуї. ◇ ◇ ◇ Сайкай Шінтоу має потужності для видобутку підводних ресурсів, вбудовані в свердловину в низу, на додачу до цього дванадцять колон що використовуються як понтони та чотири колони, які слугують конвеєрами для руди, загалом шістнадцять колон, що утримували поверхню штучного острова у формі правильного восьмикутника. На штучному острові розташований п’ятиповерховий житловий район, в якому також побудований розкішний готель для відвідувачів. Сьогоднішня вечірка відбудеться в бенкетному залі готелю на першому підземному поверсі штучного острова. За тридцять хвилин до початку, одним за одним, у вестибюлі перед бенкетним залом, збиралися запрошені гості. – ...Я наче не на своєму місці. Розчаровано промовила Саяка, стоячи перед групою дам і джентльменів, які, здавалося, мали високий соціальний статус, навіть якщо вони не знали їх особистостей, вартість одягу та аксесуарів на них, була досить високою. – Усе гаразд. Пані Мібу, ви маєте чудовий вигляд. – Дійсно? Навіть якщо Азуса так говорила, Саяка не почувалася впевненою і повсякчас смикала край шалі. – Саяка, не хвилюйся ти так. Мабуть, ми не єдині школярі та студенти тут. Ця вечірка — головна подія нашої поїздки. Тобі варто якомога більше насолоджуватися, не думаючи ні про що зайве. – О, так. Підбадьорена Канон, Саяка, здається, нарешті відновила самовладання. Як і сказала Канон, у фоє, тут і там можна було побачити молодих хлопців та дівчат двадцяти років, того ж віку, що і вони. На сьогоднішній вечірці, здається, напрочуд велика кількість учнів молодшого покоління. Саяка і Канон, які чомусь перевели погляд на сходи, що спускалися до вестибюля, помітили своїх, гарно вбраних кохаїв. – Чійода-семпай, Мібу-семпай, ви рано. Обережно, щоб не заважати іншим гостям, до Канон і Саяки, підійшла Хонока. Поряд з нею, злегка вклонилася Шізука. Пані Мітсуї, пані Кітаяма, ви лише у двох? Група Канон та інших були запрошені родиною Ісорі, вона як його наречена, а решта п’ятеро, як його друзі. Однак у випадку з Шізуку, наскільки знала Канон, що запрошеними були її батьки, а вона з Хонокою лиш супроводжували їх. Тож здивувалася, що вони з’явилися лише вдвох. – Ні, он там. Стисло відповіла Шізуку і вказала поглядом. Там куди вона повернула обличчя, були пан Кітаяма Ушіо та пані Бені, яких супроводжував їх старший син, що готувався перейти до середньої школи, які віталися з політиками, обличчя яких були відомі Канон. – Як і очікувалося. Висловила захоплення Азуса, що слухала їхню розмову з боку. – Той чоловік впливовий політик, чи не так? А прийшов через у весь зал, щоб привітатися... В голосі Канон було не лише здивування, але й захоплення. – Не тільки вагомий, але й має досвід роботи міністром. Він має значні зв’язки в силах самооборони, але не варто хвилюватися. Тихо промовив Ісорі, що непомітно підійшов позаду. У родини Кітаяма не має компаній, які безпосередньо займаються зброєю. Однак Група компаній родини Кітаяма має високу частку проміжних товарів для виробництва зброї, такої як боєприпасів для винищувачів. Оскільки виробництво боєприпасів не є основним бізнесом, якщо Кітаяма Ушіо буде в поганому настрої, існує ризик того що виробництво зміститься на цивільний сектор, та експорт, а постачання армії буде затримано. Сказавши, «не варто турбуватися», Ісорі ще применшив поточну ситуацію. – То чому б і нам не привітатися. – З ким? – Звичайно, і з тим і з іншим. Зауваживши це, Ісорі підштовхнув в спину Канон, яка схоже, досі була розгубленою, і попрямував до Ушіо, Беніо і політика, який вітався з ними. – Не варто панікувати. Прошепотіла Шізуку, побачивши Саяку та Азусу, які проводжали спини тих двох, з виглядом голубів, яких злякали несподіваним пострілом з рушниці. Шізуку мала на увазі, що якщо не зараз, то пізніше зможуть привітатися. Навіть після початку вечірки, в них буде безліч шансів поговорити. Мабуть, зрозумівши це в словах Шізуку, її вирази трохи розслабилися. Хоч і виглядав спокійним, Ісорі, мабуть, був далеким від спокою. – Хонока, що сталося? Шізуку відвела погляд від Ісорі. На Хоноку, що переводила погляд по вестибюлю, вишукуючи когось в натовпі. Однак, навіть не запитуючи, вона знала кого шукає Хонока. – Цікаво, пан Тацуя вже прийшов. – Вірно. Як тільки Міюкі з’явиться, ми це помітимо. Шізуку намагалася натякнути: «ти забула про Міюкі та Мінамі», але Хонока цього не зрозуміла. ◇ ◇ ◇ Поки Хонока хвилювалася, швидкісний катер, Тацуї та його супутників, уже прибув до порту штучного острова. Міюкі не з’явилася у вестибюлі, бо не любила натовпу. Лиш те, що вона принцеса таємничої родини Йотсуба приверне зацікавлення та інтерес багатьох людей. А враховуючи її зовнішність і наряд, натовп дратуватиме ще більше. А Тацуя не з’явився трохи з іншої причини. Він пішов до торгового центру, який щойно відкрився у підвалі штучного острова. Повноцінне функціонування магазинів розпочнеться наступного місяця, коли розпочне роботу підземний гірничодобувний комплекс, але деякі сувенірні та мінімаркети, відкрилися заздалегідь. Перед одним супермаркетом великої національної мережі, він знайшов Джеймса Дж. Джонсона. Джонсон змінив колір волосся та очей і повністю збрив бороду. Крім того, скористався бронею під одягом, для зміни статури. Однак подібними заходами неможливо обманути «очі» Тацуї. Він від самого початку прийшов сюди не покладаючись на очі, а встановив його місце знаходження «Поглядом духів». Той мав впізнати Тацую. Оскільки той особливо не маскувався. Однак, особливих ознак напруження помітно не було. Джонсона супроводжувала дівчинка дванадцяти, тринадцяти років. Руде волосся, зелені очі. Колір відрізнявся від фотографії, показаної Казамою. Через вбрання і зачіску, вона мала дещо інший вигляд, але Тацуя ніколи не сплутає людину. Дівчина підняла обличчя. Її погляд зустрівся з Тацуєю. Тацуя злегка вклонився і звернувся до Джонсона, – вибачте. Я чув, що сьогоднішня вечірка для місцевих... Тому не свідомо витріщався на вас. – Ні, не хвилюйтесь. Поспішно відповів Джонсон і спробував відійти від Тацуї. Але Тацуя не дозволив це зробити. – Прошу і вашого вибачення, молода пані. Це була не пристойна поведінка, щодо леді. Прошу вибачення. З погляду леді, капітана Жасмин Вільямс, так не вибачаються перед дитиною. – ...Не варто так вибачатися. Дійсно не варто хвилюватися. Високим, різким голосом, що відповідав її вигляду, відповіла дівчинка, на вибачення Тацуї. Після чого Джонсон і Жасмин відвернулися від Тацуї. ◇ ◇ ◇ Побачивши що Тацуя зайшов у магазин, Джонсон прискорився. Жасмин крокувала швидше через різницю в розмірі кроків, але Джонсон не зменшив швидкості. Повернувши в провулок і зникнувши з поля зору з магазину, Джонсон нарешті пригальмував. І все ж зрівнявся зі швидкістю Жасмин і не зміг зупинитися. Він зупинився лише тоді, як дійшов до сліпої плями, створеної заздалегідь, зміною позицій камери спостереження. Джонсон і Жасмин швидко оглянулися по сторонах. Переконавшись, що поряд нікого не має, відкрили двері чорного входу, які були розблоковані заздалегідь і прослизнули в середину. Джонсон глибоко зітхнув, а Жасмин перевела подих. Однак вони відволіклися лише на мить. – Джаз. – Що? – Думаєш... Нас помітили. – Я не знаю. Напружена похитала головою Жасмин, на напружений голос Джонсона. – Не має жодних ознак переслідування. Схоже, магію теж не використовують... Жасмин раптово запнулася. – Джей, жодних ознак використання магії не було, чи не так? З нами нічого не зробили, так? Жасмин назвала Джонсона не на ім’я чи за званням, а на прізвисько. Це означало, що вона засмутилася. – Що не так, Джаз? Жасмин молодша за Джона лише на рік. Але зараз вона дивилася на нього невпевнено, наче справжня маленька дівчинка. – Не знаю... Ознак магії не було. Я не відчула, що до мене застосували магію. Але все ж чому? Чому я відчуваю занепокоєння? Якесь моторошне відчуття, ніби навколо шиї затягується петля, а ми не помічаємо? – Джаз, заспокойся. По правді кажучи, тривога, про яку говорила Жасмин, було тим же почуттям, що Джеймс відчув тоді. Він відчув, що фраза «затягується петля», сказана нею, точно відображала те зловісне почуття, яке він тоді відчував і пригадав свої відчуття і шок. Однак зусиллям він придушив почуття хвилювання і тривоги, зробивши якомога безстрашніший вираз і поглянув у очі Жасмин. – Я теж не помітив, щоб він щось з тобою зробив. Принаймні він тебе й пальцем не торкнувся. Важке дихання Жасмин стало трохи легшим. – ...Вибач. Я розхвилювалася без причини. Здається, я занадто сильно сфокусувалася на тому, що він з Йотсуби. – Нічого. Звісно, від нього відчувається щось дивне. Жасмин розслабила погляд, бо подумала, що Джонсон жартує. Але Джонсон був серйозний. – Джаз, може зупинимося цього разу? Жасмин знадобилося кілька секунд, щоб зрозуміти значення його слів. – ...Не кажи дурниць. Ми вже отримали наказ. – Я кажу це зі свого досвіду. Ця місія... небезпечна. Джонсон натякнув на відмову від своєї місії. – Капітан Джонсон, лише за ці слова, вас піддадуть трибуналу. – Ми тут одні. Це означає, що самі собі командири. Якщо вважатимемо, що і так складна ситуація погіршується, повинні мати можливість відмовитися на власний розсуд. – Це лише у тому випадку, коли смертельна ситуація прогнозується зі стовідсотковою точністю! Нічого подібного поки не сталося. – Це буде не звичайний бій! А таємний бій між магами. Ми не знаємо, які загрози нас чекають! – Як і на рядових місіях! Це не вагома причина тікати! Джонсон і Жасмин дивилися один на одного. Першим відвів погляд Джонсон. – ...Вибач. Здається я сказав щось не те. – ...Поки удамо, що я нічого не чула. Джонсон визнав свою провину, а Жасмин прийняла вибачення. – Ой. – ...Час повертатися. Вечірка ось-ось почнеться. Думаю, того хлопця там уже не має. – Прийнято. Пройшовши коридором, що підходив до сходів, Джо підійшов до інших дверей. Поглянувши йому в спину, Жасмин, безумовно відчула, що у нього є сильне бажання відмовитися від місії. ◇ ◇ ◇ Тацуя купив мінеральної води в магазині й повернувся до швидкісного човна, де чекали Міюкі та супутники. Він не відчував спраги. Він лиш вважав не природним заходити до магазину, нічого не купуючи. – Старший брате, йдемо до зали? Коли покидав швидкісний катер, Тацуя, безмовно, говорив саме так. Він повернеться як раз тоді, як настане час іти до місця проведення вечірки. Однак, на запитання Міюкі, похитав головою. – У нас ще є час? Дайте мені п’ять хвилин. – Звісно... можливо, старший брате? Причина, по якій він наважився повернутися на корабель. Мабуть, тому що, хотів уникнути поглядів сторонніх. Подумавши про це, після думки «уникнути поглядів», Міюкі зрозуміла, що збирається робити Тацуя. – Я вас покличу, коли прийде час. – Гаразд. Погодившись з пропозицією Міюкі, Тацуя пішов у свою каюту. Міюкі та Мінамі не повинні були зайти до його особистої кімнати без попередження, але Тацуя на всякий випадок замкнув двері, зняв піджак і сів у крісло. І заплющив очі. Не для того, щоб здрімнути. Він спрямував «погляд» у світ, який не відчути п’ятьма відчуттями. Тацуя міг «бачити» інформаційний вимір і не закритими очима. Однак набагато простіше стежити за ним, якщо на п’ять почуттів нічого не впливає. Він отримав доступ до інформації щодо «дівчини», яку щойно зустрів, скориставшись сайоновою кулею, якою вистрілив через Ідею, щоб помітити її. «Жасмин Вільямс. Капітан магічного підрозділу австралійської армії. Як і думав, вона набагато старша, ніж виглядає». Модифікований маг з генетичною патологією. Навіть довідавшись це, серце Тацуї схвилювалося. Поводитися м’яко, виправдовуючись цим, буде грубо щодо супротивника. Поки вона ворог, для Тацуї вона лише та, кого треба знешкодити. Якщо вона перестане бути ворогом, почуття можуть змінитися Про всяк випадок, він також підтвердив мітку Джеймса Дж. Джонсона. Його все ще можна було відстежити без проблем. Якщо його так і не помітять, здавалося, що він працюватиме ще дні три. «Може це не добросовісно, але... справжній бій ідеально підходить для випробування». Закінчивши свій трюк, Тацуя розплющив очі. Поглянув на годинник в каюті. Пройшло більше часу, ніж він очікував. Коли він встав і знову одягнув піджак, у двері постукали. – ...Старший брате. Вже час. – Зрозумів. Відповів він Міюкі й відчинив двері. Намисто з добре збалансованим розташуванням білих чорних та золотих перлів сяяло на її шиї, що була оголена після підняття волосся, з якого зняли звичні прикраси. ◇ ◇ ◇ Почалася вечірка, на честь завершення проєкту «Сайкай Шінтоу». Двері зали відчинилися, і люди, що очікували у вестибюлі, повільно потягнулися в середину. У таких випадках є два способи поведінки, коли важливі гості заходять першими, або коли вони заходили останніми. Однак сьогодні не один з них не задіяний, і вони просто заходили в середину по черзі, починаючи з тих, хто стояв ближче до входу. Тому Тацуя і його супутниці, що не чекали у вестибюлі, увійшли на місце проведення останніми, хоча не спізнилися. Іншими словами, Міюкі, яку супроводжував Тацуя, а за ним Мінамі, увійшли до кімнати, наповненої великою кількістю людей. Після їх входу, місце, де було повно шуму, швидко заспокоїлось. Це нагадувало появу головного гостя вечора. Ні, в цей момент, Міюкі стала головною героїнею вечора. У людей настільки перехопило дух, що вони не могли рухатись усі були зачаровані нереальною красою. Міюкі посміхнулася і легенько вклонилась залі зі злегка сором’язливим виразом на обличчі. Це розвіяло мрійливий параліч. Повернувся гомін. Майже кругом лунали розмови про Міюкі: «що це за красива дівчина?», «Це Йотсуба...», «Що, та?!». Лише кілька винятків. Це були старшокласники та випускники Першої старшої та батьки Шізуку, які давно були знайомі з Міюкі. Тацуя провів Міюкі з Мінамі, щоб привітатися з Кітаямою Ушіо. Це логічно, адже завдяки Ушіо, вони й потрапили на цю вечірку. – Давно не бачились. – Дякую за запрошення. Ввічливо вклонився Тацуя. Уклін Міюкі був елегантним, а Мінамі — звичайним. – Взаємно. Дякую, за надану честь. З усмішкою відповів Тацуї Ушіо, збираючи на собі погляди присутніх. Тацуя та Міюкі зустрічалися з Ушіо після теракту в Хаконе, минулого місяця. Тож насправді це було не так давно, але в ситуації, коли не відомо хто слухає, не варто говорити правду. І це не було дивне привітання, бо минув якийсь час, як вони зустрічалися з дружиною Ушіо, Беніо. – Ти маєш кращий вигляд, з того часу як ми бачились. Дружнім, підходящим для світського суспільства тоном, звернулася до Тацуї Беніо. Однак, за ним була кривда на Тацую, що говорила: «ти мене обманув». – Ви не змінилися з того часу, мадам. Радий зустрітися з вами сьогодні. Однак, Тацуя зовсім не злякався. Беніо була змушена доброзичливо посміхатися, з ненавистю в очах. – Ватару-кун, давно не бачились. Ти вже учень середньої школи. Ніжним голосом, можливо щоб не погіршити атмосферу, звернулася до Ватару, що напруженим поглядом стояв поряд з Беніо, Міюкі. Від її чудового, відповідного до її краси, голосу, багато людей, як молодих, так і старших, знову скам’яніли. – Так, з квітня, я учень середньої школи! Не дивно, що Ватару нервував. Це була безглузда відповідь, але дивно, що він міг хоч щось сказати. Поглянувши на сина з гіркою посмішкою, Ушіо звернувся до Тацуї. – Наша дочка он там. Не хочете поговорити з нею? Там, куди перевів погляд Ушіо, кучкувалися Шізуку, Хонока, Азуса та інші випускники. – Ну, тоді, ми вдячно приймемо ваші слова. Тацуя та його супутниці знову вклонилися та залишили Ушіо. Схоже, закляклі люди, нарешті зрозуміли, що їх поведінка була не ввічливою. Відвернули погляди від Тацуї, що рухався, і повернулися до спілкування з людьми поряд. Від цього стало легше Азусі та Хаторі, а не Міюкі. – Я думала, що вже звикла, але... Бачачи тебе в такому образі знову, це кожного разу приголомшує. Завдяки своїй мужності сказала Канон, а Азуса і Саяка були ошелешені аурою Міюкі, в цьому випадку, «аурою» у загально прийнятому значені. – Для пані та панів, люди з родини Йотсуба — рідкість. Без скромності чи лестощів відповіла Міюкі. Навіть якщо Канон щиро похвалила її зовнішність, Міюкі не подобалося збирати на собі стільки поглядів. Хоча вона могла зрозуміти подібний рівень зацікавленості. Тут на сцену вийшов організатор. Після чого прозвучало близько десятка привітальних промов. У тому числі й від Ушіо, Від чого Шізуку, здається, було трохи не зручно. ◇ ◇ ◇ Корабель рухався на північний-захід приблизно в шістдесяти кілометрах на захід від Сайкай Шінтоу. Формою він нагадував трохи великий рибальський корабель. Хоч це рибальський човен, схоже, він не особливо ловив рибу, здається він повертався до рідного порту на економній швидкості. Ще кілька років тому японські патрульні катери переслідували риболовецькі човни Великого Азійського Союзу, що проводили незаконний промисел, серед них часто були курячі перегони й на радарах часто з’являлися бойові лінкори обох країн. Однак з часу вторгнення на Окінаву, п’ять років тому, провокації Великого Азійського Союзу повністю були приховані в тіні. З моменту укладання мирного договору минулого року, кораблі Великого Азійського Союзу, на поверхні, поводилися як джентльмени. – Лейтенант, ви справді підете? Ми не зможемо вас підібрати... – Про решту подумаємо потім. Перш за все потрібно успішно завершити операцію. Сказавши так лейтенант Бредлі Чіян заліз в торпедну капсулу, повзучи на животі. Чіян — другий номер серед дезертирів Великого Азійського Союзу. Зараз, коли японські військові піймали перший номер, Даніеля Лю, він став лідером. Ніхто не міг йому заперечити, навіть якщо це був квиток в один кінець. Однак діяв він не зовсім не обдумано. Він мав певний план, «зробити все можливе». Якщо навіть саботаж не вдасться і сам штучний острів не буде потоплено, велика плутанина неминуча. В подібному хаосі, викрасти катер для дальнього плавання не проблема. – Зачиняйте люк. – Так. За наказом Чіяна, люк позаду нього закрили. На мить Чіяна поглинула абсолютна темрява, але незабаром загорілися слабкі вогні. Подібних торпедоподібних капсул — п’ять. Чіян був один, а в інших, чотирьох по двоє. Ці дев’ятеро — загін самогубців, який готувався до своєї останньої операції. Капсули викинули в море через отвір в дні корабля. Металевий чохол, повністю закривав задню частину, де був встановлений гвинт торпедоподібної капсули. Це було зроблено, щоб запобігти виявленню шуму гвинта. П’ять капсул почали просуватися в глибинах моря до штучного острова «Сайкай Шінтоу», лише завдяки магії людей, що були в них розміщені. ◇ ◇ ◇ У бенкетному залі готелю на першому підземному поверсі штучного острова, закінчилися привітання і настав час вільного спілкування. Здавалося, що представник вищого класу, які зібралися тут, нарешті одужали, і кількість поглядів, направлених на Міюкі, зменшилася. Група випускників також потягнулися за підготовленою їжею, з обличчями, на яких було трохи менше напруги. – Цікаво, чи семпай також підніметься на сцену. Потягнувшись за закускою, заговорив з Ісорі Тацуя. Взявши те, саме, що і Тацуя, Ісорі зі сміхом похитав головою. – Власне такі розмови були, але я відмовився. Ніхто не зрадіє почувши мої слова. – Нічого подібного! Я хотіла почути про круті здобутки Кея! Відразу підняла шум Канон, підскочивши з боку. На її думку, це перший раз, коли вона сперечається на цю тему. – До речі, семпай. Не могли б ви приділити мені трохи часу. – Шановний Тацуя? Цій пропозиції була здивована Міюкі, а не сам Ісорі. ...Здається вона вже звикла, не називати його «старший брат», навіть при такій раптовості. Чесно кажучи, Ісорі теж був здивований, але Міюкі заговорила так швидко, що він не встиг відреагувати. – ...Щось сталося? Замість того, щоб здивуватися, Ісорі відчув неприємності. З виразу обличчя Тацуї, він, мабуть, зрозумів, що його міркування були правильними. – Зрозумів. Прошу сюди. Родина Ісорі брала участь у проєктуванні цього штучного острова. Тож він знав про наявність маленької кімнати поряд з бенкетним залом, в якому вони зараз знаходилися. Вона була призначена для переодягання нареченої, то ж сьогодні її не повинні використовувати. – Зачекай тут Міюкі. Мінамі, залишаю Міюкі на тебе. – ...Добре. – Так, шановний Тацуя. Канон, ти теж почекай. – ...Зрозуміла. Тацуя зупинив Міюкі, що намагалася не відстати, а Ісорі — Канон, і вони непомітно перейшли до сусідньої кімнати. ◇ ◇ ◇ То що сталося? У кімнаті нікого не було, але Ісорі підійшов і прошепотів Тацуї. – На цю вечірку націлилися дезертири Великого Азійського Союзу. Тацуя також зупинився і чесно відповів на питання Тацуї. З горла Ісорі донісся звук.. Це, мабуть, був стриманий «крик», а не «подих» чи ковтання слюди. – Чому зараз... Пошепки докорив Тацую Ісорі. Не завершеною фразою він, певно, хотів сказати «чому ти не попередив мене заздалегідь». – Не зрозумій мене не правильно. Тацуя спокійно підняв перед собою праву руку і стримав його жестом, схоже, заспокоївши того. – Дезертири з Великого Азійського Союзу планують напад, але контрзаходи вже підготовлені. Вони нічого не зможуть зробити. Здається, він повністю не вірив у слова Тацуї, але поки Ісорі демонстрував намір вислухати його. – Диверсанти наблизяться до штучного острова з моря і встановлять бомбу, щоб пошкодити понтон. – ...Таким чином, Сайкай Шінтоу не потопити. – Але сьогоднішню вечірку буде скасовано, якщо їм вдасться це зробити. Здається Ісорі відновив самовладання і здатність мислити. Він з підозрою поглянув на Тацую. – Твої слова звучать досить впевнено... Але чому ти мені все це розповів? – У випадку, якщо почнеться битва, вам доведеться бути обережними. – Навіть якщо ти мені це сказав, ти ж не збираєшся втручатися в небезпечні речі? Запитав Ісорі зі звичайним виразом пацифіста на обличчі. Але навіть якби це був не Тацуя, прочитати істинні наміри, не викликало жодних труднощів. Однак він мав козирі, щоб розбити незворушне обличчя Ісорі. – Я знаю про захисну систему магії гравірування, встановлену на цьому острові. Семпай, ви ж можете вільно активувати її. Ісорі широко розплющив очі. Але незабаром він впевнено кивнув. – В положенні Шіби-куна, знати про це природно. То чи знаєш ти, що неможливо встановити бомбу без допомоги Сил Самооборони? Ісорі теж знаходився посеред інциденту в Йокогамі. Тож він знає, що Тацуя є офіцером Сил Самооборони. – Спершу, до нього не наблизитися. Поле відштовхування, що генерується на поверхні понтона, щоб відганяти великі морські організми, також впливає на людину. Поки на вас діє біоелектричний струм, ви не отримаєте травм, але не зможете доторкнутися до понтона, або гірничодобувного обладнання. – Правильна відповідь. До речі відкладення також відділяються за допомогою ультразвукового очищення. Навіть якщо не я, поки є маг моєї родини, здатний активувати магію гравірування, встановити бомбу не можливо. – Так. Дезертири теж це знають. Ісорі зблід. Він не був настільки наївним, щоб не зрозуміти значення його слів. – ...Тобто, я також буду їх ціллю? – Вірно. Якщо точніше, на семпая вже націлилися, чи не так? Нещадно кивнув Тацуя. – Не хвилюйтесь. На місці організований маг Сил Самооборони, який буде охороняти семпая. Ось він. У той момент, коли Тацуя це сказав, за Ісорі з’явилася ознака присутності людини. Маг у формі офіціанта віддав честь Ісорі, який поспіхом озирнувся назад. – Коли... Не відповідаючи на питання Ісорі, маг, переодягнений офіціантом, представився. – Я старший сержант Хаебару з Сил Самооборони. Зважаючи на військову таємницю, прошу вибачення, що не називаю до якого підрозділу належу. Солдат, який назвався Хаебару, чоловік близько тридцяти років. Однак Ісорі, який мало розбирався в подібному, якось зрозумів, що той відрізнявся від того як виглядав. – Старший сержант фахівець з охорони. Він відмінно володіє магією персонального захисту і досвідчений у веденні бою. Якщо бажаєте кудись переміститися, будь ласка, повідомте старшому сержанту. Переконавшись, що Ісорі кивнув, Тацуя продовжив. – Повертаємося назад. Той погодився. ◇ ◇ ◇ Коли вони повернулись на вечірку, до Тацуї підійшла вродлива жінка в скромній сукні, яка здавалася «секретаркою президента відомої компанії». – Повертайтеся, будь ласка, до семпаїв. – Зрозумів. Все зрозумівши, Ісорі, повернувся до столу де зібралися Канон та його друзі, не звертаючи уваги на жінку, ...Оскільки теж її знав. – Це старший син родини Ісорі? Який милий хлопчик. Сукня йому б підійшла краще. – Тільки не говоріть цього при ньому. Думаю, для нього це дратівлива тема. – Звісно не говоритиму. Я ж не настільки не чуттєва. – Ні, це про всяк випадок. Легковажно промовив Тацуя до Фудзібаяші, у якої була злісна посмішка. – Вони прийшли? Запитав він у тоні світської бесіди. – Так. Так, через п’ять хвилин зіштовхнуться з лінією оборони. Навколо них був бар’єр, що запобігає прослуховуванню, який непомітно встановила Фудзібаяші. Це не звукоізоляційне поле сучасної магії, а древня магія родини Традиціоналістів Фудзібаяші. Древня магія, яку важко виявити датчиками, більше підходить для таких місць, ніж сучасна магія, що має потужніший ефект. – Тоді, до того як вони спливуть, приблизно десять хвилин. – Можливо трохи раніше. – Зрозуміло. Я теж підготуюся до виступу. – Зрозуміла. Так і повідомлю капітану. Тацуя рушив, але зупинився, коли помітив погляд Фудзібаяші. – ...Що? – Тацуя-кун... Здається зовсім не розгубився. – Що ви маєте на увазі. Тацуя не прикидався. Слова Фудзібаяші були настільки розпливчастими, що він не міг зрозуміти, що вона має на увазі. – Я чула, що Тацуя теж втратив близьку людину п’ять років тому. – Так і є. І що? Голос Тацуї можна було описати як нещадний. – Перед тим же ворогом, в тому самому місці, все те саме. ...Хотіла б я бути такою ж сильною. Здавалося, слова Фудзібаяші були сказані їй самій, а не Тацуї. – Це не зовсім те саме. Характер і ситуація ворога відрізняється від тодішньої. Однак Тацуя відповів чесно. – До того ж є лише одна людина, яка для мене дійсно важлива. Запитувати ім’я, «однієї людини» потреби не було. – ...Якщо ти не втратиш Міюкі, інше тебе не цікавить? – Це припущення безглузде. Поки я живий, цього не станеться. Без вагань відповів Тацуя і цього разу пішов перед Фудзібаяші. ◇ ◇ ◇ Тацуя повернувся до столу, зібравши підозрілі погляди. Насправді Кіріхара і Хаторі вже намагалися щось сказати. – Вибачте. Однак ініціативу взяв Тацую. – Мені зателефонували з дому, і мені довелося дещо зробити. До минулого року, Тацуя був обережним, щоб зберегти «дім» в таємниці. Але тепер він може скористатися тим що є родичем Йотсуби, як приводом.. Якщо натякнути, що це справа родини Йотсуба, через її жахливу репутацію, додаткових питань не буде. По правді кажучи, Тацуя відчував, що необачно буде постійно користуватися цим, говорячи собі «це зручно». Ніхто не питав, «що саме зробити». – Я ще не все завершив. Міюкі, я повернуся до кінця вечірки. – Так, шановний Тацуя. Я чекатиму на вас. Тацуя кивнув і пішов до Кітаями Ушіо. Повідомивши йому те саме. – Тепер називаєш його шановний Тацуя. Заговорила з Міюкі Азуса, яка проводжала його поглядом. – Так. Тому що «пан Тацуя» звучить не гарно. Попри раптово поставлене питання, вона вже неодноразово називала його «шановний Тацуя» перед Азусою, Міюкі не панікувала і без зайвого шуму відповіла з посмішкою. На таку гідну поведінку, Азуса не могла відповісти нічим інакшим, як сміхом. – Ха-ха, що ти кажеш... Це безумовно в репертуарі пані Шіби. З виразом «дякую за пригощання» Канон поглянула на стелю. – Мені це видається неможливим... – Канон така як є. Я щасливий. – Е-е-е... правда? Канон притиснулася до Ісорі, що стояв поряд. – Ах, вони у своєму власному світі. Куди подівалася скромність Ямато Надешіко. Пробурчав Кіріхара, відводячи погляд від Ісорі та Канон, яких огорнула солодка атмосфера. – Говорить той, хто тут з дівчиною. На глузування Хаторі Кіріхара не відреагував. – Кіріхара-кун любить скромних дівчат, чи не так? Тоді я утримаюся. – Ей, ей. Той не зміг стримати свою розгубленість на підколку Саяка. Поки випускники сміялися разом з Ісорі та Канон, що створили власний світ, Хонока і Шізуку тихенько розмовляли з Міюкі. – Міюкі, а тобі не потрібно йти? – Ми можемо вам допомогти? – Думаю, бути спокійним, це найкраща допомога. Ця відповідь не була справжнім наміром Міюкі. Передбачалося, що вона відіграє важливу роль в заключній фазі операції, не тільки підтримкою, але й діями. Але зараз потрібно поводитися тихо. Тож вона не брехала. З погляду неповнолітніх цивільних, Хоноку і Шізуку, відповідь Міюкі була логічною. Однак були і ті, хто не здавався. Ті, хто в передчутті шторму, з самого початку, не мав наміру здаватися. Тацуя (навіть Міюкі) недооцінювали гарячу кров випускників. ◇ ◇ ◇ Лише за кілометр на захід від штучного острова «Сайкай Шінтоу». На хвилях, у світлі повного місяця, стояв чоловік. Велетень був одягнений у білу броню в китайському стилі. Це був Люй Ґанху, вбраний в магічний інструмент «Білий тигр». – Вони скоро прибудуть. – Так. – Починаю занурення. – Як тобі відомо, обладунки Білий тигр не так придатні для води, як до «вогню». – Я розумію.. Без такої фори було б не весело. – О так, це ж капітан, якого взагалі не хвилює «вогонь». Не варто хвилюватися. – ...Будь ласка, залиште це на мене. – Добре, вперед. Після наказу Чень Сян Шеня, тіло Люй Ґанху занурилося в море. Це не виглядало дивним само по собі. Досить незвично стояти на воді. Однак дивно було те, що замість того щоб швидко з бризками втонути в морі, тіло занурилося поступово. У Люй Ґанху не було ні балона з киснем, ні трубки для дихання в роті. Він дихав як зазвичай. Якщо придивитися, його тіла морська вода не торкалася. Гігантське тіло Люй Ґанху, в обладунках Білого тигра, було покрите тонкою плівкою повітря. Він припинив занурення і примружив очі. При зануренні на таку глибину, світло місяця чи зірок навряд, чи досягне вас. Вода нічного моря була заповнена темрявою. На відстані витягнутої руки нічого не було видно. ...Якщо говорити про фізичне світло. Погляд Люй Ґанху бачив світло мисленнєвих часток, що супроводжувало використання магії та енергію, що випромінювалася з середини тіла. Люй Ґанху сперся ногами в морську воду. Виставивши в перед ліву руку і зігнув праву. Шар повітря, що огортав тіло Люй Ґанху збільшився в товщину. Кисень видобутий з моря, додався до повітря, принесеного з поверхні. Зазвичай, подібне приводило до інтоксикації киснем, але організм Люй Ґанху споживав концентрований кисень і накопичував «енергію». Енергія, вироблена тілом, поєдналася з силою «техніки». Через викинуту в перед праву руку, вона була вивільнена потужною «хвилею». «Хвиля» не турбувала воду і стикалася лише з живим тілом. Люй Ґанху відчув певне коливання викинутої «хвилі», що від чогось відскочила. Відштовхнувшись від морської води, він побіг під водою. Ногою він штовхнув вперед торпедоподібну капсулу. З капсули, ніс якої підбили вгору, від чого вона оберталася вертикально, викинуло двох чоловік. Двоє поспіхом попрямували до поверхні. Дезертири, що вибиралися з інших капсул, один за одним направилися на поверхню моря. З лютою посмішкою, Люй Ґанху попрямував за ними. ◇ ◇ ◇ Коли Люй Ґанху зіткнувся з торпедоподібними капсулами, Тацуя плив морем на гідроциклі. Він був не один. Поруч з ним, на невеликому човні пливли Хіґакі Джозеф та Янаґі. – Майора ви бачили? – Ти теж бачив? Тацуя та Янаґі, різними засобами вловили хвилі, що поширювалися морем. – Ворожі агенти наближаються. – Я пішов. Прикрий. – Так точно. В момент відповіді Тацуї, Янаґі відштовхнувся ногою від човна. У руках у нього була палиця, близько двох метрів довжиною. Янаґі приземлився на поверхні моря. Правильно було б сказати приводнився, але коли бачиш, що ноги зовсім не занурюються у воду, це можна назвати лише як «приземлення». Стоячи на хвилях, він сунув палицю в море. Натиснувши лівою рукою на кінець палиці, він підняв праву руку, що знаходилась приблизно на п’ятдесят сантиметрів ближче. Витягнувши з моря ворожих солдатів. Янаґі запустив агента в повітря. Крик оперативника заглушив звук гідроциклу. Як можна було бачити з летючого тіла, той зазнав жахливих травм. Ворожий солдат, якого виштовхнув Янаґі, впав у човен, під керівництвом Джозефа. Джозеф швидко зв’язав прибулого. Тим часом Янаґі попрямував до наступного ворога, що випірнув з моря. З’явилися ознаки швидкого наближення когось особливо сильного. Він був в позиції атаки Янаґі ззаду. Майже в той же момент, коли Янаґі косим ударом палиці вдарив шию, що з’явилася на поверхні, з моря, наче в стрибку кита, вилетіла велика фігура. Тацуя націлив на велетня магію. Однак він не випустив її. Він помітив більш небезпечне наближення, що слідкувало за ним з моря. Вже було відомо, що велетень це лейтенант Бредлі Чіян, дезертир Великого Азійського Союзу. А слідкував за ним капітан армії Великого Азійського Союзу Люй Ґанху. Тілом Бредлі Чіяна перевершувало Люй Ґанху. Однак енергія, що містило тіло Люй Ґанху, на одну-дві сходинки вища. Тацуя залишив Чіяна Люй Ґанху і хотів допомогти Янаґі позбутися залишків дрібної риби. Тут трапилася несподіванка, яку навіть Тацуя не уявляв. – Знищення! Знайомий силует, з незрозумілим бойовим криком, у стрибку ударив ворога, що стояв на поверхні моря. Юнаком, який ударом потопив противника і спритно опинився на вільному задньому місці гідроциклу, відштовхнувшись від нового ворога, був Савакі, його семпай з часу коли він був членом дисциплінарного комітету. – ...Семпай. Що ви робите у такому місці? – Ум? Ти не здивований. – Ну, з форми летючого удару, я знав, що це ви, семпай. Відповідь Тацуї не була брехнею. Він знав, що це Савакі, тому посадив його заду, якби він його не впізнав, то збив би його в повітрі. – Ти зміг це розгледіти в цій темряві. Як і слід було очікувати від Шіби-куна. – ...Ні, не так вже й темно. Є місячне світло. Певною мірою, цього достатньо. Сьогодні був повний місяць і гарна погода. – Не можна сказати, що хмар не було, але поки місячне світло безперешкодно освітлювало південну частину моря. Як і сказав Тацуя, було не важко розрізнити обриси людей. – Хяааа! Здалеку донісся розпалений крик. У Тацуї з’явився фантомний головний біль. – Кіріхара-семпай теж? – Оу. Хаторі теж прийшов. Відповів Савакі позаду, від чого біль стала справжньою, а не фантомною. Тацуя повернув гідроцикл в бік голосу Кіріхари. На шляху випустивши пару заклинань для підтримки вогнем, Янаґі приєднався до гідроциклу, яким Тацуя під’їхав до гідроциклу під керівництвом Хаторі. – Не лише Савакі-семпай та Кіріхара-семпай, а й Хаторі-семпай... Що ви тут робите? Мало того, в такому вигляді. Тацуя змінив свій вечірній костюм. Не сухий чи мокрий гідрокостюм, але це був бойовий костюм для моря, що не заважав плавати, навіть якщо впасти в море. Однак усі троє випускників Першої старшої залишалися у костюмах, що носили раніше. – Ти займаєшся чимось цікавим, тому ми подумали приєднатися. Шіба, не добре монополізувати таке! Радісно сміявся Кіріхара, тримаючи палицю приблизно сто двадцять сантиметрів довжиною, що заміняла дерев’яний меч. Ймовірно ця палиця була запозичена у відділі безпеки штучного острова. – Дівчат ми залишили у безпечному місці. На відміну від Йокогами, можна без вагань позбутися поганих хлопців. Відповів, здавалося, цілком серйозний Савакі. Зауваження Кіріхари та Савакі змусили задуматися чи не втратили вони певні гвинтики у своїй голові, і Тацуя відчув, що головний біль посилюється. Що стосується Савакі, то в сказаній ним частині, було, те що змушувало думати «це в його характері?». – ...Хаторі-семпай. Ви згідні... – Ні, я зупиняв! Але я подумав, що це краще, ніж дозволити їм зробити це самим! На погляд Тацуї, Хаторі теж, зі значним задоволенням, кидав магію. Але він не наважився це сказати. – Підполковник Казама. Натомість він вирішив поскаржитися Казамі. – ...Що? Відповідь прийшла з невеликою затримкою. Тож Тацуя був переконаний, що Казама знав про втечу випускників. – Чому сюди допущені незаплановані цивільні особи? На питання з ударом на незаплановані, прозвучала звичайна чітка відповідь. – Офіційно, наданий момент, в районі немає бойових дій. Не дивно, що битва офіційно не оголошена, оскільки Сили Самооборони мають намір приховати сам напад. – Не має сенсу допускати цивільних. – На відміну від неба, не можна заборонити вільне плавання в не бойових районах. Тим більше ми не можемо розголосити про битву з наших вуст. Очевидно, Казама хотів наполягти, що він не розповідав їм що відбувається. Але не говорити випускникам про бій і дозволити їм втрутитися в розпал бою, зовсім різні питання. – Можна знайти безліч причин. Підполковник. Не думаю що це правда, але, здається, ви не спробували це зупинити. – Я не мав наміру навмисно втягувати цивільних. Іншими словами, він пропустив їх. «Він має намір перевірити їх силу на майбутнє?..» Тацуя зрозумів, що не варто продовжувати дискусію. Як випливало з прізвищ, Хаторі, Кіріхара та Савакі не належали до «Номерів». Значить вони не входять до магічного суспільства, в центрі якого стоять десять головних кланів. І можуть бути цінними людськими ресурсами для бригади один-нуль-один під керівництвом генерал-майора Саекі, ні Окремого Магічного Батальйону. Можливо, Саекі сказала йому скористатися цією можливістю, щоб поглибити з ними зв’язки. – Це означає, що від них не позбутися? Тобто їм дозволено брати участь в бойових діях. Ось що уточнювало питання Тацуї. – Нічого не поробиш. Прозвучала очікувана відповідь. На цю мить, Савакі повернувся на гідроцикл Хаторі, його якраз вистачало, щоб тримісний плавзасіб не втратив мобільності, Тацуя повернувся до прикриття вогнем Янаґі. Однак ворожі агенти вже знищені, а Савакі та Кіріхара радісно замахнулися, кулаком та палицею, на двох з трьох, що залишилися. Майстерність опонентів не така висока. І було нормально дозволити хлопцям робити, що хочуть. А той що залишився. Його майстерність настільки висока, що можна сказати, що він на цілий вимір перевершував інших. Однак і тут не було проблем. Швидше, усе було нормально. Люй Ґанху відштовхнувся ногою від поверхні моря і кинувся в перед. Бредлі Чіян ковзнув по поверхні води, йому на зустріч. Люй Ґанху викинув ліву руку, а Чіян праву. Двоє чоловіків з усією силою зіштовхнулися долонями. Це не була стійка зіткнення чотирьох людей. Двоє на мить зіштовхнулися в протистоянні. Чіян відлетів. Люй Ґанху підійшов до Чіяна, що покотився по воді. Тіло Чіяна занурилося в море. Люй Ґанху тупнув ногою. Поверхня моря затряслась. Хвилі не розійшлись. Поверхня води, що затверділа у радіусі п’яти метрів, затремтіла наче дзвін. Затверділа поверхня води розтріскалася і піднялись бурхливі хвилі. З хвиль і бульбашок вискочив Чіян. Люй Ґанху зайшов до нього з переду. І завдавати удару ліктем знизу-верх. Чіян скривив обличчя від болю, закрутився в повітрі й занурився в море. Спостерігаючи за їх боєм, Тацуя помітив. Бредлі Чіян створював на воді «опори» Люй Ґанху ж створював «шлях». Тацуя міг створити «опору», але не міг створити «шлях». Це означало, що Люй Ґанху використовує техніку, відмінну від магії, яку використовує Тацуя. «Хотілося б придивитися уважніше, але... Чи вдасться?» Це не єдине місце, за яким повинен був «стежити» Тацуя. Він відклав свою цікавість, щоб не припуститися помилки. Навіть тут досі було за чим ще наглядати. Битва між Люй Ґанху і Чіяном наближалася до свого кінця. Він не міг прогледіти цей фінал. Тацуя вирішив, що вони не надто сильні, але він виходив з рівня його оточення — сім’ї Йотсуба, Окремого магічного батальйону та Коконоє Якумо. Для Кіріхари та Савакі вони були достойними противниками. Ні Кіріхара, ні Савакі ще не мали навичок вільно бігати по воді, під час бою. Кіріхара міг використовувати воду як опору на вісім кроків, а Савакі на п’ять. Однак, як тільки Савакі високо підскочить у повітря, він знову зможе зробити п’ять кроків по воді. Але, у будь-якому випадку, під час бою Кіріхарі та Савакі доводилося повертатися на гідроцикл Хаторі. Хаторі та його напарники позичили великий плавзасіб, для трьох людей, і навіть якщо двоє стрибнуть на нього одночасно, не заважатимуть один одному. Однак Хаторі, якому доводилося носитися між позиціями Кіріхари та Савакі, щоб вони не занурилися в море, був більш знервований, ніж ті двоє, хто насправді вступав в рукопашний бій. Як бачив Тацуя, Кіріхара та Савакі були більш боєздатними, ніж ворожі солдати. Однак ворожі солдати, що разу, як їх тіснили, пірнали в море і цілилися в них з-під ніг. Дезертири Великого Азійського Союзу використовували магію, що вільно діяла як над водою, так і у воді. Якщо порівняти її з японською древньою магією, вони використовували одну з технік ніндзюцу «Втеча по воді». Магія гонконгівської армії, до якої вони належали, базувалася на древній магії, що походила з континенту, та древньої магії запозиченої в Англії, а також включала елементи сучасної магії і навіть ворожої японської армії, тож настільки хаотичну суміш, важко класифікувати як «стиль». Кримінальні організації, такі як «Безглавий дракон», як і раніше, були більш вірні традиціям. Самі дезертири просто використовували їх як техніку, не знаючи яку магію вони використовують. Але «використовували її, оскільки могли використовувати». «Техніка» - це «інструмент» і, можливо, це правильний спосіб використання. Але на перемогу чи поразку подібні міркування не впливають. – Хей-я! Палиця Кіріхари вдарила по плечу супротивника. Високочастотний клинок поверх тростини не настільки потужний, як зі справжнім мечем. Однак, швидко вібруюча палиця розривала одяг і шкіру на ворогові, просто торкнувшись до них, розривала клітини та завдавала шкоди серцевині кісток. Навіть коли той заблокував її ножем, вібрація передалася від леза до пальців та долоні, викликаючи параліч. Ворог не кинув ножа лише тому, що його пальці застрягли в кастетах. Супротивник впав на коліна, піднявши краплі води, і занурився під воду. – Побачимось! Вау?! Швидкість атаки з-під води була швидше очікуваної, нарешті Кіріхару схопили. Зазвичай такого нападу з ніг не очікувалося. Хоч він і був магом, все ж був «мечником». Кіріхара похитнувся на воді. Після чого його тіло занурилося в море. Рука ворога обхопила його шию. В той же момент, ворожий солдат збирався замахнутись ножем, який тримав в іншій руці. Безпосередньо під ними стався вибух. Морська вода, виштовхнута з глибини моря викинула тіло ворога і Кіріхару в повітря. Поки Кіріхара все ще летів в повітря, сила тяжіння, що діяла на ворога, раптово зросла і вдарила об воду. У той момент, коли поверхневий натяг підтримував тіло ворожого солдата, по поверхні моря пробіг електричний струм. Це був слабкий удар струму, якого не достатньо для нейтралізації людей. Однак він був достатньо потужним, щоб перешкодити короткочасним діям і створити прогалину в бою. Підводний вибух, прискорення падіння, ураження електричним струмом. Це була серія заклинань випущених Хаторі. – Кіріхара, зараз! Хаторі задіяв магію на відстані. Він досі керував гідроциклом. Скоріше його голос не дійшов би, навіть якщо дуже сильно кричати. – Так! Однак Кіріхара не пропустив голосу. І не проґавив можливості. Щоб змінити траєкторію в повітрі, він використав магію «Стрибок» і замахнувся палицею з «високочастотним лезом» на ворожого солдата, що вже тонув, дозволяючи падати під дією гравітації. Морська вода, якої торкнулася швидко вібруюча палиця, швидко випаровувалася і спінилася. Через опір, палиця втратила імпульс. Зрештою це було добре. Ослаблена піною, що утворювалася від википання води, палиця Кіріхари влучила по ворогу. Замість того, щоб розрубати, тростина вдарила в подушку бульбашок і повітря, а подушка сильно вдарила ворожого солдата і позбавила свідомості. Пірнувши під воду, Кіріхара схопив ворога, якого вирубив і з’явився на поверхні моря. Битва Савакі з ворожим солдатом ще тривала. Ворожий оперативник атакував з моря, а Савакі з повітря. Простіше кажучи, вони тримали дистанцію. Ворожий солдат, зазнавши шкоди від ударів кулаків і ніг Савакі, повноцінно перейшов на атаки з-під води. З іншого боку, Савакі не бігав по воді, а стрибав, відштовхуючись від морської поверхні й змінював траєкторію в повітрі, щоб помітити ворога, що з’являвся з води й падав на нього. Сутичка повторювалася що миті. Свакі намагався вдарити ворога ногою. Ворог зловив ногу Савакі й намагався затягти його у воду. – Погано, не думаєш. Чи не краще скористатися мечем? Нахмурившись, пробурчав Кіріхара, який міг дозволити собі спостерігати за битвою товариша. Савакі постійно стрибав, ворог вичікував момент під водою. Безумовно, Савакі видихнеться першим. Кіріхара не єдиний так думав. Ворог з’явився з-під води. У наступний момент, тонко ущільнений диск води, ледь торкаючись поверхні води, атакував ворога. Той поспішно пірнув. Водяний диск зупинився прямо над ним і занурився вертикально. Навіть не бачачи, можна було сказати, що раптово підвищений тиск води, нашкодив ворогу в глибині моря. Кіріхара присвиснув, похваливши сцену, що розгорталася під сяйвом повного місяця. Звісно, це все ще була магія Хаторі. Він не змінював траєкторію магії диска, переписуючи магію на шляху. Передбачаючи, що ворог, щоб ухилитися від нього, зануриться прямо вниз, траєкторія була запрограмована заздалегідь. Як завжди добре читання поведінки ворога і тонкий магічний контроль, зробили це можливим. – Як і слід було очікувати від «генерала». Дещо інший рівень, ніж у мене. Потайки, в темряві прошепотів Кіріхара, щоб прізвисько не дійшло до вух власника, Хаторі, тому що знав, що той ненавидить його. «GENERAL» Як прикметник, це слово мало досить негативний образ, такий як «загальний, «не професійний» та «звичайний» та «публічний». Наприклад, термін «генераліст (універсал)» використовується в магічному плані, як «людина з великими знаннями, техніками та досвідом», що не обмежується сферою, часто використовується без початкового значення «людина, що не може стати спеціалістом». Однак сучасна магія, що базується на використанні CAD, це технологія від початку розроблена, передбачаючи «універсальність солдата», який може зробити усе і відразу. «Неспеціалізований» означає «неприв’язаний до спеціалізованої галузі», тобто може робити що завгодно. Саме на це була спрямована сучасна магія. Хаторі це маг, що найбільш вірно реалізує основну політику сучасної магії, навіть серед свого покоління, навіть серед старшого Маюмі та Катсуто та молодшого Тацую та Міюкі, з цим погоджувався Кіріхара та його однокласники. Марі, старша на рік, безумовно, мала велику варіаційність магії, але з іншого боку вона орієнтована на міжособистісний бій і існує невпевненість у здатності вистояти проти слабо механізованого підрозділу. Хаторі від такого не страждає. Його особиста спеціалізація — групові бої на середній та дальніх відстанях, але він міг впоратися, як зі снайпером, так з бійцем в рукопашному бою, на високому рівні. Кіріхара, який спеціалізувався на рукопашному бою, не зміг перемогти Хаторі в тренувальному бою. Є ще одне значення у псевдоніми, «генерал». Хаторі не з «Номерів». Не з престижної родини древньої магії. Прізвище теж саме, але вони не мали нічого спільного з престижною родиною Хаторі, майстрів «ніндзюцу». Вони одна зі Ста сімей, але нічим не виділялися в магічному суспільстві. Проте Хаторі нічим не поступався «Номерам» і його однолітки, що не входять до номерів, як Кіріхара та Савакі, очікували, що він стане їх лідером «генералом». Кіріхара та Хаторі цього не бачили. Вуста Савакі, що летів в повітрі, злегка ворушилися. Можливо, він як і Кіріхара, не помітно, пробурмотів прізвисько Хаторі. Рухи ворожого солдата, що з’явився з-під води, були млявими. Як і розраховувалося, магія Хаторі, мабуть, завдала йому шкоди тиском води. Савакі відштовхнувся від повітря і кинувся на ворога, що плавав на морській поверхні. Ворожий солдат намагався схопити за ноги, якими Савакі завдавав удару. Рука ворога розрізала небо. Савакі підігнув вирівнянні ноги. І використавши увесь корпус тіла, як пружину, розігнув їх. Завдяки магії Самоприскорення, обидві ноги досягли швидкості звуку. Стіна повітря, що вдарилася об поверхню моря, повністю знешкодила ворожого солдата. Бій між Люй Ґанху і Бредлі Чіяном також завершувався. В бою в повну силу, Чіян не міг перемогти Люй Ґанху. Люй Ґанху на прізвисько «Тигр людожер», вважався одним з найсильніших магів ближнього бою в світі. Під час інциденту в Йокогамі, він втратив свідомість, оскільки сильно травмував руку через «Лезо ілюзій» Чіби Наоцуґу, що також вважається одним з найсильніших бійців ближнього бою у світі за підтримки Тацуї та Маюмі. Спеціалісти ближнього бою Марі, Еріка та Лео, в бою сам на сам, не перемогли б навіть пораненого Люй Ґанху. Люй перевершував, як в бойових, так і магічних навичках. Чіян нарешті зрозумів це. З його виразу зникли надії на шанс. Ні, говорити про шанс трохи не правильно. Чіян завжди розумів, що буде після бою з Люй Ґанху. Його мета не перемогти Люй Ґанху, а досягти успіху в диверсії штучного острова. Але план може потонути прямо тут. Чіян це розумів. Колір очей Бредлі Чіяна змінився. Неконтрольована хвиля мисленнєвих часток вирвалася з його тіла і шквал тепла охопив усе тіло Чіяна. – Ого. Люй Ґанху радісно примружив очі та скривив губи. Шар мисленнєвих часток сірого кольору розтікся поверх білої броні Люй Ґанху, збільшуючи її щільність та твердість. Чіян присів на хвилях. Торкнувшись обома руками до води, нагадуючи чотириногого хижого звіра, зібрав сили для атаки. Вода повзала по його руках. Виповзаючи з його рук і ніг, вона обкрутила Гігантське тіло Чіяна і підняла його в повітря. Вода не застигла навколо Чіяна. Маса води розкочувалася вгору-вниз, імітуючи щелепу великої змії. Чіян дивився на Люй Ґанху з пащі змії чи дракона, в якій не вистачало деталей. Люй Ґанху, не ховаючись, підняв погляд і засміявся. Щасливо, люто, скалячи зуби. Саме в той самий час, Люй Ґанху зробив крок і змія-дракон Чіяна замахнулася головою в низ. Люй Ґанху проковтнула велика хвиля у формі водяного дракона. Одразу після цього, між хвилями пролунало ревіння. Не дракона. Це був рев «тигра». Піднявся стовп води, а поверхня моря вигнулася у формі чаші. На дні чаші стояв і важко дихав мокрий Люй Ґанху. Рівень моря повертався до норми. Перш ніж хвилі зіштовхнулися, Люй Ґанху підстрибнув. Чіян, що залишався в повітрі, націлив на нього шквал капель. Броня Люй Ґанху «Білий тигр» була продуктом древньої континентальної магії й відповідала законам п’яти стихій. «Кінджійосуї» - метал, що забезпечує енергію воді. А якщо поглянути з іншого боку, метал забирав силу води. Взаємодія відрізнялася від конфлікту, при якому один посилюється, а інший послаблюється. Природа «Білого тигра» метал. Тому він забезпечує надійний захист та гарантовану перемогу. По своїй природі, він холодний, але контролює злість. Білий тигр, що мав природу металу, слабшав від води. На нього не впливає проста присутність великої кількості води, але якщо його атакують водними техніками сила поступово знижується. Навіть при знятті обмежень, атаки Бредлі Чіяна досягали Люй Ґанху, оскільки взаємозв’язок п’яти елементів працював на його користь. Однак, цього було не достатньо, щоб зупинити всесвітньо відомого «Тигра людожера». Біль, який відчувало тіло від куль з води, дедалі більше розпалював «гнів». Він перетворював ворожу атаку на енергію для бою, І Люй Ґанху зніс Чіяна правою ногою, разом з техніками навколо нього! Одним ударом. Потужний удар Люй Ґанху знищив водну техніку Чіяна і зажбурнув його гігантське тіло. Велетень Чіяна полетів по великій дузі. Випадково, чи з наміром останнього ходу. Бредлі Чіян, падав в атаці, з неба, на Тацую. Відповідь Тацуї була простою. Він натиснув на газ. Гідроцикл несподівано змістився і Бредлі Чіян занурився в море. ◇ ◇ ◇ Як і очікував Казама та його колеги, бійка на морі не вплинула на вечірку. Однак ті, хто знають ситуацію, не послабляли пильність. Як попередив Тацуя, Ісорі залишався в залі, а Міюкі з Мінамі залишалися якомога ближче до представників Першої старшої. Хоча іноді доводилося діяти окремо. Є випадки коли цього не уникнути. Наприклад як зараз. – Канон, ти куди? Канон з посмішкою відповіла на питання Ісорі, не червоніючи. – Попудрити носик. О, я теж. – Я піду з вами. Канон сказала, що відійде з неминучих причин і Саяка та Азуса сказали, що підуть з нею. – Ти підеш Кей? – ...Ідіть. З почервонілим обличчям, Ісорі відпустив Канон, що радісно посміхалися. Міюкі з Мінамі переглянулися. Вони чули від Тацуї, про можливість того що Ісорі стане цілю нападу. Вони не повинні відводити очей від Канон та інших. Однак Міюкі не могла розділитися на двоє. Для Мінамі й мови бути не могло, щоб відійти від Міюкі. Зрештою, вони вирішили залишитися тут. ◇ ◇ ◇ Австралійські маги, Жасмин та Джонсон, не чекали результатів атаки підводного підрозділу з моря, а діяли самостійно. Вони обоє розуміли. Що втративши свою основну силу, підрозділ дезертирів вже не може діяти успішно. Зараз вони потайки перешіптувалися в кутку коридору. – Вдасться захопити? – Не можливо. Лише голосом відповів на запитання Жасмин Джонсон. – Перед диспетчерською зібралося багато високопоставлених військових. Мало того, прибув навіть «Великий Тенґу», як бонус. – Хару Казама... неможливо. Підполковник Казама Харунобу, командувач Окремого магічного батальйону, відомий іноземним магам, за скороченим ім’ям Хару Казама, на прізвисько «Великий Тенґу». Окрім того, наприкінці двадцять першого століття, серед англомовних військових стало прийнятно називати «Великого Тенґу» «Dai-Tengu», замість великий довгоносий гоблін. Згідно з однією теорією, це результат запозичення субкультури, але правда не відома. – За таких обставин, може краще втекти зараз? – Вже проходили. Різкіше, ніж потрібно, відреагувала Жасмин, тому що у неї самої крутилися ті ж думки. – О, вірно, трясця! – ...Джаз, як проб’ємось? – Принаймні я не можу з цим впоратися. Для того, щоб зламати магічну систему, створену на цьому острові, всеїдно необхідна співпраця Кея Ісорі. – Це означає, що ми повинні викрасти хлопчика. – Це реалістичніше, ніж перехитрити Казаму. – Ну, саме так... Помітивши, що хтось наближається, Джонсон замовк. Жасмин також рефлекторно напружилась, але незабаром відновила свій образ «звичайної дівчинки». – Вони... Супутниці Кея Ісорі. Жасмин з напарником розмовляли на дивані, трохи далі від вбиральні. З місця Жасмин було добре видно обличчя Канон, Саяки, Азуси, що заходили до туалету. – Точно? – Безсумнівно. Мабуть, Джонсон їх погано пам’ятав, але Жасмин була впевнена, що це вони витягли її з безвихідної ситуації, коли її «спалили». – Якраз вчасно. Капітан Джонсон, сховайся на недовго. Візьмемо їх у заручники та виманимо Кея Ісорі. З погляду Джонсона, ніхто з них не має бойової сили, яка б їм загрожувала. Дівчинка з хвостиком, здавалося, змогла щось зробити, але він не думав, що вона зможе впоратися з Жасмин, якщо та стане серйозною. – Прийнято. Джонсон обережно, щоб не видати себе, відчинив двері службового ходу, і заховався за ними. ◇ ◇ ◇ Саяка, що поправила макіяж і вийшла з вбиральні, побачила дівчинку в сукні, що дивилася на неї. Маленька, навіть якщо їй років дванадцять, тринадцять. Європейці виглядають більш дорослими, ніж японці, тому насправді вона може бути меншою. – О... Невже, Джаз? – Хай, Саяка Подумавши, вона зрозуміла, що ця знайома дівчинка була тією, якій вони днями допомогли, врятувавши від викрадення. – Е-е? Але твій колір волосся... Як і сказала Канон, колір волосся відрізнявся, від волосся того часу. Якщо придивитися, колір очей також змінився. Темно-бордове волосся стало червоним. Карі очі, зеленими. Враження зовсім інше, через зміну кольору та одягу, але це безумовно була вона. – Джаз, що сталося? Де твій тато? – У нього незначна проблема. – Що трапилося? Та говорила без страху і напруження, тож Канон природно зменшила пильність і підійшла до Жасмин. Однак у цьому випадку, співрозмовником була дівчинка приблизно дванадцяти, тринадцяти років, на вигляд. Було б трохи жорстоко звинувачувати Канон в необережності. – Власне... Не рухайтесь! В результаті сталося таке. Жасмин швидко вивернула руку Канон, вдарила під коліно, збивши її на коліна і приставила прихований ніж до її горла. – Якого чорта, Джаз?! На крик Саяки, Жасмин відповіла жахливою посмішкою. – Люди не завжди такі, як виглядають. Краще запам’ятайте на майбутнє. Стримавши Саяку та Азусу поглядом і одночасно тримаючи їх у полі зору, Жасмин назвала свою вимогу. – Приведіть Кея Ісорі. – Кея? Що, чорт забирай, ти збираєшся робити з Кеєм?! Ай! Канон спробувала вирватися із захвату, але оскільки вивернутий суглоб був міцно затиснутий, результатом був лише крик. – Я не хочу їй нашкодити. Приведіть його швидше. – Ні. Я не можу допустити, щоб через мене Кея піддавали небезпеці! Азуса і Саяка переглянулися. Поки Жасмин не чинила дій, щоб нашкодити Канон. Але поглянувши в її холодні очі, було зрозуміло, що вона не вагаючись скористається ножем. – Не має потреби мене кликати. Я тут. – Кей! Позаду розгубленої Саяки, прозвучав голос Ісорі. – Кей, чому ти прийшов?! Ах! – Можеш трохи помовчати. Так ми не зможемо поговорити. Сильніше заламавши руку, щоб Канон замовкла, Жасмин Звернулася до Ісорі. Ісорі також дивився на Жасмин. В очах горів докір. – Спочатку відпусти Канон. Тоді зможемо домовитися. – Перш ніж говорити, добре обдумай ситуацію. Тут я ставлю умови, а не ви. Тож... Перш за все, нехай солдат біля тебе відійде. Ісорі міцно стиснувши зуби, кивнув Хаебару, що стояв поруч. Ні, це нагадувало уклін. Хаебару нічого не сказав і відійшов на два кроки назад. Саяка та Азуса продемонстрували здивування, дізнавшись, що чоловік у формі офіціанта насправді був солдатом. Однак вони стримали зайві запитання, щоб не заважати. – Добре. Тоді до головного. Містер Ісорі, підете з нами. – Відпустиш Канон, якщо я піду з вами. – Так. Джеймс. Жасмин заради приховування особистості назвала лише ім’я й у відповідь з’явився Джеймс. – Прошу сюди містер Ісорі. – Зрозумів. – Кей, стій! Зараз Жасмин зосередила увагу на тому чи зможе Канон зробити щось необдумане. Якщо не звертати на Канон увагу, переговори будуть зірвані. Увага Джонсона була зосереджена на Ісорі, Хаебару та Саяці. Він, як майстер рукопашного бою, знав, що попри свою зовнішність, Саяка може створити проблеми. Можливо, неминуче, що ніхто не насторожився, щодо Азуси. Так і сама Жасмин не насторожилася. Зовнішність Азуси знижувала почуття загрози від неї. А саме до Азуси Жасмин повинна була бути найбільш пильною. ...Почувся звук струни. З не звідки пролунав звук, наче смикнули струну арфи. Магія емоційного втручання «Лук адзуси». Свідомість Жасмин була підхоплена тональністю і залишила реальність. Жасмин не знала, звідки з’явився цей звук Вона навіть не знала, чи справжній це звук, чи галюцинація. Хоча усе не так, Жасмин була зачарована тим звідки береться звук. Звідки йде звук, єдине чим була зайнята її свідомість... Поки ніхто не рухався, Азуса дістала з кишені CAD у формі портативного термінала і застосувала наступну магію. Ніж, притиснутий до горла Канон, силою потягнули. Відчувши, що ніж ніби виривають з її правої руки, Жасмин оговталась. Але не зовсім. В пальцях не було сили й ніж випав з руки. Впавши на підлогу. – Ха-а-а! Побачивши це, Саяка почала діяти. Її рубаючий удар долоні був націлений на шию Жасмин. Жасмин відпустила Канон і швидко відступила. – Джаз! Джонсон оговтався від запаморочення «Луку адзуси» і підхопив маленьке тіло Жасмин. Кинувши в Хаебару, що вийшов у перед, щоб їх схопити, дротик. Джонсон роздобув їх в ігровій кімнаті готелі. Хаебару легко відбив три дротики, але тим часом Джонсон з Жасмин на руках втік до службового коридору. – Канон, усе добре. Відчувши полегшення, Ісорі кинувся до звільненої Канон. – Так... Вибач. Вибач. Побачивши обличчя Ісорі поруч, Канон раптово розплакалася. Він повільно і ніжно обняв її голову. – Злякалася? – Ні. Ні. Аж ніяк! – Тоді, що сталося? – Через мене Кей, ти опинився в небезпеці. Бо я була не обережною! Зізналася Канон й Ісорі ніжно, багато разів погладив її волосся. – Чому ти просиш вибачення? Ти не зробила нічого поганого. – Але! Ісорі наблизив вуста до вуха Канон, що все ще вибачалася. – Я радий, ти в безпеці. Канон припинила вибачатися. Вона просто ридала у нього на грудях. – Ого... Як по дорослому. На щастя, зауваження Азуси, яке порушило атмосферу не дійшло до їх вух. Поринувши у власний світ, Ісорі та Канон не помітили й погляду Саяки, який говорив: «я заздрю...» ◇ ◇ ◇ – Схоже, нам вдалося врятуватися... Джаз, ти в порядку? – Я схибила. Азуса Накайдзьо використовує магію психічного втручання... – Не вистачило інформації. Ми не винні. Що робитимемо далі? Жасмин стиснула губи й опустивши погляд в низ, замислилась. Врешті вона підняла обличчя з рішучістю в очах. – Не хотілося б цього робити, але використаємо мою магію в банкетному залі. – Справді, це єдиний вихід?.. Джонсон також вагався. Використання магії Жасмин «Озонове коло» на вечірці, це те саме, що атака отруйним газом. Таке нічим не виправдати. Вони будуть піддані критиці усім світом, жорсткіше ніж теракт з вибухівкою. Уряд їх держави може пожертвувати Жасмин і Джонсоном, щоб ухилитися від критики інших країн. Однак програма з підривом зовні не могла бути успішною, насправді вони вже провалилися, ні операція з механічної маніпуляції з середини, ні операція з пошкодження магічної системи та примушування до втечі, не вдалися. Єдиний шлях, що залишився, це «Озонове коло». Поки в штаб-квартирі командування австралійської армії мають намір здійснити саботаж, вони не могли відмовитись, навіть якщо попереду чекає крах. – Джаз, спочатку підійдемо до евакуаційного човна. Після використання Озонового кола, порт закриють. Треба завчасно бути готовим до втечі. – Прийнято. Під супроводом Джонсона, пара, службовими сходами, для технічного обслуговування, пробралась до службового приміщення поруч з портом. Вони не пішли прямо до порту, щоб не бути поміченими. В кімнаті, в яку вони прийшли, людей не було. Взагалі не відчувалося жодної присутності. – Зручно, що нікого немає. – Думаю, це занадто зручно, але... Схоже, Жасмин з підозрою поставилася до оптимістичного висловлювання Джонсона. – Певно, збіглися на шум. Однак, не варто тут затримуватися. Жасмин змушувала сказати собі, Джонсон мав рацію. – Будь пильний. – Залиш це на мене! Якщо це просто магія, яка генерує озон, вона не така складна. Однак для одномоментного утворення озону високої концентрації, щоб не дати часу на протидію, без прямої видимості, покладаючись на інформацію про відносне розташування, потрібна сильна концентрація. В цей момент оператор стає беззахисним. Для використання Озонового кола на ворожій території було дуже важливо мати партнера, що виступає у ролі захисника. Активувавши CAD для розгортання послідовності активації. Вона закрила очі, зосередившись на побудові магічної послідовності в області магічних операцій. У певному сенсі, суперечливо говорити про свідоме переміщення в Область магічних операцій, в області не свідомого. Як свідоме, так і несвідоме повинні бути зосереджені на тій же дії одномоментно. Затамувавши подих, Жасмин побудувала магічну послідовність Озонове коло. Координати вже встановлені. Вона активувала Озонове коло в бенкетному залі, не думаючи про те, як багато там людей. Проте. Тут виникла несподівана проблема. – ...Не вдалося активувати магію? – Що? Мимоволі запитав Джонсон, забувши про увагу до оточення. – Думаю, мені не вдалося... Активувати озонове коло. Відповіді не було. – Дурня! Це було настільки дивно, що Джонсон забув, що вони переховуються і закричав. Ні, можна сказати, що це неможливо. Жасмин Вільямс оптимізована для магії Озонове коло, модифікацією якої займався особисто розробник Озонового кола Вільям Маклауд. Хоча їй не вдавалося відтворити в масштабі, що відповідав рівню стратегічного класу, швидкість активації та надійність, вищі, ніж в автора, Маклауда. Це не просто дані на столі. Досі Жасмин багато разів використовувала Озонове коло в реальних боях. До цього моменту, вона ніколи не зазнавала невдач. Чотири дні тому, коли вона використала Озонове коло, щоб скинути погоню японської армії, проблем не виникло. – Спробуй ще раз! Жасмин знову закрила очі й зосередила думки. Джонсон забув про свої обов’язки й стежив за нею. Вона розплющила очі й з пригніченим виразом на обличчі впала на коліна. – Не активується... чому? Моя сила зникла? – Ні. Раптом пролунав сторонній, чіткий, дзвінкий голос. Після того як пролунав голос, з’явилися ознаки присутності людей, яких тут не повинно було бути. Рефлекторно Джонсон спробував вистрілити в ознаки присутності повітряною кулею. Проте його магія не спрацювала. Перед парою, що втратила дар мови, з’явилися чоловік і дві дівчини. Чоловіком був Чень Сян Шень полковник спецназу Великого Азійського Союзу. А дівчатами були Міюкі та Мінамі. – Ви не втратили своїх магічних навичок. Заговорила з Жасмин та Джонсоном Міюкі. Після цих слів, з легким милосердям продовжила. – Таємна техніка сім’ї Йотсуба «Ґейткіпер10». – То як? – Сім’ї Йотсуба... Секретна техніка. На невпевнене запитання Жасмин, Міюкі посміхнулася. Питання Жасмин було англійською, але Міюкі не зважала і відповідала японською. – Так. Зазвичай я не даю таких пояснень, але сьогодні особливий день. Оскільки ви також продемонстрували нам цінну техніку. Сказавши це, Міюкі кинула погляд на Чень Сян Шеня. Той відповів злегка гіркою посмішкою. Міюкі знову перевела погляд на Жасмин. – Побудована в несвідомій області магічна послідовність переноситься в «корінь» що є верхнім шаром області підсвідомого і найнижчим шаром області свідомості, і через «ворота» що знаходяться на межі свідомого і несвідомого, проєктується на ціль магії. – І що з того. Роздратовано запитав Джонсон, однак. – ...Не можливо?! Жасмин, схоже, зрозуміла, що намагалася сказати Міюкі. – Ворота — це межа між розумом оператора та Ідеєю, платформа Ейдосу. Ворота відкриваються в Ідею. Інакше не можливо застосувати Магічну послідовність до зовнішнього світу мага. – Дурня! Щоб там не було, це неможливо. – Здається, ви вже зрозуміли. Магічна техніка, що руйнує магію «Ґейткіпер», розгортається біля воріт цільового мага і руйнує магічну послідовність, відразу після виходу з них. Якщо не розблокувати «Ґейткіпер», ви не зможете користуватися магію. Пояснила Міюкі не розкривши усі деталі. Вона сказала, що це «таємна техніка сім’ї Йотсуба», але це таємна техніка Тацуї. Слідкувати за «воротами» інших, принаймні зараз, може лише Тацуя. Причиною маскувати її під «таємницею родини Йотсуба» є уникнення надмірної уваги до нього. Але це не мало ніякого значення для Жасмин або Джонсона. Правда, що їх магія тепер запечатана. Жасмин пошкребла пальцями по підлозі. Джонсон мовчки атакував Міюкі. Однак, перш ніж бути заблокованим бар’єром Мінамі, його тіло втратило силу, через різке зниження температури. З Джонсоном, що повзав по дорозі, Міюкі говорила ніжно. – Усе гаразд. Вже доведено, що сон тимчасовий. Чень Сян Шень черговий раз гірко посміхнувся. Тому що довів це на своєму досвіді. – Прошу, панове. Звернулася Міюкі, повернувшись до виходу. З цими словами, як на сигнал, двері відчинилися й увійшли люди у військовій формі, щоб затримати Жасмин та Джонсона. За дверима на які дивилася Жасмин, була ще одна кімната, а не порт. Коли двері відчинилися, вони почули тиху музику. Жасмин була ще більш враженою, коли зрозуміла, що вони були поруч з бенкетним залом, де проводилася вечірка. – Ви не помітили? Це Примарний крок. Ви думали, що спускалися сходами, а насправді спускались і піднімалися. Отже, навіть якби не було «Ґейткіпера», Озонове коло не активувалося б, методом націлювання магії по відносним координатам. – Ха, ха-ха-ха-ха... То що. Ми були у вас в руках з самого початку... Сказала Жасмин з порожнім сміхом, цього разу вони програли в чисту.