[5]

[5]

Врешті-решт... це трохи самотньо.

Вийшовши з хвіртки типового будинку на одну сім’ю, озирнувшись, пробурмотіла Міюкі.

– Ми ж не продаємо цей будинок. Завжди можна буде повернутися.

– Вірно, – кивнула вона, на втішання Тацуї.

– Шановний Тацуя, шановна Міюкі, якщо ви не проти, гадаю час вирушати.

Почувся стриманий голос позаду.

Озирнувшись, Тацуя побачив Ханабіші Хійоґо в чорному костюмі та білих рукавичках.

– Зрозумів. Міюкі, Мінамі, ходімо

Кивнув Хійоґо Тацуя і покликав своїх супутниць. Вони відповіли «так» і «зрозуміла», відповідно.

Сьогодні був день переїзду. З будинку їх батька до будівлі штаб-квартири родини Йотсуба в Тьофу, Токіо. Для посилення захисту Міюкі.

Перед будинком був припаркований великий седан. Все обхідне вже будо завантажено в багажник. Меблі вже підготовлені за новою адресою, тож мова йде про одяг, аксесуари та невеликі термінали для школи.

Усі дані з лабораторії в підвалі також були перенесені в підземний дослідницький центр у штаб-квартирі в Токіо. Це було саме переміщення, а не копія. Нинішню «приватну лабораторію» планувалося повністю знищити за кілька днів.

Міюкі, а за нею і Тацуя сіли на заднє сидіння, а Мінамі зайняла пасажирське сидіння попереду. Це не лімузин, але сидіння були просторі, і за сидінням водія не відчувалося тісно.

Переконавшись, що всі сіли, Хіого зайняв місце водія. Седан повільно рушив. З Футю до Тьофу. На такій незначній відстані, поїздка на автомобілі та в індивідуальній кабінці майже однакова. Враховуючи час до станції пішки, на машині швидше.

Хійоґо вів машину майстерно. Можливо, ще й через особливості самої машини, тремтіння або перевантаження не відчувалося. Під час короткої та зручної поїздки, ні Тацуя, ні Міюкі нічого не сказали. Мінамі, як завжди, була небагатослівно. Хійоґо також читав атмосферу і нічого не говорив.

Автомобіль зупинився на підземному паркінгу будівлі. Це був гараж з пристроями автоматичної перевірки, розташований у задній частині стоянки загального типу, в розділові білі лінії були вбудовані індивідуальні передавачі для автоматичного паркування.

– Сюди, прошу.

Під керівництвом Хійоґо, вони сіли в ліфт. Цей ліфт йшов прямо до квартири, де від сьогодні мешкатиме Міюкі, крім Тацуї та Міюкі, ніхто не зможе ним скористатися без спеціального ключа.

– У надзвичайній ситуації він зможе спуститися на інший поверх.

Додав Хійоґо зі скромною посмішкою. Здається це можливо лише у надзвичайній ситуації, а зазвичай можна вийти лише на першому поверсі, в підвалі, даху і перед квартирою. На даху був вертолітний майданчик, яким вони днями скористалися.

Житло, до якого їх провели, було, м’яко кажучи, розкішним. Але це не означає, що воно було кричущим, обстановка була елегантною та вишуканою. Міюкі воно сподобалося з першого погляду.

– Шановний Тацуя, ви залишитеся сьогодні дома?

Запитав у Тацуї Хійоґо. «Залишитися дома» це була трохи дивна фраза, але таємниця була незабаром розгадана.

– Ні, я вирушу на віллу, як тільки буду готовий.

Міюкі відсьогодні житиме тут. Мінамі житиме з нею, як покоївка та Страж Міюкі.

Однак Тацуя повинен переїхати на віллу Ідзумі, згідно з вказівкою Маї.

Це ще не дім Тацуї.

Міюкі, сказала «самотньо», коли вони покидали свій попередній дім, головним чином, тому що деякий час житиме окремо від Тацуї, а не від того що залишала звичний для них дім.

– Я займусь цим. Тож, будь ласка, відпочиньте близько двох годин.

Благоговійно вклонився Хійоґо і вийшов з кімнати.

Тацуя запросив Міюкі сісти на дивані у вітальні.

Насправді до переїзду в Ідзу, вже все було готово.

Дві години були відтермінуванням наданим Хійоґо.

Міюкі й Тацуя це зрозуміли.

Для переїзду в Ідзумі був підготовлений невеликий VLOT.

Політ зайняв, близько, тридцяти хвилин. Причиною такого повільного польоту було переповнення повітряного простору. Найближчим часом жарти про «пробки в повітрі», можуть стати реальністю.

Як і очікувалося, вілла була в горах. У Ідзу була колишня база протиповітряної оборони, яку було перебудовано з довоєнного поля для гольфу, але вона була далекою від неї. Вона ідеально підходить для «тихого» місця, де ніхто не потурбує.

– Мама, ні, мачуха, проходила лікування в такому незручному місці?

Тацуя інстинктивно адресував питання Хіого, що спало йому на думку. Перейменувавши Мію «мачухою», тому що матір’ю зараз повинна була бути Мая.

– Я чув, що шановній Мії, перш за все, потрібна була тиха обстановка.

Тацуя точно зрозумів значення абстрактної відповіді Хіого. Це означало, що шум мисленнєвих часток, породжений натовпом, створював навантаження. Тацуя ще раз усвідомив, що Мія прикладала багато зусиль заради них. Він не знав заради нього чи Міюкі.

У супроводі Хіого, Тацуя увійшов у віллу. Всередині все було влаштовано так, щоб не виникало незручностей для життя. Лабораторія також була більш укомплектованою, ніж у будинку Футю.

– Якщо вам щось знадобиться, телефонуйте мені у будь-який час. Ми негайно це доставимо. Також тут є «Фрід Сюїт» та «Увінглесс», тож сміливо користуйтесь ними.

Фрід Сюїт — це мобільний бойовий костюм, замаскований під звичайний мотокостюм, а «Увінглесс» - броньований мотоцикл, що з’єднаний з костюмом. Вони стануть в пригоді не лише коли його атакуватимуть озброєні групи, але й коли він не надовго спуститься до міста.

– Дякую.

– Радий старатися. Шановний Тацуя, прошу спокійно відпочивайте тут.

– Дякую за старанну роботу.

– Тоді на цьому прошу мене вибачити.

Сказав Хійоґо і попрямував до VLOT.

Залишившись самим в будинку, Тацуя чув звук гвинтів, що віддалялися.

◇ ◇ ◇

Великий авіаносець USNA стояв на якорі у нейтральних водах Атлантичного океану, за п’ятсот кілометрів на захід від Ньюфаундленду. Класу дві тисячі фунтів, тобто загальною довжиною близько шістсот метрів. Увагу всього світу привертала технологія, що без використання ядерного реактора, рухає гігантський авіаносець, який майже вдвічі більший за найбільший довоєнний атомний.

З моменту введення його в експлуатацію, чотири роки тому, виникли підозри, що корабель використовував прихований реактор. Однак результат вивчення його з близької відстані, проведеного Міжнародною Магічною асоціацією під час його плавання, показав, що він чистий. З моменту свого створення, Міжнародна Магічна асоціація створила абсолютно надійну технологію з виявлення реакції розпаду. Асоціація не змогла знайти жодного сліду використання ядерної енергії.

Подальше вивчення не можливе, без підйому на корабель, але USNA не могли погодитися на огляд військового корабля, що перебуває в експлуатації. Зрештою, силовий двигун Ентерпрайз залишався загадкою і донині.

На гігантський авіаносець збирався приземлитися невеликий транспортний літак. Це був швидкісний транспортний літак у супроводі чотирьох винищувачів. Очевидно, він не мав функції вертикальної посадки, як VLOT та STOVL4.

«На тій машині Безобразов...»

Подумки промовила собі Ліна, в уніформі Зірок, без маски, стежачи своїми золотими очима за наближенням транспортного літака.

Ігор Андрійович Безобразов, представник Тринадцяти апостолів Нового Радянського Союзу. – Користувач стратегічної магії «Туман-бомба», також відомий як «Запалювач».

Поки він не з’явився днями на інтерв’ю, його зовнішність була військовою таємницею Нового Радянського Союзу, але USNA, вона була відома. Місце знаходження Безобразова також відслідковувалося, хоча і не завжди.

Він також є членом Академії Наук Нового Радянського Союзу і провідним авторитетом сучасної магії в Новому Радянському Союзі. Можна сказати, що його зовнішність та місце перебування, в таких у мовах, не можливо було приховати з самого початку.

Однак сутність стратегічної магії Безобразова «Туман-бомба» наразі невідома. Не зрозуміла не лише система магії, а і її вплив. Відома назва «Туман-бомба», що вона може завдати шкоду широкого спектра вибухом, від цього і помер попередній Сіріус, під час американсько-радянського зіткнення, що сталося в Береговій протоці вісім років тому.

Для Зірок він був доленосним магом, а для Ліни він був перешкодою, щоб претендувати на звання найсильнішого в світі. Але можливості більше не з’явиться. Якщо Безобразов дійсно візьме участь в проєкті Діона.

Невеликий транспортний літак зайшов на посадку. За сто п’ятдесят років процедура посадки на авіаносець майже не змінилася. Літаки, що не мають функції вертикальної посадки, будуть змушені заходити на палубу під кутом, забезпечуючи простір для повторного заходу і сповільнитися зачепившись гаком за дріт.

Навіть якщо загальна довжина корабля збільшена до шестисот метрів, вона ще не достатня, щоб можна було гарантовано зупинитися, гальмуючи лише зворотнім прискоренням. Технологія запуску досягла значних успіхів, але технологія посадки лише зменшила навантаження на гальмівний трос.

«...Гальмівний крюк не випустився?»

Напружилася Ліна спостерігаючи наближення транспортного літака, і швидко зрозуміла причину.

Це помітила не лише Ліна. На палубі піднявся переполох.

– Потужність двигуна була занадто низькою!

– Він впаде!..

Кричав персонал авіаносця.

Ліна активувала CAD, щоб запобігти катастрофі.

Наступної миті транспортний літак огорнули мисленнєві частки.

Не фізичне світло надлишку сайонів, що виникає на цілі активації магії.

Магія Ліни ще не активувалася.

«Магія з середини?!»

Ліна відчула, що магія, яка діяла на транспорт, випромінювалася з літака.

Шасі транспортного літака торкнулися палуби.

Слабкий струмінь плавно уповільнив літак, що було б не можливо у звичайних умовах.

«Контроль інерції та прискорення. Щоб так природно сповільнитись...»

Шлях посадки, який зазвичай займає тисячі метрів, з моменту приземлення, зайняв усього сто. А уповільнення було легким.

«Як може бути такий тонкий контроль...»

Ентерпрайз міг похвалитися розміром, який можна назвати «надвеликим», але це не означає, що він взагалі не хитався. До того ж було вітряно. Принаймні, вона не змогла б загальмувати в таких умовах. Ліна подумала:

«Це «Запалювач» Безобразов... Здається його здібності вищі ніж очікувалося.»

Ліна не сумнівалась, що нинішня ситуація справа рук Безобразова.

Незабаром після прибуття Безобразова приземлився літак з Маклаудом на борту. Відразу після цього, почалася тристороння зустріч.

В кімнаті знаходились Едвард Кларк, Ігор Андрійович Безобразов, Вільям Маклауд та Ліна в образі Сіріус. Ліна стояла супроводжуючи Кларка, бо він єдина звичайна людина в кімнаті, що не володіє магією.

Безобразов і Маклауд — стратегічні маги.

Маклауд запропонував Анджі Сіріус бути присутньою як експорт Кларка, аргументувавши це тим, що було б краще, якби був присутній маг стратегічного класу.

– Докторе Кларк. Як і було обіцяно, повідомте нам справжнє ім’я, японського стратегічного оператора Тауруса Сілвера.

Це була фраза початку зустрічі. Якою Безобразов раптово звернувся до Кларка.

Тіло Ліни здригнулося.

Зараз «Анджі Сіріус» була без маски. Тож троє інших могли легко побачити рівень її здивування.

– Докторе Кларк. Ви приховали цю інформацію навіть від своїх?

В голосі Маклауда звучало здивування. Здавалося від несподіваної реакції Анджі, Безобразов знизив оберти нетерплячості.

Однак це не вплинуло на розвиток ситуації.

– Я лише нещодавно підтвердив особу.

Кларк сказав явну брехню.

– Справжнє ім’я Тауруса Сілвера Шіба Тацуя. Прямий нащадок тих «Йотсуба».

Рішуче додав він.

Після узгодження грубого плану дій на майбутнє, зустріч завершилася без особливих конфліктів.

Після успішної зустрічі, місія Ліни завершилася. На зворотному шляху її залишили на самоті й вона, з дозволу капітана, бродила по Ентерпрайзу.

Хоча номінально вона була на «екскурсії», але її свідомість була зайнята людиною, якої тут не було.

«Тацуя... Стратегічний маг, що викликав «Палаючий Хеллоуїн»»

Після цієї інформації Ліна не пам’ятала про що говорили Кларк, Безобразов та Маклауд. Не те що вона забула, вона не сприймала цього з самого початку.

В голові залишилися лише фрагменти. Можливо, буде розумніше сказати, що вона не могла встигнути за розмовою через шокуючу інформацію.

Магія, що у жовтні позаминулого року, спалила південний край Корейського півострова називалася «Матеріал бурст».

Оператором цієї магії є «Шіба Тацуя».

Справжня особистість геніального інженера «Тауруса Сілвера», що втілив магію Польоту на практиці, також «Шіба Тацуя».

– Дійсно! Це й припускалося з самого початку!

У січні минулого року Ліна проникла до Японії, щоб з’ясувати особу стратегічного мага «Великий бомбер», котрий спричинив «Палаючий Хеллоуїн» і розібратися з ним. Тацуя був кандидатом в «Великого бомбера», якого наказали перевірити. Розслідування та хід висновків Розвідувального департаменту USNA були вірними.

«Але! Тацуя не показав такої поведінки...

Магія Тацуї — це щось інше...»

З іншого боку, в Ліні прокинулося інше «Я», яке спокійно сперечалося з нею.

“Хіба його поведінка не була показною? Це природно. Він був на голову вищий за мене.

Його магія відрізнялася? Стратегічну магію так просто не показують.

Я навіть не підозрювала, що він прямий нащадок Йотсуба.

Тацуя мене обдурив.”

«...Вірно. Тацуя мене обдурив.»

Навіть з такими думками у своєму серці, вона не відчувала здивування чи жалю.

Але разом з тим, вона усвідомила багато речей.

Симпатію, яку відчувала до Тацуї.

Співчуття, яке Тацуя відчував до неї.

Це безумовно...

«Співчуття до таких самих людей, що стали бранцями долі стати зброєю.»

Ліна похитала головою і спробувала позбутися негативних думок, що лилися безперервним потоком.

– Ах...

Свідомість нарешті наздогнала реальність.

«Ц-це погано. Це заборонений для входу відсік...»

Ліна вилаяла себе за розсіяність.

Вона переклала відповідальність на співробітників служби безпеки, дивуючись, чому вони її не зупинили.

У будь-якому разі, їй потрібно зараз же залишити цей відсік. Ліна, як командувач Зірок, мала доступ до більшості таємниць... Однак наявність повноважень та фактичне їх використання — це різні речі. Завжди є причина конфіденційності певного рівня, і це самогубство самовільно засовувати свій ніс в таємницю, яку не повинен знати. Про це в поспіху думала Ліна.

Але вже було запізно.

«Що це за хвиля мисленнєвих часток...»

Нахмурилася Ліна, забувши, що хотіла як найшвидше покинути це місце.

Це була хвиля мисленнєвих часток, яку вона не могла помітити, поки не зайшла у цей відсік. Здавалося, що в стінки вбудована сітка чутливого каменю, що послаблювала сайонові хвилі.

Якусь мить вона підозрювала, що це міра, щоб приховати реактор, але незабаром зрозуміла свою помилку. Чутливий камінь перетворював хвилі мисленнєвих часток в електричні сигнали. Як побічний ефект, сайонова хвиля послаблюється і не може сприйматися, як хвиля. Однак чутливий камінь не міг поглинути або блокувати випромінювання.

«Магія? Але, тут...»

Після того як думки про заборонене використання ядерної енергії зникли, у неї з’явилися нові підозри.

Магія це інструмент індивідуального використання. Не те що не трапляється випадків, щоб кілька магів, працюючи разом, здійснювали одну магію. Маги з такими здібностями з’являються рідко. Але навіть тоді разом можуть співпрацювати максимум двоє-троє людей.

Але зараз Ліна відчувала сайонові хвилі

«...Принаймні десять, і більше. Можливо, до двадцяти людей...»

Стільки магів вкладалися в одну магію.

«...Що це означає? Примусове використання магами магії заборонене військовим уставом.»

Спілкуючись під час розробки, Ліна чула від розробників про експерименти над людьми, під час війни, в яких численну групу магів змушували використовувати широкомасштабну магію. Спільні з японською армією, яка на той час була ближчим союзником, експерименти зрештою були визнані невдалими й дані повинні були бути знищені.

Причиною невдачі стало знищення «Его» магів, що стали морськими свинками. У ряду випадків, стало неможливе самостійне мислення і було не можливо здійснювати дії підтримки життєдіяльності. Ліні сказали, що причиною є вимушений психічний зв’язок. Тому не слід мати справ з груповою магією.

І це ще не все. Це була лише інтуїція Ліни, але ця магія змушувала мага зчитати послідовність активації, що описувала всі елементи й примусово активує техніку. Ця техніка, що ігнорує волю людини й повністю перетворює мага на деталь магічного механізму, порушує устав армії USNA, що гарантує людські права військовослужбовців...

«...Сама магія проста, просто обертає маховик.»

«Однак досить складно підтримувати таку просту операцію тривалий час, через накопичення напруження...»

«Задіяно більше десяти магів через велику масу моховика і високу швидкість обертання»

– Це ж не можливо!?

Інстинктивно вигукнула Ліна.

«Це система виробництва електроенергії?

Неможливо, це секрет потужності Ентерпрайза?!»

Ліна закрила рота обома руками, щоб більше не вигукнути, і квапливо оглянулася по сторонах.

Навколо нікого не було.

Камери спостереження, здавалося, працювали, але на моніторі повинно бути видно, що вона в розсіяно бродячи навколо, випадково зайшла в закриту зону.

Сказала собі це Ліна і швидко пішла назад по коридору.

Ліна поверталася на одному літаку з Кларком.

Місія супроводу була завершена після закінчення зустрічі, але готувати ще один літак для повернення на материк було марною витратою часу. Так, супровід до Вашингтону, округ Колумбія, був неминучим.

– Майор Сіріус, ви гарно постарались сьогодні.

– Дякую.

Коротко і не привітно відповіла Ліна Кларку, що заговорив з нею.

Зараз Ліна відчувала, що не хоче ні з ким розмовляти. Річ у тім, що їй хотілося скинути маскування Параду і заснути, не замислюючись. Вона намагалася всіма силами не допустити, щоб шпичаки не домішалися до її тону.

Кларка, здавалося, можливо через її вік, подібне ставлення не хвилювало.

– Думаю, що про це не потрібно згадувати, але майоре, ви не повинні говорити про особистість Тауруса Сілвера. Не розповідайте навіть полковнику Уокеру чи полковнику Баланс.

Сказав він те що збирався, не зважаючи на настрій Ліни.

– ...Я зобов’язана доповідати.

– Все гаразд. Вас не звинувачуватимуть.

Кларк не військовий. Він був інженером Національного наукового бюро USNA. Він не міг визначати військові нагороди чи покарання.

Ліна хотіла обурливо на це вказати.

– Якщо особа Тауруса Сілвера буде розкрита майором, Сільвер може розкрити ваше справжнє обличчя.

Однак язик Ліни онімів, від слів, які Кларк сказав раніше.

– Звідки ви...

Ледве видавила Ліна, щоб відповісти.

– Я гадаю контакт майора з Сільвером, був великою помилкою військових. Ви ще молоді. Не можна не розуміти, що ваші емоції змінюються.

Без натяку на посмішку сказав Кларк. Він натякав, що знає більше, ніж військові, про те що Ліна робила в Японії.

– І не лише про особу Сільвера. Правду про Ентерпрайз теж не потрібно розповідати.

Додав він, що змусило Ліну остаточно замовкнути.