[10]

[10]

Настав день відкритого обговорення.

В актовому залі зібралася половина студентів.

– На диво багато зібралося, не думаєш?

– Краще сказати, несподівано.

Це свідчить, що серед учнів багато людей з вільним часом... Можливо нам слід поговорити зі школою, про зміну навчального плану...

– Припиняйте не смішні жарти, Ічіхара...

Учасниками цієї розмови були Міюкі, Тацуя, Сузуне і Марі.

Вони дивилися в зал, стоячи на краю сцени.

Трохи позаду від Маюмі стояв Хаторі з двома помічниками.

З іншого краю сцени, стояли чотири третьокурсники союзу, під наглядом дисциплінарного комітету.

Саяки серед них не було.

– Значить їх основні сили в іншому місці?..

Пробурмотіла, ніби, сама до себе Марі.

Та це «ніби» свідчило, що говорила вона точно не собі.

– Згоден.

Погодився Тацуя, припускаючи те саме.

Він окинув оком актову залу.

Співвідношення першого і другого потоку, майже, п’ятдесят на п’ятдесят. Опускаючи жарти Сузуне, набагато більше учнів, першого і другого потоків, ніж він думав, хвилює це питання.

Серед них було близько десятка членів Союзу.

Не було жодного, хто брав участь в захоплені кімнати радіомовлення.

– Ми не знаємо, що вони планують.. Тому нічого не зможемо тут вдіяти.

Цих слів, також, не було потреби озвучувати.

Лише у випадку розуміння ходу опонента можна завадити йому зі свого боку.

– Піти в цілковиту оборону, звучить не погано...

– Голова Ватанабе, не думайте, що все можна вирішити силою. ...Починається.

Маючи заперечення, Марі хотіла щось сказати, однак, після слів Сузуне, перевела погляд на сцену.

В панельній дискусії12 діалог був неминучим.

– Президент, ми б хотіли запитати про розподіл бюджету клубів в цьому році. За матеріалами, які ми отримали, клуби що беруть участь в магічних змаганнях і в основному складаються зі студентів першого потоку, мають значно більше фінансування, ні ж клуби, що не спрямовані на магічні турніри й більшість яких становлять студенти другого потоку, хіба це не свідчить, що привілейованість першого потоку присутня не лише у навчанні, але й в позакласній діяльності! Якщо президент студентської ради, дійсно бажає рівноправ’я першого і другого потоків, такий бюджет має бути негайно виправлений.

– Розподіл клубних бюджетів відбувається на засіданні, де присутні куратори всіх клубів, на основі бюджетного плану з урахуванням кількості членів і результатів фактичної діяльності. Це правда що бюджет клубів спрямованих на магічні змагання значно вищий, проте, це зумовлено їхніми значними успіхами в різноманітних змаганнях, навіть не магічні клуби, такі як футбольний, має бюджет практично такий же, як магічні клуби, оскільки показав чудові результати на національних змаганнях, думаю, ви можете побачити це на графіках, що у ваших руках. Тож, вважати розподіл бюджету привілеюванням першого потоку не правильно.

Представляючи думку шкільної ради, Маюмі обрала метод заперечення аргументів Союзу.

Однак, жодного конкретного запиту з боку Союзу не було. Навіть якщо вони наполягали на «справедливому» розподіленні бюджету, та не називали конкретних клубів, яким необхідно збільшити дотації.

Спочатку вони, схоже, хотіли, щоб до них приєднався Тацуя.

– Студенти другого потоку терплять приниження від першого потоку у всіх аспектах шкільного життя. А студентська рада просто намагається приховати ці факти!

– Сказане зараз це лише чутки, але що конкретно вказує на це. Як вже пояснювалося, розподіл матеріалів і доступ до обладнання однакові для всіх класів від «А» до «Ейч».

Це ефективне гасло для підбурення натовпу, на цій сцені, виявилося нічим не підкріпленими теоріями. З Маюмі, що використовувала, як контраргументи, конкретні дії та числа, де немає місця непорозумінням, не можна було конкурувати нічим не підкріпленими гаслами.

Вона поступово почала перехоплювати течію дискусії.

– ...Я не заперечую, що серед студентів присутня дискримінація про яку говорить Союз. Однак, це лише вираження почуття переваги та не повноцінності. Це відрізняється від інституціоналізації дискримінації, що народжується як результат оборони від побоювання привілейованого класу, втратити свої привілеї

Шкільна рада та дисциплінарний комітет забороняють використовувати поняття «блум» та «від» стосовно студентів першого і другого потоку, та на жаль багато учнів використовують їх.

Проте, проблема не лише в тому, що студенти першого потоку називають себе «блум» і принижуючи студентів другого потоку називаючи їх «від». Учні другого потоку самі називають себе «від» приймаючи ці розбіжності. Така сумна тенденція, безумовно, існує.

Із зали пололетіло декілька освистань, але жодного тямущого аргументу не було.

Маюмі з чарівною, скоріше диявольською посмішкою мужньо і гідно виголосила полум’яну промову, союз вичерпав свої аргументи.

– Ця стіна у самосвідомості і є проблемою.

Різниця між першими та другим потоком вписана в шкільну систему, але це пов’язано з нестачею професійно підготовлених радників і з тим що цю проблему швидко не вирішити.

Варто забезпечити не повноцінну підготовку всім чи підготувати половину учнів повноцінно?

У нашій школі прийнятий останній метод.

Звичайно дискримінація існує.

І ми нічого не можемо зробити.

Тому це правило повинні приймати усі учні, що прагнуть навчатися в нашій школі.

Але в інших відношеннях, інституційної дискримінації не існує

Можливо є ті, кого це здивує, але навчальний план першого і другого потоку абсолютно однаковий.

Хоча може існувати різниця у швидкості прогресу, лекційні та практичні матеріали однакові.

Це викликало здивування не лише у Тацуя, а й у Міюкі.

Тацуя мимоволі пробурмотів «дійсно...», Міюкі продемонструвала мовчазну згоду.

Помітивши це, Сузуне посміхнулась.

– Навіть у позашкільній роботі студентська рада і клубний комітет максимально рівномірно розподіляють доступ до можливостей між клубами.

Я не заперечую, що клуби з великої кількістю людей отримають більше преференцій, порівняно з клубами з малою кількістю. Думаючи про рівність, не можна ігнорувати різницю ставлення відносно окремого члена і цілого клубу.

Ми ніколи не надаємо перевагу позакласній діяльності, ґрунтуючись на системі магічних змагань.

З боку альянсу, нещодавно привели факт того, що значна частина бюджету припадає на магічні клуби, що беруть участь в магічних змаганнях.

Як ви бачили раніше на графіку, те на що вони вказують є результатом того факту, що бюджетний розподіл орієнтується на досягнення їх діяльності.

Крім нестачі вчителів, усі інші причини розподілу на перший і другий потік можна пояснити.

Я думаю, що в цьому ви самі можете переконатися, обдумавши усе логічно.

Попри всі інші причини, що розділяють перший і другий потік, усі вони зумовлені стіною у свідомості учнів обох потоків.

Знову пролунав свист.

Однак він включав як обурення, так і підтримку. Від місць де сиділи студенти другого потоку в напрямок представників Союзу, які продовжували освистування, полетіли незадоволені погляди, це було явною ознакою що вітер починає змінюватись.

– Як президент студентської ради нашої школи, я ніколи не змирюся з нинішньою ситуацією.

Я думаю про те, як знищити цю стіну у свідомості, що призводить до виникнення конфліктів в середині школи.

Але це не повинно бути вирішено шляхом нової дискримінації. Тільки тому, що другий потік піддається дискримінації, якщо вони дискримінуватимуть учнів першого потоку це не вирішиться. Це неприйнятно, навіть як тимчасовий захід.

Перший чи другий потік, не важливо, адже всі ви учні нашої школи й ці три роки в ній мають бути неоціненним часом для всіх.

Пролунали оплески. Оплесків було не так багато, щоб наповнити усю залу, але й рідкими вони також не були. В долоні плескали як учні першого, так і другого потоку.

Після хвилі оплесків в залі оселилася тиша. Навіть ті учні другого потоку, що не аплодували, дивилися на Маюмі, що стояла на сцені, очікуючи її наступних слів.

Стоячі на тій же сцені представники Союзу, дивилися на Маюмі з сумом.

– Щоб усунути дискримінаційну систему не ускладнити саму дискримінацію, думаю, важливі два наступних моменти.

Я просто хотіла б, щоб усі почули мої побажання.

Сказати по правді, один з елементів дискримінації між студентами першого і другого потоку існує в студентській раді.

Це обмеження щодо призначення членів студентської ради, за винятком президента.

За наявної системи, членів студентської ради, окрім президента, призначають лише з учнів першого потоку.

Це правило може бути переглянуто лише на загальних зборах учнів, що відбувається під час переобрання президента студентської ради.

Моєю останньою дією, на посту президента, буде скасування цього правила на загальних зборах, коли залишатиму свій пост.

Піднявся шум. Учні забули про свистання, поширюючи між собою шепіт. Маюмі мовчки чекала поки шум стихне сам.

– …Оскільки минуло лише половина мого строку, це трохи поспішне зобов’язання, але людське серце насильно не змінити, зараз слід зробити усе, крім цього, я планую працювати над покращенням ситуації настільки, наскільки це можливо

Пролунали бурхливі оплески.

В залі панувала атмосфера ніби з’явився ідол, було очевидно, що як студенти першого, так і другого потоку підтримували Маюмі, а не позицію Союзу.

Промова Маюмі перемогла усі упередження.

Дії Союзу, безумовно, стали спусковим механізмом для того, щоб зробити крок до усунення дискримінації в школі. Однак це було протилежним тому, до чого вони прагнули.

Реформісти часто не задоволені лише досягненням мети.

Вони бояться досягти своїх цілей власними зусиллями.

Такий кінець не задовольняв ні членів Союзу, ні тих людей, що стоять за ними.

По-перше, лялькар, що стояв за спиною Саяки, не планував зупинятися на цьому з самого початку.

◇ ◇ ◇

Раптовий вибух викликав тремтіння скла у вікнах зали, студенти, які поринули в ейфорію, що була викликана єдністю аплодисментів, миттю вийшли з цього стану

Мобілізовані члени дисциплінарного комітету, відразу приготувались.

Вони й не думали, що їх тренування їм знадобляться, слідуючи наказам голови, вони швидко затримали членів Союзу над якими вівся нагляд.

В розбите вікно влетів довгастий об’єкт.

У той момент, коли він впав на підлогу, почав випускати білий дим, та той не почав поширюватися, а ніби під час перемотки відеозапису, повернувся назад в снаряд який вилетів у вікно тим же шляхом.

Коли Тацуя похвалив його поглядом, Хаторі відповів сердитим виразом.

Плечі Маюмі, що це помітила, затремтіли від сміху.

Марі протягнула руку в напрямку виходу з зали.

Одночасно з цим, до залу увірвалося кілька зловмисників в протигазах, однак, не зробивши більше ні кроку, вони заклякли.

Прогнозована атака, була придушена згідно з планом, хоча, те, що були застосовані вибухівка і хімічні речовини було сюрпризом.

Спроба викликати тут паніку, схоже була зупинена.

– Гаразд, я перевірю будівлі для практичних занять.

– Старший брат, я піду з вами!

– Будьте обережні!

Після настанови Марі, Тацуя і його молодша сестра попрямували до будівель де пролунав вибух.

◇ ◇ ◇

Щоб навчати магів практичній майстерності, до школи, як вчителів наймали лише тих, хто володів магією

Перша старша школа магії мала найвищий рівень серед інших магічних шкіл, тож її вчителі були висококласними магами.

Ця школа могла самотужки впоратися з невеликою армією.

Звичайно, зовнішнього вторгнення ніхто не очікував, хоча така можливість передбачалась.

Через відсутність відчуття небезпеки, жодних запобіжних заходів вжито не було.

Через обгорілі стіни та розбиті вікна було зрозуміло, що будівля практичних занять прийняла основний удар цієї несподіваної зовнішньої атаки. До Тацуї донісся гуркіт, що нагадував вибухи запальних мініатюрних бомб. Два вчителі намагались погасити палаючу рідину, що була розлита по стінах.

– Ей, там, що за шум?

Підняв голос студент, що забезпечував охорону вчителів, помітивши Тацую.

Пальці Міюкі почали елегантно танцювати.

Маніпулюючи CAD у формі мобільного терміналу, однією рукою.

Сайонове інформаційне тіло розгорнулося і в ту ж мить активувалося.

Магічний спалах міг бачити лише маг наставник чи магічний інженер.

Троє чоловіків, що оточували Лео в один момент відлетіли в сторони. Усі троє були вдягнені у форму електротехніків і явно не були ні студентами, ні викладачами.

Було схоже, що вони наступили на міну, але Лео, що знаходився в центрі лишився неушкодженим.

Така читка вибірковість була найбільшою перевагою магії.

– В школу вдерлися терористи.

Поки Міюкі розмовляла з вчителями, Тацуя посвятив Лео в деталі та роз’яснив ситуацію.

– Ей, це небезпечно.

Лео швидко схопив ситуацію і судячи з його характеру, був готовий допомогти з рештою.

На даний час було важливо знешкодити ворогів.

– Лео, мітла! ...О, прибуло підкріплення.

У цей момент, в напрямку від адміністративного корпусу, з’явилась Еріка. Пізнавши Тацую, вона сповільнила біг.

– Не хвилюйся. У тебе ще достатньо часу в запасі.

– Не варто хвилюватися? Я не маю досвіду, що мене вбили.

– Агов, що ти очікувала!

...Ні, припиняй, зараз не час для ігор. Давай сюди мій CAD.

Не кидай його!

CAD був ніжним механізмом, однак дуже корисним в подібних ситуаціях.

Він був кинутий на м’яку поверхню корту, тож не зламався б.

Еріка знала про це, кидаючи його і звернула увагу на протести Лео. Та навіть якби виникла прикрість, вона, можливо, проігнорувала б і це.

– Це Тацуя?

Або ж Міюкі?

Коротко запитала Еріка без натяку на співчуття, дивлячись на зловмисників, які стогнучи крутилися на землі.

– Це Міюкі. Я б не зміг так акуратно.

– Я. Я не можу дозволити брату турбуватися про такий дріб’язок.

Стоячи поряд, майже одночасно відповіли Тацуя і Міюкі.

– Та, так, думаю це красива любов брата і сестри...

А це нормально, чинити так з цими хлопцями, без попередження?

– В цьому не має потреби, якщо вони не студенти.

Відсторонена, холодна відповідь Тацуї легко змінила напрямок розмови й Еріка посміхнулась.

– Хах, я думала старша школа буде більш нудним місцем.

– О, жах. Войовнича жінка.

– Відвали, дурень.

Еріка замахнулась правою рукою, але зупинила її на пів шляху і спеціальна палиця зависла у повітрі.

– До речі, що ви робите біля будівлі для практичних занять, в такий час?

Учні не тиняються біля корпусу для практичних після занять, якщо не залишаються для додаткових занять.

Це було випадкове питання без жодної тіні докору.

– Е? Ні, чому, ох, що?

– Ох, так, ох, це, що ж?

Тому було неочікувано що вони будуть настільки напружені.

– ...Що ви тут робите у двох?

Запитав він серйозним тоном.

Проте Міюкі, що знала Тацую краще ніж хтось інший, відразу зрозуміла, що її брат приховує за серйозним тоном шкодливу посмішку.

– У двох?

Голос Еріки, прикидався настільки радісним, наскільки це можливо.

– Не порозуміння!

Голос Лео правильно було назвати риком.

– Я просто практикував практичні навички!

Ця дівка прийшла пізніше!

– Коли я прийшла попрактикуватися, цей ідіот вже стирчав тут!

– Агов, що це значить!

– А зрозуміло, зрозуміло. Ясно. Я не мав непорозуміння.

Правда не була не такою цікавою, але реакція цих двох цілком його задовольнила.

Тацуя змінив тему.

– Ви не бачили інших зловмисників?

– Іншу сторону контролювали вчителі, думаю, можна очікувати, що там все під контролем.

Погляд Тацуї був серйозним, схоже Еріка не по-справжньому була схвильована попередньою темою, а лише, тому що захищає гідність леді, та відповідала вона спокійним серйозним тоном без жодних насмішок.

Настрій Лео так само швидко змінився.

– Що сказати, ці хлопці як маги, третій сорт.

Я просто не маю досвіду у магічних боях, проти трьох одночасно.

Лео мав на увазі, що нічого особливого не сталося, та встояти проти двох опонентів на одинці не так легко.

Цей однокласник, схоже, більш здібний, ніж він думав.

– Еріка, адміністративний корпус в порядку?

На питання Міюкі, Еріка кивнула.

– Я думаю, вони відреагували оперативно. Коли я туди прийшла, вчителі зв’язували зловмисників.

Все ж, там багато цінних речей, можливо саме через це.

У словах Еріки Тацуя щось вловив.

В адміністрації зберігалося багато цінних речей тож, що вона стане цілю нападу, передбачувано.

Однак у практичному корпусі лише застарілі CAD.

Якщо пригадати, то будівлі були сейсмічно та вогнестійкі, тож навіть якщо вони отримають пряме влучання гранатою, то вибухом пошкодить лише поверхню.

Якщо ж вони будуть зруйновані, то майже місяць будуть незначні проблеми з місцем проведення занять.

До того ж що стосується місця де можна нашкодити роботі школи, підірвавши її діяльність, важливе обладнання, матеріали та література, які так просто не замінити, знаходяться...

– ...Лабораторії та бібліотека!

– Тоді, це все відволікаючий маневр? Однак, масштаби набагато більші, ніж очікувалося. Можливо самі протести, що привели до дебатів, також.

На припущення Міюкі, Тацуя похитав головою.

– Ні, я думаю, це було серйозно. Гадаю, Союз використали.

«Шкода», подумав Тацуя, але не сказав цього. Якщо таке припустити, це буде образою для тих, хто серйозно закликав до усунення дискримінації.

– Важливіше, що робитимемо далі.

Було три варіанти.

Розділити сили навпіл.

Чи усім разом прямувати до лабораторій, або відправитися до бібліотеки.

– Їх ціль в бібліотеці.

Рішення прийшло у формі інформації.

– Оно-сенсей?

Тонкий брючний костюм, взуття на низьких підборах, блискучий светр під піджаком.

Сьогоднішнє вбрання було орієнтоване на мобільність і відрізнялося від того, що вона носила кілька днів тому.

Блиск тканини свідчив, що її волокна з куленепробивного матеріалу і до того ж захищає від ріжучих атак.

Навіть її напружений вираз створював враження, що перед ними зовсім інша людина.

– Основні сили супротивника вже проникли в середину.

Мібу також там.

На Тацую були направлені погляди трьох людей.

А його погляд на Харуку.

Пройшло менше однієї секунди.

– Я можу пояснити вам усе пізніше.

– Я хотіла б сказати, щоб ви забули про це, але ти все одно підеш туди.

Замість цього, я можу попросити?

– Про що?

Хоча на обличчі Харуки висіла тінь невпевненості, вона не стала витрачати час на пусті балачки.

– Прошу як радник, Оно Харука.

Я хочу, що ти дав Мібу-сан шанс.

З минулого року вона страждала від різниці оцінки спортсменки кендо та учениці другого потоку старшої школи.

Я кілька разів розмовляла з нею... Думаю, мені не вистачило сил.

Зрештою, вона приєдналась до них.

Тож.

– Це м’яко.

Прохання Харуки було викликане щирим професіоналізмом.

Тацуя безжально їй відмовив.

– Ходімо, Міюкі.

– Так

– Ей, Тацуя.

Для тих хто так просто не відчепиться, він дав одну пораду.

– Зайві сантименти можуть вам лише нашкодити.

Будь-які подальші розмови витрачають дорогоцінний час.

Сказавши ці слова, він відвернувся до співрозмовників спиною і побіг в перед.

◇ ◇ ◇

Перед бібліотекою продовжувалися поодинокі сутички.

Крім CAD, зловмисники використовували ножі та вогнепальну зброю. Серед натовпу схоже були й учні, але більшість складали зловмисники.

Учні третього року змогли сформувати лінію оборони, не зважаючи на відсутність CAD, вони отримали перевагу, завдяки більшій магічній силі.

Протистояти магією проти озброєного ворога за відсутності CAD, дійсно багатообіцяючі пташенята магії в майбутньому. Скоріше не пташенята, а тигренята.

Тільки-но побачивши це, Лео відразу втрутився.

– Панцер13!

Викрикнувши це, він кинувся в бій.

Такий вигук мав сенс.

– Його рідкісне обладнання розпізнає голосові команди...

Старший брат, з криком заклинання конструювалось і поширилось миттєво?

– О, воно поширилось поступово. Ця техніка була популярна, років десять тому.

– Цей хлопець, навіть в магії старомодний..

На щастя, Лео, зайнятий битвою, її не почув, адже вона й сама, у своїй палиці, використовувала магічне гравіювання, що стало застарілим давним-давно.

Своїм CAD, що нагадував залізну рукавицю і товсту пластину, що покривала передпліччя, він блокував удари палицями й атакував у відповідь.

Захисні CAD не потребували рухомих частин, або систем розпізнавання голосових команд.

Та все ж...

– Так ним користуючись, як він його не зламав.

– Він використовує магію зміцнення і на самому CAD. Магія зміцнення фіксує координати молекул в певній області.

Незалежно від сили удару, якщо відносні координати частин не зміняться, він не зламається, хіба що розбити оболонку.

– Його не зламати, як не атакуй.

Дійсно відповідна, для нього, магія.

Ігноруючи коментарі та насмішки Еріки та інших, Лео хаотично атакував супротивника, ніби намагався викинути свій гнів.

Його руки, захищені чорними рукавицями, дробили каміння, що летіло, брили льоду, гнули металеві та вуглецеві посохи.

Періодичні зіткнення з паралізуючими палицями висікали іскри.

Ножі від яких він не встигав ухилитися, дротики, випущені з пружинних механізмів в рукавах, не змогли пробити його біло-зелений блейзер.

– Він зміцнює весь одяг.

Наче броня, він оточує все тіло.

Це була адекватна похвала продемонстрованої магії.

Магія зміцнення Лео, проводила активацію послідовності, паралельно будуючи магічну послідовність, постійно оновлюючи захист.

Навіть якщо у них була зброя, у цих терористів-початківців, в яких навіть волосся не виросло, не було жодної можливості пробити цю броню.

До того ж кулаки, що повинні бути обмежені фізичними можливостями, були посилені магією руху і прискорення, породжували неймовірну руйнівну силу.

Коли використання вогнепальної зброї обмежене і можливий лише рукопашний бій, ця сила могла вважатися основною.

– Лео, ми підемо вперед!

– Йоу, давайте!

Тацуя вирішив залишити це місце на Лео.

◇ ◇ ◇

В бібліотеці було тихо.

Якщо вірити словам Харуки, то це не тому, що ворог був придушений, а навпаки, тому що захист провалився.

Окрім персоналу, в залі повинні знаходитись і співробітники служби охорони, але здається, їх вже знешкодили.

Судячи з цього, основні сили ворога були на порядок сильнішими, ніж решта.

Сховавшись за шафкою біля входу, Тацуя сконцентрувався, щоб виявити чиюсь присутність.

Жодних ознак присутності.

Сучасна магія складається з технік втручання в Ейдос, інформаційне тіло об’єкта, вносячи додаткову інформацію про подію, що діє у двох напрямках.

Кожен, хто використовує сучасну магію може розпізнати окремий Ейдос в Ідеї - поняття з давньогрецької філософії, що описує інформаційне тіло усього світу, інформаційну платформу, що включає усі Ейдоси.

Проте, мало хто може усвідомити їх і відрізнити.

У Тацуї була особлива здатність до високопродуктивного сприйняття, щоб відрізнити окремі Ейдоси від Ідеї, в обмін на звичайний магічний талант.

– Чотири людини в спеціалізованій читальній залі, кімнаті на другому поверсі, дві людини зверху на сходах і двоє біля сходів... Це все.

– Дивовижно. З Тацуєю, будь-які засідки втрачають будь-який сенс.

Ти супротивник, з яким не хотілося б зустрічатися в реальному бою.

– Що вони роблять в спеціальній читацькій залі?

– Занадто тихо, якщо вони хотіли там усе знищити. Можливо вони намагаються викрасти конфіденційні матеріали з університету магії. У спеціалізованій читацькій залі можна отримати доступ до закритих матеріалів не доступних загалу.

Після відповіді Тацуї на її запитання, Міюкі вгадала у виразі Еріки розчарування.

– Еріка ти схоже розчарована?

На запитання Міюкі, Еріка лише виразно знизала плечима.

– Це все тому, що-о-о шкільне повстання істина бунтарська молодість, а як виявляється, в суті, це звичайна шпигунська операція... Ти хочеш зруйнувати мої мрії?

– Не питай мене. До того ж такі мрії від самого початку не правильні.

– Ти сама відповіла на своє питання.

Тацуя закляк в роздумах, але втрутилася Міюкі.

– Що важливіше, ми маємо поспішати в спеціалізований читальний зал.

З засідкою розбиратимуся я?

- Що ж, цю роль, залиште-е-е мен-і-і-і.

Проспівала Еріка, і вискочила з укриття, не дочекавшись відповіді.

Без єдиного звуку, що видавав її рух, вона підбігла до сходів.

Її телескопічна палиця, з вбудованим CAD, вже була напоготові.

Вороги, що мали бути в засідці, здивувалися.

Поваливши одного, вона відразу атакувала іншого.

Еріка миттю ліквідувала двох ворогів.

На відміну від брутального бою Лео, це витончені та майстерні бойові навички.

Після звуків падіння союзників засідка на верхніх сходах, нарешті помітила Еріку.

Один з них, кинувся на них, а інший почав розгортати послідовність активації.

Проте вона вибухнула спалахом сайонів.

Маг, чию магію запечатали, закляк.

Його тіло здалося не природно напруженим і у наступний момент, він втратив рівновагу і впав зі сходів.

– Ах...

– Не хвилюйся.

Сказав Тацуя, своїй сестрі, що зойкнула, повертаючи до кобури CAD у формі пістолета.

Стоячи на ногах, люди завжди несвідомо регулюють свій центр ваги.

Людина, тіло якої раптово зупиняється, не може втримати рівновагу.

Він на це і розраховував, але Міюкі, схоже, не очікувала падіння зі сходів.

Ну схоже його шия досі була ціла, після такого падіння, він міг відбутися струсом мозку і двома-трьома зламаними ребрами. Ось що він мав на увазі, говорячи «не хвилюйся».

Інший противник, в руках якого був не ніж, а повно розмірний меч, мчав на Еріку.

Це обличчя було знайоме.

Цей учень був партнером Саяки на презентації клубу кендо. Його права рука, зап’ястя якої було оповите браслетом облямованим синьою і червоною лініями, метнулась до Еріки. Очевидно клуб кендо був заражений першим.

– Ту-ту-ту.

Тацуя-кун, ми ж не повинні стримуватися проти учнів?

Голос, яким вона це запитала, трохи тремтів, оскільки вона була посеред напруженого бою.

З урахуванням різниці в зрості й фізичних можливостях, це могло значно вплинути на цю безвихідну ситуацію.

– Не потрібно стримуватись.

Сказав Тацуя, зробивши крок у перед.

– Не допомагай! З цим.

Зупинила його Еріка.

– З таким супротивником я впораюсь, якщо буду серйозною.

Вона миттєво підвищила тиск на ворога і відійшла від нього.

Обмінявшись позиціями в перевазі з опонентом, Еріка заохотила решту поквапитись.

– Залиште його на мене.

– Зрозуміло.

Учень остерігався атаки з усіх сторін, тож нагнувся.

Проте Тацуя і Міюкі вже не звертали на нього увагу.

Тацуя енергійно відштовхнувся від підлоги.

Міюкі зробила це легким рухом.

Хлопець відштовхнувся від стіни, а дівчина парила в повітрі

Вони миттю опинились на горі.

– Фву.

Присвиснула Еріка, а учень з Союзу здивовано роззявив рота, а та парочка попрямувала у напрямку спеціального читацького залу.

◇ ◇ ◇

Саяка спостерігала за тим, що відбувається перед її очима зі складними почуттями.

Члени «Бланш» зламували єдиний термінал в цій школі, через який можна отримати матеріал конференційної літератури - магічних досліджень всієї країни.

Більше пів року тому, їх познайомив капітан чоловічої команди Тсукаса. Тсукаса чомусь не запросив її в Егаліте, до якого належав сам, а привів її в Бланш.

Спочатку Саяка не мала намір діяти за межами школи й робити щось, що хоч трохи торкатиметься закону. Вона робила це лише через обов’язок перед Тсукасою, який допомагав і дбав про неї. Старший брат Тсукаси, що був главою японського відділення Бланш, повідав їй про різні речі, та навіть зараз, коли вона розуміла, що дискримінацію по магічних здібностях не є проблемою яку можна вирішити діяльністю в школі, Саяка була зосереджена на дискримінації студентів другого потоку.

Насправді Саяка хотіла взяти участь в дебатах. Не лише послухати, але й сподівалась озвучити свої думки. Проте, Тсукаса переконав її цього не робити, оскільки вона була в курсі усієї операції.

«Чим я займаюся», думала Саяка. Взяла ключ без дозволу, бере участь в зломі... «Це дійсно те, що я хотіла зробити».

Намагаючись відсунути непотрібні думки в бік. Саяка поквапилась повернутися до своєї місії.

Але для чого необхідні результати передових магічних досліджень тим хто прагне усунути дискримінацію на основі магії.

Старший брат Тсукаси сказав, що опублікування результатів досліджень для широкого загалу стане першим кроком усунення дискримінації.

«Але я не думаю, що є сенс публікувати магічні теорії тим, хто не може використовувати магію...».

Безперервний потік питань, що повторювалися в її серці неодноразово оживав в її розумі.

Для тих хто не може використовувати магію, вона буде марною.

У певному сенсі, магія будується на фізичних теоріях, тож вона позбавлена духовності чи релігійності.

Якщо є ті, хто хочуть отримати результати передових магічних досліджень, хіба це не означає, що вони намагаються використовувати магію?..

«Ні, безумовно, результати магічних досліджень корисні й тим хто не може використовувати магію і їх приховують...»

Такою логічною причиною, вона переконувала себе. Така думка у відповідь, спонукала діяти далі.

Проте, неодноразово, у своїх думках їй не вдавалося по-справжньому переконати себе.

– ...Так, увійшли.

Прозвучав шепіт.

Поспіхом підготували кубічний носій для запису.

Від жадібності, що однозначно промайнули на їх обличчях, Саяка відвернула очі.

До дверей.

Тож вона помітила, що з ними відбувалась першою.

– Двері!

На її крик, прибічники одразу обернулись.

На їх очах двері були порізані на квадрати й впали в середину.

– Неможливо!

Можна сказати, що у цій ситуації, крики здивування звучали досить консервативно.

Міцні фізичні об’єкти мають мало мінливий Ейдос.

Магія може знищити двері зі складної броні, що здатна витримати пряме попадання протитанкової ракети.

Однак, для цього необхідно було побудувати складну магічну послідовність ваги та коливань, що багаторазово повторюватиметься.

Таке тихе і безшумне знищення просто не можливе.

Думки та рухи людей, перед очима яких відбулась сцена за межами здорового глузду, завмерли, кубічний носій розсипався.

Згодом персональний термінал для зламу розібрався, немов процес збору повторили у зворотному порядку на високій швидкості.

Сигнали від підключеного пристрою були перервані, а дисплей термінала заблокований.

– Напевно, вас можна назвати промисловими шпигунами? Прийшов кінець вашим планам.

Різким голосом сказав знайомий силует, правою рукою націливши спеціалізований сріблястий CAD, у вигляді пістолета, що поблискував при кожному кроку.

За ним граціозно слідувала струнка фігура з CAD у вигляді мобільного терміналу.

На обличчях брата і сестри не було жодного хвилювання, складалося враження ніби тут не відбувається жодних злочинних дій.

– Шіба-кун...

Хтось, поряд з Саякою, підняв праву руку.

Не для того, щоб здатися, один з компаньйонів націлив пістолет на її кохая.

Цей чоловік не з першої старшої школи.

Він навіть не студент.

Старший брат Тсукаси, людина, яку вони називали лідером, наказав взяти цього чоловіка з собою.

І, той хто направлений безпосередньо лідером, мав явний намір вбити.

Саяка тихо закричала.

Вона намагалася його зупинити, але голос не звучав. Руки не рухалися.

Усвідомлюючи, що вона стане співучасницею вбивства, вона заклякла.

Але кулі, яку могли легко забрати людське життя, не вилетіли.

Від сильного болю, що не давав навіть змогу закричати, чоловік навіть впав на підлогу.

Його права рука охопила пістолет, ні, пістолет з силою втиснувся в його руку.

Рука опухла і змінила колір на пурпурний.

– Будь ласка, утриматись від безглуздих дій. Я не думаю, що зможу пробачити того, хто нашкодить братові.

Її тон був спокійний, ввічливий... Повний гідності.

Занадто несумісний з ситуацією.

Як не крути, зовсім не сумісний.

Просто почувши цей холодний тон, будь-яка воля до опору, скоріш, за все буде придушена.

До вух Саяки, що заклякла від страху, донеслися жорсткі слова Тацуї.

– Мібу-семпай. Це реальність.

– Що?...

– Світ рівноправ’я, в якому до кожного ставляться однаково. Неможливий. Якби світ рівноправ’я існував, таланти та здібності знецінились, в такому світі, до кожного ставилися б однаково холодно. Фактично, Мібу-семпай сама це розуміє? Неможливо ставитися до всіх однаково. Це брехня, і існує лише в солодкій омані.

Розсіяний погляд Саяки зосередився.

В порожніх очах кохая, що стояв перед нею, проглядались проблиски емоцій.

– Мібу-семпай використали для крадіжки конфіденційних даних магічного університету. Така реальність гарних ідеалів, які ви вливали у вуха інших.

Доброта?

– Чому! Чому таке сталося?

У той момент, коли вона усвідомила його слова, емоції Саяки вибухнули.

– Кажеш, було помилкою намагатися усунути дискримінацію? Що поганого в прагненні рівності? Дискримінація безумовно існує! Це не моя ілюзія. Я, однозначно, її зневажаю. Наді мною насміхались. Я чула як вони обзивали мене! Кажеш, було помилкою, намагатися знищити все це. Ти ж такий же? Тебе повинні постійно порівнювати з талановитою сестрою. Ти повинен був отримати несправедливі ярлики! Тебе, певно, кожен зневажав!

Крик Саяки насправді був щирим.

Це був крик з глибин її серця.

Але крик не досяг серця Тацуї. Жодної симпатії. Для Тацуї це були лише факти, які він сприймав як «реальність».

Тому він прямо сприймав «значення» її слів і «причину» її крику.

Він бачив перед собою лише печальну, плачучу дівчину.

Проблиски милосердя, які бачила Саяка, лише ілюзія, створена її милосердям.

Крик Саяки не дійшов до серця хлопця, на якого був спрямований, він дістався серця дівчини, що стояла поруч з ним.

– Я ніколи не зневажатиму старшого брата.

Спокійно сказала вона.

Однак в її голосі було стільки емоцій, що це заглушило крик Саяки.

– Навіть якщо усі інші обмовлятимуть брата, зводитимуть наклепи та зневажатимуть, я дам йому таку любов і повагу, що змиють усе це.

– ...Ти...

Втратила дар мови Саяка.

Занадто яскрава обітниця Міюкі, відсікла не лише слова, але й думки Саяки.

– Моя любов і повага не пов’язані з силою магії. В очах усього світу, моя магія на кілька порядків перевищує старшого брата. Але це не може впливати на мої почуття до мого брата. У порівнянні з моїми почуттями до мого брата, це лише набридливий пил. Тому що я знаю, що вона лише частина мого старшого брата.

– ...

– Будь-хто може образити старшого брата? Таку образу не можливо дозволити. Безумовно, існують дурні, що ображають брата. Однак на противагу цій черні, ні, набагато більше людей, що вважають людей дивовижними. Мібу-семпай, ви жалюгідна людина.

– Що ти сказала?

Лише її голос звучав голосніше.

Сили в ньому не було. Порожній, без жодних почуттів і думок

– Хіба навколо вас не було тих, хто визнає вас? Чи лише магія визначає вас? Ні, таке не можливе. Тому що я знаю принаймні одну людину, яка так не вважаю. Як ви думаєте хто це?

– ...

– Старший брат визнав вас. Майстерність вашого меча і вашу зовнішність.

– ...Це не лише зовнішність.

– Звісно, не лише зовнішність. Але насправді вона частина семпая, чарівність семпая, не є частиною семпая?

– ...

– Оцінувати зовнішність, це природно. Рахуючи дві зустрічі в кафе та одну зустріч біля кімнати радіомовлення, ви в четверте розмовляєте зі старшим братом. Чого ви очікуєте від людини, з якою зустрічаєтеся лише в четверте.

– Це...

– Зрештою, той, хто дискримінував вас більше, ніж будь-хто - це ви самі. Ви та, хто принижував себе, як неповноцінну ученицю, «бур’ян», більше за всіх інших.

Цього не можна було заперечувати. Навіть думки заперечити не виникло. Ці слова вдарили по Саяці настільки, що вибили усі її думки.

Припинивши думати. Вона втратила свою волю. Шепіт диявола без перепон проник в безжиттєву оболонку. Ні, в такому випадку, це був шепіт ляльковика.

– Мібу, скористайся кільцем!

Чоловік, який досі незграбно ховався за спиною шістнадцятирічної дівчини.

Раптом закричав.

З криком схожим на зойк, його рука помахом опустилася в низ.

З тихеньким звуком запалу, повалив біли дим.

Одночасно поширився неприємний беззвучний шум.

Шум сайонів.

Це була хвиля перешкод, що заважали активувати магію.

З диму прозвучало три типи кроків.

Тацуя, двічі змахнув руками.

В диму прозвучало два удари долонею.

Його очі були закриті.

Два тупих удари по тілу, два удари по підлозі.

– Міюкі, зупинись.

Віддав наказ він.

Магічна послідовність Міюкі, швидко змінилась іншою.

Повітряний вихор втягнув білий дим.

Дим стиснувся до розміру м’ячика для настільного тенісу, перетворився на сухий лід і упав на підлогу.

Коли видимість відновилася, на підлозі лежало троє чоловіків.

Один чоловік, крутився по підлозі, борючись з болем від обмороження.

Двоє інших, з синцями на обличчі, лежали без свідомості.

– Старший брат, чи не варто було затримати Мібу-семпай?

Здивовано запитала Міюкі.

Вона не приховувала підозри, що до таємних намірів Тацуї.

Міюкі розуміла, що стосунки Тацуї з жінками не більше ніж просте спілкування, жодних любовних афер.

Міюкі добре знала, що Тацуя не буде примішувати свою особисту прихильність.

– Я не сумніваюсь у твоїх навичках, але за обмеженої видимості існує ймовірність непередбачуваної помилки.

Навіть якщо ми не ризикуватимемо, з Мібу-семпай розбереться Еріка.

Якщо вибрати найкоротший маршрут звідси, ви однозначно зіткнетеся з Ерікою, що залишилася на першому поверсі. А враховуючи граничний психічний стан Саяки, в цій ситуації, вона не стане шукати альтернативний маршрут.

– Я не думаю, що у Еріки є причина зробити це..

– Якщо супротивник не Мібу-семпай.

Міюкі до кінця не розуміла що особливого в конкретному противнику.

Для неї, першочерговою задачею було уникнення бою, якщо це не можливо, то нею стає перемога.

Незалежно від того, хто опонент.

Незалежно від того хто це, якщо це ворог, усе інше не має значення.

Але, вона розуміла, що є люди для яких супротивник має значення.

– Ось як. Еріка впорається.

Отже. залишивши ту на Еріку, Міюкі вирішила допомогти братові, який зв’язував злочинців методами розробленими проти терористів.

◇ ◇ ◇

Дії Саяки були майже рефлекторними

Кільце з антиніту було козирною картою, підготовленою для втечі.

Навчаючись на мага, вона розуміла природу та обмеження його перешкод.

Ні, реально користуючись ним, вона знала набагато більше ніж звичайний маг.

Це кільце не мало здатності перемагати інших магів.

Воно могло втрутитися в магію шляхом перешкод і його можна використовувати лише для уникнення магічних атак.

Воно не переможе цього першорічку.

Вона ніколи не бачила настільки чудової техніки, яку він продемонстрував того разу.

Бойова сила того першокурсника зростає на очах.

Даючи це кільце, лідер багато разів повторив.

«Кільце можна використовувати лише для втечі».

Видовище що закарбувалося у її свідомості та слова, що досі звучали в її вухах, змушували її ноги рухатися.

Позаду почулися звуки ударів по підлозі.

Ніхто за нею не слідував.

Вона зрозуміла, що її товаришів знешкодили.

Але через паралізоване мислення, в неї не виникло думки піти їм на допомогу.

Однак під впливом афекту від провалу плану, вона була одержима ідеєю повернутися до тимчасової бази організації поза територією школи, вона промчала по коридору і спустилася по сходах..

Тут її ноги зупинились.

– Семпай. Приємно з вами зустрітися.

Учениця, що назвала Саяку «семпаєм», значить вона першорічка, стояла перед нею з посмішкою з руками за спиною.

– ...Ти хто?

Насторожено запитала вона.

Однак в усміхненому виразі першорічки не було жодних змін.

– Перший «Е», Чіба Еріка.

Я на всяк випадок уточню, ви ж Мібу Саяка, друге місце на Національному турнірі кендо середніх шкіл, серед дівчат, минулого року?

Ці слова нанесли Саяці невидимий удар.

Десь у тіні свідомості, десь в глибинах серця її вразила біль, подібний від того що викликає удар бамбукового меча.

– ...І що з того?

Приховуючи відчуття невидимого болю, вона відповіла питанням.

– Ні, ні, нічого такого. Я просто хотіла впевнитися.

Еріка досі тримала руки за спиною.

Однак без жодної проріхи.

Її струнке тіло не могло перекрити весь коридор, але не знайшлося жодної прогалини, щоб пройти повз неї.

До того ж... чи порожні її сховані руки?

Вона дійсно нічого не тримає?

– ...Я поспішаю. Можеш мене пропустити?

Ознак переслідування не було.

Однак він легко може приховати ознаки свого наближення.

Саяка стримала почуття нетерплячості та розмовляла якомога м’якше.

Проте вона розуміла від самого початку, що можливість пройти тут була рівна нулю.

– Куди прямуєте?

– Для тебе це не має значення.

– Не хочете відповідати... куди йдете?

– Точно.

– Переговори провалились.

Радісно сказала Еріка.

Це звучало не розумно, але Саяка розуміла, що та від самого початку не планувала її пропускати.

Вона швидко оглянулась по сторонах.

На жаль в її руках не було жодної зброї.

У неї був CAD, але якщо користуватися магією, вона не зможе скористатися перешкодами, єдиною своєю перевагою.

В поле її зору попав сіро-сріблястий стрижень.

Паралізуюча палиця одного з її партнерів.

Вона була короткуватою, але стане підхожою заміною звичної їй зброї.

Саяка повільно, непомітно опустила центр ваги.

Зосередивши силу в ногах.

Різко стрибнула.

І в падінні підняла палицю, відразу приготувавшись блокувати атаку учениці.

Еріка з подивом дивилась на неї.

– Непотрібно квапитись, я почекаю поки ви підберете зброю...

Кров прилила до обличчя Саяки.

Я не зможу погратися на одинці, говорили безглузді незрозумілі дії цієї особи й з гострим поглядом вона крикнула Еріці.

– Відступись! Не мозоль мені очі!

– Чи можна виправдати це самооборонною.

Ну, хоча, я не збираюся виправдовуватися подібним.

З пробудженим інтересом пробурмотіла Еріка, показавши руки приховані за спиною.

В правій руці вона тримала поліцейську палицю в лівій був справжній короткий меч.

І кинула зброю з лівої руки.

– Зробимо це, семпай.

З цим Еріка підняла праву руку.

Саяка також стала в стійку. Вказавши зброєю перед собою, а ліву руку поклала на праву.

Саяка використовувала дворучний стиль, Еріка - одноручний.

Початок був миттєвий.

Їх мечі зіткнулися без жодного звуку.

У той момент, Еріка замахнулась в область шиї Саяки.

Та швидко підняла руку.

У наступний момент, вона подумала, що заледве перешкодила цьому нападу, рефлекторно захистившись, супротивник обернувся позаду Саяки.

Ухилившись від удару, вона інстинктивно підняла свою палицю вертикально.

Віддача від удару відбилася в її руці, вона спробувала перейти в ближній бій, та, в цей момент, тіло опонента вже вийшла з радіуса досяжності.

– Техніка само прискорення?..

Пробурмотіла Саяка

Еріка не відповіла.

– ...Той же стиль, що у Ватанабе-семпай?

А ось ці слова змусили ноги Еріки завмерти.

Лише на мить, але цього було достатньо, щоб змінити ситуацію.

Ноги знову завмерли, через пронизливий шум, що наповнив коридор.

Сайоновий шум, не чутний вуху.

Побачивши, що обличчя Еріки скривилося, Саяка кинулася в атаку.

Безперервну, не даючи шансу і продихнути.

Обличчя, обличчя, передпліччя, тіло, діагональний розріз, зближення, обличчя, зворотний розріз.

Серія ударів меча, деякі з них не вивчаються в спортивному кендо, але застосовувалися в древніх техніках.

Атака ніби полум’я.

Наче в древній мудрості «Фурінказан14».

Сайоновий шум непомітно зник.

Причина була зрозуміла.

Перешкоди активується після введення сайонів в антиніт.

Коли підживлення припиняється, зникає й шум.

Шум, що заповнював приміщення, поступово зменшувався і, в кінцевому підсумку, зник.

Саяка не могла підтримувати заклинання, оскільки влила всю свою енергію в атаку.

Поки хтось може використовувати магію, незалежно від того, наскільки різка та інтенсивна атака, вона не зрівняється зі швидкістю магії.

Але Еріка не користувалася магією.

Можливо, у неї не було часу для побудови магічної послідовності?

Еріка учениця другого потоку у яких проблеми з практичним втіленням технік.

Однак, CAD Еріки був спеціалізованого типу, орієнтований на прискорення і звичний їй за формою.

Той хто володіє магічним гравіювання, може спрямовувати сайони, не зважаючи на перешкоди.

Якби вона відійшла на достатню відстань, з легкістю могла б скористатися магічною атакою.

Але вона не збиралася відступати й не збиралася атакувати її.

Не зважаючи на полум’яну оборону супротивника, напад Саяки був шалений

Еріка відбивалась вивіреними, чіткими рухами.

В її погляді не було нетерпіння.

Дихання не збивалось.

Першим збилося дихання Саяки, яку вимотала атака.

Ситуація змінилась.

Нападник і той хто захищався помінялася місцями.

Ухилившись обертанням від останньої атаки, опонент ударив палицю Саяки одним вивіреним ударом, з боку.

Він був спрямований на руків’я, менш міцна ніж дерев’яні мечі та посохи, паралізуюча палиця зламалась.

– ...

Саяка без страху дивилась на поліцейську палицю направлену на неї.

В її очах був сильний бойовий дух.

– Прошу, підніміть його.

Не рухаючи зброєю сказала їй Еріка.

– ...

Саяка, що не змогла зрозуміти значення, не відповіла.

– Прошу підберіть короткий меч, що лежить там покажіть свою повну силу.

Я розіб’ю усі ілюзії, що зв’язують вас.

Не зважаючи на палицю перед собою, Саяка зігнула коліна.

Підняла короткий меч, який раніше викинула Еріка і знову прийняла стійку.

Щось згадавши, вийшла зі стійки та поклала ліку руку поверх правої.

На середньому пальці, правої руки, сяяло кільце латунного кольору.

Яке вона зняла і кинула на підлогу.

– Мені це не потрібно.

Я розіб’ю твою майстерність власною силою.

Саяка зняла блейзер.

Формою учениць першої старшої школи, під блейзером, була сукня без рукавів.

Руки Саяки були оголені до плечей. що надавало їм свободу..

Вона повернула вістря меча до гори.

Повернувши загострену ударну частину назад, що ігнорувало структуру меча, що збільшувало ризик його зламати.

Навіть ідучи на такий ризик, вона не бажала, щоб її небажання вбивати людей сповільнило її меч.

– Я розумію.

Вони прийняли стійку в протистоянні.

– Твоя техніка має ті ж джерела, що і Ватанабе-семпай.

– Моя техніка трохи відрізняється від техніки тієї жінки.

Двоє людей обмінялися парою слів.

Після чого запанувала тиша.

Тиша перейшла в напруження, напруження в незворушність.

І в момент, коли напруга досягла кульмінації фігура Еріки зникла.

За мить, схрестилися мечі.

Пролунав дзвінкий металевий брязкіт.

Це було важко помітити, але Саяка, безумовно, відбила меч Еріки, прискорений магією.

Лиш один меч.

Короткий меч випав з руки Саяки.

Відразу після цього, Саяка притисла праву руку до коліна.

– Вибачте, семпай.

Можливо ваша рука зламана.

– ...Тріщина.

Нічого, думаю ти не стримувалася.

– Угу.

Семпай може пишатися.

Тому що на рівних протистояла дочці Чіба.

– Так... Ти з сім’ї Чіба.

– Це дійсно так.

До речі Ватанабе Марі, навчалась у нас.

Практичний екзамен цієї жінки приймала я.

Чисто в техніці меча я краще.

Після цих слів Саяка трохи посміхнулась.

Це була коротка, але безтурботна посмішка.

– Отже...

Ей, програвши я не маю права просити, але можеш викликати ноші.

Я втрачаю свідомість...

Після цих слів Саяка почала хилитися.

Еріка обережно підхопила її

Прошепотівши Саяці, що втратила свідомість.

– Усе добре, семпай.

Ввічливий кохай віднесе семпая.

◇ ◇ ◇

– Ти хочеш, щоб я ніс Мібу-семпай?

На природне питання Тацуї, Еріка безтурботно кивнула.

– Усе нормально, вона не важка.

– Ні, проблема не в цьому.

– Ти повинен бути радий, оскільки можеш пригорнути милу дівчину з поважної причини.

– Я не відчуваю щастя від подібних речей... Ні проблема не в цьому.

– ...Це припущення, але, можливо, Тацуя-кун не цікавиться жінками? Невже, ти захоплюєшся?

– Чим я таким захоплююсь?

– Гей?

Звідки, ні, чому! Не в цьому проблема, ми просто повинні викликати ноші, навіщо мені її нести.

Міюкі лише хіхікала.

Боячись з відчуттям наростаючої втоми, Тацуя намагався зрозуміти логіку Еріки. Хоча. насправді. вже змирився з марністю цієї затії.

– Це вже вирішено, Мібу-семпай буде задоволена.

Тацуя не мав, що сказати.

Хоча він дотепер вважав це не розумним, та логікою її важко було переконати.

Можна сказати, що він програв.

– Хіба не чудово, старший брат. Хоч її поранення не серйозне, буде краще, якщо їй нададуть допомогу, як найшвидше. Думаю, найшвидшим буде, якщо брат віднесе її. Так чи інакше. не має сенсу продовжувати опиратися. Оскільки опонентом є Еріка.

– Тобто, Міюкі, що ти маєш на увазі?

– Хм, ти права. Нічого не вдієш?

– Секундочку, Тацуя-кун, що це за напад.

Вдвох на одного не боязливо!

О, я мала намір допомогти Еріці, але.

– Неправда!

Б-безумовна брехня!

Міюкі з посмішкою слухала крики Еріки; з холодним обличчям сприймаючи їх розмову як фоновий шум, Тацуя ніжно підняв Саяку.

Без будь-яких вагань.

Це був плавний рух, ніби він не знав скільки сили для цього слід прикласти.

– Хм, як і очікувалося, Тацуя-кун дивовижний.

Еріка багаторазово кивнула, висловивши свої думки, Тацуя вирішив, що відповідь буде втратою часу, і просто рушив в перед.

Обличчя Саяки, що втратила свідомість, виглядало так ніби вона міцно спить.

◇ ◇ ◇

Дізнавшись, за допомогою свого портативного термінала, що група, яка проникла в бібліотеку була затримана, капітан чоловічого відділу клубу кендо, Тсукаса, прямував до японського відділення Бланш, вирішивши, що слід отримати вказівки від свого брата. До того ж якомога швидше.

Навіть якщо він став його братом, через повторний шлюб їх батьків, але тепер він вірив йому більше ніж власним батькам. Він відчував, що не знав його до повторного шлюбу, але коли він задумувався про це, щось відбувалось.

З того часу, як тільки він це усвідомлював, в думках виникав якийсь шум. На мить (через тілесні почуття), усвідомивши що відбувається, Тсукаса похитав головою, мало часу. Використовувати безпровідний зв’язок на території школи небезпечно. У звичайній ситуації не було такого поняття як прослуховування чи чогось подібного, не було потреби хвилюватися, при спілкуванні, але зараз надзвичайна ситуація. Можна з впевненістю припустити, що і радіо, і дротовий зовнішній зв’язок контролюється.

Тсукаса не думав, що буде важко вийти з території школи. Не зважаючи на те, що зараз надзвичайна ситуація, але це не військове вторгнення або громадянська війна. За межами школи бойових дій не має. Ті, хто не належав до клубів проходили детальну перевірку, але перешкодити студентам повернутися до школи вони не могли.

Хоч Тсукаса так розсудив, але на його жаль ситуація виявилась відмінною.

– Хіба не Тсукаса з клубу кендо. Ви вже до дому?

Почув по заду Тсукаса, намагаючись впевнено вийти через головні ворота, щоб не привернути увагу.

Це був не його друг, голос був не знайомий

Коли він озирнувся, перед ним було усміхнене лице, невисоке, але масивне тіло (звісно не жирне, м’язисте), такий же міцний як Тсукаса до того ж як і він третьокурсник. На руці пов’язка дисциплінарного комітету..

– Тацумі... Ем, через цю метушню, діяльність клубу на сьогодні була скасована. Тому, я подумав потрібно, якомога швидше повернутися до дому.

«Найгірше якщо буду вагатися». Так сказавши собі, Тсукаса відповів спокійним голосом.

– Зрозуміло. Що ж, вірно. Сьогодні вже все скасовано.

– О, так і думав. Ну тоді.

З язика Тсукаси вже зривалося «До зустрічі», та йому не дали цього договорити.

– Зачекай секундочку. Спочатку я хотів дещо запитати.

Його серце швидко забилося.

– Мене?

Вдало приховавши не впевненість. Тсукаса зберіг звичний вираз на обличчі.

– О, шановного, Тсукасу

Голос Тацумі підсилив занепокоєння Тсукаси. Від тону здавалося, що він все знав.

Наша голова володіє особливою вражаючою технікою.

Напрямок розмови раптово змінився, принаймні так здавалося, не зважаючи на те що починалась звичайна розмова, відчуття що він повинен бути пильним, зовсім не слабішало.

– Маніпулюючи потоком повітря, поєднуючи кілька ароматів, вона створює сироватку правди без застосування заборонених препаратів.

Тсукаса стримав крик, що виривався з його горла.

Однак це було марним зусиллям.

– Не потрібно змушувати себе зберігати гарне обличчя, Тсукаса. Ви вже все зрозуміли, шановний, чи не так?

До нас дійшли деякі чутки. Керував цими хлопцями, кажуть, ти шановний.

Тсукаса мовчки розвернув п’яту.

Він був учнем другого потоку, що поступався в магічних навичках, але завдяки тренуванням в кендо він був упевнений у своїй магії швидкості. Він здавався вайлуватими, а Тацумі був одним з найшвидших третьокурсників, якщо це невелика відстань, він мав значну перевагу.

Так думав Тсукаса, але його план був розгромлений вже за мить.

– Тсукаса-семпай!

– Будь ласка, поводьтесь адекватно!

Несподіваний, похмурий голос, його господар, загородив йому шлях.

– Савакі... Чому ви двоє тут?

Простогнав Тсукаса. «Перед бібліотекою заворушення. Чому вони одні з найкращих людей дисциплінарного комітету знаходяться тут». Думки Тсукаси були зрозумілими.

– Ти не помітив? Сьогодні ми безперервно стежили за тобою. За допомогою системи дальнього спостереження.

Думаю, ти взагалі не помітив хвоста, як результат ми змогли визначити шлях твоєї втечі.

Слухаючи радісний голос Тацумі, що стояв за ним, Тсукаса вирішив прориватися.

Та цьому заважав Савакі. Повертатися до шкільних корпусів, у нинішній ситуації - самогубство.

Хоч Савакі лише другокурсник, він спеціалізується на «Магії бойових мистецтв». Без зброї у Тсукаси жодного шансу. Особливо якщо це ближній бій, сам на сам.

Тсукаса потягнув браслет пов’язаний на правій руці.

Під ним латунне кільце. Антинітовий браслет.

Він активував перешкоди.

Він знав, якщо поширюватиме тут перешкоди, то приверне увагу союзників цих хлопців. Однак, зараз було не до цього. «Зараз я повинен прорватися і зв’язатися зі старшим братом», ця думка керувала діями Тсукаси.

Він кинувся до Савакі, що почав хмурити брови. «Магія бойових мистецтв» - магічна техніка, що посилює фізичні можливості, наповнюючи тіло магією. Якщо неможливо використовувати магію, то «кендиста», навіть беззбройного, він навряд чи зможе перемогти. Вірячи в це, Тсукаса атакував Савакі.

Але Савакі легко ухилився від його меча-руки.

Сильно вдаривши збоку Лікоть Савакі влетів в живіт Тсукаси.

– Тсукаса, шановний, це було неправильне рішення.

Співчутливо пробурмотів Тацумі, дивлячись на поваленого Тсукасу.

– Савакі неймовірний, навіть без магії. Багато хто не розуміє, але якщо ти не можеш щось зробити без магії, то навіть використавши її, нічого хорошого не вийде.

Тсукаса, стогнучи від болю, нічого не міг відповісти Савакі мовчки зв’язав його.

◇ ◇ ◇

В медкабінеті слухали обставини Саяки.

Зараз проходило лікування її правої руки й шкільна медсестра була проти, щоб її турбували, але Саяка сама хотіла про все розповісти.

Щоб почути про все прийшли лідери школи: Маюмі, Марі, Катсуто. Не зважаючи на те, що натхненник Тсукаса Кіное був схоплений, а всі заворушення придушені, деталі їх цілей були не відомі. Зовнішні зловмисники були захоплені та передані до поліції вчителями та асистентами, зловмисники-учні уникли їх участі, завдяки зусиллям президента студентської ради, голів дисциплінарного комітету і клубного комітету. Тим часом Тсукаса неспроможний відповідати на питання. Враховуючи, що Саяка була єдиною людиною, від якої можна почути всі обставини цього інциденту, не дивно, що тут була Маюмі та інших.

Саяка почала свою історію з моменту знайомства з нинішніми своїми союзниками.

Минулого року, після вступу, вона познайомилася з Тсукасою. В той час, в клубі кендо вже було багато тих хто симпатизував Тсукасі. Не тільки з клубу кендо, але й в деяких магічних клубах знайшлися однодумці. Той факт, що вони почали будувати свій плацдарм в старшій школі раніше ніж вони очікували, здивував Маюмі та інших.

Найбільше слова Саяки шокували Марі. Мало того, Маюмі та Катсуто сприйняли це по-іншому.

– Пробачте, я немала жодного уявлення...

Еріка пильно дивилася на Марі, що моргала.

Однак Марі не придала цьому погляду великого значення.

– Мібу це правда?

Почувши не впевнене питання Марі, Саяка на мить опустила голову.

Піднявши її вона кивнула і продовжила спокійним тоном.

– Думаючи про це зараз, я, мабуть, дуже пишалася, коли мене називали «красунею з клубу кендо».

Отже, коли після вступу, я побачила майстерність меча Ватанабе-семпай на виступі клубу кендзюцу для першокурсників і коли прохала про індивідуальну консультацію мені відмовили, це мене шокувало...

Звісно, я не змогла стати її опонентом, оскільки лише з другого потоку і коли я думаю про це, дуже дратуюся.

– Зачекай... Одну секунду.

Ти кажеш про минулорічний тиждень набору новачків, коли я трохи перестаралася при демонстрації клубу кендзюцу?

Я пам’ятаю той момент.

Я не забула що ти просила мене про спаринг.

Але не пам’ятаю відмови, про яку ти кажеш.

– Звісно ми не помічаємо, коли робимо комусь боляче.

Саркастичним тоном докорила Еріка, спантеличеній Марі.

– Еріка, помовчи трохи.

Зупинив її Тацуя.

– Що? Тацуя, ти на стороні Ватанабе-семпай?

– Будь ласка, послухай мовчки деякий час. Залиш свої коментарі до завершення розмови.

Хоч виглядаючи незадоволеною, але Еріка мовчала.

Після короткого мовчання Саяка продовжила.

– Семпай сказала мені, що ставати вашим опонентом марно і я повинна шукати опонента свого рівня.

Як тільки я вступила до школи, семпай сказала мені щось подібне...

– Зачекай... ні, стривай.

Це непорозуміння, Мібу.

– Що?

– Насправді, тоді, я сказала:

«Вибач, але з моїми навичками, я не достойна бути твоїм опонентом, кінець кінцем, це марна трата часу. Краще тренуватися з опонентом твого рівня», ось що я мала на увазі.

Чи не так?

– О, це... Ну, це...

– Загалом, я не могла сказати: «Я не буду твоїм опонентом».

Тому що, в той час, твоя майстерність меча, була вище моєї.

У Саяки випала щелепа, замість неї до Марі звернулася Маюмі.

– Зачекай хвилинку, Марі.

Виходить, ти сказала пані Мібу, що вона сильніша і відмовилася від спарингу?

– Саме так.

Ну, якщо говорити про магію, я напевно краща...

Техніки меча, що я вивчаю більш результативні в поєднані з магією, тому я пройшла фізичну і бойову підготовку, щоб зрозуміти, як краще використовувати магію.

Такий аматор, як я, не суперник Мібу, що вивчає чисте кендо.

– Ну тоді... Це було моє… не порозуміння?..

Незручна тиша повисла в мед кабінеті.

– Що, я відчуваю себе дурепою...

Сама незрозуміла семпая... Сама себе принизила…

В образі змарнувала цілий рік...

Прорізали тишу скарги Саяка.

– Думаю це не даремно.

Порушив мовчанку Тацуя.

– …Шіба-кун?

Вона поглянула в очі Тацуї, що продовжив не однозначним тоном.

– Так сказала Еріка, побачивши майстерність семпая.

Вона зрозуміла, що Мібу-семпай набагато сильніша, ні ж та «красуня кендистка», яка посіла друге місце в турнірі середніх шкіл.

Як не сумно, ви змогли пізнати нову силу, що йшла від гніву і непорозуміння.

Проте беззаперечно, що Мібу-семпай підняла свою майстерність власними силами.

Ви не піддалися відчаю і не потонули в сльозах, рік в старшій школі, витрачений на самовдосконалення, думаю, його не можна назвати марним.

– ...

Є багато шляхів стати сильнішим.

Може бути тисячі, мільйони причин докладати зусиль.

Якщо ви заперечуєте ці зусилля, думаю дні коли ви їх прикладали, дійсно даремні.

– Шіба-кун...

З очей Садки, що дивились на Тацуї, почали бігти сльози.

Однак, зараз вона посміхалася, як зазвичай.

– Шіба-кун, у мене до тебе одне прохання.

–– Яке?

– Чи не міг би ти підійти ближче?

– Отак?

– Ще трохи.

– Хм...

Атмосфера змінилася, повітря полегшало.

Однак.

– Так, прошу.

Відразу.

– Стій і не рухайся.

Нервово сказала вона.

Схопивши Тацую за одяг і сховавши обличчя в його груди.

– Е-е-е...

Плач зразу перетворився в ридання.

Прихилившись до грудей Тацуя Саяка голосно заридала.

Тацуя мовчки підтримав її тонкі плечі, побачивши це, Міюкі опустила голову, а інші розгубилися.

Нарешті заспокоївшись, Саяка спокійно сказала, що організація, яка стоїть за Союзом це Бланш.

– Як і припускав старший брат.

– Все настільки просто, навіть нудно.

– Така реальність, голова.

Ну, проблема не в цьому.

«Траєкторія з якої ми зійшли, славетно відновлена, навіть не цікаво».

– Чи можете сказати, де вони зараз знаходяться?

Повідомив про наступні наміри Тацуя, так ніби це саме собою було зрозуміло.

– ...Тацуя, невже ти збираєшся битися з ними?

– Не зовсім так. Не битися, а знищити одним ударом.

На знервоване запитання Маюмі, легко, з уточненнями, кивнув Тацуя.

– Це небезпечно! Це вже занадто для учня!

Першою хто заперечив, була Марі.

Не зважаючи на те, що її повноваження обмежувалися кампусом, цілком природно, що вона стала чутливою до небезпек, стоячи на передовій розв’язання проблем.

– Я теж проти. Ми повинні залишити це поліції.

З серйозним виразом, похитала головою Маюмі.

Але,

– І Мібу-семпай, ви теж збираєтеся віддати на розсуд сімей, за спробу пограбування?

Слова Тацуї, змусили обличчя скам’яніти та відняли мову.

– Дійсно, втручання поліції не допустиме.

Проте, ми не можемо залишити це без уваги.

Щоб це більше не повторилося.

Так же, Шіба.

Палаючий погляд Катсуто був спрямований прямо в очі Тацую.

– Твій противник - терористи. Найменша помилка приведе до твоєї смерті.

Ні я, ні Саєгуса, ні Ватанабе не можемо дозволити студентам ризикувати власним життям.

– Я думаю це природно.

Однак Тацуя не закляк, глядячи в його очі.

– Я з самого початку не мав наміру залучати сили дисциплінарного чи клубного комітету.

– ...Ти збираєшся йти один?

– Так я планував.

– Я йду з вами.

На голос, молодшої сестри, що швидко підбігла, Тацуя криво посміхнувся.

– Я теж.

– І я.

Висловили своє бажання, взяти участь в битві, Еріка і Лео.

– Шіба-кун, якщо це через мене, то прошу, зупинись.

Залишимо це поліції, як каже президент?

Я в порядку. Я готова понести покарання.

Мало того, якщо, через мене, щось станеться Шіба-куном, я не винесу.

Поспішно зупинила його Саяка, але Тацуя повернувся з не дуже дружнім лицем.

– Це не через Мібу-семпай.

Холодний, не зворушений тон, змусив шоковану Саяку відступити.

– Мій життєвий простір став мішенню терористів. Цього достатньо.

Я знищу все, що загрожуватиме мені та Міюкі. Це мій головний пріоритет.

Невже він сказав це, щоб Саяка не відчувала своєї вини, ні це не так.

Навіть Лео, Еріка, Маюмі, Марі цього не розуміли, лиш Міюкі знала дійсні наміри Тацуї.

Про них говорив його крижаний погляд.

В ньому не було гніву, ні бойового духу, до впевненості Тацуї у ліквідації терористів, чи рішучості, Катсуто не було що додати.

– Але, старший брат. Як ми дізнаємося де база Бланш?

Проміжна станція, про яку говорила Мібу-семпай, напевно вже залишена, не думаю, що в нас залишилися якісь підказки.

Лиш Міюкі, як завжди розробляла з братом.

– Вірно. Те саме стосується Тсукаси-семпая.

Не те що не залишилося, краще сказати, що у нас їх не було з самого початку.

– Тоді?

Хоч він і сказав, що в них нічого немає, Міюкі, чекала відповіді брата.

– Якщо не можете чогось зрозуміти, запитайте того, хто знає.

– ...Хто знає?

– В тебе є зачіпка, Тацуя?

Не відповівши на питання Еріки та Лео, Тацуя мочки підійшов і відкрив двері.

– Оно-сенсей?

Спантеличено вигукнула Маюмі, побачивши, в брючному костюмі, Харуку.

– ...Це було наївно, сподіватися сховатися від учня Коконоє-сенсея...

Видавши гірку посмішку, нерішучим голосом сказала вона, маючи на увазі Тацую.

Беземоційний Тацуя відповів враженим тоном.

– Думаю ви й не збиралися ховатися.

За цей короткий час, серед усього що ви мені казали, я вже можу сказати, коли ви кажете неправду.

– Я буду обережнішою.

Після запрошення Тацуї, підійшла до ліжка Харука.

Нахилившись і сівши, вона роздивилася Саяку.

– Здається, зараз з тобою все в порядку.

– Оно-сенсей…

– Мені шкода, що не змогла допомогти.

Похитавши головою, поклавши руку на плече Саяки, Харука деякий час дивилася їй в очі, потім встала.

– Харука-чан, ви знаєте де знаходяться люди з Бланш.

«Хто це?» На її обличчі виникло не задоволення, але майже непомітне.

Вона удала ніби не помітила, відмовившись від певної награності в голосі.

– Харука-чан?

– Ем? Тацуя, ти не знав?

Він думав, що це природне питання, але коли його запитали, він був збентежений таким поворотом подій.

– Всі в класі звуть її так?

Харука-чан теж каже, що проти.

– Не всі. Тільки певні хлопці.

Тацуя, не дай себе обманути.

– А, а...

Несподівана сценка, розрядила всю атмосферу.

«Можливо це краще ніж бути напруженим», подумав Тацуя. Можливо, він почув аргументи що переконали його

– Отже, Оно-сенсей.

– Можна Харука-чан.

Навіть в такій напруженій ситуації вона зберігала свою грайливість.

– ...Оно-сенсей. Ви ж не будете, стверджувати що нічого не знаєте?

– Злюка.

– ...

– ...Кхм.

Погляд чистих очей Тацуї, був доволі грубий, кашлянувши, доволі перебільшено, Харука змінила позу.

– У когось є карта. Так буде швидше.

Тацуя мовчки дістав мобільний термінал.

Активував екран і відкрив застосунок «Карта».

Харука теж, більш делікатним і стильним рухом ніж він, активувала передачу даних.

Відповідно до переданих координат, карта збільшилася, з’явився маркер.

– ...Це ж прямо під носом?

– ...Зневажають нас.

Обурилися Лео та Еріка, навіть пішки, маршрут не займе і години.

Карту перевели в режим деталізації.

На околиці, в горбатій місцевості, знаходився завод переробки біопалива.

– ...Виявилося, що це було укриття екотерористів, який вони покинули.

Прочитав додаткові матеріали Тацуя.

– Вони повернулися, непомітно для правоохоронних органів.

– Вони з однієї групи?

Хоч вони й ставили ці питання, на обличчях Марі та Маюмі були написані їх справжні думки.

– Хоч вони там зупинилися, та, здається, отруйних речовин туди не доставляли.

– Так. Відповідно до наших даних, жодної біологічної зброї не помічено.

На коментар Катсуто, кивнула Харука.

– Краще буде на автомобілі.

– Вони виявлять нашу магію?

– Навіть так, це планів не змінить. – Крім того, противник чекатиме нас.

Тацуя вважав себе «причетним» не тому, що був учнем першої старшої школи, причина була складнішою. Терористи намагалися викрасти не опубліковані магічні техніки й дані. Тож його власна техніка могла стати їх цілю. Навіть напад на нього Тсукаси Кіное, міг бути перевіркою ефективності цієї техніки. Ось про що думав Тацуя.

– Проникнемо через головний вхід.

– Це найкраще, ворог найменше очікує цього.

Після войовничих слів Міюкі, Тацуї не потрібно було нічого говорити, ці двоє вже розробили власну стратегію вторгнення.

Катсуто теж схвалив її.

– Вірно. Це розумна стратегія. Я підготую автомобіль.

– Е? Ти теж туди збираєшся, Дзюмондзі-кун?

Тацуя теж поділяв сумніви Маюмі.

Катсуто не з тих хто зупинятиме підлеглих, лиш для того, щоб самому першим піти на поле бою.

– Це мій обов’язок, як члена сім’ї Дзюмондзі, однієї з десяти головних кланів.

Крім цього, як учень першої старшої школи, я не можу ігнорувати цю ситуацію.

Я не можу залишити це на молодших учнів.

– ...Тоді.

– Саєгуса. Ти не можеш це зробити.

– Маюмі. У цій ситуації, відсутність президента студентської ради, навряд чи буде правильним рішенням.

– ...Я розумію.

Неохоче кивнула Маюмі, на аргументи двох людей.

– Але, якщо так, Марі, ти теж не підеш. Їх залишки можуть досі переховуватися в школі. Якщо голова дисциплінарного комітету, залишить нас, я буду в біді.

На цей раз була черга Марі невдоволено погодитись.

Ігноруючи колег-дівчат, що свердлили одна одну поглядами, Катсуто глянув на Тацую.

– Шіба, ви вирушаєте зараз же? Хоча, якщо не поквапимось, доведеться битися в темряві.

– Стільки часу не знадобиться. Я закінчу до заходу сонця.

– Зрозуміло.

Схоже у ставленні Тацуї було щось таке.

Тож замість того, щоб ще щось запитати Катсуто залишив медпункт, сказавши, що підготує автомобіль.

– Я розумію, що президент і голова клубів з десяти кланів, але... Хто така Харука-чан?

– Поговоримо про це пізніше. Ходімо.

Відповів Тацуя на питання Лео, яке ніхто не наважувався озвучити.

Тацуя у супроводі Міюкі, Лео та Еріки залишив шкальний мед пункт.

Автомобіль виявився великогабаритним позашляховиком.

На його передньому пасажирському сидінні вже сиділа додаткова людина.

– Йо, брат Шіба

– Кіріхара-семпай.

– Ти не дуже здивований.

– ...Ні, я досить здивований.

Головним чином, основне здивування викликала форма його вітання, можливо це було зумовлено квіткою, що звисала з йог вуст.

– Братан, я йду з вами.

– Будь ласка.

Тацуя не розумів, про що думав Кіріхара, промовляючи такі слова.

Проте у них не було часу на питання і відповіді.

Тацуя сів у джип його сестра і друзі рушили за ним.