[9]

[9]

Наступного дня Тацуя і Міюкі вийшли з дому раніше, ніж зазвичай.

Не для того, щоб прийти в школу раніше, а для того, щоб прибути на станцію.

На щастя, їм не довелося довго чекати.

– Президент, доброго ранку.

Хоч Маюмі доволі мініатюрна дівчина, це не означає, що вона не помітна в натовпі. Тацуя миттю знайшов силует з особливою аурою.

– Тацуя? Пані Міюкі, що сталося?

Оскільки її застали несподівано її реакція була цілком природною, вона не могла дозволити собі жартівливого ставлення, тому вона перемикнулася на безпосередній режим, без перекручувань.

Проте їх рання поява, не спроба здивувати Маюмі. Тацуя без зайвих ігор, відразу перейшов до справ.

– Нас хвилюють вчорашні події. Не могли б ви сказати до яких висновків ви дійшли в переговорах з Мібу-семпай.

Почувши прохання Тацуї, Маюмі кинула дещо здивований погляд.

– Дивно.

Тепер здивування було не лише у виразі, ай словах.

– Тацуя, ти не схожий на того, хто хвилюється про інших.

– Як би це стосувалося лише інших, я б не цікавився.

– Зрозуміло.

На його відповідь ствердно кивнула вона. Він вже був втягнутий в справу з «альянсом добровольців». Навіть якщо він захоче відсторонитися, йому не дадуть спокою. Маюмі подумала, що йому варто знати, що станеться з цього моменту. Все одно, про це буде повідомлено вранці.

– Їх вимогами є рівноправність студентів першого і другого потоку. Але, що для цього потрібно, вони схоже, не задумувалися. Мало того, вони хочуть, щоб над цим подумала студентська рада.

Таким чином, це більш було схоже на допит. Для початку, стосовно вчорашніх перемовин, зрештою, ми вирішили провести відкриті дебати в актовому залі, завтра, після занять.

– Досить швидкий розвиток...

Треба сказати, Тацуя не дуже здивувався. Оскільки в нього було відчуття, «вкінці кінців, це мало статися». Спочатку Тацуя думав, що супротивника варто викликати на пряме протистояння, щоб вирішити все як можна швидше, хоч дехто зможе втекти. Але його реакція, ймовірно, була досить унікальною, до прикладу, Міюкі була дуже здивована настільки несподіваним розвитком ситуації.

– Я можу зрозуміти, що ви намагаєтеся обмежити можливість опонентів на підготовку, але це саме можна сказати про нас. Хто братиме участь в дебатах, від імені студентської ради?

На питання Тацуї, Маюмі вказала на своє обличчя з посмішкою, що говорила: «Я можу зробити це, як найкраще».

– ...Ні, президент, ви одна?

Голос Тацуї був сповнений сумнівів. Міюкі ж досі мовчала.

– Ну, на сцені, я буду з Ханзо-куном, але говоритиму тільки я. Як і сказав Тацуя, у нас мало часу до дебатів. Якщо я буду одна, то не треба буде турбуватися, що виникнуть певні розбіжності з союзниками. До того ж це дозволить мені не видаватися агресивною, як я і хотіла.

– В логічному протистоянні ви не програєте, так?

На запитання Тацуї, Маюмі впевнено кивнула.

– Крім того.

В голосі Маюмі відчувалося легке відлуння очікування.

– Якщо в них е вагомі аргументи, якими мене притиснуть, мені просто потрібно внести їх у систему школи.

Фактично, Тацуя почув, що Маюмі сподівається, що її переможуть.

◇ ◇ ◇

Відраз після оголошення про те, що завтра відбудеться безпрецедентна дискусія, активізувалася діяльність Союзу (скорочення від «Союзу добровольців, що прагне ліквідувати дискримінацію в школі»).

Звісно, їх було не так багато, але малочисленні члени, до і після занять проводили пошуки можливих союзників.

Всі вони носили білий браслет обрамлений синім і червоним. Вони більше не бажали їх приховувати, чи не знали їх значення... Тацуя схилявся до останнього. Тацуя не міг погодитися, що незнання звільняє від відповідальності. Він вважав, що відповідати потрібно не за свої ідеї, в за дії.

Але це не означає, що він хотів втручатися в діяльність Союзу. Звісно немає нічого не природного в спробі приєднати максимальну кількість потенційних однодумців перед «переговорами». Психологічно не зрілі учні старшої школи дозволяють солодким словам затягнути себе в ілюзорну прірву і він не збирався втручатися в це. (Хоч насправді це недуже доброзичливий підхід)

З іншого боку, якщо хтось з його знайомих (він також був учнем старшої школи та не відгороджувався від усіх) піддасться цьому впливу, він не зможе залишитися осторонь

– Мідзукі.

За день до дебатів, після занять, Тацуя окликнув однокласницю, що виглядала розгубленою, розмовляючи з третьокурсником з пов’язаним браслетом на правому зап’ясті. Мідзукі притисла до грудей кілька книг, напевно вони знадобилися для клубних занять. Користуватися не цифрованими матеріалами, схоже в клубі мистецтв поділяють його інтереси, хоча зараз не про це.

– О, Тацуя.

Побачивши Тацую, Мідзукі відчула полегшення. Судячи з цього, її напевно вже довго вговорювали.

Для початку, Тацуя придивився до старшокласника. Високе, на перший погляд, худорляве тіло, та насправді, навчене бойовим навичками.

Дивлячись на нього, він дещо пригадав.

Немає сумніву, це той студент, що атакував його і втік під час метушні тижня набору новачків.

– Шіба з дисциплінарного комітету. Надто тривале тримання учнів, можна сприйняти за домагання, будь ласка, утримайтесь від подібного.

Не уточнюючи обставин у Мідзукі, Тацуя заговорив зі старшокласником. Однак, не почав розпитувати, щодо подій тижня набору. Він не думав, що той визнає це, а тиск призведе до небажаного результату. Тацуя став між Мідзукі та старшокласником, лицем до лиця.

На лівій грудині емблеми не було.

Досить маленькі круглі окуляри. Не було схоже, що вони для покращення зору.

– Зрозуміло. Дозвольте відкланятися.

Пані Шібата, якщо зміните свою думку, зв’яжіться зі мною в будь-який час доби.

Старшокласник зробив джентльменський жест рукою (але на думку спадав «Італієць», а не «британець»). Коли він зник на сходах, Тацуя розпитав Мідзукі про обставини.

– Він капітан клубу кендо. Його ім’я, пан Тсукаса Кіное.

...Як і я, він страждає «гіперчутливістю до духовних часток», він хотів, щоб я приєдналася до клубу де є студенти з тією ж проблемою.

Тацуя не очікував, що вона так відверто говоритиме про свої очі. Але він вже знав про її чутливість, тому це було не дуже дивно.

– Він пропонував поділитися досвідом?

– Ні, здається, Тсукаса-семпай значно полегшив свої симптоми, після вступу до свого клубу, тож пропонував мені зробити так само...

– Але це.

Те, що це дурня, він не сказав.

Він знав, що Мідзукі сама так думає, хоч і не говорить.

Негативний ефект викликаний надто гострим магічним сприйняттям, і єдиний контрзахід це контролювати сприйняття. А для цього потрібно було постійно тренуватися.

Навіть без контролю вчителів, шкільна програма найближча до «правильної підготовки», важко уявити, що створений студентами клуб, може розробити більш ефективні методи. Якби у клубу був наставник, то інша справа, але вчителів і так не вистачало, про що свідчила система двох потоків.

– Я відмовлялася багато разів, оскільки мені вистачає занять на уроках.

– Вірно. Непотрібно поспішати, краще йти крок за кроком.

Мідзукі кивнула, говорячи «так звісно» і попрямувала до клубної кімнати.

Попрямувавши в протилежному напрямку, Тацуя подумав: Це лише випадковість, що Тацуя натрапив на місце де він розмовляв з Мідзукі. Але все інше ні. Але це звичайне запрошення до клубу, чи це просто привід для «промивки» мізків. До того ж він напав на Тацую, ще до активації Союзу, цей третьокурсник здібний. Принаймні не риба, а рибак.

(Капітан клубу кендо, Тсукаса Кіное)

Мені потрібно більше дізнатися про цього третьокурсника. Вирішив про себе Тацуя.

◇ ◇ ◇

Після вечері, Тацуя, змивши піт і бруд дня, сів на щойно придбаний елекромотоцикл.

Він прямував до храму Якумо.

Він не побіг, бо зараз не ранній ранок і не після опівночі, вулиці були переповнені машинами та людьми. Використання магії без особливої потреби це правопорушення, що тягне кримінальне покарання. Навіть неповнолітні не могли уникнути ув’язнення.

А от керування електромотоциклом було узаконено. Станом на дві тисячі дев’яносто п’ятий рік, в Законі про дорожній рух визначалося, що ліцензію на керування самохідним мотоциклом можна отримувати після закінчення середньої школи. Кваліфікацією для отримання ліцензії був не вік, а свідоцтво про завершення загальної обов’язкової освіти.

Його талію огортали тонкі руки зі зчепленими мізинцями. Сестра впиралася в його спину двома округлостями. Немає сумніву, що вони ще зростають, але вже дуже помітні. Без сумніву, у п’ятнадцятирічної Міюкі (вона народилася в березні) вони були більше середнього.

Як не крути, та від такого, Тацуя не відчував інтенсивного серцебиття. Оскільки вона його кровна сестра, це була звичайна справа.

До того ж усе тривало не більше десяти хвилин. Тож ніякого психічної чи фізичної реакції не було і вони дісталися до храму Якумо.

Цього разу неввічливого вітання не було. Цей візит був не для тренувань, а домовлена телефоном зустріч. Проте, навіть ввічливого вітання не було і вони без дозволу попрямували до монастирської кухні (резиденції священника).

Резиденція Якумо відповідала архітектурному стилю першої половини двадцятого століття. Можливо в ті часи вона і була побудована, але ні Тацуя, ні Міюкі цього не перевіряли.

В ньому не було електричного освітлення, та це не через вік будівлі, схоже, це було зроблено навмисно.

Не було не лише зовнішніх ліхтарів, навіть в середині світла не було. Вечірнє, похмуре небо не пропускало місячного чи зоряного світла, а ділянки, які від вогнів міста закривали високі стіни будівель, були майже в цілковитій темряві.

Ще було зарано для сну, чи для монахів вже була ніч? Вони не могли уявити іншої причини принаймні ніколи не чули про ніндзя, що рано лягають і рано встають, вони домовились про зустріч завчасно, тож не могли когось розбудити.

Міюкі обережно протягнула руку до Тацуї. Вона не тремтіла і сила, з якою вона стискала рукав, була не те, що великою. Все ж, Міюкі не так добре бачила в темряві й можна було зрозуміти, що в неї первородний страх перед нею.. Ну, оскільки вона зайняла лише одну руку, а у випадку небезпеки, можна впоратися за допомогою магії, він вирішив дозволити сестрі це зробити.

Дана територія не була маленькою, однак і занадто великою не була. Тож, незабаром, вони дійшли до резиденції. Не було ні домофону не дзвінка, що було зроблено навмисно, Тацуя ж збирався відкрити розсувні двері та оголосити про візит. Однак, як тільки він взявся за дверну ручку.

– Тацуя, сюди.

Окликнув його голос з того боку, де не було жодної ознаки чиєїсь присутності.

Рука, що тримала рукав Тацуї, здвигнулась. Тацуя міг лише криво посміхнутися, від несподіванки. «Намагається налякати когось, окликнувши його з темряви, поводить себе як дитина в його то віці» подумав він.

Однак, якщо Міюкі була здивована, Тацуя нічого особливого не відчув. У цьому сенсі, план Якумо досяг своєї мети, хоч і частково. Якщо, це дійсно був його план.

Насправді у хлопця виникло бажання зараз же залишити це місце, але сьогодні вечері вони тут у справі. Тацуя подавив гірку посмішку і повернувся в той бік, звідки його окликнули.

Якумо сидів на ґанку. Він закинув ноги на камінь для взуття.

Якби Якумо прийняв позу медитації, його можна б було сплутати з одним із монахів. Вони знайомі, вже два з половиною роки, але Тацуя досі не зрозумів цю людину.

– Добрий вечір, Майстер. Відпочиваєте?

– Йо, привіт, Тацуя-кун, Міюкі-кун. Ніколи. Оскільки я обіцяв зустрітися, я не міг зробити подібного.

Якумо саркастично відбив зауваження Тацуї. Юнак очікував, що той буде балакучішим і був здивований такою короткою відповіддю

– Сенсей, вибачте за такий пізній візит.

Однак... Якщо ви не збираєтесь спати, чому вимкнули усі вогні.

– Хм? О, це звичка. Не вмикати світло, доки в ньому не має необхідності. Я все ж шінобі.

Припущення, що це усе було жартом, схоже, було непорозумінням Тацуї. Тацуя трохи обдумав ситуацію і виходячи зі свого звичного досвіду, не добре судити за власним враженням.

Звичайно, він не скаже про це перед Якумо.

Схоже, той помітив сумніви Тацуї, що до його особистості. Дивлячись не них двох, він прижмурив погляд і пробурмотів дещо, що немало сенсу.

– І все ж духовні аури цих брата і сестри відмінна. Якщо дивитися на неї в темряві, вони ще яскравіші.

– Духовні аури?

– Думаю, ви краще розумієте це як випромінювання духовних часток.

Серйозним тоном відповів Якумо, заінтригованій Міюкі.

Щирячи й без цього вузькі очі, здається він міг розгледіти «щось», що інші не бачать.

– Аура Міюкі яскраво світиться, без домішок, а аура Тацуї формує чіткий покрив тіла, без жодних втрат. І, якщо їх об’єднати.

– Майстер.

Раптово перервав слова Якумо Тацуя. Якумо розслабив очі з незадоволеним обличчям.

– Ой, ой, не варто про це говорити.

– Ні, це я був грубим.

Тацуя злегка опустив голову, показуючи, що краще закрити цю тему.

Звісно Якумо зрозумів це.

– Отже, що привело вас сьогодні?

– Насправді, я хотів би скористатися можливостями майстра, щоб дещо дізнатися.

Не очікуючи запитань Якумо, Тацуя пояснив усі обставини, що стосується Тсукаса Кіное.

– Майже впевнений, що цей третьокурсник пов’язаний з Егаліте, але я думаю що він безпосередньо пов’язаний з Бланш.

Та, не розумію цілей Бланш, яких вони хочуть досягти з Тсукаса Кіное.

– Егаліте та Бланш... Про це можна дізнатися.

Злегка кивнув Якумо, на прохання Тацуї. В його словах, як і зазвичай, звучали легковажність і самовпевненість, але тон говорив що це звичайна справа.

Тацуя знав, що для Якумо розвідати про терористичні організації в цій країні все одно що звична справа перед сніданком.

– Але, я всього лише монах. Мене не цікавить мирське життя.

Крім того, якщо потрібна подібна інформація, чому б не звернутися до Казами-куна? З ним же дочка Фудзібаяші?

– ...Покластися на майора.

– Ні, твоя тітка буде цьому не рада.

Трохи помовчавши, Якумо перебив Тацую колючою фразою. Тацуя не хотів би про це говорити.

– За таких обставин, тобі не має до кого звернутися за допомогою, окрім мене.

Тацуя мовчки опустив голову. Не як вибачення за те що він звертається з проханням, а як вдячність за те, що той розуміє ситуацію.

Якумо злегка махнув рукою, сигналізуючи, що в цьому немає потреби й запропонував Тацуї та Міюкі присісти на ґанок.

Тацуя сів поряд з Якумо, більш насторожена Міюкі сіла поряд зі старшим братом.

– Тсукаса Кіное. Раніше відомий як Камоно Каное.

Без передмов, почав розповідати Якумо.

– Ні батьки, ні дід з бабкою, не мали схильностей до магічних здібностей. Вони так звана «звичайна» сім’я, але насправді, вони є відгалуженням сім’ї Камо. Навіть якщо зв’язок і є, та він надзвичайно слабкий, тож їх можна назвати «звичайною сім’єю», Кіное, скоріш за все, отримав свої «очі» від своїх далеких предків.

На слова Якумо, Міюкі з подивом округлила очі, той ніби передбачив прохання Тацуї, але сам Тацуя не був так здивований, як його сестра.

Якщо він що разу дивувався б подібному, він би не зміг зблизитись з Якумо.

Однак все ж дещо він хотів сказати.

– Майстер, ви знаєте поняття «особиста інформація».

– Я знаю значення цих слів.

Тацуя докорив Якумо у втручанні в особисте життя, не заважаючи, що його прохання - це теж саме, та вираз обличчя Якумо показував, що йому аж ніяк не соромно.

Вони обоє не звернули увагу на Міюкі, що підняла одну руку, намагаючись, щось запитати.

– Так, чи інакше, як ви дізналися, що я попрошу дізнатися про Тсукаса Кіное?

Все ж, Тацуя швидко змінив своє питання, що свідчило, що він не збирався цілковито ігнорувати свою сестру.

Навіть Якумо зважаючи на цю обставину, не став заперечувати.

– Ні, я знав про нього, з причин, що не пов’язані з твоїм проханням.

– ...З іншої причини?

– Я чернець. Водночас ні не так, колись я був шінобі.

Як риба не може вижити без води, так і ми, не зможемо вижити буз постійного збору інформації.

Наданий момент, ми збираємо відомості про всіх осіб, що можуть викликати проблеми, якщо вони потрапляють в поле зору нашої мережі.

Очі Тацуї трохи примружитися.

– Про нас теж?

Якумо нічого не сказав, а весело розсміявся.

— Я намагався, але нічого не вивідав. Ваша конспірація, дітки, ідеальна. Як і очікувалося, треба сказати.

В повітрі, між Тацуєю і Якумо зросло напруження.

Намагаючись знизити раптову напругу, Міюкі панічно включилась в розмову.

– Тож, вчителю, що відомо про зв’язок Тсукаси-семпая і Бланш?..

Від напруження, що випромінювала Міюкі, Тацуя і Якумо трохи розслабились. По-перше, ніхто не збирався серйозно загострювати розмову. Неминуча напруга, що нависла, миттю розвіялась.

На запитання Міюкі, Якумо відповів публічним тоном з розслабленим обличчям

– Мати Кіное-куна, вдруге вийшла заміж, іншими словами у нього з’явився зведений старший брат, він лідер японської філії Бланш.

Він не просто репрезентативне обличчя, а справжній лідер, що керує усім за лаштунками.

Однак, на відміну від розслабленого виразу на його обличчі, його тон не був настільки розслабленим.

– Кіное-кун, вступив до першої старшої школи, певно саме за його настанов. Можливо, усі поточні події теж його план, але я досі не знаю, що вони планують в кінцевому результаті.

Та очевидно, що це буде щось не добре.

– Ось як...

Неквапливо кивнув Тацуя, обдумуючи те, про що розповів Якумо.

– Мені шкода, що не можу допомогти в такий критичний момент.

– Ні, інформація була корисною.

Це була не проста ввічливість. Він ніяк не припускав, що зможе отримати відповідь відразу, навіть свідчення того, що «особа що могла бути небезпечною», насправді «небезпечна», має велике значення. Тацуя зробив собі мисленнєву помітку, завтра якомога швидше до дебатів, порадити Марі встановити нагляд за Тсукаса Кіное.

Обдумавши це питання, Тацуя зрозумів, що у нього є ще дещо, про що йому слід дізнатися.

– До речі, майстер. Який вплив «очей» Тсукаса Кіное?

На запитання Тацуї, Якумо почесав підборіддя. Замість звичної гри, здавалося, він дійсно активно розмірковує.

– Вірно... Він може розгледіти хвилю викиду духовної аури. Він не повинен бути в змозі побачити духовну ауру, приховану в тілі.

Принаймні, він не має настільки потужного духовного бачення, як в однокласниці Тацуї.

На останні слова, що вийшли з вуст Якумо, Тацуя нахмурив брови.

– Ви вже розвідали про Мідзукі?

На ці слова Якумо злісно посміхнувся.

– Ти нею також цікавишся?

На це, Тацуя знову нахмурився. Почуте свідчило, що він вже чимось видав себе і це досить дратувало.

Цікавість про яку йшла мова, не означала відносини між хлопцем і дівчиною свого віку. Причина була не настільки приємною. Одним словом, Тацуя очікував реакції Мідзукі. Справжньою причиною, яку мав на увазі Якумо, були її надзвичайні здібності, якими можна розгледіти духовну ауру в тлі господаря.

– У підсумку, я думав, що в пильності нема потреби.

Здавалося, Якумо був задоволений тим, що Тацуя зовні скис.

Він більше не сміявся. Розслаблений тон і безглузде ставлення в голосі не змінилося, але судячи з його виразу на обличчі та слів, це вже не були жарти.

– Хоча ця дівчина може бачити твою духовну ауру, вона не зможе нічого зрозуміти.

Якби вона володіла магією, достатньо, щоб зрозуміти твої секрети, вона б не мала проблем зі своїми «очима».

Тацуя відчув легке полегшення, можливо, ці слова були сказані спеціально, щоб він відчув себе в безпеці.

Якумо не мав наміру робити подібного. Проте Тацуя подумав, що це не зміню факту, що той є нестандартним представником шаблонного вчителя магії.