П’ятого липня о дев’ятій нуль-нуль, за японським часом. Великий Союз Азії попросив Федеративні Республіки СРСР про перемир’я на Далекому сході.
Через годину, уряд Федеративних Республік СРСР представив умови перемир’я. Вони включали видачу військових злочинців.
П’ятого липня, о двадцять другій двадцять, за японським часом. О, одинадцятій двадцять, за місцевим часом.
Лю Лі Лей, що переховувалася у Воздвиженці, на північ від Владивостоку та Уссурійська, була викликана командувачем підрозділу супроводу.
– ...Новий Радянський Союз вимагає моєї видачі?
Напруженим голосом запитала Лю Лі Лей, командувача підрозділу супроводу Рін.
– Вірно. На вершині списку військових злочинців, яких вимагає передати Новий Радянський Союз, стоїть ім’я Лю. Це достовірна інформація.
Усі в підрозділі супроводу — жінки, а командувач Рін булла у чині лейтенант. Вона була старша за Лю Лі Лей, але також була лейтенантом. Однак, крім офіційного звання, Лю Лі Лей мала спеціальне звання, що звучало як «Захищений лейтенант», яке діяло лише в рамках Об’єднаних сил Великого Азійського Союзу. Це був захід, який не давав командувачам фронту, віддавати Лю Лі Лей довільні накази, оскільки вони вищі за неї в чині.
Передбачалося, що на цій війні, Лю Лі Лей не дотримувалася системи звання, а напряму підкоряється головному командуванню. Відповідно до спеціальних правил впорядкування сил Великого Азійського Союзу, Лю Лі Лей офіцер безпосередньо біля Головнокомандувача і займає вищу посаду, ніж лейтенант Рін, командир групи супроводу.
– Військових злочинців...
Скривила губи Лю Лі Лей. Хоча і була шокована, але не стала запитувати «хто» чи «чому».
Вона теж розуміла. Застосування стратегічної магії так само легко призводить до «вбивства осіб не причетних до війни», як і використання зброї масового знищення.
Якщо ви переможете у війні, вас не звинувачуватимуть.
Однак у разі поразки ви будете відправлені на ешафот, як військових злочинців.
Командувач Рін, обома руками обхопила праву руку Лю Лі Лей, щоб підтримати.
– Лю, втечімо.
– Командувач Рін?
– Тобі не потрібно віддавати себе на суд переможця. Тому що ти просто виконувала накази.
– Однак якщо я втечу, перемир’я не буде...
– Це не те про що повинна думати захищений лейтенант.
– Але тоді країна опиниться у важкій ситуації.
– Захищений лейтенант Лю, ні, Сяо Лю.
Тон командувача Рін змінився з тону розмови з начальством, на м’яке спілкування з малою дитиною. «Сяо Лю» означає те ж саме, що «Лю-чан».
– Тобі не потрібно думати про таке. Сяо Лю, ти ще дитина.
– ...Я не дитина. Я дорослий маг.
– Ні. Сяо Лю, тобі ще не має чотирнадцяти. Якщо країна тебе захищає, ти повинна їй відплатити. Але якщо країна намагається тобою пожертвувати, ти не повинна бути покірною. Сяо Лю, ти повинна жити.
– Однак...
– Тоді подумай ось про що.
Командувач Рін повернулась до попереднього тону і продовжила переконувати Лю Лі Лей, котра ще не визначилась.
– Лю, якщо тебе стратять, наша країна знову втратить стратегічного мага.
Насправді Великий Азійський Союз мав шість не офіційних магів стратегічного класу. Це була найважливіша таємниця Великого Азійського Союзу, і Рін не була про це поінформована.
Однак магія тих шістьох мала великі недоліки і їх не могли використовувати, поки вони не зіштовхнуться з кризою, що загрожуватиме існуванню держави. Крім Лю Лі Лей, не було Стратегічного мага, якого можна було використовувати на постійній основі. У цьому сенсі, твердження лейтенанта Рін про втрату стратегічного мага не було помилковим.
– Втеча має бути дуже корисною Батьківщині в майбутньому, навіть якщо ти приймеш клеймо зрадника.
– Так... Вірно.
Навіть якщо втратить честь, вона зробить все можливе для своєї країни. Здається, роль «Героїні трагедії» торкнули струни душі Лю Лі Лей.
– Думаю, ви праві, командувач.
– Ти прийняла рішення. – От і добре!..
Побачивши командувача Рін щасливішою, ніж вона, у серці Лю Лі Лей почали зростати симпатія та залежність від неї.
– Негайно почну підготовку до втечі! Лю, я обов’язково доставлю тебе в безпечне місце.
– Так, покладаюсь на вас. І, будь ласка, звіть мене Сяо Лю. Оскільки я відмовляюсь від статусу члена Великого Азійського Союзу і йду у вигнання.
– Тоді й ти зви мене Рін-цзе (сестра Рін). Сяо Лю, зачекай трохи тут.
Дружньо сказавши та підморгнувши, лейтенант Рін вийшла з кімнати.
Лю Лі Лей провела її сором’язливим поглядом.
Лю Лі Лей та її група переховувались у приватному аеропорту у Воздвиженці. На щастя, діловий літак із запасом ходу понад дві тисячі кілометрів та паливо для заправки були в цілісності.
– Покваптесь з підготовкою до злету! Заправка палива завершена?!
Звернулась лейтенант Рін до своїх підлеглих, що працювали в ангарі.
– П’ять хвилин до завершення!
Показники літака в нормі!
– Огляд посадково-злітної смуги завершений! Все чисто!
Технічне обслуговування літака почалося минулої ночі. Очевидно вони передбачали можливість втечі невеликим реактивним літаком з великою дальністю польоту, а не своїм гелікоптером.
Перевіривши роботу своїх підлеглих, лейтенант Рін піднялась на диспетчерську башту. В кімнаті, крім неї, нікого не було.
Вона сіла перед комунікатором і увімкнула його.
– Це госпожа Тайга. Будь ласка, дайте відповідь!
Говорила вона російською. «Госпожа» відповідала «MS.» в англійській мові, а «Тайга» означала субарктичний хвойний ліс. Це було кодове ім’я лейтенанта Рін, що також містить слово «Тигр (таіга)», що був символом Великого Азійського Союзу.
– Говорить «Сніговий баран». Повідомте ситуацію
Звісно, відповідь прозвучала російською.
– Лю Лі Лей вдалося переконати. Ми прямуємо до Японії, як і планувалося.
– Зрозумів. Війська з Хабаровська прибудуть до Воздвиженки менше ніж за годину. Встигніть втекти до того часу.
– Говорить Госпожа Тайга, вас зрозуміла.
Як можна було зрозуміти з цієї розмови, лейтенант Рін була агентом, що перейшла на бік армії Нового Радянського Союзу.
Опівдні, за місцевим часом, невелика одно-реактивна машина взяла курс на південь від Воздвиженки. Війська Нового Радянського Союзу, попри те, що конфлікт ще тривав і перемир’я ще не досягнуто, відреагували незабаром після того, як літак пролетів на схід від Владивостоку.
Винищувачі перехоплення були підняті, але перехоплювачі повернулись назад, як тільки бізнес літак увійшов у міжнародні води. Японські радари вловили ці маневри, але було вирішено, що Новий Радянський Союз не хотів провокувати Японію чи Штати до завершення війни з Великим Азійським Союзом і про це надто не задумувались.
Невеликий реактивний літак перелетів Японське море і приземлився на базі Коматсу, в колишній префектурі Ісікава, під супроводом літаків Військово-повітряних сил Японії, що вилетіли на перехоплення у відповідь на порушення повітряного простору.
◇ ◇ ◇
Едварду Кларку було надано особистий кабінет в каліфорнійському відділені Національного наукового бюро. Усі ці дні він сидів у своєму кабінеті, ігноруючи робочий розклад.
Четвертого липня о двадцять другій годині, за місцевим часом (о чотирнадцятій годині, п’ятого липня, за японським часом). На термінал Кларка, який продовжував працювати, попри наближення півночі, надійшов зашифрований лист.
– ...Як і планувалося.
Електронний лист він відкрив невимушено, але коли прочитав, між бровами Кларка з’явились глибокі зморшки.
– Заслати Лю Лі Лей до Японії та з вимогою видачі, як виправдання відправити флот на південь? Досить агресивна тактика, але... Думаю він не покладається на розумні рішення.
Внутрішнє бурмотіння вирвалося несвідомо через психологічне потрясіння.
Виступ військ Великого Азійського Союзу був не обґрунтованим. Вони розпочали вторгнення видаючи бажане за дійсне, на основі недостовірної інформації. Передбачалося, що їх бойові ряди впадуть, як тільки переконання, що Туман-бомба не буде задіяною, розсиплеться.
Але навіть з урахуванням усіх цих факторів, все йде так, як заявив Безобразов. Не було ніяких відмінностей від його плану.
«Чому він, з такими інтелектом і здібностями зазнав невдачі...»
Він не міг не злякатися винахідливості Безобразова, який використовує Великий Азійський Союз як меч і магічних здібностей, якими він володіє. Однак попри цю силу, Безобразов не зміг усунути Шібу Тацую
Не пощастило.
Або... Сили Шіби Тацуї ще більші.
Прикривши очі великим і вказівним пальцями однієї руки, Кларк злегка похитав головою.
У нього не було часу на зайві думки.
Безобразов передав інформацію лише Кларку. Кларк повинен був сам повідомити решті учасників, що стратегія перейшла до наступного етапу.
«В Лондоні ще ранній ранок...»
Інформація призначалась не лише учасникам всередині країни. Кларк вирішив, що краще надіслати електронне повідомлення, а не телефонувати пізніше.
Враховуючи, що в Каліфорнії пізній вечір, йому слід було уникати прямих дзвінків, як і вчинив Безобразов.
◇ ◇ ◇
Повернувшись додому, Тацуя отримав повідомлення після сімнадцятої години.
Одним дотиком мобільного терміналу, він відповів на отримане повідомлення.
Одразу після цього задзвонив телефон у вітальні.
Стримавши Міюкі, що збиралася підняти слухавку відеофону, Тацуя підвівся з дивану.
Поглянувши на додатковий дисплей консолі, побачивши, що криптографічний пристрій працює на максимальній потужності, Тацуя натиснув кнопку, встановивши зв’язок.
– Тацуя, вибач що завадив відпочинку.
Вираз Казами, на екрані, демонстрував щире вибачення.
– Нічого, справа ж термінова.
Повідомлення отримане на мобільний термінал, складалося з фрази, є нагальна справа, повідом коли будеш готовий прийняти дзвінок.
– Так, що ж сталося?
– Лю Лі Лей з Великого Азійського Союзу шукає притулок в нашій країні.
– ...Як таке сталося?
– Сьогодні вранці Великий Азійський Союз запропонував Новому Радянському Союзу перемир’я.
– Для Великого Азійського Союзу це розумно.
– У відповідь, Новий Радянський Союз, схоже, висловив умови перемир’я.
– Попросили капітулювати?
– Гадаю, ще не час.
Великий Азійський Союз був незадоволений принизливим миром з Японією, що спричинив політичну нестабільність. Цього разу це фактична поразка. Очікується, що сили влади будуть вичерпані на придушення антиурядових та сепаратистських рухів. Розпад нації вже не настільки не можливий.
Якщо Новий Радянський Союз посилить тиск на Великий Азійський Союз, це може призвести до зміцнення згуртованості всередині Великого Азійського Союзу. Швидше, дешевше та ефективніше, дочекатися ослаблення влади Великого Азійського Союзу, після чого рухатися на південь.
Можливо влада Нового Радянського Союзу думала, так само як Тацуя.
– Однією з умов Нового Радянського Союзу є видача військових злочинців.
– Здається їх країна хочу влаштувати виставу з відплатою.
– Ім’я Лю Лі Лей в списку військових злочинців.
Ігноруючи цинічне зауваження Тацуї, Казама перейшов до основної теми.
– Тому вона і просить притулку?
– Так кажуть супутники Лю Лі Лей.
– З нею втекли якісь військові?
– Точно. Схоже, вони були підрозділом супроводу Лю Лі Лей.
– Підрозділ супроводу? Це видається підозрілим.
Якщо маг стратегічного класу зрадить, баланс сил зміститься у несприятливий бік. Зрада і втеча магів стратегічного класу повинні бути максимально обмеженні. Супровід представлений до стратегічного мага, можна одночасно вважати сторожовим псом.
– Вони сказали, що це для того, щоб зберегти національно визнаного мага стратегічного класу на майбутнє.
– Це може бути лише правдоподібним виправданням.
– Сили Самооборони не забули про можливість агентів, замаскованих під біженців.
– Вибачте.
– Ні, в пильності немає нічого поганого. – Незалежно від того чи справжні вони біженці, на базі, де їх прийняли, вже проводять допит. І тут заговорили про те, чи не залучити силу Спеціалізованого лейтенанта.
– Не думаю, що буду корисним в допиті, окрім тортур.
Казама, по той бік камери, придивився уважніше, щоб розгледіти справжні наміри Тацуї.
– Ми хотіли б попросити про допомогу не з цього питання.
Очевидно він сприйняв слова про катування за жарт і перейшов до справи.
– Спеціальний лейтенант. У тебе ж є методи блокування активації магії супротивника?
– Маєте на увазі «Ґейткіпер»?
– Чи не міг би ти скористатися ним, щоб заблокувати «Громову вежу» Лю Лі Лей.
– Ви не можете впоратися з цим звичайною магією протидії? Якщо ви забрали у неї CAD, блокувати магію має бути значно легше.
– Лю Лі Лей не мала CAD.
– ...Чи означає це, що вона не користується CAD?
– Згідно зі свідченнями капітана підрозділу супроводу, Лю Лі Лей спеціалізується на двох видах магії, «Громова вежа» та блокування електромагнітного поля, і хоча іншу магію використати не вдасться, для активації цих двох типів CAD не потрібен.
– Спеціалізується на двох видах магії...
В цей момент Тацуя не відчув ностальгічної близькості, від того що вона спеціалізується та таких же двох видах магії, як і він сам, а підозру «випадковість це чи неминучість».
Чи два типи магії, без допоміжних пристроїв — це межа?
– Розуміючи, що не може контролювати магію Лю Лі Лей, командир бази попросив допомоги у Її Ясновельможності Саекі, у якої серед підлеглих є маг стратегічного класу.
Якщо бути точним, Тацуя не був підлеглим Саекі. Він був ополченцем під командуванням Саекі, в момент бою. Однак Казама це знав, і Тацуя турбувався, щоб зараз на це вказати.
– На якій базі знаходиться Лю Лі Лей ?
– База Комацу.
– Ви не можете перевезти її в наш район?
– Це складно. Ми не можемо наблизити до столичного регіону стратегічного мага, про якого до кінця не відомо ворог це, чи ні.
– Ось як. Вибачте, мені важко буде допомогти.
– ...Тобто ти не можеш виїхати з Токіо?
– Існує ризик нападу Паразитів, що проникнули в країну. Я не можу надовго залишити Токіо.
– Однак не можна ігнорувати потенційну загрозу Лю Лі Лей.
– Лю Лі Лей знаходиться на базі Коматсу. Якщо так, то чому б не попросити допомогу у родини Ічідзьо?
– Вельми шановний Ічідзьо зможе придушити «Громову вежу»?
– Темою дослідження колишньої Першої лабораторії була магія міжособистісного бою та магія, що безпосередньо діє на людське тіло. Думаю вона підійде для нейтралізації мага, який проявляє підозрілий рух.
– Але хіба «Вибух» не смертельний? Вбивство біженця, без вагомих доказів, призведе до критики всередині країни та закордоном.
– Дружина голови родини Ічідзьо, здається, з родини Ішікі. Спеціалізація родини Ішікі вплив на нервову систему. Це ідеальна магія для нейтралізації без вбивства. Це правда, що родина Ічідзьо відома «Вибухом», але, можливо, пані Ічідзьо та її дочки успадкували магію родини Ішікі. Старший син Ічідзьо Масакі, також може приховувати здатність «втручатися в нервову систему».
– Тоді чи не краще запитати безпосередньо у родини Ішікі?
– У разі надзвичайної ситуації, сім’ї Ішікі буде важко впоратися.
Під «У разі надзвичайної ситуації» - він мав на увазі ситуацію, коли її потрібно буде не профілактично знешкодити, а коли Лю Лі Лей буде серйозно вороже налаштована і її доведеться вбити. Навіть якщо Лю Лі Лей справді біженка, вона — маг, вихований як зброя Великого Азійського Союзу. Можливість, що вона прийме рішення нашкодити національним інтересам Японії заради своєї країни немала.
Казама також розумів це все з однієї фрази «у разі надзвичайної ситуації».
– Найближче, з Десяти головних кланів, до бази Коматсу знаходиться родина Ічідзьо... Зрозуміло. Я попрошу її ясновельможність Саекі порадити командиру бази покластися на родину Ічідзьо.
– Вибачте, що не допоміг.
– Ні, це ми не дуже можемо допомогти з Паразитами. Поки наша бригада буде зайнята розв’язанням питання з Новим Радянським Союзом. Шкода, що боротьбу з Паразитами залишаємо на тебе.
– В цій ситуації, нічого не поробиш.
– Відрадно, що ти так говориш. Пропозиція що до родини Ічідзьо також була корисною.
– Дякую.
Тацуя віддав честь перед екраном.
Казама також віддав честь з екрана, і відеофон погас.
◇ ◇ ◇
Після восьмої вечора, в кімнаті гуртожитку для офіцерів полігону Східного Фудзі.
Ватанабе Марі, курсантка другого курсу Національної Академії Сил Самооборони у чині сержанта, відвідала кімнату Чіби Наоцуґу, курсанта четвертого курсу, який до закінчення академії отримав звання другого лейтенанта.
– Нао, може зробиш перерву?
– Вірно. Дякую, Марі.
Це була окрема довга і вузька кімната з односпальним ліжком, шафкою та простим письмовим столом. Кухні тут не було, а кава з льодом, що стояла на столі, була куплена в торговому автоматі, в кутку коридору. Марі дуже неохоче дала своєму коханому напій з торгового автомата, але вона не могла думати про розкіш під час вилазки.
Однак, для чоловіка, навіть напій з автомата з рук коханої дівчини, був чимось особливим. Вираз обличчя Чіби Наоцуґу, після того, як зробив ковток крижаного чаю і повернув його на стіл, випромінював задоволення.
Марі сиділа на ліжку з напіввипитим стаканчиком в руці. Якщо чесно, їй було соромно сидіти на ліжку, яким щоночі користується Наоцуґу, але, оскільки немає іншого місця, де сісти, це було неминуче.
– Нао. Ти занадто багато працюєш...
– Я завжди був поганий в роботі з паперами.
З гіркою посмішкою, відповів на тривожні слова Марі Наоцуґу.
– Марі, можеш мені допомогти?
– Нао, ти ж знаєш, що я не вміла в таких речах.
– Ха-ха-ха, справді.
Замість того щоб збільшити зніяковіння Марі, що відвернула обличчя, Наоцуґу відвернувся до маленької клавіатури та відновив роботу.
– Якщо немає чого писати, це займає більше часу.
Можливо відчувши на собі погляд на спині, заговорив з Марі Наоцуґу, не відводячи погляд від записів на екрані.
Він намагався написати щоденний звіт. Якби він займався цим що дня, то, напевно, знав що писати, але тут була система чергувань. Звісно, це був перший раз, коли прийшла черга Наоцуґу чергувати, на третій день їхнього відрядження, і навіть якщо він спробує звернутися до написаного іншими, це було всього лише два дні.
Та все ж, рядки можна було заповнити описом бойових тренувань, або побудовою укріплень. Але як і сказав Наоцуґу, сьогодні весь день пройшов в режимі повної готовності і зовсім нічого не трапилось. Від початку, план був в тому, щоб довірити розшук відділу громадської безпеки у кожному регіоні, та чекати, поки не з’являться підказки. Тому було занадто мало подій для запису.
– Адже інформаційні ресурси Сил Самооборони переважно, зайняті діями Нового Радянського Союзу?
На запитання Марі, Наоцуґу озирнувся, повернувшись в кріслі.
– Це все ще третій день, думаю, тому інформація не надійшла.
– Можливо, я не повинен цього говорити, але чи не краще перегрупуватися і повернутися до Токіо? Хіба кінцева мета Кудо Мінору не є дівчинка, на ім’я Сакурай Мінамі.
Чомусь Наоцуґу показав вираз обличчя, ніби стримує сміх.
– ...Що смішного.
– Ні, пробач. Хіба Сакурай Мінамі не менша від тебе всього на три роки? Чому ти називаєш її дівчинка...
– Тому що іншого підходящого виразу не було.
– О, Вірно. Так, безумовно, мета Кудо Мінору — викрасти дівчину.
Марі незадоволено стиснула губи, але, на жаль вона була дуже поганою в жіночих хитрощах, капризах, та егоїстичній поведінці.
– Я також думаю, що твоя ідея правильна, Марі. Але я гадаю, що взвод повинен залишатися тут з іншої причини, ніж з початку.
Первісна мета відмінна... Інша причина, ніж арешт Кудо Мінору.
– Вторгнення Нового Радянського Союзу?..
Обличчя Марі миттю нахмурилось, не тому, що вона не розуміла ситуацію. Це пояснювалося тим, що вона передбачала майбутнє, до якого слід було поставитись серйозно.
– Думаю ми будемо необхідні на випадок раптової висадки десанту.
Погодився Наоцуґу перефразувавши здогад Марі.
◇ ◇ ◇
У суботу шостого липня. Ічідзьо Масакі, який повернувся додому після останнього дня іспитів, покликав його батько Ґокі.
Голодний, без обіду, він відразу пішов до кабінету батька. Там була й Акане, старша з сестер, що навчалася на другому році середньої школи.
Ґокі сидів на дивані, обличчям до Акане. У відповідь на вказівку батька «сісти першим», Масакі сів на тримісний диван, на якому сиділа Акане, залишивши простір на ще одну людину.
– Скоро обід. Буду лаконічним.
Почувши слова Ґокі, Акане злегка нахмурилась. Масакі було байдуже, але Акане, мабуть, не сподобалися грубі слова та поведінка батька.
Ґокі проігнорував реакцію дочки, наче це була звична справа.
– Лю Лі Лей, національно визнаний маг стратегічного класу Великого Азійського Союзу, втекла до Японії.
– Лю Лі Лей з «Тринадцяти апостолів»?
Ненавмисно запитав Масакі те, чого не варто запитувати.
– Саме так.
Ґокі не став докоряти йому за це. Він сам сумнівався у своєму слухові, почувши цю новину.
– Зараз вона утримується на базі Коматсу.
– Сили Самооборони надіслали запит?..
– Розмова пройде швидше. Але вони звернулися не до тебе. А до Акане.
– До мене?!
Акане, що слухала розмову свого батька і брата з виразом сторонньої особи (якщо слухала взагалі), підскочила, коли раптом назвали її ім’я.
– Якщо бути точним, вони шукають мага з родини Ічідзьо, який би міг використовувати «Нервові розлади».
«Нервові розлади», офіційна назва «Порушення нервового струму» або «Заклинювання нервових імпульсів». Це магія, яку клан Ішікі, одна з двадцяти восьми сімей, використовує як козир, щоб перешкоджати нервовим імпульсам ворога, викривляти п’ять чуттів і паралізувати довільні м’язи.
Мати Масакі, Ічідзьо Мідорі, походить з клану Ішікі, але з бічної гілки, тому нездатна використовувати «Нервові розлади». Через якусь генетичну ваду, Акане придатна для цієї магії, яку можуть використовувати не всі представники прямої лінії Ішікі.
– Ч-чому?!
З усім тим, Акане не пригадувала, щоб грала активну роль в Силах Самооборони. Її викрик був щирим.
– У втечі Лю Лі Лей є щось підозріле.
– Є можливість що втеча це прикриття?
– Саме так.
Кивнув на питання Масакі Ґокі.
– «Громова вежа» Лю Лі Лей завдає смертельних уражень електричним струмом. Якщо її використають для саботажу об’єктів бази, мережа протиповітряної оборони може бути паралізована.
– Хіба електронне обладнання, що використовується на базі, не оснащене захистом від електромагнітних хвиль?
На нібито природне питання сина, Ґокі інтенсивно похитав головою.
– Будь-які засоби будуть марними, якщо прикласти силу, що перевищує їх витривалість. Ми навіть не знаємо граничної межі «Громової вежі» і не можемо дозволити собі випробовувати це.
– І тому потрібна «Нервові розлади»? Як тільки помітять підозрілий крок, паралізувати її?
Цього разу, на припущення Масакі, Ґокі кивнув.
– Не можна застосовувати смертельну атаку лише через підозри. Вбивство біженців, взятих під захист, без вагомих доказів, погіршить міжнародне становище Японії. Однак після підтвердження активації магії буде вже пізно. Лю Лі Лей не потрібен CAD. Якщо вагатися, вас ударять «Громовою вежею».
– Я розумію, чому замість «Вибуху» потрібна «Нервові розлади». Але чому б тоді не звернутися до родини Ішікі?
«Нервові розлади» це перш за все магія родини Ішікі. Навіть якби не Масакі, будь-хто обізнаний в обставинах колишньої Першої лабораторії, поставив би те саме питання.
– Так, саме так! По-перше, я учениця середньої школи?!
Аргумент Акане теж був обґрунтованим. Вміти використовувати магію, відповідну до ситуації і справлятися з ситуацією, не одне і те саме.
Ґокі на мить затремтів від протесту старшої дочки. Він не дуже хотів нав’язувати запит Сил Самооборони своїй чотирнадцятирічній дочці.
Але незабаром переключився на вираз обличчя батька та представника Десяти головних кланів.
– Ішікі не достатньо сильні.
Безумовно, у неї велика схильність до «Нервових розладів»...
Коли Масакі назва її «у неї», Акане насупилася. Однак розуміла, що він намагається відстояти її, тому не скаржилася.
– І все ж, хіба вона сильніша за голову родини Ішікі?
– Це не так.
На серйозні слова Ґокі, який похитав головою, не лише Масакі, а й Акане затаїла подих, в очікувані наступних слів..
– Якщо Лю Лі Лей проявить жорстокість замість того, щоб таємно планувати саботаж, сім’я Ішікі не зможе зупинити це. Магія їх родини має занадто обмежений діапазон.
Масакі та Акане нічого не залишилося, як погодитися зі словами Ґокі. Для того, щоб магія впливу на біометричні токи родини Ішікі, така як «Нервові розлади», спрацювала надійно, необхідно наблизитися на відстань у кілька метрів.
Якщо супротивник намагається обдурити та перемогти, прикидаючись дружнім, ви можете розмістити поряд мага, щоб нейтралізувати його. Але якщо він готовий до вбивств, перш ніш діяти, вони знешкодять охоронців. У цьому випадку, перешкоди біотокам, які потребують прямої досяжності, можуть бути марними.
– Тому ви покликали й Масакі.
– ...Мені піти з Акане?
– Саме так. У разі надзвичайної ситуації ти маєш захистити Акане. І вбити Лю Лі Лей.
Масакі не відразу відповів Ґокі, а поглянув на Акане.
Вона помітивши це краєм ока, також поглянула на нього.
– Акане, хоч батько так і сказав, ти можеш відмовитися.
Акане розширила очі й відвернулася.
– ...Гаразд, я зроблю це.
Відвернувшись від Масакі та Ґокі, ясним тоном відповіла Акане.
– Мені навіть не потрібен захист брата. Допомога старшого брата знадобиться лише коли потрібно буде покласти всьому кінець.
На готовність яку продемонструвала його сестра, Масакі не зміг нічого сказати. Він вважав, що окрім таланту, Акане має посереднє мислення. Тож її відповідь була несподіваною для Масакі.
– Хоч Акане так каже, але, Масакі, що робитимеш.
– Звісно, візьмусь.
Негайно відповів, на питання Ґокі, Масакі.
На його обличчі було написано: «невже можна бути настільки незграбним, щоб змусити молодшу сестру робити все самій!».
– Зрозумів. Я повідомлю Силам Самооборони нашу згоду.
Задоволено кивнув Ґокі.
– До речі, чи не краще тримати Лю Лі Лей у нас дома, замість того щоб їхати на авіабазу Коматсу?
Невимушено запропонував знервований Масакі, щоб приховати свою сором’язливість.
– Чому ти так думаєш, – не приховуючи своє здивування запитав у Масакі Ґокі.
– Ну... Ризик нападу на установу буде меншим, якщо вивезти її з бази, також можна відокремити її від військовослужбовців, що прибули разом з нею?
– Зрозуміло. Лю Лі Лей чотирнадцять як і Акане. Відокремивши її від дорослих, яким довірено прийняття рішення, можливо, вдасться перешкодити самовбивчому саботажу.
Пробурмотів Ґокі тоном, більше схожим на розмову з самим собою, ніж з Масакі.
– Запропонуймо це Силам Самооборони.
З посмішкою, сказав Ґокі.
◇ ◇ ◇
Шостого липня, о чотирнадцятій годині.
На базу Дзама прибула військова вантажівка.
Цей транспортний засіб належав до підрозділу Кінкі.
Вантажівка легко пройшла перевірку у воріт і проїхала всередину бази.
– Все пройшло доволі легко.
Зістрибнувши з вантажної платформи, розчарованим тоном заговорив Реймонд до Мінору, що йшов наступним.
– Вантажівка, водій та інші пасажири були справжніми. Сумнівів виникнути не повинно.
Машина, якою вони користувалися, була надана родині Кудо Силами Самооборони. Строго кажучи, це незаконне поводження, але подібне особливе ставлення було не лише до родини Кудо, але й всіх Десяти головних кланів. Командувач, що надав вантажівку, навіть не сумнівався у тривіальності отриманого запиту.
Не тільки Мінору, а й Реймонд та Регул, завдяки Костюмованому параду, виглядали як молоді європеоїди у формі USNA. Не природно, щоб солдати USNA перебували в транспортному засобі Сил Самооборони, але перевірка у воріт не перевіряла внутрішньої частини вантажної платформи.
– Я не відчув, що ми зрізали кути. Це більше схоже на те, що вони не могли дозволити зробити більше, ніж потрібно.
Подібне враження у Регула склалося не лише через проходження воріт. Їх вантажівка їхала по швидкісній магістралі Томей, яка була відновлена після війни, але хоча їх кілька разів зупиняли, її ніколи не перевіряли в середині вантажної платформи. На шляху вони проїжджали повз тренувальну зону Східного Фудзі, де розташовувався піхотний взвод Першої Дивізії Сил Самооборони, який направлений, щоб зловити Мінору, однак їх навіть не попросили зупинитися для догляду.
– Це означало, що вся увага і персонал були спрямовані на північ.
У відповідь на думку Регула, висловив стримане припущення Мінору.
– Як і очікував Мінору.
На слова Реймонда, Мінору відповів легкою посмішкою без жодної пихи.
База Дзама позначена як «база спільного використання Японії та Штатів». Під час двадцятирічної війни всі війська були виведені до рідної країни, а військова база штатів в Японії зникла. Натомість на основі японсько-американського альянсу, на території обох держав були створені бази, які могли вільно використовувати обидві сторони. Дзама одна з них.
Тому солдати USNA не будуть звинувачені втому, що ходили по базі. Якщо ви носите військову уніформу, вам навіть не доведеться показувати посвідчення особи. Трійка компанії Мінору піднялися на транспортний літак на якому був запечатаний Арктур.
Літак був прикований до землі, через отвір зроблений Тацуєю під час втечі та дірки в стіні, яку Арктур проломив томагавком. Літак на заміну прибуде впродовж дня-двох. У транспортному літаку були лише чергові, а інші члени екіпажу проживали у гуртожитку для військових американців.
Було визначено, що атака Тацуї не була проведена в інтересах як Японії, так і Штатів. Пошкодження літака записали, як наслідок аварії під час посадки. Японська армія не пропустила на базу диверсантів, а американські військові не мали жертв. Передбачалося, що Арктура та решти з трійки Паразитів на борту транспортного літака не було.
Зазвичай, таку ситуацію не вдалося б так просто зам’яти. Однак коли війська Великого Азійського Союзу вторгались на територію Нового Радянського Союзу, увага армії спрямувалася на північ. Мало місцевих або людей у верхах були готові вплутуватись в проблеми з USNA в такий час.
«Труп» Арктура, що був запечатай Тацуєю, що проткнув його клинком талісманом та Мікіхіко, що використав свою техніку, буде відправлений назад до USNA літаком, що прибуде на заміну. Наразі він зберігався в контейнері з функцією заморожування, розміром з труну. Цей контейнер був наданий базою Дзама на прохання екіпажу літака, персонал бази не цікавився, для чого він їм знадобився.
– Лейтенант, сюди.
Солдат черговий впізнав Регула в обличчя. Дружній, знайомий в обличчя солдат, попри присутність Реймонда та Мінору, провів трійку до «трупа» Арктура.
– Рядовий, ви не залишите нас ненадовго.
– Так точно, сер.
На прохання Регула, черговий, без жодних підозр, повернувся з вантажного відсіку до кабіни літака.
Регул відкрив кришку контейнера.
Усередині лежав Арктур у позі готовності до поховання. Кинджал, талісман запечатування, був вилучений, але печать це зовсім не послабило.
Регул мовчки дивився на Арктура, з болісним виразом.
– Це досить міцна печать.
Впевненим тоном сказав Мінору, заглядаючи в контейнер, поряд з Регулом.
– Ти в цьому розумієшся?!
З розширеними очима, запитав Мінору Регул.
– Так, майже.
– Її можна зняти?
Почувши відповідь Мінору, запитав Реймонд.
– Не дізнаюсь, поки не спробую... Як я вже сказав, це досить сильна печать. Саме тіло перетворене на інструмент запечатування. Думаю, це можливо, якщо знищити тіло і звільнити основне тіло Паразита, але це не матиме сенсу, вірно?
Останнє питання Мінору було адресоване Регулу.
– ...Хотілося б спробувати так, щоб капітан залишився живим.
Надія Регула полягала в тому, щоб розпечатавши, врятувати Арктура, а не Паразита.
Якщо сказати, «зараз я не можу цього зробити», здавалося, виникне атмосфера, що призведе до скасування відволікаючого маневру для викрадення Мінамі.
– ...Зрозумів.
Трохи подумавши, Мінору кивнув Регулу.
◇ ◇ ◇
В день регулярних екзаменів, Тацуя з самого ранку був в Першій старшій школі.
Розробка стратегічної магії для перехоплення Нового Радянського Союзу його вже не займала. Він трохи хвилювався, що Ліна залишилась одна, але вона не мала дитина. Тацуя переконав себе не займатися такою дурницею, як ходити та перевіряти її щодня.
Під час екзаменів він залишився в бібліотеці, а після екзаменів тренував «Сферу запечатування» разом з Мікіхіко. І ось, о шостій годині він вийшов зі школи разом з Міюкі, яка, після тривалої відсутності, працювала в студентській раді до пізнього часу.
Однак вони не пішли додому. Сівши в чотиримісну індивідуальну кабінку Тацуя та Міюкі прямували до Матіди.
Їх супутниками були Міцуя Шіїна та Яґурума Сабуро. Пунктом призначення був особняк родини Міцуя з Десяти головних кланів.
Тацуя попросив Шіїну зустрітися з головою родини Міцуя або його старшим сином, щоб отримати інформацію про переміщення військ USNA у водах острова Мідвей та Північно-Західних гавайських островів. Вони їхали разом з Шіїною, яка також поверталась зі школи, тому що вона повідомила відповідь, «якщо для вас буде зручно приїхати увечері, приїжджайте, в день останнього регулярного іспиту».
Навіть якщо це називали показати дорогу, Тацуя вже давно знав де знаходиться особняк. Хоча вони домовились, Тацуя малознайомий з головою родини Міцуя, з яким безпосередньо ніколи не спілкувався. Напевно, вдасться уникнути незручностей, якщо їх приведе Шіїна.
Тацуя просив зустріч з власником родини Міцуя Ґеном або його старшим сином Міцуя Мотохару.
Однак Тацую чекали двоє, Ґен та Мотохару Міцуя.
Коли четверо людей завершили вітатися, Шиїна що провела Тацую та Міюкі до вітальні, і кудись пішла, принесла холодний чай,
– Дякую за труди Шіїна. Цього достатньо.
Мабуть, вона мала намір залишитися, але батько сказав їй залишити кімнату і вона вийшла незадоволена.
Маючи під рукою пульт дистанційного керування, Мотохару зачинив двері вітальні.
Ґен знову звернувся до Тацуї.
– Можна я називатиму вас шановний Тацуя.
– Будь ласка, звіть мене так. Можна мені звертатись до вас «шановний Міцуя» та «шановний Мотохару».
– Ми не заперечуємо.
Кивнув на питання у відповідь Тацуї Ґен. Після чого одразу перейшов до основної теми
– Згідно з тим, що я почув від Шіїни, шановний Тацуя просить надати інформацію про рух американської армії.
– Так. Зокрема, якщо вам щось відомо про військові об’єкти та дислокацію військ у водах острова Мідвей та Північно-Західних Гавайських островів, прошу поділіться інформацією.
На обличчях Ґена і Мотохару виник вираз здивування. Територія, яку згадав Тацуя, відрізнялась від тієї, що очікували батько та син родини Міцуя.
– ...Чи можна дізнатися, як це пов’язано з поточною ситуацією?
– Це не має прямого відношення до конфлікту між Новим Радянським та Великим Азійським Союзами.
– … Тоді для чого?
З питанням в погляді, запитав Тацую Ґен.
– Щоб судити чи можлива втеча мага з в’язниці Мідвей.
Не став брехати Тацуя.
– Витягнути в’язня з військової в’язниці Мідвей? Шановна Йотсуба це знає?
– Згода глави Маї отримана.
Це те ж була не брехня. Тацуя повідомив Маї про запит того ж дня, коли до нього звернулась Ліна. Відповідь Маї була «не перестарайся». Політика булав тому, «зроби якщо можливо, залиш, якщо майже не можливо».
– ...Можна дізнатись причину?
Запитав Тацую Мотохару.
– Прохання біженця, що знаходиться під нашим захистом.
– Біженець? До речі, уряд отримав запит Сполучених Штатів передати майора Анджі Сиріус... Він під захистом родини Йотсуба?!
– Це запит не від Сиріус.
Категорично заперечив припущення Мотохару Тацуя.
Тацуя не хотів брехати. Він переховував дівчину, на ім’я Ангеліна Кудоу Шіелдс. Це правда, що Ліну називають «Анджі Сіріус», але це лише псевдонім та маска. Тацуя вважав, що він не зобов’язаний мати справу з махінаціями військових та уряду Штатів.
Навіть якщо існував детектор, що міг стовідсотково виявити брехню, в словах Тацуї не вдасться знайти й натяку на неправду. Мотохару не мав сумнівів в заперечені Тацуї.
– ...Незалежно від того, чий це запит, можу сказати, що проникати у в’язницю Мідвей не розумно.
Тон Ґена був трохи розчарованим.
– Ви знаєте нинішню ситуацію в Мідвей?
Тацуя зрозумів, що Ґен натякав, «тобі краще зупинитись». Однак він свідомо проігнорував його думку.
– Нам невідома ситуація в середині в’язниці, але, загалом, ситуація навколо відома.
Не тільки Тацуя, але й Міюкі дивилася на Ґена чекаючи продовження.
Ґен очікував, що Міюкі зупинить Тацую, але зітхнув, коли зрозумів, що помилявся.
– Дозвольте розповісти вам те, що ми знаємо. Але не очікуйте ніякої допомоги.
– Я розумію.
Ґену не потрібно було нагадувати про це Тацуї. Ні він, ні Мая, ніхто в родині Йотсуба не бажали допомоги від сім’ї Міцуя чи інших Десяти головних кланів та помічників з вісімнадцяти сімей.
Однак Тацуя не став діяти бездумно і говорити зайвого.
– ...Острів Мідвей охороняється лише сухопутними військами, ніяких військово-морських сил, крім транспортних суден.
Можливо, Ґен подумав, що родини Йотсуба саме така. Він не став нагадувати повторно, і через коротку паузу почав повідомляти інформацію, яку запросив Тацуя.
– На острові не має повітряних сил. Можливо вони побоюються, щоб їх не захопили в’язні.
– Чи є морська та авіабаза на іншому острові?
– На острові, а точніше штучному острові. На атолі Перл і Гермес6 побудований величезний напівплавучий штучний острів. Розташування сил — це дані приблизно піврічної давності, але.
Перл і Гермес — атол, розташований приблизно у двісті п’ятдесяти кілометрах на схід-південний-схід від острова Мідвей. Належить до Північно-Західних Гавайських островів. Всередині великих атолів розкидані піщані острови, але штучний острів, де була розташована військова база USNA, побудований за межами коралового рифу, а не всередині.
З кораблів, до неї приписано один авіаносець, два зенітні судна експорту, два есмінці та один підводний човен. На самому штучному острові не було злітно-посадкової смуги, але на борту авіаносця більше сімдесяти машин.
Загалом, такою була інформація, надана Ґеном.
– Якщо це не Стратегічна магія, це не та сила, з якою зможе впоратись людина.
Поки що не розкритий той факт, що Тацуя — маг Стратегічного класу. Але з наповненого тону та погляду Ґокі, було зрозуміло, що він це знав.
Не дивно. З гідно з тим, що йому повідала Ліна, вище керівництво Зірок знає про Матеріал бурст. Мало ймовірно, що у Новому Радянському Союзі ця інформація відома лише Безобразову. Коли Безобразов почув від Едварда Кларка про Матеріал бурст, там також був присутній Маклауд з Британії.
Можливо навіть у Японії, про те що він Стратегічний маг, повинні говорити тут і там. Родина Міцуя мала широку інформаційну мережу всередині країни та за її межами. Було досить важко уявити, що її глава не в курсі того, що потрапило в її тенета.
– Наскільки велике наземне угрупування острова Мідвей?
Флот бази Перл і Гермес, безумовно, потужний, але він готувався до бою з військом. Тацуя не мав наміру конфліктувати з USNA. Перешкодою для нього був гарнізон Мідвей.
– Ви збираєтеся це зробити, незважаючи ні на що...
Зітхнувши пробурмотів Ґен. Але в тоні не було здивування. Він навіть не думав, що маг родини Йотсуба здригнеться від того факту, що на сусідньому острові знаходиться потужна сила.
Ґен поглянув на сина.
Мотохару відкрив дані на своєму ноутбуці, ще до цього сигналу.
– Якщо не брати до уваги співробітників в’язниці, то кількість військовослужбовців оцінюється в межах двісті-двісті п’ятдесят осіб. Один взвод — це маги, але не Зірки.
– Який рівень озброєння?
– Окрім двох установок Флемінга, розміщених на даху, решта це особисте озброєння солдат.
Без затримки відповів на питання Тацуї Мотохару. Інформація, якою володіла родина Міцуя, була досить детальною.
Відвідавши родину Міцуя, Тацуя отримав задовільний результат.
З іншого боку, родина Міцуя, ні Ґен, ні Міцуя не вимагали компенсації.
◇ ◇ ◇
Лише повернувшись додому, Міюкі запитала Тацую про Мідвей. Скільки б індивідуальні кабінки не гарантували конфіденційність, це було не те, про що можна поговорити зовні.
– Старший брате... Ви справді підете?
Він розповів про втечу Канопуса з в’язниці, раніше ніж звітував Маї. Відтоді вона зайняла позицію пасивного спостерігача, але все більше нервувала, почувши про більшу військову силу, ніж вона очікувала.
– Так. Я ще не вирішив коли, але скоро спробую.
Йому було важко, що Міюкі про нього турбується. Однак це було питання, яке він не міг проігнорувати.
– ...Це через прохання Ліни?
Зі ще більш похмурим виразом обличчя, запитала Міюкі. Сама Міюкі не могла сказати, що в її поведінці було нуль відсотків ревнощів. Але це не просто ревнощі. Голос Міюкі звучав більш серйозно.
– Це лише слушна нагода.
На жаль, Тацуя не знав, що Міюкі відчуває стосовно Ліни. Міг лише здогадуватися, що усе не так просто.
Тацуя міг лише добросовісно пояснити, без обману і нічого не приховуючи.
– Канопус непростий супротивник. Можливо, він сильніший ворог, ніж Безобразов або Сиріус.
«Сиріус», а не «Ліна». Не враховуючи її слабкий характер, лише з погляду магічної сили, Ліну, звичайно, можна порівняти з Тацуєю та Міюкі. Про Канопуса у Тацуї склалося враження, що він може бути сильнішим за Ліну, тобто «Сиріус».
– Ставши Паразитом, Канопус перетвориться на ворога. Це майбутнє, якого слід уникати, наскільки це можливо. Витягнути Канопуса з в’язниці, можливість уникнути цього у зародку.
– Але...
Острів Мідвей та Північно-Західні Гавайські острови — це територія USNA. Якщо виключити обстріл з великої відстані, проникнення та витягування в’язнів занадто небезпечні. Так сказала Міюкі, вперше почувши про це, закликавши Тацую передумати.
– Я не братиму на себе надмірне. Якщо втеча видасться складною, знищу всю тюрму.
Ці слова також звучали не вперше. Також вони не були відмовкою, щоб заспокоїти Міюкі.
Тацуя не відмовився від ідеї зірвати в’язницю Матеріал бурстом. Його пріоритет не порадувати Ліну, а усунути загрозу для них.
– Крім того, конкретного плану ще немає. Нинішня ситуація дуже непроста. Можливо, нам доведеться переглянути наші основні плани.
– Так...
Те що говорив Тацуя було загальними роздумами й Міюкі це не переконало.
Наданий момент, жоден з них не передбачав майбутнього, в якому «загальні роздуми» стануть реальністю.
◇ ◇ ◇
...Трохи раніше.
Глава родини Міцуя та наступний глава, відправивши Тацую та Міюкі, продовжили розмову.
– Батьку, чи не краще повідомити військовим про план родини Йотсуба атакувати острів Мідвей?
З серйозним поглядом запропонував Мотохару, заговоривши першим.
– Думаю, ми також повинні розглядати можливість витоку інформації до військових Штатів...
– ...Ні це суперечить лояльності. Ми не можемо піти на здачу такого ж одного з Десяти головних кланів військовим або Штатам.
Відхилив пропозицію сина Ґен. Однак не «без вагань». В його чіткому тоні також було чути внутрішнє вагання.
– Однак, якщо промовчати про сьогоднішній день, в гіршому випадку родина Міцуя стане співучасником родини Йотсуба.
– ...Ми не попросили компенсації, саме для того, щоб не виникало таких думок.
– Не думаю, що цього достатньо.
Ґен промовчав. Як і сказав Мотохару, те що вони не вимагали компенсацію за надану інформацію є надто слабким аргументом для захисту. Він від початку це розумів.
– ...Витік до Америки не припустимий. Якщо так вийде, на Раді кланів це не зрозуміють.
Після тривалого мовчання, відповів Ґен, повільно похитавши головою.
– Тому ми повинні, принаймні розповісти про план шановного Шіби Силам Самооборони у формі попередження.
– ...Так.
Цього разу, Ґену нічого не залишалося, як кивнути головою.
– Але треба обережно обирати адресата. Якщо цим скористається антимагічний рух, це стане такою ж помилкою, як у родини Саєгуса та родини Кудо.
Мотохару впевнено кивнув на слова Ґена.
– Для початку, поговоримо з генерал-майором Саекі з бригади один-нуль-один, що має близькі стосунки з шановним Шібою Тацуєю.
– Вірно. Генерал-майор Саекі може розв’язувати проблему без конфлікту з шановним Шібою.
– Я негайно займуся цим.
Підвівся Мотохару.
Ні, Ґен, ні Мотохару не почули кроків, що поспішно віддалялись від дверей.
«Я почула серйозну річ...»
Шіїна кинулася у свою кімнату і сіла на килим. Вона все ще тримала тацю для порожніх чашок.
У неї занадто чутливий слух. На противагу того що вона могла розрізнити найменший шурхіт повітря, який інші люди не могли навіть сприйняти, звуки повсякденного життя були для неї нестерпним шумом.
Фізичних відхилень не було. Тому припускалося, що вона несвідомо постійно активує магію підсилення звуку. Доказом того, що гіперакузія не є загально слуховою, в буквальному розумінні, є те, що під час сну вона не проявляється.
Однак цю магію не можливо було помітити зовні. Оскільки магія повністю виконувалась в середині, вона не могла жити жодних контрзаходів.
Поки що, як системне лікування, занадто чутливий слух Шіїни контролювався навушниками повної звукоізоляції з мікрофоном та динаміками. Звуки сприймалися мікрофоном зовнішньої сторони навушників і на гучності, нешкідливій для Шіїни, відтворювались динаміками в чашечках.
Вона практично не знімала їх, крім випадків, коли купалася чи спала. Вони були все ще на ній, коли вона пішла до передньої вітальні, щоб забрати порожні чашки.
Ці навушники, що захищають її вуха, регулюють зовнішні звуки до гучності, терпимої для Шіїни. Вони не посилювали слабкі звуки, не зменшували та не блокували звуки що і так не шкодили їй. Відтворювались найменші вібрації повітря, якщо потрапляли в мікрофон.
Вуха Шіїни могли розпізнати голоси в кімнаті закритій важкими дверима, які зазвичай не чути. Оскільки вона несвідомо підсилювала свій слух, вона могла підслухати, навіть якщо не мала такого наміру.
««Шановний Шіба» - це Шіба-семпай? Вони розкажуть про семпая армії?»
Шіїна чула розмову з моменту «про витік до Америки». Шіїна не знала, що це за «план шановного Шіби». Проте, з таких фраз як «антимагічний рух», «помилка як у родини Саєгуса та родини Кудо», «вирішити без конфлікту», вона зрозуміла що це підозріла історія.
«Що ж мені робити...»
Батько та брат намагалися зрадницьки вчинити з Тацуєю.. Шіїна це розуміла.
На запитання, обрати родину чи Тацую, вона, навіть не замислюючись, обере родину.
Однак за цінностями Шіїни зрада — це зло. Донощик — боягуз.
Вона відчувала, що буде не правильно не помічати зло, тому що була членом цієї сім’ї.
«Чи повинна я розповісти Шібі-семпаю...»
Але тоді донощиком буде вже вона.
Шіїна потрапила в пастку власних переконань.
Далі
Том 27. Розділ 5 - [5]
[5] Сьогодні, сьоме липня, Танабата та неділя, а для учнів старших шкіл магії при Національному магічному університеті, це єдиний вихідний після чергових регулярних іспитів. Зазвичай учні кожної школи та гравці, обрані представниками, були б зайняті підготовкою до Турніру дев’яти шкіл, але цього року турнір скасували. Студентська рада Першої старшої сьогодні також не працювали. Для Міюкі, що була президентом студентської ради, це був перший, за довгий час, день без жодних планів. – Старший брате, ви могли б взяти мене з собою сьогодні? Невпевненим тоном запитала Тацую Міюкі, за сніданком лише на двох. – На острів Міякі? – Так. Ви ж плануєте сьогодні побачити Ліну? Тацуя не їздив на острів Міякі вчора та позавчора. Позавчора він просто ненадовго показався. Він не сумнівався в Ліні, але було б не гарною ідеєю просто приховувати стратегічного мага іншої країни. Так вважав не тільки Тацуя, а й Міюкі. – Я збираюся поїхати незабаром після відвідування Мінамі. Кивнув на запитання Міюкі Тацуя й одразу, не задумавшись, продовжив. – Вибач. Я мав подумати, щоб взяти тебе, з самого початку. Я ненароком забув, що сьогодні неділя. Міюкі хихикнула, на таку манеру мови наче говорив відлюдник, якому не потрібно слідкувати за державними святами. – Тоді? – Так. Після лікарні поїдемо на Міякі. – Якщо так. Міюкі склала руки перед грудьми й поглянула Тацуї в очі. – Можете покатати мене на аеромобілі? – Добре. Давно це було. Насолоджуйся першою поїздкою по поверхні моря. На слова Тацуї, Міюкі невинно посміхнулась, з сяючими очима. ◇ ◇ ◇ О восьмій ранку, сьомого липня дві тисячі дев’яносто сьомого року. На базу Дзама прилетів військовий гелікоптер USNA Він був з авіаносця Індепенденс, що зайшов до Йокосуки. Що з авіаносця буде відправлено гелікоптер було повідомлено вчора. Ціль — перевезення екіпажу з транспортного літака, який більше не може літати. Командуванню Дзама повідомили, що половину екіпажу буде перекинуто на Індепенденс. У бази Дзама не було причин відмовляти. За винятком того, що повідомлення прийшло майже до його прильоту, процедури були дотримані. На запит з гелікоптера, диспетчерська дала дозвіл на посадку. – Мінору, залишаю капітана на тебе. Регул вклонився Мінору в транспортному літаку. Виконуючи наказ штаб-квартири Зірок, він відправиться на авіаносець Індепенденс, щоб взяти участь у завтрашній атаці на острів Міякі. З іншого боку, контейнер, що зберігав заморожене тіло Арктура, залишиться захований в транспортному літаку, щоб не викликати підозр у японської армії. – Я зроблю все від мене залежне. Мінору залишиться тут, щоб зламати печатку накладену на Арктура. Він мав намір забрати Мінамі після атаки на Міякі, тому все одно планував діяти окремо від Регула. – Бувай Мінору. Недовго, але було весело. Тоном з якого не зрозуміло серйозно він чи жартує, попрощався з Мінору Реймонд. Він не повинен був виконувати накази зі штаб-квартири Зірок, і не мав причин залишатися тут. Пізніше він вирішив їхати з Регулом на американський авіаносець, де йому не доведеться думати про шляхи відходу. – Так. Попрощаємось тут. Будь ласка, зв’яжіться зі мною, якщо знадобиться моя допомога. – Ти теж, Мінору. На жаль я не можу вільно давати обіцянку, але зроблю все можливе. Ми брати-паразити. – Так, обіцяю. В тоні Реймонда, був якийсь прихований сенс, але Регул протягнув праву руку зі словами без прихованого сенсу. Мінору потиснув руку Регула. З виразом на обличчі «нічого не поробиш», він потиснув простягнуту руку Реймонда. Бажаю вам вдалої місії. Нарешті, з цими словами він відправив Регула та Реймонда. Побачивши, з кабіни транспортного літака, як відлітає гелікоптер з Регулом та Реймондом на борту, Мінору повернувся у вантажний відсік. Хоча він і не називався транспортним літаком, він не перевозив багато вантажу. Основне що борт перевозив з Америки — це персонал. ...У випадку військових літаків, ті що перевозять персонал, також називають «транспортними літаками.» Нового вантажу було завантажено не багато, тому контейнер, де зберігалось тіло Арктура, одразу був помітним з входу. «Наскільки я встиг зрозуміти ...Ця техніка запечатування являє собою суміш древньої магії Оммьодо Інь-Ян та західної античної магії Енох.» Торкнувшись печатки, яка приспала Арктура, Мінору несвідомо нахмурився. «Якби вона базувалась на Даосизмі, все було б вирішено швидко, але...» Якщо це даоська магія, Мінору успадкував багато знань від Чжоу Гонґцзіня. Однак стосовно західної магії Чжоу Гонґцзінь знав лише пов’язане з техніками, які використовував сам. Він був практиком, а не дослідником магії, тому цілком природно, що його знання були обмежені певною галуззю. «Спочатку потрібно підтвердити в якому стані знаходиться свідомість.» Те що вона не реагує на зовнішні подразники, не означає, що свідомість не активна. Свідомість Арктура могла плавати в повній темряві просто тому, що він не може рухати тілом і реагувати на телепатію. Мінору спочатку опромінив тіло Арктура хвилею мисленнєвих часток. Ця хвиля мисленнєвих часток, організована для впливу на психіку, використовувалась для позасистемної магії. Організовуючи сайони як інформаційне тіло, впливають не тільки на тіло, але і на розум. Звичайно, потрібна структура відмінна від сайонового інформаційного тіла, що втручається в фізичне тіло, перш за все потрібно мати можливість розпізнавати як ціль духовне тіло. Можливість розпізнавати його як інформаційне тіло, а не просто як масу Духовних часток. За цим розпізнають чи підходить людина для магії психологічного втручання, чи ні. Будучи людиною, Мінору не дуже добре розбирався у цьому питанні. Однак, ставши Паразитом, він міг чітко розпізнавати духовні інформаційні тіла. З усім тим, Мінору не зміг виявити розум запечатаного Арктура. Він не помітив де він схований. Тож Мінору застосував на фізичному тілі Арктура, яке через сайонове інформаційне тіло повинно було бути пов’язане з розумом, магію психічного втручання, що стимулювала емоції чи імпульси. «Слабко... але» Інформаційне сайонове тіло пов’язане з тілом Арктура, безумовно, реагувало на позасистемну магію Мінору. Як зрозуміло з назви, магія психічного втручання має властивість діяти на розум і не діє на фізичне тіло (інформаційне тіло). Єдина зміна, що сталася в інформаційному сайоновому тілі Арктура, могла говорити лише про реакцію розуму. «Як початковий, цей підхід не виявився помилкою.» Будь-яка відповідь означала, що цей підхід правильний. За реакцією можна простежити місце сховку розуму, або якщо він спить, це може призвести до пробудження. Мінору ретельно маніпулював позасистемною магією, щоб не попастись датчикам бази, і продовжував спроби та помилки, щоб звільнити Арктура. ◇ ◇ ◇ Дев’ята ранку. Пара, з учня старшої та учениці середньої шкіл, відвідала базу Сил Самооборони Коматсу. Ічідзьо Масакі та Ічідзьо Акане. Брат і сестра родини Ічідзьо, з Десяти головних кланів. Їх батько та голова родини Ічідзьо, Ічідзьо Ґокі не супроводжував їх. Однак Масакі поводитися достойно, і схоже, не турбувався про відсутність опікуна. Він ще школяр, але його бойовий досвід складав вже сотню битв. Він без жодного остраху легко пройшов через ворота бази. Його ж сестра Акане проявляла легке хвилювання. Щойно вони назвалися і показали посвідчення особи, під’їхала машина, щоб забрати їх. Сьогоднішній візит був на прохання військових. Природно, що їх очікували. – ...Як гадаєш, що це за дівчина? Ми зможемо поговорити? Пошепки заговорила з Масакі Акане, не витримавши тиші. Не зважаючи на те, що вона зазвичай була уїдлива розмовляючи з ним, це не означало, що вона ненавиділа Масакі. І не зневажала його. У неї не було особливих сімейних почуттів, але вона покладалась на брата поруч з батьком. – Лейтенант Лю вільно володіє японською. Відповів на питання Акане солдат на водійському сидінні. Схоже, він хотів, щоб вона розслабилась. Оскільки солдат був ще молодим, цілком можливо, що він легко поводився з дівчиною з середньої школи. – В повсякденній розмові, незручностей не буде. Можливо її готували в агенти на території Японії, поки не стало зрозуміло, що вона підходить для магії стратегічного класу. Але те що він сказав було надто небезпечним, щоб Акане могла розслабитись. – Тож треба бути обережним, що б не сказати зайвого. Відгукнувся на слова солдата Масакі – Хоча надмірна пильність може бути контрпродуктивною. Ця розмова ще більше підняла пильність Масакі та Акане, солдат провів їх до цивільного житлового будинку. Будинок, де розмістили Лю Лі Лей та її групу супроводу, мав приміщення, через які його можна було назвати «готелем». Лю Лі Лей зустріла Масакі та Акане у фоє на першому поверсі. Звісно, у фоє та за його межами, за ними стежило багато солдатів. Своїм сприйняттям Масакі підтвердив більше десяти магів. – Приємно познайомитись, мене звуть Лю Лі Лей. Після того, як співробітник бази представив почергово Масакі, Акане, Лю Лі Лей і командувача Рін, Лю Лі Лей представилась без перекладача. Як і сказав солдат, що привіз їх, її японська була без дефектів. – Приємно познайомитись. Я Ічідзьо Масакі. Ввічливо відповів Лю Лі Лей Масакі. – Вау, миленька… Але Акане приголомшено пробурмотіла те, що не відповідало ситуації. – Ей. Поспішно вигукнув Масакі. – Я Ічідзьо Акане, молодша сестра Масакі. Приємно познайомитись. Раптово взявши себе в руки, поспішно відповіла Акане. Після чого глибоко вклонилась, якраз тоді її щоки поступово розчервонілись. Перед таким виглядом Акане, надмірно насторожений вираз обличчя Лю Лі Лей, здавалося розслабився. ◇ ◇ ◇ Цього дня Кічідзьодзі Шінкуро прокинувся о дев’ятій двадцять ранку.. Спав він три години тридцять хвилин. Не варто й говорити, він не виспався, але як тільки підвівся, ковтнув таблетку кофеїну та увімкнув телевізор. На каналі, що видавав військову інформацію на вимогу. Дізнавшись, що флот Нового Радянського Союзу ще не почав рухатись, Кічідзьодзі зітхнув з полегшенням. – Добре, ще встигаю. Пробурмотів він сам собі, схопивши ручку для перенесення великого CAD, розміром з валізу, в який було завантажено послідовність активації, яку він нарешті завершив сьогодні рано в ранці. Цей CAD, з радаром та оптичними датчиками, був інтегрований з комп’ютером середнього розміру, функція якого додавання цільового діапазону до послідовності активації, орієнтуючись по аерофотознімках і відповідати за запис тисяч та десятків тисяч елементів контролю Магічної послідовності, записаних за соті частки секунди в послідовність активації, залежно від сфери застосування. Велику частину валізи займав комп’ютер з блоком живлення. На щастя, CAD з інтегрованим комп’ютером був розроблений в цій лабораторії, незалежно від нової магії. Завдяки цьому, Кічідзьодзі вдалося зосередитися на розробці програмного забезпечення. Програмне забезпечення (послідовності активації) готове. Збірка апаратної частини (CAD) завершено. Однак розробка ще не завершена. Магію використовує маг. Немає сенсу створювати теоретично досконалу послідовність активації, якщо маг не зможе її використовувати. – Масакі повинен мати змогу цим користуватися. Знову пробурмотів він собі. Кічідзьодзі був впевнений, що Масакі зможе опанувати нову магію Стратегічного класу, яку він завершив. Ні, він хотів бути впевненим. Однак, в кутку його свідомості, куди він не хотів заглядати, безумовно, існувало занепокоєння, що «можливо...». Це побоювання викликало у Кічідзьодзі неспокій і спонукало до дій. – У всякому разі, відразу протестуємо. Перед нападом Нового Радянського Союзу. У Кічідзьодзі була травма, з приводу «просування флоту Нового Радянського Союзу на південь». Острів Садо де він жив до літа першого року середньої школи, був зруйнований невеликим замаскованим флотом Нового Радянського Союзу, а батьки загинули. Новий Радянський Союз ще не визнав вторгнення в Садо, п’ять років тому, але це не мало нічого спільного з травмою Кічідзьодзі. Новий Радянський Союз спалив його рідне місто і вбив його батьків. Для нього це факт, і цей факт все ще не давав його психічним ранам загоїтись. Цього разу він не дозволить їм цього зробити. Кічідзьодзі усвідомлював, що у нього не було прямої сили відбити Новий Радянський Союз. Однак його найкращий друг, Масакі, використає його магію, щоб перемогти їх — просто думаючи про це, серце Кічідзьодзі тремтіло від задоволення. Він відчував, що зможе впоратись з травмою. Він хотів якнайшвидше переконатися в цьому. Сподівався, його найкращий друг скористається цією магією. Кічідзьодзі мав намір відвідати родину Ічідзьо, навіть не підтвердивши плани Масакі, настільки розсіяним він був. Нарешті, поглянувши у дзеркало біля виходу з холостяцького гуртожитку, він зрозумів, що все ще в піжамі, і з поспіхом, з яскраво червоним обличчям, повернувся до своєї кімнати. ◇ ◇ ◇ Тацуя та Міюкі прибули на Міякі до десятої ранку. Поїздка по поверхні моря з максимальною швидкістю чотириста кілометрів на годину і середньою в триста, дуже сподобалась Міюкі. Аеромобіль від початку був транспортом для польотів. Чотириста кілометрів на годину — це досить скромна швидкість для літака. Однак повітряний автомобіль, у режимі морського руху, летів прямо над поверхнею моря. Відчуття швидкості в кілька разів вище, ніж на висоті хмар. Міюкі аж ніяк не фанатка швидкості, але навіть вона не могла стримати хвилювання від захоплення від їзди на такій швидкості над морем з відкритим видом зліва та справа. – Ліна, як справи? – Міюкі... ти у гарному настрої? ...Настільки, що навіть Ліна це зрозуміла. – Дійсно? Я зовсім не помітила. Міюкі відповіла так, бо перебувала у надмірно збудженому стані. – І все ж, Ліна, як справи? Є якісь не зручності? – ...Дякую, все нормально. Відчуваючи підозру, в поведінці Міюкі, що відрізнялась від звичної, Ліна вирішила не продовжувати розпитувати. – Завдяки вам, я не відчуваю незручностей. Керуючий персонал теж досить доброзичливий. – Он як. От і добре. – Що ж ми говоримо, давайте для початку зайдемо. У житлі, яке Ліна описала як кондомініум, була невелика, але окрема вітальня. Провівши Тацую та Міюкі від вхідних дверей, вона запропонувала сісти на диван. – Кава з льодом підійде? Гукнула Тацуї та сестрі Ліна, що пішла на кухню. – Дякую. – Я теж не проти. Відповіли Тацуя та Міюкі. Незабаром Ліна повернулася з тацею та трьома склянками. У Тацуї не було ні молока, ні сиропу. У Міюкі не було сиропу, а трохи молока. Ліна зупинила руку біля сиропу і додала в каву багато молока. Попивши, троє повернули склянки на стіл. – Відразу перейду до головної теми, у мене погані новини. Слова Тацуї явно не виражали враження від напою. Ліна поглянула Тацуї прямо в очі й поглядом закликала продовжити. – Орієнтовно, завтра Далекосхідний флот Нового Радянського Союзу вирушить на південь Японського моря. Цього разу Японія також завершила підготовку до перехоплення і флот готовий до виходу. – Японія збирається піти на пряме зіткнення з Новим Радянським Союзом? З підозрою запитала Ліна. – Глобальною війною це не буде, але зіткнення неминуче. – Вимогою Нового Радянського Союзу була видача Лю Лі Лей, вірно? Японія не оголошувала про надання притулку Лю Лі Лей. Однак Новий Радянський Союз оголосив світові, що «просить Японію передати військового злочинця Лю Лі Лей ». – Саме так. Японія не може передати чотирнадцятирічну дівчину в еміграції, розуміючи, що її стратять. – Як сказали по телевізору, як привід для початку війни, висунути умови, які від самого початку не могли бути виконані. Телебачення, яке дивилася Ліна, показувало не вітчизняні канали. Це американська програма новин на кабельному каналі. Житловий будинок для керуючого персоналу був підключений до різноманітних кабельних мереж. – Я не думаю, що Новий Радянський Союз серйозно намагається окупувати територію Японії. Справжня мета в іншому. Я не можу стверджувати, що це. – Хіба це не завод, що тут будується? Схоже, Тацуя дійсно заважає їх країні. Міюкі з округленими очима поглянула на Ліну, що сказала несподівано різкі слова. – ...Що? Ліна несвідомо нахмурилась на реакцію Міюкі. – Ні, я теж так думаю. З незворушним обличчям, пояснила Міюкі. Ліна перевела погляд на Міюкі, щоб побачити в чому хитрість. – Це лише одна з можливостей. Але після того, як Тацуя продовжив, Ліна перевела погляд на нього. – У цьому випадку, треба взяти до уваги безпеку Ліни. – Я теж можу битися. – Я впевнений в тобі... Але навіть якщо справжня мета знаходиться в іншому місці, у Ліни будуть проблеми, які не можна буде ігнорувати. Тацуя навмисно обмежив тему Ліною. – У мене? Не дивно, що Ліна про це запитала. – Навіть якщо цього разу Далекосхідний флот буде відбитий, напруга з Новим Радянським Союзом збережеться. Японія більше не може дозволити собі ще й проблеми з USNA. Уникнути бою на два фронти. Це принцип, якого потрібно дотримуватись навіть в холодних війнах. У війну на два фронти хочуть потрапити лише гравці або безмежні оптимісти, які можуть визначити різницю між припущеннями та прагненнями. – Поки триватиме напруга з Новим Радянським Союзом, влада Японії буде змушена перешкоджати нападу на Мідвей. Підготувати судно Сил Самооборони й навіть цивільне судно буде складно. Звісно і літак. – ...Згодна. Ліна не звинувачувала Тацую. Вона розуміла, що не може зараз звинувачувати Тацую і виливати на нього свою злість. – Ми продовжуватимемо продумувати шляхи порятунку майора Канопуса. Мені потрібен час. – ...Насправді я не казала, що це повинно бути саме зараз, я розумію, що на підготовку потрібен час. Я покладаюсь на тебе, Тацуя. – Радий, що ти розумієш. Тацуя втішив Ліну, що знаходилася в пригніченому стані. Обидва вони говорили досить поверхневими фразами, але зрештою було видно, що вони піклуються один про одного. ...Принаймні у Міюкі виникло саме таке відчуття. Суб’єктивно, саме так Міюкі бачила Тацую та Ліну, що сиділи один напроти одного, через стіл. Легкі, але впевнені ревнощі проростали в її серці. ◇ ◇ ◇ Зустріч брата і сестри з родини Ічідзьо та шукачами притулку з Великого Азійського Союзу, мала бути мирною розмовою. Однак насправді вона перейшла в обмін претензіями один до одного зі страшними виразами облич. – Я ж кажу, беручи до уваги вік Лю, якій всього чотирнадцять, її краще тримати в приватному секторі, а не на військовому об’єкті! Ми не маємо наміру промивати мізки! – Оскільки їй всього чотирнадцять років, ми повинні бути поряд з нею! Коли ви говорите про переміщення лейтенанта до приватного закладу, ми можемо думати лише про те, що ви хочете нас розділити! – Це не приватний заклад! Кажу ж вам, наша родина Ічідзьо візьме на себе відповідальність за її цілісність! – Вибачте, особняк когось з Десяти головних кланів, це не просто цивільне житло. Це особняк військової кліки, що очолює цивільну армію магів. – Військова кліка це дійсно грубо! Десять головних кланів ніколи не бажали цього! Ми організація взаємодопомоги магів. Ось чому ми хочемо захистити й прапорщика Лю. – Не має необхідності! Досить нинішнього захисту японської армії! Сварка вирувала між Масакі та командувачем Рін. З того часу, Масакі не зробив жодного кроку назад, хоча вже вловив наміри командувача Рін. – Перепрошую, лейтенант Лю — дитина. Дитина повинна пізнати світ поза армією! Саме на це, не зміцніле, почуття справедливості опирався Масакі. Це можна назвати ідеалізмом. Ці слова не базувались на його досвіді. Сам Масакі подібного не відчував. Він інтерпретував незалежність мага, яку забезпечували Десять головних кланів, як використання магії за власним бажанням. Тебе не змушують бути зброєю. Вступаючи в бій, ти приймаєш рішення сам. Сам вирішуєш стати солдатом. Він не заперечував, що маг це зброя, але він повинен мати власний вибір. Така була філософія Масакі й, як юнак, він намагався опиратися на неї. – Командувач Рін, я не проти щоб мною опікувалась родина Ічідзьо. У сварку між Масакі та Рін втрутилась сама Лю Лі Лей, про яку йшла мова. – Лю, що ти говориш?! Командувач Рін не тільки здивувалася, але й розхвилювалася на слова Лю Лі Лей, що вона може піти на те що пропонував Масакі. Слова Лю Лі Лей були японською, але заперечення командувача Рін — китайською. – Ми можемо просити притулку, але захищеному лейтенанту не потрібно йти на такі поступки. Поспішно закликала, Лю Лі Лей передумати, командувач Рін. Її слова переклав присутній перекладач. – Брате, хіба потрібно поспішати з рішенням. Я можу залишитись тут на одну ніч. Певно, Акане була розчарована напруженою атмосферою. Вона порадила Масакі відкласти це питання. Можливо присутні солдати з бази також вважали, що необхідно охолодити ситуацію, і підтримали пропозицію Акане. ◇ ◇ ◇ Лю Лі Лей і командувач Рін повернулись до виділених їм кімнат. Присутні солдати бази також повернулись на свої місця. – Брате, ти надто поспішаєш. – ...Думаєш. – Так.. Що робити, якщо ти їх розгнівав. – ...Я не думаю, що вони сердяться. – Вони ж не дурні, відкрито сердитись. В їх нинішній позиції. Але вони абсолютно точно розлютились. Зараз у фоє, де вони залишились самі, Акане вичитувала Масакі. – Але лейтенант Лю, схоже, погодилась, вірно? – Не кажи дурниць! Якщо ти стаєш заручником, думаю, погодишся на подібне, щоб владнати ситуацію. Брат ти ж справді це розумієш. – ...Пробач. – Брат не знає як поводитись з дівчатами. Рей-чан чотирнадцять, але казати про це досить грубо. – Стривай. Випадково, Рей-чан це не лейтенант Лю Лі Лей ? – Хм? Усе так. Рей-чан, тому що вона Лі Рей-чан. Вона така миленька, що шкода називати її лейтенантом Лю. – Ні. Проблема не в тому, що шкода, чи щось подібне. Опонент, як-не-як, також одна з «Тринадцяти апостолів». Хіба правильно раптово називати її японським прізвиськом. – Е-е, думаєш. Коли розмова пішла в дивному напрямку, з голосним «вибачте», увійшов службовець бази. – Пане Ічідзьо... Пане Ічідзьо Масакі до вас гість. Рядовий на пів шляху, пригадав що вони обоє «Ічідзьо-сан», перефразувався. – Тут? Масакі не розумно запитав «тут», замість «до мене»? Він не міг подумати ні про що інше, крім того, що це важлива справа, якщо його шукають поза домом, тим паче на базі Національних Сил Самооборони. – Перепрошую. Можете мене провести? Однак, як тільки він зрозумів, що питання було нерозумним, Масакі підвівся і попросив солдата показати шлях. – Сюди. Солдат розвернувся і повернув праворуч. Масакі пішов за ним, а Акане, наче так і треба, послідувала за Масакі. – ...Тобі не обов’язково йти. – Хочеш залишити мене одну? Масакі не відповів на питання Акане. Водночас він більше не казав, що не треба йти. Масакі подумав, що «гість» приїхав до житлового будинку, але його з Акане, автомобілем, яким керував солдат, що повідомив про відвідувача, відвезли до будівлі, що виглядала як лабораторія. Відразу після прибуття, їм повідомили, що це об’єкт обслуговування обладнання, яке використовували військові маги. Їх провели в будівлю і супроводили до кімнати на другому поверсі. – Масакі! Як тільки він увійшов до кімнати, Масакі покликав знайомий голос. – Джордж? Чому ти тут? Природно що він впізнав голос. Масакі чекав його найкращий друг, Кічідзьодзі Шінкуро, що був відомий не лише присутнім, але й багатьом іншим. І все ж, чому він потурбувався зустрітися з ним на базі Комацу? Це було перше, про що подумав Масакі.. – Привіт, Шінкуро-кун. Невже справа настільки нагальна, що ти відвідав брата у такому місці? Однак питання Масакі було вкрадене Акане, що заговорила з Кічідзьодзі з трохи невдоволеним голосом, з-за його спини. Вона була незадоволена тим, що Кічідзьодзі дивився лише на брата і, здавалося, не помічає її. – О... Акане-чан теж тут. Враховуючи настрій Акане, реакція Кічідзьодзі була досить поганою. – Вибач. В не має часу для детальних пояснень. ...На рахунку кожна секунда. Однак, через його безпрецедентну серйозність і наполегливість Акане не могла дутися, як дитина. Акане могла зрозуміти, що Кічідзьодзі якось відрізняється від того, коли він приходить відвідати її будинок. Масакі бачив різницю, навіть чіткіше ніж Акане. Масакі пригадав, що бачив Кічідзьодзі в такому стані в минулому. «Безумовно, це було за день до оголошення Кардинального код магії Ваги.» Визначення Кардинального коду, який називають великим проривом магічної науки на десять, ні, навіть на двадцять років. Це було вагоме відкриття, що частково обґрунтувало «гіпотезу Кардинального коду». Сьогоднішній Кічідзьодзі такий же, як тоді. – ...Джордж, яка у тебе до мене справа? Що я повинен зробити? На запитання Масакі, Кічідзьодзі, мабуть, не зміг стримати хвилювання, міцно схопив його за плечі. Побачивши погляд Кічідзьодзі, Масакі відхилив голову назад. – Шінкуро-кун, опануй себе! Не можна сказати, що крик Акане був недоречним. Навіть без навівань кліше, вона чітко бачила, що Кічідзьодзі цілує Масакі. На жаль голос Акане не досяг Кічідзьодзі. Він мав би почути це фізіологічно, але його розум не відреагував. – Я хочу, щоб ти випробував нову стратегічну магію! Масакі, це магія для тебе! Як тільки крик Кічідзьодзі пронизав його свідомість, Масакі міцно схопив того за плечі. – Нова стратегічна магія!? Джордж, ти... Ти створив магію Стратегічного класу?! – А, ні, я не створив її з чистого аркуша... Після запитання Масакі, Кічідзьодзі відразу охолодив хвилювання від завершення нової магії. Кічідзьодзі не забув, основна схема нової магії Стратегічного класу прийшла від Тацуї. Просто його думки були зайняті бажанням якомога швидше переконатися, що нова стратегічна магія зможе розвіяти армію Нового Радянського Союзу. – Тобто, не ти створив її для мене, Джордж? З підозрою в голосі запитав Масакі, закляклого Кічідзьодзі. – Ні, завершив її я! Фраза «для мене», сказане Масакі, пробила серце Кічідзьодзі. Він швидко заявив про свої досягнення. Це не брехня, тому було б добре сказати це з самого початку, але, можливо суперництво з Тацуєю перешкоджало йому. – Зрозуміло! Однак Масакі, який не знав деталей, подумав, що можливо, той вагається, бо монополізував результати розробок у співпраці з колегами по інституту. – Дозволь зараз же спробувати! Ти ж для цього прийшов? Тепер вже Масакі нахилився до Кічідзьодзі. – Так, будь ласка. Звичайно, у Кічідзьодзі не було заперечень. Існує докритичне ядерне випробування. Це експеримент, в якому процес виклику ядерного вибуху, більшість з яких вибух ядерного матеріалу, зупиняється безпосередньо перед критичною точкою і знімаються дані для моделювання. Випробування, яке збиралися провести Масакі та Кічідзьодзі для перевірки стратегічної магії, за своєю природою подібне до цього докритичного ядерного випробування. Як зрозуміло з назви, магія Стратегічного класу має силу порівнянну зі зброєю стратегічного класу. Важко проводити її випробування поблизу міст і сіл або, простіше кажучи, поблизу приватних житлових районів. Тому використовується метод тестування, при якому нова магія скасовується безпосередньо перед активацією. Навіть якщо ви зупините магію до цього, за реакцією самого мага та ретельним спостереженням, все одно можна побачити, чи діє вона, з точністю від вісімдесяти до дев’яноста відсотків. Цей метод не завдає жодної шкоди мирному населенню, а інформація про нову магію не просочується до інших країн через військові супутники. Але похибка від десяти до двадцяти відсотків здається занадто великою. Але якщо ви не звикли до подібного, частота успішності масштабної магії зазвичай низька. Навіть якщо магія була активована до кінця тесту, зазвичай існує невизначеність, чи буде вона активована коли настане час задіяти її. При тесті стратегічної магії, якщо це поширена магія, не має потреби турбуватися про фактичне завершення остаточного процесу. Для експериментів, Масакі, Кічідзьодзі та Акане переїхали з бази військово-повітряних сил Коматсу на базу військово-морських сил Канадзава. Це відносно нова військово-морська база, побудована на місці поля для гольфу біля моря, розгромленого під час попередньої війни. Хоча це була невелика база, з самого початку вона була побудована з урахуванням використання магічних атак, а до побудови долучилась колишня Перша лабораторія. Можна сказати, що це ідеальне місце для бойових магічних експериментів на морі. – Масакі. Думаю ти знаєш, що не треба припуститися помилок в контролю сили втручання в подію. – Звісно, знаю. Магія проєктує магічну послідовність на Ейдос цілі та активується шляхом введення сили перешкод. Як правило, проєкція магічної послідовності та введення, необхідної для активації, сили втручання в подію виконується одночасно, але під час експериментів перед активацією сила втручання в подію стримується на рівні, на якому магія не проявляється. Оскільки не має механічного пристрою контролю, ця область повністю покладається на індивідуальні навички. Тому потужний магічний експеримент несе в собі великий ризик. – ...Акане. Може краще сховаєшся в укриття? Тому Масакі та Кічідзьодзі не хотіли брати з собою Акане. Вони хотіли відправити її до дому. – Для чого? – Як «для чого», це небезпечно. – Ти ж не підведеш. – Це так, але... – Тоді немає нічого небезпечного. Однак логіка Акане змусила Масакі погодитися на те, що щоб вона пішла за ними та була присутня. На базі Коматсука він ще намагався наполягати, але після колючих зауважень, на зразок, «брат така незграбна дитина?», він не став ризикувати. – ...Не заважай Джорджу. Сказавши ці слова Масакі стер існування Акане зі своєї свідомості. Можливо зрозумівши, що Масакі перебуває в режимі, Акане, що стояла поруч з Кічідзьодзі, не сказала нічого звично колючого. Масакі націлив у вікно, що виходило на море, пристрій націлювання, схожий на пістолет-кулемет. Довжиною приблизно в п’ятдесят сантиметрів, як і пістолет кулемет, але, на додачу, форма мала майже одну товщину, руків’я знаходилося майже по середині, що полегшувало баланс, навіть якщо тримати його однією рукою. Але зараз він тримав його обома руками. Ліва рука Масакі знаходилася трохи ближче до «дула». Якби це була справжня зброя, ця частина мала б захисний кожух7. Захисні окуляри слугували інструментом для візуалізації зони прицілювання. Цілю нової магії Стратегічного класу була прямокутна область поверхні моря. Ширина і довжина зони регулювалися чотирма кнопками збоку від прицілу. Верхня кнопка збільшувала ширину. Нижня навпаки зменшувала її. Передня збільшувала довжину розтягуючи вперед-назад. Задня — натомість її зменшує. Натискаючи та утримуючи їх, можна змінити прямокутну рамку виведену на окулярах. Строго кажучи, приціл не був частиною захоплення. Прицілом слугував «ствол», та частина що слідувала за ним. В рукоятку був вбудований чутливий камінь, що відігравав роль перетворення та переведення електронних даних, надісланих з комп’ютера середнього розміру, що був під’єднаний через кабель, в сайоновий сигнал. В окулярах, перекриваючи фактичне поле зору, проєктувалося море за двадцять кілометрів від берега, по той бік горизонту. Він використав кнопки збоку від прицілу, щоб встановити цільову область шириною в один кілометр і довжиною п’ятсот кілометрів, на зображені. – Починаю тест. Після цієї заяви Масакі, не лише Кічідзьодзі та Акане, ай усі інженери бази, що допомагали з проведенням експерименту, затамували подих. Ліва рука Масакі віддалилася від кнопок для встановлення цільової зони й підтримала «дуло» пристрою прицілювання. Його права рука стиснула рукоятку, а вказівний палець натиснув на спусковий гачок пристрою прицілювання. Середньорозмірний комп’ютер перетворив фінальні координати у формат даних Послідовності активації. Дані координат та таблиця таймінгів виводу магічних послідовностей, що доповнили електронні данні Послідовності активації, що зберігав комп’ютер, були кабелем передані в руків’я пристрою прицілювання. Чутливий камінь, вбудований в руків’я пристрою прицілювання, перетворив електронні данні в сайонове інформаційне тіло. Послідовність активації у формі сайонового сигналу увійшла в праву руку Масакі. ...Зчитування Послідовності активації. Послідовність активації була відправлена до Області магічних операцій у зоні несвідомого Масакі. ...Побудова Магічної послідовності. Звичайна Магічна послідовність була завершена протягом нуль п’яти секунд. Однак, після зчитування послідовність активації знадобилося близько секунди. Масакі вивів магічну формулу. Магічна послідовність проєктувалась в центрі цільової області, без його усвідомлення. ...Магія перервалась. Безпосередньо перед цим, безумовно, незліченна кількість магічних послідовностей заповнила поверхню моря, тисяча на п’ятсот метрів. – Тест успішний! З широкою посмішкою прокричав Кічідзьодзі, серед криків техніків бази. ◇ ◇ ◇ Сьомого липня о вісімнадцятій годині. Великий авіаносець вийшов в з військового порту Йокосука, перед заходом сонця. Це був Індепенденс з флоту USNA, що зупинився в порту два тижні тому. Планувалося, що Індепенденс повернеться на базу на Гаваях, після завершення тренувань нічного вильоту та посадки у відкритому морі на південний схід від півострова Босо. До Індепенденс, який вийшов у відкрите море на повільній швидкості, для корабля цієї епохи, близько двадцять п’ять вузлів, наблизився високошвидкісний транспортний катамаран типу «хвилеріз». Невеликий вертоліт, злетівши з Індепенденс, приземлився на швидкісному транспортному кораблі «Мідвей». З гелікоптера вийшли четверо військових і один цивільний. Три жінки офіцера; капітан Шарлота Вега, лейтенант Зої Спіка, лейтенант Лейла Денеб, лейтенант Джейкоб Регул та Реймонд Кларк (цивільний). Коли п’ятеро зійшли на палубу, голосно озвався молодший офіцер. – Стар Дуст, солдат C12, сержант Чарльз Купер! Його голос не заглушив навіть шум гвинта злітаючого гелікоптера. – Капітан Вега, командувач четвертого підрозділу Зірок. Відповіла сержанту Вега. Серед них найвище звання було саме у Веги, тому не варто й сумніватися, вона і буде виконувати роль командувача. – Двадцять солдатів Стар Дуст, включаючи цього підлеглого, будуть під командуванням капітана. – Зрозуміло. – Зрозуміла, приймаю під командування двадцяти людей, включаючи сержанта. – Так! На слова Веги відповів не лише Сержант Купер. Думки двадцяти людей, включаючи сержанта, що говорив, стали однією думкою і влилися у свідомість Веги. ...Ні, увірвалися. Хвиля думок дійшла до інших чотирьох, включаючи Реймонда. Бойовий персонал, що перевозився цим транспортним катером, усі були посиленими солдатами Стар Дуст, що стали паразитами. П’ятірку Веги направили до невеликої кімнати для інструктажу в середині транспортного човна, а не на місток. Цього хотіла Вега. – Треба прийняти рішення на завтра. Пропустивши вступні слова, вона відразу перейшла до справи. – Вірно. Операція вже завтра, тому потрібно поспішати. Вставила зауваження Спіка, звикла до стилю Веги, щоб пом’якшити враження від її поспішності. – Командир, у вас є якісь ідеї. Денеб вивела на монітор-стіл аерофотознімок острова Міякі й поцікавилась планом Веги. В четвертому підрозділі був прийнятий стиль, за яким Вега вирішувала більшість речей сама. Вона відповіла на питання підлеглої вказуючи на північно-східне узбережжя аерофотознімока. – Ну, я і лейтенант Денеб поведемо десятьох Стар Дуст, щоб усунути опір. Лейтенант Регул прикриє з тилу. Як що до того, щоб лейтенант Спіка і Реймонд залишаться на борту, щоб забезпечити відступ? – Я не заперечую, капітане. Висловився Реймонд. Однак, в тоні дещо не вистачало серйозності. – Але як щодо знищення об’єкта? На запитання Реймонда, що звучало подібним чином, Вега хоч і злегка, але нахмурилась. Зі слів Реймонда здавалося, що він виставляє співрозмовника дурнем. Реймонд був розчарований тим, що Вега незадоволена ним, оскільки ставилася до нього як до залишку. Однак вони Паразити, що розділяють свідомість. Судження Веги були одночасно висновком Реймонда. Незадоволення Реймонда схоже на те, наче його почуття відкидають розум, але не міг на це відкрито скаржитися. Вега також поділяла «кумедні» почуття Реймонда. Оскільки їх свідомості пов’язані, не можна прикидатися сліпою. Вони сприймають конфлікти з іншими як особистісний конфлікт. Можна сказати, що це шкідливий ефект «неможливість бути іншою людиною». – Я покличу Реймонда, коли всі будуть знешкоджені. Цікаво, чи можливо перенести з корабля бомбу. – Так, так. Зрозумів, капітане. Для кожного з них окреме невдоволення іншою людиною це також невдоволення самим собою. – Лейтенант Регул, вас це влаштує? – Так, Капітан. – Добре. Тож, розійтись. Перед тим як невдоволення нею продовжилося, Вега завершила оперативну нараду.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!