[4]

[4]

П’ятого липня о дев’ятій нуль-нуль, за японським часом. Великий Союз Азії попросив Федеративні Республіки СРСР про перемир’я на Далекому сході.

Через годину, уряд Федеративних Республік СРСР представив умови перемир’я. Вони включали видачу військових злочинців.

П’ятого липня, о двадцять другій двадцять, за японським часом. О, одинадцятій двадцять, за місцевим часом.

Лю Лі Лей, що переховувалася у Воздвиженці, на північ від Владивостоку та Уссурійська, була викликана командувачем підрозділу супроводу.

– ...Новий Радянський Союз вимагає моєї видачі?

Напруженим голосом запитала Лю Лі Лей, командувача підрозділу супроводу Рін.

– Вірно. На вершині списку військових злочинців, яких вимагає передати Новий Радянський Союз, стоїть ім’я Лю. Це достовірна інформація.

Усі в підрозділі супроводу — жінки, а командувач Рін булла у чині лейтенант. Вона була старша за Лю Лі Лей, але також була лейтенантом. Однак, крім офіційного звання, Лю Лі Лей мала спеціальне звання, що звучало як «Захищений лейтенант», яке діяло лише в рамках Об’єднаних сил Великого Азійського Союзу. Це був захід, який не давав командувачам фронту, віддавати Лю Лі Лей довільні накази, оскільки вони вищі за неї в чині.

Передбачалося, що на цій війні, Лю Лі Лей не дотримувалася системи звання, а напряму підкоряється головному командуванню. Відповідно до спеціальних правил впорядкування сил Великого Азійського Союзу, Лю Лі Лей офіцер безпосередньо біля Головнокомандувача і займає вищу посаду, ніж лейтенант Рін, командир групи супроводу.

– Військових злочинців...

Скривила губи Лю Лі Лей. Хоча і була шокована, але не стала запитувати «хто» чи «чому».

Вона теж розуміла. Застосування стратегічної магії так само легко призводить до «вбивства осіб не причетних до війни», як і використання зброї масового знищення.

Якщо ви переможете у війні, вас не звинувачуватимуть.

Однак у разі поразки ви будете відправлені на ешафот, як військових злочинців.

Командувач Рін, обома руками обхопила праву руку Лю Лі Лей, щоб підтримати.

– Лю, втечімо.

– Командувач Рін?

– Тобі не потрібно віддавати себе на суд переможця. Тому що ти просто виконувала накази.

– Однак якщо я втечу, перемир’я не буде...

– Це не те про що повинна думати захищений лейтенант.

– Але тоді країна опиниться у важкій ситуації.

– Захищений лейтенант Лю, ні, Сяо Лю.

Тон командувача Рін змінився з тону розмови з начальством, на м’яке спілкування з малою дитиною. «Сяо Лю» означає те ж саме, що «Лю-чан».

– Тобі не потрібно думати про таке. Сяо Лю, ти ще дитина.

– ...Я не дитина. Я дорослий маг.

– Ні. Сяо Лю, тобі ще не має чотирнадцяти. Якщо країна тебе захищає, ти повинна їй відплатити. Але якщо країна намагається тобою пожертвувати, ти не повинна бути покірною. Сяо Лю, ти повинна жити.

– Однак...

– Тоді подумай ось про що.

Командувач Рін повернулась до попереднього тону і продовжила переконувати Лю Лі Лей, котра ще не визначилась.

– Лю, якщо тебе стратять, наша країна знову втратить стратегічного мага.

Насправді Великий Азійський Союз мав шість не офіційних магів стратегічного класу. Це була найважливіша таємниця Великого Азійського Союзу, і Рін не була про це поінформована.

Однак магія тих шістьох мала великі недоліки і їх не могли використовувати, поки вони не зіштовхнуться з кризою, що загрожуватиме існуванню держави. Крім Лю Лі Лей, не було Стратегічного мага, якого можна було використовувати на постійній основі. У цьому сенсі, твердження лейтенанта Рін про втрату стратегічного мага не було помилковим.

– Втеча має бути дуже корисною Батьківщині в майбутньому, навіть якщо ти приймеш клеймо зрадника.

– Так... Вірно.

Навіть якщо втратить честь, вона зробить все можливе для своєї країни. Здається, роль «Героїні трагедії» торкнули струни душі Лю Лі Лей.

– Думаю, ви праві, командувач.

– Ти прийняла рішення. – От і добре!..

Побачивши командувача Рін щасливішою, ніж вона, у серці Лю Лі Лей почали зростати симпатія та залежність від неї.

– Негайно почну підготовку до втечі! Лю, я обов’язково доставлю тебе в безпечне місце.

– Так, покладаюсь на вас. І, будь ласка, звіть мене Сяо Лю. Оскільки я відмовляюсь від статусу члена Великого Азійського Союзу і йду у вигнання.

– Тоді й ти зви мене Рін-цзе (сестра Рін). Сяо Лю, зачекай трохи тут.

Дружньо сказавши та підморгнувши, лейтенант Рін вийшла з кімнати.

Лю Лі Лей провела її сором’язливим поглядом.

Лю Лі Лей та її група переховувались у приватному аеропорту у Воздвиженці. На щастя, діловий літак із запасом ходу понад дві тисячі кілометрів та паливо для заправки були в цілісності.

– Покваптесь з підготовкою до злету! Заправка палива завершена?!

Звернулась лейтенант Рін до своїх підлеглих, що працювали в ангарі.

– П’ять хвилин до завершення!

Показники літака в нормі!

– Огляд посадково-злітної смуги завершений! Все чисто!

Технічне обслуговування літака почалося минулої ночі. Очевидно вони передбачали можливість втечі невеликим реактивним літаком з великою дальністю польоту, а не своїм гелікоптером.

Перевіривши роботу своїх підлеглих, лейтенант Рін піднялась на диспетчерську башту. В кімнаті, крім неї, нікого не було.

Вона сіла перед комунікатором і увімкнула його.

– Це госпожа Тайга. Будь ласка, дайте відповідь!

Говорила вона російською. «Госпожа» відповідала «MS.» в англійській мові, а «Тайга» означала субарктичний хвойний ліс. Це було кодове ім’я лейтенанта Рін, що також містить слово «Тигр (таіга)», що був символом Великого Азійського Союзу.

– Говорить «Сніговий баран». Повідомте ситуацію

Звісно, відповідь прозвучала російською.

– Лю Лі Лей вдалося переконати. Ми прямуємо до Японії, як і планувалося.

– Зрозумів. Війська з Хабаровська прибудуть до Воздвиженки менше ніж за годину. Встигніть втекти до того часу.

– Говорить Госпожа Тайга, вас зрозуміла.

Як можна було зрозуміти з цієї розмови, лейтенант Рін була агентом, що перейшла на бік армії Нового Радянського Союзу.

Опівдні, за місцевим часом, невелика одно-реактивна машина взяла курс на південь від Воздвиженки. Війська Нового Радянського Союзу, попри те, що конфлікт ще тривав і перемир’я ще не досягнуто, відреагували незабаром після того, як літак пролетів на схід від Владивостоку.

Винищувачі перехоплення були підняті, але перехоплювачі повернулись назад, як тільки бізнес літак увійшов у міжнародні води. Японські радари вловили ці маневри, але було вирішено, що Новий Радянський Союз не хотів провокувати Японію чи Штати до завершення війни з Великим Азійським Союзом і про це надто не задумувались.

Невеликий реактивний літак перелетів Японське море і приземлився на базі Коматсу, в колишній префектурі Ісікава, під супроводом літаків Військово-повітряних сил Японії, що вилетіли на перехоплення у відповідь на порушення повітряного простору.

◇ ◇ ◇

Едварду Кларку було надано особистий кабінет в каліфорнійському відділені Національного наукового бюро. Усі ці дні він сидів у своєму кабінеті, ігноруючи робочий розклад.

Четвертого липня о двадцять другій годині, за місцевим часом (о чотирнадцятій годині, п’ятого липня, за японським часом). На термінал Кларка, який продовжував працювати, попри наближення півночі, надійшов зашифрований лист.

– ...Як і планувалося.

Електронний лист він відкрив невимушено, але коли прочитав, між бровами Кларка з’явились глибокі зморшки.

– Заслати Лю Лі Лей до Японії та з вимогою видачі, як виправдання відправити флот на південь? Досить агресивна тактика, але... Думаю він не покладається на розумні рішення.

Внутрішнє бурмотіння вирвалося несвідомо через психологічне потрясіння.

Виступ військ Великого Азійського Союзу був не обґрунтованим. Вони розпочали вторгнення видаючи бажане за дійсне, на основі недостовірної інформації. Передбачалося, що їх бойові ряди впадуть, як тільки переконання, що Туман-бомба не буде задіяною, розсиплеться.

Але навіть з урахуванням усіх цих факторів, все йде так, як заявив Безобразов. Не було ніяких відмінностей від його плану.

«Чому він, з такими інтелектом і здібностями зазнав невдачі...»

Він не міг не злякатися винахідливості Безобразова, який використовує Великий Азійський Союз як меч і магічних здібностей, якими він володіє. Однак попри цю силу, Безобразов не зміг усунути Шібу Тацую

Не пощастило.

Або... Сили Шіби Тацуї ще більші.

Прикривши очі великим і вказівним пальцями однієї руки, Кларк злегка похитав головою.

У нього не було часу на зайві думки.

Безобразов передав інформацію лише Кларку. Кларк повинен був сам повідомити решті учасників, що стратегія перейшла до наступного етапу.

«В Лондоні ще ранній ранок...»

Інформація призначалась не лише учасникам всередині країни. Кларк вирішив, що краще надіслати електронне повідомлення, а не телефонувати пізніше.

Враховуючи, що в Каліфорнії пізній вечір, йому слід було уникати прямих дзвінків, як і вчинив Безобразов.

◇ ◇ ◇

Повернувшись додому, Тацуя отримав повідомлення після сімнадцятої години.

Одним дотиком мобільного терміналу, він відповів на отримане повідомлення.

Одразу після цього задзвонив телефон у вітальні.

Стримавши Міюкі, що збиралася підняти слухавку відеофону, Тацуя підвівся з дивану.

Поглянувши на додатковий дисплей консолі, побачивши, що криптографічний пристрій працює на максимальній потужності, Тацуя натиснув кнопку, встановивши зв’язок.

– Тацуя, вибач що завадив відпочинку.

Вираз Казами, на екрані, демонстрував щире вибачення.

– Нічого, справа ж термінова.

Повідомлення отримане на мобільний термінал, складалося з фрази, є нагальна справа, повідом коли будеш готовий прийняти дзвінок.

– Так, що ж сталося?

– Лю Лі Лей з Великого Азійського Союзу шукає притулок в нашій країні.

– ...Як таке сталося?

– Сьогодні вранці Великий Азійський Союз запропонував Новому Радянському Союзу перемир’я.

– Для Великого Азійського Союзу це розумно.

– У відповідь, Новий Радянський Союз, схоже, висловив умови перемир’я.

– Попросили капітулювати?

– Гадаю, ще не час.

Великий Азійський Союз був незадоволений принизливим миром з Японією, що спричинив політичну нестабільність. Цього разу це фактична поразка. Очікується, що сили влади будуть вичерпані на придушення антиурядових та сепаратистських рухів. Розпад нації вже не настільки не можливий.

Якщо Новий Радянський Союз посилить тиск на Великий Азійський Союз, це може призвести до зміцнення згуртованості всередині Великого Азійського Союзу. Швидше, дешевше та ефективніше, дочекатися ослаблення влади Великого Азійського Союзу, після чого рухатися на південь.

Можливо влада Нового Радянського Союзу думала, так само як Тацуя.

– Однією з умов Нового Радянського Союзу є видача військових злочинців.

– Здається їх країна хочу влаштувати виставу з відплатою.

– Ім’я Лю Лі Лей в списку військових злочинців.

Ігноруючи цинічне зауваження Тацуї, Казама перейшов до основної теми.

– Тому вона і просить притулку?

– Так кажуть супутники Лю Лі Лей.

– З нею втекли якісь військові?

– Точно. Схоже, вони були підрозділом супроводу Лю Лі Лей.

– Підрозділ супроводу? Це видається підозрілим.

Якщо маг стратегічного класу зрадить, баланс сил зміститься у несприятливий бік. Зрада і втеча магів стратегічного класу повинні бути максимально обмеженні. Супровід представлений до стратегічного мага, можна одночасно вважати сторожовим псом.

– Вони сказали, що це для того, щоб зберегти національно визнаного мага стратегічного класу на майбутнє.

– Це може бути лише правдоподібним виправданням.

– Сили Самооборони не забули про можливість агентів, замаскованих під біженців.

– Вибачте.

– Ні, в пильності немає нічого поганого. – Незалежно від того чи справжні вони біженці, на базі, де їх прийняли, вже проводять допит. І тут заговорили про те, чи не залучити силу Спеціалізованого лейтенанта.

– Не думаю, що буду корисним в допиті, окрім тортур.

Казама, по той бік камери, придивився уважніше, щоб розгледіти справжні наміри Тацуї.

– Ми хотіли б попросити про допомогу не з цього питання.

Очевидно він сприйняв слова про катування за жарт і перейшов до справи.

– Спеціальний лейтенант. У тебе ж є методи блокування активації магії супротивника?

– Маєте на увазі «Ґейткіпер»?

– Чи не міг би ти скористатися ним, щоб заблокувати «Громову вежу» Лю Лі Лей.

– Ви не можете впоратися з цим звичайною магією протидії? Якщо ви забрали у неї CAD, блокувати магію має бути значно легше.

– Лю Лі Лей не мала CAD.

– ...Чи означає це, що вона не користується CAD?

– Згідно зі свідченнями капітана підрозділу супроводу, Лю Лі Лей спеціалізується на двох видах магії, «Громова вежа» та блокування електромагнітного поля, і хоча іншу магію використати не вдасться, для активації цих двох типів CAD не потрібен.

– Спеціалізується на двох видах магії...

В цей момент Тацуя не відчув ностальгічної близькості, від того що вона спеціалізується та таких же двох видах магії, як і він сам, а підозру «випадковість це чи неминучість».

Чи два типи магії, без допоміжних пристроїв — це межа?

– Розуміючи, що не може контролювати магію Лю Лі Лей, командир бази попросив допомоги у Її Ясновельможності Саекі, у якої серед підлеглих є маг стратегічного класу.

Якщо бути точним, Тацуя не був підлеглим Саекі. Він був ополченцем під командуванням Саекі, в момент бою. Однак Казама це знав, і Тацуя турбувався, щоб зараз на це вказати.

– На якій базі знаходиться Лю Лі Лей ?

– База Комацу.

– Ви не можете перевезти її в наш район?

– Це складно. Ми не можемо наблизити до столичного регіону стратегічного мага, про якого до кінця не відомо ворог це, чи ні.

– Ось як. Вибачте, мені важко буде допомогти.

– ...Тобто ти не можеш виїхати з Токіо?

– Існує ризик нападу Паразитів, що проникнули в країну. Я не можу надовго залишити Токіо.

– Однак не можна ігнорувати потенційну загрозу Лю Лі Лей.

– Лю Лі Лей знаходиться на базі Коматсу. Якщо так, то чому б не попросити допомогу у родини Ічідзьо?

– Вельми шановний Ічідзьо зможе придушити «Громову вежу»?

– Темою дослідження колишньої Першої лабораторії була магія міжособистісного бою та магія, що безпосередньо діє на людське тіло. Думаю вона підійде для нейтралізації мага, який проявляє підозрілий рух.

– Але хіба «Вибух» не смертельний? Вбивство біженця, без вагомих доказів, призведе до критики всередині країни та закордоном.

– Дружина голови родини Ічідзьо, здається, з родини Ішікі. Спеціалізація родини Ішікі вплив на нервову систему. Це ідеальна магія для нейтралізації без вбивства. Це правда, що родина Ічідзьо відома «Вибухом», але, можливо, пані Ічідзьо та її дочки успадкували магію родини Ішікі. Старший син Ічідзьо Масакі, також може приховувати здатність «втручатися в нервову систему».

– Тоді чи не краще запитати безпосередньо у родини Ішікі?

– У разі надзвичайної ситуації, сім’ї Ішікі буде важко впоратися.

Під «У разі надзвичайної ситуації» - він мав на увазі ситуацію, коли її потрібно буде не профілактично знешкодити, а коли Лю Лі Лей буде серйозно вороже налаштована і її доведеться вбити. Навіть якщо Лю Лі Лей справді біженка, вона — маг, вихований як зброя Великого Азійського Союзу. Можливість, що вона прийме рішення нашкодити національним інтересам Японії заради своєї країни немала.

Казама також розумів це все з однієї фрази «у разі надзвичайної ситуації».

– Найближче, з Десяти головних кланів, до бази Коматсу знаходиться родина Ічідзьо... Зрозуміло. Я попрошу її ясновельможність Саекі порадити командиру бази покластися на родину Ічідзьо.

– Вибачте, що не допоміг.

– Ні, це ми не дуже можемо допомогти з Паразитами. Поки наша бригада буде зайнята розв’язанням питання з Новим Радянським Союзом. Шкода, що боротьбу з Паразитами залишаємо на тебе.

– В цій ситуації, нічого не поробиш.

– Відрадно, що ти так говориш. Пропозиція що до родини Ічідзьо також була корисною.

– Дякую.

Тацуя віддав честь перед екраном.

Казама також віддав честь з екрана, і відеофон погас.

◇ ◇ ◇

Після восьмої вечора, в кімнаті гуртожитку для офіцерів полігону Східного Фудзі.

Ватанабе Марі, курсантка другого курсу Національної Академії Сил Самооборони у чині сержанта, відвідала кімнату Чіби Наоцуґу, курсанта четвертого курсу, який до закінчення академії отримав звання другого лейтенанта.

– Нао, може зробиш перерву?

– Вірно. Дякую, Марі.

Це була окрема довга і вузька кімната з односпальним ліжком, шафкою та простим письмовим столом. Кухні тут не було, а кава з льодом, що стояла на столі, була куплена в торговому автоматі, в кутку коридору. Марі дуже неохоче дала своєму коханому напій з торгового автомата, але вона не могла думати про розкіш під час вилазки.

Однак, для чоловіка, навіть напій з автомата з рук коханої дівчини, був чимось особливим. Вираз обличчя Чіби Наоцуґу, після того, як зробив ковток крижаного чаю і повернув його на стіл, випромінював задоволення.

Марі сиділа на ліжку з напіввипитим стаканчиком в руці. Якщо чесно, їй було соромно сидіти на ліжку, яким щоночі користується Наоцуґу, але, оскільки немає іншого місця, де сісти, це було неминуче.

– Нао. Ти занадто багато працюєш...

– Я завжди був поганий в роботі з паперами.

З гіркою посмішкою, відповів на тривожні слова Марі Наоцуґу.

– Марі, можеш мені допомогти?

– Нао, ти ж знаєш, що я не вміла в таких речах.

– Ха-ха-ха, справді.

Замість того щоб збільшити зніяковіння Марі, що відвернула обличчя, Наоцуґу відвернувся до маленької клавіатури та відновив роботу.

– Якщо немає чого писати, це займає більше часу.

Можливо відчувши на собі погляд на спині, заговорив з Марі Наоцуґу, не відводячи погляд від записів на екрані.

Він намагався написати щоденний звіт. Якби він займався цим що дня, то, напевно, знав що писати, але тут була система чергувань. Звісно, це був перший раз, коли прийшла черга Наоцуґу чергувати, на третій день їхнього відрядження, і навіть якщо він спробує звернутися до написаного іншими, це було всього лише два дні.

Та все ж, рядки можна було заповнити описом бойових тренувань, або побудовою укріплень. Але як і сказав Наоцуґу, сьогодні весь день пройшов в режимі повної готовності і зовсім нічого не трапилось. Від початку, план був в тому, щоб довірити розшук відділу громадської безпеки у кожному регіоні, та чекати, поки не з’являться підказки. Тому було занадто мало подій для запису.

– Адже інформаційні ресурси Сил Самооборони переважно, зайняті діями Нового Радянського Союзу?

На запитання Марі, Наоцуґу озирнувся, повернувшись в кріслі.

– Це все ще третій день, думаю, тому інформація не надійшла.

– Можливо, я не повинен цього говорити, але чи не краще перегрупуватися і повернутися до Токіо? Хіба кінцева мета Кудо Мінору не є дівчинка, на ім’я Сакурай Мінамі.

Чомусь Наоцуґу показав вираз обличчя, ніби стримує сміх.

– ...Що смішного.

– Ні, пробач. Хіба Сакурай Мінамі не менша від тебе всього на три роки? Чому ти називаєш її дівчинка...

– Тому що іншого підходящого виразу не було.

– О, Вірно. Так, безумовно, мета Кудо Мінору — викрасти дівчину.

Марі незадоволено стиснула губи, але, на жаль вона була дуже поганою в жіночих хитрощах, капризах, та егоїстичній поведінці.

– Я також думаю, що твоя ідея правильна, Марі. Але я гадаю, що взвод повинен залишатися тут з іншої причини, ніж з початку.

Первісна мета відмінна... Інша причина, ніж арешт Кудо Мінору.

– Вторгнення Нового Радянського Союзу?..

Обличчя Марі миттю нахмурилось, не тому, що вона не розуміла ситуацію. Це пояснювалося тим, що вона передбачала майбутнє, до якого слід було поставитись серйозно.

– Думаю ми будемо необхідні на випадок раптової висадки десанту.

Погодився Наоцуґу перефразувавши здогад Марі.

◇ ◇ ◇

У суботу шостого липня. Ічідзьо Масакі, який повернувся додому після останнього дня іспитів, покликав його батько Ґокі.

Голодний, без обіду, він відразу пішов до кабінету батька. Там була й Акане, старша з сестер, що навчалася на другому році середньої школи.

Ґокі сидів на дивані, обличчям до Акане. У відповідь на вказівку батька «сісти першим», Масакі сів на тримісний диван, на якому сиділа Акане, залишивши простір на ще одну людину.

– Скоро обід. Буду лаконічним.

Почувши слова Ґокі, Акане злегка нахмурилась. Масакі було байдуже, але Акане, мабуть, не сподобалися грубі слова та поведінка батька.

Ґокі проігнорував реакцію дочки, наче це була звична справа.

– Лю Лі Лей, національно визнаний маг стратегічного класу Великого Азійського Союзу, втекла до Японії.

– Лю Лі Лей з «Тринадцяти апостолів»?

Ненавмисно запитав Масакі те, чого не варто запитувати.

– Саме так.

Ґокі не став докоряти йому за це. Він сам сумнівався у своєму слухові, почувши цю новину.

– Зараз вона утримується на базі Коматсу.

– Сили Самооборони надіслали запит?..

– Розмова пройде швидше. Але вони звернулися не до тебе. А до Акане.

– До мене?!

Акане, що слухала розмову свого батька і брата з виразом сторонньої особи (якщо слухала взагалі), підскочила, коли раптом назвали її ім’я.

– Якщо бути точним, вони шукають мага з родини Ічідзьо, який би міг використовувати «Нервові розлади».

«Нервові розлади», офіційна назва «Порушення нервового струму» або «Заклинювання нервових імпульсів». Це магія, яку клан Ішікі, одна з двадцяти восьми сімей, використовує як козир, щоб перешкоджати нервовим імпульсам ворога, викривляти п’ять чуттів і паралізувати довільні м’язи.

Мати Масакі, Ічідзьо Мідорі, походить з клану Ішікі, але з бічної гілки, тому нездатна використовувати «Нервові розлади». Через якусь генетичну ваду, Акане придатна для цієї магії, яку можуть використовувати не всі представники прямої лінії Ішікі.

– Ч-чому?!

З усім тим, Акане не пригадувала, щоб грала активну роль в Силах Самооборони. Її викрик був щирим.

– У втечі Лю Лі Лей є щось підозріле.

– Є можливість що втеча це прикриття?

– Саме так.

Кивнув на питання Масакі Ґокі.

– «Громова вежа» Лю Лі Лей завдає смертельних уражень електричним струмом. Якщо її використають для саботажу об’єктів бази, мережа протиповітряної оборони може бути паралізована.

– Хіба електронне обладнання, що використовується на базі, не оснащене захистом від електромагнітних хвиль?

На нібито природне питання сина, Ґокі інтенсивно похитав головою.

– Будь-які засоби будуть марними, якщо прикласти силу, що перевищує їх витривалість. Ми навіть не знаємо граничної межі «Громової вежі» і не можемо дозволити собі випробовувати це.

– І тому потрібна «Нервові розлади»? Як тільки помітять підозрілий крок, паралізувати її?

Цього разу, на припущення Масакі, Ґокі кивнув.

– Не можна застосовувати смертельну атаку лише через підозри. Вбивство біженців, взятих під захист, без вагомих доказів, погіршить міжнародне становище Японії. Однак після підтвердження активації магії буде вже пізно. Лю Лі Лей не потрібен CAD. Якщо вагатися, вас ударять «Громовою вежею».

– Я розумію, чому замість «Вибуху» потрібна «Нервові розлади». Але чому б тоді не звернутися до родини Ішікі?

«Нервові розлади» це перш за все магія родини Ішікі. Навіть якби не Масакі, будь-хто обізнаний в обставинах колишньої Першої лабораторії, поставив би те саме питання.

– Так, саме так! По-перше, я учениця середньої школи?!

Аргумент Акане теж був обґрунтованим. Вміти використовувати магію, відповідну до ситуації і справлятися з ситуацією, не одне і те саме.

Ґокі на мить затремтів від протесту старшої дочки. Він не дуже хотів нав’язувати запит Сил Самооборони своїй чотирнадцятирічній дочці.

Але незабаром переключився на вираз обличчя батька та представника Десяти головних кланів.

– Ішікі не достатньо сильні.

Безумовно, у неї велика схильність до «Нервових розладів»...

Коли Масакі назва її «у неї», Акане насупилася. Однак розуміла, що він намагається відстояти її, тому не скаржилася.

– І все ж, хіба вона сильніша за голову родини Ішікі?

– Це не так.

На серйозні слова Ґокі, який похитав головою, не лише Масакі, а й Акане затаїла подих, в очікувані наступних слів..

– Якщо Лю Лі Лей проявить жорстокість замість того, щоб таємно планувати саботаж, сім’я Ішікі не зможе зупинити це. Магія їх родини має занадто обмежений діапазон.

Масакі та Акане нічого не залишилося, як погодитися зі словами Ґокі. Для того, щоб магія впливу на біометричні токи родини Ішікі, така як «Нервові розлади», спрацювала надійно, необхідно наблизитися на відстань у кілька метрів.

Якщо супротивник намагається обдурити та перемогти, прикидаючись дружнім, ви можете розмістити поряд мага, щоб нейтралізувати його. Але якщо він готовий до вбивств, перш ніш діяти, вони знешкодять охоронців. У цьому випадку, перешкоди біотокам, які потребують прямої досяжності, можуть бути марними.

– Тому ви покликали й Масакі.

– ...Мені піти з Акане?

– Саме так. У разі надзвичайної ситуації ти маєш захистити Акане. І вбити Лю Лі Лей.

Масакі не відразу відповів Ґокі, а поглянув на Акане.

Вона помітивши це краєм ока, також поглянула на нього.

– Акане, хоч батько так і сказав, ти можеш відмовитися.

Акане розширила очі й відвернулася.

– ...Гаразд, я зроблю це.

Відвернувшись від Масакі та Ґокі, ясним тоном відповіла Акане.

– Мені навіть не потрібен захист брата. Допомога старшого брата знадобиться лише коли потрібно буде покласти всьому кінець.

На готовність яку продемонструвала його сестра, Масакі не зміг нічого сказати. Він вважав, що окрім таланту, Акане має посереднє мислення. Тож її відповідь була несподіваною для Масакі.

– Хоч Акане так каже, але, Масакі, що робитимеш.

– Звісно, візьмусь.

Негайно відповів, на питання Ґокі, Масакі.

На його обличчі було написано: «невже можна бути настільки незграбним, щоб змусити молодшу сестру робити все самій!».

– Зрозумів. Я повідомлю Силам Самооборони нашу згоду.

Задоволено кивнув Ґокі.

– До речі, чи не краще тримати Лю Лі Лей у нас дома, замість того щоб їхати на авіабазу Коматсу?

Невимушено запропонував знервований Масакі, щоб приховати свою сором’язливість.

– Чому ти так думаєш, – не приховуючи своє здивування запитав у Масакі Ґокі.

– Ну... Ризик нападу на установу буде меншим, якщо вивезти її з бази, також можна відокремити її від військовослужбовців, що прибули разом з нею?

– Зрозуміло. Лю Лі Лей чотирнадцять як і Акане. Відокремивши її від дорослих, яким довірено прийняття рішення, можливо, вдасться перешкодити самовбивчому саботажу.

Пробурмотів Ґокі тоном, більше схожим на розмову з самим собою, ніж з Масакі.

– Запропонуймо це Силам Самооборони.

З посмішкою, сказав Ґокі.

◇ ◇ ◇

Шостого липня, о чотирнадцятій годині.

На базу Дзама прибула військова вантажівка.

Цей транспортний засіб належав до підрозділу Кінкі.

Вантажівка легко пройшла перевірку у воріт і проїхала всередину бази.

– Все пройшло доволі легко.

Зістрибнувши з вантажної платформи, розчарованим тоном заговорив Реймонд до Мінору, що йшов наступним.

– Вантажівка, водій та інші пасажири були справжніми. Сумнівів виникнути не повинно.

Машина, якою вони користувалися, була надана родині Кудо Силами Самооборони. Строго кажучи, це незаконне поводження, але подібне особливе ставлення було не лише до родини Кудо, але й всіх Десяти головних кланів. Командувач, що надав вантажівку, навіть не сумнівався у тривіальності отриманого запиту.

Не тільки Мінору, а й Реймонд та Регул, завдяки Костюмованому параду, виглядали як молоді європеоїди у формі USNA. Не природно, щоб солдати USNA перебували в транспортному засобі Сил Самооборони, але перевірка у воріт не перевіряла внутрішньої частини вантажної платформи.

– Я не відчув, що ми зрізали кути. Це більше схоже на те, що вони не могли дозволити зробити більше, ніж потрібно.

Подібне враження у Регула склалося не лише через проходження воріт. Їх вантажівка їхала по швидкісній магістралі Томей, яка була відновлена після війни, але хоча їх кілька разів зупиняли, її ніколи не перевіряли в середині вантажної платформи. На шляху вони проїжджали повз тренувальну зону Східного Фудзі, де розташовувався піхотний взвод Першої Дивізії Сил Самооборони, який направлений, щоб зловити Мінору, однак їх навіть не попросили зупинитися для догляду.

– Це означало, що вся увага і персонал були спрямовані на північ.

У відповідь на думку Регула, висловив стримане припущення Мінору.

– Як і очікував Мінору.

На слова Реймонда, Мінору відповів легкою посмішкою без жодної пихи.

База Дзама позначена як «база спільного використання Японії та Штатів». Під час двадцятирічної війни всі війська були виведені до рідної країни, а військова база штатів в Японії зникла. Натомість на основі японсько-американського альянсу, на території обох держав були створені бази, які могли вільно використовувати обидві сторони. Дзама одна з них.

Тому солдати USNA не будуть звинувачені втому, що ходили по базі. Якщо ви носите військову уніформу, вам навіть не доведеться показувати посвідчення особи. Трійка компанії Мінору піднялися на транспортний літак на якому був запечатаний Арктур.

Літак був прикований до землі, через отвір зроблений Тацуєю під час втечі та дірки в стіні, яку Арктур проломив томагавком. Літак на заміну прибуде впродовж дня-двох. У транспортному літаку були лише чергові, а інші члени екіпажу проживали у гуртожитку для військових американців.

Було визначено, що атака Тацуї не була проведена в інтересах як Японії, так і Штатів. Пошкодження літака записали, як наслідок аварії під час посадки. Японська армія не пропустила на базу диверсантів, а американські військові не мали жертв. Передбачалося, що Арктура та решти з трійки Паразитів на борту транспортного літака не було.

Зазвичай, таку ситуацію не вдалося б так просто зам’яти. Однак коли війська Великого Азійського Союзу вторгались на територію Нового Радянського Союзу, увага армії спрямувалася на північ. Мало місцевих або людей у верхах були готові вплутуватись в проблеми з USNA в такий час.

«Труп» Арктура, що був запечатай Тацуєю, що проткнув його клинком талісманом та Мікіхіко, що використав свою техніку, буде відправлений назад до USNA літаком, що прибуде на заміну. Наразі він зберігався в контейнері з функцією заморожування, розміром з труну. Цей контейнер був наданий базою Дзама на прохання екіпажу літака, персонал бази не цікавився, для чого він їм знадобився.

– Лейтенант, сюди.

Солдат черговий впізнав Регула в обличчя. Дружній, знайомий в обличчя солдат, попри присутність Реймонда та Мінору, провів трійку до «трупа» Арктура.

– Рядовий, ви не залишите нас ненадовго.

– Так точно, сер.

На прохання Регула, черговий, без жодних підозр, повернувся з вантажного відсіку до кабіни літака.

Регул відкрив кришку контейнера.

Усередині лежав Арктур у позі готовності до поховання. Кинджал, талісман запечатування, був вилучений, але печать це зовсім не послабило.

Регул мовчки дивився на Арктура, з болісним виразом.

– Це досить міцна печать.

Впевненим тоном сказав Мінору, заглядаючи в контейнер, поряд з Регулом.

– Ти в цьому розумієшся?!

З розширеними очима, запитав Мінору Регул.

– Так, майже.

– Її можна зняти?

Почувши відповідь Мінору, запитав Реймонд.

– Не дізнаюсь, поки не спробую... Як я вже сказав, це досить сильна печать. Саме тіло перетворене на інструмент запечатування. Думаю, це можливо, якщо знищити тіло і звільнити основне тіло Паразита, але це не матиме сенсу, вірно?

Останнє питання Мінору було адресоване Регулу.

– ...Хотілося б спробувати так, щоб капітан залишився живим.

Надія Регула полягала в тому, щоб розпечатавши, врятувати Арктура, а не Паразита.

Якщо сказати, «зараз я не можу цього зробити», здавалося, виникне атмосфера, що призведе до скасування відволікаючого маневру для викрадення Мінамі.

– ...Зрозумів.

Трохи подумавши, Мінору кивнув Регулу.

◇ ◇ ◇

В день регулярних екзаменів, Тацуя з самого ранку був в Першій старшій школі.

Розробка стратегічної магії для перехоплення Нового Радянського Союзу його вже не займала. Він трохи хвилювався, що Ліна залишилась одна, але вона не мала дитина. Тацуя переконав себе не займатися такою дурницею, як ходити та перевіряти її щодня.

Під час екзаменів він залишився в бібліотеці, а після екзаменів тренував «Сферу запечатування» разом з Мікіхіко. І ось, о шостій годині він вийшов зі школи разом з Міюкі, яка, після тривалої відсутності, працювала в студентській раді до пізнього часу.

Однак вони не пішли додому. Сівши в чотиримісну індивідуальну кабінку Тацуя та Міюкі прямували до Матіди.

Їх супутниками були Міцуя Шіїна та Яґурума Сабуро. Пунктом призначення був особняк родини Міцуя з Десяти головних кланів.

Тацуя попросив Шіїну зустрітися з головою родини Міцуя або його старшим сином, щоб отримати інформацію про переміщення військ USNA у водах острова Мідвей та Північно-Західних гавайських островів. Вони їхали разом з Шіїною, яка також поверталась зі школи, тому що вона повідомила відповідь, «якщо для вас буде зручно приїхати увечері, приїжджайте, в день останнього регулярного іспиту».

Навіть якщо це називали показати дорогу, Тацуя вже давно знав де знаходиться особняк. Хоча вони домовились, Тацуя малознайомий з головою родини Міцуя, з яким безпосередньо ніколи не спілкувався. Напевно, вдасться уникнути незручностей, якщо їх приведе Шіїна.

Тацуя просив зустріч з власником родини Міцуя Ґеном або його старшим сином Міцуя Мотохару.

Однак Тацую чекали двоє, Ґен та Мотохару Міцуя.

Коли четверо людей завершили вітатися, Шиїна що провела Тацую та Міюкі до вітальні, і кудись пішла, принесла холодний чай,

– Дякую за труди Шіїна. Цього достатньо.

Мабуть, вона мала намір залишитися, але батько сказав їй залишити кімнату і вона вийшла незадоволена.

Маючи під рукою пульт дистанційного керування, Мотохару зачинив двері вітальні.

Ґен знову звернувся до Тацуї.

– Можна я називатиму вас шановний Тацуя.

– Будь ласка, звіть мене так. Можна мені звертатись до вас «шановний Міцуя» та «шановний Мотохару».

– Ми не заперечуємо.

Кивнув на питання у відповідь Тацуї Ґен. Після чого одразу перейшов до основної теми

– Згідно з тим, що я почув від Шіїни, шановний Тацуя просить надати інформацію про рух американської армії.

– Так. Зокрема, якщо вам щось відомо про військові об’єкти та дислокацію військ у водах острова Мідвей та Північно-Західних Гавайських островів, прошу поділіться інформацією.

На обличчях Ґена і Мотохару виник вираз здивування. Територія, яку згадав Тацуя, відрізнялась від тієї, що очікували батько та син родини Міцуя.

– ...Чи можна дізнатися, як це пов’язано з поточною ситуацією?

– Це не має прямого відношення до конфлікту між Новим Радянським та Великим Азійським Союзами.

– … Тоді для чого?

З питанням в погляді, запитав Тацую Ґен.

– Щоб судити чи можлива втеча мага з в’язниці Мідвей.

Не став брехати Тацуя.

– Витягнути в’язня з військової в’язниці Мідвей? Шановна Йотсуба це знає?

– Згода глави Маї отримана.

Це те ж була не брехня. Тацуя повідомив Маї про запит того ж дня, коли до нього звернулась Ліна. Відповідь Маї була «не перестарайся». Політика булав тому, «зроби якщо можливо, залиш, якщо майже не можливо».

– ...Можна дізнатись причину?

Запитав Тацую Мотохару.

– Прохання біженця, що знаходиться під нашим захистом.

– Біженець? До речі, уряд отримав запит Сполучених Штатів передати майора Анджі Сиріус... Він під захистом родини Йотсуба?!

– Це запит не від Сиріус.

Категорично заперечив припущення Мотохару Тацуя.

Тацуя не хотів брехати. Він переховував дівчину, на ім’я Ангеліна Кудоу Шіелдс. Це правда, що Ліну називають «Анджі Сіріус», але це лише псевдонім та маска. Тацуя вважав, що він не зобов’язаний мати справу з махінаціями військових та уряду Штатів.

Навіть якщо існував детектор, що міг стовідсотково виявити брехню, в словах Тацуї не вдасться знайти й натяку на неправду. Мотохару не мав сумнівів в заперечені Тацуї.

– ...Незалежно від того, чий це запит, можу сказати, що проникати у в’язницю Мідвей не розумно.

Тон Ґена був трохи розчарованим.

– Ви знаєте нинішню ситуацію в Мідвей?

Тацуя зрозумів, що Ґен натякав, «тобі краще зупинитись». Однак він свідомо проігнорував його думку.

– Нам невідома ситуація в середині в’язниці, але, загалом, ситуація навколо відома.

Не тільки Тацуя, але й Міюкі дивилася на Ґена чекаючи продовження.

Ґен очікував, що Міюкі зупинить Тацую, але зітхнув, коли зрозумів, що помилявся.

– Дозвольте розповісти вам те, що ми знаємо. Але не очікуйте ніякої допомоги.

– Я розумію.

Ґену не потрібно було нагадувати про це Тацуї. Ні він, ні Мая, ніхто в родині Йотсуба не бажали допомоги від сім’ї Міцуя чи інших Десяти головних кланів та помічників з вісімнадцяти сімей.

Однак Тацуя не став діяти бездумно і говорити зайвого.

– ...Острів Мідвей охороняється лише сухопутними військами, ніяких військово-морських сил, крім транспортних суден.

Можливо, Ґен подумав, що родини Йотсуба саме така. Він не став нагадувати повторно, і через коротку паузу почав повідомляти інформацію, яку запросив Тацуя.

– На острові не має повітряних сил. Можливо вони побоюються, щоб їх не захопили в’язні.

– Чи є морська та авіабаза на іншому острові?

– На острові, а точніше штучному острові. На атолі Перл і Гермес6 побудований величезний напівплавучий штучний острів. Розташування сил — це дані приблизно піврічної давності, але.

Перл і Гермес — атол, розташований приблизно у двісті п’ятдесяти кілометрах на схід-південний-схід від острова Мідвей. Належить до Північно-Західних Гавайських островів. Всередині великих атолів розкидані піщані острови, але штучний острів, де була розташована військова база USNA, побудований за межами коралового рифу, а не всередині.

З кораблів, до неї приписано один авіаносець, два зенітні судна експорту, два есмінці та один підводний човен. На самому штучному острові не було злітно-посадкової смуги, але на борту авіаносця більше сімдесяти машин.

Загалом, такою була інформація, надана Ґеном.

– Якщо це не Стратегічна магія, це не та сила, з якою зможе впоратись людина.

Поки що не розкритий той факт, що Тацуя — маг Стратегічного класу. Але з наповненого тону та погляду Ґокі, було зрозуміло, що він це знав.

Не дивно. З гідно з тим, що йому повідала Ліна, вище керівництво Зірок знає про Матеріал бурст. Мало ймовірно, що у Новому Радянському Союзі ця інформація відома лише Безобразову. Коли Безобразов почув від Едварда Кларка про Матеріал бурст, там також був присутній Маклауд з Британії.

Можливо навіть у Японії, про те що він Стратегічний маг, повинні говорити тут і там. Родина Міцуя мала широку інформаційну мережу всередині країни та за її межами. Було досить важко уявити, що її глава не в курсі того, що потрапило в її тенета.

– Наскільки велике наземне угрупування острова Мідвей?

Флот бази Перл і Гермес, безумовно, потужний, але він готувався до бою з військом. Тацуя не мав наміру конфліктувати з USNA. Перешкодою для нього був гарнізон Мідвей.

– Ви збираєтеся це зробити, незважаючи ні на що...

Зітхнувши пробурмотів Ґен. Але в тоні не було здивування. Він навіть не думав, що маг родини Йотсуба здригнеться від того факту, що на сусідньому острові знаходиться потужна сила.

Ґен поглянув на сина.

Мотохару відкрив дані на своєму ноутбуці, ще до цього сигналу.

– Якщо не брати до уваги співробітників в’язниці, то кількість військовослужбовців оцінюється в межах двісті-двісті п’ятдесят осіб. Один взвод — це маги, але не Зірки.

– Який рівень озброєння?

– Окрім двох установок Флемінга, розміщених на даху, решта це особисте озброєння солдат.

Без затримки відповів на питання Тацуї Мотохару. Інформація, якою володіла родина Міцуя, була досить детальною.

Відвідавши родину Міцуя, Тацуя отримав задовільний результат.

З іншого боку, родина Міцуя, ні Ґен, ні Міцуя не вимагали компенсації.

◇ ◇ ◇

Лише повернувшись додому, Міюкі запитала Тацую про Мідвей. Скільки б індивідуальні кабінки не гарантували конфіденційність, це було не те, про що можна поговорити зовні.

– Старший брате... Ви справді підете?

Він розповів про втечу Канопуса з в’язниці, раніше ніж звітував Маї. Відтоді вона зайняла позицію пасивного спостерігача, але все більше нервувала, почувши про більшу військову силу, ніж вона очікувала.

– Так. Я ще не вирішив коли, але скоро спробую.

Йому було важко, що Міюкі про нього турбується. Однак це було питання, яке він не міг проігнорувати.

– ...Це через прохання Ліни?

Зі ще більш похмурим виразом обличчя, запитала Міюкі. Сама Міюкі не могла сказати, що в її поведінці було нуль відсотків ревнощів. Але це не просто ревнощі. Голос Міюкі звучав більш серйозно.

– Це лише слушна нагода.

На жаль, Тацуя не знав, що Міюкі відчуває стосовно Ліни. Міг лише здогадуватися, що усе не так просто.

Тацуя міг лише добросовісно пояснити, без обману і нічого не приховуючи.

– Канопус непростий супротивник. Можливо, він сильніший ворог, ніж Безобразов або Сиріус.

«Сиріус», а не «Ліна». Не враховуючи її слабкий характер, лише з погляду магічної сили, Ліну, звичайно, можна порівняти з Тацуєю та Міюкі. Про Канопуса у Тацуї склалося враження, що він може бути сильнішим за Ліну, тобто «Сиріус».

– Ставши Паразитом, Канопус перетвориться на ворога. Це майбутнє, якого слід уникати, наскільки це можливо. Витягнути Канопуса з в’язниці, можливість уникнути цього у зародку.

– Але...

Острів Мідвей та Північно-Західні Гавайські острови — це територія USNA. Якщо виключити обстріл з великої відстані, проникнення та витягування в’язнів занадто небезпечні. Так сказала Міюкі, вперше почувши про це, закликавши Тацую передумати.

– Я не братиму на себе надмірне. Якщо втеча видасться складною, знищу всю тюрму.

Ці слова також звучали не вперше. Також вони не були відмовкою, щоб заспокоїти Міюкі.

Тацуя не відмовився від ідеї зірвати в’язницю Матеріал бурстом. Його пріоритет не порадувати Ліну, а усунути загрозу для них.

– Крім того, конкретного плану ще немає. Нинішня ситуація дуже непроста. Можливо, нам доведеться переглянути наші основні плани.

– Так...

Те що говорив Тацуя було загальними роздумами й Міюкі це не переконало.

Наданий момент, жоден з них не передбачав майбутнього, в якому «загальні роздуми» стануть реальністю.

◇ ◇ ◇

...Трохи раніше.

Глава родини Міцуя та наступний глава, відправивши Тацую та Міюкі, продовжили розмову.

– Батьку, чи не краще повідомити військовим про план родини Йотсуба атакувати острів Мідвей?

З серйозним поглядом запропонував Мотохару, заговоривши першим.

– Думаю, ми також повинні розглядати можливість витоку інформації до військових Штатів...

– ...Ні це суперечить лояльності. Ми не можемо піти на здачу такого ж одного з Десяти головних кланів військовим або Штатам.

Відхилив пропозицію сина Ґен. Однак не «без вагань». В його чіткому тоні також було чути внутрішнє вагання.

– Однак, якщо промовчати про сьогоднішній день, в гіршому випадку родина Міцуя стане співучасником родини Йотсуба.

– ...Ми не попросили компенсації, саме для того, щоб не виникало таких думок.

– Не думаю, що цього достатньо.

Ґен промовчав. Як і сказав Мотохару, те що вони не вимагали компенсацію за надану інформацію є надто слабким аргументом для захисту. Він від початку це розумів.

– ...Витік до Америки не припустимий. Якщо так вийде, на Раді кланів це не зрозуміють.

Після тривалого мовчання, відповів Ґен, повільно похитавши головою.

– Тому ми повинні, принаймні розповісти про план шановного Шіби Силам Самооборони у формі попередження.

– ...Так.

Цього разу, Ґену нічого не залишалося, як кивнути головою.

– Але треба обережно обирати адресата. Якщо цим скористається антимагічний рух, це стане такою ж помилкою, як у родини Саєгуса та родини Кудо.

Мотохару впевнено кивнув на слова Ґена.

– Для початку, поговоримо з генерал-майором Саекі з бригади один-нуль-один, що має близькі стосунки з шановним Шібою Тацуєю.

– Вірно. Генерал-майор Саекі може розв’язувати проблему без конфлікту з шановним Шібою.

– Я негайно займуся цим.

Підвівся Мотохару.

Ні, Ґен, ні Мотохару не почули кроків, що поспішно віддалялись від дверей.

«Я почула серйозну річ...»

Шіїна кинулася у свою кімнату і сіла на килим. Вона все ще тримала тацю для порожніх чашок.

У неї занадто чутливий слух. На противагу того що вона могла розрізнити найменший шурхіт повітря, який інші люди не могли навіть сприйняти, звуки повсякденного життя були для неї нестерпним шумом.

Фізичних відхилень не було. Тому припускалося, що вона несвідомо постійно активує магію підсилення звуку. Доказом того, що гіперакузія не є загально слуховою, в буквальному розумінні, є те, що під час сну вона не проявляється.

Однак цю магію не можливо було помітити зовні. Оскільки магія повністю виконувалась в середині, вона не могла жити жодних контрзаходів.

Поки що, як системне лікування, занадто чутливий слух Шіїни контролювався навушниками повної звукоізоляції з мікрофоном та динаміками. Звуки сприймалися мікрофоном зовнішньої сторони навушників і на гучності, нешкідливій для Шіїни, відтворювались динаміками в чашечках.

Вона практично не знімала їх, крім випадків, коли купалася чи спала. Вони були все ще на ній, коли вона пішла до передньої вітальні, щоб забрати порожні чашки.

Ці навушники, що захищають її вуха, регулюють зовнішні звуки до гучності, терпимої для Шіїни. Вони не посилювали слабкі звуки, не зменшували та не блокували звуки що і так не шкодили їй. Відтворювались найменші вібрації повітря, якщо потрапляли в мікрофон.

Вуха Шіїни могли розпізнати голоси в кімнаті закритій важкими дверима, які зазвичай не чути. Оскільки вона несвідомо підсилювала свій слух, вона могла підслухати, навіть якщо не мала такого наміру.

««Шановний Шіба» - це Шіба-семпай? Вони розкажуть про семпая армії?»

Шіїна чула розмову з моменту «про витік до Америки». Шіїна не знала, що це за «план шановного Шіби». Проте, з таких фраз як «антимагічний рух», «помилка як у родини Саєгуса та родини Кудо», «вирішити без конфлікту», вона зрозуміла що це підозріла історія.

«Що ж мені робити...»

Батько та брат намагалися зрадницьки вчинити з Тацуєю.. Шіїна це розуміла.

На запитання, обрати родину чи Тацую, вона, навіть не замислюючись, обере родину.

Однак за цінностями Шіїни зрада — це зло. Донощик — боягуз.

Вона відчувала, що буде не правильно не помічати зло, тому що була членом цієї сім’ї.

«Чи повинна я розповісти Шібі-семпаю...»

Але тоді донощиком буде вже вона.

Шіїна потрапила в пастку власних переконань.