[5]

Том 27. Розділ 6 - [61]

[6] Понеділок, восьмого липня дві тисячі дев’яносто сьомого року, опівночі за японським часом. Далекосхідний флот Нового Радянського Союзу покинув Владивосток. Флот Нового Радянського Союзу наближався. У відповідь на цю новину, багато компаній та шкіл в районах з виходом до Японського моря вжили заходів для тимчасового закриття. В прибережних районах Японського моря Сан’їн, Хокуріку, та Тохоку рекомендували готуватися до евакуації до сховку, а в прилеглих до них районах потрібно було бути дуже обережним. Інцидент в Йокогамі, два роки тому, був несподіванкою, тому ніхто не встиг підготуватися до загрози. З іншого боку, ніхто і не встиг злякатися загрози наступаючого противника. На противагу, флот Нового Радянського Союзу наступав відкрито. Що чинило тиск на свідомість людей. Опівдні за японським часом, флот Нового Радянського Союзу зупинився на відстані тридцяти морських миль на північний захід від півострова Ното. Це було гарне місце дислокації на межі суміжних вод. Два кораблі з основним озброєнням, у вигляді пускових установок Флемінга, призначені для наземних атак. Чотири кораблі із зенітними та протикорабельними пусковими установками. Чотири кораблі з установками проти підводних човнів та протикорабельними ракетними установками. Окрім дванадцяти невеликих бойових катерів, у тилу, в десяти морських милях позаду, чекав авіаносець з двома кораблями супроводу. У відповідь, японська армія відправила чотири кораблі з зенітними та протикорабельними ракетними установками та шість з установками проти підводних човнів та кораблів. На додачу до цього, по вісім невеликих човнів завершили підготовку до відправлення і перебували в режимі очікування в Майдзуру, Каедзаві та Ніїгаті. Можливо, навіть десь під водою, підводні човни обох сторін стежили один за одним. Від учора вимоги Нового Радянського Союзу не змінилися. Видача Лю Лі Лей, військової злочинниці, яка масштабною магією вбила багатьох мирних жителів. У відповідь, уряд Японії запропонував провести засідання Міжнародного кримінального суду. Його відповідь спиралась на твердження, що, з погляду захисту прав біженця, односторонній суд не допустимий. Наданий час, Міжнародний кримінальний суд, хоч формально, та існує, він не функціонував більше пів століття і став відомий як номінальна організація. Політика уряду захищати Лю Лі Лей не залишилася без критики. Основна теорія полягала в тому, чи можна піддавати небезпеці життя громадян заради іноземця. Однак коли в новинах показали Лю Лі Лей, ці голоси вже не мали такої підтримки. Схоже, той факт, що Лю Лі Лей все ще чотирнадцятирічна дівчинка і що вона красуня, підсилив симпатію. Лю Лі Лей не залишила базу Комацу. І сьогодні її відвідали Ічідзьо Акане та її батько, голова родини Ічідзьо, Ічідзьо Ґокі ◇ ◇ ◇ Після полудня 8 липня. Масакі з Кічідзьодзі знаходились на острові Садо. Вони прибули на острів рано вранці. Справа не в тому, що вони не знали про переміщення флоту Нового Радянського Союзу. Хоча повідомлялося, що ворог прямує на захід від півострова Ното, Масакі довірився думці Кічідзьодзі та поїхав на Садо, залишивши супровід своєї сестри, котра стежила за Лю Лі Лей, на батька. Масакі та Кічідзьодзі сміливо стояли на оглядовому майданчику Маяка побудованого на північному березі острова. Це місце було повністю відкрите огляду ворога, але, як компенсація, можна було помітити найменшу тінь ворожих кораблів. – Джордж... Вони справді прийдуть? Вдивляючись вздовж узбережжя, запитав у Кічідзьодзі Масакі. Те що і його тон закралася невпевненість було неминуче. Масакі мав намір відбити радянський флот, що відправився на північний захід від острова Ното, новою магією, яку отримав лише вчора. Однак Кічідзьодзі, що створив цю магію, наполягав, що місцем вторгнення Нового Радянського Союзу буде острів Садо, а не Канадзава чи Комацу. Масакі не міг ігнорувати слова свого кращого друга і залишив район Конадзава-Комацу на батька та приїхав сюди, але новини та мережа зв’язку родини Ічідзьо говорили, що ворожий флот все ще на північному заході від півострова Ното, що було не втішною ситуацією. Якщо нічого не зміниться, нова магія буде марною. З цим передчуттям було пов’язана нетерплячість Масакі. – Прийдуть. Безсумнівно. Відповідаючи, Кічідзьодзі був неприродно сповнений впевненістю. З того дня, як він втратив рідне місто та батьків, він гадав, чому на них напали. І висновок який він зробив — це військова цінність острова Садо. Відстань до Хосю більше тридцяти кілометрів. Навіть якщо він лише за декілька кроків, острів — це острів. Відправити війська сушею не можливо. Існує достатньо місця для розміщення сили вторгнення, а також є порт, готовий приймати кораблі. Можна сказати, що це найкращий плацдарм для вторгнення Нового Радянського Союзу до Японії. Звідси буде ефективніше контролювати центральну частину Японії, ніж пробиватися на південь від Хоккайдо. Насправді при побудові плацдарму є проблема забезпечення оборони повітря, але це справедливо, куди б ви не націлились. І це також є серйозною проблемою для японської сторони, але попри те, що його фактично активували п’ять років тому, на острові Садо не достатньо засобів оборони. На ньому розміщений лише невеликий підрозділ оборони. Будучи винятком, як фортеця Цусіма, на ньому мала б бути база для перехоплення кораблів, але насправді її не було. Можливо причина в тому, що поряд знаходиться база Ніїгата, але якщо так, то база від початку повинна була бути переміщена з Ніїгати на острів Садо. Тому що саме Садо, а не Ніїгата першим зустрічає ворожі сили. У Кічідзьодзі була ще одна причина. – Японський флот не слабкий. Новий Радянський Союз не захоче зіштовхуватись з ним сам на сам. Хоча Великий Азійський Союз фактично здався, він ще не повністю втратив боєздатність. – Так що вони мають намір зробити обманний маневр? – Вірно, Масакі. ◇ ◇ ◇ Національний магічний університет і афілійовані з ним старші школи відреагували на наближення флоту Нового Радянського Союзу. Незалежно від району розташування, усі школи були одночасно, тимчасово закриті. Однак це не тому, що, на відміну від звичайних шкіл, евакуація учнів і персоналу була в пріоритеті. Це був захід, що враховував зручність тих, хто брав участь у національній обороні як добровольці. З огляду на це, Тацуя повинен був з’явитися на базі бригади один-нуль-один Сил Самооборони в Цутіурі. Але він був в дома з Міюкі. Однак, він не сидів увесь ранок вдома. Вранці він був клініці Тьофу Аоба, де була госпіталізована Мінамі та повернувся додому до обіду. – Старший брат, я змусила вас чекати. Звернулась до Тацуї Міюкі у вітальні, закінчивши прибирання після обіду і переодягнувшись. – Добре. Тацуя, що стежив за зміною ситуації з передачі даних по військовій лінії зв’язку, підвівся, вимкнувши дисплей, що займав всю стіну. Вони пройшли до підземного гаража і попрямували до клініки Тьофу Аоба на аеромобілі, що зараз був улюбленим автомобілем Тацуї. Подорож зайняла менше п’яти хвилин, тому що їх квартира була недалеко від лікарні, але й безумовно тому, що дорога була вільна. Мінамі-чан, можна увійти? – Так, будь ласка! Почувся веселий голос Мінамі з палати, на звернення Міюкі. Здавалося, вона зовсім інша людина, ніж в той час, коли потрапила в лікарню. Так і мало бути, адже її завтра виписують. Фізично Мінамі майже повністю відновилась – Пан Тацуя, пані Міюкі, дякую, за старання. Поки що, аномалій немає. Юка, а не Мінамі, звернулась до них, коли вони увійшли до палати. Старша дочка сім’ї Цукуба, однієї з гілок родини Йотсуба. Клан Йотсуба не придає значення статі спадкоємця, тому родина Цукуба перейде у спадок їй. – Дякую, пані Юка. Юка приглядала за Мінамі, поки Тацуя та Міюкі відлучилися з палати, щоб пообідати. Слова Міюкі були подякою за це і водночас висловлюванням наміру знову повернутися до виконання обов’язків з цього моменту. – Не нема за що. Юка підвелася з дивану, збоку від ліжка. Ця приватна палата була доволі велика, тому Юка принесла його сюди, щоб не втомитися, навіть коли довго сидіти. ...Однак він не її особиста власність. Він був оплачений з гаманця головної родини. Диван вона принесла тиждень тому. Іншими словами, приблизно стільки часу Юка брала участь в охороні палати Мінамі. – Тоді я буду в кімнаті охорони, на цьому поверсі. – Підійду пізніше. Злегка помахавши рукою на відповідь Тацуї, Юка вийшла з палати. Міюкі поглянула на Тацую і трохи повагавшись, сіла на диван, який звільнила Юка. Цей диван був одномісним, а за останні кілька днів вона зрозуміла, що він не має жодного наміру займати його. Тацуя, як завжди, сів на табурет. – Схоже, ти вже готова до виписки. – Яка тут підготовка, багажу в мене майже не має... Як і сказала Мінамі, валіза перед шафою була маленькою. – Завтра об одинадцятій? Якщо тимчасове закриття школи було лише на сьогодні, завтра, я заберу тебе сам. – Я не можу створювати вам проблем! – Це не велика справа. Мінамі багаторазово відкрила і закрила рот, ймовірно, шукаючи контраргументи. Але, злегка зітхнувши, зрештою закрила рот. Вона відмовилася змінювати думку Тацуї. – Ем, шановний Тацуя… Однак не могла подавити бажання запитати. – Кажи. Цим словом Тацуя дозволив Мінамі поставити питання. – ...Ви впевнені, що вам не потрібно їхати на базу? Справжнім змістом питання було те, що вона не наважилася б запитати «Чому ти тут?». – Все гаразд. Я домовився про заміну. ...Він не міг залишити це місце іншим. ...Він прибереться сам. Ось що почула Мінамі у відповіді Тацуї. ◇ ◇ ◇ Швидкісний транспортний катамаран Мідвей супроводжував авіаносець USNA Індепенденс. Згодом він відокремився від маршруту авіаносця, що прямував на схід. Пішовши на південь, а потім на захід. Пункт призначення знаходився приблизно в дев’яносто кілометрів від півострова Босо. Транспортне судно, що перевозило Регула, Реймонда, Вегу, Денеб, Спіку та двадцять заражених Паразитами представників Стар Дуст, пішов курсом на острів Міякі. ◇ ◇ ◇ «Вони вже почали?» Мінору, на базі Дзама, знав про рух транспортного корабля Мідвей та початок операції з атаки на установку на основі Зоряного реактора. Він знаходився в транспортному літаку USNA. У вантажному відсіку, пошкодженого і не придатного до польоту літака, ховалося тіло командира Зарок, капітана Арктура, що став Паразитом. Він з вчорашнього дня працював над розпечатуванням Арктура. І ось зараз він вже на завершальному етапі. «Це має пробудити твою свідомість!» Мінору втілював техніку обробки духу Арктура. Магічна послідовність системи психічного втручання, яку він готував протягом багатьох годин, вплинула на інформаційне сайонове тіло, через інформаційне сайонове тіло, що пов’язує тіло і розум. Мінору, безумовно відчув, як свідомість Арктура пробудилась. Арктур в сплячці відгукнувся на магію Мінору, хоча і слабо. «Добре... Після цього розум Арктуру повинен проломити печать зсередини, це лише питання часу.» Тріснута печать зруйнується під внутрішнім тиском, якщо її не відремонтують зовні. Так розсудив Мінору, виходячи з успадкованих знань. «Однак...» Будо лише одне занепокоєння, що він пробудив розум людини Олександра Арктура. Печать на Паразиті була надзвичайно міцною, а система відрізнялась від системи родини Кудо та методів Чжоу Гонґцзіня, тому була застосована позасистемна техніка, що пробуджує людську свідомість. У паразитованих людей зливається їх первісна свідомість і сам Паразит. Ризик відкидання Паразита через магію, що активує людський розум, теоретично не дорівнює нулю. «...Навіть якщо це станеться, вони просто зіллються знову.» Колись злитий розум, вже адаптований до Паразита. Відторгнення його не вб’є. ...Так розмірковував Мінору і сам себе переконав. Він став невидимим і вийшов з літака. Це було поєднання «Костюмованого параду» і «Примарного кроку». Неприродне заломлення світла ніхто не помітив, через магію відвернення уваги. Мінору пройшов через ворота бази, пішки, невидимим перетнув сусідній парк, і сів у фургон, припаркований біля дороги. Цей транспортний засіб доставили з Нари за наказом Кудо Макото. Фургон з контролем температури, призначений для переведення дорогоцінних металів та хімікатів, був заповнений Ляльками-паразитами, що видавали себе за манекенів. ◇ ◇ ◇ У Масакі та Кічідзьодзі, які піднялись на оглядовий майданчик маяка, не мали стільців. Не було нічого, на що можна було сісти. CAD розміром з валізу, захищений міцним чохлом, також не був достатньо великим, щоб на нього могли сісти старшокласники. Незалежно від того, наскільки молоді, ви втомитесь довго стоячи на одному місці. Але їм не довелося чекати до моменту, поки втома почне впливати на їх мислення. – Рухаються! Повідомив Масакі Кічідзьодзі, що спостерігав за переміщенням Нового Радянського Союзу через планшет. – Де?! – Невеликі швидкісні кораблі, що супроводжували кораблі з озброєнням для атаки наземних цілей, почали рухатись на схід. Це... Неймовірне прискорення. Дістануться сюди менше ніж за годину. Почувши слова Кічідзьодзі, Масакі зітхнув. – Орієнтована максимальна швидкість сто сорок вузлів... Така ж швидкість, як у найшвидшого корабля Японії. Що з перехопленням? Кічідзьодзі покопався в планшеті, в пошуках інформації щодо питання Масакі. – Ракетні есмінці, що стоять попереду, стримуються ворожими та не зможуть якось допомогти. Повітряні сили Комацу також зайняті стримуванням літаків з ворожого авіаносця. Вісім малих суден вийшли з бази Ніїгата, але... Негативний результат незаперечний. – Тоді? – Так. Кічідзьодзі кивнув Масакі. – Ми зупинимо дії противника. До того як Безобразов з Нового Радянського Союзу втрутиться своєю «Туман-бомбою», Масакі, ти знищиш їх «Оушін Бурстом». – Так, я зроблю це! Тепер Масакі кивнув і відповів Кічідзьодзі. ◇ ◇ ◇ Чи слід говорити, що Тацуя вісімнадцятирічний хлопець, а Мінамі — дівчина, якій цього року виконується сімнадцять. Навіть якщо поряд Міюкі, що під час тривалого перебування в одній кімнаті Тацуя і Мінамі почуватимуться некомфортно. Щоб уникнути цього, Тацуя перейшов до кімнати охорони на цьому ж поверсі. Лікарня практично контролюється сім’єю Йотсуба, а поверх на якому розташована палата Мінамі, виділений виключно для родини Йотсуба. Щодо обладнання охорони лікарні, то лише на цьому поверсі встановлена додаткова окрема система. Мало того, у цій кімнаті можна відстежувати інформацію по всій лікарні. – О, пан Тацуя. Гарна робота. Як і сказала раніше, Юка чекала Тацую в кімнаті охорони. – Пані Юка, дякую за старанну роботу. Чи не час змінитися? – Я і збиралася так зробити, але сьогодні побуду тут трохи довше. Юка хоч і виглядала примхливою та мала пунктуальний характер. Вона не та жінка, що безпричинно працюватиме понаднормово. – Ось як. Якщо чесно, це допоможе. Тацуя розумів, чому Юка досі залишилась. – У такій ситуації чинуша з Міністерства оборони не може поставити в пріоритет особисті зручності. «Чинушею Міністерства оборони» Юка навала Шібата Кацушіґе, наступного глави сім’ї Шібата, однієї з гілок родини Йотсуба. Здібності Кацушіґе, в прямому бою, мабуть, були найкращими серед сімей гілок Йотсуби. Те, що він не може взяти участь у надзвичайній ситуації, це однозначно негативний фактор у перехоплені Мінору. – ...Слухай, думаєш це станеться? – Не відомо лише коли саме. Не прямо відповів на питання Юки Тацуя. Цікаво, чи не створив цю ситуацію Кудо. – Думаю, що це не так. Однак, можливо, він знав про неї заздалегідь. Ну тоді він, мабуть, старанно готувався – Можливо. Обидва вони передбачали, що якщо Мінору атакуватиме це буде сьогодні. Тацуя та Юка погоджувалися, що цього разу прийдуть і його друзі, а не лише Мінору. – І це ж не лише Ляльки-паразити, вірно? Обоє знали, що Мінору викрав у родини Кудо Ляльок-паразитів. Тацуя — від Фумії особисто, а Юка — через звіт поданий Маєю. – Мінору не став би нас так недооцінювати. Однак ні Тацуя, ні Юка не думали, що повністю розгадали план Мінору. – І все ж... Чи буде маневр, щоб розділити наші тутешні сели? Як думаєш чи буде атака на Міякі? – Було визначено, що принаймні один паразитований член Зірок діє з Мінору... Можливість не мала. Ліна також казала про можливість нападу на завод що будується на острові Міякі. Крім того, в результаті демонстрації фото Ліні, було виявлено, що солдатом, котрий нелегально проник до через міжнародний аеропорт Кансай, був лейтенант Джейкоб Регул, член зірок Першого класу. З родини Йотсуба не лише Тацуя думав, що на острів Міякі нападуть. – Однак надіслані на допомогу йому Паразити уже запечатані на Дзамі. З того часу жодних літаків з USNA не вилітали. Захист острова Міякі можна залишати на місцевий персонал. Однак Тацуя не знав, що з авіаносця, який заходив на базу Йокосука, проникни нові Паразити. Він навіть не знав, що війська заражені Паразитами були доставлені на швидкісний транспорт з транспортного літака, через підводний човен. Не тільки Тацуя, але й Хаяма, Ханабіші та навіть Мая не знали цього. – У разі надзвичайної ситуації, пані Шіелдс теж зможе допомогти. Само собою зрозуміло, що ні Тацуя, ні сім’я Йотсуба не є «всемогутніми» і далекі до «всезнаючих». ◇ ◇ ◇ Катамаран типу хвилеріз «Мідвей» має низку і плоску надводну частину. Це був швидкісний корабель-невидимка. Хоч радіолокаційне виявлення можна певною мірою обдурити, але високопродуктивні камери на стратосферних платформах не обдуриш. Неможливо наблизитися до території Японії, не потрапивши на систему спостереження. Навіть якщо це невеликий острів. – Лейтенант Регул. Хіба у вас раніше був настільки якісний оптичний камуфляж? Однак, на ділі, оптичний камуфляж, встановлений Регулом вздовж корпусу, блокував не тільки видиме світло, а й електромагнітні хвилі загалом. – Ця техніка була надана Кудо Мінору, для успішності цієї операції. На питання Веги дав чесну відповідь Регул. Через природу Паразитів приховати щось від союзників, але, і без цього, Регул був здивований цією магією і не міг дозволити обманювати. – Магічні навички різко зросли після отримання магічної послідовності. Питання, яке підняла Спіка, було таким же, яким задавався Регул. – Чи не тому, що ми Паразити? Розділяючи свідомість, можна не лише ділитися магічними послідовностями, а й уміннями користуватися ними. – Хіба це не дивно. Втрутився в розмову сторонній для Зірок Реймонд. – Чого дивного? – Коли Паразит захоплює носія, він, як правило, спеціалізується на його спеціалізації. У відповідь на запитання Регула, Реймонд поділився знаннями які він зібрав за допомогою Глідск’яльва. – Це індивідуально? На питання Денеб, Реймонд повільно похитав головою. – Можливо це індивідуально, але я думаю, що ми, паразити, утворюємо єдине ціле. Іншими словами, це розподіл праці. – Хочеш сказати, що з цієї причини, ділитися навичками дивно? У відповідь на слова Регула він кивнув. – Дати іншим скористатися вашими навичками. Іншими словами, це наче користуватися ними через інших. У здібностях Мінору є щось дивне. Як Паразит, Мінору дивний. Інший. – Мені це не подобається. Пробурмотіла Вега на слова Реймонда. Вона подумала: «Це ніби Кудо Мінору використовує Регула як знаряддя». – ...Зараз зосередьтесь на виконанні місії. Якою б не була його природа, оптична маскувальна магія, надана Кудо Мінору, корисна. Так ми можемо наблизитися до острова Міякі непоміченими. Зараз, цієї миті. Поділяючи свою свідомість, вони зрозуміли те, чого Вега не сказала. Однак всі п’ятеро, тут присутніх, забули, що Мінору теж все «чув». ◇ ◇ ◇ Мінору мовчки посміхався в машині, що прямувала з Азами в Тьофу. Красива і чарівна посмішка, безперечно, була Мінору, але вона також мала тінь Чжоу Гонґцзіня. Підозра, яку Вега висловила на транспортному кораблі, була правильною. Щоб досягти успіху у диверсійній місії Веги (для нього це була відволікаюча місія) Мінору, використовуючи Область магічних операцій Регула, скористався оптично маскувальною магією. Регул думав, що сам використовує магію, але правда в тому, що магію контролював Мінору. Скільки б у нього не було знань Чжоу Гонґцзіня, Мінору не зміг би цього зробити, якби інша сторона була людиною. Хоча це можна було зробити з маріонеткою, важко було б зробити це схожим на вільну волю ляльки. Думка про те що це була власна воля, виникала тому, що він мав справу з Паразитом, який розділяв свідомість і мав невиразне «Я». І тому не виникало застороги. Натомість Мінору не вважав Регула і Реймонда, такими ж як він. Вони були полоненими Паразитів, а він — господар Паразита. Так вважав Мінору. Він допомагав Регулу та іншим не тому, що вони були такими самими Паразитами. Він використовував їх, щоб викрасти Мінамі. Замість того, щоб використати їх в односторонньому порядку, Мінору також надавав необхідну їм підтримку. Навіть якщо оцінювати об’єктивно, це було взаємовигідно. І ця позиція залишалась незмінною. Вони допомагали один одному не тому, що з однієї родини, а використовували один одного для досягнення своїх цілей. ...Немає значення, що вони думають, тому що досягнувши своїх цілей, вони стануть незнайомцями один для одного. Настільки пихато вважав Мінору на цей момент. Автомобіль в’їхав в місто Тьофу. Фургон, що перевозив Ляльок-паразитів був не один. Ще п’ять автомобілів тієї ж моделі неухильно слідували до пункту призначення різними маршрутами. Він знав про це не через зв’язок з Ляльками-паразитами, а через інформацію про контроль руху. «Пані Мінамі, дочекайся мене!..» Решта це вдалий момент. Мінору щиро сподівався, що саботаж Регула та решти буде успішним, принаймні на половину. ◇ ◇ ◇ Водночас Мінамі змінила лікарський халат на повсякденний одяг і вийшла в приватну кімнату. З нею була Міюкі. Вони сиділи віч-на-віч, за письмовим столом у кімнаті для відвідувачів. На столі лежав складний планшет формату А4. Термінал, що ставав повно розмірний А3, без рамок, коли повністю розкладався, був укомплектований усіма підручниками другого року старшої школи магії. З цього можна було зрозумілим чим вони займались. Міюкі допомагала Мінамі з навчанням. Минулого тижня відбулися іспити першого семестру. З огляду на обставини, Мінамі, що перебувала у лікарні, буде проходити повторні, спеціальні іспити. Однак об’єм екзамену не визначався. Першу половину місяця її госпіталізації було не до навчання, тому вона не могла встигнути за навчанням за вихідні дні. Оскільки уроки в класі — це не одночасні уроки вчителів, а термінальне навчання, ви можете проходити скільки завгодно курсів, але, на жаль, Мінамі не настільки гарна в теорії. Міюкі виконувала роль вчителя, не помічаючи, як Мінамі дратівливо стогне, глядячи в термінал на ліжку. Перед Міюкі, що пояснювала з ніжною посмішкою, обличчя Мінамі заціпеніло. Причиною цього було почуття провини, оскільки змусила свою господиню, Міюкі, зайнятися репетиторством і відчуттям що не повинна витрачати її час даремно. Маючи це на увазі, Мінамі зосереджувалася на кожному слові Міюкі. Вона вдивлялася в літери та схеми на планшеті з виглядом, наче дивилася на смерть своїх батьків. Однак раптом концентрація Мінамі була зруйнована. Коли вона раптово почула своє ім’я. Погляд Мінамі трохи затуманився. – ...Мінамі-чан, що сталося. Стурбовано окликнула Міюкі. Мінамі поспішно зосередила погляд на Міюкі. – Перепрошую! – Тобі не потрібно так перенапружуватися… але чи є щось що, тебе щось турбує? – Ні, нічого такого! Я лише трохи відволіклася. Прошу вибачення... – Не потрібно вибачатися. З посмішкою, заблокувала наступні вибачення Міюкі. – Зробімо перерву. Вип’ємо чаю? – О, я! При цьому Мінамі підскочила і побігла до торгового автомата. Міюкі злегка посміхнулася і дозволила Мінамі робити те, що вона хоче. ◇ ◇ ◇ На маяку, на острові Садо Масакі, на березі моря, дивився в приціл, схожого на пістолет-кулемет CAD, а Кічідзьодзі, біля його ніг, працював з не великим комп’ютером, інтегрованим з цим CAD. – Добре! Зв’язок має бути встановлений. Після вказівки Кічідзьодзі, Масакі повільно перемістив приціл ліворуч. – Спіймав! Але… Видно лише шість кораблів. Хіба не було дванадцять малих кораблів? – Я відрегулюю шкалу. Кічідзьодзі використовував термінал типу планшет, з’єднаний дротом, як монітор і консоль для регулювання зображення на моніторі по типу окулярів, які носив Масакі. – Джордж, все OK! – Утримуй приціл в такому положенні. Сказавши це, Кічідзьодзі дістав інший інформаційний термінал, ніж планшет. Надіславши зашифрований лист, створений заздалегідь, до бази оборони Канадзави. Вміст «Запитую дозвіл на атаку». Тіні кораблів, що рухалися на північ із західної сторони острова Садо, відбивалися на краю зору Кічідзьодзі. Це високошвидкісні лінкори, що вийшли з бази Ніїгата. Вони прискорилися до п’ятдесяти вузлів і прискорювалися. – Джордж!? – Все ще ні! Оборонний флот не дає дозволу на атаку. – Але зараз найкращий момент! – Не роби цього! Не терплячий Масакі пропонував атакувати, але Кічідзьодзі не закликав зупинитися. Масакі підняв окуляри й повернувся до Кічідзьодзі. Кічідзьодзі відкрив рот, щоб попросити Масакі повернутися до прицілювання. Однак вони одночасно застигли. По той бік горизонту, над союзними швидкісними лінкорами, з’явилися ознаки потужної магії. Ці двоє пам’ятали ознаки цієї магії. Буквально три місяці тому ця ж магія, що і прямий вибух, призвела до госпіталізації батька Масакі, Ічідзьо Ґокі. Ревучий звук і водяна пара, піднялися з горизонту. – Туман-бомба?! Кічідзьодзі мовчки кивнув на крик Масакі. Він намагався перевірити поточний стан союзників за допомогою інформаційного термінала, підключеного до CAD Масакі. Однак за такий короткий проміжок часу, ознаки восьми невеликих кораблів, відправлених з Ніїгати, повністю зникли. – Джордж! Допоможи з прицілюванням, ще раз! Масакі знову одягнув окуляри та спрямував приціл в потрібний бік. У цей момент, на термінал Кічідзьодзі надійшов вхідний дзвінок. Автоматично декодований текст електронного листа «атаку дозволено». Подумки проклинаючи нерішучість командування, Кічідзьодзі знову вивів ворожий стрій на моніторі. – Масакі, зверни увагу на час затримки! – Тобі потрібно лише націлитися в передбачених межах! – В морській зоні, за двадцять кілометрів на північ, є ознаки човнів, здається рибальський флот! Націлюйся на південь! Цією магією, можна потопити без прямого влучання! – Коректую, щоб найпівнічніший корабель був на межі зони прицілювання! Масакі поправив приціл і натиснув на курок. Електронні дані послідовності активації, що зберігалися у сховищі комп’ютера середнього розміру, зчитуються та перераховуються шляхом включення координат і розміру цілі. Перетворивши результат розрахунків у формат послідовності активації. Реконструйовані електронні дані при активації перетворювалися в чутливий сигнал, за допомогою чутливого каменю, вбудованого в руків’я прицілу та виводу. В області магічних операцій Масакі будується магічна послідовність, заснована тільки на формі активації. Час затримки, близько секунди. Стрій ворожих кораблів мчить над морем зі швидкістю сто двадцять вузлів — шістдесят метрів за секунду. Поточна позиція та прогнозовані межі, що враховували часову затримку, точно перекрилися. – Давай! Крикнув Масакі й спроєктував магічну послідовність. Безліч магічних виразів поширилися на площі моря, з запасом тридцять метрів, у напрямку руху клиноподібного строю ворожих швидкісних кораблів, ніби проковтнули їх. Як тільки створення копій було завершене, усі магічні формули переписали подію. Морська вода на глибину до тридцяти метрів випарувалася в момент. «Вибух» з ланцюжковим викликом. Магія стратегічного класу «Оушін Бурст8». Паровий вибух, який не тільки перетворив воду на пару, але й збільшував її потужність, ще більше прискорюючи молекули пари в момент її створення, підірвав дванадцять швидкісних кораблів Нового Радянського Союзу. ...Таким чином, штурмова операція Нового Радянського Союзу на острів Садо закінчилася невдачею. Японська армія також пожертвувала вісьмома невеликими кораблями, але «Оушін Бурст» Масакі знищив окремий флот Нового Радянського Союзу. Восьмого липня дві тисячі дев’яносто сьомого року, о чотирнадцятій годині, сім хвилин. Ічідзьо Масакі став новим Стратегічним магом. ◇ ◇ ◇ Острів Міякі, північно-східне узбережжя. Ліна відвідала дослідницьку будівлю розробки CAD, що функціонувала з минулого місяця. Тестування магом, важливий етап в розробці нових CAD. Чим вищі специфікації CAD, що розробляється, тим вищий необхідний рівень здібностей мага, що проводить тестування. По правді кажучи, рівень Ліни, як мага, найвищий у світі. Для співробітників відділу розробки вона є рідкісним і цінним тестувальником. Ліна, що мала багато вільного часу, стала частим гостем у відділі розробки та вивчення CAD. Ця взаємодія виникла не лише з ініціативи дослідників, а й Ліни. Однак це не були само собою зрозумілі вибудувані стосунки того хто виступає захисником і місцевим населенням. У відповідь на прохання Ліни, повернути CAD що в неї відібрали коли вона стала біженцем, Тацуя позичив їй CAD найновішої розробки. Ліна не була не вдоволена результатом. Не було місця для невдоволення, оскільки той, який підготував Тацуя, мав вищу продуктивність, ніж CAD який вона прихопила, відправившись у вигнання. Однак незадоволення залишалось. Коли тікала з USNA, вона залишила свій власний бойовий девайс, «Бріонак», в арсеналі Зірок. Вона від початку не могла використовувати його під час операції, без дозволу Генерального штабу. Звісно вона не привезла його до Японії. Однак люди та речі мало чим відрізняються, щодо прив’язаності, коли знаходяться далеко один від одного. Через тиждень після того, як оселилась на острові, Ліна почала сумувати за Бріонеком. Цей бойовий девайс використовував спеціальну концепцію під назвою теорія FAE. Однак з його власних вуст, Ліна з’ясувала, що Тацуї відома теорія FAE. Ліна вважала, що техніки на цьому острові, під керівництвом Тацуї, можуть втілити теорію FAE для створення репліки Бріонака. Вона налагодила дружні стосунки, бажаючи порозумітися зі співробітниками та сподівалася, що вони створять пристрій, що замінить Бріонак. Навіть сьогодні вона була сповнена ентузіазму і щиро відгукувалась на прохання співробітників відділу розробки І в розпал роботи... – Га?! Від раптово тиску сайонової хвилі, вигукнула ошелешена Ліна. – Що це?.. Сила хвилі, сама по собі, була не великою проблемою. Однак від цілковитої несподіванки, виникло неприємне відчуття, ніби в спину вдарили ножем. Ліна не єдина відчула небувалу хвилю мисленнєвих часток. Люди з магічним сприйняттям, то тут то там, в будівлі розробки, морщились. – Надлишкові мисленнєві частки, що не вдалося контролювати, при спробі активації масштабної магії? Але магія при якій викидають таку велику кількість надлишкових мисленнєвих часток, має бути стратегічною. Якщо використовувалась стратегічна магія в нинішній ситуації, то це Туман-бомба Безобразова або Громова вежа Лю Лі Лей. Однак ніхто з них не повинен був марнувати настільки сил, як новачок. «Новачок?» Зачепившись за фразу, що спала їй на думку. «Безумовно, якщо це магія, якою скористались в перше, можна зрозуміти причину марного розкидування мисленнєвими частками... Це нова магія стратегічного класу, яку розробив Тацуя?» Прийшла до правильного висновку Ліна. Але вона не могла перевірити свої міркування. Раптовий сигнал змусив Ліну перервати свої думки. – Наближається підозрілий корабель?! – Під магією стелс щось наближається до внутрішньої частини суміжних вод?! «Магією стелс?!» Почувши крики технічного персоналу, Ліна спрямувала увагу на море. ◇ ◇ ◇ «Що це за хвиля, щойно була?!» У місті Тьофу, коли фургон зупинився за кілометр до лікарні, Мінору раптово вийшов з мисленнєвої концентрації, через раптовий порив бурхливої хвилі мисленнєвих часток. – Прокляття! З цієї причини він втратив контроль над магією стелс, яку він здійснював через Регула. Мінору негайно спробував повернути контроль над магією. Але наступного моменту відмовився від цього, розсудивши, що це безглуздо. Безумовно, що транспортний корабель, за цей короткий час, був виявлений за допомогою морських радарів та системи спостереження стратосферної платформи. Після того як камуфляж зник в безпосередній близькості, відновивши його, вже не вийде настільки ж ефективно обдурити спостерігача. «...Ефект відволікання, при виявленні перед атакою повинен бути вищим, ніж у разі успішної раптової атаки.» Подумки сказав собі Мінору і перевів увагу на цільову лікарню. ◇ ◇ ◇ Надлишкове випромінювання мисленнєвих часток також вплинуло на Паразитів на борту транспортного корабля Мідвей. – Лейтенант Регул?! Вега була не єдиною, хто здивувався тим, що магія приховування раптово зникла. – Вибачте! Від несподіваної сайонової хвилі, концентрація була втрачена! Регул вважав, що саме тому його магічне поле невидимості зникло. – Зараз відновлю! Він поспіхом намагався відновити оптично-маскувальну магію. – Ні. Лейтенант, достатньо. Однак Вега, що раніше докорила йому, зупинила Регула. – Ціль вже близько. Маскування вже не потрібне. Натомість почнемо вторгнення! За наказом Веги, Денеб залишила каюту. У цій операції, армія USNA не планувала використовувати бойовий літаючий костюм під назвою «Траст сюїт». Паразитовані Стар Дуст були несумісні з пристроєм польоту. Для висадки планувалось використовувати традиційне оснащення і човни. Денеб пішла готувати десантний човен. – Лейтенанти Спіка і Регул, готуйтесь до висадки й прикривайте вогнем з тилу. – Єс, мем!. Цей транспортний корабель Мідвей, був оснащений невеликою кількістю зенітних та протиракетних гармат і ще проти корабельних ракетних установок, але він не мав пускових установок Флемінга для наземних атак. Але маленьких бомб було в достатку. І хоча ставши Паразитами Спіка та Регул були більш схильними до магій, на яких спеціалізувалися, вони все ще були здатними стати заміною польової артилерії за допомогою магії Руху. – Реймонд Кларк. У малоймовірному випадку атаки на цей корабель подбайте про захист. Сказала Вега на останок, і відправилась до Денеб, готуватися до висадки. ◇ ◇ ◇ Міякі поділявся на район, який донедавна використовувався як в’язниця для злочинців-магів, та район, де тривало будівництво об’єктів магічних досліджень. Перший знаходився на західному узбережжі острова, другий північно-східному узбережжі, на якому також будувався Зоряний реактор. Підозрілий корабель наближався з північного сходу від Міякі. Персонал острова швидко зрозумів, що ціль Зоряний реактор. Катамаран типу Хвилеріз, приналежність якого ще не встановлено, вже вторгнувся в територіальні води, почавши сповільнитись з високої швидкості. Проте, поки що він не атакував об’єкти на острові. На Міякі була присутня морська поліція, підсилена підлеглими родини Йотсуба, але у цій ситуації вони не могли вжити жодних інших заходів, крім інспекції судна. Насправді поліцейський човен навіть не був відправлений. Військові наміри підозрілого судна були очевидними. Вони розуміли, що не можуть провести перевірку, наблизившись з човном охорони, бо результатом буде лише збільшення жертв при виконанні службових обов’язків. Маги з загону оборони приготувались в будь-який момент активувати магічний щит. І наче реагуючи на це. З підозрілого корабля, що наблизився на відстань чотирьох кілометрів до берега, раптово вилетіли бомби. Це були не постріли з гармати Флемінга. Це було метання за допомогою магії Руху. Самі бомби були не великим, але їх було багато. Під сильним дощем вибухів снарядів, схожих на використання багато головкових осколкових гранат, підрозділ розгорнув магічний бар’єр. Один за одним, в повітрі розпускалися квіти спалахів світла. Імпульс розсіяних об’єктів, що накладав навантаження на магічний бар’єр, не мав особливого значення. Натомість вогняні спалахи закривали поле зону загону. Серед магів, що підтримували бар’єр, пролунав крик, «світлові гранати». Однак навіть якщо це світлові гранати, вони не могли зняти магічний бар’єр. Тому що під прикриттям спалахів могла прилетіти справжня бомба з високою смертоносною силою. Підозрілий корабель наближався. Від його тіні відділилося два десантних кораблі. На пляж негайно була відправлена група перехоплення. Однак не можна сказати, що це суттєва бойова сила. Бомби сипалися дощем, і частина повинна була зосередитись на захисті. Група перехоплення спочатку провела пряму атаку, спробувавши перекинути човни. Однак обидва десантні човни були захищені потужною антимагією і не відчули прямої атаки. Маги острова, відмовились від потоплення човнів безпосередньо і спробували вплинути на морську воду і завадити причалюванню. ...Відтворивши морські потоки, щоб створити течії, що йдуть від берега. ...Підняли поверхню моря і створили велику хвилю. ...Створювали льодові гарпуни з морської води й кидали їх в дно човнів. Однак атаки на самі човни були відбиті магічним щитом, а атаки, що перешкоджали просуванню, була перекрита магією руху. Магічна сила групи перехоплення була не малою. Вони були магами з родини Машиба, однієї з гілок родини Йотсуба, що спеціалізувалася на охороні й обороні, оскільки острів раніше був в’язницею. Хоча вони не були кровними родичами родини Машиба, вони були магами з досвідом силового придушення злісних злочинів, що були примусово ув’язнені. Вони програвали в силі лише тому, що Паразити на човнах мали потужніші здібності. Маги групи перехоплення вже знали, що ворог Паразити. Радар виявлення Паразитів, був експериментально встановлений на острові Міякі. З десантних суден обстрілювали кулями та гранатами. Група перехоплення потрапила в ситуацію, коли навіть не могла висунути голову, щоб поглянути звідки ведеться обстріл. Навіть якщо спробувати надіслати підкріплення, бомбардування за допомогою магії Руху, хоча епізодично, але все ще тривало. Вони не могли зменшити число тих, хто підтримує бар’єр. Персонал адміністративної будівлі на острові, що була еквівалентом штабу у військових, повідомив про ситуацію голові родини, а не сім’ї Машиба, і попросив надати вказівки. ◇ ◇ ◇ За ситуацією атаки острова можна було стежити не лише з будівлі адміністрації. Ліна, в будівлі розробки CAD, спостерігала за перехопленням за допомогою великого екрана в лабораторії, що передавав зображення з камер розташованих позаду групи перехоплення. Ліна раптово зняла дротовий шолом для вимірювання і підійшла до дослідника, що керував тестом. – Ей. – Сч-що таке? Ліна мала красу порівняну з Міюкі. Дослідник, якому було всього тридцять років, запнувся, коли йому в обличчя поглянула настільки красива дівчина. – У вас є якийсь захист від вибухів замість шолома для вимірювання. Ліна, що вже звикла до цього місця, поводилася цілком невимушено. Але зараз таке питання було трохи дивним. Та дослідник округлив очі не з цієї причини. Не звертаючи увагу на подив дослідника, Ліна продовжила прохання. – І якщо можна, я б одягнула броню в якій легко рухатися. Оскільки в експериментах з CAD існував ризик нещасних випадків через втрату контролю над власною магією, Ліна носила захисний кожух, що гасив зовнішні удари. Однак в бою з нею було не легко, оскільки вона не передбачала можливості вільно рухатись. – А... є, але. – А розмір? – Я думаю підійде. – Можете підготувати зараз? – Але... для чого? Це питання поставила жінка робітниця, років двадцяти, а не дослідник, якого вона розпитувала. – Цей корабель — транспортне судно військово-морських сил USNA. Категорично заявила Ліна, спостерігаючи за катамараном, котрий можна було побачити на дисплеї, що показував вид з гори. – Атакуючі — Паразити. Тому з ними маю розбиратись я. – ... – Тут я не Сиріус. Тон Ліни змінився. – Проте я не маю наміру не звертати увагу на помилки співвітчизників. Навіть в еміграції вона визнавала себе громадянкою USNA та солдатом держави. Це була гордість, але не Сіріуса, а військового мага, армії USNA. ◇ ◇ ◇ Тацуя отримав дзвінок по екстреній лінії, знаходячись в кімнати охорони, на тому ж поверсі лікарні, що і палата Мінамі. Це був не просто дзвінок, це був екстрений виклик. Тацуя знав про існування цієї системи, але ніколи не думав, що нею скористаються для зв’язку з ним. – Шановний Тацуя, вибачте, що тільки голосом. – Пане Ханабіші, будь ласка, переходьте відразу до справи. Через спеціальну дротову лінію з ним говорив Ханабіші Тадзіма другий за статусом дворецький родини Йотсуба і батько Ханабіші Хійоґо. В його обов’язки входила робота з використанням зброї. Простіше кажучи, забезпечення усім для ведення бою. Той факт, що з ним зв’язався дворецький Ханабіші, дав Тацуї приблизне уявлення про те, що відбувається. – На острів Міякі здійснили атаку чи не так? – Саме так. Атакують десантні судна з високошвидкісного транспортного судна військово-морських сил USNA. На відміну від співробітників на острові Міякі, головна родина розпізнала приналежність корабля Мідвей, по його формі. – Вони використали звичайний військовий корабель... Тацуя не міг не здивуватися. USNA чи більше не має наміру приховувати своєї ворожості до Японії, або ж вони збираються виправдовуватися явною брехнею типу це «бунт». – Десантний загін складають двадцять два Паразити. Є також реакція від трьох Паразитів з борту судна Мідвей. Є відгуки від звичайних людей, але, певно, їх можна ігнорувати, як бойову силу. Звичайні люди, що залишилися на транспортному судні, мають бути екіпажем судна. Вони чи самі визвались для участі в атаці на японській території, чи просто сліпо виконують накази. Тацуя також вважав, що ними могли б маніпулювати психічно. Але на цю мить це не є над важливішим питанням. – Підрозділ оборони не справляється, вірно?? – На жаль. У двох з човнів і двох на транспортному судні, спостерігається магічна сила, порівнянна зі Зіркою Першого класу. Ймовірно міс Шіелдс вже упізнала Паразитів з Зірок. «...Вони не впораються.» Відразу дійшов висновку Тацуя. Очевидно було помилкою думати, що він перекрив доставку підкріплення Зірок. Схоже, їх обдурили... Тацуя легко відкинув жаль, що почав зароджуватись в його серці, наче це справа когось іншого. – Я відправляюсь на Міякі. – Дякую за співпрацю. Я організую додатковий персонал для захисту лікарні. – Так точно. – На цьому все. Голосовий дзвінок, через спеціальну лінію обірвався. Це спілкування відбулося через динаміки та мікрофон відеофону, а не через особисту трубку. Присутні у кімнаті могли чути розмову між Тацуєю та дворецьким Ханабіші, не прислуховуватись. – Чи правильно? Природно, що Юка, поряд з Тацуєю, чула всю розмову. Запитання Юки, було природним, для тих хто знав ситуацію. – Добре це чи погано, зараз не варто говорити. Злегка насупившись відповів Тацуя, стоячи перед Юкою. – Та, я не можу допустити знищення заводу, що будується. – Мені не варто й говорити, що це відволікання уваги. – Я знаю. Не чекаючи наступних слів Юки, Тацуя направився до роздягальні по сусідству. Юка навіть не спробувала його зупинити. Тацуя зайшов до приймальні для відвідувачів, де Міюкі допомагала Мінамі з навчанням. Побачивши зовнішній вигляд Тацуї ні Міюкі, ні Мінамі, не змогла стримати здивування. – ...Старший брат, ви йдете? Тацуя був одягнений у літаючий костюм «Фрід Сюїт» розроблений родиною Йотсубою і тримав у руках шолом. – Острів Міякі атакують Паразити. Серед двадцяти п’яти ворогів, загалом, чотири Зірки четвертого класу. Навіть якщо до гарнізону приєднається Ліна, вони з цим не впораються. З легким виправданням відповів Тацуя. – Зрозуміла. Старший брате, удачі. Без жодного прихованого сенсу, відповіла Міюкі. – Вам краще повернутись до палати. – Зрозуміла. – Я збираюся повернутися якомога швидше... Міюкі, Мінамі не перестарайтесь. Міюкі розуміла, чому Тацуя так сказав. Бурхливо відреагувала не лише Міюкі. Мінамі також розуміла, що цей маневр для виманювання та що Мінору нападе за його відсутності. – Так. Розуміючи, що Мінору нападе, Міюкі все ж кивнула з посмішкою. – Не хвилюйтесь, старший брате. – Будь ласка, залиште це на мене. В погляді Міюкі не було ні тіні тривоги. ◇ ◇ ◇ Опір гарнізону виявився сильнішим, ніж очікувала Денеб. Та він не був таким вже й запеклим. Човни Данеб та Веги не зазнали жодних пошкоджень. Однак наблизитись до берега вони не змогли. Човни не зупинились і не були відкинуті, але вони сповільнились, і прибуття затрималось. Також було не легко протистояти атакам на кораблі. Якби на них були лише Стар Дуст, корпус точно був би пошкоджений. Це були прості десантні судна. Цілком можливо, що їх би потопили. – Недоторкані, так? То це не просто вигадка. Люто посміхнувшись, пробурмотіла Денеб. Вона не помітила, що промовила це в слух. Спочатку вона була войовничо налаштована, але не була настільки схвильованою, що не могла усвідомлювати, що робить. Ця зміна сталася через перетворення на Паразита, але сама Денеб цього не знала. Це займе більше часу, ніж планувалося, але якщо продовжити рухатися вперед, вони зрештою досягнуть мети. Зрештою висадка була неминучою. Обличчя супротивників на березі були добре видимі неозброєним оком. – Це ж?.. Пізнавши мініатюрну постать попереду, Денеб з підозрою нахмурилась. Здібності магів не відрізнялись за гендерною ознакою. Жінка-маг не була незвичним явищем на полі бою. Та привернув увагу Денеб силует одягнену і чорний бронекостюм, що тримав у руках щось схоже на гранатомет, не тому, що це була жінка. Стійка фігури що націлювала ствол викликала асоціації в пам’яті Денеб. – Це вона! Відповідь на несвідомо виникле питання, досягла свідомості Денеб. – Зрадниця, що оскверняє ім’я Сіріуса! Денеб вихопила ніж зі збройового поясу і кинула в бік берега. Ніж долетів до жінки-мага, що тримала пускову установку, але втратив контроль, безпосередньо перед ударом, впав на вимощену набережну, на якій та стояла. Улюблений стиль Денеб — рукопашний бій. Вона знала, що не дуже хороша в магії далекобійних атак. Завдяки відповідальності, вести загін човна, вона стримала бажання відразу перестрибнути до мага, якого вона впізнала як Сиріус. «Ще ні... Ще ні!» Жінка-маг кинула на неї погляд. З дула пускової установки вилетів вогонь. Денеб відчула, що багато шаровий бар’єр, в побудові якого вона теж брала участь, був пробитий. Завдяки функції наближення зображення шолома, Ліна впізнала Вегу та Денеб, що керували човнами. «Шар, Лейла, ви теж.» Вона знала, що всі в човнах були Паразитами. Коли вона помітила Вегу, та Денеб, у серці Ліни виникли не гнів чи викривлена радість «Погляньте на мене», а смуток. Наскільки добродушною людиною вона була. «Якщо ви стали Паразитами, ви повинні знати правду.» Однак палець на пусковому гачку був твердим і не вагався. Ліні багато чого психічно не вистачало, щоб бути солдатом. Вірніше, в її випадку, треба сказати, що вона не підходить, щоб бути солдатом. Однак вона не могла співчувати ворогу і піддавати союзників небезпеці. Це була єдина її якість, що підходила воїну. Вогнепальна зброя, в її руках — мала товщину ствола як у гранатомета, але дулом це була лише великокаліберна гвинтівка. Ствол був надзвичайно товстим. В середині ствола не було нарізки. З цього погляду, це нагадувало дробовик. Але це була не чиста вогнепальна зброя, а бойовий девайс. Це був прототип бойового інтегрованого CAD. Ліна запустила, наданий співробітниками відділу розробки, бойовий девайс. Електронний провідник, в основі товстого ствола перетворився в плазму. Плазма намагалася вирватися через тиск власного розширення, але електрони притягувалися потужним позитивно зарядженим електричним полем, що генерувалося біля дула, і натомість катіони пригнічувалися дифузією, у вигляді відштовхування електронного поля. Коли електрони та катіони розділились, можна сказати, що на це знадобилась лише мить, в середині ствола утворилось інше електромагнітне поле, цього разу воно прискорювало катіони до дула. Ствол перетворився на ультра компактний лінійний прискорювач. У цей момент, електронне поле в дуді зникло. Розсіяні електрони втягнулися катіонами, що вилетіли з дула й атакували ціль, перетворившись на хмару нейтральних часток. Отже, цей бойовий девайс був гвинтівкою заряджених частинок. Принцип повністю відрізнявся від Бріонака Ліни. Потужність також явно поступалася. Однак... «Непогано!..» Ліна змогла на мить забути про нинішню похмуру ситуацію і була у гарному настрої. Промінь нейтральних часток (не пучків нейтронів, а електромагнітної плазми) влучив в магічний щит човна Денеб. Магічний бар’єр був розрахований на тверді тіла, що рухалися зі швидкістю, що приблизно в десять раз перевищувала швидкість звуку. Він не повинен був блокувати плазму, загальна маса якої порівняна з масою боєприпасів гвинтівки, що більше ніж у сто разів перевищує швидкість звуку. Промінь нейтральних часток, пробивши магічний щит, пробив човен і викликав невеликий вибух пари в морі. Денеб і решта пасажирів вистрибнули в море. Ліна націлила ствол на човен Веги. Вега скористалась магією контролю гравітації, щоб підняти масу морської води й використати її як щит. Здається, Вега з першого погляду зрозуміла природу бойового девайса Ліни. Зі свого боку, Ліна нейтралізувала антигравітаційну магію скориставшись для активації магії CAD з повним мисленнєвим контролем, який підготував Тацуя. Ця магія не перешкоджає самому гравітаційному полю, але переписує його, приводячи його в норму. В магії контролю гравітації дехто просто змінює її вектор, зберігаючи характеристики тяжіння. Якби магія Веги змінювала вектор гравітації, магія нейтралізації антигравітації Ліни не мала б ефекту. Однак через магію Ліни, водний щит Веги впав на поверхню моря. Курок гвинтівки заряджених частинок був натиснутий. Пучок нейтральних часток врізався у магічний щит Веги. Схоже, звання командира загону був непустим словом, бар’єр Веги втримав пучок часток, що пробив щит Денеб. «Ще не все!» Однак у наступний момент, плазма, котра, здавалося, розсіялася і розвіялася на поверхні моря, засяяла сильним теплом. Особлива магія Ліни «Муспельгейм». Зазвичай вона лише перетворювала молекули повітря у високоенергетичну плазму, але плазма, що випромінювалась рушницею заряджених частинок вже була розвіяна в повітрі. Нинішній «Муспельгейм», активований Ліною, був компактний за масштабом, але потужний. Увійшовши в контакт з цією палаючою областю, магічний бар’єр зруйнувався. І майже одночасно. Вега і Стар Дуст, під її командуванням, залишили човен і пірнули у воду. Плазма проковтнула човен. Тепло підпалило водневе паливо і човен зник серед уламків і водоростей. Ліна опустила бойовий девайс і перевела подих. Однак навіть видихаючи, вона залишалась на сторожі. Дзеркальний щит Ліни відбив в море невидимий промінь. Високоенергетична інфрачервона лазерна куля швидкострільного світлового пучка. «Лазерний снайпер» Регула. Однак через природу магії, хоч це і швидкі постріли, між пострілами існувала затримка близько секунди. Відразу після того, як розпізнала Лазерний снайпер, Ліна зняла бар’єр і визначила місцезнаходження Регула. Приблизно один кілометр від берега. На носу транспортного корабля Мідвей. Ліна знову розгорнула дзеркальний щит. Дзеркальний щит — це бар’єр, який блокує електромагнітні хвилі, що надходять зовні, з погляду оператора. Пучки часток випромінювані з середини, не блокуються. Бойовий девайс Ліни випустив пучок нейтральних часток. – О? Однак одразу після цього з вуст Ліни пролунав похмурий голос. Не було ніякого відгуку від удару по транспортному кораблю. Дзеркальний щит також блокував видиме світло, що надходило зовні. Тому не було видно, що відбувається за щитом. Однак, якби промінь нейтральних часток влучив би у корпус, почувся б звук вибуху, а якби його зупинили за допомогою магічного бар’єра, вона змогла б почути коливання мисленнєвих часток. Ліна значно змінила своє положення, за допомогою магії Руху, щоб збити приціл Лазерного снайпера і поглянула на транспортний корабель без Дзеркального щита. – Зої?! На носі транспортного корабля, поряд з Регулом стояла Спіка. Спіка витягнула праву руку перед собою і вказала нею на Ліну. Її особлива магія, «Молекулярний поділ Джавелін» була в дії. Але ця магія середнього радіуса дії, і нею не можливо досягти ціль за кілометр. «… Зрозуміло!» Ліна стиснула гвинтівку заряджених частинок. Нейтронний промінь вилетів і почав розсіюватись вже на пів шляху між Ліною та Спікою. Промінь був повністю розсіяний перед транспортним кораблем. «Так і думала!» Молекулярний поділ — це магія, яка, очевидно, змінює полярність електронів та розриває молекулярні зв’язки. Поле зміни електричної полярності розгорнуте по прямій лінії, у напрямку гвинтівки із зарядженими частинками, інвертувало полярність елементів, що містилася в скупчені нейтральних часток. Змінюючи скупчення нейтральних часток на скупчення позитивно заряджених, частинки відштовхувались одна від одної й виникала дифузія. Регул відстрибнув від Спіки. Ліна націдила рушницю із зарядженими частинками на Регула. Однак Регул відштовхувався від повітря та поверхні води й рухався зиґзаґом, не дозволяючи Ліні прицілитись. Якби зброєю Ліни був Бріонак, то ухилення Регула було безглуздим. Плазмовий пучок з Бріонака рухався згідно з волею Ліни. За її волею він стискається розтягується та вигинається. Якщо тільки не ухилятися на недосяжній для Ліни швидкості, не можливо уникнути пострілу Бріонака. Однак гвинтівка зі зарядженими частинками випускає з дула лише прямий промінь. Прицілювання залежить від навичок стрілка. Ліна не дуже гарна в стрільбі з рушниці. Вона кинула гвинтівку із зарядженими частинками та витягнула пістолет — точніше кажучи, інтегрований в пістолет CAD. Бойові девайси, що підсилюють проникаючу силу, виробляє і Японія. Вона попросила співробітників в будівлі розробки позичити озброєння близьке до того, до якого вона звикла. Транспортне судно попрямувало в море. Але Ліна не могла дозволити собі турбуватися з цього приводу. ◇ ◇ ◇ З автостоянки клініки Аобе Тьофу виїхав біло блакитний самохідний автомобіль. Це був аеромобіль, яким керував Тацуя. Мінору спостерігав за аеромобілем, що злетів з дороги, ігноруючи правила дорожнього та авіаруху, через приховану камеру, яку тримав не паразитований геноїд. – ...Місія почалася. Ніби сам собі, пробурмотів Мінору. Звичайно, насправді це не був монолог з самим з собою. На слова Мінору, водій фургона повів його з узбіччя. Цей водій був відправлений родиною Кудо і зараз знаходився під командуванням Мінору. Голос Мінору також передавався по радіо, водіям інших фургонів. Всього шість, включаючи той, на якому їхав Мінору. Із завантаженими в кузовах Ляльками-паразитами та бойовими геоїдами, вантажівки, різними дорогами, прямували в одне місце, до лікарні, де була госпіталізована Мінамі. ◇ ◇ ◇ Тацуя, який злетів у небо з громадської дороги, ігноруючи правила дорожнього руху та правила контролю повітряного руху, не отримав наказу зупинитись та переслідування. Реєстрація аеромобіля як звичайного самохідного автомобіля, а не повітряного транспорту, не вимагає відкриття радіоканалів. Поліцейські гелікоптери не могли встигнути за швидкістю повітряного автомобіля, а військово-повітряні сили не мали процедури перехоплення з літаючими об’єктами, що злітають з внутрішніх доріг. Тобто у влади не було ні засобу доставити наказ зупинитися чи засобів його переслідування. Оскільки номерний знак буде зафіксований вуличними камерами, існує ризик, що йому накажуть з’явитися пізніше. Але всьому свій час. На боці Тацуї був аргумент про те, що Сили Самооборони не були відправлені, навіть якщо іноземна держава атакує острів Міякі, японську територію. Він не буде підставою для звільнення за порушення закону, але послужить матеріалом для переговорів. І зараз він опинився в ситуації, де не міг хвилюватися про це. Вийшовши до узбережжя, Тацуя поставив аеромобіль на курс над Токійською затокою і каналом Урага. Зараз він намагався не летіти над поверхнею землі. Тацуя збільшив швидкість аеромобіля до дев’ятисот кілометрів на годину і направився на острів Міякі. ◇ ◇ ◇ Ліна була готова до атаки Регула, з пістолетом у правій руці та ножем у лівій. Але її атакував не Регул, а Денеб, що вистрибнула з моря. – Ліна-а-а! Денеб назвала Ліну на ім’я не через дружнє ставлення. З її голови вилетіли всі думки про зайві речі й вона скористалась старою звичкою при особистому спілкуванні. – Лейла-а-а! Ліна і тут не припуститися помилки. Вона націлила свою магію на Денеб, що вискочила з моря, атакуючи її зверху. Атакуюча магія системи Ваги «Молот». Магія, що розпізнає ворога за допомогою проєкції та чинить тиск на видиму поверхню. Удар з лівого боку, Денеб пом’якшила магією Руху праворуч. На невеликій відстані, в десять метрів, з’явились ознаки Лазерного снайпера. Замість того, щоб розгорнути дзеркальний щит, Ліна запустила в Регула ніж зі своєї поясної сумки. Це була Дансінг Блейдс, активована не голосовою командою, а CAD повного мисленнєвого контролю. Ліна навіть не торкнулася ножа, що вилетів з кобури та націлився на Регула. Ухиляючись, Регул втратив стійку й інфрачервона куля відхилилась в небо. Ніж Ліни розвернувся за Регулом і атакував його бойовий девайс для Лазерного снайпера. Регул кинув бойовий девайс, з ножем в блоці живлення. Бойовий девайс вибухнув в морі. Регул, правою рукою, схопив рукоять, що стирчала в перед на його стегні. Тонкий і вузький металевий пояс перетворився на витончений меч, рапіру. Звісно, це не був звичайний колючий меч. Металевий пояс покритий магією Регула, перетворився на клинок з функцією шокера, з підвішеною цілісністю. Ліна не могла дозволити собі звернути увагу на цю зміну. Цього разу, атакуюча магія Ваги «Молот», атакувала Ліну. «Молот» був потужніший за той, що використала вона. – Шар?! Магія Ваги швидко атакувала Ліну. – ...Вибач, я до цього звикла. Після того як Ліна значно відступила в глиб острова, Вега вийшла на берег. Ліна стиснула ніж і пістолет і стежила за лівим і правим флангом. Вега з фронту. Регул справа Денеб зліва. А за ними, один за одним, з’являлись паразитовані Стар Дуст. Ліна робила все можливе проти трьох Зірок Першого класу. Вона вже не могла впоратись зі Стар Дуст. – Люди, ви теж стали Паразитами. Намагаючись переломити ситуацію, Ліна заговорила з Вегою та Денеб рідною мовою. Вега не відреагувала на слова Ліни, але Денеб підняла та опустила брову. – Тепер коли ви Паразити, ви знаєте правду. Це не я викликала Паразитів. І що звинувачення проте, що я маю таємні зв’язки з Японією, є хибним! – Якщо у тебе не має зв’язків, чому ти втекла до Японії! Проявила схвильованість Денеб. – Для того, щоб захистити себе. Від вас, повстанців. Відповіла спокійна на поверхні Ліна. Її серце бушувало, як і Денеб, але вона придушила його силою волі. – Вірно. Тоді це було хибне звинувачення. Тон Веги не був спокійний, але й схвильованим він не був. Вона висміювала Ліну. – Але зараз ти допомагаєш японській приватній військовій компанії. Попри те, що ти солдат штатів, ти протистоїш Штатам. – Японія — союзник штатів. Проводити спробу саботажу в той же момент, коли Японію атакує Навий Радянський Союз, безчесно. – Так вирішив Пентагон. А не ми, солдати передової лінії. – Хех... Поки тривала словесна перепалка між Ліною та Вегою, Стар Дуст атакував гарнізон і поступово просувався в глиб острова. Ліна це бачила. Однак, якщо вона повернеться до трьох людей попереду спиною, то помре. Розуміючи це, Ліна заклякла. – Зрадник Сиріус. Я рада, що ти тут. Тепер, коли тебе помітили у ворожому ставленні до Штатів, ми можемо вбити тебе з чистою совістю. В ту ж мить, як Вега договорила. Вега, Денеб та Регул. Три Паразити, злитих з трьома зірками Першого класу магічного підрозділу «Зірки», і маги вищого рівня USNA накинулись на Ліну. Денеб скоротила розрив за допомогою магії Руху і замахнулась великим ножем. І вистрілила в Ліну, котра розривала дистанцію тією ж магію. Ліна відповіла стрільбою через щит. Регул накинувся на неї з магією Самоприскорення і вдарив по щиту лезом шокером. Коли Ліна зупинилась, її атакувала Вега, магією Ваги. Ліна розрізала гравітаційне поле молекулярним дільником. ...Якщо бути точнішим, магія була перервана конфліктом змінних модифікації події Молекулярного поділу та змінних магії Ваги. Це вплинуло не лише на Вегу, а й на Ліну. Щит похитнувся. Електричний розряд, від леза Регула, зруйнував магічний бар’єр Ліни. Куля з пістолета Денеб, зачепила ліве плече Ліни. Броня що носила Ліна, зупинила її. Однак через віддачу від удару, якого не вдалося уникнути, Ліна випустила ніж з лівої руки. Вона вдарила Муспельгеймом. Вега, Денеб і Регул відстрибнули та ухилились від високоенергетичної плазми, що виникла у вузькій зоні. Плазма зникла і в центрі стояла Ліна з важким диханням. Вега з Денеб, і Регулом на мить переглянулися. Ліна натиснула на курок пістолета. Магія посилення проникнення не була накладена на боєприпас. Регул перехопив кулю з пістолета магічним щитом. Дансінг Блейдс, що падав зверху, збив ніж у руці Денеб. Відштовхувальне поле, створене Вегою, вдарило по тілу Ліни. Ліна злетіла на кам’яне лавове поле вздовж асфальтного покриття. Трійка Веги обережно підійшла до краю дороги та подивилася вниз на Ліну. Ліна ледве знайшла сили підвестися на одне коліно. Але встати на ноги відразу не змогла. Вега вказала правою рукою на Ліну. Ліна підняла очі на Вегу і поглянула на неї поглядом, який не втратив бойового духу. Вега ледь помітно всміхнулась. Денеб націлила на Ліну пістолет, а Регул — меч. Ліна з жалем стиснула зуби. І відразу після цього. Розсікаючи повітря з неба, зі швидкістю падіння, опустився біло блакитний автомобіль. Націлившись на Вегу, що стояла на краю дороги. Вега націлила на аеромобіль відштовхувальне поле. Однак створене нею поле відштовхування було розсіяне, безпосередньо перед його завершенням. Вега була приголомшена. Денеб та Регул також дивилися на аеромобіль невіруючим поглядом. Самохідний автомобіль, аеромобіль, приземлився в десяти метрах від Денеб. Від повітряної машини, що націлилася їх збити, трійка людей ухилилася відстрибнувши на набережну. Аеромобіль зупинився без тертя шин. Це був результат гальмування всього кузова автомобіля, а не зупинка шляхом тертя з дорогою. Двері водія відчинилися і на поле бою острова Міякі, в льотному бойовому костюмі Фрід Сюїт, ступив Тацуя. ◇ ◇ ◇ За двадцять хвилин від Тьофу Якби він пролетів увесь шлях на дозвуковій швидкості, він прибув би у двічі швидше. Однак політ від Тьофу до Токійської затоки та розгін зайняв певний час. Ще до прибуття в повітряний простір острова Міякі, Тацуя знав складність ситуації. Він отримував дані з острова у реальному часі і ловив хвилі від Ліни і її ворогів. Однак Тацуя не міг телепортуватися. В сучасній магії не було телепортації. Він подолав нетерплячість і зосередився на керуванні повітряним автомобілем. Носова камера вловила обриси острова Міякі. Майже не сповільнюючись, Тацуя кинувся на північно-східний берег, що був полем бою. Він не скористався злітно-посадковою смугою для літаків. Тацуя сів прямо на дорогу вздовж узбережжя, де йшов бій. На шляху, Перериванням техніки він розклав антигравітаційну магію, яку випустили, щоб завадити повітряному автомобілю приземлитись. На дорозі були й союзні війська, тож він раптово загальмував, щоб не наїхати на них. На дорозі були ворожі солдати, але він взагалі не звертав на них увагу. Якщо збити їх повітряним автомобілем, можна заощадити час і сили. Тацуя подумав лише про це. Три Паразити втекли з траєкторії повітряного автомобіля, підстрибнувши за допомогою магії. З першого «погляду» було зрозуміло, що ці троє ті самі зірки Першого класу. Дороги на Міякі буди лівосторонніми, але, попри це, повітряний автомобіль зупинився з правого боку, і з водійського місця вийшов Тацуя. На кам’яній поверхні, поряд з дорогою, з важкістю, на одному коліні стояла Ліна. – Ліна, ще можеш продовжувати? Він вже оцінив стан Ліни «поглядом». Хоч Тацуя поставив безжальне питання. – Можу. Ліна з останніх сил підвелася на ноги. Вона похитнулась, але з силою упершись на ноги, їй вдалося уникнути падіння. – Я швидко розберусь. Прикрий. Не чекаючи відповіді Ліни, Тацуя повернувся до трійки на набережній. Однак Ліна не знайшла що відповісти, холодний голос Тацуї викликав у неї тремтіння. Вега випустила магію, що атакувала Тацую та аеромобіль. Однак безпосередньо перед тим як вписатися в Ейдос, її магія була розвіяна. Здавалося, мисленнєві частки під високим тиском випустило все тіло Тацуї – Переривання техніки?! Одночасно вирвалося з вуст Веги та Денеб. Тацуя підняв праву руку. В його руці не було CAD у формату пістолета. Однак він просто вказав пальцем. Це було «Туманне розсіювання» викликане CAD з повністю мисленнєвим контролем, вбудованим в костюм. Затримка дорівнювала нулю. Час на стирання Області контролю визначити не можливо. Час на стирання Зміцнення інформації також не вимірний. Час затрачений на молекулярне розрізання живих тканин також дорівнював нулю. Лише за мить, тіло Регула було розсіяне. Ні одягу, ні озброєння, нічого не залишилося. Залишилося лише псіонове інформаційне тіло загорнуте в сайони. Тіло Паразита. Тацуя витягнув в перед ліву руку. З якої вилетіла Бронебійна сайонова куля. Цілю було не те що «раніше було Регулом». Вега, в груди якої влучив снаряд стиснених сайонів наповнених ідеєю «відторгнення», впала не набережну і в сильних корчах впала в море. Бронебійна сайонова куля була не одна. Регул миттєво зник, а Вега одним ударом була виведена з бою. Бронебійна сайонова куля Тацуї атакувала Денеб, що стояла не вірячи в реальність. Вона упала по цей бік насипу. Денеб не єдина, хто заклякла. Ліна підняла забрало шолома і приголомшено спостерігала, як корчиться на землі Денеб. Їй не вірилось, що Тацуя миттєво знешкодив трійку, з якою вона боролася з усіх сил. – Ліна, наглянь за цією жінкою. Тацуя розумів, що Ліна була шокованою і через непорозуміння переоцінює його бойову силу. Те, що він нейтралізував за короткий час «Тіні колишніх зірок», було лише результатом ефекту несподіванки. Але зараз у нього не було часу це пояснювати. З’явилися істині тіла Паразитів і почали функціонувати, як нематеріальні форми життя. З цього моменту почався справжній бій. Тацуя сконцентрував у своєму тілі мисленнєві частки та випустив їх на істинне тіло Паразитів. Не з одного напрямку спереду, як при Перериванні техніки, а з шести напрямків одночасно, спереду і заду, зліва і справа, згори та знизу. Паразит спробував відбити сайоновий потік Тацуї. Як тільки він зрозумів, що це не можливо, спробував втекти, перемістившись сам. Однак його з однаково, з переду, заду, зліва і справа, а зверху і знизу, міцно тіснили. Паразит створив сайонову оболонку і намагався захистити внутрішнє псіонове інформаційне тіло. Однак мисленнєві частки розмивалися стислими мисленнєвими частками, що надходили зовні. Хоча Паразит обернувся у природні йому сайони, ті, що не належали проникали в оболонку і починали твердіти. Сайоновий потік випущений Тацуєю концентрувався на невеликій території Зрештою, всі мисленнєві частки зафіксувались у сферичному просторі, діаметром три сантиметри. Нематеріальна сфера, діаметром в три сантиметри, зависла на відносній висоті в десять сантиметрів від бетонної набережної. «Сфера запечатування» ув’язнила «те, що було Регулом». ◇ ◇ ◇ Як і сказав їм Тацуя, Міюкі та Мінамі повернулись до палати. Міюкі читала на одномісному дивані, а Мінамі продовжувала готуватися до іспиту на ліжку, у напівлежачому положенні. Міюкі, що перегортала сторінки електронного паперу, раптово підняла голову. – ...Досить швидко. – Їх вже помітили? – Шановна Міюкі? Подумавши, що говорили з нею, Мінамі запитала, що це означає. Однак слова Міюкі були скоріше розмовою з самою собою. – Мінамі-чан, він тут. Однак, Міюкі не залишила поза увагою питання Мінамі. – Тобто, невже?! Мінамі закрила підручник, тобто вимкнула термінал, встала з ліжка. Вона не була в нічній сорочці, тому їй не потрібно було поспішати переодягатися. – Так. Кивнула Міюкі й через внутрішню мережу зв’язалась з кімнатою охорони. На маленькому екрані з’явилась Юка. – Пані Міюкі, у нас гості. Сказала Юка, перш ніж Міюкі до неї звернулась. – Я відчуваю Паразитів з шести напрямків, – … Ви вже зрозуміли. Сенсори говорять те саме. Магічне сприйняття Міюкі значно перевершувало сприйняття звичайного мага, але склалося враження, що вона за крок до досконалості. Здивування Юки було засноване на цьому упереджені... – Я також звільнена від печаті. – Ось яка справжня сила наступної глави? Міюкі посміхнулася, у відповідь на переляканий голос Юки. – То чи знаєш ти, де Кудо Мінору. – Відчуття від Мінору не ясні. Схоже, що він маскується Костюмованим парадом і Примарним кроком. Після рядків, які звучали, як підняття білого прапора, Міюкі продовжила: «Але». – Я не відчуваю жодних ознак Мінору-куна від інших команд, тому можливо він перебуває у машині чи чомусь подібному, що наближається по північно-східній дорозі. – Самохідна машина на північному сході, чи не так? Я передам це родині Дзюмондзі. – Так, будь ласка. – Пані Міюкі не залишай палату. Навіть якщо він вторгнеться в лікарню, ми з ним розберемося. – Зрозуміла. – ...Тоді у мене все. Юка, здавалося, підозріло поставилась до Міюкі, що надто легко погодилась, але вона не поставила під сумнів її слова. Зв’язок домофона перервався і Міюкі злегка зітхнула. «...Навряд чи старший брат повернеться вчасно.» Так Міюкі оцінила ситуацію. Однак в її свідомості не було невдоволення, образи на Тацую чи тривоги що до нападу Мінору. ◇ ◇ ◇ Мінору вийшов з фургона приблизно за двісті метрів перед лікарнею. Навколо було багато висотних будівель і можна було розгледіти лише останній поверх клініки Аоба Тьофу. Майже одночасно з ним, з кузова вилізли шість Ляльок-паразитів. Такий же вантаж був і в решті вантажівок. Силу, яку підготував Мінору, складали тридцять шість ляльок-паразитів П’ятнадцять з них він взяв в колишній Дев’ятій науково-дослідній лабораторії. Крім того, дванадцять, Мінору добудував, використовуючи готові блоки на фабриці в Ікома, довівши число до двадцяти одного. Тіла Ляльок-паразитів були військовими машинами, але їх вбрання було повсякденним. На нижній частині, у кожної машини, були штани, але зверху був різноманітний одяг, такий як блузки, футболки та літні светри. Зараз була середина дня і навколо гуляли звичайні перехожі. Сьогодні, через інформацію про вторгнення Нового Радянського Союзу, перехожих було менше, однак їх кількість не дорівнювала нулю. Тож навколо не було безлюдно. Ляльки-паразити змішалися з натовпом і виглядали досить природно. Якщо говорити про привернення уваги, найбільш яскраво виділявся ні хто інший, як Мінору. Він не змінив свою зовнішність за допомогою магії. Люди по дорозі зупинялись і розглядали його райську красу. Ідучи в сторону лікарні, Мінору збирав на собі погляди. Він зупинився. Натовп також зупинився. Мінору підняв погляд на великого молодого чоловіка, що перегородив його шлях і заговорив. – Пане Дзюмондзі, ви не могли б мене пропустити? – Я не думав, що ти з’явишся в такий час. Відповідь Катсуто не мала нічого спільного з проханням Мінору. – Я не вампір, тому виходжу не лише в ночі. Жартівливо відповів на слова Катсуто Мінору. – Ти, звісно, не звичайний вампір. Однак не можна сказати, що ти не вампір. Вампіри п’ють кров людей і перетворюють їх на щось інше, нелюдське. Так описує художня література, але ти справжній. Сказав Катсуто з серйозним обличчям. – Прикро. Я не нападаю на людей без розбору. – Але зараз ти намагаєшся перетворити одну дівчину, в щось не людське. Дискусія Мінору та Катсуто відбувалася на очах перехожих. Серед них звучали перешіптування, такі як «вони знімають» та «локація для зйомки?», але їх була меншість. Люди відчували вагу істини в їх розмові, яку не можна відчути в якомусь творі. – Пан Дзюмондзі. Будь ласка, дайте пройти. Ще раз зажадав у Катсуто Мінору. – Кудо Мінору. Ти заарештований. Відповідь Катсуто не була простою відмовою. – За яким звинуваченням? – Перевезення військового озброєння по громадським дорогам без дозволу. Після слів Катсуто, за його спиною, у супроводі родини Дзюмондзі, з’явився детектив у цивільному і показав своє посвідчення. Слова Катсуто про зброю та поява поліцейського, на їх підтвердження, підняли хвилювання в натовпі. – Ви маєте на увазі Ляльок-паразитів?.. Тут ви мене підловили. Але чи зможете ви битися з такою кількістю звичайних людей? Провокував Катсуто Мінору. – Ти збираєшся втягнути громадян! Разом з цими гнівними словами Катсуто активував бар’єрну магію, щоб захопити Мінору. Однак у цей момент на заміну Мінору на його місце стала Лялька-паразит, що була трохи позаду, за ним. Це не телепортація. Безпосередньо перед розмовою з Катсуто, він обмінявся з нею зовнішністю і відчуттям присутності за допомогою Костюмованого параду. Мінору вистрілив у детектива в цивільному магією електричного шокера. Підлеглі Катсуто захистили детектива магічним бар’єром. Лялька-паразит, що замінила Мінору кинулася до Катсуто. Магічний бар’єр Катсуто і магічний бар’єр Ляльки-паразита зіштовхнулися і посипалися іскри мисленнєвих часток. Ця Лялька-паразит належала до типу, що спеціалізувався на об’єктно-бар’єрній магії. Магія Ляльок-паразитів, як правило, спеціалізувалась на певній сфері. Внаслідок відсутності різноманіття, вони демонстрували великі здібності у своїй області. Ця особина, що спеціалізувалася на магії бар’єрів, могла протистояти Катсуто своїм бар’єром. Однак це було не на тому рівні, щоб вона могла скласти Катсуто рівну конкуренцію. Катсуто був змушений відвести погляд від Мінору, але ставши серйозним, він зруйнував тіло Ляльки-паразита та розтрощив тіло машини. Він знав, що смерть фізичного тіла Паразита звільняє небезпечну не матеріальну інформаційну форму життя. Передбачалося, що це справедливо і для машинних тіл Ляльок-паразитів Тому Катсуто знищив тіло Ляльки-паразита, до рівня, яке можна було відновити після ремонту. Кінцівки та голова були повністю зруйновані, але серцем геноїда були електронний мозок та паливні елементи в грудях. Якщо вона ремонтопридатна, для машини це не смерть. До цього моменту, все відповідало очікуванням Катсуто. Але те що сталося далі, перевершувало його очікування. Ляльки-паразити самознищились. Сам вибух Катсуто стримав за допомогою щита. Однак, коли корпус був повністю знищений, в результаті самознищення, звільнилося основне тіло Паразита. Лялька-паразит, що самознищилась була не одна. Ляльки-паразити атакували магів родини Дзюмондзі, що стояли на шляху Мінору, котрий направлявся до лікарні. Маги Дзюмондзі не могли ігнорувати їх. Щоб мати можливість запобігти вторгненню Мінору, маги Дзюмондзі швидко, сам на сам, нейтралізували Ляльок-паразитів. І щоразу Ляльки-паразити самознищувались. Тіла Паразитів звільнялися. Нематеріальні інформаційні форми життя, що отримували тіла, паразитуючи на людях, нападали на магів родини Дзюмондзі. Мало того, вони намагалися атакувати перехожих та людей у сусідніх будівлях. Катсуто з підлеглими, був змушений захищати від тіл Паразитів громадян. Вони не могли дозволити собі зупинити Мінору. ◇ ◇ ◇ Стерши тіло Регула і замкнувши самого Паразита в «Сфері запечатування», Тацуя точно так само обробив Денеб. Завершена «Сфера запечатування», зависла на висоті десяти сантиметрів від землі, буде зберігатися в такому стані більше дванадцяти годин, якщо не буде зовнішнього магічного втручання. Подальшу обробку печаті може провести спеціаліст в цій області. По дорозі на острів Міякі? Тацуя попросив Ханабіші Хійоґо прислати мага з навичками запечатування. Тацуя не сумнівався, що Хійоґо в обов’язковому порядку виконає його прохання. – Ліна, залишаю це місце на тебе. Не підпускай нікого до Сфер запечатування. Ліна, зачарована діями Тацуї, отямилась, коли її раптово попросили щось зробити. – Сфера запечатування? Ти про ці кульки? – Саме так. Не озирнувшись на питання Ліни, Тацуя стрибнув на набережну. Ліна, що могла бачити лише його потилицю, не знала який у нього зараз вигляд. Чомусь їй здалося що він цокнув язиком. Тацуя побіг на схід по набережній. Він переслідував Вегу, що впала в море. Завдяки Бронебійній сайоновій кулі, Вега проявила істину природу Паразитів. Хоча вона мала фізичне тіло, вона не дихала і намагалась під водою обійти східний берег. З набережної Тацуя націлив на Вегу «Туманне розсіювання». Можливо Паразит у Везі відчув що вона під прицілом. Вега раптово спливла на поверхню. Миттєво зростаюча хвиля мисленнєвих часток, була ознакою того що Вега намагалася вивільнити магію для контратаки Тацуї. Будучи Паразитом, вона значно збільшила швидкість активації магії. Тепер, коли природа паразитів проявилася повною мірою, прискорення стало ще більш вражаючим. Проте. Магія Паразита Веги не була завершена. Магія розсіялася в процесі побудови. Магія захисту тіла розвалилась. Саме тіло зникло. Речовини, що складали тіло Шарлоти Веги, стали молекулами єдиного елемента, деякі речовини залишилися такими як були, а деякі розчинилися в морі в результаті хімічної реакції. До цього моменту, все йшло як передбачав Тацуя. Однак тут був один промах. Тіло Паразита не спливло. Було видно, що істинне тіло проявилось після стирання фізичного тіла. Тацуя міг «бачити» зовнішній шар Паразита, а основне інформаційне тіло примари він не міг проаналізувати, але міг сприйняти його існування. Паразит дрейфував в морі. Це суперечило гіпотезі про нематеріальну форму життя. Вважається, що Паразит, що став не матеріальним інформаційним тілом, шукає людське тіло, щоб стабілізувати своє існування. Відомо, що будучи істотою з іншого світу та обираючи носія в цьому світі, Паразитів приваблюють сильні і чисті думки людей. Однак припускається, що якщо носій втрачається після запрошення у цей світ, пріоритет надається проникненню у джерело мисленнєвих часток, щоб стабілізувати своє існування. Якби людська думка була абсолютною вимогою, існування Піксі і Ляльок-паразитів не можливо було пояснити. «Воно... Боїться?» Хоча його спосіб надто відрізняється, Паразит також жива істота. Поки це живий організм, він матиме інстинкт самозбереження. Також може бути страх, заснований на інстинкті самозбереження. Однак було важко переконати себе, що Паразит боїться і намагається втекти. «...Ні, зараз це не має значення.» Вторгнення Паразитів на Міякі ще не завершилося. Три особливо потужних тіла практично знищені, але загін оборони все ще атакують більше десятки Паразитів. Також його турбували можливі дії Мінору. Тацуя був впевнений, що це вторгнення Паразитів відволікаючий маневр, щоб тримати його подалі. Міюкі небезпека ще не загрожує, але він повинен повернутися в Тьофу якомога швидше. «Спробувати зробити це прямо там?» Мисленнєві частки не матеріальні. Вони не можуть втручатися ні в що, крім структурно організовані нервові клітини. Також на них не вплинути. Ефективність несистемної магії під водою така ж як і в повітрі. І в цей момент, «те, що було Вегою» почало рухатись. У відкрите море. Щоб втекти від Тацуї. Тацуя випустив масу мисленнєвих часток в море. Маса мисленнєвих часток була випущена на шлях Веди, і вибухнув з переду. Паразит втратив майже половину зовнішнього сайонового шару, а основне тіло злетіло в повітря неушкодженим. Навіть якщо він не бачив структури псіонового інформаційного тіла, він міг знати про його існування. Він міг «бачити» структуру зовнішнього сайонового шару, товщина якого зменшилася у двічі. Тацуя застосував на тому «що було Вега» «Сферу запечатування». ◇ ◇ ◇ Все ще перебуваючи в палаті Мінамі, Міюкі чітко відчула істинні тіла паразитів, що з’явилися за межами лікарні. – Пані Юка. Міюкі скористалась домофоном і знову зв’язалась з Юкі. – Що таке? Голос яким відповіла Юка, був схвильованим. – З’явилися істинні тіла Паразитів. – … Зрозуміла. – Якщо нічого не зробити постраждають мешканці міста. Пані Юка, будь ласка, візьміть своїх підлеглих і запечатайте Паразитів зовні. – Тоді ж, в середині лікарні не залишиться охорони? – Якщо пожертвувати громадянами, рух Антимагів, що втратив силу, знову набере обороти. І цього слід уникнути. – Однак... – Якщо вторгнеться ворог, я щось вигадаю. – ...Зрозуміла. Юка, на маленькому дисплеї, неохоче кивнула. – Пані Міюкі, ти права. Спочатку ми запечатаємо основні тіла Паразитів, щоб не постраждали громадяни. На деякий час залишаю лікарню на тебе. – Я протримаюсь поки ви не повернетесь, пані Юка. Легковажно сказала Міюкі, не вихваляючись своїми здібностями. Юка, по той бік екрана зрозуміла, що Міюкі не бачить в Мінору загрози. ◇ ◇ ◇ Мінору сконцентрувався на магії приховування і переховувався біля вхідних дверей лікарні. До нього приєдналося чотири Ляльки-паразити, що підійшли іншим шляхом. На жаль, інші машини були перехоплені. Мінору був ще обережнішим, оскільки його сили зменшились більше, ніж очікувалось. З лікарні вибігло до десятка магів. Мінору інтуїтивно зрозумів, що це були маги родини Йотсуба, які відповідали за останню лінію оборони в лікарні. Він обережно направив магічне сприйняття всередину будівлі. Оскільки був ризик, бути виявленим при активному сприйнятті, він користувався лише пасивним. «Залишилась лише пані Міюкі...» Однак навіть при пасивному сприйняті ознаки Міюкі були чіткими. Вона не приховувала своєї присутності. Мінору сам передбачав, що завдяки відволікаючому маневру це місце залишить лише Тацуя. Він очікував, що поряд з Мінамі залишиться Міюкі. Він бачив частину здібностей Міюкі в Нарі. Мінору не вважав, що це була її повна сила. Він не був настільки наївним. «І все ж таки, порівняно з паном Тацуєю...» ...Це не повинно бути важко. Сказав собі Мінору і шукав можливості для вторгнення. Двері лікарні залишилися відчиненими. Не було ніяких ознак, що через них хтось мав пройти. Маги Йотсуба зосередились на звільнених Паразитах. Мінору не мав наміру брати громадян в заручники. Подумки помолившись за успіх магів Йотсуба, що запечатували паразитів, Мінору проникнув до лікарні, разом з Ляльками-паразитами, також покритими магією приховування, і зник. ◇ ◇ ◇ Багато магів родини Цукуба, однієї з гілок родини Йотсуба, добре володіли магією психічного втручання. Цього разу вісім людей, на чолі з Юкою, — маги що чудово володіють методами психічного захисту системної магії психічного втручання. Вісім осіб утворили рівномірне коло навколо Юки. ...Ні це була формація восьмикутника, а не кола. Юка була в його центрі. Вісім людей рівномірно розподілилися по вісьмох променях, кожен у своєму напрямку. Маг на північному заході вигукнув. – Кен. Оператор на сході вигукнув. – Да. Південний захід, південь, південний схід. «Кон», «Рі», «Сон». Схід, північний схід. «Шін», «Гон». І маг на півночі, на завершення. – Кан9. Навколо Юки з’явився бар’єр психічного втручання, що містив напрацювання древньої магії та метод восьми трьох грам. Це не був магічний бар’єр проти психічного втручання. Це був вівтар, який не лише захищає заклинателів в середині від психічного втручання, а й підвищує ефективність магії, яку активує маг в середині. Юка дістала з сумочки листок паперу, розміром з долоню. Папір був вирізаний таким чином, що мав квадратний центр, квадратні виступи праворуч і ліворуч та трикутні виступи згори та знизу, на них, рівно по центру, розріз, у формі прямокутної смужки. Це була паперова лялька паразит, амулет, що абстрактно представляв форму людини. Юка затиснула ляльку амулет між вказівним і середнім пальцем лівої руки і підняла перед обличчям. А замість заклинання. Правою рукою керувала CAD на зап’ясті лівої. Від Юки до амулета спроєктувалась магічна послідовність. Амулет, з магічною послідовністю на ньому, вилетів з лівої руки Юки. І кинувся до Паразита. Втягнувши основне псіонове інформаційне тіло. Амулет затремтів і затанцював на вітру. Паперова лялька повернулася до восьмикутного бар’єра психічного втручання. Юка взяла між пальці новий амулет. Схоже, вона відчула небезпеку. Один з Паразитів випусти в Юку блискавку. Щит Катсуто заблокував фізичний прояв магії. – О, дуже дякую. – Маги родини Дзюмондзі захистять вас. Пані Цукуба, будь ласка, зосередьтесь на запечатувані. Катсуто і Юка познайомились десяток днів тому. Не гаючи час на додаткові привітання, Катсуто та Юка повернулися до своїх задач, щоб заспокоїти ситуацію. ◇ ◇ ◇ Знайшовши сферу запечатування, що плавала біля поверхні моря, Тацуя повернувся до Ліни. Битва між загоном оборони та паразитованими Стар Дуст, все ще тривала, але судячи з ситуації, більше не було потреби в нагальному втручанні. Якщо Ліна та Тацуя приєднаються до бойових рядів, все закінчиться за хвилин п’ять. «...Чи краще було все відразу?» В той момент як Тацуя це обдумував. З дороги, що вела до аеропорту, під’їхав невеликий бронеавтомобіль. Двері автомобіля відчинилась і з водійського сидіння вийшов Ханабіші Хійоґо. – Шановний Тацуя, я змусив вас чекати. – Пан, Хійоґо. Ні, якраз вчасно. Піднявши забрало шолома, відповів Тацуя, глядячи на задні двері бронеавтомобіля. Там повинен був бути маг здатен запечатувати Паразитів. Праві задні двері бронеавтомобіля відчинились. З машини з’явилась, молодша від Тацуї, дівчина одягнена в витончену цілісну сукню., що не підходила для бою. – Аяко? Голос Тацуї видав його здивування. Маги родини Йотсуба поділялись на два типи. Маги з високою здатністю до Магії психічного втручання та маги з унікальною, потужною, рідкісною магією. І Тацуя, і Аяко були з останнього типу і не підходили для магії психічного втручання. Однак для запечатування Паразитів треба бути придатним до цієї магії... – Привіт, пан Тацуя. Поглянь, Фумія! Тут, пан Тацуя. Швидше вилазь! Однак слова Аяко, після привітання, розвязали це питання. Магічна спеціалізація Фумії «Дейрект пеін» - це магія психічного втручання. Можливо йому надали заклинання запечатування, після того, як вік зазнав поразки від Мінору. Тож цього разу він і відповів на запит Тацуї. З бронемашини вийшов, чомусь повільний Фумія. Тацуя раптом випустив з виду необхідність привітатися з Фумією. – Фумія... Ні, Ямі? – Будь ласка, звіть мене Ямі... Писклявим, голосом, і яскраво-червоним обличчям, наче його спідниця хаками, відповів Фумія. – Зрозуміло. ...Ямі, що за зовнішній вигляд? – Й-я казав, що мені це не подобається! Плачучим голосом, поскаржився Тацуї Фумія. – Нічого не поробиш, це необхідно для запечатування. Тон Аяко здавався відстороненим. Напевно, вона увесь цей час вислуховувала скарги Фумії. – Необхідно для запечатування? Тацуя адресував питання Аяко. На це не було часу, але він не міг не запитати. – Схоже, що для цієї магії початково необхідно п’ять і більше магів. Слова Аяко були не лише відповіддю Тацуї, але й підбадьорювання для Фумії. – Але зараз така кількість недоступна, тому що ми відправили людей до Токіо. – Зрозуміло. Тож Фумія прийшов сам? Фумія був нащадком сім’ї Куроба — бічної гілки родини Йотсуба. Від початку, він повинен був допомагати батькові Міцуру і керувати магами родини Куроба. Фумію відправили на острів Міякі, ймовірно, тому що його магічна сила одного з кандидатів в глави родини Йотсуба, була високо оцінена. Одна це не пояснювало чому Фумія так одягнений. – Схоже, що переодягання в протилежну стать має ефект збільшення активності певної древньої магії. Переодягання в протилежну стать. Жінка в чоловічий одяг. Чоловік в жіночий. – Ось чому Ямі зараз схожа на храмову жрицю? Саме так. Фумія був одягнутий у білу хітое і червону хакаму, знизу. На ногах білі шкарпетки та дзори10, а перука не зі звичайною стрижкою під Боб, а довге пряме волосся, зв’язане за спиною. Як на нього не дивись, він був «чарівною храмовою жрицею». – Так. Глава сказала, оскільки людей не вистачає, я повинен одягнутись таким чином, щоб підсилити магію. – Тоді... вибач. Інстинктивно вибачився перед Фумією Тацуя. У нього була необхідність попросити оператора для запечатування, але Тацуя не передбачав не бажаний результат, такий, що Фумія стане іграшкою Маї. – ...Ні, пан брат Тацуя не винен. До того ж я лише виконую свою роботу! Підбадьорив себе Фумія. З самого початку було очевидно, що він думає, що чим швидше він закінчить з запечатуванням, тим швидше зможе позбутися косплею жриці храму. – Зрозуміло. Тоді спочатку запечатай цих трьох. Поки що не варто було вбивати мотивацію Фумії. Подумавши так, Тацуя не сказав нічого зайвого і показав Фумії три Сфери запечатування, в яких було «те, що було Регулом», «те, що було Денеб», «те, що було Вегою». – Це... Пан Тацуя? Аяко і Фумія з цікавістю поглянули на Сфери запечатування. – Схоже, вони міцно запечатані, але?.. На запитання Фумії, Тацуя похитав головою, – Ні. – Ефект Сфери запечатування зникає приблизно через пів доби. Крім того, зберігати та транспортувати у нематеріальному стані незручно. – Вірно... Зрозумів. Фумія сходив до лівих задніх дверцят бронеавтомобіля і повернувся з дерев’яною коробкою, схожою на ящичок для ліків. Коли він відкрив кришку, в середині виявилось шістнадцять ляльок кокеші11 без намальованих облич. В машині залишилося ще два таких ящички. Фумія дістав з коробки одну ляльку кокеші. Аяко дістала з великої спортивної сумки червоний фетр і розстелила його на дорозі. – Я почну. Фумія поставив ляльку кокеші перед Сферою запечатування і сів на червоний фетр, потягнувши руку до CAD у формі довгого, портативного термінала, прикріпленого до його поясу обі. Тацуя і Ліна тихо відійшли від Фумія та Аяко, що стежила за ним. – Тацуя... Подавленим голосом, звернулась до Тацуї Ліна. Тацуя мовчки повернувся до неї та закликав продовжити. – Фумія. Одразу після втечі, Ліною опікувалась родина Куроба, тому вона природно була знайома з Фумією. – Думаєте він зможе відразу переодягнутись? – Поквапмося нейтралізувати решту Паразитів, що залишаються в бою. Щоб Фумія міг швидко запечатати їх. Було ще двадцять паразитів. Тацуя відповів Ліні, не приховуючи вибачення у своєму виразі обличчя. Напружена атмосфера якимось чином розслабилась. Однак розслаблення розбилося на шматочки, напруженим голосом, що прозвучав з пристрою зв’язку Тацуї. ◇ ◇ ◇ Мінору та чотири Ляльки-паразити, що проникнули до лікарні, сходами піднялися на четвертий поверх. Це був поверх на якому розташовувалась палата Мінамі. Від входу в лікарню до коридору на четвертому поверсі, Мінору не зупинили. Його не лише не зупинили охоронці, він взагалі нікого не зустрів. «Пастка?..» Немислимо, щоб не було прийнято застороги, що до Мінору. Не було не лише охоронців, ай інших пацієнтів або мед персоналу. Але якщо це пастка, то яка саме. Мінору поняття не мав. Єдиними ознаками людей в лікарні були Мінамі та Міюкі. Незалежно від пастки, це все одно що просити його забрати Мінамі. Навіть таке передчуття відвідало Мінору. ...Дурне передчуття Від цього хода природно стала важчою. У Ляльок паразитів не було «моторошного» передчуття. Але йшли вони з його темпом повільно. Це зайняло майже вдвічі більше часу, ніж зазвичай, і Мінору з Ляльками-паразитами дісталися до палати. Жодних ознак атаки з середини не було. Мінору глибоко зітхнув і наказав Ляльці-паразиту увійти. Відчинивши не замкнуті двері, Лялька-паразит увійшла до палати. Наступної миті Мінору побачив біле іскристе крижане поле. Він стояв в крижаному світі, в абсолютній тиші, без жодних ознак життя. Таке гнітюче відчуття на свідомість викликала ця ілюзія і, здавалося, серце зупиниться І тут він помітив. Лялька-паразит, що увійшла до палати, зупинилась. Вона не просто завмерла. Справа не лише в тому, що вона фізично зупинилась. Тіло Паразита, що робить бойового гіноїда Лялькою-паразитом, завмерло. Духовна форма життя була заморожена. Наче її здуло, Лялька-паразит повернулась в коридор. Вона вдарилася в протилежну, від дверей, стіну і звалилась в коридорі. Мінору цього не знав, але функції електронного мозку, пов’язаного з паразитом, була заморожена, а контроль над тілом був втрачений. Двері палати залишилися відкритими. Не було жодних ознак, що через них хтось вийде. З часом, маги з охорони повернуться. Мало того, Тацуя може повернутися в будь-який момент. Мінору не розраховував, що Регул зможе надовго затримати Тацую. Він думав, що немає шансів, що його люди зможуть перемогти Тацую. Зараз ворогом Мінору був час. Мінору наказав трьом Лялькам-паразитам поспішити. Він вклав усі свої сили в Костюмований парад і Примарний крок і одразу пішов за ними. – Кокіт. Чи був цей шепіт, що розкривав ім’я того що принесе смерть, милосердям. Знову настав світ абсолютного льоду та снігу. Ілюзія костюмованого параду, яку розгорнув Мінору, застигла. Примарний крок був абсолютно марним. Якби він не захистив тіло та розум Костюмованим парадом, його розум замерз би на смерть. Мінору був змушений зрозуміти це інтуїтивно. Ляльки-паразити, розвалилися на підлозі, без будь-яких пошкоджень зовні. Коли жінкоподібні машини перетворились на звичайних Ляльок, Мінору зіштовхнувся з Міюкі лицем до лиця. Міюкі тихо стояла, а Мінору завмер. Міюкі не рухалася, а Мінору не міг рухатись. Першою заговорила Міюкі. – Дратує. Сказавши це вона злегка змахнула рукою. Ляльок-паразитів, що лежали на підлозі, змело в куток кімнати. – Що зараз?.. Стогнучи, запитав Мінору. Він питав не про магію Руху, що перемістила ляльок. Міюкі теж це зрозуміла. – Магія заморожування розуму, Кокіт. Мій козир. Міюкі відповіла Мінору холодним голосом, але неприязні в ньому не було. – Магія заморожування розуму?.. Ошелешено прошепотів Мінору. Він, мабуть, хотів дізнатись, «що це означає?!». Однак Міюкі не відповіла на це питання. – Мінору-кун. Ти прорахувався. – Прорахувався?.. – Ти думав, що я слабша за шановного Тацую? – ... – Безумовно, я слабша за шановного Тацую. Мінору несвідомо ковтнув слину. Напруження, викликане її словами, а не магією, стримувало тіло Мінору. – Але природним ворогом для Паразитів є я, а не шановний Тацуя. З тону Міюкі зникла вся залишкова дружелюбність. – Я можу вбити істинне тіло Паразита. Паразит, духовна форма життя, не може протистояти моєму Кокіту. – Магія заморожування розуму... Це магія, що заморожує розум до смерті... – Кокіт — це магія, що зупиняє розум. З фізики відомо, що рух атомів не припиняється навіть при абсолютному нулі. Однак розум, під дією Кокіта повністю зупиняється і більше ніколи не почне рух. Психічний абсолютний нуль?.. – Розум, що не може підтримувати зв’язок з фізичним тілом, не може підтримувати інформаційне тіло і розсіюється. Духовна форма життя просто зникне. – ...Хех... Міюкі сказала правду. Мінору не міг не визнати свого промаху. Тримати подалі Тацую було не достатньо. Плануючи відволікаючий маневр, важливіше було тримати подалі Міюкі. – Мінору-кун. Йди звідси. – Е!? Мінору був не єдиний хто здивувався. Мінамі, що стояла біля Міюкі і спостерігала за розмовою Міюкі і Мінору збоку, також здивовано округлила очі. – Піймати тебе, це робота Шановного Тацуї. Я повинна лише захистити Мінамі-чан. – ... – Тікай, Мінору. Я не буду тебе переслідувати. Не логічно він зрозумів, що Міюкі не бреше. Якщо він відступить, то зможе втекти. Мінору помітив, що у нього з’явилась ця боягузлива думка. – ...Не можу. Ось чому Мінору не прийняв пропозицію Міюкі. – Я прийшов сюди, щоб врятувати пані Мінамі. На свій власний жаль, я не можу відступити. Він розумів, що чинить по дурному. Однак Мінору не був впевнений, що зможе створити наступну можливість. ...Це може бути остання можливість. ...Якщо він пропустить нинішню, не зможе дотягнутися до Мінамі в майбутньому. Це не дозволило Мінору зробити розумний вибір. – Зрозуміло… Прикро. Міюкі протягнула до Мінору праву руку. Кокіт не потребував жестів. Це мало дати Мінору час передумати й втекти. Вона не турбувалася про те, що Мінору її атакуватиме. Міюкі помітила, що попередній Кокіт зачепив розум Мінору і, в результаті, його магічні здібності тимчасово знизились. Однак Мінору все одно не втік. З обличчя Міюкі, з притягнутою рукою зникли всі емоції. Відразу, після цього. – Будь ласка, зупиніться! Прозвучав голос, що зупинив Міюкі. Голос належав Мінамі. Замість того щоб вчепитися в Міюкі, Мінамі кинулася до Мінору і розвела руки сховавши його за спиною. Вона стояла перед Міюкі, прикриваючи Мінору. – Мінамі-чан, що... Ошелешено пробурмотіла Міюкі, завмерши з округлими очима. Однак швидко отямилась. Вона не намагалась переконати Мінамі. ...Мінамі сама не знає що робить. ...Мало того, не відомо що в цій ситуації зробить загнаний в глухий кут Мінору. Так міркувала Міюкі. Міюкі спробувала активувати Кокіт. – Мінамі-чан зупинись! Словами ж зупинила Мінамі, що з усіх сил намагалася активувати магічний бар’єр. – Шановна Міюкі, будь ласка! Будь ласка, зупиніться! – Чому?.. Міюкі застигла. Якщо вона використає магію, Мінамі використає свою. Кокіт Міюкі не викликає фізичної модифікації події. Магічний бар’єр Мінамі не зможе заблокувати Кокіт. Однак якщо вона надмірно напружить сили, щоб заблокувати Кокіт, Область магічних операцій Мінамі вигорить і її життя буде спалено. – Пані Мінамі, вибачте! Мінору скористався ваганнями Міюкі. Він рукою охопив талію Мінамі. І схопивши Мінамі ззаду, відстрибнув назад. Замість того щоб розбити вікно, він в повітрі ковзнув до сходів. Міюкі також вискочила з палати, але не змогла накласти магію, побачивши очі Мінамі, що дивилась на неї через плече Мінору. Якщо Міюкі активує магію, Мінамі захищатиметься. Передбачені наслідки, страх, скували думки Міюкі. Мінору втік з лікарні через вікно сходинкового майданчика. Міюкі не могла цього побачити. Вона побігла назад до палати та багаторазово допустивши помилки в маніпуляцій з комунікатором, зателефонувала на комунікатор Тацуї. ◇ ◇ ◇ – Старший брат, Мінамі-чан! Скорботний крик Міюкі повернув напругу, яка ось-ось мала зникнути з його думок. – Міюкі, що сталося? Спробував спокійно запитати у відповідь Тацуя, стримавши нетерплячість, викликану напруженням. Мінамі-чан у Мінору-куна. – Він її викрав?! – Так! Ні! Можливо надто розгубившись, дала позбавлену сенсу відповідь Міюкі. – Міюкі, я скоро повернусь. Однак Тацуя не намагався розпитувати Міюкі. – Чуєш, Міюкі. Я повертаюсь до тебе. – ...Так Впевнені слова Тацуї трохи зняли паніку Міюкі. – Міюкі. Я поряд. – Так... так! Тацуя перервав розмову з Міюкі й повернувся до Ліни. – Тацуя, йди. Сказала йому Ліна, перш ніж він встиг до неї звернутись. – Я тут розберусь. Поквапся до Міюкі. – Я залишу це на тебе, Ліна Нічого не сказавши Аяко та Фумії, Тацуя кинувся до аеромобіля. Як тільки він сів на місце водія, повітряний автомобіль рвонув в перед. Аяко повернулась на звук. Аяко, Ліна та Хійоґо, що стежив за ситуацією, поглядом провели біло-блакитний автомобіль, що полетів до Токіо. (Далі буде в арці «Погоня»)