[5]

[5]

Сьогодні, сьоме липня, Танабата та неділя, а для учнів старших шкіл магії при Національному магічному університеті, це єдиний вихідний після чергових регулярних іспитів.

Зазвичай учні кожної школи та гравці, обрані представниками, були б зайняті підготовкою до Турніру дев’яти шкіл, але цього року турнір скасували. Студентська рада Першої старшої сьогодні також не працювали. Для Міюкі, що була президентом студентської ради, це був перший, за довгий час, день без жодних планів.

– Старший брате, ви могли б взяти мене з собою сьогодні?

Невпевненим тоном запитала Тацую Міюкі, за сніданком лише на двох.

– На острів Міякі?

– Так. Ви ж плануєте сьогодні побачити Ліну?

Тацуя не їздив на острів Міякі вчора та позавчора. Позавчора він просто ненадовго показався. Він не сумнівався в Ліні, але було б не гарною ідеєю просто приховувати стратегічного мага іншої країни. Так вважав не тільки Тацуя, а й Міюкі.

– Я збираюся поїхати незабаром після відвідування Мінамі.

Кивнув на запитання Міюкі Тацуя й одразу, не задумавшись, продовжив.

– Вибач. Я мав подумати, щоб взяти тебе, з самого початку. Я ненароком забув, що сьогодні неділя.

Міюкі хихикнула, на таку манеру мови наче говорив відлюдник, якому не потрібно слідкувати за державними святами.

– Тоді?

– Так. Після лікарні поїдемо на Міякі.

– Якщо так.

Міюкі склала руки перед грудьми й поглянула Тацуї в очі.

– Можете покатати мене на аеромобілі?

– Добре. Давно це було. Насолоджуйся першою поїздкою по поверхні моря.

На слова Тацуї, Міюкі невинно посміхнулась, з сяючими очима.

◇ ◇ ◇

О восьмій ранку, сьомого липня дві тисячі дев’яносто сьомого року. На базу Дзама прилетів військовий гелікоптер USNA

Він був з авіаносця Індепенденс, що зайшов до Йокосуки. Що з авіаносця буде відправлено гелікоптер було повідомлено вчора. Ціль — перевезення екіпажу з транспортного літака, який більше не може літати. Командуванню Дзама повідомили, що половину екіпажу буде перекинуто на Індепенденс.

У бази Дзама не було причин відмовляти. За винятком того, що повідомлення прийшло майже до його прильоту, процедури були дотримані.

На запит з гелікоптера, диспетчерська дала дозвіл на посадку.

– Мінору, залишаю капітана на тебе.

Регул вклонився Мінору в транспортному літаку. Виконуючи наказ штаб-квартири Зірок, він відправиться на авіаносець Індепенденс, щоб взяти участь у завтрашній атаці на острів Міякі. З іншого боку, контейнер, що зберігав заморожене тіло Арктура, залишиться захований в транспортному літаку, щоб не викликати підозр у японської армії.

– Я зроблю все від мене залежне.

Мінору залишиться тут, щоб зламати печатку накладену на Арктура. Він мав намір забрати Мінамі після атаки на Міякі, тому все одно планував діяти окремо від Регула.

– Бувай Мінору. Недовго, але було весело.

Тоном з якого не зрозуміло серйозно він чи жартує, попрощався з Мінору Реймонд. Він не повинен був виконувати накази зі штаб-квартири Зірок, і не мав причин залишатися тут. Пізніше він вирішив їхати з Регулом на американський авіаносець, де йому не доведеться думати про шляхи відходу.

– Так. Попрощаємось тут. Будь ласка, зв’яжіться зі мною, якщо знадобиться моя допомога.

– Ти теж, Мінору. На жаль я не можу вільно давати обіцянку, але зроблю все можливе. Ми брати-паразити.

– Так, обіцяю.

В тоні Реймонда, був якийсь прихований сенс, але Регул протягнув праву руку зі словами без прихованого сенсу.

Мінору потиснув руку Регула.

З виразом на обличчі «нічого не поробиш», він потиснув простягнуту руку Реймонда.

Бажаю вам вдалої місії.

Нарешті, з цими словами він відправив Регула та Реймонда.

Побачивши, з кабіни транспортного літака, як відлітає гелікоптер з Регулом та Реймондом на борту, Мінору повернувся у вантажний відсік.

Хоча він і не називався транспортним літаком, він не перевозив багато вантажу. Основне що борт перевозив з Америки — це персонал. ...У випадку військових літаків, ті що перевозять персонал, також називають «транспортними літаками.»

Нового вантажу було завантажено не багато, тому контейнер, де зберігалось тіло Арктура, одразу був помітним з входу.

«Наскільки я встиг зрозуміти ...Ця техніка запечатування являє собою суміш древньої магії Оммьодо Інь-Ян та західної античної магії Енох.»

Торкнувшись печатки, яка приспала Арктура, Мінору несвідомо нахмурився.

«Якби вона базувалась на Даосизмі, все було б вирішено швидко, але...»

Якщо це даоська магія, Мінору успадкував багато знань від Чжоу Гонґцзіня. Однак стосовно західної магії Чжоу Гонґцзінь знав лише пов’язане з техніками, які використовував сам. Він був практиком, а не дослідником магії, тому цілком природно, що його знання були обмежені певною галуззю.

«Спочатку потрібно підтвердити в якому стані знаходиться свідомість.»

Те що вона не реагує на зовнішні подразники, не означає, що свідомість не активна. Свідомість Арктура могла плавати в повній темряві просто тому, що він не може рухати тілом і реагувати на телепатію.

Мінору спочатку опромінив тіло Арктура хвилею мисленнєвих часток. Ця хвиля мисленнєвих часток, організована для впливу на психіку, використовувалась для позасистемної магії.

Організовуючи сайони як інформаційне тіло, впливають не тільки на тіло, але і на розум. Звичайно, потрібна структура відмінна від сайонового інформаційного тіла, що втручається в фізичне тіло, перш за все потрібно мати можливість розпізнавати як ціль духовне тіло. Можливість розпізнавати його як інформаційне тіло, а не просто як масу Духовних часток. За цим розпізнають чи підходить людина для магії психологічного втручання, чи ні.

Будучи людиною, Мінору не дуже добре розбирався у цьому питанні. Однак, ставши Паразитом, він міг чітко розпізнавати духовні інформаційні тіла.

З усім тим, Мінору не зміг виявити розум запечатаного Арктура. Він не помітив де він схований.

Тож Мінору застосував на фізичному тілі Арктура, яке через сайонове інформаційне тіло повинно було бути пов’язане з розумом, магію психічного втручання, що стимулювала емоції чи імпульси.

«Слабко... але»

Інформаційне сайонове тіло пов’язане з тілом Арктура, безумовно, реагувало на позасистемну магію Мінору. Як зрозуміло з назви, магія психічного втручання має властивість діяти на розум і не діє на фізичне тіло (інформаційне тіло). Єдина зміна, що сталася в інформаційному сайоновому тілі Арктура, могла говорити лише про реакцію розуму.

«Як початковий, цей підхід не виявився помилкою.»

Будь-яка відповідь означала, що цей підхід правильний. За реакцією можна простежити місце сховку розуму, або якщо він спить, це може призвести до пробудження.

Мінору ретельно маніпулював позасистемною магією, щоб не попастись датчикам бази, і продовжував спроби та помилки, щоб звільнити Арктура.

◇ ◇ ◇

Дев’ята ранку.

Пара, з учня старшої та учениці середньої шкіл, відвідала базу Сил Самооборони Коматсу.

Ічідзьо Масакі та Ічідзьо Акане. Брат і сестра родини Ічідзьо, з Десяти головних кланів.

Їх батько та голова родини Ічідзьо, Ічідзьо Ґокі не супроводжував їх. Однак Масакі поводитися достойно, і схоже, не турбувався про відсутність опікуна. Він ще школяр, але його бойовий досвід складав вже сотню битв. Він без жодного остраху легко пройшов через ворота бази. Його ж сестра Акане проявляла легке хвилювання.

Щойно вони назвалися і показали посвідчення особи, під’їхала машина, щоб забрати їх. Сьогоднішній візит був на прохання військових. Природно, що їх очікували.

– ...Як гадаєш, що це за дівчина? Ми зможемо поговорити?

Пошепки заговорила з Масакі Акане, не витримавши тиші. Не зважаючи на те, що вона зазвичай була уїдлива розмовляючи з ним, це не означало, що вона ненавиділа Масакі. І не зневажала його. У неї не було особливих сімейних почуттів, але вона покладалась на брата поруч з батьком.

– Лейтенант Лю вільно володіє японською.

Відповів на питання Акане солдат на водійському сидінні. Схоже, він хотів, щоб вона розслабилась. Оскільки солдат був ще молодим, цілком можливо, що він легко поводився з дівчиною з середньої школи.

– В повсякденній розмові, незручностей не буде. Можливо її готували в агенти на території Японії, поки не стало зрозуміло, що вона підходить для магії стратегічного класу.

Але те що він сказав було надто небезпечним, щоб Акане могла розслабитись.

– Тож треба бути обережним, що б не сказати зайвого.

Відгукнувся на слова солдата Масакі

– Хоча надмірна пильність може бути контрпродуктивною.

Ця розмова ще більше підняла пильність Масакі та Акане, солдат провів їх до цивільного житлового будинку.

Будинок, де розмістили Лю Лі Лей та її групу супроводу, мав приміщення, через які його можна було назвати «готелем».

Лю Лі Лей зустріла Масакі та Акане у фоє на першому поверсі. Звісно, у фоє та за його межами, за ними стежило багато солдатів. Своїм сприйняттям Масакі підтвердив більше десяти магів.

– Приємно познайомитись, мене звуть Лю Лі Лей.

Після того, як співробітник бази представив почергово Масакі, Акане, Лю Лі Лей і командувача Рін, Лю Лі Лей представилась без перекладача. Як і сказав солдат, що привіз їх, її японська була без дефектів.

– Приємно познайомитись. Я Ічідзьо Масакі.

Ввічливо відповів Лю Лі Лей Масакі.

– Вау, миленька…

Але Акане приголомшено пробурмотіла те, що не відповідало ситуації.

– Ей.

Поспішно вигукнув Масакі.

– Я Ічідзьо Акане, молодша сестра Масакі. Приємно познайомитись.

Раптово взявши себе в руки, поспішно відповіла Акане.

Після чого глибоко вклонилась, якраз тоді її щоки поступово розчервонілись.

Перед таким виглядом Акане, надмірно насторожений вираз обличчя Лю Лі Лей, здавалося розслабився.

◇ ◇ ◇

Цього дня Кічідзьодзі Шінкуро прокинувся о дев’ятій двадцять ранку.. Спав він три години тридцять хвилин.

Не варто й говорити, він не виспався, але як тільки підвівся, ковтнув таблетку кофеїну та увімкнув телевізор. На каналі, що видавав військову інформацію на вимогу. Дізнавшись, що флот Нового Радянського Союзу ще не почав рухатись, Кічідзьодзі зітхнув з полегшенням.

– Добре, ще встигаю.

Пробурмотів він сам собі, схопивши ручку для перенесення великого CAD, розміром з валізу, в який було завантажено послідовність активації, яку він нарешті завершив сьогодні рано в ранці.

Цей CAD, з радаром та оптичними датчиками, був інтегрований з комп’ютером середнього розміру, функція якого додавання цільового діапазону до послідовності активації, орієнтуючись по аерофотознімках і відповідати за запис тисяч та десятків тисяч елементів контролю Магічної послідовності, записаних за соті частки секунди в послідовність активації, залежно від сфери застосування. Велику частину валізи займав комп’ютер з блоком живлення.

На щастя, CAD з інтегрованим комп’ютером був розроблений в цій лабораторії, незалежно від нової магії. Завдяки цьому, Кічідзьодзі вдалося зосередитися на розробці програмного забезпечення.

Програмне забезпечення (послідовності активації) готове. Збірка апаратної частини (CAD) завершено.

Однак розробка ще не завершена. Магію використовує маг. Немає сенсу створювати теоретично досконалу послідовність активації, якщо маг не зможе її використовувати.

– Масакі повинен мати змогу цим користуватися.

Знову пробурмотів він собі.

Кічідзьодзі був впевнений, що Масакі зможе опанувати нову магію Стратегічного класу, яку він завершив.

Ні, він хотів бути впевненим.

Однак, в кутку його свідомості, куди він не хотів заглядати, безумовно, існувало занепокоєння, що «можливо...».

Це побоювання викликало у Кічідзьодзі неспокій і спонукало до дій.

– У всякому разі, відразу протестуємо. Перед нападом Нового Радянського Союзу.

У Кічідзьодзі була травма, з приводу «просування флоту Нового Радянського Союзу на південь».

Острів Садо де він жив до літа першого року середньої школи, був зруйнований невеликим замаскованим флотом Нового Радянського Союзу, а батьки загинули.

Новий Радянський Союз ще не визнав вторгнення в Садо, п’ять років тому, але це не мало нічого спільного з травмою Кічідзьодзі.

Новий Радянський Союз спалив його рідне місто і вбив його батьків.

Для нього це факт, і цей факт все ще не давав його психічним ранам загоїтись.

Цього разу він не дозволить їм цього зробити.

Кічідзьодзі усвідомлював, що у нього не було прямої сили відбити Новий Радянський Союз.

Однак його найкращий друг, Масакі, використає його магію, щоб перемогти їх — просто думаючи про це, серце Кічідзьодзі тремтіло від задоволення. Він відчував, що зможе впоратись з травмою.

Він хотів якнайшвидше переконатися в цьому.

Сподівався, його найкращий друг скористається цією магією.

Кічідзьодзі мав намір відвідати родину Ічідзьо, навіть не підтвердивши плани Масакі, настільки розсіяним він був.

Нарешті, поглянувши у дзеркало біля виходу з холостяцького гуртожитку, він зрозумів, що все ще в піжамі, і з поспіхом, з яскраво червоним обличчям, повернувся до своєї кімнати.

◇ ◇ ◇

Тацуя та Міюкі прибули на Міякі до десятої ранку.

Поїздка по поверхні моря з максимальною швидкістю чотириста кілометрів на годину і середньою в триста, дуже сподобалась Міюкі.

Аеромобіль від початку був транспортом для польотів. Чотириста кілометрів на годину — це досить скромна швидкість для літака.

Однак повітряний автомобіль, у режимі морського руху, летів прямо над поверхнею моря. Відчуття швидкості в кілька разів вище, ніж на висоті хмар. Міюкі аж ніяк не фанатка швидкості, але навіть вона не могла стримати хвилювання від захоплення від їзди на такій швидкості над морем з відкритим видом зліва та справа.

– Ліна, як справи?

– Міюкі... ти у гарному настрої?

...Настільки, що навіть Ліна це зрозуміла.

– Дійсно? Я зовсім не помітила.

Міюкі відповіла так, бо перебувала у надмірно збудженому стані.

– І все ж, Ліна, як справи? Є якісь не зручності?

– ...Дякую, все нормально.

Відчуваючи підозру, в поведінці Міюкі, що відрізнялась від звичної, Ліна вирішила не продовжувати розпитувати.

– Завдяки вам, я не відчуваю незручностей. Керуючий персонал теж досить доброзичливий.

– Он як. От і добре.

– Що ж ми говоримо, давайте для початку зайдемо.

У житлі, яке Ліна описала як кондомініум, була невелика, але окрема вітальня. Провівши Тацую та Міюкі від вхідних дверей, вона запропонувала сісти на диван.

– Кава з льодом підійде?

Гукнула Тацуї та сестрі Ліна, що пішла на кухню.

– Дякую.

– Я теж не проти.

Відповіли Тацуя та Міюкі.

Незабаром Ліна повернулася з тацею та трьома склянками.

У Тацуї не було ні молока, ні сиропу.

У Міюкі не було сиропу, а трохи молока.

Ліна зупинила руку біля сиропу і додала в каву багато молока.

Попивши, троє повернули склянки на стіл.

– Відразу перейду до головної теми, у мене погані новини.

Слова Тацуї явно не виражали враження від напою.

Ліна поглянула Тацуї прямо в очі й поглядом закликала продовжити.

– Орієнтовно, завтра Далекосхідний флот Нового Радянського Союзу вирушить на південь Японського моря. Цього разу Японія також завершила підготовку до перехоплення і флот готовий до виходу.

– Японія збирається піти на пряме зіткнення з Новим Радянським Союзом?

З підозрою запитала Ліна.

– Глобальною війною це не буде, але зіткнення неминуче.

– Вимогою Нового Радянського Союзу була видача Лю Лі Лей, вірно?

Японія не оголошувала про надання притулку Лю Лі Лей.

Однак Новий Радянський Союз оголосив світові, що «просить Японію передати військового злочинця Лю Лі Лей ».

– Саме так. Японія не може передати чотирнадцятирічну дівчину в еміграції, розуміючи, що її стратять.

– Як сказали по телевізору, як привід для початку війни, висунути умови, які від самого початку не могли бути виконані.

Телебачення, яке дивилася Ліна, показувало не вітчизняні канали. Це американська програма новин на кабельному каналі. Житловий будинок для керуючого персоналу був підключений до різноманітних кабельних мереж.

– Я не думаю, що Новий Радянський Союз серйозно намагається окупувати територію Японії. Справжня мета в іншому. Я не можу стверджувати, що це.

– Хіба це не завод, що тут будується? Схоже, Тацуя дійсно заважає їх країні.

Міюкі з округленими очима поглянула на Ліну, що сказала несподівано різкі слова.

– ...Що?

Ліна несвідомо нахмурилась на реакцію Міюкі.

– Ні, я теж так думаю.

З незворушним обличчям, пояснила Міюкі.

Ліна перевела погляд на Міюкі, щоб побачити в чому хитрість.

– Це лише одна з можливостей.

Але після того, як Тацуя продовжив, Ліна перевела погляд на нього.

– У цьому випадку, треба взяти до уваги безпеку Ліни.

– Я теж можу битися.

– Я впевнений в тобі... Але навіть якщо справжня мета знаходиться в іншому місці, у Ліни будуть проблеми, які не можна буде ігнорувати.

Тацуя навмисно обмежив тему Ліною.

– У мене?

Не дивно, що Ліна про це запитала.

– Навіть якщо цього разу Далекосхідний флот буде відбитий, напруга з Новим Радянським Союзом збережеться. Японія більше не може дозволити собі ще й проблеми з USNA.

Уникнути бою на два фронти. Це принцип, якого потрібно дотримуватись навіть в холодних війнах. У війну на два фронти хочуть потрапити лише гравці або безмежні оптимісти, які можуть визначити різницю між припущеннями та прагненнями.

– Поки триватиме напруга з Новим Радянським Союзом, влада Японії буде змушена перешкоджати нападу на Мідвей. Підготувати судно Сил Самооборони й навіть цивільне судно буде складно. Звісно і літак.

– ...Згодна.

Ліна не звинувачувала Тацую.

Вона розуміла, що не може зараз звинувачувати Тацую і виливати на нього свою злість.

– Ми продовжуватимемо продумувати шляхи порятунку майора Канопуса. Мені потрібен час.

– ...Насправді я не казала, що це повинно бути саме зараз, я розумію, що на підготовку потрібен час. Я покладаюсь на тебе, Тацуя.

– Радий, що ти розумієш.

Тацуя втішив Ліну, що знаходилася в пригніченому стані. Обидва вони говорили досить поверхневими фразами, але зрештою було видно, що вони піклуються один про одного. ...Принаймні у Міюкі виникло саме таке відчуття.

Суб’єктивно, саме так Міюкі бачила Тацую та Ліну, що сиділи один напроти одного, через стіл.

Легкі, але впевнені ревнощі проростали в її серці.

◇ ◇ ◇

Зустріч брата і сестри з родини Ічідзьо та шукачами притулку з Великого Азійського Союзу, мала бути мирною розмовою.

Однак насправді вона перейшла в обмін претензіями один до одного зі страшними виразами облич.

– Я ж кажу, беручи до уваги вік Лю, якій всього чотирнадцять, її краще тримати в приватному секторі, а не на військовому об’єкті! Ми не маємо наміру промивати мізки!

– Оскільки їй всього чотирнадцять років, ми повинні бути поряд з нею! Коли ви говорите про переміщення лейтенанта до приватного закладу, ми можемо думати лише про те, що ви хочете нас розділити!

– Це не приватний заклад! Кажу ж вам, наша родина Ічідзьо візьме на себе відповідальність за її цілісність!

– Вибачте, особняк когось з Десяти головних кланів, це не просто цивільне житло. Це особняк військової кліки, що очолює цивільну армію магів.

– Військова кліка це дійсно грубо! Десять головних кланів ніколи не бажали цього! Ми організація взаємодопомоги магів. Ось чому ми хочемо захистити й прапорщика Лю.

– Не має необхідності! Досить нинішнього захисту японської армії!

Сварка вирувала між Масакі та командувачем Рін. З того часу, Масакі не зробив жодного кроку назад, хоча вже вловив наміри командувача Рін.

– Перепрошую, лейтенант Лю — дитина. Дитина повинна пізнати світ поза армією!

Саме на це, не зміцніле, почуття справедливості опирався Масакі. Це можна назвати ідеалізмом.

Ці слова не базувались на його досвіді. Сам Масакі подібного не відчував.

Він інтерпретував незалежність мага, яку забезпечували Десять головних кланів, як використання магії за власним бажанням.

Тебе не змушують бути зброєю.

Вступаючи в бій, ти приймаєш рішення сам. Сам вирішуєш стати солдатом.

Він не заперечував, що маг це зброя, але він повинен мати власний вибір. Така була філософія Масакі й, як юнак, він намагався опиратися на неї.

– Командувач Рін, я не проти щоб мною опікувалась родина Ічідзьо.

У сварку між Масакі та Рін втрутилась сама Лю Лі Лей, про яку йшла мова.

– Лю, що ти говориш?!

Командувач Рін не тільки здивувалася, але й розхвилювалася на слова Лю Лі Лей, що вона може піти на те що пропонував Масакі. Слова Лю Лі Лей були японською, але заперечення командувача Рін — китайською.

– Ми можемо просити притулку, але захищеному лейтенанту не потрібно йти на такі поступки.

Поспішно закликала, Лю Лі Лей передумати, командувач Рін.

Її слова переклав присутній перекладач.

– Брате, хіба потрібно поспішати з рішенням. Я можу залишитись тут на одну ніч.

Певно, Акане була розчарована напруженою атмосферою. Вона порадила Масакі відкласти це питання.

Можливо присутні солдати з бази також вважали, що необхідно охолодити ситуацію, і підтримали пропозицію Акане.

◇ ◇ ◇

Лю Лі Лей і командувач Рін повернулись до виділених їм кімнат. Присутні солдати бази також повернулись на свої місця.

– Брате, ти надто поспішаєш.

– ...Думаєш.

– Так.. Що робити, якщо ти їх розгнівав.

– ...Я не думаю, що вони сердяться.

– Вони ж не дурні, відкрито сердитись. В їх нинішній позиції. Але вони абсолютно точно розлютились.

Зараз у фоє, де вони залишились самі, Акане вичитувала Масакі.

– Але лейтенант Лю, схоже, погодилась, вірно?

– Не кажи дурниць! Якщо ти стаєш заручником, думаю, погодишся на подібне, щоб владнати ситуацію. Брат ти ж справді це розумієш.

– ...Пробач.

– Брат не знає як поводитись з дівчатами. Рей-чан чотирнадцять, але казати про це досить грубо.

– Стривай. Випадково, Рей-чан це не лейтенант Лю Лі Лей ?

– Хм? Усе так. Рей-чан, тому що вона Лі Рей-чан. Вона така миленька, що шкода називати її лейтенантом Лю.

– Ні. Проблема не в тому, що шкода, чи щось подібне. Опонент, як-не-як, також одна з «Тринадцяти апостолів». Хіба правильно раптово називати її японським прізвиськом.

– Е-е, думаєш.

Коли розмова пішла в дивному напрямку, з голосним «вибачте», увійшов службовець бази.

– Пане Ічідзьо... Пане Ічідзьо Масакі до вас гість.

Рядовий на пів шляху, пригадав що вони обоє «Ічідзьо-сан», перефразувався.

– Тут?

Масакі не розумно запитав «тут», замість «до мене»? Він не міг подумати ні про що інше, крім того, що це важлива справа, якщо його шукають поза домом, тим паче на базі Національних Сил Самооборони. – Перепрошую. Можете мене провести?

Однак, як тільки він зрозумів, що питання було нерозумним, Масакі підвівся і попросив солдата показати шлях.

– Сюди.

Солдат розвернувся і повернув праворуч.

Масакі пішов за ним, а Акане, наче так і треба, послідувала за Масакі.

– ...Тобі не обов’язково йти.

– Хочеш залишити мене одну?

Масакі не відповів на питання Акане.

Водночас він більше не казав, що не треба йти.

Масакі подумав, що «гість» приїхав до житлового будинку, але його з Акане, автомобілем, яким керував солдат, що повідомив про відвідувача, відвезли до будівлі, що виглядала як лабораторія. Відразу після прибуття, їм повідомили, що це об’єкт обслуговування обладнання, яке використовували військові маги.

Їх провели в будівлю і супроводили до кімнати на другому поверсі.

– Масакі!

Як тільки він увійшов до кімнати, Масакі покликав знайомий голос.

– Джордж? Чому ти тут?

Природно що він впізнав голос. Масакі чекав його найкращий друг, Кічідзьодзі Шінкуро, що був відомий не лише присутнім, але й багатьом іншим.

І все ж, чому він потурбувався зустрітися з ним на базі Комацу? Це було перше, про що подумав Масакі..

– Привіт, Шінкуро-кун. Невже справа настільки нагальна, що ти відвідав брата у такому місці?

Однак питання Масакі було вкрадене Акане, що заговорила з Кічідзьодзі з трохи невдоволеним голосом, з-за його спини. Вона була незадоволена тим, що Кічідзьодзі дивився лише на брата і, здавалося, не помічає її.

– О... Акане-чан теж тут.

Враховуючи настрій Акане, реакція Кічідзьодзі була досить поганою.

– Вибач. В не має часу для детальних пояснень. ...На рахунку кожна секунда.

Однак, через його безпрецедентну серйозність і наполегливість Акане не могла дутися, як дитина. Акане могла зрозуміти, що Кічідзьодзі якось відрізняється від того, коли він приходить відвідати її будинок.

Масакі бачив різницю, навіть чіткіше ніж Акане. Масакі пригадав, що бачив Кічідзьодзі в такому стані в минулому.

«Безумовно, це було за день до оголошення Кардинального код магії Ваги.»

Визначення Кардинального коду, який називають великим проривом магічної науки на десять, ні, навіть на двадцять років. Це було вагоме відкриття, що частково обґрунтувало «гіпотезу Кардинального коду».

Сьогоднішній Кічідзьодзі такий же, як тоді.

– ...Джордж, яка у тебе до мене справа? Що я повинен зробити?

На запитання Масакі, Кічідзьодзі, мабуть, не зміг стримати хвилювання, міцно схопив його за плечі.

Побачивши погляд Кічідзьодзі, Масакі відхилив голову назад.

– Шінкуро-кун, опануй себе!

Не можна сказати, що крик Акане був недоречним. Навіть без навівань кліше, вона чітко бачила, що Кічідзьодзі цілує Масакі.

На жаль голос Акане не досяг Кічідзьодзі. Він мав би почути це фізіологічно, але його розум не відреагував.

– Я хочу, щоб ти випробував нову стратегічну магію! Масакі, це магія для тебе!

Як тільки крик Кічідзьодзі пронизав його свідомість, Масакі міцно схопив того за плечі.

– Нова стратегічна магія!? Джордж, ти... Ти створив магію Стратегічного класу?!

– А, ні, я не створив її з чистого аркуша...

Після запитання Масакі, Кічідзьодзі відразу охолодив хвилювання від завершення нової магії. Кічідзьодзі не забув, основна схема нової магії Стратегічного класу прийшла від Тацуї. Просто його думки були зайняті бажанням якомога швидше переконатися, що нова стратегічна магія зможе розвіяти армію Нового Радянського Союзу.

– Тобто, не ти створив її для мене, Джордж?

З підозрою в голосі запитав Масакі, закляклого Кічідзьодзі.

– Ні, завершив її я!

Фраза «для мене», сказане Масакі, пробила серце Кічідзьодзі. Він швидко заявив про свої досягнення. Це не брехня, тому було б добре сказати це з самого початку, але, можливо суперництво з Тацуєю перешкоджало йому.

– Зрозуміло!

Однак Масакі, який не знав деталей, подумав, що можливо, той вагається, бо монополізував результати розробок у співпраці з колегами по інституту.

– Дозволь зараз же спробувати! Ти ж для цього прийшов?

Тепер вже Масакі нахилився до Кічідзьодзі.

– Так, будь ласка.

Звичайно, у Кічідзьодзі не було заперечень.

Існує докритичне ядерне випробування. Це експеримент, в якому процес виклику ядерного вибуху, більшість з яких вибух ядерного матеріалу, зупиняється безпосередньо перед критичною точкою і знімаються дані для моделювання. Випробування, яке збиралися провести Масакі та Кічідзьодзі для перевірки стратегічної магії, за своєю природою подібне до цього докритичного ядерного випробування.

Як зрозуміло з назви, магія Стратегічного класу має силу порівнянну зі зброєю стратегічного класу. Важко проводити її випробування поблизу міст і сіл або, простіше кажучи, поблизу приватних житлових районів.

Тому використовується метод тестування, при якому нова магія скасовується безпосередньо перед активацією. Навіть якщо ви зупините магію до цього, за реакцією самого мага та ретельним спостереженням, все одно можна побачити, чи діє вона, з точністю від вісімдесяти до дев’яноста відсотків. Цей метод не завдає жодної шкоди мирному населенню, а інформація про нову магію не просочується до інших країн через військові супутники.

Але похибка від десяти до двадцяти відсотків здається занадто великою. Але якщо ви не звикли до подібного, частота успішності масштабної магії зазвичай низька. Навіть якщо магія була активована до кінця тесту, зазвичай існує невизначеність, чи буде вона активована коли настане час задіяти її. При тесті стратегічної магії, якщо це поширена магія, не має потреби турбуватися про фактичне завершення остаточного процесу.

Для експериментів, Масакі, Кічідзьодзі та Акане переїхали з бази військово-повітряних сил Коматсу на базу військово-морських сил Канадзава. Це відносно нова військово-морська база, побудована на місці поля для гольфу біля моря, розгромленого під час попередньої війни.

Хоча це була невелика база, з самого початку вона була побудована з урахуванням використання магічних атак, а до побудови долучилась колишня Перша лабораторія. Можна сказати, що це ідеальне місце для бойових магічних експериментів на морі.

– Масакі. Думаю ти знаєш, що не треба припуститися помилок в контролю сили втручання в подію.

– Звісно, знаю.

Магія проєктує магічну послідовність на Ейдос цілі та активується шляхом введення сили перешкод. Як правило, проєкція магічної послідовності та введення, необхідної для активації, сили втручання в подію виконується одночасно, але під час експериментів перед активацією сила втручання в подію стримується на рівні, на якому магія не проявляється.

Оскільки не має механічного пристрою контролю, ця область повністю покладається на індивідуальні навички. Тому потужний магічний експеримент несе в собі великий ризик.

– ...Акане. Може краще сховаєшся в укриття?

Тому Масакі та Кічідзьодзі не хотіли брати з собою Акане. Вони хотіли відправити її до дому.

– Для чого?

– Як «для чого», це небезпечно.

– Ти ж не підведеш.

– Це так, але...

– Тоді немає нічого небезпечного.

Однак логіка Акане змусила Масакі погодитися на те, що щоб вона пішла за ними та була присутня. На базі Коматсука він ще намагався наполягати, але після колючих зауважень, на зразок, «брат така незграбна дитина?», він не став ризикувати.

– ...Не заважай Джорджу.

Сказавши ці слова Масакі стер існування Акане зі своєї свідомості.

Можливо зрозумівши, що Масакі перебуває в режимі, Акане, що стояла поруч з Кічідзьодзі, не сказала нічого звично колючого.

Масакі націлив у вікно, що виходило на море, пристрій націлювання, схожий на пістолет-кулемет. Довжиною приблизно в п’ятдесят сантиметрів, як і пістолет кулемет, але, на додачу, форма мала майже одну товщину, руків’я знаходилося майже по середині, що полегшувало баланс, навіть якщо тримати його однією рукою.

Але зараз він тримав його обома руками. Ліва рука Масакі знаходилася трохи ближче до «дула». Якби це була справжня зброя, ця частина мала б захисний кожух7.

Захисні окуляри слугували інструментом для візуалізації зони прицілювання. Цілю нової магії Стратегічного класу була прямокутна область поверхні моря. Ширина і довжина зони регулювалися чотирма кнопками збоку від прицілу. Верхня кнопка збільшувала ширину. Нижня навпаки зменшувала її. Передня збільшувала довжину розтягуючи вперед-назад. Задня — натомість її зменшує. Натискаючи та утримуючи їх, можна змінити прямокутну рамку виведену на окулярах.

Строго кажучи, приціл не був частиною захоплення. Прицілом слугував «ствол», та частина що слідувала за ним. В рукоятку був вбудований чутливий камінь, що відігравав роль перетворення та переведення електронних даних, надісланих з комп’ютера середнього розміру, що був під’єднаний через кабель, в сайоновий сигнал.

В окулярах, перекриваючи фактичне поле зору, проєктувалося море за двадцять кілометрів від берега, по той бік горизонту. Він використав кнопки збоку від прицілу, щоб встановити цільову область шириною в один кілометр і довжиною п’ятсот кілометрів, на зображені.

– Починаю тест.

Після цієї заяви Масакі, не лише Кічідзьодзі та Акане, ай усі інженери бази, що допомагали з проведенням експерименту, затамували подих.

Ліва рука Масакі віддалилася від кнопок для встановлення цільової зони й підтримала «дуло» пристрою прицілювання.

Його права рука стиснула рукоятку, а вказівний палець натиснув на спусковий гачок пристрою прицілювання.

Середньорозмірний комп’ютер перетворив фінальні координати у формат даних Послідовності активації.

Дані координат та таблиця таймінгів виводу магічних послідовностей, що доповнили електронні данні Послідовності активації, що зберігав комп’ютер, були кабелем передані в руків’я пристрою прицілювання.

Чутливий камінь, вбудований в руків’я пристрою прицілювання, перетворив електронні данні в сайонове інформаційне тіло.

Послідовність активації у формі сайонового сигналу увійшла в праву руку Масакі.

...Зчитування Послідовності активації.

Послідовність активації була відправлена до Області магічних операцій у зоні несвідомого Масакі.

...Побудова Магічної послідовності.

Звичайна Магічна послідовність була завершена протягом нуль п’яти секунд.

Однак, після зчитування послідовність активації знадобилося близько секунди.

Масакі вивів магічну формулу.

Магічна послідовність проєктувалась в центрі цільової області, без його усвідомлення.

...Магія перервалась.

Безпосередньо перед цим, безумовно, незліченна кількість магічних послідовностей заповнила поверхню моря, тисяча на п’ятсот метрів.

– Тест успішний!

З широкою посмішкою прокричав Кічідзьодзі, серед криків техніків бази.

◇ ◇ ◇

Сьомого липня о вісімнадцятій годині. Великий авіаносець вийшов в з військового порту Йокосука, перед заходом сонця. Це був Індепенденс з флоту USNA, що зупинився в порту два тижні тому.

Планувалося, що Індепенденс повернеться на базу на Гаваях, після завершення тренувань нічного вильоту та посадки у відкритому морі на південний схід від півострова Босо.

До Індепенденс, який вийшов у відкрите море на повільній швидкості, для корабля цієї епохи, близько двадцять п’ять вузлів, наблизився високошвидкісний транспортний катамаран типу «хвилеріз».

Невеликий вертоліт, злетівши з Індепенденс, приземлився на швидкісному транспортному кораблі «Мідвей». З гелікоптера вийшли четверо військових і один цивільний. Три жінки офіцера; капітан Шарлота Вега, лейтенант Зої Спіка, лейтенант Лейла Денеб, лейтенант Джейкоб Регул та Реймонд Кларк (цивільний).

Коли п’ятеро зійшли на палубу, голосно озвався молодший офіцер.

– Стар Дуст, солдат C12, сержант Чарльз Купер!

Його голос не заглушив навіть шум гвинта злітаючого гелікоптера.

– Капітан Вега, командувач четвертого підрозділу Зірок.

Відповіла сержанту Вега. Серед них найвище звання було саме у Веги, тому не варто й сумніватися, вона і буде виконувати роль командувача.

– Двадцять солдатів Стар Дуст, включаючи цього підлеглого, будуть під командуванням капітана.

– Зрозуміло. – Зрозуміла, приймаю під командування двадцяти людей, включаючи сержанта.

– Так!

На слова Веги відповів не лише Сержант Купер. Думки двадцяти людей, включаючи сержанта, що говорив, стали однією думкою і влилися у свідомість Веги. ...Ні, увірвалися.

Хвиля думок дійшла до інших чотирьох, включаючи Реймонда. Бойовий персонал, що перевозився цим транспортним катером, усі були посиленими солдатами Стар Дуст, що стали паразитами.

П’ятірку Веги направили до невеликої кімнати для інструктажу в середині транспортного човна, а не на місток. Цього хотіла Вега.

– Треба прийняти рішення на завтра.

Пропустивши вступні слова, вона відразу перейшла до справи.

– Вірно. Операція вже завтра, тому потрібно поспішати.

Вставила зауваження Спіка, звикла до стилю Веги, щоб пом’якшити враження від її поспішності.

– Командир, у вас є якісь ідеї.

Денеб вивела на монітор-стіл аерофотознімок острова Міякі й поцікавилась планом Веги. В четвертому підрозділі був прийнятий стиль, за яким Вега вирішувала більшість речей сама.

Вона відповіла на питання підлеглої вказуючи на північно-східне узбережжя аерофотознімока.

– Ну, я і лейтенант Денеб поведемо десятьох Стар Дуст, щоб усунути опір. Лейтенант Регул прикриє з тилу. Як що до того, щоб лейтенант Спіка і Реймонд залишаться на борту, щоб забезпечити відступ?

– Я не заперечую, капітане.

Висловився Реймонд. Однак, в тоні дещо не вистачало серйозності.

– Але як щодо знищення об’єкта?

На запитання Реймонда, що звучало подібним чином, Вега хоч і злегка, але нахмурилась. Зі слів Реймонда здавалося, що він виставляє співрозмовника дурнем. Реймонд був розчарований тим, що Вега незадоволена ним, оскільки ставилася до нього як до залишку.

Однак вони Паразити, що розділяють свідомість. Судження Веги були одночасно висновком Реймонда. Незадоволення Реймонда схоже на те, наче його почуття відкидають розум, але не міг на це відкрито скаржитися. Вега також поділяла «кумедні» почуття Реймонда.

Оскільки їх свідомості пов’язані, не можна прикидатися сліпою. Вони сприймають конфлікти з іншими як особистісний конфлікт. Можна сказати, що це шкідливий ефект «неможливість бути іншою людиною».

– Я покличу Реймонда, коли всі будуть знешкоджені. Цікаво, чи можливо перенести з корабля бомбу.

– Так, так. Зрозумів, капітане.

Для кожного з них окреме невдоволення іншою людиною це також невдоволення самим собою.

– Лейтенант Регул, вас це влаштує?

– Так, Капітан.

– Добре. Тож, розійтись.

Перед тим як невдоволення нею продовжилося, Вега завершила оперативну нараду.