Реймонд С. Кларк. Учень другого року старшої школи в Берклі, штат Каліфорнія, USNA. Він був однокласником Шізуку, коли вона навчалась за кордоном.
На відміну від японських старших шкіл магії, старша школа, яку він відвідував, не позиціонувалась як спеціалізований навчальний заклад з магії. Навчання та тренування магії пропонувалися як факультативні предмети школи. Однак такий же дефіцит вчителів і кількості шкіл в USNA, які могли відкрити курси пов’язані з магами, була обмеженою. Оскільки кількість вступників перевищувала можливості вчителів, учнів доводилося обирати, проводячи власні вступні іспити. Насправді старша школа, в яку ходив Реймонд, була «старшою школою магії» для виховання магів.
Що й сказати, Реймонд ще був магом початківцем. Він був один з найталановитіших серед однокласників. Однак він був недостатньо талановитим, щоб увійти до Зірок. Його сила була в іншому.
Таємне об›єднання «Сім Мудреців». Група, яку так називали спецслужби USNA, насправді не була монолітною організацією, а семи особами, що безпосередньо не знайомі між собою, але мали одну спільну річ.
Хакерську систему «Глідск›яльв», заховану в глибинах системи перехоплення зв’язку «Ешелон III», що експлуатувалася армією USNA. Вони були сімкою операторів, що отримали право доступу. Спільним у «Семи Мудреців» було те, що вони були тими хто використовує Глідск›яльв для викрадення бажаної інформації з комунікаційних систем по всьому світі, з ефективністю, котра значно перевищувала ефективність звичних операторів «Ешелон III».
Перш за все, лише один з операторів Глідск›яльв, використовував назву «Сім Мудреців». Ним був ні хто інший, як Реймонд, який назвався «Сімома Мудрецями», коли за власною примхою ділився відомостями про угруповання повстанців з владою USNA.
Реймонд досі використовував Глідск›яльв для плавання в морі інформації. Він любив знання. Він любив шукати інформацію, але не з якоюсь метою, це було хобі збирати інформацію для себе. Глідск›яльв — був найкращою іграшкою Реймонда.
Однак, зважаючи на характер Глідск›яльва, необхідно було задати деякі умови пошуку. Оскільки суть цієї системи давати відповіді на запитання.
Промені світла ставали символами й задавалися умови пошуку. Термінал Глідск›яльва — це HMD VR-типу, що керувався мозковими хвилями та жестами. Камера фіксувала рухи кінчиків пальців і проєктувалася траєкторією у віртуальному образі. Оператор записував умови пошуку у віртуальному ефірі світловими символами та надсилали команди вибору та прийняття рішення за допомогою мозкових хвиль.
Зараз Реймонд проводив пошук за широким запитом «скандал в армії USNA». У «вікнах», що відображалися в небі, відображалася велика кількість інформації. У віддалених «вікнах» відображалися лише заголовки, а у вікнах поруч відображався і вміст. У деяких «вікнах» був текст з діаграмами, деякі відображали лише зображення, а деякі — відео. Якщо сконцентруватися на ньому, «вікно» наблизиться, а якщо відвести погляд, воно віддалиться. У полі зору, куди не глянь, спливала незліченна кількість «вікон».
Швидке читання та запам’ятовування, сильний бік Реймонда. Інформація з вікон, що перепліталися з десятками інших, одна за одною відкладалися в його голові. Однак він раптово зупинився. Увагу Реймонда привернула інформація, що відображалася в одному з «вікон».
«На складі зброї загубили малу ракету старого покоління?..»
Цей провал був великою новиною, якби був оригінальним. Однак, на жаль, не рідкісні випадки, коли стара зброя, під утилізацію, зникає.
Втраченою ракетою — був переносний зенітний снаряд для піхоти, основним компонентом якого був CL-двадцять (циклотетраметилентетранітрамін3). Він використовувався у великій світовій війні в дві тисячі двадцятих роках, але зараз, досягнення в галузі нанотехнологій призвели до прориву рівня вибухової потужності й вона лише чекала утилізації.
«Однак її можна використати в реальному бою... Не думаю, що це просто недбалість догляду».
Відчувши запашок від справи, Реймонд облизнувся. Його сильною стороною було швидке читання та запам’ятовування. Але краще цього, він вмів добре відчути сумнівні справи.
Події реального світу, були найкращим шоу для Реймонда. Чим масштабніший, чим серйозніший інцидент, тим видовищніше і цікавіше.
Він знав, що не може бути надлюдиною. Його магічний талант прекрасний, але не першокласний. Він не міг бути магом, котрий вплине на світ. Він не міг бути героєм, який відігравав би активну роль у світі. Якби він не хотів.
Раймонд був настільки обмежений у своїх можливостях. «Тоді, давай трохи допоможемо героям і відчуємо, ніби переживаємо пригоди з ними. І насолодимося переглядом великої сцени.» Так він розсудив. Це стало можливим завдяки Глідск›яльв.
Глідск›яльв був для нього просто системою.
«Перш за все, певно, перевірю стан системи зберігання».
Навіть якщо він не очікувано знайде місце знаходження ракети, це не зможе стати вирішальним ударом. За кожним інцидентом стоїть людина. Хто міг би перенаправити зброю для утилізації. Він почав своє розслідування, зі знайомої процедури.
◇ ◇ ◇
Перш ніж Реймонд помітив втрату застарілої ракети, точніше за два дні до цього, справа стала проблемою армії USNA. Справа не обмежилася проблемою, збереженою всередині бази, бюро внутрішніх розслідувань Об›єднаного комітету начальників штабів USNA проводило розслідування.
Воно було передане бюро, а не військовій поліції, через підозру у причетності до цього питання терористичної організації. Зброю їх армії викрали та передадуть або використають для терористичних актів. Якщо це стане реальністю і джерело зброї буде розкрито, це буде великим скандалом, який критикуватиме увесь світ. Ситуація, яку Пентагон повинен уникнути, за будь-яку ціну.
Однак, станом на двадцять сьоме січня, через шість днів після виявлення інциденту, у розслідуванні було досягнуто незначного прогресу. Читаючи звіт, полковник Баланс, перший заступник директора Бюро внутрішніх розслідувань, яка все ще знаходилася в офісі, попри те, що була неділя, припускала певні підозри.
У цій справі занадто мало підказок.
З самого початку було зрозуміло, що існувала участь з середини. Перш за все, неможливо викрасти зброю, хоч і застарілу, з військового сховища, без внутрішньої співпраці. Однак навіть якщо командуючого підрозділу, що відповідав за збереження підкупили, неможливо, щоб вони не залишили жодного сліду, під час вивезення.
При вході та виході предметів у сховищі зброї проводиться подвійна або й потрійна перевірка. В основному всі елементи керуються бездротовими мітками, а сховище відкривається і закривається через біометричну аутентифікацію, і його могли відкрити лише за присутності двох людей. Існує також кілька інших людських та механічних засобів безпеки. У всіх них відхилень не виявлено.
Підозри Баланс викликало те, як виявили зникнення.
Власне, нестачу виявили ручним оглядом. Однак, якщо дані у сховищі до такого рівня змогли підробити, чому вони не підробили данні обліку. Це застаріла зброя, що чекала утилізації. Втрати не виявили б, якби дані показували, що її утилізували. Ніби їм спеціально давали знати, про викрадення. Так думала Баланс.
«Але хто і для чого? Ні, хто взагалі може таке зробити?»
Для висновків, інформації не достатньо. Баланс це знала, але не могла про це не думати.
Саме рингтон отримання електронного листа вирвав її з моря думок. Це був не звичайний електронний лист. Він був зашифрований кодом відомим лише вищим чинам інформаційного відділу.
Баланс механічними рухами скопіювала зашифрований лист на спеціальний носій, який не можливо використовувати з наявним в продажі інформаційним обладнанням і прочитала. Ця процедура запобігала витоку розшифрованої інформації. Побачивши ім’я відправника розшифрованого електронного листа, Баланс була приголомшена.
Було написано «Сім мудреців».
Погляд Баланс змінився, коли вона читала електронне повідомлення. Вона читала відображену інформацію забувши дихати, і прочитавши все, багато разів, глибоко вдихнула.
– Як таке можливо?..
У секретному повідомлені від «Семи мудреців» зазначалося, що до зникнення зброї був причетний заступник помічника президента. І її призначення. Якщо те, що написано тут, відповідає дійсності, цей виток зброї, що підлягала утилізації, є частиною більшої змови, ніж очікувала Баланс.
Рука Баланс, що потягнулася до відеофону, зупинилась перед цифровою кнопкою.
Вона задумалася, кому зателефонувати. Ні, вона не знала кому подзвонити.
Баланс не знала, кому можна сказати чи кому довіряти.
◇ ◇ ◇
Ангеліна Сіріус, командувач Зірок, підрозділу магів під прямим підпорядкуванням Об›єднаного комітету начальників штабів армії USNA, насолоджувалася своїм рідким вихідним, займаючись покупками. Звичайно, не як маг стратегічного класу Анджі Сіріус, а як сімнадцятирічна дівчина Ліна.
Вона подолала весь шлях до Альбукерке, а не до близького Розуелла, через наполегливу рекомендацію Сильвії Меркурії Фірст, більш відомої як Сильвія, що супроводжувала її.
З часу їхньої місії в Японії минулого року, вони часто проводили особистий час разом. Як у друзів, у них була велика різниця у віці, але Сільвія дбала про Ліну, як молодшу сестру. На думку Сільві, Ліні не вистачало здорового глузду, як дівчині, що викликало у неї почуття місії й вона не могла залишити її одну.
Навіть сьогодні Сільвія зробила її лялькою для переодягання. На щастя, Ліна теж насолоджувалася цим. Вона не мала гарного відчуття стилю, але вона любила одягатися. Можливо матеріал був настільки хорошим, що йому не доводилося відшліфовувати це відчуття. Це значно відрізняло її від Міюкі, яка мала того, перед ким хотіла хоч трохи виглядати кращою.
Так чи інакше, Ліна повернулася до гуртожитку на базі у гарному настрої з великою кількістю здобичі. Можна сказати, це були повноцінні вихідні. Наразі не було завдань для Сіріуса, але завтра чекає суворе тренування. Сьогоднішній день був освіжаючим і Ліна була рада.
Однак гарний настрій розвіявся, як тільки вона відкрила вхідну пошту на терміналі у своїй кімнаті.
– Зашифроване повідомлення?!
Це не настільки незвично, що зашифровані повідомлення, пов’язані з місією, надходили до особистої кімнати. Однак, до цього часу, повідомлення зі спеціальним кодуванням, яке використовувалося лише між капітанами Зірок, та начальниками й головнокомандувачами, ніколи не надсилалися до приватних кімнат.
Це якась надзвичайна ситуація. У момент розчарування і знервованості Ліна, котра чекала кінця розшифровки, побачивши електронний лист зі звичайним текстом, здивовано вигукнула.
– Сім мудреців?..
Відправником значилося «сім Мудреців».
Ліна на мить здивувалася: «це жарт», але відразу відмовилась від цієї думки. Простий хакер-жартівник не міг використовувати спеціальний код Зірок. Крім того, за межами секції під безпосереднім контролем Об›єднаного комітету начальників штабів, ім’я «Семи Мудреців» не надто відоме.
Ліна поспішно прочитала електронний лист. Там була інформація про інцидент, який здавалося не мав нічого спільного з її місією.
– А?! Це Сірий Кардинал що стоїть за справою «паразитів»?!
Але майже в кінці електронного листа з’явилася інформація, яка була щільно пов’язана з Ліною.
Причиною відрядження Ліни до Японії було встановлення користувача магії стратегічного класу «Велика бомба» (назва Матеріал бурст, в армії USNA), яка була використана на південній окраїнні Корейського півострова тридцять першого жовтня, дві тисячі дев›яносто п’ятого року. Однак було виявлено, що члени Зірок, одержимі паразитами в USNA, стали дезертирами й сховалися в Японії, і їй було наказано «розібратися», оскільки це було першочерговим завданням головнокомандувача Зірок.
Ліні сказали, що паразити виникли внаслідок нещасного випадку. Інцидент повинен був бути вичерпаний зі смертю останнього паразита. Але якщо справою паразитів хтось керував, саме ця людина змусила Ліну вбити своїх співвітчизників. Він був винен у тому, що їй довелося виконати надзвичайно моторошні вбивства.
Це було не те що вона колись пробачить.
– ...Сірий кардинал справи «Паразитів» намагається спричинити терористичний акт в Японії за допомогою викраденої застарілої ракети? Ви знущаєтесь?!
Крикнула Ліна, коли закінчила читати електронний лист і зрозуміла що там написано.
Характер і вміст інформації сумнівні. Немає гарантії, що це правда.
Військовий профайлер USNA проаналізував менталітет «семи мудреців» і дійшов до висновку, що у них був позитивний злочинний характер. Навіть якщо цей електронний лист, безумовно, був від «Семи Мудреців», Ліна розуміла, що її могли дражнити хитромудрим трюком.
Але вона вірила цій інформації.
На завершальній фазі минулорічного інциденту з паразитами, як і сьогодні, вона отримала повідомлення електронною поштою від когось, хто стверджував, що він з «Семи Мудреців». Тоді не було підстав йому повірити. І все-таки вона вірила.
Цього разу було так само. Не було підстав вірити. Не було підстав вірити в це.
Але якщо вона проігнорує цю інформацію, не вживши жодних заходів і щось трапиться, вона про це гірко пошкодує.
Набагато краще бути обдуреною, використаною і стати посміховиськом, ніж це.
Якщо змова описана в електронному листі, є правдою і стане реальністю, USNA дуже заборгує Японії. Якщо в поточній ситуації, коли напруженість у відносинах з Японією зросла, зброя USNA буде використана в теракті на її території, буде не добре, якщо країну підозрюватимуть у використанні тероризму.
Враховуючи національну силу Японії та USNA, навряд чи станеться війна. Однак це у тому випадку, коли сила обмежиться звичайною зброєю. – Та магія стратегічного класу, що створила «Палаючий Хеллоуїн». Якщо діапазон цієї магії перейде через Тихий океан, що малоймовірно, у світлі здорового глузду Ліни, яка також є магом стратегічного класу — може статися найгірше.
Тож вона повірила.
Вона твердо вирішила, що повинна зупинити цей терористичний акт. Не просто зупинити, вона хотіла знищити сірого Кардинала своїми руками.
Однак, згідно з інформацією, яку надали «Сім Мудреців», сірий Кардинал — Дзідо Хейґу, вже втік з USNA і прямує до Японії. З іншого боку, Ліні було важко діяти за кордоном, а не лише в Японії.
Ліна Вирішила поговорити з єдиною людиною, яка могла б їй допомогти що до поїздки в Японію.
◇ ◇ ◇
Відео фон, до якого Баланс протягнула руку і вагаючись не могла торкнутися, задзвонив.
Це зняло напругу Баланс. Вона натиснула кнопку прийняття виклику.
– Полковник, вибачте за раптовість.
На екрані їй відсалютувала Ліна у фіолетово чорній уніформі Зірок.
Побачивши, як добре сидить на Ліні форма, наче її щойно одягнули, Баланс відчула легку ностальгію.
– Майоре Сіріус. Хіба у вас сьогодні не вихідний?
На обличчі Ліни промайнула тінь здивування.. Вона думала, звідки та знає її розклад, адже вона не була її безпосереднім підлеглим. На думку Баланс, офіцеру що належить до об›єднаного комітету начальників штабів і займає певну посаду або вище, знати місце знаходження одного з магів стратегічного класу, одного з «Дванадцяти апостолів», найсильнішого мага армії USNA, головнокомандувача Зірок, звична справа.
– Ні, нічого. Яка у вас до мене справа?
Щиро вибачившись, що зайве відволіклась, запитала Баланс.
– Так. Власне я хотіла б попросити полковника про допомогу зі звітом, який отримала.
Сказала Ліна, після заклику Баланс.
– Продовжуй.
– Так. Власне, раніше, точніше кажучи, сьогодні між дев’ятою та шістнадцятою тридцять дві, коли мене не було на місці, я отримала зашифровану інформацію, від особи, що заявила, що є одним з Семи Мудреців.
– Маєте на увазі тих самих «Сім мудреців»?
Баланс приховала своє потрясіння за не надто виразним незворушним обличчям.
– Так назвався відправник. Не знаю, чи це так.
– Хм.
Баланс кивнула і запропонувала продовжити.
– Я звітую, припускаючи, що відправник це Сім Мудреців, але вони повідомили, що з викраденою у нашої армії зброєю, яку готували до утилізації, планується терористичний акт. Ціль — Японія.
– Що за зброя?
– Портативна зенітна ракета для піхоти.
– ...Майоре, як ви думаєте, чи справді відбулося таке викрадення.
– У мене не має фактів. Однак ходять чутки про викрадення зброї, яку мали утилізувати.
Баланс зітхнула. Здається, що навіть ізольована від регулярних військ, Ліна, відома як «домашній офіцер», на зразок домашньої дівчини, відомо що прогалини в дисципліні щодо зберігання зброї не є винятком.
– Полковник?
На обличчі Ліни з’явилося хвилювання. Можливо вона хвилювалася, що розгнівала Баланс.
Так інтерпретувала це Баланс. Їй стало прикро.
– Ні, пробачте. Продовжуйте.
– Так. Не має інформації про конкретну ціль, але було посилання на натхненника. Його звати Дзідо Хейґу. Політичний біженець в результаті знищення Дайкану, китайське ім’я Ґу Дзіе. Приблизний вік, від шістдесяти до дев’яноста років. Чорні очі, біле волосся, Східно-азійське походження, але має чорну шкіру. Особливо відзначалося, що він може бути вцілілим з Куньлу́нь.
– Куньлу́нь? Це дослідницький інститут магів Дайкану, знищений Йотсубою?
– Ваша підлегла думає теж саме.
«Чи не планує він помститися Йотсубі невеликою ракетою?» Подумавши про це, Баланс відразу подумала, що це смішно. Якби Йотсубу можна було знищити таким чином, їх би не боялися як «недоторканих».
– Також.
Поки Баланс думала про це, Ліна продовжила звітувати.
– Схоже, що Дзідо Хейґу був сірим Кардиналом справи паразитів.
На обличчі Баланс з’явилося розуміння.
– Тому ти мені зателефонувала?
Ліна не злякалася, що її думки розкрили.
– Полковник. Навіть якщо інформація про те, що Дзідо Хейґу є сірим кардиналом справи з паразитами, відповідає дійсності, невідомо наскільки він причетний. Можливо, вони просто використані дезертири й не мають нічого спільного з виникненням паразитів. Але якщо він хоч трохи причетний до цієї справи, ваша підлегла не може це ігнорувати. Якщо ваша підлегла не відплатить власними руками, вона не заспокоїться.
– Майор Сіріус. Ви хочете поїхати до Японії?
– Так точно, полковник.
Баланс нахмурилась, наче від головного болю.
Вивести Ліну з країни досить важко. Навіть відправка звичайного мага за кордон потребує ретельних суджень. Якщо це стратегічний маг і «Сіріус», ступінь складності значно зростає. Роланд Барт, один зі стратегічних магів USNA, перебуває на службі на британському Гібралтарі, але й він рідко залишає базу Гібралтару. Коли він йшов у відпустку, його навіть повертали до рідної країни. Відправлення Ліни до Японії минулого року було одним із винятків.
Це розуміла і сама Ліна. Тому Баланс розуміла, чому вона їй зателефонувала. Баланс також розуміла її бажання схопити або розібратися з Хейґу своїми руками.
– ...Я не можу відповісти відразу. Майоре, дайте мені день часу.
Ліна поглянула в камеру по той бік екрана. Їй, хто вважала, що тут їй, швидше за все, відмовлять, Баланс не очікувано дала позитивну відповідь.
– Так, дякую, полковник.
В той момент, як Ліна віддала честь на екрані, відеофон згас.
◇ ◇ ◇
Тим часом Дзідо Хейґу, також відомий як Ґу Дзіе, був в морі.
Лише нещодавно, він жив на колишньому західному узбережжі USNA, але він не мав їх громадянства.
Батьківщиною Ґу Дзіе був Дайкан. Країна якої вже не існувало. Він належав до Куньлу́нь, установи розвитку фокусників Дайкану. Коли Дайкан розвалився, він був визнаний урядом USNA біженцем і його нинішнім статусом був політичний біженець.
Однак у той час, коли він прибув на північноамериканський континент, у дві тисячі п›ятдесят четвертому році, країна все ще називалася США. Крах Дайкану відбувся в лютому дві тисячі шістдесят четвертого року, а знищення Куньлу́нь відбулося всього за рік до цього.
Ґу Дзіе не приїхав в імміграцію до Північної Америки, бо Дайкан був зруйнований або його дім, Куньлу́нь, був розгромлений. Він втік з Дайкану.
Вважалося, що Куньлу́нь був сучасним науково дослідним інститутом континентальної магії, що існував до того, як держави континенту Східної Азії розпалися на Великий Азійський Союз та Дайкан.
Але це було не зовсім так.
Куньлу́нь це континентальний державний інститут розвитку магів, що досліджував не лише сучасну магію.
Там вивчали як давню, так і сучасну магію.
Однак, як і в нинішніх країнах, між ними існував конфлікт.
Дев’ята лабораторія в Японії спочатку була науково-дослідною установою, що мала на меті використовувати новітні розробки древньої магії для розвитку сучасної магії. Це не була установа, яка вивчала древню магію за допомогою сучасної, але, врешті-решт, це призвело до відштовхування древніх магів, а конфронтація збереглася навіть після закриття дев’ятої лабораторії.
Таке було навіть у випадку організацій, які мали чітку керуючу структуру. В науково-дослідних інститутах, де розроблялася, як сучасна, так і древня магія, існувала жорстка конкуренція за лідерство, з погляду політики, бюджету та персоналу.
У Куньлу́нь відбувалася битва за лідерство між сучасними та древніми магами.
Конфлікт тривав навіть коли господарем став Дайкан. Ні, він навіть посилився і з часом наближалась катастрофа. В боротьбі перемогли сучасні маги й вигнали древніх з Куньлу́ня. Це сталося у дві тисячі п›ятдесят четвертому році.
Ґу Дзіе — стародавній маг, який втік до Північної Америки разом зі своїми учнями, зокрема Чжоу Гонґцзінем. Отже, він від самого початку, не мав мститися Йотсубі та японським магам. Для нього Йотсуба, мали б бути «ворогом мого ворога», який роздавив інститут Куньлу́нь і від його імені знищив сучасних магів в інституті Куньлу́нь.
Однак, після краху Дайкану, Ґу Дзіе зробив Йотсубу ціллю помсти японському магічному світу. Нікому не відомо, яка логіка спрацювала у нього на той час. Він, можливо, вже й не пам’ятає.
Чи через патріотизм.
Чи обурився тим фактом, що у нього відібрали ціль помсти.
Чи йому потрібен був ворог, для підтримки згуртованості його підлеглих.
Відомо лише, що Ґу Дзіе створив злочину мережу з біженців Дайкану, взяв під контроль підпільний світ і продовжував накопичувати силу для помсти. Зараз, це все що про нього було відомо.
Як колись прокоментував Чжоу Гонґцзінь, одержимість Ґу Дзіе можна порівняти з одержимістю «мстивим духом».
Оскільки в цьому не було логіки, це не можна було зупинити поняттями втрат та зиску. Втративши свого останнього учня та свого підлеглого Чжоу Гонґцзіня, він вирішив зробити усе сам.
Однак особиста бойова сила Ґу Дзіе низька. Він користувач древньої континентальної магії, але магія яку він опанував не була придатною для прямого зіткнення з ворогом. Чжоу Гонґцзінь був кращим у ситуації прямого зіткнення з ворогом. Ґу Дзіе сам це визнавав.
Він вмів створювати магічні інструменти, використовуючи людей, як частини, такі як «Сорсері Бустер», перетворюючи людей на інструменти, такі як «Генератори» і маніпулювати трупами.
Він практикував один з найжахливіших аспектів магії, але навіть якщо відкинути моральний аспект, він не той тип мага, що б’ється в прямому бою. Насправді він досі відводив собі роль маніпулятора.
Ґу Дзіе вирушив до Японії особисто, оскільки його загнали в глухий кут.
Міжнародна антимагічна, політична організація «Бланш», яку він підтримував, була значно ослаблена, утисками та заходами здійсненими урядом. Міжнародний злочинний синдикат «Безглавий дракон», яким він керував, як опора лідера, був знищений у ході спільної операції Японії та спецслужб розвідки USNA (за мовчазної згоди Великого Азійського Союзу).
І він втратив Чжоу Гонґцзіня, який працював у Японії, як його агент. Чжоу Гонґцзінь був останнім творінням Ґу Дзіе, який залишався з ним понад сорока років, після втечі з Дайкану. З його смертю, у Ґу Дзіе не було іншого вибору, як діяти самостійно.
Чжоу вбили наприкінці жовтня минулого року.
Ґу Дзіе відбув з порту Лос-Анджелеса в другій половині січня.
Два місяці розриву не означало, що він оплакував смерть свого учня, або через те, що його план зруйнували. Це результат очікування найбільш підходящого моменту. Він дуже хотів негайно помститися, але якщо цього разу він зазнає невдачі, всьому буде кінець. Він це усвідомлював.
У нього не має магічних навичок, які можна було б використати для нападу. Це не зовсім так, але вони недостатньо потужні, щоб мати справу з високорівневим магом. Тож йому довелося, для початку, запастись зброєю.
Якби Бланш і Безглавий дракон були в строю, було б достатньо сказати слово, але, зараз, для отримання достатньої кількості знадобилося більше місяця.
Паралельно організовуючи перехід корабля через Тихий океан. Усе це він організував сам. Точніше, він змінив зайнятого бандита, перетворивши того на одноразову маріонетку і дозволив йому усе зробити, але оскільки ляльці необхідно було давати детальні команди, це мало чим відрізнялося від того, наче він все робив самостійно. Для того, щоб лялька не привела до нього, він узяв її з собою, щоб позбутися у відкритому морі.
– Старший Ґу. Очікується, що завтра зранку ми зможемо увійти до Йокосуки.
Доповів капітан вантажного корабля Ґу Дзіе, який дивився на море перед кораблем під сонячними панелями, які повністю закривали палубу.
– Все за планом.
Ґу Дзіе не здавався втомленим довгою подорожжю і відповів твердим голосом.
Зараз йому було дев’яносто сім років. Однак, з його зовнішності, йому можна дати лише п’ятдесят. Волосся було абсолютно білим, але глибоких зморшків, провисання чорної шкіри або вікових плям, характерних східній людині його віку, не було.
– До речі, старший... Що до моєї винагороди.
– Знаю. Як і обіцяв, завтра на світанку, я застосую свою магію.
– Дуже дякую! Навіть після завершення цього плавання, я залишуся вірним старшому.
Ґу Дзіе із задоволенням на обличчі кивнув. Насправді ховаючи за ним презирство до капітана, як до дурня.
Нагорода, яку хотів капітан. Це безсмертя і довголіття.
Звичайно, Ґу Дзіе міг використовувати техніку Вічна молодість. Підтвердження цьому, його зовнішність.
Але хоча вона гарантує вічну молодість, вона не гарантує довголіття. Мало того, це не призводило до безсмертя.
Ця техніка була розроблена Ґу Дзіе в Куньлу́нь, саме через цю магію, древні маги приєдналися до Куньлу́нь.
Люди при владі, лідери Дайкану, шукали магічного безсмертя та довголіття. У відповідь, сучасні маги Куньлу́нь сказали, що це неможливо, а група древніх магів запевнили, що це можливо. Для табору древніх магів, які відставали від сучасних магів у розробці зброї, що було первісною метою інституту Куньлу́нь, це був крок спрямований, щоб надолужити.
Саме Ґу Дзіе розробив найперспективнішу магію, серед стародавніх магів. Це і була техніка Вічної молодості.
Саме у дві тисячі сорок п’ятому році він використав себе, як піддослідного, і застосував цю магію.
Щоб перевірити безпеку магії, у дві тисячі п›ятидесятому році, він спробував ту ж техніку на дев’ятьох учнях.
Минуло п’ять років і у дві тисячі п›ятдесят четвертому році було підтверджено, що старіння Ґу Дзіе припинилося. Учні також не виявили ознак старіння, і магія безсмертя та довголіття вважалася успішною.
Однак у цій техніці були підводні камені. Звичайно, «техніка Вічна молодість» була магією, яка, здавалося, зупиняла старіння. Однак, якщо цю магію застосовували на непридатній людині, об’єкт раптово помирав, через три-шість місяців, ніби ціною збереження молодості було життя.
Не існує магії, яка працює постійно. Це справедливо для сучасної та древньої магії. Суть техніки Вічна молодість в тому, що її об’єкт продовжує сам накладати магію.
Ця магія була для древніх магів з якостями чаклунів.
Що відбувалося з магом, який продовжує користуватися магією, яка йому не підходить?
Що станеться, якщо магію буде змушений використовувати той хто не є магом?
Техніка Вічна молодість дає одну молодість.
Люди при владі запропонували «Експеримент з молодості та довголіття» і Ґу Дзіе мав можливість підтвердити недосконалість своєї магії, скориставшись ними, як експериментальними зразками.
Результатом стала політична зачистка древніх магів
Він швидко дізнався про невдачу в експерименті та втік зі своїми учнями до Північної Америки.
Протягом наступних двадцяти років, він зрозумів, що створена ним магія не вплинула на тривалість його життя.
Зі смертю учнів.
Зрештою, розроблена ним техніка була не чим іншим, як зупинкою проявів старіння. Він дожив до цього віку, бо з самого початку мав довге життя.
І капітан цього вантажного судна хотів цю недосконалу магію.
Ґу Дзіе це видавалося смішним.
Про техніку Вічна молодість капітану розповів ніхто інший як Ґу Дзіе. Він сказав: «існує таємна техніка, що збереже вас молодим, до самої смерті. Якщо ви співпрацюватимете зі мною, зможете отримати цю магію.
Він не збрехав. Капітан, безсумнівно, залишиться молодим до самої смерті. Що можливо станеться протягом пів року.
І час, що залишився самому Ґу Дзіе, вже не довгий. Він це усвідомлював.
– З завтрашнього дня я буду зайнятим.
– Я буду корисним і на суші. Наказуйте будь-що, старший.
Гордо відгукнувся капітан на бурмотіння Ґу Дзіе, не знаючи справжніх намірів того.
◇ ◇ ◇
Баланс відповіла Лінні, просячи день на роздуми, але, після цього, діяла швидко.
Домовилась про виїзд на один день з офісу завтра зранку. Пунктом призначення була штаб-квартира Зірок на околиці Розуелла, штату Нью-Мексіко.
Позбулася термінової роботи на завтра, на своєму столі, поїхала додому та відправила електронний лист через шифрувальний пристрій, схований дома. Цей пристрій шифрування був наданий Куробою Аяко, а лист був надісланий Йотсубі Маї. Вміст його був майже таким, як і звіт Ліни. В Японії планується терористичний акт з використанням викраденої портативної ракети, і цілком можливо, що натхненник Хейґу, що вижив в інституті Куньлу́нь.
Вона не додала жодної секретної інформації, яку отримала від Ліни. Це стосувалося скандалу в середині уряду USNA. Баланс була в союзі з родиною Йотсуба, але вона не повністю їм довіряла. Вона думала, що так саме стосується і її партнера. Вона не соромилась продавати своїх колег, але не могла нічого зробити, щоб нашкодити національним інтересам.
Відповідь Маї вона отримала коли вечеряла. В листі були прості слова подяки за надану інформацію. Для Баланс це не мало сенсу, але вона була не проти. Оскільки метою листа було продемонструвати свої обов’язки щодо їх союзу.
Нарешті, перевіривши розклад кожного капітана «Зірок», Баланс попрямувала до душової.
◇ ◇ ◇
Мая отримала Лист Баланс, о восьмій ранку понеділка, двадцять восьмого січня, за японським часом.
– Пан Хаяма, схоже, залишки інституту Куньлу́нь планують терористичний акт в Японії.
– Це важливо.
Незворушно відповів Хаяма. Звичайно, він знав, що з Маєю зробили в інституті Куньлу́нь. З огляду на її почуття, було природно, що він не відразу знайшов, що відповісти. Навіть якщо тон Маї не містив гніву чи ненависті.
– Важливо? Цей бездомний пес, який втратив свій дім?
Хоча, деякі емоції все ж були присутніми. В голосі Маї прозвучала зневага.
– Мадам, той факт, що хтось з інституту Куньлу́нь вижив, означає, що він зміг втекти з рук попереднього глави і його попередника.
Докорив їй Хаяма. Точніше її гордість.
– Ми не знаємо його здібностей. Думаю, краще бути насторожі.
– Я знаю.
Кажучи це, вуста Маї несмішливо скривилася.
– Але що він може зробити з невеликою ракетою? Японія не є зоною конфлікту. Хіба це не те саме, що просити зловити вас, носячи щось настільки помітне?
– В момент інциденту в Йокогамі, бойовики, що заздалегідь ховалися у місті, фактично використовували переносні ракети.
– Це не тому, що у них був замаскований корабель?
Рефлекторно спростувала Мая і негайно змінила свої слова.
– ...Ні, немає жодних гарантій того, що ми зможемо повністю запобігти терористичному акту.
– Навіть якщо це маг, якщо в нього влучить ракета, коли він не захищатиметься, то він помре.. Якщо ціль тероризм, малі ракети не завжди використовуються за прямим призначенням. Існує можливість вилучити лише боєголовку і використати її як бомбу. Насправді під час виру війн, такі вибухи смертників спостерігалися по всьому світі.
Від такої кількості доводів, Мая не могла заперечити необхідність запобігти цьому.
– Зрозуміла. – Пошукаймо Дзідо Хейґу, Ґу Дзіе. Я не думаю, що ми зможемо виділити багато сил, оскільки наближається Рада кланів.
Наступного місяця, на початку лютого дві тисячі дев’яносто сьомого року, мала відбутися Рада кланів. Особливо цього разу, на другий день запланована Конференція Десяти головних кланів, яка проводиться раз на чотири роки.
Зустріч для обрання Десяти головних кланів на наступні чотири роки. Двадцять вісім сімей, що мали право бути обраними Десятьма головними кланами, були на завершальній стадії підготовки, щоб мати перевагу при відборі. Оскільки відбір здійснюється шляхом виборів серед двадцяти восьми сімей, не існувало такого поняття, як широкомасштабна передвиборна діяльність, але відбувався бурхливий пошук підтримки та недоліків інших сімей.
Навіть родина Йотсуба не могла ігнорувати привілеї Десяти головних кланів. Ні, протягом останніх чотирьох років, а раніше, вони вкладали багато робочих сил для перевірки, зібраної ними матеріалів для переговорів.
– Чи варто поговорити про це з іншими сім’ями?
На запитання Хаями, чи не хоче вона обговорити це з іншими Десятьма головними кланами та вісімнадцятьма сім’ями, Мая злегка похитала головою.
– Я не хочу розкривати джерело інформації. Ну... Поширмо чутки, що терористи, націлені на магів, проникли з-за кордону. Так вони самі зроблять усе необхідне. Можете запустити усе до обіду?
– Так, мадам. Почати можна за дві години.
З подвійним значенням, пошук та маніпуляція інформацією, відповів Хаяма і відкланявся.
◇ ◇ ◇
О, дев’ятій ранку, двадцять восьмого січня, за японським часом, вантажне судно, з Ґу Дзіе на борту, прибуло до Йокосуки.
Висадившись, Ґу Дзіе негайно зібрав необхідних людей. Однак домовленості були завершені ще до входу в порт. Навіть якщо він втратив «Безглавого дракона», він все ще мав зв’язки в злочинному світі, накопичені за часи, коли він панував, як таємний маніпулятор. Якщо не зважати на якість, людей зібрати не важко. Яким би процвітаючим не було суспільство, невдахи завжди знайдуться.
Ціль була відома ще до відправлення. Місце проведення ради кланів трималося в таємниці, за винятком причетних. Але за допомогою Глідск›яльв, це було легко з’ясувати.
«Супер хакерський інструмент, Глідск›яльв». Ґу Дзіе не мав звички легко видавати чомусь визначення «супер», але цей інструмент він міг охарактеризувати лише як «супер».
Здатність Глідск›яльва збирати інформацію охоплювала весь світ. Ґу Дзіе знав що не може отримати доступ до офлайн інформації, але в сучасному світі, майже не було корисної інформації, яка ніколи не потрапляла в мережу. Глідск›яльв міг розшифрувати будь-який складний код. Навіть комунікація квантовою криптографією, яку в принципі неможливо розшифрувати, ґрунтуючись на тому, що правильний ключ не можливо перехопити, ставала претензійною.
Хто створив цю систему? Хто і з якою метою, відправив йому термінал цієї системи. Спочатку Ґу Дзіе також насторожився. Він намагався викрити злочинні наміри системи за допомогою безрезультатного особистого розслідування.
Досить швидко виявилися недоліки системи.
Історія пошуку з використанням Глідск›яльв записувалася в систему. І його могли побачити інші оператори.
Однак не було відомо хто це шукав. Все, що було відомо, це, «те, що було шукано.
Тоді Ґу Дзіе був розчарованим. Від початку очікувалося, що постачальник системи буде знати, що він шукав. Існувало сім операторів Глідск›яльва, і їх особи невідомі, але Ґу Дзіе не був настільки наївним, щоб вірити в це. Адміністратор системи, який і надіслав пристрій, повинен знати, хто з якого пристрою отримує до нього доступ. Якщо використати систему, усвідомлюючи, що історія пошуку видима іншим операторам, це не матиме значення.
Ґу Дзіе більше не вагався використовувати Глідск›яльв.
Звичайно, він завжди мав на увазі можливість того, що система може збрехати. Він намагався зробити резервні, окремі копії будь-якої інформації. Існувало багато інформації, яку не вдалося використати, оскільки не можливо було зробити резервну копію. І все-таки Глідск›яльв був зручним і корисним інструментом.
Цього разу, проблему викликало занепокоєння тим, що шукаючи готель, де збиралися Десять головних кланів, історія може навести на напад на Раду кланів. Ґу Дзіе не недооцінював силу Десяти головних кланів. Якщо серед людей, причетних до Десяти головних кланів або серед тих, хто поділяє їх інтереси, є оператор Глідск’яльва, цілком можливо, що на нього чекає засідка у місті проведення. Зазвичай, він був уважний в підборі ключових слів пошуку, і як завжди все йшло без проблем, але тільки тому, що це спрацьовувало, не означає, що це буде працювати й далі.
Можливість цього також розглядалося, і навіть якщо він потрапить у засідку, було підготовлено декілька планів, що допоможуть досягти мети.
Мета Ґу Дзіе — не вбивство глав Десяти головних кланів. А соціально поховати Десять головних кланів та родину Йотсуба, яка знищила Куньлу́нь. Таким був його план.
Відправляючи ляльок, які почергово від›їжджали на вантажівках до Хоконе, Ґу Дзіе відчув підступ темної радості. Матеріалом для ляльок послужили бідні та добропорядні громадяни набрані в Йокосуці.
◇ ◇ ◇
Ліна, здивована раптовою зупинкою тренувань, згідно з наказом, прямувала до кабінету командувача бази.
Її супутником був Бенжамін Канопус, капітан першого загону Зірок. Номер два серед Зірок, найнадійніша людина Ліни.
– Бен, як думаєш, для чого нас викликали?
На запитання Ліни, з тривогою в голосі, Канопус похитав головою.
– Чесно кажучи, уявити не можу. Однак, останнім часом, ми нічого не псували, не думаю що командувач нас лаятиме.
Зірок часто лаяли за псування речей під час тренувань. Під псування потрапляли такі речі, як обладнання, транспортні засоби, тренуванні приміщення і тому подібне. Певною мірою, тут нічого не поробиш, оскільки це відбувалося під час бойової підготовки, у випадку Зірок, особливо командувачів першого класу, це виходило за рамки, «нічого не поробиш». Ось чому командувач бази часто скаржився і недолюблював Ліну.
– В-вірно.
Канопус посміхнувся Ліні, що пошепки себе підбадьорювала. У нього була дочка, на два роки молодша за Ліну, що змушувало відчувати до неї батьківські почуття.
Ліна занурена в себе, навпаки, не помітила як тепло дивиться на неї підлеглий, тому сильно стиснула кулаки та різко кивнула. Подібні дитячі жести дедалі більше підсилювали батьківські почуття Канопуса, але Ліна зовсім не помітила цього.
Вона змусила себе подавити хвилювання глибоко в серці, постукала в двері командувача бази, з виразом солдата на обличчі, за її уявленням. Двері відчинилися зі словами командувача «увійдіть». Ліна, що сама відчинила двері, раптово окликнула несподівану фігуру.
– Полковник Баланс?!
В кабінеті керівника за столом сидів командувач бази, а на стільці поруч сиділа Баланс.
– Майоре, що сталося! Заходьте.
Після роздратованих слів командувача Уокера, також полковника, Ліна поспішно підійшла до столу.
Канопус спокійно пройшов за Ліною.
– Майор Сіріус, Майор Канопус, вільно.
Сказав Уокер двом, що відсалютували перед його столом.
– Так.
Ліна і Канопус одночасно прийняли стійку «вільно».
– З вами говоритиме полковник Баланс.
Сказавши це, Уокер встав.
– Тож, Полковник Баланс.
Баланс також встала, слідом за Уокером.
– Командуючий Уокер. Я ненадовго позичу ваш кабінет.
Уокер і Баланс одночасно віддали честь і Уокер залишив кабінет.
Замкнувши двері за допомогою пульта дистанційного керування, Баланс, нарешті, повернулась до Ліни.
– Майоре Сіріус, я гадаю ви вже здогадалися, але я тут через вчорашнє.
– Так.
Як і говорила Баланс, Ліна здогадувалася, що це відповідь на вчорашнє прохання.
– Вибачте, майор, але я не можу виконати ваше прохання.
І відповідь була саме такою, як і очікувала Ліна.
– Головнокомандувач Зірок і маг стратегічного класу не може легко покинути країну.
З цієї причини Ліна звикла до цього, але насправді вона не була переконана. Коли її відправили до Японії минулого року, можна було подумати, що вона необхідна людина, але її початкова місія відрізнялася від сфери діяльності Ліни, і, здавалося, що підбір персоналу був безвідповідальним.
З огляду на це, розібратися з нинішньою ситуацією, коли дружня країна знаходиться під загрозою теракту через промах власної, підходяща місія для Зірок. Принаймні так здавалося Ліні. Тим більше, що сірий Кардинал, швидше за все буде магом...
– Це офіційна позиція.
Однак розважливе невдоволення Ліни, відхилили наступні слова.
– Вищі чини підозрюють, що майор може надмірно симпатизувати Японії. Деякі потрапляють у пастку підозр, що майор може втекти до Японії.
– Прошу, зачекайте! Я поклялася у вірності своїй батьківщині!
– Знаю.
Зі спокійним виразом і тоном кивнула Баланс, Ліні що мимоволі заперечила.
– Я не сумніваюсь у вашій лояльності, майоре. Однак є деякі, хто сумнівається у вашій лояльності, лише, тому що майор має японське походження і все ще є сімнадцятирічною дівчинкою.
Ліна була розчарованою. Вона ніколи не зазнавала расового дискримінаційні упередження, частково тому, що у неї була майже ідеальна англосаксонська зовнішність. Однак такої дискримінації не було віч-на-віч, і коли подумала, що до неї мають таке упередження за лаштунками, вона наче закипіла.
– Можу сказати, що це лише дурниця. Але саме тому ми не повинні давати таким дурницям шансу. Майоре, ви козир нашої країни.
Однак, попри те, що вона потрапила в полон лютого гніву, від якого червоніла, Ліна не була настільки шаленою, щоб її вух, тренованого військового, не досягали слова вищого чину. Особливо, якщо ці слова мали сенс і були заради неї самої.
Майору Сіріусу не можна відправитись до Японії. Однак також це факт, що це не ситуація, яку можна залишити без уваги.
Баланс вдихнула і приклала багато зусиль до голосу.
Тому в Японію має їхати майор Канопус. Майоре Сіріус, ви не проти?
– ...Зрозуміла. Ваша підлегла відступить до наступних наказів.
Ліна подавила своє незадоволення і відала честь Баланс..
Баланс кивнула, кажучи «Гаразд».
– Зараз я розповім деталі місії майору Канопусу. Майоре Сіріус можете бути вільні.
– Так. Тоді прошу вибачити, полковник.
У неї було бажання особисто пояснити усе Канопусу, але вона не була впевнена, що бажання поїхати до Японії не повернеться, тому Ліна вийшла з кімнати.
– ...Це все. Майор Канопус, у вас є питання?
Запитала Баланс, пояснивши Канопусу про втрату ракети, яку повинні були утилізувати, та інформацію, надану Ліною від Семи Мудреців.
– Ні, немає полковнику.
Було невідомо, чи відбудеться теракт в Японії, а єдиним джерелом інформації є таємне повідомлення від «Семи мудреців», які могли бути дружніми або ні. Питання полягало у тому, чи був він незадоволений призначенням на місію, на основі такої недостовірної інформації, але Канопус не висловив жодних запитань чи скарг.
– Правда? Тоді, майор Канопус, я маю вас дещо запитати.
– Так, що це?
Баланс уважно спостерігала за виразом обличчя Канопуса, але не помітила на ньому жодного засмучення. З відчуттям полегшення, а не досади, Баланс обережно запитала.
Майор Канопус, ні, я можу звернутися до вас Майор Бенжамін Лоуес.
Посеред запитання Баланс, брови Канопуса нахмурились.
– Майор, ви часом не родич заступника помічника президента Кейнс Лоуес?
– Так. Як вам, можливо, відомо, заступник помічника і мій батько — двоюрідні брати, а з матір’ю вони троюрідні.
Іншими словами, в родині Лоуес одружувалися один з одним, але при такій кровній дистанції це вже не така незвична справа для вищих прошарків суспільства.
Насправді в наданій «Семи Мудрецями» інформації було не лише те, що я розповіла раніше. Якщо це можливо, я хотіла б вірити, що це помилка, але...
Від нерішучості Баланс Канопус змінився на обличчі.
Це був слабкий вираз: «це не можливо».
– Здається, заступник помічника Лоуес забезпечив допомогу витоку зброї під утилізацію, вивезення зброї за кордон та виїзду терористів.
– ...Це означає, що помічника заступника президента підкупили терористи?
У відповідь на запитання Канопуса, баланс з пригніченим поглядом похитала головою.
– Якби все було так просто.
– Є ще якісь занепокоєння?
Нахмурившись, Баланс промовила.
– Цілком можливо, що заступник помічника та пов›язані з ним члени конгресу намагаються використати Хейґу.
Здивованому Канопусу, Баланс поставила питання, яке здавалося, не було пов’язане з інцидентом.
– Майор. Що ви думаєте про гуманістів?
Культовий рух християнського підвиду, загальне уявлення якого полягає в тому, що «людина повинна жити лише з власними силами, які їй дозволені». Або це був рух за знищення магів.
Але відповідь Канопуса була простішою.
– Це була масова істерія. Однак я думаю, що з силами, які намагаються це використати, потрібно бути обережними.
– Ви відчуваєте загрозу, як маг?
– Якщо ситуація загостриться, нам доведеться подумати про заходи. Ми, маги, не маємо права мовчати й задовольняти фальшивими звинуваченнями.
– ...Здається, у вас є радикальні настрої.
– Полковник, це непорозуміння. Я лише вважаю, що шкідливо для суспільства, забороняти громадянам реалізувати своє право на свободу. Ризик расової дискримінації та поділу нації через наклеп тих, хто заявляє, що є жертвами, ніколи не слід недооцінювати.
– Я розумію вашу політичну ідею. Наразі це не має значення.
Баланс гірко скривилась.
– Заступник помічника Лоуес має інші думки, але схоже, він прийшов до того ж висновку, що і ви. Залишення гуманістів без нагляду може завдати серйозної шкоди державі.
Баланс уважно стежила за виразом обличчя Канопуса, але він мав непроникний і беземоційний вираз.
– Але це вільна країна. Свобода слова повинна бути гарантована повною мірою. Незалежно від причини, слід уникати придушення свободи слова. Принаймні, так вважають політики.
– Я з вами згоден, полковник.
– ...Тож група, до якої належить заступник помічника, намагалася спрямувати тягар гуманістів за кордон.
– Значить вони задовольняють їх бурхливі пориви, здійсненням терористичного акту проти магів в Японії?
– Не треба сарказму, майоре. Це не те що я можу проігнорувати.
З похмурим обличчям, заперечила насмішку Канопуса Баланс.
– Вибачте, полковнику.
Слухняно вибачився Канопус, можливо, тому що подумав, що зайшов занадто далеко.
Можливо, тому що вважала, що занадто бурхливо відреагувала, Баланс продовжила, не згадуючи про вибачення Канопуса.
– І якщо інформація, надана «Семи Мудрецями» відповідає дійсності, то метою групи заступника Лоуеса є не тероризм в Японії.
– Іншими словами?
– Бомби практично не можливо націлити виключно на ціль атаки. Завжди знайдуться громадяни, які будуть втягнуті.
– Не можливо...
Вираз обличчя Канопуса, з моменту, як він увійшов до кабінету, вперше змінився
– Боєголовка піхотної ракети не може вбити високорівневого мага, якщо це не буде несподівано. Але якщо підготувати десятки боєголовок, навіть членам Десяти головних кланів буде важко зупинити усі вибухи. Високорівневі маги можуть уникнути пошкоджень від вибуху завдяки об’єктному термостійкому бар’єру, але звичайні громадяни, що там опиняться, цього не можуть. У випадку атаки з багатьох сторін, захистити сторонніх громадян не можливо. Як результат, жертви будуть лише серед цивільних. Такий сценарій передбачили «Сім Мудреців».
– Тоді Японські маги, що допустили смерть громадян, стануть новою цілю гуманістів. Їх енергія спрямується до Японії, і рух по ліквідації магів в Японії зменшить їх силу. При цьому, ризик загострення з гуманістами, що призведе до соціальних заворушень зменшаться, вірно?
– Саме так.
В очах Канопуса блиснув гострий блиск.
– То моя місія, заздалегідь схопити Хейґу та запобігти тероризму?
– Я хочу, щоб ви зробили більше.
Зітхнувши сказала Баланс.
– У зв’язку з інцидентом з паразитами, минулого року, японська влада також зацікавиться нашими діями. Слід вважати неможливим затримати Хейґу в Японії, без відома японської сторони. Тоді нас запитають, з якої причини ми схопили Хейґу. Потрібно буде зізнатися, що зброя терористів була з нашої армії.
– Однак якщо терористичний акт стане реальністю, чи можна буде дізнатися, що була використана зброя нашої армії? Думаю, що це вигідніше, ніж схопити його заздалегідь.
– Існує велика різниця між передачею терористам втраченої зброї через торговців і тим, що наша армія дозволила терористам викрасти нашу зброю.
– ...То ми дозволимо вбивство японців?
– Я вже передала своїм приватним каналам, що терористична група, очолювана Дзідо Хейґу, намагається сховатися в Японії.
Канопус не був повністю переконаний словами Баланс. Однак йому довелося прийняти аргумент про те, що армія USNA повинна захистити свою позицію. Канопус, перш за все, був військовим, а не магом. Це була найбільша його відмінність від Ліни, яка була спочатку магом, а потім військовим і була доброю дівчиною.
– Майор. Ваша місія — вбити Дзідо Хейґу до, або після, теракту. Якщо Хейґу вбити, терористичний акт не зупинити, але вам не доведеться про це турбуватися. За інформацією «Семи Мудреців», Хейґу не скористався повітряним транспортом. У морі ви зможете вжити «кричущі» заходи. Не дозвольте японцям схопити Хейґу.
– Зрозумів.
Баланс, з винуватим обличчям, поглянула на Канопуса, який прийняв наказ і віддав честь.
– Пробачте, Майор. Я розумію, що подібна брудна робота не входить до ваших обов’язків, але оскільки супротивник, ймовірно, є особливим магом, нам також потрібно відправити високорівневого мага.
Опустивши руку, Канопус, зі слабкою посмішкою, похитав головою.
– Не турбуйтесь про свого підлеглого, полковник. Швидше, я вдячний за ваш вибір. Головнокомандувач... Я хочу, щоб Ліна якомога довше не виконувала моторошну роботу по вбивству.
Ще раз віддавши честь, Канопус вийшов з кабінету командуючого.
◇ ◇ ◇
Двадцять дев’ятого січня, о вісімнадцятій годині, за японським часом, Канопус прибув на спільну японсько-американську базу в Йокосуці.
Оскільки всі війська були повернуті до своїх країн під час виру війн упродовж двадцяти років, Американська військова база в Японії зникла. Однак, після того, як США стали USNA, японсько-американський союз змінив свою форму і продовжив існування. Бази, які могли вільно використовувати обидві сторони, були створені на території обох держав. База Йокосука — одна з них (однак японські Сили Самооборони рідко використовують спільні бази на території USNA).
Звичайно, те що капітан першого загону Зірок прибув до Японії зберігалося в таємниці. Не виходячи з бази, він перейшов на есмінець Військово морських сил USNA, який якраз збирався покинути порт, і вийшов в море.
Військовий корабель, з Канопусом на борту, рухався на південь по Саґамській затоці, проходячи повз невеликого крейсера загальною довжиною двадцять метрів, у водах між півостровом Босо та Осімою. Як тільки кораблі наблизились, Канопус стрибнув з есмінця на крейсер. На нього була накладена оптична маскувальна магія, яка дифузно відбивала світло, включаючи інфрачервоні промені. На камерах стратосферних супутників відобразилася б розмита тінь, але з неї було б не відомо, що це було. Таким чином, Канопус, успішно, незаконно проникнув до Японії.
Крейсер, який належав посольству USNA для дозвілля керівників, був збільшений в потужності та зміцнений в корпусі, щоб його можна було використати для розвідки. Звичайно датчики не були найсучаснішими. На ньому не було зброї, але якщо на ньому є Канопус, це зовсім не проблема.
Канопус спрямував крейсер до Саґамської затоки. Попрямувавши на південь уздовж півострова Ідзумі, повернувши назад від узбережжя Іродзакі та вирушив на північ, до затоки Суруга. Частково через те, що плив повільно, він знайшов шуканий корабель, близько півночі.
Невелике вантажне судно, з дахом зі сонячних панелей, який повністю покривав палубу. Під час плавання, щогли, прикріплені по обох бортах корпусу, розкривалися і тонко-плівкові сонячні елементи, наче нагрудні плавники літаючої риби, розгорталися для збільшення кількості генерованої енергії. Такі не дорогі вантажні судна, побудовані на паливних елементах, оснащені водневою установкою з фотокаталізатором, як допоміжним джерелом енергії, що майже завжди використовували лише енергію вироблену від сонячного світила, процвітали як головна сила нової морської транспортної системи в другій половинні двадцять першого століття.
Це вантажне судно було визначено за датою і часом коли Дзідо Хейґу, начебто, залишив USNA. Однак корабель повинен був прибути до Японії станом на вчора. Тому вони відмовились від пошуку у відкритому морі і вирішили обшукати порт де той став на якорі.
Майор, це те судно?
Запитав Канопуса, офіцер військово-морських сил USNA, що був капітаном, з сумішшю трепету і страху в голосі. Оскільки він тимчасово був підлеглим, йому повідомили хто такий Канопус. Він стояв поряд з офіцером що носив позивний першого порядку Зірок, що самі по собі були легендою. Він не знав що «Канопус» є другим кодовим ім’ям після «Сіріуса», але всеїдно це напружувало. Якби він дізнався ранг Канопуса, він би, певно, не зміг деякий час належним чином виконувати роботу.
На запитання капітана Канопус гірко посміхнувся. Не помітивши в посмішці жодного залякування, капітан відчув, що трохи розслабився.
– На жаль, я не спеціаліст в кораблях. Ви більше знайомі зі специфікою корпусів, ніж я, вірно?
На неявне запитання: «ваші підлеглі не визначили», капітан виправив хребет.
– Мої вибачення, сер. Це цей корабель, не має сумнівів.
– Звичайно, я вам вірю.
З серйозним обличчям кивнув Канопус і капітан полегшено видихнув.
– Капітан.
Так, майор.
Усмішка Канопуса зникла і він звернувся до капітана належним тоном.
– Слідкуйте за цим кораблем. Той факт, що він здійснив поїздку в обидва кінці, від Йокосуки до Номадзу, може означати, що він має намір ним скористатися, навіть під час втечі.
– Зрозумів. Ми негайно повідомимо нашим місцевим операторам.
– Ми спостерігатимемо за ним усю ніч.
– Майоре, ви не підете на суходіл?
– Встановлений час причалювання вже минув. В цій місії не варто привертати зайвої уваги.
– Так, сер!
Канопус мовчки кивнув і повернувся до вантажного судна.
◇ ◇ ◇
Переконана Баланс, Ліна витончено відмовилася від поїздки до Японії. Вона думала, що залишити це Канопусу було правильно. Якщо не враховувати вибух важкого металу, Канопус — маг-ветеран бойових дій, можливо сильніший за неї, Сіріус. Ліна казала собі, що він ніколи не провалить свою місію.
І все-таки вона не могла терпляче сидіти, нічого не роблячи.
– ...Так, я не буду це чіпати. Я тихо залишатимусь тут? Натомість не буде проблемою, якщо я попереджу дру... знайомих!
Незважаючи, що її монолог ніхто не чув, Ліна поспіхом перефразувала слова, перш ніж сказала «друзів». З червоним обличчям озираючись по сторонах, від надмірного самоусвідомлення.
Можливо усвідомивши, що це трохи по дитячому, вона закашлялась, що виглядало досить мило, і попрямувала до панелі відео фону.
Зараз була друга година ночі. Іншими словами, до цього часу вона боролася з муками, але в Японії була вісімнадцята година. Вона не планувала, але це вдалий час.
Вона вирішила зателефонувати, але коли справа дійшла до самого дзвінка, вона знову завагалася. Ліна, знову набравшись рішучості перед консоллю, обрала номер Міюкі.
Через п’ять гудків екран засвітився. На ньому з’явилося обличчя суперниці, неймовірної краси, що виглядала все красивішою і яку вона не бачила з минулого року.
– Боже! Ліна, давно не бачились.
В її очах не було ревнощів, страху, лестощів чи захоплення, вони просто дивились на Ангеліну Ліна відчула, що лід котрий сковував її серце, почав танути.
– Привіт, Міюкі. Давно не бачилися. Як ти?
– Так, добре, дякую. Ліна ти схудла? Ти в порядку? Робота не забирає увесь час?
Без жодних вагань, обов’язки головнокомандувача Зірок, Сіріуса, вона назвала «роботою»? Її природна мужність сподобалася Ліні.
– Я ж набрала вагу. Мабуть, наростила м’язи.
– Хм... Ти все у кращій і кращій формі. Я заздрю.
– Міюкі... Коли це кажеш ти, здається що, це сарказм. І що з того, сама стала ще красивішою. Наскільки красивою ти хочеш бути?
– Ліна, можу сказати тобі теж саме, з твоїх вуст це звучить як сарказм... Якщо я й виглядаю красиво, це, мабуть, завдяки Старшому брату.
Ліна раптом похмурніла. «А у мене такого не має»... Почала шкодувати вона
– ...До речі, ви ж з Тацуєю заручилися. Вітаю.
– Дуже дякую, Ліна. Все ж новини розлітаються досить швидко.
– Це ж заручини «принцеси» Йотсуба. Це не може не зацікавити.
– Справді? То ти зателефонувала, щоб привітати?
Щасливо і радісно посміхнулась Міюкі, на уїдливе зауваження Ліни. Тож вона згадала свою поточну ціль.
– Ум, ні, вибач. Це не так!
Побачивши на екрані вибачення Ліни, Міюкі з підозрою схилила голову на бік, а не образилась.
– О, тоді у тебе важлива справа?
«Чому вона зі мною така мила», напружила свій розум Ліна, хоча на думці у неї була підколка.
– Так. Можливо, це дуже важливо.
– ...Може варто покликати старшого брата.
Подумавши менше секунди, Ліна кивнула на пропозицію Міюкі
– Вірно. Здається, краще запросити Тацую.
– Почекай хвилинку.
Екран перейшов в режим очікування.
Приблизно через тридцять секунд, екран знову показав прекрасну фігуру Міюкі.
– Ліна, давно не бачились.
– Привіт, Тацуя. Давно не бачились.
Поруч з Міюкі сидів Тацуя. На відміну від очікування Ліни, відстань між Тацуєю та Міюкі не дорівнювала нулю.
– Зараз хотілося б спокійно обговорити які у кого справи, але, здається, є якась важлива тема для обговорення. Залишімо підтримку старих дружніх стосунків на наступний раз, повідом нам цю важливу інформацію
– Ти не змінюєшся, Тацуя. Думаю, така твоя прямолінійність мені більш до вподоби.
Сказавши це, Ліна подумала: «опс». Фраза «до вподоби» на адресу Тацуї — це всеїдно, що розпалювати ревнощі Міюкі та заливати їх авіаційним паливом.
Але знову, всупереч очікуванням Ліни, Міюкі була спокійно.
Ліні від цього стало моторошно.
– Ем... Міюкі. Ти не гніваєшся?
– Так, а що?
Коротко запитала Міюкі зі щирим виразом, що нічого не розуміє.
Для неї було природно, що Тацуя був привабливий для жінок, чи принаймні викликав у них цікавість і вона не повинна хвилюватися. Але Ліна цього не знала.
– Ні, пробач.
Якщо вона не злиться, то це найкраща ситуація з можливих. Ліна вирішила скористатися вдачею і перейти до основної теми.
– Тацуя, Міюкі, ви пам’ятаєте «Сімох Мудреців».
Тацуя і Міюкі переглянулися.
– Пам’ятаємо.
Відповів Тацуя.
– Ви отримали якусь інформацію від Семи мудреців?
Запитав Тацуя Ліну, пригадавши обличчя Реймонда Кларка. Вона не повинна була знати справжні особистості «Семи Мудреців». І що Реймонд один із Семи Мудреців.
– Так, вірно.
Не володіючи телепатією чи подібною здібністю, Ліна не могла бачити, про що думав Тацуя. Ліна також не мала здібностей бачити крізь незворушний вираз Тацуї.
– Згідно з інформацією Семи Мудреців, залишки Дайкану планують теракт в Японії.
Ліна сприйняла відповідь Тацуї, як звичайне запитання і відповіла на нього.
– Ім’я головного Дзідо Хейґу. Його китайське ім’я Ґу Дзіе. Вцілілий з інституту Куньлу́нь, якого вважають магом... Міюкі щось не так?
Запитала Ліна, помітивши, що Міюкі, почувши ім’я Ґу Дзіе, збиралася щось сказати.
– Куньлу́нь має для нас особливе значення... Перепрошую що перебила.
По правді кажучи, вона була здивована, почувши ім’я ще одного з «Семи Мудреців», яке вона почула від Реймонда минулого року, але оскільки Тацуя взагалі не реагував, Міюкі придумала відмовку.
– О, зрозуміло...
Ліна знала про зв›язок між родиною Йотсуба та Куньлу́нь. Подумавши, що це неминуче для Міюкі, яка стала наступною головою Йотсуби, засмутитися, почувши назву Куньлу́нь, вона більше нічого не запитувала.
– Можливо, ви вже здогадалися, але я думаю, що цілю Хейґу, швидше за все, буде Йотсуба.
– Зрозуміло. Думаю, доречно так думати. Тому ти й зв’язалася з Міюкі.
– Е, так, щось таке.
Коли Тацуя продемонстрував, що у нього така ідея, Ліна безпідставно почала соромитись.
– Звичайно, ми з Міюкі не можемо не мати з цим зв’язку. Існує ймовірність того, що Міюкі буде безпосередньою цілю...
– Тацуя... Ніби тебе це не стосується. Навіть ти можеш бути мішенню Хейґу.
Здивовано сказала Ліна..
– Було б не погано, якби він міг націлитися на мене.
Безстрашно відповів Тацуя.
– ...О, так. Якщо це станеться, це швидше закінчиться.
Почувши його, погодилася Ліна.
Вона досі не знала, в чому справжня сила Тацуї. Одного разу вона підозрювала Тацую, як ілюзіоніста, що спеціалізується на втручанні в психіку, але коли вони разом билися з Паразитом у фінальній битві, вона відчула, що все було інакше.
Коротко кажучи, Тацуя, для Ліни, невідомий, таємничий маг. Однак Ліна також не могла сумніватися у його здібностях. Вона не могла уявити, щоб Тацую вбив маг, якому довелося покластися на застарілі ракети.
– Ліна, що сталося? Раптом здалося, що тебе більше нічого не хвилює.
Після того, як Міюкі недбало вказала на це, серце Ліни сильно підскочило.
Чомусь, переконавшись, що Тацуя не буде вбитим, вона відчула полегшення.
– Ні, це, розумієш.
Її серце так сильно калатало, що вона не могла правильно говорити.
– Знаєш, навіть якщо ти кажеш...
Побачивши гірку посмішку Тацуї, Ліна відчула нетерплячість.
– Ах, до цього! Розумієте, коротко кажучи, я маю на увазі Хейґу.
Вона збиралася сказати, «я хотіла розповісти тобі про це», та перед цим помітила це і поспіхом закрила рот.
– А... Ти мала на увазі, тобі не терпілося розповісти нам про Хейґу якомога швидше, і відчула полегшення коли це закінчилося.
– Так, це все!
Перебільшено відреагувала на рятувальне коло Тацуї, засмучена Ліна.
– Ах...
Ліна почервоніла, але.
– Правда? Дуже дякую, Ліна.
Тацуя про це не згадав і подякував їй.
– А, дякую! Я просто думала, що якби цього не повідомила, то не могла спокійно спати! Що ж Тацуя, Міюкі, гуднайт!
Забувши про різницю в часі, швидко сказала Ліна і поклала слухавку.
Вона різко скинула одяг і залізла в ліжко, не одягнувши піжаму.
Далі
Том 17. Розділ 5 - [5]
[5] Минув майже тиждень, як Тацуї та Міюкі зателефонувала Ліна. Дзвінок Ліни був минулого вівторка, а сьогодні понеділок, тож це рівно шість днів. Не було підказок про Хейґу чи теракт. Це стосувалося не лише Тацуї та його оточення, а й підлеглі Маї та Канопуса, не досягли жодного прогресу в пошуках Хейґу. А сьогодні четверте лютого. Через два дні відбудеться Рада кланів. Рада кланів це зустріч вершини японського магічного світу. Навіть древні маги, які не називали Десять головних кланів лідерами магів, не могли заперечувати вплив Ради кланів. Особливістю цього року є вибори Десяти головних кланів заплановані на другий день зустрічі, що визначить десять головних кланів на наступні чотири роки, тож інтерес магів зріс. Учні Першої старшої школи, як і решти шкіл, були неспокійними, з самого ранку. Хоч вони все ще є старшокласниками, як ті, хто з часом стануть магами, вони не могли залишатися байдужими. Зокрема, ті, хто належать до Десяти головних кланів та вісімнадцяти сімей, а також ті, які можуть бути або мають малі шанси бути обраними наступними Десятьма кланами, повинні бути стурбовані результатами зустрічі та не могли нічого зробити. Це було загальне сприйняття старшокласників, тож коли Міюкі, як завжди, з’явилася в класі другого «A», учні були несподівано напружені та спокійними. – Доброго ранку, Шізуку, Хонока. Міюкі, як завжди, привітала Шізуку, за передньою партою, та Хоноку, що стояла поряд з Шізуку. Це ніби зняло прокляття з її однокласників. – Міюкі?! Чому ти прийшла до школи?! Тон Хоноки нагадував крик. Після цього, другий «A» клас потонув у великому галасі. – Чому... Сьогодні ж буденний день. Природно ж, що старшокласники прийшли до школи? Чи мене виключили з класу, а я цього не помітила? Чи може це знущання. Міюкі схилила голову на бік і схвильовано приклала руку до щоки. У відповідь на несподівану контратаку, Хонока закліпала очима. Шізуку також задумалась, бо не знала як їй допомогти. Однак їх розгубленість тривала не довго. – Вибачте, я жартую. Оскільки Міюкі відразу посміхнулася. – Ви думали, що мене не буде? Бо сьогодні починається рада кланів – Так, саме так! Знову перезапустившись, Хонока підійшла до Міюкі. – Міюкі, тобі не треба йти до конференц-зали?! Цього ж разу пройдуть вибори? Ти все ж будеш наступною головою, о... З виразом на обличчі «О, ні», Хонока прикрила рот рукою. І однокласники, що уважно їх слухали, також одномоментно відвернулися. – Вам не треба так хвилюватися... Розгублено посміхнулась Міюкі. Однак, як однокласниця, яка до недавнього часу ставилася до неї насторожено, могла не хвилюватися. – Тож Міюкі. Тобі не потрібно там бути? Відразу, як Міюкі це сказала, запитала Шізуку зі, здавалося не надто зацікавленим обличчям, тим самим розрядивши напружену атмосферу. – Просто, мене не запросили. З посмішкою відповіла Міюкі й зібрала на собі погляди: «що?» – Шізуку, Хонока, можливо ви не знаєте. Місце проведення Ради кланів трималося в таємниці від усіх, за винятком причетних. Вісімнадцяти сім’ям, що беруть участь у вибірковому засіданні другого дня, лише сьогодні розповіли про місце проведення, і навіть так, їм не відомо точне місце де пройдуть переговори. – Але, Міюкі... Міюкі радісно посміхнулася здивованій Хоноці. І горло та язик Хоноки паралізувало. – Мене не запросили. Тож я навіть не знаю, де відбудеться зустріч. Справа не в тому, що мені всеїдно, що станеться, але якщо я навіть не знаю навіть приблизну область, я не можу поїхати. – Вірно. Кивнула на слова Міюкі Шізуку, замість Хоноки, що почервоніла і не могла нічого сказати. Приблизно в той самий час, подібний гамір стався в класі другого «E». – Що? Пане Тацуя, чому ви прийшли до школи. – Доброго ранку, Мідзукі. Від чого таке привітання. – Е-е, це... вибачте. Тацуї не було особливо не комфортно, але для нього було природно так відповісти. Він також був старшокласником і не хворів довгий час, тому не було логіки в раптовому питанні «чому ти прийшов до школи», в понеділок. Однак у цей день Мідзукі була не єдиною, хто десь залишила свій здоровий глузд. – Тацуя-кун, чи можеш ти сьогодні прийти до школи?! На фоні шуму відкривання вікна, без жодних передмов, вигукнула Еріка. – Еріка... Чому ти хочеш, щоб я був відсутній? Очі Еріки зупинилися на похмурому Тацуї та збентеженій Мідзукі, поряд з ним. – Ах, ха-ха-ха. Награно розсміялась Еріка, зрозумівши що її реакція була недоречною. Що викликало думку, що дещо для неї не можливо. – Але Тацуя. Хіба сьогодні не рада кланів? Ти не повинен їхати туди? На щастя для Еріки, вона не єдина ступила на це поле бою. – Чому ти про це питаєш? Відповів на запитання Лео Тацуя зі серйозним і таємничим поглядом, а не німим запитанням. – Думаю, було б дивно не цікавитися цим. Відповіла на запитання Тацуї Еріка, а Лео кивнув на знак згоди. Подумавши, що ці двоє дуже зблизилися, Тацуя знову відповів. – Так чому? Ну, здається, є багато людей, яких це цікавить... Коли Тацуя озирнувся, однокласники поспішно відвели погляди. – Бо я член родини Йотсуба, це не розумно. Родині зв’язки з десятьма головними кланами, не дають права взяти участь у раді кланів. Наприклад, Дзюмондзі-семпай, що є заступником голови родини Дзюмондзі, звичайно буре участь Раді кланів, але Саєгуса-семпай навряд чи супроводжуватиме батька. – ...То ось як воно працює? Запитав Лео, з виглядом, що він зовсім не в курсі. Натомість Еріку, схоже, це переконало. – Тож навіть якби я знав, де відбудеться зустріч, я б не хотів їхати. Краще виконувати завдання в школі, ніж просто безцільно чекати під час наради дома. – Але тобі ж не байдуже про що йтиметься на раді кланів? – Я не зможу її відвідати, тому не маю можливості туди поїхати. Не всі результати засідання будуть опубліковані. Не можливо дізнатися деталі обговорення. – Хах... Зрештою, ми слідкуємо лише за результатами. – Саме так. Якби усе закінчилося на цьому, то це потрапило б у категорію простої розмови. – Зрештою, малій рибці залишається виконувати чужі рішення. Очікувані слова від Десяти головних кланів. Однак посеред тихого класу, що слухав Тацую, пролунав гучний голос. Джерело якого знаходилося по діагоналі від Тацуї. Якщо бути точнішим, це по діагоналі від Мідзукі. – Що? У тебе якісь скарги? Гострим поглядом Еріка поглянула на ученицю, Хіракава Чіакі, що втрутилась в розмову, Чіакі не відповіла на її запитання. Якби це було все, все б, скоріше завершилось, та вона, здавалось, навмисно відвернулась. Очевидна провокація змусила Еріку підняти брову. Вона, що раніше заглядала через вікно, зайшла через двері. І пішла до Чіакі. – Хвилинку! Пані Чіба, заспокойтеся! Один з учнів став перед Ерікою. Це був не представник класу, що не піддався духу Еріки та намагався зберегти мир, а Томіцука. Людина якого добре описує слово «боягузливий». – Томіцука-кун, можеш відійти? У мене є що сказати цій жінці. – Ні, ви чините погано! Томіцука відчайдушно намагався зупинити Еріку, чітко розуміючи що вона мала на увазі під «що сказати». Але Чіакі, що скочила позаду Томіцуки, зіпсувала його зусилля. – Що не правда? – Що правда? Дві учениці поглянули одна на одну, через плече Томіцуки. – Пані Чіба, е-е, урок скоро розпочнеться?.. Томіцука, виступаючи щитом Чіакі, все ще намагався виступити арбітром. – Ще є п’ять хвилин. Але безповоротно провалився. – Так, пані Хіракава, що правда? Сила в погляді Еріки була такою, що навіть доросла людина затремтіла б. Насправді навіть у Чіакі колінна затремтіли. Однак вона стійко відповіла. – Що він є членом Десяти головних кланів! Я не сказала нічого поганого?! – А? Безумовно, Тацуя — людина, пов’язана з Десятьма головними кланами. І що з того? Те що батьки з Десять головних кланів, не означає, що дитина до них належить. – Софістика. Ухилення. Насправді він був членом сім’ї Йотсуба та обдурював нас, приховуючи це! – Щаслива панянка, яка виросла в нормальній родині, може цього не знати. Нерідкі випадки, коли дитина магів не може носити прізвище батьків. Чіакі не мала жодного слова для спростування. Те, що говорила Еріка, було правдою, і навіть вона це знала. – Ч-чому... – Хм? Якщо у тебе є що сказати, чому б не сказати це прямо? Чіакі обурилася несмішливому тону Еріки. Гнів зірвав гальма розсудливості. – Чому, пані Чіба, ви злитесь через нього?! Він вам подобається?! Багато однокласників, що спостерігали за суперечкою, нахмурились. З погляду старшокласників, аргументам Чіакі не вистачало гідності. Грубо кажучи: «Неважливо, хто кого любить». Здавалося, вони ніби казали їй «дурепа». – Ти дурна? Насправді озвучила це Еріка. – Чи подобається мені Тацуя-кун? Я не така безрозсудна. Однак почувши контраргумент Еріки, учні другого «E» відразу схилили голови на бік. – Я не така безстрашна, щоб стати суперницею Міюкі в коханні. Мені шкода свого справжнього життя. Якби ці слова почула Міюкі, це б не закінчилось так безпечно. Симпатія небезпечна. Однак, за винятком Тацуї, Чіакі та Томіцуки — тобто спостерігачів з другого «E», всі глибоко кивнули на слова Еріки. – Ах було нерозумно серйозно сперечатися з цією дурною людиною. Сказавши це, Еріка попрямувала до виходу. Тацуя-кун, я пішла. Побачимось пізніше. – О, побачимось. Посміхнувшись Тацуї, який помахав рукою у відповідь, Еріка вийшла з аудиторії другого «E». В результаті, Чіакі змогла відбитися від Еріки. Однак залишившись стояти, тремтячи від сорому. ◇ ◇ ◇ Для старшокласників, було достатньо посперечатися про це, але для дорослих, які брали участь, Рада кланів було місцем серйозної боротьби, такою ж, в якій ризикуєш життям. Місце зустрічі знаходилося в Хаконе, в орендованій конференц-залі готелю, досить високого класу. Перед самим початком, місця за круглим столом почали заповнюватись. Високий засмаглий чоловік, в грубому светрі та сонячних окулярах — голова родини Ічідзьо, Ічідзьо Ґокі. Сорокадворічний чоловік, з Канадзави, щойно відсвяткував свій день народження. Офіційна посада президент гірничодобувної компанії, з підводного добутку. Зріла жінка у вишуканому кімано зі зібраним в пучок волоссям — Футацуґі Маі, голова родини Футацуґі. П’ятдесят п’ять років, проживає в Ашімі. Офіційна сфера зайнятості — основний акціонер кількох компаній хімічної та харчової промисловості. В піджаку грубого стилю поверх сорочки поло4, маленький і солідний літній чоловік — Міцуя Ґен, голова родини Міцуя. П›ятдесят три роки, проживає в Ацуґі. Офіційна сфера зайнятості, м’яко кажучи, міжнародна торгівля зброєю. Красива жінка в формальному винно-червоному вбранні — Йотсуба Мая, голова родини Йотсуба. На перший погляд, виглядає на тридцять років, але фактичний вік, на цю мить, сорок сім років. Добре одягнутий, але звичайний на вигляд, не витончений, схожий на бізнесмена, чоловік — голова родини Іцува, Іцува Ісамі. Сорок дев’ять років, проживає в Уваджіма. Офіційна сфера зайнятості — керівник і власник судноплавної компанії. Гламурна жінка з прямим, коротким волоссям і брючному костюмі каштанового кольору — голова родини Муцудзука, Муцудзука Ацуко. Двадцять дев’ять років, проживає в Сендай. Офіційна сфера зайнятості — справжній власник компанії добутку геотермальної електроенергії. Трохи старомодний та розумний джентльмен, що нагадує елегантних бізнесменів тисячу дев’ятсот вісімдесятих — дев’яностих — голова родини Саєгуса, Саєгуса Коуічі. Сорок вісім років, проживає в Токіо. Носить злегка затемнені окуляри, які не знімає навіть в приміщенні. Офіційна посада — керуючий венчурним капіталом. Чоловік в костюмі без краватки з підстриженим волоссям, з проділом сім третіх, голова родини Яшшіро, Яшшіро Раідзо. Тридцять один рік, проживає в Фукуоці. Основна сфера діяльності — викладачі університетів та основні інвестори декількох телекомунікаційних компаній. Сивоволосий джентльмен, одягнений у зарубіжний костюм трійку, голова родини Кудо, Кудо Макото. Шістдесят чотири роки, проживає в Ікомі. Офіційна сфера зайнятості — акціонер, інвестор та кредитор різних компаній військової промисловості. Поголений чоловік у хаорі та хакамі — голова родини Дзюмондзі, Дзюмондзі Кадзукі. Сорок чотири роки, живе в Токіо. Основна сфера діяльності — власники інженерно будівної компанії, замовником якої виступають Сили Самооборони. Це були нинішні Десять головних кланів та голови кожної з них. Лише Дзюмондзі Кадзукі був у супроводі свого сина Катсуто. Усі глави родин зайняли місця за круглим столом і двері зачинилися. Тим хто їх зачинив, був наймолодший з присутніх, Катсуто. Вельми шановний Дзюмондзі, вам вже краще? Найстарший Кудо Макото, заговорив першим. Десять головних кланів були рівними між собою. Між ними не було ієрархії. Це й передбачала ідея круглого столу, підготовленого в готелі. Однак, без голови, були б деякі проблеми з проведенням. Тому було створене неписане правило, за яким, ведучим виступає найстарший з голів родин. Макото спершу поцікавився здоров’ям Дзюмондзі Кадзукі, оскільки він був відсутнім на останніх Радах кланів і від його імені приходив його старший син Катсуто. Глави інших родин побачили Кадзукі вперше, за три роки. – Що до цього, у мене є що вам сказати. Почувши слова Макото, Кадзукі підвівся з місця. Його поведінка для Ради кланів, де допускалося говорити сидячі, передбачала серйозну заяву. – Можливо не очікувано, Я Дзюмондзі Кадзукі, скористаюся усією можливістю, щоб передати посаду глави родини Дзюмондзі своєму синові, Катсуто. Я хотів би, щоб ви всі стали свідками цього. Кожен глава переглянувшись з сусідом і поглянувши на Кадзукі, мали різні реакції, але звично ніхто нічого не сказав. – Це досить раптова пропозиція. Сказав Макото, висловивши думку усіх присутніх. – Я давно про це думав. Я думав, що це станеться після того, як Катсуто стане дорослим, але вирішив, що буде недобре не лише для родини Дзюмондзі, а й для Десяти головних кланів, якщо я, зовсім непотрібний як маг, продовжу залишатися головою. – Хочеш сказати, що не можеш використовувати магію? Запитав Ічідзьо Ґокі. На Раді кланів часто піднімаються серйозні теми. – Я три роки страждаю від зниження магічної сили. Вже два роки, я не можу брати участь в реальній битві, і фактично залишив роботу глави Катсуто. А три місяці тому, я, зрештою, втратив свої магічні сили. Слова Кадзукі прозвучали наче грім серед ясного неба. – Хвороба зниження магічної сили? Я ніколи про таке не чув. Я знаю, що це не ввічливо, але це велика проблема для магів. Ви маєте більш детальну інформацію? Невже немає ліків? Запитав Саєгуса Коуічі. На Раді кланів він робив одне, два заперечення. – Вельми шановний Саєгуса, не турбуйтеся. Ця хвороба є унікальною для родини Дзюмондзі. – Лише для твоєї родини. Це точно? – Вельми шановний Саєгуса. Ніжно перебила Коуічі, Мая, коли той намагався продовжувати питання. – Гадаю краще утриматися від подальших питань. – Так. Не заглиблюватись в особисті обставини інших сімей. Це правило, широко застосовується не лише серед Десяти головних кланів, а й серед магічного суспільства. Чому б, як і каже пані Йотсуба, вам не зупинитися?. Вельми шановний Дзюмондзі каже, на магів інших сімей це не впливає, то чи цього недостатньо. Підтримав думку Маї, Футацуґі Маі. Будучи другою по старшинству, після Кудо Макото, вона часто виступала арбітром, під час Ради кланів – Зрозумів. – Мої вибачення, Вельмишановний Дзюмондзі. Тихо відступив Коуічі. Не зважаючи на Маю, у нього не було причин сперечатися з Маї. – Ні, я не проти. Відповів Коуічі Кадзукі й поглядом подякував Маї та Маі. – То що, шановні. Якщо до успадкування Дзюмондзі? Знову запитав Кадзукі. – Навіть якби ми не стали свідками, думаю, що нормально, якщо сім’я Дзюмондзі прийме рішення щодо своєї родини, але... я не проти. Буду рада стати свідком прийняття спадщини Катсуто. – Я також не проти. Швидше, я думаю, що це честь. Буду рада бути свідком. Сказала Муцудзука Ацуко, слідом за Маєю. Ацуко захоплювалася Маєю, і коли виникали суперечки, часто приймала її сторону. Той факт, що Кацушіґе, старший син родини Шібата, однієї з гілок родини Йотсуба, відвідував П’яту старшу школу в Сендай, не був пов’язаний з прихильністю Ацуко до Маї. – Я не маю наміру робити жодних заяв, щодо успадкування іншої родини. Я хотів би привітати Катсуто з його призначенням. Прийміть мої співчуття, вельми шановний Кадзукі, але я хотів би подякувати за вашу наполегливу працю на користь магічного суспільства. Можливо від ситуації раніше, висловив свою підтримку Коуічі. Оскільки Мая та Коуічі одностайно підтримали пропозицію Кадзукі, решта голів, один за одним, привітали Катсуто та дякували його батькові за важку працю. – Тоді, Катсуто. Як новий глава родини Дзюмондзі, сідай на це місце. Нарешті, закликав Макото і зміна голови родини Дзюмондзі була затверджена. Кадзукі попрощався з Катсуто і вийшов з кімнати, а Катсуто зайняв місце голови родини Дзюмондзі. Тоді Рада кланів розпочалася знову. – Вельми шановний Ічідзьо, прошу. – У районах Хокуріку-Сан’їн проблемних дій не виявлено. Немає ознак вторгнення Нового Радянського Союзу чи Великого Азійського Союзу. За пропозицією Макото, Ґокі пояснив ситуацію нагляду за антиурядовою діяльністю та проявами агресії. – Вельмишановна Муцудзука. – У Північно-східному регіоні жодних порушень не виявлено. – Вельмишановна Футацуґі. – В регіоні Хансін5 усе як завжди. Якщо з’являться проблеми, ми їх відразу приберемо. – ...Вельмишановна Футацуґі, будьте обережні. Вельмишановний Іцува. – Помітного руху в регіоні Шікоку не виявлено. – Вельмишановний Яшшіро. – Думаю не настільки добре, як в районі Хансін, але все ж, в регіоні Кюсю все ще спокійно. – Ось як. Будьте обережні. Кожен давав звіт про ситуацію в регіонах, за які відповідали їх сім’ї. У напрямку Хоккайдо, Оґасавара та Окінава, що були під юрисдикцією магів з Сил Самооборони, Десять головних кланів не могли вільно діяти. В інших регіонах діяли ці сім’ї Хокуріку-Сан’їн — відповідальність родини Ічідзьо, південно-східний регіон — родини Муцудзука, Хансін-Тюґоку6 - родина Футацуґі, Шікоку за родиною Іцува, Кюсю, за винятком Окінави — родина Яшшіро, території Кюсю, Нара, Шіґа, Кії, під контролем родина Кудо. Родина Міцуя все ще активно керувала Третьою лабораторією, і у співпраці з іншими родинами «трійки», поставляла новітні розробки магам Сил Самооборони. Родини Саєгуса та Дзюмондзі повинні були контролювати регіон Канто, включаючи Ідзу, а родина Йотсуба повинна була контролювати район Токай Ґіфу у напрямку Ногано, де не було відповідних сімей. – Вельмишановний Саєгуса. – У районі Канто активізувався рух антимагів. Ще не надто гаряче, щоб втручатися, але думаю, що, рано чи пізно, ми повинні будемо щось зробити. Крім того, відбувається підозрілий рух в Йокосуці. Можливо спроба втручання диверсантів. – Вельмишановний Дзюмондзі, у вас такі ж думки? – Що до руху антимагів, моя родина Дзюмондзі, має ту ж оцінку, що й вельми шановний Саєгуса. Що до диверсантів, на жаль, у нас не має даних. – Хм. Про так званих гуманістів ми поговоримо далі. Далі вельмишановна Йотсуба. – Не так сильно, як у районі Канто, але гуманісти просочуються і в районі Токай. Тож, вельмишановні Саєгуса і Дзюмондзі. – Що таке вельмишановна Йотсуба? З посмішкою відповів Коуічі, коли до нього звернулась Мая. В цій посмішці, крім комунікації, відчувався й інший контекст. Коуічі проявляв невпевнені емоції лише коли мав справу з Маєю. Що до Маї, вона ніколи не проявляла прямої цікавості до Коуічі. Вона просто завжди дивилася на нього ніби він не має значення. – Відбувається підозрілий рух у напрямку Ідзу. Ми пропонуємо посилити спостереження. Навіть зараз. Вона просто недбало зиркнула на обличчя Коуічі і потім кинула на нього погляд, наче цікавлячись, чому він на неї дивиться і відповіла офіціозним тоном. – Зрозумів. Чи не могли б ви розповісти, якого роду був цей рух. Серйозним тоном запитав Катсуто. Схоже, він не розгубився у цій ситуації, в оточені старших. – Так, звісно. Невеликий вантажний корабель, що прибув у порт Йокосуки з Північної Америки минулого тижня, зараз пришвартований у порту Намадзу. За судном спостерігав крейсер, що належить посольству USNA. На цей момент, крейсер посольства зник, але, схоже, нагляд за вантажним судном продовжується. – Вельмишановна Йотсуба, чи відомо вам куди зник крейсер? Знову запитав Маю Коуічі. – Не знаю. Можливо він зараз десь у відкритому морі. Відповідь Маї видавалася безвідповідальною, але від самого початку, розслідування це справа Коуічі. Родина Дзюмондзі діяла в моментах, що стосувалися реального бою, у надзвичайних ситуаціях. Навіть якщо вони так само відповідали за область Канто-Ідзумі, розвідка і спостереження була сферою цілковитої відповідальності сім’ї Саєгуса. – Тоді наш дім це перевірить. Посилюється антимагічний рух. Можливо вантажне судно перевозило терористичне крило гуманістів, а чиновники USNA могли їх переслідувати. Номадзу — район під відповідальністю вельми шановних Йотсуба, але якщо корабель спочатку прибув до Йокосуки, тож ми також слідкуватимемо за ним. Коуічі, який усе звісно зрозумів, без вагань спробував усе усвідомити. – Так, дякую. Кивнула Мая, і про судно Хейґу та крейсер Канопуса більше не говорили. Коли з регулярними звітами розібралися, атмосфера в конференц-залі змінилася. – Вельмишановний Кудо. Тут я хотів би дещо обговорити. Відчуваючи наближення проблем, звернувся Коуічі. – Вельми шановний Саєгуса, прошу. Стримавши зітхання, заохотив діяти Макото. – Тоді, я займу ваш час. Сказавши це, як передмову, Коуічі повернувся до Маї. У Муцудзука Ацуко та Яшшіро Раідзо на обличчях читалося однакове враження: «знову». Джентльменське ставлення Коуічі до Маї було звичним видовищем для Ради кланів. – Вельмишановна Йотсуба, вітаю з призначенням наступної глави. – Щиро дякую. На обличчях Коуічі та Маї були привітні посмішки. В очах Коуічі була провокація, а Мая дивилася на нього морозними очима. Від чогось обоє вже були готові до бою. – Однак ми не можемо прийняти заручини наступної голови та вашого сина. – Чому? Я не думаю, що необхідно отримувати згоду кланів, з такого приватного питання, як шлюб. Чи щось змінилося? Перш ніж хтось встиг висловити слова підтримки, Коуічі заперечив Маї. – Звичайно, якби це був звичайний шлюб, я б цього не сказав. Але хіба що існує ризик втратити талант цінного мага. Погляди присутніх, крім Коуічі та Маї, були спрямовані на Ічідзьо Ґокі. Опустивши кінчики вуст, той схрестив руки на грудях. Це обличчя, здавалося видавало його думки: «У такому місці...». – Як інцест впливає на якості мага? Ця тема вивчається протягом певного часу, але до висновків ще не дійшли. Деякі дослідники вважають це нешкідливим, а інші вважають це досить корисним. Однак, оскільки очікуються ризик генетичних відхилень, було сказано, що слід уникати шлюбів, занадто кровно близьких. Насправді між Намберс існує тенденція уникати шлюбів між братами та сестрами, котрі дозволені законом. Кудо Макото зчепив пальці та прикрив очі. З боку, здавалося, що він глибоко задумався. – Це просто тенденція, заборони немає. Також вже є приклади. Тим хто стомлено заперечив Коуічі, була не Мая – Так. Як і сказав вельмишановний Яшшіро, є пари двоюрідних сестер і братів, навіть у двадцять восьми сім’ях. Але, у тих випадках, у них були різні матері. У випадку вельмишановної Йотсуба, це не може бути аргументом. – Шлюби між двоюрідними родичами вважається прийнятним, лише у тому випадку, коли можна легко прослідкувати, що між сім›ями батьків такого не було. Хіба, постійно повторюючи подібні шлюби, не виникне ризику близько кровного зв’язку? Цього разу з Коуічі не погодилася Муцудзука Ацуко. – Ризик ніколи не може бути нульовим. Все залежить від ступеня, вельмишановна Муцудзука. Однак довід Ацуко не змусив Коуічі відступити. – Я стурбований заручинами наступного покоління родини Йотсуба, оскільки їх матері — однояйцеві близнюки. Іншими словами, генетично, це те саме, що й шлюб зведених брата і сестри, по матері. Хіба це не так? Ацуко мовчала. Не зважаючи, які емоції стояли за цим, логіка Коуічі була переконливою. – Шлюб між двоюрідними братом і сестрою дозволені законом. Але якщо мова йде про зведених братів і сестер, можна сказати, що це спосіб обійти закон. – Вельмишановний Саєгуса, думаю, що це вже занадто. М’яко відповіла Футацуґі Маі на різкі слова, про обхід закону. Однак вона не висловила протест проти самого зауваження Коуічі. – Вибачте. Звичайно це було занадто. Вельмишановна Йотсуба, прийміть мої вибачення. Мая проігнорувала вибачення Коуічі. – То що врешті-решт, вельмишановний Саєгуса, ви хочете сказати? Проігнорувала і прямо запитала про наміри Коуічі. Коуічі також зупинив гострий язик, і поглянув на Маю, що сиділа між Іцувою Ісамі та Муцудзукою Ацуко. – Все дуже просто. Думаю, що заручини наступної голови родини Йотсуба, Шіби Міюкі та Шіби Тацуї слід скасувати. Мая поглянула на Коуічі. Погляди Маї та Коуічі зустрілися. Ліве око Коуічі, за затемненим оком, випромінювало чи радість, чи то ненависть. – Прошу вибачення. Чи можу я дещо сказати? Сказав Ічідзьо Ґокі, розірвавши напруження, що виникло між ними двома. – Вельмишановна Йотсуба, ми ще не отримали від вас відповіді. Не сказати, що це не має нічого спільного з тим, що сказав вельмишановний Саєгуса. Тому не могли б ви відповісти тут. Ви щодо звернення, стосовно заручин вашим Масакі та Міюкі. – Вірно. Мая ледачо зітхнула, повернувши обличчя до Ґокі. – Хіба вельмишановний Масакі не наступний голова родини Ічідзьо? З іншого боку, Міюкі також має намір бути наступною головою нашої родини. Навіть якщо відкинути безглуздість, обговорення можливості заручин в такому місці, оскільки наречений вже визначений, я думаю, що це від самого початку не можливо. Мая явно була у поганому настрої, чи прикидалась що у неї поганий настрій, бо відповіла Ґокі поганим, холодним голосом. – Прошу вибачення за неповагу. Однак ми серйозні у своєму прохані. Я кажу це не задля жарту чи зла. – Серйозні? Серйозно просите руку моєї племінниці, яка вже має нареченого? – Мій син дійсно сподівається пов’язати своє життя з вельмишановною Міюкі. Якщо вони зможуть одружитися, ми віддамо Масакі родині Йотсуба. Круглий стіл голів загудів. – Ічідзьо Масакі, якого також називають «Багровий принц», продемонстрував свою силу в реальному бою у віці тринадцяти років і показав дії, придатні для цього імені, в інциденті в Йокогамі в дві тисячі дев’яносто п’ятому році, хоча йому зараз лише сімнадцять, він добре відомий серед Десяти головних кланів, як провідний бойовий маг. Ґокі каже, що готовий відпустити такого спадкоємця. Безумовно, найбільшу вигоду отримає сім’я Йотсуба. Оскільки слова Ґокі не давали шансів на найменші сумніви, навіть Мая була змушена визнати його пропозицію. – Ось як. Але врешті-решт, я не можу прийняти вашу пропозицію. Хоча дискомфорт зник з виразу Маї, холодне ставлення не змінилося. – ...Чи зможете ви назвати причину? – Я розумію, що вельмишановний Ічідзьо хоче виконати бажання своєї дитини, як батько. Однак, як вельмишановний Ічідзьо турбується про почуття своєї дитини, як батько, так і я не можу не зважати на почуття своєї племінниці, як тітка. – То такі почуття у вельмишановної Міюкі? – Так. Моїй племінниці, Міюкі, подобається мій син, Тацуя. Тацуя не байдужий до Міюкі. Я повинна поважати їхні почуття. Футацуґі Маі та Муцудзука Ацуко чітко кивнули на слова Маї. Невже жінкам простіше співчувати таким історіям? – Наскільки незворушна вельми шановна Міюкі у своїх почуттях? Невже не можна дати Масакі шанс? – Шанс? – Вельми шановна Міюкі не мала шансів пізнати Масакі краще. – Хіба з вельмишановним Масакі не так само? Ваш син навряд чи знає про Міюкі більше, ніж її зовнішність. Від натяку, «його привабила лише її зовнішність» Ґокі стало ніяково. Він не міг цього заперечити, але він знову серйозно заперечив. – Тому я хочу, щоб вони мали шанс поспілкуватися. Якщо вони пізнають один одного і вона все ж не обере Масакі, ми відступимо. – Вельмишановний Ічідзьо... Ви розумієте, що ваша сім’я гребує почуттями Міюкі й Тацуї? Особливо моїм сином, Тацуєю. Слова вельмишановного Ічідзьо можна інтерпретувати лише так, що Тацуя поступається вельмишановному Масакі, як чоловік. Ґокі не знав що сказати. Він не мав це на увазі, але подумав, що можливо це було не розумне зауваження. Маі що виконувала роль арбітра, не сказала жодного слова щодо формулювання Маї. Іншими словами, більшість голів родин розсудили, що Ґокі зробив щось неправильне. А Коуічі, який не поділяв їх думку, знову заговорив. – Однак, якщо відкласти романтичні почуття та судити об’єктивно, я вважаю, що заручини між вельмишановними Масакі та Міюкі більш доречні. Перш за все, ви можете уникнути шкідливих наслідків близько спорідненого шлюбу. – Вельмишановний Саєгуса... Ви кажете, що почуття вельмишановної Міюкі, як зацікавленої сторони, не мають значення? Докорив Коуічі Міцуя Ґен, що до цього часу просто слухав. Проте, Коуічі не відступив – Певною мірою, потрібно стримувати свої почуття. Особливо, якщо є тим, хто збирається стати головою одного з Десяти головних кланів. Хіба це не справедливо для всіх присутніх? Ніхто не заперечив. Всі присутні знали, що Коуічі сам так вчинив. – До того ж вельмишановна Міюкі ще молода. Якщо вона насправді поладнає з вельми шановним Масакі, її серце може змінитися. – Я згодна... Є сумісність між чоловіком і жінкою, яку не можливо було зрозуміти, якщо не зав’язати стосунки. Прозвучав перший голос в підтримку Коуічі. Він належав Іцуві Ісамі. Однак, мабуть, саме Коуічі найбільше здивувався цим словам. Він не показав цього на обличчі, але в душі був спантеличений. – Я ж подумав, що вийде гарна партія і подав пропозицію на заручини зі старшою дочкою вельмишановного Саєгуси, але... Вельмишановна Маюмі і Хірофумі не зійшлися характерами, тому не склалося. Як і сказав Ісамі, безпосередньо, перед Радою кланів, родина Іцува припинила пробні зустрічі. – Має сенс стверджувати, що заручини вельмишановного Масакі з родини Ічідзьо та вельмишановної Міюкі з родини Йотсуба, це гарна партія. Їхній шлюб сприятиме подальшому розвитку японського магічного суспільства. Вельмишановний Ічідзьо каже, що номінально віддасть вельмишановного Масакі до родини Йотсуба, і я думаю, що це не погана ідея для вельмишановної Йотсуби. За підтримки Ісамі, атмосфера почала змінюватися. У цей момент, вітер безперечно був попутний для Коуічі та Ґокі. Однак вітер змінився в одну мить. – Вельмишановний Іцува. Ваша сім’я не збирається отримати вигоду з одруження Міюкі. Ісамі ніяково опустив погляд. Чітка відмова Маї, змусила його зрозуміти, що він намагався використати, як аргумент, дискусію про короткі вигоди та втрати. – Дійсно, Міюкі ще молода. Можливість зміни серця не нульова. Але якщо ви так наполягаєте, вельмишановний Масакі повинен похитнути серце Міюкі власними зусиллями. Якщо вельмишановний Масакі покаже себе достатньо, щоб вкрасти Міюкі у її нареченого Тацуї, я теж її не триматиму. Сім’я Йотсуба не може відпустити Міюкі, але ми можемо знайти місце для її чоловіка. – Значить заручини не будуть скасовані? – Чи правильно, що вельмишановний Масакі натомість залицятиметься до вельмишановної Міюкі? Підтвердили наміри Маі Макото та Маі. – Ви вірно зрозуміли. Перш за все, я хочу сказати, що шлюб між Тацуєю та Міюкі є законним, згідно з національним законодавством. Хіба це не те що ви повинні прийняти, правда? Маі кивнула на слова Маї. – Усе як говорить вельмишановна Йотсуба. Це правда, що існує ризик від близько кровного шлюбу. Однак, претензії вельмишановного Саєгуси виходять за рамки рішень, що можуть бути прийняті на Раді кланів. Маі перевела погляд з Коуічі, що сидів навпроти за круглим столом, на Ґокі поруч. – Ви не проти, вельмишановний Ічідзьо? Вельмишановна Йотсуба сказала, що попри заручини вельмишановної Міюкі, вона дозволить вашому синові познайомитись з нею. Більше батьки не втручатимуться. – ...Зрозумів. Я так і скажу синові. – Мене теж все влаштовує. Ґокі та Коуічі відступили. – До речі, чи стосується це вельмишановного Тацуї, дозвіл на знайомство незалежно від існування нареченої? Однак, здається, Коуічі не зміг просто так підняти білий прапор. Під поглядами Маї та Маі, він посміхнувся. – Як згадував раніше, вельмишановний Іцува, стосунки між вельмишановним Хірофумі та нашої Маюмі були розірвані. Якщо все вдасться, я хотів би попросити вельмишановного Тацую взяти Маюмі за дружину. Колись Кудо Рецу назвав його «три́кстером7», через його магічні навички, але можливо, скоріше через його характер. Оскільки всі втомилися від отруйності Коуічі, в Раді кланів оголосили коротку перерву. І після того, як рада, через десять хвилин, відновилася, Мая кинула нову бомбу. Вона стосувалася не сумнівних претензій Коуічі, а невеликого скандалу. – Я маю дещо всім розповісти. – Хо. – Рідко коли вельмишановна Йотсуба піднімає питання. І про що ж мова? Спонукана Макото, Мая посміхнулася Коуічі. По хребтах голів Десяти головних кланів, крім Маї та Коуічі пробіг жах. Катсуто, що ще не бачив їхньої міжусобиці, навіть здригнувся. Червоні блискучі та м’які вуста Маї відкрилися. – Ви чули про молодого чоловіка, на ім’я Чжоу Гонґцзінь? Щойно Мая вимовила ці слова, тіло Макото напружилося. Коуічі не проявив жодної реакції, але відсутність реакції говорила, що він щось знає. – Чжоу Гонґцзінь?.. – Вельмишановна Йотсуба, хіба це не славний Чжоу Юй 8, царства Ву9, що славився в Три царстві? Мая з посмішкою похитала головою на запитання Муцудзуки Ацуко та Яшшіро Раідзо. – Древній маг з континенту, з базою в китайському кварталі Йокогами. Ви б назвали його даосом, так, вельмишановний Кудо? – О, так. Магів древньої магії з континенту часто так називають. Щосили тримався Макото, щоб його тіло не тремтіло. – Вельмишановний Кудо, щось не так? Виглядаєте блідим. – Ні, пробачте, вельмишановна Муцудзука. Схвилювавшись підозрілою поведінкою Макото, Ацуко повернула голову до Маї. – То що з цим Чжоу Гонґцзінь? Міжнародна, антимагічна, політична організація «Бланш». Гонконгський міжнародний злочинний синдикат «Безглавий дракон». Диверсійна група Великого Азійського Союзу, що спричинила інцидент в Йокогамі. І «Паразити», що викликали переполох у справі з вампірами, головним чином в Токіо. Він сірий Кардинал, що керував ними та підтримував і викликав сум’яття в Японії, або особа, що виконувала ролі агента сірого Кардинала в Японії. Конференц-зала наповнилася метушливим шумом. Гулу не було. У кімнаті було лише десять людей. Це не була легка тема, яку можна вільно обговорити з сусідами. Попри це, для голів Десяти головних кланів, спокійні слова Маї були досить шокуючими. – Вельмишановна Йотсуба. Тихо підняв руку Раідзо, навпроти Маї. Схоже, звичка, що залишилася після Університету. – Ви сказали «виконував», у минулому часі, це тому, що Чжоу Гонґцзінь вже ліквідований? Або, тому що він вже втік за кордон? – Чжоу Гонґцзінь був вбитий Тацуєю за підтримки вельмишановного Ічідзьо Масакі та вельмишановного Кудо Мінору, у жовтні минулого року. Макото здивувався. Ґокі чув про це від Масакі, але Макото не чув про це від Мінору. Однак інші глави не помітили зміну його виразу. Погляди всіх були спрямовані на Маю, і за винятком Коуічі Ґокі та Макото, голови кивали із захопленим обличчям. – Вельмишановного Мінору — молодшого сина вельмишановного Кудо, чи не так? Розмовляючи з Раідзо по сусідству, Макото легенько кивнув з дружньою посмішкою. – Вельмишановний Масакі з родини Ічідзьо, вельмишановний Тацуя з родини Йотсуба, вельмишановний Мінору з родини Кудо... Дуже надійні. Щиро похвалив Міцуя Ґен. – Вірно. Я дуже рада, що підростає наступне талановите покоління. Думаю, що майбутнє японського магічного суспільства в безпеці. Погодилася з ним Футацуґі Маі. – Хоча з нашого погляду, для вельмишановного Дзюмондзі, він кохай, а не наступне покоління. Вони безумовно надійні. На заяву Муцудзука Ацуко, старші розсміялися. Однак мирна атмосфера розсіялася відразу після слів Маї. – Вельмишановний Саєгуса. Ви ж співпрацювали з Чжоу Гонґцзінем, читак? Круглий стіл затих. – ...Вельми шановна Йотсуба, це обґрунтовані слова? Глухим голосом запитав Іцува Ісамі. Коуічі нічого не сказав. – Вельмишановний Саєгуса. Було встановлено, що ви використовували Накуру Сабуро, що знаходився під вашим керівництвом, для зв’язку з Чжоу Гонґцзінем та опосередковано використовували представника Канду від Партії громадянських прав, для підсилення антимагічного руху, у квітні минулого року. Ви маєте заперечення? Коуічі повільно заговорив. – Вельмишановна Йотсуба, я також хотів би дізнатися, які у вас підстави. Коуічі та Мая холодно дивилися один на одного. – Якщо дозволите? У напружену атмосферу втрутився наймолодший Катсуто. Не зважаючи на погляди, що зібралися на ньому, Катсуто спокійно заговорив. – Те що вельмишановний Саєгуса підживлював антимагічний рух, правда. Я чув це особисто, від вельмишановної Саєгуси. Погляди, що були спрямовані на Катсуто, повернулися на Коуічі. – Вельмишановний Саєгуса, маєте виправдання? Різко запитала Ацуко у Коуічі. Той розслаблено посміхнувся. – Те, що сказав вельмишановний Дзюмондзі, правда. Те, що сказала вельмишановна Йотсуба, майже правда. Однак, здається, в порядку є непорозуміння. – В порядку? Що ви маєте на увазі. Сказав Ґокі, ніби виплюнув. Однак посмішка Коуічі не зникла. – Я використав свого підлеглого для зв’язку з Чжоу Гонґцзіннем, коли вже антимагічний рух стих, після експерименту із «Зоряним реактором» у Першій старшій. О, це також заслуга вельмишановного Тацуї. Президент японського філіалу Розен високо оцінив цей експеримент і тенденція у світі різко змінилася. Він чудовий син. – І що з того. Роздратовано докорив Ґокі. Коуічі продовжив без подальших затягувань. – Причиною, з якою я зв’язався з Чжоу Гонґцзінем, було припинити напади ЗМІ на всіх магів. Звичайно, нам потрібно було щось для переговорів, але ми не пропонували жодної компенсації, яка б зашкодила японському магічному світу. – Так, ось воно як? Підігрівши рух антимагів, ви об’єдналися з Чжоу Гонґцзіннем. Мая легко погодилася з заявою Коуічі. – Але незаперечний факт, що Чжоу Гонґцзінь нашкодив цій країні до цього, так? Думаю, що той факт, що ви об’єдналися з такою людиною, є неприйнятним вчинком для члена Десяти головних кланів. Хіба, ви усі, не згодні? Саме через цю проблему, Мая не могла відступити. – Так. Коротко продемонстрував згоду Ічідзьо Ґокі. – Як вельмишановна Йотсуба і сказала. Вторила Муцудзука Ацуко. – На жаль це так. Потім і Яшшіро Раідзо. – Вельмишановний Саєгусі, я тоді теж сказав, що варто зупинитися. Висловився Дзюмондзі Катсуто. – Вельмишановний Саєгуса, думаю у вас були свої ідеї, але... Сказав своє слово Іцува Ісамі. – Вельмишановний Саєгуса, ми не можемо вас захистити. Сказав своє слово, Міцуя Ґен. – Вельмишановний Саєгуса. Незалежно від ваших намірів, є межі, які не можна перетинати, і спільники, з якими не варто співпрацювати. Підтримала Маю Футацуґі Маі. Коуічі, з посмішкою на обличчі, був загнаний в глухий кут. Погляди Ґокі, Ацуко, Раідзо, Катсуто, Ісамі, Ґена, Маі були спрямовані на Кудо Макото, який досі не висловився. Зрештою, слова Маі сказані Коуічі, стосувалися і його. Хоча ситуації відрізнялися від ситуації Коуічі, Макото також був у змові з Чжоу Гонґцзінем. Хвилювання Макото були перервані стуком у двері. – Чи можу я увійти? Голос по той бік дверей, що мали бути звукоізольовані, належав старому чоловіку, якого всі присутні добре знали. Катсуто, який сидів найближче до дверей, встав і оглянув присутніх. Дехто кивав, але ніхто не похитав головою. Катсуто підійшов до дверного пройму і відчинив двері, в які постукали. За дверима стояв Кудо Рецу, який мав відійти від справ. – Патріарх, давно не бачились. Проте, яка у вас справа сьогодні? Ввічливо привітала його Маі. Катсуто спробував запропонувати своє місце, але Рецу посміхнувся і махнув рукою. – Вибачте, але я чув про поточну ситуацію. Рецу відразу перейшов до суті. Ніхто не питав як. Правила Ради кланів говорили, що вони були конфіденційними, але не лише родина Кудо викладала деталі зустрічі на зовні, різними способами. – Природно, що всі звинувачують Коуічі. Але я хочу, щоб ви почекали, перш ніж він прийме покарання. Рецу назвав Коуічі, на ім’я, а не «Вельмишановний Саєгуса». Тим самим, він повідомив, що говорить не як колишній член Ради кланів, а як старійшина японського магічного світу, як старий, який зараз не має жодних повноважень. – Що до підбурення антимагічного руху, Коїчі обговорював це зі мною. Я не зупинив його. Усі за круглим столом переглянулись. За винятком Маї, Коуічі, Макото, Ґокі, Маі, Ґен, Ісамі, Ацуко, Раідзо, і Катсуто, не могли зрозуміти намірів Рецу. Ні, навіть Макото не знав, що насправді мав на увазі його батько. Лише Мая та Коуічі здогадувалися про наміри Рецу. – Крім того, моя родина Кудо також мала стосунки з Чжоу Гонґцзінем. Навіть якщо Коуічі вдався до змови з Чжоу Гонґцзінем, він лише домовився про змову і не робив жодних конкретних дій, але я використав технологію, надану Чжоу Гонґцзінь, для безпілотної магічної зброї з використанням Паразитів і спробував використати невинних юнаків як лабораторних пацюків. Якби син Маї не зупинив це, все могло стати непоправним. Мая, з ледь помітною посмішкою, кивнула йому. Вона збиралася ґрунтовно побити Коуічі, але не була одержима цим. Якщо Рецу збирався захищати його, вона не мала наміру псувати стосунки з вчителем. Порівняно з тим, що зробив я, дії Коуічі є не що інше, як затія. – Однак, Патріарх. Рецу поглядом зупинив Ґокі, який хотів щось сказати. – Родина Кудо вийде з Десяти головних кланів. Тож не могли б ви на цьому зупинитися? – Попередник... Макото з приголомшеним виразом поглянув в обличчя батька. Той поглянув на свого з сина з усією люттю, що означало ім’я Рецу. – Макото, ти винен що безпосередньо зв’язався з Чжоу Гонґцзінем. Інцидент з даосистами, послідовниками Чжоу Гонґцзіня, спричинив багато проблем як для сина вельмишановної Йотсуби, та сина вельмишановного Ічідзьо. Це мав сказати ти, а не я. – Попередник... Батьку! – По правді кажучи, ти розчарував мене. – Сенсей, все дійсно гаразд? Спробувала заспокоїти Рецу Мая. – Якщо сім’я Кудо візьме на себе відповідальність, це переконає сім’ю Йотсуба. Було б не погано, якби ви дозволили вельмишановному Саєгусі, спокутувати його проступки своїми майбутніми досягненнями. Рецу не захищав Коуічі, лише через те, що вони колись були вчителем і учнем. Якщо він когось справді захищав, то це свого кровного сина. На даний час, найпотужнішою групою магів в Японії був не магічний підрозділ Сил Самооборони, а родина Йотсуба. А за ними родина Саєгуса. Йотсуба та Саєгуса — дві найсильніші родини в японському магічному світі. І виключати Саєгусу з Десяти головних кланів було небажано. Для того, щоб підтримати порядок японського магічного світу з Десятьма головними кланами на вершині, Саєгуса повинні були залишатися серед цих кланів. Кудо Рецу захищав Коуічі, щоб зберегти систему Десяти головних кланів, яку він створив. Маї було не важко зрозуміти ці спекуляції. – Якщо вельмишановна Йотсуба, так каже... – Звичайно, якщо родина Саєгуса вийде з Десяти головних кланів зараз, виникне надто велика діра. Ацуко і Раідзо, один за одним погодилися з Маєю. Око Коуічі все ще було холодним. Ніхто не висловив заперечень. Коуічі повернувся, спостерігаючи за цим з виразом маски, без усмішки. Мая ж поглянула на Коуічі й посміхнулася. – Макото, ходімо. За наказом Рецу, Макото повільно піднявся з місця члена Десяти головних кланів. – Прошу у всіх вибачення. Рецу злегка вклонився і вийшов з конференц-зали. Макото опустив плечі та пішов за ним. Двері звучно зачинилися. – Г-гаразд. Трохи нервовим голосом промовив Іцува Ісамі, запустивши час, що відновив рух. – Маємо визначити, хто займе місце родини Кудо в Десяти головних кланах. – Завтра відбудуться вибори. Чому б це не зробити тоді? Запропонував Міцуя Ґен. Якщо в Десяти головних кланах є вакантне місце, додаткового члена обирає Рада кланів, і той виконує свої обов’язки до наступних Зборів. Не слід залишати Десять головних кланів у неповному складі, навіть на день. Підтримала пропозицію Ісамі, найстарша з присутніх, Футацуґі Маі, яка замінила Макото. – Вірно. Тоді хто підходящий? Хто-небудь має кандидатів? З виразом на обличчі, нічого не поробиш, поцікавився кандидатами Ґокі. – Погляньмо. Сказала Мая і всі повернули на неї погляд. – Як щодо вельмишановного Шіппо? Глава, Такумі, вдумливий і хоча під його контролем мало магів, його фінансові можливості достатні. Ґокі, Катсуто та Ісамі поглянули на Коуічі. Іншим сім’ям було відомо про ворожнечу родин Саєгуса та Шіппо, але Коуічі не показав реакції. – Шіппо... Ще якісь рекомендації? На питання Маі ніхто не відповів. – Тоді, вирішено, новим членом Десяти головних кланів стане Шіппо. Це на один день, але давайте негайно повідомимо про це вельмишановному. – Тоді, я. Підвівся Катсуто і намагався покинути конференц-залу, щоб покликати. – Вельмишановний Дзюмондзі, будь ласка, зачекайте. Гукнула його в спину Маі. – Зробімо невелику перерву. Може відновимо засідання через тридцять хвилин? Ніхто не заперечив її слова. ◇ ◇ ◇ Наступного дня, у вівторок, п’ятого лютого. Як тільки Тацуя увійшов до класу другого «E», до нього відразу ж підійшов Шіппо Такума. – Що сталося? Раніше ніж Тацуя встиг відповісти, з підозрою запитав того семпай з клубного комітету, Томіцука. – Ні, я просто хотів… висловити вдячність Шібі-семпаю. Зніяковіло відповів Такума. Ну відчуття незручності було зрозуміле. Нападки Такуми, що спричинили серію боїв у квітні, були широко відомі у всій школі. Подальші зміни Такуми були помічені не лише учнями першого року, а й старшокласники, але грубість стосовно Тацуї, не зникла з пам’яті студентів. І як правило, коли Такума розмовляв з Тацуєю, це привертало зацікавлені погляди. Крім того, Еріка і Лео мали невдоволені погляди. Сьогодні Мікіхіко також прийшов до класу другого «E», але також виглядав невдоволеним. – Вдячність? Навіть не уявляю, за що? Сказав Тацуя, без жодних ознак образи. Швидше за все, Тацуя помітив зусилля Такуми в Турнірі дев’яти шкіл і оцінив його набагато вище. Ну... Я чув, що це Вельмишановна Йотсуба рекомендувала мою сім’ю, на заміну одного з Десяти головних кланів... – Вибач, я вперше про це чую. Він не прикидався, Тацуя дійсно ніколи про це не чув. Необхідність заміни, в першу чергу, означала, що якась сім’я полишила посаду в Десяти головних кланів. Тацуя не міг уявити, що такого надзвичайного могло статися. – Ну... Хоча це лише заміна до сьогоднішніх виборів... Я всеїдно дуже вдячний. Дуже вдячний! Напевне, йому було ніяково. Закінчивши зі своєю справою, Такума миттю повернувся до свого класу. Тацуя здогадувався, що Такума дуже чутливий стосовно всього, що стосується Десяти головних кланів. «Але навіщо так радіти?» Тацуя ще раз зрозумів, що різні люди мають власні цінності. ◇ ◇ ◇ Сьогодні вибори до Десяти головних кланів, що проводяться раз на чотири роки. Також були присутні голови вісімнадцяти сімей, що наче оточили голів Десяти головних кланів, що сиділи за круглим столом. Були присутні всі, окрім сім’ї Кудо. – Тож почнемо вибори до Десяти головних кланів. Після оголошення Футацуґі Маі, всі підвелися. – Перш за все, як завжди, якщо у вас є якісь заперечення щодо нинішніх десяти майстрів, будь ласка, залишайтеся стояти. Якщо у вас немає заперечень, сядьте протягом наступної хвилини. Це первинне голосування на таких виборах. Якщо хоча б одна людина продовжить стояти, роздадуть бюлетені та розпочнеться фактичне голосування. Під час голосування, відзначалося десять сімей, які найбільше підходять до Десяти головних кланів, та вкидання їх у скриньку для голосування, миттєвий підрахунок голосів здійснювався в присутності шістьох людей, трьох представників з Десяти головних кланів та трьох з вісімнадцяти допоміжних сімей, а наступні Десять головних кланів будуть обрані в порядку голосування. Однак це було відкрите голосування. Критерієм відбору Десяти головних кланів — найбільша сила з двадцяти восьми сімей, на той час. Проте еталоном сили була не лише магічна сила, а й здатність сприяти нації. Голосування за непридатний дім не означає, що вас позбавлять номера, як раніше. Але протягом наступних чотирьом років вас чекає досить важке покарання, клеймо недалекоглядного. У відповідь на слова Маі, перша десятка, що стояла навколо круглого столу, зайняла свої місця. Й вісімнадцять сімей, що стояли навколо них, також, один за одним почали сідати на стільці. Коли секундна стрілка повернулася на сто вісімдесят градусів, сталося щось несподіване. Глави родин Кукі та Кудзумі сіли. Ця дія шокувала інших голів вісімнадцяти сімей, які планували взяти участь у виборах, оскільки, як очікувалося, вони спробують повернути родину Кудо, які зараз не знаходяться серед Десяти головних кланів. Глави, що все ще стояли, переглянулись. Вони, загнані в кут, один за одним сіли. Через п’ятнадцять хвилин ніхто не стояв. Після завершення хвилини, Футацуґі Маі знову встала – Тож, протягом наступних чотирьох років родини, Ічідзьо, Футацуґі, Міцуя, Йотсуба, Іцува, Муцудзука, Саєгуса, Шіппо, Яшшіро та Дзюмондзі будуть служити Десятьма головними кланами. Дякую за співпрацю. Решта дев’ять людей за круглим столом також встали вклонитися людям, що стояли навколо круглого столу. Глави додаткових вісімнадцяти сімей, що оточили нових Десять головних кланів, вибухнули оплесками. Після завершення виборів Десяти головних кланів, глави вісімнадцяти додаткових сімей, за звичаєм залишили, кімнату, а нову організацію залишилися обговорювати лише Десять головних кланів. Однак Маі, зупинила голів родини Кукі та Кудзумі, які вже збиралися вийти. – Вельмишановна Кукі, вельмишановний Кудзумі, зачекайте трохи. – Вельмишановна Футацуґі. – Щось трапилось? – Я хотіла б вас запитати. Можете приділити мені трохи часу? Глави Кукі та Кудзумі кивнули. Глави решти вісімнадцяти сімей пішли, і в конференц-залі залишилося дванадцять людей, представники Десяти головних кланів та двох сімей «Дев’ятки». – Що я хотіла запитати. – Вельмишановна Футацуґі, дозвольте мені. Зупинив Маі, Шіппо Такумі, який щойно приєднався до Десяти головних кланів – Вельмишановний Кукі, вельмишановний Кудзумі. Мою родину Шіппо призначили до Десяти головних кланів, але вона замала. Зазвичай ми мали б переїхати та наглядати за районом Кіото замість вельмишановних Кудо, але в ситуації, що склалася в моєму домі, ця роль не зовсім можлива. – У такому випадку, чому б вам не попросити вельмишановну Футацуґі чи вельмишановну Йотсубу? Вельмишановний Ічідзьо також має деякий вихід на Кіото. На пропозицію нинішньої глави родини Кукі, Такумі посміхнувся і похитав головою. – Була в мене така ідея, але я хотів би, щоб родина Кудо і надалі наглядала за напрямком Кейдзі10 та півострова Кії. Звичайно, родина Шіппо не збирається стояти осторонь. Чи можу я позичити силу, якої не вистачає нашій сім’ї, у всієї «дев’ятки». Після деякого здивування, глави Кукі та Кудзумі розпливлися в усмішці. – Зрозуміло. Ми обговоримо це з шановним Макото, та відповідь точно буде позитивною. – Прошу, зробіть це. Глибоко вклонився Такумі, а Кукі та Кудзумі вклонились у відповідь. Глави родин Кукі та Кудзумі пішли й в кімнаті для переговорів настала розслаблена атмосфера. – Ну, тоді продовжмо Раду кланів. – Обговоримо заходи проти гуманістів. Підтримав слова Маі Ґен. – Ні, до цього, я хотів би почути про корабель в Ідзу. Висловив заперечення Ґокі. – Вельмишановний Ічідзьо... Від чого такий поспіх? Докорив з переляканим виразом Ісамі. – Якщо це корабель терористів, вони не з тих хто буде чекати. Не відступив Ґокі. – Не заперечую, вельмишановний Іцува. Відповів Коуічі, що за ніч відновив свій звичний настрій. – Тоді послухаймо про це. Коуічі був таким же як і раніше, але, схоже, Ґокі не мав наміру зв’язуватися з ним, як раніше. Для такої людини як Ґокі, таємне спілкування з ворогом непростимий вчинок. – На вантажному судні, на яке вказала вельмишановна Йотсуба, не виявлено магів. На борту не залишилося зброї чи боєприпасів. – На борту? – Це означає, що вибухівка могла бути перевезена. Не виключено, що корабель підготовлено для втечі, тому ми будемо продовжувати спостерігати за ним. – Яка ситуація з USNA? Замість Ґокі, цього разу, Коуічі запитав Катсуто. – Ми знайшли місцевих агентів, тобто тих хто перейшов на бік USNA, але вони не надто вмілі. Я не думаю що це накази керівництва USNA. – Іншими словами... Справжній мисливець десь ховається. – Крейсер про який говорила вельмишановна Йотсуба, був підтверджений в територіальних водах. Боюся, він ховається там. Вдумливо промовив Ісамі на слова Коуічі. – Якщо він у морі, мені перевірити? Якщо скористатися стихійним лихом, для прикриття, це буде наче нічого й не було. – Терористи які могли проникнути в країну, більша проблема, ніж мисливці USNA. Заперечила слова Ісамі Ацуко. – Вірно. Немає впевненості, що вони проникли, але разом з тим, немає доказів, що ні. А найгірше, ми не знаємо де вони ховаються. Підтримав думку Ацуко Раідзо. – Можливо, вони націлились на цю зустріч. Мабуть, це був повний збіг. Але це факт. Однак після того, як Раідзо це сказав навколо конференц-зали пролунав сильний шум і вібрації. ◇ ◇ ◇ Вівторок, п’ятого лютого, дві тисячі дев’яносто сьомого року, десять тридцять третя ранку. В Першій старшій якраз була перерва між другим і третім уроком. У кишені Тацуї, під час переходу до кімнати практики, зазвучав сигнал тривоги. Тацуя, витягнув термінал та перевірив повідомлення, і змінився на обличчі, що для нього було дуже незвично. – Вибачте, я вперед! Тацуя залишив своїх однокласників, включаючи Мідзукі, що його супроводжувала, і побіг до тренувальної кімнати. Тацуя, з дозволу свого вчителя Дженніфер Сміт, пішовши зі школи раніше, зустрівся з Міюкі на алеї, обсадженій деревами, що вела до шкільних воріт. – Старший брат, ви теж отримали екстрений виклик? Коротко, із блідим обличчям, запитала у Тацуї Міюкі. – Ходімо. Ще коротше відповів Тацуя. Міюкі кивнула і спробувала прискоритися, але зупинилась, почувши голос позаду. З будівлі Першого потоку вийшли Мінамі з її однокласницею Саєгусою Касумі та її сестрою Ідзумі та Шіппо Такума. Вони всі були пов›язані з Десятьма головними кланами. За винятком Мінамі, всі мали кровний зв’язок з цими кланами. – Міюкі-семпай! Кинулася до Міюкі Ідзумі. – Ідзумі-чан теж? – Зрештою, це не фальшиве повідомлення?! Кивнула Ідзумі Міюкі. Ідзумі без свідомо затремтіла. – Ми йдемо поглянути на ситуацію. А ви люде? Запитав у першорічок Тацуя, на крок попереду. – Я теж піду! Негайно відповів Такума. – Ми теж! Сказала Касумі, схопивши сестру за тремтячу руку. Мінамі стала ближче до Міюкі. Щоб у будь-який момент мати змогу поставити щит. Шестеро людей, на чолі з Тацуєю, рушили до станції. ◇ ◇ ◇ В той самий час, у третій старшій. – Масакі, що сталося?! Голосно запитав Кічідзьодзі, захекавшись, наздоганяючи Масакі, який вискочив з класу і повідомив про достроковий вихід з кабінету. – На батька напали! Відповів Масакі, шкодуючи навіть час, щоб обернутися назад. – Напали? Але він посеред Ради кланів. Тож місце проведення Ради кланів зазнало атаки терориста смертника. – Що?! Масакі нарешті обернувся до Кічідзьодзі, який втратив дар мови. – З екстреного сигналу, ситуацію не зрозуміти. Я просто знаю, що він ще живий. Я поїду на місце вертольотом. Джордж подбай про Акане та інших! – У-угу, зрозумів! Будь обережний, Масакі! – О, так, знаю! Масакі помчав не додому, а до вертодрому компанії. ◇ ◇ ◇ Водночас в Магічному Університеті. Пані Саєгуса, що не так? Маюмі, яка раптом підвелася під час семінару у форматі дискусій, покликала викладач. – Прошу вибачення, вчителю. Можете мене вислухати? Маюмі незвично швидко з похмурим виразом, підійшла до столу викладача. Вона акуратно показала викладачці екран термінала, який тримала в руці. Вона жестом руки зупинила лектора, яка збиралася викрикнути та наблизила вуста до її вуха. – Думаю, члени моєї сім’ї досить неспокійні. Мої брати можуть спробувати прорватися на місце події, тож я хотіла б піти додому і заспокоїти всіх. Лектор з серйозним обличчям кивнула. Щоб не викликати в одногрупників непорозуміння, Маюмі з посмішкою і злегка винуватим виразом пояснила, що піде раніше через сімейні обставини. ◇ ◇ ◇ Вибух стався безпосередньо під дверима конференц-зали. Двері здуло і стіни облизнуло червоне полум’я. Але полум’я швидко згасло. – Чудова робота, вельмишановний Дзюмондзі. У жодного з членів ради не залишилося й подряпини. І температура, і ударна хвиля були повністю заблоковані жаростійким бар’єром Катсуто. – Вельмишановна Муцудзука, як і очікувалося. Саме контроль теплотворення Муцудзука Ацуко загасив полум’я. Для магів «шістки», що маніпулюють теплом, погасити полум’я, що навіть сталь розплавити не може, всеїдно, що з’їсти шматок пирога. – Краще вийти на вулицю. Якщо нас завалить, щоб вибратись знадобляться додаткові зусилля. Спокійно запропонувала Футацуґі Маі, не допускаючи окиснення будівельних матеріалів, щоб запобігти поширенню вуглекислого газу. – Я згодна. Схоже, розпочалася досить масштабна атака смертників. Кивнув на слова Маі Міцуя Ґен, встановивши магію в режим очікування. – Ляльковий тероризм! Жахливе дійство. Клацнув язиком Ґокі під продовження вибухів. Ляльковий тероризм, це вибухи, які спричиняють люди-маріонетки. Є два способи перетворити людей на ляльок, маніпуляція розумом, за допомогою магії чи наркотичне та магічне позбавлення фізичного контролю. Ґокі відчув ознаки магії віддаленого контролю тіла. Ознаки повільного руху у вестибюлі на першому поверсі та коридорах на кожному поверсі, схоже, вони спускалися в низ. Маги «Одиниці», такі як родина Ічідзьо, добре володіють магією, яка змінює живе тіло, але магія, яка маніпулює рухом людського тіла, заборонена. Було декілька випадків, коли заборона порушувалася, що призводило до «позбавлення числа». Тому, навіть якщо було зрозуміло, що це техніка лялькового тероризму, не було можливості втрутитися в неї та зупинити. – Погано! Відчувши, що підлога ось-ось розвалиться, Яшшіро Раідзо активував магію контролю гравітації. Він підтримав підлогу, що втратила опори, магією широкої області, що відрізнялася від магії польоту і потребувала великої сили. – Покваптесь. Усі кивнули на слова Коуічі, і розмістивши Маю, Маї та Ацуко всередині групи, десять магів рушили з готелю. Зустрівши смертника з вибухівкою, що рухався на зустріч, Ічідзьо Ґокі застосував «вибух». – Це не смертник. Це керований труп, що несе бомби! Гнівно і вульгарніше, ніж від нього очікували, сказав він відірвавши руку трупа, щоб запобігти детонації. Щоб уникнути завалення під поверхами, голови Десяти головних кланів вирішили евакуюватися зістрибнувши з даху і піднімаючись в гору, знешкоджували бомби-мерців, з якими безперервно зіштовхувалися. Міцуя Ґен та Саєгуса Коуічі найшвидше розбиралися з мерцями-бомбами. Ґен мав магічну техніку «швидке завантаження», яка постійно зберігала в режимі очікування до дев’яти магічних послідовностей і одночасно вивільняла дев’ять магій, а Коуічі, за допомогою «Октет11»зберігав вісім типів магії з чотирьох систем в режимі готовності активації, щоб вільно вивільнити магію відповідно до ситуації, що не давало ходячим трупам ні шансу. Катсуто чудово захищав від відкладеного вибуху бомби-мерця, за допомогою магії багатошарового бар›єра «Фаланга». Магія контролю гравітації Раідзо відігравала активну роль у запобіганні обвалу та боротьбі з ними. Магія контролю тепла Ацуко гасила вогонь. Футацуґі Маі виділяла токсичні гази. Мая в коридорах, де гасло полум’я і ставало темно, заміняла ліхтар. Іцува Ісамі та Шіппо Такумі залишилися не при справі. Вибухи бомб на тілах поранити їх не могли, не те що вбити. Голови родин вже помітили. – Зі ЗМІ буде складно. Пробурмотів Ґен перетворюючи черговий труп на соти вулика. – Думаю обдурити їх не вдасться? З покорою в голосі відповіла Ацуко, погасивши полум’я на стіні. – Я зняв, як труп йде з бомбою, але... Демонструвати це буде не конструктивно. Погодився з нею Ісамі, який змирився з тим, що не може взяти участь і знімав відео. – Однак, для нас немає сенсу спеціально наражатися на травми. Зауважила Мая, нащо Раідзо знизав плечима. – Сховаємося, доки все не стихне. На чи то серйозну, чи то жартівну репліку Раідзо ніхто не висловив заперечень. «Вівторок, п’ятого лютого, дві тисячі дев’яносто сьомого року, десята тридцять ранку. Жертви вибухів, що стався в готелі XXX в Хоконе, двадцять два загиблих та тридцять чотири поранених. Тридцять три відвідувачі залишились неушкодженими. Повідомляється, що двадцять сім з них є магами. Егоїстична поведінка магів, які захищали в першу чергу себе, зазнала критику з боку громадськості». (Електронна версія газети YYY від шостого лютого дві тисячі дев’яносто сьомого року)
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!