[5]

[5]

Минув майже тиждень, як Тацуї та Міюкі зателефонувала Ліна.

Дзвінок Ліни був минулого вівторка, а сьогодні понеділок, тож це рівно шість днів. Не було підказок про Хейґу чи теракт. Це стосувалося не лише Тацуї та його оточення, а й підлеглі Маї та Канопуса, не досягли жодного прогресу в пошуках Хейґу.

А сьогодні четверте лютого. Через два дні відбудеться Рада кланів.

Рада кланів це зустріч вершини японського магічного світу. Навіть древні маги, які не називали Десять головних кланів лідерами магів, не могли заперечувати вплив Ради кланів. Особливістю цього року є вибори Десяти головних кланів заплановані на другий день зустрічі, що визначить десять головних кланів на наступні чотири роки, тож інтерес магів зріс.

Учні Першої старшої школи, як і решти шкіл, були неспокійними, з самого ранку. Хоч вони все ще є старшокласниками, як ті, хто з часом стануть магами, вони не могли залишатися байдужими. Зокрема, ті, хто належать до Десяти головних кланів та вісімнадцяти сімей, а також ті, які можуть бути або мають малі шанси бути обраними наступними Десятьма кланами, повинні бути стурбовані результатами зустрічі та не могли нічого зробити.

Це було загальне сприйняття старшокласників, тож коли Міюкі, як завжди, з’явилася в класі другого «A», учні були несподівано напружені та спокійними.

– Доброго ранку, Шізуку, Хонока.

Міюкі, як завжди, привітала Шізуку, за передньою партою, та Хоноку, що стояла поряд з Шізуку. Це ніби зняло прокляття з її однокласників.

– Міюкі?! Чому ти прийшла до школи?!

Тон Хоноки нагадував крик. Після цього, другий «A» клас потонув у великому галасі.

– Чому... Сьогодні ж буденний день. Природно ж, що старшокласники прийшли до школи? Чи мене виключили з класу, а я цього не помітила? Чи може це знущання.

Міюкі схилила голову на бік і схвильовано приклала руку до щоки.

У відповідь на несподівану контратаку, Хонока закліпала очима. Шізуку також задумалась, бо не знала як їй допомогти.

Однак їх розгубленість тривала не довго.

– Вибачте, я жартую.

Оскільки Міюкі відразу посміхнулася.

– Ви думали, що мене не буде? Бо сьогодні починається рада кланів

– Так, саме так!

Знову перезапустившись, Хонока підійшла до Міюкі.

– Міюкі, тобі не треба йти до конференц-зали?! Цього ж разу пройдуть вибори? Ти все ж будеш наступною головою, о...

З виразом на обличчі «О, ні», Хонока прикрила рот рукою.

І однокласники, що уважно їх слухали, також одномоментно відвернулися.

– Вам не треба так хвилюватися...

Розгублено посміхнулась Міюкі. Однак, як однокласниця, яка до недавнього часу ставилася до неї насторожено, могла не хвилюватися.

– Тож Міюкі. Тобі не потрібно там бути?

Відразу, як Міюкі це сказала, запитала Шізуку зі, здавалося не надто зацікавленим обличчям, тим самим розрядивши напружену атмосферу.

– Просто, мене не запросили.

З посмішкою відповіла Міюкі й зібрала на собі погляди: «що?»

– Шізуку, Хонока, можливо ви не знаєте. Місце проведення Ради кланів трималося в таємниці від усіх, за винятком причетних. Вісімнадцяти сім’ям, що беруть участь у вибірковому засіданні другого дня, лише сьогодні розповіли про місце проведення, і навіть так, їм не відомо точне місце де пройдуть переговори.

– Але, Міюкі...

Міюкі радісно посміхнулася здивованій Хоноці.

І горло та язик Хоноки паралізувало.

– Мене не запросили. Тож я навіть не знаю, де відбудеться зустріч. Справа не в тому, що мені всеїдно, що станеться, але якщо я навіть не знаю навіть приблизну область, я не можу поїхати.

– Вірно.

Кивнула на слова Міюкі Шізуку, замість Хоноки, що почервоніла і не могла нічого сказати.

Приблизно в той самий час, подібний гамір стався в класі другого «E».

– Що? Пане Тацуя, чому ви прийшли до школи.

– Доброго ранку, Мідзукі. Від чого таке привітання.

– Е-е, це... вибачте.

Тацуї не було особливо не комфортно, але для нього було природно так відповісти. Він також був старшокласником і не хворів довгий час, тому не було логіки в раптовому питанні «чому ти прийшов до школи», в понеділок.

Однак у цей день Мідзукі була не єдиною, хто десь залишила свій здоровий глузд.

– Тацуя-кун, чи можеш ти сьогодні прийти до школи?!

На фоні шуму відкривання вікна, без жодних передмов, вигукнула Еріка.

– Еріка... Чому ти хочеш, щоб я був відсутній?

Очі Еріки зупинилися на похмурому Тацуї та збентеженій Мідзукі, поряд з ним.

– Ах, ха-ха-ха.

Награно розсміялась Еріка, зрозумівши що її реакція була недоречною. Що викликало думку, що дещо для неї не можливо.

– Але Тацуя. Хіба сьогодні не рада кланів? Ти не повинен їхати туди?

На щастя для Еріки, вона не єдина ступила на це поле бою.

– Чому ти про це питаєш?

Відповів на запитання Лео Тацуя зі серйозним і таємничим поглядом, а не німим запитанням.

– Думаю, було б дивно не цікавитися цим.

Відповіла на запитання Тацуї Еріка, а Лео кивнув на знак згоди.

Подумавши, що ці двоє дуже зблизилися, Тацуя знову відповів.

– Так чому? Ну, здається, є багато людей, яких це цікавить...

Коли Тацуя озирнувся, однокласники поспішно відвели погляди.

– Бо я член родини Йотсуба, це не розумно. Родині зв’язки з десятьма головними кланами, не дають права взяти участь у раді кланів. Наприклад, Дзюмондзі-семпай, що є заступником голови родини Дзюмондзі, звичайно буре участь Раді кланів, але Саєгуса-семпай навряд чи супроводжуватиме батька.

– ...То ось як воно працює?

Запитав Лео, з виглядом, що він зовсім не в курсі. Натомість Еріку, схоже, це переконало.

– Тож навіть якби я знав, де відбудеться зустріч, я б не хотів їхати. Краще виконувати завдання в школі, ніж просто безцільно чекати під час наради дома.

– Але тобі ж не байдуже про що йтиметься на раді кланів?

– Я не зможу її відвідати, тому не маю можливості туди поїхати. Не всі результати засідання будуть опубліковані. Не можливо дізнатися деталі обговорення.

– Хах... Зрештою, ми слідкуємо лише за результатами.

– Саме так.

Якби усе закінчилося на цьому, то це потрапило б у категорію простої розмови.

– Зрештою, малій рибці залишається виконувати чужі рішення. Очікувані слова від Десяти головних кланів.

Однак посеред тихого класу, що слухав Тацую, пролунав гучний голос.

Джерело якого знаходилося по діагоналі від Тацуї. Якщо бути точнішим, це по діагоналі від Мідзукі.

– Що? У тебе якісь скарги?

Гострим поглядом Еріка поглянула на ученицю, Хіракава Чіакі, що втрутилась в розмову,

Чіакі не відповіла на її запитання. Якби це було все, все б, скоріше завершилось, та вона, здавалось, навмисно відвернулась.

Очевидна провокація змусила Еріку підняти брову.

Вона, що раніше заглядала через вікно, зайшла через двері. І пішла до Чіакі.

– Хвилинку! Пані Чіба, заспокойтеся!

Один з учнів став перед Ерікою.

Це був не представник класу, що не піддався духу Еріки та намагався зберегти мир, а Томіцука. Людина якого добре описує слово «боягузливий».

– Томіцука-кун, можеш відійти? У мене є що сказати цій жінці.

– Ні, ви чините погано!

Томіцука відчайдушно намагався зупинити Еріку, чітко розуміючи що вона мала на увазі під «що сказати».

Але Чіакі, що скочила позаду Томіцуки, зіпсувала його зусилля.

– Що не правда?

– Що правда?

Дві учениці поглянули одна на одну, через плече Томіцуки.

– Пані Чіба, е-е, урок скоро розпочнеться?..

Томіцука, виступаючи щитом Чіакі, все ще намагався виступити арбітром.

– Ще є п’ять хвилин.

Але безповоротно провалився.

– Так, пані Хіракава, що правда?

Сила в погляді Еріки була такою, що навіть доросла людина затремтіла б.

Насправді навіть у Чіакі колінна затремтіли. Однак вона стійко відповіла.

– Що він є членом Десяти головних кланів! Я не сказала нічого поганого?!

– А? Безумовно, Тацуя — людина, пов’язана з Десятьма головними кланами. І що з того? Те що батьки з Десять головних кланів, не означає, що дитина до них належить.

– Софістика. Ухилення. Насправді він був членом сім’ї Йотсуба та обдурював нас, приховуючи це!

– Щаслива панянка, яка виросла в нормальній родині, може цього не знати. Нерідкі випадки, коли дитина магів не може носити прізвище батьків.

Чіакі не мала жодного слова для спростування. Те, що говорила Еріка, було правдою, і навіть вона це знала.

– Ч-чому...

– Хм? Якщо у тебе є що сказати, чому б не сказати це прямо?

Чіакі обурилася несмішливому тону Еріки. Гнів зірвав гальма розсудливості.

– Чому, пані Чіба, ви злитесь через нього?! Він вам подобається?!

Багато однокласників, що спостерігали за суперечкою, нахмурились. З погляду старшокласників, аргументам Чіакі не вистачало гідності. Грубо кажучи: «Неважливо, хто кого любить». Здавалося, вони ніби казали їй «дурепа».

– Ти дурна?

Насправді озвучила це Еріка.

– Чи подобається мені Тацуя-кун? Я не така безрозсудна.

Однак почувши контраргумент Еріки, учні другого «E» відразу схилили голови на бік.

– Я не така безстрашна, щоб стати суперницею Міюкі в коханні. Мені шкода свого справжнього життя.

Якби ці слова почула Міюкі, це б не закінчилось так безпечно. Симпатія небезпечна. Однак, за винятком Тацуї, Чіакі та Томіцуки — тобто спостерігачів з другого «E», всі глибоко кивнули на слова Еріки.

– Ах було нерозумно серйозно сперечатися з цією дурною людиною.

Сказавши це, Еріка попрямувала до виходу.

Тацуя-кун, я пішла. Побачимось пізніше.

– О, побачимось.

Посміхнувшись Тацуї, який помахав рукою у відповідь, Еріка вийшла з аудиторії другого «E».

В результаті, Чіакі змогла відбитися від Еріки.

Однак залишившись стояти, тремтячи від сорому.

◇ ◇ ◇

Для старшокласників, було достатньо посперечатися про це, але для дорослих, які брали участь, Рада кланів було місцем серйозної боротьби, такою ж, в якій ризикуєш життям.

Місце зустрічі знаходилося в Хаконе, в орендованій конференц-залі готелю, досить високого класу. Перед самим початком, місця за круглим столом почали заповнюватись.

Високий засмаглий чоловік, в грубому светрі та сонячних окулярах — голова родини Ічідзьо, Ічідзьо Ґокі. Сорокадворічний чоловік, з Канадзави, щойно відсвяткував свій день народження. Офіційна посада президент гірничодобувної компанії, з підводного добутку.

Зріла жінка у вишуканому кімано зі зібраним в пучок волоссям — Футацуґі Маі, голова родини Футацуґі. П’ятдесят п’ять років, проживає в Ашімі. Офіційна сфера зайнятості — основний акціонер кількох компаній хімічної та харчової промисловості.

В піджаку грубого стилю поверх сорочки поло4, маленький і солідний літній чоловік — Міцуя Ґен, голова родини Міцуя. П›ятдесят три роки, проживає в Ацуґі. Офіційна сфера зайнятості, м’яко кажучи, міжнародна торгівля зброєю.

Красива жінка в формальному винно-червоному вбранні — Йотсуба Мая, голова родини Йотсуба. На перший погляд, виглядає на тридцять років, але фактичний вік, на цю мить, сорок сім років.

Добре одягнутий, але звичайний на вигляд, не витончений, схожий на бізнесмена, чоловік — голова родини Іцува, Іцува Ісамі. Сорок дев’ять років, проживає в Уваджіма. Офіційна сфера зайнятості — керівник і власник судноплавної компанії.

Гламурна жінка з прямим, коротким волоссям і брючному костюмі каштанового кольору — голова родини Муцудзука, Муцудзука Ацуко. Двадцять дев’ять років, проживає в Сендай. Офіційна сфера зайнятості — справжній власник компанії добутку геотермальної електроенергії.

Трохи старомодний та розумний джентльмен, що нагадує елегантних бізнесменів тисячу дев’ятсот вісімдесятих — дев’яностих — голова родини Саєгуса, Саєгуса Коуічі. Сорок вісім років, проживає в Токіо. Носить злегка затемнені окуляри, які не знімає навіть в приміщенні. Офіційна посада — керуючий венчурним капіталом.

Чоловік в костюмі без краватки з підстриженим волоссям, з проділом сім третіх, голова родини Яшшіро, Яшшіро Раідзо. Тридцять один рік, проживає в Фукуоці. Основна сфера діяльності — викладачі університетів та основні інвестори декількох телекомунікаційних компаній.

Сивоволосий джентльмен, одягнений у зарубіжний костюм трійку, голова родини Кудо, Кудо Макото. Шістдесят чотири роки, проживає в Ікомі. Офіційна сфера зайнятості — акціонер, інвестор та кредитор різних компаній військової промисловості.

Поголений чоловік у хаорі та хакамі — голова родини Дзюмондзі, Дзюмондзі Кадзукі. Сорок чотири роки, живе в Токіо. Основна сфера діяльності — власники інженерно будівної компанії, замовником якої виступають Сили Самооборони.

Це були нинішні Десять головних кланів та голови кожної з них. Лише Дзюмондзі Кадзукі був у супроводі свого сина Катсуто.

Усі глави родин зайняли місця за круглим столом і двері зачинилися. Тим хто їх зачинив, був наймолодший з присутніх, Катсуто.

Вельми шановний Дзюмондзі, вам вже краще?

Найстарший Кудо Макото, заговорив першим.

Десять головних кланів були рівними між собою. Між ними не було ієрархії. Це й передбачала ідея круглого столу, підготовленого в готелі.

Однак, без голови, були б деякі проблеми з проведенням. Тому було створене неписане правило, за яким, ведучим виступає найстарший з голів родин.

Макото спершу поцікавився здоров’ям Дзюмондзі Кадзукі, оскільки він був відсутнім на останніх Радах кланів і від його імені приходив його старший син Катсуто. Глави інших родин побачили Кадзукі вперше, за три роки.

– Що до цього, у мене є що вам сказати.

Почувши слова Макото, Кадзукі підвівся з місця. Його поведінка для Ради кланів, де допускалося говорити сидячі, передбачала серйозну заяву.

– Можливо не очікувано, Я Дзюмондзі Кадзукі, скористаюся усією можливістю, щоб передати посаду глави родини Дзюмондзі своєму синові, Катсуто. Я хотів би, щоб ви всі стали свідками цього.

Кожен глава переглянувшись з сусідом і поглянувши на Кадзукі, мали різні реакції, але звично ніхто нічого не сказав.

– Це досить раптова пропозиція.

Сказав Макото, висловивши думку усіх присутніх.

– Я давно про це думав. Я думав, що це станеться після того, як Катсуто стане дорослим, але вирішив, що буде недобре не лише для родини Дзюмондзі, а й для Десяти головних кланів, якщо я, зовсім непотрібний як маг, продовжу залишатися головою.

– Хочеш сказати, що не можеш використовувати магію?

Запитав Ічідзьо Ґокі. На Раді кланів часто піднімаються серйозні теми.

– Я три роки страждаю від зниження магічної сили. Вже два роки, я не можу брати участь в реальній битві, і фактично залишив роботу глави Катсуто. А три місяці тому, я, зрештою, втратив свої магічні сили.

Слова Кадзукі прозвучали наче грім серед ясного неба.

– Хвороба зниження магічної сили? Я ніколи про таке не чув. Я знаю, що це не ввічливо, але це велика проблема для магів. Ви маєте більш детальну інформацію? Невже немає ліків?

Запитав Саєгуса Коуічі. На Раді кланів він робив одне, два заперечення.

– Вельми шановний Саєгуса, не турбуйтеся. Ця хвороба є унікальною для родини Дзюмондзі.

– Лише для твоєї родини. Це точно?

– Вельми шановний Саєгуса.

Ніжно перебила Коуічі, Мая, коли той намагався продовжувати питання.

– Гадаю краще утриматися від подальших питань.

– Так. Не заглиблюватись в особисті обставини інших сімей. Це правило, широко застосовується не лише серед Десяти головних кланів, а й серед магічного суспільства. Чому б, як і каже пані Йотсуба, вам не зупинитися?. Вельми шановний Дзюмондзі каже, на магів інших сімей це не впливає, то чи цього недостатньо.

Підтримав думку Маї, Футацуґі Маі. Будучи другою по старшинству, після Кудо Макото, вона часто виступала арбітром, під час Ради кланів

– Зрозумів. – Мої вибачення, Вельмишановний Дзюмондзі.

Тихо відступив Коуічі. Не зважаючи на Маю, у нього не було причин сперечатися з Маї.

– Ні, я не проти.

Відповів Коуічі Кадзукі й поглядом подякував Маї та Маі.

– То що, шановні. Якщо до успадкування Дзюмондзі?

Знову запитав Кадзукі.

– Навіть якби ми не стали свідками, думаю, що нормально, якщо сім’я Дзюмондзі прийме рішення щодо своєї родини, але... я не проти. Буду рада стати свідком прийняття спадщини Катсуто.

– Я також не проти. Швидше, я думаю, що це честь. Буду рада бути свідком.

Сказала Муцудзука Ацуко, слідом за Маєю. Ацуко захоплювалася Маєю, і коли виникали суперечки, часто приймала її сторону. Той факт, що Кацушіґе, старший син родини Шібата, однієї з гілок родини Йотсуба, відвідував П’яту старшу школу в Сендай, не був пов’язаний з прихильністю Ацуко до Маї.

– Я не маю наміру робити жодних заяв, щодо успадкування іншої родини. Я хотів би привітати Катсуто з його призначенням. Прийміть мої співчуття, вельми шановний Кадзукі, але я хотів би подякувати за вашу наполегливу працю на користь магічного суспільства.

Можливо від ситуації раніше, висловив свою підтримку Коуічі.

Оскільки Мая та Коуічі одностайно підтримали пропозицію Кадзукі, решта голів, один за одним, привітали Катсуто та дякували його батькові за важку працю.

– Тоді, Катсуто. Як новий глава родини Дзюмондзі, сідай на це місце.

Нарешті, закликав Макото і зміна голови родини Дзюмондзі була затверджена.

Кадзукі попрощався з Катсуто і вийшов з кімнати, а Катсуто зайняв місце голови родини Дзюмондзі. Тоді Рада кланів розпочалася знову.

– Вельми шановний Ічідзьо, прошу.

– У районах Хокуріку-Сан’їн проблемних дій не виявлено. Немає ознак вторгнення Нового Радянського Союзу чи Великого Азійського Союзу.

За пропозицією Макото, Ґокі пояснив ситуацію нагляду за антиурядовою діяльністю та проявами агресії.

– Вельмишановна Муцудзука.

– У Північно-східному регіоні жодних порушень не виявлено.

– Вельмишановна Футацуґі.

– В регіоні Хансін5 усе як завжди. Якщо з’являться проблеми, ми їх відразу приберемо.

– ...Вельмишановна Футацуґі, будьте обережні. Вельмишановний Іцува.

– Помітного руху в регіоні Шікоку не виявлено.

– Вельмишановний Яшшіро.

– Думаю не настільки добре, як в районі Хансін, але все ж, в регіоні Кюсю все ще спокійно.

– Ось як. Будьте обережні.

Кожен давав звіт про ситуацію в регіонах, за які відповідали їх сім’ї. У напрямку Хоккайдо, Оґасавара та Окінава, що були під юрисдикцією магів з Сил Самооборони, Десять головних кланів не могли вільно діяти. В інших регіонах діяли ці сім’ї Хокуріку-Сан’їн — відповідальність родини Ічідзьо, південно-східний регіон — родини Муцудзука, Хансін-Тюґоку6 - родина Футацуґі, Шікоку за родиною Іцува, Кюсю, за винятком Окінави — родина Яшшіро, території Кюсю, Нара, Шіґа, Кії, під контролем родина Кудо. Родина Міцуя все ще активно керувала Третьою лабораторією, і у співпраці з іншими родинами «трійки», поставляла новітні розробки магам Сил Самооборони.

Родини Саєгуса та Дзюмондзі повинні були контролювати регіон Канто, включаючи Ідзу, а родина Йотсуба повинна була контролювати район Токай Ґіфу у напрямку Ногано, де не було відповідних сімей.

– Вельмишановний Саєгуса.

– У районі Канто активізувався рух антимагів. Ще не надто гаряче, щоб втручатися, але думаю, що, рано чи пізно, ми повинні будемо щось зробити. Крім того, відбувається підозрілий рух в Йокосуці. Можливо спроба втручання диверсантів.

– Вельмишановний Дзюмондзі, у вас такі ж думки?

– Що до руху антимагів, моя родина Дзюмондзі, має ту ж оцінку, що й вельми шановний Саєгуса. Що до диверсантів, на жаль, у нас не має даних.

– Хм. Про так званих гуманістів ми поговоримо далі. Далі вельмишановна Йотсуба.

– Не так сильно, як у районі Канто, але гуманісти просочуються і в районі Токай. Тож, вельмишановні Саєгуса і Дзюмондзі.

– Що таке вельмишановна Йотсуба?

З посмішкою відповів Коуічі, коли до нього звернулась Мая. В цій посмішці, крім комунікації, відчувався й інший контекст. Коуічі проявляв невпевнені емоції лише коли мав справу з Маєю.

Що до Маї, вона ніколи не проявляла прямої цікавості до Коуічі. Вона просто завжди дивилася на нього ніби він не має значення.

– Відбувається підозрілий рух у напрямку Ідзу. Ми пропонуємо посилити спостереження.

Навіть зараз. Вона просто недбало зиркнула на обличчя Коуічі і потім кинула на нього погляд, наче цікавлячись, чому він на неї дивиться і відповіла офіціозним тоном.

– Зрозумів. Чи не могли б ви розповісти, якого роду був цей рух.

Серйозним тоном запитав Катсуто. Схоже, він не розгубився у цій ситуації, в оточені старших.

– Так, звісно. Невеликий вантажний корабель, що прибув у порт Йокосуки з Північної Америки минулого тижня, зараз пришвартований у порту Намадзу. За судном спостерігав крейсер, що належить посольству USNA. На цей момент, крейсер посольства зник, але, схоже, нагляд за вантажним судном продовжується.

– Вельмишановна Йотсуба, чи відомо вам куди зник крейсер?

Знову запитав Маю Коуічі.

– Не знаю. Можливо він зараз десь у відкритому морі.

Відповідь Маї видавалася безвідповідальною, але від самого початку, розслідування це справа Коуічі. Родина Дзюмондзі діяла в моментах, що стосувалися реального бою, у надзвичайних ситуаціях. Навіть якщо вони так само відповідали за область Канто-Ідзумі, розвідка і спостереження була сферою цілковитої відповідальності сім’ї Саєгуса.

– Тоді наш дім це перевірить. Посилюється антимагічний рух. Можливо вантажне судно перевозило терористичне крило гуманістів, а чиновники USNA могли їх переслідувати. Номадзу — район під відповідальністю вельми шановних Йотсуба, але якщо корабель спочатку прибув до Йокосуки, тож ми також слідкуватимемо за ним.

Коуічі, який усе звісно зрозумів, без вагань спробував усе усвідомити.

– Так, дякую.

Кивнула Мая, і про судно Хейґу та крейсер Канопуса більше не говорили.

Коли з регулярними звітами розібралися, атмосфера в конференц-залі змінилася.

– Вельмишановний Кудо. Тут я хотів би дещо обговорити.

Відчуваючи наближення проблем, звернувся Коуічі.

– Вельми шановний Саєгуса, прошу.

Стримавши зітхання, заохотив діяти Макото.

– Тоді, я займу ваш час.

Сказавши це, як передмову, Коуічі повернувся до Маї.

У Муцудзука Ацуко та Яшшіро Раідзо на обличчях читалося однакове враження: «знову». Джентльменське ставлення Коуічі до Маї було звичним видовищем для Ради кланів.

– Вельмишановна Йотсуба, вітаю з призначенням наступної глави.

– Щиро дякую.

На обличчях Коуічі та Маї були привітні посмішки. В очах Коуічі була провокація, а Мая дивилася на нього морозними очима. Від чогось обоє вже були готові до бою.

– Однак ми не можемо прийняти заручини наступної голови та вашого сина.

– Чому? Я не думаю, що необхідно отримувати згоду кланів, з такого приватного питання, як шлюб. Чи щось змінилося?

Перш ніж хтось встиг висловити слова підтримки, Коуічі заперечив Маї.

– Звичайно, якби це був звичайний шлюб, я б цього не сказав. Але хіба що існує ризик втратити талант цінного мага.

Погляди присутніх, крім Коуічі та Маї, були спрямовані на Ічідзьо Ґокі.

Опустивши кінчики вуст, той схрестив руки на грудях. Це обличчя, здавалося видавало його думки: «У такому місці...».

– Як інцест впливає на якості мага? Ця тема вивчається протягом певного часу, але до висновків ще не дійшли. Деякі дослідники вважають це нешкідливим, а інші вважають це досить корисним. Однак, оскільки очікуються ризик генетичних відхилень, було сказано, що слід уникати шлюбів, занадто кровно близьких. Насправді між Намберс існує тенденція уникати шлюбів між братами та сестрами, котрі дозволені законом.

Кудо Макото зчепив пальці та прикрив очі. З боку, здавалося, що він глибоко задумався.

– Це просто тенденція, заборони немає. Також вже є приклади.

Тим хто стомлено заперечив Коуічі, була не Мая

– Так. Як і сказав вельмишановний Яшшіро, є пари двоюрідних сестер і братів, навіть у двадцять восьми сім’ях. Але, у тих випадках, у них були різні матері. У випадку вельмишановної Йотсуба, це не може бути аргументом.

– Шлюби між двоюрідними родичами вважається прийнятним, лише у тому випадку, коли можна легко прослідкувати, що між сім›ями батьків такого не було. Хіба, постійно повторюючи подібні шлюби, не виникне ризику близько кровного зв’язку?

Цього разу з Коуічі не погодилася Муцудзука Ацуко.

– Ризик ніколи не може бути нульовим. Все залежить від ступеня, вельмишановна Муцудзука.

Однак довід Ацуко не змусив Коуічі відступити.

– Я стурбований заручинами наступного покоління родини Йотсуба, оскільки їх матері — однояйцеві близнюки. Іншими словами, генетично, це те саме, що й шлюб зведених брата і сестри, по матері. Хіба це не так?

Ацуко мовчала. Не зважаючи, які емоції стояли за цим, логіка Коуічі була переконливою.

– Шлюб між двоюрідними братом і сестрою дозволені законом. Але якщо мова йде про зведених братів і сестер, можна сказати, що це спосіб обійти закон.

– Вельмишановний Саєгуса, думаю, що це вже занадто.

М’яко відповіла Футацуґі Маі на різкі слова, про обхід закону. Однак вона не висловила протест проти самого зауваження Коуічі.

– Вибачте. Звичайно це було занадто. Вельмишановна Йотсуба, прийміть мої вибачення.

Мая проігнорувала вибачення Коуічі.

– То що врешті-решт, вельмишановний Саєгуса, ви хочете сказати?

Проігнорувала і прямо запитала про наміри Коуічі.

Коуічі також зупинив гострий язик, і поглянув на Маю, що сиділа між Іцувою Ісамі та Муцудзукою Ацуко.

– Все дуже просто. Думаю, що заручини наступної голови родини Йотсуба, Шіби Міюкі та Шіби Тацуї слід скасувати.

Мая поглянула на Коуічі.

Погляди Маї та Коуічі зустрілися.

Ліве око Коуічі, за затемненим оком, випромінювало чи радість, чи то ненависть.

– Прошу вибачення. Чи можу я дещо сказати?

Сказав Ічідзьо Ґокі, розірвавши напруження, що виникло між ними двома.

– Вельмишановна Йотсуба, ми ще не отримали від вас відповіді. Не сказати, що це не має нічого спільного з тим, що сказав вельмишановний Саєгуса. Тому не могли б ви відповісти тут.

Ви щодо звернення, стосовно заручин вашим Масакі та Міюкі.

– Вірно.

Мая ледачо зітхнула, повернувши обличчя до Ґокі.

– Хіба вельмишановний Масакі не наступний голова родини Ічідзьо? З іншого боку, Міюкі також має намір бути наступною головою нашої родини. Навіть якщо відкинути безглуздість, обговорення можливості заручин в такому місці, оскільки наречений вже визначений, я думаю, що це від самого початку не можливо.

Мая явно була у поганому настрої, чи прикидалась що у неї поганий настрій, бо відповіла Ґокі поганим, холодним голосом.

– Прошу вибачення за неповагу. Однак ми серйозні у своєму прохані. Я кажу це не задля жарту чи зла.

– Серйозні? Серйозно просите руку моєї племінниці, яка вже має нареченого?

– Мій син дійсно сподівається пов’язати своє життя з вельмишановною Міюкі. Якщо вони зможуть одружитися, ми віддамо Масакі родині Йотсуба.

Круглий стіл голів загудів. – Ічідзьо Масакі, якого також називають «Багровий принц», продемонстрував свою силу в реальному бою у віці тринадцяти років і показав дії, придатні для цього імені, в інциденті в Йокогамі в дві тисячі дев’яносто п’ятому році, хоча йому зараз лише сімнадцять, він добре відомий серед Десяти головних кланів, як провідний бойовий маг.

Ґокі каже, що готовий відпустити такого спадкоємця. Безумовно, найбільшу вигоду отримає сім’я Йотсуба. Оскільки слова Ґокі не давали шансів на найменші сумніви, навіть Мая була змушена визнати його пропозицію.

– Ось як. Але врешті-решт, я не можу прийняти вашу пропозицію.

Хоча дискомфорт зник з виразу Маї, холодне ставлення не змінилося.

– ...Чи зможете ви назвати причину?

– Я розумію, що вельмишановний Ічідзьо хоче виконати бажання своєї дитини, як батько. Однак, як вельмишановний Ічідзьо турбується про почуття своєї дитини, як батько, так і я не можу не зважати на почуття своєї племінниці, як тітка.

– То такі почуття у вельмишановної Міюкі?

– Так. Моїй племінниці, Міюкі, подобається мій син, Тацуя. Тацуя не байдужий до Міюкі. Я повинна поважати їхні почуття.

Футацуґі Маі та Муцудзука Ацуко чітко кивнули на слова Маї. Невже жінкам простіше співчувати таким історіям?

– Наскільки незворушна вельми шановна Міюкі у своїх почуттях? Невже не можна дати Масакі шанс?

– Шанс?

– Вельми шановна Міюкі не мала шансів пізнати Масакі краще.

– Хіба з вельмишановним Масакі не так само? Ваш син навряд чи знає про Міюкі більше, ніж її зовнішність.

Від натяку, «його привабила лише її зовнішність» Ґокі стало ніяково. Він не міг цього заперечити, але він знову серйозно заперечив.

– Тому я хочу, щоб вони мали шанс поспілкуватися. Якщо вони пізнають один одного і вона все ж не обере Масакі, ми відступимо.

– Вельмишановний Ічідзьо... Ви розумієте, що ваша сім’я гребує почуттями Міюкі й Тацуї? Особливо моїм сином, Тацуєю. Слова вельмишановного Ічідзьо можна інтерпретувати лише так, що Тацуя поступається вельмишановному Масакі, як чоловік.

Ґокі не знав що сказати. Він не мав це на увазі, але подумав, що можливо це було не розумне зауваження.

Маі що виконувала роль арбітра, не сказала жодного слова щодо формулювання Маї. Іншими словами, більшість голів родин розсудили, що Ґокі зробив щось неправильне.

А Коуічі, який не поділяв їх думку, знову заговорив.

– Однак, якщо відкласти романтичні почуття та судити об’єктивно, я вважаю, що заручини між вельмишановними Масакі та Міюкі більш доречні. Перш за все, ви можете уникнути шкідливих наслідків близько спорідненого шлюбу.

– Вельмишановний Саєгуса... Ви кажете, що почуття вельмишановної Міюкі, як зацікавленої сторони, не мають значення?

Докорив Коуічі Міцуя Ґен, що до цього часу просто слухав.

Проте, Коуічі не відступив

– Певною мірою, потрібно стримувати свої почуття. Особливо, якщо є тим, хто збирається стати головою одного з Десяти головних кланів. Хіба це не справедливо для всіх присутніх?

Ніхто не заперечив. Всі присутні знали, що Коуічі сам так вчинив.

– До того ж вельмишановна Міюкі ще молода. Якщо вона насправді поладнає з вельми шановним Масакі, її серце може змінитися.

– Я згодна... Є сумісність між чоловіком і жінкою, яку не можливо було зрозуміти, якщо не зав’язати стосунки.

Прозвучав перший голос в підтримку Коуічі. Він належав Іцуві Ісамі.

Однак, мабуть, саме Коуічі найбільше здивувався цим словам. Він не показав цього на обличчі, але в душі був спантеличений.

– Я ж подумав, що вийде гарна партія і подав пропозицію на заручини зі старшою дочкою вельмишановного Саєгуси, але... Вельмишановна Маюмі і Хірофумі не зійшлися характерами, тому не склалося.

Як і сказав Ісамі, безпосередньо, перед Радою кланів, родина Іцува припинила пробні зустрічі.

– Має сенс стверджувати, що заручини вельмишановного Масакі з родини Ічідзьо та вельмишановної Міюкі з родини Йотсуба, це гарна партія. Їхній шлюб сприятиме подальшому розвитку японського магічного суспільства. Вельмишановний Ічідзьо каже, що номінально віддасть вельмишановного Масакі до родини Йотсуба, і я думаю, що це не погана ідея для вельмишановної Йотсуби.

За підтримки Ісамі, атмосфера почала змінюватися. У цей момент, вітер безперечно був попутний для Коуічі та Ґокі.

Однак вітер змінився в одну мить.

– Вельмишановний Іцува. Ваша сім’я не збирається отримати вигоду з одруження Міюкі.

Ісамі ніяково опустив погляд. Чітка відмова Маї, змусила його зрозуміти, що він намагався використати, як аргумент, дискусію про короткі вигоди та втрати.

– Дійсно, Міюкі ще молода. Можливість зміни серця не нульова. Але якщо ви так наполягаєте, вельмишановний Масакі повинен похитнути серце Міюкі власними зусиллями. Якщо вельмишановний Масакі покаже себе достатньо, щоб вкрасти Міюкі у її нареченого Тацуї, я теж її не триматиму. Сім’я Йотсуба не може відпустити Міюкі, але ми можемо знайти місце для її чоловіка.

– Значить заручини не будуть скасовані?

– Чи правильно, що вельмишановний Масакі натомість залицятиметься до вельмишановної Міюкі?

Підтвердили наміри Маі Макото та Маі.

– Ви вірно зрозуміли. Перш за все, я хочу сказати, що шлюб між Тацуєю та Міюкі є законним, згідно з національним законодавством. Хіба це не те що ви повинні прийняти, правда?

Маі кивнула на слова Маї.

– Усе як говорить вельмишановна Йотсуба. Це правда, що існує ризик від близько кровного шлюбу. Однак, претензії вельмишановного Саєгуси виходять за рамки рішень, що можуть бути прийняті на Раді кланів.

Маі перевела погляд з Коуічі, що сидів навпроти за круглим столом, на Ґокі поруч.

– Ви не проти, вельмишановний Ічідзьо? Вельмишановна Йотсуба сказала, що попри заручини вельмишановної Міюкі, вона дозволить вашому синові познайомитись з нею. Більше батьки не втручатимуться.

– ...Зрозумів. Я так і скажу синові.

– Мене теж все влаштовує.

Ґокі та Коуічі відступили.

– До речі, чи стосується це вельмишановного Тацуї, дозвіл на знайомство незалежно від існування нареченої?

Однак, здається, Коуічі не зміг просто так підняти білий прапор.

Під поглядами Маї та Маі, він посміхнувся.

– Як згадував раніше, вельмишановний Іцува, стосунки між вельмишановним Хірофумі та нашої Маюмі були розірвані. Якщо все вдасться, я хотів би попросити вельмишановного Тацую взяти Маюмі за дружину.

Колись Кудо Рецу назвав його «три́кстером7», через його магічні навички, але можливо, скоріше через його характер.

Оскільки всі втомилися від отруйності Коуічі, в Раді кланів оголосили коротку перерву.

І після того, як рада, через десять хвилин, відновилася, Мая кинула нову бомбу.

Вона стосувалася не сумнівних претензій Коуічі, а невеликого скандалу.

– Я маю дещо всім розповісти.

– Хо. – Рідко коли вельмишановна Йотсуба піднімає питання. І про що ж мова?

Спонукана Макото, Мая посміхнулася Коуічі.

По хребтах голів Десяти головних кланів, крім Маї та Коуічі пробіг жах. Катсуто, що ще не бачив їхньої міжусобиці, навіть здригнувся.

Червоні блискучі та м’які вуста Маї відкрилися.

– Ви чули про молодого чоловіка, на ім’я Чжоу Гонґцзінь?

Щойно Мая вимовила ці слова, тіло Макото напружилося. Коуічі не проявив жодної реакції, але відсутність реакції говорила, що він щось знає.

– Чжоу Гонґцзінь?..

– Вельмишановна Йотсуба, хіба це не славний Чжоу Юй 8, царства Ву9, що славився в Три царстві?

Мая з посмішкою похитала головою на запитання Муцудзуки Ацуко та Яшшіро Раідзо.

– Древній маг з континенту, з базою в китайському кварталі Йокогами. Ви б назвали його даосом, так, вельмишановний Кудо?

– О, так. Магів древньої магії з континенту часто так називають.

Щосили тримався Макото, щоб його тіло не тремтіло.

– Вельмишановний Кудо, щось не так? Виглядаєте блідим.

– Ні, пробачте, вельмишановна Муцудзука.

Схвилювавшись підозрілою поведінкою Макото, Ацуко повернула голову до Маї.

– То що з цим Чжоу Гонґцзінь?

Міжнародна, антимагічна, політична організація «Бланш». Гонконгський міжнародний злочинний синдикат «Безглавий дракон». Диверсійна група Великого Азійського Союзу, що спричинила інцидент в Йокогамі. І «Паразити», що викликали переполох у справі з вампірами, головним чином в Токіо. Він сірий Кардинал, що керував ними та підтримував і викликав сум’яття в Японії, або особа, що виконувала ролі агента сірого Кардинала в Японії.

Конференц-зала наповнилася метушливим шумом.

Гулу не було. У кімнаті було лише десять людей. Це не була легка тема, яку можна вільно обговорити з сусідами.

Попри це, для голів Десяти головних кланів, спокійні слова Маї були досить шокуючими.

– Вельмишановна Йотсуба.

Тихо підняв руку Раідзо, навпроти Маї. Схоже, звичка, що залишилася після Університету.

– Ви сказали «виконував», у минулому часі, це тому, що Чжоу Гонґцзінь вже ліквідований? Або, тому що він вже втік за кордон?

– Чжоу Гонґцзінь був вбитий Тацуєю за підтримки вельмишановного Ічідзьо Масакі та вельмишановного Кудо Мінору, у жовтні минулого року.

Макото здивувався. Ґокі чув про це від Масакі, але Макото не чув про це від Мінору.

Однак інші глави не помітили зміну його виразу. Погляди всіх були спрямовані на Маю, і за винятком Коуічі Ґокі та Макото, голови кивали із захопленим обличчям.

– Вельмишановного Мінору — молодшого сина вельмишановного Кудо, чи не так?

Розмовляючи з Раідзо по сусідству, Макото легенько кивнув з дружньою посмішкою.

– Вельмишановний Масакі з родини Ічідзьо, вельмишановний Тацуя з родини Йотсуба, вельмишановний Мінору з родини Кудо... Дуже надійні.

Щиро похвалив Міцуя Ґен.

– Вірно. Я дуже рада, що підростає наступне талановите покоління. Думаю, що майбутнє японського магічного суспільства в безпеці.

Погодилася з ним Футацуґі Маі.

– Хоча з нашого погляду, для вельмишановного Дзюмондзі, він кохай, а не наступне покоління. Вони безумовно надійні.

На заяву Муцудзука Ацуко, старші розсміялися.

Однак мирна атмосфера розсіялася відразу після слів Маї.

– Вельмишановний Саєгуса. Ви ж співпрацювали з Чжоу Гонґцзінем, читак?

Круглий стіл затих.

– ...Вельми шановна Йотсуба, це обґрунтовані слова?

Глухим голосом запитав Іцува Ісамі.

Коуічі нічого не сказав.

– Вельмишановний Саєгуса. Було встановлено, що ви використовували Накуру Сабуро, що знаходився під вашим керівництвом, для зв’язку з Чжоу Гонґцзінем та опосередковано використовували представника Канду від Партії громадянських прав, для підсилення антимагічного руху, у квітні минулого року. Ви маєте заперечення?

Коуічі повільно заговорив.

– Вельмишановна Йотсуба, я також хотів би дізнатися, які у вас підстави.

Коуічі та Мая холодно дивилися один на одного.

– Якщо дозволите?

У напружену атмосферу втрутився наймолодший Катсуто.

Не зважаючи на погляди, що зібралися на ньому, Катсуто спокійно заговорив.

– Те що вельмишановний Саєгуса підживлював антимагічний рух, правда. Я чув це особисто, від вельмишановної Саєгуси.

Погляди, що були спрямовані на Катсуто, повернулися на Коуічі.

– Вельмишановний Саєгуса, маєте виправдання?

Різко запитала Ацуко у Коуічі.

Той розслаблено посміхнувся.

– Те, що сказав вельмишановний Дзюмондзі, правда. Те, що сказала вельмишановна Йотсуба, майже правда. Однак, здається, в порядку є непорозуміння.

– В порядку? Що ви маєте на увазі.

Сказав Ґокі, ніби виплюнув. Однак посмішка Коуічі не зникла.

– Я використав свого підлеглого для зв’язку з Чжоу Гонґцзіннем, коли вже антимагічний рух стих, після експерименту із «Зоряним реактором» у Першій старшій. О, це також заслуга вельмишановного Тацуї. Президент японського філіалу Розен високо оцінив цей експеримент і тенденція у світі різко змінилася. Він чудовий син.

– І що з того.

Роздратовано докорив Ґокі.

Коуічі продовжив без подальших затягувань.

– Причиною, з якою я зв’язався з Чжоу Гонґцзінем, було припинити напади ЗМІ на всіх магів. Звичайно, нам потрібно було щось для переговорів, але ми не пропонували жодної компенсації, яка б зашкодила японському магічному світу.

– Так, ось воно як? Підігрівши рух антимагів, ви об’єдналися з Чжоу Гонґцзіннем.

Мая легко погодилася з заявою Коуічі.

– Але незаперечний факт, що Чжоу Гонґцзінь нашкодив цій країні до цього, так? Думаю, що той факт, що ви об’єдналися з такою людиною, є неприйнятним вчинком для члена Десяти головних кланів. Хіба, ви усі, не згодні?

Саме через цю проблему, Мая не могла відступити.

– Так.

Коротко продемонстрував згоду Ічідзьо Ґокі.

– Як вельмишановна Йотсуба і сказала.

Вторила Муцудзука Ацуко.

– На жаль це так.

Потім і Яшшіро Раідзо.

– Вельмишановний Саєгусі, я тоді теж сказав, що варто зупинитися.

Висловився Дзюмондзі Катсуто.

– Вельмишановний Саєгуса, думаю у вас були свої ідеї, але...

Сказав своє слово Іцува Ісамі.

– Вельмишановний Саєгуса, ми не можемо вас захистити.

Сказав своє слово, Міцуя Ґен.

– Вельмишановний Саєгуса. Незалежно від ваших намірів, є межі, які не можна перетинати, і спільники, з якими не варто співпрацювати.

Підтримала Маю Футацуґі Маі.

Коуічі, з посмішкою на обличчі, був загнаний в глухий кут.

Погляди Ґокі, Ацуко, Раідзо, Катсуто, Ісамі, Ґена, Маі були спрямовані на Кудо Макото, який досі не висловився.

Зрештою, слова Маі сказані Коуічі, стосувалися і його. Хоча ситуації відрізнялися від ситуації Коуічі, Макото також був у змові з Чжоу Гонґцзінем.

Хвилювання Макото були перервані стуком у двері.

– Чи можу я увійти?

Голос по той бік дверей, що мали бути звукоізольовані, належав старому чоловіку, якого всі присутні добре знали.

Катсуто, який сидів найближче до дверей, встав і оглянув присутніх.

Дехто кивав, але ніхто не похитав головою.

Катсуто підійшов до дверного пройму і відчинив двері, в які постукали.

За дверима стояв Кудо Рецу, який мав відійти від справ.

– Патріарх, давно не бачились. Проте, яка у вас справа сьогодні?

Ввічливо привітала його Маі. Катсуто спробував запропонувати своє місце, але Рецу посміхнувся і махнув рукою.

– Вибачте, але я чув про поточну ситуацію.

Рецу відразу перейшов до суті.

Ніхто не питав як. Правила Ради кланів говорили, що вони були конфіденційними, але не лише родина Кудо викладала деталі зустрічі на зовні, різними способами.

– Природно, що всі звинувачують Коуічі. Але я хочу, щоб ви почекали, перш ніж він прийме покарання.

Рецу назвав Коуічі, на ім’я, а не «Вельмишановний Саєгуса». Тим самим, він повідомив, що говорить не як колишній член Ради кланів, а як старійшина японського магічного світу, як старий, який зараз не має жодних повноважень.

– Що до підбурення антимагічного руху, Коїчі обговорював це зі мною. Я не зупинив його.

Усі за круглим столом переглянулись. За винятком Маї, Коуічі, Макото, Ґокі, Маі, Ґен, Ісамі, Ацуко, Раідзо, і Катсуто, не могли зрозуміти намірів Рецу. Ні, навіть Макото не знав, що насправді мав на увазі його батько. Лише Мая та Коуічі здогадувалися про наміри Рецу.

– Крім того, моя родина Кудо також мала стосунки з Чжоу Гонґцзінем. Навіть якщо Коуічі вдався до змови з Чжоу Гонґцзінем, він лише домовився про змову і не робив жодних конкретних дій, але я використав технологію, надану Чжоу Гонґцзінь, для безпілотної магічної зброї з використанням Паразитів і спробував використати невинних юнаків як лабораторних пацюків. Якби син Маї не зупинив це, все могло стати непоправним.

Мая, з ледь помітною посмішкою, кивнула йому. Вона збиралася ґрунтовно побити Коуічі, але не була одержима цим. Якщо Рецу збирався захищати його, вона не мала наміру псувати стосунки з вчителем.

Порівняно з тим, що зробив я, дії Коуічі є не що інше, як затія.

– Однак, Патріарх.

Рецу поглядом зупинив Ґокі, який хотів щось сказати.

– Родина Кудо вийде з Десяти головних кланів. Тож не могли б ви на цьому зупинитися?

– Попередник...

Макото з приголомшеним виразом поглянув в обличчя батька.

Той поглянув на свого з сина з усією люттю, що означало ім’я Рецу.

– Макото, ти винен що безпосередньо зв’язався з Чжоу Гонґцзінем. Інцидент з даосистами, послідовниками Чжоу Гонґцзіня, спричинив багато проблем як для сина вельмишановної Йотсуби, та сина вельмишановного Ічідзьо. Це мав сказати ти, а не я.

– Попередник... Батьку!

– По правді кажучи, ти розчарував мене.

– Сенсей, все дійсно гаразд?

Спробувала заспокоїти Рецу Мая.

– Якщо сім’я Кудо візьме на себе відповідальність, це переконає сім’ю Йотсуба. Було б не погано, якби ви дозволили вельмишановному Саєгусі, спокутувати його проступки своїми майбутніми досягненнями.

Рецу не захищав Коуічі, лише через те, що вони колись були вчителем і учнем. Якщо він когось справді захищав, то це свого кровного сина.

На даний час, найпотужнішою групою магів в Японії був не магічний підрозділ Сил Самооборони, а родина Йотсуба. А за ними родина Саєгуса. Йотсуба та Саєгуса — дві найсильніші родини в японському магічному світі. І виключати Саєгусу з Десяти головних кланів було небажано. Для того, щоб підтримати порядок японського магічного світу з Десятьма головними кланами на вершині, Саєгуса повинні були залишатися серед цих кланів.

Кудо Рецу захищав Коуічі, щоб зберегти систему Десяти головних кланів, яку він створив. Маї було не важко зрозуміти ці спекуляції.

– Якщо вельмишановна Йотсуба, так каже...

– Звичайно, якщо родина Саєгуса вийде з Десяти головних кланів зараз, виникне надто велика діра.

Ацуко і Раідзо, один за одним погодилися з Маєю. Око Коуічі все ще було холодним.

Ніхто не висловив заперечень.

Коуічі повернувся, спостерігаючи за цим з виразом маски, без усмішки.

Мая ж поглянула на Коуічі й посміхнулася.

– Макото, ходімо.

За наказом Рецу, Макото повільно піднявся з місця члена Десяти головних кланів.

– Прошу у всіх вибачення.

Рецу злегка вклонився і вийшов з конференц-зали.

Макото опустив плечі та пішов за ним.

Двері звучно зачинилися.

– Г-гаразд.

Трохи нервовим голосом промовив Іцува Ісамі, запустивши час, що відновив рух.

– Маємо визначити, хто займе місце родини Кудо в Десяти головних кланах.

– Завтра відбудуться вибори. Чому б це не зробити тоді?

Запропонував Міцуя Ґен.

Якщо в Десяти головних кланах є вакантне місце, додаткового члена обирає Рада кланів, і той виконує свої обов’язки до наступних Зборів. Не слід залишати Десять головних кланів у неповному складі, навіть на день.

Підтримала пропозицію Ісамі, найстарша з присутніх, Футацуґі Маі, яка замінила Макото.

– Вірно. Тоді хто підходящий? Хто-небудь має кандидатів?

З виразом на обличчі, нічого не поробиш, поцікавився кандидатами Ґокі.

– Погляньмо.

Сказала Мая і всі повернули на неї погляд.

– Як щодо вельмишановного Шіппо? Глава, Такумі, вдумливий і хоча під його контролем мало магів, його фінансові можливості достатні.

Ґокі, Катсуто та Ісамі поглянули на Коуічі. Іншим сім’ям було відомо про ворожнечу родин Саєгуса та Шіппо, але Коуічі не показав реакції.

– Шіппо... Ще якісь рекомендації?

На питання Маі ніхто не відповів.

– Тоді, вирішено, новим членом Десяти головних кланів стане Шіппо. Це на один день, але давайте негайно повідомимо про це вельмишановному.

– Тоді, я.

Підвівся Катсуто і намагався покинути конференц-залу, щоб покликати.

– Вельмишановний Дзюмондзі, будь ласка, зачекайте.

Гукнула його в спину Маі.

– Зробімо невелику перерву. Може відновимо засідання через тридцять хвилин?

Ніхто не заперечив її слова.

◇ ◇ ◇

Наступного дня, у вівторок, п’ятого лютого.

Як тільки Тацуя увійшов до класу другого «E», до нього відразу ж підійшов Шіппо Такума.

– Що сталося?

Раніше ніж Тацуя встиг відповісти, з підозрою запитав того семпай з клубного комітету, Томіцука.

– Ні, я просто хотів… висловити вдячність Шібі-семпаю.

Зніяковіло відповів Такума.

Ну відчуття незручності було зрозуміле. Нападки Такуми, що спричинили серію боїв у квітні, були широко відомі у всій школі.

Подальші зміни Такуми були помічені не лише учнями першого року, а й старшокласники, але грубість стосовно Тацуї, не зникла з пам’яті студентів. І як правило, коли Такума розмовляв з Тацуєю, це привертало зацікавлені погляди.

Крім того, Еріка і Лео мали невдоволені погляди. Сьогодні Мікіхіко також прийшов до класу другого «E», але також виглядав невдоволеним.

– Вдячність? Навіть не уявляю, за що?

Сказав Тацуя, без жодних ознак образи. Швидше за все, Тацуя помітив зусилля Такуми в Турнірі дев’яти шкіл і оцінив його набагато вище.

Ну... Я чув, що це Вельмишановна Йотсуба рекомендувала мою сім’ю, на заміну одного з Десяти головних кланів...

– Вибач, я вперше про це чую.

Він не прикидався, Тацуя дійсно ніколи про це не чув. Необхідність заміни, в першу чергу, означала, що якась сім’я полишила посаду в Десяти головних кланів. Тацуя не міг уявити, що такого надзвичайного могло статися.

– Ну... Хоча це лише заміна до сьогоднішніх виборів... Я всеїдно дуже вдячний. Дуже вдячний!

Напевне, йому було ніяково. Закінчивши зі своєю справою, Такума миттю повернувся до свого класу.

Тацуя здогадувався, що Такума дуже чутливий стосовно всього, що стосується Десяти головних кланів.

«Але навіщо так радіти?»

Тацуя ще раз зрозумів, що різні люди мають власні цінності.

◇ ◇ ◇

Сьогодні вибори до Десяти головних кланів, що проводяться раз на чотири роки. Також були присутні голови вісімнадцяти сімей, що наче оточили голів Десяти головних кланів, що сиділи за круглим столом. Були присутні всі, окрім сім’ї Кудо.

– Тож почнемо вибори до Десяти головних кланів.

Після оголошення Футацуґі Маі, всі підвелися.

– Перш за все, як завжди, якщо у вас є якісь заперечення щодо нинішніх десяти майстрів, будь ласка, залишайтеся стояти. Якщо у вас немає заперечень, сядьте протягом наступної хвилини.

Це первинне голосування на таких виборах. Якщо хоча б одна людина продовжить стояти, роздадуть бюлетені та розпочнеться фактичне голосування. Під час голосування, відзначалося десять сімей, які найбільше підходять до Десяти головних кланів, та вкидання їх у скриньку для голосування, миттєвий підрахунок голосів здійснювався в присутності шістьох людей, трьох представників з Десяти головних кланів та трьох з вісімнадцяти допоміжних сімей, а наступні Десять головних кланів будуть обрані в порядку голосування.

Однак це було відкрите голосування. Критерієм відбору Десяти головних кланів — найбільша сила з двадцяти восьми сімей, на той час. Проте еталоном сили була не лише магічна сила, а й здатність сприяти нації.

Голосування за непридатний дім не означає, що вас позбавлять номера, як раніше. Але протягом наступних чотирьом років вас чекає досить важке покарання, клеймо недалекоглядного.

У відповідь на слова Маі, перша десятка, що стояла навколо круглого столу, зайняла свої місця.

Й вісімнадцять сімей, що стояли навколо них, також, один за одним почали сідати на стільці.

Коли секундна стрілка повернулася на сто вісімдесят градусів, сталося щось несподіване.

Глави родин Кукі та Кудзумі сіли.

Ця дія шокувала інших голів вісімнадцяти сімей, які планували взяти участь у виборах, оскільки, як очікувалося, вони спробують повернути родину Кудо, які зараз не знаходяться серед Десяти головних кланів.

Глави, що все ще стояли, переглянулись.

Вони, загнані в кут, один за одним сіли.

Через п’ятнадцять хвилин ніхто не стояв.

Після завершення хвилини, Футацуґі Маі знову встала

– Тож, протягом наступних чотирьох років родини, Ічідзьо, Футацуґі, Міцуя, Йотсуба, Іцува, Муцудзука, Саєгуса, Шіппо, Яшшіро та Дзюмондзі будуть служити Десятьма головними кланами. Дякую за співпрацю.

Решта дев’ять людей за круглим столом також встали вклонитися людям, що стояли навколо круглого столу.

Глави додаткових вісімнадцяти сімей, що оточили нових Десять головних кланів, вибухнули оплесками.

Після завершення виборів Десяти головних кланів, глави вісімнадцяти додаткових сімей, за звичаєм залишили, кімнату, а нову організацію залишилися обговорювати лише Десять головних кланів. Однак Маі, зупинила голів родини Кукі та Кудзумі, які вже збиралися вийти.

– Вельмишановна Кукі, вельмишановний Кудзумі, зачекайте трохи.

– Вельмишановна Футацуґі.

– Щось трапилось?

– Я хотіла б вас запитати. Можете приділити мені трохи часу?

Глави Кукі та Кудзумі кивнули. Глави решти вісімнадцяти сімей пішли, і в конференц-залі залишилося дванадцять людей, представники Десяти головних кланів та двох сімей «Дев’ятки».

– Що я хотіла запитати.

– Вельмишановна Футацуґі, дозвольте мені.

Зупинив Маі, Шіппо Такумі, який щойно приєднався до Десяти головних кланів

– Вельмишановний Кукі, вельмишановний Кудзумі. Мою родину Шіппо призначили до Десяти головних кланів, але вона замала. Зазвичай ми мали б переїхати та наглядати за районом Кіото замість вельмишановних Кудо, але в ситуації, що склалася в моєму домі, ця роль не зовсім можлива.

– У такому випадку, чому б вам не попросити вельмишановну Футацуґі чи вельмишановну Йотсубу? Вельмишановний Ічідзьо також має деякий вихід на Кіото.

На пропозицію нинішньої глави родини Кукі, Такумі посміхнувся і похитав головою.

– Була в мене така ідея, але я хотів би, щоб родина Кудо і надалі наглядала за напрямком Кейдзі10 та півострова Кії. Звичайно, родина Шіппо не збирається стояти осторонь. Чи можу я позичити силу, якої не вистачає нашій сім’ї, у всієї «дев’ятки».

Після деякого здивування, глави Кукі та Кудзумі розпливлися в усмішці.

– Зрозуміло.

Ми обговоримо це з шановним Макото, та відповідь точно буде позитивною.

– Прошу, зробіть це.

Глибоко вклонився Такумі, а Кукі та Кудзумі вклонились у відповідь.

Глави родин Кукі та Кудзумі пішли й в кімнаті для переговорів настала розслаблена атмосфера.

– Ну, тоді продовжмо Раду кланів.

– Обговоримо заходи проти гуманістів.

Підтримав слова Маі Ґен.

– Ні, до цього, я хотів би почути про корабель в Ідзу.

Висловив заперечення Ґокі.

– Вельмишановний Ічідзьо... Від чого такий поспіх?

Докорив з переляканим виразом Ісамі.

– Якщо це корабель терористів, вони не з тих хто буде чекати.

Не відступив Ґокі.

– Не заперечую, вельмишановний Іцува.

Відповів Коуічі, що за ніч відновив свій звичний настрій.

– Тоді послухаймо про це.

Коуічі був таким же як і раніше, але, схоже, Ґокі не мав наміру зв’язуватися з ним, як раніше. Для такої людини як Ґокі, таємне спілкування з ворогом непростимий вчинок.

– На вантажному судні, на яке вказала вельмишановна Йотсуба, не виявлено магів. На борту не залишилося зброї чи боєприпасів.

– На борту?

– Це означає, що вибухівка могла бути перевезена. Не виключено, що корабель підготовлено для втечі, тому ми будемо продовжувати спостерігати за ним.

– Яка ситуація з USNA?

Замість Ґокі, цього разу, Коуічі запитав Катсуто.

– Ми знайшли місцевих агентів, тобто тих хто перейшов на бік USNA, але вони не надто вмілі. Я не думаю що це накази керівництва USNA.

– Іншими словами... Справжній мисливець десь ховається.

– Крейсер про який говорила вельмишановна Йотсуба, був підтверджений в територіальних водах. Боюся, він ховається там.

Вдумливо промовив Ісамі на слова Коуічі.

– Якщо він у морі, мені перевірити? Якщо скористатися стихійним лихом, для прикриття, це буде наче нічого й не було.

– Терористи які могли проникнути в країну, більша проблема, ніж мисливці USNA.

Заперечила слова Ісамі Ацуко.

– Вірно. Немає впевненості, що вони проникли, але разом з тим, немає доказів, що ні. А найгірше, ми не знаємо де вони ховаються.

Підтримав думку Ацуко Раідзо.

– Можливо, вони націлились на цю зустріч.

Мабуть, це був повний збіг.

Але це факт.

Однак після того, як Раідзо це сказав навколо конференц-зали пролунав сильний шум і вібрації.

◇ ◇ ◇

Вівторок, п’ятого лютого, дві тисячі дев’яносто сьомого року, десять тридцять третя ранку.

В Першій старшій якраз була перерва між другим і третім уроком.

У кишені Тацуї, під час переходу до кімнати практики, зазвучав сигнал тривоги.

Тацуя, витягнув термінал та перевірив повідомлення, і змінився на обличчі, що для нього було дуже незвично.

– Вибачте, я вперед!

Тацуя залишив своїх однокласників, включаючи Мідзукі, що його супроводжувала, і побіг до тренувальної кімнати.

Тацуя, з дозволу свого вчителя Дженніфер Сміт, пішовши зі школи раніше, зустрівся з Міюкі на алеї, обсадженій деревами, що вела до шкільних воріт.

– Старший брат, ви теж отримали екстрений виклик?

Коротко, із блідим обличчям, запитала у Тацуї Міюкі.

– Ходімо.

Ще коротше відповів Тацуя.

Міюкі кивнула і спробувала прискоритися, але зупинилась, почувши голос позаду.

З будівлі Першого потоку вийшли Мінамі з її однокласницею Саєгусою Касумі та її сестрою Ідзумі та Шіппо Такума. Вони всі були пов›язані з Десятьма головними кланами. За винятком Мінамі, всі мали кровний зв’язок з цими кланами.

– Міюкі-семпай!

Кинулася до Міюкі Ідзумі.

– Ідзумі-чан теж?

– Зрештою, це не фальшиве повідомлення?!

Кивнула Ідзумі Міюкі.

Ідзумі без свідомо затремтіла.

– Ми йдемо поглянути на ситуацію. А ви люде?

Запитав у першорічок Тацуя, на крок попереду.

– Я теж піду!

Негайно відповів Такума.

– Ми теж!

Сказала Касумі, схопивши сестру за тремтячу руку.

Мінамі стала ближче до Міюкі. Щоб у будь-який момент мати змогу поставити щит.

Шестеро людей, на чолі з Тацуєю, рушили до станції.

◇ ◇ ◇

В той самий час, у третій старшій.

– Масакі, що сталося?!

Голосно запитав Кічідзьодзі, захекавшись, наздоганяючи Масакі, який вискочив з класу і повідомив про достроковий вихід з кабінету.

– На батька напали!

Відповів Масакі, шкодуючи навіть час, щоб обернутися назад.

– Напали? Але він посеред Ради кланів.

Тож місце проведення Ради кланів зазнало атаки терориста смертника.

– Що?!

Масакі нарешті обернувся до Кічідзьодзі, який втратив дар мови.

– З екстреного сигналу, ситуацію не зрозуміти. Я просто знаю, що він ще живий. Я поїду на місце вертольотом. Джордж подбай про Акане та інших!

– У-угу, зрозумів! Будь обережний, Масакі!

– О, так, знаю!

Масакі помчав не додому, а до вертодрому компанії.

◇ ◇ ◇

Водночас в Магічному Університеті.

Пані Саєгуса, що не так?

Маюмі, яка раптом підвелася під час семінару у форматі дискусій, покликала викладач.

– Прошу вибачення, вчителю. Можете мене вислухати?

Маюмі незвично швидко з похмурим виразом, підійшла до столу викладача.

Вона акуратно показала викладачці екран термінала, який тримала в руці.

Вона жестом руки зупинила лектора, яка збиралася викрикнути та наблизила вуста до її вуха.

– Думаю, члени моєї сім’ї досить неспокійні. Мої брати можуть спробувати прорватися на місце події, тож я хотіла б піти додому і заспокоїти всіх.

Лектор з серйозним обличчям кивнула.

Щоб не викликати в одногрупників непорозуміння, Маюмі з посмішкою і злегка винуватим виразом пояснила, що піде раніше через сімейні обставини.

◇ ◇ ◇

Вибух стався безпосередньо під дверима конференц-зали. Двері здуло і стіни облизнуло червоне полум’я.

Але полум’я швидко згасло.

– Чудова робота, вельмишановний Дзюмондзі.

У жодного з членів ради не залишилося й подряпини. І температура, і ударна хвиля були повністю заблоковані жаростійким бар’єром Катсуто.

– Вельмишановна Муцудзука, як і очікувалося.

Саме контроль теплотворення Муцудзука Ацуко загасив полум’я. Для магів «шістки», що маніпулюють теплом, погасити полум’я, що навіть сталь розплавити не може, всеїдно, що з’їсти шматок пирога.

– Краще вийти на вулицю. Якщо нас завалить, щоб вибратись знадобляться додаткові зусилля.

Спокійно запропонувала Футацуґі Маі, не допускаючи окиснення будівельних матеріалів, щоб запобігти поширенню вуглекислого газу.

– Я згодна. Схоже, розпочалася досить масштабна атака смертників.

Кивнув на слова Маі Міцуя Ґен, встановивши магію в режим очікування.

– Ляльковий тероризм! Жахливе дійство.

Клацнув язиком Ґокі під продовження вибухів. Ляльковий тероризм, це вибухи, які спричиняють люди-маріонетки. Є два способи перетворити людей на ляльок, маніпуляція розумом, за допомогою магії чи наркотичне та магічне позбавлення фізичного контролю.

Ґокі відчув ознаки магії віддаленого контролю тіла. Ознаки повільного руху у вестибюлі на першому поверсі та коридорах на кожному поверсі, схоже, вони спускалися в низ.

Маги «Одиниці», такі як родина Ічідзьо, добре володіють магією, яка змінює живе тіло, але магія, яка маніпулює рухом людського тіла, заборонена. Було декілька випадків, коли заборона порушувалася, що призводило до «позбавлення числа». Тому, навіть якщо було зрозуміло, що це техніка лялькового тероризму, не було можливості втрутитися в неї та зупинити.

– Погано!

Відчувши, що підлога ось-ось розвалиться, Яшшіро Раідзо активував магію контролю гравітації. Він підтримав підлогу, що втратила опори, магією широкої області, що відрізнялася від магії польоту і потребувала великої сили.

– Покваптесь.

Усі кивнули на слова Коуічі, і розмістивши Маю, Маї та Ацуко всередині групи, десять магів рушили з готелю.

Зустрівши смертника з вибухівкою, що рухався на зустріч, Ічідзьо Ґокі застосував «вибух».

– Це не смертник. Це керований труп, що несе бомби!

Гнівно і вульгарніше, ніж від нього очікували, сказав він відірвавши руку трупа, щоб запобігти детонації.

Щоб уникнути завалення під поверхами, голови Десяти головних кланів вирішили евакуюватися зістрибнувши з даху і піднімаючись в гору, знешкоджували бомби-мерців, з якими безперервно зіштовхувалися.

Міцуя Ґен та Саєгуса Коуічі найшвидше розбиралися з мерцями-бомбами. Ґен мав магічну техніку «швидке завантаження», яка постійно зберігала в режимі очікування до дев’яти магічних послідовностей і одночасно вивільняла дев’ять магій, а Коуічі, за допомогою «Октет11»зберігав вісім типів магії з чотирьох систем в режимі готовності активації, щоб вільно вивільнити магію відповідно до ситуації, що не давало ходячим трупам ні шансу.

Катсуто чудово захищав від відкладеного вибуху бомби-мерця, за допомогою магії багатошарового бар›єра «Фаланга».

Магія контролю гравітації Раідзо відігравала активну роль у запобіганні обвалу та боротьбі з ними.

Магія контролю тепла Ацуко гасила вогонь.

Футацуґі Маі виділяла токсичні гази.

Мая в коридорах, де гасло полум’я і ставало темно, заміняла ліхтар.

Іцува Ісамі та Шіппо Такумі залишилися не при справі.

Вибухи бомб на тілах поранити їх не могли, не те що вбити.

Голови родин вже помітили.

– Зі ЗМІ буде складно.

Пробурмотів Ґен перетворюючи черговий труп на соти вулика.

– Думаю обдурити їх не вдасться?

З покорою в голосі відповіла Ацуко, погасивши полум’я на стіні.

– Я зняв, як труп йде з бомбою, але... Демонструвати це буде не конструктивно.

Погодився з нею Ісамі, який змирився з тим, що не може взяти участь і знімав відео.

– Однак, для нас немає сенсу спеціально наражатися на травми.

Зауважила Мая, нащо Раідзо знизав плечима.

– Сховаємося, доки все не стихне.

На чи то серйозну, чи то жартівну репліку Раідзо ніхто не висловив заперечень.

«Вівторок, п’ятого лютого, дві тисячі дев’яносто сьомого року, десята тридцять ранку.

Жертви вибухів, що стався в готелі XXX в Хоконе, двадцять два загиблих та тридцять чотири поранених.

Тридцять три відвідувачі залишились неушкодженими. Повідомляється, що двадцять сім з них є магами.

Егоїстична поведінка магів, які захищали в першу чергу себе, зазнала критику з боку громадськості».

(Електронна версія газети YYY від шостого лютого дві тисячі дев’яносто сьомого року)