[11]

Битва між групою учнів і викладачів Першої старшої школи (що включала декілька сторонніх людей), прямувала до сховища через підземний перехід, з і озброєними бойовиками, майже закінчилася.

Евакуювалося всього шістдесят людей. Оскільки конференц-центр був атакований відразу після презентації Першої старшої, кількість учнів, що пішла підтримати, досягла максимуму.

Оплакуючи цю нещасну ситуацію, Азусі, як президенту студентської ради, вдавалося зберігати спокійний вираз на поверхні

Ревіння, що лунало на тому кінці проходу, було результатом пострілів вогнепальної зброї та ударних хвиль.

Звуки того, як Савакі, стоячи на передньому плані, розбирався з бойовиками, озброєними вогнепальною зброєю.

Спільними зусиллями, основна кількість автоматів і пістолетів вже була нейтралізована. Азуса також активувала магію, що стримала повітряну масу в стволі, викликавши вибух, тим самим знешкодила дві гвинтівки та стрільців.

Результат був перед її очима.

Хоча його називали переходом це не був тунель попередніх років. Він яскраво освітлювався.

По залитому кров’ю тунелі валялися ворожі солдати.

Від цієї жахливої картини, їй дуже хотілося присісти та закрити очі. Однак, перед відчуттям обов’язку, покладеного на представника учнів, Азуса відчайдушно стримувала страх.

Їй не вистачало навичок в бойовій магії та в тактичному командуванні. Навіть якщо вона нічого не скаже, члени охорони, відібрані з учасників клубів та дисциплінарного комітету, не дозволять бойовикам підійти

Азуса подавила нудоту і спостерігала за сценою, де Хаторі та Савакі кинулися бити бойовиків. Вона могла лише дивитися, відчуваючи, що стежити за їх роботою, це її обов’язок.

На щастя, через невелику кількість опонентів, жертв не було.

Однак, маг не безсмертний.

Якщо його поріжуть, в нього потече кров, і якщо в нього стрілятимуть, він може загинути.

Захисна магія не всесильна. Якщо кінетична енергія кулі перевищує рівень модифікації події магією, магічний бар’єр також буде пробитий.

Тому, їй здавалося, що відводити погляд від товариша, який б’ється, щоб захистити не боєздатного товариша, як вона, це зрада, яку не можна пробачити.

Азуса спостерігала за Савакі який бив бойовиків, котрі вискакували звідусіль, і Хаторі, що стояв за його спиною та забезпечував вогневу підтримку магією.

Савакі без особливих проблем знищив ворогів, що вискочили з укриття.

Опоненти - не визначені солдати східно-азійської раси, їх зовнішність не відрізнялася від звичайних громадян.

Велику вогнепальну зброю, наприклад штурмові гвинтівки, можна легко ідентифікувати, але важко розпізнати бойовика, що наближається з пістолетом або бойовим ножем, як звичайний громадянин, що евакуюється.

Тож Савакі припинив спроби їх відрізнити.

Укріпивши. тіло він бив усіх, хто його атакував.

Він міг покластися на таку грубу тактику лише через силу свого захисту.

Комплексна магія систем Конвергенції та руху «повітряна броня». Магія що створювала шар стисненого повітря за відносними координатами, в трьох-п’яти сантиметрах від поверхні тіла, ця магія зводила відносну швидкість до нуля.

Повітряний шар, утворений вздовж вигнутої лінії людського тіла, міг відхилити швидкісні кулі, малої маси, вимірюючи тіло так, щоб кут проникнення був не глибоким.

Визначаючі траєкторію від напрямку дула і виконуючі дії, необхідні для маневру ухилення.

Не лише магія, але й фізична підготовка тіла, швидкість та техніка, їх комбінація, давала можливість для такої смертельної тактики ухилення від пострілу.

Новий ворог замахнувся довгим ножем.

Знову активувавши комплексну магію, Савакі застосував на собі магію прискорення

Прискоривши швидкість своїх кулаків до швидкості звуку.

Кулак покритий повітряним бар’єром подолав звуковий бар’єр.

Бойовика здуло з ревучим звуком.

Ця атака з надмірною, на погляд сторонніх, силою стримала і решту новоприбулих ворогів.

Здається, багато разові залякування, не давали ніякого ефекту.

Але як і фізичні сили, моральні сили людей мають своє обмеження. Від удару Савакі, не впізнаний бойовик врізався в свого товариша, що намагався атакувати з прикриття, і вони обоє врізались в стіну тунелю і невпізнані солдати нарешті втратили бойовий дух.

Савакі скасував магію якою щойно захищався, і перевів погляд на злого однокласника, що кинув заряджений електрикою паровий згусток у ворога що тікав.

◇ ◇ ◇

Команда Фудзібаяші була невеликою групою, що включала два позашляховики, включаючи Фудзібаяші, в загоні було вісім людей, хоча атмосфера навколо них змушувала думати, що вони володіють великою майстерністю.

– Маюмі, вибач, але.. Їхати зможуть не всі.

Сказала Фудзібаяші з розчарованим виразом звернувшись до Маюмі, що, здається, була захоплена атмосферою, яка віяла від кожного солдата.

– Е, ні, ми з самого початку збиралися евакуюватися пішки...

– Ось як. Але чи не буде це занадто довго. Куди ви евакуюватиметесь?

Вона розмовляла з Маюмі, а не Катсуто, певно через те, що вони були знайомі, але Маюмі хотілося, щоб вона обговорила це з Катсуто. Оскільки для нього такі ситуації були звичними.

– Підрозділ з Ходоґаї розташувався в парку Ногеяма, розділившись на загони, вони вистежували бойовиків. Замаскований корабель в доках Ямашита, поки що не показав жодного руху, скоро він висадить мобільні сили. Якщо це станеться, прибережна територія стане центром поля бою, тож краще було евакуюватися в глиб суходолу.

– Ну... Я думаю, що краще евакуюватися до станційного сховища, як було заплановано.

Розгубленим тоном Маюмі звернулась до Катсуто.

– Вірно. Було б добре.

Негайно прошепотів Катсуто й у Маюмі з’явився вираз полегшення.

Поглянувши на це, Фудзібаяші з цікавістю припідняла куточки губ, але ніхто, втому числі Маюмі, не помітив цієї короткої посмішки.

– Тоді я організую прикриття машинами з переду і позаду. Усе в порядку, тому рухайтесь зі своїм темпом.

Сказавши це, Фудзібаяші попрямувала до одного з автомобілів. Маюмі та Марі пішли за нею.

– Лейтенант Фудзібаяші.

Але замість того щоб іти, Катсуто окликнув Фудзібаяші.

– Що таке?

Без жодної затримки, обернулась вона. Виходячи зі швидкості, схоже, вона очікувала, що її зупинять.

– Хоча це справді егоїстично, ви могли б позичити мені машину?

Учні Першої старшої розсудили, що це нерозумно. Автомобілів лише два. І справа не лише у перевезенні людей, а у транспортуванні зброї та боєприпасів.

– Куди ви поїдете?

Це не був випадок, коли можна було дозволити діяти окремо. Але Фудзібаяші не відмовила на прохання Катсуто відразу і поцікавилась, як він ним скористається.

– До відділення Магічної асоціації. Хоча я лише довірена особа, як член ради кланів, я повинен виконати свої обов’язки посадовця Магічної асоціації.

Це був голос що лунав з глибини живота. Його голос був сповнений готовності виконувати покладену на нього місію, це відрізнялося від крихкого юнацького героїзму.

– Прийнято.

Відповідь Фудзібаяші на це була дуже простою.

– Сержант Татеока, капрал7 Отова. Супроводьте пана Дзюмондзі до відділення Магічної асоціації.

Навпаки, поки Катсуто не зміг приховати своє збентеження, вона віддала накази двом підлеглим і позичила один транспортний засіб. Потім сіла до іншого автомобіля і ставши на підніжку, звернулася до Маюмі та інших.

– Поїхали. Не будемо витрачати час.

◇ ◇ ◇

Делегація та група підтримки Третьої старшої вирішили евакуюватися на автобусі, яким прибули сюди.

– Чому так далеко...

– Нічого не поробиш, так побудоване місто.

Автобус чекав на стоянці для великих транспортних засобів, далеко від Міжнародного конференц-центру. Серйозно вилаяв Кічідзьодзі Масакі, що скаржився на це.

На щастя, вони не залишалися на ніч після закриття, а просто попросили водія чекати їх повернення. Попри те, що це було далеко, стоянка знаходилася ближче, ніж пристань, куди прибув евакуаційний корабель, і Кічідзьодзі вважав, що можна накликати біду, якщо продовжувати скаржитися.

Занепокоєння викликало те, що стоянка знаходилася з південної сторони, тобто ближче до пристані, де причалив замаскований бойовий корабель, але войовничі учні Третьої старшої навпаки були у гарному настрої сказавши: «переб’ємо трохи ворога».

Певно розпалив той факт, що їх змусили кинути зброю на сцені.

Це занадто оптимістичне ставлення ще більше стурбувало Кічідзьодзі. Третя старша була войовничою, але небагато учнів, включаючи Масакі, мали справжній бойовий досвід. Сам він не мав досвіду який можна було б назвати «фактично бойовим», вчителі, що супроводжували їх цього разу, мали виключно академічний досвід.

У цьому світі усі погані передчуття, які хотілося б прогнати, збуваються.

Кічідзьодзі подумав, що цей досить не приємний закон, винайдений у середині минулого століття, може підійти для цієї ситуації. Насправді цей закон набув популярності в кінці минулого століття.

Після прибуття на автостоянку, вони відразу побачили свій великий автобус. ...Автобус отримав прямий ракетний удар.

На щастя, прицілювання було невдалим (це було єдиним позитивом), оскільки вона вибухнула ззаду, водій вискочив з машини, перш ніж отримав опіки та поранення. Кузов автомобіля був виготовлений на замовлення, з того ж матеріалу, що і броні пластини військової машини, який насправді був жаро та ударостійким, хоча скло покрилося тріщинами, але дірок не було.

Однак, шини знищило. Розірвавши її на шмаття.

– Виродки!

Закипів Масакі, поруч з Кічідзьодзі.

Щоб дати йому час заспокоїтись, Кічідзьодзі змінив курс.

Для того, щоб поміняти шини потрібно було тримати ворога подалі.

Вирішивши дати своєму другу трохи побігати, щоб заспокоїтися.

Кічідзьодзі залишив Масакі та пішов до вчителя.

– Сенсею.

– Кічідзьодзі, що таке?

Голос, здається, тремтів, але він досить добре тримався. Якби він не був настільки упевнений у силі свого кращого друга, він був би таким же.

– Залиште ворогів Масакі, підготуймося до заміни шин.

– Але навіть якщо ви кажете що треба підготуватися...

– Це спеціальна стоянка для великих транспортних засобів та спеціалізованого транспорту. Оскільки тут є інструменти для невеликого ремонту, я думаю, що знайдуться запасні шини.

– Д-дійсно? Гаразд, якщо ви вільні, допоможіть Кічідзьодзі знайти запасні шини!

Він сказав, «якщо ви вільні», бо крім Масакі було багато людей, що були готові битися.

Попри те, що він був першокласником, Кічідзьодзі був найбільш спокійним, тож природно захопив ініціативу. Учні Третьої школи, однолітки, старшокласники та навіть вчителі почали бігати, виконуючи інструкції Кічідзьодзі.

◇ ◇ ◇

Очолена Азусою (хоча це може бути перебільшенням) група студентів та викладачів Першої старшої й супутній персонал, досягли входу до підземного сховища, останніми серед інших шкіл.

Причиною затримки було те, що учнів було більше, ніж в інших школах.

Загалом шістдесят осіб. У звичайній ситуації це не велика кількість. Однак, щоб зібрати усіх в одному місці, нікого не пропустивши, потрібно багато часу і саме кількість людей стає перевагою й одночасно тягарем, щоб наглянувши за усіма, відбити атаку ворогів.

Дверима, які можна було вільно відкрити зовні, у випадку надзвичайної ситуації, неможливо було скористатися при атаці озброєної групи. Їх повинні були відкрити з середини, де вже було багато евакуйованих людей.

Поки двері не відчинили, Хаторі та Савакі на підземному майданчику, перед входом (тут підземний перехід мав форму відкритого квадрату), провели перевірку чи є зниклі.

Викладачі та співробітники виконали обов’язки дорослих. Асука оглянула травмованих, Харука розмовляла зі студентами що не могли впоратися зі своїм хвилюванням, а Цудзура стояв у кінці на сторожі, разом з Томіцукою.

Певно, саме тому Цудзура першим помітив аномалію.

Усі, пригніться і прикрийте голову!

Від стін підземного переходу відбився дивний звук.

Бетон застогнав.

Світло згасло, зануривши усе в темряву.

По стінах та стелі пішли тріщини.

Все це відбулося в одну мить.

Дехто закричав.

Були й ті хто пригнувся.

Деякі хотіли стримати падіння заліза, бетону та землі.

Однак, яка б сила це не викликала, обвал підземного ходу був неминучий.

В цей час Азуса вмовляла швидше відкрити двері за допомогою дротовому терміналу на вході у сховище.

Озирнувшись на попередження Цудзури, вона спостерігала за катастрофою що розгорталася перед її очима.

Вона навіть не встигла закрити очі.

Стеля зруйнувалася і стіни впали в низ.

Їй самій не було потреби хвилюватися, що її завалить.

Не зважаючи на те, що вона все ще стояла перед дверима, вона була на вході в укриття, зміцненого метало конструкціями.

Але інші учні...

– ...Що?

Але коли в результаті обвалу підземного переходу в тунель пролилося світло, коли пил осів сльози не полилися з її очей, натомість з її вуст вирвався звук здивування від неочікуваної картини.

Жодного учня Першої старшої не поховало живцем.

Шматки сформували арку.

Якимось дивом, великі шматки бетонних уламків склалися разом у формі дуги, утримуючи вагу один одного, утворивши простір, де люди могли стояти зігнувшись в половину.

Ну це не могло статися випадково... Розсудила Азуса. Ймовірність виникнення цього явища, без будь-якого наміру, майже дорівнює нулю.

«…Ось як, Поліхедра Хандл8! Магія Цудзури-сенсея!»

Поліхедра Хандл, по яку вона подумки кричала, це не команда для малювання 3Д-зображення, а магія, що контролює зміни масштабної структури шляхом розкладання структури на прості трикутні піраміди чи чотирикутні призми, та маніпулювання складним віртуальним простором твердих тіл.

Сучасна магія не досягла результатів в маніпулюванні окремими частинами об›єкта. Якщо хочете зупинити обвал підземного переходу, зазвичай потрібно охопити весь підземний тунель.

Але Поліхедра Хандл визначає єдиний об’єкт як сукупність багатьох компонентів і впливає на ціле, змінюючи його частину.

Звичайно, для цього необхідна аналітична сила, щоб розбити структуру на багато дрібних елементів, але маг міг це зробити, цілеспрямовано створити диво, яке не виникло б випадково. Як і сталося щойно.

Певно, Цудзура якось зрозумів що обвал підземного переходу неминучий, через надмірне навантаження і контролюючи рух падаючих шматків, ніби у більярді, використовуючи тиск землі і піску для формування арки.

Однак, ця арка з рештою зроблена з уламків. Що не мали міцності природнього каменю

– Всі сюди!

Після звернення до учнів і викладачів, Азуса відчайдушно звернулася до сховища, щоб відкрили двері.

Чіакі, яку Асука залишила для медичного огляду постраждалих, залишилась на одинці в групі з шістдесяти осіб, була однією з тих, що не могли кричати.

Звісно, стеля обвалилася. Стіни повинні були впасти. То чому її не поховало живцем.

Чіакі з острахом відкрила очі та була вражена видовищем перед собою. Шматки арматури та бетоні уламки складно переплелись, наче пазл, щоб утворити не великий тунель. Неймовірна картина приголомшила її.

І тоді ж.

– Що ти робиш?! Треба тікати!

На фоні голосу з докором, хтось узяв її за руку.

Вона запанікувала і рефлекторно спробувала скинути руку.

Але ця рука була настільки м’якою, що Чіакі не відчувала ніякого болю, проте вона тримала достатньо міцно, щоб не дати їй втекти.

– Поквапся!

Попри супротив від Чіакі, ця рука потягнула її.

Позаду них не було людських голосів чи звуків. Схоже, поки вона заклякла від здивування, то залишилася останньою.

Спереду було слабке світло, певно, тому що люди що вже вибрались з тунелю з уламків, повернули сюди світло.

В цей момент, Чіакі ні про що не думала. Вона просто продовжувала бігти за рукою, не зважаючи що знаходилась у напівзігнутій позі.

Світло світило усе яскравіше і показався вихід з тунелю.

До вуха донісся зловісний звук.

Частина уламків не витримала ваги й зламалися.

Вкінці усе відбувалося як в уповільненому темпі.

Рукою, якою тягнув її, хлопець притягнув Чіакі до себе і вільною право рукою обняв її за талію.

Раптово, Чіакі відчула, що з ривком її тіло полетіло у перед.

Перед рукою, що її тягнула, вона з усіх сил притиснулася до грудей перед собою.

Чіакі зрозуміла, що це була інерція від раптового прискорення, вже після того, як вони пройшли від уламків до входу у сховище.

Азуса зітхнула з полегшенням, після того, як побачила, що Томіцука врятував ученицю, яка не встигла утекти.

Однак, коли вона побачила обличчя дівчини, її серце, що заспокоїлося, застрибало знову і знову.

«Сестра Хіракави-семпай..»

Будучи членом однієї команди інженерів на Турнірі дев’яти шкіл, Азуса мала тісні стосунки з Хіракавою Кохару. Старша сестра Хіракава, що мала ніжний характер, була старшокласницею з якою Азуса легко ладнала, а також вона була семпаєм, здібним в тій же технічній області.

В перше почувши, що її сестра спробувала здійснити диверсію проти команди представників, Азуса не повірила своїм вухам. Вона ніколи не мала прямого контакту з її сестрою, але з того що вона іноді про неї чула, не могла уявити, дівчину, що спроможна таке зробити. Тож була вражена подвійно.

Глядячись як відчайдушно вона відійшла від хлопця, що ніс її у своїх обіймах і сором’язливо опустила голову, іноді непомітно поглядаючи на нього, вона виглядала як звичайна меншокласниця.

Якби можливо, хотілося б, щоб вона прокинулася від поганого сну... Азуса сподівалася на це, як ніхто інший.

Врятувавшись від поховання живцем, під міцним металевим дахом, Чіакі відчула полегшення.

І нарешті вона прийшла до тями, щоб усвідомити своє становище.

– !

Це була моя рекордна швидкість реакції? Подумала Чіакі в своїй голові, вдало зануривсь в паніку в паніку. Вдало - не тому, що вона не впала в паніку, а вже була в паніці.

У будь-якому випадку, вона на повній швидкості зарухала кінцівками і відскочила від хлопця, що обіймав її. Їй було соромно і вона не могла підняти обличчя, але й не могла не думати проте, що робить інша сторона.

В результаті вона поводилася досить дивно, опустила голову й іноді дивилася на обличчя іншої сторони, але хлопця, здавалося, це не схвилювало.

– Ви в порядку? Тоді давайте швидше зайдемо в середину.

Голос, що хвилювався про неї.

Цього разу Чіакі відчула, що вже давно не чула таких слів. У стосунках «співучасників», які використовують один одного, тобі байдуже до іншої людини. Після того як її спіймали й місія провалилась, все що вона чула, вона могла сприйняти лише як докір.

Але цей хлопець просто хвилювався за неї та говорив з нею. ...Чомусь саме так вона це відчула

– О, зачекай.

Перш ніж пройти двері, Чіакі несвідомо взяла ініціативу та ухопила за куртку хлопця, що наглянув за нею.

– Ем... Дякую...

Це було єдине що вона могла зараз зробити.

– Хм? Не немає за що.

Чіакі була дивно щаслива, що цей хлопець (вона досі не знала імені Томіцуки) природно сприйняв це.

◇ ◇ ◇

Група Маюмі, під керівництвом підлеглих Фудзібаяші, при була до площі перед станцією де, був вхід у підземне сховище і втратила дар мови від спустошення цього місця.

Уся площа провалилась.

Крім того, тут було дві величезні металеві брили.

– Двоногий танк... Звідки, чорт забирай?..

Судячи зі слів, що мимохідь вийшли з її вуст, це був несподіваний ворог для Фудзібаяші.

Прямохідний гуманоїдно-подібний танк, покритий зіставною бронею. Нижня частина невеликої самохідної одномісної машини була представлена двома короткими ногами в роликових ковзанах на широкому гусеничному ходу; верхня що була надбудовою з головою без шиї, з двома руками, на якій встановлена різноманітна вогнепальна зброя, була представлена невеликим одномісним автомобілем.

Машина загальною висотою в три з половиною метри, висотою до плеча близько трьох метрів, близько в два з половиною метри в ширину і довжину, спочатку була розроблена у Східній Європі з метою ефективної боротьби з піхотою у міських районах.

Тут було два танки.

З повним боєзапасом, з пілотом, загальна вага становила близько восьми тонн. Хоча загальна вага двох машин склала шістнадцять тонн, вони не повинні були продавити посилене дорожнє покриття.

Напевно двоногий танк здійснив атаку по підземному сховищу чи підземному переході.

– Це!

– Канон, твоє «Мінне поле» тут не годиться!

Відійшовши від потрясіння, Канон миттєво кинулася в перед, намагаючись активізувати магією, але Ісорі схопив її за зап’ястя і зупинив.

Не знаючи яка ситуація зараз під землею. Магія Коливань у цій ситуації, ймовірно погіршить трагедію.

– Я ним не користуватимусь!

Звільнившись від руки Ісорі, Канон збиралася активувати магію.

Цільна на яку вона націлилась...

...Покрилась багатьма дірками та заклякла білим морозом.

– Ах...

– Як і очікувалося від пані Маюмі та пані Міюкі. Ми навіть не встигли нічого зробити.

Коли Фудзібаяші з гіркою посмішкою висловила захоплення, стоячи поруч Канон стояла ошелешеною, Маюмі трохи засоромилася, Міюкі посміхнулася і вони разом вклонилися.

– ...Усі, хто пройшов по тунелі, здається, в порядку. Немає жодних ознак того, що когось поховали живцем.

Повідомив Мікіхіко. Він закрив очі та мав вираз, який показував, що частина його свідомості десь в іншому місці, ймовірно, досліджував підземелля, віддавши частину п’яти почуттів духам.

– Ось як. Якщо так говорить член родини Йошіда, можна бути впевненим. – Дякую вам за старанну працю.

– Ні, нічого особливого.

Мікіхіко поспіхом відкрив закриті очі та швидко відповів на комплімент Фудзібаяші

Схоже, тут зібралися усі хто любив кепкувати над такою наївною реакцією.

– І так що будемо робити зараз?

Випалила чергове, практичне питання Еріка.

Фудзібаяші взагалі ніяк не відреагувала на такий бойовий тон, чи варто було сказати, повелася по дорослому.

– Оскільки двоногі танки пройшли так далеко, схоже, ситуація розвивається швидше, ніж очікувалося. Я рекомендую евакуюватися до табору в парку Ногеяма.

Але хіба це не одна з цілей ворога.

– Марі, ворог, що зараз атакує, не розрізняє військових і цивільних. Навіть якщо діяти окремо від військових, рівень небезпеки не зменшиться. Думаю, це навіть досить небезпечно.

Ввічливо відхилила припущення Марі Маюмі.

— Отже, Саєгуса-семпай, вирушаймо до Ногеями?

Поставив питання Ісорі, відповідь на яке здавалася зрозумілою.

Але, Маюмі похитала головою.

– Я збираюся викликати транспортні вертольоти для евакуації тих хто не встиг втекти.

І перевела погляд на станцію. Кількість людей, що не змогли потрапити в сховище, поступово збільшувалася.

– Перш за все, приберемо уламки та забезпечимо місце для прибуття вертольотів. Марі, бери всіх і евакуюйся разом з Кійоко.

– Що ти кажеш?! Ти збираєшся залишитись тут одна?!

Звісно, на ці неочікувані слова, Марі відреагувала дуже негативно.

Але відповідь Маюмі була дуже рішучою.

– Це обов’язок члена десяти головних кланів, Марі. Ми насолоджуємося різноманітними привілеями, користуючись іменем Десяти головних кланів. Хоч, офіційно, в цій країні дворян не має, та членам десяти головних кланів іноді дозволяють діяти за межами закону. В обмін на ці привілеї, ми маємо надавати свої сили та час.

– ...Тоді я залишуся тут.

На слова Маюмі, що палали готовністю, замість Марі, відповів Ісорі.

– Як член ста сімей, я теж отримую багато зручностей від уряду.

– Якщо Кей залишається, я теж! Я теж член ста сімей.

– Тоді і я. Я все ще дочка Чіби.

– Я теж залишаюсь. Старший брате вступив у бій і я не можу дозволити собі нічого не робити.

– Я-я теж!

– Я також зв’яжуся з батьком, щоб відправив вертольоти компанії.

– Я не член десяти кланів чи ста сімей, але... Якщо слабкі дівчата кажуть, що залишаються, я не можу втекти підібгавши хвоста.

– Я також Я маю впевненість у своїх силах.

– І я залишаюся. У мене немає такої сили, як в Ері-чан, Кіріхари-куна чи інших, але я хочу трохи змити свої гріхи.

– Родина Йошіда не зі ста сімей, але... Ми також отримуємо особливе ставлення.

– Ну, я, можливо, не зможу нічим допомогти, але якщо цього достатньо, я стану вашими «очима»...

– Ічіхара. Ми ж не можемо просто евакуюватися, хоча усі дорослі кажуть, що вони залишаються?

– Вірно. Мені буде не спокійно, якщо пані Маюмі залишиться одна. Пані Маюмі може несподівано виявити, що щось пропустила.

– Агов.

Запротестували на слова Сузуне.

– Якщо так... То усі тут ідіоти.

Це не було награно, Маюмі серйозно «сумно» зітхнула і після того, як її красиве обличчя стало серйозним, вона звернулась до Фудзібаяші.

– Як ви чули. Наші діти справді не серйозні... Мені шкода що не можу прийняти вашу доброту.

Глядячи на Маюмі, що низько опустила голову, і на групу позаду неї, що відвела очі, хоча її вираз зовні залишався серйозним, Фудзібаяші явно стало веселішою.

– Вони надійні. Я залишу з вами кількох підлеглих.

– Ні, в цьому немає потреби.

Слова прозвучали не від учнів Першої старшої, а за спини Фудзібаяші.

– Пан Інспектор.

– Старший брат Казу?!

Два різних звернення до однієї людини.

Інспектор Чіба повернувся до Фудзібаяші, що назвала його «інспектор».

– Робота військових - відбити іноземного ворога, а захист цивільних - це робота поліції. Ми залишимося тут. Пані Фудзібаяші... Тобто лейтенант Фудзібаяші, будь ласка, приєднайте до своїх людей.

– Гаразд. Дякую, Інспектор Чіба, решту залишу вам.

Своєчасна поява та відрепетирувані слова.

Однак, не звернувши на це увагу, Фудзібаяші відсалютувала і пішла геть.

– Хм, гарна жінка

– О, не можливо. Вона не та жінка, що впаде тобі до рук, старший брат Казу.

Отримавши, на слова сказані під ніс, безжалісне зауваження від сестри, Інспектор Чіба закляк з безмовним збентеженим обличчям.

◇ ◇ ◇

Більшість учнів Третьої старшої, що зіштовхнулися з невпізнаними солдатами на стоянці для великого транспорту та спец транспорту, втратили боєздатність. Не в змозі придушити нудоту.

– Ічідзьо, стримуйся трохи!

Семпаї, ви теж відступайте.

Винуватець цього, Масакі, ніби не чув цих слів, скільки б йому не дорікали.

Його спеціалізований CAD у формі червонуватого пістолета був націлений на бойовика невідомої національності.

Розцвіли та розквітли червоні квіти.

Ум, звук стримування з прикритого рукою рота знову досягли вух Масакі.

Щоразу, коли він вбивав чергового ворога бойовий дух і його ворогів, і його союзників знижувався.

«Якщо ви налякані від такого, не варто було виходити на поле бою від самого початку».

Якби на нього не дивились, чи щоб не говорили, з подібними думками він просто ігнорував це.

Його думка була вірною. Однозначно вірна.

Але, скільки солдатів можуть витримати сцену де людське тіло лопає та бризкає свіжою кров’ю (а саме кровоносними тільцями)?

«Вибух» таємна техніка Ічідзьо.

Магія, що миттєво випаровує рідину з об›єкта.

Під час застосування її на людському тілі, кров випаровується, шкіра і м’язи розриває тиск, що виникає в результаті, а еритроцити як і інші висохлі компоненти крові, виривались розквітаючи багровими квітами.

Його однокласники та семпаї, за винятком кількох, вперше дізналися справжнє значення титулу «Багровий»

◇ ◇ ◇

В штабі, яким служив місток замаскованого десантного корабля, який, схоже, і здійснив успішну неочікувану атаку, атмосфера явно була далека від тієї коли усе йде за планом.

– Контакт з загоном, що був відправлений розібратися з підземним сховищем, був втрачений. Від Двоногих танків немає відповіді.

Капітан замаскованого десантного корабля, який також командував підрозділом вторгнення, гірко посміхнувся на доповідь офіцера зв’язку. За першочерговим планом, оперативні групи повинні бути відправлені, після захоплення заручників.

Втрати серед оперативників в цивільному були більшими, ніж очікувалося. Зокрема, військові, відправленні до Міжнародного конференц-центру та стоянки для великого транспорту, зазнали великих втрат. Капітан з жалем вирішив, що потрібно змінити першочергову стратегію, в якій він довірився оперативникам.

– Відправити мобільну ударну групу.

Відав він наказ двоногим танкам і бронемашинам, що виготовила його країна.

◇ ◇ ◇

– ...Тож? Старший брат, чому ти тут?

В одному куті площі перед станцією, брат і сестра Чіба переживали прохолодне возз›єднання (принаймні брат був радий йому, тож наполовину це було правдою).

Вони знаходилися в кутку, це тому, що Еріка та Тошікадзу не були вмілими в очищенні уламків двоногих танків, допиту схоплених пілотів та підготовки дорожнього покриття до приземлення вертольотів. Хоча говорити, що діючий поліцейський Тошікадзу «не підходить для допитів», вже проблема.

Так чи інакше, саме тому ці двоє тинялися без діла (до їх честі Кіріхара та Саяка, також тинялися поруч).

Однак принаймні Тошікадзу, схоже, не хвилювало що не вніс свого вкладу (на відміну від Інаґакі) і, схоже, насолоджувався розмовою з молодшою сестрою, що вперла руки в боки.

– Я обурений, що ти питаєш чому. Чи дивно, що добрий брат хоче допомогти улюбленій сестричці?

– Добрий?! А ти не сцикло, говорити такі пусті слова.

– Ей, ей, Еріка. Дівчата не повинні вживати такі вульгарні слова типу «сцикло»

– Ти! Щойно! Зі мною! Моралізуєш, наче говориш з власною дочкою..

– Як сумно... Я так люблю свою сестричку.

Еріка, обурення якої справді досягло межі, швидко охолола.

Тошікадзу зітхнув, ніби йому стало нудно, від того, що молодша сестра обурившись охолола перед його очима.

– Я дійсно прийшов допомогти.

Сказавши це, Тошікадзу зловісно усміхнувся, сестрі, що сміялась через ніс на ці слова.

– Хіба це правильне ставлення, Еріка?

– Що?

Вираз Еріки трохи розслабився. З самого дитинства він був набагато сильнішим, а негативні дитячі переживання стерти не так просто.

– Я приніс тобі дещо класне.

– Класне? Мені не потрібно нічого подібного.

Проте Еріка все ж стояла на своєму, не маючи наміру йти на поступки. Чіба Тошікадзу, був одним з двох опонентів, яким Еріка не бажала поступатися, ні на секунду.

Однак, Тошікадзу сам схвалював це, саме цього його молодша сестра прагнула з самого дитинства.

– Не говори так. Це те, що тобі сьогодні знадобиться.

Для Тошікадзу «маленька Еріка» була милою маленькою сестричкою, яку просто хотілося подражнити. Але зараз це була мила сестричка, що стала сильнішою за цей час. «Закінчимо на цьому сьогодні», підсумував він і з цими пустотливими думками дістав з фургона, що стояв біля нього, довгий злегка зігнутий об’єкт.

Побачивши цю форму, Еріка втратила дар мови.

Розв’язавши й знявши мішок Тошікадзу подав Еріці великий меч

Його загальна довжина в сто вісімдесят сантиметрів, значно перевищувала зріст Еріки.

Саме лезо було сто сорок сантиметрів

Для такої довжини вигин був замалий, що придавало йому не природної форми.

– Оручімару? Чому він тут?...

– Чому? Це дурне питання, Еріка. Оручімару це кленок розроблений для використання «Ямацунамі», а лише ти можеш його використовувати. Ні батько, ні Наоцуґу не можуть його використовувати. Вони, звісно, можуть виконувати певну імітацію, та «по-справжньому» використовуватимеш лише ти. Тож Оручімару твій меч.

Руки Еріки тремтіли, коли вона приймала великий меч. Вона міцно вхопила всю цю вагу, що змусила її похитнутися, тремтіння нарешті припинилося.

Найсильніша броня, створена кланом Чіба. Шедевр бойового пристрою у формі меча разом з Ікадзучімару - це таємна зброя якою пишається клан Чіба.

Навіть якщо це було лише на мить, Еріка не сподівалася, що їй дозволять розмахувати цим мечем.

– Виглядаєш щасливою.

На голос брата вона підняла незадоволене обличчя.

Еріка наскільки захопилася Оручімару, що зовсім забула про неприязне відношення до свого брата.

Тому що цей меч...

– Еріка, ти настільки щаслива, від того що взяла у руки свій улюблений меч? Ага... Зрештою. Щоб не думали батько чи Наоцуґу, Еріка, ти справжня дочка Чіби.

– ...Хм! Цього разу я скажу тобі спасибі.

– І чому дівчата такі вульгарні...

Не дослухавши слів Тошікадзу, Еріка відвернулася від нього.

Вона весело покрокувала з Оручімару в руках.

Від такої зрозумілої реакції сестри Тошікадзу щасливо посміхнувся.

– Знайшов щось?

Ісорі вліз на двоногого танка і заліз в кабіну, але виліз почувши голос позаду і похитав головою.

– Ні. Я не дуже розбираюся в подібній зброї, але думаю, що це застаріла модель з вторинного ринку. Я не зміг знайти нічого, щоб дозволило визначити національну приналежність.

– Є вторинний ринок зброї?

Здивовано запитала Маюмі, після усміхнених слів Ісорі.

– Існує навіть вторинний ринок винищувачів. Навіть хоча і локальні, та війни все ще тривають

Хм, коли Маюмі відповіла йому дещо здивованою посмішкою, Ісорі відчув тривожну атмосферу навколо себе.

Він відразу, навіть не глядячи, міг зрозуміти звідки вона надходить.

Підтягнувши вираз, що майже поплив Ісорі знову повернувся до Маюмі.

– За певних умов, зброю союзних країн на вторинному ринку, можна придбати значно дешевше. Цей двоногий танк був зроблений у Східній Європі, тож я думаю, існує велика ймовірність, що це агенти Великого Азійського Союзу... але щоб дізнатися, точно і з’ясувати їх мету, потрібно допитати пілота.

– Невже він розкаже правду?

– Це вже залежить від навичок Марі.

Знизала плечима Маюмі на очевидне запитання Канон.

– Тоді я піду допоможу з розчищенням.

Злегка кивнувши Ісорі пішов з Канон, що притислася до нього, Маюмі попрямувала до Марі, що проводила допит.

Двоє зв’язаних пілотів не отримали серйозних поранень, за винятком легкого обмороження облич.

Одного допитував Інаґакі, а іншого Марі.

– То, як?

Маюмі підійшла до Марі й легковажно запитала про ситуацію.

– Мовчання. Якби знати, я б прихопила сильніші парфуми...

Здається, Марі була трохи засмучена тим, що нічого не досягла.

– Нічого не вдієш. Умовою сьогоднішнього допиту Секімото, була повна заборона наркотичних засобів.

Марі, що була визнаним спеціалістом контактного бою відмінно володіла не лише магією і мечем, а й малокаліберною і хімічною зброєю.

Один з її найкращих прийомів, це контроль потоків повітря і введення летючих наркотичних речовин через ніздрі, і лише ворогу. Також вона використовувала злодійську техніку (що вже було злочином само по собі), носячи з собою парфуми з психотропним ефектом. Вона намагалася скористатися ними на зв’язаному противнику, але безуспішно.

– Як щодо катування?

– Постривай, це вже занадто.

Марі промовила небезпечні слова, тож Маюмі поспішила зупинити її.

– Все гаразд. Буде лише боляче, шрамів не залишиться.

– Я говорю не про це! ...Марі, може трохи відпочинеш?

– ...Так напевно мені варто так і вчинити.

Напевно вона усвідомила, що трохи поспішає.

Марі махнула Маюмі та пішла до Сузуне, що розгорнула карту на лавці.

На землі, перед лавкою (звісно прикритою) на якій сиділа Сузуне проєктувалася карта високої чіткості, площею три на чотири метри.

Сузуне відкрила карту на терміналі, а Хонока заломлювала світло, проєктуючи її.

Детальна карта прибережної зони від станції Сакурагічьо до Ямашіта, де вони зараз знаходилися.

Там була ще одна проєкція, що показувала човни, натовпи та міські пейзажі.

Хіба не дивовижно?

– О, Втанабе-семпай...

Проєкція трохи спотворилася, але майже відразу стабілізувалася.

Міський пейзаж перетворився на відповідну карту.

Пальці Сузуне здійснили танець по клавіатурі ноутбука, натиснувши останню клавішу, вона підняла обличчя

– Щось дізналися?

– Нажаль ні.

Марі похитала головою з гірким виразом на питання Сузуне і відразу відновила вираз зацікавленості.

– А от у вас, здається, є результати.

– Так. Завдяки пані Мітсуї ми швидко зрозуміли нинішню силу та тенденції противника.

На похвалу Сузуне, Хонока посміхнулася широкою посмішкою.

Одночасно карта на землі зникла.

– Хіба настільки точна магія керування світлом не рідкість?

– Вірно. Я не чула, щоб зображення низької роздільної здатності робили настільки чітким простим заломленням світла. Краще сприймати це як окремий вид магії, ніж як звичайну магію заломлення світла.

У відповідь на шалену похвалу Сузуне, обличчя Хоноки палало.

– Та все ж... у порівнянні з паном Тацуєю та Міюкі, моя магія не настільки вражаюча...

– Мітсуї, не потрібно бути настільки скромною. Безумовно, магія тих двох потужна, але іноді інформація впливає на ситуацію на полі бою більше, ніж сила атаки.

– Так, пані Мітсуї. Бачити ситуацію з висоти пташиного польоту, має велике значення. Ця магія, яку можете використовувати лише ви, дуже корисна, оскільки у нас немає доступу до дронів чи стратосферних камер.

– Дякую!

Дві третьокласниці всміхнулись, коли Хонока вклонилася з повністю червоним обличчям.

Останнім часом вони зустрічали занадто багато товстошкірих (?) молодшокласників, тож настільки невинна реакція була свіжою.

◇ ◇ ◇

Щоб дістатися Вежі Йокогама-Бей Хіллз, де знаходиться Магічна асоціація, від Міжнародного конференц-центру найшвидше буде скористатися дорогою по набережній, але використання внутрішнього шляху буде не набагато далі. Головною силою противника є десантний загін розташований на військовому кораблі нерозпізнаної національної приналежності. Війська що ховалися у місці, також активні вздовж узбережжя.

Але коли Катсуто запитали «чи не варто поїхати в об’їзд», він похитав головою. Не кивнув, а похитав.

Тож зараз військовий транспортник, що перевозив Катсуто, прямував до Бей Хіллз по морському узбережжю, під перехресним вогнем.

Коли вони наблизилися до Бей Хіллз, точніше, при наближенні до пристані Ямашита, ворог став важко озброєний. Частота використання мобільної зброї (зокрема, вертикальних танків) поступово зросла.

– Сили противника зосередяться в цьому місті, скоріше вони звідти розосереджуються.

Сидячі на пасажирському сидінні, сержант Татеока пояснював ситуацію Катсуто.

Той у відповідь мовчки кивнув. Причина того, що він нічого не сказав, не в тому, що він дивився зверхньо на офіцера нижчого рангу, а втому, що він повністю зосередився на своїй магії.

Біля в’їзду в другорядну вулицю з’явилася група людей, що перевозила декілька ракетних установок. Це не були солдати в цивільному. На них не було розпізнавальних знаків, що вказували б на національну приналежність, але вони носили польову уніформу унікального дизайну.

Безсумнівно, перед ними був десант противника.

Чотири невеликі ракети, здається, протитанкові, невеликий підрозділ випустив у бік транспорту Катсуто.

Можна сказати, що з досить близької відстані.

Якою б повільною не була ракета на старті, позашляховику від неї не ухилитися.

Однак, капрал Отова навіть бровою не повів, а сержант Татеока, опустив лобове скло з пасажирського боку і дістав автомат.

Ракети вибухнули за п’ять метрів до автомобіля.

Вони врізалися в напівсферичний бар’єр, що оточував автомобіль.

Випущені кулі відлякували ворожих солдатів.

Атаки ззовні не могли проникнути, а з середини не мали жодних перепон.

Зайве говорити, що прозорий, одно направлений бар’єр був справою Катсуто.

Вказавши себе центром напівсферичного щита, він змінив його, що б той не пропускав тепло вище певного рівня чи молекули більші за кисень.

Навіть на автомобілі, що рухається зі швидкістю магічний бар’єр Катсуто непохитний.

Підлеглі Фудзібаяші в повному сенсі зрозуміли, що означить «Залізна Стіна».

◇ ◇ ◇

Окремий магічний батальйон позиціонувався як «батальйон», самостійний підрозділ, але нараховував не більше, ніж дві роти персоналу. Цього разу кількість людей, відправлених на первісну місію (тобто оперативне випробування допоміжної магічної технології) становила п’ятдесят. Два великі броньовані трейлери були оснащені новим обладнанням для такої кількості людей.

– І як вам, Спеціальний лейтенант?

– Вражає. Знімаю капелюха.

Стоячи перед стелажами з вішалками з захисними костюмами, що нагадували мотоциклетні, Санада багато разів схвально кивнув.

– Розмір має підійти, тому, будь ласка, передягнись якомога швидше.

Як і сказав Санада, Тацуя зняв свій одяг. Хоч в трейлері були жінки, але вони, здається, не хвилювалися про це.

Усі солдати Окремого магічного батальйону, в певному сенсі, є піддослідними тваринами, тож дослідження над тілами не є рідкісними. Не лише військовослужбовці чоловіки могли бачити представників жіночої статі, але й навпаки. Це місце, куди краще не потрапляти, якщо ви сором’язливі.

Тацуя швидко надягнув спеціальну спідню білизну і чорний, формований комбінезон - мобільний костюм. Обгорнув широкий ремінь навколо талії і приєднав його до суглобів костюма. Всунув власні CAD до кобури на стегнах і надягнув шолом з підйомним забралом.

– Схоже, жодних проблем.

– Так, похибки в межах норми.

Голос Тацуї пролунав з внутрішніх динаміків трейлера. Тацуя помітив, що пристрій зв’язку увімкнувся автоматично, тож провів маніпуляції з шоломом і відкрив маску, що закривала рот.

– Куленепробивний, жаростійкий, ударостійкий, також протидіє біохімічній зброї, також, відповідно до проєкту, була додана функція підтримки простих силових функцій. Звісно, пристрій польоту закріплений на поясі. Оскільки він розроблений з функцією стабілізації для запобігання відхилень під час стрільби та з’єднаний з механізмом компенсації, можливе ведення стрільби в повітрі.

– Я можу лише сказати, що це чудово. Він кращий ніж я спроєктував.

– Ні, я також отримав задоволення.

Санада простягнув руку Тацуї для рукостискання, коли до них підійшов Казама, у супроводі двох підлеглих.

– Санада, ви готові.

Нагримавши на підлеглого що мовчки відсалютував, Казама поглянув на Тацую.

– Тоді, Спеціальний лейтенант, приєднуйтесь до підрозділу Янаґі. Команда Янаґі стримує ворожі підрозділи перед мостом до пристані Мізухо.

Поточне положення капітана Янаґі відображається на захисному забралі шолома.

– Зрозумів вас.

Тацуя вийшов з трейлера знову надів маска і підтвердив своє розташування відносно групи Янаґі.

Тацуя не скористався трапом, а зістрибнув з трейлера і поки імпульс не зник, вдарив по пряжці ременя.

Це був перемикач для CAD магії польоту.

Ледве торкнувшись землі, Тацуя піднявся в небо.

◇ ◇ ◇

Мобільно-оперативний підрозділ армії вторгнення невідомої країни, що висадився на пристані Ямашита розділився на дві частини.

Одна прямувала до Бейз-Хіллз, де знаходилась Магічна асоціація.

Інша рухалась на північ, уздовж узбережжя.

Війська, що прямували на північ, не приєдналися до нерегулярних військ, які були зупинені Третьою старшою, а обійшли їх і переслідували цивільних, що прагнули втекти через море.

Окремий магічний батальйон вже знав про їх пересування.

Атакуючий загін складався з шести колісних бронетранспортерів підвищеної мобільності.

Під час пересування у дворядній колоні, перед групою бронетранспортерів, що мчали по мосту, капітан посміхнувся під шоломом.

Він був типовим протипіхотним магом.

Він полюбляв використовувати техніку, що передбачала вектор руху противника, застосовує магію і фізичні здібності, щоб направити, посилити, або обернути його. Таким чином, він майже нічого не міг зробити, коли противником виступала бронетанкова частина. ...Доки не приєднався до Окремого магічного батальйону.

Оскільки командир Окремого магічного батальйону був користувачем древньої магії, велика частина бригади 1-0-1 теж ними були, Янаґі не був винятком.

Янаґі успадкував техніку, що технікою і рухами тіла замінює магічну печать, що дозволяє не використовувати CAD, щоб створювало затримку.

Однак, навіть йому довилося визнати практичність спеціалізованого CAD, що активує масштабну магію, яка знищує десятки тон важкого металу, одним натискання курка. Щоб активувати подібну магію за допомогою печатки чи альтернативного ритуалу, знадобиться не менше п’яти секунд. Цього часу не вистачило б проти нинішнього ворога.

«Не приємно».

Думаючи так, він продовжував всміхатися.

Зі злісною посмішкою під маскою Янаґі вискочив з укриття прямо перед бронемашинами.

В чорному бронекостюмі, що покривав усе тіло.

Одна людина.

Башта бронемашини не відкрила вогонь, здається, вони були збентежені несподіваною появою ворога. Чи може вони збиралися розчавити його великими колесами.

В захисті бронемашини та бронекостюма велика різниця. Янаґі також не збирався залишатися перед ворожою машиною.

Він активував CAD, схожий на гвинтівку з багнетом, підтвердив активацію магії та знову стрибнув в укриття.

Було враження що з дорожнього покриття, по прямій лінії піднявся пил.

І тільки колеса торкнулися цієї лінії, броньовик злетів у повітря.

Декілька послідовних гудінь землі повідомив Янаґі про результат дії магії.

Ряд бронемашин перекинувся на бік.

Якщо поглянути уважніше, можна помітити, що транспортні засоби що їхали зі східного боку впали на ті що їхали зі західного.

Магія системи Ваги «Тисяча татамі». Миттєво перевертаючи земну гравітацію по лінії північ-південь, піднімає об’єкти на східному боці та відцентровою силою обертання землі кидає на західну.

З боків, з неба посипався град куль. Це були члени групи, що піднялися в небо відразу з активізацією магії Янаґі. Кулі, випущені зі зброї оснащеної CAD, з підвищеною проникною силою, легко пробивають броню і протимінні днища.

Машини, баки яких пробили, вибухали та підлітали в гору.

Західна частина бронетехніки, що мала бути теж знижена виявилася вцілілою.

Мабуть, в бронемашинах армії вторгнення, були маги що спеціалізувалися на магії «відштовхування», яку використовували для оборони. Сильний бар’єр, що здатний відбити навантаження в декілька десятків тон, міг би запобігти більшій частині атак вогнепальної зброї. Досить потужний маг. Або ж у нього було щось, що посилює магію.

З неба знову посипалися кулі.

Магія посилення куль і магія відбиття конфліктували й обидві магії втрачали свою ефективність.

Бронебійні кулі врізалися в броню, але не пробивали її.

Турель бронеавтомобіля піднялася і розсіяла кулі в повітрі.

Два солдати похитнулися і впали на землю. Одному влучили в ногу, а іншому в живіт.

Завдяки куленепробивному костюму пошкодження були незначними.

Янаґі, що спостерігав з укриття, знову вискочив перед ворогом і тричі натиснув на гачок.

«Тисяча татамі» Янаґі це магія, що блокує земну гравітацію. Вона не втручається в інформацію самого об’єкта.

Тому захисна магія не змогла блокувати зміну гравітації навколо машини.

Бронемашина противника перекинулася.

Хоч вона була захищена магічним бар’єром, все ж падіння пошкодило її, кулі, що сипалися з повітря пробили днище, а три інші бронемашини потонули в багряному полум›ї.

◇ ◇ ◇

Швидкість яку може розвивати магія польоту залежала від того, наскільки добре маг володіє нею. Тацуя, який розробив її з нуля, розумів її краще за будь-кого. Для його магії польоту, від штабного трейлеру до місця розташування групи Янаґі, ця відстань була подолана за мить клацання пальцями.

При цьому, пейзаж перед очима проносився на величезній швидкості. Тацуя старанно тренував гостроту динамічного зору, під час бойових тренувань, але не був впевнений у своїх фізичних функціях в умовах які для людини були не можливі від початку. Поряд з поглядом неозброєним оком використовувався Погляд духів, як радар, щоб зреагувати на перешкоди в польоті.

Тому він помітив це.

Невеликий літаючий об›єкт, довжиною близько метра. Літак типу «качка9», чорного кольору, без сумніву, це був розвідувальний дрон. Він кружляв над цільовою точкою - областю де знаходилася група Янаґі. Тацуя піднявся набагато вище, над безпілотником, щоб уникнути магічних сенсорів літака розвідника, узяв CAD в праву руку і відключив магію польоту.

І стрімголов полетів в низ головою. Наблизившись до дрона, Тацуя активував магію розпаду Туманне розсіювання.

Безпілотний, розвідувальний літак, миттєво перетворився на пил і розвіявся на вітрі.

Тацуя відновив магію польоту і приготувався до приземлення.

◇ ◇ ◇

Раптом відео з безпілотника зникло, тому штаб армії вторгнення, що і без цього перебував у хаосі, погрузився в паніку.

Літак з яким втратили зв’язок, був не єдиним розвідувальним літаком, але було не так багато таких дорогих, маленьких дронів. Не було сумнівів, що вони втратили дорогоцінні «очі».

Вони здійснили несподівану атаку в серединні країни противника, з протилежного боку, вони були ізольовані посеред ворожої країни. Той факт, що вони втратили один із засобів спостереження за ситуацією, чинив на них значний тиск.

◇ ◇ ◇

Коли Тацуя приєднався до групи Янаґі, перша битва вже закінчилася. Янаґі надавав медичну допомогу потерпілим.

– Спеціальний лейтенант, це чудово.

Перш ніж Тацуя звернувся, Янаґі впізнав та покликав його.

Видавши швидкий салют перед Янаґі, Тацуя зняв сюіт і поглянув на поранених.

– Кулі вже вилучено. Решту залишу тобі.

На обличчі Янаґі, що зняв шолом, не було жодних емоцій, але його очі видавали усі його почуття.

– Розумів.

Давши швидку відповідь, тим самим заперечивши провину Янаґі, Тацуя зняв з лівого стегна срібний CAD.

Тихий стогін поранених відразу припинився, і натомість до вух Янаґі, донісся скрегіт стиснених зубів за закритими вустами Тацуї.

◇ ◇ ◇

Сузуне, що завдяки магії Хоноки тримала погляд на окупаційній армії з висоти пташиного польоту, помітила, що військ було менше ніж очікувалось.

– Вам не, здається, що лінія фронту занадто розтягнута?

– На даний час, не має нічого, що можна було б назвати фронтом.

Не охоче відповіла на запитання Марі Сузуне.

– В глибині території спалахують осередки боїв. Диверсійні групи вторгнення порушили рух транспорту та зв’язок, а десантні підрозділи б’ють прямо в ціль... Думаю, це остання стратегія армії вторгнення..

– Якщо Рін-чан так говорить, то так і є... Тоді яка мета ворога?

На зауваження Маюмі, не лише вона, але й Сузуне задумливо схилила голову.

– ...Як ти здогадалася, Маюмі, однією з них повинне бути відділення Магічної асоціації Канто. Це точно. Інша, здається, громадяни, що намагаються утекти морем, але це певно заручники.

– Заручники?

Сузуне уважно відповіла на рефлекторне питання Маюмі.

– Я не думаю, що вбивство громадян це їх мита. Якби так, то вони б відправили корабель артилерійської підтримки, а не десантний корабель, для вторгнення. Обмін заручниками або викуп, кінцева мета не відома.

– Тоді існує менший ризик потрапити під снарядний чи ракетний обстріл?

Підсумувала ситуацію Марі, виходячи з припущень Сузуне.

– Можливо. Однак, якщо метою є заручники, думаю, це місце також може бути цілю.

Сказала Сузуне, озирнувшись на групу громадян, що зібралися в залі перед касою.

– За словами пані Кійоко, підкріплення з Цурумі повинно незабаром прибути. Враховуючи їх маршрут, нам слід захистити громадян, що зібралися на пристані Мідзухо.

– Вірно. Я теж так думаю.

Погодилась Сузуне з припущенням Маюмі.

– Якщо мета ворога заручники, вони прийдуть у найменш захищене місце, але... Я... Вірно я піду допоможу Канон.

– Ага... Незважаючи нате, що там їх не багато, там є пані Міюкі.

Маюмі також погодилася з планами Марі.

– О, можна сказати, що магія Заморожування цієї дівчини на рівні бойової.

Коли вони поглянули одна на одну, на обличчях Маюмі та Марі грали посмішки. Можливо вони подумали: «Який брат, така й сестра».

– ...Але, Марі, не перестарайся. Бо ти навряд чи зможеш протистояти механізованим підрозділам.

– Звісно.

Глядячи в спинну Марі, що бігла геть, Хонока, яка стояла неподалік, з острахом заговорила з Маюмі.

– Ем, мені теж варто приєднатися до захисників? Якщо не в передніх рядах, я могла б здійснювати підтримку з тилу.

Напевно Хонока зібрала усю свою сміливість для цієї пропозиції, на яку Маюмі похитала головою з усмішкою.

Пані Мітсуї повинна допомогти нам, коли прибуде вертоліт. І до того ж завдання пані Міюкі та пані Канон полягає в спостережені, а не в обороні. Ми не професійні маги, тож вам не доведеться битися, і вам не слід битися, поки не потрапите в небезпеку. Швидше, варто подумати про те, щоб втекти.

Останні слова Маюмі сказала з пустотливим тоном.

Але якась частина Хоноки, була впевнена, що Міюкі та Еріка ніколи не втечуть. Коли вона неспокійно поглянула на Шізуку, її найкраща подруга стояла зі своїм звичайним виразом.

«Група спостереження» про яку говорила Маюмі, яка насправді була командою оборони, повинна була розділитися на дві частини відповідно до напрямків вторгнення, які передбачила Сузуне. Коли вони досягли цієї точки, Кіріхара раптово заговорив з Саякою.

– Мібу... Ти б пішла в тил?

На слова Кіріхари, Саяка поглянула на нього поглядом, який ніби говорив «чому зараз?».

– Кіріхара-кун, я теж мечник. У мене є рішучість зустрітися зі справжніми мечами на полі бою.

– Зупинись тут!

Миттєво спалахнув Кіріхара, почувши відповідь. У Саяки широко відкрилися очі.

– Мібу, не кажи про такі серйозні речі, так легковажно.

– ...Кіріхара-кун?

– Кіріхара-семпай... Чому ви сердитесь?

Саяка та Еріка, спостерігали за цією сценою здивованим поглядом, Кіріхара видавши трохи парт, заспокоївся.

– Я... не хочу, щоб меч Мібу окропився кров’ю.

Здивувавшись таким неочікуваним словам, Саяка все ж не могла не заперечити.

– Але... Меч від початку.

– Я все це розумію!

...Перебив її Кіріхара.

– «Меч» це інструмент боротьби з людьми. На відміну від списів, луків і стріл, ця зброя з самого початку була створена для того, щоб розрізати людей. Ось чому не правильно буде говорити, що той хто використовує меч, був готовий колись пролити свою і чиюсь кров.

Підтвердив слова Саяки Кіріхара. І вклав інший «сенс», намагаючись заперечити їх.

Але хіба кендо - це техніка справжньої боротьби? Чи нормально, що навички народжені спортом застосують для вбивства людей?

Притиснута ентузіазмом Кіріхари, Саяка і навіть Еріка мовчки слухала його промову.

– Я... Ще в середній школі, я вважав що меч Мібу неймовірний. Її техніки були витончені і неймовірно красиві. В ній немає ваги вбивства, лише техніка вдосконалення себе в кендзюцу... Ні, кендо. Такий гарний меч для мене не досяжний. Тоді я хотів, щоб меч цієї людини був максимально чистим, і я хочу, щоб він залишився максимально чистим. Отже... О боже, я не можу це сказати правильно!

– Я зрозуміла, семпай.

Заговорила Еріка іншим тоном до Кіріхари, що схопився за голову, бо не зміг добре висловити свої думки.

– Меч Саї, який я бачила під час тижня набору новачків, розвивався у правильному напрямку, але Кіріхара-семпай так не вважає. Це справедливо для меча, але не вірно для кендо. ...Я думаю так, бо знаю лише меч, що здатний вбивати людей, більше ніж семпай.

– Ері-чан...

Трохи схвильовано промовила Саяка, здається, вона була схвильована важким тоном Еріки. Кіріхара, здавалося, був занадто здивований, щоб відповісти.

– Але Кіріхара-семпай. Рішення за Саєю.

Сильний погляд Еріки пробивав Кіріхару наскрізь.

– Звичайно, фактична битва відрізнялася від бойового тренування. Немає нічого поганого в тому, що Кіріхара-семпай не хоче, щоб меч і руки Саї були окрашені кров’ю. Однак, Сая не хоче, щоб кохана людина піддавалася небезпеці, вона хоче битися разом з людиною, що їй подобається.

І у Саяки, і у Кіріхари були червоні обличчя. Це збентеження, певно, було результатом слова «кохана». Однак, у нинішній ситуації, це не місце, для збентеження, хвилювання, скам’яніння, тож вони тримали себе в руках.

– ...Ах, я сказала щось не доречне.

Навіть Еріка трохи зашарілася, то ж не могла звинувачувати в цьому Саяку і Кіріхару.

– Надоїдливій комасі краще зникнути. Ви можете обговорити що робити, між собою.

Повільно відійшла Еріка.

Саяка і Кіріхара поглянули один на одного вже зі спокійними обличчями.

◇ ◇ ◇

У Третьої старшої не було розвідувальних засобів, щоб з’ясувати ситуацію, тож Масакі та Кічідзьодзі не могли знати що ворожі сили не такі й великі.

Було одне десантне судно, замасковане під великий вантажний корабель (достатньо велике, щоб розмістити наземний транспорт), а бойовики що були заздалегідь заховані у місті - це загальні сили армії окупантів. Це не були бойові дії, для розгортання військових сил на широкій території та створення постійної окупаційної бази.

– Так швидко закінчилися...?

Масакі, який про це не знав, висміяв сили противника, що перестали атакувати.

– Ми не можемо сказати чи це кінець. Оскільки не маємо можливості отримувати інформацію.

На монолог Масакі відповів Кічідзьодзі, що підійшов ззаду.

Поруч з ним був лише Кічідзьодзі. Учнів не було ні праворуч, ні ліворуч, з переду лише скривавлений труп.

– Тож якщо хочемо втекти, то зараз.

Кічідзьодзі продовжив говорити серйозним тоном глядячи, як Масакі повертає до кишені CAD у формі пістолета, що блистів червоним світлом.

– Заміну шин завершено, тож Масакі, повертаємось до автобуса.

Сказав він, озирнувшись назад і побачив, що більшість учнів, які стримували ворога, зібралися біля автобуса.

– Ходімо. Краще поквапитись.

Закликав Кічідзьодзі.

Але, Масакі похитав головою.

– Масакі?

– Я йду до відділення Магічної асоціації.

– Це не розумно.

З широко розкритими очима, Кічідзьодзі заперечив слова Масакі.

– Перш за все, для чого це?!

Масакі відповів своєму близькому другу з дивно холодним виразом.

– Мені потрібно приєднатися до підкріплення. В Магічній асоціації не могли проігнорувати цю ситуацію. Вони вирішили організувати добровольців і приєднатися до оборони.

– То що!

– Я «Ічідзьо», ось що.

Від легко спрядених слів, у Кічідзьодзі перехопило дихання.

– ...Може ти хвилюєшся через те, що сталося щойно? Я не думаю що це їх провина. Вони просто не звикли до цього, вони не знають Масакі, як я.

– Мене таке не хвилює.

Перервавши слова Кічідзьодзі, Масакі похитав головою.

– Коли я вперше вийшов на поле бою, теж збирався блювати.

На вустах Масакі з’явилася гірка посмішка і він додав: «я не блював».

Кічідзьодзі однозначно побачив на цьому обличчі самотність.

– І цього разу не надали достатньої екіпіровки чи надійного командувача, і кинули на поле бою без будь-якої підготовки. Занадто жорстоко для першого бою.

– Вірно! Тому усі так відреагували.

– Тож це інше.

Масакі знову зупинив Кічідзьодзі, який шукав виправдання принаймні йому так здалося.

– Я не можу вдаватися в деталі, але Десять головних кланів мають відповідальність перед Магічною асоціацією. Я не можу втекти, удавши що нічого не знаю. Як старший син Ічідзьо.

Масакі хлопнув по плечу Кічідзьодзі й розвернувся у зворотному напрямку від автобуса.

– Тоді і я піду!

Його зупинив стиснутий крик Кічідзьодзі, за спиною.

– Я твій тактик. Якщо Масакі приєднується до добровольців, я теж.

– Джордж, допоможи усім безпечно втекти.

Масакі повернув голову в профіль і заговорив з Кічідзьодзі.

– Тут все ще поле бою. Невідомо, що буде. Якщо чесно, я не зможу зосередитись на битві, хвилюючись чи змогли усі втекти, лише з вчителями та семпаями.

Сказавши це, Масакі повернувся спиною до Кічідзьодзі.

– …Гаразд, Масакі. Я візьму відповідальність і переконаюсь, що усі змогли безпечно втекти. Тож, Масакі, повернися цілим.

Кічідзьодзі погодився з проханням Масакі, подумки додавши, ти мій єдиний «генерал».

Будучи спиною до нього, на слова Кічідзьодзі, Масакі лиш підняв руку й один попрямував на поле бою.

◇ ◇ ◇

– ...Прийшли.

У команді Першої старшої школи, першим хто помітив наближення ворога, був Мікіхіко.

Талісмани, розкидані вітром, збуджені духами, послали зображення ворога.

– Двоногі танки... Відрізняються від попередніх. Вони рухаються як люди.

– Як люди?

На слова Мікіхіко, Еріка, що носила навушники для захисту вух, чомусь схилила голову на бік (щоб вони не заважали розмові, вона не одягнула їх на вуха).

Двоногі танки не були розроблені як бойові роботи, а лише були платформою для підняття рухомої башти в гору, щоб можна було просуватися вузькими вулицями й щоб легко проходити сходи та завали, до коротких ніг були приладнані. Серед сучасної військової техніки, принаймні наскільки знала Еріка, не було бойових роботів, здатних рухатися як людина

– Скоро з’явиться... там!

Але зараз не було часу думати про розбіжності зі здоровим глуздом.

Одночасно зі словами Мікіхіко, із-за будівлі з’явився двоногий танк.

Короткі ноги на гусеничному ходу. Дещо видовжене тіло. Це був такий же двоногий танк, як і попередні.

Однак, на правій руці була ланцюгова пила, а на лівій автоматичний ударний молот, яких не могло бути у звичайного двоногого танка. Якщо важкій техніці для усунення завалів у місцях катастроф, надати людську форму, вона, певно, буде виглядати саме так. Крім того, на правому плечі була гаубиця, а на лівому - кулемет.

– Бойові роботи?!

Підняла голос Еріка, не вірячи, що її уява стала реальністю.

Міюкі що стояла поруч, холодним поглядом поглянула на мобільну зброю огидної форми.

Як тільки двоногий танк увійшов у її поле зору, Міюкі активувала магію.

Справді не було потреби ні про що запитувати. (Однак, це не означало що у них була потреба від початку).

Всі три машини зупинились.

Гусениці замерзли й зупинились.

Та певно завдяки системі балансування, вони не впали у перед.

Але не лише стопи замерзли.

Магія Міюкі не була такою простою.

Той хто принаймні мав військовий вишкіл, такі як пілоти двоногих танків, повинні були зрозуміти, що це замороження магічна атака. І зайве було говорити що, вони повинні були зрозуміти, що її джерело ця дівчина з довгим волоссям, що розвивається на вітру, яка стоїть перед ними.

Однак, ні кулемети, ні гаубиці не стріляли.

Це була не просто магія заморожування, але й одночасне використання «Заморожування полум’я», магія Міюкі стримала зростання температури, а також обмежила рухливість.

Побачивши, що вогнепальна зброя запечатана, Лео рвонув у перед.

Швидкість цієї реакції та нюх на шанс на перемогу, ймовірно, можна назвати справді дикими.

В руках він тримав коротку палицю з чимось схожим на подвійний молоток на кінці.

Загальною довжиною п›ятдесят сантиметрів, а руків’я тридцять сантиметрів.

Кінчик що виходив з молотка, значно ширший, ніж руків’я, близько десяти сантиметрів. За співвідношенням сторін він був близьким до латинського хреста.

Молот загудів, як двигун, а з кінця палиці вилетіла чорна плівка.

Тонка, тонка, чорна прозора плівка.

Як тільки, звук двигуна зник, плівка перетворилася на пряме двометрове лезо.

Ультра тонкий клинок, який не можна було побачити, глядячи в здовж площини.

Таємний меч родини Чіба «Усуба Каґеро».

Пластини з вуглецевих нанотрубок зафіксовані в ідеальній плоскій формі, за допомогою магії зміцнення.

Усуба Каґеро - це назва техніки та водночас назва цього спеціального збройного пристрою.

Лео змахнув Усуба Каґеро у правій руці.

Ультра тонка пластина товщиною п’ять нанометрів сплетена з вуглецевих нанотрубок утворювала лезо гостріше, ніж будь-який меч чи бритва, що легко розрізало замерзлі броньовані пластини.

Передня броня була розрізана по діагоналі.

Розріз був неймовірно тонкою лінією.

З якої з’явилися червоні краплі.

Це було не лише результатом інтенсивних тренувань, але й сила завершального удару Лео.

Ніби наздоганяючи Лео, що спритно відстрибнув, двоногий танк впав на дорогу.

За початковою реакцією, Еріка на крок відстала від Лео, але, можливо, вона буде швидшою у захопленні здобичі.

Швидко поправивши навушники на вуха, вона стиснула руків’я Оручімару лівою рукою і відклацнула піхви.

Одночасно з переміщенням лівої руки з піхв на руків’я, піхви розкрилися вздовж тильної сторони меча, відкриваючи довжелезне лезо.

З твердою долонею, вказівним пальцем правої руки, Еріка натиснула кнопку трохи нижче гарди.

Підняла зброю довжиною сто вісімдесят сантиметрів на плече.

У цей час магія вже була активована.

Великий меч, вагою десять кілограмів, легко піддався.

Відразу після цього Еріка зникла.

Принаймні, так здалося, коли вона зникла з поля зору Міюкі.

Прозвучало нищівне ревіння.

Звук розбиття та розриву металу, який можна почути на заводі переробки металобрухту.

Еріка стояла в позі змаху великим мечем.

На передній броні повільно з’явився поперечний розріз і двоногий танк розрізаний навпіл, ніби хтось його штовхнув, упав в низ.

Червона рідина, що змазала лезо, немов машинна олива, безумовно була свіжою кров’ю пілота.

Магія системи Ваги, інерційний контроль - «Ямацунамі». Таємна техніка меча, що мінімізує інерцію меча і мечника, забезпечуючи наближення до ворога на великій швидкості, і додає погашену інерцію в момент удару, посилює інерцію клинка і вражає ціль. Ця помилкова інерційна маса збільшується в міру збільшення відстані наближення і досягає максимуму в десять тонн.

Швидкість отримана шляхом усунення інерції, плюс вага шляхом посилення інерції.

У своїй найбільшій силі, Ямацунамі був схожий на лезо десятитонної гільйотини, що падає з неба.

Напевно, наданий час, не було броні, що могла б протистояти цій силі.

Визначення моменту переходу від придушення інерції до посилення інерції.

Техніка ніг, що дає можливість бігти у нестабільному стані при втраті інерції та коливанні леза.

Передусім швидкість сприйняття та реакція, що не знижуються від швидкості при втраті інерції.

Це необхідна умова для Ямацунамі.

Окрім вродженої «швидкості», Еріці довилося витратити багато часу працюючи мечем на тренуваннях, щоб отримати цю навичку.

Еріка поглянула на наступну здобич.

Лео вже наблизився до наступної цілі.

Ямацунамі активувалася.

Через мить, перед тим як двоногий танк розвалився, Лео, який відключив Усуба Каґеро затиснув вуха.

Інша з двох команд «вартових», насправді команд «оборони», також вступила в бій з двоногими танками.

Тут Ісорі створив стіну, яка заздалегідь блокує вібрацію земної поверхні на глибину в три метри й Канон могла використовувати магію з землею як середовищем.

«Бойова формація», яку розгорнув Ісорі під землею, розшукувала ворога на поверхні. Візерунок з ефектом сприйняття активації магії через нитку мисленнєвих часток на внутрішній стороні земляної поверхні, тобто зв’язані магічні кола. Ця техніка Гравірування, в якій була особливо талановита родина Ісорі, в якій Ісорі Кей особливо здібний, була дивно схожа на заклинання древньої магії, які використовував Мікіхіко. Зрештою, здається, що і сучасна і древня магія все ще «магія».

Тож природно, що вони виконували однакову роль.

– Ідуть.

На слова Ісорі, Канон розгорнула послідовність активації. Навіть якщо Ісорі її прикривав, вона не могла використовувати надто потужну магію Коливання, якщо точно не знала обстановку під землею.

Два двоногих танки показались.

Не дуже знайома з типами озброєння Канон не здивувалася, побачивши їх форму.

Не відволікаючись на зайві думки, вона направила магію, як було заплановано.

Асфальтоване дорожнє покриття подрібнилося в пісок, і зі слабо вібраційної землі витекла вода, утворивши болото.

Висота двоногих танків зменшилася на голову. Їх ноги погрузилися в землю.

Гусеничний хід використовувався для подолання піщаних і заболочених земель та відкритого ґрунту. Однак, зріджене дорожнє покриття, перетворившись на пісок, без особливих труднощів проковтнуло маленькі гусениці.

Це була одна з варіацій магії «Мінного поля родини Чійода, «Вібраційні міни».

Як щойно було видно з її ефекту.

Це магія, що зріджує землю і стримує ноги противника.

Гусениці, що піднімали каламутну воду, миттєво зупинилися, забиті піском. Волога непомітно зникла, а зріджене дорожнє покриття затверділо з заглибленими ногами двоногих танків. Після розрідження землі, Канон випарувала воду коливанням.

Манія Вібраційна міна - це низка процесів що в кінцевому результаті приводить до захоплення. Хоча склад трохи відрізнявся, у порівняні з минулим століттям, основним матеріалом дорожнього покриття досі був бетон, але реакції гідратації не проводилося, тому це був той самий пісок, що містив воду. Тому захват насправді був лише тимчасовим утриманням, але не здатність рухатися перед ворогом, хоч і тимчасово, була фатальною.

Ліворуч і праворуч від двоногих танків, що застрягли, з’явилися Тошікадзу і Кіріхара.

Тошікадзу атакував з повітря.

Пілоти двоногих танків не могли зреагувати на таку швидкість.

Швидко злетівши вгору, він глибоко прорізав кабіну пілота.

Таємна техніка «Дзантецу». Це магія системи Руху, що сприймає меч як саме поняття «Меч» і переміщує його по косій траєкторії, заданій магічною послідовністю. Якщо зброєю в руках не є «Ікадзучімару».

Коли «Дзантецу» активується з Ікадзучімару в руках, не лише меч, але й мечник стає цілю магії. Меч визначається як єдина концепція, а «мечник», що розмахує мечем, визначається як додаткова концепція, яка робить можливим швидкісну атаку без вагань та швидкісний розріз.

Коли він змахнув мечем, його тіло вже знало як слід рухатися. Ця техніка була буквально викарбувана в його тілі, шляхом тисячі, десятки тисяч, сотні тисяч повторів рухів і тренувань.

Старший син родини Чіба вважався не настільки талановитим, як молодший брат.

Насправді сам Тошікадзу вважав, що Наоцуґу геній, а він ні.

Але оскільки він не був генієм, пройшов через багаторазові, невідомі іншим, тренування та освоїв техніку Громового колеса (Ікадзучімару) Обезголовлювальний розріз, вивчивши «Джінрай дзантецу».

Оскільки техніка була засвоєна на рівні майстра, як тільки розпочиналася «Джінрай дзантецу», його тіло могло рухатися лише відповідно їй. Тому він не міг показати тренування іншим. Тож багато хто, помилково, вважав його ледачим, але насправді він освоїв цю таємну техніку, доклавши нескінченні зусилля.

Двоногий танк, з розрізаним навпіл сидінням пілота, остаточно замовк.

Верхній корпус іншого двоногого танка повернувся, щоб зустріти Кіріхару, що наближався пригнувшись низько до землі.

За крок до досягнення дистанції досягання меча.

Дуло кулемета було наведене на Кіріхару, але пострілу так і не відбулося.

Невеликий меч, що прилетів позаду Кіріхари, пронизав кулемет і зрізав його з плеча двоногого танка.

Саяка що стояла по діагоналі за Кіріхарою, кинула ще один маленький меч.

Таким же чином відрізало гаубицю.

Два маленькі мечі пройшли по параболі й повернулися в руки Саяки.

Техніка метання кендзюцу.

Хоча у школі Саяка належала до клубу кендо, її батько був магом, що в бою використовував кендзюцу. Вдома вона також вивчала Кендзюцу. Найкраще в неї виходило метання кендзюцу. Не метання шюрікена чи кинджалу, а метання малого чи короткого меча.

Оскільки вона жінка, вона поступалася абсолютною силою в прямому зіткненні. Наприклад, Високочастотний клинок в якому був добрий Кіріхара, також вимагає достатньої сили рук. Її магічній техніці важко керувати мечем, зв’язаним магією. Однак, у випадку метання мечів, якщо активувати магію відповідно до руху метання, сила не має значення. Думаючи про це, вона вивчила цю магію і розробила кілька способів.

Оскільки відразу після кидка виникає велика прогалина в захисті, її не можливо використовувати проти швидких ворогів. Але, проти такого повільного, як цей, вона продемонструвала максимальну ефективність.

Побачивши що вогнепальна зброя була знешкоджена, Кіріхара зробив останній крок.

З верху в низ, на нього замахнулась велика ланцюгова пила.

Але її траєкторія була явною.

Хоча його тіло природно ухилилось від удару, меч Кіріхари розрізав ліву ногу двоногого танку навпіл.

Високо частотний клинок.

Його найкраща магія легко розрізала бронепластини, які протистояли мінам та протитанковій гвинтівці.

Втративши опору, машина почала падати.

Відплигуючи, Кіріхара відрізав систему пробою під корінь, перемістився на бік і проштрикнув лезо в кабіну. В руці виникло відчуття, що воно пройшло крізь плоть. Кіріхара злегка скривив обличчя, витягнув клинок і відскочив від двоногого танку, який продовжив падати.

Вираз на його обличчі був аж ніяк не посмішкою.

◇ ◇ ◇

Покопавшись в уламках бронемашини, Тацуя дістав кубічну коробочку зі сторонами приблизно в тридцять сантиметрів.

– Це воно?

Запитав він, коли підніс коробочку до камери.

– Так це все? Поклади на аналізатор... Хм, схоже, помилки не має.

Відповідь пролунала з підключеного до камери дисплея.

– Так це Сорсері Бустер.

– А, схоже, на коробочку.

– Механічного підключення немає, оскільки підключення та керування стовідсотково здійснюється через магічний контур.

Санада, на дисплеї, продовжував пояснювати Тацуї, який нахмурився, глядячи на плоску поверхню коробки у якої була лише ручка.

– Це означає, що бар’єр магічного захисту бронетехніки був посилений цим підсилювачем?

– Саме так. Це лише здогадка, але це не повинно бути помилкою.

Санада також погодився зі здогадкою Янаґі, у формі запитання.

– Тепер зрозуміло хто ворог. Що ж інших варіантів з самого початку бути не могло.

– Це слабувато для доказів, але ми не поліція і не судді. Звичайно, лише тому, що, ми це зрозуміли це не означає, що наші дії зміняться.

По той бік екрана, два капітани злісно посміхнулися.

«Я не хочу стати таким», подумавши так, Тацуя з затримкою дав запит на подальші інструкції.

– Хочете затопити замаскований бойовий корабель Великого Азійського Союзу?

– Затопити його в гавані, погана ідея. Занадто великий вплив на функціонування порту.

Звісно, він знав про таку можливість. Затоплення було простим жартом, але Тацуя відчував незначну вину, коли почув серйозну відповідь.

– Тоді ми візьмемо його під контроль штурмом?

Янаґі запитав у Казами, який змінив Санаду на екрані.

Тацуя подумав, що, певно, атака ворожого корабля з такою невеликою кількістю людей приведе до прогнозованого результату. І все-таки він пам’ятав, що ці його знайомі, що зараз є його командирами, не жартують, а точніше звикли робити те, що зазвичай вважається жартом.

– Відкладемо це. Цивільні організували вертольоти на площі перед станцією для евакуації громадян. Передай свою область розташування загону Цурумі, а потім вирушай до станції, щоб допомогти евакуації.

– Зрозумів вас.

Відсалютувавши одночасно з Янаґі, що стояв поруч, Тацуя подумки захопився мужністю тих цивільних.

Хоч вони евакуюються, вони подумали про тих хто не встиг втекти, це гідно похвали.

– До того ж іменна цивільних активістів, що викликали вертольоти - Саєгуса Маюмі та Кітаяма Шізуку. Якщо вони попросять про співпрацю, не соромтесь їм допомогти.

Коли його вух досягли знайомі імена, Тацуя, ледве не кашлянув.

◇ ◇ ◇

Приблизно в один і той же час, відбулася така ж ідентифікація ворога в іншому місці.

Уламки, які розтрощила Еріка, не зберегли свою початкову форму, тож Міюкі, Еріка, Лео та Мікіхіко зібралися перед майже недоторканою машиною, яку Лео відкрив, розрізавши кабіну мечем, усю четвірку зібрав Мікіхіко. Він покликав інших трьох.

– Це двоногий танк, але я не думаю, що він рухався завдяки механіці.

– Іншими словами, додатково використовувалась якась магічна техніка.

– Так, вірно.

Для Міюкі формальний тон з хлопцями не був чимось незвичайним (не завжди, навіть якщо співрозмовник той самий, залежно від ситуації).

Здавалося, що Мікіхіко не здатний висловлювати не формальний тон, під час спілкувався з Міюкі (він завжди був однаковим, незалежно від ситуації).

– Кінцівки трьох машин дивно відповідали людським. Двоногий танк, тулуб якого зайнятий кабіною, значно відрізняється за будовою від людини. Якщо намагатися наслідувати людські рухи, цього не вийде зробити, а якщо намагатися наслідувати людину занадто сильно, це може призвести до втрати сил.

– Але ці хлопці «занадто добре» відтворювали людські рухи, ти про це?

Мікіхіко кивнув на запитання Лео.

На думку спадає лише, що безпосередньо працювала якась сила, котра імітувала рухи людського тіла, а не лише поршні, шестерні та дроти.

– Це магія? Що це за магія?

Мікіхіко миттєво відповів на запитання Еріки.

– Можливо, Сенші Сеіхеі Дзюцу.

– Сенші Сеіхеі Дзюцу?

Промовляючи назву невідомої техніки, Еріка схилила маленьку шию.

– Це техніка маріонетки системи Оммьодо10? Спочатку це була техніка Даосизму.

У відповідь на слова Міюкі, Мікіхіко кивнув з неприхованим захопленням на обличчі.

– Вірно. Це техніка вирізання з паперу, з якого вирізається людська форма, прив’язується дух і створюється солдат.

Друга половина пояснення була для Еріки.

– Коротко кажучи, ворог - Великий Азійський Союз?

Однак, Еріка швидко підсумувала пояснення і визначила особу противника.

– Хіба це не занадто поспішний висновок? Техніка Оммьодо може вказувати на можливість зради.

– Ні, я думаю, що це саме так, як говорить Еріка.

Лео з незвичною для нього обережністю не погодився, але Мікіхіко похитав головою і підтримав думку Еріки.

– Це може здатися дивним, але в древній магії, також слідують традиціям... Навіть поважаючи традиції, є популярні та застарілі з часом прийоми. Понад десятиліття, в жодній традиційній магії Японії, не використовуються шикіґамі, що мають сутність людини. Сенші Сеіхеі Дзюцу - це техніка якої вже немає в цій країні. Є багато ефективніших заклинань, які можуть змусити руки двоногого танка, з пилою чи пробоєм, рухатися більш природно. Наприклад, якби це робив я, то на ніс магію на сам пробій чи пилу. Ми, оператори стародавньої магії, не настільки вперті, щоб намагатися використовувати старомодну техніку, в якій є багато надлишкового.

– Я не думаю про те, хто більш впертий.

Побачивши, що Мікіхіко трохи занадто багато про це роздумує, Лео зі стомленим виразом помахав руками й похитав головою.

– Одним словом, пілотом двоногого танку був маг Великого Азійського Союзу? Зрозуміло, згоден.

– Ах, ні, ну... Так і є.

Зрозумівши, що у нього була надмірна реакція, Мікіхіко також зніяковів.

Однак, він негайно зробив вираз жорстокішим і сказав те, що вони троє не очікували.

– Е? Ти хочеш, щоб прийшла пані Шібата?

Несвідомо вигукнула Маюмі, почувши запит від співрозмовника, на тому боці лінії зв’язку.

– ...Що ж Ну, я думаю, є причина... Так, розумію. Але краще дізнатися її думку... Що ж краще запитати прямо у неї. Пані Шібата.

Маюмі відвела термінал від обличчя і віддала його Мідзукі.

– Е, що таке?..

– Група пані Міюкі, хоче, щоб пані Шібата пішла до них. Кажуть, що пояснять причину, тому, будь ласка, прийміть рішення, вислухавши їх.

Маюмі та Мідзукі не часто бачились. Термінал представлений дещо офіціозним тоном, Мідзукі прийняла боязно, ні було неминуче, що вона трохи злякано взяла пристрій

– О, пані Шібата?

– Йошида-кун?..

Виявивши що співрозмовником був Мікіхіко, Мідзукі злегка посміхнулася.

Розмовляючи з Ерікою невідомо коли та викине бомбу, а з Міюкі вона завжди безпричинно ревнує.

Та, Мідзукі не розуміла, чому вона відчула полегшення, коли дізналась що це Мікіхіко..

– Я хочу позичити силу пані Шібати.

З іншого боку тон Мікіхіко був трохи нервовим. ...Ні, схоже, він був схвильований.

– Що, «силу»?

– Ворог керує своєю бронетехнікою, використовуючи древню магічну техніку під назвою Сенші Сеіхеі Дзюцу. Оскільки її природа відрізняється від магії, якою користуюся я, мені важко вловити ворожу техніку. Але, «очі» пані Шібати, повинні бути здатні швидше, ніж я, вловити рух ворогів, що безперервно використовують магію і повинні впоратися з виявом ядра ворожої магії. Якщо ви знайдете ядро, моя магія може нейтралізувати Сенші Сеіхеі Дзюцу. Тому я хотів би щоб, пані Шібата, ви прийшли сюди. Звичайно тут небезпечніше, ніж там, але я, нізащо, не дозволю вам нашкодити.

– ...Е!

Обличчя безмовної Мідзукі розчервонілося.

Звичайно, вона знає, що якогось прихованого наміру не було.

Проте...

– Ти рада, Мідзукі. Йошида-кун захистить тебе?

– ...Е!

– ...Е!!

Після зауваження Міюкі, що втрутилась в розмову, по обидві сторони радіо хвиль повисло мовчання.

В цій незручні тиші час ніби зупинився і кожен з них міг уявити обличчя співрозмовника.

– ...Звичайно, не тільки Йошида-кун, ми всі докладемо для цього максимум зусиль.

Слідом за словами Міюкі, час, що зупинився, відновив свій звичайний хід.

Маюмі, що слухала цю розмову, не могла не подумати «пані Міюкі, однозначно «С»11...»

– Т-так! Ми всі захищатимемо.

На слова Мікіхіко, який відчайдушно намагався все роз’яснити, Мідзукі мовчки кивнула.

– Я зрозуміла. Я зараз же вирушаю.

Прибравши від вуха комунікатор Мідзукі, зробила глибокий вдих, голосно видихнула і повернула пристрій Маюмі, після чого злегка їй вклонилася і побігла до «лінії фронту», де знаходилися Мікіхіко та інші.