[4]

[4]

Шлях від найближчої станції до Першої старшої школи, був прямим маршрутом. Були бічні дороги, але можна сказати, що, по факту, це була єдина пряма дорога.

Більшість старшокласників йшли цим шляхом, прямуючи до школи та повертаючись з неї. Єдиним винятком були учні, що жили у межах пішої досяжності від школи.

У вівторок, вранці, одинадцятого червня. Серед учнів, що йшли вищезгаданим шляхом, піднявся шум. Це було пов’язано з тим, що всім відома, серед учнів, президент студентської ради Шіба Міюкі, йшла притиснувшись до хлопця.

Хлопець настільки ж знаменитий, як і президент студентської ради. Зараз, він був більш відомим в суспільстві.

І звали цього учня Шіба Тацуя.

Він прийшов до школи в перше, за довгий час.

– Пан Тацуя!

Від шкільних воріт до головної будівлі йшла пряма алея, обсаджена деревами.

І як тільки вони ступили на алею, Тацую покликали спереду.

В натовпі учнів, що прямував до школи, з’явилась фігура, яка йшла назад і вона була не одна.

– Пан Тацуя, ви повернулись?!

Хонока, не звертаючи ні нащо уваги, кинулася до Тацуї, ті, хто знали ситуацію дивились на це поглядом, що казав: «нічого не поробиш..», а погляди учнів, що не знали ситуації, дивились з подивом.

– Так. Від сьогодні знову розраховую на тебе.

Зі злегка гіркою посмішкою відповів Хоноці Тацуя, не демонструючи ніякого хвилювання.

Він підійшов і поглянув за спину Хоноки.

Шізуку, що стояла за нею, зі зніяковілим виразом обличчя, поглядом привіталась з ним.

А позаду неї, стояли Еріка, Лео, Мікіхіко та Мідзукі, з полегшенням на обличчі. Еріка помітила погляд Тацуї й легенько помахала рукою.

З Міюкі з лівого боку і Хонокою, що пристроїлася з правого, Тацуя вирушив до шкільного корпусу.

Вхід до класів курсу магічної інженерії знаходився зі сторони приміщень другого потоку. Це пов’язано з тим, що класи від «A» до «D» і від «E» до «H» мали окремі входи й через структуру школи, цього було не уникнути.

Розділившись з Міюкі, Хонокою, Шізуку та Мікіхіко у передньому дворі, Тацуя пішов до класу з Ерікою, Лео та Мідзукі.

Вже довгий час він не заходив до третього «E». Еріка та Лео були з класу «F», але вони прийшли з ним до класу «Е».

– Парту залишили.

Сказав, Тацуя зайнявши своє місце біля вікна, це була не іронія, а його щире враження.

Еріка та інші нічого не сказали, а лише показали гірку посмішку.

Мідзукі сіла на своє місце поряд з ним і повернувшись боком, повернулася до Тацуї.

– Нормально, що ви тут, а як же проєкт Зоряного реактора?

– Ні, звичайно, я зайнятий. Тож мені буде важко ходити до школи щодня.

Почувши відповідь Тацуї, Мідзукі виглядала самотньою.

Однак вона швидко приховала це за посмішкою.

– Ось як. Але я рада, що ви іноді приходитимете.

Еріка, що схилилась над підвіконням з іншого боку, закивала на слова Мідзукі, проговорюючи: «Так-так».

Нічого страшного, якщо ти просто зранку приводитимеш Міюкі, як супровід, і відразу залишатимеш школу. Зрештою, Тацуя-кун, без тебе чогось не вистачає.

– «Супровід» Міюкі.

Тацуя не міг не посміхнутися на репліку Еріки, яка повністю ігнорувала суть відвідування школи.

Але те, що сказала Еріка, напрочуд було близьким до істини.

До речі, Тацуя, а з Сакурай усе погано?

Лео хвилювався про відсутність Мінамі, оскільки вона була його кохаєм з клубу.

– Лікар каже, що ускладнень не має. Але, схоже, це займе трохи часу.

– Зрозуміло...

Лео піклувався про стан Мінамі, але у Тацуї це була не єдина проблема.

Звичайно, сподівання на одужання, по суті, не було брехнею. Проте, разом з тим, Тацуя також хвилювався, що робити з супроводом Міюкі.

Вчора вона пішла і повернулась зі школи одна. Мало магів і не магів можуть нашкодити Міюкі, а Тацуя може захистити її навіть якщо його не має поруч.

Однак є деякі проблеми, яких можна уникнути лише тому, що поряд з нею хтось є. Навіть родині Йотсуба було б важко зараз відправити людину в школу. Ні, це можливо, як вчителя або співробітника, але не можливо організувати учня, який завжди буде поруч. Тацуя думав про те, щоб проводжати до школи, і до дому самостійно, ще до того, як про це сказала Еріка.

◇ ◇ ◇

Тацуя повернувся до Першої старшої не тому, що сум’яття пов’язане з проєктом «Діона», стихло. Через контрзаходи прийняті Тацуєю минулого тижня, конфлікт досить розігрівся.

Те, що навколо Першої старшої не можна було побачити засоби масової інформації, можливо, пов’язано зі спробою вбивства, з використанням вогнепальної зброї. Оскільки особистість «Тауруса Сілвера» вже розкрита, можливо не було потреби напружуватись, щоб отримати інформацію.

Здавалося, сум›яття зараз вийшло за межі оточення Тацуї, поширившись по всьому світу. З чотирьох основних впливових держав, Федеративні Республіки СРСР підтримали проєкт USNA, Діона, тоді як Індо-Перська Федерація фактично підтримала проєкт ESCAPES, хоча уряд і не виступив з офіційною заявою.

Великий Азійський Союз ще не показав свого ставлення.

Якщо говорити про інших: Європейські країни, як правило підтримували проєкт Діона, Західна Азія та Південно-східна Азія підтримали проєкт ESCAPES, а Бразилія та Австралія не розкрили свого ставлення, зберігаючи мовчання, як і Великий Азійський Союз.

Те, що два табори не демонстрували відкритої ворожості, викликало плутанину. Проєкти Діона та ESCAPES співпадали в тому, що орієнтувалися на мирне використання магії. І жоден з них не намагався витиснути суперника. Судячи з опублікованих матеріалів, реалізація проєкту Діона не означає неможливість розвитку проєкту ESCAPES, і навпаки. Просто один маг не може брати участь у двох проєктах одночасно.

Визнання, що ці два проєкти сумісні, призвело до промо-війни між Кларком та Тацуєю з перевагою другого. Це зумовлено не перевагою Тацуї в інтелекті, а з «затримкою ходу», це була гра без арбітра. Незважаючи на запізнілий хід це чи спроба обману, важлива лише перемога.

Едвард Кларк, який поступався в битві, теоретично розраховував на політичний вплив.

◇ ◇ ◇

Під час першого уроку в Першій старшій, керівник Бригади один-нуль-один Сил Самооборони Генерал-майор Саекі Хіромі відвідала урядову будівлю Міністерства оборони. Тут також розташоване об›єднане військове командування, але сьогодні вона відвідала цивільний відділ.

Саекі, повернувшись на базу ще до обіду, викликала Казаму, відразу як зайшла в кабінет командувача.

– ...Тацуя, ні, Шіба Тацуя.

– Непотрібно виправлятись, підполковник.

Для Саекі було незвично перебивати співрозмовника подібним чином. Вона навіть не намагалася приховати свого настрою.

Казаму, що стояв перед столом, це не спантеличило, скоріше, йому довелося докладати зусиль, щоб не посміхнутись.

– … Вибачте. Вам наказали переконати Тацую взяти участь у проєкті Діона?

– Начальник відділу Міністерства закордонних справ не має повноважень наказувати мені.

В залі нарад Міністерства оборони, Саекі чекав начальник бюро з питань Північної Америки Міністерства закордонних справ. Як і сказала Саекі, Міністерство закордонних справ не має повноважень розпоряджатися Силами Самооборони. Слова, що прозвучали в залі нарад, також були у формі запиту. Однак тодішня заява, в присутності службовця Міністерства оборони, була не що інше, як фактичний примус, тобто наказ.

Військові ненавидять коли в їх систему командування втручаються. А в офіцерів це спостерігається ще сильніше, і Саекі не була винятком. Її насупленість багато в чому і була зумовлена цим.

– Прохання озвучили Вашій Ясновельможності, тому, що Тацуя є спеціальним лейтенантом О’Ґурорі Юя.

– Схоже на те.

Казама зітхнув, перед Саекі в граничній межі невдоволення.

– Очевидно, бюрократи не знають причину, чому Тацуї надано звання «Офіцера зі спеціальними повноваженнями».

Статус спеціального лейтенанта О’Ґурорі, в певному сенсі, поза законом. Тож не дивно, що клерки нічого не знають.

Як і сказала Саекі, у теперішній системі звань Сил Самооборони, не має звання «Офіцера зі спеціальними повноваженнями». В першу чергу, історично було неправильно називати Тацую «Офіцером зі спеціальними повноваженнями». – Було б доречним назвати його «ополченець з визнаними повноваженнями офіцера регулярної армії на загальних засадах, а не тимчасово». Оскільки підходящого для цього звання не існувало, для зручності, його просто назвали «Офіцером зі спеціальними повноваженнями».

Тому люди, що не знали справжню ситуацію, можливо, сприймали Тацую, виходячи з поточного значення службового звання, як звичайного солдата.

– Думаю вони повинні це знати, оскільки є державними службовцями під юрисдикцією правової системи.

Юридичні питання вирішувалися в рамках Сил Самооборони, але ця проблема була «поза правовою». У процесі, звичайно, була отримана згода бюрократів, тому вони не можуть виправдатися недбалістю Міністерства оборони, сказавши, що вони нічого не знали.

– Ваша думка правильна, підполковник, але зараз слід розглянути ще один момент.

– Вибачте. Питання в тому, чи можна переконати Тацую і, чи потрібно його переконувати?

Вибачившись, що відволікся, Казама перерахував дві проблеми.

– Вірно.

На що Саекі кивнула.

– Перш за все, чи відомо Міністерству оборони та Міністерству закордонних справ, що Тацуя є оператором Матеріал бурст?

– З урахуванням відчуття від сьогоднішньої розмови, до них не дійшло.

– Зрозуміло. Якщо так, я можу зрозуміти, звідки такі дивні інструкції.

Тацуя — найбільша магічна сила Японії, ні, сила загалом. Джокер, який сам змінює військовий світовий баланс, п’ятий туз, який створює найсильнішу руку3.

Хоча використання цієї проблемної карти може бути обмежено правилами, проте використання джокера світу не заборонити. Тож відмовлятися від нього не розумно. Якби вони знали, що Тацуя був найсильнішим стратегічним магом, вони б й не подумали брати участь у проєкті Діона.

– Як щодо визнання Тацуї чотирнадцятим апостолом?

На обличчі Саекі з›явилося здивування. Однак мовчання тривало лише один вдих.

– ...Не погана ідея.

– Ваша Ясновельможність?

Від цих слів Казама був здивований більше. Він же просто пожартував.

– Якщо ситуація погіршиться, можливо, нам доведеться розглянути цей варіант. Якщо стане зрозуміло, що він стане стратегічним магом, бюрократи не наполягатимуть, що його слід передати USNA.

– Це так, але...

– Ну це залежить від ситуації в майбутньому. Розбиратимемось з проблемами у міру їх надходження.

Сказавши це, Саекі змінила вираз обличчя на стомлене лице.

– Поки що залишимо плюси та мінуси цього, підполковник Казама, як ви гадаєте, ви зможете переконати Шібу-куна?

– Це не можливо.

Навіть якби це було можливо, Казама не пропонував би Тацуї їхати до Америки, але Тацуя відразу відповів, що саме вмовляння не можливе.

Останнім часом наші стосунки з Тацуєю не дуже добрі. Це була моя груба помилка, але наше таємне спостереження, днями, також збільшило його настороженість.

– Це помилка й моїх суджень. У будь-якому випадку, якщо ми спробуємо його переконати, шансів на успіх не має, й навпаки, це лише погіршить наші з ним стосунки.

– Я теж так вважаю.

У Саекі не було заперечень судженню Казами.

Тоді, як ви думаєте, чи можемо ми збільшити прихильність Шіби-куна, відмовивши в проханні Міністерства закордонних справ?

– Хм... Хто знає.

З іншого боку Казама не міг погодитися на ідею Саекі.

Щоб ми не робили, Тацуя не братиме участь у проєкті Діона. Він не був би вдячний за це. Мабуть, найкращий варіант, у цьому випадку, нічого не робити.

– Зрозуміло..

Саекі опустила погляд вниз, на власні руки й задумалась.

Казама нерухомо стояв перед столом і чекав її наступних слів.

– Погодьмося з вашою думкою.

– Це означає, що ви нічого не робитимете?

– Вірно. Прохання Міністерства закордонних справ було неформальним, без офіційних процедур. Не буде проблем, якщо ми нічого не робитимемо.

Хоча вона так сказала, Казама вважав, що Саекі з самого початку мала намір ігнорувати прохання Міністерства закордонних справ. Його покликали, щоб дізнатися його думку, чи можна використати цю справу, щоб натомість отримати прихильність Тацуї. Так це зрозумів Казама.

– Підполковник, дякую за допомогу

– Так. Мої вибачення.

На цьому Казама залишив кабінет командувача.

В голові промайнула думка, чи не попередити йому Тацую і він негайно відкинув її.

Замисли Міністерства закордонних справ та Сил Самооборони для Тацуї не мали значення. Це далеко не матеріал для відновлення стосунків.

Швидше треба було дізнатися думку Тацуї щодо оголошення чотирнадцятого «апостола».

Тацуя вже отримав не бажану для нього популярність Тауруса Сілвера. Виходу на публіку, як раніше, не уникнути. Однак Казама був впевнений, що на запитання, чи хоче Тацуя бути офіційно визнаним Магом стратегічного класу, той відповість «ні». Тут не годиться помилитися та образити його.

...Казама серйозно захвилювався про те, що їх стосунки з Тацуєю стали настільки відчуженими, що йому доводиться думати про це.

◇ ◇ ◇

Міністерство закордонних справ не єдине метушилося між Тацуєю та Едвардом Кларком.

Міністерство промисловості зазнало тиску з боку правлячої партії, оскільки її міністр був їхнім представником. Колись воно називалось Міністерством міжнародної торгівлі та промисловості, торгівля є важливою сферою юрисдикції Міністерства промисловості. Навіть у цю епоху USNA все ще є важливим торговим партнером, тому бюрократи Міністерства промисловості хотіли якомога старанніше усунути всі причини для ускладнень. Для них було не жартом посваритися з USNA через виїзд цивільного громадянина, і їх справжнім наміром було, щоб Тацуя негайно поїхав до Штатів.

Однак сьогодні вранці з Кабінету міністрів прийшов запит на законодавчі заходи, необхідні для реалізації проєкту «Енергетичної установки на основі магічного Зоряного реактора». Що означало докласти зусиль, щоб вони не брали участі в програмі Діона штатів.

По-перше, ні проєкт Діона, ні проєкт «Магічного зоряного реактора» не є публічним проєктом ініційованим урядом, тому Японія не бажала брати в них участь. Навіть у Новому Радянському Союзі, який вважається одним найбільш активним прибічником, про участь заявив не уряд, а Академія. Навіть якщо японський уряд з цим нічого не зробить, на цьому етапі USNA не зможуть їх в чомусь звинуватити.

Оскільки проєкт заводу є внутрішньою ініціативою, можна сказати, що першочергова ціль Міністерства промисловості полягає в розгляді його правових аспектів. Однак Кабінет міністрів чинив тиск, зробити все можливе для «підтримки».

Міністерство промисловості вже провело розслідування чому це сталося. В Кабінет міністрів прийшли петиції. Вони були від багатьох корпоративних груп, котрі були джерелом фінансування правлячої партії.

Оскільки мова йшла не про весь діловий світ, схоже, що було багато ділових людей, які виступали проти проєкту заводу, який ймовірно міг би спричинити напруження з USNA. Однак Міністерство промисловості зрозуміло, що проєкт запропонований старшокласником, набирає обертів і розділить діловий світ.

В цілому, співробітники Міністерства промисловості, зайняті роботою, задумувались звідки у нього такі зв’язки та як він залучив цих старих впливових бізнесменів.

◇ ◇ ◇

Тацуя не виходив з класу, до закінчення ранкових занять. На третьому році збільшилася кількість спеціальних уроків, пов’язаних з магією. Проте кількість загальних предметів не дорівнювала нулю. Тацуя інтенсивно проходив їх теми, які він пропустив за своєї відсутності, з потрійною швидкістю.

На жаль, їх не охопити за півдня, але він і не думав, що зможе надолужити пропущене за весь день. Зараз була обідня перерва, тож він підвівся, щоб вийти пообідати.

– Пан Тацуя, ви обідати...

– Шіба-кун.

Мідзукі, за сусідньою партою, що хотіла запитати: «ти обідати?» перебив голос хлопця.

Голос належав Томіцуці.

– Мідзукі, будь ласка, йди до їдальні першою.

Відповівши це Мідзукі, Тацуя звернувся до Томіцуки.

– Томіцука, ти щось хотів?

– ...Я хотів би про дещо поговорити.

Продемонструвавши легке вагання, Томіцука відповів з важкістю в голосі.

– Це довга розмова?

На відміну від Томіцуки, Тацуя, схоже, не горів бажанням.

– Напевно.

– Може після школи?

Однак, він демонстрував готовність вислухати.

– По можливості, хотілося б зараз.

– Це ж буде складна розмова?

– Це... Так.

Приглушено пробурмотів Томіцука.

– Чого так запишався. Тобі потрібно лише вислухати.

Тут в розмову втрутився істеричний голос.

– Пані Хіракава?..

Тацую поглядом свердлила Хіракава Чіакі. Та розгубився від цього не Тацуя, а Томіцука.

– Говорити таке!.. Пан Тацуя, ж не сказав, що не слухатиме!

Чіакі заперечила Мідзукі, яка залишилась, на противагу вказівці йти до їдальні.

Назріваюча сварка між ученицями закінчилася стриманими словами Тацуї, «припини, Мідзукі».

– Мідзукі. Вибач, але сьогодні я проведу обід з Томіцукою. Можеш передати це решті.

– ...Зрозуміла.

З невдоволеним виразом, Мідзукі вклонилася Тацуї та вийшла з класу.

– Томіцука, де поговоримо?

– Хм, давай на даху.

Тацуя злегка підняв брови, бо на даху їх також могли почути інші студенти.

– Зрозумів.

Але якщо Томіцука був не проти, Тацуї було байдуже.

– Пані Хіракава, дякую.

Тихо сказав Томіцука Чіакі, що вже відвернулась і сиділа підперши голову кулаком, і поспішив за Тацуєю, який вже залишив клас.

Всупереч очікуванню Тацуї, дах був порожнім. Минулого тижня в Токіо почався сезон дощів і сьогодні було хмарно і, схоже, збирався дощ. Тож відсутність в учнів бажання пообідати на даху було природним.

На даху були лавиці, але ні Тацуя, ні Томіцука не виявили бажання сісти.

Обидва стояли обличчям один до одного.

– То про що ти хотів запитати?

Почав розмову Тацуя.

– ...Днями моїй матері стало погано.

– Здається, голова Магічної асоціації Томіцука Хісуі, була госпіталізована. Я чув від Міюкі.

Томіцука, відчувши, у Тацуї тон наче його це не стосується, нахмурився.

– Вибач, але це проблема між президентом Магічної асоціації та Міністерством закордонних справ. Мені не має причин скаржитись.

– Я не говорив нічого такого!

Безжалісні слова Тацуї викликали гнівний крик Томіцуки.

– У бійці з молодшою дівчиною теж «нічого такого».

Однак Томіцука злякався надмірно жорстокої іронії Тацуї.

Він вперше помітив в очах Тацуї холодний гнів.

– І так, Томіцука? Твоя справа в тому, щоб пожертвувати мною, щоб позбавити президента Магічної асоціації проблем.

– Я не говорив жертвувати!

– Але ж ти хочеш вигнати мене до USNA?

– Вигнати...

Уїдливість в голосі Тацуї перевищувала очікування Томіцуки.

– Я... Я думаю, що цей проєкт дійсно буде корисним магам...

– Томіцука. Ти не розумієш справжньої мети проєкту Діона?

Цього разу в голосі Тацуї прозвучало легке роздратування.

Розгубившись, не розуміючи чому Тацуя це сказав, Томіцука почав забувати свій гнів на безжалісне ставлення Тацуї.

– Справжня мета?..

– Справжня мета проєкту Діона вигнати магів з Землі та прив’язати їх до орбіти Юпітера, поясу астероїдів та орбіти Венери.

– ...Що?

– Маги також будуть розміщені на супутникових орбітах, але це будуть маги USNA Нового Радянського Союзу та Британії. Якби я взяв участь у проєкті Діона, то не зміг би повернутися від орбіти Юпітера більше десяти років. Це наче висилка на все життя.

Іронічний натяк Тацуї, що це висилка не на острів, а «висилка на зірку», не досягла усвідомлення Томіцуки.

– Ні, неможливо щоб все було настільки... Шіба-кун, чи не перебільшуєш ти?..

– Я не кажу тобі вірити моїм словам. Сам ще раз перечитай опубліковані матеріали. Тоді продовжимо розмову.

Сказав Тацуя і повернувся до Томіцуки спиною.

Позаду його не покликали.

Навіть якщо Томіцука вирішить, що проєкт Діона буде корисним, і знову підійде до Тацуї, той не прийме його умовлянь.

Він не братиме участь у проєкті.

Він не залишить Міюкі на Землі та не вийде в космос.

Він нікуди не відправиться, залишивши Міюкі.

Це його рішення ніхто не зможе змінити.

Те, що зараз зробив Тацуя, це просто виграв час.

Однак не було неправдою і те, що він хотів би, щоб Томіцука помітив зловмисний намір, прихований в проєкті Діона.

Томіцука, який приголомшено проводжував проводжати спину Тацуї, деякий час не рухався, навіть після того, як той зник.

– ...Що це значить?

Пробурмотів Томіцука, прийшовши до тями, відчувши краплі дощу, що падали з неба.

– Справжня мета? Вигнання в космос? Хм, це що територія змови?

З насмішкою, пробурмотів він.

Однак, як би він не намагався їх заперечити, слова Тацуї глибоко засіли в його розумі.

Незабаром дощ посилився.

Томіцука стояв на даху, не турбуючись, що намокне під дощем, а, можливо, не усвідомлюючи цього.

– Я не чув нічого подібного. Про це ніхто не говорив.

Якщо бути точним, ніхто з його оточення не говорив про це.

В програмі, яку він дивився, не висловлювали такої думки.

Не було нічого подібного..

Незалежно від того, наскільки розповсюджена інформація, існує обмеження її об’єму, який може охопити одна людина.

Зрештою, власні думки лягають в основу.

– Це була справжня мета? Це перебільшення. Громадська думка не може допустити заслання в космос.

Однак, «власне мислення» це не те що ви формуєте самостійно. Воно формується під впливом інформації, яку ви отримуєте.

У Тацуї та Томіцуки були занадто різні досвід, отримана інформація та накопичені думки.

В них не було не достатку чи недоліків, вони просто були різними.

Для нинішнього Томіцуки, висновки Тацуї були не прийнятними.

Можливо, Томіцука є більш нормальним.

Можливо, його несприйняття, буде поділятиметься багатьма.

◇ ◇ ◇

Після провальної атаки на високогір’я Ідзу, Едвард Кларк багаторазово телефонував Безобразову, але не зміг застати його.

– Як і очікувалося, ви не змогли зв’язатися з доктором Безобразовим.

– Так, сер Вільям.

Зараз Кларк розмовляв з Маклаудом, котрий знаходився в Англії. У Кларка в Лос-Анджелесі була опівніч, а в Лондоні у Маклауда був ранній ранок, але Кларк, не знаючи де зараз знаходиться Безобразов, в Москві чи на Далекому сході, не міг підібрати час.

– На жаль, доктор Безобразов, схоже, відмовляється з нами спілкуватися.

– Нічого не поробиш... Доктор — представник сходу, який до нас ворожий. Він і ми маємо різні прагнення, живучи на одній планеті. Доктора Безобразова, який вирішив чинити на власний розсуд, з самого початку не можливо було контролювати.

– Тоді, зрештою, Безобразов не відмовився від повторного нападу.

Звернення Кларка змінилося з «доктор Безобразов» на «Безобразов»

– Правильно. Гадаю, що він з усіх сил збирається поховати магію перетворення маси в енергію.

– Я б хотів, щоб він ще трохи почекав...

Кларк не свідомо, інтенсивно розтріпав своє волосся.

– Сер Вільям Маклауд... Чи є шанс на успіх?

– Гадаю що шанс є. Але він п’ятдесят на п’ятдесят. Минулого разу, здавалося, що ми загнали його в глухий кут, але ми не знаємо усіх здібностей Шіби Тацуї.

– Це залежить від магічної сили Шіби Тацуї? ...Звісно ви праві.

Припущення Маклауда звучало ненадійно, але у Кларка не залишалося іншого вибору, як погодитись.

– Докторе Кларк. Навіть з вашим Глідск’яльвом, ви не знаєте реальних здібностей Шіби Тацуї?

– ...На жаль. – Схоже, прізвисько «Недоторкані» було дане не просто так.

– «Недоторкані» - прізвисько родини Йотсуба. Ще до того як на сцені з’явився Тацуя, Кларк націлився на родину Йотсуба, як на ворога, якого потрібно знищити за будь-яку ціну. По правді кажучи, причиною того, що термінал Глідск›яльва був наданий Маї, була в тому, що Кларк міг зібрати інформацію про родину Йотсуба.

Однак глава родини Йотсуба не вчинила так, як очікував Кларк. З історії запитів Маї Йотсуби він навряд чи зміг би зрозуміти здібності Шіби Тацуї та інших їх магів.

– Ось як…

Розчаровано зітхнув Маклауд.

Маклауд не мав намір ображати, але гордість Кларка сильно постраждала.

– У цьому випадку, нам нічого не залишається, як молитися за успіх повторної атаки доктора Безобразова... Докторе Кларк, вибачте за настільки пізню телефонну розмову.

– Ні, це ж я зателефонував. Вибачте що настільки рано.

– Це звичайний час для мене, коли я прокидаюсь. Тоді, докторе, доброї ночі.

– Так, Сер Вільям. Гарного дня.

Маклауд завершив телефону розмову.

В кінці Маклауд сказав шаблонне «доброї ночі».

Але Кларку було зовсім не до спокійного сну.