[3]

[3]

Новина що була вперше оголошена недільного ранку, дванадцятого травня, стосувалася міжнародного проєкту, оголошеного в Лос-Анджелесі, о тринадцятій годині, за місцевим часом, попереднього дня.

Виступаючого звали Едвард Кларк. Він урядовий інженер, який належить до Національного наукового бюро USNA (NSA: National Science Agency). Була зроблена заява, що USNA закликає країни усього світу до співпраці.

Ще нічого не зроблено, Америка розпочала проєкт в односторонньому порядку.

Його назвали «Проєкт Діона». Це було омріяне використання магічних технологій для тераформування Венери за допомогою ресурсів з Юпітера.

Діаметр Венери в дев’яносто п’ять сотих рази більша, за діаметр Землі. Сила тяжіння становить дев’ять десятих від Земної. У цьому відношенні, вона набагато зручніша як ціль міграції людства, ніж Марс. Однак через густу атмосферу вуглекислого газу, хмар сірчаної кислоти, високу температуру та парниковий ефект, було вирішено, що змінити навколишнє середовище буде складно і цілі планів колонізації космосу зосередилися на Марсі.

За винятком віддаленості від Землі, Венера була б кращою колонією для людства, ніж Марс, враховуючи негативний вплив на людський організм низької гравітації. Метою «Проєкту Діона» є використання магічних технологій для модифікації атмосфери Венери, що занадто складно з допомогою звичайних технологій.

Едвард Кларк назвав ще дев’ять людей, крім себе, як людей необхідних розвитку «проєкту Діона». У списку були не лише вчені. Там були також імена Пола Максимільяна, президента Максимільян девайс, та Фрідріха Розена, президента Розен Магіккрафт.

Окрім доцільності, можна сказати, що запрошення до співпраці двох найбільших виробників магічного обладнання було розумним. Вільям Маклауд та Ігор Андрійович Безобразов, що входять до загально визнаних магів стратегічного класу «Тринадцяти апостолів», також славилися як авторитетні маги, тому навіть менше шансів отримати їх співпрацю, але долучення їх до цього списку було досить розумно.

Японські ЗМІ звернули увагу на цей щойно анонсований проєкт, який на цьому етапі є ніщо інше як нарис, оскільки у списку була десята людина, ім’я якої не було назване.

Озвучивши дев’ять імен, Едвард Кларк поглянув в камеру і сказав.

– Є ще один інженер, якого ми хотіли б бачити у цьому проєкті. Я не можу назвати його справжнє ім’я, оскільки за законодавством країни проживання, він все ще не повнолітній, але це японський старшокласник, який працює під псевдонімом «Таурус Сілвер».

– Це неприємна ситуація...

Гірко пробурмотів, сидячи на дивані у вітальні, Тацуя, переглянувши автоматично записані ранкові новини. І так не прості, останнім часом, ранки стали ще важчими.

Міюкі, поряд з ним, стривожено дивилася на нього. Але не мала рішучості заговорити. Ні, вона не знала, що заговорити.

– ...Вибач, Міюкі. Здається, я зайве змусив тебе хвилюватися.

Помітивши її погляд, сказав Тацуя.

Повернувшись до неї зі своєю звичайною спокійною посмішкою.

Однак усміхнене обличчя швидко напружилося.

Він побачив, що по щоках Міюкі стікали сльози.

– ...

Цього разу настала його черга шукати, що сказати.

– Мені дуже шкода.

Міюкі поспіхом спробувала стерти сльози руками.

Ззаду їй подали чисту хустинку.

– Дякую, Мінамі-чан.

Міюкі оглянулася через плече, прийнявши хустинку від Мінамі, подякувала їй, і замість того щоб витерти мокре від сліз обличчя, приклала її до очей, щоб приховати вираз.

– ...Міюкі?

Тацуя налякано назвав її ім’я.

Міюкі трохи опустила хустинку.

Її обличчя, що виглядало з-під чубчика, було яскраво червоним.

– Я... Вибачте. Наче дитина, так раптово розплакатись, так?..

Здається, Міюкі соромилася того, що раптово показала сльози.

– Ні, я не думаю, що ти дитина, але… В чому справа?

Міюкі прибрала білу хустинку з обличчя. Очі та щоки все ще були почервонілими.

– Ем... старший брат. Ні, шановний Тацуя

Міюкі трохи відвернулась від очей Тацуї й поправила своє звернення до нього.

– Будь ласка, переді мною... не змушуйте себе посміхатися.

– Я не...

Тацуя не міг виправдатися до кінця. Він знав, що не вміє добре брехати.

– Я розумію, що шановний Тацуя опинився у важкій ситуації. Я не можу не зрозуміти шановного Тацую.

– Справді...

– Можливо, я нічого не можу зробити... Але принаймні розділю турботи шановного Тацуї. Я вже не ваша сестра, я ваша наречена.

Міюкі крадькома поглянула на вираз Тацуї. Об’єктивно це не зухвальство, вона не сказала нічого дивного, але їй було ніяково від своїх слів.

Зазвичай, він би без усіляких причин ніжно обняв би її.

Але в даній ситуації, це виглядало б так, наче він жадає доторкнутися до її яскраво рожевих губ.

В такі часи не можливо допускати, щоб вона втратила самовладання, це може загрожувати його життю.

Розмірковував Тацуя, глядячи на сором’язливу Міюкі.

Завдяки Міюкі йому стало легше, але зустрічні вітри, що атакували Тацую, не припинилися. Швидше, йому доведеться цим зайнятися

– ...Те що найбільше доставляє занепокоєння.

На прохання Міюкі, Тацую почав розмову, роз’яснюючи поточну ситуацію.

– Те що стала відома особистість Тауруса Сілвера. З цим вже нічого не поробиш.

– Стирати пам’ять Едварда Кларка немає сенсу...

– Вірно. Потрібно думати про те, як з цим боротися, передбачаючи, що світові стане відомо, що Таурус Сілвер це я.

– Ми не можемо прийняти запрошення Едварда Кларка, так?

– Не можемо. Щоб розуміти справжню мету Едварда Кларка, потрібно вивчити зміст «Проєкту Діона»... Навіть якщо це принесе користь магам, у своєму нинішньому становищі, я не можу працювати в USNA.

– ...Якщо тітка дозволить, що ви оберете?

– Навіть якщо тітка дозволить, я не збираюся тебе залишати.

Міюкі розчервонілася і відвернула обличчя. Через її заяву «я наречена, а не сестра», яку вона зробила раніше, вона більше сприймала Тацую, як протилежну стать, ніж зазвичай.

Тацую не бентежила незвична реакція Міюкі. Сказавши це, він і сам помітив, що його слова досить бентежать. Тут не допомогти з тим, що вона не може стриматися від сорому, глибоко усвідомивши себе нареченою, а не звичною молодшою сестрою.

Але якщо зараз вибачитися, це ще більше викличе непорозуміння. Вирішивши не звертати увагу на тремтячу від сорому Міюкі, Тацуя продовжив говорити.

– Однак мене не цікавлять міжнародні магічні проєкти не військового призначення... Перш за все, упорядкуймо інформацію, яку вже маємо.

– ...Я теж подивлюся.

Пресреліз Едварда Кларка, супроводжувався коротким описом плану. Тацуя переглядав першоджерело, а Міюкі, яка змусила себе впорядкувати свої думки, переглядала перекладений матеріал.

Мінамі поставила перед ними свіжо приготовлений чай. Наче по сигналу, Тацуя та Міюкі підняли голови, відірвавши погляд від електронного паперу з коротким описом.

– ...Діона це не місяць Сатурна, а богиня з грецької міфології, чи не так?

– Вірно. Дружина Зевса, що народила Афродіту. Того варіанту де Афіна народжена не з морської піни.

– Зевс — це Юпітер. Афродіта це Венера, що означає... Що це проєкт богині, яка відродить Венеру за допомогою ресурсів Юпітера?

– Не думаю, що ти помиляєшся. Гадаю, сам проєкт є значущим для людства, але...

Тацуя повернув погляд на електронний папір і нахмурився.

Проєкт складався з чотирьох етапів.

Перший етап це використання магії Ваги та Прискорення, для запуску матеріалів та попередньо зібраних конструкцій із Землі в космос. Гравітація землі є найбільшою перешкодою, для побудови масштабних споруд в космосі. Для переміщення об’єктів великої маси за межі орбіти необхідний реактивний двигун з великою тягою. Навіть якщо використовуватимуться позаземні ресурси, перше гірничодобувне обладнання та верстати потрібно вести з Землі.

Для цього, замість того, щоб розробляти велику ракету, для переносу великої маси в космос, існуючим ракетам допоможе магія Ваги та Прискорення.

Для цього вже був прецедент. До війни існував план створення космічної вежі гіперзвукової масової батареї, як стратегічної зброї для заміни ядерного озброєння. Вузьким місцем є тяга ракетного двигуна. Для того, щоб це стало стратегічною зброєю, необхідно задіяти велику кількість масивних боєприпасів. Потрібно було розробити двигун із високою тягою, який вивів би таку масу на орбіту для супутників, або потрібні багато разові запуски з невеликими об’ємами. Незалежно від того наскільки вона повинна була забезпечити заміну ядерної зброї, вартість була не прийнятною.

Ідея була в тому, щоб посадити на ракету двох магів та використовувати магію Ваги та Прискорення. Один знижує силу тяжіння для всієї ракети, включаючи вантаж ракети, що включає масивні боєприпаси та частини пускової платформи, а інший посилює прискорення, генероване ракетним двигуном. США, попередник USNA, насправді запустили таким чином стратегічний військовий супутник, який мав стати пусковою ракетною установкою.

Однак від цієї схеми відмовилися, лише після побудови першого стратегічного військового супутника. Усі дванадцять магів, задіяних у шести пусках, що підняли тридцять ракет і частин супутника, загинули на орбіті.

Не в результаті нещасного випадку. Ні це можна було назвати нещасним випадком, але жоден пілот чи технік, крім магів, не загинув. Використання магії за умови, коли вага в шістсот тонн, включаючи вантаж, а також різкої зміни маси та сили тяжіння за короткий проміжок часу, було дією, що спричиняла фактичне перевантаження розуму мага.

Однак вже було розроблено рішення для цього. Це не доведено з погляду вартості, але експерименти, майже, напевно матимуть успіх. Тацую також не турбував цей момент.

Другим етапом є видобуток ресурсів металу, необхідних для проєкту, з поясу астероїдів, руками магів. Проєкт Діона потребує великої кількості нікелю, який доступний в «астероїдах типу М». Не лише нікель, але й інші метали, необхідні для побудови космічного обладнання, можна буде добути в космосі, без необхідності використання ресурсів з земних надер. Однак видобуток ресурсів в середовище не вагомості, має недолік в тому, що пропеленти1 потрібно витрачати на кожен рух.

Цей проєкт має на меті розв’язати проблему руху, використавши магію Руху для роботи у відкритому космосі. Звичайно якщо використовувати магію Руху, можна вільно переміщатися між невеликими небесними тілами та астероїдами, використовуючи материнський корабель, як відправну точку. Було б добре, якби для роботи у поясі астероїдів, далеко від Землі знайшовся маг, що довго працював вахтером.

Третім етапом використання магії для транспортування водню з Юпітера та доставки його до Венери. Реакція Сабатьє2, при якій утворюється вода та метан, під час реакції водню та вуглекислого газу під впливом високої температури та високого тиску, принесе воду на Венеру. Каталізатором в реакції виступає нікель.

На орбіті Венери будуть розгорнуті супутники (орбітальні ліфти, не закріплені до поверхні), що будуть спускати нікелеві ящики спеціальної форми. Водень зібраний і транспортований з Юпітера, вивантажений на основне тіло супутника, кабелем з трубчастою структурою направлятиметься в нікелеву коробку. Поблизу поверхні Венери є високі температура і тиск, з використанням нікелю як каталізатора, реакція Сабатьє відбудеться без додаткового тепла або тиску. Якщо в атмосфері Венери буде достатньо води, можна буде виробляти кисень, за допомогою генетично модифікованих водоростей.

За запропонованою схемою, на орбітах Юпітера і Венери, будуть розміщені маги, що будуть використовувати магію руху та Прискорення для відправлення носія водню з Юпітера і прийняття на Венері.

Однак і вода (водна пара), і метан є газами, що викликають більший парниковий ефект, ніж вуглекислий газ. Зі зменшенням кількості вуглекислого газу, температура Венери буде продовжувати зростати. Тому температуру знижуватимуть, вирізаючи лід на поверхні Каллісто, одного із супутників Галілея, доставлятиметься до Венери й скидатиметься в її атмосферу. Четвертим пунктом списку є використання магії для вирізання та транспортування цих величезних глиб льоду.

Оскільки поєднання концентрованої сірчаної кислоти та льоду діє як морозильна ванна, очікується, що атмосфера Венери ефективно охолоне, якщо додати велику кількість льоду. Навіть якщо реакція Сабатьє погано продукуватиме воду, лише це може забезпечити першу фазу перебудови атмосфери Венери.

Однак схеми третього та четвертого етапів вимагають, щоб маг знаходився на орбіті Юпітера, супутника і Венери. Потрібна була значна кількість магів, щоб позбутися сили тяжіння Юпітера і постійно запускати транспортники та гігантські крижані брили, і оскільки пов’язувати лише один-два супутники, з Венерою безглуздо, тут потрібна ще більша кількість магів. Відправлені на Юпітер і Венеру маги не зможуть повернутися на Землю протягом багатьох років. Це справедливо і для операторів, що виконуватимуть роботу шахтарів на другому етапі.

– Зрештою це..

– Щось не так?

На запитання Міюкі, Тацуя кивнув з похмурим обличчям.

– Можливо, я занадто багато думаю. Швидше, я сподіваюся, на це... Цей проєкт, здається, спрямований на вигнання із Землі магів, що представляють загрозу.

– Ви маєте на увазі загнати їх ...в космос?

В голосі Міюкі не було відчуття погрози. Здається, що вона насправді не усвідомила сказаного.

А може це було неминуче. Освоєння космосу, яке було призупинено через соціальні негаразди, спричинені глобальним похолоданням та подальшою війною, залишалося в стагнації. Пілотовані космічні польоти припинилися ще з початку двадцять першого століття.

В нинішніх умовах, навіть космонавти, еліта людства, не могли піднятися в космос. Навіть якщо сказати про виселення магів в космос, це повинно бути складно усвідомити в повному обсязі.

– Звичайно, це нібито освоєння космосу. Однак маг, який братиме участь у цьому проєкті, довго не зможе повернутися на Землю. Навіть якщо повернеться, як тільки одужає, його знову повернуть назад.

Тацуя не підняв обличчя і не відірвав очі від електронного паперу.

– Присвятити своє життя дослідженню космосу. Гадаю, сам по собі це гарний життєвий шлях. Але я...

Тацуя поринув у свої думки й так і не поглянув на Міюкі.

◇ ◇ ◇

Наступного дня, ранок понеділка. Аудиторія третього «A».

В класі вже була більш ніж половина, але менше двох третин учнів. Міюкі ще не прийшла.

У класі учні групувалися і вели розмови. У цьому вони були старшокласниками, навіть якщо вони учні Старшої школи магії.

Мало студентів говорили про скасування Турніру дев’яти шкіл. Справа не в тому, що їм було байдуже, а в тому, що вони, очевидно, уникали цього. Адже у цьому класі навчалася користувач проблемної магії «Актів Аер Маін», і учні класу «A», безперечно розуміли, що змогли перемогти на Турнірі дев’яти шкіл, минулого та позаминулого років, завдяки Тацуї. Оскільки в цьому класі багато учасників, говорити про це буде важко.

Можливо це не могло бути заміною, але було багато учнів, що обговорювали американський проєкт освоєння космосу, що з вчорашнього дня неодноразово з’являвся в новинах.

Не стали винятком і Хонока з Шізуку.

– Шізуку, це правда?

– Що?

– Ну знаєш, що насправді Таурус Сілвер це японський старшокласник.

Як і багатьох інших учнів старшої школи магії, Хоноку цікавила справжня особистість Тауруса Сілвера.

З’явилась інформація, що невідомий геніальний інженер магії, насправді такий же старшокласник як і вони.

– Не можна сказати що це брехня. До прикладу є Кічідзьодзі-кун.

Кічідзьодзі Шінкуро, третьокурсник Третьої старшої, відкривач «Кардинального коду», знаменитість в області магії, немає нікого, хто б його не знав. І він досяг цього, коли йому було лише тринадцять. Хоча відтоді жодних видатних досягнень у нього не було, репутація Кічідзьодзі Шінкуро, не може зрівнятися з Таурусом Сілвером, що розробив магію польоту, яка вирішувала одну з «Трьох основних технічних проблем магії ваги».

Оскільки є приклад Кічідзьодзі Шінкуро з Третьої старшої, Шізуку вважала, що не було дивно, навіть якщо Таурус Сілвер старшокласник.

– Ей, Шізуку...

Вони давно дружили. Шізуку розуміла, що Хонока не наважувалася це сказати й хоче, щоб її підштовхнули.

– Що таке?

Тож Шізуку закликала її продовжити.

– Таурус Сілвер... Це ж пан Тацуя?

– Можливо.

Це була негайна відповідь.

Хонока мовчала і дивилась на неї широко відкритими очима.

– Що таке?

– ...Я не сподівалася на таку миттєву відповідь...

– Я теж так відразу подумала.

Знову миттєво відповіла Шізуку

– Подумала, почувши, що Таурус Сілвер старшокласник?

– Так.

Кивнувши, без вагань, Шізуку подумала, що це занадто не дружньо і через пару миттєвостей додав репліку.

– Якщо Таурус Сілвер є японським старшокласником, я подумала, що це може бути лише Тацуя.

– Дійсно, ти права.

Хонока зробила задумливий вираз.

– Тоді..., !..

Однак вона не сказала слів, що послідували б далі.

Побачивши Міюкі, що заходила у клас, вона закрила рот.

– Доброго ранку.

– Доброго ранку, Міюкі.

Шізуку перша відповіла на ранкове привітання Міюкі.

– Міюкі, доброго ранку.

Хонока послідувала її прикладу. Вона не могла висловити своє занепокоєння, тим, що Тацуя поїде до Америки, перед Міюкі.

◇ ◇ ◇

Тацуя, який повернувся до класу безпосередньо перед початком занять, був змушений відразу встати, як тільки сів за парту, після виведеного на термінал повідомлення.

– Пан Тацуя, що сталося.

З підозрою запитала Мідзукі, яка цього року знову сиділа поряд з Тацуєю. При переході з другого на третій рік, тут місця не змінювали.

– Мене викликають до вчительської. – Я пішов.

Обличчя Мідзукі спохмурніло від тривоги. Не лише Мідзукі, але й однокласники, що чекали його відповідь з тривогою проводжали Тацую, поглядом.

Помітивши їх реакцію, Тацуя зрадів, що не сказав правду.

Насправді його викликали не до вчительської, а в кабінет директора.

У кабінеті директора, на Тацую чекали директор Момояма, заступник директора Яосака та керівник третього «E» Дженніфер Сміт.

Момояма сидів за важким письмовим столом, Яосака стояв біля столу, а Дженніфер стояла по діагоналі від нього.

– Відразу перейду до справи, я хочу в дечому переконатися.

Без передмов запитав Момояма у Тацуї, що зупинився перед столом.

– Шіба Тацуя-кун. Ти Таурус Сілвер?

– ...Чому ви так вирішили?

Тацуя не відповів на запитання Момоями, а відповів питанням на питання.

Це грубий вчинок, враховуючи стосунки між учнем та директором, але Момояма, схоже, не особливо образився. Наче передбачав, що Тацуя не захоче відповісти.

– Через посольство USNA, я отримав лист від національного наукового бюро, агентства національної безпеки USNA. Вчора, співробітники посольства принесли його прямо до мого дому.

Момояма не лише директор Першої старшої школи магії, але й авторитет магічної освіти національного рівня, та він цивільна особа і не займається дипломатією. Надто незвично, для працівників посольства, доставляти лист цивільній особі, як дипломатичний документ.

Однак почувши це, Тацуя і бровою не повів.

Момояма, також залишався спокійним перед зухвалим ставленням вісімнадцятирічної дитини.

Погляди Тацуї та Момоями зустрілися. Вони не кидали поглядом іскор, правильніше сказати, що вони чинили тиск один на одного. На відміну від цих двох, замісник директора, що дивився на це збоку зблід.

– Ось цей лист.

Момояма дістав з шухляди столу білий конверт і поклав на стіл.

В ньому прохання, «забезпечити, щоб Таурус Сілвер, пан Шіба Тацуя, взяв участь у проєкті Діона». Національне наукове бюро USNA визначило, що ти Таурус Сілвер, і просить тебе взяти участь у проєкті.

– Пан директор. Я досі старшокласник, який навчається у цій школі. Я не збираюся кидати навчання на півдорозі.

Тацуя не відповів на запитання «ти Таурус Сілвер?». Він навмисно проігнорував цю частину, і категорично відмовився брати участь в проєкті, ні заперечив можливість.

– Нашого учня запрошують до міжнародного магічного проєкту. Я думаю це честь.

Момояма на мить перервав слова і гостро поглянув на Тацую.

– Не тільки я. Ректор Магічного Університету згоден зі мною. Якщо ти візьмеш участь в проєкті NSA ти отримаєш сертифікат про закінчення старшої школи та вступиш до Магічного Університету. Якщо ти не зможеш відвідувати заняття в університеті через участь у проєкті, в період участі в проєкті бали нараховуватимуть автоматично, а якщо це триватиме чотири роки, отримаєш диплом випускника університету.

– Це офіційне рішення?

– Це ще не офіційне рішення, але я гарантую це своїм статусом та ім’ям.

Перш ніж Тацуя відповів Момояма звернувся до Дженніфер.

– Вчителю Сміт. Хіба Шіба-кун вже не отримав знання та навички достатні для закінчення нашої школи?

– Ви праві.

Неохочим, але неминучим тоном відповіла Дженніфер.

– Навіть якщо взяти лише минулорічний експеримент «Зоряний реактор», я оцінюю що звання Шіби-куна вже досягли рівня випускника Магічного Університету.

– Ось як.

Момояма кивнув Дженніфер і знову перевів погляд на Тацую.

– Шіба-кун. Хіба ти не витрачаєш час на уроки, нижче твого рівня?

– Я не вважаю що наші заняття марні.

– Не потрібно скромничати.

Момояма не сприйняв слова Тацуї як щось не щире.

– Але я розумію, що ти не можеш прийняти рішення відразу. На щастя, NSA не встановили конкретних термінів для відповіді. Шіба-кун, від сьогодні ти вільний від занять, тож добре обдумай це.

– ...Це означає, що мене відсторонили від занять?

Особливо млявим тоном запитав Тацуя у Момоями.

– Це не покарання. Можеш продовжувати користуватися шкільним обладнанням. Однак, включаючи практичні, заняття будуть зараховуватися без відвідування. Тобі навіть не потрібно складати поточні іспити. Вони проставлятимуться оцінкою A.

Недбало, не вимагаючи якоюсь вдячності сказав Момояма.

– Я зрозумів. Дайте мені трохи часу.

Удаючи, що не може зараз дати відповідь, Тацуя намагався виграти час.

◇ ◇ ◇

Повернувшись з кабінету директора, Тацуя зі звичайним обличчям, наче нічого не сталося повернувся на урок. Останнім ранковим заняттям була практика, але Дженніфер не турбувалася, що він вирішив взяти участь, і залишалася з невимушеним обличчям.

Саме перед початком діяльності студентської ради, після уроків, він поводився інакше, ніж раніше.

Міюкі, мені потрібно з тобою про дещо поговорити.

– Так. Тут буде нормально?

– Так. Я хочу що б інші теж це почули.

Коли Міюкі поцікавилась чи потрібно їм знайти місце, Тацуя відповів, що тут також буде нормально.

Міюкі розгубилася, бо не розуміла наміру Тацуї, але, схоже, вирішила поки вислухати його. Перейшовши від столу президента студентської ради до столу для обговорень.

Тацуя також зайняв місце перед Міюкі. Хонока, Ідзумі та Шіїна повернулися до столу зі своїх місць, а Мінамі стала по діагоналі за Міюкі.

Піксі встала зі стільця в кутку кімнати й заварила чай для двох. Зі свого місця, Тацуя бачив, що Мінамі це пригнітило, не змінивши виразу обличчя.

– Тож шановний Тацуя, про що розмова?

Почекавши поки Піксі відійде від столу, запитала Міюкі.

Усі присутні зосередили слух, щоб не пропустити відповіді Тацуї.

– Сьогодні вранці мене викликали до кабінету директора і сказали, що я буду звільнений від занять.

– Чому?!

Різко відреагувала Міюкі та навалилась над столом.

Бурхливо відреагувала не лише Міюкі. Хонока ледь помітно підвелася зі стільця..

– Поясню причину дома. Мені сказали, що це не відсторонення чи заборона відвідування школи, але вони дуже хочуть, щоб я деякий час не відвідував школу.

– ...Справа в репутації?

Міюкі повернулася на стільці. Докладати зусиль, щоб заспокоїтись, вона попросила його продовжити.

– Саме так.

– ...Може це пов’язано зі скасуванням Турніру дев’яти шкіл?

Запитала Ідзумі, зі сторони.

– Це не пряма причина, але це також могло мати вплив.

– Тоді пряма причина це...

Наступною озвалася Хонока, що підвелася з місця, словами, які не були ні питанням, а ні реплікою.

Хонока подумала: «Оскільки пан Тацуя — Таурус Сілвер, його запросили в американський проєкт?»

Це була абсолютно правильна відповідь, але коли Тацуя поглянув на неї, поглядом закликаючи продовжувати, вона похитала головою, наче кажучи «нічого» і відступила, не поставивши питання.

Тацуя не став її примушувати, а повернувся до Міюкі.

– З дому про це теж можуть щось сказати.

Той факт, що згаданий ним «дім» - це родина Йотсуба, зрозуміли не лише Міюкі та Мінамі, а й Хонока, Ідзумі та Шіїна.

– Є можливість, що я деякий час не зможу ходити до школи. Тож я хотів би піти з посади в студентській раді.

В кімнаті студентської ради повисла тиша.

Міюкі нічого не говорила, а Тацуя чекав її відповіді.

Ідзумі мовчки дивилася на Міюкі, а Хонока мовчки дивилася на Тацую.

Шіїна переводила погляд між Міюкі та Тацуєю, а Мінамі стояла опустивши погляд.

Піксі прибрала чашки, щоб замінити холодний чай. Мінамі швидко схаменулася, і подала свіжий чай Міюкі і Тацуї.

Та із задоволеною посмішкою повернулася на місце позаду Міюкі.

– ...Я зрозуміла.

Нарешті порушивши тишу, болісним голосом відповіла Міюкі.

– Однак якщо ви не будете членом студентської ради, ви не зможете носити в школі CAD. Думаю, було б краще залишатися членом студентської ради, просто номінально.

– Але в цьому не має сенсу.

– Ніхто не скаржитиметься.

Міюкі говорила про зловживання владою у власних цілях.

Звісно, Тацуя намагався докорити їй.

Однак побачивши трагічний вираз на обличчі Міюкі, яка, здавалося, ось-ось заплаче, відмовився від звинувачень.

– ...Зрозумів. Зробімо так, як ти сказала.

Насправді порядок в середині школи, для Тацуї не мав значення.

◇ ◇ ◇

Справи в студентській раді якось вдалося впорядкувати, але у Тацуї та Міюкі залишалася проблема, яку не так просто вирішити.

– Вибачте, за пізній дзвінок тітонька.

Від Маї не можна було приховувати інформацію про лист надісланий Національним науковим бюро USNA директору Момоямі. Підібравши найбільш підходящий час, Тацуя зателефонував до головного дому.

– Це не проблема. Це ж важлива справа?

Побачивши вираз обличчя на екрані, Тацуя відчув дискомфорт.

Мая не прикидалась, а насправді не знала про що говоритиме Тацуя. Оскільки так це виглядало.

Тацуя відповів на запитання Маї, з більшою обережністю, ніж зазвичай, щоб його почуття та думки не відобразилися на його обличчі.

– Так. Гадаю це серйозна ситуація.

Сказавши це як вступне слово, Тацуя перейшов до основної теми, перш ніж Мая щось сказала.

– Директору Момоямі, заступнику директора Яосаці та вчительці Дженніфер Сміт з Першої старшої школи стала відома особистість Тауруса Сілвера. Схоже, про це йшлося в документі, надісланому Національним науковим бюро USNA, директору Момоямі через посольство USNA.

– ...Це має стосунок до того плану?

В реакції Маї була невелика затримка. Це було доказом того, що ця інформація її здивувала.

– Вірно.

– Пан Тацуя, ти ж не визнав... Це не можливо.

На запитання «ти Таурус Сілвер?», Тацуя не міг відповісти «так». Здається, Мая усвідомила це посеред свого питання.

– Так. Але це не має сенсу.

Навіть якщо Тацуя це заперечує, Момояма і Яосака повірили АНБ. І це не лише Момояма. Багатьох, хто знає Тацую, переконає твердження, що «Таурус Сілвер — це Шіба Тацуя», і буде прийнято за істину. Не тому, що АНБ — це американська державна установа. До цього часу, Тацуя продемонстрував вже стільки здібностей.

– Згодна... Набагато раніше запланованого, але нам доведеться відмовитися від приховування особистості Тауруса Сілвера.

Мая на екранні показала удавану задумливість.

Тацуя нічого не сказав і не заважав Маї, а чекав її слів.

– ...То про що ще говорив Момояма-сенсей?

На запитання Маї, Тацуя розповів про умови запропоновані Момоямою.

– Через від’їзд пана Тацуї, Момояма-семпай намагається уникнути розмов політиків та ЗМІ, про систему керівництва школи.

– Я теж так думаю.

Здогадки Маї про мотиви Момоями відповідали припущенням Тацуї.

– Он як... Пане Тацуя, можливо, певний час, тобі краще не відвідувати Першу старшу.

– Чи означає це, що я буду під домашнім арештом в головному домі?

На момент інциденту в Йокогамі, після використання Матеріал бурст, Тацуя, безпосередньо від Маї, отримав наказ залишатися в головному будинку.

Він уточнив, чи це таке ж розпорядження, але Мая, на екрані, похитала головою.

– Я б не назвала це арештом. Хіба від завтра, шум навколо вас не стане голосніше? Не думаю, що це вас засмутить, але такі набридливі речі дратують, хіба ні? То чому не удати, що ти відсутній в школі, думаю це гарна ідея, щоб дати пилу осісти.

Тацуя не міг легко погодитися зі словами Маї. Він не міг сказати, що це, але відчував, що за цим щось ховається.

Однак Тацуя не міг не кивнути на «розумну» думку, що публіці краще дати час охолонути.

Не зважаючи на негативний образ слова, «втеча» часто є ефективною для розв’язання проблем. Швидше за все, «терпіння» може призвести до «здачі». І в цьому випадку, можна очікувати зміну ситуації, якщо один раз відступити, а не продовжувати чіплятися за відвідування Першої старшої.

Але для цього...

– Це не означає, що треба почати завтра. Ви з пані Міюкі будете деякий час розділені, і я повинна провести відповідні заходи.

Саме про це зараз думав Тацуя. Тацую звільнили від занять, але Міюкі не могла пропускати школу.

На короткий період, близько тижня, вони раніше вже розлучалися. Але цього разу це може тривати більше місяця. Хоча він і міг «спостерігати» за нею здалеку, та не хотів залишати Міюкі та Мінамі самих у цьому будинку.

Мая на екрані обвела поглядом Міюкі, що стояла поряд з Тацуєю, і Мінамі, що стояла по діагоналі позаду неї, і знову повернула погляд на Тацую.

– Мінамі-чан потурбується про супровід у школі. Пан Тацуя може не хвилюватися, але...

Тацуя відразу похитав головою, глядячи прямо в камеру.

– Ні. Я визнаю, що сила Мінамі досконала.

Щоки Мінамі злегка почервоніли. Відчуваючи, що довіра, висловлена Тацуєю не пусті слова, і відчувала піднесення.

– Он як. Тоді, прошу Мінамі-чан.

– Залиште це мені, Мадам.

Відповіла Мінамі з радісним обличчям.

Мая з дисплея задоволено кивнула Мінамі.

– Ми підготуємо людей для супроводу до школи й додому. Звісно, я не сумніваюся у здібностях Мінамі.

– Я розумію.

Покірно кивнула Мінамі. Вона не настільки впевнена, щоб заявити, що її однієї цілком достатньо.

– Проблема в ночі. Коли ви будете одні й на вас нападуть під час сну, є можливість, що ви припуститися помилки.

Ні Тацуя, ні Міюкі, а ні Мінамі не заперечували слова Маї. Надто нерозумно провокувати Маю, такими дурними вчинками, як демонстрація своєї впевненості, навіть якщо це промайнуло в їх думках. Всі троє розуміли це.

– Пані Міюкі?

– Так

– Я думаю, що це клопітно, але цікаво, може переїдеш до Тьофу.

Оскільки це стосується безпосередньо Міюкі, Мая говорила безпосередньо з нею.

– Говорячи про Тьофу, ви маєте на увазі ту будівлю?

– Вірно.

З посмішкою кивнула на питання Міюкі Мая.

– Ця будівля була побудована як штаб-квартира родини Йотсуба у столичному районі, тому я планувала, що пані Міюкі переїде туди найближчим часом. Графік трохи змінився, але це гарна можливість. Переїжджайте наступної неділі. Ми завершимо всі необхідні приготування.

Все було надто швидко.

Так подумала Міюкі

– Зрозуміла.

Але Маї відповіла слухняно.

Мая знала, що Міюкі їй не заперечить, тому негайно перейшла до наступних інструкцій.

Пан Тацуя, після переїзду, вирушайте на віллу в Ідзума.

– У родини Йотсуба є база в Ідзумі?

Перше, про що подумав Тацуя, було «Хіба пункт призначення не обов’язково повинен бути головний дім?» Але побоюючись укусу змії, він цього не сказав. І натомість запитав про те, що було в Ідзімі.

– О, пан Тацуя, ти повинен знати?

Подив Маї був трохи награний, тому Тацуя чекав продовження її слів, не озвучуючи думок, що спали йому на думку.

– В Ідзумі сестра... Хіба не там була вілла яку ваша мати використовувала для лікування.

– Від неї ще не позбулися?

– Я не буду нею розпоряджатися. Бо це була улюблена вілла вашої матері.

Тацуя й не думав, що в родині Йотсуба цінують такі почуття.

Але він відразу усе переосмислив.

Через одну дівчинку оголосити бій цілій нації й помститися ціною життя голови клану. Для такої родини Йотсуба, може бути доречною сентиментальність збереження особистих спогадів про власницю.

– Ми також подбаємо, щоб необхідні речі були доставлені до наступної неділі. Також встановимо дослідницьке обладнання, щоб ти міг відправитися з порожніми руками.

Наскільки ж добра попередня підготовка, щоб можна сказати, що робочі станції та обладнання будуть встановлені з нуля за тиждень. «Невже, ця вілла не є зовнішньою базою для досліджень».

Розмірковував Тацуя, але не висловив підозри.

Ми зробимо, як ви сказали.

Демонструючи покірність, Тацуя схилився Маї на екрані.

◇ ◇ ◇

Закінчивши розмову з Тацуєю, Мая з нерадісним обличчям, з якого зникла посмішка, допила зі своєї чашки.

Поставила її назад на стіл. Однак перед тим, як чашка торкнулася блюдця Мая підкинула її в повітря.

Відразу після цього, кімнату накрила ніч.

Це не була темрява. Це було нічне небо з яскравими зорями.

Зорепадом.

Падаючі зірки з усіх боків атакували чашку.

З плином ночі, шматочки чашки падали на підлогу, освітлену штучними вогнями.

– Хтось, приберіть.

Прозвучав непохитний голос, позаду Маї. Зі словами «так прямо зараз», на наказ Хаями, з’явилася покоївка з пов’язкою, з віником та совком в руках.

Вручну, старанно підмівши підлогу і прибравши шматочки чашки, покоївка залишила кімнату.

Після того як вона зникла за дверима, Хаяма перейшов у поле зору Маї.

– Бажаєте ще чаю, мадам?

– Ні, більше не треба.

В голосі Маї не було того емоційного спалаху, що виник до «Метеоритного дощу».

– Цього разу USNA нас переграли.

– ...Так, визнаю.

З не бажанням в голосі, відповіла Мая на слова Хаями.

– Як і казав пан Хаяма, я, здається надто покладалася на Глідск’яльв. Як система могла відключитися в такий момент.

Самопринизливо скривила вуста Мая.

– Ні, мадам. Навіть якби ми заздалегідь знали, що вони задумали, думаю, не було можливості запобігти цій справі. Нашим рукам недосяжні національні установи USNA.

– ...Хіба не можна вбити Едварда Кларка?

– Здається це безглузда ідея.

– ...Вірно. Припиню говорити проте, про що не думаю і прикидатися сильною.

Навіть якби це було можливо, вона б не віддала наказ про вбивство. Про що і сказав Хаяма, і Мая це визнала.

– Мадам. Думаю, важливо звернути увагу, що Глідск’яльв зупинився, саме зараз.

Почувши припущення Хаями, Мая злегка розширила очі.

– Тобто, існує зв’язок між Едвардом Кларком і Глідск’яльвом.

– Глідск’яльв — це система злому системи глибинного перехоплення зв’язку Ешелон III. Можливо ж, що до цього має стосунок Національне наукове бюро USNA.

– ...Вірно. Не думаю, що це фактор, що безпосередньо впливає на поточну ситуацію, але матимемо це на увазі.

Хаяма ввічливо вклонився Маї, що пробурмотіла ці слова.