[3]

[3]

Поява Реймонда Кларка, в образі «Першого мудреця», на телебаченні, в понеділок, викликала зацікавленість людей до Тауруса Сілвера. Але наступного дня інтерес громадськості зменшився, і сьогодні, в середу, громадськість про це майже не говорила.

Серед тих, хто займається магією, Таурус Сілвер настільки відомий, що немає тих, хто про нього не чув.

Однак кількість людей які можуть використовувати магію на практиці, становить близько одну десятитисячну, від дорослого населення.

Проте навіть якщо вони не володіють практичними навичками, є люди, які займаються магією як інженери, керівники, політики, військовослужбовці та державні службовці, тому це не означає, що дев’яносто дев’ять і дев’яносто дев’ять сотих відсотків дорослого населення живе не маючи стосунку до магії.

Останнім часом стали помітні люди, які займають магією з позиції антимагії.

Багато людей побічно висовували магію в галузі безпеки, національної оборони та в реагуванні на катастрофи.

Але все-таки, переважна більшість людей живе життям, яке не має нічого спільного з магією.

Магія не була важливим фактором життя сучасного суспільства. Принаймні в соціальному середовищі, де можна жити мирно. Отже, якщо невинного мага (ні коли його винна не доведена) переслідують, громадськість залишалася байдужою. Не відчуваючи провину за байдужість.

Навіть якщо старшокласнику, якого називають Таурус Сілвер, намагаються нав’язати майбутнє проти його волі, для людей це просто чергова третьосортна стаття з преси.

У вечері, коли Тацуя відвідав храм Кіючійодзі, ситуація все ще залишалася в такому становищі.

Вісімнадцята сорок п’ять. Тацуя вийшов з самохідної кабінки перед сходами, що вели до воріт храм Кіючійодзі.

Він був без супутників. Прийти самому, була однією з умов, яку Тодоу Аоба поставив перед Тацуєю.

Вийшовши з приміської кабінки, Тацуя демонстративно, повільно поглянув по сторонах. Насправді він хизувався, на випадок спостереження, намагався вчинити помітну дію з наміром стримати спостерігачів, але не зміг відчути жодних їх ознак.

Стеження припинилося зовсім недавно, як тільки він підійшов до цього невеликого пагорба, тож, схоже, він не помилився.

Це була не випадковість. Можливо, учні Якумо, або ж сам Якумо, щось зробив для цього. Тацуя вирішив, що йому не потрібно про це хвилюватися, бо Якумо не довірить прийом гостей недосвідченим людям, які припускаються помилок, навіть якщо гості непрошені.

Зараз він більше повинен був турбуватися про себе. Він був невпевнений, що навіть Якумо зможе втручатися в розмову з Тодоу Аоба, таємним натхненником політичного та ділового світу. Можливо це місце вибрали, щоб перевірити Тацую.

Саме враховуючи таку можливість він приїхав на п’ятнадцять хвилин раніше. Однак, якщо Якумо стане серйозним, сумнівно, що цього часу буде достатньо. З думкою, якби не переборщити, Тацуя ступив на кам’яні сходи.

На жаль, занепокоєння Тацуї виявилися вірними.

Близько на середині кам’яних сходів, вид навколо нього раптово змінився. Йому хотіли показати ілюзію, наче сходи збільшилася, ні наче це він зменшувався.

Він зрозумів, що магія діє на його свідомість. Такий вид безперервної дії унікальний для древньої магії. Сучасна магія концентрується на швидкості, вона не розробляє засоби постійного застосування магії для застосування ефекту.

Зараз Тацуя бачив реальність, яку перекривала сцена галюцинації. Це зумовлено тим, що він зчитав складові магічної послідовності, яка намагалася втертись в розум, розкладаючи її Перериванням техніки.

Магія, що впливає на розум, інформаційне тіло з духовних часток, описується магічною послідовністю, інформаційним тілом мисленнєвих часток. Тацуя не здатний до магічного втручання, але якщо магія у стані завершення активації, він міг знищити магію супротивника або перешкодити техніці. Магія, яка направлена на нього, була з тих що вимагала часу на активацію, за який можна втрутитись в процес, якби це був не Тацуя, він би вже став жертвою ілюзії.

Але він не потрапив під магічну ілюзію. І як заклинатель, Якумо вже повинен був це знати. Коконоє Якумо не є наївним суперником, який продовжує триматися за неефективні техніки. Якщо виявилося, що Ілюзія не працює, тоді...

«...Фізична атака»

Одночасно з бурмотінням Тацуї, в думках.

З обох сторін його атакували Камайтачі.

Це було не повітряне лезо. А магія при якій кам’яний пил, підхоплений вітром, твердне у надтонкі пластини й несуться на великій швидкості.

Ліворуч і праворуч кам’яні сходи були відкриті. Там аж ні як не гай, там був живопліт. Тацуя миттєво буквально розклав чотири Камайтачі, що летіли з темної порожнечі.

Звичайно, атака Якумо не могла завершитись на цьому. Навіть якщо він був не серйозним, чоловік, на ім’я Коконоє Якумо був не таким добрим, щоб зупинитися лише після Ілюзії та Камайтачі.

Кам’яні сходи, якими піднімався Тацуя, не такі довгі. Сьогоднішній вечір був безхмарним і світив місяць. Навіть в ночі можна було бачити ворота храму, але зараз вони були покриті темрявою.

З цієї темряви вилетіли стріли.

Він не чув звуку тятиви. Він не чув ні звуку, ні магії приглушення звуку, ні магії для запуску стріли. Можливо це була техніка запуску стріли, не видаючи шуму, або ж це лук зроблений так, щоб не шуміти.

Думаючи про це, в куточку свідомості, Тацуя переключив її основну частину на дощ стріл.

Він розклав стріли, як одну сукупність.

Коли магія насправді спрацювала, Тацуя нарешті зрозумів, що стріли не матеріальні.

«Магія маскувального інформаційного тіла?!»

Це не просто ілюзія. Ілюзія, яка заважає вимірюванню інформації, обманюючи зір, який «бачить інформацію». Такий же самий вид магії що й «Костюмований парад», в якому була вправна Ліна.

Схоже, це орієнтовано на прогноз, реальної атаки.

Тацуя загострив свої п’ять почуттів і побіг кам’яними сходам.

Попереду з’явилося відчуття присутності.

Не варто і дивуватися, що Тацуя не зупинився і не став поступово просуватися, стежачи за оточенням.

Тацуя щойно вперше, в цій битві, визначив місце перебування опонента.

Загострений слух вловив звук тертя одягу.

Загострений нюх вловив запах ладану, яким він пропах.

Загострений зір зафіксував обриси тіні, когось, хто вийшов з темряви.

Вище по сходах.

Тацуя, який знаходився нижче, був явно в незручній ситуації.

Він підстрибнув.

Без остраху втратити опору, він замахнувся ногою у ворога, що біг в низ.

Опонент нахилився й ухилився від удару.

Тацуя в стрибку, перестрибнув супротивника і приземлився на кам’яні сходи.

Цього разу вище опинився Тацуя.

Однак стоячи до опонента спиною, він був беззахисним.

Загострене тактильне відчуття вловило потік повітря.

Позаду наближався ворог.

Тацуя, Флеш кастом, активував магію Руху.

Магія, активована Флеш кастом, мала малий масштаб та низьку потужність. Єдиною її перевагою можна було назвати лише швидкість.

Але якщо треба пересунутися лише на шістдесят сантиметрів, Флеш каст чудовий варіант.

А шістдесят сантиметрів — це достатня відповідь, щоб ухилитися від кулака ворога.

Швидше, ніж вертикальний удар ворога подолав тридцять сантиметрів, Тацуя вже знаходився на дві сходинки вище.

Атака суперника завершилась не досягнувши мети.

В ту ж мить, як опонент рушив в перед, Тацуя розвернувся і підготувався до нападу.

Рубаючий удар долоні Тацуї був біля шиї опонента.

Кулак опонента, Якумо, знаходитися в боку Тацуї.

Руки двох зупинилися за мить до удару.

– Майстре. Це було дуже грубе привітання.

– Вже час. Ходімо. Його Ясновельможність вже чекає.

Тацуя кинув погляд на годинник. Цифровий циферблат відображав вісімнадцяту п’ятдесят. З моменту, як він почав сходження кам’яними сходам, минуло п’ять хвилин.

Тацуя не думав, що може дати відсіч Якумо за такий короткий час.

Можливо, Якумо визначив цей час.

Хоча це не завдавало шкоди оточенню, Тацуя серйозно ставився до цього двобою.

Однак Якумо не міг дозволити собі слідкувати за часом.

Тацуя трохи з жалем зрозумів, що йому ще далеко до Якумо.

◇ ◇ ◇

Тацуя увійшов до головного залу в костюмі, на якому не було ні пилинки. Прилиплий бруд, після «пустощів» Якумо, був видалений шляхом застосування «Відновлення».

Якумо провів його в глиб будівлі. Тодоу Аоба чекав в бічній кімнаті, праворуч від святилища (центральної кімнати, де знаходився об’єкт поклоніння).

Гладко поголена голова личила храму. Але він носив розкішний костюм, пошитий на замовлення. Фігура, що природно сиділа з прямою спиною, мала широкі плечі та міцну нижчу частину тіла. Ознаки старіння не можна було не помітити, але за часів його молодості, він, мабуть, був імпозантним та сильним.

З іншого боку потилиці, вище шиї, нижче лисини була відмінна особливість.

Великі сірі очі з густими бровами. Брови не були гарними, але личили його обличчю.

Однак біле та каламутне ліве око створювало дивне гнітюче відчуття, у тих хто з ним зустрічається. Враження відмінної особливості було викликане цим лівим оком.

Тацуя також звернув увагу на нього. Він відразу ж зрозумів, що зустрічав цього старого в тутешньому храмі на Новий рік, а точніше четвертого січня. Попри те, що вони зустрічались, він бачив Тодоу лише зі спини, а той обернувся і поглянув на Тацую каламутним оком і нічого не говорив.

– Чи можу я привітатися?

Сівши на коліна і поклонившись, запитав Тацуя

Він думав, що слід тихо мовчати, поки Якумо не представить його, але тоді відчув, що так буде захоплений темпом розмови співрозмовника.

– Дозволяю.

Відповідь Тодоу прозвучала анахронічно, наче це сказала інша людина, а не він. Однак його голос дивно підходив цій манері.

– Приємно познайомитись. Я Шіба Тацуя. Для мене честь зустрітися з вами.

– Я Тодоу Аоба. Йотсуба Тацуя. Я з нетерпінням чекав нашої зустрічі.

Тодо назвав Тацую «Йотсуба Тацуя», а не «Шіба Тацуя».

Тацуя, схиливши голову перед Тодоу, не відреагував на це.

– Підніми голову. Дозволяю відповідати прямо.

Тацуя виправився, як йому і сказали.

Замість того щоб дивитися вниз, у такому положенні, він дивився прямо на Тодоу. Так він розтлумачив «дозвіл відповідати прямо».

Ні Якумо, ні сам Тодоу йому за це не докорили.

– Я чув від Маї. Що ти хочеш щось пояснити.

– Так.

Тацуя не використовував ідіоми на зразок «Чи можете дати трохи часу?» або «можете мене вислухати?». Він інтуїтивно зрозумів, що Тодоу не бажав таких формальностей.

– Послухаймо.

Як і слід було очікувати, Тодоу попросив негайно перейти до основної теми.

– Якщо коротко, це про план побудувати завод, який використовуватиме магію для отримання енергетичних ресурсів.

Сказавши, це як передмову, Тацуя почав пояснювати проєкт ESCAES.

Тодоу жодного разу не промовив ні слова, під час розповіді, та закінчив вислуховувати Тацую.

– Зрозуміло.

Відповів Тодоу, вислухавши пояснення Тацуї, що він хоче скористатися пресконференцією як контратакою в інформаційній війні, яку організували Едвард та Реймонд Кларки.

– То ви можете дозволити мені виступити перед ЗМІ?

– Дозволяю. Можеш скористатися моїм іменем, щоб попросити співпраці у проєкті.

– Дуже дякую.

Сказавши так, Тацуя більше відчув настороженість, ніж радість.

Він насторожився, з того приводу що все пройшло надто вдало.

Усе не могло бути настільки безумовним. Повинні ж бути якісь умови. Він боявся незручних вимог.

– До речі, я хотів у тебе дещо запитати.

– Що саме?

Тацуя відповів, не змінившись на обличчі, але не міг позбутися бажання ухилитися від відповіді. Він думав, що Тодоу незабаром висуне деякі вимоги.

Тодоу, мабуть, був в курсі сум’яття Тацуї, але не став ним користуватися.

– У своєму пояснені ти сказав, що не будеш прагнути політичної влади.

– Так.

Якщо бути точним, він сказав, що не буде просити більше влади, якщо не буде втручання в роботу заводу, але він не збирався вимагати собі політичної влади, тому не наважився виправляти сказане Тодоу.

– Я говорю не лише про енергетичний завод. Твоя сила найпотужніша, на сьогодні. Справа не лише в тому, що перевищена межа, того чим може володіти людина. Зазвичай вона не дозволена організаціям, крім держав.

Тацуя особливо не заперечував проти цього... Сам він серйозно думав про те, що сказав Тодоу.

Однак, не мав наміру відмовлятися від своєї сили або довіряти її кому-небудь.

– Для чого ти використовуватимеш цю силу? Чого ти прагнеш з цією силою?

– Щасливого життя.

Негайно відповів Тацуя, не показавши жодних вагань.

Почувши відповідь, Тодоу відверто, неприємно насупився.

– Кажеш що використовуватимеш надмірну для однієї людини силу, лише для себе. Тебе не цікавить добробут суспільства та виживання нації?

– Щасливе життя не можливе без добробуту суспільства. Гадаю, на даному етапі, існування нації необхідне для підтримки соціального порядку.

– Це означає, що ти готовий допомогти нації заради власних бажань.

– Я б не використовував такі надмірні слова, як допомогти... Якщо говорити з вашої позиції, Ваша Ясновельможність, я працюватиму на національну оборону та підтримку безпеки, залежно від ситуації.

– Тоді добре. Йотсуба Тацуя.

Сидячи навпроти один одного, глядячи в очі, Тодоу знову назвав Тацую «Йотсуба Тацуя».

Споглядаючи вираз обличчя Тодоу, Тацуя зрозумів, що той не помилився, а назвав його так навмисно.

– Я очікуватиму від тебе того ж, що й раніше. Я хочу, щоб ти був стримуючим фактором для цієї країни.

Тацуя розгубився від слів Тодоу.

Що означає бути стримуючим фактором? Чи повинен він оголосити, що є користувачем магії стратегічного класу «Матеріал бурст». Але це не відповідало умові «як раніше».

– ...Ви хочете, щоб я став магом Стратегічного класу?

Тацуя не став витрачати час на думки в глухому куті й прямо запитав про справжній намір Тодоу.

– Це ще не потрібно, але якщо тобі це знадобиться, так і вчини.

– То чи означає це, що якщо виникає військова загроза, я повинен нейтралізувати її. Наприклад, як восени позаминулого року.

В кінці жовтня позаминулого року Тацуя знищив флот Великого Азійського Союзу стратегічною магією. Чи означає це, що він і надалі повинен відігравати цю роль.

– Стриманість — це сила нейтралізувати загрозу, до того як вона стане реальністю. Здатність протистояти військовій загрозі, яка стала реальністю — це лише сила, а не фактор стримування. Стримуюча сила це те, чого краще не використовувати.

Однак, здавалося, це теж, не те що хотів Тодоу.

– Ти не зрозумів.

– Соромно визнавати, але це так.

Насправді він не зовсім не розумів про що говорив Тодоу. Однак Тацуя вирішив запитати правильну відповідь, а не будувати припущення.

– Для тебе тут нічого важкого. Всиляй страх і стримуй інші країни.

«Розумію», кивнув собі під ніс Тацуя. Це майже співпадало з висновком, до якого він дійшов сам.

Мабуть, Тодоу хотів, щоб Тацуя відігравав роль Короля Демонів. Однак в RPG, Король Демонів — це той кого повинен перемогти герой. Це така трансцендентна істота, як божество катастроф, що надсилає катастрофу, якщо простягнути до нього руки.

– Ваша Ясновельможність сказав, що бажано не застосовувати стримуючу силу. Однак щоб налякати опонента, треба ж показати свою силу?

– Якщо є необхідність в демонстрації, повторного використання не уникнути. Це рішення я залишу на тебе.

І для цього, здається, не доведеться обирати засоби.

Нещодавно Тацуя сам почав думати, що сила стримування є необхідним злом.

Змінити сферу діяльності магів з військової на цивільну.

В результаті, військова сила, яку підтримують маги, зменшиться.

Магія — це сила, яка, в певному аспекті, не пов’язана з матеріальним аспектом. Якщо маг надасть свою силу, навіть маленька країна зможе конкурувати з великою країною, з великою кількістю ресурсів.

Якщо магу бракуватиме сили, маленька країна може не мати можливості конкурувати з великою країною. На жаль легко передбачити майбутнє, коли чотири великі держави, зрозумівши це, почнуть рух.

Коли світ знову охопить війна, магів повернуть на поле бою, як зброю. Поліпшення положення магів — порочне коло.

Щоб уникнути такого майбутнього, може бути неминуче, самому стати стримуючим фактором, замість сили магів, втраченої під час переведення в цивільну сферу. Тацуя думав так ще до того, як почув прохання Тодоу.

Тодоу говорив, що якщо Тацуя стане стримуючим фактором, він не лише мовчки терпітиме, але й підтримує проєкт Escapes - перший крок до звільнення магів від долі зброї. Тацуя не мав причин відмовлятися.

– Як побажає Ваша Ясновельможність

Він не прямо висловив намір прийняти пропозицію Тодоу.

– Все добре?

Вперше озвався Якумо, який досі мовчки слухав Тацую та Тодоу.

– На тебе чекатиме самотність.

– Я не проти.

Насправді Тацуї потрібна була лише одна людина. Якщо вона буде поруч, він не почуватиметься самотньо. Так відчував Тацуя.

Він знав, що ця одна людина, Міюкі, ніколи не залишить його. Навіть смерть не зможе розлучити Тацую та Міюкі. Він цього не допустить.

Самотність, без інших людей, не хвилювала Тацую. Попередження Якумо не лякало його.

– Розмова завершена.

Якумо, здається, ще мав щось сказати.

Однак Тодоу силою завернув його вмовляння, які, з позиції Тодоу, були втручанням

– Ваша Ясновельможність. Зокрема, що мені потрібно зробити в першу чергу?

Тацуя не мав наміру більше продовжувати розмову з Якумо. Він розумів, що Якумо хвилюється за нього, тому уникнув сварки, яка мала поганий присмак.

– Я не маю наміру давати тобі будь-які вказівки. Роби те, що вважаєш необхідним.

Ці слова Тодоу не були необмеженою довірою.

Якраз навпаки.

Це означало, що Тодоу не братиме на себе відповідальність, за що не будь, але якщо щось станеться, уся відповідальність впаде на Тацую.

– Вас зрозумів.

Правильно зрозумівши Тодоу, відповів йому Тацуя.

Насправді закулісний гравець не бере на себе відповідальність, якщо щось піде не так. Завжди звинуватять виконавця. Тодоу міг зараз навіть про це не згадувати.

– Їм. Тоді я теж поговорю зі своїми знайомими. Це був корисно проведений час.

Так Тодоу вказав на завершення розмови.

– Тоді чи можу, я залишити вас?

– Можеш йти.

Тацуя глибоко вклонився, аж торкнувшись чолом татамі й підвівся. Йому від початку не дали подушки для сидіння.

Тацуя опустивши лице, щоб не дивитися на співрозмовника, повернувся спиною до Тодоу та вийшов.

◇ ◇ ◇

Провівши Тацую до воріт, Якумо повернувся назад.

Тодоу чекав в тому ж положенні, в якому провів Тацую.

Якумо замінив випитий чай Тодоу.

Почекавши поки той доп’є чашку, він сів перед Тодоу.

– Що ви насправді думаєте про цю розмову?

Як спонсор родини Йотсуба, Тодоу Аоба мав доступ до детальної інформації що до Тацуї.

Навряд чи він не ознайомився з цією інформацією. Інформація, яку можна було отримати про Тацую зовні, була вичерпною.

Якумо питав про враження, яке склалося від реальної зустрічі.

– Він зламаний більше, ніж я очікував.

Якумо вважав, відповідь Тодоу «цікавою».

– Це розчарувало?

– Те що він зламаний, не означає, що його не можна використовувати. Наприклад, навіть якщо запобіжник зламаний, якщо натиснути на пусковий гачок, куля все одно вилетить.

– Це залежить від того, як користуєтесь?

– Хоча це і небезпечно.

Тодоу поглянув на Якумо. Біле, каламутне ліве око дивилось прямо в душу Якумо.

– Погляд вашої Ясновельможності, здається теж не спрацював на ньому.

– ...Вибач. Я не свідомо.

– Ні, не хвилюйтесь.

Тодоу Аоба був з дому заклинателів. Якщо свідчення про його родовід правдиві, можна сказати, що він з одного з найстаріших кланів з надприродними здібностями, в Японії.

Однак Якумо знав, що Тодоу Аоба, який вирішив виконувати обв’язки роду з контролю практиків, а не розвивати свою майстерність практика, не до кінця освоїв свої «очі». Якщо він сказав, що це було несвідомо, це правда, а не виправдання.

Якумо легко прийняв вибачення Тодоу.

– Як ти й сказав, я не зміг побачити глибини душі Йотсуби Тацуї. Йотсуба також створили, щось цікаве.

– Хоч і випадковість, він завершений продукт.

Своєю відповіддю, Якумо перефразував сказане Тодоу.

– Так.

Не зміг стримати посмішку Тодоу.

Однак його обличчя відразу ж повернулося до попереднього серйозного виразу.

– Коконоє Якумо. Я хотів би дещо запитати.

– Так, що завгодно.

На обличчі Якумо залишалася посмішка.

– Чи зможете ви вбити Йотсубу Тацую в надзвичайній ситуації?

Однак почувши запитання Тодоу, Якумо не зміг зберегти усмішку.

– Що ж... З відчуття після попереднього тесту, здається, є шанс на перемогу в шістдесят відсотків. Якщо включити можливість, що ми заріжемо один одного, це приблизно сімдесят відсотків.

Попереднім тестом була битва на кам’яних сходах. Здається, цей злий жарт мав прихований сенс.

– Навіть з вашими навичками, тридцять відсотків ймовірності піти ні з чим?

Тодоу був щиро здивованим. Однак Якумо ще не завершив.

– Ні, тридцять відсотків шансу моєї смерті. Битва між цим невмілим монахом і ним не може закінчитися втечею.

– ...Ви, кого називають реінкарнацією Кашінкодзі, не зможете врятуватися.

– Ще пів року тому, я ще міг би втекти... А зараз, ймовірність цього шістдесят відсотків. Ще через рік цей не вмілий монах, не буде на це здатним.

– Навіть так...

Приголомшений вираз Тодоу, певно був тим, що міг побачити лише Якумо. Це означало, що Тодоу дав слабину перед Якумо, і що він серйозно вражений.

– Якщо враховувати здібності, що перевершують цього невмілого монаха, це не дивно. Наскільки мені відомо, серед молодих людей є лише один юнак, який може протистояти цьому недосвідченому монаху. Якщо поглянути на весь світ, вони не помістяться на десяти пальцях

– ...Настали жахливі часи.

– Це так. ...Ваша Ясновельможність, бажаєте ще чашечку чаю?

– Давайте.

Якумо взяв чашку Тодоу і підійшов до печі.

Він швидко, вміло заварив чай і недбало повернув чашку.

Старий Тодоу також недбалим рухом, не зважаючи на манери, підніс чашку до рота і пив її малими ковтками.

– Було смачно.

– Дуже дякую.

– Однозначно. З якоїсь причини, ти ні як не можеш покращити свої навички заварювання чаю.

Якумо просто гірко посміхнувся на безцеремонні слова Тодоу.

– Я ще прийду.

Підвівся Тодоу.

– Я вас проведу.

Сидячи відповів Якумо.

– Не варто.

Старий Тодоу не обернувся і власноруч відчинив розсувні двері.

◇ ◇ ◇

На той час як Тацуя повернувся з храму Кіючійодзі на віллу в Ідзу, було вже близько двадцять другої години.

Одразу після повернення, він підійшов до відеофону, але не збирався телефонувати Маї. Час був пізній. Він збирався попросити Хаяму або його помічника Шіракаву передати повідомлення «Я отримав згоду».

– Пан Тацуя, ти щось хотів.

Однак чомусь не очікувано на екрані відеофону з’явилася Мая. Наче що вона чекала його дзвінка.

– Вибачте за пізній дзвінок. Я щойно повернувся з храму Коконоє.

Нецікаво відповів Тацуя, але Мая й не очікувала на дотепну розмову.

– Он як. Гарна робота. Зустрівся з Його Ясновельможністю.

– Так. Я отримав дозвіл на план.

– Так...

Трохи примруживши очі, Мая вивчала вираз обличчя Тацуї.

– Про що тебе попросили натомість?

Очевидно, Мая відразу також вважала, що за підтримку Тодоу доведеться чимось заплатити.

І оскільки не повідомила його заздалегідь, вона вважала, що Тацуя піде на це і реальної шкоди не буде, тож не треба хвилюватися.

– Мене попросили стримувати інші країни.

– Це означає, що пан Тацуя повинен офіційно визнати свою позицію.

Мая розсудила так само як і Тацуя.

Тому не було бажання посміхатися. Тацуя подумав, що вона дійсно так вважає.

– Ні. Поки що не потрібно цього оголошувати. Його Ясновельможність сказав, що залишить це питання на мене.

– Все на тебе? Ну, ну... Це серйозна відповідальність.

Думки Маї йшли точно тим же шляхом, що й Тацуї.

Це був раціональний процес мислення, чи Тацуя був схожим на Маю... Ось про що хвилювався Тацуя, в куточку свого розуму.

– У будь-якому разі, головне, що ти отримав згоду Його Ясновельможності. Проведімо пресконференцію за розкладом.

– Дуже дякую.

Мая можливо відчула полегшення, отримавши згоду Тодоу, але Тацуя з таким же полегшенням сприйняв слова Маї. Здається, що тривоги, що тобою скористаються, однакові у верхів та низів, якщо тільки ініціатива не йде від тебе.

– До речі, пан Тацуя, ти пам’ятаєш розмову про острів Міякі?

Щоб не відстати від раптової зміни теми, Тацуя відклав усі зайві думки та зосередив свою увагу.

– Це розмова, що відбулася в середині квітня? Про побудову нового дослідницького центру на острові Міякі.

– Так вона. Я думаю змінити частину цього плану та привернути увагу до проєкту твого заводу.

Тацуя не міг відразу відповісти.

– Я поговорила про це з паном Хаямою. Гадаю це місце близьке до оптимального для твого плану, що думаєш пан Тацуя.

– ...Кажучи про «привертання уваги», ви маєте на увазі сторонні компанії.

Свідомо не показуючи почуття настороженості, що все занадто зручно для нього, Тацуя поставив лише найбільш безпечне питання.

У відповідь на його запитання Мая посміхнулася з виразом, який говорив «молодець, що помітив».

– Якщо зменшити масштаб, це можна забезпечити все лише нашими дочірніми компаніями, але якщо дивитися в майбутнє, гадаю, що краще включити зовнішню підтримку з самого початку.

Тацуя погоджувався у цьому моменті. Якщо завод запустять лише компанії пов’язані з Йотсубою, існує велика ймовірність того, що маги, які там працюватимуть, також будуть лише ті, що пов’язані з Йотсубою. Тоді це було б нове починання родини Йотсуба, а не звільнення магів.

– Площа такого незначного розміру, що мало хто підніме шум, навіть якщо вона набуде значної автономії регіону.

Тацуя був згоден і з цією думкою. Звичайно, оскільки це було близько восьми квадратних кілометрів, територію можна порівняти з невеликим містом, але людей, які піднімуть шум, такий як повстання мутантів або королівство магів, буде мало.

– Що думаєш?

– Думаю, що повинен бути вдячним за пропозицію.

– Тоді, ми можемо продовжувати?

– Так. Дякую за турботу.

Свідомість Тацуї охопила неясна тривога, що його план може бути використаний з іншою метою. Але він переконав себе, що просування проєкту має бути в пріоритеті.

◇ ◇ ◇

Генеральний директор групи Хукузан, Кітаяма Ушіо (бізнес псевдонім Кітахо Ушіо), мав сильний вплив не лише на діловий світ, а й на політичний. Не рідкісні випадки коли його запрошували на засідання уряду, чи інші заходи, але навіть так, в переважній більшості випадків, графік був перезаписаний, навіть якщо був визначений заздалегідь, для його зручності.

Однак в останній четвер травня Кітаяму Ушіо раптово запросили до високо класного ресторану в Токіо.

Він скасував інші зустрічі та пішов до ресторану, бо той хто його запросив, був тим кого він не міг проігнорувати.

Тодоу Аоба. Лише обмежене коло людей знало ім’я могутньої тіньової людини. На відміну від більшості відомих посередників, Тодоу Аоба ніколи не виходив на головну сцену. Але ті, хто отримав перевагу від його імені, розуміли що його можливості безперечні.

На щастя, Ушіо ніколи не загрожував тіньовій владі Тодоу. Але от засновник стартапу, конкурент Ушіо, втратив весь свій статок через не повагу до влади Тодоу. Він був засуджений до тривалого ув’язнення за середньо статистичний злочин, який, як правило, не був би проблемою, і навіть був позбавлений можливості повернутися у справу. Для Ушіо це минуле було явною демонстрацією.

– Для мене честь бути запрошеним.

– Перепрошую за раптовий виклик.

Тодоу Аобі вже минуло шістдесят, а Кітаяма Ушіо був на початку п’ятого десятиліття. Тон Тодоу був трохи недбалий, але, враховуючи їх вік, це не видавалося дивним. Однак різниця в їх ставленні, схоже, демонструвала різницю у видах їх «влади» (політичної та економічної), а не різницю у віці.

Тодоу та Ушіо провели трохи часу за безглуздими розмовами. Навіть Тодоу Аоба, схоже, не був настільки безтактним, що б відірвати зайнятого бізнесмена високого класу від справ заради балаканини.

Схоже його хвилювали очі та вуха офіціантів традиційного ресторану. Заклади, які використовували такі люди, як Тодоу, не лише дорогі, і мають смачні страви та вина, а й старанно навчають персонал слідувати мудрості трьох мавп «нічого не бачу», «нічого не чую» і нічого не скажу. З усім тим, ця людина не могла забути про обережність, бо вижила у світі інтриг.

– Сьогодні я запросив тебе.

Врешті-решт заговорив Тодоу, коли делікатеси та саке на столі закінчилися.

– Бо хочу, щоб ти допоміг бізнесу молодої людини.

– Маєте на увазі інвестувати в молоду людину, що починає справу?

Якщо так, подібні пропозиції були не рідкістю для Ушіо.

Однак Ушіо зацікавив той факт, що дана пропозиція поступила від Тодоу

– Що ж за молода людина привернула увагу Вашої Ясновельможності.

– Хлопець, якого ти вже знаєш. Ім’я в сімейному реєстрі — Шіба Тацуя.

– ...Шіба-кун?

Більше ніж через хвилину, Ушіо ледь відповів цими словами. Ім’я що вийшло з вуст Тодоу, було для Ушіо абсолютно несподіваним.

– Отже, ця нова справа пов’язана з його винаходами, як Тауруса Сілвера. Або ж це пов’язано з термоядерним реактором?

– Останнє. Шіба Тацуя намагається звільнити магів від ролі зброї, даючи їм роль у сфері виробництва енергії.

– Зрозумів. Я в справі..

Цього разу відповідь була миттєвою. Аж Тодоу, здавалося, розгубився.

– Хіба не потрібно обдумати?

Навіть після цього нагадування, Ушіо не вагався.

– Як вам відомо, моя дружина і дочка — маги. Мою дружину довго змушували жити як «зброя», хоча зараз вона відійшла від цієї ролі.

Звичайно, Тодоу знав про дружину Ушіо, Беніо, та його доньку Шізуку.

Він поглядом закликав продовжувати.

– Але у випадку війни, на поле бою можуть вигнати не лише дружину, а й доньку. Коли справа дійде до тотальної війни, марних для виробництва магів, можуть змусити стати військовою силою. Цього я боюся.

– Якщо говорити про користь окрім війни, є проєкт оголошений штатами.

Звичайно, Тодоу не серйозно пропонував співпрацювати з проєктом Діона. Ці слова були спрямовані для перевірки серйозності Ушіо.

– Я не маю наміру жертвувати дружиною чи дочкою. Це гірше за військове використання.

– Хо. Чому ти так думаєш.

Цього разу питання було не перевіркою Ушіо, а справжньою цікавістю.

– Проєкт Діона має на меті вигнати магів в космос. Я не знаю чи це намір Штатів, задум Едварда Кларка, чи з якої іншої причини, але вони, схоже, чомусь прагнуть вигнати Шібу-куна з Землі. Однак шкода не зупиниться лише на ньому. Якщо проєкт розвиватиметься, то задіяні в ньому маги не зможуть жити на Землі. Їм не буде місця на Землі. Такий цей проєкт.

Відповідь Ушіо була такою ж, як і висновок Тацуї. Можливо, Ушіо і Тацуя були не єдиними. Має бути багато людей, які прийшли до тих же міркувань, при відкривши завісу того, що стоїть за цією казкою.

– Так.

По правді кажучи, Тодоу також знав про приховані наміри проєкту «Діона».

– З іншого боку, згідно з планом Шіби Тацуї область проживання магів розшириться. Виробництво енергії є необхідною навіть під час війни. Швидше її значення зростає. Якщо завод Шіби Тацуї буде включений в національну енергосистему, ми не будемо чинити не розумно, викидаючи магів на фронт та провокуючи дефіцит енергії. Гарно продумано.

І що Тодоу найбільше цінував у плані Тацуї «ESCAPES», то це створити компроміс між постачанням військової сили та енергії, створивши ситуацію, коли навіть не можна буде використовувати магів як зброю.

З погляду національної оборони це не прийнятна ситуація. Однак якби на цьому все завершилося, з цієї причини Тодоу знищив би Тацую.

Але Тацуя згодився стати стримуючим фактором.

Якщо система виробництва енергії, зосереджена навколо зоряного реактора, набуде широкого поширення у світі, інші країни втратять бойову силу магів, а військова міць Японії, козирем якої буде Матеріал бурст, відносно покращиться.

Невідомо, чи буде в наступному поколінні хтось, хто виступить стримуючим фактором, такий як Тацуя, але це буде проблема тих хто триматиме владу в майбутньому. Як людина, що живе в сьогоденні, Тодоу повинен взяти на себе відповідальність за нинішній час. Він не переоцінював себе, щоб брати відповідальність за майбутнє.

– Згоден.

З іншого боку, Ушіо не хвилювався про нестачу бойової магічної сили. Він не був політиком. Якщо не вистачає магічної бойової сили, він вважав, що її слід компенсувати звичайною. Його компанія не торгувала зброєю, але за потреби захистити свою сім’ю, він би без вагань повноцінно увійшов в оборону промисловість.

– Чи не могли б ви більше розповісти про план Шіби-куна?

План Тацуї відповідав його власним інтересам. Ушіо був досить мотивованим. Можливо, коли справа стосувалася його сім’ї, його мислення інвестора паралізувалося. Однак це не було проблемою, оскільки Тодоу не мав наміру обманювати Ушіо.

– Подробиці ти повинен запитати у нього.

Однак він беззаперечно перестарався.

– Так. Мої вибачення.

Зрозумівши це, Ушіо щиро вклонився.

Він остудив голову і зосередився на проблемах, які треба було перевірити тут, в першу чергу.

– Ваша Ясновельможність. Окрім цього, я хотів би дещо запитати.

– Що?

– Яка позиція уряду до цього проєкту?

Зараз світ вітав проєкт Діона. Жодна країна офіційно не висловила протест. Розгортання проєкту на противагу плану Діона може привести до дипломатичних негараздів.

Тодоу Аоба звісно це розумів.

– Уряд Японії не втручатиметься.

Рішуче він додав до своєї позиції.