[2]

[2]

Посада Шібати Кацушіґе, наступного глави сім’ї Шібата, однієї з гілок родини Йотсуба, секретар в Міністерстві оборони. Магічна бойова сила Кацушіґе була надзвичайно високою, але замість того щоб битися магією в бою, його завданням було думати як її в ньому використовувати.

В Північній Америці, Африці, та Центральній Азії досі тривали затяжні війни, але з осені минулого року східна Азія та Західно-тихоокеанський регіон переживали затишшя. Завдяки цьому, співробітникам Міністерства оборони, нещодавно вдавалося залишати офіс відносно рано.

Наступного дня, після того, як ЗМІ підняли галас навколо особистості Тауруса Сілвера (широка громадськість, що була мало пов’язана з магією, майже не говорила про це), Кацушіґе, який покинув будинок уряду до сьомої вечора, замість свого дому, прямував до готелю в центрі міста. Хоча він був не першокласним, ім’я якого добре відоме закордоном, все ж був популярний серед ділових людей завдяки смачній їжі та хорошій безпеці.

Людину, з якою була призначена зустріч, він негайно знайшов у домовленому ресторані. Однак оскільки це був ресторан з приватними кімнатами, цілком природно, що можна негайно знайти співрозмовника, якщо не помилитися кімнатою.

– Привіт. Перепрошую, що покликав.

Це був чоловік у посередньому костюмі, віку батька Кацушіґе. Навіть для Кацушіґе, який знав його суть, він виглядав посереднім бізнесменом.

– Ні. Це все через те, що мій батько не зміг прийти. Будь ласка, пробачте за не ввічливу зміну контактної особи.

– Ні, ні. Настільки раптово попросити про швидку зустріч в цей же день, це я вчинив необачно. Це я той хто має вибачатися.

– Приємно чути ці слова, пан Куроба.

Як і сказав Кацушіґе, його чекав Куроба Міцуру, глава сім’ї Куроба, ще однієї гілки родини Йотсуба.

Після жесту Міцуру, Кацушіґе сів.

Міцуру сів разом з ним.

Офіціант, який провів Кацушіґе, підійшов до столу.

Міцуру та Кацушіґе замовили лише саке та легкі закуски, щоб відпустити офіціанта.

– Ну, і.

Повернувшись в крісло, Міцуру злегка вперся над столом.

– Сьогодні я покликав по тій самій причині. Я хотів би поговорити про нього.

– Про Тацую-куна?

Міцуру говорив розмито, «про нього», але Кацушіґе легко здогадався що це про Тацую.

Міцуру не показав шансу побачити свого невдоволеного обличчя.

– Саме так. Вчора, особа Тауруса Сілвера, нарешті, стала відома широкій громадськості, що думаєш про це Кацушіґе-кун.

– Схоже, це було неминуче, коли Едвард Кларк назвав ім’я Тауруса Сілвера. Це не зручно для родини Йотсуба, але я не думаю, що тут провина Тацуї-куна.

Відповідь Кацушіґе була не тією, на яку очікував Міцуру.

– Але, перш за все, чи не можна було цього уникнути, якби він не ходив до старшої школи, а тихо сидів вдома? Зрозуміло ж, що проєкт «Діона» стосується його не через послужного списку Тауруса Сілвера, а його експериментів із Зоряним реактором, на весні минулого року.

Кацушіґе похитав головою на слова Міцуру.

– Вступати до старшої школи, не було наміром Тацуї-куна. Через родину систему під назвою Страж, це було неминуче.

– Кацушіґе-кун, ти можеш не знати, але після інциденту в Йокогамі глава родини наказала йому сидіти дома. Але він відмовився і продовжив ходити до Першої старшої. Якби в той момент він зник зі сцени, його б не помітили.

– Ні. Можливо, це б змінило форму, але лише питання часу, коли Тацую-куна витягли б за лаштунками міжнародної політики при використанні Матеріал бурсту. До того ж в той час було не можливо не використовувати Матеріал бурст. Без цієї магії, Японія зазнала б великих втрат.

– Невже це так? В Кюсю є сім’я Яшшіро. Якби це буде морська битва, вийде Іцува. Що стосується боїв на морі, родина Іцува буде великою силою, навіть без «Безодні» панни Міо. Великий Азійський Союз — сильний ворог, але я не думаю, ми програли б без Матеріал бурсту.

– Навіть якщо так. До того ж в той час було не можливо не використовувати Матеріал бурст. У війні перемагати не завжди добре, але програвати неправильно. Чим глибше вторгнуться в нашу країну, тим менше сил ми матимемо для наступної битви. По Великому Азійському Союзі, що постраждав від Матеріал бурст, ви можете бачити, що для поповнення не лише збройних сил, а й економічної потужності, потрібен час.

У Міцуру не було чим заперечити. Він розумів це і без цих слів.

– ...Я розумію твою думку, що його магія і на далі буде не замінною для національної оборони. Тоді, ми тим більше не можемо віддати його до Америки.

Змінив підхід Міцуру.

– Так.

Кацушіґе відповів лише короткою згодою.

– Тоді чи не слід захищати його в глибинах родини Йотсуба? Уряд USNA здасться, якщо вирішить, що він раптово помер.

Міцуру який вперше отримав схвалення, зібрався з силами й сказав бажане.

– Якщо його вб’ють гуманісти, це може зменшити загострення між громадською думкою та магами.

– Згоден.

– У такому випадку.

– Пане Куроба.

Міцуру мав намір об’єднатися у своїх намірах з іншими гілками клану та вимагати у Маї ув’язнення Тацуї. Однак Кацушіґе перебив його намагання перейти до цієї теми, звернувшись серйозним тоном.

– Я ніяк не міг зрозуміти, чому голови сімей настільки ворожі до Тацуї-куна.

Кацушіґе наголосив саме що раніше «не міг» цього зрозуміти. Міцуру вже усвідомив що це значить.

– Тож днями я поговорив з батьком. Він не бажав зізнаватися, але врешті розповів мені.

– ...Он як

Існувала домовленість тримати цю історію в таємниці. Однак Міцуру не збирався звинувачувати голову родини Шібата.

Ні, правильніше буде сказати, що не міг. Саме Міцуру, хоча і Тацуї, першим розкрив цю таємницю.

– Пане Куроба. Я не можу погодитися ні з батьком, ні з вами. Не правильно сприймати Тацую-куна, як ворога.

За дверей приватної кімнати почувся голос офіціанта

Двоє перервали розмову, а побачивши, як той, розставивши келихи з охолодженим саке, вийшов, відновили розмову.

– ...Але він небезпечний.

– Одна людина має силу зруйнувати світ. Одна людина при владі має кнопку, що здатна зруйнувати світ. Один уряд має силу зруйнувати світ. Ці троє, особливо перші два й останні, здаються різними за своєю суттю, але по суті вони однакові. Якою б демократичною не була нація, її сила напоготові. В іншому випадку в ній немає сенсу. Немає сенсу стримувати свою силу, якщо під час демократичних процедур країна буде знищена. Громадський контроль стримує тих, хто при владі, якщо вони спрямовують армію на власний розсуд і припиняє безперервне використання сили, якщо вона застосовувалася. У будь-якому випадку, система, яка може повністю зупинити застосування сили, робить неможливим навіть чистий самозахист.

– Однак, краще мати хоч якийсь важіль, замість жодної можливості стримування. Навіть якщо це буде звичайна перевірка.

– Ви праві. Тому не можна дозволити диктаторам мати зброю масового знищення. Військова сила має бути під громадським контролем. Однак, пан Куроба. Навіть ті хто при владі, обрані на демократичних виборах, завжди можуть повернути ключ для запуску стратегічної ядерної зброї. Навіть якщо ключ розділений на кілька частин, владні люди, обрані виборцями, можуть обирати власників на власний розсуд.

– ...Це крайній аргумент.

– Таким же крайнім аргументом є те, що Тацуя зруйнує світ.

– В такому випадку, те що диктатори застосовуватимуть зброю масового знищення, також є крайнім аргументом.

– Ні. Диктатор є диктатором, бо в організації немає нікого, хто прагне його зупинити. Це відрізняється від індивіда. Ви не можете втрутитися в думки іншої людини. Що людина думає, це вирішувати їй, ніхто не може її зупинити. Але якщо це не диктатор, на нього не вплинути, щоб зупинити. Його можна затримати, щоб зупинити. Можна переконати.

– ...Ви хочете сказати, що людина ближча до демократичних принципів, ніж диктатори.

– Людина що живе на самоті, ні, думаю, що вона буде ближча до диктатури. Але людина, яка прагне жити з кимось, яка знає, що не можна жити на самоті, не може бути диктатором. Хіба що вона сама прагне стати диктатором. Або якщо улещувати диктатора.

– ...

– Пане Куроба. Не робіть Тацую диктатором. Якщо ви дійсно турбуєтеся про майбутнє світу, не слід залишати його одного. Вибачте, але те, що ви намагаєтеся зробити, здається не продуктивним. Це не лише не підтримує силу країни. А й нашкодить майбутньому всього світу.

– ...Це ваша особиста думка?

Сюди прийшов я, а не батько. Тож ви повинні зрозуміти.

Кацушіґе підвівся.

– Пане Куроба. Будь ласка, будьте реалістом.

Залишивши Міцуру сидіти в кріслі, Кацушіґе попрямував до дому, в житловий комплекс де на нього чекала і вже приготувала вечерю Котона.

◇ ◇ ◇

В той самий час, як Міцуру і Кацушіґе розійшлися на межі сварки.

В штаб-квартирі Магічної асоціації, в Кіото, голова асоціації Томіцука Хісуі, сиділа за столом в своєму кабінеті й трималася за голову.

Перед нею був спеціальний письмовий запит від USNA.

Там було зазначено, що Едвард Кларк бажає відвідати Японію і провести інтерв’ю з Шібою Тацуєю, також відомим як Таурус Сілвер.

– Ааа-ах, все! Що мені робити?!

Істерично закричала Хісуі, глядячи на стільницю.

– Що ж робити, знаю що робити! Слід організувати інтерв’ю з Шібою Тацуєю!

Тримаючись за голову, докорила вона собі. Розум Хісуі закипів і закляк.

– Я знаю...

Нарешті вона впала на стіл.

– Але я не маю повноважень.

З обличчям на столі глибоко і протяжно зітхнула Хісуі.

– Ні... Я не можу цього зробити...

Ліниво піднялася вона.

– Цієї суботи... Це занадто швидко, що викликає в мене неприємні почуття.

Вона повернулася до маленького дисплея на бічному столику. На ньому був перелік останніх новин.

– Напередодні пройде конференція Тауруса Сілвера? Чому напередодні? Про що він говоритиме?

В душі, Хісуі відчула, що це абсолютно не добре.

– Чому це відбувається лише коли я головую...

Її голова знову опустилася на стіл.

◇ ◇ ◇

Пізно ввечері, після двадцять першої години, Тацуї зателефонувала Мая.

– Вибач за пізній час.

– Ні, не бійтеся, це мені слід було зателефонувати.

– Не варто турбуватися про це. Це щодо моєї обіцянки.

Звичайно, це було про розмову, коли Мая обіцяла зв’язатися й організувати зустріч з Тодоу Гобою. Однак Тацуя не очікував, що вона зателефонує самостійно.

– Ви отримали час зустрічі від Його Ясновельможності пана Тодоу?

Запитав Тацуя, приховуючи своє здивування, виразом обличчя ніби нічого не сталося.

– Так, вірно. Він сказав, що готовий зустрітися з тобою завтра, о сьомій вечора.

Посміхнулася Мая, ніби помітила хвилювання Тацуї, але нічого не сказала з цього приводу.

– Де саме?

– Храм Кіючійодзі. На зустрічі буде присутній Коконоє Якумо.

Цього разу Тацуя не зміг приховати здивування. Мая захихикала, ніби говорячи, «я це зробила».

– ...Вибач. Це мене теж здивувало. Пан Тацуя теж здивувався. Мені трохи полегшало.

– Я здивований. Не може бути, щоб майстер був замішаний в цьому.

– Його Ясновельможність і пан Якумо, певний час мали досить тісні стосунки. Але це досить дивно.

– Я теж так думаю.

Тацуя відповів досить просто, але в душі до сильного здивування додалася велика підозра.

Саме Казама представив Якумо Тацуї. Намірів Йотсуби в цьому не спостерігалося. Він чув про це безпосередньо від Казами і Якумо. Здавалося, що немає потреби сумніватися в їх словах, враховуючи таємне протистояння родини Йотсуба та Окремого магічного батальйону, а точніше Бригади один-нуль-один та родини, як одного з Десяти головних кланів.

Однак зовсім інша розмова, якщо врахувати інформацію про близькість Якумо та Тодоу Аоби – він не знав що це за «близькість».

Тацуя та Якумо не були учнем і майстром. Так було вирішено при їхній першій зустрічі. Це партнерство для вивчення магічного бою і Якумо його не навчав. Він вислуховував питання, але не завжди міг відповісти на них. Така була домовленість про відвідування Якумо.

Однак, Тацуя багато чому навчився у Якумо. Зокрема, «Бронебійну сайонову кулю», яка була розроблена як протидія Паразитам, неможливо було б отримати без співпраці Якумо.

Крім того, хоча манера «відповідати на питання» не змінилася, Тацуя отримав багато знань від Якумо, навіть ті, які повинні належати до питань «на які той не мав можливості відповісти».

Тацуя пояснював це дивакуватістю Якумо. Поки він не достатньо знав Якумо, то думав, що з цим щось не так. Також він підозрював, що це, можливо, спосіб відокремити його від родини Йотсуба і використовувати як вістря Сил Самооборони. Однак, продовжуючи спілкуватися з Якумо, підозри розвіялися.

Але, якщо це так, хіба його просто не змусили так думати?

Якумо не такий простий, ні, Тацуя знав, що той некерована, нестерпна людина. Однак Тацуя довіряв Якумо ще до того, як зрозумів це.

– Ну, тоді я відвідаю храм Кіючійодзі завтра, о сьомій вечора. Дуже дякую вам.

Відповідаючи Маї, Тацуя залишався настороженим.