[2]

[2]

Хоч називалась «домашньою вечіркою», це вечірка яку влаштовував гігант ділового світу «Кітахо Ушіо» - Кітаґата Ушіо бізнес ім’я, яке використовував батько Шізуку. Місце проведення було досить жвавим.

Однак не здавалося, що воно переповнене. Безумовно, зібралося багато людей.

– Просторо, як і очікувалося...

Щиро висловив захоплення Тацуя, місце проведення, дім Кітаями, був великим.

Однак його супутниці не відреагували на його враження. Міюкі лише кивнула з доброзичливою посмішкою на слова брата. У Мінамі, поруч, здавалося був спантеличений вираз. Приблизно в цей час, у Тацуї було багато можливостей взаємодіяти з «простими людьми», серед військових та науково-дослідницьких лабораторій, та Міюкі, яку виховували як главу Йотсуба (кандидата) і Мінамі, що була прислугою, але з дитинства росла в домі Йотсуба - здається, у Тацуї та його сестер виникли різні враження.

Сьогоднішня вечірка була присвячена святкуванню повернення Шізуку після короткого навчання закордоном в USNA та переходу на другий рік. Вечір відклали аж на два тижні після повернення до Японії, тому що вона була зайнята прийомом привітань з різних сторін.

Шізуку була почесною ученицею Першої старшої школи при Національному магічному університеті й, крім того, ученицею з відмінним магічним талантом, також вона є дочкою представника великого бізнесу. Скоріше більше віддавалась перевага її статусу доньки керівника. Її майбутнє як мага (в найкращому випадку) залежить від неї самої, але її статус дочки керівника тягне за собою відповідальність перед своєю сім’єю, працівниками, акціонерами та діловими партнерами.

З цієї причини, вечірку було відкладено на час за день до нового семестру.

В сім’ї Кітаяма п’ять членів: батьки, бабуся, Шізуку та молодший брат. Однак у батька Шізуку було п’ять молодших братів і сестер (настільки багатодітна родина, не настільки особлива, зважаючи на їх заможність) і через те, що батьки Шізуку пізно одружилися, більшість її двоюрідних братів і сестер були старші від неї, більша частина вже одружилися і були у супроводі своїх сімей, а не одружені прийшли з тими з ким заручені, або заручаться найближчим часом, тому попри те, що це була сімейна вечірка, вона виросла до таких масштабів. ...Так пояснила Тацуї мати Шізуку.

– Оскільки дім Ушіо родина лінія підприємців, що продовжувалася з минулого століття. Є багато зв’язків, що не можна ігнорувати.

Даючи помірковані відповіді у розмові з місіс, Тацуя кілька разів подумки зітхнув. Після того, як він привітався з Шізуку, з якоїсь причини, до нього приглядалася й обрала як співрозмовника місіс Кітаяма, у минулому відомий своєю Вібраційною магією маг класу «A», Кітаяма Беніо або ж Нарусе Беніо в дівоцтві. До речі, Міюкі та Мінамі втекли до Шізуку та Хоноки.

– Ось чому я не прихильниця, приводити абсолютно незнайомих людей на наші приватні вечірки. Ушіо-кун занадто милий з сім’єю, навіть коли на кону стоїть бізнес.

І все ж Тацуя розсудив. Що у мати Шізуку досить гострий язик.

Звичайно, з гострим язиком, навіть якщо ти дружина курівника, не просто вижити в реальному світі (уявний світ інша історія), схоже, вона обирала час і місце, але скільки б не крутив чи трусив головою, Тацуя не міг зрозуміти чому вона для цього обрала його, кого фактично вперше зустріла.

Це не перший раз коли Тацуя зустрівся з Беніо. Вони з Міюкі привіталися з нею в той же день коли Шізуку запросила його, щоб передати інформацію отриману в Америці. Але лише привіталися. Він не пригадував, що зробив щось, щоб його обрали співрозмовником для справжньої розмови.

«Однак, «Ушіо-кун» чи добре називати його так при його статусі та такій кількості людей?»

Втомившись від скарг Беніо, подумки докорив Тацуя, насолоджуючись короткою втечею від реальності.

Він знав вік батька і матері Шізуку. Потрібно сказати, що батько та мати Шізуку були досить відомі в часи своєї активності, тому він не мав проблем зі збором особистої інформації (до речі, у ці часи, якщо особиста інформація закрита її важко дістати звичайним людям). Місіс Кітаяма додавала «кун» до імені чоловіка не через те що була старшою. На відміну від Ушіо, що виглядав досить молодим, Беніо зовні була не такою далекою, від реального віку, тож здавалося, що у них не значна різниця у віці, але насправді Ушіо був на дев’ять років старшим за Беніо.

«Здається це кохання».

Було небезпечно називати батьків друзів «балуваними» або «зіпсованими» навіть подумки.

У задоволеної, що висловила усе своє невдоволення Беніо, з погляду зникла похмурість. Однак замість цього вона спрямувала оцінюючий погляд. Не на «незнайомого гостя», якого запросили родичі, а на Тацую.

Хоча у нього було спокійне обличчя, Тацуя нічим не відрізнялося від інших, втому, щоб відчути що йому некомфортно. Він хотів швидше приєднатися до Міюкі, але вона, схоже, не дозволить це зробити.

– До речі.

Беніо завдала удару, швидше, ніж Тацуя встиг попрощатися. Попри те, що він стримався, оскільки це була мати його однорічки, але це була груба помилка Тацуї. Вона була не такою серйозною, було трохи незручно.

Однак у Беніо була якась справа і якби Тацуя намагався втекти, його чомусь затримали.

– То ти і є нерозділене кохання Хоноки.

Дивно, але Тацуя швидко зрозумів контекст. Він із запізненням про це подумав, але це було прогнозованим і можна вигадати підходящу відповідь.

– Це не зовсім так, але це я.

Однак з терміном «нероздільне кохання» погодитися було не так складно. Може бути банальною заморокою, але це самоствердження яке Тацуя не міг прийняти.

– Тебе не збентежити. Як надійно.

Однак, схоже, через таке ухилення Беніо додала йому балів. Або бал був підвищений, бо він не намагався обдурити. Церемоніальна і формальна усмішка Беніо адресована Тацуї, раптом змінилась на дружню.

– Але чому ти не погодився?

Хоча вона була дружньою, у ній ще були домішки подразнювання.

– Вона не така гарна як твоя сестра, але Хонока-чан гарненька?

Схоже, їй до смаку спостерігати за тим, як маленькі тваринки енергійно бігають у коліщатках для хом’яка. Здаються, у Тацуї, що зробив вдалий перший крок, з’явилося сподівання викрутитись.

– Я думаю вона гарна. Не лише зовнішністю, але й характером.

Нерозважлива поведінка Тацуї багато в чому була фальшю. Не розуміючи, що шукає, він уважно дивився на Беніо у пошуках того, що приховують її слова, не пропускаючи жодної дрібниці.

– О так... Але тоді усе стає ще за плутанішим. Хоча у неї гарне обличчя тіло і характер, їй відмовили при зізнанні.

Тацуя не пригадував, щоб говорив про тіло Хоноки. Але це, певно, була обмовка. Тацуя розмірковував, що сказати, але в цьому не було потреби.

Беніо раніше кинула бомбу.

– До того ж Хонока корисна. Вірно служить тобі.

Це було саме те, що можна назвати вибуховою заявою. Це було занадто, для того, щоб подразнити однолітка доньки. Такі слова, адресовані від одного магу іншому, не були ні розумними, ні добросовісними.

Звичайний старшокласник школи магії не зрозумів би про що говорить Беніо.

А якби зрозумів значення сказаного, через свою природну чутливість, шістнадцяти або сімнадцятирічний хлопець не зміг би приховати свого дискомфорту.

Однак, Тацуя лише безвиразно поглянув на обличчя Беніо.

Вона не прибрала свою посмішку, як і очікувалося від дружини великого бізнесмена.

– ...Бачу, ти можеш зробити такий вираз, навіть знаючи.

Однак, схоже, вона не змогла уникнути, того, що її голос став дещо жорстким.

– Я не збирався виглядати необізнаним.

Голос Тацуї не можна було назвати дружнім. Яким би не був задум, зауваження Беніо - це не те, що слід говорити. Попри те, що вона була матір›ю близького друга, Тацуя не думав, що йому потрібно відповідати дружелюбно.

– Так... Ти знаєш силу та цінність Елементів і все ж не погодився, залишивши існуючі стосунки.

Хонока по крові Елемент. Вона нащадок прототипу мага, в якому намагалися відтворити традиційну магію, ще до створення Чотирьох систем і Восьми типів сучасної магії. Для тих хто має велику потужність, кров має велику користь. Тацуя добре про це знав. Про це ж говорила Беніо.

Ласкава усмішка зникла з її обличчя. Важкий голос змінився на крижаний.

– Можливо ти зробив це з якимось розрахунком?

Беніо не запитала у чому план, Тацуя точно знав, що робить і точно знав про що говорять, включаючи звинувачення та наклеп.

– Я не збираюся використовувати Хоноку.

Однак, Тацуя не злякався і не проявив незадоволення спрямованим на нього наклепом.

– Але ти використав її у знищені вампірів.

Можливо, Беніо здалося що він прикидається дурнем. ЇЇ голос починав звучати розчарованим.

– Тому що не було причин її залишити.

Визначив зміну настрою Беніо Тацуя. Навіть якщо він пропустив прихильність, він не міг не зважати на ворожість. Така він людина. І він навчений залишатися незворушним, яка б ворожість і злоба до нього не була.

Проти Тацуї який, здавалося, не проявляв обурення, якби його не провокували, Беніо змінила напрямок розмови.

– ...Хонока-чан для Шізуку немов сестра. Для нас з чоловіком вона як донька. І Шізуку ти теж подобаєшся. Її довіра до тебе більша, ніж до простого друга.

Тож Тацуя поглянув в обличчя Беніо з виразом, що ж вона хоче сказати.

У нього вже відпала потреба зважати, що «це мати Шізуку».

– Тож я дозволила собі розвідати хто ти. Шіба Тацуя-кун.

Провокаційним поглядом поглянула на Тацую Беніо.

– Хоча це не дуже приємно, я розумію.

Прийняв це Тацуя простодушним поглядом.

– Хто ж ти такий? Кітаяма... Особиста інформація не виплила навіть з інформаційної мережі «Корпоративного союзу».

– Думаю тут щось не так. Якби у мене не було особистих даних, я б не зміг вступити до старшої школи.

Відповідь Тацуї була розумною. Але Беніо це здалося відмовкою.

– Краще не випробовувати дорослого. Звичайно, твої персональні данні відповідають мінімальним вимогам. Є об›єм розумної додаткової інформації та достатньо негативних оцінок, це не досить красиво. Якби я почула про тебе від цієї дівчинки, я б не ставила жодних конкретних питань.

– Є щось підозріле?

Тон перехресного запитання Тацуї був не живим, немов у машини. Його ставлення також говорило, що він в курсі, що Беніо на руках не має твердих підстав.

– Ні, нічого. Ось чому це дивно.

Тацуя мовчки дивився на матір Шізуку, що продовжувала пильно дивитись на нього. Нічого не говорити його навмисний намір. Єдине про що він міг думати, утікаючи від реальності «принаймні, у неї гаряча вдача, на відміну від її доньки».

– Наскільки я можу судити, зі слів цієї дитини, ти талановитий, ні ти маєш талант і здібності, з якими можеш назватися генієм. Продовжуючи спілкуватися віч-на-віч, враження «він не звичний» стає сильнішим. Твої персональні данні не можуть бути настільки «нормальними».

Навіть якщо це правда, у випадку Беніо це лише спекуляції. Тацуя не мав необхідності погоджуватися зі спекуляцією.

– Персональні данні це лише інформація. Це не сама людина.

Персональні данні - це маска, що дозволяє іншим його ідентифікувати. Навіть якщо маска не така, як справжнє обличчя, «навіть не була схожа», доки цей факт не буде виявлено, маска залишиться справжнім обличчям.

– ...Хочеш сказати, що враження природно різняться, так?

– Хто я є. Якщо мене запитають моє ім’я або походження, вони точно такі як записано в персональних даних. Якщо ви запитаєте про враження, усе як ви бачите. Більше мені нічого сказати про себе.

Певним чином, це були справжні думки Тацуї. Хто я є? Напевно, тим хто може зруйнувати світ, можливо пробудити силу масового знищення, поза межами найпотужнішої ядерної зброї, що існує. Часто в його свідомості виникало запитання до себе, що не мало відповіді.

Але Беніо не прийняла цього.

– Ти прикидаєшся дурнем?!.

Її голос був пригнічений, але тон дуже грубим.

За кількома винятками, люди вищого прошарку більш чутливі до прояву емоцій і дій людей свого ґатунку. Дружина господаря вечірки, що сперечалася з гостем, почала привертати увагу присутніх.

– Беніо, заспокойся трохи.

Хоча це і була сімейна вечірка, не всі з них були ними. Було не бажано демонструвати таку поведінку. Цілком природно, що Кітаяма Ушіо поспішно виступив, щоб розвести їх.

Беніо, мабуть, не усвідомлюючи своє хвилювання, зі здивованим обличчям закрила рот, коли їй докорив її чоловік.

– Шіба-кун, моя дружина була грубою.

– Ні це я сказав неприйнятні речі. Зрештою, я незрілий юнак, сподіваюся, що ви пробачите мені.

Ввічливо відповів, вибаченням Тацуя, після того, як поклонився Ушіо. Хоча те, що він сказав, все ще було пихатим.

На щастя, після цих слів Ушіо було байдуже до інших особистих справ Тацуї. Так ніби течія розмови відійшла від майбутнього напруження, його погляд відійшов від Тацуї та Беніо.

– Якщо так, прошу вибачення ще за одну грубість.

Думаючи, що це була гарна нагода. Тацуя звернувся до Ушіо, а не Беніо.

– О, Вірно. Дочка хоче поговорити з тобою.

Схоже, Ушіо розсудив, що Беніо потрібен час, щоб охолонути. Тацуя вклонився і повернувся у бік Шізуку та інших, Ушіо також відвернувся, спиною, до Беніо і рушив до стільця біля стіни.

– Вибачте, пане Тацуя.

На відстані, на якій не було потреби кричати, Шізуку опустила голову і заговорила, перш ніж Тацуя встиг відкрити рот.

Шізуку підняла голову, а на її не виразному обличчі був натяк на сором. Мати зчепилася з її однолітком, запрошеним нею на вечірку (з її погляду), таке дуже сильно збентежило б не лише Шізуку.

– Ні, я можу зрозуміти почуття твоєї матері. Природно хвилюватися, якщо до вашої дочки наближається незнайомий чоловік. Я не проти, не хвилюйся, Шізуку.

– ...Угу, вибач.

Шізуку не дуже сперечалася, не тому, що швидко перемкнулася тема розмови (звісно це не все), це через те, що проти її волі діяла її природа. Вона хотіла більше вибачитися, але могла видати лише кілька слів. Ця думка була підсилена соромом, тому і виник такий незграбний вираз.

У критичний момент, Тацуя усвідомив, що його права рука майже погладила голову Шізуку. Це не була його відповідальність, це занадто пригнічене обличчя, іноді показує Міюкі і йому, рефлекторно захотілося погладити її по голові.

«Це було близько», гірко, подумки посміхнувся Тацуя і просто посміхнувшись похитав головою, ніби кажучи «на цьому все».

Шізуку, Хонока, Мінамі та Міюкі. У колі чотирьох дівчат у розкішних сукнях, стояв хлопець у звичайному костюмі. Зазвичай хлопці відчували б себе незручно, Тацуя не мав таких нервів. Хонока дбайливо розмовляла з Мінамі, тоді як Шізуку вклинювалась, заважаючи зайти надто далеко, а Мінамі, за допомогою Міюкі, могла давати скромні відповіді, Тацуя, який слухав та вникав у розмову, що проходила за цією схемою, раптом озирнувся на голос, що пролунав за спиною.

– Ем, ви ж пан Шіба Тацуя, вірно?

Мабуть, хлопцеві здалося, що Тацуя не розчув його слова. На повторне запитання, Тацуя дав ствердну відповідь.

Йому не знадобилося запитувати ім’я знервованого хлопчика, який, напевно, ще навчався в у молодшій школі.

– Ватару.

Ім’я хлопчика прозвучало з вуст Шізуку.

– Старша сестра. Вибачте, я вас перебив?

Особистість хлопчика була підтверджена і з його вуст.

– Ем. Але привітайся належним чином.

Не багатослівне звернення Шізуку звучали досить жорстко, але очі, спрямовані на молодшого брата, були ніжні.

Хлопчик Ватару, що теж це розумів, спробував поправити свій могильний вираз на обличчі, наче говорив «я вищий», що справді було мило, і, як і сказала сестра, правильно вклонився.

– Кітаяма Ватару, приємно познайомитись. Цього року я піду в шостий клас.

Ватару повернувся до Тацуї й представився. Він вже давно був знайомий з Хонокою, недивно, що він не звернув на неї увагу, коли привітався. Однак він не дивився на Міюкі, мабуть, щоб (занадто) не захопитися. Слідом за Тацуєю привіталась Міюкі, спостерігаючи за тим, як він, безсумнівно, обережно відводить погляд, стиснув задні зуби та стиснувся.

Очевидно, що її не ненавиділи та не ігнорували, Міюкі лише посміхнулася на таку реакцію Ватару. Однак, схоже, Мінамі не могла стримати дискомфорту, від того що «пані» проігнорували.

– Для мене честь познайомитись з вами, шановний Ватару. Я Сакурай Мінамі. Двоюрідна сестра пана старшого брата Тацуї та пані старшої сестри Міюкі. Будь ласка, подбайте про мене.

Поведінка Мінамі була ввічливою, але її посмішка демонструвала ознаки ділової. Хоча усе було однозначно ввічливо, не виникало враження, що це ввічливе хамство.

Хонока вирішила ліквідувати незручну атмосферу.

– Ватару-кун, ти хотів щось запитати у пана Тацуї?

Але це не було вимушеною зміною теми. Зі слів Ватару до Тацуї, здавалося, що він хотів щось сказати.

– Ох, так.

Свідомість Ватару переключилась на Хоноку, не через читання атмосфери, скоріше це було ознакою дитячості.

– Пане Шіба.

Тут було дві людини з прізвищем Шіба, але серед присутніх не було ні кого, хто б не знав1 до кого він звертається і тих, хто ризикнув їх перебити.

– Я хочу вас дещо запитати.

Розслабившись, зумів сказати Ватару.

– Звісно. Якщо зможу відповісти.

Скромним тоном відповів Тацуя.

– Ну, це, чи можна стати магічним інженером без магії?

Саме питання не було дивним, але прозвучавши з вуст сина родини Кітаяма, воно стало дивним. Насправді на обличчі Шізуку та Хоноки було написано «що?».

– Не можливо. Магічний інженер, це маг-технік, що володіє магічними навичками. Інженерів, що не можуть використовувати магію, не називають магами.

Однак, Тацуя не зам’явся і відповів без затримки.

– Ось як...

На відповідь Тацуї, в якій не було місця для непорозумінь, Ватару опустив плечі. Але ще було рано впадати у відчай.

Але не тільки маги техніки є магічними інженерами.

– Що?

Дивлячись на Ватару, що підняв обличчя, Тацуя спокійно посміхався.

У Ватару засяяло обличчя і він чекав наступних слів.

– Вивчити магічну інженерію можна навіть якщо ви не можете використовувати магію.

Тацуя не намагався «роздути з мухи слона». Навіть якщо він був «злом», це не означає що він мав злий характер. Принаймні, так він себе бачив.

– Без магічної чутливості важко налаштовувати CAD, але створювати CAD можна і без магії. Те саме стосується інших продуктів з магічною технологією. Якщо ти старанно навчатимешся, зможеш здобути корисні знання та навички, щоб допомогти сестрі.

– О, ні, я не збирався...

Скільки б він не заперечував, на словах, усе було написано у нього на обличчі.

Погляд спрямований на Тацую, змінився з настороженого та боязкого (для учня молодшої школи, старшокласники це дорослі), на суміш поваги та захоплення.

На жаль, дорослі не такі невинні, як діти.

Спостерігаючи здалеку, за захопленими поглядами брата та сестри на Тацую, Беніо захотілося зітхнути.

– Що сталося, Беніо.

Хоча Ушіо тривожно окликнув, вона, стримуючи зітхання, нічого не відповіла. Вона лише глянула на чоловіка і відразу повернула погляд на дітей, що продовжували розмову.

– Беніо, що тобі не подобається в Шібі Тацуї?

Хоча Кітаяма Ушіо і любив свою дружину, він не був у неї під каблуком. Ні, можна сказати, що частина його боялася дружини, але їх стосунки не були такими, де він не міг висловити свої думки.

– ...Ушіо-кун, ти говориш так, ніби високої думки про нього.

Нарешті Беніо повернула погляд на чоловіка.

– Думаю, він досить перспективний молодий чоловік. Надзвичайно майстерний.

Відповідь Ушіо була досить відвертою і водночас відчувалось, що він не надто роздумував.

Беніо рефлекторно відчула обурення, але не заперечила в істериці.

– ...Занадто майстерний.

Але в голосі відчувалися силою подавлені емоції, вказуючи на те, що душевно вона далека від спокою.

– До того ж знає і розуміє занадто багато. Навіть прямі нащадки Десяти головних кланів, яких я знаю, не змушують відчувати себе настільки настороженою.

Беніо нарешті зітхнула. Тривогу, про яку вона говорила, не можливо висловити без зітхання.

– Бути занадто хорошим для мага не завжди добре. Швидше від цього щастя утікає. На щастя, Шізуку все ще за межами категорії досконалості, але якщо поруч з нею занадто гарний маг, з надзвичайною силою, це може привести до нещастя.

Ушіо не міг висміяти слова дружини словами, «ти занадто багато думаєш».

Замість сміху Ушіо поклав руку їй на плече.

– Якщо Шіба Тацуя спричиняє нещастя, як ти й сказала, чи це його вина? Я не можу прийняти того, що ми повинні уникати його через його не вивчене майбутнє, за яке він не несе відповідальності. Якщо він притягне нещастя через свою силу і Шізуку зможе бути втягнутою, нам потрібно позбутися нещастя. Мене не дарма називають «гігантом бізнесу». Я захищатиму свою сім’ю.

Беніо кивнула і не спростувала слів Ушіо.

Але, здається вона не була дуже переконаною.

Незалежно від того, чи є у нього надзвичайна сила, чи ні, Тацуя, зазвичай, схильний притягувати проблеми чи щось подібне. Навіть зараз, до Тацуї, що досі спілкувався з молодшим братом Шізуку, підкралися труднощі.

– Шізуку-чан, давно не бачились.

Молодий чоловік, що здався йому знайомим, віком старше двадцяти. З легковажним виразом, але добре одягнений. Принаймні, одяг був не дешевий. Шізуку просто кивнула, тому він не дізнався ім’я співрозмовника, але через його безцеремонність, здавалося, він один з її двоюрідних братів.

Однак, Шізуку, одночасно з Ватару впізнали молоду жінку, що притулилася до молодого чоловіка, і їх погляди стали підозрілими. Наскільки він бачив, вона того ж віку, як і молодий чоловік. Зовнішність і фігура були надзвичайні, плаття і прикраси відповідали часу, місцю і приводу, не було жодного елементу, щоб викликав дивне враження. Підозрілі погляди Шізуку та Ватару вказували на те, що красуня принаймні не їх родичка, яку вони знають.

– О, я одружуюся цього року. З нею.

У відповідь на погляди Шізуку та Ватару, трохи панічно пояснив молодий чоловік.

– Ви заручились? Вітаю.

– О ні, я ще не подарував обручку.

Урочисто привітала Шізуку, а молодий чоловік трохи почухав голову.

Тацуя поглянув на нього і подумав що це звичайний юнак для родини Кітаяма, красива жінка, що сяяла своєю красою поряд з молодим чоловіком, помітила погляд Тацуї та посміхнулась йому.

Тепер настала черга Тацуї дивуватися. Міюкі відразу помітила зміну в Тацуї поглянула поглядом, «що сталося?» Питальний погляд був спрямований на брата. Якби так продовжилось, Міюкі прослідувала за поглядом Тацуї, помітивши на кого дивиться її брат і звела б брови, але до цього красуня звернулася не до Тацуї, а до головної зірки сьогоднішнього вечора - Шізуку.

– Приємно познайомитись, пані Шізуку. Я Савамура Макі. Подбайте про мене.

Коротке представлення Тацуя розтлумачив, не як скромність і звичку не привертати на себе увагу, а те що люди вже повинні знати хто вона.

На підтримку його міркувань, Хонока, яку представили слідом за Шізуку та Ватару поцікавилась у Макі, трохи схвильованим голосом

– Ем, пані Савамура, ви актриса Савамура Макі? Номінована на Тихоокеанську кінопремію панорамного кіно, як найкраща актриса за фільм «Крижина серед літа».

– О, ти дивилася цей фільм?

На запитання Хоноки, Савамура Макі відповіла з елегантною посмішкою. Хоча в цій посмішці були помітні слабкі кольори хизування.

– Звичайно! Я бачила цей фільм у кінотеатрі. Він був чудовим!

– Хо-хо, дуже дякую.

Тацуя рідко дивився фільми, але чув назву «Крижина серед літа». Він пригадував, що про нього багато говорили минулого літа. З огляду на реакцію Хоноки, здається, він цікавий. Принаймні, фільм змусив людей сходити в кіно, а не замовляти через телевізор.

Також, оскільки було сказано, що вона була номінована на міжнародну кінопремію, Тацуя подумав, ця жінка, безумовно, відома актриса. На цьому інтерес до не «неї» вичерпався. Він від початку не цікавився світом розваг, а знайомство зі знаменитостями, що привертають увагу засобів масової інформації, мало для нього негативні аспекти. Це погано стосовно схвильованої Хоноки, але Тацуя думав, як скоро він перейде до іншого гостя.

Але, нажаль, справи пішли у небажаному напрямку.

– Вибачте, якщо помиляюся.

Кінець фрази трохи був схожий на запитання злегка підвищеним тоном, яке Макі спрямувала погляд на Тацую та Міюкі, яка трохи відсахнулася.

– Ви ж Шіба Міюкі та Шіба Тацуя?

Ні у Тацуї, ні у Міюкі не було жодних підстав для демонстрації хвилювання. Однак був деякий неспокій.

– Так, але вибачте, ми раніше зустрічалися?

Випередивши Міюкі на крок, зупинивши її від повторного представлення, Тацуя поставив своє питання, ставши перед Макі.

Відповідь Макі не суперечила спогадам Тацуї.

– Ні, ми бачимося вперше.

Також вона відповіла на мовчазне питання Тацуї, «тоді звідки».

– Він показав мені відео записи Турніру дев’яти шкіл. Оскільки там брала участь пані Шізуку.

«Він», це звичайно її потенційний наречений, що стояв поруч.

– Я подумала, що ви двоє дійсно зійшли з картини.

Макі говорила приглушеним голосом, щоб не почула Шізуку, яка розмовляла з її партнером, Тацуя розсудив що вона не хотіла, щоб Шізуку її неправильно зрозуміла, почувши похвалу на адресу Міюкі. Міг бути й інший намір з причини якого вона разом з пониженням голосу наблизила обличчя, але Тацуя не мав причин їй потурати.

– Ось як? Про мою молодшу сестру можна так сказати, та я не думаю, що сам вартий такої похвали.

Зваживши на місце та співрозмовника, Тацуя навмисно сказав «сам я» від першої особи. Тацуя тримався від Макі навіть на більшій відстані, ніж коли говорив з батьками Шізуку.

По тій же причині, під маскою ввічливості, Міюкі зберігала мовчання. Брат та сестра інтуїтивно відчували запах від Макі.

– Ти скромний. Це ж не лише моя думка, інші люди теж так думають, правда? Усі мої друзі так думають.

Також Макі перелічила імена акторів та режисерів, але, нажаль, Тацуя не знав жодного з них.

– Точно! Які плани на наступний тиждень? Якщо ти не проти, я хотіла б запросити тебе до нашого салону.

З глянсовою посмішкою запросила Тацую Макі. Створивши невинну атмосферу милим виразом, вона спокушала сексуальністю, як і очікувалося від видатної молодої актриси.

Якщо чесно Тацуя зацікавився. Його цікавість була зумовлена бажанням дізнатися, чому популярна актриса, яка не має відношення до магії, зацікавилась ним. Він не вірив у безглуздя, що її привабила його зовнішність. Світло в очах Савамури Макі не було таким поверхневим.

– Це рідка можливість, та я змушений відмовитись.

Однак Тацуя відповів відмовою. Його тон був вічевим, але його озвучені наміри неможливо було зрозуміти інакше, або так що він передумає.

– Ось як.

На якусь мить, в очах Макі промайнула хвиля, що нагадувала гнів, але була відразу зупинена.

Можна сказати, очікувано.

– Тоді твоя молодша сестра... Пані Міюкі, як щодо вас?

Цього разу вона посміхнулася Міюкі. Ця яскрава, сяюча посмішка без жодної тіні кокетливості, акторські навички Макі мали заслужену оцінку.

– Мій брат відмовився, тож я не можу вас турбувати.

Швидко відповіла відмовою Міюкі.

На таку безкомпромісну відповідь Макі показала вираз збентеженні і з посмішкою. Поки Макі не отямилася, Тацуя злегка кивнув, а Міюкі витончено вклонилася і вони попрямували до столів з їжею.

Мінамі, що непомітно стежила за їх діями, пішла слідом. Озирнувшись на Макі, вона побачила, що та суворо дивиться в слід Тацуї, після чого кинулася геть.

Можливо, неправильно зрозумівши погляд, що випадково потрапив на нього, її наречений (самопроголошений), що розмовляв з Шізуку, розвернувся поруч з ними. Вона привітала його щедрою посмішкою. У посмішці Макі не залишилося сліду ні розчарування, ні засмучення.