Четвер, п’яте квітня, дві тисячі дев’яносто п’ятого року, нашої ери. Переддень до церемонії початку навчального року Першої старшої школи при Національному магічному університеті й за три дні до церемонії вступу.
В домі брата і сестри Шіба, Тацуя збентежено стояв перед дзеркалом в увесь ріст.
Поруч з ним стояла сестра, Міюкі, з квітучою посмішкою. Ні, перед цією блискучою посмішкою навіть цвітіння сакури могло повернутися до зав’язі від сорому. Саме ця повна посмішка, мала таку силу, що її можна було назвати «магічною». Міюкі була занадто яскрава, порівняно з новою співмешканкою, що стояла поруч з нею, її прислала тітка брата і сестри, Йотсуба Мая, як економку, ученицю-супроводу, співмешканку, через три дні, Сакурай Мінамі стане їх непомітним кохаєм.
Міюкі з усмішкою дивилася на брата перед дзеркалом, з яскравою надією в очах. На вішалці біля дзеркала висіла нова формена куртка, яку прислали Тацуї минулого вечора.
– Старший брате, скоріше одягніть нову форму, щоб я могла не неї поглянути. Чи ви дразните Міюкі?..
Якщо подовжувати її ігнорувати, Міюкі почне ставати буйною. Тацуя вирішив, що заради психічного здоров’я своєї сестри потрібно відкласти вбік власний дискомфорт. Він вже одягнув формені бавовняні штани вільного покрою та жилет. Все, що залишилося це надягти свою куртку. З цією думкою, Тацуя узявся за комірець блейзера.
Мінамі рушила у перед, щоб допомогти Тацуї з рукавами й відразу була зупинена Міюкі. Не особливо ображена вона повернулася на своє місце.
Коли молодша сестра стала перед ним, Тацуя залишив піджак і опустив руку. Він просунув руки через рукава дорогого блейзера, а Міюкі підняла Його до плечей, огортаючи його силует.
Поруч з Тацуєю, що знову повернувся до дзеркала, Міюкі поглянула на його фігуру зачарованим поглядом і, приклавши руку до щоки, палко зітхнула.
Покрій та колір такі ж, як у звичайної чоловічої форми Першої старшої школи. Однак було три деталі що відрізняли її від попередньої.
Нова куртка Тацуї. На його лівій грудині та плечах була емблема зі стилізованою восьми зубчастою шестернею. Нова емблема того ж розміру та подібного нарису до восьмипелюсткової емблеми, що прикрашала плечі та ту ж кишеню на грудях форми першого потоку Першої старшої.
– Старший брат, вам дуже личить...
Самого Тацую нова уніформа досі дивувала, але що разу, коли Міюкі минулого року бачила порожню нагрудну кишеню старшого брата, ця картина викликала швидке накопичення печалі.
Емблема з шестернею була символом нової кафедри Магічної інженерії, створеної цього року. Якби Тацуя що за останній рік накопичив стільки досягнень, що їх неможна ігнорувати як внутрішньо, так і зовнішньо, залишився в якості «заміни», це було б не вигідно для школи. Як результат, щойно створене відділення Магічної інженерії, широко відоме як кафедра Магічної інженерії.
Звісно самотужки Тацуя не міг змінити шкільну систему. Якими б не були обставини, навряд чи для одного студента створили б цілий курс.
В результаті, в навчальну програму Першої старшої школи внесли кардинальні зміни.
Як і раніше було зараховано сто першорічок.
Єдине що змінилося - це процедура переходу на другий курс. Новоспечені другокурсники тепер могли обирати між курсом загальної магії та кафедрою магічної інженерії. Студенти що обирали загальний магічний курс, як і раніше, поділялися на чотири класи першого потоку і три класи - другого. З іншого боку, студентам, які бажали навчатися на кафедрі магічної інженерії та склали іспит у березні, у новоствореному класі буде викладатися навчальна програма, зосереджена на технологіях магічної інженерії.
Для нового експериментального курсу Перша старша також залучила нових викладачів з університету. Для початку було створено лише один клас, але якщо результати будуть визнані як позитивні, у майбутньому планується набирати нових студентів з моменту зарахування на кафедру загальної магії та кафедру магічної інженерії одночасно.
Як побічний ефект від створення класу Магічної інженерії, учням з Другого потоку було дозволено перейти на Перший потік, щоб перекрити нестачу учнів першого потоку, що перейшли на новий курс. Для цього, на Другому потоці оберуть кращих у практичних навичках, серед друзів Тацуї, цього року на перший має перейти Мікіхіко.
Однак, якби не приховували це на поверхні, ті хто знав обставини розуміли, що кафедру магічної інженерії було створено під Тацую.
Недивно, що Міюкі сяяла від «години слави» старшого брата.
Задоволена тим, що брат прийняв кілька поз, Міюкі нарешті дозволила Тацуї переодягтися. Він переконав себе, що «Міюкі все ж дівчина», хоча не відчував себе лялькою для переодягання. (До речі, три дні тому відбувся модний показ першорічки Мінамі).
– Старший брате, Мінамі-чан, випиймо чаю.
У гарному настрої запропонувала Міюкі співмешканцям і стрибками зникла на кухні. Мінамі сумно дивилася їй в спину, що вже стало звичним явищем. В очах Тацуї, можливо через вік, ні, доречніше буде сказати «свою молодість», Мінамі пишалася своєю роботою покоївки (це теж досить грубо). Для Мінамі приготування чаю може бути чимось особистим. Однак важливість «турботи про Тацую», здавалося, було безкомпромісною і протягом перших п’яти днів, з дня коли Мінамі з’явилася у цьому будинку, пройшли досить жорсткі торги, з посмішками на поверхні. Якби у Тацуї були трохи слабші внутрішні органи, можливо він би відчув дискомфорт у животі. На щастя, його тіло, нерви та органи, були схожі на сталь.
Після тихого бою за позиції одна одної, між Міюкі та Мінамі, був досягнутий неоднозначний компроміс.
По-перше, прибирання та прання залишалося на Мінамі.
По-друге, прибирання після їжі та чаю залишалося на Мінамі.
По-третє, їжу Тацуї готує Міюкі. Коли Тацуї немає дома, це робота Мінамі.
По-четверте чай Тацуї готує Міюкі. За його відсутності, готує Мінамі.
По-п’яте підготовкою одягу Тацуї займається Міюкі. Мінамі допомагає з одягом Міюкі.
Це названо неоднозначно, тому що і Міюкі, і Мінамі все ще намагалися перехитрити, за можливості, але, наскільки Тацуя бачив, їх стосунки поки що були мирними та добрими.
Стосунки Тацуї та Мінамі також були поверхнево добрими. Тацуя думав, що буде більшою проблемою, якщо п’ятнадцятирічна дівчина та сімнадцятирічний хлопець відкрилися б один одному, усього за два тижні.
Однак було зрозуміло, що Тацуя мав неприязнь до Мінамі або бажав триматися на відстані. Темно-каштанове хвилясте волосся, тонкі темні брови, ямочки з обох боків, коли вона посміхалася, робили Мінамі дуже схожою на Хонамі.
Сакурай Хонамі. Жінка, що була берегинею покійної матері. Людина, що померла, захистивши Тацую на Окінаві, чотири роки тому.
Мати Мінамі отримала ту саму генетичну маніпуляцію на незаплідненій яйцеклітині, відібраній у тієї ж «матері», що і Хонамі, запліднену спермою, взятою у того ж «батька», та підсилено ген-регулятор одного «магічного фактора», шляхом модифікації тіла. Вона не «близнюк», а надзвичайно близька «сестра». Природно, що Мінамі, що за спадковою лінією є племінницею, схожа на Хонамі.
Звісно, Тацуя знав цю причину. Але цього розуміння не вистачало, ні для згоди, ні щоб заспокоїтись. Те, що спричинило відсторонення Тацуї - це не власне її поява, а пам’ять про померлу, яку викликала її поява.
Хонамі Сакурай була наче родина для Тацуї та сестри. Ця жінка була схожа на старшу сестру, що піклувалась про них. Згадуючи про неї, Міюкі сповнювалася суму та ностальгії. Але свідомість Тацуї сповнювалося гіршим жалем. Навіть спогади про її доброту, для Тацуї, були схожі на гірку диню, що посилювала жаль. Гіркота дині була такою, що її не можна їсти та змушувала хмуритись.
Не вистачило сили.
Шкодування Тацуї про Хонамі можна підсумувати цими словами.
Причиною смерті Хонамі була смертельна виснаженість, але вона б не померла, якби Тацуя не намагався перехопити флот Великого Азійського Союзу, що вторгся в Окінаву. Це певний факт, що масове здійснення масштабної магії для захисту Тацуї підточило і спалило життя Хонамі.
Але Тацуя не шкодував про рішення, в той момент. Він не думав, що вибір перехопити був помилковим. Дії в той час не були достатньо продумані, а були результатом імпульсу пристрасті, але в тій ситуації, якби він не знищив корабель Великого Азійського Союзу, цілком ймовірно, що ситуація була б гіршою. Це була не лише власна думка Тацуї, але той самий результат був отриманий в тактичному моделюванні, виконаному в лабораторії університету оборони.
Він шкодував, що йому знадобилася сила Хонамі.
Зараз Тацуї непотрібно було витрачати час у підготовці до Матеріал бурсту. Тепер, коли він навчився використовувати «Розпад», як магію з фіксованою областю, йому не довилося б покладатися на Хонамі для знищення ворожих лінкорів.
Тоді у нього не було такої сили.
Поява Мінамі періодично нагадувала Тацуї про його безпорадність.
– Старший брат?
– О, зараз йду.
Тацуя опинився в полоні марення та думок, менше трьох секунд. Заклик був зумовлений не часом, а тонкою зміною атмосфери навколо нього.
Тацуя відповів на звернення Міюкі, та почав рухатися.
Після чого, почала рухатися і Мінамі, що чекала його руху.
Будинок, в якому, по суті, жили лише брат і сестра у двох, зі збільшенням кількості співмешканців, потребував придбання або заміни кількох речей. Один з них, обідній стіл. Стіл більший на один розмір, був розроблений з акцентом на дизайн, в якому стільниця виготовлена з жаростійкого високоміцного скла. Однак вона набагато міцніша за фанеру й не зламається, якщо не використовувати, великий дворучний молот. Враховуючи те, що стійкий до вологи, полум’я та бруду, він дуже практичний. Однак ціна вища. Тацуя сів за обідній стіл і побачив перед собою Міюкі та Мінамі, що сиділа поряд з нею
Міюкі, чомусь, досі носила фартух. Оцінивши, як завжди тиху, Мінамі, що також залишила фартух, Тацуя подумав, що це дивна ситуація, бачити навпроти дівчат у фартухах.
Однак, навіть якщо сказати, що у них один і той же фартух, їх стиль дуже відрізнявся.
Мінамі носила просту сукню з високим коміром та довгими рукавами. Фартух також мав дизайн з вищим пріоритетом до практичності, який майже повністю закриває передню частину товстою тканиною. Хоча він створював таке враження, але це не був «повноцінний» стиль європейської покоївки дев’ятнадцятого століття.
З іншого боку, Міюкі сиділа у сміливому мініплаті з оголеним плечима, хоча зараз була рання весна. Фартух також висів на тонких підв’язках (скільки різних видів у неї є), підкреслюючи груди та лінію ключиці. Нижче спідниці, більше ніж десять сантиметрів, вище колін, звичайно були голі ніжки. Крізь скляну поверхню столу було видно зведені разом коліна, до верхньої частини стегон.
Ця сестра спокушала його чи просто дражнила.
Ні, якщо зверне увагу, він програє.
Зібравшись, він був вдячний, що насправді його це не турбувало. Тацуя подумав, що може за це подякувати матері та тітці. Можливо, у Міюкі були протилежні думки.
Однак жоден не видав їх, брат і сестра покуштували каву з чашки та печиво на десерт.
– Скоро відбудеться церемонія відкриття. Мінамі-чан, ти з нетерпінням чекаєш цього?
Раніше, коли вони жили у двох, такого не траплялося, проігнорована Тацуєю, Міюкі вдалася до розмови з Мінамі.
– Так, пані старша сестро Міюкі! З нетерпінням чекаю.
З іншого боку, Мінамі, мабуть, не розпізнала задумки Міюкі або, якщо розпізнала, в неї не було іншого виходу.
– Того дня і я, і Міюкі повинні піти до школи трохи раніше, ти не проти Мінамі?
– Все гаразд, пан старший брат Тацуя. Я також піду.
До речі, звернення пані «старша сестра Міюкі» та «пан старший брат Тацуя» були запропоновані Тацуєю, а Міюкі надала наказ про їх використання.
Сучасні кабінки громадського транспорту за своєю суттю запобігали присутності в них сторонніх людей. Не можливо підібрати когось по дорозі. Щоб знаходитися в одній кабіні, потрібно жити в одному будинку, жити поблизу, або хоча б зустрітися в точці посадки.
З іншого боку, через свою роль супроводу, Мінамі не мала можливості їздити до школи на іншому транспорті, ніж Міюкі. Однак незнайомцям щоранку їздити до школи на одному і тому ж транспорті, безсумнівно, неприродно.
Тож поясненням, що з’явилося, було те, що «Мінамі була молодшою кузиною брата та сестри, по материнській лінії». Це була пряма інструкція родини Йотсуба і від початку неправдивий родинний реєстр брата і сестри був перероблений. Ні кого не зацікавить двоюрідний родич, навіть не зв’язаний кров’ю, що раптово з’явився.
Проблемою були звернення Мінамі «пані Міюкі» та «пан Тацуя».
У цей час, не має дівчат старшокласниць, що говорять «пан\пані» до своїх старших, за кількома винятками. Виняток становлять діти еліти, слуги, що прислужують у будинках еліти, або дівчата, що певним чином належать до будинків еліти. Якщо говорити про магів, то подібна термінологія використовується в родинах з Десяти головних кланів, чи подібних. Слова «старший брат» та «старша сестра» перебільшені, але вони вже більш загальні, ніж пані.
Насправді і Міюкі, і Тацуя хотіли, щоб їх називали «Тацуя» та «Міюкі», але Мінамі відмовилась. Вона також виявила небажання використовувати «старша сестра» та «старший брат», але також розуміла необхідність приховувати свій статус і, врешті решт, був досягнутий компроміс на «пані старша сестра Мінамі», та «пан старший брат Тацуя».
Брат і сестра, що до цього часу жили одні, добре ставилися до своєї домогосподарки, що нещодавно прибула.
Тема чаювання природно перейшла на церемонію вступу через три дні.
– Представником цього року є хлопець... Хіба це не вперше за чотири роки?
– За п’ять років, старший брате. Тому що президентом перед Саєгусою-семпай, також була дівчина.
Той, про кого говорять брат і сестра це представник першорічок цього року, іншими словами, цьогорічний найкращий студент. Як вони й сказали, минуло багато часу, відтоді, як представником першого року в Першій старшій школі був хлопець.
– Цього року, до школи вступили сестри Саєгуси-семпай, тому я думав, що цього року це знову буде дівчина.
– Вірно.. І якби серйозно поставилася до вступних іспитів, ним могла стати й ти, Мінамі-чан.
– Ні, це не так...
З напруженим поглядом похитала головою Мінамі на слова Міюкі з легкою посмішкою. Це правда, що вона стримала магічну силу за наказом глави родини, щоб бути не надто помітною, і Тацуя подумав, що якби вона серйозно складала екзамен, то мала високі шанси стати першою, але безініціативність не дозволила продовжити дану тему.
Перш ніж виникла неприємна атмосфера, Тацуя вирішив змінити тему.
– Здається його звуть Шіппо Такума. Шіппо з тих самих Шіппо?
Міюкі теж не хотіла турбувати Мінамі. Вона відразу прослідувала наміру брата.
– Так, це старший син Шіппо з вісімнадцяти родин.
У пам’яті Тацуї сплила генеалогічна карта потужних магічних родів, і надибала інформацію, яку Міюкі зачерпнула з файлів в студентській раді, привівши до логічного висновку.
– Саєгуса і Шіппо будуть однокласниками. Це можна назвати збігом, чи тут є глибокий зв’язок... Не хотілося, щоб це викликало клопоти.
З неприємним передчуттям, Тацуя злегка нахмурився.
– Як думаєте, якщо виникне переполох, може це трохи прикриє нас?
– Напевно, але.
Міюкі говорила про те, що якщо старший син Шіппо та близнюки Саєгуса постараються привернувши увагу школи, ніхто не зверне увагу на стосунки брата і сестри з Мінамі, або принаймні час скоротиться.
Це було вірно в теорії, але у Тацуї починала боліти голова, коли він подумав хто розбиратиметься з переполохом.
– До речі, про домашню вечірку, сьогодні у вечері.
Коли чашки та блюдця спорожніли й Мінамі негайно встала, щоб прибрати, Тацуя жестом руки зупинив її, раптом змінивши тему.
– Зрештою, думаю, що Мінамі також повинна бути присутньою.
Тацуя та Міюкі сьогодні запрошені на домашню вечірку родини Кітаяма (тобто до будинку Шізуку). Мінамі повинна була супроводжувати їх до резиденції Кітаями та чекати в приміщені для прислуги, і він говорив, що необхідно змінити плани.
– Я підкорюся, якщо накажете.
Відповідь Мінамі була скромною, очікуваною від прислуги. Але особливо порожній вираз говорив, «мені насправді все одно». Хоча емоційний вираз Мінамі відповідав скромній дівчині, вона ніколи не була виразною, тому її емоції було легше читати, ніж таких дівчат, як Маюмі та Еріка, що навмисно роблять перебільшений вираз. Звичайно через силу спостереження Тацуї.
Він не був прихильником примусу. Ненавидів накази й не був схильний радити, щось. Відповіді «якщо це наказ, я підкорюся» він не бажав, і коли вона це сказала, він хотів сказати «неважливо», але згадавши своє попереднє зауваження, відмовився від цієї ідеї.
– У такому випадку. Мені шкода, але підеш з нами.
Він подумав, що потрібно підкріпити брехню, що вона їх двоюрідна сестра зі сторони матері, тому не може відступити, тому що йому дали дещо незадовільну відповідь.
– Давай швидко одягнемось. Я допоможу Мінамі-чан. У нас не багато часу.
Сказала Міюкі змінивши атмосферу яскравим ляском у долоні, можливо зваживши на почуття брата, що не проявилися.
Аж ніяк, вона не хотіла побачити засмучене обличчя Мінамі, напевно.
Далі
Том 12. Розділ 2 - [2]
[2] Хоч називалась «домашньою вечіркою», це вечірка яку влаштовував гігант ділового світу «Кітахо Ушіо» - Кітаґата Ушіо бізнес ім’я, яке використовував батько Шізуку. Місце проведення було досить жвавим. Однак не здавалося, що воно переповнене. Безумовно, зібралося багато людей. – Просторо, як і очікувалося... Щиро висловив захоплення Тацуя, місце проведення, дім Кітаями, був великим. Однак його супутниці не відреагували на його враження. Міюкі лише кивнула з доброзичливою посмішкою на слова брата. У Мінамі, поруч, здавалося був спантеличений вираз. Приблизно в цей час, у Тацуї було багато можливостей взаємодіяти з «простими людьми», серед військових та науково-дослідницьких лабораторій, та Міюкі, яку виховували як главу Йотсуба (кандидата) і Мінамі, що була прислугою, але з дитинства росла в домі Йотсуба - здається, у Тацуї та його сестер виникли різні враження. Сьогоднішня вечірка була присвячена святкуванню повернення Шізуку після короткого навчання закордоном в USNA та переходу на другий рік. Вечір відклали аж на два тижні після повернення до Японії, тому що вона була зайнята прийомом привітань з різних сторін. Шізуку була почесною ученицею Першої старшої школи при Національному магічному університеті й, крім того, ученицею з відмінним магічним талантом, також вона є дочкою представника великого бізнесу. Скоріше більше віддавалась перевага її статусу доньки керівника. Її майбутнє як мага (в найкращому випадку) залежить від неї самої, але її статус дочки керівника тягне за собою відповідальність перед своєю сім’єю, працівниками, акціонерами та діловими партнерами. З цієї причини, вечірку було відкладено на час за день до нового семестру. В сім’ї Кітаяма п’ять членів: батьки, бабуся, Шізуку та молодший брат. Однак у батька Шізуку було п’ять молодших братів і сестер (настільки багатодітна родина, не настільки особлива, зважаючи на їх заможність) і через те, що батьки Шізуку пізно одружилися, більшість її двоюрідних братів і сестер були старші від неї, більша частина вже одружилися і були у супроводі своїх сімей, а не одружені прийшли з тими з ким заручені, або заручаться найближчим часом, тому попри те, що це була сімейна вечірка, вона виросла до таких масштабів. ...Так пояснила Тацуї мати Шізуку. – Оскільки дім Ушіо родина лінія підприємців, що продовжувалася з минулого століття. Є багато зв’язків, що не можна ігнорувати. Даючи помірковані відповіді у розмові з місіс, Тацуя кілька разів подумки зітхнув. Після того, як він привітався з Шізуку, з якоїсь причини, до нього приглядалася й обрала як співрозмовника місіс Кітаяма, у минулому відомий своєю Вібраційною магією маг класу «A», Кітаяма Беніо або ж Нарусе Беніо в дівоцтві. До речі, Міюкі та Мінамі втекли до Шізуку та Хоноки. – Ось чому я не прихильниця, приводити абсолютно незнайомих людей на наші приватні вечірки. Ушіо-кун занадто милий з сім’єю, навіть коли на кону стоїть бізнес. І все ж Тацуя розсудив. Що у мати Шізуку досить гострий язик. Звичайно, з гострим язиком, навіть якщо ти дружина курівника, не просто вижити в реальному світі (уявний світ інша історія), схоже, вона обирала час і місце, але скільки б не крутив чи трусив головою, Тацуя не міг зрозуміти чому вона для цього обрала його, кого фактично вперше зустріла. Це не перший раз коли Тацуя зустрівся з Беніо. Вони з Міюкі привіталися з нею в той же день коли Шізуку запросила його, щоб передати інформацію отриману в Америці. Але лише привіталися. Він не пригадував, що зробив щось, щоб його обрали співрозмовником для справжньої розмови. «Однак, «Ушіо-кун» чи добре називати його так при його статусі та такій кількості людей?» Втомившись від скарг Беніо, подумки докорив Тацуя, насолоджуючись короткою втечею від реальності. Він знав вік батька і матері Шізуку. Потрібно сказати, що батько та мати Шізуку були досить відомі в часи своєї активності, тому він не мав проблем зі збором особистої інформації (до речі, у ці часи, якщо особиста інформація закрита її важко дістати звичайним людям). Місіс Кітаяма додавала «кун» до імені чоловіка не через те що була старшою. На відміну від Ушіо, що виглядав досить молодим, Беніо зовні була не такою далекою, від реального віку, тож здавалося, що у них не значна різниця у віці, але насправді Ушіо був на дев’ять років старшим за Беніо. «Здається це кохання». Було небезпечно називати батьків друзів «балуваними» або «зіпсованими» навіть подумки. У задоволеної, що висловила усе своє невдоволення Беніо, з погляду зникла похмурість. Однак замість цього вона спрямувала оцінюючий погляд. Не на «незнайомого гостя», якого запросили родичі, а на Тацую. Хоча у нього було спокійне обличчя, Тацуя нічим не відрізнялося від інших, втому, щоб відчути що йому некомфортно. Він хотів швидше приєднатися до Міюкі, але вона, схоже, не дозволить це зробити. – До речі. Беніо завдала удару, швидше, ніж Тацуя встиг попрощатися. Попри те, що він стримався, оскільки це була мати його однорічки, але це була груба помилка Тацуї. Вона була не такою серйозною, було трохи незручно. Однак у Беніо була якась справа і якби Тацуя намагався втекти, його чомусь затримали. – То ти і є нерозділене кохання Хоноки. Дивно, але Тацуя швидко зрозумів контекст. Він із запізненням про це подумав, але це було прогнозованим і можна вигадати підходящу відповідь. – Це не зовсім так, але це я. Однак з терміном «нероздільне кохання» погодитися було не так складно. Може бути банальною заморокою, але це самоствердження яке Тацуя не міг прийняти. – Тебе не збентежити. Як надійно. Однак, схоже, через таке ухилення Беніо додала йому балів. Або бал був підвищений, бо він не намагався обдурити. Церемоніальна і формальна усмішка Беніо адресована Тацуї, раптом змінилась на дружню. – Але чому ти не погодився? Хоча вона була дружньою, у ній ще були домішки подразнювання. – Вона не така гарна як твоя сестра, але Хонока-чан гарненька? Схоже, їй до смаку спостерігати за тим, як маленькі тваринки енергійно бігають у коліщатках для хом’яка. Здаються, у Тацуї, що зробив вдалий перший крок, з’явилося сподівання викрутитись. – Я думаю вона гарна. Не лише зовнішністю, але й характером. Нерозважлива поведінка Тацуї багато в чому була фальшю. Не розуміючи, що шукає, він уважно дивився на Беніо у пошуках того, що приховують її слова, не пропускаючи жодної дрібниці. – О так... Але тоді усе стає ще за плутанішим. Хоча у неї гарне обличчя тіло і характер, їй відмовили при зізнанні. Тацуя не пригадував, щоб говорив про тіло Хоноки. Але це, певно, була обмовка. Тацуя розмірковував, що сказати, але в цьому не було потреби. Беніо раніше кинула бомбу. – До того ж Хонока корисна. Вірно служить тобі. Це було саме те, що можна назвати вибуховою заявою. Це було занадто, для того, щоб подразнити однолітка доньки. Такі слова, адресовані від одного магу іншому, не були ні розумними, ні добросовісними. Звичайний старшокласник школи магії не зрозумів би про що говорить Беніо. А якби зрозумів значення сказаного, через свою природну чутливість, шістнадцяти або сімнадцятирічний хлопець не зміг би приховати свого дискомфорту. Однак, Тацуя лише безвиразно поглянув на обличчя Беніо. Вона не прибрала свою посмішку, як і очікувалося від дружини великого бізнесмена. – ...Бачу, ти можеш зробити такий вираз, навіть знаючи. Однак, схоже, вона не змогла уникнути, того, що її голос став дещо жорстким. – Я не збирався виглядати необізнаним. Голос Тацуї не можна було назвати дружнім. Яким би не був задум, зауваження Беніо - це не те, що слід говорити. Попри те, що вона була матір›ю близького друга, Тацуя не думав, що йому потрібно відповідати дружелюбно. – Так... Ти знаєш силу та цінність Елементів і все ж не погодився, залишивши існуючі стосунки. Хонока по крові Елемент. Вона нащадок прототипу мага, в якому намагалися відтворити традиційну магію, ще до створення Чотирьох систем і Восьми типів сучасної магії. Для тих хто має велику потужність, кров має велику користь. Тацуя добре про це знав. Про це ж говорила Беніо. Ласкава усмішка зникла з її обличчя. Важкий голос змінився на крижаний. – Можливо ти зробив це з якимось розрахунком? Беніо не запитала у чому план, Тацуя точно знав, що робить і точно знав про що говорять, включаючи звинувачення та наклеп. – Я не збираюся використовувати Хоноку. Однак, Тацуя не злякався і не проявив незадоволення спрямованим на нього наклепом. – Але ти використав її у знищені вампірів. Можливо, Беніо здалося що він прикидається дурнем. ЇЇ голос починав звучати розчарованим. – Тому що не було причин її залишити. Визначив зміну настрою Беніо Тацуя. Навіть якщо він пропустив прихильність, він не міг не зважати на ворожість. Така він людина. І він навчений залишатися незворушним, яка б ворожість і злоба до нього не була. Проти Тацуї який, здавалося, не проявляв обурення, якби його не провокували, Беніо змінила напрямок розмови. – ...Хонока-чан для Шізуку немов сестра. Для нас з чоловіком вона як донька. І Шізуку ти теж подобаєшся. Її довіра до тебе більша, ніж до простого друга. Тож Тацуя поглянув в обличчя Беніо з виразом, що ж вона хоче сказати. У нього вже відпала потреба зважати, що «це мати Шізуку». – Тож я дозволила собі розвідати хто ти. Шіба Тацуя-кун. Провокаційним поглядом поглянула на Тацую Беніо. – Хоча це не дуже приємно, я розумію. Прийняв це Тацуя простодушним поглядом. – Хто ж ти такий? Кітаяма... Особиста інформація не виплила навіть з інформаційної мережі «Корпоративного союзу». – Думаю тут щось не так. Якби у мене не було особистих даних, я б не зміг вступити до старшої школи. Відповідь Тацуї була розумною. Але Беніо це здалося відмовкою. – Краще не випробовувати дорослого. Звичайно, твої персональні данні відповідають мінімальним вимогам. Є об›єм розумної додаткової інформації та достатньо негативних оцінок, це не досить красиво. Якби я почула про тебе від цієї дівчинки, я б не ставила жодних конкретних питань. – Є щось підозріле? Тон перехресного запитання Тацуї був не живим, немов у машини. Його ставлення також говорило, що він в курсі, що Беніо на руках не має твердих підстав. – Ні, нічого. Ось чому це дивно. Тацуя мовчки дивився на матір Шізуку, що продовжувала пильно дивитись на нього. Нічого не говорити його навмисний намір. Єдине про що він міг думати, утікаючи від реальності «принаймні, у неї гаряча вдача, на відміну від її доньки». – Наскільки я можу судити, зі слів цієї дитини, ти талановитий, ні ти маєш талант і здібності, з якими можеш назватися генієм. Продовжуючи спілкуватися віч-на-віч, враження «він не звичний» стає сильнішим. Твої персональні данні не можуть бути настільки «нормальними». Навіть якщо це правда, у випадку Беніо це лише спекуляції. Тацуя не мав необхідності погоджуватися зі спекуляцією. – Персональні данні це лише інформація. Це не сама людина. Персональні данні - це маска, що дозволяє іншим його ідентифікувати. Навіть якщо маска не така, як справжнє обличчя, «навіть не була схожа», доки цей факт не буде виявлено, маска залишиться справжнім обличчям. – ...Хочеш сказати, що враження природно різняться, так? – Хто я є. Якщо мене запитають моє ім’я або походження, вони точно такі як записано в персональних даних. Якщо ви запитаєте про враження, усе як ви бачите. Більше мені нічого сказати про себе. Певним чином, це були справжні думки Тацуї. Хто я є? Напевно, тим хто може зруйнувати світ, можливо пробудити силу масового знищення, поза межами найпотужнішої ядерної зброї, що існує. Часто в його свідомості виникало запитання до себе, що не мало відповіді. Але Беніо не прийняла цього. – Ти прикидаєшся дурнем?!. Її голос був пригнічений, але тон дуже грубим. За кількома винятками, люди вищого прошарку більш чутливі до прояву емоцій і дій людей свого ґатунку. Дружина господаря вечірки, що сперечалася з гостем, почала привертати увагу присутніх. – Беніо, заспокойся трохи. Хоча це і була сімейна вечірка, не всі з них були ними. Було не бажано демонструвати таку поведінку. Цілком природно, що Кітаяма Ушіо поспішно виступив, щоб розвести їх. Беніо, мабуть, не усвідомлюючи своє хвилювання, зі здивованим обличчям закрила рот, коли їй докорив її чоловік. – Шіба-кун, моя дружина була грубою. – Ні це я сказав неприйнятні речі. Зрештою, я незрілий юнак, сподіваюся, що ви пробачите мені. Ввічливо відповів, вибаченням Тацуя, після того, як поклонився Ушіо. Хоча те, що він сказав, все ще було пихатим. На щастя, після цих слів Ушіо було байдуже до інших особистих справ Тацуї. Так ніби течія розмови відійшла від майбутнього напруження, його погляд відійшов від Тацуї та Беніо. – Якщо так, прошу вибачення ще за одну грубість. Думаючи, що це була гарна нагода. Тацуя звернувся до Ушіо, а не Беніо. – О, Вірно. Дочка хоче поговорити з тобою. Схоже, Ушіо розсудив, що Беніо потрібен час, щоб охолонути. Тацуя вклонився і повернувся у бік Шізуку та інших, Ушіо також відвернувся, спиною, до Беніо і рушив до стільця біля стіни. – Вибачте, пане Тацуя. На відстані, на якій не було потреби кричати, Шізуку опустила голову і заговорила, перш ніж Тацуя встиг відкрити рот. Шізуку підняла голову, а на її не виразному обличчі був натяк на сором. Мати зчепилася з її однолітком, запрошеним нею на вечірку (з її погляду), таке дуже сильно збентежило б не лише Шізуку. – Ні, я можу зрозуміти почуття твоєї матері. Природно хвилюватися, якщо до вашої дочки наближається незнайомий чоловік. Я не проти, не хвилюйся, Шізуку. – ...Угу, вибач. Шізуку не дуже сперечалася, не тому, що швидко перемкнулася тема розмови (звісно це не все), це через те, що проти її волі діяла її природа. Вона хотіла більше вибачитися, але могла видати лише кілька слів. Ця думка була підсилена соромом, тому і виник такий незграбний вираз. У критичний момент, Тацуя усвідомив, що його права рука майже погладила голову Шізуку. Це не була його відповідальність, це занадто пригнічене обличчя, іноді показує Міюкі і йому, рефлекторно захотілося погладити її по голові. «Це було близько», гірко, подумки посміхнувся Тацуя і просто посміхнувшись похитав головою, ніби кажучи «на цьому все». Шізуку, Хонока, Мінамі та Міюкі. У колі чотирьох дівчат у розкішних сукнях, стояв хлопець у звичайному костюмі. Зазвичай хлопці відчували б себе незручно, Тацуя не мав таких нервів. Хонока дбайливо розмовляла з Мінамі, тоді як Шізуку вклинювалась, заважаючи зайти надто далеко, а Мінамі, за допомогою Міюкі, могла давати скромні відповіді, Тацуя, який слухав та вникав у розмову, що проходила за цією схемою, раптом озирнувся на голос, що пролунав за спиною. – Ем, ви ж пан Шіба Тацуя, вірно? Мабуть, хлопцеві здалося, що Тацуя не розчув його слова. На повторне запитання, Тацуя дав ствердну відповідь. Йому не знадобилося запитувати ім’я знервованого хлопчика, який, напевно, ще навчався в у молодшій школі. – Ватару. Ім’я хлопчика прозвучало з вуст Шізуку. – Старша сестра. Вибачте, я вас перебив? Особистість хлопчика була підтверджена і з його вуст. – Ем. Але привітайся належним чином. Не багатослівне звернення Шізуку звучали досить жорстко, але очі, спрямовані на молодшого брата, були ніжні. Хлопчик Ватару, що теж це розумів, спробував поправити свій могильний вираз на обличчі, наче говорив «я вищий», що справді було мило, і, як і сказала сестра, правильно вклонився. – Кітаяма Ватару, приємно познайомитись. Цього року я піду в шостий клас. Ватару повернувся до Тацуї й представився. Він вже давно був знайомий з Хонокою, недивно, що він не звернув на неї увагу, коли привітався. Однак він не дивився на Міюкі, мабуть, щоб (занадто) не захопитися. Слідом за Тацуєю привіталась Міюкі, спостерігаючи за тим, як він, безсумнівно, обережно відводить погляд, стиснув задні зуби та стиснувся. Очевидно, що її не ненавиділи та не ігнорували, Міюкі лише посміхнулася на таку реакцію Ватару. Однак, схоже, Мінамі не могла стримати дискомфорту, від того що «пані» проігнорували. – Для мене честь познайомитись з вами, шановний Ватару. Я Сакурай Мінамі. Двоюрідна сестра пана старшого брата Тацуї та пані старшої сестри Міюкі. Будь ласка, подбайте про мене. Поведінка Мінамі була ввічливою, але її посмішка демонструвала ознаки ділової. Хоча усе було однозначно ввічливо, не виникало враження, що це ввічливе хамство. Хонока вирішила ліквідувати незручну атмосферу. – Ватару-кун, ти хотів щось запитати у пана Тацуї? Але це не було вимушеною зміною теми. Зі слів Ватару до Тацуї, здавалося, що він хотів щось сказати. – Ох, так. Свідомість Ватару переключилась на Хоноку, не через читання атмосфери, скоріше це було ознакою дитячості. – Пане Шіба. Тут було дві людини з прізвищем Шіба, але серед присутніх не було ні кого, хто б не знав1 до кого він звертається і тих, хто ризикнув їх перебити. – Я хочу вас дещо запитати. Розслабившись, зумів сказати Ватару. – Звісно. Якщо зможу відповісти. Скромним тоном відповів Тацуя. – Ну, це, чи можна стати магічним інженером без магії? Саме питання не було дивним, але прозвучавши з вуст сина родини Кітаяма, воно стало дивним. Насправді на обличчі Шізуку та Хоноки було написано «що?». – Не можливо. Магічний інженер, це маг-технік, що володіє магічними навичками. Інженерів, що не можуть використовувати магію, не називають магами. Однак, Тацуя не зам’явся і відповів без затримки. – Ось як... На відповідь Тацуї, в якій не було місця для непорозумінь, Ватару опустив плечі. Але ще було рано впадати у відчай. Але не тільки маги техніки є магічними інженерами. – Що? Дивлячись на Ватару, що підняв обличчя, Тацуя спокійно посміхався. У Ватару засяяло обличчя і він чекав наступних слів. – Вивчити магічну інженерію можна навіть якщо ви не можете використовувати магію. Тацуя не намагався «роздути з мухи слона». Навіть якщо він був «злом», це не означає що він мав злий характер. Принаймні, так він себе бачив. – Без магічної чутливості важко налаштовувати CAD, але створювати CAD можна і без магії. Те саме стосується інших продуктів з магічною технологією. Якщо ти старанно навчатимешся, зможеш здобути корисні знання та навички, щоб допомогти сестрі. – О, ні, я не збирався... Скільки б він не заперечував, на словах, усе було написано у нього на обличчі. Погляд спрямований на Тацую, змінився з настороженого та боязкого (для учня молодшої школи, старшокласники це дорослі), на суміш поваги та захоплення. На жаль, дорослі не такі невинні, як діти. Спостерігаючи здалеку, за захопленими поглядами брата та сестри на Тацую, Беніо захотілося зітхнути. – Що сталося, Беніо. Хоча Ушіо тривожно окликнув, вона, стримуючи зітхання, нічого не відповіла. Вона лише глянула на чоловіка і відразу повернула погляд на дітей, що продовжували розмову. – Беніо, що тобі не подобається в Шібі Тацуї? Хоча Кітаяма Ушіо і любив свою дружину, він не був у неї під каблуком. Ні, можна сказати, що частина його боялася дружини, але їх стосунки не були такими, де він не міг висловити свої думки. – ...Ушіо-кун, ти говориш так, ніби високої думки про нього. Нарешті Беніо повернула погляд на чоловіка. – Думаю, він досить перспективний молодий чоловік. Надзвичайно майстерний. Відповідь Ушіо була досить відвертою і водночас відчувалось, що він не надто роздумував. Беніо рефлекторно відчула обурення, але не заперечила в істериці. – ...Занадто майстерний. Але в голосі відчувалися силою подавлені емоції, вказуючи на те, що душевно вона далека від спокою. – До того ж знає і розуміє занадто багато. Навіть прямі нащадки Десяти головних кланів, яких я знаю, не змушують відчувати себе настільки настороженою. Беніо нарешті зітхнула. Тривогу, про яку вона говорила, не можливо висловити без зітхання. – Бути занадто хорошим для мага не завжди добре. Швидше від цього щастя утікає. На щастя, Шізуку все ще за межами категорії досконалості, але якщо поруч з нею занадто гарний маг, з надзвичайною силою, це може привести до нещастя. Ушіо не міг висміяти слова дружини словами, «ти занадто багато думаєш». Замість сміху Ушіо поклав руку їй на плече. – Якщо Шіба Тацуя спричиняє нещастя, як ти й сказала, чи це його вина? Я не можу прийняти того, що ми повинні уникати його через його не вивчене майбутнє, за яке він не несе відповідальності. Якщо він притягне нещастя через свою силу і Шізуку зможе бути втягнутою, нам потрібно позбутися нещастя. Мене не дарма називають «гігантом бізнесу». Я захищатиму свою сім’ю. Беніо кивнула і не спростувала слів Ушіо. Але, здається вона не була дуже переконаною. Незалежно від того, чи є у нього надзвичайна сила, чи ні, Тацуя, зазвичай, схильний притягувати проблеми чи щось подібне. Навіть зараз, до Тацуї, що досі спілкувався з молодшим братом Шізуку, підкралися труднощі. – Шізуку-чан, давно не бачились. Молодий чоловік, що здався йому знайомим, віком старше двадцяти. З легковажним виразом, але добре одягнений. Принаймні, одяг був не дешевий. Шізуку просто кивнула, тому він не дізнався ім’я співрозмовника, але через його безцеремонність, здавалося, він один з її двоюрідних братів. Однак, Шізуку, одночасно з Ватару впізнали молоду жінку, що притулилася до молодого чоловіка, і їх погляди стали підозрілими. Наскільки він бачив, вона того ж віку, як і молодий чоловік. Зовнішність і фігура були надзвичайні, плаття і прикраси відповідали часу, місцю і приводу, не було жодного елементу, щоб викликав дивне враження. Підозрілі погляди Шізуку та Ватару вказували на те, що красуня принаймні не їх родичка, яку вони знають. – О, я одружуюся цього року. З нею. У відповідь на погляди Шізуку та Ватару, трохи панічно пояснив молодий чоловік. – Ви заручились? Вітаю. – О ні, я ще не подарував обручку. Урочисто привітала Шізуку, а молодий чоловік трохи почухав голову. Тацуя поглянув на нього і подумав що це звичайний юнак для родини Кітаяма, красива жінка, що сяяла своєю красою поряд з молодим чоловіком, помітила погляд Тацуї та посміхнулась йому. Тепер настала черга Тацуї дивуватися. Міюкі відразу помітила зміну в Тацуї поглянула поглядом, «що сталося?» Питальний погляд був спрямований на брата. Якби так продовжилось, Міюкі прослідувала за поглядом Тацуї, помітивши на кого дивиться її брат і звела б брови, але до цього красуня звернулася не до Тацуї, а до головної зірки сьогоднішнього вечора - Шізуку. – Приємно познайомитись, пані Шізуку. Я Савамура Макі. Подбайте про мене. Коротке представлення Тацуя розтлумачив, не як скромність і звичку не привертати на себе увагу, а те що люди вже повинні знати хто вона. На підтримку його міркувань, Хонока, яку представили слідом за Шізуку та Ватару поцікавилась у Макі, трохи схвильованим голосом – Ем, пані Савамура, ви актриса Савамура Макі? Номінована на Тихоокеанську кінопремію панорамного кіно, як найкраща актриса за фільм «Крижина серед літа». – О, ти дивилася цей фільм? На запитання Хоноки, Савамура Макі відповіла з елегантною посмішкою. Хоча в цій посмішці були помітні слабкі кольори хизування. – Звичайно! Я бачила цей фільм у кінотеатрі. Він був чудовим! – Хо-хо, дуже дякую. Тацуя рідко дивився фільми, але чув назву «Крижина серед літа». Він пригадував, що про нього багато говорили минулого літа. З огляду на реакцію Хоноки, здається, він цікавий. Принаймні, фільм змусив людей сходити в кіно, а не замовляти через телевізор. Також, оскільки було сказано, що вона була номінована на міжнародну кінопремію, Тацуя подумав, ця жінка, безумовно, відома актриса. На цьому інтерес до не «неї» вичерпався. Він від початку не цікавився світом розваг, а знайомство зі знаменитостями, що привертають увагу засобів масової інформації, мало для нього негативні аспекти. Це погано стосовно схвильованої Хоноки, але Тацуя думав, як скоро він перейде до іншого гостя. Але, нажаль, справи пішли у небажаному напрямку. – Вибачте, якщо помиляюся. Кінець фрази трохи був схожий на запитання злегка підвищеним тоном, яке Макі спрямувала погляд на Тацую та Міюкі, яка трохи відсахнулася. – Ви ж Шіба Міюкі та Шіба Тацуя? Ні у Тацуї, ні у Міюкі не було жодних підстав для демонстрації хвилювання. Однак був деякий неспокій. – Так, але вибачте, ми раніше зустрічалися? Випередивши Міюкі на крок, зупинивши її від повторного представлення, Тацуя поставив своє питання, ставши перед Макі. Відповідь Макі не суперечила спогадам Тацуї. – Ні, ми бачимося вперше. Також вона відповіла на мовчазне питання Тацуї, «тоді звідки». – Він показав мені відео записи Турніру дев’яти шкіл. Оскільки там брала участь пані Шізуку. «Він», це звичайно її потенційний наречений, що стояв поруч. – Я подумала, що ви двоє дійсно зійшли з картини. Макі говорила приглушеним голосом, щоб не почула Шізуку, яка розмовляла з її партнером, Тацуя розсудив що вона не хотіла, щоб Шізуку її неправильно зрозуміла, почувши похвалу на адресу Міюкі. Міг бути й інший намір з причини якого вона разом з пониженням голосу наблизила обличчя, але Тацуя не мав причин їй потурати. – Ось як? Про мою молодшу сестру можна так сказати, та я не думаю, що сам вартий такої похвали. Зваживши на місце та співрозмовника, Тацуя навмисно сказав «сам я» від першої особи. Тацуя тримався від Макі навіть на більшій відстані, ніж коли говорив з батьками Шізуку. По тій же причині, під маскою ввічливості, Міюкі зберігала мовчання. Брат та сестра інтуїтивно відчували запах від Макі. – Ти скромний. Це ж не лише моя думка, інші люди теж так думають, правда? Усі мої друзі так думають. Також Макі перелічила імена акторів та режисерів, але, нажаль, Тацуя не знав жодного з них. – Точно! Які плани на наступний тиждень? Якщо ти не проти, я хотіла б запросити тебе до нашого салону. З глянсовою посмішкою запросила Тацую Макі. Створивши невинну атмосферу милим виразом, вона спокушала сексуальністю, як і очікувалося від видатної молодої актриси. Якщо чесно Тацуя зацікавився. Його цікавість була зумовлена бажанням дізнатися, чому популярна актриса, яка не має відношення до магії, зацікавилась ним. Він не вірив у безглуздя, що її привабила його зовнішність. Світло в очах Савамури Макі не було таким поверхневим. – Це рідка можливість, та я змушений відмовитись. Однак Тацуя відповів відмовою. Його тон був вічевим, але його озвучені наміри неможливо було зрозуміти інакше, або так що він передумає. – Ось як. На якусь мить, в очах Макі промайнула хвиля, що нагадувала гнів, але була відразу зупинена. Можна сказати, очікувано. – Тоді твоя молодша сестра... Пані Міюкі, як щодо вас? Цього разу вона посміхнулася Міюкі. Ця яскрава, сяюча посмішка без жодної тіні кокетливості, акторські навички Макі мали заслужену оцінку. – Мій брат відмовився, тож я не можу вас турбувати. Швидко відповіла відмовою Міюкі. На таку безкомпромісну відповідь Макі показала вираз збентеженні і з посмішкою. Поки Макі не отямилася, Тацуя злегка кивнув, а Міюкі витончено вклонилася і вони попрямували до столів з їжею. Мінамі, що непомітно стежила за їх діями, пішла слідом. Озирнувшись на Макі, вона побачила, що та суворо дивиться в слід Тацуї, після чого кинулася геть. Можливо, неправильно зрозумівши погляд, що випадково потрапив на нього, її наречений (самопроголошений), що розмовляв з Шізуку, розвернувся поруч з ними. Вона привітала його щедрою посмішкою. У посмішці Макі не залишилося сліду ні розчарування, ні засмучення.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!