[9]

[9]

П’ятий день Турніру дев’яти шкіл, ранок другого дня Дивізіону новачків.

Тацуя прибув до арени підготовленої для Руйнування льодових стовпів, дивізіону новачків

Спеціальний військовий транспорт, за допомогою великої механічної руки, розставляв льодові стовпи метр на метр і на два метри з рівним інтервалом. Поглянувши на подібну сцену з близька, відчувається, що реальність роботів з аніме минулого століття не так далека.

– ...Якби можна було ігнорувати ефективність, але.

– Старший брате? Ви щось сказали?

Схоже що слова заперечення дурних фантазій просочилися одним словом.

– Ні, нічого.

На таку розпливчасту відповідь, питань більше не було.

– Ходімо скоріше.

– Так.

Зараз вони просто зупинились на шляху до зони змагань.

Тацуя заохотив Міюкі і вони попрямували до кімнати очікування в основі платформи.

◇ ◇ ◇

До початку першого раунду, першого, сьогоднішнього матчу, залишалося більше тридцяти хвилин.

Коли Тацуя прибув, залишалось досить багато вільного часу.

– Доброго ранку!

...Проте гравці першого раунду вже прибули.

Доброго ранку... вибачте, що змусили чекати.

– Ні, я прийшла занадто рано.

Учасниця першого раунду Руйнування стовпів, Акечі Емі посміхнулась і похитала головою, від чого пасмо блискучого рубінового, рудого волосся спустилось на обличчя.

– Доброго ранку, Емі. Настільки рано ти встала?

– Доброго ранку, Міюкі. Я прокинулась перед тим, як задзвонив будильник. Думаю моє вчорашнє хвилювання не минуло.

Її друге ім’я Емілія Голді. Повне ім’я Емілія Емі Акечі Голді. Емі була на четверть британкою, прізвисько «Емі» походило від англійського імені «Емілія», а не від японського «Еймі».

На здібності мага сильно впливають генетичні схильності.

Оскільки магія стала тісно пов’язана з силою нації і держави, тож держави захищали магічну кров і відкрито або не публічно забороняли міжнародні шлюби між магами (у цій країні проголошені вільні погляди, тож вона певно належала до категорії «непублічного»).

Хоча за часів покоління дідусів і бабусь Тацуї, міжнаціональні шлюби серед союзних держав заохочувалися з метою «еволюції» кращого чарівника, шляхом «змішування» «доброї крові».

Як наслідок, більше половини учнів старшої школи магії могли похвалитись родоводом з заходу чи Індії.

Одним з них був Лео. Як і учениця відома, як Акечі Емі.

Як видно з її слів, вона також брала участь у Швидкісній стрільбі і вже другий день працювала разом з Тацуєю. Вона була першою з дівчат в жіночій команді, окрім трьох людей з групи Міюкі, хто подружньому говорила з Тацуєю.

Поки дві дівчини обмінювалися привітаннями, Тацуя відкрив кейс який приніс, плавно дістав з нього CAD і після швидкої перевірки передав його Емі.

Це був не зграбний на вигляд, непідходящий для дівочих рук CAD, у вигляді дробовика довжиною в п’ятдесят сантиметрів.

Через те що не доводилося враховувати відбій, вдалося зменшити вагу, у порівнянні з оригінальною гвинтівкою, використовуючи легші матеріали, виглядала вона досить важкою, тож коли Емі обернула його навколо зап’ястя і прицілилась у вікно, то виглядала як героїня вестерну.

– ...Еймі, ти ж насправді не британка, а американка?

– Навіть ти це говориш, я вже багато разів говорила, що це не так, Міюкі. Сім’я бабусі отримала титул «сер» від ордену Тюдорів.

Усупереч сказаному, тон звучав доброзичливо.

Зберігаючи прийняту позу, вона почала вливати в CAD сайонові частки. Яскравим дійством з CAD, у іншому значені ніж швидке вихоплення Морісакі, в якийсь момент вона зняла запобіжник.

– І як?

– Ум... Тепер я розумію що відчуває Шізуку.

Серед жіночої команди першорічок добре відомо, що дочка уже заможньої сім’ї Кітаяма, прагнула «заволодіти» Тацуєю.

– Проблем немає?

– Так, все ідеально.

Розслабила стійку і посміхнулась Емі.

За винятком рубінового волосся і зіниць зеленого моху, її зовнішність була цілком японською і навіть серед однокласників вона була схожа на дитину. Замість того щоб назвати її нинішній невинний вираз «приємною посмішкою», до нього так і хотілося додати звук «Пф».

– Не розумію що ти маєш на увазі...

Коли вона схилила голову на бурмотіння Тацуї її посмішка нітрохи не змінилась. Головною причиною було те, що вона зрозуміла що їй сказали.

– Я проведу коректування. Можеш одягти навушники?

– Е, нащо?

– Еймі... Насправді ж ти не рано прокинулась, а вчора не змогла заснути?

Здавалося що від такого припущення її посмішка стала натягнутою.

– ...Як ти здогадався?

На питання з округлими очима, Тацуя мовчки кивнув, узяв CAD з рук Емі і підключив його до машини для налаштувань.

– ...Ти більша обманщиця, ніж твої батьки.

Чесно пробурмотівши «я здаюсь», Емі вдягла навушники і поклала руки на сенсорну панель.

Перед екраном, на якому з’явилась серія значень вимірювання, обличчя Тацуї стало похмурішим.

З кожною зміною виразу на обличчі Тацуї, Міюкі спостерігала як тіло Емі поступово стискалося.

– Ну як, старший брате?

Міюкі не запитала нічого конкретного, але Тацуя, почувши її голос підняв обличчя і масуючи обома пальцями між бровами, лірично посміхнувся.

– Невже Еймі також забула міцно виспатись.

– Ти сказав також, Шіба-кун?

У відповідь на питання Емі, Тацуя злегка кивнув з трохи розслабленим обличчям.

– Вау, друг. До речі, хіба вони не дуже неприємні? Ці випромінювані хвилі.

– Хоча передбачається, що їх короткочасний вплив не шкодить здоров’ю... Я згоден, що вони неприємні. Але однозначно зовсім інша історія коли ви не змогли виспатись. Особливо коли у вас наступного дня змагання.

– Та-ак.

Відповідь Емі, підходила для дитини, яку щойно насварили батьки, тож Тацуя міг лише посміхнутися.

– Я підсилю трохи зворотній зв’язок... Тож подразнення буде сильнішим, але потерпіть. Ви ж не хочете щоб вас звинуватили в програші через те що ви не виспались?

– Я потерплю, тож будь ласка! Якщо таке станеться на цьому і закінчиться гра.

Вона не сказала нічого такого, але підчас цих слів зашарілася і кілька разів провела долонею по верхній частині спідниці-брюк (штани для верхової їзди), тож Тацуя на мить завмер.

– Я не хотів би підіймати цю тему, але Міюкі... Але чим ви займаєтеся в кімнаті?

– Ні, мені таке не подобається, старший брат, Міюкі не робить нічого сороміцького!

– Он як, кімната Міюкі - безпечна зона.

– Еймі! – Не говоріть перед старшим братом дивні речі!

Кімнату охопила незручна тиша. Щоб це подолати, Тацуя відчув що неминуча зміна теми, хоча він і не розумів, до чого були ці раптові виправдання.

– ...Настав перший раунд змагань рано вранці, після змагання, можна буде подрімати до початку другого раунду. Міюкі, вибач, але чи не могла б ти підготувати «капсулу»?

– Зрозуміла. Я скоро повернусь.

Відправивши Міюкі орендувати капсулу депривації (цілковито звуконепроникне, антивібраційне, світлоізольоване ліжко), Тацуя почав тонкі налаштування CAD.

◇ ◇ ◇

Перша гра була трохи напруженою, але усім трьом вдалося здобути перемогу.

До речі, як результат, Емі спить глибоким сном без можливості скаржитись на «надмірну темряву» чи «тісноту».

І це було п’яте змагання, друге для дівчат першої старшої школи і зараз вони знаходились в кімнаті відпочинку.

«Пригадую, нещодавно бачив щось подібне».

Подумав Тацуя, та все ж не насмілився це озвучити

– Шізуку... Ви дійсно вийдете в цьому вбрані?

– Так?

«Щось не так?» Запитав її вираз обличчя і Тацуї захотілося схопитися за голову.

Руйнування стовпів - це змагання, де учасники розташовуються на чотирьох метровому помості позаду свого поля, площею дванадцять квадратних метрів, захищаючи по дванадцять льодових стовпів, і одночасно з цим, їм треба зруйнувати дванадцять льодових стовпів на полі противника.

Гравці змагаються виключно магією дальнього діапазону і у них не має необхідності фізичного рухатись.

Це означає, що вбрання гравця не впливає на змагання. (Окрім одягу, що заважає використовувати CAD)

Є тільки одне правило, що до одягу - «він не повинен порушувати громадського порядку».

У результаті, ненавмисно, жіноче Руйнування стовпів перетворилось у показ мод.

До речі, Канон, що брала участь в грі основного дивізіоні, другого і третього дня, носила цілком звичайний спортивний костюм. Короткі, жіночі легінси, міні жакет і звичну сорочку, що повноцінно закривала стегна, кросівки і високі гольфи.

Емі ж була одягнена в білу сорочку з високим коміром і червону куртку, білі облягаючи брюки і чорні чоботи з високими халявами, також вона носила чорний кепі3, одним словом, вона нагадувала жокея.

Але й це виглядало як звичайний костюм, нічого кричущого.

Однак, костюм Шізуку...

– Хм, Шізуку...

– Що?..

– Це фурісоде4... Не заважатиме?

Хоча. Питання було марним, адже на ній було «фурісоде»

– Усе добре. Рукава не дуже довгі, до того ж я використовую підв’язки для рукавів.

Дійсно, Тацуя якраз спостерігав, як спритно Шізуку зав’язує підв’язку.

З її чітких рухів, було зрозуміло, що вона звикла до японського одягу.

Проте...

«Якщо потрібно використовувати підв’язку для рукавів, може варто було відмовитися від фурісоде з самого початку?»

Зрештою, Тацуя вирішив залишити цю думку при собі.

Він швидко відмовився її переконувати, оскільки до раунду залишилося не так багато часу. Так як це одяг для підняття бойового духу, не залишалося іншого виходу, як відступити.

Вибраний Шізуку, точніше обраний для неї Тацуєю, CAD був загального призначення.

Це означало обрання тактики з добре збалансованою силою захисту і атаки.

Також Тацуя не використовував хитромудрі вчинки. Точніше сам Тацуя не збирався придумувати «хитромудрі» тактики.

Він лише забезпечив гравця найкращим обладнанням і стратегією яка найкраще розкривала його здібності. Тому якщо Атака буде найбільш ефективним варіантом, він без вагань буде атакувати.

Цей раз не виняток.

Коли Шізуку з’явилася на помості, глядачі на трибунах загули, напевно через її дивний стиль.

Однак вона з тих хто б залишилася спокійною, навіть якщо вітер дув їй прямо в обличчя, вона витягнула перед собою ліву руку, підв’язки надійно стримували рукави.

CAD Шізуку був у вигляді консолі на внутрішній стороні руки, такий, як вона зазвичай використовувала.

Хоч зараз жінки маги, зазвичай, використовують загальний тип з консолю на зовнішній стороні руки, вона надає перевагу жіночому типу, з внутрішнім розташуванням, що придавало їй образ леді. Хоч поєднання її мовчазного образу з випадковими колючими словами, викликало певний дисонанс.

Проте було відчуття, що краще тримати це при собі, оскільки озвучивши їй, можна бути побитим, тож Тацуя зосередився на моніторингу.

Прийшов час і завданням Шізуку було зосередитись на полі.

А завданням Тацуї було зосередитись на ній.

◇ ◇ ◇

– Міюкі... Ти не підеш до пана Тацуї?

Сидячи поряд, запитала Хонока, вони сиділи не на загальних трибунах, а в окремій зоні очікування для гравців і персоналу підтримки.

Навіть перед першим матчем Емі, Міюкі розлучилася з ним, перед тим як Тацуя піднявся до кімнати спостереження.

Було б не дивно, що гравці однієї школи вболівають з кімнати спостереження.

– Руйнування стовпів це індивідуальне змагання. Я і Шізуку змагатимемося одна з одною, тому чи не буде не справедливо спостерігати за її козирями.

Всі козирі, можна було не одноразово побачити підчас тренувань. Хоч це і Перша старша школа, вона не може влаштувати широко масштабні заходи для тренувань.

Отже, насправді, Міюкі мала на увазі щось інше.

Ймовірно, вона не хотіла щоб Тацуя, що відповідав за тих хто має стати суперниками, відволікався на хвилювання про подібне.

До того ж, вона не хотіла відволікати Шізуку, своєю присутністю.

Хонока і Шізуку близькі друзі і суперниці з початкової школи. До середньої школи Хонока вважала Шізуку своїм головним суперником, а Шізуку відповідно Хоноку.

В їх оточені ніхто не міг сперечатися з їхнім магічним талантом.

Коли вони вступили до середньої школи і почали серйозно вивчати магію, то сподівалися знайти інших суперників, крім одна одної. Хоч десь глибоко в серці, вони все ж думали що не зможуть зустріти того, хто підштовхне їх таланти.

Але в тій школі не було дітей Десяти головних кланів, хоча вони й познайомилися з дітьми з сотні сімей і «Номерів». Та нікого, кого можна було б назвати суперником.

Проте їх «розбили» на вступних іспитах до старшої школи.

Ця прекрасна дівчина, що сидить поряд з нею.

Що стосується практичного іспиту, то Хонока посіла четверте місце, поступившись Міюкі, Шізуку і Морісакі, та, не беручи до уваги Шізуку, вона не відчувала, що чимось поступається Міюкі.

Першим предметом на іспиті до старшої школи був простий виклик з десяти процесів. (Тільки Хонока, з її талантами, могла назвати виклик з десятьма процесами «простим»).

Оскільки виклик не викликав жодних труднощів, Морісакі переміг тільки завдяки своїй неймовірній швидкості, якби це була складніша процедура з більшою кількістю процесів, Хонока була впевнена в своїй перемозі.

Та Міюкі була «особливою».

Перевершивши талант і здібності, що самі ревнощі роблять смішними.

Навіть якщо скажуть, що вона прямий нащадок з Десяти головних кланів, в це з легкістю вірилося.

Більш того, це було б природно.

Саме так подумала Хонока, вперше побачивши магію Міюкі, на вступних іспитах.

Хоч Хонока і не підозрювала, наскільки близька до істини, настільки приголомшливою і неймовірною була магія Міюкі.

Через чотири місяця після вступу до школи, це враження не зникло, а навпаки посилилося.

Хонока знала, що навіть відлюдькувата Шізуку, не зможе нормально використовувати магію, відчуваючи присутність Міюкі.

Почувши, що Міюкі не виступатиме в Ілюзорній битві дивізіону новачків, а братиме участь в основному дивізіоні і в них не вийде прямого протистояння, вона інстинктивно зітхнула з полегшенням.

Блукаючи по спогадах стосовно вступних іспитів, Хонока пригадала, як вперше побачила «його».

По правді кажучи, вперше Хонока помітила Тацую не в той проблемний день. Не тоді коли була врятована Тацуєю, коли вже майже була спіймана головою Дисциплінарного комітету за магічну атаку проти Еріки і компанії, що порушує шкільні правила, а набагато раніше.

В день вступних іспитів не тільки Міюкі, алей Тацуя був в одній групі з Хонокою.

Поява настільки не схожих брата і сестри.

Вона могла запам’ятати ім’я кожного.

Тацуя привернув її увагу не тому що був братом Міюкі.

Його практичний результат був посереднім.

Швидкість, сила, масштабність не були видатними, а скоріше нижче середнього.

Але його магія була прекрасною.

Хонока не здатна аналізувати магію, як Тацуя.

І немає особливої чутливості до сайонів і псіонів, як Мідзукі.

Як користувач системи вібрацій світлових хвиль, Хонока була більш чутлива до світлового шуму, побічного ефекту використання магії, ніж інші оператори магії.

Надмірне магічне втручання створює коливання простору і шум світлових хвиль, на які реагують фотони.

Від його ж магії не відчувалося жодного шуму.

Тобто в його магії не було жодних надлишків. Уся сила, що була використана для зміни події, точно розрахована і цілковито використовується лише на це.

Хонока думала, що це красиво.

Вона відчувала, що це прекрасна магія, яку вона ніколи не бачила.

Пізніше, навіть побачивши приголомшливу магію Міюкі, вона все одно не змогла її забути.

Так, що в день розподілу, коли Хонока не побачила на грудях Тацуї восьмипелюсткову емблему, то відчула себе зрадженою.

Це і було причино, чого вона вороже поставилась до групи Тацуї у той день.

Чому ти на тому боці (другого потоку)?!

Чому не на цьому боці (першого потоку)?!

Хонока потрапила в полон такого необґрунтованого гніву.

Безумовно, швидкість, сила і масштаб були далекі від прохідної межі (для студента першого потоку).

Але як «він», той що створює таку прекрасну магію може задовольнитися положенням «заміни», здавалося це зрадило її довіру.

– ...Хонока, що сталося?

Коли вона шоковано повернулась на голос, на неї розгублено дивилась Міюкі.

Можливо було помітно, що, підчас їх розмови, вона несподівано занурилась у свої думки.

– В-вибач нічого.

За таких обставин, навіть вона б почала в собі сумніватись. Усвідомивши причину її нинішніх дій, того чому «розгнівалась» тоді і чому взагалі помітила «його», Хонока розчервонілась і опустила голову.

◇ ◇ ◇

– Нарешті черга Кітаями.

– Цього разу, він виглядає як звичайний CAD.

Побачивши як дві дівчини, що керували жіночою командою, плече до плеча зігнулись перед монітором в наметі штабу, Сузуне, завантажена роботою з аналізу результатів, зітхнула.

Однак, на висловлене незадоволення ті, двоє, навіть не поворухнулись.

– Цікаво, що неочікуваного ми побачимо, цього разу?

– Навіть гадки не маю. Він може перехитрити нас, тих хто так думає, і провести усе за стандартною схемою.

Маюмі і Марі дивилися на великий екран на якому відображалися майданчик проведення Руйнування льодових стовпів.

Сузуне, здавалося, ще раз зітхнула і повернулась до роботи на одинці.

Ні Маюмі, ні Марі і краєм ока не помітили вбрання Шізуку.

Для дівчат, трьохрічних ветеранів Турніру дев’яти шкіл, таке вбрання як фурісоде не було чимось дивним.

Скоріше, вони думали, «о, цього року їх менше?».

Ось чому Шізуку, що щорічно відвідувала Турнір дев’яти шкіл, не соромлячись обрала цей костюм.

– Ох, починається.

Обидві наблизили обличчя до монітору.

◇ ◇ ◇

На стовпах, що стояли з обох боків поля, засвітилось червоне світло.

Через мить засвітилось жовте, а ще через мить зелене.

Пальці Шізуку пролетіли по консолі.

Цілю били дванадцять власних льодових стовпів.

І націлила на всі Магію.

Буквально через мить, магія противника полетіла на поле Шізуку.

Це була популярна тактика для знищення крижаних стовпів противника з застосуванням магії системи руху.

Однак магія противника нічого не змогла зробити з льодовиками Шізуку.

◇ ◇ ◇

– Хо, Зміцнення інформації.

На екрани, в штабах кожної школи, виводився аналіз типу і сили активованої магії різними кольорами. у вигляді термографічного зображення.

Ця функція детально демонструвала, хто зараз наступає і хто обороняється.

Зміцнення інформації.

Контрмагія, що пригнічує зміну Ейдосу об’єкта, копіюючи і проектуючи частину або весь Ейдос, як інформаційний об’єкт, що містить поточний стан об’єкту, у вигляді магії. Частина атрибутів скопійованих Зміцненням інформації має функцію блокування магічної модифікації атрибутів.

Відео на моніторі продемонструвало, що магія Руху яку застосував гравець школи опонента була дезактивована магією Шізуку, що повторила атрибут «місце знаходження».

– Вельми стандартне зіткнення.

– Очікування Марі справдились?

У Сузуне, що слухала цю розмову, виникла думка, «не думаю що стратегія має на меті перехитрити усіх...», хоча вона і подумала про це, та звісно, що це не дійшло до тих двох які захоплено спостерігали за грою.

– Однак, магу з великою силою втручання, як пані Кітаяма, гадаю правильніше було скористатися Областю контролю, а не Зміцненням інформації.

– Наскільки я бачила з вчорашнього дня, сили у Кітаями дійсно достатньо. У неї не повинно бути труднощів з копіюванням Ейдосу. І якщо протидіяти втручанню, Зміцнення інформації буде більш ефективним ніж Область контролю.

На екрані, представник школи конкурента знову, застосував магію Руху, що виявилась не ефективною, як і першого разу.

І в момент, коли атакуюча магія зникла.

Три ворожі льодові стовпи розлетілись на частини.

– ...Що це зараз було? Маюмі, ти помітила?

На розгублене запитання Марі, Маюмі обернулась з дещо невпевненим обличчям.

– Це буде лише здогадка заснована на даних з монітору...

Незважаючи на те, що зображення аналізу відображалось практично в реальному часі, воно все ж відставало від прояву магії безпосередньо на місці.

– Припускаю, це може бути «Руйнування резонансом».

Магічна дія була опосередкована і оскільки магічний ефект не відображався безпосередньо на об’єкті, про магію можна було судити, лише з зображення його оточення.

– Вона застосувала магію коливань на полі противника, безперервно змінюючи частоту, визначила частоту, що вступила в резонанс зі стовпом противника і раптово підвищила потужність, викликавши резонанс.

– Хм... Використала землю як провідник, замість того щоб застосовувати магію безпосередньо на стовпах, щоб уникнути контрмагії? Навіть притому, що в обох випадках провідником виступає земля, ця магія на багатоскладніша, у порівнянні з «Мінним полем» Канон, що працює на грубій силі. Не розумію хто з нас старшокласниця.

– Саме тому, що потрібен час, щоб визначити резонанс, вона увесь це й час використовувала Зміцнення інформації. Чи означає це, що вона вправна у зміні частоти?

– Вірно.

Маюмі і Марі пригадали несистемну магію Тацуї, яка здолала Хаторі, саме ця техніка точно контролює частоту хвилі сайонів, для створення штучних хвиль.

Ці двоє не сумнівались, що методи які вони побачили на моніторі більше прояв сильної сторони пристрою Тацуї, ніж особистих навичок Шізуку.

◇ ◇ ◇

«Як і очікувалось Шізуку виконує все влучно».

Подумав Тацуя, мовчки давлячи на монітор, що відслідковував стан гравця.

На полі противника впало вже чотири льодових стовпа.

На своєму ж, прекрасно збереглися усі дванадцять стовпів.

Крива біометричного монітору показувала лише легку втому, що не впливала на виклик магії.

Не було жодних ознак, що вона нехтувала своїм здоров’ям, як Емі і недостатньо виспалась. А «Зміцнення інформації», як і «Руйнування резонансом» вона виконувала так само гладко, як на практиці і навіть набагато краще.

Припущення Маюмі і подруги були вірними на половину. «Руйнування резонансом» це магія в якій спеціалізувалась мама Шізуку, тож вона володіла нею на достатньо високому рівні, для учениці старшої школи, ще до зустрічі з Тацуєю.

Однак, оригінальне «Руйнування резонансом» направляє змінену частоту безпосередньо на об’єкт, визначаючи частоту, коли опір об’єкта до модифікації події «вібрації» стає найменшим, руйнує його коливаннями, тобто це двоступенева магія. що визначає частоту і руйнує об’єкт. Застосовуючи магію Вібрацій безпосередньо на об’єкт, через опір Ейдосу до магічних перешкод, маг може відчути і виявити точку резонансу, але щоб визначати його опосередковано, необхідно окремо визначити резонанс цільового об’єкту.

Замість того щоб покладатися на аналіз машини, це було внесено в послідовність активації, як магічний процес, в цьому і полягала геніальність розробки Тацуї.

Ця нова техніка була створена додаванням нового процесу до знайомої магії «Руйнування резонансом», в якій Шізуку була досить вправна. Завдяки не лише шкільним, але й позакласним зайняттям, а в значній мірі її самостійним тренуванням.

У той час, як був зруйнований черговий стовп противника, був знищений власний льодовий стовп.

Про те Тацуї було очевидно, що це лише «останній подих» противника.

Супротивниця влила у поточну атаку всю свою магічну силу. Можливо вона признала, що поразка неминуча і думала по те, як не до пустити поразку в суху, не знищивши хоча б однієї цілі.

Він поглянув на спину Шізуку безпосередньо очима, а не через монітор.

У хвилі її мисленнєвих часток не було жодного зворушення.

Жодного засмучення чи хвилювання, вона досі захищала свої і атакувала льодові стовпи противника.

Вона від початку не мала жодного безглуздого жадібного прагнення, як ідеальна перемога. Це був бій, спостерігаючи за яким, не можливо було розслабитись.

А опонент, видавши усю свою силу, не змогла більше чинити суттєвого опору.

Три льодових стовпи, що залишалися на ворожому полі, розлетівся, немов пісочний замок, збитий хвилею.

◇ ◇ ◇

Матч Міюкі був фінальним в ранковому раунді.

Зранку уявлялося, що це буде довгий час очікування, та оскільки цей час включав і обід, для неї він не виявився довгий.

Для Тацуї це була третя гра, від ранку, тож у нього не було часу для «очікування».

Міюкі і Тацуя знаходились в кімнаті очікування гравців.

Хоноки і Шізуку ніде видно не було.

Підчас обіду вони сказали що підтримуватимуть їх з трибун і зараз повинні приєднались до Еріки.

Замість них, хоча не сказати, що в цьому причина, для підтримки прийшли Ісорі, Канон і Маюмі з Марі.

«Така велика група підтримки...»

Подумки пробурмотів Тацуя, але, звичайно, сказав він зовсім інше.

– Я радий, що ви прийшли нас підтримати, але... Голова, чи не повинні ви лежати в ліжку?

Три дні тому, на цьому тижні, Марі була травмована у результаті нещасного випадку, підчас півфіналу Бою на дошках. На ній було застосовано лікування і у повсякденному житті це не давало незручностей, якщо не перенапружуватись, але не сумнівно варто залишатися у ліжку.

– Що, ти теж ставишся до мене, як серйозно травмованої? Немає жодних проблем як не скачу і не танцюю.

– Хм...

Тацуя проковтнув слова «Ні, це все ж серйозна проблема» і перевів розмову до Маюмі.

– Можливо президенту краще знаходитись в штабі. Здається, у хлопців все ще проходять змагання?

– Усе гаразд. Оскільки я все довірила Ханзо-куну. На ступного місяця я йду у відставку, тож не думаю, що буде добре продовжувати покладатися на мене.

Звучало досить аргументовано, але відчувалось якесь вдавання.

Проте, їх присутність не заважатиме змаганню, тож будь-які подальші питання і відповіді не доречні.

– Міюкі, у нас надійна група підтримки, але ти не надто нервуй.

«Пф», прозвучав тихий звук позаду, та Тацуя проігнорував його.

Можливо він занадто опікав її, але для Тацуї молодша сестра (логічно) залишалась сестрою.

– Все добре. Бо старший брат поруч зі мною.

Той шум не міг досягти вух Міюкі, що цілковито зосередила увагу на братові.

◇ ◇ ◇

Коли Міюкі піднялась на платформу, глядацькі трибуни сильно збудились.

– О, це дивовижно, це...

– Але їй добре личить. Канон, як думаєш?

– Скажу, що на моє здивування, це виглядає занадто добре.

Прослуховуючи розмову між Канон і Ісорі, як фоновий шум, Тацуя швидко підготувався до спостереження за монітором. В мить ока, завершивши підготовку, він поглянув на Міюкі і подумав «Ха, то, певно, воно привернуло їх увагу».

Вбрання Міюкі складалося з білосніжного кімоно без підкладки і червоної, жіночої хаками5 Її довге волосся було зібране за шиєю білою стрічкою.

Так що, трохи змінити зачіску і замість CAD, в руки дати сакакі6 або дзвіночки, вона матиме ще більш вражаючий вигляд.

І так довершена дівоча краса у поєднані з цим вбранням випромінювала ауру божественності. Ні вона вже перейшла межу божественної аури, і навіть назвати її богинею не було б перебільшенням.

– Мені шкода її опонента.

– Нічого не поробиш. Навіть я відчувала б себе невпевненою при такому... – О, так це і було метою.

Голоси Маюмі і Марі, за його спиною, явно звертались до нього, тож він обернувся і відповів.

– Яку мету ви маєте на увазі? Гадаю у цьому костюмі немає нічого незвичного, підчас магічного ритуалу.

Хоча своїм питанням він відповідав на питання, та відповідь була не проте, що вони запитували.

– ...Тацуя, твоя сім’я сповідує Синтоїзм?

Перехресне опитування, здається, створило ще більшу плутанину. Коли Маюмі невпевнено повернула питання, Тацуя без зволікань похитав головою.

– Це не так, але ж ми японці.

– ...Он як, можливо.

Побачивши як Маюмі киває, Тацуя вирішив на цьому закінчити розмову і знову повернувся до монітору.

Його слова, до певної міри, містили аргументи, що було важко заперечити.

Але кожен, хто спостерігав би сьогоднішні події, сказав, що він не був постійний у своєму відношенні.

Навіть при тому, що Шізуку також була в японському традиційному одязі, Тацуя продемонстрував опір до її фурісоде, хоча не ставив під сумнів вбрання жриці, своєї сестри.

◇ ◇ ◇

Не здогадуючись про випадкову імпровізовану виставу, що відбувалася за лаштунками - що було цілком зрозуміло - Міюкі заспокоїлась і чекала сигналу.

Фальстарт був серйозним порушенням правил.

Для Міюкі, що добре знала про свою погану звичку несвідомо активувати магію, коли вона стає надто схвильованою, зараз було не до підняття бойового духу, зараз вона зосередилась на стримувані себе.

...В очах інших, це виглядало як «аура спокою».

На стовпах, що стояли з обох боків поля, засвітилось червоне світло.

Міюкі відкрила очі і поглянула прямо на ворога.

З глядацьких трибун прозвучало зітхання.

Не лише з одного місця, але то звіти, то звіти, майже по усіх трибунах.

На диво, це були не хлопці, а дівчата яких зачарував погляд сповнений полум’ям сили в її очах.

Немовби повітря залишило місце проведення змагання, яке занурилось у спостереження за грою.

Було шкода іншої учасниці, але усі погляди глядачів були прикуті до кожного руху Міюкі.

В момент, коли засвітилось жовте світло, а через мить зелене.

Інтенсивний блиск сайонів охопив усе поле, не зважаючи, своє воно чи вороже.

І арена розділилась на два сезони.

Частину Міюкі покрило холодне повітря.

В той же момент, ворожу частину охопили теплові хвилі, що періодично переростали в спеку.

І усі льодові стовпи опонента почали танути.

Конкурентка відчайдушно створила магію холоду, але це не мало жодного впливу.

Союзне ж поле занурилося в сурову зиму і перетворилось в льодове пекло.

Позиції противника охопило тепло і вони перетворилися на вогняне пекло.

Однак весь цей процес зайняв лише мить.

Незабаром, після цього.

Союзна територія покрилась льодовим туманом.

А ворожа густим водяним паром.

◇ ◇ ◇

– Не можливо...

Промовила Марі.

– Інферно?..

Почулося буркотіння Маюмі, за спиною Тацуї.

«Вірна здогадка», подумав він, але не обернувся.

Очі Тацуї блукали між монітором і Міюкі.

«Інферно» магія середнього масштабу, системи коливань.

Поділяючи область на дві зони, вона сповільнює кінетичну і ротаційну енергію в одній зоні, а отриману надлишкову енергію, за для забезпечення балансу, розсіює у іншій зоні у вигляді тепла.

Ця магія, високої складності, ставала проблемою, на екзамені для отримання ліценції і викликала гіркі сльози у багатьох кандидатів, лише Міюкі могла використовувати цю магію цілком природно.

Оскільки це магія зональної дії, не варто було хвилюватися, про порушення правил, через вихід її дії за межі арени, але через те, що тут неможливо допустити жодної недбалості, маги уникали її використання, навіть в простіших техніках. Тацуя стежив за Міюкі з думками про те, що якщо станеться щось не передбачуване її просто дискваліфікують і йому доведеться втрутитись усіма можливими способами.

Але і це завершилося марним хвилюванням.

Температура на території противника вже перевищила двісті градусів Цельсія.

Льодові стовпи заморожені нашвидкуруч і складалися з льоду поганої якості, з великою кількістю повітряних пухирців. Під впливом тепла, пухирці розширялись і викликали тріщини, пришвидшуючи руйнування колони.

Раптово температура перестала рости.

У наступний момент, з центру ворожого поля поширилась ударна хвиля.

Міюкі змінила магію.

Вона стиснула і викинула повітря.

Ослабленні стовпи противника, безперервно розвалювались.

◇ ◇ ◇

Триста шістдесят гравців і сімдесят два техніка. Незважаючи на те, що деякі школи відмовлялися від штабу стратегів, число задіяних учасників нараховувало більше чотирьохсот п’ятдесяти дев’яти школярів. Якщо це вечірка (навіть банкет) цілком можливо обслужити таку кількість людей, що не можна сказати про щоденне обслуговування.

Сніданок подавався у вигляді швецького столу у порядку хто раніше прийшов той раніше поїв; обід, в основному подавався у вигляді бенто, до штабного намету кожної школи та робочих автомобілів, дехто з’їдав його у своєму номері; для вечері, як правило, використовували три їдальні, в три зміни, по одній годині на кожну школу. (Кожна школа вечеряла окремо, щоб уникнути витоку стратегії)

Фактично, вечеря була єдиним часом коли шкільна команда могла зібратися разом.

Одна година вечері була також часом щоб поділитися радістю і жалем, що до результатів за день.

Сьогодні ввечері стіл Першої старшої був чітко розділений між світлом і темрявою.

Темрява у куті де зібралися хлопці першорічки.

Світло в кутку учениць першого року.

Посеред жіночого натовпу була одна червона точка (чи я повинен був сказати «біла»?) Звісно, це був Тацуя.

– Це було дивовижно, Міюкі.

– Це ж була «Інферно»? Семпаї були шоковані. Навіть не всім магам А-рангу вона вдається.

– Еймі, безперечно, відмінно. Перший раунд був захоплюючий.

– Дробовик і вбрання для верхової їзди виглядали видовищно, правда?

– Шізуку також була класною! Фурісоде було чудовим і опонента ти в куток затисла. Це було круто.

Хоча дівчата з дивізіону новачків у Хмарі м’ячів зайняли друге і шосте місце, що в підсумку дозволило зайняти лише четверте місце, жіноча команда була у хорошому настрої, тому що після хороших результатів у Швидкісній стрільбі, дівчата першого року, у повному складі, пройшли у третій тур Руйнування стовпів.

У Руйнуванні стовпів брали участь двадцять чотири гравці, у дванадцяти іграх у першому раунді і шести іграх у другому. Той факт, що усі троє пройшли до третього раунду означав, що половину шістки складатимуть представники Першої школи.

Можна справді говорити про велику ймовірність того, що після фінального раунду, де змагатимуться три переможці третього, п’єдестал монополізуютьсь гравці однієї школи. Спостерігаючи за цією радістю старшокласники також весело посміхались з виразом на обличчі, «що з вами поробиш?»

– Шіба-кун, Шізуку використала варіацію «Руйнування резонансом», вірно?

Заговорила з ним дівчина одноліток, якій він не відповідав. Хоча він знав її ім’я і в обличчя, вони не були друзями. Йому було не по собі (Міюкі не спробувала йому допомогти, пересівши на інше місце), Тацуя, що спокійно їв, незважаючи на несподівану увагу, зміг відповісти звичним тоном.

– Правильно.

Це була дурнувата відповідь, проте його голос звучав м’якіше, ніж звичайно. Хоча вони вчилися в одній школі і були однолітками, та вона була ученицею першого потоку і в них було мало шансів поспілкуватися. Тож Тацуя спробував говорити так, щоб її не злякати.

Але це занепокоєння привело до збільшення суєти.

– Шіба-кун, так ти розробив послідовність активації?

– Техніка яку Шізуку використовувала на Швидкісній стрільбі була розроблена Шіба-куном, так?

– Так значить ти зміг запрограмувати і Інферно, вірно?

– Я чула, що Шіба-кун вигадав осліплення Хоноки.

Вони говорили одна за одною не даючи можливості відповісти, Тацуя навіть відчув, що збожеволіє, те що вони знаходились в своєрідному маніакальному стані і веселих ігрищах, було ознакою, що вони скидаюсь стрес від тривалого напруження підчас змагання і ця перебільшена похвала була способом підняти свою самовпевненість і розвіяти хвилювання, він розумів цю психологію, тож не заспокоював, а продовжував мовчки слухати.

– От добре... Якби мною опікувався Шіба-кун, можливо, я теж змогла б виграти..

Однак, цим твердженням вона зайшла занадто далеко і він не міг це проігнорувати.

Та все ж це зауваження повинно було пролунати не від нього. Тацуя мовчки глянув на Міюкі, що сиділа поряд.

– Нанамі, твоє зауваження трохи неправильне.

Після м’якого докору, дівчина відразу зрозуміла, що її слова могли сприйняти як скаргу на інженера.

Вона була занадто схвильована, щоб щось казати, тож просто скочила з місця, шукаючи серед старшокласників свого інженера, той розслаблено посміхаючись, помахав їй рукою, вона вибачаючись поклонилась, а потім сіла на місце.

– О, я була нетерплячою.

Нана, ти не можеш перекладати усі свої недоліки на CAD.

– Ох... звісно.

Розмова дівчат стала тихішою, але не настільки, щоб її не можна було почути.

– Але завдяки Шібі-куну, без сумніву, я змогла досягти кращих результатів, ніж зазвичай.

Коли Такігава, учениця що зайняла третє місце в Швидкісній стрільбі це сказала, Емі інтенсивно закивала головою.

– Налаштування CAD у певному сенсі дозволяє побачити, що в тебе в душі, правда ж? Та ще й хлопець технік... Спочатку я так думала, але що ним став Шіба-кун, мені пощастило! Я вдячна хлопцям, що віддали нам Шібу-куна.

У Тацуї не було іншого вибору, окрім як посміхнутися, приховавши за посмішкою не велике непорозуміння.

Але були люди, що не могли навіть криво посміхнулись.

– А, ей!

Підняв шум, скочивши з місця один з хлопців.

Незважаючи на голос, який намагався його зупинити, Морісакі схопив свій посуд і попрямував до стійки їдальні, перш ніж взагалі її залишити.

◇ ◇ ◇

За збігом, в той же час. В Йокогамі, у китайському кварталі.

Депресивні і розчаровані обличчя сиділи навколо столу з китайською кухнею, їжі було не так багато, але їх інгредієнти були набагато дорожчі, ніж на столі старшокласників. Розкішний інтер’єр у червоних і золотих кольорах, здавалося контрастував з суворими обличчями чоловіків.

– ...Хіба в дивізіоні новачків переможцем повинна бути не Третя старша школа?

Говорили вони англійською мовою.

– Нам нарешті вдалося усунути Ватанабе, але хіба Перша старша зрештою не є переможцем?

Тим не менш, чоловіки мали змішані риси азійської і євразійської рас.

Якщо нинішній фаворит переможе, ми, як букмекер, багато втратимо.

– Цього разу, казино залучило дуже впливових клієнтів. Виплачені дивіденди для нас будуть не маленькі. Це створить велику діру в поточному фінансовому році. Якщо таке станеться...

Чоловіки дивилися один на одного з серйозними виразами облич.

– ...Усі хто тут знаходяться, стануть об’єктом очистки штаб-квартири. Залежно від суми втрат, бос може зробити це власноруч.

Тихо пробурмотів один з чоловіків, дивлячи на вишитого золотими нитками згорнутого в калач дракона, що розвивався в повітрі.

На чоловіків упала важка тиша.

– Добре, якщо це буде проста смерть...

Мимрячи пробурмотів один з чоловіків.

Його голос тремтів від страху.

◇ ◇ ◇

Магічні змагання набагато менше залежали від статі ніж не магічні, спортивні.

Проте, з огляду на існування змагань в яких мають значення фізичні здібності, такі як Хмара м’ячів і Бій на дошках, з цього року дивізіон новачків поділявся за гендерною ознакою.

Коротше кажучи, це в перше, дивізіон новачків був розділений за статтю.

Оскільки до останнього року розділення за статтю не було, хлопці змагались в Бою на дошках і Руйнуванні стовпів, а спортсменки могли обирати між Руйнуванням стовпів і Швидкісною стрільбою, де менше впливали фізичні здібності (деякі школи надавали перевагу учасникам хлопцям) і навіть глядачі поділялися по чоловічим і жіночим змаганням.

Що було більш популярним, чоловічі чи жіночі змагання?

В основному дивізіоні на жіночі змагання, як правило збиралися звичайні глядачі, а військові, поліцейські, пожежні та університетські чиновники стежили за чоловічими змаганнями.

Повернимось до дивізіону новачків цього року.

– Гарний натовп зібрався...

– Здається, у хлопців багато вільних місць.

Дві дівчини, що знаходились в порожній кімнаті для учасників, з жалем дивились на переповненні глядацькі трибуни.

Це були Маюмі і Марі

– Гадаю, більшість з цих людей мають відношення до університету.

Сказала Маюмі дивлячи на місця для запрошених гостей.

– Після показаного вчора, природно ж, що їх не може задовольнити відеозапис, вірно?

Вираз Марі продемонстрував згоду.

– Вірно. Ми ж також прийшли, щоб ще раз подивитись.

Заради справедливості, порядок матчі був відмінним від вчорашнього.

Настав шостий день турніру і третій день дивізіону новачків.

Мав розпочатися перший матч третього раунду Руйнування стовпів.

Чекаючи на появу Міюкі, Маюмі поглянула на годинник.

◇ ◇ ◇

Пару хвилин тому.

Прямуючи до кімнати очікування Руйнування стовпів, Тацуя і Міюкі зіткнулися з двома учнями Третьої старшої школи.

Двома хлопцями.

Один за статурою був подібний до Тацуї. За зростом і ширмною плечей, вони, здавалися, були однаковими. Однак, зовнішність іншого була значно вражаючою.

Ще один хлопець був маленьким. Проте через те що, школа орієнтувалася на бойові навички, слабким він не виглядав.

Помітивши їх, вони відразу попрямували до Тацуї і його супутниці.

– Ічідзьо Масакі, перший рік, Третя старша школа.

Заговорив вищий.

Для людини яку він перший раз зустрів, його тон був зарозумілим, однак Тацуя не відчув себе не комфортно чи ображено.

Будучи того ж першого року, Ічідзьо Масакі досить природно вливався в роль лідера і випромінював лідерську харизму.

А його очі дивились прямо на Тацую.

– Також перший рік Третьої старшої школи Кічідзьодзі Шінкуро.

Тон маленького був ввічливим і у більш старомодній манері, хоча погляд залишався суворим.

– Перша старша школа, перший рік Шіба Тацуя. Які до нас справи у «Багрового принца» і «Кардинала Джорджа», перед змаганням?

В словах не відчувалося недоброзичливості.

І навіть найменшої ворожості.

Але і вірним було й те, що ставлення не було дружнім.

Досить сказати, що це був чистий бойовий дух.

Як і Масакі, Тацуя відповів дещо у грубій формі для людини з якою зустрівся в перше.

У Тацуї було відчуття, що якщо він натягне маску люб’язності, це буде образливо по відношенню до цих двох.

– Хо... Ти знаєш не лише про мене але й про Джорджа, розмова буде простішою.

– Шіба Тацуя... Це ім’я я раніше ніколи не чув. Але я його не забуду. Можливо ти, найгеніальніший інженер з часів заснування Турніру дев’яти шкіл. Думаю, перед грою це не ввічливо, але ми прийшли, щоб побачити ваше обличчя.

– Я вдячний, за таку оцінку від генія, що ще в тринадцять років знайшов Кардинальний код... Напевно це жарт.

Що до його власної манери мовлення, він не мав наміру огризнутися.

Однак ніхто з них не показував невдоволення. Вони зайняли більше оборону, насторожену позицію, з якою слідкують за ворогом.

– Міюкі, іди в перед, готуйся.

Тацуя відав розпорядження Міюкі, не відводячи очей від цих двох, бо вважав що повинен ще трохи залишитись.

– Зрозуміла.

Поклонившись Тацуї, Міюкі попрямувала в зал очікування, не звертаючи уваги на двох інших хлопців, ніби Масакі взагалі не існувало. Ігнорування було настільки природнім і досконалим, що неможна було сказати, що вона навмисно їх уникала.

На секунду очі Масакі послідували за Міюкі, але відразу повернулись на Тацую.

– ...«Принц», чи не час на матч?

Але в цей момент від очей Тацуї не втекла секунда прояву розчарування і небажання.

Прямий незворушний погляд Тацуї змушував Масакі відповісти.

– ...Завтра, ми змагаємось в Коді моноліту.

Відповів натомість Кічідзьодзі.

Кічідзьодзі переміг в чоловічій Швидкісній стрільбі дивізіону новачків, а Масакі є основним кандидатом на перемогу в Руйнуванні стовпів, цього ж дивізіону новачків. Цілком очікувано, що в Коді моноліту кожна школа виставить своїх асів.

– А ви?

На це хотілося запитати, що ви маєте на увазі, але зараз це було не на часі.

– Я за нього не відповідаю.

В цій ситуації, він не міг відповісти ввічливо, тож висловився настільки ж абстрактно.

– Он як... шкода. Я хотів би коли-небудь зустрітися з вашими гравцями. Звісно ми переможемо.

На слова Кічідзьодзі, Тацуя подумав, «ти кидаєш мені виклик», але миттєво пригадав, що ці двоє прийшли кинути виклик від самого початку.

– Ми забрали ваш час. Я з нетерпінням чекатиму наступної можливості.

Сказав Тацуї Масакі, перш ніж Тацуя встиг хоч щось відповісти Кічідзьодзі і пройшов повз них.

«Цей хлопець владний до останнього», подумав Тацуя не озираючись, прямуючи до кімнати очікування, де на нього чекала Міюкі.

– Що вони все ж хотіли?

В першу чергу запитала Міюкі, як тільки вийшла з роздягальні.

– Розвідка, я гадаю? Хоча я вважаю, що в ній немає сенсу.

Схиливши голову, вирішив м’яко відповісти Тацуя, і передав їй CAD, який приготував поки Міюкі переодягалась.

Вони були на передодні матчу. Тацуя хотів вже покінчити з цією історією, оскільки, відволікання зараз було б негативним і ніби щось зрозумівши у словах Тацуї, Міюкі засміялась.

– Старший брате, я думаю це їх оголошення війни.

Він не міг сказати, що мала на увазі його сестра. Сам він відчував, що це був виклик на бій.

Проте, Тацуї здавалося, що в цьому не було сенсу.

– ...Ви не вірите?

Навіть якщо вона закотила очі і надулась він не збирався здаватися так легко.

– Ні, хоча б тому що... Я не гравець, вірно? Ті двоє, що здобули репутацію в світі магії, яка виходить за межі старшої школи магії, не думаю що зможу бути їх суперником.

Слово «суперник» означає, що обидві сторони визнають один одного рівними.

Об’єктивно кажучи, він був набагато нижче, ніж ці двоє. На перший погляд, принаймні питання про їх рівність є дуже сміливим. Крім того, вони не прийшли дізнатися його секрети.

«Взагалі кажучи, «Багровий принц» і «Кардинал Джордж» не можуть бачити в мені суперника», думав Тацуя.

Дивлячи на брата, молодша сестра глибоко зітхнула, не через те що він не змирився, але через те, що він глибоко задумався над цим.

– ...Брате, ваша недооцінка своїх здібностей, може привести до скрутної ситуації в бою. Як високо вас цінують, як за вами спостерігають і навіть інші школи, я думаю вам потрібно більш об’єктивно усвідомити, скільки заздрощів викликають ваші навички і стратегії.

Це був досить рідкісний не прикритий докір для Міюкі.

Тацуя міг лише кліпати, піддаючись несподіваній критиці.

◇ ◇ ◇

Вже втретє, Міюкі полонила глядачів своєю таємничою красою, а непереборною силою розчавила противника.

На водній трасі Бою на дошках почалася перша гонка жіночого півфіналу.

Гравці вже вишикувалися на стартовій лінії.

Серед них була Хонока.

– Хм.

– ...

– Це трохи...

– ...

– Ну, це, нормально.

– ...

– Ви двоє, чим займаєтеся.

Дивлячи на трьох гравців на старті, Еріка трохи шуміла на трибунах, а Мідзукі що сиділа поруч просто мовчала, коли до них звернувся заінтригований Лео.

– Що, хіба це не виглядає трохи дивно? Всі гравці в темних окулярах.

– Еріка, вони називається «захисні»...

Як і казали Еріка і Мідзукі, цього разу, не тільки Хонока, але й дві інші були в темних окулярах.

– Хіба це не природно? Це ж найпростіший і надійний спосіб протидії магії Світла пані Мітсуї.

Коли Мікіхіко озвучив раціональні думки, Еріка фальшиво розсміялася, з виразом «як же нудно».

– ...Що вам не подобається?

– Ну... Можливо це і пастка стратегії Тацуї-куна? Учасники Бою на дошках не використовують захисних окулярів, оскільки бризки води можуть перекрити поле зору, це основана з причин, однак, як тільки їх разок осліпили вони відразу одягли захисні окуляри... Існують же різні інші способи протистояти магії осліплення...

– Цього разу, пані Хонока збирається закрити їм поле зору бризками води?

На запитання Мідзукі, Еріка кивнула з виразом втрати інтересу до гри.

Проте.

– Правда... Я не думаю, що Тацуя скористався настільки простою технікою.

– ...Може й так.

Зацікавилася зауваженням Мікіхіко Еріка.

Цього разу, після старту не було ніякого спалаху.

– Затрималася на старті?!

– Ні, вона йде по заду!

Після проходження легкого звивистого маршруту, перед трибунами, Хонока другою увійшла в перший крутий поворот.

– Що?

Учасниця, що йшла на першому місці, обрала дивний маршрут.

Вона значно уповільнилась і вийшла на центр траси.

Хонока також сповільнилась і прослизнула по внутрішньому радіусу і обійшовши першого гравця з великим відривом, вийшла в лідери.

– ...Що, що зараз сталося?

Зазвичай, щоб пройти поворот по найкоротшій траєкторії доводиться знижувати швидкість, або зберігати швидкість, але заходити по довшій дузі.

А те що хтось узяв настільки широкий зовнішній радіус, при такому значному сповільненні, можна назвати лише помилкою дилетанта.

– ...Здається на воду падають тіні.

На слова Лео, Еріка прищурила погляд і вигукнула.

– О, знову!

Цього разу це був поворот по широкій дузі.

Гравець якого обігнала Хонока зійшла з кривої, сповільнившись більше ніж потрібно, залишивши занадто багато місця для проходу. В результаті Хонока відривалась далі і далі.

– ...Он як, зрозуміло.

– Е, що?..

Запитала Еріка у Мікіхіко.

– Еріка, здається, ти здогадалась правильно, метою Тацуї дійсно було змусити інших гравців одягти затемненні захисні окуляри.

Збуджено відповів Мікіхіко, забувши про свою звичайну емоційну байдужість.

– Проте, не для того щоб бризки води заблокували поле зору, а для того щоб утруднити розрізнення темних місць.

– Он як! Ілюзії можна використовувати і так!..

– Ага. Роблячи певні місця темнішими або світлішими, можна контролювати поведінку ворога. Магія дійсно залежить від того, як ви її використовуєте...

– ...Ви двоє, досить між собою погоджуватись, і поясніть мені, що це означає.

Почувши розчарований голос Лео, Мікіхіко нарешті оговтався і вийшов зі свого власного світу в який занурився.

– Вибач, вибач. Іншими словами, стратегія Тацуї.

◇ ◇ ◇

– Стратегія Шіби-куна така проста.

Система коливань світлових хвиль робить водяну трасу світлішою і темнішою.

Навіть темні окуляри роблять поле зору темнішим. Ілюзія того, що канал закінчіться створюється межею світлої і темної зони, а противник не допускає входу в темну зону. Іншими словами, учасники використовують менш вузьку ділянку для проходження.

Хаторі та Кіріхара, що прийшли до штабу замість Катсуто, який пішов дивитися на чоловіче Руйнування стовпів, уважно слухали пояснення Сузуне.

– Важко проігнорувати інформацію, що надходить від очей, навіть якщо розумом ви розумієте, що маршрут повинен бути ширшим. На вузькому каналі не можливо отримати високу швидкість, на відміну від широкого. Не дати супротивнику продемонструвати свої здібності. Це основа тактики

– ...Але хіба це не зачіпає саму пані Мітсуї?

– Тому вона і тренувалась в подібній ситуації.

Відповідь на питання Хаторі була досить простою.

– Я думав, що як правило не піддаються впливу своєї магії, це ж безпечно?

– Я не думаю не слід розслаблятися. Шіба-кун сказав, оскільки ширина каналу фіксована, не слід покладатися на очі, а запам’ятати його на відчуття.

На слова Сузуне, Кіріхара пробурмотів.

– ...Це виглядає як дивна ідея, а насправді лобова атака... Таке міг вигадати лише справжній лиходій.

Враження Кіріхари змусило Сузуне розсміятися.

◇ ◇ ◇

Наприкінці ранкових змагань, намет Першої старшої школи був наповнений святковою атмосферою.

У третьому раунді жіночого Руйнування стовпів, дивізіону новачків, три перемоги.

Фінальну частину змагань, що пройде в другій половині дня, монополізували учасниці з Першої старшої.

Хонока теж пройшла до фіналу Бою на дошках. Це можна було описати лише як «стрімкий злет».

Не веселилися лише десять хлопців першого року.

Якби вони змагалися як звичайно, то мали б результати не гірше ніж у дівчат, але, вони допускалися помилок і програвали, потрапивши в порочне коло, нервуючи, все більше і більше.

Тим часом, троє гравців жіночого Руйнування стовпів, Міюкі, Шізуку, Емі і Тацуя, як відповідальний технік, були викликані не в штаб, а зал для засідань готелю.

– У нас мало часу, тому скажу коротко.

Покликала їх Маюмі. І чекала їх одна.

– Це вперше, коли одна школа повністю монополізує фінальну частину змагання. Пані Шіба, пані Кітаяма, пані Акечі виступили відміно.

Ввічлива, спокійна, нестримна - троє були абсолютно різними, але синхронно вклонилися, у відповідь на компліменти Маюмі.

– Комітет турніру врахував ваші досягнення і висунув пропозицію. Сума балів, наданих школі, не зміниться незалежно від остаточних результатів ліги, тож ви можете не змагатися у фіналі і розділити перше місце.

Троє переглянулися, а Тацуя іронічно посміхнувся.

Якби вони не маскувалися, насправді комітет турніру хотів знизити своє навантаження.

– Ви маєте самі вирішити, чи приймете пропозицію комітету. Однак я не можу дати багато часу на роздуми. Будь ласка, прийміть рішення зараз.

Після слів Маюмі, Емі почала блукати поглядом по кімнаті.

Вона добре розуміла, що їй не перемогти Міюкі чи Шізуку, з її теперішніми силами.

Раніше вона думала, що третього місця їй було достатньо, але якщо так піде і далі, вона може виграти, не можна сказати, що її це не приваблює, така людська природа.

Міюкі поглянула на Тацую.

А Шізуку дивилась на Міюкі.

– Тацуя-кун, що ти думаєш? Думаю тобі буде важко, якщо ми змагатимемось усі троє.

Тацуї здавалося, що Маюмі хотіла щоб вони заспокоїлись на досягнутій перемозі.

Звісно, як для лідера команди, це було найбільш бажаним висновком.

– Якщо бути чесним, пані Акечі краще уникнути подальших змагань. Третій раунд був досить запеклим. Не думаю, що вона зможе відновитися за одну чи дві години.

Все ж, Тацуя не думав, що це має його турбувати. Він просто озвучував відомі йому факти.

– Ось як... Пані Акечі, ви згодні з тим, що сказав Тацуя.

– О, ем... Я вже подумувала відступитися, ще до того як почула сказане. Звісно, я почувалася не дуже добре, на передодні і хотіла проконсультуватися з Шіба-куном... Він краще знає мій стан, краще, ніж я.

Її тон був дещо іншим, здається, вона почувалася не зручно, через те що скористалася пропозицією комітету. Саме це змушує її почуватися не спокійно.

– Ось як.

Маюмі кивнула з співчутливою посмішкою і поглянула на Міюкі і Шізуку.

– Я...

Саме Шізуку заговорила першою.

– Думаю, я хочу битися.

Повний волею погляд дивився прямо в очі Маюмі.

– Коли мені ще випаде можливість серйозно конкурувати з Міюкі... Я не хочу втрачати таку можливість.

– Ось як...

Маюмі опустила погляд і зітхнула.

– Пані Міюкі, що думаєте?

– Якщо пані Кітаяма хоче змагатися зі мною, в мене не має жодних підстав відмовляти їй.

Насправді, Міюкі мала дуже сильний характер, тож Маюмі очікувала на таку відповідь.

– Я зрозуміла... Тоді я повідомлю комітету турніру, що пані Акечі утримується, а в фіналі змагатимуться пані Шіба і пані Кітаяма. Фінал пройде після полудня, тому потрібно готуватися до матчу.

Після слів Маюмі, першим вклонився Тацуя.

І вийшов з залу засідань, поспішно вклонившись Маюмі, Міюкі і Шізуку попрямували за ним, а Емі схилившись сказала, – мені шкода.

◇ ◇ ◇

Глядацькі трибуни були переповнені.

Було оголошено про зміни в проведені фінальної частини жіночого Руйнування стовпів, яка пройде першою серед після обідніх змагань, щоб уникнути конфлікту з іншими змаганнями.

Не тільки трибуни для звичайних глядачів, але й місця для зацікавлених осіб.

Там був і Тацуя, затиснений між Маюмі і Марі.

Тацуя, який закінчив налаштування CAD двох учасниць зайняв місце в останньому ряду для зацікавлених осіб, оскільки в нього не було необхідності залишатися поряд з Міюкі чи Шізуку.

Так сказали ті двоє.

А він сказав їм, щоб вони постаралися.

– Але, насправді, ти б хотів бути поруч з Міюкі, чи не так?

Але «гарні слова» звучали по іншому, Коли Маюмі говорила їх зі своєю підступною посмішкою. Здається, поряд з Тацуєю, вона інтенсивніше проявляє себе як маленьке дияволятко.

– Так.

Звісно це було викликано його в’ялою реакцією.

– ...Ти дуже легко визнав це.

Вже звичним тоном втрутилася Марі, вона лиш прикидалася лиходієм, насправді, вона була добрішою ніж Маюмі.

– Ти знаєш, що таке сестринський комплекс?

– Я не можу зрозуміти, чому підтримку сестри вважають комплексом?

Його заперечення вже стали ритуалом.

Однак, здається, Маюмі вже адаптувалася до цього.

– Ого, ти чула це, Марі? Ця дитина стала зухвалою.

– Це серйозно. Не вже немає надії на повне лікування?

«Це ж безглуздо пліткувати про людину, що сидить поряд», подумав Тацуя, він не знав що робити з цим не звичним «знущанням над молодшим цчнем».

Ця інтерлюдія була антрактом перед підняттям завіси основного дійства.

Коли два гравці піднялися на платформи, глядачі заспокоїлися, немов води набрали.

Дві дівчини, стоячи на полі, дивилися одна на одну.

Білосніжне кімоно без підкладки в поєднані з червоною хакамою впадало в око.

А світло-сине фурісоде затуманювало погляд.

Міюкі не зав’язала волосся, Шізуку не зав’язала рукава.

Довге волосся і шовкові рукава колихалися на літньому бризі.

Задушлива тиша повисла над двома дівчатами.

Це був холодний, захоплюючий «бойовий дух», що був гідний справжнього магічного бою.

Спалахнув сигнал готовності.

В момент, коли колір вогнів змінився на зелений, одночасно з поширенням магії, розпочався бій.

Хвилі жару атакували поле Шізуку.

Але льодяні стовпи добре трималися.

Теплова хвиля «Інферно», що нагріває усю область, була анігільована «Зміцненням інформації», що перешкоджала зміні температури льодових стовпів.

Поле Міюкі вразила сейсмічна хвиля.

Але землетрус був стриманий, до досягнення резонансу.

Магія по площі, що придушує вібрацію і рух по всій області, поширювалась по поверхні землі і під землею.

Перекриваючи магію одна одної, вони потягнулися до крижаних стовпів опонента. На погляд експертів і спеціалістів це були рівні атака і оборона - так виглядало.

Але вони так не думали.

«Не дістаю!.. Як і очікувалося, Міюкі!»

«Руйнування резонансом» Шізуку, було повністю заблоковано опонентом.

З іншого боку, теплові хвилі Міюкі покривали поле Шізуку.

Контрмагія «Зміцнення інформації» протистоїть перезапису інформації за допомогою магії.

Вона не може запобігти ефекту магії, що перейшла у фізичну енергію.

Незважаючи на те, що магія могла запобігти нагріванню самого льоду, його танення в результаті нагріву повітря було питанням часу.

«Тоді!»

Шізуку лівою рукою дістала CAD з правого рукава.

CAD у протягнутій руці, був спеціалізованого типу, у формі пістолету.

Це був козир Шізуку, підготовлений Тацуєю.

Націливши пістолет на передній ряд стовпів супротивника Шізуку натиснула на спусковий гачок CAD.

«Робота з двома CAD одночасно!? Шізуку, ти на таке здатна?»

Побачивши в лівій руці Шізуку CAD у формі пістолету, серце Міюкі завмерло.

Техніка використання двох CAD була навичкою її старшого брата. – Це складна техніка, яку можна назвати «унікальною».

Тацуя радив Міюкі також навчитися використовувати два CAD одночасно, але вона відмовилась.

Вона гадала, що для неї, хто втрачає контроль над власною магією, занадто рано використовувати два CAD одночасно, що потребує повного контролю над сайонами і ще їй було прикро присвоювати унікальну техніку її брата.

Але зараз, перед її очима, Шізуку дістала другий CAD.

Не створюючи перешкод сайонових хвиль, другий CAD завершив запуск послідовності активації.

Мить і магія Міюкі зупинилась.

Безперервна магії перервалась.

Потім, нова магія Шізуку пішла в атаку.

– Фононий мазер7?

Зітхнула Маюмі, Тацуя подумки захопився, «вона добре в цьому розбирається», ніби це його ніяк не стосувалося.

Передній ряд льодових стовпів на полі Міюкі випустив білий пар.

У попередніх трьох раундах вони залишались недоторканими, в магічному сенсі, льодові стовпи Міюкі вперше зазнали атаки і були ушкоджені.

«Фононий мазер» - високорівнева магія системи Коливань, підвищує рівень ультразвукових коливань і створює квантовий тепловий промінь.

Це була стратегія Тацуї для Шізуку, щоб перемогти Міюкі... Але його вираз був не зворушним.

Це не тому що Міюкі могла програти.

Адже він розумів, що такий рівень не може спричинити проблем його сестрі.

Коливання тривало лише мить.

Оскільки Шізуку скористалась новою магією, Міюкі також змінила свою.

Пар, що піднімався від танення льодових стовпів, зупинився.

Це не означало, що вона відбила теплову ультразвукову хвилю. Вона створила рівень холоду, що перевищував нагрів від «Фотонного мазера».

Поле Міюкі відразу покрив білий туман.

Туман повільно поплив на поле Шізуку.

Міюкі виявила, що Шізуку підняла рівень «Зміцнення інформації».

Проте, все одно.

«...Вибач, але ти наївна, Шізуку».

Дрейфуючий туман був «холодним». Зміна температури - магія що запобігає таненню, немала сенсу в цій атаці.

– ...«Ніфльгейм»... як? Рівень світу демонів, тут...

З подивом в голосі, сказала Марі.

Частково, Тацуя з цим погоджувався, але він цього не сказав.

Магія холоду широкої площі «Ніфльгейм».

Ця магія, на базовому рівні рівномірно охолоджує матеріал у всій області. Однак, на практиці, можна створити велику масу холодного повітря, включаючи алмазний пил (дрібний лід), частинки сухого льоду, а іноді навіть туман рідкого азоту і направити для атаки цілі.

Зараз її сила піднялась до максимального рівня.

Туман рідкого азоту пройшов над полем Шізуку і зник на іншому кінці.

Краплі азоту щільно покрили лицеву сторону, для Міюкі, льодових стовпів, створивши «калюжу» у їх підніжжя.

Міюкі відключила «Ніфльгейм» і знову активувала «Інферно».

«Зміцнення інформації» Шізуку діяло на стовпи, що існували від самого початку, а не рідину, що щойно з’явилась.

Під впливом швидкого нагрівання при температурі, що перевищувала охолоджувальний ефект, рідкий азот швидко випарувався.

Його коефіцієнт розширення перевищував сімсот разів.

Льодові стовпи, усі як один, з ревінням розвалились. Ревіння було звуком падіння льоду на землю, чи їх руйнування, або ж звуком вибуху пару, було не зрозуміло.

Поверхня зруйнованих льодових стовпів свідчила, що вони зазнали потужного вибуху.

Певно це було шокуючим видовищем.

Сигнал про завершення гри прозвучав з затримкою.

◇ ◇ ◇

– Вітаю з перемогою, Хонока.

Шізуку, що повернулась до номеру раніше, встала і привітала Хоноку, що після проходження медогляду, після змагання, повернулась щоб переодягтись.

– Дякую... Співчуваю Шізуку.

– Угу... прикро.

Її тихий тон змусив би засумніватися чи насправді їй було прикро, але Хонока була близькою подругою Шізуку з початкової школи і не могла не правильно зрозуміти зміст її слів.

– Шізуку...

Хонока притисла до своїх грудей трохи нижчу Шізуку, обнімаючи її.

Шізуку опустила руки і голову вниз, притиснулась до грудей Хоноки.

– Я від самого початку не думала, що зможу перемогти.

– Невже...

– Але, я була безсилою.

– ...

– Я розчарована, Хонока...

– ...Шкода.

Так минув деякий час.

– ...Дякую. Тепер усе добре.

Сказавши це, Шізука відпустила тіло подруги.

На її обличчі не було сліз.

– Справді?... Ей, не хочеш чаю? Я трохи голодна.

– ...Так.

– Тоді я переодягнуся, тож не зачекаєш трохи?

На яскраву посмішку Хоноки, Шізуку зніяковіло посміхнулась і кивнула.

Як тільки Хонока увійшла до чайної, то зразу заклякла.

Відвідувачі кидали погляди на Міюкі.

Вона не могла відступити, але й просто сісти поруч, як завжди, було не зручно. Від цього Хоноці захотілося плакати.

– Вітаю з перемогою, Хонока.

Посмішка Міюкі не відрізнялася від звичайної, але були ознаки імітації. – Здавалося, вона теж відчувала, що усе не може бути «як завжди».

– Хонока, вітаю з перемогою.

Якби Хонока зараз зам’ялася, чи неприродно посміхнулась, це б погіршило ситуацію, тож Тацуя, своїм звичайним тоном, швидко розвіяв цю атмосферу, не давши на це часу. Проте, разом з тим, цей акт блокував Хоноці шляхи для відступу

– О, дякую вам...

– Тацуя, можна сісти поруч?

Саме Шізуку зламала ситуацію, не відступаючи, покрокувавши в перед.

– Так, звісно.

Сказавши так, Тацуя став позаду вільного стільця, а Міюкі узяла тацю з чашками і пересіла на наступне місце збоку від нього.

– Будь ласка.

– Дякую.

Тацуя відсунув стілець і Шізуку не соромлячись сіла навпроти Міюкі.

Тацуя, таким же чином, потягнув стілець навпроти свого місця і Хонока, почервонівши, сіла на стілець. Зупинивши офіціантку, що проходила повз, Хонока і Шізуку замовили набір тістечок, Тацуя знову поглянув на цих двох.

– Це святкування перемоги і другого місця. Святкуватимемо тут.

– Ох, а це нормально?

– ...Так, ось не соромтесь.

Хонока трохи знітилася, Але Шізуку, мабуть подумавши, що Тацуя намагається її втішити і не соромлячись закивала головою.

Хоноці стало легше, коли вона побачила, що подруга відновилася раніше, ніж вона розраховувала, і нарешті замислилася над своїм становищем.

– Ем... Ах...

– Так?

– Лиш завдяки пану Тацуї я змогла перемогти! Дякую, семпай.

Замислившись про себе, вона зрозуміла що не подякувала Тацуї за допомогу, тому запиналася більше, ніж зазвичай, але все ж змогла зібратися і подякувати без вагань.

Бачачи її такою, Тацуя посміхнувся.

– Я лиш трохи допоміг.

Він не применшував і не заперечував, але не хотів щоб це перебільшували. Хонока не стала заперечувати його слова, напевно тому що зрозуміла сенс його посмішки.

Переконавшись в цьому, Тацуя сховав посмішку і повернувся до Шізуку.

– Я дійсно маю вибачитися перед Шізуку.

– Що?

З виразом повного не розуміння, Шізуку поглянула на Тацую.

– Незалежно від результату, це змагання могло бути менш одностороннім, але... Мої розрахунки були наївними. Здається, за два тижні було не можливо освоїтися з «Фононним мазером».

– Ах, це... Ну, це не провина пана Тацуї. До того ж, без нього, у мене не було б чим відповісти.

Зрозумівши, за що вибачається Тацуя, Шізуку інтенсивно захитала головою.

– Це моя провина, що не змогла опанувати його. Вибачатися повинна лише я. Якби я могла краще його контролювати, змагання пройшло б краще. Тому мені варто вибачитися і перед Міюкі, що не змогла стати достойним опонентом.

– Нічого подібного. Тоді я була дуже здивованою. Раптовим задіянням настільки висококласної магії, з одночасним використанням двох CAD.

Посміхаючись, Міюкі похитала головою на слова Шізуку, а потім, жартівливо звернулася до Тацуї.

– Старший брате, ви дійсно хотіли, щоб я програла?

Тацуя не зміг відповісти відразу, оскільки це було важке питання.

– ...Я просто зробив усе можливе для вас обох.

Але, зрештою, зміг викрутитися лише таким способом.

Хоч він і сказав так, та зрозуміло, в цих словах не було брехні.

Міюкі це розуміла, але не могла не насолоджуватись цією відповіддю.

– Невже... Ця людина не хвилюється про свою молодшу сестру.

– Якби я зробив тобі поступки, ти б дійсно розгнівалася.

Скаржитися на свого брата перед друзями доволі звична справа, але Міюкі робила це дуже рідко, тож не лише Тацуя, що заперечив її слова, але й Хонока і Шізуку розсміялися.

◇ ◇ ◇

Сьомий день турніру, четвертий день дивізіону новачків.

Сьогодні пройдуть відбіркові раунди Коду моноліту дивізіону новачків, що можна назвати головним змаганням Турніру дев’яти шкіл, але інтерес глядачів був зосереджений навколо Ілюзорної битви.

Наряди дівчат в Ілюзорній битві барвисті еластичні костюми, що покривали все тіло, міні спідниці, безрукавки, або жакети. Показ мод (конкурс косплею?) Це була трохи інша гламурність ніж на Руйнуванні стовпів.

Адже, молоді дівчата в нарядах танцюють в повітрі.

За мірками краси, це було найгарніше з усіх магічних змагань.

Замість того, щоб викликати інтерес уболівальників чоловіків (більш ніж просту увагу) все проходило в межах розумного.

Але, якщо це йому не привиділось, Тацуя теж відчував себе об’єктом загальної уваги.

Це були не хтиві погляди, вони були наповнені ворожою заздрістю.

– …Ти дійсно загальмований, коли це стосується самого себе.

Гравець, що щойно закінчила готуватися до участі в першому раунді, подразнювала Тацую.

– Я не заперечую, що трохи повільний... У вас є ідеї Сатомі?

– Звичайно.

Її ім’я Сатомі Субару. Учениця першого року, Першої старшої, клас «D». Звісно, першого потоку. Вона була Сатомі, за прізвищем, оскільки вони не були настільки близькими, щоб називати її на ім’я.

– Всі прийшли подивитися на Шібу-куна.

Вона була дівчиною, трохи схожою на Марі. Зокрема, вони були більш популярні серед дівчат, ніж хлопців.

Тим не менш, лише «трохи», якщо поставити їх поруч, люди скажуть, що вони зовсім не схожі.

Наприклад, якщо вони обидві надягнуть смокінг.

Марі буде схожою на прекрасну леді в чоловічому одязі.

Тоді як Субару, походила б на красивого хлопця з театральної групи.

Можливо вона поділяла це враження.

Усвідомлюючи свою зовнішність, у Субару було багато чоловічих рис, що проявлялись в манері мови або поведінці.

В тім, це не означає, що вона здавалася «грубою», як було зраз видно, вона була досить чутливою.

– Після Швидкісної стрільби і Руйнування стовпів у нас монополія на перемогу. Глядачі могли побачити яке значення має внесок високоефективного програмного забезпечення пристроїв і я думаю, це природно, що вони гадають про особу техніка, що це забезпечив.

– ...Ну, не важко перевірити, хто відповідає за інженерну частину.

– Саме так. Шіба-кун, зараз усі школи насторожені.

Якщо те, що каже Субару правда (не було причин для заперечень), то ситуація розвивалась в неприйнятному для Тацуї напрямку.

Як правило, ви вимушені діяти в ситуації, до якої не зовсім готові. Ось так «влаштований світ».

Але незважаючи на це, він опинився в ситуації до якої зовсім не готовий.

За планом, Шіба Тацуя повинен був вийти на сцену після закінчення школи.

– Добре... Цього разу, моя черга здобути перемогу. Чесно кажучи, з цим пристроєм я не відчуваю, що можу програти.

Стоячи перед виходом, що вів на змагальний майданчик, Субару показала переможну посмішку піднявши праву руку, на якій, немов на сонці блистів браслет.

Тацуя підняв великий палець і поглянув на неї.

Як вона і сказала, Субару зможе пройти кваліфікацію.

Використовуючи налаштований ним CAD.

Хоча він не хотів виділятися, та не міг бути недбалим.

Учню другого потоку, що був сприйнятий як «від» і від кого ніхто, окрім однієї людини, не чекав нічого особливого, такого йому зараз не пробачать.

Маюмі і Марі, які висунули його на цей Турнір дев’яти шкіл, Катсуто, що підтримав їх, Хаторі, що підтримав його, незважаючи на своє ставлення, Кіріхара, що став об’єктом експерименту, незважаючи на небезпеку, поклали на нього свої очікування, Хонока, Шізуку та інші учасниці і Міюкі, що безоглядно вірила в нього, надавали йому силу.

Після того як людські відносини сплітаються їх важко «розвалити», навіть для нього.

◇ ◇ ◇

В Ілюзорній битві пройде шість матчів кваліфікації у групах по чотири учасника, а у фіналі зустрінуться шість переможців кожного матчу.

Це змагання з найменшою кількістю раундів у Турнірі дев’яти шкіл, але це не означало, що навантаження на гравців було меншим.

Гра була поділена на три періоди по п’ятнадцять хвилин кожен, тож була найдовшою в Турнірі дев’яти шкіл. Загальний час змагання, включаючи п’ятихвилинний відпочинок, складав приблизно одну годину, воно було більш тривалим навіть у порівнянні з Руйнуванням стовпів і Кодом моноліту, час тривалості яких був не обмежений.

Крім того, підчас матчу гравці постійно активували магію стрибків в гору та спуску і навантаження, як кажуть, можна порівняти з повним марафоном.

На додачу, дві гри пройдуть в один день.

З точки зору витривалості, як кажуть, це змагання було більш суворим, ніж Хмара м’ячів і Код моноліту.

Тож, можна сказати, що особливість цього змагання полягає в тому, що проміжок між кваліфікацією і фіналом, враховуючи втому гравців, був встановлений найдовший, для відпочинку.

Перший раунд починався о восьмій годині ранку. З використанням двох полів кваліфікація закінчиться опівдні.

А фінальні ігри почнеться о сьомій вечора. Це було єдине нічне змагання Турніру дев’яти шкіл.

Здається, було б правильно розділити кваліфікацію і фінал на два дні, але для такого розкладу була причина.

В Ілюзорній битві жезлом вдаряли по голографічних сферах, що викидалися в повітря (точніше стереоскопічне зображення сфери. Сучасна технологія формування зображення в повітрі радикально відрізняється за принципами від голограми). Тобто, це змагання, що не можна проводити під яскравим сонячним світлом, оскільки, стоячи на землі, не було неможливо розпізнати фотонне зображення на висоті десяти метрів. Оскільки третя гра буде провалиться близько полудня, для забезпечення тіні, буде розгорнуто дирижабль.

По своїй природі, Ілюзорна битва була нічним змаганням.

Для того, щоб гравці не перекривали промені своїми тілами, саме обладнання проекції стереоскопічного зображення розташовувалось на вершині стовпів освітлення, що оточували поле по колу, тож можна зрозуміти, чому це змагання ґрунтується на нічних іграх.

◇ ◇ ◇

Після другого матчу, як і очікувалося, Хонока і Субару пройшли кваліфікацію і Тацуя повернувся до готелю, щоб подрімати.

Дві учасниці також повинні були міцно спати в своїх номерах.

Відновлення фізичних сил до фіналу було важливим для цього змагання.

Як техніку Тацуї не потрібно було відпочивати тілом, але без сумніву, мозку було краще дати відпочити. Насправді він хотів би скористатися капсулою, що блокує відчуття, але пріоритет віддавався гравцям, тож він вирішив закрити в кімнаті штори і лягти в ліжко.

Зараз проходив третій матч Ілюзорної битви. Йому пощастило бути призначеним на перший і другий матч. Хоча різниця становила лише одну годину, ця година мала значний вплив на відновлення фізичних і психологічних сил.

Йому хотілося, щоб матч Міюкі в основному дивізіоні також проходив з ранку, але не міг на це вплинути. Тацуя перервав ці думки, розсудивши, що з цим нічого не поробиш.

Оскільки фізично він не втомився, тож не змушував себе заснути і дозволив своїм думкам блукати.

Тацуя лежав в ліжку з закритими очима і повернувся думками до вчорашнього ранку.

Ічідзьо Масакі і Кічідзьодзі Шінкуро два геніальні хлопці його віку, що вже створили міцну репутацію в світі магії.

Ічідзьо Масакі - три роки тому, коли Навий Радянський Союз (Федеративні Республіки СРСР) вторгся в Садо з підтримкою Великого Азійського Союзу (Великий Союз Азії), що вторгся на Окінаву, у тринадцять років приєднався до війська, як кості звичайного солдата, воюючи поряд з головою дому Ічідзьо, Ічідзьо Ґоукі, і за допомогою «Вибуху» похоронив в бою безліч ворожих солдат, здобувши магічний бойовий досвід.

Незважаючи на те, що масштаби битв були не великими (Навий Радянський Союз досі заперечує свій зв’язок з озброєними групами, що вторглися в Садо) за ці досягнення його назвали «Багровим принцем Ічідзьо». (Епітет «Багровий (пофарбований кров’ю) був виявом пошани за те що, вимазаний кров’ю супротивника він бився до останнього, а не за прояв кровожерливості)

Кічідзьодзі Шінкуро - маг геній, який в тринадцять років відкрив один з «Кардинальних кодів», що були описані лиш теоретично. Прізвисько «Кардинал Джордж» йому надали поєднавши його прізвище Кічідзьодзі, на англійський манер, з «Кардинальним кодом», що він відкрив, його вважають найперспективнішим молодим теоретиком послідовностей магії, що відомий у всьому світі.

І це практично злочинний випадок, що ці двоє поступили в один рік, до одного навчального закладу.

Об’єднавшись на Коді моноліту, вони практично не матимуть ворогів, принаймні в дивізіоні новачків.

Морісакі і компанію було шкода, Тацуя більш лояльно ставився до того що його не стосувалося.

Якби була можливість їм допомогти.

««Вибух» є вбивчою магією А- класу... Якось так».

Козирна карта сім’ї Ічідзьо «Вибух» - магія системної магії Вивільнення, що випаровує рідину в середині об’єкту.

Якщо випаровуватиметься рідина живого тіла, воно лусне.

Якщо це техніка, що працює на двигуні внутрішнього згорання, паливо випарується і вибухне. Це саме стосується паливних елементів. Не існує техніки, що не використовує якусь рідину, навіть якщо це не паливо, залишається електроліт, гідравлічна рідина, тепло носій, або охолодження, тому при застосуванні Вибуху, будь-яка техніка буде знищена.

Солдат, машина, немає різниці все буде знищено цією бойовою магією. «Вибух» розроблений виключно для військових цілей, звісно, порушував правила Коду моноліту.

(Однак він все ще наступний глава одного з Десяти головних кланів, що має прізвисько Багровий принц, тому не покладатиметься лише на «Вибух»... Так би мовити)

Він переключив свої думки з цих двох, що прийматимуть участь в Коді моноліту і кинули йому виклик саме перед його початком.

Йому ще рано розробляти стратегію протидії Третій старшій, поки що.

Поки він розмірковував другий раунд (Першої старшої) ось-ось мав розпочатися.

«В першому раунді ми вже перемогли, в другому раунді суперник, слабка Четверта старша. Тут ми точно не поступимося...»

Закривши очі, Тацуя піддався сонливості і поступово задрімав.

◇ ◇ ◇

Подрімавши, Тацуя повернувся в зону змагань і відчув, що тут нависла важка атмосфера.

Паніка охопила всю зону, де розташовувалися намети всіх шкіл.

Її центром був намет Першої старшої школи.

– Старший брат!

Як тільки він увійшов до намету, до нього підбігла Міюкі. Поряд з нею була Шізуку.

– Міюкі? Шізуку... Ви не з Ерікою?

До тих пір доки Хонока не прокинеться (її підготовка до фіналу розпочнеться близько п’ятої години) Міюкі і Шізуку повинні, з Ерікою та іншими, спостерігати за Кодом моноліту.

Те, що вони тут...

– Що сталося? На Коді моноліту, щось сталося?

Не чекаючи відповіді поставив наступне питання Тацуя.

Не було сенсу питати чи щось сталося. З цієї атмосфери зрозуміло, що щось сталося.

Тацуя підозрював, що усе може бути більш серйозним, ніж він припускав.

– Так, це називають нещасним випадком, але...

– Міюкі, це не випадково.

Коли Міюкі вагалася продовжувати говорити, рішучим тоном втрутилась Шізуку.

– Навмисне перевищення сили. Це явне порушення правил.

Тон досі був стриманим, але в очах Шізуку з’явилося полум’я, яке не можна було не помітити

– Шізуку... На цьому етапі не можна кидатися бездумними звинуваченнями. Досі немає доказів того, що Четверта старша зробила це навмисно.

– Так, пані Кітаяма.

Стоячи позаду цих двох, цього разу втрутилась Маюмі.

– Важко думати, що це проста випадковість... До того, як ми це з’ясуємо, лаятись марно. Якщо безперервно кидатися не обґрунтованими підозрами, то рано чи пізно, довгий час він вважатиметься фактом.

Мабуть це були грубі слова, але був справедливий розумний аргумент від учениці старшого року.

Спостерігаючи, як Шізуку роздумувала над м’яким докором на свою адресу, Тацуя подумав, «у президента студентської ради є пару трюків». ...І Маюмі поглянула на нього прищуреним поглядом.

– ...Що таке?

– ...Припускаю, що ти зараз думав про щось дуже грубе.

«Як різко!»

Тацуя не зміг приховати спантеличення, від того, наскільки вона прониклива.

Однак його зовнішність не відповідала його життєвому досвіду.

– Ні, я тільки подумав, як і очікувалося від президента студентської ради?..

Надівши маску щирості, прикинувшись засмученим несправедливим звинуваченням, він очікував її реакцію.

– Невже?

Її очі досі випромінювали підозру, але принаймні Маюмі стримала свій удар. Не тільки через те, що не змогла знайти щілини в його обороні, але, певно, й через те, що зараз був не час.

– То що у нас з травмами?

– Ти зрозумів, що Морісакі-кун і решта були пораненні лише зі сказаного...

Зітхнула Маюмі, на її обличчі було написано «важко сказати».

– ...Травми серйозні. Змагання проходило в міській місцевості, а занедбану будівлю, де вони знаходились, атакували «Тараном». Вони опинились під завалом.

– ...При використані «Тарану» на приміщені, де знаходяться люди, він піднімається до летального класу «А». Гадаю, у порівняні з небезпечною поведінкою на Бойових дошках, це явне порушення правил.

«Таран», про який вони говорили - магія розроблена в результаті вивчення психокінезу8 і носила назву «мисленнєвий вибух», що перезаписує Ейдос усього об’єкту, переносячи усю його масу в одну точку, застосовуючи магію типу Вага. За використання її на будівлі, цілю для втручання встановлювали «єдину поверхню», що була виділена від стовпів, наприклад стіна, або стеля, що вимагало великого рівні сили втручання.

Якщо цілю було просто знищити будівлю, це була дуже складна магія, легше це було зробити системною магією Руху. Якщо ви не є магом, що спеціалізується на цій навичці, це не та техніка де допускаються промашки.

Ну... Незважаючи на те, що на них захисне військове спорядження, це лише незначний захист, якщо падають важкі бетонні блоки. Тим не менше, завдяки шоломам і пильності спостерігачів, що активували магію Зменшення ваги, до цього не дійшло, але... Усі троє цілковито видужають протягом двох тижнів. Цілковитий постільний режим на три дні.

Проте, Маюмі, здавалося, хотіла уникнути однозначного судження про навмисність чи випадковість такого становища і трохи повернула напрям розмови.

– ...Здається, гірше, ніж я думав.

Добре розуміючи, що він не може робити недбалих зауважень, що до позиції Маюмі, Тацуя також відмовився від подальшого розвитку цього питання.

– Так. Це було трохи поспішно, але коли я побачила лікування, мені стало не пособі.

Як вона і сказала, у потерпілих були проблеми.

Ну, Маюмі також так засмутилася, можливо через те, що розділяла думку Тацуї.

– Але я не дуже добре розумію ситуацію. Усі троє були в одній будівлі, вірно?

Можливо, це не повинно було турбувати Тацую, але це Код моноліту, де, за тактикою, один в нападі і двоє в обороні або двоє в нападі - один в обороні, а коли усі троє постраждали в одній атаці, дуже важко зрозуміти, що там була за ситуація, коли вони усі постраждали.

– Вони зазнали несподіваної атаки відразу після початку гри. Оскільки, вони не могли нікого знайти, до сигналу початку, вони нічого не змогли зробити. Якщо і забути про «Таран», можна стверджувати, що атака була навмисною.

Відповів злий голос Шізуку.

– Зрозумів... Ну це повинно схвилювати і комітет турніру.

– Бо не змогли завадити атаці... так?

Запитала Міюкі схиливши голову на бік, побачивши злу усмішку Тацуї.

Вона була досить чесною, щоб зрозуміти його логіку.

– Це не так важливо. Встановлення стартової точки в будівлі, що легко зруйнувати, одна з причин нещасного випадку, поки що називатимемо те, що сталося нещасним випадком. На місці комітету турніру, я б скасував Код моноліту дивізіону новачків.

– ...Є такі думки.

Глибоко кивнула Міюкі, на судження Тацуї. Тут у розмову знову втрутилась Маюмі.

– Звісно, є голоси за скасування, хоча... Результати змагань між іншими школами уже відомі, окрім нашої і четвертої. У найгіршому випадку, наша школа буде знята з другого раунду.

На слова Маюмі, Тацуя схилив голову.

– Немає ніякого найгіршого випадку, наші гравці не можуть продовжувати змагання, тож у нас немає іншого вибору як утриматись...

– Що до цього, Дзюмондзі-кун проводить переговори у штабі комітету.

– А...

Після початку кваліфікації, на Турнірі дев’яти шкіл забороняється змінювати гравців, але чи означає це, що їм дозволять це зробити, як виняток, через не спортивну поведінку супротивника.

Тим не менше, команда Коду моноліту зібрана з хлопців, що зайняли верхні місця за результатами екзамену, серед першого року. Навіть якщо обрати заміну, важко буде перемогти. Після такої неоднозначної відповіді, Тацуя подумав, що на підставі шахрайських дій, краще буде виключити результати Код моноліту, з загальних результатів турніру.

Маюмі, звісно, не здогадувалася які темні розрахунки проводить Тацуя, у себе в голові.

– Ей, Тацуя-кун, я хотіла б з тобою дещо обговорити.

Голос Маюмі звучав з якимись грайливими нотками, можливо, через те що була схвильована несподіваним нещасним випадком і підсвідомо шукала того, на кого можна покластись.

Побачивши суворий погляд своєї молодшої сестри, від того як розвивається ситуація, Тацуя подумав, як уникнути його. Насправді він хотів сказати, що нічого не зробить, що Маюмі не варто його ненавидіти, але не міг цього сказати.

– Відійдемо на хвилинку.

Можна було сказати, що вона хвилюється, що це почують інші.

Прищурений погляд став вбивчими, але Тацуя не знав про це, послідкувавши за спиною Маюмі.

◇ ◇ ◇

Хоча позаду них була стіна, та оскільки вона була з тенту, це лише тканина, само собою зрозуміло, що з неї звукоізоляція ніяка. Але це був світ магії, де неважко змінити фізичні закони світу і Маюмі, легко і швидко створила поле, що відрізало звуки від зовнішнього світу.

– Чудовий шумовий бар’єр.

– Справді?... Фух, дякую.

Сором’язливо посміхнулась Маюмі і запропонувала Тацуї стілець.

– Отже, відразу до справи...

– Так

– ...

Хоча на словах вона поспішала, та не почала розмову відразу. Якщо вони залишатимуться на одинці довгий час, можуть виникнути погані чутки, тож Тацуя вирішив почати розмову від себе.

– Ви вважаєте, що це також саботаж невідомих людей, вірно?

– ...Так. Тому я хотіла почути думку Тацуї. У випадку з Марі, Тацуя вказав на можливість маніпуляції з CAD, так?

На запитання, Тацуя кивнув «так», Маюмі знову запитала.

– Якщо вони використали той же метод і цього разу, це може пояснити безчинство Четвертої старшої... Як гадаєш, як це можна довести?

– Доведеться спіймати їх на гарячому, іншого вибору не має.

– Навіть якщо ми зможемо позичити CAD Четвертої старшої... Не допоможе?

– Було б добре, як би залишилися сліди перезапису послідовності активації... Але на це не варто розраховувати, зважаючи на мовчання Сьомої старшої.

– Зрозуміло...

Маюмі опустила погляд на свої пальці, що лежали на столі.

Тацуя поглянув на неї і подумав, що вона розчарувалася, не піднімаючи погляду, Маюмі продовжила.

– …Тацуя, думаєш існує саботаж, спрямований проти нашої школи... Як думаєш, яка їх мета? Ворожнеча? Або це помста за весняні події?

«Значить, насправді, Маюмі непокоїться через це?», подумав Тацуя. Вона боялася, що це помста за те, що вони викрили терористів в школі і знищили одну з їх баз, хоча, те що відбувається, не стосувалося помсти.

У Тацуї була інформація, що підтверджує це. Він знав, що це інцидент не є роботою залишків терористичної організації «Бланш», яку вони розбили і не діями союзної їй організації. Розповівши обставини, які йому відомі, можна було зменшити тривогу Маюмі.

Але він деякий час розмірковував про те чи правильно буде розкривати їх.

– ...Це окрема історія від весняного інциденту.

Та в кінцевому випадку Тацуя вирішив розкрити лише одну карту в своєму рукаві.

– Е, чому ти так говориш?

З контр питанням, Маюмі різко підняла погляд, її голос і погляд випромінювали бажання щоб він мав підставу для цих слів.

Тацуя міг це зробити. Але в той же час, не міг розповідати все.

– За день до відкриття... Ні тоді вже день змінився. Так чи інакше, о півночі, перед днем відкриття, в готель намагалися проникнути бандити... Троє людей, усі озброєні пістолетами.

–... Я в перше чую.

– Тому що мене просили не розголошувати. Тож я випадково опинився не поодалік і допоміг в їх знешкоджені... Також я можу припустити звідки вони. Здається, що, ті, хто сколихнули цей Турнір дев’яти шкіл, це злочинний синдикат з Гонконгу.

Частину, яку він не міг відкрити, він закрив правдоподібним фоном, який створив використовуючи факти.

Маюмі нічого не запідозрила.

– Може ти опинився там випадково… але не піддавай себе такій небезпеці.

– Як би там не було, я завжди себе в неї втягуватиму.

Маюмі підозріло поглянула на Тацую, що знизав плечима. Але, здається, незабаром, помітила, що зараз не час для цього

– Зрозуміло... Тебе ж просили не розповідати? – Дякую що розповів мені.

– Натомість, я хотів би щоб про це не чули інші.

– Я розумію. Обіцяю.

Маюмі підняла праву руку, ніби дала клятву.

На цей природній грайливий жест, у Тацуї виникла небезпека, що він розсміється.

– ...Прозвучить неймовірно безглуздо, але я відчула себе краще.

– ...Справді, подібного ніде не почуєш.

– Це зрозуміло. Тому що я кажу подібне лише перед Тацуєю.

«Ну і як це слід інтерпретувати?» Трохи занепокоївся Тацуя.

Вона все ще «ставиться як до молодшого брата», як декілька днів тому?

Те про що думала Маюмі, для нього завжди було таємницею.

◇ ◇ ◇

– Як наші успіхи?

– Все за планом. Перша старша школа немає іншого вибору, окрім як відмовитися від участі в Коді моноліту.

Йокогама, китайський квартал, пентхаус деякого готелю. У великій кімнаті, прикрашеній червоним і золотим, п’ятеро чоловік сиділи за круглим столом, що був накритий для чаювання.

На стіні висів гобелен з летючим драконом, вишитим золотом.

Код моноліту - це найважливіше змагання. Незважаючи на те, що до загального заліку зараховується половина балів дивізіону новачків, та все ж це значимо.

Чоловіки посміхнулися і закивали. Однак обличчя залишалися блідими, а посмішки натягнутими.

◇ ◇ ◇

Тацуя залишався в наметі, після того як Маюмі сказала йому «Я хочу щоб ти не дав дівчатам першого року, засмутитися, щоб це не завадило їм» але... Він не знав, що конкретно йому робити.

По перше, він вважав що психічний стан дівчат - це турбота старших учениць.

Лаючи себе, в душі за недбалість, що тоді безтурботно кивнув, а на поверхні виглядаючи, «ніби нічого не сталося», він працював над CAD, налаштовуючи його підчас підготовки до фінального матчу.

Незважаючи на те, що це все що він зробив, невдовзі він був оточений учасницями першорічками.

Тацуя хотів думати, що це тому що лідер дівчат першого року, Міюкі, немов приклеїлась до нього, але він не був настільки нечутливим, щоб просто наївно вірити в це.

Їх очі справді дивилися на нього.

Це не були кокетливі погляди. Він не був настільки самозакоханим щоб зробити таку помилку, і не був настільки сухим, щоб не помічати ці погляди.

Але, в той же час, він був нечутливим в достатній мірі, щоб не зрозуміти їх значення.

Йому було важко в оточені цих мовчазних поглядів, але він не міг прогнати їх і в жодному разі налякати.

Його не турбували марні розмови. У нього не було іншого вибору, він вирішив не звертати на це увагу і працювати як завжди.

Вічно не змінний зовнішній вигляд.

Вічно стійкий.

Для нього не існувало такого явища, як вічність.

Для Тацуї, якого власна здатність змушувала продовжувати стикатися з причиною мінливості речей, не існувало нічого подібного.

Тож, дивлячи на дівчат, які трохи повернулися до рівноваги, Міюкі посміхнулася замість свого брата.

На око, його нормальність, або його награна нормальність мала найбільший ефект на психічну стабільність Хоноки.

Спочатку, коли вона почула про «нещасний випадок» з Морісакі та іншими, її обличчя стало блідим, але бачачи, як Тацуя проводить брифінг, як ніби нічого не сталося, вона знову стала спокійною.

Таким чином, після усього, єдиним хто залишився неспокійним був Тацуя.

– Перш за все, не має причин змінювати стратегію на кваліфікацію. Так чи інакше, Ілюзорна битва гра на витривалість.

Однак, навіть якщо він хвилювався, це не означає, що зараз він міг щось зробити.

Зараз майже час фіналу. Тож у нього не було часу. Він відкинув тривоги і сконцентрував свою увагу на тактиці.

– Сурово забороняється виснажуватись. Все, що вам потрібно, це спокійно розподілити темп.

Під поглядом Тацуї, Субару перебільшено кивнула.

– Не роби зайвих дій, Хонока. Так само, як ми і тренувались, будуть фальшивки створені магією Ілюзій, щоб ти марно витрачала свою енергію.

Усвідомивши сказане, цього разу, кивнула Хонока.

– Вам, двом, потрібно думати як показати свої здібності. Усе нормально, оскільки за нами вже перше і друге місце.

Відкинувши слабке занепокоєння сміливою заявою Тацуї щодо монополії на перше і друге місце, з огляду на більшу впевненість, дві дівчини радісно і підбадьорливо кивнули.

◇ ◇ ◇

Хоча зараз була середина літа, найдовші дні року вже минули.

О сьомій вечора сонце уже цілком зникло за горизонт, блакитне небо змінилось зоряним.

Поверхня озера відбивало світло зір і надавало йому блиск.

Під поцяткованим небом шестеро дівчат стояли на стовпах.

Витончені костюми, що підкреслювали вигини тіла, не мали неочікуваних аксесуарів і новинок моди, коливання на воді створювало враження міста фей. Певно це і було причиною великої кількості вболівальників чоловічої статі.

Ілюзорна битва це змагання в якому змагаються за кількість збитих, спеціальними паличками, тривимірних візуальних сфер, що проектуються на десятиметровій висоті, над землею.

Але хоча кажуть «збити», сфера не реагує на удар знищенням чи розбиттям.

За даним механізмом комп’ютер аналізує сигнал, який випромінює палиця гравця і положення сфери, що проектується, і коли вони перетинаються, проекція сфери припиняється, а гравцю, що визначається за сигналом палички, додаються очки.

Щоб перемогти в цьому змаганні необхідні дві навички.

Швидко переміщуватися на прогнозовану висоту де з’явиться сфера.

І як швидко ви можете визначити прогнозоване положення сфери.

З цих двох чинників, другий часто ігнорується. Оскільки не існує нічого швидшого за швидкість світла, вважається найшвидшим варіантом визначити світло стереоскопічного зображення і відразу підскочити, але тут також є винятки.

Перед тим як в повітрі з’явиться чергове об’ємне зображення існує розрив в декілька секунд. Якщо визначити місце положення коливання світлових хвиль, підчас формування зображення, ціль можна захопити раніше, ніж з’явиться фактичне світлове підтвердження.

Хонока мала велику чутливість до світлових хвиль - до змін Ейдосу, що означає виникнення світлових хвиль, і це дало їй велику перевагу в кваліфікації, тому вона опинилася в фіналі.

За мить до того, як в горі сформувалась червона сфера, Хонока активувала свою техніку.

Інші учасниці дивились на це ніби зі сторони.

З’явилось наступне зображення сфери.

Синього кольору. Цей колір світився найдовше, і ці кульки були найпростішими для отримання очок.

П’ять гравців одночасно почали запуск послідовності активації.

Та першою в повітрі опинилась, Субару.

Почали усі одночасно, та перша двійка, що завершила запуск послідовності активації, була з першої старшої школи.

Та, через це, міцно стискали зуби і жували губи не учасниці на полі, а техніки за його межами.

Продемонстрована стабільна різниця означала, що існує невідповідність в продуктивності CAD.

Однак продуктивність апаратних засобів була однакова, оскільки кожна школа мала можливість обрати модель з верхньої технічної межі.

Залишалася різниця з боку програмного забезпечення

Це різниця в майстерності інженера.

– Чорт, як можна вкласти таку складну дію в таку маленьку послідовність активації!

Звідкись донісся чийсь голос. Камера з фільтром Кірліана ( фільтр для візуалізації концентрації і активності мисленнєвих часток) і можливо через неї записували початкову обробку Хоноки і Субару (від початку обробки до завершення зчитування послідовності активації).

По прямій лінії (нехтуючи ефектами гравітаційного прискорення) вони летіли у бік стереозображення, зависали перед світловою кулею, малювали параболу, заробивши очки, і повертались на платформу, витративши енергію і приземлялись.

Підчас усіх цих дій ні Хонока, ні Субару не маніпулювали своїми CAD. Тобто, всі кроки до посадки були записані в послідовності активації, що використовувалась при стрибку в гору.

Чим менша послідовність активації, тим швидше завершується процедура її активації.

Чим менша кількість запусків, тим менше навантаження на мага.

Це була найшвидша модифікація явища, з найменшою магічною силою.

– Наче це робота Тауруса Сільвера!

Поскаржився хтось в гомоні загального обговорення.

– А-чан, що сталося?..

Коли Азуса обернулась, то побачила Маюмі, що до цього здивовано спостерігала, як вона заклякла з широко розкритими очима.

– Ні… нічого.

Дивлячи, як Азуса стиснулась в клубочок, Маюмі запитала «Точно?» і повернулась до перегляду гри.

Азуса завжди так реагувала, тому вона не хвилювалася.

На відміну від звичайного, розум Азуси зараз був зайнятий чимось іншим, а не соромилась.

«... Ніби Таурус Сільвер?»

Раніше сказав чийсь голос.

Слова що були змішані з аваціями радості і криками, чітко засіли у вухах Азуси.

«Повністю ручне налаштування запуску... Використання новітніх результатів досліджень, щоб з’єднати систему загального типу та спеціалізовану підсистему... Запис в CAD загального призначення технології циклічного виклику... «Інферно»... «Фононий мазер»... «Ніфльгейм»... Кожна з них магій найвищого класу, послідовності активації для яких ніколи не публікувалися...».

Як у людини, що прагнула розробляти магію на такому ж рівні, в думках Азуси продовжували кружляти численні «трюки», що продовжували вражати на цьому турнірі.

«Ніби? Наче Таурус Сільвер?

Ні, таке... Не можливе, якщо ти не Таурус Сілвер...»

«Несподівано може бути, що він такий же молодий японець, як ми з вами».

Раптом в пам’яті Азуси пролунав його голос.

– ...Справді, що сталося? Може відпочинеш, якщо почуваєш себе не добре?

– Ні, дійсно, нічого...

Маюмі поглянула на Азусу що раптово підскочила, з острахом і турботою, але Азуса вже не звертала на це увагу.

В пам’яті сплили ті слова. Можливо це була не здогадка...

«Це ж не можливо? Це ж не можливо, це ж не можливо? Це ж не можливо, це ж не можливо, це ж не можливо?»

Лише ця фраза зайняла усю відомість Азуси.

Десь там, далеко, у реальності дві молодших учениці, домінуючи, здобули перемогу і досягли кінця першого періоду.

◇ ◇ ◇

Зрештою, як і передбачав Тацуя, Хонока і Субару завершили змагання, обидві опинившись у фіналі. Незабаром, після змагання, Тацуя був викликаний до зали нарад, не для того щоб поділитися радістю перемоги.

Там на нього чекали старшокласники, що приховували свої емоції під серйозним виразом, на відміну від дівчат одноліток, що цілковито втратили самовладання від радості.

Маюмі, Марі, Катсуто, Сузуне, Хаторі і Азуса.

Зібралось керівництво першої старшої школи.

Крім того, були присутні Кіріхара і Ісорі.

Зважаючи на те, що люди серйозно постраждали, певно вони не могли радіти, але навіть так їх обличчя були занадто суворими. Зокрема, Хаторі розгубився яку маску надягти і зупинився на замерзлому обличчі.

Судячи з цього, тема була не радісна, тож Тацуя подумки приготувався.

– Дякуємо за сьогоднішню роботу. Дякую за досягнення, що перевищили наші очікування.

Маюмі говорила формальна, використовуючи багато формалізованих слів.

Тацуя, зауважив той факт, що вона поглянула на Катсуто, перш ніж сказати ці слова.

– Усе завдяки тому, що гравці докладають максимум зусиль.

Тацуя також повернув формальну, безпечну відповідь. Він не відчував такого напруження від дня вступу до школи.

– Звісно, це результати роботи пані Мітсуї та пані Сатомі і решти.

Проте, всі тут присутні визнають, що внесок Тацуї-куна дуже вагомий.

Ми практично не переможні у всіх трьох змаганнях, за які ти відповідав... Я думаю, що саме завдяки Тацуї-куну ми зможемо забезпечити друге або вище місце завдяки очкам дивізіону новачків.

–… Дуже дякую

Скромно схилив голову Тацуя.

І не піднімаючи погляду, він чекав наступних слів, але Маюмі не переходила до головного предмету розмови.

Коли Тацуя повільно підняв очі, Маюмі дивилась на Катсуто.

Схоже, те що хотів пояснити Катсуто, було важко говорити.

Що це за факт про який вони вагаються говорити.

Маюмі помітила, що Тацуя дивиться на неї і ненадовго прикривши очі, зважилась

– Як я вже сказала ми зможемо забезпечити друге місце в дивізіоні новачків, навіть якщо відмовимося від Коду моноліту. Нинішнє друге місце за Третьою старшою школою, а різниця за очками спостерігається лише в дивізіоні новачків, в п’ятдесят очок. Якщо Третя старша займе друге місце або вище в Коді моноліту, то переможе в дивізіоні новачків, наша школа переможе, якщо вони займуть третє і нижче.

Тоді вони зможуть досягти своєї стратегічної мети виграти в цілому, не витративши очок в дивізіоні новачків.

Навіть якщо так, чому вони настільки напружені.

Крім того з якою метою сюди викликали його.

Що стосується Тацуї, то зараз він був схвильований до певної міри.

– Перед початком змагань дивізіону новачків ми розсудили, що цього достатньо.

Маюмі, здається, відчула його роздратування. На її обраному виразі обличчя з’явився проблиск збентеження. Голос звучав нервово і нестримано.

– Раз ми зайшли так далеко.

Проте вона не осіла, а мала намір висловити все і відразу.

На цьому етапі Тацуя нарешті зрозумів, що вони хочуть.

– Ми бажаємо досягти перемоги в дивізіоні новачків.

Тон Маюмі повернувся до звичайного.

– Ти знаєш, що на Код моноліту Третя старша виставили Ічідзьо Масакі і Кічідзьодзі Шінкуро?

На питання Маюмі, Тацуя відповів одним словом, «Так».

– Он як... Відставимо Ічідзьо-куна в бік, Тацуї-куну, можливо, більше відомий Кічідзьодзі-кун. Якщо ці двоє в команді, шанс програшу малоймовірний. Якщо ми відмовимось від Коду моноліту, то перемогти в дивізіоні новачків майже не можливо.

Так от, що вони хочуть від нього.

– Так от Тацуя-кун... Не міг бити вийти на Код моноліту на заміну Морісакі-куна та інших.

«Справа» про яку говорила Маюмі, була саме такою як очікував Тацуя в своїх думках.

– ...Чи можу я запитати про пару моментів?

– Так, яких.

Він вже знав відповіді на дев’яносто відсотків, але Тацуя вирішив впевнитись.

– Решта два змагання кваліфікації були перенесені на завтра, чи не так?

– Так, вірно. У світлі обставин, розклад завтрашніх матчів, також зміниться.

– Хіба не заборонено змінювати гравців, навіть якщо хтось поранений і не може продовжувати змагатися?

– З огляду на обставини було зроблено також особливе виключення.

Ця відповідь також була очікуваною.

Однак, притому що ситуація була цілком очікуваною, прийняти її - це інша справа.

– ...Чому вибір впав на мене?

Це було не питання, а тонка відмова. Зберігаючи люб’язність до старшокласників, він не сказав просто «Ні».

Маюмі, ймовірно, передбачила таку відповідь Тацуї, але не змогла придумати, як його переконати і ходила довкола. Навіть зараз, на її неспокійному обличчі була привітна посмішка.

– Я думала, що Тацуя-кун найбільше підходить на заміну, але...

– Якщо відкласти оцінку практичних навичок, в навичках реального бою, ти, мабуть, на першому місці серед першокурсників.

Марі, що до цього залишила розмову на Маюмі, певно помітивши в розмитих відповідях провал, долучилась до «переконань».

– Код моноліту - це не «реальний бій». Це «магічне змагання», де забороняються атака з фізичним контактом. Це слід розуміти, навіть без нагадування.

Тим не менш, вона не досягла мовчання Тацуї.

– Я думаю ти достатньо хороший навіть в бойовій магії.

Марі поглянула на Хаторі і той відвернув обличчя з гірким виразом.

Це був досить безжальний, настільки ефективний метод переконання, що Тацуя більше не міг посилатися на «недолік сили», але це була не єдина карта в його руках.

– Але я не гравець. Якщо потрібна заміна, то має бути кілька гравців, що брали участь лише в одному змаганні.

Цього разу Марі не заперечувала.

– Якщо не враховувати гордість першого потоку, краще обрати заміну з «гравців», як, заміна з «допоміжного персоналу» може нашкодити впевненості наступній зміні.

Це напевно було питання, що викликало найбільші хвилювання і те яке вони найбільше не хотіли згадувати.

Дивізіон новачків має великий вплив у вихованні нових учнів. Навіть якщо вони зможуть перемогти цього року, певно це матиме негативний вплив на результати майбутніх ігор, наступних років.

Якщо на основне змагання, на заміну оберати когось з другого потоку, це буде удар не лише для інших гравців, але й по гордості першорічок першого потоку.

У Маюмі і решти не було заперечень. Очевидно це кінець обговорення, розсудив Тацуя і спробував закінчити розмову чіткою відмовою, а в цей час.

– Не підлабузнюйся, Шіба.

Прозвучав глибокий голос Катсуто.

Тацуя не зміг відразу відповісти.

Тому що не зрозумів, що йому сказали.

Це правда, що те що він сказав було виправданням, загорнуте у позитивні аргументи, але те що аргументи були позитивними, не повинно виникати сумніву.

Якщо він вийде, вони зможуть отримати друге місце, навіть якщо він не зможе перемогти Третю старшу.

Різниця між першим і другим місцем в Коді моноліту складає сорок очок. Якщо вони здобудуть друге місце, то зможуть перемогти в дивізіоні новачків.

Але у цьому випадку, ключем для перемоги в дивізіоні новачків, як не крути, буде Тацуя.

Певно це буде не приємним результатом для учнів першого потоку, що досі живуть в уявному елітарному світі. Навіть якщо вони програють в кваліфікації, для них буде не стерпним, якщо їх представлятиме учень другого потоку.

– Ти вже член нашої команди.

Проте Катсуто вдарив прямо в слабке місце думок Тацуя.

– Незалежно від того гравець чи з допоміжного персоналу, ти один з двадцяти одного представника, обраних з двохсот учнів першого року.

Пояснив підтекст Катсуто.

Присутність Тацуї вже стало великим ударом і збуренням для духовного спокою першого потоку.

– І в цій надзвичайній ситуації, наш лідер, Саєгуса, обрала вас.

Як тільки ти прийняв відповідальність члена команди, ти узяв на себе обов’язок, як її член.

– Проте...

Та все одно він не міг промовчати. Тому що вони...

– Як член, ти не можеш суперечити рішенню лідера.

Якщо ми вирішимо, що з цим рішенням є проблема, ми в змозі допомогти лідеру.

Іншим членам команди не дозволяється його оскаржувати.

Звісно... Якщо це не сама зацікавлена людина, за яку прийняли рішення.

Тацуя поглянув йому в очі і відмовився від слів, що збирався сказати.

Він нарешті зрозумів, про що говорив Катсуто.

Не важливо хто буде проти, не важливо який буде результат, хотів сказати Катсуто, це все відповідальність лідера.

– Не тікай, Шіба. Навіть якщо ти заміна, після того як ти був обраний, виконай свої обов’язки.

Ці слова стосувалися не лише Турніру дев’яти шкіл. Оскільки на турнірі не існувало практики заміни.

Не відступай, користуючись положенням учня другого потоку.

Не шукай виправдань.

Не став себе в положення слабких.

Навіть якщо ти заміна – ось що це означало. Навіть якщо ти «від», ось що значили його слова.

Маршрути для евакуації були заблоковані.

До того ж, через сказане тут, він не збирався відступати.

– Зрозумів. Я виконаю свої обов’язки.

Обличчя Маюмі і Марі розслабились.

Катсуто стійко кивнув.

– Тож хто буде в команді, окрім мене?

Його тон перед старшокласником став помітно розслабленим.

Досі, він свідомо використовував більш напружений тон, ніж зазвичай.

– Вирішувати тобі.

– Ха?..

Видав Тацуя, це був не той випадок, коли він прикидався що не розуміє. Він знову не міг зрозуміти, що йому сказали.

– Підбір двох інших людей, залишається на тобі.

Ті ж слова були сказані по іншому, Катсуто додавши кілька слів, ніби тільки-но подумавши, що він повинен сказати.

– Бажано вирішити це прямо зараз, але якщо потрібен час, повертайся сюди через годину.

Почувши слова Катсуто, Тацуя подумав, «Ти не змінюєшся».

Усе було так само як у квітні, коли вони атакували базу «Бланш». Він дав право приймати рішення учню молодшого року, ніби нічого не сталося.

Тацуя уникав відповідальності, лише через засторогу, а Катсуто не міг відступити через відповідальність. Це не через якусь спеціальну підготовку лідера, це було в його характері... Відкинувши стороні думки, Тацуя повернувся до питання.

– Ні, якщо питання лише у виборі, часу мені не потрібно...

Тацуя вже обдумав особи двох кандидатів.

– Але чи погодяться вони.

– Їх переконання залиш на нас.

...Це означало що вони не відступлять.

Тацуя вперше зрозумів, що у глави Дзюмондзі був досить жорсткий характер.

– Підійде хто завгодно? Чи можна обирати когось поза командою?

Настрій Тацуї став веселішим. Немов мав змогу вести себе настільки легковажно, настільки це можливо.

– Що? Постривай, це трохи.

– Не важливо. У будь-якому випадку, це просто накопичення винятків. Один чи два, вже не важливо, якщо їх кількість збільшиться.

– Дзюмондзі-кун…

Поглянула на того Маюмі з виразом звинувачення на обличчі, але на обличчі Катсуто жодного мускулу не здригнувся.

– Отже, візьму Йошіду Мікіхіко та Сайдзьо Леонхарта, з клас 1-E.

– Ей, Шіба-кун?!

Хаторі хотів швидко вставити слова зауваження, але його зупинила Сузуне.

– Чудово. Накайдзьо.

– Т-так!

Навіть коли Азуса відповіла з надмірною реакцією, Катсуто не подав виду.

– Будь ласка, викличте сюди Йошіду Мікіхіко і Сайдзьо Леонхарта. Ці дві людини повинні знаходитись в цьому готелі, у якості окремої групи підтримки.

На перший погляд, він здавався зухвалим, хоча насправді так і було, він завжди помічав подібні дрібниці. Ну, цілком не звично, що учні, що не є членами команди або членами групи підтримки, знаходяться в цьому готелі, але для настільки передбачливих людей, як він, не дивно, що він знає подібне. Проте Тацуя був цілковито вражений Катсуто.

– … Тацуя. Можна запитати про причини вибору?

Оскільки Марі поклалась в переконанні на Катсуто, вона не мала жодного наміру заперечувати.

Вона просто не могла зрозуміти, у неї навіть почали виникати підозри, що щось затівається, коли вона це сказала.

– Звичайно. Найбільша причина полягала в тому, що я не бачив ні боїв, ні тренувань інших хлопців.

Тацуя здійснював супровід дівчат і по суті не бачив і змагань або тренувань хлопців першого року.

– Я нічого не знаю про специфіку їхньої магії або їхні магічні характеристики. А гра вже завтра. Якби ми почали з нуля, то не змогли ні розробити стратегію, ні скоординуватися вчасно.

– ...Тобто цих двох ти знаєш?

– Так. Знаю, бо Йошіда і Сайдзьо не лише мої однокласники, але й добрі знайомі.

– Хм... В цьому є певна логіка. Налаштування може провести інший інженер, але якщо товариші по команді не знають один одного, змагатися буде складно.

Обдумавши сказане, Марі кивнула і раптово показала пустотливу посмішку.

– Так яка ж головна причина?

На зацікавлене запитання Марі, Тацуя без вагань дав просту відповідь.

– Навички.

– Ха?

Через таку впевнену відповідь, не тільки Марі, але й Маюмі, Катсуто і Сузуне, заінтриговано поглянули на Тацую.

◇ ◇ ◇

– Ей, Тацуя... Серйозно?

Знову і знову, з підозрою, запитував Лео, з переляком на обличчі.

– Президент Саєгуса так-сяк, але як ти думаєш, голова Дзюмондзі допустить такий безлад.

Відповів Тацуя, відкинувши пустощі.

– Ну навіть якщо забути про президента, я досі не розумію... Ха-а, так це дійсно серйозно.

Глибоко зітхнув Лео стиснувши щоки, немов міхи.

Мікіхіко, що був поряд з ним, схоже, був шокований не сподіванкою, бо не знав на чому зупинити очі.

– Мікі ти заспокоїшся?

– Моє ім’я Мікіхіко.

Сів на ліжко Мікіхіко, схоже трохи відволікшись через свою звичну перепалку з Ерікою.

Зараз вони знаходились в двомісному номері, в якому проживав Тацуя. Після того як лідери в повному складі вмовили стати заміною, можна сказати змусили, Тацуя запросив цих двох, щоб обговорити план майбутніх дій.

Еріка і Мідзукі, за «домовленістю», пішли за ними.

Міюкі, Хонока, і Шізуку були спіймані Емі, Субару та іншими членами команди і зараз були втягнуті в коло божевілля.

– Але... Ні я, ні Мікіхіко не підготовлені ж?

– Ах так... Не тільки CAD, у нас навіть форми немає, вірно ж?

Мікіхіко трохи зблід. Від раптового призначення, схоже, що вони були збентежені і налякані від несподіваних дій, що їх учнів другого потоку обрали в дивізіон новачків. Сам Мікіхіко не визнав би, що злякався.

Обличчя Лео було природнього кольору, але затуманився його звичайний непереможний погляд. Було видно, що він не радий цьому.

Добре Мікіхіко, але для Тацуї було несподівано, що й Лео неохоче на це відреагує, проте він не мав наміру змінювати його настрій. Для Тацуї і мови не було, що вони все скинуть на нього.

– Заспокойтесь. Я можу сказати, що для мене теж не підготували форму.

– Ну, якщо б лише це викликало побоювання.

На слова Лео, Тацуя махнув рукою.

– Заспокойтесь. Якщо нічого не змінити, не варто хвилюватись.

– Так, я теж саме кажу.

Цього разу, своє зауваження вставила Еріка.

«Зрештою», подумав, Тацуя, «у цих двох схожі інтереси».

– Ну, це правда. Інакше кажучи, я міг сказати теж саме, але... Усе добре. Ми попросили Накайдзьо-семпай подбати про форму і захисне обладнання. Незважаючи як вона виглядає, Накайдзьо-семпай досить компетентна. Вона підготує ідеальну форму.

Ніхто не висловив жодних заперечень. Здається, не було жодних сумнівів, що її зовнішність суперечить її компетентності.

– Я готуватиму CAD Достатньо буде по одному на кожного.

Зазвичай кажуть, що для підготовки CAD, з нуля і до готовності до запуску, потрібно в тричі більше часу.

Проте ні Лео, ні Мікіхіко, сказане взагалі не здивувало.

По-перше, вони не усвідомлювали наскільки це не реально за «одну годину», але за ці чотири дні, вони вже стільки разів «дивувалися», що вже з’явилося відчуття, ніби Тацуя всесильний.

– Це нормально? Вже дев’ята година вечора? У тебе ж ще й свій є?

З четвірки, лише Еріка розуміла наскільки складно налаштовувати CAD, тож її погляд був стривожений.

– Все гаразд. Зі своїм я закінчу за десять хвилин.

Очевидно хвилювання були безпідставними. Знову згадавши про його нестандартний рівень, Еріка голосно зітхнула.

– Десять хвилин, так десять хвилин... Безглуздо турбуватися про тебе, з цього приводу.

– Нажаль в реальності ми не можемо дозволити собі так багато часу.

– Що?

Еріка швидко театрально зробила не зацікавлене обличчя, але після серйозної заяви Тацуї, знову повернула вираз здивування.

– Це настільки несподівана ситуація, що я не можу вигадати тактику, яку можна звести до стратегії.

Немає часу практикуватися, у нас не має іншого вибору, окрім того, як йти на змагання без репетицій.

Після грубих налаштувань, доведеться вийти на змагання лише з грубою силою.

Мені самому це все не до вподоби.

Те що сказав Тацуя було більш бурчанням ніж скаргами.

Еріка трохи розслабилася і кивнула.

– ...Зрозуміло. Основним талантом Тацуї є хитрощі.

– Ти висловилася занадто грубо.

На такі награно злі слова Еріки, Тацуя міг лише опустити плечі і посміхнутися.

– Ну... навіть якщо я скаржитимусь, з цим нічого не вдієш. Поки Ічіхара-семпай і Накайдзьо-семпай готують необхідне обладнання, давайте обговоримо нашу стратегію.

– Стратегію, ти ж сам сказав, що ми не можемо її розробити.

Мідзукі, з засмученим виразом стала перед Ерікою, яка вже починала придиратися. (Просто стала перед нею)

– Еріка чан... Зупинися, давай не заважати пану Тацуї.

– Що не так! Мідзукі, я лише намагалася розвіяти цю важку атмосферу...

– Добре, добре, давай трохи заспокоїмося, раз важка атмосфера вже розвіялася. До того ж, Еріка, хіба він не сказав, що у них мало часу.

Здається, нещодавно Мідзукі знайшла підхід до стримування своєї подруги, тож зараз не тремтіла, як раніше.

– Ну-у...

Еріка трохи засмутилася і надула щоки, але не продовжила опиратися. Незалежно що вона казала і як ставилася до цього всього, вона все-таки зупинилася, оскільки переживала за Тацую, Лео і Мікіхіко.

– Для початку формація.

Тацуя відразу перейшов до задуманого, не звертаючи увагу на попередню розмову.

– Атака за мною, в захисті - Лео, Мікіхіко підтримає партизанськими атаками.

– Гаразд. Але що значить захист, що я повинен робити?

– Я також хочу запитати. Що значить партизанська атака?

Лео та Мікіхіко, схоже, обидва погодились на цю ідею. Або можливо розхвилювались. Швидше за все, вони хотіли просто з усім покінчити, та незважаючи на причину зміни на позитивне ставлення, Тацуя почав пояснювати детальніше.

– Оборона полягає в захисті нашого моноліту від ворожих атак.

Вам же відомі умови перемоги в Коді моноліту, так?

На питання Лео відповів трохи не впевнено.

– Зробити так, щоб інша команда не змогла продовжувати бій, або вести в термінал код, захований в моноліті.

– Ага. Отже, для того, щоб прочитати прихований код, необхідно розколоти моноліт, застосувавши на ньому спеціальну не системну магію. Особлива магічна формула є ключем, що розколе моноліт на дві частини, після того як він розкладеться, склеювати його магією заборонено. Але не забороняється з її допомогою блокувати моноліт. Крім того, максимальний діапазон воду магії встановлений на десяти метрах, вона запрограмована не діяти, якщо ключ активовано на більшій відстані.

– ...Іншими словами, роль захисника полягає в тому, щоб стримувати команду противника в межах десяти метрів від моноліту, щоб захистити його від злому, навіть якщо активовано магію ключа, і завадити прочитати код, навіть якщо моноліт зламаний, значить, завадити ворогу зробити ці три речі?

– Максимальний бал.

Задоволеним тоном відповів Тацуя, на запитання Лео.

– Як правило, активації ключа запобігають контирмагією, цього достатньо, але, як приклад, можна запобігти відкриттю моноліту магією Зміцнення. Якщо бути точним, можна зберегти сталий стан, навіть якщо він буде порушений. За таких умов розколотий моноліт не буде знову з’єднаний, тож порушень правил не буде.

Лео спочатку посміхнувся, а потім негайно звернувся до Тацуї.

– Я не хотів би цього говорити, але Тацуя, це ж прекрасна «хитрість»?..

Тацуя не збирався здатися такому рівню, єхидства (хоча це і жарт між друзями).

– Лео і Еріка сказали одне і теж.

Лео, здригнувся і закричав.

– Здаюся!

– Щ-що це означає!

Як раз у цей час, Еріка продовжила ланцюгову реакцію.

– Ей-ей, Еріка-чан, спокійніше. Лео, будь ласка, заспокойся.

Завдяки арбітражу Мідзукі, ці двоє негайно відвернулись.

– ...Частину з ключем я зрозумів. Як я зможу позбутися ворогів?

Продовжив розпитувати Лео, відновивши холодний розум.

– Неможна ж бити руками або ногами, чи не так? Я не пишаюся, але я не впевнений в своїй магічній атаці.

– Скористайся цим.

Сказавши це, Тацуя дістав той «меч», що тестував Лео.

– ...Але хіба фізичний контакт не заборонений?

Коли Лео це сказав, Тацуя протягнув тонкий буклет.

– Брошура?

Перш ніж запитати, навіщо вона мені, Лео помітив загнутий куток сторінки, відкрив її без запитань.

– Правила Коду моноліту?..

На сторінці з простими коментарями були описані правила для людей що не мають базових знань про Код моноліту, з зображеннями з гри.

– Як там написано, удари по противнику, що летять за допомогою магії не порушують правила.

– «Летить за допомогою магії»... Кажеш, так.

За своїми властивостями цей «меч», може розділити лезо по центру і верхня частина рухатиметься в повітрі слідуючи за рухами рукояті. З точки зору системи магії, це доречно описати, що лезо розділене порожнім проміжком, але, певно, здається, що відламаний кінець меча літає в повітрі. Поки вони не пов’язані фізично, це відповідає умові «об’єкт, що летить за допомогою магії»

– Тацуя, тоді ти створив його, знаючи про це?

На досить серйозне питання Лео, Тацуя похитав головою з кривою посмішкою. Звісно в бік.

– Ти мене переоцінюєш... Це просто ідея. Я не маю звички день і ніч вигадувати хитрі схеми.

Хоч він розумів, що ця відповідь не переконала ні Еріку, ні Лео, але час був цінним, тож Тацуя вирішив це проігнорувати.

– Цей бойовий девайс «Короткий двокомпонентний меч (Шоуцурен)» вже персонально налаштований під Лео. Регулювання відстані і часу, як ми обговорювали раніше, вже встановлені, тож не зламай.

– Е-е, використовувати без випробування.

– Завтра і випробуємо в реальній роботі.

Тацуя видихну і зробив паузу, перш ніж загадково посміхнувся.

– Крім того, я гарантую, користуватися ним стало набагато простіше.

– Ну тоді нормально, якщо так.

Відповівши на злу посмішку Тацуї, хоробрим поглядом Лео, узяв у нього «Короткий двокомпонентний меч».

Далі, роль Мікіхіко...

– Так, Тацуя, що я повинен робити?

Підвівся з ліжка Мікіхіко. Спочатку він, здавалося, вагався, але зараз Мікіхіко виглядав досить позитивно налаштованим або вмотивованим. Тацуя перейшов до пояснень, нічого про це не сказавши, оскільки в цій ситуації було б бажано бути енергійним.

– Партизанська діяльність включає підтримку як атакуючого, так і захисника.

Після короткої відповіді, Тацуя звернувся до нього з питанням.

– Чи є у тебе ще якась дистанційна магія, як тодішня магія Блискавки?

– Ну, так...

Відповідь Мікіхіко була розпливчастою.

Родини, в яких передається древня магія, прагнуть приховати навички якими володіють.

В сучасних умовах класифікації та систематизації магії в сучасній магічній науці, це стало лише формальністю за винятком декількох специфічних навичок, але ймовірно, завдяки глибоко вкоріненій системі цінностей, це продовжувало відображатися в несвідомій поведінці.

Але завтра у них бій, вони битимуться в команді, так що тепер потрібно бути чесним, інакше вони будуть в біді.

– Руйнуюча сила магії Блискавки рангу «C», чи не так?

– ...Ця магія, паралізує так що, так, вона еквівалентна рангу «С». Хоча рейтинг не присвоєно, тому що вона не опублікована.

– Вона приватна... Добре, тоді, чи буде проблема, якщо ми будемо використовувати її завтра?

– Ні... Я не проти. Таємниця - не сам принцип магії, а процес активації. Якщо не використовувати талісман, проблем не буде, якщо активувати її через CAD. ...Тацуя.

– Що?

– Тацуя... Ти ж казав чи не так? Техніка... Йошіди має багато зайвого, тому я не можу використовувати магію, так, як я думав.

– Так.

Тацуя кивнув без затримки або скоріше не вагаючись, погляд Еріки, що була поряд з ним, розгублено блукав.

Мідзукі прикрила рот обома руками.

Навіть Лео онімів.

Без особливої впевненості, ніхто б не міг назвати древню магію, одну з найвідоміших технік, що розроблялася протягом багатьох років «дефективним продуктом».

В іншому випадку, цих людей можна назвати ніяк інакше як жабою в колодязі, яка вважає його найкращим світом.

Тацуя, здається, не належить до останніх.

– ...Тож, Тацуя, навчиш мене більш ефективній техніці?

– Не навчу. Я її налаштую.

– ...Вибач, я не зрозумів різниці.

Коли він подивився руки Мікіхіко були сильно щеплені й не слабкі, але явно тремтіли.

Наприклад, я вважаю що магія Блискавки це похідна форма «Громового дитя», все що я можу зробити це видалити зайві елементи техніки і реструктуризувати послідовність активації для побудови магічного виразу, щоб можна було досягти того ж рівня модифікації події з меншою кількістю обчислень. Ти використовуватимеш магію, яка тобі добре відома, Мікіхіко.

– ...Це правда, ти можеш проаналізувати усе, що бачиш. Якщо я правильно пам’ятаю, вона і справді похідна форма «Громового дитя». Замаскована, щоб приховати її слабкості і запобігти розумнію її справжньої природи. Та, можливо, це і є тим сміттям, про яке говорив Тацуя.

– Довге заклинання може бути потрібним, щоб запобігти втручанню підчас процедури виклику. Однак в сучасній магії, прискореній CAD, контр заходи, притаманні слабким технікам не мають великого значення, якщо тип магії не може бути визначений на етапі запуску. Розпізнання техніки та вибір контрмагії відбувається вже після активації. Єдиною дійсно ефективною протидією в сучасній магії, є та що зводить нанівець вплив незалежно від типу магії.

Мікіхіко легко посміхнувся.

На диво, ця посмішка не мало жодного відтінку самоприниження.

– Ха-ха, зрозуміло... Древня магія, що має перевершувати своєю потужністю, поступається сучасній магії.

– Це не так, Мікіхіко.

– Що?

– Ні древня магія, ні сучасна магія не мають жодних переваг Кожна з них має свої недоліки і переваги.

У зіткненні лицем до лиця, сучасна магія матиме перевагу, лише тому, що має більшу швидкість запуску, що стосується не сподіваної атаки тут древня магія демонструє силу й спритність.

Про це ж говорив ясновельможний Кудо. Справа в тому як її використовувати . Я рекомендував тебе, подумавши, що твоя сила стане чудовим рішенням в несподіваних атаках.

– Несподівана атака... В перше про таке чую.

Пробурмотів Мікіхіко з закритими очима, і немов би позбувшись сумнівів знову їх відкрив.

– Зрозуміло. Оскільки, у такому випадку, я можу використовувати не талісмани а запрограмований CAD, налаштуй його на свій розсуд, Тацуя. Я в тебе вірю.

– Дякую, Мікіхіко. Коли ти сказав, в що віриш в мене, я хотів би щоб ти сказав мені ще дещо.

– Звісно. Це ж необхідно? Я не збираюся нічого приховувати. Сюди відправив мене мій батько, так що навіть якщо таємниці розкриються, сім’я не зможе скаржитись.

– Можеш бути спокійним. Мій рот на замку.

– А... Я також мовчатиму. Я обіцяю, що не розкажу нічого, що тут почую.

– Я теж.

– Вам же відомо, що мій також?

Усі присутні, окрім Тацуї, що досі уважно слухали, підтвердили свій намір тримати рот на замку.

Що стосувалося останньої, Мікіхіко поглянув на неї з підозрою, але переборовши почуття логікою, він кивнув Тацуї.

– Добре тоді, давайте коротко. Ти можеш використовувати «захоплення зору»?

Відповідь прозвучала після короткої паузи, не через те що він вагався, а тому, що був шокованим.

– ...Тобі про неї відомо? Пан Коконоє розповів тобі і про це?

– Ну.

– ...Ти мене дивуєш, Тацуя. Що ж відповідь на питання - так. Хоча я все ще не можу використовувати «захоплення п’яти відчуттів», я можу використовувати «захоплення відчуттів» на два відчуття одночасно.

– Зору буде цілком достатньо, Мікіхіко. У такому випадку, стратегія...

Тацуя не особливо знизив голос, але Мікіхіко прийняв позу ніби прислуховувався.

Як заявив сам Тацуя, налаштування CAD Лео закінчилося менш ніж за годину.

Отримавши два налаштованих CAD, свій і бойовий девайс, Лео у супроводі з Ерікою, котра викликалась бути його спаринг-партнером, відправився на відкритий тренувальний майданчик, щоб попрактикуватися з Коротким двокомпонентним мечем.

Було досить пізно, однак Тацуя пішов на компроміс, оскільки з нею буде Лео, то певно нічого поганого не станеться.

А зараз, Азуса, що стояла поряд з Тацуєю приголомшено спостерігала, як швидко він налаштовував CAD Мікіхіко. Мікіхіко присутній як користувач також спостерігав за унікальним методом налаштування і швидкістю друку, але те що вразило Азусу не було настільки поверхневим.

Зараз Тацуя працював з послідовністю активації, що враховувала традиційні інструменти древньої магії, приводила їх під умови сучасної магії. «Переклад» не заслуговував комплементів, при роботі авто-перекладача виникало багато сміття і незначних помилок в різних частинах коду.

Для Азуси не важко було це виправити.

Але калібрування, що розгорталося перед її очима було серйозним перезаписом послідовності активації.

Розуміючи принцип перетворення послідовності активації в магію, він переписав початковий вираз без втрат магічної функції.

Послідовність активації - це схема послідовності магії. Перезапис послідовності активації означав перезапис послідовності магії. Це вже не корекція під конкретного мага, не рівень очистки магічного процесу від сміття і не модифікація або поліпшення, а скоріше магічне поліпшення, можна сказати це поліпшення самої магії.

Коли Тацуя, перш ніж почати налаштування, розкрив свої плани, Азуса чесно сумнівалась, що таке можливе. Проте, перед її очима витягнули суть магії прямо з послідовності активації, без будь-яких експериментів і спостережень як магія активується практично, а редакторі, виконувалась робота з скриптування необхідних частин і перекомпіляція в нову послідовність активації.

Сама Азуса викликалась допомогти Тацуї від імені інженера, що відповідав за Код моноліту, але в такій божевільній роботі вона нічим не могла допомогти. Підчас перевірки правопису написаної послідовності активації, єдине що їй залишилося, підозра що її мучила перетворилася на впевненість.

Він – Шіба Тацуя – аж ніяк не був майстром рівня старшої школи.

Насправді він перевищив рівень розробника магії.

Він...

Поки Азуса перебувала в своїй плутанині, Тацуя закінчив роботу з перезапису послідовності активації для Мікіхіко, всього за одну годину.