[9]

Том 4. Розділ 3 - [10]

[10] П’ятий день Дивізіону новачків почався з розгубленості. Команда Першої старшої, що стала жертвою безпрецедентного і жорстокого порушення правил в Коді моноліту попереднього дня, отримала травми і не могла продовжувати змагання, зазвичай, у двох наступних іграх їм би зарахували поразку, однак постанова комітету турніру дозволяла продовжувати змагання, виставивши команду заміни. Кваліфікацію в Коді моноліту кожна школа проводила в чотири гри, чотири школи, що отримували найбільше число перемог, переходили у фінальний етап. Якщо число перемог рівна, проводилося порівняння записів битв і їх якісних показників, за винятком безумовних перемог. Бували випадки коли явних переваг однієї з команд, з однаковою кількістю перемог, не було, тоді проводилося додаткове змагання, в іншому випадку, переможцем вважалася команда, що перемогла за коротший час. Нинішня ситуація наступна: Третя старша школа - чотири перемоги, Восьма старша школа - три перемоги, а Перша старша школа, Друга старша школа і Дев’ята старша школа мають по дві перемоги, однак Дев’ята старша швидше закінчила дві свої переможні гри, ніж Друга старша, одна з перемого Першої старшї була викликана дискваліфікацією Четвертої старшої, тож вони могли перейти до наступного раунду змагань. Якщо в сьогоднішніх спеціальних іграх Перша старша переможе у Другої і Восьмої старшої, в наступний раунд пройдуть Перша старша, Третя старша, Восьма старша і Дев’ята старша. Якщо виграє у Другої старшої, але програє Восьмій старшій, пройдуть Перша старша, Третя старша, Восьма старша, Дев’ята старша. Якщо програє Другій старшій і виграє у Восьмої старшої - Перша старша, Друга старша, Третя старша і Восьма старша. Якщо програє Другій і Восьмій, то в наступний раунд не проходить, а пройдуть Друга старша, Третя старша, Восьма старша, Дев’ята старша. ...Ось такі приблизні розрахунки стосовно лідерів. Одним словом, якщо Перша старша переможе Другу старшу, Друга не пройде кваліфікацію, замість того щоб перемогти без змагання. То ж природно, що Друга старша протестувала проти подібних винятків. Та навіть якщо, Перша переможе, Дев’ята старша почне шуміти про фальсифікації. – Іншими словами, щоб запобігти обуренню, ми маємо програти обидва матчі... – Якщо ми вийдемо, то тільки для перемоги. Це природно. Якщо ми збиралися програти, не було сенсу робити для нас виняток. – Схоже моє занепокоєння було зайвим. Це була розмова між Тацуєю і Маюмі. Те що всі три заміни Першої старшої були з числа не зареєстрованих гравців, стало джерелом інтенсивних пліток. Замість того щоб обрати заміну з десятка най талановитіших, один з них технік, а двоє інших взагалі новачки. Деякі припускали, що у них є спеціаліст з Код моноліту, якого приховували, але чи некраще, щоб він приймав участь з самого початку, ніхто не міг зрозуміти наміри Першої старшої. Тому три людини, що вийшли на арену, викликали ще більший інтерес. – ...Не думаєш, що ми трохи помітні? Тацуя коротко спростував нервові слова Мікіхіко. – Це природно, що гравці які стоять на полі привертають увагу. – Ні, я не про це... Похитавши головою Тацуї, Мікіхіко поглянув на Лео. – Зрештою, думаю, ми виділяємося... Зрозумівши сенс цього погляду Лео оглянув себе. Гомін аудиторії підсилив підозри Лео (однак, вони не могли почути, про що говорять глядачі). Вони вийшли в шоломах і захисних костюмах, як і представники інших шкіл. – Меч? Пряма атака - це ж порушення? Але наявність Короткого двокомпонентного меча викликала ще більше обурення. Менше десяти відсотків глядачів могли зрозуміти, що «меч», який мав Лео за своєю спиною, насправді був бойовим CAD. Навіть серед учасників і технічного персоналу, лише деякі знали про існування інтегрованих CAD. Крім того, використання бойових CAD, зазвичай, має на меті використання магії, для підвищення продуктивності само зброї. «Меч» ріжуча сила. «Спис» пробивна сила. «Палиця» сила удару. «Щит» посилення захисту. Наприклад, такі заклинання як «Високочастотний меч», «Прискорення», «Підвищення проникнення», «Зміцнення» або «Відбиття» підвищують ефективність зброї з інтегрованим CAD. Якщо це «меч», він повинен містити інтегроване заклинання, що підвищує результативність прямих фізичних атак, або ріжучу силу, всі думали, що якщо це так, то цей CAD порушує правила Коду моноліту. Але не лише Лео був у центрі уваги. – Вийшов, він. – Вірно. Я не думав, що він вийде як гравець. Два пістолета плюс браслет на правій руці... Він насправді може використовувати стільки пристроїв одночасно? – Цей хлопець робить це. Не думаю що він блефує. Ці два довгоствольні пістолети в кобурах, хіба не спеціалізованого типу? – Це не схоже на приховування зброї, він працює з двома пристроями одночасно. Якщо йому потрібно просто використати магію іншого типу, міг би скористатися пристроєм загального призначення. – Одночасна робота з декількома пристроями, покажи на що ти здатний. Розмова між Масакі і Кічідзьодзі узагальнювали думки оточуючих, гравці і технічний персонал спрямували свої погляди на Тацую. Бісів супер-інженер, що монополізував перші місця на всіх змаганнях, за які відповідав. Так думали всі представники інших шкіл, що не знали що Тацуя є представником другого потоку, застосований ним не стандартний підхід привернув увагу інших шкіл, тому над ним ніхто не сміявся. Єдиним винятком був куток де зібралися представники Першої старшої школи. Тоді як першокурсниці першого потоку з ентузіазмом підтримували його, хлопці з першого потоку реагували прохолодно. Вони підтримували команду супротивника, цікавість захопила всі їхні думки. Серед всього цього, почався бій між Першою і Восьмою старшими. ◇ ◇ ◇ – Значить ми змагатимемося з Восьмою старшою на лісовій арені... – Нам це не вигідно... А для них звично. Сказала Марі дивлячи в монітор, тоді як Маюмі відповіла слідкуючи за прогресом. Код моноліту це змагання де учасники змагаються нарізних природніх локаціях - аренах. На Турнірі дев’яти шкіл використовується п’ять локацій: ліс, гори, рівнина, долина і міська місцевість. Восьма старша школа, серед дев’яти шкіл, найбільше спеціалізується на тренуванні в природньому середовищі, тому лісова локація для них є рідним домом. Локація обирається випадково, шляхом генерації випадкових чисел, але безсумнівно, те, що в цих виключних умовах вибрана локація, що надає перевагу одному з учасників, викликало побоювання, що хтось маніпулює шансами. Проте, ні Маюмі, ні Марі, ні інші керівники, що зібралися в наметі, не хвилювалися. Серед керівників Першої старшої було загальновідомо, що Тацуя є особистим учнем «Майстра ніндзюцу» Коконоє Якумо, а здоровий глузд підказував, що лісова локація з безліччю візуальних перешкод є ідеальним місцем для демонстрації переваг ніндзюцу. Але для шкіл, що не володіють цими фактами, це великий прорахунок. Стартові локації, де знаходилися моноліти, розташовувалися за вісімсот метрів одна від одної. Одягненим в захисний костюм, шолом і CAD, гравцям знадобиться менше п’яти хвилин, щоб здолати цю відстань між деревами. Проте, оскільки потрібно бути обережним, слідкуючи за пересуванням ворога, знадобиться набагато більше часу, навіть якщо не виникне сутичок. Проте, через п’ять хвилин, після початку, моноліт Восьмої старшої був розкритий. Камери, що слідкують за порушенням правил, переслідують гравця, а зображення транслюється на великі екрани перед аудиторією. На аренах, де було багато перешкод, за цим зображенням глядачі слідкували з перебігом змагання. Зараз на великому екрані що плив у повітрі демонструвалася спина Тацуї, що знаходився перед захисником Восьмої старшої. – Швидко!.. – Персональне прискорення? Почувши слова Кічідзьодзі, в голос запитав Масакі не відриваючи очей від екрану. Спина з’явилася лише на мить, в наступний момент, вона зникла за межами екрану. З іншого боку, захисник впав на одне коліно. На екрані змінився кут огляду, показавши Тацую, що по праву сторону від захисника біг до моноліту. – Ні, він не використовує магію для переміщення... Ах! Захисник націлив свій CAD на Тацую. Здається попередня атака Тацуї лиш короткочасно порушила рівновагу суперника. Спеціалізований CAD у вигляді коротко ствольного пістолета почав розгортання послідовності активації. Разом з цим, на екрані, що міг відображати потік сайонів, поширилася віртуальна ударна хвиля, вибух сайонів, що зруйнував послідовність активації. До цього Тацуя тримав CAD в лівій руці. Наскільки було видно через спину, права рука була вільною. Але зараз на екрані був Тацуя, що цілився в захисника з CAD в правій руці. – Коли? Він витягнув? Запитав Масакі пропустивши декілька слів. Але слава Кічідзьодзі не були відповіддю на питання. – Зараз, неможливо... Переривання техніки. – Переривання техніки? Тацуя натиснув курок в правій руці перед монолітом на очах захисника, який шоковано застиг, від того що послідовність активації була знищена. – Вийшло! Моноліт відкрився! Побачивши що ключ руйнування був активований Тацуєю і моноліт команди противника розвалився навпіл, Хонока, підстрибуючи, заплескала в долоині. – ...Дивно. Але Шізуку, поряд з нею, наморщила брови в задумливості. – Шізуку, що сталося? Запитала у Шізуку Емі в колі дівчат першого року. – Чому він відступив, коли моноліт відкрився? Як і сказала Шізуку, Тацуя не підійшов щоб прочитати код, а, розвернувшись, побіг і стрибнув у тінь дерев. – Якщо ти так кажеш... Ей, Міюкі, що ти думаєш. – Навіть старшому брату важко набрати п’ятсот дванадцять символів перед ворогом. Щоб перемогти в Коді моноліту, потрібно нейтралізувати всіх суперників, або надіслати суддям код, що був схований в моноліті і складався з п’ятсот дванадцяти символів. Розкладна клавіатура, що була прикріплена на лівій руці, це термінал для передачу коду. Хоча швидкість набору Тацуї надзвичайно висока, для введення п’ятсот дванадцяти символів, на цій складній клавіатурі, потрібно деякий час. – Ах так... Це вперше, код моноліту розкритий, коли захисник паралізований. Поки Шізуку говорила ніби виправдовувалася, застиглий захисник Восьмої старшої кинувся за Тацуєю до лісу. – Зараз... Що сталося... Коли Тацуя застосував контр магію, можливо, найбільш здивуваною була Марі. Вона панічно дихала і не могла чітко говорити, як не дивно, Маюмі змогла, хоч слабким голосом, але чітко сказати. – Переривання заклинання... Я підозрювала, що Тацуя здатний на це... Він мене не розчарував. – Маюмі, ти знаєш, що це було!? Кинувши погляд на Марі, що палала бажанням дізнатися, Маюмі повернула очі на монітор. – Переривання техніки - це магія, що стисненою масою сайонів безпосередньо підриває послідовність активації, оминаючи область Ідеї, знищуючи послідовності активації чи магії, руйнуючи фантомне тіло з мисленнєвих часток на якому записана магічна інформація для зміни події. Ця магія знищує магічний запис, Грам Демоушін. Хоч це і називають магію, на неї не вплинути зміною інформації або областю контролю, оскільки це фантомне тіло, що не містить магічної структури для модифікації події. Оскільки немає фізичного прояву, на нього не вплинути будь-якими перешкодами. Тож вона насильно знищить будь-яку магію на своєму шляху. Зрештою, настільки потужну атаку, можна звести нанівець шляхом побудови багато шарового бар’єру з мисленнєвих часток. Крім малого ефективного радіусу дії вона практично не мало дефектів, якщо не говорити про практичне використання, це напевно одна з най потужніших контр магій... Але навряд чи є людина яка зможе її використовувати. Для мене це неможливо. Оскільки це спосіб втручання, а не звичайне розсіювання, я не зможу зробити подібного з своєю кількістю сайонів. Насправді, над складна техніка. – ...Іншими словами, це наче велетень що замахується молотом, щоб зруйнувати будівлю? Почувши дивне пояснення Маюмі, Марі вибухнула сміхом. – Ти спокійна, Марі. Раз можеш говорити настільки саркастично. Але, в цілому, ти права. Судячи з бою з Ханзо-куном, я думала, що у Тацуї більш делікатна техніка... А по факту він потужний боєць. – Ну, тоді підчас аварії на шляху сюди... – Саме так. Я тоді нічого не бачила, але, Марі, ти ж була очевидцем. Підчас аварії, було достатньо лише одного удару, щоб стерти більше десятка відмінних заклинань... Скільки ж у нього сайонів... Формація Восьмої старшої це один захисник і два атакуючих. Двоє атакуючих прямували різними шляхами і один з них досяг позиції Першої старшої. – Ох, Тацуя, поспіши! – Давай, Лео! Територія Першої старшої, де знаходився моноліт, знаходилася там, де глядачі могли з легкістю роздивитися всі подробиці. Під пильним поглядами Еріки та Мідзукі, Лео зайняв позицію перед монолітом і дістав свій меч. Зловмисник з’явився за дерев. CAD в його руці, був того ж спеціалізованого типу, що й у його товариша. Було зрозуміло, що перед тим як відкрити моноліт, він мав намір перемогти Лео. Атакуючий націлив на нього пістолет. Лео змахнув горизонтально бойовим девайсом «Коротким двокомпонентним мечем». Рухи були здійснені одночасно. – Він зробив це! – Ей, він це зробив! Кричали Мідзукі і Еріка. Гравець Восьмої старшою був збитий металевою пластиною, що по дузі пролетіла між деревами і нанесла йому прямий удар. Завдяки позиції дерев, Лео розрахував координати для ефективного перехоплення противника, що зупинився на відстані, і вдарив його розділеним мечем. «Меч» об’єднався з «лезом», що енергійно прилетіло, повернувшись по своєї попередньої форми, Лео підняв його до неба. «Клинок» рвонув перед і завис в повітрі. – Уваххх! З ревом, він змахнув «мечем» в низ зі швидкістю радіального руху і ще раз приклав лежачого гравця Восьмої старшої. – Що це було? Може це прозвучало грубо, та це вказувало на те, що зазвичай прохолодний темперамент Сузуне дав не велику тріщину. – «Короткий двокомпонентний меч», оригінальний бойовий девайс розроблений Шіба-куном. Відповіла Азуса, що дізналася про його існування вчора ввечері, коли допомагала з налаштуванням. – Бойовий девайс з оригінальною магією під такою назвою... Цікаво, як він працює? Після короткого пояснення Азуси, Сузуне декілька разів кивнула. – Зрозуміло, це нова ідея. Однак, як для Шіби-куна це досить груба конструкція. – Груба? Сузуне терпляче відповіла здивованій Азусі. – Так, ця магія дуже обмежена фізичними здібностями користувача і підходящими оточуючими умовами. Серед дерев бродив третій гравець Восьмої старшої школи. Хоч це лісова арена, це був справжній ліс гори Фудзі, деякі погорби були штучними, а чагарники і дерева пересадженими, місцевість призначена лиш для тренування. З моменту пересадки пройшло пів століття, але це не настільки густий ліс, щоб заблукати в восьмисот метровій зоні. Але, в реальності, гравець Восьмої старшої безнадійно заблукав. – Де ти, чорт забирай! Не ховайся, покажись! Гравець Восьмої старшої не приховував роздратування в голосі, коли спробував нейтралізувати ультразвукові хвилі магією. Сама сила ультразвуку не була великою проблемою. У кращому випадку це просто легкий шум у вухах. Але гул дивно пригнічував. Шоломи, які носили спортсмени були стандартним обладнанням для захисту піхоти, що захищало від ударів і тиску, та навіть якщо вони використовувались військовими, все ж не захищали від газу або звуку. Він не закривав обличчя, а в районі вуха було багато дрібних отворів для проходження звуку. У випадку звукової атаки необхідно захищатися своєю магією. Гравець Восьмої старшої повернув до кобури командний CAD і діставши з сумки CAD загального призначення у вигляді терміналу, попрямував у напрямку моноліту суперників боячись з ультразвуковими хвилями, що винили з певною періодичністю. Але не важливо як довго йшов, він не міг знайти ворожу базу. Він не помітив. Що поперемінно піддавався впливу ультразвуку високої і низької частоти, а зосередився дише на високочастотному, що дозволило низькочастотному створювати хаос в напівкруглих каналах внутрішнього вуха. У ситуації обмеженої видимості він, повертався то вліво, то в право і з права на ліво, після чого розвертався, оскільки орган, що відповідав за орієнтацію, перебував у хаосі, природно, що він не міг впевнено визначити в який бік повернувся. Якщо ви втратили напрямок, можна скористатися компасом, щоб виправити ситуацію, але, оскільки ваше сприйняття засмічене, ви не можете це усвідомити, тож це важко зробити. Гравець Восьмої старшої потрапив в пастку під назвою «упередження». Саме Мікіхіко створив цю пастку. Магією духів - «Лабіринт відлуння». Навіть якщо він намагався протидіяти цьому, але оскільки його сприйняття орієнтації було в хаосі, він не зміг визначити позицію мага. Ні, навіть якби його сприйняття працювало належним чином, він не зміг би знайти Мікіхіко. Мікіхіко використовував духа, як окремий інформаційний об’єкт, що випромінював цю звукову хвилю. Навіть якщо визначити джерело магії, то там виявлять лише духа. Скритність, що повноцінно запобігає виявлю противником. Це був ефект «несподіваної атаки» магії духів, яку оцінив Тацуя. Знаходячись позаду гравця Восьмої старшої, що рухався вперед і назад, Мікіхіко задумався, чи не пора переходити до наступного етапу плану. Відтягнувши захисника від моноліту і заманивши його між дерев, Тацуя розмірковував, яку тактику обрати, атакувати прямо чи допомогти іншим. Якщо атакувати, він буде беззахисним доки вводитиме код. Якщо допомогти, продовжуючи відволікати захисника опонентів, код вводитиме Мікіхіко. Задумавшись лиш мить. Тацуя вирішив атакувати. Діставши CAD лівою рукою і націливши його до землі, натиснув на спусковий курок. Активуючи магію Зниження ваги і відштовхнувшись від землі з легкістю заскочив на дерево. Після використання магії його місцезнаходження повинно було бути виявленим. Оскільки використання магії викликає неминучу реакцію в Ейдосі. Слідкуючи за цими пульсаціями, можна визначити позицію мага, в момент активації магії. Експерт, може навіть зрозуміти яку саме магію застосували, але чи може гравець Восьмої старшої від такої слабкої магії зрозуміти, що була використана магія зниження ваги? Навіть якщо зможе визначити, що це за магія, то чи зможе здогадатись, що її використали, щоб зстрибнути на дерево? Для Тацуї це був найкращий результат. Він стрибав з гілки на гілку не використовуючи магію. Пружність ніг майже повністю гасила коливання дерева Фактично, захисний Восьмої старшої зупинився саме в тому місці, де він відштовхнувся від землі. Піднявши голову, він поглянув в небо. Стоячи позаду нього, Тацуя натиснув на спусковий курок в правій руці. Великий екран з візуалізацією мисленнєвих часток показав як ілюзорна хвиля сайонів, несистемної магії, накинулася на захисника Восьмої старшої. Той похитнувся і впав. – ...«Резонанс», он як. Несистемна. – Значить створив резонанс між біологічною і сайоновою хвилею. Почувши слова Кічідзьодзі, Масакі кивнув. – Мабуть пристрій у правій руці використовує несистемну магію, а в лівій системну. Джордж... тобі не здається, що його несистемна магія нагадує древню магію? – Ти так думаєш, Масакі? Шюгендо9 або... ніндзюцу. Біологічні хвилі, в стародавні часи називалась «Кі10», дуже схоже на магічну систему, що спеціалізується на її використанні. – Думаю, зараз навіть старомодні люди не кажуть «Кі» – Вау? Придиратися, на тебе не схоже, Масакі. Захисник Восьмої старшої не повністю втратив здатність рухатись. Принаймні він зберіг свою свідомість. Але тепер він не був здатен переслідувати Тацую. Тацуя дав гілці розхитатися і стрибнув, використавши її енергію. Натиснув курок лівою рукою, націлившись на землю і майже без приземлення, перейшов на біг. В одну мить досягнувши моноліту. На моніторі розміщеному в наметі було зображення того, як Тацуя відкриває кришку і без проблем вводить код. Почувши крики Восьмої старшої, що підбадьорювала свою команду, Маюмі поглянула на Марі. Марі також дивилась на Маюмі. – ...Він переміг – ...Він справді переміг. Зараз прохід до фінальної частини був гарантований. Але, чомусь, вони обоє не відчували радості. Код був прийнятий і пролунав сигнал закінчення гри. Коли було піднято прапор Першої старшої, на місцях де сиділи її вболівальники спалахнула метушня. – Ми виграли! – Ми виграли!! – Неймовірно, чудово! Це цілковита перемога, абсолютна перемога! – Вітаю, Міюкі! – Твій брат це зробив! Лунали жваві голоси жіночої команди першого року. Вони кричали так, ніби здобута повна перемога. На загальних трибунах була більш спокійніша картина. – Фу... Ледь серце не зупинилось. – Чому? Адже пан Тацуя, Лео-кун і Йошида-кун цілі? – Не, усі окрім Тацуї, в небезпеці... – Е, чому? – Чому... Ну, з різних причин. На розмиту відповідь подружки, Мідзукі не розуміючи схилила голову. – Ти дивна Еріка-чан. У Еріки було десятків двадцять заперечень, проти того щоб Мідзукі називала її дивною, але не в її характері було змушувати своїх друзів занадто хвилюватися, тож вона вирішила цього разу це пропустити. ◇ ◇ ◇ Наступний матч, між Першою і Другою старшими мав розпочатися через пів години. Хоча він думав що перерва занадто коротка, але Масакі, який був впевнений (переконаний), що сьогодні вони не зустрінуться, це не турбувало. Скоріше виснаження Першої старшої було позитивом, але усвідомивши, що подібні думки є низькими, Масакі свідомо викинув їх з голови. Наступна арена ще не оголошена. Та все ж, Масакі продовжував сидіти на трибунах, розмовляючи з Кічідзьодзі. – Що думаєш про цей матч? – Ти ж хочеш запитати не про саму гру, а про нього, чи не так? На уточнюючі слова, Масакі показав гірку посмішку. – Вірно. Джордж, як би ти боровся з цим хлопцем? – Він виглядає як той, хто вже не перший раз на полі бою і звик до нього. Навички, читання поля, обрання позиції... Ми повинні бути більш обережними з його бойовими навичками, ніж з магічними. – Що з його магічними навичками? – Так... Я був здивований «Технікою перекриття», але... Незважаючи на останній «Резонанс», хоч він ідеально зайшов з заду, та не зміг спричинити втрату свідомості. Хіба це не підказка, для захоплення його області? – Гм.. – Якщо подумати, навіть підчас першого контакту, ймовірно, він порушив баланс опонента за допомогою системної магії Ваги, намагаючись скинути його на землю, але вдалося лише поставити того на одне коліно. Навіть магія Зменшення ваги, з якою він заскочив на дерево, не була достатньо потужною, щоб закинути тіло без допомоги. Можливо він не може використовувати потужну магію. Мабуть, це реакція викликана використанням високопродуктивного пристрою, а низькопродуктивними змагальним пристроями він не зміг продемонструвати свої навички. – Це цілком ймовірно. З такими навичками компонування, цілком природно, що він використовуватиме високоякісні моделі з повни налаштуванням. Існує велика ймовірність, що в нього не було часу звикнути до пристрою з низькими специфікаціями, оскільки це була раптова заміна. – Не знаючи реальних обставин, цього не зрозуміти. У всякому разі, якщо оцінювати лише магічну силу, я думаю немає необхідності остерігатися, окрім «Переривання техніки». Ми повинні бути обережними, щоб не потрапити в його пастку, як захисник Восьмої старшої, в кінці. – Маєш на увазі, не слід боятися зіштовхнувшись з ним лицем до лиця? – Вірно. Якщо потрапимо в ситуацію, груба сила на грубу силу... Якщо ми зможемо це зробити, Масакі стовідсотково переможе. Наприклад, якщо матч проходитиме на арені «Рівнина», то ми переможемо в десятьох випадках з десяти. ◇ ◇ ◇ У кімнаті очікування Першої старшої, очікуючи наступної гри, Мікіхіко був в розгубленості він неодноразово то вставав, то знову сідав. – Мікіхіко... Може трохи заспокоїшся? Байдуже сказав Лео, розмахуючи по сторонам своїм «Коротким двокомпонентним мечем», ніби перевіряючи його вагу після того як були проведені опісля матчеві налаштування. – Лео... ти в порядку. Що ж... До нас привітно ставилися навіть класи з якими ми ніколи навіть не спілкувались. Що це значить? На противагу поглядам оточуючих, що промовляли це, на слова Мікіхіко, після повернення з поля бою, Міюкі світилась захоплюючою посмішкою. – Йошіда-кун на диво сором’язливий. Радісно посміхнулась йому Міюкі, стоячи за спиною, Тацуї, що сидів в розслабленій позі і масувала його плечі. – А не думаєш, що реакція Мікіхіко є досить нормальною? Міюкі, він же доволі сором’язливий підліток. – О, і справді, старший брате. Ви ж ніколи не показували Міюкі свою сором’язливу сторону? Коли Тацуя закинув голову і поглянув на Міюкі прищуреним поглядом, її посмішка лише розширилася. Між тим її білосніжні, тендітні пальчики продовжували масувати його плечі. «Звичайно я соромлюся!» «Але мені ще більш не зручно, коли я бачу подібне!» ...Не маючи бажання сказати це в слух, Мікіхіко залишалося лише мовчки страждати. В цей момент, через тканині двері (звісно це не прості конопляні двері, а високотехнологічне полотно двадцять першого століття) до намету пройшли Маюмі і Азуса. Як тільки вони побачили позу брата і сестри, застигли на місці, температура обличчя Азуси зростала що секунди. Маюмі ніби не червоніла, але дивилася на Тацую, наче на брудну бродячу собаку. – ...Я чомусь відчуваю, що мене засуджують, чи це зневага? – Тобі лише здалося. Виправившись, сказав Тацуя, Маюмі відвернулася і кашлянула, ніби прочищаючи горло. Коли вона повернула погляд, Тацуя вже встав. «Чомусь... Це дитя виглядає як солдат...» Злегка розставив ноги, виправив спину і встав в природну позу з руками за спиною, це знервованість, самовпевненість чи розсудливість, все це доречно. Її власна поведінка здалася більш дитячою. – ...Дійсно, нічого. Як наслідок, Маюмі продовжувала виправдовуватись, через що відчула самозневагу, і подумала, як найшвидше з цим покінчити. – Оскільки визначена арена наступного матчу. – Так ви спеціально прийшли нас повідомити. Дуже дякуємо. Тацуя злегка поклонився Маюмі і запитав поглядом, «Де?» – Міський район. Відповідь Маюмі була досить неочікуваною, щоб змусити Тацую оніміти. – ...Учора ж там таке трапилося? – Вибір локації випадковий. Гадаю, подібне до уваги не береться. – Хм... Чудово що вони виконують роботу не обмежуючись рамками винятків, подумав Тацуя, але сказав інше. – Ми негайно вирушаємо. Налаштування CAD завершено. – Хороша робота. Кивнула Маюмі, а Лео і Мікіхіко вже готувалися. Проте їм потрібно було лише одягнути захисний верхній одяг з шоломами. Що вони зняли і прихопити CAD. Ось і вся підготовка. Просунути руки в рукава курток застібнути блискавки і ґудзики. – А, ну, Шіба-кун… Звернулася до Тацуї Азуса, коли він поправляв кобуру і поклав у неї CAD. – ...Що таке? – Пристрій Сайдзьо-куна... Що ти робитимеш? – Що робитиму? – Тому що... Чи не важко використовувати «Короткий двокомпонентний меч» у проміжках між будинками, в всередині і на сходах? Манія просто змушує лезо літати в повітрі, а сила ураження залежить від сил рук користувача, чи не так? Його перевага, що лезо «розтягується», якщо немає місця, щоб розмахнутися, в ньому немає користі... Це те що я чула. – Ічіхара-семпай розповіла? Він дивився ніби крізь неї, та Азуса почервоніла з іншої причини, ніж раніше. – Як і очікувалося від Ічіхари-семпай, точний аналіз… але не турбуйтесь про це. В кімнатах трапляється простір, де можливо змахнути довгим мечем. Якщо його не можна використовувати як меч в десять метрів, він буде використаний як меч в один метр. Помітивши знак Тацуї, Лео просто кивнув з поглядом «залиш це мені». ◇ ◇ ◇ Матч між Першою старшою і Другою старшою відбувався не лише з ігноруванням вчорашнього нещасного випадку, а навіть моноліти обох команд розташовувались в середині багатоповерхівок, зокрема на третьому поверсі п’ятиповерхової будівлі. Наполегливе невизнання власної відповідальності або помилок, нагадало. що чиновники магічного університету, також частина бюрократичного механізму. Хоча у вчорашньому «нещасному випадку» є певні моменти, в яких не можна зняти провину з організаторів турніру. Крім того. Тацуя взагалі не мав наміру скаржитись, оскільки в будівлі, де було багато схованок, йому було зручніше, ніж на відкритому просторі з гарною видимістю. Зараз він переховувався на верхньому поверсі будівлі, де знаходився моноліт Другої старшої. На їх територію він зміг дістатися не поміченим для захисників, перестрибуючи з сусідніх будівель за рахунок фізичної сили, без використання магії. Оскільки він наблизився якомога ближче, переховуючись в тіннях будівель, щоб дістатися сюди, йому знадобилося досить багато часу. Навіть якщо вони програють цей матч, все одно опиняться у фінальних змаганнях турніру, перше місце змагатиметься з четвертим, а друге з третім. Зустрітися з Третьою старшою в півфіналі зовсім не те, що зустрітися з нею у фіналі. Тацуя визначив, що хоч він залишив Мікіхіко на підтримку Лео, однак часу все одно не достатньо. – Мікіхіко, ти мене чуєш? – Чую тебе, Тацуя. На Коді моноліту не заборонялося використовувати комунікатори, але мало хто це робив. Хоча зміст розмови розкрити не можливо, за допомогою сучасних технологій можна з легкістю виявити співбесідників, якщо мова йде про радіохвилі. А в команді з трьох чоловік, коли учасники розходяться на відстань поза дією комунікаторів, їх роль у співпраці майже нульова. Тож, зазвичай, немає сенсу використовувати комунікатори. Тим не менш, цього разу Тацуя скористався засобами зв’язку, звичайно що у цьому був певний сенс. – Починаймо. Знайди розташування моноліту. – Тут вони навряд чи пройдуть. Поквапся. – Зрозумів. Здається, що вони з того боку втягнуті в бій. Тацуя провів маніпуляції з браслетом на правій руці, щоб активувати магію призиву. Лео, сповнений бойовим духом, змахнув «Коротким двокомпонентним мечем» в бік. Не великий шматок металу розміром в сорок сантиметрів в довжину і двадцять сантиметрів в ширину, частина леза, полетів по дузі і вдарив гравця Другої старшої. Компенсуючи недостачу ваги власною силою, Лео збив опонента з ніг. Гравець Другої старшої впав на землю. Якби це була «справжня битва» він би поспішив вдарити його ногою, але на Коді моноліту заборонений безпосередній фізичний контакт. – Мікіхіко! Навіть знаючи, що той його не чує, Лео, подав сигнал Мікіхіко, що спостерігав за кімнатою за допомогою духів. Відповідь прийшла у вигляді кулькової блискавки. І гравця Другої старшої вдарила блискавка. Однак у Лео не було часу аби тішитися поразці першого опонента. Помітивши, що його тіло під впливом магії Руху, він поспішно вигукнув. – Halt!11 Розпізнавши голос через мікрофон, вбудований в шоломі, CAD на лівій руці активувався. Він здійснив паралельний виклик з використанням двох CAD, однак активована магія була одного типу, тож перешкод, щоб викликали збій виклику, не виникло. На щастя, в даному випадку, існували обмеження - особистий CAD Лео був міцним і конструктивно надійним, а специфікації розгортання послідовності активації застаріли на два покоління, тобто, він відповідав стандартам Турніру дев’яти шкіл. Затримка і неоднозначність підчас розпізнавання голосу не відповідали стандартам Тацуї, але цього разу, в даній ситуації, пріоритет слід було віддати звичкам користувача, тож використовувався особистий CAD, правда, після деякої (значної) переробки послідовностей активації. І, як і очікувалось, CAD Лео, незважаючи на те що він був цілковито «застарілим» створив магію, що б заблокувати ворожу атаку магією Руху. Там де він стояв, магія зафіксувала відносні координати його тіла і опорні точки, використовуючи поверхню, з якою контактувала підошва взуття, як орієнтир. Це була таж магічна програма, яку Марі використовувала в Бою на дошках, хоча і в менших масштабах. На відміну від магії Марі, яка дозволяла вільно рухатися тілу при фіксації відносного положення дошки, що рухалась по воді, магія «Фіксації», яку тільки-но використав Лео, повинна використати нерухому поверхню, як точку відліку, відносно якої його тіло і жоден мускул не рухався б. Тривало це лише мить. Але оскільки вона була магією нижчого рангу вона встигла утворити зміцнення навіть в той час, як магія опонента вже була активована. Ця будівля виглядала як шкільний гуртожиток. Через розбите вікно він помітив ворожого гравця, що перетинав коридор. Лео був готовий замахнутися правою рукою, але ворог вже втік. Він обережно підійшов до гравця, що лежав і тремтів в судомах і зняв його шолом. Згідно з правилами турніру, гравцям, що зняли шолом, заборонено приймати участь в подальших ігрових заходах. «Добре, один є...» Хоча і знаючи що нема з ким поговорити, Лео все ж говорив подумки. «Усе залежить від Тацуї. Тут досить напружена ситуація.» Завдяки магії призиву Тацуї, активувався прикріплений до нього дух. Тацуя не міг використовувати магію духів. Хоча він міг виявити активну духовну істоту, контролювати її він не міг. Сучасна магія - це не правдива інформація створена магом, це технологія, що переписує інформаційне тіло, яке описує подію, а не керує самим інформаційним тілом. Тим не менш, він міг активувати магію призиву, що була основою магії духів. Оскільки його штучно створена область магічних операцій, розміщена в області свідомості, незалежно від того яка магія описана в послідовності активації, здатна свідомо розшифрувати її магічну схему і спроектувавши і побудувавши магічну формулу, дійти до моменту її вивільнення. Мова йшла не про використання магії, він просто імітував процес активації магії. Однак, якщо там була описана вся необхідна інформація, навіть якщо опис був імітацією, певний ефект досягався. Дух якого Мікіхіко деактивував і розмістив на Тацуї був реактивований магією Тацуї. І відразу встановив зв’язок із справжнім «майстром», Мікіхіко. Тацуя не міг контролювати духа, але, в цьому випадку, він не повинен був цього робити. У певному сенсі, його роль полягала в тому, щоб доставити духа, пов’язаного з Мікіхіко на територію ворога. Нинішня магія, просигналізувала захиснику про його існування. Було б бажано, щоб супротивник залишив моноліт і вирішив піднятися на цей поверх. Тацуя почав безшумно рухатись. Коли з ним зв’язався «контрактний» дух, Мікіхіко зрозумів, що «призив» Тацуї був вдалим. «Справді, чому ти учень другого потоку, Тацуя». Проговоривши ці слова у кутку своєї свідомості, Мікіхіко зосередився на далекому духові. Насправді, для магії духів, фізична відстань не мала особливого значення. Оскільки Ідея - це величезна інформаційна платформа, фізична відстань не мала жодного значення. Як правило, єдиною магією, що залежить від фізичної відстані, є магія що викидає сайони на пряму, а не через Ідею. Але люди обмежені п’ятьма органами відчуттів і досвідом. Якщо фізична відстань значна, вона буде визначене як «далеко». Ця відстань визначається як «діапазон» магії. Чим довша відстань усвідомлюється, тим менша ефективність магії. Отже, секрет застосування магії на далеких цілях полягає у сприйняті об’єкта «поруч». У цьому відношенні, магія Духів, зв’язок з духами, дозволяє передавати намір, відчуваючи духа поряд з собою. Можна сказати, що магія духів легко долає фізичну відстань. Як у даному випадку. «...Я бачу.» Захоплення зору. Замість того щоб викликати духа і зчитати записану там інформацію, він скористався технікою отримання інформації, що сприймає дух, в реальному часі, безпосередньо через Ідею, відомою в магії Духів як «Захоплення відчуттів». Методика отримання чіткого зображення, шляхом зосередження на візуальній інформації - це «захоплення зору». Підключившись до інформаційного тіла атмосферних потоків, керуючи духом стихії вітру, Мікіхіко легко знайшов моноліт противника. – Тацуя, я його знайшов. Але, далі розпочалась справжня гра. Мікіхіко розмовляв з Тацуєю підтримуючи зв’язок з двома духами, один слідкував за Тацуєю, а другий за Лео. «Швидко... Значить він його вже знайшов» Розмірковував той, наскільки корисна ця магія Духів, неймовірно напруживши своє тіло. Адже зараз висів на стелі. У приміщені де був розміщений моноліт Другої старшої, в стелі, було багато відкритих вентиляційних каналів, певно, через те, що будівля зберігалась в стані занедбаності чи процесі будівництва. Тацуя опинився в одному з них і дивився на захисника Другої старшої в низу, що, обережно ступаючи, проходив під ним і зосереджено оглядався по сторонах. Можливо він виявив джерело радіопередач, але, схоже, і пропустити не міг, що воно над його головою. Ні, подумав Тацуя. З його точки зору, у цього гравця від напруги звузилося поле зору. Він біг по сходах і його дихання трохи збилося. Схоже він не дуже підходив для оборони, але помилки ворогів, це добре, а співчуття - лицемірство. Спочатку Тацуя думав дати йому пройти так, але зрештою відпустив руки, на яких висіло тіло і в повітрі зняв CAD з правого стегна. Курок спрацював одночасно з приземленням. Опонент навіть не ворухнувся, щоб обернутись. Використана манія була простою хвилею сайонів. Дія лише кількох секунд, що створила ілюзію струсу мозку і не дала змоги опиратися. В реальному бою кілька секунд визначають різницю між життям і смертю, але це змагання де прямий контакт заборонений. Тацуя краєм ока глянув на іншого гравця і побіг на координати отримані від Мікіхіко. Щоб пробігти дві кімнати і дістатися до місця призначення, потрібно менше десяти секунд. Помітивши, що захисник нарешті почав рухатись, Тацуя націлив CAD в підлогу. Кожен поверх цієї будівлі був у три з половиною метри висотою. Близько семи метрів між п’ятим і третім поверхом. В межах десятиметрового діапазону дії «ключа» Він натиснув пусковий гачок. Повернулося відлуння невеликої модифікації Ейдосу. Тацуя на всякий випадок спустився по сходах з протилежного напрямку звідки прийшов і вийшов на перший поверх. Зображення від синхронізованого з ним духа показало Мікіхіко висічений в середині моноліту код. Він відвів погляд. Час був вдалий, Лео не контактував з ворогом. Коротко помолившись за удачу, Мікіхіко вів код з візуальної інформації від духа, на наручній клавіатурі. Коли він закінчив, пролунала ігрова сирена. Тацуя ухилявся від «вихрового леза», яке кидав у нього захисник. Лео, стоячи спиною до моноліту, був готовий до нападу. – Фу... Це була захоплююча гра. На радісне зітхання Маюмі, Марі відреагувала незадоволеним тоном. – Цей хлопець... Він же в кінці займався дурощами? – О, правда? – Таку атаку було легко уникнути... Чому він просто не позбувся противника. – Думаю, він не міг цього зробити. Не погодилася зі словами Марі, що гірко дивилась на Тацую, Маюмі. – Чому? Навіть «резонансом», яким він скористався у попередньому матчі, хоча б магією, якою перемогли Хаторі. – Магія, що використовувалась проти Ханзо-куна, змагальні CAD обробити не зможуть, через недостатню продуктивність апаратних засобів. «Резонанс» у попередньому матчі навіть не досяг межі, щоб повністю заглушити супротивника. Марі, ти забула? Ми поставили Тацую-куна на заміну лише вчора, йому ж дали лише одну ніч на підготовку? За цю одну ніч, він налаштував CAD Сайдзьо-куна і Йошиди-куна і продумав тактику, яка вдало використовує навички цих двох... Марі я знаю що ти висок оцінуєш Тацую-куна, я розумію твою роздратованість, але не думаєш, що безвідповідально покладати на нього занадто високі очікування, не давши часу на підготовку. – Ти... Ти маєш рацію. Закивавши головою, демонструючи підтримку сказаного, Марі раптово завмерла. – ...До речі, Маюмі. – Сч-що? Відчувши ауру відплати Маюмі здригнулась. Але це, мабуть, було саме те, що планувала Марі. – Чи не занадто ти захищаєш Тацую? – Що? Ц-це не так... – Не соромся. Ну... Гадаю тобі буде важко тягатися з таким комплексом сестри... – Кажу ж, це не так! Сумніви Марі були висловлені посеред звичайної розмови учениць старшої школи, подібні почуття невдоволення були й у одного з глядачів, у якого була інша точка зору. – Зрештою все що він використав «Переривання техніки», «Резонанс», «Фантомний удар» і магію системи Ваги... Я розумію не використання «розпаду», але хіба це не занадто не використовувати «Флеш каст» чи «Погляд духів». – Він має обставини, приховувати їх. Ви ж знаєте про них, сенсей? – Однак, Фудзібаяші... Якщо забути про Флеш каст, «Погляд духів» ніхто з цих магів навіть не розпізнає і навіть не зрозуміє, що він робить. Майор медичних військ Яманака і лейтенант Фудзібаяші вели бесіду на трибунах. Якби знаючі люди почули зміст цієї розмови, то попідскакували б зі своїх місць, але ці двоє були одягненні в непомітний, серед глядачів, одяг і нагадували лікаря і медсестру, а не обивателів (термін «сенсей» має також значення, доктор і вчитель), тож якщо хтось почує незнайомі слова з фрагментів їх розмови, вважатимуть їх термінами з парапсихології чи науковими поняттями, та глядачі не звертали на них увагу. – Незважаючи на те, що він діятиме так, що не можливо буде зрозуміти, це викличе підозри у насторожених людей. Тому що «Погляд духів» це винятковий талант, а не Сенсорна магія. Залежно від ситуації вона може привернути більше уваги ніж «Розпад». «Погляд духів» про який вони говорили, Елементальний зір - це здатність Тацуї бачити «ландшафт (форму)» Ідеї. Чотири системи восьми типів сучасної магії проектують магію на Ейдос через Ідею. Іншими словами, всі маги, які використовують сучасну магію, мають доступ до Ідеї, можна сказати, що сприйняття Тацуї, яке має доступ до Ідеї, через яку він визначає «існування» речей, розширюється Але... Ефект «розширення» величезний. Доки щось існує в цьому світі, воно матиме Ейдос описаний в Ідеї. Крім того, п’ять відчуттів, врешті-решт, це всього лише розширення відчуття фізичного виміру - «передбачення», замість того щоб розпізнавати магічні координати за допомогою інформації наданою допоміжною системою, він може прицілитись безпосередньо в усвідомлений Ейдос. Єдине чого не може побачити Елементальний зір, це того що не існує. До речі, термін «Погляд духів» насправді є не правильним, але оскільки він став поширеним, то перейшов у жаргонний технічний термін. Початкове значення Елементального зору - сила бачити елементи. «Елемент» у цьому випадку символічний, представлений в теорії чотирьох основних елементів. Проте, вчений, що першим перекладав це й термін, не правильно зрозумів значення «елементарний», що використовувався як прикметник, а як іменник «елементаль (чотири великих духа)», а, некоректне, «погляд чотирьох великих духів» скоротилося до «погляду духів». Звичайно, було багато людей, які розуміли це помилкове трактування, але зазначали, що «Погляд духів» звучить більш магічно ніж «елементарне бачення», залишаючи його некоректним заради поетичності. Такі «помилкові трактування» є шкідливими речами, що все більше розділяють експертів і решту людей, але... Якщо цього ніхто не намагається виправити, виникають сумніви, чи варто цим перейматися. Але повернемося до основної теми. Яманака добре розумів, про що говорить Фудзібаяші. Елементальний зір, як і «Туманне розсіювання», є унікальною, засекреченою навичкою. Але все ж, Яманака не був цілком у цьому переконаний. – Але ми також винні, бо сказали цього не демонструвати... Вони не прийшли підтримати Тацую чи просто подивитися. Яманака, Фудзібаяші Казама, Санада і Янаґі були переконані, що Тацуя не настільки слабодухий, щоб продемонструвати техніку, що не повинна бути відома громадськості. Але шанс все ж є. Вони уважно слідкували за діями Тацуї, щоб почати швидко діяти, якщо станеться проблема, тобто на очах загалу застосують таємну магію. Тому як і говорив сам Яманака, не можна критикувати таємничість сім’ї Йотсуба. Навіть якщо Яманака і хотів побачити справжній дух Тацуї, припускаючи, що той міг би трохи відкинути свою серйозність. – Але я думаю, що, можливо, Флеш каст буде використано. Неважливо як би він не тягався з «Принцем» чи «Кардиналом», з низько спеціалізованим CAD йому не впоратись. Закінчила розмову Фудзібаяші, щоб попередити подальші претензії Яманаки. Не всі, хто дивився гру, зосередились на Тацуї. Погляди глядачів були скоріше зосереджені на Лео, який, в певному сенсі, зачаровував, демонструючи кричущі дії з першим у своєму роді бойовим девайсом. І невелика група глядачів зосередилась на Мікіхіко, який «розгледів» код з п’ятсот дванадцяти символів з віддаленого місця. Серед цього натовпу людей, що поняття не мали, що саме відбулося, була подружка дитинства яка усе розуміла. – Що ж Мікі... Ти все такий же, як раніше. – Е, як це як раніше, Еріка? Схилила на бік в розгубленості Мідзукі, на несвідомо промовлені слова Еріки, чия свідомість занурилась у свій власний світ. Саме Еріка, чия дружба з Мікіхіко заходила глибше, ніж міг уявити Мікіхіко, точно розуміла що саме він робив. Сенсорне захоплення не є легкою технікою, але до нещасного випадку, Мікіхіко був «геніальним хлопчиком» для якого це було немов дихати. Проте після того випадку він не міг використовувати магію настільки легко. «Безперечно... Твоє серце вже зцілилося». Іноді можна почути сентиментальне висловлення, що ваші тілесні рани зціляться, а от серце ні. Але насправді є і тілесні рани, що ніколи не загояться. Так само і з серцем, повинні бути рани, що загоюються і вони загоїлись. «Мікі... Ти помітив? Сьогодні ти використовував магію як раніше». Еріка не мала сили відчувати духів. Не мала очей здатних бачити їх. Так що вона не могла безпосередньо підтвердити чи вдалася магія духів, але вона була дочкою сім’ї Чіба, що продовжувала шліфувати магію ближнього бою. І по незначним рухам і погляду, могла певною мірою зрозуміти чи використовує людина магію, яку магію використовують і чи була вона успішною чи безуспішною. Око мечника дочки родини Чіба, розгледіло, що Мікіхіко вдалася магія, на яку він розраховував. «Це дійсно дратує... Зверни вже швидше увагу. Ти вже відновився». На даний момент, його «сили» повністю відновилися, але не «впевненість». Вона могла зрозуміти це з його короткочасного виразу обличчя, таким був результат примусового спілкування в дитинстві, впродовж багатьох років. Після подібного, людина лише повертає віру в себе. Просто повірити в самого себе. – ...Ріка-чан що сталося? Еріка-чан! – Е? Що? – Ніяких, е, що. Що сталося ти раптово задумалась? Ти про щось хвилюєшся? – Е, ну, якщо ти вже про це сказала, мене дещо хвилює. Це було досить близько? Сподіватимемося, що наступна пройде краще. Миттєво знайдене виправдання ввело Мідзукі в оману і вона почала говорити, «Коли ти так кажеш» або «але, звичайно наступного разу» або «тільки підтримати» і залишивши її, Еріка знову занурилась у свої роздуми. ◇ ◇ ◇ Були оголошені пари півфіналу. У першій грі півфіналу Третя старша школа проти Восьмої старшої школи. У другій Перша старша школа проти Дев’ятої старшої. Результати відбіркових - перше місце Третя старша, друге місце Перша старша, на третьому місці Восьма старша, на четвертому Дев’ята старша і відповідно до правил турніру, у півфіналі третя старша зійдеться з дев’ятою старшою, перша - з восьмою, але Перша старша і Восьма старша вже билися в попередньому змаганні, тож знов був зроблений виняток. Змагання почнуться опівдні. Тацуя з іншими змагатимуться в другій грі, але він не міг дозволити собі пропустити бій Третьої старшої. Для обіду було зарано, тож Тацуя з Міюкі повернулися до номеру, з коробкою для обіду в руках. В наметі не було достатньо спокійно, щоб там поїсти. Лео і Мікіхіко евакуювались до своїх кімнат, за мить до цього. Обличчя Хоноки говорило, що вона хотіла піти з ними, але це було б безглуздо, якби вони залишили намет разом, з ними захотіли б піти й інші. Тому Шізуку зупинила її. Позбувшись поглядів оточуючих, найпалкіші з яких були спрямовані на Міюкі, брат і сестра вийшли з зони змагань і прибули до холу готелю, де застали рідкісне видовище. – Хм? – О, боже... У кутку вестибюлю з легким рум’янцем на щоках стояла Марі. Перед нею стояв трохи старший молодий чоловік. Їх різниця у віці не перевищувала десяти років. Можливо, йому було близько двадцяти. Вони обидва знали, що у Марі був хлопець старший від неї. Невже це він. Середньої комплекції, але не середнього зросту, він був трохи вище Тацуї. Для людей зі значним досвідом, з першого погляду було зрозуміло, що його струнке тіло було не спортивне, а вишколене військовою і бойовою підготовкою. По тонким рисам обличчя, за загально прийнятими вподобаннями, його можна описати як привабливого молодого хлопця. Риси Марі були дещо нейтральними, але вона все ж була красунею і їх можна було назвати красивою парою. Несподівано темп Тацуї сповільнився. – Старший брате? Міюкі вийшла на півкроку в перед, і обернулась. Тацуя не збирався робити нічого, щоб здатися крутим, або щось щоб пожартувати. Обличчя хлопця було йому знайоме. Мить пошукавши його в пам’яті, він повністю зупинився. – ...Як і очікувалося від Турніру дев’яти шкіл. То тут, то там зустрічаєш знаменитостей. Подумавши що йому хотілося б почути їх розмову, Тацуя свідомо стримав себе, він розумів що ця сцена потребувала обережності. – Ви його знаєте? – У певному сенсі, він є всесвітньою знаменитістю. Ставши поруч, Міюкі спонукала його продовжити. Він збирався відповісти підчас ходьби. Але Міюкі і Тацуя знову зупинились, почувши гучний голос, що здійснив «втручання», від якого він відмовився. – Другий старший брат! Що ви тут робите? Знайомий голос прозвучав на адресу молодого чоловіка, не звично ввічливим тоном. – Брат? Тоді ця людина Еріці?.. Перевівши погляд з Еріки, що наблизилась до молодого чоловіка, Міюкі поглянула на Тацую для підтвердження. – Якщо мені не зраджує пам’ять, то це її другий брат. «Кірінджі12 Чиби», Чіба Наоцуґу. Він все ще навчається в Національній академії оборони, але є генієм в бою на ближніх дистанціях, за чутками, він один з десяти експертів бою в межах трьох метрів, у світі. – Так він настільки дивовижний... Однак, якщо він така людина, Еріка повинна пишатися таким братом, а в неї якесь вороже ставлення. – Вірно. Ще ходять чутки, що пан Наоцуґу відступник сім’ї Чіба, але... Я не думаю, що «формальності» в характері Еріки. – І справді... Поки брат з сестрою це обговорювали, Еріка розмовляла зі своїм братом. Ігноруючи Марі, що стояла поряд з ним. – Брате мій, ви ж повинні бути в діловій поїздці у Тайланді, для інструктажу з Кендзюцу, до наступного тижня! Чому ви тут?! Здавалося, що в голову Еріки вдарила кров. Подібний настрій дійсно був незвичний для неї, тієї, що завжди стоїть осторонь від подій навколо і оточуючого світу. – Еріка... Заспокойся трохи. Навіть якщо молодий чоловік, Чіба Наоцуґу намагався її заспокоїти, збудження Еріки взагалі не пройшло. – Як тут можна заспокоїтись! Не знаю чим брат займається, але в минулі часи було не мислимо, щоб другий старший брат залишив свої обов’язки! – Це не так, заспокойся... Я не мав на увазі, що мені довелося кинути свою роботу... Чіба Наоцуґу, здавався доброзичливим і м’яким молодим хлопцем, темперамент якого не відповідав його славі, перед хвилюванням своєї молодшої сестри, що здавалося не збиралася заспокоюватись, він не лаяв її і замість того щоб захищатися лише виправдовувався. – Гм... Ось як. Отже, ви кажете, що питання навчання техніків кендзюцу Тайського Королівського Дивізіону, моє непорозуміння? – Ні, усе саме так, як каже Еріка... Але я не повернувся без дозволу, а отримав згоду... – Ось як. Тобі довилося перервати свої важливі обов’язки пов’язані з дипломатією Японії, по дуже важливій причині. Чому мій брат, який повернувся до Японії по надзвичайно важливій причині, прийшов на місце проведення змагань старших шкіл? Її тон став привітнішим, але Тацуї навпаки здалося, що її настрій погіршився. Здається Наоцуґу теж це помітив. Як доказ, його обличчя трохи здригнулося. – Ні це не настільки важливо щоб пов’язувати з дипломатією... Це частина клубної діяльності в нашому клубі, дружній обмін досвідом між курсантами, що готуються стати офіцерами... – Брат! – Так. – Неважливо, чи це студентська дружба, чи клубні заходи, чи це ваше офіційне завдання! Ви не маєте права самовільно залишати свої обов’язки! – Ну, ти права! Тацуя не міг дивитися на несподіваний прояв слабкості одного з десяти кращих у світі. – Я чув про «підкаблучників», але не пам’ятаю, щоб хтось був побитий молодшою сестрою. Коли він відвернувся аби на це не дивитися, помітив, що неподалік метушиться Мідзукі. Коли Тацуя махнув їй рукою, вона підбігла з полегшенням на обличчі. – Пан Тацуя... Що трапилося з Ерікою-чан? – Справді, що ж відбувається?.. На запитання Мідзукі, він також міг лише не розуміючи похитати головою. – Старший брат, думаєте Еріка висловлює? Дала безглузде пояснення Міюкі, ніби сміючись. – Висловлює? Висловлює що? – Незабаром дізнаєтесь. Тацуї і компанії все більше ставало незрозуміло, що відбувається перед їх очима, коли «брат і сестра» перейшли на новий етап. – Мій брате, думаю це не можливо, але ви ж не залишили свої обов’язки заради зустрічі з цією жінкою? – Ні, я не залишив обов’язки... – Я не хочу цього чути. Перебивши виправдання свого брата, Еріка поглянула на Марі, яку ігнорувала (напевно навмисно), зиркнувши, знову повернула погляд назад – Дійсно сумно... Мій брат, Кірінджі Чиби, нехтує своїми обов’язками заради такої жінки. – ...Еріка, наданий час, в школі я твій семпай. Я не пам’ятаю випадків, за які мене можна називати «такою жінкою». Марі, що до цього мовчала, терпляче зберігаючи тишу, втратила терпіння і більше не змогла змовчати. Але Еріка повністю ігнорувала її слова. – По перше, брат впав після того, як почав спілкуватися з цією жінкою. Людина що освоїла техніку Тисяча лез, забула про відшліфовування технік меча і опустилася до цих дешевих магічних трюків... – Еріка! Схоже для Наоцуґу це було табу. Перелякана таким суворим докором, від якого попередннє ставлення було схоже на притворство, Еріка затремтіла усім тілом. – Для того щоб відточити свої навички, необхідно приймати нові методи. Я так думаю, і це все. Марі тут не до чого. До того ж, почувши, що Марі отримала травму, це я не зміг стриматися. Марі сказала, що я не повинен повертатися. Це ти ганьбиш себе, як дочка Чіби, своєю марнославною і непристойною поведінкою. – ... Еріка змовкла, прикусивши губу, але все ще дивилась на Наоцуґу. – Ну ж бо, Еріка. Вибачся перед Марі. ...Я відмовляюся. – Еріка! – Я відмовляюся! Брате ви справді відмовились від своїх офіційних обов’язків, щоб приїхати сюди! І все через цю жінку! Розмова знову змінила напрямок. – Моя думка не зміниться! Брат опустився, коли почав зустрічатися з цією жінкою. Різко обернувшись, Еріка пішла від свого брата, настільки швидко, щоб він не зміг її наздогнати. ◇ ◇ ◇ – Еріка-чан, зачекай Еріка-чан! Пройшовши від вестибюлю до ліфту коли вестибюль повністю з ник з поля зору, Еріка нарешті звернула увагу на голос Мідзукі. І її рот відкрився у формі, ніби вона промовила «ой». – … Тацуя. І Міюкі... Ви все чули? Її тон і вираз були звичайними для Еріки. Але Тацуї здалося, що вона стримувала сльози. – Прошу вибачення... Ми не мали наміру підслуховувати. –Тацуя-кун, думаю прийшов час тобі платити. – Що? Ну, гаразд. Прошу, якщо це щось не дуже дороге. – Домовились. Еріка посміхнулась звичайною, примхливою, жвавою посмішкою Оскільки вона повернулась до свого звичайного вигляду, Тацуї здалося не розумним надмірно опікати її, оскільки це могло лише насторожити і привести до протилежного. – Еріка, пообідаємо? – Ум? Ще не рано... Ну так. Угу, я ще не їла, якщо хочеш піду з тобою. На запитання Міюкі, Еріка відповіла ухильно. – Старший брате? – Вірно. Ми збираємося поїсти в номері, якщо ти не проти поїсти, чому б ні. – Так піду! Мідзукі теж підеш? – Так, ем, вибачте за клопоти. – Ні, ти не заважатимеш. – Еееее? – Я не те мала на увазі! – До того ж... Пан Тацуя, у вас такі страшні жарти. Куштуючи суп, сидячи на ліжку, Мідзукі спробувала змінити атмосферу, в якій досі витав поганий настрій. Ну, Тацуя розумів, що насправді вона на нього не злиться, тож криво посміхнувся і відкусив великий шматок бутерброду. Мідзукі і Тацуя намагалися якомога швидше відійти від ситуації, що сталася раніше. – Ну... Тацуя, Міюкі, Мідзукі, ви не про що не хочете мене запитати? Але людина, якої вона стосувалася, повернула тему на попереднє. – Людина, що була поряд з Ватанабе-семпай, твій старший брат, Еріка. Лише Міюкі зі спокійним обличчям підтримала тему. – Саме так. Цей дурний старший брат, те що його обманула така жінка, одночасно викликає і жалість, і гнів... – Він мечник світового рівня? Навіть якщо ти лаєш його, чи варто називати його «дурним старшим братом»? – Ем? – ...О, так ось у чому справа. Оскільки це ти, Тацуя, не дивно що ти знаєш про старшого брата Наоцуґу. – Е-рі-ка. Не треба називати його по іншому, лише тому що ти в нашій компанії. Хіба ти повинна говорити про нього більш шанобливо? – Ах, так, забудьте! Це на мене зовсім не схоже. Еріка раптово вхопилася за голову і пірнула лицем у ліжко. Схоже їй стало не зручно, коли мова зайшла про гарні манери. Тацуя спантеличено подумав, чи не повинна вона більше засоромитися того, що втнулася носом в подушку на якій спить хлопець. – Добре. Значить Еріка любить пана Наоцуґу. – ... Не лише Еріка зависла від цих слів. Викинута Міюкі льодяна бомба миттєво заморозила Тацую і Мідзукі. – ...Все не так! Скочивши на ноги закричала Еріка. Її обличчя, до цього, було занурене в подушку, тож вони змогли почути лише «все не так», але відповідь у цьому випадку все ще вважалася доречною. Міюкі залилася сміхом, що можна було порівняти з ревом монстра, що несеться в низ. І кинула потужнішу бомбу. – У Еріки комплекс брата. – Що… Втратила мову Еріка. І це викликало вибух більший за критичну точку. – Я не хочу чути подібного, від власниці настільки жорсткого комплексу брата. Про те, що сталося після цього, Тацуя і Мідзукі ніколи не говорили. ◇ ◇ ◇ – ...Ей, Тацуя, ти погано виглядаєш? Усе нормально? – Здається ти дуже втомився... Це було перше, що запитали Лео і Мікіхіко, коли Тацуя прийшов на глядацькі трибуни. – Лише трохи втомився. Це більше емоційна, ніж психічна втома, не хвилюйтеся до матчу відновлюся. Байдуже махнув рукою Тацуя, з іншого боку, ніби нічого не трапилося, сиділи Міюкі і Еріка. За ними сіла Мідзукі, поведінка якої була трохи дивна, та оскільки вся увага була прикута до майбутнього матчу, ні Лео, ні Мікіхіко нічого не помітили. – ...Вибач. Тацуя, знову основні удари летять по тобі. Мікіхіко задавалося щось невірно (зручно?) зрозумів. – Ні, нічого подібного. Не хвилюйся, все нормально. Слова «нічого подібного» означають, що це зовсім не так, Тацуя також мав ще той характер, раз відповів двояко. – Якщо в порядку, то добре. Тацуя, в минулому раунді, було дещо важко, так що не перенапружуйся, гаразд? – Знаю. «Я не вартий таких гарних друзів», подумав Тацуя. – Я теж про слідкую, щоб усе було гаразд. Він не хотів турбувати настільки чудову людину, тож приклав усіх зусиль, щоб чітко кивнути, демонструючи свою згоду. Однак, як тільки почався матч, стало не вважливо, який у того колір обличчя. Їх інтерес, втому числі і Тацуї, був прикутий до матчу між Третьою і Восьмою старшими, «на гірській арені». Змагання перевершило всі їхні очікування. Певно, доречніше було сказати, це була індивідуальна битва. Гірська локація, що імітувала місцевість з карстовими валунами, мала найменше, після «Рівнини» перешкод. Не великі валуни, що могли служити певними щитами, були не дуже високими, щоб затулити огляд, до того ж, тут не було дерев. Однин гравець, Третьої старшої, навіть не ухиляючись, спокійно пройшов між камінням. Ічідзьо Масакі «просувався» з величним виглядом. Восьма старша, звісно, не спостерігала за цим мовчки. Вони, один за одним, атакували позиції Масакі. Навіть атакуючий гравець, що в тіні валунів прокрадався до позиції Третьої старшої, приєднався до обстрілу. Однак. Масакі навіть не сповільнився. Камінь, або валун кинутий магією Руху, був відбитий більш потужною магією того ж типу. Магія Ваги, Коливань, що були направлені безпосередньо на нього, були зведені нанівець Областю контролю, що огортала тіло в радіусі одного метра. Масакі прискорився, наче насміхаючись над марними зусиллями. – ...«Обладунки втручання»? Мобільна область контролю, що має бути спеціалізацією сім’ї Дзюмондзі. Лео і Мікіхіко були шоковані такою переважаючою силою, Тацуя навпаки хвалив Масакі, за настільки відкриту демонстрацію сили. – Щоб безперервно здійснювати виклик цієї магії і при цьому мати рівне дихання, не достатньо лиш значного потенціалу в зоні розрахунків. Він чудово володіє «диханням». Тут можна лиш сказати, що це його інстинкт. «Диханням» називали проміжок між закінченням однієї послідовності і початком наступної, при циклічному використанні тієї ж магії. Чим менше перекриття попередньої і наступної магії, тим менше навантаження на мага. Про магів з найменшими інтервалами, говорять, що в них «гарне дихання». Міюкі теж мала «гарне дихання», але, в очах Тацуя, Масакі перевершував її. Зіштовхнувшись з потужним захистом, атакуючий Восьмої старшої припинив атакувати. Хаотично ховаючись в тінях брил, він кинувся до позицій Третьої старшої. Він відмовився від спроб зупинити Масакі і, ймовірно, спробувавши знайти спосіб захопити моноліт суперника. Та, нажаль, спроба була невдалою. Можливо, тому що це було панічне рішення. Він повністю зосередив увагу перед собою, залишивши спину відкритою, Масакі не зміг би таке проґавити. Вибухом, що стався поблизу, атакуючий Восьмої старшої був кинутий лицем у перед. – «Зміщене вивільнення», системи конвергенції. Простого стиснення і вивільнення було б достатньо... Хлопцю подобається виділятися. – Зміщене відхилення, що це? Я не чула про цю магію. На запитання Міюкі, що сиділа поруч, Тацуя відповів не відводячи погляд поля бою. – Це низькосортна магія з незначним ефектом. Уяви що наповнюєш балон з однієї сторони закриваєш кран і націливши, відкриваєш інший кінець. Перевага полягає в тому, що повітря під високим тиском, може бути викинутий в одному напрямку і може дати більше енергії для руйнування, ніж звичайне стиснене повітря і це може забезпечити направлений вибух, але якщо необхідно лише збільшити потужність, можна просто збільшити об’єм стиснутого повітря, якщо хочете надати напрямок атаці, ви можете надавити безпосередньо на стиснуте повітря. ...Ні він ризикнув, скориставшись цією технікою, щоб зменшити силу ураження. Володіти надмірною силою, в такій ситуації, клопітно. Іронічно посміхнувся Тацуя. «Хіба старший брат не такий же?», подумала Міюкі поглянувши на нього, але він цього не помітив. Доки Тацуя займався поясненнями, Масакі продовжував неухильно наближатися до зони Восьмої старшої. Схоже, вирішивши, що вони зараз в біді, двоє гравців Восьмої старшої, що зараз перебували в захисті, об’єднали зусилля, щоб заблокувати Масакі. Скеля розлетілась на шматки, а її фрагменти полетіли в Масакі. Земля під ногами Масакі почала іскритись, певно примусове вивільнення електронів з мінералів під впливом магії системи Вивільнення, гравців Восьмої старшої. Що масштабність першої, що друга за її рівнем модифікації, обидві були магією високого класу. Перемога команди Тацуї здавалася легкою лише тому що вони не дали опонентам проявити здібності. Якби вони билися лицем до лиця, було б важче. Тим не менше, Масакі звів нанівець спільну фронтальну атаку. Кам’яні снаряди були відбиті зміною вектору, зіштовхнувшись з силовим полем навколо Масакі, електричний розряд був придушений навіть не почавшись. По гравцям Восьмої старшої вдарив блок повітряної маси. При контакті з випущеним і той момент стисненим повітрям, вони були легко знешкодженні. Прозвучав сигнал завершення матчу. Кічідзьодзі і інший товариш по команді усю гру просто стояли на місці і взагалі нічого не зробили. – Він перевершив наші очікування, «Принц» Ічідзьо ... Звернулась до Катсуто Маюмі, відвернувшись від монітору. Марі, яка завжди була поряд з нею, тут зараз не було. Вона була зайнята, і якщо хтось зараз її потурбує, то неодмінно про це пожалкує. Оскільки вона з самого початку повинна була лежати в ліжку, в результаті серйозної травми, ні Маюмі, ні решта керівників не заперечували, щодо цього. – Здається його стиль схожий на твій Дзюмондзі-кун. Навіть якщо хтось каже, що їх стилі схожі, Катсуто на це було б важко відповісти. Насправді, перш ніж він зміг відповісти, до розмови приєдналась Сузуне. – Можливо, він зробив це свідомо. За стилем бою сім’ї Ічідзьо, повинен був бути удар на випередження з середньої і дальньої дистанції. Насправді, в кваліфікаційних змаганнях він нейтралізував захисників першим ударом з відстані. У мене не має для цього реальних підстав, але... Це мабуть провокація Ічідзьо. – Провокація? Схилила на бік голову Маюмі. – Я не знаю, чи хвилює його мій стиль, але це була провокація на адресу Шіби, «давай зійдемось в дуелі один на один» Відповів Катсуто. – Хм... Я можу це зрозуміти. Вираз обличчя Маюмі явно говорив, «як по дитячому». Зброя Тацуї - рухливість і аналіз, а також здатність здивувати, що випливає з цього. Зрозуміло, що в останніх двох іграх було більше бойової техніки ніж магії. Тацуя ніяк не міг погодитись на таке очевидне запрошення. Але Катсуто не підключився до цього безмовного спілкування. – Шіба погодиться на цю провокацію. – Що, Тацуя-кун? – На початковій відстані у нього мало шансів на перемогу. Це один з небагатьох шансів на перемогу. – Він на таке піде... Звичайно, Катсуто висловив своє припущення в штабному наметі, що був далеко від загальних трибун, і вони не дійшли б до вуха Тацуї. Але точка зору Катсуто, виникла в думках Тацуї. І він також розумів, що справжньою метою Третьої старшої школи, напевно, Кічідзьодзі Шінкуро, запросити його на матч показавши розрив в силі. Ще гірше, що прийняття цього запрошення є найбільшим шансом Першої старшої школи на перемогу. «Гарний торг, «Кардинал Джордж»...» – Воістину. Що це за оборона. – Зрештою, погано що ми не побачили їх майстерності, окрім Ічідзьо. Таким чином, в нас немає жодної можливості вжити заходів. Схоже, Лео і Мікіхіко не вірно зрозуміли невдоволене буркотіння Тацуї. Вони обидва, здається, були пригнічені силою Масакі, але в них було менші ментальні ушкодження, ніж у нього, того що поступово занурювався в мурашник пекельних мурах, з якого не вибратись. – Гру Кічідзьодзі можна спрогнозувати. Про іншого нічого не відомо. – Що, правда? Тому Тацуя вирішив повести розмову, використовуючи їх непорозуміння. – «Кардинальний код», виявлений Кічідзьодзі Шінкуро, доповнив магію Системи ваги. Він змагався в Швидкісній стрільбі. Якщо це так, то його сильною магією буде «Невидима куля», що збільшує вагу у визначених точках. – Кардинальний? – Замість того щоб змінювати індивідуальну інформацію про об’єкти, можна навантажити його частини? – Щось схоже... Пояснення трохи задовге, це нічого? На запитання Тацуї, Лео трохи завагався, а Мікіхіко кивнув без роздумів. – В області магічних досліджень існує теорія під назвою «Гіпотеза Кардинального коду» Дана гіпотеза широко підтримується, в загальній сумі є шістнадцять магічних послідовностей, що відповідають кожній з чотирьох систем і восьми типам, включаючи їх позитивний та негативний полюси: «Прискорення», «Вага», «Рух», «Вібрація», «Конвергенція», «Дивергенція», «Поглинання», «Виділення»; теорія полягає в тому що комбінуючи ці шістнадцять типів, ви зможете побудувати будь-яку системну магію. «Кардинальний код» це основа магічної послідовності. У висновку... Хоча ця гіпотеза помилкова, у тому що може бути побудована вся системна магія, але «Кардинальний код» існує. – ...Вона помилкова, але він існує? – ...Нажаль це швидше, ще більше заплутало. У відповідь на сказане Мікіхіко і Лео, Тацуя махнув рукою, ніби говорячи «не панікуйте». – Не хвилюйтеся, я зараз все роз’ясню. В чотирьох системах є магія яку не можна побудувати лише шістнадцятьма типами «кардинальних кодів», у будь-якій комбінації. Отже, гіпотеза кардинального коду не правильна. Однак існує магічна послідовність, що через свої особливості може виступати основою для побудови. Сучасна магія генерує різні події, магічно визначаючи стан події після модифікації. Діюча сила модифікації також визначена в магії, але вона не застосовується без визначення результату дії магії. Але кардинальний код може безпосередньо генерувати саму діючу силу. Іншими словами, кардинальний код, це магічна послідовність, що визначає діючу силу «Прискорення», «Маси», «Руху», і Вібрації», «Конвергенції» «Дивергенції», «Поглинання» «Виділення». Таким чином, можна безпосередньо впливати на конкретну точку, замість того щоб діяти на весь Ейдос. На даний час, відкритий лише один кардинальний код з системи Ваги, на її збільшення. І відкрив його «Кардинал Джордж», Кічідзьодзі Шінкуро з Третьої старшої. Почувши останні слова, Мікіхіко продемонстрував на своєму обличчі здивування. – Я думав, що вже десь чув ім’я Кічідзьодзі Шінкуро... Значить він і є Кардинал Джордж. Побачивши його обличчя, Тацуя подумав, «От чорт», він вже про це розповів, тож з цим нічого не поробиш. – Точно. Отже, це означає, що не тільки з Ічідзьо треба бути обережним. Хороші дослідники не завжди хороші користувачі, але «Кардинальний код» це той безладний елемент з яким нам буде важко щось зробити. Магія з використанням Кардинального коду визначає саму дієву силу, тому немає необхідності визначати результат модифікації події, що є суттєвим для загальної магії. Хоча «Невидима куля» і «Таран», що став причиною участі Тацуї в Коді моноліту, мають однаковий ефект - викликаючи тиск в точці об’єкту, але «Тарану» необхідно змінити стан усієї поверхні, що піддається тиску в точці навантаження. З іншого боку, «Невидимій кулі» не має потреби перезаписувати поверхню на яку здійснюється тиск, що може бути будь-якою стіною, підлогою або людським тілом. «Невидима куля» це магія, що додає сам тиск. Отже об’єм інформації необхідний для перезапису об’єкта менший і відповідно, розмір послідовності може бути набагато меншим, а оскільки вона не модифікує інформацію самого об’єкта, то має перевагу, від неї не можливо захиститися «Зміцненням інформації», що запобігає модифікації інформації цільової події. Менша магічна послідовність, можливість виклику магії без інтенсивного інформаційного впливу на модифікацію події, є значними перевагами. – На щастя, «Невидима куля» має недолік в тому, що потрібно бачити точку прикладання сили. Магія створена діяти безпосередньо на тіло, а не на його Ейдос, має іронічний недолік, але від «Невидимої кулі» слід захищатися щитом. Ви можете захиститися за допомогою Областю контролю, але будьте обережні, оскільки Зміцнення інформації проти неї не діє. – Зрозуміло. Буду обережним. – Гм... У мене є ще одне питання. Після того, як Мікіхіко в розумінні кивнув, Лео обережно висловив свою цікавість. – Яке, Лео. – Це не пов’язано з грою, але... Тацуя, ти сказав, що «є магія яку не можна побудувати тільки з шістнадцятьма кардинальними кодами»? Якщо це так, Тацуя, ти знаєш усі шістнадцять Кардинальних коди? Можливо через його поведінку і ставлення, так і не здавалося, та він зовсім не дурень. Якщо не звертати увагу на загальні знання, його інтелект був досить високим. Тацуя повинен був це знати, але все одно здивувався такій гострій реакції. – ...На даний момент, лише Кічідзьодзі Шінкуро, відкрив Кардинальний код. Я лише знаю, що в чотирьох системах магії є така, що не створити через гіпотезу Кардинального коду. – Старший брат, чи не варто вже йти? Втрутилася Міюкі, коли Лео відкрив рота, щоб ще щось запитати. – Вірно. Вже скоро оголосять локацію проведення наступного змагання. Давайте пройдемо до штабу. Підвівся Тацуя, відмовившись продовжувати розмову. ◇ ◇ ◇ Битва з Дев’ятою старшою проходила на арені «Долина». Це штучна долина у формі «く». Та оскільки не було жодного перепаду висот, щоб забезпечити якусь течію, це більше нагадувало вузьке озеро в формі «く», оточене скелями. Ні, воно не настільки глибоке, щоб називатися озером (в найглибшому місці п’ятдесят сантиметрів) Це був сольний виступ Мікіхіко. Довге і вузьке поле заполонив білий туман. Це викликало невдоволені вигуки глядачів, що не могли побачити ігрову ситуацію, але вони швидко заспокоїлися. Глядачі прийшли щоб спостерігати за магічними змаганнями, тому, до певної міри, могли розуміти наскільки важко активувати і підтримувати магію на такій площі. Більш того, гравців Першої старшої окутав тонкий туман, тоді як навколо Дев’ятої старшої він був густий. Через нього, гравцям Дев’ятої старшої було важко наблизитись до моноліту Першої школи. Хоча вони багато разів намагалися розвіяти туман, але після багатьох вдалих спроб, їх відразу окутувала біла вуаль, немовби насміхаючись над їхніми зусиллями. Навіть коли здували туман, викликаючи вітер, нове повітря, що приходило на зміну, виявлялося заповнене туманом, а підвищення температури для підняття точки його скупчення призводило до випаровування «озера», від чого туман ставав ще густішим. Древня магія «Бар’єр», що породжує туман, конденсує водяну пару в повітрі, незалежно від насичення вологи і навіть якщо температура підвищується, кількість водяної пари збільшується і в результаті туман стає густішим. Крім того, оскільки магія «Бар’єр» включає поняття «запечатування», тож навіть якщо виникає повітряний потік, це лише призведе до циркуляції повітря заповненого туманом. Від початку, постійна дія на непостійний об’єкт була слабким місцем сучасної магії. Для протидії цій «магії туману» сучасною магією, не вдасться визначити ефективних контр заходів, якщо не визначити магічну дію яку застосовував Мікіхіко для створення «Бар’єру», новачкам Дев’ятої старшої, схоже, не вистачало знань про древню магію. Цей туман не виходив за межі природнього явища, за винятком штучного неоднорідного розподілу. Не було жодного ілюзорного ефекту і ознак згасання. Не було жодного ефекту обмеження. Однак тільки обмеження видимості було достатньо щоб обмежити мобільність. Атакуючі Дев’ятої старшої, розсудливо просувалися вздовж скелі, Тацуя занурився в туман і легко дійшов до позиції Дев’ятої старшої. Навмисно розріджений туман допускав достатню видимість щоб він міг швидко рухатися і навіть якби видимість була нульовою це б не стало проблемою для Тацуї. У такій ситуації, не слід було хвилюватися за глядачів, тому він міг не вагаючись використовувати свій погляд, що розрізняє існування. Не помітно пройшовши повз захисника опонентів, Тацуя застосував «ключ». Захисник поспішно озирнувся на ревіння «кришки», що приховувала код, але Тацуя вже пішов геть. На цей раз, Тацуї не потрібно було пробуджувати духа. Бар’єр з туману підтримував дух контрольований Мікіхіко, тож цей туман був все одно що його «очі» і ніщо не могло сховатися від його зору. Матч проти Дев’ятої старшої завершився перемогою Першої старшої, без єдиного бою. ◇ ◇ ◇ Фінальний матч відбудеться після змагання за третє місце. Будь-який матч на Коді моноліту не тривав більше тридцяти хвилин, тож початок останнього змагання було вирішено встановити на п’ятнадцять тридцять, за дві з половиною години від цього моменту. Тацуя, що відповідав за налаштування CAD, повинен був провести двогодинну перерву в зоні змагань, а от Мікіхіко і Лео вирішили залишити зону змагань і розслабитись. Можливо вони думали, що для них буде нестерпно дивитися на відносини брата і сестри. Домовившись зустрітися за годину до матчу, кожен попрямував у своєму напрямку. Лео сказав, що після легкого перекусу в кафе, він відпочине в номері. Мікіхіко, який не був настільки голодним, пішов на оглядовий майданчик на верхньому поверсі готелю. Він був побудований на полігоні біля підніжжя гори Фудзі і відкривав прямий вид на неї. Божественна магія небес і землі сім’ї Йошіда - це древня магія системи Синто13, якщо говорити конкретніше, вона належить течії синтоїзму земних богів (тобто течії Синто, що поклоняється земним богам). Гора Фудзі мала особливе значення для магів, що сповідували древню магію течії синтоїзму. Божество гори Фудзі - бог землі був одружений на правнучці небесного божества, тож Фудзі мала значення для конфесії як неба так і землі. Крім того, навіть без такого доктринального контексту, «священна гора Фудзі» була осередком концентрації магічної сили. Якщо вийти на балкон оглядового майданчику, то пірнете в енергію гори, піднявшись на верхній поверх, Мікіхіко зустрівся з неочікуваною людиною. – А... Що ти тут робиш? Запитала Еріка, побачивши його обличчя, вона стояла на балконі в солом’яному капелюсі, опершись ліктями на баляси балкону і дивилася на гору. – Я прийшов поглянути на гору Фудзі... Еріка, чому ти стоїш тут наодинці? Як і сказав Мікіхіко, на оглядовому майданчику, включаючи балкон на останньому поверсі, не було нікого окрім Еріки. Ні, зараз тут був Мікіхіко, тож їх було двоє. Це було природно, оскільки не перебільшенням буде сказати, що усі сьогоднішні відвідувачі прийшли на Турнір дев’яти шкіл. Хоча зараз була перерва, матч за третє місце скоро розпочнеться, і щоб іти комусь на оглядовий майданчик, де немає нічого крім гори Фудзі, без особливої мети, як у Мікіхіко, це має бути якийсь дивак, або душевно нестабільна людина. – Я, мабуть, хотіла побути на одинці. Профіль Еріки, що повернула погляд на зад на гору, був дещо самотнім і Мікіхіко трохи розгубився. Ось чому він не міг піти і було б неприродно якби він просто стояв на місці, принаймні зараз його свідомість говорила «нічого не поробиш», тож Мікіхіко став поряд з Ерікою. – Мікіхіко-кун. Звичним тоном, Еріка розпочала розмову зберігаючи погляд на найвищій вершині Японії. – Е, що?.. Відчувався дискомфорт. – Відчуваєш? – Що? – Ти ж прийшов, щоб зануритися в її ауру? Ти відчуваєш її як слід? Манера мови була звичайною, але голос звучав не звично. Її тон відрізнявся від звичайного. Вираз Еріки яка стояла опершись на перила, був неймовірно щирим, на багато більше, ніж той, що він бачив за чотири останні місяці. Останній раз він бачив такий вираз перед тим як вона підстригла своє волосся, що було довшим за те яке вона відпустила з весни. Два роки тому вона ніколи не відпускала свій меч... – ...Мікіхіко? – ...О, Вибач. О, так, усе як ти і кажеш, Еріка. Схвильовано відповівши, Мікіхіко нарешті зрозумів, що саме викликало його дискомфорт. Еріка називала його Мікіхіко. – Я прийшов щоб нею подихати. – Не те. – Що? – Це не те, про що я запитувала. ...Чи можеш ти відчути ауру гори правильно? Під тиском несподівано серйозного погляду, Мікіхіко виправився і налаштував дихання. Глибоко вдихнув і видихнув. Важливо було тримати темп, але більш важливим був образ. Він контролював вдих і видих. Він вдихав і видихав, а не видихав і вдихав. Два три рази, повторивши «дихання», тіло Мікіхіко наповнилося енергією. Це не були «частинки», як мисленнєві чи духовні, а дещо ближче до самої енергії під поняттям «сила», яка також називається «прана». Мікіхіко ідеально поглинав цю енергію, побачивши це на власні очі, Еріка стримано посміхнулась. Це була трохи самотня посмішка. – Еріка?.. – Що, усе як раніше, як і очікувалося. – ...Нажаль я не розумію, що ти маєш на увазі. Як завжди хтось говорить абстрактно, не думаючи про співрозмовника, але зараз Мікіхіко відчував, що нинішнє нерозуміння цілком його провина. – Мікіхіко, ти помітив? Ти здатний використовувати магію як раніше, до нещасного випадку, коли тебе називали «чудо сім’ї Йошіда». – Що? – Ем. Не так як раніше, набагато краще. Будь то Сенсорне захоплення, чи Туманний бар’єр, чи Поглинання прани, це все для тебе природно мов дихати. Він не сказав, що це не можливо. Також Мікіхіко не запитав, чому вона це говорить. Він чудово розумів, якими «очима» «мечника Чиби» володіє Еріка. – Хіба ж це не чудово! Від раптового «бабах!» по його спині, Мікіхіко похитнувся і заледве не впав. – Якщо Мікі в такому стані, Третя старша йому не загроза! Зроби усе можливе у фіналі. – Мене звати Мікіхіко! Раптово розслабившись, Мікіхіко промовив свої звичні слова в слід Еріки, що повернулась до свого звичного «я» і пішла геть не чекаючи відповіді. Мікіхіко не задумувався, чому він відчув полегшення. ◇ ◇ ◇ Тацуя, який повинен був милуватися зі своєю сестрою (за переконаннями товаришів по його команді), був викликаний до воріт стадіону, як тільки з ними розлучився. – Оно-сенсей, дякую за старанну роботу. Покликала його сюди саме Харука. – Гей, у тебе якісь проблеми... Ти розумієш що сказав? Тацуя пустотливо посміхнувся, Харука безсило опустила плечі. – ...Я в становищі... Актриси другого плану, що стала об’єктом новин, лиш для того, щоб бути похованим у безлічі подібних новин... – Про що ви говорите? Не бачу жодного сенсу. – Не хвилюйся. У всякому разі, я незрозуміла жінка. – ...Чи не могли б ви дати мені те, що я залишив у вас? У мене не так багато часу. Коли Тацуя простягнув руку, Харука награно зітхнула. Її вираз говорив «от паскудник», та вона нічого не сказала, оскільки розуміла, що часу дійсно немає, тож просто передала Тацуї самохідну валізу (валізу з електричним приводом), яку тягнула за собою. – Та все ж... Я хотіла б, хоч якоїсь нагороди. Я консультант, а не на побігеньках. – Це Майстер попросив учителя принести їх, а не я. Проте... Ви праві. Якщо ви не задоволені дрібним дорученням, чому б мені не попросити вас, стосовно вашої основної роботи. – Ні, я ж не кажу, що хочу більше працювати. – Додатковий дохід, що не вимагає податкової декларації... Не хочете. В очах Харуки пробігло явне засмучення. ...«Чи може людина такої гарної природи (не характером), бути агентом», Тацуя з зацікавленим виразом, вдивлявся в її обличчя. Очікування не зайняло багато часу. – ...Нічого не поробиш, наш обов’язок бути опорою студентів, що потрапили в складну ситуацію. Зараз не час говорити, що я не на роботі чи в мене не має часу. «Зрозуміло, вона шукала привід, для власного компромісу», подумав Тацуя. Проте... – Нажаль я не про цю ваше роботу, я про іншу вашу роботу. – ...Що саме від мене вимагається? Харука миттєво перейшла в режим підвищеної готовності. Чи правильно так легко погоджуватися? Цього разу, занепокоєння Тацуї було цілком серйозне. Добре, навіть якщо вона потрапила в полон власної зради і зараз робила і «це» і «те», його це взагалі не стосується. – Безглавий дракон... Будь ласка, з’ясуйте місцезнаходження таємної бази Гонконгзького злочинного синдикату «Безглавий дракон». Харука поспішно озирнулась навколо і наблизилась до Тацуї, з імпульсом ніби збиралась обняти його. – Звідки ти знаєш про Безглавого дракона?! Харука говорила збуджено, та вона не забула стишити свій голос. Проте, це було не те питання, на яке можна відповісти, тільки тому що його про це запитали. Відносини між Тацуєю, Казамою та іншими членами Окремого магічного батальйону повинні зберігатися в таємниці. Таким був наказ тітки, голови дому Йотсуба. Навіть якщо він скаже щось на зразок «я чув це деінде», невідомо, яку нитку з цього можна витягнути. – Гадаю, цілком природно вивідати особистість противника, який намагається завдати, вам шкоду. Тож, Тацуя надав абстрактну відповідь, яку не можна було розтлумачити так широко. Однак, Харука правильно зрозуміла, що він говорив про саботаж на Турнірі дев’яти шкіл. – ...Що ти плануєш робити? Над цією справою вже працюють департамент Громадської безпеки і відділ Внутрішніх справ. Не треба в це втручатися, Шіба-кун. Бачачи з боку, як шепче Харука, будь-хто вирішить, що це проблемні стосунки. «Не кажучи вже про Міюкі, але сподіваюся, Хонока, Шізуку і всі інші це не побачать», подумав Тацуя. – Зараз нічого не збираюся робити. Однак, коли виникне потреба відбиватися, це буде не просто, якщо не відомо місце знаходження опонента. ...До речі, я думаю, що наша ситуація вводить в оману. Харука відскочила. Певно це була гордість старшої людини, або вона намагалася приховати свій сором під посмішкою. Тацуї захотілося серйозно вмовити її залишити світ розвідки. ...Подумавши так, він не збирався відмовитись від свого прохання. – ...Страховка, так? – Не заперечуватиму. Окинувши його оком, вона відразу кивнула. – ...Зрозуміла. Дай один день. – Неймовірно. Лише один день? Це була чиста неприхована похвала. Харука, здавалося, зовсім не вміла приховувати емоції і вона лише посміхнулась. ◇ ◇ ◇ Повернувшись до намету, Тацуя тягнув з собою самохідну сумку, ігноруючи зацікавленість всіх присутніх, він дістав її вміст. – ...Пальто? Запитала Маюмі підійшовши до нього з особливим нетерпінням і подивившись на річ в руках Тацуї. – Ні, це мантія. Тацуя підняв і, розгорнувши, показав чорну тканину. Це був довгий плащ західного стилю, довгий настільки, що тягнувся б по землі, навіть на людині його зросту. – Це ж? – Це плащ. Поклавши на стіл чорну мантію, він розгорнув сіру тканину, щоб показати її. Це був настільки ж довгий плащ, який, швидше за все, вийде за довжину подолу. – Чорт... Для чого ти його використовуватимеш? Поки по намету від оточуючих розходились знаки запитань, лише Міюкі давила свій сміх з розумінням на обличчі. – Я скористаюся ними у фінальній грі. Ні, на щастя вони встигли вчасно. – Старший брате, ви не порушуєте правил? Запитала з серйозним обличчям Міюкі, залишивши Маюмі і решту осторонь. – Я думаю, що усе гаразд, але я передам їх на перевірку перед матчем. В книзі правил не написано, що ми не можемо носити одяг з вплетеною магією. Коли Маюмі почула його відповідь Міюкі, кількість знаків питання над її головою збільшилася і вона запитала Тацую. – Ви вплели магічні написи? – Так. Це було стародавнє мистецтво і працює за тим же принципом, що і магія гравіювань. Ці мантія і плащ мають ефект, що полегшує використання магії. – Допоміжний ефект... Не буде жодних проблем, якщо в них не включені особливі техніки... Відчувши на собі погляд Маюмі, Сузуне промовила. – Порушень немає. Точніше, правила цього не передбачають. – Ми відмовимось від них, якщо вони викличуть проблеми. Немає ніяких причин, щоб ми не могли змагатися без них. Маюмі трохи на хмурилась і звернулась до Тацуї. – Ей, Тацуя. В її голосі було більше занепокоєння, ніж тривоги. – Ми все ще в процесі гри, так що ще зарано для урочистостей, але коли ми потрапили до фіналу, наша перемога у дивізіоні новачків була вирішена. Ти не повинен занадто старатися. – Я знаю. Навіть якщо вона це казала, Тацуя і так здався більше ніж на половину у цьому матчі. «Наданий момент у нас їх немає». Він попросив Ісорі перевірити мантії і плащі (адже сім’я Ісорі славилася в магічному гравіюванні, а сам Ісорі не приховував свій інтерес), Тацуя залишив намет, щоб трохи розім’ятися на самоті. Завдання яке поставила перед ним Маюмі, коли його призначили на заміну, перемога Першої старшої школи в дивізіоні новачків. Саме в той момент, коли вони пройшли до фіналу Коду моноліту, Тацуя вважав що його місія завершена. Ретельна підготовка була лише для того, щоб уникнути травм підчас матчу. Незважаючи на те, що синці і подряпини його не хвилювали, перелом кісток або розріз артерії автоматично активують здібність, що зберігалась в таємниці. Він міг зупинити цей процес за власною волею, але питання втому, чи буде це вчасно. Його здатність до само зцілення може зцілити його тіло в одну мить, до того як він це усвідомить, якщо він зазнає важких втрат. Турнір дев’яти шкіл записувався на відео. Навіть якщо ця моментальна подія залишиться непомітною для людей, відеозапис може бути проаналізований пізніше. Думаючи про це знову і знову, він продовжував розминку, коли помітив що Міюкі вийшла з намету, але він відчув, що у неї не було нічого нагального, тож дозволив собі не закінчувати розминку. – Старший брате, прошу візьміть рушник. Відразу після розминки, йому був поданий добре охолоджений рушник. Міюкі тривалий час стояла під палючим літнім сонцем, але він був холодним, ніби щойно з холодильника... Не дивно, якщо вона зробила це магією. Тацуя вважав, що сестра яка звертає увагу на подібні дрібниці занадто балує його. За звичайних обставин, стада хлопців не пожаліли б життя заради такої молодшої сестри. Ні, навіть зараз, для цієї молодшої сестри можливо послати хлопця на смерть лише одним словом. Тацуя поставив себе на місце, того хто першим пожартував своїм життям, і відчув холодний озноб, думаючи про майбутнє своєї сестри. – Старший брате, у мене щось на обличчі? Вона не думала, що щось було на її обличчі, але в неї не було іншого способу звернутися до старшого брата, що з невловимим виразом дивився на неї. Тацуя не міг відповісти, слова прозвучали б ще більш неоднозначними. – Старший брат... Проте Тацуя не відповів, а Міюкі не наполягала. – Зараз розпочнеться фінальна гра. Наступний противник, здається, буде досить жорстким... – ...Вірно. Навіть якщо прикинутися, що це важко все буде гаразд. Навіть якщо це буде не гра, а фактичне поле бою, навіть якщо вони зійдуться один на один, без будь-яких обмежень, невідомо чи він впорається з тими двома, ні, навіть якщо він зійдеться лише з Ічідзьо Масакі, Тацуя не мав впевненості, що переможе. – В умовах обмеження сили і навичок... Може це буде не правильно або неприємно, якщо я це скажу, я людина, що є стороною обмеження... Невпевнено промовила Міюкі і, як часто буває при цій розмові, запинаючись. Однак вона відразу ж підняла голову і сказала з посмішкою. – ...Та навіть так, я вважаю, що старший брат не переможний. Тацуя деякий час стояв, дивлячи в слід своєї сестри, яка, немов ластівка, швидко повернулася до намету, не давши йому час на відповідь. «Я серйозно попав...» Як і сказала Міюкі, вона відіграє важливу роль в системі що обмежує силу Тацуї. Міюкі, безумовно, є однією з тих причин, чому він не може використовувати свої справжні навички, зі своєю власною силою. Але Тацуя не думав, що Міюкі настільки егоїстична. Те, що вона вважала його непереможним, також є бажанням того щоб ніхто його не зневажав. Тацуя не був достатньо дорослим, щоб зрозуміти усі ці тонкощі. Але Тацуя зрозумів це через відчуття. Можливо він зрозумів це тому що, тим хто на нього сподівався була Міюкі. І Тацуя не міг ігнорувати її бажання. Це був не її наказ чи вказівка, а її риса характеру, яка описувала її природу. Ось як він це зрозумів. Певно він не може програти наступну гру. Але легко сказати, важко зробити. Так виглядали шанси на перемогу, якби він їх не розраховував, тож Тацуя лише зітхнув. ◇ ◇ ◇ Матч за третє місце закінчився і місцем проведення останнього змагання була оголошена арена «Рівнина». Реакції двох шкіл на цю новину були протилежними. У наметі Третьої старшої дехто радісно зааплодував. – Ти виявився правим Джордж. – Нам пощастило, Масакі. Хоча їм вдалося стримати свою радість в поведінці і в голосі, але вони не приховували посмішку. – Решта залежить від того чи прийме той хлопець наше запрошення, але... – Він, безумовно, прийме. На локації «Рівнина», де немає за що ховатися, у нього не буде іншого шансу на перемогу, окрім як зійтися в атаці лицем до лиця. – Оскільки у цього хлопця є навичка «Переривання техніки», у нього не має іншого вибору окрім як шукати інший шлях. – Правильно Масакі. На перший погляд, його тактика це щось досить дивне, а насправді побудована на детальних розрахунках. Якщо немає жодних контрзаходів, розуміючи що ситуація складається погано, він може вигадати щось дивне. Проте, оскільки він має контрзахід, «Переривання техніки», він повинен обрати бій «лицем до лиця» з найвищою виграшною ставкою. Після цього, ти можеш знешкодити двох захисників. – Думаю що охоронці не проблема. Вважаю, що магія зміцнення не погана, але він не може добре використовувати іншу магію. Їх партизан... Здається, він добрий в стародавній магії. Судячи з його імені, схоже це маг «сім’ї Йошіда». Погано, що невідомо що він буде робити, але у сучасної магії є перевага перед древньою в швидкості. Перевагу також дає рівнина без перешкод. – Особливо якщо у тебе є перевага у використані Кардинального коду. – Шкода, що у нас відібрали перемогу в дивізіоні новачків... Принаймні, в Коді моноліту вони не переможуть. – О, я зроблю це. Енергійно закивав Масакі на слова Кічідзьодзі. – «Арена рівнина» без прикриття... Бій буде важким, Старший брате. Слова Міюкі продемонстрували думки тих хто прийшов їх підтримати. – Ні, це все-таки краще ніж локація долина чи міський район. У нас не має розкоші висловлювати незадоволення. Його слова спантеличили не лише Міюкі, але й товаришів по команді, Лео і Мікіхіко, тому Тацуя додав коментар. – «Вибух» сім’ї Ічідзьо - це техніка, що перетворює рідину в газ і використовує його вибухову силу для руйнування. Для члена родини Ічідзьо, атака паровим вибухом буде основною технікою. Для члена команди Ічідзьо, локація «Долина», все одно що поле бою з підготовленим для нього боєкомплектом. Міський район, посмугований трубами водопостачання. На противагу їм, локація «Рівнина» не має рідини, яка може бути перетворена на «вибухівку». Незалежно від того, наскільки «принц» здатен підкачати підземні води і використати її для вибуху. Звичайно, було б легше якби локацією був ліс або гори... Але треба дякувати, що нам вдалося уникнути найгіршого варіанту арени «Долина». Обличчя старшокласників залишалися похмурим, на відміну від учнів першого року, вираз яких говорив «зрозуміло». – ...Але це означає, що на відкритій місцевості доведеться битися з магом, що добре володіє бомбардуванням. – Шіба, у тебе є план? Слідом за зауваженням Маюмі, запитав Хаторі. Це було занадто рідкісною подією, щоб він сам починав розмову з Тацуєю. Тацуя не зміг стримати своє здивування і його відповідь на мить затрималась. – Чесно кажучи, якщо вони діятимуть як раніше, ми нічого не зможемо вдіяти, але... Ічідзьо здається занадто зосереджений на мені. Якщо вдасться перевести матч у близький бій, то якось впораємось. – Хіба рукопашний бій не заборонений? – Усе буде добре, якщо не торкатися до нього. У мене є кілька трюків. Невпевнено посміхнувся Тацуя, на питання Кіріхари. ◇ ◇ ◇ Фінал Коду моноліту дивізіону новачків. Хотілося б сказати, що глядачі були збуджені появою гравців, та вони були занадто розгублені. Привернувши дику цікавість, Мікіхіко більше натягнув капюшон. З іншого боку, Лео, що не мав покриття для голови, вжався в плечі і підняв високій комір, намагаючись хоч трохи приховати обличчя. – Все ж... Це виглядає смішно. – Використовуйте так, як я описував. Протилежна відповідь Тацуї явно була рекомендацією Лео, «здайся». – ...Чому тільки для нас. Побормотів докір Мікіхіко, жаліючись Тацуї, єдиному, хто не носив цього вбрання. – Я в авангарді, воно ускладнить біг. Проте протест Мікіхіко також був відбитий практичністю операції. – Чорт... Вона зараз буде сміятися. З його слів не було зрозуміло «хто саме», але двом іншим цього було і не потрібно. –Аха-ха-ха-ха... м-мило. Що це, що це таке. Аха ха-ха-ха... Без сумніву, як троє і здогадувалися, Еріка сміялась на трибунах. – Еріка, заспокойся?.. Багато разів збентежено дорікала їй Мідзукі і її рівень сміху знизився до рівня звичайного хіхікання. – О, смішно, смішно. Ось чому усі уважно слідкують за тим що придумає Тацуя. – ...Еріка-чан, зараз ти привертаєш більше уваги. Знітилась Мідзукі, поряд з радісною Ерікою. – Вибач, вибач. Просто, це неймовірно смішно. Я більше не буду сміятися, тож прошу розслабся, Мідзукі – Ум... чому ти мене про це просиш? Відчувши що погляди оточуючих знову повернулися на поле (у неї не вистачило мужності перевірити це наочно), Мідзукі нарешті підняла обличчя. – Але що це таке? На усій рівнині не було жодних перешкод, тож усю зону можна було бачити безпосередньо з трибун. Однак, оскільки відстань була все ще великою, що б роздивитися деталі, кожного гравця показували на великому дисплеї, як на усіх попередніх змаганнях. Еріка дивилась на постаті Лео і Мікіхіко на екрані, що показував територію Першої старшої. Поглянувши деякий час, вона похитала головою з виразом «він здався». – Неможливо. Я не знаю їхньої мети. Оскільки ми говоримо про Тацую, це не повинен бути блеф. – ... Плащ Йошиди-куна переповнюється «духами».... – Що? Отримавши несподівану відповідь на своє бурмотіння, Еріка повернулася і вдихнула, побачивши, що очі Мідзукі, що зняла окуляри, мали таємничий відтінок.   У одязі Лео і Мікіхіко багато глядачів вбачали анахронізм і відчували, що він не з цієї епохи, але навряд чи були насмішки і смішки. Те, що привернуло увагу аудиторії було цікавістю того, для чого використовуватимуть ці «мантію» і «плащ». Проте супротивник не міг відмахнутися, пояснивши це простою «цікавістю». – Це ж не просто блеф? На здогадку товариша по команді, Масакі і Кічідзьодзі похитали головами. – Він знає про Джорджа... Це міра проти «Невидимої кулі»? – Моїй магії, справді, не вистачає проникаючої сили, хоча... Не настільки щоб зупинити її тканиною, я не думаю, що він вживатиме заходи поклавшись на таку наївну ідею. – Це може бути стратегія, щоб змусити нас так думати? – Не те, що не має такої можливості, але... За словами Масакі ховалась злість. – ...Не розумію. Невже він приховав це до цього моменту... Стиснув губи Кічідзьодзі. Він засмутився більше ніж інші, певно, через те що пишався своїм інтелектом. – Не можна сказати, що ми не повинні бути пильними, але немає сенсу думати про речі, які ми не розуміємо. Завжди є ризик при застосуванні сили. Сильним тоном промовив Масакі, щоб змусити Кічідзьодзі позбутися плутанини. Це не означає, що Масакі не мав жодної плутанини. Цікавість глядачів викликала причина настороженості до супротивника. Гравці і члени групи підтримки цього не знали, але була ще одна причина шуму на трибунах. Причина цього шуму чомусь пройшла через трибуни до місця поруч з головою комітету. Це був несподіваний гість. – Кудо-семпай! Чому ви тут!? Старійшина Кудо, що зазвичай спостерігав за дійством на моніторі у VIP-кімнаті в штабі турніру, раптом з’явився на місцях для гостей. – Думаю іноді корисно подивитися звідси. Великодушно кивнувши членам комітету турніру, що встали вітаючи його, Кудо Рецу швидко сів на підготовлене шкіряне крісло. – Звичайно, для нас це велика честь... Чому так раптово? На це мовчазне питання старійшина Кудо дружньо відповів. – Що ж, я знайшов цікаву молоду людину. Час перед початком гри, певно, найбільш нервовий для гравців. Незалежно від того, наскільки ви впевнені або скільки ви перемагаєте, ви не будете знати результату, поки не почнеться реальний бій. У змаганнях де ви не маєте можливості провести серію раундів проти одного противника, особливо в змаганнях, де ви виходите проти нього лише в одному матчі, ви будете більш стурбовані тим, що вам не відома його сила. Тим неменше, нерви зникають в той момент, коли звучить сигнал початку гри. Як тільки відкривається завіса бою, більше не можна дозволити собі залишатися розгубленим. Після сигналу початку гри, між обома суперниками розпочались дистанційні обміни. Магічними атаками. Глядачі зустріли це з великою радістю, а на місцях групи підтримки Першої старшої втратили мову від здивування. Відстань між двома позиціями становила близько шістсот метрів. Незважаючи, що у порівнянні з локаціями «Ліс» та «Долина» відстань короткувата, з точки зору ефективності вогнепальної зброї, для відстані в цьому матчі найкраще підходили снайперські, і штурмові гвинтівки. Обстрілюючи супротивника з CAD у вигляді автоматичних пістолетів, обидві сторони поступово наближались одна до одної. У Тацуї було ті ж два пістолети, що і в кваліфікації і у півфіналі. З іншого боку, Масакі змінив універсальний тип з півфіналу на спеціалізований тип. Масакі відмовився від захисту і сконцентрувався на атаці, між тим, Тацуя використовував CAD у правій руці, щоб відбити атаку супротивника і атакував CAD у лівій. І в результаті... І так велика різниця в наступальній силі все більше збільшувалась. Хоча «постріли» Масакі мали вирішальну міць в пострілі один на один, «постріли» Тацуї були не більше ніж відволіканням. Магія коливань, яка лише заважала атаці досягти супротивника, і навіть якщо не зосереджуватися на захисті, вона буде заблокована бар’єром Зміцнення інформації, який маг розгортає несвідомо. Проблема також полягала в тому, що їх інтенсивність була занадто низькою. Проте, хоча Тацуя приховував в рукаві різні трюки, він безумовно поступався в магічній майстерності у звичайному розумінні, та це було вражаюче, що він з легкістю відбивав атаки на відстані з якої було важко розгледіти атаку ворога неозброєним оком. – Яка мужність. Тихо пробурмотів учень третього року. – Він дійсно студент другого потоку? Одна дівчина-гравець, запитала свого товариша по команді. Старшокурсники були вражені розумним використання магічної сили під таким тиском атаки, а не самою магічною силою. Проте, Маюмі, Катсуто, Сузуне, Азуса і Хаторі... Всі вони мали похмурі обличчя. Поки що це було лише вітання і коли вони зблизились, Тацуя був змушений перейти до оборони кількість атак відповідно зменшувалась, на їх погляд це було зрозуміло. Кічідзьодзі з зони Третьої старшої був здивований в іншому сенсі ніж гравці і персонал Першої старшої. Зараз Тацуя використовував системну магію Коливань. Однак в останніх трьох іграх Тацуя використовував несистемну магію і системну магію Ваги. «Він змінив послідовність активації всього за дві години?..» Потрусив головою Кічідзьодзі і спробував позбутися зайвих думок. Незалежно від того, наскільки він гарний в налаштуванні CAD, процес налаштування не має відношення до самого матчу. Результат лише в тому як скористатися цим підчас гри. Зараз не час, щоб вражатися швидкості налаштувань. Подібні «сумніви» можуть викликати проблеми. – Усе як домовились, я пішов. – О, Залиш тил мені. Кинув Кічідзьодзі до Масакі що стояв за його спиною, прямуючи до позиції Першої старшої, навіть не помітивши, що він вже деякий час зверхньо дивиться на супротивника. Коли Кічідзьодзі залишив союзну територію, змагання перейшло на нову стадію. Однак увага аудиторії залишалася, в основному, прикута до битви Тацуї і Масакі. Люди зітхали, вражені майстерністю Масакі, який постійно чітко встановлював силу магії. Більшість овацій викликані «Перериванням техніки» Тацуї, що відбивала магію Масакі. Не так вже багато глядачів знають про контрмагію високого рівня «Переривання техніки». Яка вимагала нестандартної кількості мисленнєвих часток, тож це магія яку мало хто з дослідників міг побачити. Проте, навіть без цього знання, на великому екрані що візуалізував сайони, можна було побачити інтенсивне сяйво випущеної кулі мисленнєвих часток, яка знищує магію Стиснутого повітря, що проявляється в повітрі. Це було фантастично видовищне відео, що викликало захоплення. Маги які візуально сприймали мисленнєві частки, або глядачі з магічним талантом, спостерігали за штормом сайонів, що танцював у повітрі, дивлячи безпосередньо на поле бою, замість дисплею. Вони були зачаровані видовищем, яке збуджувало без будь-яких причин і логіки. Зараз Тацуя зосередився на відбиті атак Масакі. Проте він помітив, що Кічідзьодзі вийшов з зони третьої старшої. Уловивши цей момент, після того як побачив, що Кічідзьодзі дійсно почав рухатися, Тацуя перевів свою розмірену ходу на біг. Масакі точно виступив магію Кулі стисненого повітря, навіть не відволікаючись на зміну темпу Тацуї. Під час бігу, той не робив нічого заради того щоб ухилитися. Оскільки атаки наноси без прицілювання, не було потреби ухилятися. Біжучи Тацуя зосередився на ознаках модифікації події, що виникали в повітрі і відправляв сайонові кулі, намагаючись пройти триста метрів, вистрілював «Перериванням техніки» і розбивав атаки Масакі, перш ніж з’явиться магія. Проте, з його наближенням ставало легше прицілюватися в нього. Незважаючи на те, що фізична відстань не була суттєвою для магії, але з фізичним наближенням ставало легше визначати близькість. Особливо, коли націлюєшся чимось невидимим, на зразок повітря чим ближча відстань, тим легше цілитись. У цьому випадку, аналогом цілі виступав Тацуя. Коли залишалося п’ятдесят метрів, Тацуя нарешті не зміг зупинити атаку Масакі. Тацую вдарила куля стисненого повітря, яку не вдалося відбити. Він зосередив усі п’ять відчитів, визначаючи їх траєкторію і використовуючи п’ять органів відчуттів та фізичні техніки продовжував рухатися до Масакі. Тепер, коли він не міг йти прямо, відстань у кілька десятків метрі встала для Тацуї абсолютною стіною. – Нарешті, здається, він більше не може відбиватися. Побачивши, що Тацую збили, Яманака на глядацьких трибунах виглядав досить щасливим. – Це не розумно, докторе. Тацуї-куну було б не можливо визначити, що за магія активована лише за рахунок п’яти відчуттів, це стосується і Повітряної кулі. Але в цій ситуації можна використовувати шосте відчуття, замість «Погляду духів». На захист Фудзібаяші, Яманака злісно посміхнувся. – Справді? Звичайно він міг би обманути очі оточуючих, але... Я не думаю, що очі цієї людини вдасться обманути. Сказавши це, Яманака повернув голову і поглянув на ложе глави комітету, де знаходився старійшина Кудо, який з цікавістю спостерігав за змаганням. Фудзібаяші швидко озирнулася і негайно повернула погляд на Тацую. Кічідзьодзі який, обійшовши поле, попрямував до моноліту Першої старшої, був зупинений на своєму шляху Лео за сто метрів до цілі. Зауваживши, що захисник віддалився так далеко, Кічідзьодзі випустив «Невидиму кулю». Ні, збирався випустити. – Що? Перед його очами стояла чорна стіна. Лео зняв мантію, прокрутив її і вона затверділа перед ним. Збоку, розрізаючи вітер, Кічідзьодзі атакувала металева пластина. Помітивши летюче до нього лезо бойового девайсу, Кічідзьодзі застосував системну магію Руху і стрибнув назад ухиляючись від удару. В той же момент його вдарив порив вітру. Кічідзьодзі зменшив інерцію, наклавши на тіло системну магію ваги і пом’якшив дію атаки вітру, застосувавши вітер на противагу. «Дратує!» Прокричавши це подумки, Кічідзьодзі націлив «Невидиму кулю» на Мікіхіко, що з’явився за десять метрів збоку від Лео. Першим він вирішив знищити дратівливу вогняну підтримку. Однак, як тільки він зосередив погляд на сірому плащі, втратив відчуття цілі. Ніби під впливом мерехтіння жару полум’я, сіра фігура вийшла з фокусу як срібна плівка. «Ілюзія?!» У момент коли він зрозумів, що вони скористались тим, що для «Невидимої кулі», йому потрібно бачити ціль, Кічідзьодзі помітив лезо Короткого двокомпонентного меча, що летіло йому в голову і закрив очі очікуючи неминучого. – Г-ха! Проте крик вирвався з вуст Лео з легень якого вибило усе повітря. Лезо яке він запустив в атаку, впало і застрягло в землю, тіло Лео було здуте вибухом повітря, що стався з боку і впало на землю. – Масакі! Назвав ім’я спасителя Кічідзьодзі, пропустивши той факт, що був врятованим. Підтримавши Кічідзьодзі, який потрапив в пастку ворога, дружнім вогнем, Масакі продовжив атакувати Тацую. Пальці Кічідзьодзі пробігли по консолі CAD і активували системну магію Ваги. Сила тяжіння раптово змінилася і Мікіхіко безпомічно впав на бік, Для того щоб збити Мікіхіко, Кічідзьодзі відмовився від своєї основної магії і наніс удар магією Збільшення ваги. З вуст Мікіхіко, що був потиснутий до землі, вийшов звук видихання повітря. Тацуя, також не мовчки спостерігав, за дійством. У момент, коли Масакі переключив увагу на Кічідзьодзі, Тацуя скоротив відстань до п’яти метрів. Для фізично підготовленої людини, як Тацуя, це був сього лише один ривок. Потрібен ще один ривок. На обличчі Масакі було явне хвилювання. Це було схоже на паніку, або інстинктивне відчуття загрози солдата, що пройшов війну. Шістнадцять куль, сила яких перевищувала рівень правил, кинулися на Тацую. Контрмагія Переривання техніки це техніка, що знищує магічну послідовність кулями зі стиснутих мисленнєвих часток. Через силову дію вона мала дуже слабкий ефект. Навіть мало відома магія мала силу. Потужні магічні перешкоди також є інформаційним сайоновим тілом, що намагається зберегти свою структуру. Для того щоб стерти магічну послідовність, створену магом рівня Масакі, потрібно, щоб сила техніки була більшою, що потребувало досить багато мисленнєвих часток, навіть для Тацуї, а звичайному магу таку кількість, доведеться накопичувати цілий день. Зараз потрібно було знешкодити шістнадцять пострілів. Миттєво розрахувавши, що з Перериванням техніки він не встигне, Тацуя все ж не скористався «Розпадом». Вперто намагаючись не використовувати секретну магію. Приховавши що володіє «Технікою розпаду» - «розпадом» інформаційної структури і виконав перехоплення «Перериванням техніки». І як наслідок, в певному сенсі, трапилось неминуче. Вдалося перехопити лише чотирнадцять і Тацуя отримав два останніх прямим попаданням. Побачивши, що тіло Тацуї падає до його ніг, Масакі з гіркотою пробурмотів, «прокляття». Відразу після активації магії, він усвідомив, що під впливом емоційного імпульсу, випустив магію сила якої перевищує допустиму правилами. Пройшла лише мить. Можливо, судді ще не помітили. Червоний прапор не з’явився, але він знав, що його порушення заслуговує дискваліфікації. На усвідомлення цього Масакі знадобився час. «Перелом ребра. Пошкодження судин печінки. Прогнозована кровотеча». «Зниження боєздатності, перевищено прийнятний рівень». «Запуск системи авто відновлення». «Магія/завантаження» «Дані Ядра Ейдосу, завантаження резервної копії». «Відновлення/ розпочато – завершено». Це були незворотно виражені кілька секунд. Все пройшло швидше, ніж Тацуя усвідомив і завершилось раніше, ніж він зрозумів. Швидкість обробки інформації несвідомої зони значно перевищувала швидкість обробки зони свідомості. До того часу, коли він зрозумів що падає, відновлення його тіла вже завершилося. На відстані витягнутої руки стояли ноги. Тацуя не розумів, чому Масакі зволікає в такій ситуації. Зараз це його не цікавило. Перш ніж він подумав про такі незначні речі, його тіло вже піднялося. Зробивши крок правою ногою, він замахнувся правою рукою в обличчя, здивованого від несподіванки Масакі. Права рука Тацуї пройшла поруч з шиєю, що рефлекторно нахилилась, на відстані що перевищила нахил. У момент, коли права рука змінила початкову траєкторію і досягла вуха Масакі... Від правої руки Тацуї пролунав вибуховий звук, який можна було порівняти з вибухом звукової гранати. Від цього ревіння трибуни замовкли. Навіть Кічідзьодзі, перебуваючи в бою, озирнувся і зупинився. Тацуя приклав кінчики великого і вказівного пальця і провів середнім пальцем по великому. Перед очима глядачів, рефері і групи підтримки, Масакі впав на землю, а Тацуя безсило опустився на коліна. – Що? Що, чорт забирай зараз трапилося? Запитала Маюмі своїх сусідів з панікою в голосі і на обличчі. Але відповідь не прозвучала. Сузуне і Азуса не могли відповісти на питання Маюмі. – Він клацнув пальцями і посилив звук. Відповів Катсуто, що сидів відразу за Сузуне. – ...Вірно. Просте підсилення звуку. Розрив барабанної перетинки і пошкодження напівкруглого каналу, гучним звуком, вивило Ічідзьо з бою. Порушень правил не було. Підтримала слова Катсуто Сузуне. – Посилення гучності даною магію було не звичайним, але це була проста системна магія Коливань. Отже, навіть Шіба-кун, що не надто гарний в швидкій активації, зміг впоратися в цей момент. – Я вже це знаю! Це очевидно, якщо поглянути на його праву руку. Але в реакції на ці коментарі до настрою Маюмі додалась істерика. – Я питаю, як Тацуя-кун, якого повинно було покалічити атакою Ічідзьо, встав?! Тацуя-кун, був переможений?! Він же не повинен був встигнути перехопити усе «Перериванням техніки», вчасно?! Принаймні, два повинні ж були влучити?! Чому Тацуя-кун, який повинен отримати серйозні травми, в результаті порушення правим, встав і продовжив битися?! – Саєгуса, заспокойся. Заспокійливо гордовитим і спокійним тоном сказав блідій і шокованій, від того що Тацуя був серйозно поранений, Маюмі, Катсуто. – Як я бачив, Шіба фактично встав і переміг супротивника, рухами не можливими для того хто постраждав. Наскільки я можу бачити, він лише постраждав від своєї звукової атаки, і не має більше серйозних травм. – Але... – Шіба хороший в стародавніх бойових мистецтвах. Я чув, що в стародавні часи існували прийоми зміцнення тіла і прийоми прийняття ударів. Можливо, це щось схоже. – ... Слова Катсуто не переконали її, але на той час, Маюмі, здавалося, заспокоїлася. – Ми не знаємо усього на світі. Не лише Магія є «чудо». Гра ще не закінчилася. – ...Вірно. Вибач, Дзюмондзі-кун. І ти, Рін-чан. У той час, як Маюмі і Сузуне прийшли до примирення, бій перейшов в нову фазу. – Його самовідновлення вражає, скільки б разів я цього не бачив! Фудзібаяші з сумнівом поглянула на Яманаку, який радісно промовив ці слова, хоча завбачливо понизив голос, щоб вони не досягли вух оточуючих. – ...Функція самовідновлення справді була активована? До того ж, я не бачила хвилі мисленнєвих часток активації магії. – Навіть я не бачив. Я припускаю, що Ясновельможний Кудо теж нічого не помітив. Врешті-решт, швидкість його самовідновлення перевищує швидкість людського сприйняття. Сказавши це, Яманака нарешті зрозумів, що Фудзібаяші дивиться на нього серйозним поглядом. – О, ні, звісно, я не міг цього бачити. Я не бачив, що Шіба Тацуя використав техніку Самовідновлення, яку не мав використовувати. Ні, він насправді над людина, так і є. Дійсно цікаво. Фудзібаяші з жалем відзначила, що говорячи це, Яманака радісно посміхався. – Ви ж не маєте на увазі, що він повинен стати об’єктом ваших лабораторних експериментів? Він один з двох найкращих в цій країні і, як кажуть, один з п’ятдесяти найсильніших у світі. – Я не думаю що він настільки слабкий, щоб зламатися від кількох експериментів. – Це не через те, що він зламається! Яманака втиснувся в плечі. – Ну, це так... Та щоб ви, Фудзібаяші, не говорили, він використав це. Так, Ічідзьо занадто важкий опонент, для настільки малопродуктивного CAD, що дозволяється правилами. Можливо тут навіть Флеш каст був би доречним. – Флеш каст одиничної системної магії? Ну, цю таємницю вдалося вберегти. Флеш каст хотіла приховати сім’я Йотсуба, а не Окремий магічний батальйон. Навіть військові вважали її занадто не етичною. Те що хотів зберегти в таємниці Окремий магічний батальйон, це справжня магія Тацуї. Навіть у найскладніший момент Тацуя не використав «Розпад», а лише скористався своєю індивідуальною навичкою «Самовідновлення», на такому рівні, що ніхто цього не помітив би. Таким чином він лиш привернув увагу. В протилежному випадку, військові мали б визнати Тацую стратегічним активом і забезпечити його захист від будь-якого, зовнішнього ворожого впливу. Це означало б позбавлення великої частини особистих свобод. Якщо б так сталося, то військовим довелося б задуматися про контр заходи, ні, про протидію для Тацуї. Навіть якщо він говорив неприємні речі, та, фактично, Яманака відчув полегшення від такого результату. – Саме для того щоб приховати це, CAD у його лівій руці був налаштований під магію Коливань. Він обережний, як завжди. – Оскільки він учень старшої школи, виникає відчуття, що з цим світом щось не так. Але якби то був Флеш каст. Як би він був ворогом, то ця швидкість була б загрозою. На слова Яманаки, Фудзібаяші глибоко кивнула. – Дійсно... Застосувавши технологію «промивання мозку», щоб стиснути формулу активації в пам’яті і запам’ятати у вигляді зображення і зчитувати послідовність активації з пам’яті, замість CAD, отримаємо технологію, що ігнорує час розгортання і зчитування послідовності активації... У його випадку, дана техніка ще більш просунута, зона операцій знаходиться в зоні свідомості, а час побудови магії скорочується, шляхом збереження послідовності магії в пам’яті у вигляді зображення... Тому він повністю компенсував швидкість зони обчислень. – Я б сказав, що це більше ніж компенсування. Чи є в нашому загоні хтось, хто може зрівнятися з ним у швидкості активації техніки? Гадаю, що Янаґі, з подібною технікою, заледве порівняється з ним. – ...Звичайно, я не можу подумати ні про кого іншого. Вони більше не дивилися гру. Вони просто дивилися на Тацую, що стояв на колінах. Кічідзьодзі був в паніці. Він не міг повірити в те, що бачить. Масакі лежав на землі. Його супротивник, Тацуя, стояв на колінах, але його очі не втратили світло. Тобто ... «Масакі, програв?..» Це була неможлива сцена. Це була подія яка ніколи не повинна була відбутися. Навіть якщо вони програли, як команда, ймовірність того що Масакі переможуть, дорівнює нулю. – Кічідзьодзі, стережись! Відреагувавши на голос товариша по команді, який повинен був залишатися в обороні, Кічідзьодзі оговтався і рефлекторно використав магію Громовідводу. Коротка трава змінила свій електроопір, відтягнула блискавку і розчинила її в землі. Кічідзьодзі нарешті зрозумів, що супротивник який повинен був бути притиснутий магією Ваги, похитуючись стояв у сірому плащі і дивився на нього. Навіть почувши той гуркіт, Мікіхіко поняття не мав, що сталося. Він не міг дозволити собі дивитися, що сталося навколо. Тиск, що притиснув його до землі, раптово зник і він поспішно покотився по землі, рефлекторно евакуюючись і підвівся на безпечній відстані. Потім, він нарешті зрозумів ситуацію. Лео зазнав поразки. Тацуя стояв на колінах. Він не впав, але знаходився в складній ситуації. А біля нього лежав Масакі. «Ти зробив це, Тацуя!» Хоча він і думав, що Тацуя повинен щось зробити, та з іншого боку «Навіть для Тацуї це занадто», думав, він, те що він побачив на власні очі надихнуло його. Важко сказати, що Мікіхіко був у хорошому стані. Можна сказати, що йому було найгірше. З кожним вдихом у нього кричуще боліли груди. Навіть якщо переломів не було, тріщина все ж могла бути. В результаті тривалого тиску, він страждав від легкого кисневого голоду. Спина якою він вдарився, коли його повалили, боліла. Мікіхіко подумки проклинав надмірно тверду землю, незважаючи на те, що її покривала м’яка трава. Але він не міг здатися. Навіть у найгіршому випадку, йому доведеться одному мати справу з двома. Ні це не було припущення, це жорстка реальність, в якій він не міг допустити поразку. Тацуя переміг «Багрового принца» в прямому зіткненні. Тоді він повинен принаймні показати, що може перемогти «Кардинала Джорджа» один на один, саме така думка змушувала його стояти на тремтячих ногах. Він про маніпулював CAD, щоб перейти на магію блискавки. У той же час, наповнюючи магією сірий халат, посилаючи в нього мисленнєві частки. Духи «Тіні», що знаходились в плащі повинні були розмити його силует. Тіні, не синонім темноти. Контур об’єкта видно через тіні. Під «Духами тіней», що є незалежним (окремим) інформаційним тілом, тіні, контури між світлом і темрявою зміщуються, порушуючи візуальне сприйняття оточуючого, запобігаючи точному прицілюванню. Початкова техніка належала його сім’ї Йошіда, але саме Тацуя продумав систему генерації візуальних перешкод, яка була описана в швидкому і ефективному програмному забезпеченні CAD і розгорталась на системі підтримки плаща. Те, що він близький до себе колишнього - Еріка стверджувала, що зараз він набагато кращий - у плані використання магії, це також завдяки Тацуї. Крім того, саме завдяки Тацуї, він, той хто був зневажений великими магічними сім’ями, зараз стоїть на цьому полі бою. Без сумніву, саме завдяки Тацуї, вони спроможні перемогти в цій фінальній битві. Це все завдяки Тацуї. Усвідомивши це, Мікіхіко повернув ознаки життя до своїх тремтячих ніг. «Все завдяки Тацуї. Моя гордість цього не витримає. Будь що, я помщуся. Кічідзьодзі Шінкуро, що втоптав мене в землю. Тепер я закопаю в землю його». Сміливо, зарозуміло, нахабно, звертався до самого себе Мікіхіко. «Тацуя вже говорив. Він пояснював мені. «Це не в тебе, Мікіхіко, недостатньо сил, сама техніка містить недоліки». Тоді... «Тацуя, я доведу правдивість твоїх слів!» Він проігнорував магію, що влучила біля його тіла. Магія тіні повинна була змістити і показати його образ ворогові, за крок від його тіла. Вірячи в силу своєї магії, Мікіхіко, двома руками, увів довгу послідовність у термінал CAD формфактору широкого мобільного терміналу, під плащем. Тоді поклав руку на CAD і вдарив по землі, поряд зі своєю ногою. Звичайний CAD загального призначення активує послідовність активації двома числовими клавішами і однією клавішею підтвердження, всього трьома операційними клавішами. Деякі висококласні моделі, особливо висококласні моделі у вигляді мобільного терміналу, оснащені клавішами швидкого доступу, а деякі призначені для активації магії за допомогою однієї дії, обираючи магію, яка використовується найчастіше. Зараз Мікіхіко натиснув п’ятнадцять клавіш. Процедура активації потребувала в п’ять разів більше операцій, ніж звичайний CAD загального призначення. Але все ж, це зайняло набагато менше часу, ніж процедура запуску древньої магії. Кількість клавіш для кожної послідовності активації збережених в CAD була стандартною, тож у Мікіхіко не було потреби натискати зайвих. Він не вкладав п’ять магій в один магічний процес, а активував магії в безперервній послідовності. Ці послідовні техніки слідували одній ідеї. Замість того щоб побудувати одну магічну послідовність, що містить п’ять магій, кожна наступна магічна послідовність активувала одну магію. Це була звичайна обов’язкова процедура для магії Духів, кожна магія завершувала процедуру, передаючи результат дії кожній наступній магії. Цей процес триває безперервним ланцюгом, що продовжується без індивідуальної перевірки умов. Таке рішення запропонував Мікіхіко Тацуя. Під ударом руки, земля затряслася. Кічідзьодзі також розумів, що земля тремтить не тому що маг стародавнього стилю у сірому плащі вдарив по землі, а це був результат активації магії, що викликала коливання поверхневого шару землі. Тим не менш, його вигляд і дії «мага», викликали у Кічідзьодзі ілюзію, що він штовхнув землю долонею. До ніг Кічідзьодзі, що втратив рівновагу, з під руки Мікіхіко потягнулася тріщина в землі. Замість того щоб рвати землю, тиск що діяв на ґрунт виштовхував його, теоретично це також було зрозуміло. Але чомусь його логічне мислення втратило зв’язок з реальністю. Кічідзьодзі намагався втекти в повітря, скомбінувавши магії Зниження ваги і Руху. Проте його ноги не відірвались від землі. Його щиколотки огорнула трава. Магія маніпуляції рослинами, як тваринами, йому була не відома. Невідома магія шокувала його розум. Та це був звичайний потік повітря, направлений над землею, що змусив траву заплестися, але, на думку операторів сучасної магії, подібний контроль повітряних потоків не можливий, «у найкращому випадку» ефект заплутування буде незначним, оскільки не можливо настільки точно змінити кут вектору потоків повітря, щоб, «змусити їх переплестися». Тріщина в землі досягла його ніг. Кічідзьодзі відчув, що трава затягує його ноги в землю. Все це ілюзія. Однак, для того щоб втекти від цієї ілюзії, Кічідзьодзі влив у магію Стрибка усю магічну силу. Навіть не подумавши, що в цьому не було потреби. Він розірвав траву, що окутувала його і підскочив вище ніж потрібно. З свідомості Кічідзьодзі, що була зосереджена на рефлексі втекти від моторошної трави, що окутала його до підборіддя, тимчасово, цілковито зник Мікіхіко. З його свідомості повністю зникло зосередження на опоненті, з яким він перебував в бою. В цьому і була ключова проблема. Мікіхіко запускав п’ять магічних заклинань «Гуркіт землі», «Земляна тріщина», «Неслухняне волосся», «Мурашиний лев». Чотири техніки, які спрацювали на даний момент. І остання, блискавка, «Громове дитя», атакувала Кічідзьодзі з верху. – Виродок! В Мікіхіко, який опираючись рукою на землю, підтвердив ураження цілі, полетіла магія останнього гравця Третьої старшої. «Земляне цунамі», магія типу Руху, підняла ґрунт який покотився хвилею землі і пилу. У порівнянні з початковим велетенським розміром, це цунамі було досить малим. Можливо він був недостатньо досвідчений в цій магії, або він навмисно зменшив силу у світлі правил. Проте, у будь-якому випадку, Мікіхіко, який уже був змучений атаками Кічідзьодзі, більше не мав достатньо сили, щоб впоратися в даній ситуації. Подумавши дати команду духам, що все ще перебували під його впливом і відбити землю, Мікіхіко швидко здався. На жаль, у нього залишилося недостатньо магічних сил. Незважаючи на те, що магія називалася магією духів, самі духи не мали сили. Зрештою, дух це лише інформаційне тіло. Це всього лише провідник, що передає силу втручання модифікації події. «Зрештою, ми програємо...» Думав Мікіхіко, не відводячи очей, спостерігаючи, як наближається земля і пісок, раптом сцену заполонив чорний колір. Пролунав гучний звук удару по металу, а земля і пил повернулися до попередньої нерухомої форми. Мікіхіко повернув голову в бік, звідки прилетіла чорна стіна. Там стояла фігура товариша, який кричав і розмахував руками. Бойовий девайс намалював велику дугу і повалив останнього гравця Третьої старшої. – ...Ми виграли, чи не так? – ...Ми перемогли. Ніби розмовляючи з собою, відповіла Сузуне, на питання, яке ніби собі задала Маюмі. Це стало сигналом. Хтось зааплодував. Зааплодувала одна, дві людини, і вони поширились по ланцюговій реакції, чотири, вісім людей. Вибухнувши оваціями. Розрізненні крики учнів Першої старшої злилися в дзвін, що струсив трибуни. Це був не винний, занадто чистий вираз емоцій. Цей рев був похвалою переможцям і освистуванням переможених. Проте безжалісний гул скоро скінчився. В перших рядах вболівальників, Першої старшої. Стояла дівчина, прикривши рот обома руками, а по її щокам котилися сльози радості. Вона не могла нічого сказати, а лише дивилася на брата, який, підвівшись, махав їй рукою. Ніби підтримуючи її, навколо, поступово поширювалися оплески. З часом оплески вийшли за глядацький сектор Першої старшої і перетворилися на оплески, що не розділяли на переможців і переможених, ними і закінчилася ця битва. Весь стадіон потонув в теплих оплесках. Від несподіваних душевних аплодисментів, навіть Тацуя не зміг приховати свою сором’язливість. Він зняв шолом і попрямував до двох інших, ні Лео, ні Мікіхіко, які чекали на нього, не наважувалися поглянути на глядацькі місця. – ...Все ж, ти забрав усю увагу. Це і була твоя мета? Підійшовши, Тацуя першою справою висловив докір, та не зважаючи на це, Лео, якому він був спрямований, Мікіхіко3 який його чув3 і сам Тацуя, що його висловлював, розуміли, що це було спробою приховати збентеження. – В жодному разі. Шіба, я дійсно не міг деякий час рухатися. Такий же великий удар, я отримав коли мене збив великий мотоцикл, два роки тому. – Ха? Тебе збив великий мотоцикл? Запитав Мікіхіко, з виразом «це ж жарт, правда?», але Лео кивнув досить серйозно. – Ні, коли це сталося, усе було дуже серйозно. У мене за спиною був якийсь хлопчисько, тож я не міг ухилитися, тому вирішив триматися! Так само... У мене все боліло, три зламаних ребра і тріщина. Ну, цього разу було простіше і обійшлося легше. – Е... Лео? Я запитаю на всяк випадок, ти ж захистився від Повітряної кулі магією Зміцнення?.. – Ні, мені не зручно, я відволікся на атаку... Як ти можливо здогадався, захиститися я не встиг. Ні, мені соромно. Обличчя Мікіхіко випромінювало здивування. Насправді в нього була відвисла щелепа, але, на щастя, зараз не було нікого, хто б сміявся над ним, а великий дисплей, був переведений на зображення поля і детально не показував обличчя гравців. – Тоді, можливо... Ти просто прийняв атаку магії Ічідзьо і залишився цілим? – Хіба таке можна стерпіти? Тому мені знадобилося багато часу, щоб встати. Хм? Мікіхіко ти також розбив губу. Ти в порядку? – Ох... Так, все гаразд. Мікіхіко міг лише кліпати від неймовірності почутого і несподіваних зізнань, проте Лео був у піднесеному настрої і не помітив його сум’яття. – А ти, Тацуя, з тобою все в порядку? – Хм? Пробач, можеш повторити. – Тацуя, ти в порядку? Сказав я. – А... У мене пошкоджена одна барабана перетинка. Зараз я не дочуваю. Що важливіше, Мікіхіко, що з тобою сталося? У тебе таке обличчя, наче ти виявив UMA (не відому таємничу істоту). Зараз Мікіхіко був близький до внутрішнього конфлікту, «можливо я божевільний, ні це не можливо». – Е, тож, Тацуя... Ти не чув нашу розмову? – Мені шкода. Наданий момент, я читаю по губах і можу вловити, що відбувається. Я зміг прочитати, що Лео збив великий мотоцикл. – ...В тебе не виникло жодних питань, що до цього твердження? З великою тривогою, запитав Мікіхіко, намагаючись розібратися з своїм внутрішнім конфліктом і зберегти свій здоровий глузд. – Питань? Про що? Почувши відповідь Тацуї, Мікіхіко був у відчаї і поглянув в небо. – Мікіхіко, що сталося? Раптово таке похмуре обличчя. Підбадьорся, ми ж перемогли. Перемога, перемога. – Вірно... Мікіхіко раптово показав стомлений вигляд, тоді як Лео вів себе досить легковажно, а Тацуя підтримав його настрій. Спостерігаючи за цими двома, Мікіхіко розмірковував. Зрештою останнє слово було сказано не магічною силою, ні заклинанням, а фізичною витривалістю. Схоже, ті двоє піддалися нестихаючим оплескам, стали плечем до плеча і потиснувши руки і хоч соромлячись, та все ж помахали у відповідь на овації, в цей час Мікіхіко подумав, «Я повинен більше тренуватися...».