[2]

[2]

Неділя, чотирнадцяте липня. Дев’ята ранку.

Підполковник Казама вилетів на острів Іото, як і планувалося.

Ад’ютант Казами, лейтенант Фудзібаяші, вже виїхала до Нари, щоб бути присутньою на похороні свого діда Кудо Рецу. Його сьогоднішніми супутниками були унтерофіцер Окремого магічного батальйону майор Янаґі та кілька солдатів.

Крім того, не зовсім компаньйони, Жасмин Вільямс і Джеймс Дж Джонсон. Ці двоє були магами австралійської армії. Цієї весни їх заарештували за спробу здійснення диверсії і до вчорашнього дня вони перебували у військовій в’язниці (у в’язниці для полонених ворожих агентів, а не тій, де утримували військово полонених). Завдання Казами — передати цих двох представникам австралійської армії, які прибудуть на Іото, щоб забрати їх.

Жасмин Вільямс та Джеймсу Дж. Джонсон також повідомили, що їх відпускають. Обидва були дуже здивовані, але, схоже, у них не зародилося підозр. Тож поводилися вони слухняно.

Розсудивши, що сьогоднішня місія пройде невимушено, Казама наказав своїм підлеглим, не втрачати пильність.

◊ ◊ ◊

В іншому місці, через тридцять хвилин після вильоту.

Тацуя відвів Міюкі та Ліну до VLOT пілотований Хійоґо.

Їх метою було знайти засоби для переслідування Мінамі. Зокрема, вони хотіли перевірити ситуацію з розробкою чотирьохмісного аеромобіля, який здатен долетіти до північно-західних Гавайських островів.

Тацуя ще не вирішив летіти на острів Мідвей чи атол Перл і Гермес. Використання повітряного автомобіля для подорожі в обидва кінці — це скоріше крайній засіб. Він вважав, що для нього дуже нерозумно вступити в бій, прилетівши чотири тисячі кілометрів. А думав, що викрасти американське військове судно буде більш реалістично.

Тацуя вилетів до острова Міякі обмірковуючи такий план, що для третьої сторони міг здатися божевільним.

◊ ◊ ◊

В цей час, із заходу, до Іото наближався авіаносець. Це судно не належало Австралії. Це був авіаносець Королівського флоту.

У нейтральних водах, за годину ходу до острова Іото, до авіаносця наблизився гіперзвуковий транспортний літак. Також з британської армії. Літак приземлився на кутову палубу.

◊ ◊ ◊

Водночас, з заходу до острова Міякі також прибув літак. Однак це був внутрішній рейс, бізнес-джет, що прибув з аеропорту Фокуока.

Невеликий літак приземлився на аеродромі острова Міякі, трохи раніше прибуття Тацуї.

◊ ◊ ◊

VTOL з Тацуєю, Міюкі та Ліною прибув на острів Міякі після десятої ранку. Усе відповідало плану польоту. І про візит було повідомлено заздалегідь, тому їм не довелося чекати, поки їх забере машина. Однак пункт призначення їх транспорту відрізнявся від запланованого.

Машина попрямувала не прямо до лабораторії в східній частині острова, а до будівлі вздовж узбережжя, де перебував персонал колишньої в’язниці для магів.

Їх провели до колишнього кабінету директора. У кабінеті, відремонтованому за найякіснішими технологіями розкішного інтер’єру, Тацую чекала глава родини Йотсуба, тобто Йотсуба Мая. Що сиділа на дивані, позаду якого стояв Хаяма.

Міюкі обернулась до Хійоґо, який супроводжував їх позаду. Проте, той ледь помітно похитав головою, з виразом: «це хибні звинувачення». Йому навіть не повідомили, що Мая приїде на Міякі.

У всякому разі, здивування справі не допоможе. Тацуя першим привітав Маю. Міюкі послідувала його прикладу. Ліна розгубилась, але зрештою вирішила мовчки кивнути.

Мая запропонувала сісти, і Тацуя сів з правого краю на тримісному дивані. На місце навпроти Маї, що сиділа з лівого краю дивану, через столик перед ним. В центрі дивану, поруч з Тацуєю сіла Міюкі, а Ліна зайняла місце поряд з нею, на протилежному, від Тацуї кінці дивану.

– Вибачте за раптовість. Завод трохи зачекає.

З цих слів було зрозуміло, Мая не випадково приїхала на Міякі. Перевіривши розклад Тацуї, вона прибула в необхідний момент.

У минулому він би проявив найвищий ступінь пильності. Але зараз Тацуя не надто нервував. Ворог може стати союзником, а союзник — ворогом. «Мінлива дружба» буває не лише у відносинах жінок і чоловіків. Вчорашній ворог — сьогодні друг, сьогоднішній друг — завтра ворог. Як він і сказав учора в лікарні, родина Йотсуба, яку він раніше вважав ворогом, більше не шкодила Тацуї.

– Не зважайте. Чи можу я запитати, що вам потрібно?

– Вірно. Шкода змушувати чекати гостей, що приїхали здалеку.

Почувши ці слова, Тацуя подумав: «та ну?». Слова Маї звучали так, наче ці гості не до неї, а до нього. Однак, природно, Тацуя не мав уявлення про цих відвідувачів.

– Вчора я не могла вільно поговорити.

Однак він перемкнув увагу на Маю, що продовжила. Не було потреби гадати що це за гості. У будь-якому випадку, вони зустрінуться пізніше. Зважаючи на це, Тацуя повернувся до розмови з Маєю.

– Також я думаю, що треба дещо уточнити.

– Що?

– Можливо, не варто про це питати, але пан Тацуя. Чим ти плануєш зараз зайнятися?

Питання було абстрактним, але Тацуя не розгубився.

– Я збираюся повернути Мінамі.

– Он як... Ти знаєш де Мінамі?

– Так. Транспортний корабель, на якому викрадена Мінамі, зараз прямує до північно-західних гавайських островів.

– Як ти плануєш дістатися туди.

– Я ще це обдумую.

– Он як... Пан Тацуя.

Нейтральний вираз на обличчі Маї, змінився на вираз глави.

– Зачекай два, три дні...

– ...Можу запитати чому?

Тацуя поцікавився причиною наказу Маї

Чи хороші це будуть новини, чи погані, я розповім, нічого не приховуючи.

Мая не відповіла на його питання. Однак не тільки Тацуя, а й Міюкі з Ліною зрозуміли, що у неї був якийсь план.

– Зрозумів. Дотримуватимусь вашої вказівки.

Вклонився Маї Тацуя, демонструючи згоду.

◊ ◊ ◊

Тацуя з Міюкі та Хійоґо пішли до приймальні в цій же будівлі. Їх провідником була Цуцумі Котона Жінка, яка одночасно є Стражем і нареченою Шібати Кацушіґе, який є наступним главою сім’ї Шібата, гілки родини Йотсуба. Ліна залишилась в попередній кімнаті, бо Мая сказала: «я хочу поговорити». Вони мають зустрітися знову, після розмови з Маєю.

Котона постукала у двері приймальні. Відповідь пролунала відразу.

– Пан Кацушіґе, я привела пана Тацую і пані Міюкі.

Точніше, крім Тацуї та Міюкі, був ще й Хійоґо. Однак Кацушіґе, точніше, «гість» чекав лише Тацую. Навіть якщо Міюкі, наступну главу родини Йотсуба, не можна було ігнорувати, не можна сказати, що на рахунок Хійоґо вона була зверхньою і байдужою.

– Прошу, сюди.

Кацушіґе встав і провів Тацую і решту до дивану. Один на проти одного стояли тримісні дивани, перед одним з них стояла темношкіра жінка з яскравими очима, років сорока п’яти, позаду якої була висока струнка красива жінка зі шкірою кольору какао, років двадцяти п’яти, на вигляд.

Тацуя впізнав обличчя старшої жінки.

«Доктор Аша Чандрасехар?..»

Професор Університету Гайдарабад, в колишній Південно-Центральній Індії, центру магічних досліджень в Індо-Перській Федерації та лідер у галузі магічної інженерії в цій країні. Розробник Магії Стратегічного класу Сходження Аґні.

«Чому ВІП персона Індо-Перської Федерації тут?»

Тацуя приховав свої сумніви та підійшов до Чандрасехар. Міюкі стала поруч, а Хійоґо — позаду.

– Професор. Це Шіба Тацуя і Шіба Міюкі.

Кацушіґе спершу представив Тацую та Міюкі Чандрасехар.

– Тацуя-кун, пані Міюкі. Це професор Гайдарабадського університету Індо-Перської Федерації, Аша Чандрасехар.

Після чого, без затримки, звернувся до Тацуї та супутниці.

– Для мене честь зустрітися з вами. Я Шіба Тацуя. Ви доволі відомі, я багато чув про вас.

– Я дуже рада зустрітися з вами. Я Аша Чандрасехар.

Простягнула руку Чандрасехар. Тацуя скромно потиснув її.

– Я Шіба Міюкі. Приємно познайомитись.

– Я також рада знайомству. З прекрасною, шановною наступницею глави знаменитої родини Шіба.

Побачивши, що Міюкі та Чандрасехар тиснуть руки, Кацушіґе запропонував їм трьом сісти.

Жінка, що стояла позаду Чандрасехар, не рушила з місця. І без пояснень, можна було зрозуміти, вона охоронниця Чандрасехар.

Тацуя не сказав нічого, щоб дізнатися її особистість, просто глянув на неї. Однак Чандрасехар сама розкрила її особу.

Вона обернулась, перервавши свій намір сісти. Тацуя та Міюкі чекали доки старша людина сяде першою.

– Вона.

Сказавши це, вона перевела погляд на Тацую.

– Айла Крішна Шастрі. Мій супровід — неофіційний маг стратегічного класу, яка нещодавно освоїла «Сходження Аґні», у березні цього року.

Міюкі округлила очі й затамувала подих.

– Я Шіба Тацуя.

Вклонився Тацуя, і бровою не повівши.

Айла мовчки кивнула Тацуї.

Чандрасехар сіла на диван з посмішкою на обличчі.

Після чого Тацуя та Міюкі сіли навпроти. Кацушіґе сів на стілець, що стояв збоку, а Котона стала за ним.

Так почалася розмова між Тацуєю та Чандрасехар.

◊ ◊ ◊

Позаду Маї стояв Хаяма, а от на боці Ліни підтримки не було. Ліна відчувала себе самотньо.

До того ж її супротивником була маг, що носить прізвиська «Далекосхідна королева демонів» і «Королева ночі». Ліна також є однією із найсильніших стратегічних магів у світі. Проте Мая — особливий маг, що, за чутками, «перевершує стратегічну магію в міжособистісних боях», «від якої неможливо захиститися». Вона розуміла, що зараз вони не вороги, але в даній ситуації Ліна не могла не нервувати.

– Ти звикла до життя в Японії? Воно ж відрізняється від минулої зими?

З привітним виразом, заговорила з нею Мая.

– Все гаразд. Міюкі й Тацуя добре до мене ставляться.

З посмішкою відповіла Ліна, кажучи собі: «не бійся» і «не проявляй зайвої обережності».

– Я дуже вдячна тобі, що ти взяла на себе супровід Міюкі.

– Я безмежно вдячна вам, що дали мені притулок.

– Он як...

Хаяма невідомо коли приготував чашку та келих і поставив їх на низький столик. Чашку перед Маєю і склянку холодного чаю — перед Ліною.

– Холодний чай підійде?

– Так, дякую.

Ліна відразу ж приклала вуста до соломки. Це не було ознакою невихованості, вона нервувала і відчувала спрагу.

Насправді Ліна не дуже полюбляла чистий чорний чай, але холодний чай приготовлений Хаямою, було легко пити, навіть без молока та сиропу. Не тому, що він не був гірким, її це просто не турбувало. Швидше він навіть був смачним.

Смакування смачного чаю трохи зняло напругу.

Напевно, це був прийом Маї.

– Я хочу, щоб ти продовжувала супроводжувати пані Міюкі, якщо можливо.

Почувши слова Маї, Ліна не приснула холодним чаєм, а навпаки ковтнула.

На щастя, він не потрапив у трахею, тому їй не довелося кашляти, але для відповіді знадобилося більше часу, щоб віддихатись.

– Цікаво, пані Шіелдс, що ти збираєшся робити в майбутньому. Ти повернешся до Америки чи лишишся в Японії?

Раптово перед нею був поставлений важкий вибір. Проте, хоч це був перший раз коли її про це питала інша людина, вона вже довго обмірковувала це сама.

– ...У лютому минулого року Тацуя сказав мені, якщо я хочу залишити Зірки, він допоможе.

Мая, злегка розширивши очі, показала своє здивування. Наполовину граючи, а й наполовину насправді. Про це Маї не повідомляли.

– Тоді я відповіла: «Я не хочу залишати Зірки». Але тепер...

– Ти хочеш їх залишити?

– Я не знаю. Ні, я розгублена.

Ліна опустила очі, щоб поглянути на свої руки на колінах, можливо, щоб зібрати свої думки.

– Я не зненавиділа Штати. Навіть зараз патріотизм до Америки не зник. Але батьківщина, я ...Чи потрібна я їй...

Ліна згадала день, коли її вигнали з бази Зірок, і її голос затремтів.

– Це не так просто вирішити. Не потрібно поспішати.

Мая втішила Ліну зовні ніжним і доброзичливим поглядом.

– …Дуже вам дякую.

– Пані Шіелдс, якщо ти захочеш натуралізуватися в Японії у майбутньому, я все швидко влаштую. Пані Шіелдс, чи буде хтось проти, щоб ти стала прийомною дитиною Японії.

– Ні... Я не бачила своїх батьків відтоді, як прийшла до армії.

– А як щодо телефону?

– Телефоном і листуванням не спілкувались.

Ліні теж не надто пощастило з сім’єю. Можливо, через її надто високі магічні здібності, ще до того як вона стала солдатом, сім’я і родичі, здавалося, цуралися її. Її надто гарна зовнішність, в її випадку, була одним з факторів, що заважали її любити.

І все ж, коли їй було лише десять років, її помітила армія. Одразу після цього, вона пішла до армії, після того вони рідко приїжджали до неї, що здавалося було занадто безжальним, як для батьків. Можливо, військові чи урядові сили приклали до цього руки, без відома Ліни.

...Наприклад, з таких причин, як частина заходів що до приховування особистості загальнонаціонально визнаного мага Стратегічного класу.

– Ось як... Вибач, що запитала про болюче.

Почувши розповідь Ліни, Мая здогадалась про непросту ситуацію стосунків між батьками та дитиною. Але вона не відреагувала зі співчуттям.

– Не зважайте. Це питання вже вирішено. Тому ніхто не буде проти, якщо мене вдочерять.

– Зрозуміло. Як я вже сказала, будь ласка, звертайтесь до нас у будь-який момент.

– Так.

Ліна вклонилась Маї, сидячи на дивані.

◊ ◊ ◊

Містер, що ви думаєте про нинішнє становище магів?

Запитала Тацую Чандрасехар. Зараз в кімнаті закріпилися такі звернення: Тацуя «Містер», Міюкі - «Міс», а Чандрасехар - «Доктор».

– Якщо конкретніше, мова про те, як магів контролюють уряди кожної окремої держави.

Тацуя трохи подумав і відповів.

– З погляду влади, це, здається, працює, як треба.

Зрештою «так і має бути». До того ж з обмовкою, «з погляду влади».

Чандрасехар правильно зрозуміла хід думок Тацуї

– Так. Однак, з позиції зору будь-якої країни, навіть Нового Радянського й Великого Азійського союзів вважатиметься, що контроль магів недостатній.

– Мабуть.

Коротко кивнув на слова Чандрасехар Тацуя.

– А з погляду магів, це зовсім не прийнятно.

– ...

Цього разу Тацуя відреагував без коментаря.

Чандрасехар це не стурбувало і вона продовжила розвивати теорію.

– У сучасному світі нехтують правами магів. Принаймні в демократичних суспільствах, магам не надають основні людські права, які мають бути священними та непорушними. Крім того, їх легко обмежують і порушують. Військове використання магів є сферою, де це найбільш помітно. Навіть країни, які скасували призовну систему, зберігають фактичну систему призву лише для магів. Це означає, що до магів ставляться більш дискримінаційно, ніж до тих, хто ними не є.

Тацуя здивовано слухав запальну промову Чандрасехар.

Адже вона була вченим, що розробила не тільки «Сходження Аґні», а й багато інших магічних технік військового призначення і допомогла уряду використовувати магів. Чандрасехар і сама була магом, але її сила була слабкою і марною, як бойова одиниця. Навпаки, вона не маг яким користується уряд, а особа на боці уряду, яка використовує магів. Принаймні поки що.

– Громадяни, які не є магами, з іншого боку, стверджують, що маги є небезпечними істотами, які мають силу вбити людину без зброї та наполягають на тому, що їх свободу обмежували сильніше.

– Хіба це не властивість лише антимагів?

Ненароком перебила її Міюкі. Тацуя досі мовчав.

Обличчя Чандрасехар спохмурніло. На обличчі відображався не лише сум, а й, здавалося, придушений гнів.

У Німеччині та Франції уряди ініціювали розробку нашийників, які при вияві ознак магії б’ють струмом, щоб знешкодити носія. Після завершення буде прийнято закон, згідно з яким маги повинні бути носити цей нашийник. Багато європейських країн, за винятком Об’єднаного королівства, послідують його прикладу і зрештою це пошириться в багатьох країнах світу.

– Подібне! Це ж ставлення, як до худоби!

Сердито викрикнула Міюкі.

– Так. Навіть не раби, а худоба. Але такі ідеї поширюються не лише на деяких радикальних антимагів, а й на широку громадськість.

Чандрасехар не спробувала заспокоїти Міюкі.

– Цього не можна прощати.

– Так, ви праві, міс. Я теж так думаю. ...У минулому, я намагалася забезпечити їх соціальний статус, зробивши магів незамінною силою нації. Але я передумала.

– У вас є якісь конкретні плани?

Стриманим тоном, поцікавився у Чандрасехар Тацуя.

– Я думаю що маги зараз на тому етапі, коли вони повинні захищати свої права. Також вони повинні об’єднатися за межами національних кордонів, на не лише в національних межах.

– Докторе, ви ж не з тих, хто підтримує становлення магів верховною расою.

– Зовсім ні! Це просто організація що народжена емоційною реакцією на несприйняття доктрини антимагів. Я думаю про помірковані та систематичні дії, які захищатимуть права магів при спільному існуванні, а не вороже ставлення до не магів.

– Спільному існуванні? Не співіснуванні?

– Страх громадян перед магами виріс аж до масової істерії. Гарним прикладом є Німеччина і Франція. І, хоча важко це говорити, але нинішню ситуацію створив саме «Палаючий Хеллоуїн», два роки тому. Ваша магія, містер.

Тацуя не заперечив слів Чандрасехар: «ні це не так».

– Не багато людей зможуть зберегти холодне мислення, розуміючи, що над їхніми головами може статися ядерний вибух, не через рішення якоїсь нації, а забаганку окремої людини. Звісно, я впевнена, що містер не така вже не розумна людина. Але багато громадян так не вважають. Вони не тільки не бажають дізнатися характер містера, а навіть не намагаються дізнатися як він виглядає. Вони просто бояться містера, як мага з руйнівною та смертельною силою, не знаючи ні вашої особистості, ні імені.

Безсумнівно, Чандрасехар має підтвердження, що Тацуя — стратегічний маг. Навіть, якщо не знає про «Матеріал бурст», вона має певну інформацію, про те що він може використовувати магію, яка перевершує стратегічну ядерну зброю. Тож було безглуздо змінювати тему, в спробі обманути.

– В такій ситуації буде важко очікувати розумних рішень. Магів і не магів, треба тимчасово відокремити.

– Проте кількість магів не велика. Маги самостійно не зможуть підтримувати сучасні соціальні стандарти.

– Відсоток магів, що можуть використовувати магію на практичному рівні, становить одну десяту відсотка дорослого населення. Однак тих, хто володіє магічними якостями, в десять разів більше. Одна десята відсотка, не мала кількість, якщо розглядати її в реальних цифрах. Населення світу, що скоротилося до трьох мільярдів, під час попередньої світової війни, минулого року перевищило п’ять мільярдів. Складно буде зібрати володарів магічних якостей по всьому світі, однак якщо збереться одна сота частина, вийде п’ятдесят тисяч людей.

– Навіть якщо ми змогли б організувати таку кількість з магічними якостями на міжнародному рівні, буде неможливо зібрати ці п’ятдесят тисяч людей в одному місці.

– Маючи п’ятдесят тисяч і відповідну економічну потужність, організація матиме голос, що впливатиме на уряд кожної країни. Містер, ваш завод із Зоряним реактором, має силу створити таку магічну економічну базу.

На цьому стала зрозуміла мета Чандрасехар. Вона прибула до далекої Японії, тому що хотіла використати завод зоряного реактора Тацуї для боротьби за людські права, тих хто володіє магічними здібностями.

З усім тим, Тацуя не відчув не приязні. Його проєкт SCAPES - проєкт установки на зоряному реакторі, мав на меті звільнити магів від їх ролі зброї, зробивши їх економічно незамінними інженерами та виробниками. Ідеї Чандрасехар і Тацуї по суті збігалися.

– Точніше, Міжнародне магічне товариство буде перетворено на правозахисну організацію магів?

Чандрасехар не дала позитивної відповіді на запитання Тацуї, що відхилялося від теми.

– Міжнародна Магічна асоціація надто стійка, як організація, що використовує магію, як засіб протидії ядерній зброї. Для того, щоб відновити людські права магів, краще створити нову NGO

До того ж крім назви «Конструктор магії» і «майстер магії», нам знадобиться біль ширше поняття, яке позначатиме володаря магічних якостей. Наприклад, як щодо «Маґіан» напротивагу «Цивіліан1»?

– Маґіан... Ви додали до magic суфікс «an», що означає людина..

– Чи зможе Маґіан просто так стерти образ мага.

– Так. «Маґіан» Думаю це гарна назва

– Я теж думаю, що це звучить чудово. Але як тоді бути з назвою маг, яка використовується сьогодні? Я думаю, що людей які просто володіють магічними якостями, і тих, хто володіє магічними навичками практичного рівня, слід відрізняти одних від одних за назвою.

Тацуя і Чандрасехар трохи задумалась над питанням озвученим Міюкі. – Японське слово «маг» є скороченням від «Магічне вміння»...

– ...Як що до того, щоб «Конструктора магії» перефразувати як «Маґіст»? У розумінні Маґіан-технолоґіст.

– Технолоґіст — це професіонал, що працює на основі системних знань.

– У цьому випадку воно ближче до значення магічного вміння, ніж «особи, що збирає магію». Це слово нам, японським магам, звичне.

Троє посміхнулися і кивнули один одному. У цей час, у їхній свідомості виник той самий образ майбутнього.

Після того як посмішка зникла, Чандрасехар поправила поставу.

– Не завтра, але за кілька років я буду готова заснувати міжнародну асоціацію Маґіанів. Ми хотіли б попросити містера про співпрацю, у створені асоціації Маґіанів.

– Якщо дозволять обставини, дозвольте мені вступити до асоціації, докторе.

– В той час, я звернусь до вас знову,

Чандрасехар простягнула Тацуї руку.

Тацуя потис її руку трохи впевненіше, ніж під час знайомства.

◊ ◊ ◊

Навіть після того, як Чандрасехар і її супровід покинули вітальню, Ліна довго не приєднувалась до них, тож Тацуя та супутники вирішили знову повернутися до кабінету колишнього директора.

– О, Міюкі. Ви закінчили розмову?

– Ліна… Чим ти тут займаєшся?

Перед Ліною в ряд були виставлені солодощі. Мая напроти, з посмішкою стежила за нею.

– А? Дегустацією.

– Як ви знаєте, пані Міюкі, на цьому острові бракує задоволень? Однак, оскільки це вже не в’язниця, я подумала, що треба покращити цю сферу. Для початку, я запросила кондитерів.

– ...

– Я вважаю, насолода їжею також важлива для підтримки морального духу.

Байдужим тоном, замість Міюкі, що втратила дар мови, відповів Тацуя.

З виразом «ось так», Мая кивнула і підвелася з дивану.

– Пані Міюкі не хочеш?

Запросила Міюкі, Мая. Жестом, що говорив «сідай сюди»,

Міюкі, розгубившись, поглянула в обличчя, Тацуї.

Побачивши, що Тацуя ледве кивнув, Міюкі підійшла до місця де сиділа Мая.

З іншого боку, Мая сіла у розкішне шкіряне крісло за столом в глибині кімнати.

Поклавши спину на високу спинку, Мая, в розслабленій позі, поглянула на Тацую.

Зрозумівши її погляд, Тацуя став перед столом.

– Як пройшла розмова з доктором Чандрасехар?

– Це було цікаво. Тітко, ви знаєте, про що ми говорили?

– Звісно, вона розповіла мені на передодні.

Іншими словами, Мая вже домовилась, що Тацуя буде співпрацювати в проєкті Чандрасехар.

Зараз можна було отримати від Маї більш конкретну обіцянку. Але Тацуя не наважився цього просити. Він не хотів бути зв’язаний майбутніми діями у формі наказу.

– Вас зрозумів.

Просто додав він.

Мая великодушно кивнула та наказала Хаямі підготувати стілець.

Сам Тацуя утримався від пошуку місця, але йому не довелося рухатись. Офісний стілець самостійно повільно рухався перед столом. Він був не настільки багатим, як нинішній стілець Маї, але це також крісло з високою спинкою з розкішними підлокітниками.

На запрошення Маї, Тацуя сів у крісло, що зупинилось.

– Пане Тацуя, щодо позавчора. Схоже, ти переміг Фудзібаяші Наґамасу новою магією.

З цікавістю запитала Мая, як тільки Тацуя влаштувався

– Я використав нову магію, щоб зламати магію Фудзібаяші Наґамаси.

– Цікаво, що це за магію?

Здавалося Мая не чула, незначну поправку Тацуї. Уся її свідомість була спрямована на його нову магію.

– Для того, щоб інформаційне тіло з духовних часток існувало в цьому світі та впливало на подію в ньому, необхідне інформаційне тіло з мисленнєвих часток, яке слугує точкою доступу. Його можна назвати фундаментом для існування в цьому світі або опорою для існування.

Тацуя відчув, що на нього спрямували погляд не лише спереду, ай збоку й ззаду. Крім Маї, Тацую, здається, уважно слухали Міюкі, Ліна, Хаяма і Хіого.

– Пан Тацуя, і ти це підтвердив?

– Я це бачив, хоча й опосередковано. «Астрал Демолішін», на основі результату, досягла бажаного ефекту, тому можна зробити висновок, що сумнівів не має.

– Нова магія називається «Астрал Демолішін»... Будь ласка, продовжуй.

– Якщо подія змінюється, інформація про це залишається. Духи також не є винятком з цього принципу. Навіть якщо це явище викликане розумом, впливаючи на цей світ, воно буде записано в інформаційному вимірі.

– ...Чисті думки та емоції не впливають безпосередньо на цей світ, тому не залишають слідів в інформаційному вимірі, але проєкція духовного тіла та втручання в розум інших фіксується у світі.

– Принаймні події, відомі як позасистемна магія, які можна відтворити поза системною магією, безсумнівно збережуть свою «історію».

– ...Продовжуй.

– Ми, маги, розпізнаємо саму подію, що є основним тілом, зчитуючи сайонове інформаційне тіло, Ейдос, що є записом події. Так роблять усі маги, тою чи іншою мірою, займаючись магією, навіть якщо вони не мають власного «Погляду духів».

– Вірно... Ця «різниця в мірі» є великою різницею на практиці та відбивається на результатах. Однак, як ти й сказав, пан Тацуя, саму подію можна розпізнати по Ейдосу.

Тацуя злегка вклонився і продовжив пояснення.

– Древня магія в стилі східноазійського континенту «Масив слідів восьми солдатів» перетворює труп в магічний контейнер і вкладає в нього псіонове інформаційне тіло, яке зазвичай називають «привидом», це магія типу фіксованого положення, яка підтримує «Примарний крок» використовуючи силу втручання в подію «привида».

– Привид є силою втручання в подію?

– Справжня природа сили втручання в подію — це хвиля духовних часток привида. Я спостерігав це над горою Такао, під час битви з ворожим привидом. Оскільки «привид» є псіоновим інформаційним тілом, він може створювати силу втручання в подію, поступово виснажуючи себе і використовуючи його як паливо.

Ліна також слухала його. Тому Тацуя просто сказав «ворожий привид» і не згадав ім’я Арктура.

– Це цікаво.

Маю цікавило лише нове відкриття Тацуї, а не особа ворога.

– Пан Тацуя, здається, збільшив кількість цінних відкриттів про магію та розум за останні кілька днів.

– Дякую.

Тацуя вклонився Маї трохи ввічливіше, ніж попереднього разу.

– Фудзібаяші Наґамаса випустив «привидів» з вмістилища і використав їх як засіб нападу на мене. З інформації про модифікацію події поза системною магією, я визначив інформаційне сайонове тіло, що є основою підтримки «привида», зчитав його структуру, після того, як її розібрав, привид — інформаційне псіонове тіло, більше не могло існувати в цьому світі. Це і є Астрал Демолішін.

– Іншими словами... Ця магія відокремлює духовне тіло від цього світу?

– Так.

– Магія, що руйнує опору духовного тіла, що проникло в цей світ, а не саме духовне тіло?

– Вірно.

– Мадам. Не можливість існування в цьому світі — це те саме, що померти, з погляду цього світу.

Вставив слово Хаяма.

– Якби духовні тіла, відрізані від цього світу, могли легко повертатися, світ був би наповнений привидами. Я думаю, що нову магію пана Тацуї можна назвати магією, що вбиває духовні тіла.

– Вбивати привидів. Це безперечно, прорив... Пан Тацуя. Не хочу тебе квапити, та не міг би ти подати детальний звіт про нову магію. Твоє відкриття та винахід стануть великим надбанням для родини Йотсуба.

Родина Йотсуба не лише клан бойових магів, але й дослідників магії. Досліджувати та знаходити можливості Магії. І в результаті, розгадати що таке «душа». Ця мета клану, не відома іншим десяти кланам.

– Зрозумів.

У Тацуї була інша ціль, але він також був дослідником магії. Він не мав заперечень, щоб залишити свою магію в документах.

◊ ◊ ◊

Одинадцята година ранку. В запланований час, транспортний літак з Казамою, його підлеглими та австралійськими магами, що мають бути звільненими, приземлився на Іото.

Особа, якій будуть передані ув’язнені, вже прибула.

– Хіба це австралійський корабель? Це... авіаносець Королівського флоту «Ґібралтар»?

Підозріло пробурмотів Казама.

– Здається, немає сумніві, що це «Ґібралтар» Королівського флоту.

Відповів на тихе запитання Казами майор-сержант Татеока, що виступав заміною ад’ютанта лейтенанта Фудзібаяші, що поїхала на похорон Кудо Рецу.

Зараз Британія була союзником Японії. Не було жодних проблем з тим, що корабель Королівського флоту зайшов до Японії.

– Зв’яжіться зі штаб-квартирою. Запитайте, чи є приймаючою сторона ув’язнених Королівський флот.

Однак, якщо це сторона якій передають магів, захоплених як оперативників, ситуація інша. Конвойованні оперативники — австралійці за національністю. Принаймні, Казама не чув, що забрати їх прибуде Британія.

Відповідь зі штабу бригади один-нуль-один прийшла відразу.

– Відповідь зі штабу бригади. Помилки немає, передати потрібно їм.

– Австралія попросила Британію виступити посередником?..

Насправді зараз він пробурмотів сам собі. Казама був настільки розгублений, що не зміг не думати про це.

Кількість держав, що входили до складу Співдружності націй (Британської співдружності), значно скоротилася, але формально вона збереглася. Австралія все ще була членом співдружності, а Великобританія та Австралія мають тісний зв’язок. З гідно з досить популярною теорією, підрозділ магів австралійської армії підготовлений і організований на основі британських розробок.

Але навіть якщо це так, для Королівського флоту незвично приходити забрати австралійських оперативників. Попри те, що вона належить до співдружності та має союзні відносини, Австралія є незалежною країною. Крім того, Австралія значно ближче до Японії, ніж Великобританія. Він поняття не мав, чому Австралія була змушена просити Британію забрати полонених агентів.

«Якщо Австралії це непотрібно... Це справа зі сторони Британії?»

У нього виникло відчуття, що насправді він мав передати лист, а не оперативників. Подумавши про це, Казама згадав про конверт у внутрішній кишені.

Коли він зустрів британського представника для передачі полонених, збентеження Казами стало ще сильніше. Накази Саекі були однозначні. Віддати її листа особі, відповідальній за доставку ув’язнених. І все-таки сумніви, чи передати цій людині листа, можливо, військового значення, не залишали його голову.

Представником Англії був Вільям Маклауд, національно визнаний маг стратегічного класу своєї країни.

«Чому тут один з «Тринадцяти апостолів»?...»

Будь у кого, а не лише у Казами, виникла б така думка. Звісно, це не був абсолютно неможливий розвиток подій. Жасмин Вільямс, одна з ув’язнених, яка сьогодні буде передана, є користувачем Озонового кола, хоча її рівень не можна було назвати стратегічною магією. Цю магію розробив ніхто інший, як Вільям Маклауд.

Допит та обстеження також показали, що Жасмін була модифікованим магом, створеним шляхом генетичних модифікацій. Є велика ймовірність, що цю технологію модифікації надало Сполучене королівство. Наука і технології Австралії ніколи не відставали, але під час Третьої світової війни, через вибір фактичної ізоляції країни як оборонної політики, виникла ситуація, що технології пов’язані з магією, як військової технології, не розвивалися.

Тому, ще до приїзду сюди, припускалося, що між Вільямом Маклаудом і Жасмин Вільямс був значний зв’язок. Проте все одно не вірилося, що така велика людина, як один з «Тринадцяти апостолів», приїде на військову базу іншої країни з мінімальним супроводом.

Звичайно, Маклауда супроводжував авіаносець. Точніше, він прибув на авіаносці. Однак, як випливає з назви, авіаносець це мобільна база для літаків. Авіаносець, що стоїть на якорі в порту, не має бойової сили. Сам корабель не мав наступальної сили, а бортові літаки, будуть розстріляні в момент злету.

Крім того, сам Маклауд є великою силою, як стратегічний маг, але його магія «Озонове коло». Перетворювала кисень певної ділянки в газоподібний озон. Якщо він використає Озонове коло в цій ситуації, його та союзників теж зачепить.

Чи вартий вміст листа Саекі, щоб Британія вирішила ризикнути стратегічним магом, у разі надзвичайної ситуації?.. Казама стримав бажання зірвати печать і підглянути в середину, і після того, як в’язні були передані, він передав Маклауду конверт, який отримав від Саекі.

Маклауд не побоявся розпечатати його на місці, не порвав, а розрізав ножем для паперу, і стоячі прочитав лист.

Прочитавши Лист і сказавши: «зрозуміло», передав конверт з листом Казамі.

– ...Я можу прочитати?

– Прошу. Думаю, що так краще, аби у вас не виникло не порозуміння.

Казама наказав своїм підлеглим відійти. У відповідь Маклауд наказав супроводу і помічнику покинути кімнату. Казама був здивований реакцією і також наказав своїм підлеглим покинути кімнату. Залишившись у кімнаті наодинці, він запропонував Маклауду місце на дивані, сів і розгорнув лист.

Текст англійською, в якому можна було розпізнати почерк Саекі, був не такий довгий.

Дочекавшись, поки, Казама дочитає, Маклауд заговорив.

– Рух Нового Радянського Союзу на південь по японському морі, для мене був несподіваним військовим маневром.

Перша фраза, здавалося, не мала нічого спільного зі змістом листа.

– Я співпрацював у проєкті Діона, щоб запобігти націлюванню Стратегічної магії Матеріал бурст на Сполучене Королівство. І більш нічого не хочу. Я не мав на меті позбавити перспективну молодь свободи та майбутнього.

З контексту було зрозуміло, що під «перспективною молоддю» Маклауд мав на увазі Тацую.

– Я також ціную його проєкт Зоряного реактора, як надзвичайно значущий. Можна очікувати, що якщо заводу завадять, цивілізоване суспільство значно втратить, мало того, це буде вельми негативно для нас, магів.

Від несподівано високої оцінки Маклауда, Казама не зміг підібрати відповідних слів, навіть для підтримки розмови.

– Оцінка заводу Зоряного реактору — це лише моє особисте враження. Але, відправлення флоту Нового Радянського Союзу, я не підтримую. Я і доктор Безобразов, мали таємний зв’язок через проєкт Діона, але військове вторгнення в Японію неприпустиме, навіть якщо це лише фікція.

– ...Це позиція Сполучного Королівства?

– Так. Королівства і Співдружності.

На запитання Казами, Маклауд відкрито визнав, що за ним стояв намір королівської родини.

– Як я вже сказав, у нас немає причини ворогувати, якщо ми можемо гарантувати, що Матеріал бурст не буде спрямований на сполучне Королівство.

Казама згадав пропозицію в листі, який щойно прочитав.

Саекі запропонувала Маклауду приєднатися до реалізації «Договору з контролю Магів Стратегічного класу».

За проєктом договору, який вона створила, Стратегічні маги існування яких розкрито, повинні бути зареєстровані в Міжнародній Магічній асоціації, а обов’язок контролю над ними покладався на їх нації.

Обов’язок контролю був синонімом прийняття відповідальності за їх дії. Але після використання Стратегічної магії, особливо за наслідки Матеріал бурсту, відповідальність не може бути прийнята. За таких умов, Стратегічні маги опиняться в ситуації, коли вони не зможуть вільно використовувати магію.

Навіть якщо договір буде підписаний і набере чинності, у такому вигляді, як задумала Саекі, для магів, що мають політичну силу та є представниками державної влади, таких як Маклауд та Безобразов, національно визнаних магів Стратегічного класу USNA. Елліота Міллера і Роланда Барта, та Нового Радянського Союзу, Леоніда Кондратенка, ніяк не зміниться Але такі маги, як Карла Шмідт з Німеччини, що далека від політики, неминуче будуть обмежені у свободі.

«...Ні, тут все зрозуміло. Справжня ціль — Тацуя.»

Казама відразу зрозумів, що справжня мета його начальниці, відібрати Тацую у родини Йотсуба і використовувати, як свого підлеглого. Можна з впевненістю сказати, що будь-хто на його місці міг дійти до такого висновку.

«Її ясновельможність не задовільниться лише відокремленням Тацуї від родини Йотсуба. Вона, мабуть, збирається повністю обмежити свободу Тацуї.»

Саекі — холоднокровний військовий. Для неї національні інтереси на першому місці.

«Ця магія надто потужна, щоб зважати на особисті права.»

Так розсудив Казама, якщо спиратися лише на логіку солдата. З гіркою відразою, що піднімалась з глибин його серця, він не міг не визнати цього. Казама відчув серйозну ненависть до себе, що допустив такі думки.

– Я думаю, що це займе деякий час, але я зроблю все можливе, щоб провести міжнародну конференцію для обговорення цього проєкту договору.

У листі, Саекі просила Маклауда застосувати свій і міжнародний вплив Британії.

– Будь ласка, передайте це її ясновельможності Саекі.

– Вас зрозумів, ваша ясновельможність.

У своєму положенні, Казама міг лише вклонитися на знак подяки Маклауду, що пообіцяв співпрацю.

◊ ◊ ◊

Тринадцята п’ятдесят п’ять. Через п’ять хвилин, у великому залі міста Нара, мав розпочатися похорон Кудо Рецу, старійшини японського магічного світу. Підготовка вже проведена, всі учасники панахиди та сім’я загиблого розсаджені. Місця для скорботників майже заповнені.

Біля входу у заклад піднявся шум. Люди, які помилково подумали, що монах прийшов раніше запланованого часу, озирнулися й так і завмерли.

Увійшла різно статева група з трьох осіб. Майже в останню хвилину, але шум піднявся не через це. То тут то там, піднімалися беззмістовні зітхання захоплення.

Дві жінки та чоловік. Обидві жінки були красунями. Старшій пані, здавалося, було не більше тридцяти. Ті хто впізнав її, знали її справжній вік, але вона виглядала на п’ятнадцять років молодшою. Вона була свіжою, чарівною та гламурною.

Молодша жінка виглядала і фактично знаходилася в підлітковому віці. Вона все ще приблизно у віці, коли її називали б дівчиною, але сексуальна привабливість дорослої жінки почала проявлятись. Люди подумки підбирали слова, які б описали красу дівчини. Однак нічого не підходило. Елегантна, чиста, пишна, гламурна. Ніхто не прийшов до згоди з самим собою. Дівчину можна було описати лише як красуня.

Підліток, або хлопець, що йшов за ними, порівняно з жінкою та дівчиною, виглядав посередньо. Принаймні він не мав родзинки, яка б привернула увагу. Але блиск жінки та краса дівчини не затьмарювали його існування. І у людей не виникало почуття неприродності.

Троє людей зайняли свої місця. Нарешті чари, що приковували погляди, були зняті. Зітхання переросли в перешіптування.

– ...Хто ця красива дівчина? Вона справді людина?..

– ...Ви не знаєте? Ця панна, Шіба Міюкі з Першої старшої школи.

– ...Хлопець — Шіба Тацуя. Безсумнівно.

...Він Таурус Сілвер?

– … Ей. Хіба ця дама не глава родини Йотсуба?..

– Що? … Це правда. Вона вельми шановна Йотсуба Мая.

– З’явилася в місці, де зібралося так багато людей... Скільки років минуло?

Плітки тривали до тих пір, поки ведучий не оголосив про прихід священника.

Похорон тривав чотири години, поки священник не пішов і ведучий не оголосив про завершення Прийшло досить багато людей, що б палити пахощі. З дня смерті пройшло вже два тижні, тому похорон пройшов нестандартно. Труну супроводжували лише прямі родичі, а за вечерю після похорону відповідала родина Фуджібаяші2. Родина Фудзібаяші, сім’я Кійоко і родина Фуджібаяші, сім’я дружини Макото, були далекими родичами за генеалогічним деревом, але принаймні, доки простежувалися записи минулого століття, більше не було нових зв’язків.

Стосовно сьогоднішнього похорону, здавалося, що родина Фудзібаяші швидше відсторонена. Навіть якщо члени родини Фудзібаяші пропонували допомогу, їм чемно відмовляли. Можливо, на стосунки між двома сім’ями могли вплинути нерозкриті обставини народження Мінору, генетичною матір’ю якого була рідна сестра Макото, що вийшла заміж в родину Фудзібаяші.

А проте, родині Фудзібаяші, яка могла б допомогти хоча б на ресепшені, якби не події позавчорашнього дня, не відводилося жодної ролі. Глава родини Фудзібаяші Фудзібаяші Наґамаса допоміг Мінору, який вбив Кудо Рецу, втекти, і тепер вони були повністю відсторонені.

Лейтенант Фудзібаяші Кійоко стояла в кутку обідньої зали, наче розгубилася після похорону.

Вона не мала чим зайнятися.

Вона не могла нічим відволіктися.

Її серце боліло більше, ніж очікувалося.

Таке ж страждання вона відчула вчора, коли не змогла вибачитись.

Так думала Кійоко.

– … Все ж я рада, що ми встигли.

– Так. Я теж трохи хвилювалася.

– Я не планувала так довго розмовляти. Просто, розповідь пана Тацуї була досить цікава.

– ...Вибачте. Можливо тому вона перебувала в такому психічному стані.

Щоб втрутитись у розмову тітки, племінника і племінниці, що збиралися залишити обідній зал

– Дозвольте!

Несвідомо перебила Кійоко.

– А? Ви ж дочка родини Фудзібаяші, так?

Мая відреагувала на невихований оклик Кійоко посмішкою.

– Та, я Фудзібаяші Кійоко. Спасибі, що приїхали так далеко заради мого діда.

– Я навчалась у сенсея. Я приїхала б, навіть якби це було на іншому краю земної кулі.

– Думаю, мій дідусь був би радий це почути.

Після відповіді стандартним кліше.

– … Не могли б ви приділити, мені трохи часу?

Запитала вона у Маї, впоравшись з нерішучістю.

– Добре.

Кійоко мала трохи здивований вираз, ймовірно, тому, що згода Маї була для неї несподіваною.

– Давайте змінимо місце. Ви ж також не хочете, привертати зараз увагу, чи не так?

– ...Так

Тут були присутні військові чини та чиновники магічної асоціації. Приїхали не лише з родини Йотсуба, а й глави родини Ічідзьо, Футацуґі та Саєгуса. Інші Десять головних кланів також відправили своїх представників, та й Вісімнадцять сімей відправили сюди глав і представників. І Кійоко, і Мая не хотіли, щоб інші чули те, про що вони говоритимуть.

– Пане Хаяма.

– Так, мадам.

Шанобливо відповів Хаяма, що стояв позаду Маї.

На обличчі Кійоко з’явилося збентеження. Вона не змогла помітити, коли та звідки підійшов Хаяма.

– Я хотіла б спокійно поговорити з цією жінкою, можна десь підготувати приватну кімнату.

– Я викличу автомобіль, тому прошу спочатку пройти зі мною.

– Вірно. Пані Фудзібаяші, вас це влаштує.

– … Так, я не заперечую..

Кійоко на мить завагалася, але їй не було чим зайнятися, якщо вона тут залишиться. Подумавши так, вона погодилась на запрошення Маї.

– Пан Тацуя, пані Міюкі, можете повертатися до Токіо.

– Зрозумів.

Відповів на слова Маї Тацуя.

Вони звучали як дозвіл, але по суті це був наказ. Мая не мала наміру залучати Тацую та Міюкі до розмови з Кійоко. Брат і сестра, безпомилково це зрозуміли.

– Шановний Тацуя, шановна Міюкі.

Цього разу до Тацуї та Міюкі звернувся Хійоґо, який невідомо коли з’явився позаду, трохи збоку Тацуї.

– Підготовка до злету завершена.

Тацуя з рештою, затримавшись на Міякі, помчали до похоронної зали на двох невеликих літаках VTOL. Одним з них, Хійоґо привіз їх ще з кондомініуму в Тьофу. Мая мала ще один транспорт, для повернення додому, тому Тацуя і Міюкі не повинні були стримуватись.

– Зрозумів.

Відповів Хійоґо Тацуя.

– Матінко. Прошу нас зараз вибачити.

Усвідомлюючи наявність навколишніх вух, він звернувся до Маї належним чином.

– Перепрошую, тітонько.

– Так, будьте обережні.

З цими словами, Мая відпустила їх додому.

Слова Хаями, про виклик автомобіля, не означали ідіому «організувати прокат». Вони значили те як і звучали «виклик самохідного автомобіля». Візит Маї на похорон Кудо Рецу був запланований. Для родини Йотсуба було природно підготувати самохідний автомобіль з достатніми характеристиками, на випадок, якщо главі знадобиться засіб переміщення.

Хаяма сів на пасажирське місце, а водій і за сумісництвом охоронець потягнув важіль керування. Позаду слідував чорний автомобіль ще з чотирма охоронцями.

Хаяма не організував приватну кімнату, Кійоко відвела їх до невеликого ресторану, куди ходила родина Фудзібаяші. Мая сіла за столик не проявляючи особливої обережності. Хаяма став за Маєю, а охоронці розмістилися по чотирьох кутах кімнати. Тією хто не міг приховати напруження була Кійоко.

Однак вона не зможе поговорити стоячи, і, перш за все, нечесно остерігатися і не сідати, особливо якщо сама запросила. Кійоко сіла навпроти Маї, внутрішньо нервуючи, що відкрила спину бійцям Йотсуби.

Потім затамувала подих і глибоко вклонилася Маї.

– Перш за все, дозвольте мені вибачитись. Позавчора мій батько вчинив те, що неможливо пробачити.

Кійоко завмерла в цій позі.

– Ви про те, що Фудзібаяші Наґамаса допоміг Кудо Мінору з втечею?

– Зате, що батько допоміг викрасти Сакурай Мінамі.

З опущеним обличчям відповіла Кійоко, на запитання Маї.

– Тоді вам не потрібно вибачатися. Напевно, у вельмишановного Наґамаси на це були причини. І в результаті, ваш батько отримав важкі травми та знаходиться в лікарні. Думаю, він достатньо покараний цим.

– Але...

Хіба не той, хто програв, повинен терпіти біль і хіба злочинець не повинен нести покарання. Хотіла сказати Кійоко.

– До того ж те що Мінамі змогли вивезти, не провина вашого батька.

–Е-е?

Від несподіваних слів Маї, Кійоко забула про підготовлені слова і несвідомо підняла обличчя.

Обличчя Маї нахмурилася з жалем.

Кійоко, яка ніколи не думала, що глава родини Йотсуба покаже таке обличчя, забула про вибачення і запитала, – Що ви?..

Мая не відповіла на питання Кійоко, яке навіть не було повним.

– Навіть якби ваш тато не завадив би Тацуї, позавчорашня погоня провалилася б. Тому вам більше не потрібно турбуватися про це.

Мая миттю повернула посмішку і ніжно втішила Кійоко.

Втручання Якумо не було помічене ні військовими, ні поліцією. Ні датчики на місті, ні розвідувальні супутники, ні пристрої спостереження на стратосферній платформі, не зафіксували бій Якумо і Тацуї.

Здібності Якумо приховати не лише себе, але й зовнішність і сліди супротивника, з яким бився, далеко за межами уяви Кійоко. Тому Кійоко не знала і навіть не здогадувалася, що була ще якась перешкода крім її батька.

Тому і не могла зрозуміти значення слів Маї. Однак, якби Кійоко продовжила наполягати, що це «через її батька, хоча Мая, постраждала сторона, каже «що тут не ваша провина», було б дивно.

– ...Дякую за турботу.

Так Кійоко зрозуміла слова Маї.

Після того, як вона закінчила вибачатися, у Кійоко не було причин затримувати Маю. Вона ковтком допила холодний чай, що залишився в скляній чашці, і збиралася підвестися. Звісно вона не забула про рахунок, але перш ніж Кійоко сказала «насолоджуйтесь їжею», Мая покликала офіціанта, щоб замовити ще чаю і легкі солодощі.

– Пані Фудзібаяші Кійоко.

Звернулась вона до Кійоко, що намагалася підвестися, новим тоном,

– Так.

Вона розслабила коліна і повернулася на крісло.

– Мені шкода такі цінні кадри.

Сказала Кійоко Мая тихим голосом, в розслабленій позі.

Шкодували її. Кійоко зрозуміла це з тону Маї

– Ви про що?

Однак вона відповіла уточненням значення слів.

– Пані Фудзібаяші. Не хочете піти з армії та приєднатись до нас?

Мая повернула питання, а не відповідь.

– ...Маєте на увазі, стати магом Йотсуби?

Запитала Кійоко непохитним тоном.

– Я не збираюся вас примушувати. Ми не маємо наміру ворогувати з Силами Самооборони.

Посміхнулася Мая.

Настільки спокусливо, що Кійоко, несвідомо, потрапила під цей вплив.

– Говорячи про залишення армії, я не маю на увазі зі скандалом. Я мала на увазі, що ви можете піти у відставку, влаштуватися на роботу в одну з наших власних компаній, наприклад FLT.

Звичайно, аргумент Маї був більш поміркованим, ніж спочатку думала Кійоко.

Її Напруга трохи спала.

Голос Маї, наче крізь щілину, прокрадався в ослаблений розум.

– Стати цивільним магом не буде, а ні державною зрадою, а ні зрадою уряду. Швидше, належно від посади, можливо, можна зробити внесок в суспільство, повною мірою використавши свої здібності у середовищі, де можна проявити свою силу.

– Я... Ще не розкрила свій потенціал?

– Я думаю, що магію та інтелект пані Фудзібаяші слід використати в ширшій області застосування. Ну... Наприклад, ви коли-небудь думали? Чому ви можете магією втручатися в електричні інформаційні мережі?

– ...Оскільки електричні сигнали є таким же фізичним явищем, що й електричні хвилі та потоки, хіба дивно, що на них можна впливати вивільненням магії.

– Ви про вплив на струм/напругу та електричні хвилі? Чому можливо розпізнати простий рух електронів, як символ інформації?

– Це...

– Ви прямо голові перетворюєте рух електронів на машинний код, а код на людську мову? Під час використання магії?

– ...Думаю, це було б досить важко.

– Але магією можна втручатися в електроні інформаційні мережі. Зі швидкістю та точністю, які перевищують Ешелон III, ви можете розкопати необхідну інформацію. Комбінуючи домашній інформаційний термінал та магію, без використання хакерського суперкомп’ютера. Цікаво, як?

Фудзібаяші не змогла відповісти на питання Маї. Можливість маніпулювати електронною інформаційною мережею за бажанням, для неї було природною, і вона ніколи не замислювалася, чому може це зробити.

– Я вважаю прикрим. Шо ви використовуєте свої здібності лише для збору військових розвідувальних даних та маніпулювання ними. Ви маєте талант здатний розшифрувати можливості магічного світу.

Слова Маї сильно сколихнули Кійоко. Початково вона хотіла бути дослідником магії.

Кійоко стала солдатом через смерть свого нареченого. Її наречений, був солдатом, і загинув на війні, на своєму першому завданні на Окінаві. Незабаром вона вирішила стати солдатом.

Сама Кійоко не знала, який духовний стан змусив її так вчинити.

Після слів Маї, Кійоко помітила.

У неї було мало мотивації продовжувати бути солдатом.

– Я можу забезпечити вам вільне використання магії в майбутньому.

– ...

– Звичайно вам не потрібно відповідати зараз.

– ...Дозвольте трохи, подумати.

– Так. Буду рада, якщо ви так вчините. – Пані Фудзібаяші, ще чаю?

– Ні. Перепрошую, але сьогодні, я маю вибачитись

– Он як? З нетерпінням чекатиму позитивної відповіді.

До кінця вуста Кійоко не промовили нічого, щоб відхилити запрошення Маї.

◊ ◊ ◊

Одразу після того, як Кійоко пішла, Мая вийшла з ресторану. Від початку, вона прийшла до цього закладу лише для того, щоб поговорити з Кійоко. Якщо та пішла, у неї вже не було причин тут залишатись. Група Маї сіла у дві самохідні машини й попрямувала до аеродрому, де був припаркований VLOT.

– Мадам. Думаю, у вас не було планів вербувати шановну Фудзібаяші.

Запитав Хаяма Маю в самохідному автомобілі, що почав рухатися. Ці слова були не просто питанням, а й нагадуванням про незаплановані слова та вчинки.

– Це був чудовий шанс.

Мая розуміла, що це був докір, але нітрохи не знітилась.

– З усією повагою, ви серйозно її запрошували?

Запитав трохи здивований Хаяма.

– Звичайно, я серйозно.

Хаяма, що дивився в перед, не бачив обличчя Маї, що дала серйозну відповідь. Однак він почув в її голосі погані наміри.

– Здатність лейтенанта Фудзібаяші збирати й обробляти інформацію, на боці ворога, викликає занепокоєння. Особливо останнім часом, особливо коли її ясновельможність Саекі, схоже, почала різну діяльність.

– Виходячи з минулої розмови, ви очікуєте, що вона буде дослідником «інформаційної мережі»?

– Так, на це я також очікую. Усе в світі має свій Ейдос, що записаний на платформі, під назвою Ідея... Визначення інформаційної мережі, що зв’язує Ейдоси в ідеї, має бути важливим ключем до розуміння сутності магії.

– Це, так.

– Це складна тема. Якщо взятися за неї серйозно, не залишиться часу на щось інше, вірно?

– Це просто побічна ціль.

– Вірно,

Не лише Хаяма, але й будь-хто інший помітив би, що в розповіді Маї основна і побічна цілі змінені місцями. Мая теж повинна була це розуміти.

Тому Хаяма не продовжував далі. Якщо господар свідомо бреше і якщо це принесе позитивні наслідки, слуга не мав щось говорити.