[2]

Том 9. Розділ 3 - [3]

[3] Темна ніч це місце де могли ширяти лише тіні тих, хто живе в темряві. Причиною того, що ті закони не загрожували цивільним громадянам, принаймні їм не загрожували хулігани, було те, що в тій же темряві бій хаосу давали апостоли порядку. Однак, не всі вони старанні «Апостоли порядку». Навіть зараз молодий чоловік, що опікувався порядком, скаржився на свого колегу. – Що ж проблеми одна за іншою... – .... – Хіба наш поганий рік не закінчився минулого року? – .... – Щось мало трапитись? Це все ще не просто зрозуміти, контрабандисти це чи іноземне вторгнення. – ...Наша робота розслідувати це. Завдяки цьому інциденту, ми не безробітні, тож не скаржтесь! Даючи пораду своєму начальнику, що досі продовжував бурмотіти, «цього взагалі не повинно було трапитись...», він видихнув. – Так, це Інаґакі. Відповів на дзвінок Інаґакі, почувши сигнал від приймача, причепленому на вусі, короткими словами й розвіяв напругу. – ...Гаразд. Негайно вирушаємо на місце події. Вимкнувши комунікатор, Інаґакі перевів погляд на свого начальника, який цікавився що сталося, хоча досі залишався в’ялим. – Інспектор, п’ята людина. Причина смерті не природня, як і у попередніх жертв. Як і раніше без травм. Почувши відповідь лейтенанта Інаґакі, інспектор Чіба Тошікадзу зайняв позу споглядання неба. – І так само уся кров зникла. – ...Дійсно, п’ять трупів за місяць. Придушення засобів масової інформації повинно бути на межі. Не говорячи ні про жертву, ні злочинця, інспектор Чіба Тошікадзу зітхнув. На його роздратованому обличчі лише обидва ока блиснули гострим поглядом мисливця. ◇ ◇ ◇ Ангеліна Шіелдс сенсаційно дебютувала в першій старшій школі. Перш за все, через її зовнішність не було жодного учня що з першого дня не знав про появу учня за кордону. До цього часу, найкрасивішою дівчиною в школі була Міюкі. Це був свого роду консенсус, як серед учнів, так і серед учениць. Але з приєднанням Ліни, титул «королева» перетворився на «близнючок». Оскільки у двох людей було багато шансів працювати разом, «гарний вигляд, зрівняний з Шібою Міюкі» складав сильне враження. Золотисте волосся, що сяяло на сонячному світлі. Очі, що сяяли яскравіше сапфіру. Прямі чорні пасма волосся, темніше за нічне небо. Чорні очі, ясніші за чорні перлини. Ліна і Міюкі, що мали однакову і контрастну красу, виглядали ще яскравіше, стоячи поруч. Такої краси було достатньо, щоб стати темою для розмов. – Міюкі, я йду. – Будь ласка, будь-коли. Залишу відлік на тебе, Ліна. Ця пара стояла на відстані трьох метрів, одна на проти одної. Між ними, на тонкому стержні, лежала металева кулька діаметром в тридцять сантиметрів. Подібне обладнання було зайняте по всій тренувальній залі, але усі однокласники зупинили свої руки та спостерігали за Міюкі та Ліною. Ні, не лише однокласники.. Місця на балконі були заповнені третьокурсниками, що могли вільно обирати заняття в школі. Серед них були Маюмі та Марі. – ...Ти вважаєш, що магічна сила зрівнянна з Шібою. – У певному розумінні, вона приїхала до Японії від імені Америки, тож думаю це можливо. Але в це важко повірити. Що хтось має таку ж майстерність, як пані Міюкі, у її віці. – Згодна.. Як кажуть, «треба почути, щоб судити», я не можу повірити, не побачивши на власні очі. – Саме тому ми тут, щоб перевірити це. Зміст практики полягає в тому, щоб одночасно активувавши CAD першим захопити контроль, це просте тренування з елементами суперницького духу. Саме завдяки цій простоті, легко виявити різницю в силі, між двома людьми. У цій вправі, що почалася з минулого місяця, жоден однокласник не зміг перевершити Міюкі. Різниця в магічній силі Міюкі та однокласниками була настільки велика, що інструктор повинен був визнати, не має потреби практикувати дисципліну протистояння один проти одного. Старі і нові члени студентської ради, що почули про це (плюс голова дисциплінарного комітету) по черзі викликали в опоненти Міюкі, але опонентів більше не лишилося і тепер це був загально відомий секрет. Однак, кажуть, що учениця по обміну грала нарівно проти Міюкі. Старшокласники без жодних зусиль втратили лице (Міюкі не торжествувала, а навпаки відчувала зніяковіння), тож природно, що Маюмі та Марі прийшли в гості. – Три, два, один. Навчальні CAD - це стаціонарний тип у вигляді панелі. При цьому, коли Ліна сказала один вони поклали руки на панель. – Go! Що до останнього сигналу, його виголосили двоє людей, Міюкі доторкнулася до панелі пальцями, а Ліна вдарила по панелі долонею. Це була стартова дія, в якій відобразилась їх істина натура. Однак, це продемонструвало лише фізичний аспект. Над позицією маленької сфери блиснув вибух мисленнєвих часток. Оскільки його не видно не озброєним оком, не було ефекту закриття повік. Спостерігачі, що не вміли пригнічувати магічне втручання трималися за скроні та хитали головою. На мить блиск зник. Металева куля покотилася у напрямку Ліни. – Ой, я знову програла! – Ага, тепер я на дві перемоги попереду, Ліна. Тоді як Ліна дуже сильно опиралася програшу, Міюкі легко посміхнулася, ніби відчувши полегшення. Як видно з реакції цих двох, в поточному змаганні (хоча це не було змаганням) переможницею була Міюкі. Однак, ні в словах «на дві перемоги по переду», ні в тоні, яким це було сказано, Міюкі не було відчуття перемоги. Мало того... – ...Це була ідеальна рівність, чи не так? – Скоріше, за швидкістю активації учениця по обміну була трохи швидшою, хіба ні? – Так. Але Міюкі перевершила втручанням і взяла контроль ще до того, як магія була готова. Незалежно від того, чи відданий пріоритет швидкості або потужності.... Я думаю, тут більше стратегічна перемога, ніж перемога в чистій силі. З погляду Маюмі та Марі, магічні сили двох людей були принаймні рівні, з позиції постої сили, оціненої в єдиній системі. ...Після цього, та сама вправа повторилася чотири рази й з кінцевим результатом два-два, сьогоднішнє тренування закінчилося лідерством Міюкі з двома перемогами по переду. Опівдні, звичайна учнівська їдальня. Сьогодні Ліна була з ними, але таке було не кожного дня. Через тиждень після переведення, у неї звідусіль були запрошення, і вона щоразу їла з іншою групою. Можна сказати, що це зразкове ставлення для іноземних учнів у швидкому поглибленні обміну. Це було вперше, з дня переведення, коли вона їла з групою Тацуї. Ти дуже популярна, Ліна. – Дякую. Я рада, що усі так люб’язні. На простий комплімент Еріки, без будь-якої задньої та передньої думки, без жодної безглуздої сором›язливості або смирення, Ліна відповіла з радістю. Незалежно, чи було це зумовлено її характером, чи етнічною приналежністю, Тацуя і компанія (за винятком Еріки) однозначно відчули в цьому новизну атмосфери. – Однак, Ліна виявилася більш дивовижною, ніж очікувалося. Я припускав, що її обрали для навчання закордоном, тому що вважалося, що вона мала значний талант, але я дійсно не думав, що вона буде конкурувати з пані Міюкі. – Насправді це я здивована. У відповідь на похвалу Мікіхіко, Ліна округлила очі та надмірним жестом висловила здивування. ...Окрім того, Мікіхіко, здавалося, було легше розмовляти з Ліною, ніж з Міюкі, хоча з Міюкі він все ще тримався «шанобливо», з Ліною він говорив більш не формально. – Попри це, я не програвала на рівні старшої школи Штатів. Я не можу перемогти Міюкі, Хоноку я зможу перемогти в різноманітті навичок, але не в точності контролю, як і очікувалося, Японія потужна в магічних технологіях. – Ліна, це всього лише практика, а не змагання. Я думаю, що не варто, так сильно, замислюватися над перемогою чи поразкою. – Змагатися важливо. Навіть у практичній підготовці дуже важливо обирати вправи де можна виграти або програти, я думаю, що такі люди розвиваються. На м’яке зауваження Міюкі, Ліна висловила пряме заперечення не побоюючись конфлікту. Мабуть, такий її стиль. Від цього тут стало трохи свіжіше. – Змагальний дух важливий лише під час змагання. Але не потрібно його натягувати на щось інше, вірно? Практикум - це лише практика і відрізняється від практичних іспитів, що ведуть до оцінювання. Ось чому, Тацуя вирішив висловити свою думку. – ...Вірно. Можливо, як каже Тацуя. Можливо, я занадто запалилася. – Розпалитися це не погано. Міюкі також мотивована новим суперником. У цьому відношенні, ми повинні дякувати Ліні. Спочатку Ліна слухняно кивала, тепер відхилилася назад з порожнім поглядом. – З›явилося, коментар Тацуї викликаний сестролюбством. Еріка, що сиділа поруч з ними, сказала це і навмисно кивнула. – О, ах зрозуміла... Тацуя і Міюкі в гарних відносинах. Тацуя відчув, що в цих словах не має шкоди для нього, температура в очах Ліни, коли вона дивилась на нього знизилась. – До речі, Ліна, та це не важливо.... Він відчув, що розмова йде в поганому напрямі, тому спробував змінити тему. – Що таке? На нього поглянули холодними очима, Але це не означає, що це зневага, можливо, в ньому була тінь акторської гри, зумовленої жартом Еріки. Не було гарантії, що він видає бажане за дійсне, але Тацуя не був настільки делікатним, щоб залишити це при собі й закрити рота. – Здається Ангеліну кличуть Анджі, чи я помиляюся? Це питання не повинно було викликати незручність. Принаймні так думали Еріка, Мідзукі та Хонока, що сиділи з ними. Але обличчя Ліни, однозначно, на мить проявило розпач. – Ні, ти не помиляєшся. Але скорочення Ліна не так незвичне. Елементарно, ну, у нас в класі. у початковій школі. була дитина, на ім’я Анджеліна і її називали Анджі. – Тож Ліну стали називати Ліною. замість Анджі. Тацуя з розумінням кивнув. Він помітив засмучення Ліни, не показавши на це жодного натяку. ◇ ◇ ◇ В першій старшій не було гуртожитку. Через те що у всій країні усього дев’ять шкіл, неминуче, що деякі учні їхали здалеку. Враховуючи це, здавалося не було б дивно, навіть якщо він був, але з початком цієї епохи, крім спеціалізованих шкіл, з системою проживання в гуртожитках, що були ними оснащені, ніхто більше не бачив гуртожитків. У нинішню епоху, коли серед домогосподарств популярні HAR, а покупки товарів для повсякденного користування обмежується замовленням через Інтернет та доставкою від дверей до дверей, у гуртожитку не має потреби, оскільки окреме життя не викликало незручностей у учнів. Тож більшість учнів, що не могли їздити до дому, орендували житло біля школи. Тож це не протиприродно, якщо закордонна учениця орендує квартиру. Її житло знаходилося за дві станції від школи, тож завдяки сучасній дорожній ситуації вона жила близько. Причина оренди квартири сімейного типу для малої сім’ї, а не однокімнатної, для однієї людини чи студента, полягала в тому, що вона проживала не одна. З поверненням, Ліна. – Сильві, ти вже повернулася? Коли вона відчинила двері квартири, прапорщик Сильвія, що була підтримкою у цій місії, вийшла до входу, ніби чекала на неї. – Вже пізній вечір, чи не так? Ліна, що повернулася об’їзним шляхом, криво посміхнулася у відповідь. Попрямувавши до їдальні, не змінивши форму. І там. – Міа, ти приїхала? Молода жінка зустріла Ліну з напруженим обличчям. Стоячи перед столом, можливо, тому, що щойно говорила з Сильвією. – Так майор, вибачте за турботи. Відповіла жорстким тоном жінка, на ім’я Міа. Ліна зніяковіло посміхнулася і спершу сіла за стіл. – Сідай, Міа, Сильві, будь ласка, приготуй чаю. Сильвія, зазвичай, проігнорувала б різницю у звані й сказала; «Оскільки ти дівчина, приготуй собі чай сама.» Але вона була з тих жінок, що легко читають атмосферу. Чай з молоком підійде? Міа, хочеш чашечку? – Ох, так, дякую. Схоже, вона злякалася запитання Сильвії, але Міа, з деякою напругою, все ж відповіла. Її звали Мікаела Хонґо. Міа, було її прізвиськом. Японо-американка, як і Ліна, але на відміну від неї зовнішністю майже не відрізняється від японок. Хіба що колір шкіри трохи темнуватий? Однак, у Японії це не було особливою рідкістю. Вона одна з агентів розвідки, що були відправлені до Японії перед Ліною. Однак, вона не професійний шпигун. Її головна роль дослідник магії при Міністерстві оборони, що вивчала магію системи Виділення, вона була талановитим учасником експерименту з чорними дірами в Далласі у листопаді. Вона взяла участь у цій місії в пошуках підказок «перетворення енергії маси без знищення», як альтернатива експерименту в Далласі, результати якого виявилися не поганими. Як і багато дослідників магії, вона також є магом, і на відміну від фальшивих студентів, що приїхали до Японії для спільних досліджень цього місяця, вона проникла до Магічного Університету, як інженер з продажу «Хонґо Міа» філії Максимільян Девайсес Джапан. До речі, її резиденція знаходилася поруч з квартирою, яку знімала Ліна. Вона, не була ні бойовим агентом, ні агентом розвідки, а лише частиною підтримки, але якщо підсумувати її місце тут, вона була однією з «головних сил», яка, діючи за лаштунками, брала активну участь в розвідувальній діяльності, що діяли перед ними. – Щось дізналися? Спершу Ліна поцікавилася у Сильві, що поставила чашки з чаєм і сіла. – Я перевірила публічну базу даних, поки не має нової інформації. – Ось як. Не думаю, що це буде так швидко Тепер вона звернулася до Мікаели. – Як у тебе Міа? Все так само... Мені шкода. Мікаела, що, здавалося, трохи розслабилася, знову стиснулася. Вона так нервувала, ніби над нею знущалися, Ліна не хотіла цього. Однак, коли Ліна приїхала до Японії наприкінці року, Мікаела, що зустрілася з нею, була більш нервова, ніж зараз. Попри відмінності між дослідниками та бійцями, Ліна, в серединні підліткового віку, стояла на вершині магів USNA, як «Сіріус». Зайве говорити, щоб вона не нервувала. Через два тижні після приїзду до Японії, з нею можна встановити розмову з незначною привітністю, але це обмежується категорією щоденних розмов. Ліна була переконана, що за такий час у них не може бути таких тісних професійних стосунків, як з Сильвією. – Як що до тебе, Ліна? Ти трохи наблизилася до цілі? На запитання Сильвії, обличчя Ліни заклякло. – Я думаю, я трохи ближче... Ліна зітхнула і боязко посміхнулася. – Ще не має нічого важливого. Схоже, моє прикриття розкриють першим. – ...Що сталося? – Тацуя запитав мене: «Чи Анджі - це не скорочення від Ангеліни». Я злякалася до трепету серця. – Можливо, це випадковість? – Я не знаю. Простачка. Можливо, мені це не підходить... Сильвія долила чай з молоком у чашку Ліни, коли вона зітхнула. Сильвія та Мікаела, у двох стурбовано поглянули на неї. Від чого Ліна знайшла в собі нове дихання. – ...Все гаразд. Мій опонент учень старшої школи. Він не зможе розкрити мене як Сіріуса. Навіть, якщо має підозри, він не зможе на щось вийти. В її словах була відвага, але було зрозуміло, що це ілюзія. По-перше, Ліна повинна була ідентифікувати ціль за будь-яких обставин, тож слова «він не зможе на щось вийти» не мали особливого значення. Сильвія це знала, але нічого не сказала вважаючи, «це краще ніж депресія». Мало того, вона не могла сказати, що опонент був просто старшокласником. ◇ ◇ ◇ Накинувши халат сестрі, що лише в одній білизні підвелася з ліжка, в якого було вбудовано пристрій вимірювання мисленнєвих часток. Обличчя Тацуї, яке зашив звичний беземоційний вираз, як в андроїда, проявляло незначне занепокоєння, але настільки що не змогло уникнути очей Міюкі. – ...Щось не так? Прошу, не соромтесь, старший брате. Міюкі прийме, що завгодно, що скаже старший брат. Ця реакція не була надмірною, просто занадто енергійною. Тацуя, що так подумав, не знаючи що сказати і який вираз обрати, сухо усміхнувся – Ні, якщо щось не пішло не так, причина це я. Верхня межа рівня побудови магічної послідовності зросла понад очікуваного. З цієї причини, потужність обробки CAD не може йти в ногу з твоєю магічною силою. Я збирався зробити налаштування, щоб забезпечити достатньо місця... Діапазон сприйняття замалий. – Вибачте.... – За що ти вибачаєшся? Таке заслуговує похвали. Погладивши волосся сестри, що опустила голову, Тацуя лагідно посміхнувся Міюкі, коли вона підняла її. Міюкі взяла приклад з брата, або ж посміхнулась братові у відповідь, що чого часу усе було нормально... «...Зараз не час ніяковіти». Відбиваючи небезпеку тиші, переважно через груди, що виглядали через щілину в халаті, Тацуя швидко продовжував говорити. – Схоже, що Ліна, переведена до твого класу, це хороший стимул. Як тільки прозвучало ім’я Ліни, очі Міюкі прояснилися. – Вірно... Це може прозвучати трохи зарозуміло, але я не зустрічала нікого настільки чудового, як вона. І це не тому, що вона образилася.. Міюкі не настільки примхлива дівчина, щоб її настрій погіршувався щоразу, коли з вуст Тацуї виходить ім’я іншої дівчини. ЇЇ вираз був холодним і зосередженим з іншої причини. Очі Міюкі наповнилися тихим бойовим духом. – До речі, старший брате, що значило ваше питання під час обіду? – Ти помітила? Легко посміхнувся він. – Звичайно, я думаю, що Ліна - Сіріус. Відповів Тацуя, коли його не виразність змінилася усмішкою. – Справді, від Міюкі нічого не можна приховати. Тацуя знову посміхнувся і підняв руки, Міюкі також змінила вираз і вказуючи на нього пальцем весело посміхнулась. – Звісно ж. Міюкі більше за всіх дивиться на старшого брата. Тацуя навмисно гучно розсміявся, бо подумав, що Міюкі жартує, чи перетворюючи це на жарт. Сміючись разом з братом, вона думала, що хоче дізнатися справжні наміри Тацуї. Хоча підвал (що можна було охарактеризувати, як підвальне приміщення) обладнаний кондиціонером, та тоненький халат, одягнений поверх білизни не давав заспокоїтися. Після того як Міюкі переодяглася у своїй кімнаті, вони перемістилися до вітальні. Пухкенькі і стрункі ніжки Міюкі покривали не чорні гетри, ні колготки, а довгі шкарпетки. Зверху був одяг з широким подолом, в проміжку між дуже короткою спідницею і шкарпетками то з’являлася, то ховалася її біленька шкіра. «Коли вона сідала, нагиналася чи ставала прямо, хіба це не погана ситуація?» - так думав Тацуя, не усвідомлюючи, що це було «погано». Не знаючи думок брата - вона не могла бути переконаною що він думає насправді - Міюкі поставила чашку кави перед братом, і лише сьогодні вона сіла на передньому дивні, а не поруч з Тацуєю. Схрестивши ногу, не прийнявши позу лотоса. Елегантно зіставивши коліна і закинула ногу за ногу. Це було набагато таємничіше, ніж заглядати під спідницю. Тацуя, що не розумів наміру Міюкі (хоч поверхнево здогадувався про нього, але не розумів, що за цим приховується) вирішив не хвилювався. Як тільки він вирішив не хвилюватися, вагання зникло з його погляду. Міюкі, по той бік столу, показала невдоволений вираз, зваживши на це, Тацуя просто поглянув на Міюкі та заговорив. – Як я вже говорив раніше, я думаю, що, з великою ймовірністю, Ліна це Анджі Сіріус. Минулого місяця, їх тітка, Йотсуба Мая, сказала, що загін військових магів USNA з’ясовує істину особистість оператора магії стратегічного класу «Матеріал бурст». Тоді Мая також сказала, що Тацуя та Міюкі, як підозрювані, потраплять в інформаційну війну. Тацуя припускав, Ліна навчається закордоном в Першій старшій, як частина цього. – Те чого я не розумію, це те, що я не бачу наміру приховати справжню особу «Сіріуса». Крім того, це виглядає наче вони збираються виявити особистість тут. Природно, він не знав особистість Ліни, а мав на увазі, що психічна оборона була слабшою, ніж очікувалося від військових USNA, причина була не зрозумілою, скільки б Тацуя не розмірковував про це. – Тоді... Якби він знав правду, можливо, лише розсміявся б, але зараз Тацуя продовжив розмірковувати з серйозним видом. – Чому USNA відправили Сіріуса, козир. Міюкі вже повернулась до реальності й ніби за прикладом Тацуї, її тон став серйозним. – Саме так. ...За моїми спостереженнями протягом тижня, здібності Ліни не підходять для розмітки. Можливо, вона діє окремо, використовуючи це як прикриття. – Сіріус занадто велика риба... – Якщо припустити, що Ліна є Сіріус... А далі шпигунську місію, з цього всього. Справжня місія окрема. – Місія, що змусила USNA відправити Сіріус за кордон... Що ж це? На цей момент, вони занадто багато розмірковували, але, на щастя, вони двоє досі були у невіданні. – Я не знаю... Але не думаю, що нам потрібно турбуватися, на цьому етапі. Напруга раптово зникла з тону Тацуї, який робив, з погляду Бога, необґрунтовані міркування – Америка наполегливо пропонує вам гарного суперника. Міюкі. Однак, серйозність не пропала. – Так, старший брат. На щирі тон і погляд брата, Міюкі змінила свій тон. – Змагайся з Ліною з усіх сил. Ми вже говорили це в полудень, добре буде подбати про програш і поразку. Це підштовхне тебе на вищий рівень. – Так. – Для Ліни змагання таке саме паливо для зростання. Але не треба про це хвилюватися. Такий шанс випадає рідко. На потужні слова Тацуї, Міюкі мала тиху посмішку, без тіні сумніву. – Так. І у Міюкі є старший брат. Поки старший брат на моєму боці, я не побоюся, навіть якщо супротивником стане Сіріус. Те про що говорив Тацуя це суперництво, а не ворожнеча. Слова Міюкі трохи відходили від теми. Але на непохитну віру Міюкі Тацуя кивнув не вагаючись. ◇ ◇ ◇ Після уроків у Тацуї було багато варіацій. Існувало дві основні схеми чи залишатися в шкільній бібліотеці, чи обходити школу як член дисциплінарного комітету, в основній схемі відбувалося багато чого. Чи не була це якась змова? Це викликало подібні сумніви. Сьогодні це відчувалося найбільш помітно. Члени дисциплінарного комітету мали привілей постійно носити CAD, на території школи, однак, за винятком роботи в комітеті, Тацуя не користувався цим правом. Спершу CAD були інструментом для прискорення активації магії Чотирьох систем, і водночас інших заклинань, з зовнішньої, несистемної та тої що в класифікації відрізняється від древньої магії, можна використовувати несистемні заклинання, зокрема, навіть якщо вони досить прості, щоб вивільнити мисленнєві частки, CAD не може бути зайвим. Тацуя, який самостійно викрив, що може використати Переривання техніки на Турнір дев’яти шкіл, з другого семестру використовував переважно не системно позакласову магію. Її було достатньо, тому носити CAD практично не було потреби. Носіння CAD, як обладнання комітету під час патрулювання, має сильне значення. І оскільки нерозумно ігнорувати ефект стримування, Тацуя заходив до штаб-квартири, перед обходом школи та одягав CAD на обидва зап’ястя. Це була звичка. Як завжди, після закінчення уроків, Тацуя увійшов до дисциплінарного комітету і зустрів там Ліну. Навіть на відстані, цю чудову блондинку не можливо сплутати. Йому хотілося розвернутися, щоб уникнути проблем, але подавивши бажання, Тацуя намагався говорити звичним тоном. – Доброго ранку. Він звик до привітання членів дисциплінарного комітету й ігнорував час доби. Пройшовши скрізь натовп, хоча це було всього п’ять людей, він намагався швидко здійснити приготування. – О, Шіба-кун, на хвилинку? Нажаль Тацуя був спійманий Канон. В результаті щоденних тренувань, на обличчі не було розчарування. – Щось трапилося? Голос Тацуї не мав ні суб›єктивного, ні об’єктивного ентузіазму. Однак, гарною стороною і недоліком Канон, було те, що вона не зосереджувала увагу на подібному. – Ви знайомі з пані Шіелдс, вірно? Стверджувальна форма запитання. Звісно у Тацуї не було іншого вибору, як кивнути. – Пані Шіелдс каже, що хоче побачити діяльність Дисциплінарного комітету. Вона хоче побачити учнівське самоврядування старших шкіл магії Японії. Шіба-кун, ти сьогодні чергуєш? Можеш взяти її сьогодні? Тацуя подумав, що це клопітно. Він не знав намірів Ліни, але відчував, що ймовірно це клопітно. Це гарантовано, що вони зустрінуть погляди хлопців (усіх старшокласників), що захоплюються Ліною. Здається, зараз не помітно ревнощів, тому що тут лише члени дисциплінарного комітету, він не уявляє наскільки буде колоти око, коли гулятиме по школі у двох з Ліною. Однак, запит Ліни й призначення Тацуї були досить обґрунтованими. – Зрозумів. Тацуя не мав іншого вибору, як прийняти те, від чого відмовлявся і погодитись. Оскільки вона нещодавно почала навчатися за кордоном - це не дивно, але це вперше, коли він був з Ліною на одинці. Власне кажучи, з учнями, що ходили по школі, вони не були на одинці, але незручність залишилася, незалежно від того, чи були вони на самоті, чи ні. На захист Тацуї, незручність виникала не тому, що Ліна була гарненькою дівчиною. Ліна не повністю приховувала свою розвідувальну діяльність. Навіть якщо вона час від часу мала намір приховати погляд що іноді кидала на нього, з погляду Тацуї, це не повне приховування. При цьому він не міг запитати, «ти шпигун» і туманне напруження зростало не мов у вулкані, що збирався вибухнути. – У Школи Ліни не було такої системи? Він навіть не зміг витримати цього мовчання (хоча вони пройшли лише приблизно десять метрів від входу до кімнати комітету). Думаючи, яка важка тиша, Тацуя проявив відчуття громадянського обов’язку, яке рідко демонстрував. ...Зараз, коли він подумав про це, питання було досить зле. – Що? Ага... Він зрозумів, що воно зле, бо побачив знервованість в очах Ліни. Ходять чутки, що з покоління в покоління Сіріус це бойовий маг передової лінії, але Ліна взагалі не проходила психологічної підготовки, Тацуя відчув слабке тепло. – ...Це лише перший рік, нічого не поробиш, з тим, що ти нічого не знаєш. Йому було шкода дивитися на Ліну, Тацуя спробував злегка вказати вихід. Не варто було розкривати її особистість, її розкриття завдасть не потрібного клопоту. – Так... Так, саме так. Тому я хотіла дізнатися про нововведення цієї школи, що учень першого року бере участь в подібних заходах. Тацуя подумав, що хоч вона не дуже гарна в хитрощах, але розумна. Навіть достатньо розумна, щоб вловити сенс. Тацуя подумав, що така швидка кмітливість, можливо, перевищую його власну молодшу сестру. Звісно ж, на них кидали пронизливі погляди, але схоже, побоюючись показати себе в поганому світлі перед закордонною ученицею, жоден учень не наважувався діяти. Так у супроводі Ліни вони, головним чином, пройшли по кімнатах практики та лабораторіях. Патрулювання з коментарями наче перетворилося на екскурсію по школі. Ліна зупинилася в кінці спеціалізованої будівлі, де вишикувалися лабораторії, біля проходу, що спускався від будівлі лабораторії на задній двір. – Втомилася? Повернешся назад? Звичайно він знав, що це не причина її зупинки. Він просто сказав це, щоб почати розмову. – Ні, усе добре. Здавалося, їй складно почати розмову і вона зробила паузу. – Що таке? Після поштовху Тацуї, Ліна все ж висловила думки. – Тацуя - заміна, або ж другий потік, чи не так? – Це так? Пройшов довгий час, як він чув це пряме питання. Замість думки «знову те саме, він відчув нове дихання і навмисно відповів з питанням. – Коли я запитала, чому твоя форма відрізняється від усіх в класі «A», Міюкі відповіла незадоволеним тоном. Згадавши той момент, Ліна розсміялась. Тацуя не мав іншого вибору, як розсміятися, ця ситуація схожа на Міюкі – Але коли я деякий час тому запитала Канон, вона сказала, що Тацуя один з найбільших талантів в школі. Тацуя почув «Канон» як «Канен», але інтерпретував це як Канон, замість гармати. ...Як очікувалося, «гармата», розізлила б Канон. Він так про це задумався, що із запізненням зрозумів, що хоче сказати Ліна. – Тацуя, чому ти прикидаєшся неповноцінним учнем? Чому, прикидаючись неповноцінним учнем, ти легко проявляєш свої здібності? Те, що ти робиш, насправді безглуздо, я не розумію, навіщо ти це робиш. Вислухавши до кінця, він нарешті зрозумів, що хоче сказати Ліна. – Я не знаю, що вам розповіла Чійода-семпай, але я не прикидаюся. Я справді бездарний. На щастя з ввічливим поясненням її наміру йому не довилося витрачати час, щоб зібрати відповідь, ні інакше він міг бути необережним. Тацуя подумав, що повинен утриматися від думки про зайві речі. – У практичному тесті оцінюється три речі: швидкість, масштаб і сила. Вони використовуються, відповідно до міжнародних стандартів. Однак, перемога чи поразка в реальному бою не визначається лише цими трьома перевагами. В першу чергу, важливим фактором, що визначає перемогу чи поразку, також є фізичні здібності. Я просто бездарний учень на практичному тесті, але з силою в реальному бою. Він завжди використовував це виправдання, але також це беззаперечний факт. Тацуя розраховував, що цим можна допомогти, або відкласти питання. – …Я згодна з думкою, що тести та бойові здібності це різні речі. Тож, ці слова Ліни були зовсім не сподіваними. Що вона хотіла сказати. – Я не шкільний геній, але хотіла б бути магом, котрий корисний в реальному житті. Від Ліни почала підійматися підозріла аура, пекучий або випалений запах – Це ж добре. Тепло в погляді Тацуї зникло. – Ти розумієш. Дивовижно. Перед льодовим, ні, скоріше, сталевим поглядом, Ліна яскраво посміхнулася. Не квітучою посмішкою, а посмішкою з красою загостреного леза. Рука Ліни злетіла в гору. Тацуя зловив її розкритою долонею. Він схопив Ліну за зап’ястя правої руки, що різко вилетіла з мінімальним рухом. Долонька направлена до підборіддя Тацуї, зупинена ним перед горлом. Ліна стиснула схоплену праву руку і виставила вказівний палець, створивши форму пістолета. Гарно стрижений ніготь націлився на обличчя Тацуї. Він викрутив праву руку Ліни на зовні. Ліна нахмурилася, коли світло мисленнєвих часток, що зібралися на кінчику виставленого пальця, розсіялося ще до того, як вона вистрілила. – Це небезпечно. – Я думала, що ти зможеш від цього ухилитися. — Я думаю, ви могли б пояснити. – Не відпустиш спочатку? Це досить боляче. І ця поза трохи бентежить. Через вивернуту руку, тіла Ліни та Тацуї знаходилися досить щільно одне до одного. Збоку це виглядало, що Тацуя напав на Ліну, ніби змушуючи до поцілунку. Тацуя відразу відпустив її. Однак, сорому на його обличчі не було. – Все ж боляче. Навіть синяк... А немає. Точний контроль сили? Лівою рукою схопившись за праве зап›ястя, вона засукала рукав і показала здивування. – Ти спробувала зробити дірку в обличчі людини. Думаю, це природно, дати тобі відчути трохи болі? Не було фізичної проникаючої сили, це просто скупчення сайонів. У кращому випадку, він створював би ілюзію пострілу зі зброї. – Хіба цього не достатньо, щоб виправдати жорстоке поводження? Навіть коли вона посміхнулась, вираз Тацуї не розслабився. Ліна зітхнула і підняла обидві руки. – Зрозуміла, зрозуміла. Прошу вибачення, вельми шановний Тацуя. Ліна, що змінила своє ставлення і ввічливо вклинившись, підняла обличчя, краї губ Тацуї, що були міцно стягнуті, дивно вигнулися. – ...Ще щось? – ...Ні цього достатньо. Тож говори нормально. Схоже, така елегантна манера не личить Ліні. Мабуть, Тацуя припідняв край губ, бо подумав, що це їй не підходить – Чому, я не елегантна! – Характер інший. Його хвилювало, чи може вона зрозуміти поняття «характер», але оскільки вона добре володіє японською мовою, Тацуя пропустив клопоти з роз›ясненнями. І, на щастя, вона без проблем змогла це інтерпретувати. – Нічого подібного! Мене ж навіть запрошують на чаювання з Президентом! Ліна імпульсивно продовжувала наполягати на тому наскільки вона елегантна. – Хо... Почувши це, посміхнувся Тацуя. Від тієї посмішки віяло холодом. Ліна рефлекторно прикрила рот рукою. Вираз Тацуї нагадав їй усмішку Мефістофеля. – Президент, ну... Є люди з високими владними повноваженнями, що уникають магів, котрі можуть вбити без пістолета чи ножа. У Японії цей бар’єр досить низький, в деяких країнах, якщо ви не маг, що прийняв отруту повільної дії, яка потребує регулярного прийняття протиотрути, ви не можете наблизитися до особи з певним рівнем повноважень. Маг, що може безпосередньо зустрічатися з президентом USNA, безумовно... – Ти мене надув?... Ліна, що, здавалося, засмутилася і насупилася на Тацую. Однак, тут більше прокололася Ліна. – Це погана репутація Розмова пішла в цьому напрямку чисто випадково. А точне, хіба не Ліна кинула смертельну бомбу? Тому що ти перша почала. Саме цю ситуацію називають «ні пари з вуст». Єдине, що могла вона зробити - це продовжити з жалем дивитися на Тацую. – Ну і? Можеш пояснити, для чого ти це зробила? – ...Я просто хотіла знати здібності Тацуї. – Мої здібності? Для чого?! Ліна відвела погляд від Тацуї, що нахмурився. – Нічого особливого... Просто цікаво. – Цікавість... Тоді, залишмо усе як є. Пробурмотів Тацуя, так ніби дивився крізь очевидну брехню. Ліна ніби надувшись хмикнула, маленьким носом. – ...А якщо все ж говорити. Почала говорити Ліна, знову поглянувши на Тацую. – Цікаво, не хотів би ти поїхати до Америки. – Я, в Америку? – Якщо у тебе є здібності, але їх неможливо оцінити, я думаю, вам захочеться потрапити туди, де їх оцінять і знайдуть застосування. В штатах рейтинг мага визначається здебільшого за міжнародним стандартом, але є місця, де це не так. Штати це вільна країна, більш різноманітна. Ти не будеш розглядатися як заміна, оскільки, годишся не лише для однієї області. Тацуя повинен мати можливість отримати оцінку достойну його. – Це цікава історія. Від несподіваного запрошення, ставлення Тацуї, здавалося, пом’якшало. – Якщо так. Почувши відповідь, Ліна пішла в наступ. – Якщо це чиста правда. Проте іронічний тон Тацуї здув її ініціативу. – Ліна, де використовуються норми, що не відповідають загальним. Наприклад, Арлінгтон? Арлінгтон, колись військовий навчальний заклад, тепер є основною базою постачання дослідників магії та магів для військових сил USNA. – ...Вірно. Але тільки не це. – Ліна. Стандарт оцінки ґрунтується на користі для програми. Однак, хоч тон Тацуї іронічний, в ньому не було холоду, що змушував тремтіти. – Арлінгтон та Японська Академія Національної Оборони не відрізнялися, з погляду відбору магів придатних для військових. Можливо, глибше є та різниця про яку ти говориш. Це звучало, ніби він дразнив друга. – Ну, гаразд. – Що?... Різким тоном пробурмотів Тацуя, через який пройшов намір, що насправді це не має значення. Ліна, що не могла прослідувати зміну течії розмови, лише продемонструвати розгубленість голосом і виразом. – Ти ж хотіла перевірити мою майстерність. Так же? – Е, так... – Коли так, зупинимось на цьому. І більше не роби подібного. Чи не час повертатися? Обличчя Тацуї, що спонукало її до цього, мало його звичайний вираз Принаймні, Ліна не могла відрізнити його від звичайного виразу. – Не хочеш запитати? Вона зрозуміла, що Тацуя намагався удати, ніби щойно нічого не сталося. Звичайно це було зручно і для Ліни. Але вона не розуміла, чому Тацуя має намір це зробити. Хоча Тацуя намагався не запитувати, це могло усе зруйнувати, і знаючи це, Ліна не могла не запитати. – Що? – Що ти робиш коли, на приклад... Тобі не потрібно підтвердити хто я на справді?.. – Не хвилюйся. На світі є речі, яких краще не знати. Ліна не знала чи пастка це, чи правда. Ця людина, Шіба Тацуя, була занадто загадковою для Ліни. – ...Ти дратівлива людина. На слова Ліни, які вона сказала зі звинувачувальним блиском в очах, Тацуя знизав плечима і повернувся спиною. Глядячи йому в спину, Ліна зрозуміла, що її слова «дратівливий» не були поверхневими.