[7]

[7]

Ситуація під час обіду в кімнаті студентської ради змінилася від першого разу, хоч він і був всього лише два тижні тому.

Перш за все, ніхто не користувався автоматом подачі їжі.

Тому що Міюкі вслід за Марі почала приносити своє бенто, а тепер і Маюмі.

Навички Маюмі викликали деяке занепокоєння (хоча хвилювалася лише Марі), але її майстерність росла і тепер вона могла обмінюватися з друзями гарнірами.

Також збільшилась кількість учасників.

Азуса, зазвичай, обідала з однокласниками, але зараз, її постійно викликали до студентської ради.

Причиною цього було те що в кімнаті збиралися представники першого і третього років, що порушувало баланс, вона нічого не могла з цим зробити, якби їй цього не хотілося, це було схоже на Азусу.

До речі, співвідношення чоловік і жінок - один до чотирьох.

Тож, якщо переживати за баланс, це явний дисбаланс, але в цьому ніхто не бачив проблеми.

– Тацуя.

– Так, голова.

Коли всі закінчили обідати. Марі окликнула Тацую, що сидів навпроти неї. (Вони розташувалися наступним чином: Тацуя сидів біля Міюкі, навпроти нього сиділа Марі, навпроти Міюкі - Маюмі, а поряд з нею Азуса).

Вона намагалася зберегти кам’яне лице, та не змогла приховати пустотливу посмішку.

Навіть з таким виразом, вона зберігала свою привабливість.

– Чи правда що вчора в кафе ти наїхав на другорічку Мібу?

Тацуя подумав, «добре, що ми вже поїли».

Якби він щось тримав у роті, картина була б не приємна.

– ...Оскільки семпай - леді, думаю краще не використовувати такі слова як «наїхав».

– Ха-ха, дякую. Лише Тацуя бачить в мені дівчину.

– Дійсно? Схоже хлопець семпай зовсім не джентльмен, раз не ставиться до своєї дівчини, як до леді.

– Нічого подібного! Шу...

Вона миттю змовкла, а вираз обличчя чітко показував «ой, прохопилася».

– ...

Глядячи на вище стоячого, хоч лише голову шкільного комітету, обличчя Тацуї не виражало ніяких емоцій.

– ...

– ...

– ...Чому ти мовчиш?

– ...А я маю щось сказати?

Периферійним зором Марі ясно бачила чорне, хвилясте волосся, що інтенсивно тряслося.

Хоч і не хотілося, вона перевела туди свій погляд.

Як і очікувалося, Маюмі повернулася спиною, а її плечі тряслися.

Вона лише кинула на неї оком. І швидко повернула погляд. Знову поглянувши на Тацую.

– ...То ж це правда що ти наїхав на Мібу з клубу кендо?

Було очевидно, що вона намагається поводитися, ніби попереднього епізоду не було.

Тацуя поглянув на Марі.

Маюмі заспокоїла свій сміх і знизала плечима ніби актриса.

«Це неминуче. Доведеться слідувати місцевим правилам», подумав Тацуя.

Все ж краще не використовувати таких слів як «наїхав»... Це погано вплине на Міюкі.

– ...О, старший брате?

Ви правильно розумієте мій вік?..

Не зважаючи на те, що Міюкі запротестувала гучним голосом, вона відразу ж відступила під його поглядом.

Знову розпочався мовчазний бій.

Хоча ця рука була досить слабка6. В сьоґі7 він би якось викрутився.

Однак, з атмосферою що панувала в цьому місці... На жаль, навіть Тацуя нічого не міг вдіяти.

Здавалося що хтось спеціально розігрує цей спектакль непорозуміння.

– ...Нічого подібного не було.

– Що справді? Є свідки, що стверджують, ніби лице Мібу розчервонілося від сорому.

Тацуя раптом відчув потік холодного повітря з сусіднього місця.

– Старший брат?.. Цікаво що ж ви таке там робили?

Це був не витвір уяви. А насправді до того ж локально, температура в кімнаті знижувалася.

– Ма-магія?..

Здивовано зойкнула Азуса.

Сучасна магічна наука базується на досліджені надприродних сил.

Іншими словами, сучасна магія, що спеціалізується на вивчені надприродних сил, так і називається.

Від древньої магії вона відрізнялася тим, що окрім сили думки, потрібна активація.

Звідси й випливає принципова необхідність користуватися CAD.

Водночас сучасна магія не тотожна надприродній силі.

Зазвичай «екстрасенсорики» володіють одним типом магії і його різновидами.

«Паранормальні здібності» були систематизовані сучасною магічною теорією і використовуються у вигляді послідовностей активації, що виступають як інструмент побудови магічної послідовності, завдяки чому люди змогли використовувати в десятки разів більше типів магії.

Однак, сучасна магія дуже диференційована і навіть якщо розглядати її з погляду надприродних здібностей, набереться двадцять - тридцять типів. Та все ж, це досі надзвичайно багато.

Сучасна магія (маг) користується магією через різноманітні церемонії. Водночас маг, що використовує певну магію в обхід церемоній, має адаптувати під неї свій дух і характер.

Якщо ви маг, що спеціалізується на магії яка відповідає вашій психіці, можете активувати магію без чіткого наміру, але якщо ви з тих хто використовує десятки типів магії, подібне практично не можливо.

Безумовно магічні послідовності обробляються в області підсвідомості, але запускається свідомістю, тобто побудувати послідовність і несвідомо запустити її не можливо.

Якщо ж маг, що використовує велике різноманіття магії, несвідомо активує магію...

– Перезапис феномену надзвичайно потужний...

На бурчання Маюмі Тацуя відповів гіркою посмішкою.

Навіть якщо доступ до «надприродних сил» обмежився, його все ще достатньо, щоб переписати «реальність», втрутившись в інформаційне тіло, що супроводжує подію.

Витік магії свідчить як про магічну недосвідченість, так і про наявність таланту.

– Заспокойся, Міюкі. Зараз все роз’ясню. Перш за все зупини магію.

– Вибачте...

Після слів брата Міюкі сором’язливо опустила очі й почала контролювати своє дихання.

Температура в приміщені перестала знижуватись.

– Влітку не має потреби в кондиціонері.

– Іній посеред літа, це принаймні неможливо.

Тацуя підтримав темний жарт Маюмі, яким вона спробувала розрядити атмосферу.

Тоді Тацуя розповів оточенню про розмову з Саякою і підсумував.

– Здається, що діяльність дисциплінарного комітету викликає незадоволення учнів.

Після цих слів, обличчя Марі та Маюмі стали похмурими.

– Але, те що це спроба заробити на цьому бали, правда?

Я не бачив і не чув про подібні випадки, принаймні протягом минулого тижня.

– Я також.

Хоча я можу судити це лише з даних на моніторі, але з погляду реакції членів дисциплінарного комітету на заворушення, ви дієте досить толерантно.

Після слів Тацуї та Міюкі обличчя Маюмі стало сумним, а Марі похитала головою і сказали.

– Це не порозуміння Мібу. Можливо, вона в це вірить.

Служба в дисциплінарному комітеті - це почесна робота, яка, майже, не приносить досягнень чи винагород.

І за хороші результати ніхто не нараховує балів.

Як служитель дисциплінарного комітету, можна отримати певну якісну оцінку, та вона діятиме лише на території школи, це не означає що вона стане чинником високої оцінки після завершення навчання, для тих то служив шкільній раді.

– ...Але те що ми маємо значну владу в нашій школі, теж вірно.

Дисциплінарний комітет це активний підрозділ для забезпечення порядку в шкільному містечку, іноді їх сприймають як гончих псів нинішньої влади, особливо з погляду учнів, які незадоволені системою, що склалася в школі.

Якщо бути точним, складається враження, що хтось маніпулює подібними думками.

Відповідь Маюмі здивувала Тацую.

Може й неочікувано, та це глибокі слова.

– Ви знаєте хто це?

Це було природне питання.

– Що? Ні, джерело чуток не так легко виявити...

– ...Якби ми знали ватажка, то змогли б зупинити його.

Але для Маюмі та Марі це питання було не сподіваним.

Зауваження Маюмі, щодо нього також просто вирвалося з її вуст.

Тацуя дивився їй прямо в очі.

Вона відразу відвела погляд.

Тацуя в перше бачив Маюмі такою не рішучою і схвильованою.

– Я питаю не про тих, хто внизу поширює чутки, мене цікавить той хто стоїть за лаштунками та усім маніпулює.

Він відчув, що його руку щось швидко смикає.

Повернувши погляд він побачив, як Міюкі, під столом, тягне його за рукав.

Напевно вона хотіла сказати, що він зайшов надто далеко.

Але, Тацуя не хотів відступати.

З його пам’яті виник образ учня, що застосував магію і втік. Білий браслет, обрамлений синьою і зеленою лініями, на його правому зап’ясті, збільшився у свідомості Тацуї.

– Наприклад, така організація як «Бланш8»?

Нерішучість змінилася здивуванням.

Маюмі як і Марі заклякли.

Азуса дивилась на них округливши очі.

«Схоже, Азуса не в курсі ситуації, мабуть, їй не розповідали», розсудив Тацуя

– Чому, ця назва...

– Зокрема, це не закрита інформація.

Здається, обмежують витік в пресу, але закрити всі джерела чуток не можливо.

Тацуї було дивно, що Маюмі досі дивується.

Міжнародна, антимагічна, політична організація «Бланш».

Її діяльність спрямована проти сучасної системи управління, де маги мають політичні преференції, їх основна ідея - боротьба з дискримінацією за магічними здібностями.

Однак, в першу чергу, не має фактів, що в цій країні існують пільги для тих хто може використовувати Магію.

Скоріше, з огляду на військову та інші політичні галузі, де магів використовували як інструмент, ці преференції слід було визнати як не людські.

Це викликано неминучою необхідністю, замістити числову перевагу у мобілізації військ у сусідніх країнах, що були найбільш численними за населеним, у світі, якістю.

Безумовно, маги-військовослужбовці отримували більшу компенсацію, за тих то не служив, але це просто відповідало покладеному на них навантаженню. Це лише результат викликаний перевантаженням, що веде до скорочення тривалості життя.

Більшість антимагічних організацій проводили свою антиполітичну діяльність на основі неправдивої критики й Бланш входили до списку найбільш активних серед них.

У цій країні, вона не могла бути закрита або придушена, лише за те що вона критикує уряд, оскільки тут гарантувалась свобода політичної діяльності. Однак дисиденти часто асоціюються з кримінальною діяльністю і насправді існувало кілька антимагічних організацій, що пов’язані з тероризмом.

Бланш була представником організацій за, якими зараз суворо стежили органи громадської безпеки.

До того ж кольори браслета, на правому зап’ясті учня який не вдало спробував збити Тацую з ніг, за допомогою магії, біла смужка облямована зеленою і синьою смужками, були символами «Егаліте9», підлеглої організації Бланш. Між Егаліте та Бланш явного зв’язку не спостерігалось, але відомо що це лише інша вивіска Бланш, для вербування молодих людей, яким не подобалося політичне забарвлення.

Скільки вони зібрали прибічників не відомо. Можливо, він був першим. Але те що цей учень був не простим прихильником, а досить підготовленим агентом, вказував на велику можливість того, що в першій старшій школі магії створюється їх плацдарм.

– Навіть якщо ви приховаєте подібне на півдорозі, це закінчиться погано. Ні, я не критикую президента, я тільки кажу, що методи уряду не ефективні.

Навіть якщо Тацуя намагався втішити, виправдавши її, вираз на обличчя Маюмі не став розслабленим.

– ...Ні, Тацуя-кун, ти правий. Оскільки існування організацій, що вважають магів ворогами це факт, не розумно це приховувати, замість того краще поширювати правдиву інформацію, на перший погляд здається, що правдива інформація ускладнить приховану агітацію в цілому, замість того, щоб вжити ефективних заходів... Ми уникаємо прямого зіткнення... Ні, ми тікаємо.

Скоріше її тон був самокритичним.

– З цим нічого не вдієш.

Тож сказане прозвучало досить холодно.

– Ця школа державний заклад.

Хоча, решта студентів, ще не є державними службовцями, неминуче, що члени студентської ради, залучені до шкільного управління, обмежені державною політикою.

– Що?

Маюмі розгублено дивилась в обличчя Тацуї, беземоційний тон і сказане ні як не вкладалося в голові.

– ...Для президента неминуче зберігати все в таємниці.

Дивлячись на Тацую, який дивився в інший бік, Марі злегка скривила вуста.

– Хо-хо, здається у Тацуї-куна є м’яка сторона.

– Але це Шіба-кун, довів президента, до такого стану...

Мимоволі буркнула Азуса.

Раптом підтримала напад Марі.

– Сам загнав у кут, сам і виводить. Явна ознака жигало. Навіть Маюмі зміг улестити, у Тацуї великий талант.

– За-зачекай, не говори дивних речей, Марі!

– Ти вся почервоніла, Маюмі.

– Марі!

Президент студентської ради та голова дисциплінарного комітету почали бій поглядами.

Тим часом Тацуя дивився кудись в далечінь з незворушним обличчям.

Прикидаючись, що не помічає льодяного погляду сестри.

– Ну... Настав час повертатися до класу. Пішли, Міюкі.

Коли Тацуя встав, Маюмі та Марі все ще переглядалися.

Поганий настрій Міюкі був розвіяний його щирістю.

Азуса, що з червоним обличчям втекла в куток до термінала, Тацую не хвилювала.

– Ой, зачекай Тацуя.

Ем, Маюмі, стоп, стоп. В мене серйозна розмова.

– ...Може ретельно обговоримо це після занять.

– Розумію, розумію... Незалежно від вигляду, ти мстивий...

Тацуя, врешті-решт, якою буде твоя відповідь?

– Я чекаю на відповідь, вирішу коли почую.

Саяка не змогла відповісти на питання, яке Тацуя поставив у кафе вчора.

«Коли повідомите свої ідеї школі, що ви збираєтеся робити?»

Саяка просто повторювала «е» та «ну», але не могла сформулювати змістовної відповіді.

Тому Тацуя залишив їй домашнє завдання.

Коли вона збереться з думками, вони зустрінуться знову.

– Тому, що я зрозумів, що не можу це так залишити.

– Я розраховую на тебе.

– Немає потреби, оскільки, на цьому етапі, я сам нічого не знаю.

– Зроби все, що у твоїх силах.

– Чи збудуться очікування, чи ні, тут є тонкий нюанс... Ну, якби там не було я все зроблю.

Тацуя сказав так, бо це не та річ, яку можна проігнорувати, це була свого роду послуга. Якщо діяльність антимагічної організації обмежиться визначенням системи як їх цілі, в подальших діях не буде необхідності, однак опозиційний рух, що супроводжується насильством часто спрямований на індивідів, які мають певний статус. Не можна з впевненістю сказати, що це не торкнеться Міюкі, як члена студентської ради, що призначена цього року. Не можливо припустити, щоб Міюкі постраждала від зловмисника, який може діяти лише в тіні, але в малоймовірному випадку таке може трапитись.

– Давайте я зроблю усе, що в моїх силах.

Побачивши, як Тацуя, який заявив це гарантованим тоном і Міюкі, що злегка вклонилася, перед тим, як піти, зникли за дверима, Маюмі тихо прошепотіла.

– Можливо, це призведе до найкращих результатів.

◇ ◇ ◇

Через характер своєї роботи, у членів дисциплінарного комітету не було потреби щоденно приходити до штабу.

Сама голова, зазвичай, перебувала в кімнаті студентської ради на поверх вище.

Вибір в члени комітету, як не крути, завжди зумовлювався бойовими навичками, для таких людей обговорення, або подібні речі не прийнятні, тому, оскільки в ній ніхто не затримувався, кімната набула жалюгідного вигляду наскільки можна її довести.

Тацуя, єдиний в дисциплінарному комітенті, хто проявив управлінські навички, на передодні тижня залучення новобранців, і не бажаючи цього створив непорушний образ.

Сьогодні, незважаючи, що він був вже звільнений від обов’язків, він отримав запит від Марі, про допомогу у підготовці звіту про діяльність під час тижня набору нових членові та інциденти що сталися. Хоча його кликали допомогти, насправді працював один він.

Такої ситуації взагалі в його планах не було.

Після школи він планував переглянути колекцію університетських фондів магічного університету і прикріплених до нього магічних шкіл, що були доступні зі спеціального термінала в бібліотеці, він планував це від самого вступу, але через усяке різне, дослідження не просувалися.

«Принаймні, сьогодні покінчу з доповіддю...»

Він не міг припинити зітхати, розуміючи свою безпорадність, розібравшись зі своїм завданням він збирався відійти від термінала, щоб зустрітися з Міюкі.

І як раз в цей момент, з’явилося сповіщення про вхідне повідомлення.

Воно містило шкільну емблему.

Іншими словами, це були обов’язкові інструкції або завдання для студентів.

Природно, він не міг це просто проігнорувати, тому, вже майже підвівшись, повернувся в крісло і відкрив листа.

В графі відправника значилась Оно Харука.

◇ ◇ ◇

– Вибач, що так раптово тебе викликала.

– Ні, у мене не було нагальних справ.

Відповів соціально прийнятно Тацуя, без натяку на щирість, на офіційне вибачення Харуки, в кімнаті консультацій, з такою посмішкою, що здавалося що вона не вибачається.

Простіше кажучи, він був роздратований цим викликом.

Це звісно не спішно, але коли він вибачався що не може допомогти Марі з її проханням, через електродний лист, то відчув що це призведе лише до нагромадження роботи.

Міюкі він відмовив у звичному повернені додому разом, і хоча вона зберегла звичний вираз обличчя, в нього розболілась голова, від роздумів про те, як повернути їй гарний настрій, коли повернеться до дому.

По-перше, в нього не було бажання проводити якісь консультації з радником.

І він хотів би отримати пояснення чому його так раптово викликали.

– Ну, як? Вже звик до шкільного життя?

«Вона, що читає думки, ну звісно ж», промайнула думка у Тацуї, коли Харука відразу почала з головного питання.

– Ні.

Відповідь Тацуї на таке питання була нетиповою.

– ...Є якісь проблеми?

– Трапилося багато несподіваних ситуацій, що заважає сконцентруватися на навчанні.

«Припини втрачати час на пусті балачки та переходь до суті», говорив його внутрішній голос..

Навіть якщо вона не могла чути цей голос, Харука відчула його напруження і з незрозумілою посмішкою, що поєднувала гірку і радісну, вона закинула ногу за ногу.

З-під короткої, щільної спідниці виглянули сексуальні стегна, загорнуті в тонкі панчохи

Не було нічого, що б могло перекрити лінію зору між цими двома, що сиділи навпроти один одного.

За сучасних манер, краще уникати показу оголеної шкіри в публічних місцях.

Навіть учениці та студентки повинні були носити щільні колготки чи легінси, через які не проглядався колір шкіри під спідницею, навіть якщо в зрілому віці усе відрізнялося, це рідко попадало на очі. (До того ж в моді також не показувалась шкіра, завдяки досягненню в галузі текстильних матеріалів можна було відчувати себе комфортно навіть влітку).

І ця світла кольорова блузка, яка широко відкривала груди, та крізь яку чітко проступала лінія спідньої білизни.

Як для шкільного чиновника, це була трохи провокаційна форма одягу перед учнями.

– ...Що сталося?

Пустотливо запитала Харука у Тацуї, який не міг відірвати від неї погляду.

У поспіху він відвів очі й збентежено відповів.

– У світлі сучасного дрес-коду.

Хоча це було нормально, та реакція Тацуї була трохи іншою.

– Думаю, що зовнішність Оно-семпай, занадто провокаційна.

– М-мені шкода.

В погляді Тацуї не було жодного хвилювання, скоріше в ньому була холодність і через неприховану критику в голосі, Харука панічно стиснула ноги й сіла глибше в крісло.

Спантеличити співрозмовника, щоб перехопити ініціативу, доволі відома техніка. Цей була причина того, чому Харука обрала подібний одяг. А проте, цей першорічка (Тацуя) дивився на її вигляд, без жодної емоції.

Їй не вдалося його зачепити.

Харука здивувалась тому, що їй не вдалося перехопити ініціативу.

– Так, для чого ж мене суди викликали?

В його голосі відчувалось роздратування, хоч він і намагався його придушити.

І тоді у неї виникли підозри, що він все прорахував заздалегідь.

Йому незабаром шістнадцять і вона не мала наміру зневажати його.

Він не з тих, на кому спрацюють звичайні методи, тому вона спробувала застосувати не звичне для неї зваблення, та здається вона повинна відмовитись від усіляких ризикованих маневрів

Прийшовши до такого висновку, Харука знову звернулася до Тацуї.

– Сьогодні, я хотіла попросити Шібу-куна, допомогти нам в нашій роботі.

– У вашій роботі?

З його результатів вступних іспитів, вона розуміла, що в нього високий інтелект.

Якби вона була дуже обережною, з основною цілю, він міг ще більше насторожитись.

– Так, нам у відділі консультацій.

Харука вирішила, що він вже і сам здогадався.

Але тепер вона повинна була пояснити політику і чим саме займається «відділ консультацій».

– Психологія учнів змінюється, що року.

Наприклад, Шіба-кун, говорячи про себе використовує «дзібун10», вірно?

Спочатку це було звичайною справою серед учнів-магів, що у значно схилялися до військової служби, однак, після переможної оборони Окінави, три роки тому, говорити про себе «дзібун» серед студентів стало загально прийнято.

Зміни соціальних умов впливають і на ментальність учнів. Зокрема, після значних інцидентів, сприйняття й оцінка речей і себе змінюється настільки, що ви вже не можете вважати себе хлопчиком чи дівчинкою у своєму віці.

Говорячи ці слова, Харука оцінила вираз обличчя хлопця перед нею.

Тацуя не виглядав розгубленим, схоже він слухав сказане Харукою, як вже відомий матеріал.

– Тож, щороку ми обираємо близько десяти відсотків першокурсників, для проведення консультацій на постійній основі.

Щоб зрозуміти мислення студентів певного року, для більш коректних консультацій.

– Іншими словами, вони морські свинки.

Слова, які все точно підсумовували. Звісно в них не було жодних негативних емоцій, таких як гнів, відчай або відраза.

– Ну, я буду співпрацювати, якщо це так, але яка справжня мета?

З легкою посмішкою відповів він.

Харуці довелося повністю зібратися, щоб ніде не проколотися.

– ...Ти думаєш, що я приховую справжню мету? Це не мислимо. Як не настільки не чесна жінка?

До останнього вона зберігала легкий жартівливий тон, аби лишень не видати своєї паніки й зібратись.

– Гадаю, що я занадто специфічний для зразка.

– Вірно. Я також вважаю, що Шіба-кун не є звичайним першокурсником.

Але з іншого боку, саме тому, я і хочу, щоб ти нам допоміг.

Ти можеш стати першим прикладом подолання стіни між першим і другим потоком, але оскільки це може бути не в останнє.

– ...Тоді, все так і залишимо.

Переконавши його, Харука розслаблено зітхнула. Не те що б вона повністю його переконала, та «завойовувати довіру впертих сердець, робота радника», сказала вона собі. Щоб не визнавати поразки.

– Здається, Шіба-кун не довіряє мені через мою недосвідченість, шкода.

...Тоді, я можу поставити тобі декілька питань.

– Так, будь ласка.

Вона розуміла, що він все ще насторожений, та вона не могла відкладати це нескінченно.

Харука, по черзі, поставила Тацуя підготовлені питання.

Робота радника пов’язана з конфіденційністю. Дотримання зобов’язань конфіденційності, є фундаментальним в професійній етиці радників. Навіть коли говориться про необхідність консультації з третьою стороною, де допускається, щоб вона розголошувала обставини, які призвели до цього, дане ж питання не повинно було викликати необхідність винесення його за межі школи. Оскільки вони стосувалися подій що сталися з моменту вступу, до сьогоднішнього дня.

Після відповідей Тацуї на поставлені питання, Харука сказала.

– ...Дякую. Не зважаючи на все, ти непогано справляєшся. Не рідко, після таких стресових ситуацій зростає психічне напруження.

Це було схоже на промову директора.

Загалом, Харука мала кваліфікацію психолога, ось чому Тацуя звертався до неї «сенсей», але зараз вона виступала в ролі радника.

– З погляду медицини, можливо.

Але в статистичних даних можливі похибки.

Харука сором’язливо відвела очі, усвідомлюючи, що медичні припущення базуються на статистичних даних.

Глядячи у бік, Харука помітила, що Тацуя дивиться на старомодний (можна сказати застарілий) годинник на стіні, звичайно, він зробив так, щоб вона звернула на нього увагу, і вона, стривожено глянула на нього.

– Ну, це все, на сьогодні закінчимо.

...До речі, це не стосується, безпосередньо, консультування...

– Що таке?

– Це правда, що ти зустрічаєшся з ученицею другого року, пані Мібу.

– ...І дійсно, ніяк не стосується.

Не зміг не здивуватися Тацуя.

Не втрачаючи ініціативи, Харука продовжила.

– Твою дівчину, піні Мібу, дещо хвилює... Не можу сказати нічого конкретного.

– Зберігання таємниць інших людей спричиняє незручності.

Отже, від кого і де ви почули ці безпідставні чутки?

– Що… Чутки?

– Так, чутки, а щось не так?

– Ні, нічого... Ні насправді якщо Шіба-кун спілкуватиметься з пані Мібу, я хотіла б дещо попросити.

Але якщо ні, то все добре.

Я вже сказав, що це безпідставні чутки.

Так де ви про це почули?

На повторне запитання Тацуї, Харука відвела погляд.

– На жаль, це конфіденційна інформація.

Тацуя не наполягав.

– Тоді на цьому, прошу вибачити мені.

Замість того щоб наполягати, він встав і не чекаючи відповіді, попрямував до виходу.

– Якщо з пані Мібу будуть якісь труднощі, ти можеш проконсультуватися зі мною в будь-який час.

Її голос, за спини, звучав упевнено.

Ніби вона була переконана, що станеться щось «тривожне».

Але Тацую це не цікавило, він не зупинився і не обернувся. Він не був малою наївною дитиною і настільки допитливим, щоб потрапити до цієї пастки.

◇ ◇ ◇

Після вечері, коли Тацуя сів за консоль у своїй кімнаті, за дверима почувся голос.

– Старший брат, це Міюкі.

Фактично, в цьому будинку жили лише двоє, Тацуя і Міюкі.

Він знав би хто це був, якби вона просто постукала і нічого не сказала.

Однак, кожного разу Міюкі робила саме так.

Наче намагалася викарбувати своє ім’я в його серці.

Ніби боялася, що Тацуя забуде його.

– Можеш увійти.

Тацуя запросив її, не відриваючи очей від монітора.

З дверного отвору, здавалося що монітор був вмонтований в стіну.

Читаючи текст, що прокручувався на великій швидкості, Тацуя, бічним зором, спіймав силует своєї сестри.

– Прибули тістечка, що хотів старший брат... Бажаєте чаю?

Пропозиція прозвучала не рішуче, не тому, що вона почувалася не впевнено, а лише щоб привернути його увагу.

Для Тацуї, це була не просто пропозиція скуштувати тістечка, а одне з чеснот його сестри. Навіть якщо, крім нього, цього ніхто не зрозуміє.

До речі, фраза «тістечка прибули», ще сто років тому не використовувалася, а зараз це буденне явище.

Прогрес в логістичній системі привів до того, що такі слова як «багаж» просто зникли.

Зараз, такі дрібні предмети, як тістечка, доставляються безплатно.

Звісно, для магазинів краще починати виконувати замовлення, після його отримання, щоб зменшити кількість надлишків, та з іншого боку, вони прагнуть до збільшення клієнтів і логістика мала враховувати цей тонкий баланс.

– За мить.

Відповів Тацуя і зберіг відображену інформацію до теки домашньої мережі.

Смакуючи улюблені шоколадні тістечка Міюкі й змиваючи залишковий солодкий присмак гіркою кавою, Тацуя перемкнув інтерактивний дисплей вітальні в режим перегляду даних.

– ...Я можу подивитися?

Навіть Тацуя ще не з’їв свої тістечка. А Міюкі їла ще повільніше.

Проте, було зрозуміло що він збирався показати файли й Міюкі, раз викликав їх.

– Звісно.

Проте Міюкі потребувала усного підтвердження, адже прагнула сісти поряд з ним.

– Я вважаю що це не відповідна тема для обговорення родичами, але оскільки ти можеш бути вплутана в це, думаю, краще буде поділитися інформацією як найшвидше. ... Ні, непотрібно нервувати.

Побачивши що сестра відклала виделку і сіла в офіційну позу, він уточнив, що це зайве.

На гірку посмішку Тацуї, Міюкі відповіла радісною і знову взяла виделку.

– Назва теки «Бланш», відкрити.

Звісно він не міг принести клавіатуру до вітальні, де збирався їсти.

Хоч Тацуя цього не полюбляв, та віддав команду голосом і на дисплеї, один за одним, почали з’являтися файли.

– Це політична організація, що займається антимагічною діяльністю, про яку йшла розмова під час обіду?

– Хоч самі вони називають себе громадським рухом. Та насправді відомі терористи.

До того ж немає сумнівів, що вони проявилися в школі. Точніше, під час виконання обов’язків члена дисциплінарного комітету, я помітив студента, який видається членом Егаліте, організації підлеглої Бланш.

Слова Тацуї здивували Міюкі й вона схилила голову.

– В Старшій школі магії, учень Старшої школи магії?

– Не дивно, що ти здивована.

Співчутливо кивнув Тацуя, на збентеження Міюкі.

– Не лише в першій старшій школі, магічна школа це місце куди люди вступають, сподіваючись покращити свої магічні навички. Для себе, чи для інших.

Тож, це не винятково, що учень Старшої школи магії протистоїть їй.

Це не зовсім суперечність. З погляду суспільства на магію, існує один аспект, Тацуя хоч носить негативне тавро, але як дослідник, що досліджує магію, він не має наміру її заперечувати.

– Думати, що це природно, це не дивно...

Саме тому, що це «природно» їх погляди так швидко поширюються.

– ...Чому так?

– Намагаючись подумати про це з загальної думки потрапляєш в плутанину..

Тому, не слід розглядати це в загальному, а аналізувати окремі аспекти.

Ми повинні пам’ятати, що вони не цураються використання магії, хоч і дотримуються антимагічної ідеології.

– До речі... Я теж про це подумала.

– ЇХ гаслом є скасування соціальної дискримінації викликаної магією. Якщо не замислюватись, ніяких суперечностей, все вірно.

– ...Так

– В чому ж дискримінація?

– Здібності чи зусилля людини не відображаються в соціальній оцінці?..

– Міюкі, я вже казав раніше. Не потрібно думати загальними поняттями.

Говорячи це, Тацуя взяв пульт дистанційного керування з тумби та націлив його на екран.

Екран розділився на шістнадцять частин, кожна з яких, почергово збільшуючись, виходила на передній план.

– Бланш, як офіційна політична організація, стверджує, що різниця у рівні доходів звичайного працівника і працівника-мага є свідченням того що магам надаються преференції.

Дискримінація, про яку вони говорять насправді виражаються в різниці середньої заробітної плати.

Однак цей середній показник лише результат.

Вони зовсім не зважають на той факт, що маг отримує високий дохід, бо виконує важку роботу.

До того ж маги можуть отримати лише ту роботу, де вимагається використання магії, вони не говорять проте, що підтримки отримають значно менше за середню зарплату звичайних працівників.

Голос Тацуї, що розкривав істину, звучав без емоційно. Лише іноді злегка проступав сум.

– Незалежно від того, наскільки потужною магією володіє маг, доки в суспільстві в ній не має потреби, вона не принесе грошей чи честі.

Міюкі гірко опустила погляд.

Тацуя встав обійшов ззаду й обережно поклав руки на плечі сестри.

– Середній дохід магів високий, тому що маги володіють рідкісними навичками, що необхідні суспільству.

Оскільки число таких магів, відносно, не збільшується, а їх відносний дохід високий, той середній дохід розраховується, як високий.

А бойовий маг, сприяє суспільству, ні якщо так говорити, виходить занадто красиво. Маги створюють фінансовий чи інший прибуток, вони отримують відповідну компенсацію, у будь-якому випадку їм платять гроші не через те, що вони народилися магами, а за їх професіоналізм.

Світ магів не настільки солодкий, щоб можна було забезпечити заможне життя лише магічним генієм.

Ми це добре розуміємо.

Як думаєш, Міюкі?

– Так... Я добре розумію.

Глибоко кивнула Міюкі, поклавши руки на руки брата на своїх плечах.

– Іншими словами, Бланш, виступаючи проти дискримінації за магічними навичками, зрештою виступає проти грошової винагороди за роботу мага.

Тобто, маги повинні служити суспільству безкорисно, ось за що..

– ...Це досить егоїстично, досить наполегливий егоїзм.

Для життя не обхідні грошові прибутки, не зважаючи на те, володієте ви магією, чи ні.. Проте, якщо магам не дозволено заробляти на життя магією, тим хто володіє магією, доведеться освоювати нові не магічні професії...

А чи не хочуть вони просто сказати, що вони не хочуть оцінювати магію, як людські здібності, тому що самі не можуть її використовувати?

Вони стверджують, що зусилля мага цілком природні і їх не потрібно оцінювати, навіть не заперечуючи, що для вивчення магії необхідно докладати зусиль, вона не повинна оплачуватись...

Чи вони просто не знають, що вроджений магічний талант ще нічого не значить? Чи їм просто невідомо про те, що для використання магії, необхідно довго навчатися і тренуватися?

Тацуя відпустив Міюкі й з цинічною посмішкою повернувся на своє місце.

– Ні, вони про це знають.

Знають, але не говорять.

Не говорячи й не думаючи про незручні речі, вони обманюють інших, хитрою ідеєю рівності та обманюють себе.

Міюкі, сама ж запитувала з самого початку.

Чому студенти старших шкіл магії приєднуються до антимагічних організацій, таких як Бланш і Егаліте.

– Так... Через те, що вони не знають справжніх намірів антимагів?..

– Ті хто не може використовувати магію, думають, що несправедливо отримати високий статус за магію, яку вони не зможуть вивчити за будь-яких зусиль.

Тоді ж, що з тими, хто може використовувати магію, студенти що поступаються учням з вищим талантом, ніколи не зможуть бути з ними на рівних, на цих студентів завжди дивитимуться «зверху вниз» ... Хіба ти не думаєш, що це не дивно.

Різниця в таланті не обмежується магією. Не обмежується лише мистецтвом і спортом, а присутня у будь-якій сфері людської діяльності.

Навіть без магічного таланту можна бути талановитим в іншому.

Якщо ти не можеш змиритися з відсутністю магічного таланту, необхідно знайти іншу сферу діяльності.

Людина, що знає Тацую поверхнево, можливо подумала б що останні слова він сказав про себе. Проте Міюкі, що сиділа поряд з ним, почувши ці слова, ніколи б про подібне і не подумала.

– Люди що вивчають магію, не можуть заперечувати «дискримінацію» магією, тому що не можуть її залишати, по іншому я думати не можу.

Вони не хочуть відмовлятися від магії, але не можуть миритися з реальністю.

Вони не можуть прийняти того, що навіть якщо вони докладають тих же зусиль, вони не зможуть наздогнати кращих.

Вони не зможуть миритися з можливістю того, що навіть доклавши більше зусиль, вони не зможуть їх наздогнати.

Тому заперечують оцінювання за магією.

Природно, вони розуміють скільки талановиті люди платять за нього. Бо бачать це перед собою. Проте відвернувши очі від цього факту, заперечують його, пояснюючи усе вродженим талантом.

Ну... Нема причин не зрозуміти цю слабкість. Я і сам, відчуваю подібне.

– Це не так!

Міюкі, знала що Тацуя не серйозно критикує себе. Проте вона не могла більше стримати свій голос.

– Мій старший брат володіє талантом якого нікому не перевершити й навіть якщо ви не маєте талантів, як у звичайних людей, ви перевершуєте їх десятикратними зусиллями.

Тацуя не мав загально людських талантів, але за магічними здібностями перевершував будь-кого. Напевно, Міюкі розуміла це краще всіх. І вона не дозволить нікому заперечувати це, навіть йому самому.

– Це тому, що в мене інші здібності.

– Ах...

Він розумів про що говорить Міюкі, але Тацуя намагався сказати, що «розуміє слабких». Усвідомивши, що її судження були поверхневими, Міюкі розчервонілася.

– Нестачу таланту в сучасній магії заповнюють іншими талантами.

Завдяки цьому можна віднайти інший шлях розвитку.

Якщо ж ні... Залишається лише чіплятися за прекрасну ідею «рівності».

Навіть якщо знати, що це таке.

– ...

Цього разу вона не спростовувала слова брата. Міюкі зрозуміла, що намагається сказати Тацуя. Він не жаліє і не співчуває нікому, навіть собі, він говорить про «загально людську слабкість» включаючи свою.

– Ті, хто поступаються магічним талантом, бажаючи приховати свою слабкість, виступають за ідею рівності.

Ті, хто не можуть використовувати магію, не хочуть помічати, що це всього лише людський талант, демонструють свою заздрість під виглядом ідеалів.

Яка ж справжня мета тих, хто підбурює на цій основі?

Рівність про яку вони говорять, це однакове ставлення до всіх, не залежно від того, можуть вони використовувати магію чи ні.

Скасування магічної дискримінації означає знецінення магічних навичок.

Зрештою це анігілює соціальну значущість магії.

В суспільстві, що не цінує магію, вона не зможе розвиватися.

За тими, хто протистоїть магічній дискримінації, і виступають за рівність магів та інших, стоїть сила, яка прагне зробити з цієї країни державу з відсталою магією.

– Тоді що?..

– Добре чи погано, та магія - сила. Така ж сила, як фінансова, технологічна чи військова міць.

Магія така ж сила, що й лінкори чи винищувачі. Фактично у всьому світі вивчають можливість використання магії у військовій сфері, розгорнута активна шпигунська діяльність, щодо магічних технологій.

– Тобто заперечуючи магію, вони прагнуть зупинити її розвиток, тим самим послабити потужність країни?

– Можливо.

Тому вони, без вагань, застосовують терористичні методи.

Отже, хто виграє від того, що наша країна втратить свою міць.

– Не може бути... Тоді за ними стоїть.

– Саме так.

Якщо мова йде про них, то десять головних кланів не залишать це без уваги.

Особливо клан Йотсуба.

Отже, відтепер ми повинні бути дуже обережними.

Більше нічого не було сказано.

Їм не було потреби щось говорити.

Міюкі кивнула брату з похмурим виразом обличчя.