Шосте листопада дві тисячі дев›яносто п’ятого року, засклена веранда резиденції родини Йотсуба.
Мабуть, тому що сьогодні було багато подій, що нагадали йому події трьох річної давнини.
Тацуя вперше, за довгий час, згадав Сакурай Хонамі.
Спогади були сповнені жалю.
Навіть зараз Тацуя не думав про це.
Але він знав і був переконаний, що міг лише шкодувати про це.
Якби не її жертва, Тацуя, можливо, не подумав би приєднатися до Окремого магічного батальйону і відполірувати свою магічну тактику.
Цього разу, ніхто не пожертвував собою.
Тацуя зміг потішити себе тим, що її жертва, три роки тому, не була марною.
І він подумки зберіг хвилину мовчання, тій що стала його щитом, в той час.
Тож він був занадто шокований.
Глядячи на обличчя дівчини, що принесла чай і торт, він майже був на межі, щоб не заговорити.
– ...Ви чогось хотіли?
– Ні, нічого.
Той кого запитала дівчина, була Міюкі.
Що була більш здивованою, ніж Тацуя.
І це було зрозуміло.
Обличчя дівчини, у формі служниці, як дві каплі води, було, схоже, на Сакурай Хонамі.
Незабаром, після того, як дівчина з колегами залишила їх на веранді, з’явилася Мая.
Хаяма її не супроводжував.
Схоже, це була приватна зустріч.
По тій же причині, Тацуї було дозволено сісти.
– Щось не так, Міюкі? Здається, тебе щось здивувало.
Сівши, з виразом занепокоєння, Мая звернулася до Міюкі.
Це була зовсім інша людина, ніж та з якою говорив Тацуя, це звичайне обличчя Йотсуби Маї.
– Ні... Пані тітка, ця дівчина щойно?
– О, Мінамі-чан?
Почувши запитання Міюкі, Мая з розумінням кивнула.
– Її звуть Сакурай Мінамі. Вона з другого покоління серії «Сакура», генетично вона племінниця пані Сакурай, що була Стражем вашої матері
Друге покоління - це людина, що народилася від батьків скоректованих магів.
Фраза генетична племінниця означала, що особа з першого покоління, її мати, з тією ж генетичною інформацією, що і Хонамі.
Тож було зрозуміло, що їх зовнішність абсолютно однакова.
– Вона також є гарним оператором. Думаю її потенціал можна порівняти з близнюками Саєгуса. Я навчаю її, щоб вона колись стала Стражем пані Міюкі. Коли ти станеш дорослою, будуть ситуації, коли супровід жінок буде абсолютно необхідний.
Здавалося, наразі Міюкі розуміла думку Маї.
Безумовно при супроводі лише Тацуї у Міюкі, як жінки, будуть ситуації де виникатимуть незручності.
Однак, Тацуя, який був проінформований про реальні наміри Маї, і краще підготовлений до руйнувань і зіткнень, що можуть статися у майбутньому. Не мав сумнівів, що вона хоче використовувати дівчину з тим же обличчям, що й у «неї», як інструмент.
Тепер він не міг передбачити, зіткнень в руйнувань у майбутньому.
Далі
Том 8. Розділ 18 - [18]
[18] Сімнадцяте серпня дві тисячі дев’яносто другого року, Окінава, аеропорт Наха. Слухаючи повідомлення про відліт і прибуття рейсів, мені пригадалися події шість днів тому. Після того, як пані Сакурай пішла на допомогу старшому братові, людини, що б керувала екраном не було, тож з цього моменту, я бачила що відбулося далі лише в новинах. Світло, що раптово спалахнуло на обрії, було яскравіше за сонце. Ворожі кораблі розтанули у тому світлі. Розмита сильними хвилями, форма пляжу змінилася. Переможний гімн. Зрештою, це було те, чим ми поділилися зі світом. Єдиний нам відомий факт, яким ми не поділилися з громадськістю, це той що світло, яке знищило ворога, пояснюється силою старшого брата. Стратегічний маг, що маніпулює «Матеріал бурстом», стратегічною магією, яка перетворює масу в енергію і спалює все цією величезною енергією. Це справжня сила і справжній образ старшого брата. Старший брат - герой, що відбив ворога. І сумна подія, яку знаємо лише ми. Після цього пані Сакурай не повернулася. На спільному похороні жертв, кремовані залишки Сакурай, згідно з її волею, були розвіяні над морем. Саме мій брат повернув Сакурай до Матері Моря. Старший брат ні разу не показував болі на обличчі. Він був добрим, втішаючи мене. Невже старшому братові не було сумно. Або він не міг сумувати. Ні, добрим буде те й інше. Я так вирішила Спостерігаючи за тим як пані Сакурай стає попелом, я зрозуміла. Тоді я померла. Я втратила життя дане матір›ю і старший брат подарував мені нове життя. Тож я вся належу моєму старшому братові. – Міюкі, час на посадку. – Так, старший брат. Коли старший брат покликав мене, я підвелася з дивану в кімнаті очікування. Матінка не змінювала обличчя, навіть якщо я казала старший брат. Це може бути справді гірко, але мене більше не турбували почуття матінки з цього приводу. Старший брат все ще займався багажем і лише старший брат мав місце у звичайному класі, але це вже не було проблемою. Тому що старший брат хотів це зробити. Тому що воля старшого брата абсолютна. Я взяла матінку за руку, що була не в кращому фізичному стані й ми прослідували за старшим братом. Слова поки що не були сказані. Слова які не можна говорити. Але я вже вирішила. Старший брат, куди б ви не пішли, Міюкі скрізь послідує за вами.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!